До питання етики сімейного життя
А. І. Лесін, М. Б. Пастух (Івано-Франківськ)
Як
відомо, поняття "норми" в інтимному житті існує по відношенню до
конкретної пари тому, що інтимна функція є парною на відміну від багатьох інших
функцій людини. Норма - це коли приємно обом партнерам, а як ви цього досягаєте
- це ваша особиста справа тому, що тут всі засоби годяться, якщо вони позитивно
сприймаються обома сторонами.
Є
в сексології і таке поняття як сатисфакція - повне задоволення інтимним життям,
найвища оцінка, яка висловлюється обома особами (партнерами): "Мені дуже
добре від того, що добре тобі". Треба усвідомити, що він і вона однаковою
мірою відповідальні за гармонію в інтимному житті. Але в людських відносинах
взагалі, а в сексуальних, зокрема, неможливо довго зберігати існуючі стосунки,
якщо їх постійно не вдосконалювати. Тому ті, хто намагається тільки зберегти
старе - постійно втрачають, бо спрощеність почуттів, встановлений стереотип дій
перетворюють інтимну близькість в "одну і ту ж мелодію", в котрій
заздалегідь все відомо. На жаль, у житті переважають такі ситуації, коли ніхто
першим не наважується проявити хоч будь-яку ініціативу, бо боїться, що інший
його невірно зрозуміє. Якщо чоловік не наважується, то навіть буде краще, коли
це зробить жінка. Особливо це стосується повторних шлюбів. Більше шансів на
успіх тут має ситуація, коли саме жінка "бере цю справу у свої руки"
в прямому та переносному розумінні слова. Звичайно, у житті подружжя лідером
може бути кожен залежно від обставин. Останні мають дуже важливе значення для
реалізації взаємного бажання...
Наука
і життя накопичили достатньо знань щодо окремих обставин та елементів, які
вносять дискомфорт у гармонію почуттів. Але краще, коли подружжя виробляє свої
власні, індивідуальні правила, їх створення неможливе без обговорення
конкретних ситуацій між подружжям.
Жінка,
як правило, реагує першою на конфліктну ситуацію тому, що є більш вразливою та
емоційною. Але треба пам'ятати, що в інтимному житті неповинно бути партнера,
який би був інертним, і не брав конкретної участі в даній ситуації.
Незадоволеність одного, поступово передається іншому і це, звичайно, ставить
під загрозу гармонійність відносин. Тому головним у профілактиці дисгармоній є спокійне
вирішення конфлікту, але не ціною компенсації за рахунок статевої близькості,
до чого частіше прагнуть чоловіки. В цих випадках психологічне незадоволення
позначається ще й на взаємному незадоволенні інтимною близькістю. Адаптація
подружжя якраз і ставить на меті зближення темпераментів, глибину і силу
потягу, тонке порозуміння. В дружніх сім'ях вміння поступатися - є ознакою
сили, зрілості, а не інфантильності.
Відомо,
що коливання "норми" в сексуальній сфері значніші, ніж у будь-яких
інших парних стосунках людини. Тому подружжя, яке знаходиться на різних полюсах
норми, відчуває труднощі взаємної адаптації. Але справжня любов, звичайно,
полегшує її.
Вважають,
що сексуальна близькість забезпечує тільки обмежений діапазон відчуттів. Тому
саме якісний бік сексуальних взаємин може збільшити привабливість і
прихильність, розвинути взаємну сексуальність, гармонію людських відносин.
Виявлення
ініціативи жінкою - зробити перший крок до зближення - буває дуже корисним. При
цьому не треба боятися дати зрозуміти, що любовна гра дає вам радість.
Здатність проявити фантазію в сексуальному житті має особливе значення для
довготривалих відносин між партнерами. Нудьга, одноманітність може притупити
радощі інтимного спілкування, тому активніше відходьте від рутинних прийомів,
проводячи гру. Експериментуйте. Хоч далеко не завжди це вдається відразу, школи
може закінчуватись комічно, тоді не забувайте про гумор. Хай буде "і
грішно, і смішно".
