Роль Вернадського у вивченні біосфери

Змст Вступ. 1. Характеристика склад босфери. 2. В Вернадський про босферу живу речовину. 3. Роль людського фактора в розвитку босфери. 9 Висновок 12 Використана лтература 13 Босфера жива оболонка Земл Вступ. У буквальному переклад термн босфера означа сферу життя й у такому змст вн уперше був введений у науку в 1875 р. австрйським геологом палеонтологом

Едуардом Зюсом 1914. Однак задовго до цього пд ншими назвами, зокрема простр життя, картина природи, живаючи оболонка Земл т.п його змст розглядався багатьма ншими натуралстами. Спочатку пд усма цими термнами малася на уваз тльки сукупнсть живих органзмв, що живуть на нашй планет, хоча нод вказувався хнй звязок з географчними, геологчними космчними процесами, але при цьому скорше зверталася увага на залежнсть живо природи вд сил речовин неорганчно природи.

Навть автор самого термна босфера Э.Зюсс у свой книз Лик Земл, опублковано майже тридцять рокв псля введення термна 1909 р не зауважував зворотного впливу босфери визначав як сукупнсть органзмв, обмежену в простор в час й на поверхн Земл. Першим з бологв, що ясно вказав на величезну роль живих органзмв в утворенн земно кори, був Ж.Б.Ламарк 1744 1829. Вн пдкреслював, що вс речовини, що знаходяться на поверхн земно кул й утворююч

його кору, сформувалися завдяки дяльност живих органзмв. Факти положення про босферу накопичувалися поступово в звязку з розвитком ботанки, рунтознавства, географ рослин нших переважно бологчних наук, а також геологчних дисциплн. Т елементи знання, що стали необхдними для розумння босфери в цлому, виявилися звязаними з виникненням еколог, науки, що вивча взамини органзмв навколишнього середовища.

Босфера визначеною природною системою, а снування в першу чергу виражаться в круговорот енерг речовин при участ живих органзмв. Дуже важливим для розумння босфери було встановлення нмецьким фзологом Пфефером 1845 1920 трьох способв харчування живих органзмв автотрофне побудова органзму за рахунок використання речовин неорганчно природи гетеротрофне будвля органзму за рахунок використання низькомолекулярних органчних сполук 1. Характеристика склад босфери. Босфера у сучасному розумнн свордна оболонка

Земл, що мстить усю сукупнсть живих органзмв ту частину речовини планети, що знаходиться в безупинному обмн з цими органзмами. Босфера охоплю нижню частину атмосфери, гдросферу верхню частину лтосфери. Атмосфера найбльш легка оболонка Земл, що граничить з космчним простором через атмосферу здйснються обмн речовини й енерг з космосом. Атмосфера ма клька шарв тропосфера нижнй шар, що примика до поверхн Земл висота 9 17 км. У ньому близько 80 газового складу атмосфери уся водяна пара стратосфера ноносфера

там жива речовина вдсутня. Переважн елементи хмчного складу атмосфери N2 78, O2 21, CO2 0,03. Гдросфера водяна оболонка Земл. У наслдок високо рухливост вода проника повсюдно в рзн природн утворення, навть найбльш чист атмосферн води мстять вд 10 до 50 мгрл розчинних речовин. Переважн елементи хмчного складу гдросфери Na, Mg2, Ca2, Cl , S, C. Концентраця того чи ншого елемента у вод ще нчого не говорить про тм, наскльки

вн важливий для рослинних тваринних органзмв, що живуть у нй. У цьому вдношенн ведуча роль належить N, P, Si, що засвоюються живими органзмами. Головною особливстю океанчно води те, що основн они характеризуються постйним спввдношенням у всьому обсяз свтового океану. Лтосфера зовншня тверда оболонка Земл, що склада з осадових магматичних порд. В даний час земною корою прийнято вважати верхнй шар твердого

тла планети, розташований вище сейсмчно границ Мохоровичича. Поверхневий шар лтосфери, у якому здйснються взамодя живо матер з мнерально неорганчно, явля собою рунт. Залишки органзмв псля розкладання переходять у гумус родючу частину рунту. Складовими частинами рунту служать мнерали, органчн речовини, жив органзми, вода, гази. Переважн елементи хмчного складу лтосфери O, Si, Al,

