Безпека підприємництва

Зміст Розділ І Теоретична сутність економічної безпеки підприємства. 1.1 Поняття економічної безпеки підприємництва в цілому. 1.2 Структура економічної безпеки підприємства. Розділ ІІ Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства 2.1 Система економічної безпеки підприємства та її суб’єкти.

2.2 Політика і стратегія економічної безпеки підприємства. 2.3 Концепція економічної безпеки підприємства. 2.4 Служба безпеки підприємства. Розділ ІІІ Оцінка рівня економічної безпеки на підприємстві 1. Система показників оцінки безпеки підприємства за функціональними складовими. 3.2. Оцінка рівня сукупної економічної безпеки підприємства.

Вступ Стабільне функціонування, зростання економічного потенціалу будь-якого підприємства в умовах ринкових відносин багато в чому залежить від наявності надійної системи економічної безпеки. Практика і наукові дослідження показують те, що організація сучасної підприємницької діяльності потребує відпрацювання і створення системи економічної безпеки, яка б ураховувала ті негативи, що може спричинити кожна сторона або економічна дія щодо підприємства.

Вивчення теоретичної спадщини дозволило зробити висновок про те, що більшість вчених свої дослідження присвячували або аналітичному огляду негативів, що відбиваються на економічній безпеці, або прогностичним підходам до зміни внутрішнього і зовнішнього середовища підприємств. Наголосимо і на тому, що до цих пір відсутня методологія визначення чинників забезпечення економічної безпеки, а також правова база регулювання цих питань

і в цілому концепція економічної безпеки підприємств. Таким чином, недостатня розробка проблеми економічної безпеки підприємств, її доцільність і затребуваність обумовили вибір теми курсової роботи, її цільову спрямованість і структуру. Тому темою даної курсової роботи є дослідження явища економічної безпеки підприємств, факторів впливу на нього, а також розробка та обґрунтування

механізму його забезпечення. Метою курсової роботи є комплексне дослідження поняття економічної безпеки підприємства і проведення аналізу розуміння її сутності. Відповідно до встановленої мети поставлені і вирішені такі задачі: - визначення сутності економічної безпеки; - розкриття змісту методологічного арсеналу теорії економічної безпеки; - систематизація окремих небезпек у групи чинників, що впливають

на стан та рівень економічної безпеки підприємства; - опис методик визначення окремих видів економічної безпеки; - дослідження послідовності створення системи економічної безпеки на підприємстві. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновку, списку використаної літератури зі найменувань та додатків. Вона оформлена згідно методичних рекомендацій, освітлена на сторінках, і включає таблиць, схем, додатків. Позитивною рисою

є те, що курсова робота охоплює комплекс питань з Результатом курсової роботи є розробка концепції формування і функціонування механізму економічної безпеки підприємства, визначення його структури, а також методики оцінки рівня економічної безпеки підприємства. Розділ І. Теоретична сутність економічної безпеки підприємства. 1.1 . Поняття економічної безпеки підприємництва в цілому

В умовах ринкових відносин, коли держава вже не несе відповідальності за результати фінансово-господарської діяльності підприємства, забезпечення економічної безпеки стає однією з найбільш важливих і актуальних проблем його життєдіяльності. Серед вітчизняних і зарубіжних учених-економістів немає єдиного визначення терміну „економічна безпека”. Разом з тим, принципових розходжень у підходах до трактування змісту даної економічної категорії не

спостерігається. Найбільш поширеним є визначення економічної безпеки підприємства як стану ефективного використання його ресурсів (ресурсів капіталу, персоналу, інформації і технології, техніки та устаткування, прав) і існуючих ринкових можливостей, що дозволяє запобігати внутрішнім і зовнішнім негативним впливам (загрозам) і забезпечити його тривале виживання

і стійкий розвиток на ринку відповідно до обраної місії. Об’єктами економічної безпеки є держава, суспільство і суспільні об’єднання, регіони, підприємства і окремі громадяни. Необхідність постійного дотримання економічної безпеки зумовлюється об'єктивно наявним для кожного суб'єкта господарювання завданням забезпечення стабільності функціонування та досягнення головних цілей

