Загальні вимоги до аудиторського звіту та аудиторського висновку

Міністерство освіти і науки України

Київський національний університет

будівництва і архітектури

Кафедра економіки будівництва

Реферат з дисципліни «Аудит»

на тему:

«Загальні вимоги до аудиторського звіту та аудиторського висновку»

Виконав: Солоділова Л.В.

Перевірив: доц. Скрипник А.Л.

Київ 2009

В законодавстві вказано, що аудитор оформлює результати своєї перевірки аудиторським звітом і аудиторським висновком (ст. 7 Закону України "Про аудиторську діяльність".)

Стандартизація аудиторського звіту - процес надзвичайно складний. Зміст цього документу залежить від конкретних обставин, результатів перевірки. В зв'язку з цим форма аудиторського змісту може бути вільною, тобто не по певному правилу.

Аудиторський звіт не являється аудиторським документом. Він призначений виключно для замовника і може бути опублікований лише за його згодою.

Аудиторський висновок розрахований на широке коло користувачів. Його публікація є свідченням того, що річний бухгалтерський звіт підприємства як в цілому, так і в деталях відповідає діючому законодавству, методології ведення бухгалтерського звіту і є достовірним. Саме тому звіт - це об'ємний по змісту документ, а висновок - короткий, стислий.

У відповідності з метою складання аудиторський висновок може мати декілька призначень:

а) короткий змістовний цілеспрямований висновок незалежного спеціаліста про звіт підприємства;

б) разом з тим правовий акт, поскільки в певних випадках, які визначені законом, тільки перевірений аудитором звіт е доказом про результати роботи підприємства, який може розглядатися загальними зборами акціонерів, засновників, податковими інспекторами таін.;

в) імплікована заява аудитора про те, що він професійно, належним чином виконав свої обов'язки як незалежний аудитор, склав об'єктивний висновок про стан і результати діяльності підприємства-клієнта.

Суттєві елементи аудиторського висновку визначаються міжнародними і національними нормативами по аудиту, а також міжнародною і національною практикою.

Аудиторський висновок повинен мати такі основні елементи:

1. Заголовок, повна назва перевіряючого суб'єкта;

2. Абзац, в якому йдеться про те, кому адресується аудиторський висновок.

3. Вступний абзац:

а) склад перевіреної аудитором звітності;

б) період і час перевірки;

в) визначення меж відповідальності керівництва підприємства і аудиторів.

4. Масштаб перевірки (розкривається зміст проведених аудитором робіт).

5. Розділ, який висвітлює думку аудитора про перевірену звітність.

6. Дата складання

7. Адрес аудиторської фірми.

8. Підписи.

В заголовку аудиторського висновку повинен бути запис про те, що аудит здійснювався незалежним аудитором (аудиторами). Необхідно також вказати назву фірми чи прізвище аудитора, номер ліцензії. Ця інформація є підтвердженням того, що під час аудиту не було ніяких обставин, які б могли перешкодити проведенню незалежної перевірки. Аудиторська перевірка - це не тільки використання відповідних методів і процедур, але і незалежність суджень аудиторів. При порушенні цієї умови аудитор не має права робити висновок про перевірену звітність, оскільки зібрана інформація не е достатньою і доказовою.

В аудиторському висновку повинно бути чітко визначено, кому воно адресується -правлінню, раді директорів, засновникам, акціонерам, організаціям, податковій інспекції або інші користувачі цієї інформації.

Аудиторський висновок повинен маги запис про те, що правильність складання звітності покладається на керівництво перевіряючого підприємства, і про відповідальність аудитора за аудиторський висновок, який повинен бути обгрунтований результатами проведеної перевірки.

Вступну частину аудиторського висновку, наприклад, можна викласти так: "Ми провели перевірку доданого до висновку бухгалтерського балансу станом на 01.01.98р. і відповідального звіту про прибутки і збитки зарік, який закінчився 31 грудня 2007 р. відповідальність за цей звіт несе керівництво підприємства. В їх обов'язки входить складання висновку на основі інформації, яка отримана в ході аудиторської перевірки цього звіту".

Розділ "Масштаб перевірки" повинен переконати користувачів звіту в тому, що аудит проведений у відповідності з вимогами міжнародними, національними нормативами і загальноприйнятою практикою.