До
азбуки інтимних відносин звичайно входять "попередні пестощі", які
забезпечують так званий форшпіль - прелюдію сексуальної близькості. Чомусь у
побуті вважається, що в форшпілі ініціатива мусить належати чоловікові, а сам
він такої стимуляції не потребує. Це помилкова думка. В більшості випадків
особливо з віком, чоловік обов'язково мусить стимулюватися партнеркою. Якщо
немає попереднього досвіду, то після ознайомлення із спеціальною літературою чи
порадами сексолога, треба переходити до взаємного навчання. В цьому плані існує
багато прийомів мануальної і оральної стимуляції геніталій, вправ для тіла і
певних груп м'язів та вправ для духовної сфери.
Практикуючи
індивідуальний секс, треба дотримуватися таких правил: не робити нічого такого,
що не дає втіхи обом, що неприємно хоч би одному фізично чи духовно і,
звичайно, не спонукати це робити іншого.
Для
того, щоб зрозуміти іншу людину, треба навчитися бачити в ній головне, не
чіплятися до дріб'язкового, несуттєвого. Недоліки можна знайти у кожного.
Життєва мудрість засвідчує, що в своєму домі чоловік нерідко оцінюється не так,
як у суспільстві.
Сімейна
атмосфера створюється всіма для кожного. Але чомусь буває так, що ми самі,
нерідко, не боїмося образити того, хто постійно поруч з нами. Така поведінка,
на жаль, буває при зловживанні любов'ю близьких та рідних. Вони прагнуть
визнання і позитивної оцінки, що є дуже важливою потребою людини і на що
скупитися гріх. Подружжя болісно реагує, особливо жінки, на грубе, необ'єктивне
ставлення до дітей. Ці суперечки іноді бувають легальною можливістю дати вихід
своєму незадоволенню з інших причин, зокрема, в інтимному житті. При цьому
виховання дітей набуває стресового характеру.
Важливою
проблемою є відносини з рідними. Нерідко на цій основі виникає багато
драматичних ситуацій. Завжди треба подивитися на себе збоку: а що я роблю не
так, як це потрібно для моїх близьких і рідних. Існують різні психологічні
тести, анкети, які можуть допомогти розібратися в цих ситуаціях. І все ж таки,
якщо самі собі не можете дати ради, зверніться, будь ласка, до психолога,
сексолога.
Наше
завдання - підвести вас до джерела знань, а пити з нього ви будете самі!
Ревнощі
- це комплекс переживань в ситуації справжньої чи підозрілої зради коханої
людини... Це і сумніви, і спогади, і підозра, і тривога, і лють, і жадоба
помсти, і заздрість, і відчай... Це - сліпе недовір'я, болісні сумніви у
відданості.
Ревнощі
історично пов'язані із сімейними відносинами, зокрема, моногамними. Залежно від
зв'язку з реальною стиуацією визначають декілька варіантів. Варіант
"дійсного третього" зустрічається при наявності реального суперника,
супроводжується думками про загибель подружніх відносин і має переважно
емоційний характер з мінімумом інтелектуальної оцінки ситуації. Частіше буває
варіант "можливого третього", який характеризується важкими сумнівами
і гаданням про наявність суперника у майбутньому чи минулому подружніх
відносин. При цьому є більше інтелектуальних переживань, ніж емоційних. Варіант
"можливого третього" виникає як наслідок фантазії, при цьому із
суперником ті, хто ревнує, пов'язують нерідко свої сексуальні розлади. А варіант
"уявного третього" є вже результатом захворювання. Цей варіант
характеризується маячінням переслідування, неадекватною поведінкою. Такі хворі
вперто шукають суперника, вимагають у жінки "фактів зради",
ставляться до неї агресивно, навіть схильні до скоєння важких злочинів.
Частина
чоловіків, що ревнують, самі зраджують дружину, а поведінку коханки ототожнюють
із поведінкою дружини у її спілкуванні із коханцем. Агресія таких чоловіків
скерована, як правило, на дружину, а у жінок такого роду - на суперницю.