Fe, Ca, Mg, Na, K. Поступово дея про тсний взамозвязок мж живою неживою природою, про зворотний вплив живих органзмв хнх систем на навколишн х фзичн, хмчн геологчн фактори усе наполегливше проникала у свдомсть вчених знаходила реалзацю в хнх конкретних дослдженнях. Цьому сприяли змни, що вдбулися в загальному пдход натуралств до вивчення природи. Вони усе бльше переконувалися в тм, що вдособлене дослдження явищ процесв природи з позицй окремих

наукових дисциплн виявляться неадекватним. Тому на рубеж ХХ ХХ ст. у науку усе ширше проникають де цлсного, пдходу до вивчення природи, що у наш час сформувалися в системний метод вивчення. Результати такого пдходу негайно позначилися при дослдженн загальних проблем впливу ботичних, чи живих, факторв на аботичн, чи фзичн, умови. Так, виявилося, наприклад, що склад морсько води багато в чому визначаться активнстю морських органзмв.

Рослини, що живуть на пщаному рунт, значно змнюють структуру. Жив органзми контролюють навть склад нашо атмосфери. Число подбних прикладв легко збльшити, ус вони свдчать про наявнсть зворотного звязку мж живою неживою природою, у результат яко жива речовина значною мрою змню лик нашо Земл. Таким чином, босферу не можна розглядати у вдрив вд неживо природи, вд яко вона, з одн сторони

залежить, а з ншого боку сама вплива на не. Тому перед натуралстами виника задача конкретно дослджувати, яким образом якою мрою жива речовина вплива на фзико-хмчн геологчн процеси, що вдбуваються на поверхн Земл й у земнй кор. Тльки подбний пдхд може дати ясне глибоке представлення про концепцю босфери. Таку задачу саме поставив перед собою видатний росйський учений Володимир ванович Вернадський 2. В Вернадський про босферу живу речовину.

Центральним у цй концепц поняття про живу речовину, що В Вернадський визнача як сукупнсть живих органзмв. Крм рослин тварин, В Вернадський включа сюди людство, вплив якого на геохмчн процеси вдрзняться вд впливу нших живих стот, по-перше, свою нтенсивнстю, що збльшуться з ходом геологчного часу по-друге, тим впливом, яке дяльнсть людей робить на ншу живу речовину. Цей вплив позначаться насамперед у створенн численних

нових видв культурних рослин домашнх тварин. Так види не снували ранш без допомоги людини або гинуть, або перетворюються в дик породи. Тому Вернадський розгляда геохмчну роботу живо речовини в нерозривному звязку тварини, рослинного царства культурного людства як роботу диного цлого. На думку В Вернадського, у минулому не додавали значення двом важливим факторам, що характеризують жив тла продукти хньо життдяльност вдкриттю Пастера про перевагу оптично активних зднань, звязаних з

дисиметричнсттю просторово структури молекул, як вдмнно риси живих тл явно недооцнювався внесок живих органзмв в енергетику босфери хнй вплив на нежив тла. Адже до складу босфери входить не тльки жива речовина, але рзномантн нежив тла, що В Вернадський назива вдсталими атмосфера, грськ породи, мнерали т.д а також бокосн тла, утворен з рзнордних живих вдсталих тл рунти, поверхнев води т.п Хоча жива речовина по обсяз ваз склада незначну частину

босфери, але воно вдгра основну роль у геологчних процесах, звязаних з змною вигляду нашо планети. Оскльки жива речовина визначальним компонентом босфери, остльки можна затверджувати, що воно може снувати розвиватися тльки в рамках цлсно системи босфери. Не випадково тому В Вернадський вважа, що жив органзми функцю босфери найтсншим образом матерально й енергетично з нею звязан, величезною геологчною силою, визначально. Вихдною основою снування босфери богеохмчних процесв,

що вдбуваються в нй, астрономчне положення нашо планети й у першу чергу вдстань вд Сонця нахил земно ос до еклптики, чи до площини земно орбти. Це просторове розташування Земл визнача в основному клмат на планет, а останнй у свою чергу життв цикли всх снуючих на нй органзмв. Сонце основним джерелом енерг босфери регулятором усх геологчних, хмчних бологчних процесв на нашй планет. Цю роль образно виразив один з авторв закону збереження перетворення

енерг Юлус Майер 1814 1878, що вдзначив, що життя створення сонячного променя. Виршальне вдмннсть живо речовини вд вдсталого поляга в наступному змни процеси в живй речовин вдбуваються значно швидше, нж у вдсталих тлах. Тому для характеристики змн у живй речовин використовуться поняття сторичного, а у вдсталих тлах геологчного часу. Для порвняння вдзначимо, що секунда геологчного часу вдповда приблизно ста тисячам рокв сторичного у ход геологчного часу зростають мць живо речовини його

