Ревізія як елемент методу економічного контролю

Реферат на тему:

«Ревізія як елемент методу економічного контролю»

Ревізія — один із способів економічного контролю, його складова частина. Вона походить від латинського revisio — перегляд, що і покладено в основу цього способу контролю — контрольне дослідження здійснених господарських операцій з метою виявлення дотримання їх законності, достовірності та економічної доцільності, тобто ревізія е способом наступного контролю, яка здійснюється переважно на підставі документальних джерел.

За допомогою ревізій забезпечують систематичний контроль за збереженням і раціональним використанням колективної і державної власності. Вони сприяють всебічному виявленню резервів та підвищенню ефективності виробництва. За результатами ревізій розробляють заходи щодо усунення виявлених недоліків і приймають рішення про притягнення винних до матеріальної та адміністративної відповідальності, чим досягається висока оперативність і дієвість даного способу економічного контролю. Ревізія - планова й обов'язкова форма контролю на всіх державних підприємствах, а також на підприємствах з колективною власністю. Характерними властивостями ревізій є їх правове регламентування, всеохоплюючий і безперервний характер, чітко визначений порядок проведення у спеціальній Інструкції. Ревізія повинна проводитися висококваліфікованими спеціалістами спеціальних органів контролю (контрольно-ревізійні управління, відділи, інспекції) або окремим підрозділом підприємства (ревізійна комісія). На відміну від інших способів контролю ревізія має чіткий правовий статус, який закріплює межі її поширення, строки проведення, права й обов'язки посадових осіб (ревізорів), порядок оформлення і розгляду результатів ревізій.

При проведенні ревізій широко використовують прийоми документального і натурального (візуального) контролю, що дозволяє глибоко досліджувати стан виробничо-фінансової діяльності і вирішувати різнобічні завдання економічного контролю. Положенням про відомчий контроль визначені такі основні завдання ревізійних служб: перевіряти стан економіки підприємств, об'єднань, організацій і установ; виконання виробничих і фінансових планів; дотримання державної дисципліни та законності здійснених операцій; збереження коштів і матеріальних цінностей; ефективність використання матеріальних та фінансових ресурсів; повноту виявлення і мобілізації внутрішньогосподарських резервів; з'ясовувати причини утворення непродуктивних витрат і втрат, псування продукції, пошкодження майна.

Крім того, передбачається перевірка дотримання діючого порядку застосування цін і тарифів, своєчасності і повноти платежів у бюджет, сум додаткової виручки, одержаної в результаті порушення діючого порядку встановлення і використання цін та тарифів; правильності і достовірності ведення бухгалтерського обліку і звітності; фінансових, кредитних і розрахункових операцій, своєчасність виконання зобов'язань перед бюджетом та іншими органами фінансової системи; виконання вказівок по усуненню недоліків, виявлених попередньою ревізією або перевіркою. Для успішного вирішення зазначених завдань необхідно постійно вдосконалювати організацію і техніку проведення ревізій з урахуванням особливостей розвитку ринкової економіки і формування нових підприємств на базі колективної і приватної власності. Однією з цих особливостей є приватизація майна шляхом роздержавлення підприємств. Численні порушення законодавства про роздержавлення і приватизацію вимагають посиленої уваги до ревізії оцінки і стану майна, що приватизується, правильності визначення об'єктів приватизації, персоніфікації власності та ін. Важливим напрямом ревізійної роботи є розкриття фактів корупції і злочинності, яка набула нині загрозливого характеру. Чільне місце в ревізійній роботі повинна займати проблема посилення режиму економії.

Участь у комплексних ревізіях галузевих спеціалістів (агрономів, інженерів, зооінженерів, економістів та ін.) відкриває широкі можливості для активізації впровадження науково-технічного прогресу в усіх галузях сільськогосподарського виробництва, досягнень передового вітчизняного і зарубіжного досвіду з питань прогресивних технологій вирощування сільськогосподарських культур і виробництва продукції тваринництва. Все це сприяє раціональному використанню виробничого потенціалу і нарощуванню національного багатства.

Важливим завданням ревізій є не тільки викриття різних порушень і виявлення зловживань, а й розробка конкретних пропозицій і рекомендацій щодо поліпшення виробничо-фінансової діяльності підприємств і організацій, зміцнення внутрішньогосподарського контролю, раціоналізації обліку, звітності та інших функцій управління.

