Факти і етапи відновлення підприємств

Орієнтування промисловості на переважне використання нафтопродуктів і газу привело до залежності господарського комплексу України від зовнішніх поставок енергоносіїв. Вихід з такої ситуації – у збільшені використання запасів вугілля, єдиного власного енергоносія, який ми маємо у достатній кількості. Цей висновок стверджує світова тенденція розвитку енергетики – безперервне підвищення ролі вугілля,

у тому числі – бурого вугілля, в паливно-енергетичному комплексі. Тільки у Кіровоградській області сьогодні зосереджена вся інфраструктура буровугільної промисловості України. На даний момент буре вугілля розробляється трьома розрізами – Костянтинівський, Морозівський, Протопопівський, з промисловими запасами 61 млн. т.

Особливу увагу звертаємо на дільницю Протопопівську, де видобувалось вугілля з найменшою собівартістю, але яка, необґрунтовано, вже два роки законсервована. Крім того, для промислового освоєння підготовлено 10 ділянок з сумарними запасами 144 млн. т до того ж, для трьох з них (Ведмежоярський, Березівський і Краснопільський) виконані проекти будівництва з загальною виробничою потужністю 2,3 млн. т. на рік.

Власний та закордонний досвід спалювання бурого вугілля з метою отримання електричної енергії показує, що рядове буре вугілля, як енергоносій для теплових електростанцій, є конкурентоспроможною сировиною в порівнянні з іншими енергоносіями (кам’яне вугілля, нафтопродукти, газ и ін.). З 2001 року які-небудь серйозні розробки по використанню бурого вугілля України з залученням галузевих інститутів чи інших зацікавлених осіб не проводились.

Тому, враховуючи світові тенденції зростання цін на природний газ та нафтопродукти, необхідно на стадії розробки Проекту виконати порівняння традиційних способів використання бурого вугілля з варіантами газифікації вугілля на обладнанні хіміко-технологічного комплексу, яке вироблятиме синтетичне моторне паливо та інші високорентабельні продукти. Приймаючи до уваги специфічні властивості бурого вугілля – вологість, високий вміст летючих фракцій, необхідно вирішувати питання переробки вугілля безпосередньо на місті

його видобутку. Це можливо при умові створення на базі підприємств холдингової компанії Паливно-енергетичного комплексу, як базової галузі народного господарства Кіровоградскої області, що дасть можливість задовольнити попит на електроенергію більшості промислових та побутових споживачів регіону в умовах максимального ресурсозберігання і охорони навколишнього середовища. «Олександріявугілля» одне з не багатьох вугільних підприємств, яке

після виконання комплексу заходів, могло б вийти на бездотаційний рівень та працювати рентабельно по видобутку рядового вугілля, що й було передбачено програмою «Українське вугілля». Якісно новий розвиток буровугільної комплексу в Олександрійському районі повинен стати відправною точкою відродження всієї буровугільної промисловості в Україні. Створення ПЕК в Олександрії пропонується в двох напрямках: збільшення виробки електроенергії на діючих

підприємствах Олександрії за рахунок приросту енергетичних потужностей; будівництво нової електростанції на борту розрізу Костянтинівський для виробки електроенергії та, при необхідності, забезпечення теплом м. Олександрія. Перший напрямок передбачає виконання реструктуризації діючих підприємств холдингової компанії, так як стара структура холдингової компанії не відповідала потребам сучасних господарських відносин. Необхідно, раніш за все, відновити цілісність технологічного процесу по видобутку та переробці

вугілля, об’єднавши відокремлені підприємства, що сталося при передачі їх в оренду. Потім закінчити реконструкцію та будівництво підприємств у відповідності з «Програмою розвитку буровугільної промисловості на період 2001-2030 роки». Найбільш припустимим для діючих підприємств ДХК «Олександріявугілля» є варіант виробництва електроенергії на тепловому споживанні в обсягах, достатніх для покриття власних

потреб. При цьому, капітальні витрати є мінімальними, а інвестиції повертаються в найкоротші строки. Реструктуризація діючих підприємств холдингової компанії повинна бути направлена на створення рентабельних підприємств, таких, що будуть виробляти нові види ліквідної продукції з бурого вугілля. Це дозволить зберегти виробництво в цілому на діючих сьогодні підприємствах на найближчі 15 років. Обсяг виробництва традиційних брикетів повинен залежати від заявок