своєї діяльності. Рівень економічної безпеки фірми залежить від того, наскільки ефективно її керівництво і спеціалісти (менеджери) будуть спроможні уникнути можливих загроз і ліквідувати шкідливі наслідки окремих негативних складових зовнішнього і внутрішнього середовища. Джерелами негативних впливів на економічну безпеку підприємства можуть бути: 1) свідомі чи несвідомі дії окремих посадових осіб

і суб'єктів господарювання (органів державної влади, міжнародних організацій, підприємств-конкурентів); 2) збіг об'єктивних обставин (стан фінансової кон'юнктури на ринках даного підприємства, наукові відкриття та технологічні розробки, форс мажорні обставини тощо). Залежно від суб'єктної обумовленості негативні впливи на економічну безпеку можуть мати об'єктивний і суб'єктивний характер. Об'єктивними вважаються такі негативні впливи, які виникають не з волі конкретного

підприємства, або його окремих працівників. Суб'єктивні впливи мають місце внаслідок неефективної роботи підприємства в цілому або окремих його працівників (передовсім керівників і функціональних менеджерів). Головна мета економічної безпеки підприємства полягає в тім, щоб гарантувати його стабільне та максимально ефективне функціонування тепер і високий потенціал розвитку в майбутньому. До основних функціональних цілей економічної безпеки належать:

• забезпечення високої фінансової ефективності роботи, фінансової стійкості та незалежності підприємства; • забезпечення технологічної незалежності та досягнення високої конкуренто спроможності технічного потенціалу того чи того суб'єкта господарювання; • досягнення високої ефективності менеджменту, оптимальної та ефективної організаційної структури управління підприємством; • досягнення високого рівня кваліфікації персоналу та його інтелектуального потенціалу, належної ефективності корпоративних

НДДкР; • мінімізація руйнівного впливу результатів виробничо-господарської діяльності на стан навколишнього середовища; • якісна правова захищеність усіх аспектів діяльності підприємства; • забезпечення захисту інформаційного поля, комерційної таємниці і досягнення необхідного рівня інформаційного забезпечення роботи всіх підрозділів підприємства та відділів організації; • ефективна організація безпеки персоналу підприємства, його капіталу та майна, а також комерційних

інтересів. Головна та функціональні цілі зумовлюють формування необхідних структуроутворюючих елементів і загальної схеми організації економічної безпеки. Забезпечення економічної безпеки передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих загроз з кожної функціональної складової та розроблення на їх основі системи протидіючих і застережних заходів.

Отже, економічна безпека підприємництва являє собою універсальну категорію, що відбиває захищеність суб'єктів соціально-економічних відносин на всіх рівнях, починаючи з держави і закінчуючи кожним її громадянином. Зміст даного поняття містить у собі систему засобів, що забезпечують конкурентостійкість і економічну стабільність підприємства а також сприяють підвищенню рівня добробуту робітників і тільки за здійснення в необхідному обсязі зазначених дій можна буде досягти належного рівня

економічної безпеки підприємства. 1.2. Структура економічної безпеки підприємства. Поняття економічної безпеки підприємства містить у собі внутрішньовиробничі та позавиробничі складові, наведені схематично у схемі №1. Розглянемо основні внутрішньовиробничі функціональні складові економічної безпеки: 1) Фінансова складова – вважається провідною й вирішальною, оскільки за ринкових умов господарювання фінанси є “двигуном” будь-якої економічної системи.

Про ослаблення фінансової складової економічної безпеки свідчать: – зниження ліквідності підприємства; – підвищення кредиторської та дебіторської заборгованості; – зниження фінансової стійкості тощо. За цю складову економічної безпеки відповідають фінансова та економічна служби підприємства. 2) Інтелектуальна складова. Належний рівень економічної безпеки у великій мірі залежить від інтелекту та професіоналізму працюючих на підприємстві кадрів.

Негативні впливи на цю складову справляють: – звільнення провідних висококваліфікованих працівників, що призводить до ослаблення інтелектуального потенціалу; – зниження питомої ваги інженерно-технічних працівників і науковців у загальній кількості працюючих; – зниження винахідницької та раціоналізаторської активності; – зниження освітнього рівня працівників. За інтелектуальну складову економічної безпеки на підприємстві відповідають кадрова служба

і особисто головний інженер. 3) Кадрова складова. Склад кадрів безпосередньо впливає на рівень економічної безпеки на підприємстві. Негативні впливи на кадрову складову спричиняють: – відтік кадрів; – плинність кадрів; – фізичне старіння кадрів, їх знань, кваліфікацій; – низька кваліфікація кадрів; – праця за сумісництвом, що пов’язана з низькою віддачею працівника і можливим виходом конфіденційної інформації за межі підприємства.