Аудиторський висновок повинен містити думку аудитора по таких питаннях:

Чи є отримана інформація достатньою для висвітлення реального стануактивів і пасивів перевіряючого суб'єкту;

чи відповідає фінансовий звіт прийнятій клієнтом системі бухгалтерського звіту, а система бухгалтерського звіту - діючим нормативам і законодавчим актам;

чи адекватний опис всіх питань, суттєвих для прийняття аудитором рішення про правильність, достовірність і повноту інформації;

чи відповідає документація, яка відображає фінансовий стан перевіряючого підприємства, по формі і змісту з діючим законодавством і нормативними актами. Важливим аспектом змісту аудиторського висновку е наявність таких заяв:

а) про те, що аудитор використав певні тести при перевірці інформації, яка підтверджує цифровий матеріал, на основі якого складена звітність;

б) про дотримання методології звіту, використаної керівництвом перевіряючого підприємства при підготовці звітності і пред'явленні фінансових звітів.

Думка аудитора у висновку повинна бути викладена чітко і однозначно.

Аудиторський висновок завіряється підписами аудитора, керівника перевіряючого підприємства і печаткою аудиторської фірми.

Дата аудиторського висновку повинна відповідати дню закінчення аудиторської перевірки. І в цей же день аудитор зобов'язаний довести її результати до відома керівництва підприємства

Обов'язковим елементом аудиторського висновку е вказання місцезнаходження аудиторської фірми. Аудиторський висновок повинен бути підписаний від імені аудиторської фірми її директором чи аудитором, який має на це відповідні повноваження від керівництва аудиторської фірми.

Аудитор попереджає клієнта про його відповідальність за несвоєчасне пред'явлення аудиторського висновку податковій інспекції у випадку проведення обов'язкового аудиту.

Позитивний висновок аудитор складає у тому висновку, якщо, на його думку, дотримані такі умови:

- аудитор отримав всю інформацію і пояснення, необхідні для цілей аудита;

- пред'явлена інформація є достатньою для відображення реального стану перевіряючого підприємства;

- е адекватні дані по всіх питаннях, суттєвих з точки зору достовірності і повноти інформації;

- фінансова документація складена у відповідності з прийнятою на підприємстві системою бухгалтерського звіту, яка відповідає законодавчим і нормативним вимогам;

- у фінансовій звітності використані достовірні звітні дані, які не містять протиріч;

- фінансова звітність складена відповідним чином, по встановленій формі. Позитивний аудиторський висновок повинен містити формуліровки: "відповідає вимогам"; "відповідним чином"; "дає достовірне уявлення"; "достовірно відображає";

- "відповідає".

Якщо в процесі перевірки у аудитора виникає заперечення чи сумніви відносно правильності тих чи інших використаних перевіряючим підприємством рішень, але йому було представлено їх аргументоване і переконане обгрунтування, то у звіті аудитора ці рішення не обов'язково вказувати, оскільки вони не змінять безумовного позитивного висновку.

Аудитор не може видати позитивного висновку при таких обставинах:

- невпевненість (аудитор не може сформулювати думку);

- незгода (аудитор може сформулювати думку, але вона заперечує перевіреній фінансовій інформації).

При складенні негативного висновку використовуються такі формуліровки: "'не відповідає вимогам"; "не дає достовірного уявлення"; "не правильно показує дійсний стан справ".

Якщо аудитор відмовляється від видачі висновку, то він вказує на неможливість на основі приведених документів сформулювати думку про стан справ на підприємстві, яке перевіряється.

В процесі проведення аудиту достовірності фінансової інформації включаючи правильність ведення бухгалтерського обліку і складання форм звітності.

Основними причинами допущених порушень є свідомі і несвідомі дії посадових осіб, які займаються підготовкою вихідних даних про результати діяльності підприємства і обробляють цю інформацію, свідомі дії ведуть до обману як держави так і власників підприємства. Несвідомі дії можуть бути викликані недоброякісним відношенням до виконанням службових обов'язків при підготовці інформації, що веде до виникнення помилок.

Обман - цей навмисний неправильний показ фінансової інформації однією і кількома посадовими особами зі складу керівництва та службовців підприємства.

Помилка - ненавмисні порушення у відображені фінансової інформації.

Причинами таких помилок можуть бути: арифметичні чи граматичні помилки в записі облікових даних;

випадковий пропуск чи неправильне уявлення про окремі факти; неправильні покази вимірювальних приладів; відхилення від правил здійснення контролю за діями посадових осіб при проведені первинного обліку, складані звітності та ін.

Мета цього нормативу -

визначити відповідальність аудитора за викриття перекручень, що є результатом обману або помилки, при проведені аудиту фінансової інформації, а також подати керівництву відомості про процедури, які аудитор повинен виконати для розкриття обману або помилок.

