меліоративна географія

Земельні поліпшення повинні сприяти розумному збереженню природних взаємозв'язків, разом з раціональним користуванням (скарбів) багатств природи й покращенням несприятливих сторін навколишнього середовища. Воєйков встановив райони для зрошення і обводнення середи Середньої Азії, Кавказу, України. Земельні поліпшення повинні проводитися в відповідності з кліматом, але меліорація землі впливає на клімат (пов. температури повітря в селітебних зонах взимку на 2-4 градуса).

Водні меліорації - Каракумський канал в Туркменії (1956 р.), через Каракуми - судноплавний, довжина 1100 км, 226 гідротехнічних споруд, 8 насосних станцій, З водосховища, обводнення - більше 5 млн. га. Меліоративна географія (лат. Melioratio - поліпшення) - вивчає географію, закономірності розміщення, генезис, розвиток заходів направлених на поліпшення природного середовища (тлумачення різне).

Зрозуміло, що для Полісся необхідно осушення, поліпшення ґрунтів. Для степу - зрошення, фітомеліорація, і т.д. Слід сказати, що до теперішнього часу комплекс заходів для покращення якостей середи носив непродуманий характер: будівництво каналів без врахування геології, тектонічної будови, літології пород, а також фітомеліорація, яка не враховувала хімічного аналізу.

Нам необхідно жити, харчуватися, мати дім, чисте повітря і воду, і т.д. Нам треба думати, як уберегти себе від природних катаклізмів, або ж звести їх наслідки до мінімуму. Ми знаємо, що таке вулкан, землетрус, зсув, цунамі, торнадо, сель тощо, і геодисципліни можуть прогнозувати ці явища, але боротьба з природними катаклізмами не завжди призводить до кращих результатів. А, що таке НЕРАЦЮНАЛЬНЕ природокористування (неефективне)

Воно призводить до зниження експлуатації природних ресурсів. Вирубка лісів веде до ерозірованості, або ж до підняття рівня ґрунтових вод, збільшення води в каналі, засоленню. Якості землі в деяких випадках несприятливі для використання (підвищена кислотність, багаторічна мерзлота, засоленість грунтів арідних областей, недостатня кількість тепла, вологи, надлишок вологи.

Що є на Україні? Мезо - й мікро рельєф (валуни, кочки, каміння, глиби, болота) меліорації. А також мають місце посухи, суховії, пильні бурі, морози, зсуви, карстування, замулювання водосховищ і ставків, солена копичення, обвали і осипища і т.д. Мічурін: "- Нам нічого чекати милості природи". Приклади поліпшення навколишнього середовища - ліквідація осередків небезпечних захворювань.

Завдання меліоративної географії: 1. Комплексна географічна оцінка можливості існування деяких засобів та прийомів меліорації. 2. Визначення доцільності та ефективності проведення меліорацій. 3. Вивчення впливу меліорацій на середовище, біоми, біоценози. 4. Вплив меліорацій на господарство. 5. Моделювання території.

6. Районування території за потребами в тих чи інших меліораціях. 7. Прогноз розвитку комплексів меліорацій в територіальному і часовому аспектах. Між предметні зв'язки з усіма дисциплінами. Дослідження меліорації лісосмуги /Армад, Константінов А.Р Л.Р. Струзєр, / боротьба з ерозією грунтів / С.

М. Сільвєстров, Г.П. Сурмак, Ф.Р. Зайдєльман /, гідромеліорація / С.Л. Мінкін, А.М. Алпатьєв, Г.П. Дубінский, А.Р. Константінов, Г.В. Воропаєв/; снігова меліорація / А.М. Шульгін/, мікроклімат / П.И. Колосков, меліоративне районування / Г.П. Дубінский, А.М. Шульгін, В.С. Аношко, А.Н. Костяков - автор І підручника "

Основи меліорацій 1960 /. Меліорація дозволяє змінювати природні умови. Система меліоративних заходів повинна бути пов'язана з загальним планом розвитку господарства; потреба в меліорації зумовлена зональними умовами і змінюється у зв'язку з природними умовами і господарськими задачами. Характер і техніка меліорації повинна відповідати біологічними вимогами рослин і сприяти змінами ґрунтових, кліматичних, гідрологічних умов меліоріруємих територій в необхідному для

господарства напряму. Усі розрахунки і залежності встановлюючи режими зрошення і осушення головних сільськогосподарських культур повинні встановлюватися в залежності від конкретних господарських і природних умов. В.В. Докучаєв в своїх роботах вказував шляхи поліпшення природи степу. З посухою можна боротися створенням полезахисних смуг, облисінням пісків, укріпленням ярів, улаштуванням водойомів і ставків "при перевтіленні природи треба мати на увазі

єдину цільну природу, а не відокремлені її частини". Теоретичні положення меліоративної географії: 1. Активними факторами меліорацій є процеси геодинаміки (ендогенез та екзогенез - взаємозв'язок, взаємо доповнення, взаємозалежність); 2. Взаємозв'язок компонентів природного середовища. Усувається або послаблюється лімітуючий фактор. Це обумовлює зміни на новому рівні

інших компонентів середи (канал дренаж, внесення добрив і кислотність грунтів); 3. Найбільший ефект меліорацій спостерігається при їх правильному розміщенні – у відповідності до особливостей природних і господарських умов окремих регіонів; 4. Меліорації повинні носити комплексний характер, правильно поєднувати між собою і вестись в одному напрямку з агротехнічними прийомами землеробства.