За цю складову економічної безпеки повинна відповідати кадрова служба підприємства. 4) Технологічна складова полягає у ступіні відповідності застосовуваних на підприємстві технологій найкращим світовим аналогам по оптимізації витрат. До негативних впливів на цю складову відносять: – дії, спрямовані на підрив технологічного потенціалу підприємства; – порушення технологічної дисципліни; – моральне старіння використовуваних технологій.

За цю складову економічної безпеки повинна відповідати технологічна служба, а саме здійснювати контроль за технологічною дисципліною, удосконалювати існуючі і розробляти нові ефективні технології). 5) Правова складова полягає в усебічному правовому забезпеченні діяльності підприємства, дотриманні чинного законодавства. Правову небезпеку становлять: – недостатня правова захищеність

інтересів підприємства в договірній та іншій діловій документації; – низька кваліфікація працівників юридичної служби відповідного суб'єкта господарювання та помилки у підборі персоналу цієї служби; – порушення юридичних прав підприємства і його працівників; – навмисне чи ненавмисне розголошення комерційно важливих відомостей; – порушення норм патентного права. Протидією цим негативним впливам повинна займатися юридична

і патентно-ліцензійна служба, а саме здійснювати правове забезпечення діяльності підприємства, юридичне пророблення договірної документації, ведення судових і арбітражних розглядів, правове навчання персоналу, контроль порушень норм патентного права тощо. 6) Інформаційна складова полягає у здійсненні ефективного інформаційно-аналітичного забезпечення господарської діяльності підприємства.

Належні служби підприємства виконують певні функції, які в сукупності характеризують процес створення та захисту інформаційної складової економічної безпеки. До таких належать: 1) збирання всіх видів інформації, що має відношення до діяльності того чи того суб'єкта господарювання; 2) аналіз одержуваної інформації з обов'язковим дотриманням загальноприйнятих принципів і методів; 3) прогнозування тенденцій розвитку науково-технологічних, економічних

і політичних процесів; 4) оцінка рівня економічної безпеки за всіма складовими та в цілому, розробка рекомендацій для підвищення цього рівня на конкретному суб'єкті господарювання; 5) інші види діяльності з розробки інформаційної складової економічної безпеки. На підприємство постійно надходять потоки інформації, що розрізняються за джерелами їхнього формування. Заведено виокремлювати: • відкриту офіційну

інформацію; • вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації; • вірогідну нетаємну інформацію, одержану через неформальні контакти працівників фірми з носіями такої інформації. 6) Екологічна складова полягає в дотриманні діючих екологічних норм, мінімізації втрат від забруднення навколишнього середовища. Індикаторами екологічної складової економічної безпеки

є, з одного боку, нормативи гранично допустимої концентрації шкідливих речовин, установлені національним законодавством, а з іншого — аналіз ефективності заходів для забезпечення такої екологічної складової. 7) Силова складова полягає в забезпеченні фізичної безпеки працівників фірми (перш за все керівників) і збереженні її майна. До основних негативних впливів, що характеризують цю складову характеризують: – фізичні і моральні впливи, спрямовані на конкретних особистостей (особливо на керівництво та провідних

спеціалістів) з метою заподіяти шкоду їх здоров’ю та репутації, що становить загрозу нормальній діяльності їх підприємства. Негативні впливи, що завдають шкоди майну підприємства, несуть загрозу зниження вартості його активів і втрати економічної незалежності (дезінформація, знищення інформації). Причинами цих негативних явищ є: – нездатність підприємств-конкурентів досягти переваг коректними методами ринкового характеру, тобто за рахунок підвищення якості власної продукції, зниження

поточних витрат на виробництво (діяльність), удосконалення маркетингових досліджень ринку тощо. – кримінальні мотиви одержання злочинними юридичними (фізичними) особами доходів через шантаж, шахрайство або крадіжки; – некомерційні мотиви посягань на життя та здоров'я керівників і працівників підприємства (організації), а також на майно фірми. Протидією цим негативним впливам повинна займатися служба охорони.