Багатогранність ревізійної роботи зумовлює виділення окремих видів ревізій за певними ознаками. Залежно від органів, які проводять ревізію, вони поділяються на відомчі, позавідомчі і внутрішньогосподарські.

Відомчі ревізії
здійснюють у підвідомчих підприємствах органи галузевого управління (міністерства і відомства). Так, на сільськогосподарських підприємствах їх проводить контрольно-ревізійний апарат Міністерства сільського господарства і продовольства, обласних і районних управлінь а інших органів управління.

Позавідомчі ревізії
фінансової діяльності сільськогосподарських підприємств проводять органи позавідомчого державного контролю: Державна контрольно-ревізійна служба, Державна податкова інспекція, органи Мінфіну, Агропромбанк «Україна», інспектори Пенсійного фонду, спеціалізовані державні комітети і комісії.

Внутрішньогосподарські ревізії
здійснюють ревізійні комісії підприємств і організацій.

Щодо плановості розрізняють планові і позапланові ревізії. Планові
проводять за встановленим планом ревізій контрольно-ревізійного апарату міністерства або відомства.-Позапланові ревізії
здійснюють за вимогами правоохоронних органів, при наявності заяв про правопорушення на конкретних підприємствах у строки, не визначені в планах.

Залежно від обсягу охоплюваних ревізією господарських операцій розрізняють повні і часткові ревізії.

Повна ревізія
охоплює всі сторони виробничо-фінансової діяльності підприємства за весь ревізійний період. Такі ревізії, як правило, проводить контрольно-ревізійний апарат відомчого контролю за затвердженим планом. Це найбільш глибокий вид ревізії, в результаті якого найбільшою мірою виявляють допущені порушення і недоліки у виробничо-фінансовій діяльності та попереджують їх виникнення в подальшому. Проте вони трудомісткі, а тому не завжди доцільні.

Часткові ревізії
передбачають перевірку лише окремих ділянок діяльності підприємства (наприклад, ревізія наявності і використання матеріальних ресурсів, розрахунків по оплаті праці та ін.).або перевірку господарських операцій за окремі періоди (наприклад, ревізія оприбуткування продукції за червень-вересень). Окремі операції (касові, банківські) навіть при часткових ревізіях можуть перевіряти суцільним способом. У практичній діяльності переважно поєднують повні і часткові ревізії.

Різновидом часткових ревізій є тематичні ревізії,
які характеризуються цілеспрямованою і глибокою перевіркою окремих питань або сторін виробничо-фінансової діяльності підприємств (наприклад, ревізія платежів у бюджет, розрахунків по відрахуваннях у Пенсійний фонд, реалізації продукції тощо). Тематичні ревізії забезпечують виявлення однорідних порушень і недоліків на багатьох підприємствах відповідного підпорядкування, глибокий аналіз і узагальнення причин недоліків та розробку заходів щодо їх усунення. Тому їх доцільно широко використовувати в контрольній роботі.

За складом спеціалістів, які проводять ревізію, виділяють комплексні і некомплексні ревізії. Комплексні ревізії
проводить бригада (комісія), до складу якої входять спеціалісти різного профілю (ревізори, юристи, економісти, агрономи, інженери-механіки, зооінженери та ін.). Це дозволяє провести ревізію на підприємстві на високому кваліфікованому рівні, виявити резерви в усіх галузях і ділянках роботи. Тому саме такі ревізії забезпечують високу ефективність і рекомендуються для всіх сільськогосподарських підприємств. Некомплексні ревізії
здійснюють спеціалісти облікового і фінансового профілю і передбачають перевірку в основному фінансової діяльності підприємств та стану обліку і звітності. Такі ревізії менш ефективні і рекомендуються, переважно для бюджетних установ і організацій або. за тематичним принципом на сільськогосподарських підприємствах.

Залежно від повторюваності розрізняють первинні, повторні і додаткові ревізії. Первинні ревізії
як основний вид можуть бути плановими і позаплановими. Повторні ревізії
призначають при наявності сигналів і скарг про проведення ревізії на низькому рівні, в результаті чого не виявлені відомі окремим особам факти зловживань.