Тому по виявлених аудитором порушеннях необхідно:

• відобразити суть обману чи помилки з посиланням на порушення конкретного закону, постанови КМУ, відомчих інструкцій або наказів та інших нормативних документів;

• показати якими документами, довідками, розрахунками, записати в облікових регістрах чи показниками звітності підтверджені дані порушення;

• виявити хто допустив помилку чи обман (вказати прізвище, ім'я та по-батькові і займану посаду);

• з даних посадових осіб одержати пояснення по обґрунтуванню виявлених порушень;

• вказати з чієї вказівки або дозволу здійснено порушення чи злочин (вказати прізвище, ім'я та по-батькові і займану посаду) і як було дано це розпорядження;

• коли і де допущено порушення (дата, період асу, назва структурного підрозділу);

• як здійснено помилку чи обман і чим вони викликані (мета, причини, умови).

• розмір заподіяного матеріального збитку та інші наслідки. 2; Багато фактів порушень викликають на практиці в результаті неправильних арифметичних дій при здійснені різних вирахувань. Ці факти обману і помилок приводять до перекручувань даних про рівень витрат на виробництво і фінансових результатів, а також до їх перекручення звітності. Тому аудитори повинні приділити увагу перевірці правильності підсумкових даних в первинних документах і звітах, регістрах аналітичного і синтетичного обліку, складених підприємством кошторисах і формах звітності, роздроблювальних таблицях, звітних калькуляціях і відомостях по різних видах розрахунків і т.д. на всіх ділянках діяльності.

Також аудиторська практика свідчить що розрахункові помилки і обман обов'язково перекручують нагромаджену на рахунках бухгалтерського обліку інформацію. Тому при проведені аудиту необхідно звернути увагу і на перевірку достовірності і правильності відображення на рахунках бухгалтерського обліку здійснені господарські операції і процеси в перевіряючий період. Розкриваючи факти обману і помилок аудитор розкриває їх суть.

Аудиторські свідчення.

1. Поняття про аудиторські свідчення.

2. Вимоги до аудиторських свідчень.

3. Джерела аудиторських свідчень.

4. Методика одержання аудиторських свідчень.

1. Основою найбільш відповідальної і трудомісткої частини роботи аудитора є підготовка аудиторських свідчень по всіх об'єктах контролю. На основі аналізу і узагальнення даних аудиторських свідчень аудитор робить висновок про правильність ведення бухгалтерського обліку і достовірності бухгалтерської звітності на перевіряючому підприємстві. Для того щоб зробити даний висновок аудитор під-час проведення перевірки в відповідності з програмою збирає на окремих об'єктах контролю необхідні свідчення відносно відповідності їх діючому законодавству, встановленим стандартам і затвердженим положенням.

Таким чином аудиторські свідчення - це інформація, яку відбирає аудитор з метою складання висновків, на яких грунтується його кваліфікаційний висновок про бухгалтерську (фінансову) звітність.

Зміст аудиторських свідчень залежить від способу їх одержання: першочергові (прямі) і другорядні. В першому випадку аудитор проводить незалежну процедуру виявлення стану об'єкту контролю, в результаті чого одержує об'єктивну і повну характеристику. В другому випадку він використовує дані внутрішнього контролю, інформацію, одержану від адміністрації або третіх осіб (покупців, постачальників).

В процесі підготовки аудиторського висновку використовуються документальні свідчення - це свідчення, що містяться в конкретних документах.

Таким чином, аудитор повинен використати свідчення, які б дозволили забезпечити високу чіткість аудиторського висновку відносно передбаченого в договорі на проведення аудиту об'єкту контролю.

2. Аудиторські свідчення повинні відповідати ряду вимог, що забезпечать одержання оптимально необхідної інформації, яка дозволить зробити обґрунтований висновок про стан об'єкту аудиту.

До вимог відносять:

- необхідність;

- обґрунтованість, повнота;

- правильність.

Під необхідністю аудиторського свідчення розуміють одержання конкретного необхідного аудиторського свідчення, зміст якого характеризує об'єкт дослідження.

Обґрунтованість аудиторського свідчення забезпечується тоді, коли воно містить дані наведені в первинних документах і звітах, облікових регістрах, формах звітності і інших документах, зміст яких підтверджується підписами конкретних виконавців.

Під повнотою аудиторського свідчення розуміють об'єм вміщеної в ньому інформації. При суцільній аудиторській перевірці руху об'єкту контролю одержується повна характеристика об'єкту аудиту, а при вибірковому дослідженні об'єкту аудиту одержуємо дані, що допускають відповідну ступінь ризику.