Її обов’язок – забезпечувати фізичний захист керівництва підприємства, організовувати пропускний режим, здійснювати охорону приміщень, ліній зв’язку й устаткування. До позавиробничих складових економічної безпеки належать: 1) Ринкова складова. Ця складова економічної безпеки характеризує ступінь відповідності внутрішніх можливостей розвитку підприємства зовнішнім, які генеруються ринковим середовищем.

Про ослаблення ринкової безпеки свідчать: – зменшення частки ринку, яку займає підприємство; – ослаблення конкурентних позицій і спроможності протидіяти конкурентному тиску; – зниження адаптаційних можливостей підприємства до змін ситуації на ринку, відставання від вимог ринку і т. д. За названу складову безпеки на підприємстві повинна відповідати служба маркетингу. 2) Інтерфейсна складова. Характеризує надійність взаємодії з економічними контрагентами.

Економічній безпеці підприємства становлять загрозу можливі непередбачені зміни умов взаємодії (навіть до розриву відносин) з економічними контрагентами: постачальниками, торговими і збутовими посередниками, інвесторами, споживачами і т. д. Відповідальність за дану складову безпеки несе також служба маркетингу. Вже лише з огляду структури економічної безпеки підприємств за окремими функціональними складовими

можна запропонувати наступні кроки на шляху зміцнення економічної безпеки українських підприємств: 1) у рамках технологічної безпеки - закриття низькорентабельних і збиткових підприємств; зміна системи оплати праці наукових кадрів; створення нових організаційно-виробничих структур; використання лізингу; активна участь у міжнародних виставках, семінарах; у рамках ресурсної безпеки - удосконалення системи розрахунків; підвищення продуктивності праці.

2) у рамках фінансової безпеки - застосування принципу дотримання критичних термінів кредитування; створення інформаційного центру, щоб постійно мати зведення про борги підприємства і перекрити канали витоку інформації; використання нових форм партнерських зв'язків; 3) у рамках соціальної безпеки - наближення рівня оплати праці до показників розвитих країн, притягнення робітників до управлінських функцій; підвищення кваліфікації робітників; зацікавленість адміністрації

підприємства в працевлаштуванні безробітних; розвиток соціальної інфраструктури підприємства; підвищення матеріальної відповідальності робітників за результати своєї праці. Розділ ІІ Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства 2.1. Система економічної безпеки підприємства та її суб’єкти. Система економічної безпеки кожного підприємства цілком

індивідуальна. Її повнота та дієвість залежать від існуючої в державі законодавчої бази, від обсягу матеріально-технічних та фінансових ресурсів, виділених керівниками підприємств, від розуміння кожним з працівників важливості забезпечення безпеки бізнесу, а також від досвіду роботи керівників служб безпеки підприємств. Надійний захист економічної безпеки підприємства можливий лише при комплексному та системному підході

до її організації. Тому в економіці має місце таке поняття як система економічної безпеки підприємства. Система економічної безпеки підприємства – це комплекс організаційно-управлінських, режимних, технічних, профілактичних и пропагандистських заходів, спрямованих на кількісну реалізацію захисту інтересів підприємства від зовнішніх та внутрішніх загроз. Побудова системи економічної безпеки підприємства повинна здійснюватися на основі дотримання таких

принципів: — законності; — прав і свобод громадян; — централізованого керівництва; — компетентності; — конфіденційності; — комплексного застосування ресурсів та коштів; — самостійності і відповідальності за забезпечення економічної безпеки підприємства; — передової матеріально-технічної оснащеності; — корпоративної етики; — координації та взаємодії з органами влади та керівництва. Основними елементами системи економічної безпеки підприємства

є: 1) захист комерційної таємниці та конфіденційності інформації; 2) комп’ютерна безпека; 3) внутрішня безпека; 4) безпека будинків та споруд; 5) фізична безпека; 6) технічна безпека; 7) безпека зв’язку; 8) безпека господарсько-договірної діяльності; 9) безпека перевезень вантажів та осіб; 10) безпека рекламних, культурних, масових заходів, ділових