вплив на вдсталу речовину босфери. Це вплив, указу В Вернадський, виявляться насамперед у безупинному богенному струм атомв з живо речовини у вдсталу речовину босфери назад тльки в живй речовин вдбуваються яксн змни органзмв у ход геологчного часу. Процес механзми цих змн уперше знайшли пояснення в теор походження видв шляхом природного добору Ч.Дарвна 1859 р. жив органзми змнюються в залежност вд змни навколишнього середовища, адаптуються до

не , вдповдно до теор Дарвна, саме поступове нагромадження таких змн служить джерелом еволюц. В Вернадський висловлю припущення, що жива речовина, можливо, ма свй процес еволюц, що виявляться в змн з ходом геологчного часу, поза залежнстю вд змни середовища. Для пдтвердження сво думки вн посилаться на безупинний рст центрально нервово системи тварин значення в босфер, а також на особливу органзовансть само босфери.

На його думку, у спрощенй модел цю органзовансть можна виразити так, що жодна з крапок босфери не попада в те ж мсце, у ту ж крапку босфери, у який коли-небудь була ранш. У сучасних термнах це явище можна описати як необоротнсть змн, при будь-якому процесу еволюц розвитку. Безупинний процес еволюц, що супроводжуться появою нових видв органзмв, вплива на всю босферу в цлому, у тому числ на природн бокосн тла, наприклад, рунту, наземн пдземн води т.д.

Це пдтверджуться тим, що рунти рки девону зовсм нш, чим третинно тим бльше нашо епохи. Таким чином, еволюця видв поступово поширються переходить на всю босферу. Оскльки еволюця виникнення нових видв припускають снування свого початку, остльки закономрно виника питання а чи такий початок у життя Якщо , то де його шукати на чи Земл в Космос Чи може виникнути живе з неживого Над цими питаннями протягом сторч задумувалися багато

релгйних дячв, представники мистецтва, флософи вчен. В Вернадський докладно розгляда найбльш цкав точки зору, що висувалися видатними мислителями рзних епох, дйде висновку, що няко переконливо вдповд на ц питання поки не сну. Сам вн як учений спочатку дотримував емпричного пдходу до ршення зазначених питань, коли затверджував, що численн спроби знайти в древнх геологчних шарах

Земл слди присутност яких-небудь перехдних форм життя не увнчалися успхом. У всякому раз деяк останки життя були виявлен навть у докембрйських шарах, що нараховують 600 мльйонв рокв. Ц негативн результати, на думку В Вернадського, дають можливсть висловити припущення, що життя як матеря й енергя сну у Вселено вчно тому не ма свого початку. Але таке припущення не бльше, нж емпричне узагальнення, засноване на тм, що слди живо речовини дотепер

не виявлен в земних шарах. Щоб стати науковою гпотезою, воно повинно бути погоджене з ншими результатами наукового пзнання, у тому числ з бльш широкими концепцями природознавства флософ. У всякому раз не можна не вважатися з поглядами тих натуралств флософв, що захищали теза про виникнення живо матер з неживий, а в даний час навть висувають досить обрунтован гпотези модел походження життя. Припущення щодо абогенного, чи неорганчного, походженн життя робилися неодноразово ще в античну епоху,

наприклад, Аристотелем, що допускав можливсть виникнення дрбних органзмв з неорганчно речовини. З виникненням експериментального природознавства появою таких наук, як геологя, палеонтологя бологя, така точка зору зазнала критики як не обрунтована емпричними фактами. Ще в другй половин XVII в. широке поширення одержав принцип, проголошений вдомим флорентйським лкарем натуралстом Ф.Реди, що все живе виника з живого. Твердженню цього принципу сприяли дослдження знаменитого

англйського фзолога Вльяма Гарвея 1578 1657, що вважав, що усяка тварина походить з яйця, хоча вн допускав можливсть виникнення життя абогенним шляхом. Надал, у мру проникнення фзико-хмчних методв у бологчн дослдження знову й усе наполегливше стали висуватися гпотези про абогенне походження життя. Вище ми вже говорили про хмчну еволюцю як передумов виникнення предботичною, чи предбологчною, стад виникнення життя. З зазначеними результатами не мг не вважатися