Додаткові ревізії
здійснюють для уточнення окремих питань після первинних і повторних ревізій.

Наскрізні ревізії
проводять вищестоящі органи управління для дослідження стану справ з окремих проблем або для оцінки контрольно-ревізійної роботи конкретного обласного чи районного управління сільського господарства і продовольства. Наскрізною ревізією охоплюють всі структурні одиниці, які підпорядковані відповідному органу управління (наприклад, при проведенні наскрізної ревізії контрольно-ревізійним апаратом обласного управління сільського господарства і продовольства перевіряють відповідні районні управління, а в них — окремі сільськогосподарські підприємства).

За певними ознаками можуть виділятись інші види ревізій (суцільні, вибіркові, комбіновані та ін.).

Знання класифікації ревізій за певними ознаками потрібні для організації їх проведення з урахуванням конкретних потреб і ситуацій. Залежно від конкретних обставин вибирають той вид ревізій, який забезпечує виконання поставлених завдань.

Контрольні обміри
будівельно-монтажних, ремонтних, польових, транспортних робіт дозволяють виявити приписки робіт та необґрунтоване списання будівельних, ремонтних матеріалів, коштів тощо. Цей прийом використовують найчастіше при перевірках будівництва як господарським, так і підрядним способом. На сільськогосподарських підприємствах специфічною його формою є контрольні доїння корів, збирання яєць, стриження овець, забої худоби, які проводять для перевірки .повноти оприбуткування продукції та її якості. Контрольні обміри робіт, як й інвентаризацію, потрібно здійснювати за участю галузевих спеціалістів.

Прийом контрольних запусків
сировини і матеріалів у виробництво використовують при наявності на сільськогосподарських підприємствах цехів по переробці плодоовочевої сировини та інших промислових виробництв (пилорами, млини, олійниці, крупорушки та ін.). Його суть полягає в тому, що певну партію сировини переробляють у присутності комісії, зважують кількість одержаної з неї продукції і встановлюють фактичний вихід з одиниці сировини, який зіставляють з даними обліку у відповідних документах і бухгалтерських реєстрах. За допомогою цього прийому визначають повноту оприбуткування" продукції (соків, плодоовочевих консервів, борошна, олії) та обґрунтованість списання сировини на фактичну кількість оприбуткованої продукції,

Лабораторний аналіз
використовують для визначення якості і складу сировини, матеріалів, готової продукції, дотримання рецептури виготовлення консервів, страв у їдальнях, дитячих закладах тощо, а також технічних умов і державних стандартів при виготовленні непродовольчих товарів (цегли, черепиці, швейних виробів та ін.). Він дозволяє виявити факти недовкладення продуктів у казан, погіршення якості продукції через порушення рецептури виготовлення плодоовочевих консервів, привласнення дорогих компонентів (спецій, цукру, олії тощо). Лабораторний аналіз проводять спеціальні лабораторії та спеціалісти-технологи. На сільськогосподарських підприємствах здійснюють лабораторний аналіз вмісту жиру в молоці, якості насіння, кормів та ін. Необхідність і доцільність його використання зумовлена тим, що якість сировини визначає вихід продукції або її витрати на одиницю продукції. Наприклад, підвищення сухої речовини в томатах на 1 % збільшує вихід продукції на 20 %.

Експертну оцінку
використовують для визначення якості виконання окремих робіт на високому професійному рівні висококваліфікованими спеціалістами-експертами. На сільськогосподарських підприємствах експертизи проводять для оцінки проектно-кошторисної документації, будівельних, ремонтних робіт, уточнення діагнозу хвороб тварин тощо, їх поділяють на різні види: інженерно-технічні, технологічні, бухгалтерські та ін. При цьому кримінологічне дослідження документів має особливе значення, в результаті якого виявляють фіктивну інформацію в документах або фіктивні документи в цілому, оскільки згідно із законодавством за оформлення таких документів винних притягають до кримінальної відповідальності. Ознаками фіктивних документів можуть бути: підчистки, травлення, виправлення цифр, тексту, дописування цифр попереду чи позаду реального числа тощо. При уважному огляді документа за допомогою лупи можна помітити порушення структури паперу (шорохуватість, втрата глянцю); потоншення паперу в місцях витирання інформації; інший колір пасти або іншу товщину цифр чи тексту порівняно з основним текстом; різницю в почерку або надрукованому тексті, пошкодження друкарських ліній чи тексту; наявність плям, розпливи пасти, чорнила, згущення тексту в рядках і т. п. При неможливості довести фальсифікацію документів на місці контролери сумнівні документи вилучають із підшивки і направляють на експертизу в правоохоронні органи з дотриманням встановленого порядку вилучення документів.