зустрічей та переговорів; 11) протипожежна безпека; 12) екологічна безпека; 13) радіаційно-хімічна безпека; 14) конкурентна розвідка; 15) інформаційно-аналітична робота; 17) експертна перевірка механізму системи забезпечення. Алгоритм побудови системи економічної безпеки підприємства

Система безпеки підприємництва може бути побудована на основі одного з наступних принципів: 1) Пріоритет заходів попередження. Зміст цього принципу полягає у своєчасному виявленні тенденцій та передумов, що сприяють розвитку загроз. 2) Законність. Заходи безпеки підприємства розробляються на основі та в межах діючих правових актів. 3) Комплексне застосування сил та коштів. Для забезпечення економічної безпеки використовуються всі

наявні в розпорядженні підприємства ресурси та кошти. 4) Координація та взаємодія ззовні та всередині підприємства. Тобто протидія загрозам здійснюється завдяки об’єднанню зусиль усіх підрозділів та служб підприємств. 6) Компетентність. Працівники повинні вирішувати питання безпеки на професіональному рівні. 7) Економічна доцільність. Вартість фінансових витрат на забезпечення економічної безпеки підприємства

не повинна перевищувати оптимального рівня, при якому губиться економічний зміст їх застосування. 8) Планова основа діяльності. Діяльність по забезпеченню безпеки повинна будуватися на основі комплексної програми забезпечення безпеки підприємства, підпрограм забезпечення безпеки по основним її видам та розроблених для їх виконання планів роботи підрозділів підприємства. 9) Системність. Цей принцип припускає врахування усіх факторів, здійснюючих вплив на безпеку підприємства

Забезпеченням безпеки підприємства займаються дві групи суб’єктів (Схема № 2). Засоби і методи забезпечення економічної безпеки підприємства Серед існуючих засобів забезпечення безпеки підприємства можна виокремити наступні: 1) Технічні засоби. До них відносяться охоронно-пожежні системи, відео-радіоапаратура, засоби виявлення вибухових приладів, бронежилети, огородження тощо. 2)

Організаційні засоби. Створення спеціалізованих орг-структурних формувань, що забезпечують безпеку підприємства. 3) Інформаційні засоби. Передусім це друкована і відеопродукція з питань збереження конфіденційної інформації. Крім цього, важлива інформація для прийняття рішень з питань економічної безпеки зберігається на комп’ютерах. 4) Фінансові засоби. Без достатніх фінансових коштів не можливе функціонування системи економічної безпеки підприємства, питання лиш в тому, щоб використати

їх ціленапрямлено та з високою віддачею. 5) Правові засоби. Підприємство повинне у своїй діяльності керуватися не лише виданими вищестоящими органами влади законами та підзаконними актами, але й розробляти власні локальні правові акти з питань забезпечення економічної безпеки підприємства. 6) Кадрові засоби. Підприємство повинне бути забезпечене кадрами, що займаються питаннями економічної безпеки. 7) Інтелектуальні засоби.

Залучення до роботи кваліфікованих спеціалістів, наукових робітників, що дозволяє модернізувати систему безпеки підприємства. Одночасне впровадження усіх цих засобів неможливе. Воно проходить в кілька етапів: I етап. Виділення фінансових коштів. II етап. Формування кадрових і організаційних засобів. III етап. Розробка системи правових засобів. IV етап.

Залучення технічних, інформаційних та інтелектуальних засобів. Переведені з статичного в динамічний стан вищевказані засоби перетворюються в методи забезпечення економічної безпеки підприємства. Відповідно можна виділити технічні, інформаційні, фінансові, правові, інтелектуальні методи. Наведемо стислий перелік цих методів 1. технічні — спостереження, контроль,

ідентифікація; 2. інформаційні — складання характеристик на працівників, аналітичні матеріали конфіденційного характеру тощо; 3. фінансові — матеріальне стимулювання працівників, имеющих що мають досягнення в забезпеченні економічної безпеки підприємства, ; 4. правові — судовий захист законних прав і інтересів, сприяння діям правоохоронних органів; 5. кадрові — підбір, навчання кадрів, що забезпечують безпеку підприємства; 6. інтелектуальні — патентування, ноу-хау тощо.