В Вернадський, тому його погляди з цих питань не залишалися незмнними, але, спираючи на рунт точно установлених фактв, вн не допускав н божественного втручання, н земного походження життя. Вн перенс виникнення життя за меж Земл, а також допускав можливсть появ в босфер за певних умов. Вн писав Принцип Реди не вказу на неможливсть абогенезу поза чи босферою при встановленн наявност в босфер читепер ранш фзико-хмчних явищ, не прийнятих при науковому визначенн ц форми органзованост земно

оболонки. Незважаючи на деяк протирччя, навчання Вернадського про босферу явля собою новий великий крок у розумнн не тльки живо природи, але нерозривного звязку з сторичною дяльнстю людства. 3. Роль людського фактора в розвитку босфери. Центральною темою навчання про ноосферу днсть босфери людства. Вернадський у свох роботах розкрива корен ц дност, значення органзованост босфери в розвитку людства. Це дозволя зрозумти мсце роль сторичного розвитку людства в еволюц босфери, закономрност переходу

в ноосферу. Одн з ключових дей, що лежать в основ теор Вернадського про ноосферу, те, що людина не самодостатньою живою стотою, що живе окремо за свом законами, вн спвсну усередин природи частиною . Ця днсть обумовлена насамперед функцональною нерозривнстю навколишнього середовища людини, що намагався показати Вернадський як богеохмк. Людство саме по соб природне явище природне, що вплив босфери позначаться не тльки на середовищ життя

але на образ думки. Але не тльки природа вплива на людину, сну зворотний звязок. Причому вона не поверхнева, що вдбива фзичний вплив людини на навколишн середовище, воно набагато глибше. Це доводить той факт, що останнм часом помтно активзувалися планетарн геологчн сили. ми усе бльше яскравше бачимо в д навколишн нас геологчн сили. Це збглося, навряд чи випадково, з проникненням у наукову свдомсть переконання про геологчне значення Homo sapiens, з виявленням нового стану босфери ноосфери одн з форм

вираження. Воно звязано, звичайно, насамперед з уточненням природно науково прац думки в межах босфери, де жива речовина вдгра основну роль. Так, останнм часом рзко мняться вдображення живих стот на навколишнй природ. Завдяки цьому процес еволюц переноситься в область мнералв. Рзко мняються рунти, води повтря. Тобто еволюця видв сама перетворилася в геологчний процес, тому що в процес еволюц зявилася нова геологчна сила. Вернадський писала

Еволюця видв переходить в еволюцю босфери. Тут природно напрошуться висновок про те, що геологчною силою власне зовсм не Homo Sapiens, а його розум, наукова думка соцального людства. У Флософських думках натуралста Вернадський писав Ми саме переживамо яскраве входження в геологчну сторю планети. В останн тисячорччя спостергаться нтенсивне зростання впливу одн видово живо речовини цивлзованого

людства на змну босфери. Пд впливом науково думки людсько прац босфера переходить у новий стан у ноосферу. Ми спостергачами виконавцями глибоко змни босфери. Причому перебудова навколишнього середовища науковою людською думкою за допомогою органзовано прац навряд чи стихйним процесом. Корен цього лежать у самй природ були закладен ще мльйони рокв тому в ход природного процесу еволюц. Людина склада неминучий прояв великого природного процесу, що закономрно

трива протягом, принаймн, двох мльярдв рокв. Звдси, до реч, можна укласти що висловлення про самознищення людства, про катастрофу цивлзац не мають пд собою вагомих основ. Було б щонайменше дивно, якби наукова думка породження природного геологчного процесу суперечила б самому процесу. Ми коштумо на пороз революцйних змн у навколишнм середовищ босфера за допомогою переробки науковою думкою переходить у новий еволюцйний стан ноосферу.

Заселяючи вс куточки нашо планети, спираючи на державно органзовану наукову думку на породження, технку, людина створив у босфер нову богенну силу, що пдтриму розмноження подальше заселення рзних частин босфери. Причому разом з розширенням област проживання, людство почина представляти себе усе бльш спону масу, тому що розвиваюч засоби звязку засобу передач думки огортають усю Земну кулю. Цей процес повного заселення босфери людиною обумовлений ходом стор науково думки, нерозривно

звязаний з швидкстю зносин, з успхами технки пересування, з можливстю миттво передач думки, одночасного обговорення усюди на планет. При цьому людина вперше реально зрозумла, що вн житель планети може повинний мислити дяти в новому аспект, не тльки в аспект окремо особистост, чи родини роду, чи держав хнх союзв, але й у планетному аспект. Вн, як все живе, може мислити дяти в планетному аспект тльки в област життя у босфер, у визначенй земнй оболонц, з яким вн нерозривно, закономрно звязаний пти з який вн не може.