Так, в Поліссі проводять осушення та водорегулюючі меліорації в поєднанні з глибоким підгрунтовим рихленням, знищенням водонепроникних порід, внесенням органіки і мінеральних добрив і т.д. В степовій зоні потрібен комплекс з противоерозійних меліорацій, полезахисних лісосмуг, меліорації солонців, снігових меліорацій, зрошення, кулісних парів (на полях висівають високі рослини - соняшник, кукурудзу, тощо) проти посух, суховіїв, пильних бур

і т.д. 5. Так як ефективність різних видів хімічної, фізичної і механічної меліорації через 10-15 років, а у нас через 1-2 роки може щезнути, можливе періодичне повторення окремих видів меліоративних прийомів. Не всі природні фактори однаково змінюються у часі. Наприклад, при ізвесткуванні кислих ґрунтів промивний тип водного режиму зберігається і винос поживних речовин в вапняках продовжується.

Тому ізвісткування, гіпсування, глибоке рихлення треба повторювати. Періодично необхідно проводити снігові меліорації. Але в меліоративних заходах треба продумувати надмірний нанос снігу - дренаж не 50 см, а 1 метр. В меліоративний географії необхідно знати багато різних наук. На основі даних багаторічних спостережень в багатьох пунктах дається кількісна оцінка зв'язків біологічних

об'єктів з ведучими факторами природного середовища. Для цього розроблені спеціальні агро-кліматичні, грунтово-кліматичні та інші агро-кліматичні показники (коефіцієнт тепло- і вологозабезпеченості запасів продуктивної вологи в ґрунті, кількість фізіологічне активний радіації Сонця, показники ґрунтової родючості, термічного режиму

ґрунтів). Це необхідно для встановлення рівня оптимальності природних умов для росту рослин. Серед методів, характерних для гео- і біо дисциплін, необхідно виділити балансовий (баланс речовин та енергії в агро екосистемі), геоекологічний (ресурсооціночний, геопроглеоза, метод захисту рослин агротехніч генетич біологіч. Екологічний підхід, системний підхід природно-меліоративна система розглядається як сукупність взаємопов’язаних елементів і частин утворюючих деяку цілісність

і єдність. Для цієї системи характерні: 1. Цінність, єдність системи і середи; 2. Наявність зв'язків: функціональних, генетичних, прямих і зворотних, просторових; 3. Структура і організація: упорядкованість, направленість і стійкість зв'язку. Природно-меліоративна система Каналокопатель - однокорпусний плуг для дуже глибокого орання до 1200мм.

Його робочий орган - корпус, обладнаний не одним, а двома отвалами правим і лівим. Для того щоб вийнятий грунт не висипався в яму його відсувають від країв бермочищувателі. Каналокопатель має 2 фрези обладнані ножами, рихлителями та лопастями. Розташовані фрези перед корпусом під кутом в 45° до горизонту, в дію приводяться двигуном трактора. Трактор тягне, фрези відкидають землю і риють траншею.

Є самохідні каналокопателі, екскаватори, Каналокопатель вирівнювач. Дренажно-щільні машини і кротодренажні машини. Трубоукладчик. 4. Вертикальна і горизонтальна структура, рівні системи управління зв'язками рівней (жорстке і вірогідносно-статистичне); 5. Цілеспрямованість і доцільність; 6. Функціонування і розвиток систем; 7. Наявність процесів передачі

інформації і управління. Методи: Комплексно-географічний, системно-структурний, картографічний, індикаційний, балансовий, оціночний, дистанційний, порівнювальний. Класифікація меліорацій По цільовому назначенню: • меліорації для сільського господарства, водного • здравоохоронна, рекреації і туризм • градобудівництва • транспорта, зв'язки • багатоцільові (меліорації річок, шельфів) Ті в свою чергу мають свою структуру: • сільськогосподарські • водні (зрошення, обводнення,

осушення) • снігові(терморегулюючі, волого регулюючі) • земельні (грунтозахісні, хім рекультиваційні, грунтополіпшуючі, культурні) фіто- і зоо (лісомеліорації, чагарникова, травяниста) • кліматичні (мікро мезо мікрокліматична).