В
той же час ревнощі є супутниками любові, і тому певною мірою є природними. Але
вони відступають перед почуттями більш високого порядку і в той же Час можуть
заглушити саму любов, перетворюючи її на ненависть. Це - дві крайнощі, два
полюси, а між ними - дуже багато варіантів і відтінків. Ті, хто ревнує, самі не
кохають по справжньому ані свою дружину, ані коханку, вважаючи їх неправдивими
та невірними. Для алкоголіків взагалі характерні ревнощі аж до маячіння. Цей
синдром може іноді розвинутися на грунті глибокого склерозу у старших людей.
Ревнощі
- вибухонебезпечні, із ними жартувати не можна. "Чудовисько із зеленими
очима, яке глумиться над своєю здобиччю" - назвав Шекспір ревнощі. Ревнива
людина повинна контролювати себе розумом, пам'ятаючи, що підозрою, наріканнями,
а тим більш сварками і образами не втримає кохану людину, а навпаки - втратить
її. Хоч подолати повністю ревнощі неможливо, але необхідно говорити про
подолання ревнощів, як риси характеру. І це треба починати з дитинства.
Невірність
(зрада) - древня альтернатива моногамного шлюбу. Зрадою звичайно називають
фізичну невірність одного із подружжя. В останні роки частіше говорять не про
зраду, а про інший стиль сімейних відносин, нетрадиційних, чи розглядають
проблему в рамках позашлюбних взаємовідносин. Частіше невірність породжується
зародженням нової любові, коли відношення подружжя давно переросли на формальні
і стереотипні, наприклад, в сексуальному плані. Зрада може бути як засіб
службового просування... Є союзи із ретельно прихованим трикутником, де третя
людина як "милиця" корабля, який тоне.
В
житті, як правило, має місце поєднання декількох мотивів подружньої зради,
деякі з них бувають неусвідомленими, і тоді людина маскує одні мотиви іншими,
щоб виглядати перед собою і близькими якнайкраще. І все ж майже завжди страждає
хоча б один із партнерів. Одним із ворогів вірності є алкоголь. Його вживання
нерідко провокує зраду. Народна мудрість застерігає людей починати інтимне
життя нетверезими, що, як правило, утворює першу тріщину в коханні...
Щасливий
не той, у кого немає ніяких проблем, а той, хто вміє їх вирішувати. Молодим
людям не треба забувати слова Стендаля: "У світі почуттів є лише один
закон - принести щастя тому, кого кохаєш...".
Питання
кохання, інтимних стосунків завжди хвилювали, хвилюють і хвилюватимуть людство.
Кожна епоха вносить щось нове у ці взаємини, але незмінним залишається принцип
гармонійного спілкування між закоханими чоловіком і жінкою - "весь твій,
вся твоя!". Кожна людина неповторна! "Ми не такі, як всі!". Кохання
до кожного приходить своїм непроторованим шляхом, який не завжди прямий і
легкий. Не кожен може уникнути помилок і навіть страждань. Часто причиною
невдач буває незнання, а ще гірше - неправильне знання азбуки інтимних
стосунків.
Є
багато визначень поняття "кохання" і це природньо, адже це своєрідне
надскладне мистецтво, об'єднане з природними нахилами людини. Секс означає
стать. Але це слово вживають нерідко для визначення сексуальності: сукупності
людських реакцій, переживань і вчинків, пов'язаних із статевим потягом. Здорова
сексуальність не існує без природнього статевого потягу! А ось еротика - так!
Еротика - це психологічні грані сексуальності, її розвиток і прояв у
спілкуванні між людьми, в моді, мистецтві! У більшості випадків еротика -
здорове явище, але в потворних формах вона може негативно впливати на
сексуальність, навіть викликати почуття огиди.
Розумна
пропаганда адекватних сексологічних знань (в контексті здорового способу життя)
в навчальних закладах, в організованих колективах слугуватимуть ефективним
засобом профілактики сімейних дисгармоній, різних порушень сімейних інтимних
стосунків.
Список литературы
Для
подготовки данной работы были использованы материалы с сайта http://urology.com.ua/