Його снування функця. Вн несе з собою усюди. вн неминуче, закономрно, безупинно змню. Схоже, що вперше ми знаходимося в умовах диного геологчного сторичного процесу, що охопив одночасно всю планету. XX столття характерне тим, що будь-як подя, що вдбуваться на планет, звязуються в дине цле. з кожним днем соцальна, наукова культурна звязансть людства тльки пдсилються поглиблються. Збльшення вселенност, спаяност всх людських суспльств безупинно росте ста помтним у деяк роки ледве

не щорчно. Результат усх перерахованих вище змн у босфер планети дав привд французькому геологу Тейяр де Шардену укласти, що босфера в даний момент швидко геологчно переходить у новий стан у ноосферу, тобто такий стан у який людський розум робота, що направляться м, являють собою нову могутню геологчну силу. Це збглося, видимо не випадково, з тим моментом коли люди засели усю планету, усе людство економчно обдналося в дине цле наукову думку всього людства злилася водино, завдяки успхам у технку звязку.

У такий спосб Людина, як вн спостергаться в природ, як вс жив органзми, як усяка жива речовина, визначена функця босфери, у визначеному простор-час Людина у всх його проявах явля собою частина босфери Прорив науково думки пдготовлений усм минулим босфери ма еволюцйн корен. Ноосфера це босфера, перероблена науковою думкою, що пдготовляться всм минулим планети, а не короткочасне перехдне геологчне явище. Вернадський неодноразово вдзначав, що цивлзаця культурного людства оскльки

вона формою органзац ново геологчно сили, що створилася в босфер, не може перерватися знищитися, тому що це велике природне явище, що вдповда сторично, врнше, геологчно сформовано органзованост босфери. Утворити ноосферу, вона всма коренями звязуться з цю земною оболонкою, чого ранш в стор людства в скльки-небудь порвняннй мер не було. Висновок За перод сторичного розвитку Земл сформувалися так оболонки лтосфера, гдросфера та атмосфера.

Частина цих оболонок, населена живими органзмами називаться босферою, яка становить собою сукупнсть усх богеоценозв Земл, дуну екосистему вищого порядку. Босфера займа всю товщу гдросфери, верхн шари лтосфери та нижн атмосфери. В Вернадський створив учення про ноосферу яксно новий стан босфери, за якого розумова дяльнсть людини почина розвиток. Жива речовина босфери вся сукупнсть органзмв нашо планети забезпечу постйний коло обг

речовин та потк енерг здйсню значну богенну роботу з перетворення оболонок Земл. Багато чого з того, про що писав Вернадський, ста надбанням сьогодншнього дня. Сучасн зрозумл нам його думки про цлснсть, неподльнсть цивлзац, про днсть босфери людства. Переломний момент в стор людства, про що сьогодн говорять учен, полтики, публцисти, був побачений Вернадським. Вернадський бачив неминучсть ноосфери, пдготовлювано як еволюцю босфери, так сторичним

розвитком людства. З погляду ноосферного пдходу по-ншому бачаться сучасн болюч крапки розвитку свтово цивлзац. Варварське вдношення до босфери, погроза свтово екологчно катастрофи, виробництво засобв масового знищення усе це повинно мати минуще значення. Питання про корнний поворот до джерел життя, до органзованост босфери в сучасних умовах повинний звучати як сполох, заклик до того, щоб мислити дяти, у босферному планетному аспект. Використана лтература 1. Аллен Р.

Д. Наука про життя, М. 1981р. 2. Вернадський В Флософськ думки натуралста, М. 1988р. 3. Романовский Ю.Э. Журн. общ. болог. 1989. Т.50. 3. С.304 315. 4. Лапо А.В. Слди колишнх босфер, М. 1979р. 5. Радкевич В.А. Экология Мн. Выш.школа, 1997, с.64-66, с.88-103. 6. Чернова Н.М Былова А.М.

Экология М. Просвещение, 1988, с.178-194. 7. Фарб П. Популярная экология М.Мир, 1971. 8. Одум Ю. Экология. Т М.Мир,1986, с.83-118.