Тестування (фактичне опитування)
службових і матеріально відповідальних осіб проводять з метою одержання необхідної інформації або уточнення окремих моментів, що виникають у процесі перевірки. При цьому контролерам важливо продумати перелік питань, їх послідовність за змістом і характером, дати відчути клієнту, що контролеру вже відомі факти, стосовно яких ведеться мова, зробити спробу викликати на відвертість співбесідника тощо. Тестування може бути усним або письмовим.

Із різноманітних способів ревізор повинен уміти вибрати найбільш прийнятний у конкретній ситуації і щодо поставлених завдань.

Високий ефект забезпечує поєднання різних прийомів і способів та використання їх у системі.

При проведенні ревізій і перевірок широко використовують прийоми і способи документального контролю.
Однак ревізійне дослідження документів — процес трудомісткий і складний. Приступаючи до документальної перевірки, потрібно визначитися принаймні з таких двох питань: який обсяг інформації за характером та видами потрібно використати; яким способом і в якому порядку потрібно перевіряти документальну інформацію.

Використання численної і різноманітної інформації з процесі контролю потребує її систематизації. В теорії управління розроблена класифікація інформації, яка може бути використана і при організації документального контролю. Під інформацією, використовуваною при ревізіях і перевірках, потрібно розуміти сукупність різних видів і форм документів обліку, звітності, планування, аналізу та ін. її можна класифікувати по .таких інформаційних масивах:

1. Економічна інформація:
бухгалтерські документи, реєстри та звітність; статистичний облік і звітність; оперативно-технічна документація (насамперед та, яка формується диспетчерською службою); планово-економічна (плани економічного і соціального розвитку, госпрозрахункові завдання, кошториси, графіки, аналітичні розрахунки тощо).

2. Технічна або технологічна інформація:
документи,

3.
журнали, книги, відомості зооінженерного, ветеринарного, агрономічного, інженерного, технологічного обліку (картки обліку племінних тварин, бонітувальні відомості, акти розтину трупів, журнали реєстрації приплоду, сортові свідоцтва і сертифікати, шнурова книга обліку насіння, технічні паспорти, проектно-кошторисна документація та ін.)

4.
Нормативна інформація:
Положення про оплату праці, розцінки, норми виробітку, витрат насіння, кормів, палива тощо.

5.
Соціальна інформація:
колективний договір, особові справи, трудові книжки, угоди та ін.

6.
Адміністративно-організаційна інформація:
накази, розпорядження, протоколи, журнали вхідної та вихідної інформації, службове листування та ін.

7. Нормативно-правова: Закони Верховної Ради, постанови, декрети Уряду, інструкції, положення тощо.

Ефективність роботи контролера залежить від вміння поєднувати різні види інформації та давати їй правильну оцінку, а також від правильного використання відповідних прийомів і способів документального контролю.

Оскільки достовірність аудиторських, ревізорських доказів залежить від джерел формування інформації, то за цією ознакою доцільно виділити такі три категорії документів: оформлені на підприємстві і призначені для внутрішнього використання; оформлені на підприємстві, але призначені для зовнішніх споживачів інформації; оформлені іншими підприємствами й організаціями (зовнішні документи). Щодо оцінки цих категорій джерел можуть бути корисними такі узагальнення: зовнішні документи більш достовірні, ніж внутрішні (виписка банку на підтвердження одержання коштів з банку достовірніша від прибуткового касового ордера); внутрішні документи достовірніші в тому випадку, коли вони оформляються сторонами, кожна з яких переслідує свої інтереси (акти на оприбуткування кормів, списання насіння). Оформлення і підписання документа кількома особами,, як правило, виключає можливість домовленості їх про протиправні дії. З цих міркувань контролери вирішують питання про зустрічні перевірки (зіставлення документів) і про довіру тим чи іншим джерелам. В усіх випадках письмова інформація достовірніша від усної.