споживачів. Різниця між собівартістю та ціною реалізації брикетів повинна покриватися за рахунок державної підтримки, тому, що цей продукт споживається, як правило, малозабезпеченими верствами населення. Величина держпідтримки буде залежати від обсягу виробництва продуктів брикетування і платоспроможності населення. Необхідно відмітити, що вугледобувні підприємства, при умові закінчення будівництва і реконструкції, уже з 2009 року можуть значно знизити собівартість рядового вугілля, що

в свою чергу дозволить зменшити обсяг державної підтримки. Допоміжні підприємства, у тому числі дочірні підприємства, які не задіяні безпосередньо у технологічному процесі, необхідно виділити із складу перероблюючих комплексів. На їх базі створюються акціонерні товариства, які повинні розвиватися самостійно. Останні два роки показали, що виконати програму, яка пропонується, орендарі за власні кошти не в змозі,

тому необхідно терміново розірвати договори оренди та повернути підприємства у державну власність. Одночасно держава повинна гарантувати належне виконання Програми розвитку буровугільної промисловості, як в частині фінансування капітального будівництва і держпідтримки по собівартості, так і в частині забезпечення соціального захисту працівників та підвищення престижності їх праці, як це прийнято в світовій практиці.

Подальша доля буровугільного комплексу (залишення у державній власності, як об’єкта що впливає на енергетичну незалежність України, або його приватизація) повинна бути вирішена на державному рівні найближчим часом. У випадку виставлення Фондом Державного майна України на приватизацію підприємств буровугільного комплексу, як цілісного технологічного комплексу, без виведення їх з кризового стану, чи відокремлено одне від одного, слід очікувати остаточного занепаду

і зупинки виробництв, ліквідації підприємств та загибель буровугільної промисловості, як такої. Постане загроза життєзабезпечення міста Олександрія, зростуть рівні безробіття та соціальної напруги. Виконання Програми реконструкції і будівництва повинно бути завершено протягом трьох років. Другий напрямок, який повинен стати основним, передбачає будівництво на борту розрізу Костянтинівський нової електростанції потужністю 180-200

МВт з попутним постачанням тепла на місто Олександрію. Виробництво товарної електроенергії збільшиться до 1 млрд. КВт*год/рік. Строк експлуатації електростанції не менше 35 років. Собівартість електроенергії може бути на рівні 20 коп./КВт*год, але вона залишиться незміною на весь період експлуатації, мінімум 30 років. Попередні розрахунки рентабельності включають витрати на заходи

по охороні навколишнього середовища, у тому числі: повне відновлення земель, повна очистка від викидів сірки, мінімальний вихід Nox, поховання зольних відходів. Крім того, в розрахунках враховані непередбачені витрати в розмірі 10 % на всі інвестиції та виробничі витрати, а також 10 % дисконтної ставки. Цей комплекс підприємств повинен робити без державної підтримки.

Будівництво нової ТЕС на бурому вугіллі може стати пілотним проектом для України, який наглядно продемонструє технічні можливості і економічну доцільність використання бурого вугілля безпосередньо на місці його видобутку з отриманням в якості кінцевого продукту, ліквідного енергоносія – електричної та теплової енергії. ЕТАПИ ВІДНОВЛЕННЯ БУРОВУГІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ. 1.Повернення в підпорядкування

Міністерства вугільної промисловості усіх структурних підрозділів ДХК «Олександріявугілля», відданих в оренду, з метою відновлення цілісності технологічного комплексу. 2.Проведення комплексної аудиторської перевірки фінансового стану підприємства, що реорганізується. 3.Закінчення корпоратизації реструктуризованих підприємств ДХК «Олександріявугілля». 4.Реалізація акцій внов створених акціонерних товариств на ринку цінних паперів

або створення на їх базі сучасного підприємства з інвестиційними компаніями з обов’язковою умовою збереження та розвитку виробництва. Одночасно необхідно переглянути та затвердити «Програму розвитку буровугільного комплексу України на період до 2030 року» (у відповідності до програми «Українське вугілля») з вибором пріоритетних направлень по виготовленню кінцевої продукції. Для об’єктивної оцінки запропонованої Програми її розробку необхідно доручити консалтинговим компаніям.