Під правильністю розуміють вимоги, в відповідності з якими в аудиторському свідченні повинні бути проведені всесторонньо перевірені аудитором дані.

Дотримання вказаних вище вимог забезпечує одержання достовірної інформації про стан об'єкту аудиту, необхідної для складання аудиторського висновку.

Аудиторський ризик

1. Поняття аудиторського ризику і його складові.

2. Власний ризик.

3. Ризик контролю.

4. Ризик виявлення.

1. Проведення аудиту завжди супроводжується відповідним ризиком. Аудитор повинен чітко собі уяснити, в чому полягає аудиторський ризик, його суть, складові частини, як його визначити і його максимально допустимий рівень. Від нього залежить рішення в погоджені аудитора на проведення перевірки фінансової звітності або відказ від неї, складання плану перевірки і Ті терміни, вибір напрямів, підходів методів і прийомів аудиторської перевірки. Для того, щоб усвідомити і оцінити значення визначення аудиторського ризику для виконання ним своїх професійних обов'язків з найменшою вірогідністю допущення помилок або неточностей в роботі, забезпечення найбільшої ефективності перевірки. Аудиторський ризик включає:

- власний ризик;

- ризик контролю;

- ризик виявлення.

Аудиторський ризик - це ризик хибного висновку після завершення усіх аудиторських процедур.

2. Власний ризик - представляє собою всі можливі ризики, пов'язані з функціонуванням підприємства, тобто всі помилки, неточності, які можуть бути допущені в результаті діяльності підприємства. Ризик виникнення таких помилок пов'язаний з дією різних факторів, як зовнішніх, так і внутрішніх, що безпосередньо прямо не пов'язані з підприємством-клієнтом (інформація, конкуренція, безробіття), а також слідуючих обставин:

- ринком збуту продукції;

- загальною організацією і структурою підприємства;

- політикою управління і господарювання;

- кадровою, політикою і штатами;

- кваліфікацією робітників і виконання ними своїх обов'язків. Цей ризик оцінюється аудитором ще на початковій підготовчій стадії аудиту, коли він знайомиться з діяльністю підприємства, умовами його роботи, структурою і організацією управління і ін. питаннями.

3. Ризик контролю представляє собою побоювання того, що недостовірна інформація, яка може виникнути і бути суттєвою окремо або разом з іншою недостовірною інформацією, і не буде виявлена або своєчасно попереджена системою внутрішнього контролю, існує ризик, що помилки не вдасться попередити своєчасно і вони все таки будуть допущені, або не будуть виявлені після виникнення. Аудитор мало що може зробити, щоби виправити таку ситуацію в короткий термін, але він повинен її оцінити, щоби правильно спланувати аудиторську перевірку. Тому аудитори при визначенні величини ризику контролю оцінити надійність, ефективність і дієвість системи бухгалтерського обліку і внутрішнього контролю підприємства-клієнта.

Ризик системи бухгалтерського обліку полягає в тому, що можливо будуть допущені помилки і обман в результаті документування господарських операцій неправильного відображення їх в регістрах бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності (зміна законодавства, інструкцій, положень).

4. Ризик виявлення означає, що суттєві помилки можуть залишатися невияаленими в ході аудиторської перевірки. Іншими словами ризик виявлення - це та доля хиблень в проведенні аудиторської перевірки, яку аудитор може собі дозволити при складеному на підприємстві-клієнті системі обліку і внутрішнього контролю при дотриманні умов якості проведення робіт і відповідності їх встановленим аудитором нормативам. На відміну від попередніх даний ризик є результатом проведення аудиту тому за нього аудитор несе відповідальність, тобто ризик виявлення визначає степінь якості, рівня його діяльності. Таким чином аудитор повинен зробити все можливе. Щоб звести цей ризик до мінімуму (велика кількість аудиторських процедур, правильний вибір способу одержання аудиторських свідчень.

Отже, аудитор повинен документально підтвердити визначення аудиторського ризику. Часто власний ризик і ризик контролю оцінюється комбіновано, в сукупності. Для цього аудитору необхідно проаналізувати можливі типічні помилки і порушення, які можуть виникнути; встановити наявність і відсутність процедур контролю за веденням бухгалтерського обліку і звітності, оцінити вплив недоліків управління підприємством-клієнтом та ризик виявлення, а також об'єм і терміни аудиту.

Схема аудиторського ризику.

Ризик виявлення складається із ризику аналітичного огляду і ризику тестового контролю.