2.2. Політика і стратегія економічної безпеки підприємства. Політика економічної безпеки підприємства — це загальні орієнтири для дій та прийняття рішень, які полегшують досягнення цілей. Для встановлення цих орієнтирів необхідно спершу сформулювати цілі забезпечення безпеки підприємств. Наприклад: — зміцнення дисципліни праці і підвищення ї продуктивності; — захист законних прав та

інтересів підприємства; — зміцнення інтелектуального потенціалу підприємства; — збереження та примноження власності; — підвищення конкурентноздатності виробленої продукції;; — максимально повне інформаційне забезпечення діяльності підприємства та підвищення його ефективності; — орієнтація на світові стандарти на та лідерство в розробці й освоєнні нових технологій виробництва продукції; — виконання виробничих програм; — недопущення залежності від випадкових та нестійких ділових партнерів.

З врахуванням вищевикладеного можна визначити наступні загальні орієнтири для прийняття рішень, що полегшують досягнення цих цілей: — збереження і нарощування ресурсного потенціалу; — проведення комплексу превентивних заходів по підвищенню рівня захищеності власності та персоналу підприємства; — професіоналізм та спеціалізація персоналу підприємства; — пріоритетність несилових методів попередження й нейтралізації загроз. Для успішного виконання цієї політики необхідно реалізувати стратегію безпеки підприємства,

під якою розуміється сукупність найбільш значимих рішень, спрямованих на забезпечення належного рівня безпеки функціонування підприємства. Виділяють такі типи стратегій: 1) орієнтовані на усунення існуючих або попередження виникнення можливих загроз; 2) націлені на запобігання впливу існуючих чи можливих загроз на предмет безпеки; 3) спрямовані на відновлення (компенсацію) нанесеного збитку.

Два перших типи стратегій передбачають таку діяльність по забезпеченню економічної безпеки, в результаті якої не виникають загрози або створюється заслін її впливу. В третьому випадку виникає збиток, але він компенсується діями, передбаченими відповідною стратегією 2.3. Концепція економічної безпеки підприємства Важливим етапом забезпечення економічної безпеки підприємства є складання її концепції. Концепція визначається як система поглядів,

ідей, цільових установок, пронизаних єдиним, визначаючим задумом, основною думкою, що містить постановку та шляхи вирішення виявлених проблем. Концепція економічної безпеки підприємства являє собою офіціально затверджений документ, в якому відображена система поглядів, вимог та умов організації заходів безпеки персоналу та власності підприємства. Приблизна структура концепції виглядає так: I. Опис проблемної ситуації в сфері економічної безпеки підприємства: — перелік потенціальних загроз

для безпеки підприємства, їх класифікація і ранжування; — причини і фактори виникнення загроз; — негативні наслідки загроз для підприємства. II. Механізм забезпечення економічної безпеки підприємства: — визначення об’єкту і предмету економічної безпеки підприємства; — формулювання політики та стратегії безпеки підприємства; — принципи забезпечення економічної безпеки; — цілі та задачі забезпечення безпеки підприємства; —

критерії і показники економічної безпеки підприємства; — створення організаційної структури по управлінню системою безпеки підприємства. III. Заходи по реалізації засобів економічної безпеки: — формування підсистем загальної системи безпеки підприємства; визначення суб’єктів економічної безпеки підприємства та їх ролі; — розрахунок засобів та визначення методів забезпечення економічної безпеки; — контроль і оцінка процесу реалізації концепції. Необхідно мати на увазі, що найбільш повне уявлення про систему

економічної безпеки підприємства можна отримати після вивчення офіційно прийнятих документів по концепції безпеки підприємства, комплексної програми забезпечення безпеки підприємства та планів підрозділів підприємства з реалізації цієї програми. Сформована на науковій основі система безпеки підприємства є організаційною основою створення її структурного підрозділа — служби безпеки. 2.4. Служба економічної безпеки на підприємстві На всіх великих

і середніх підприємствах (в організаціях) звичайно створюються автономні служби безпеки, а безпека функціонування невеликих фірм може забезпечуватися територіальними (районними або міськими) службами, що в них фірма наймає одного чи кількох охоронців. Такі служби охорони, як правило, створюються при місцевих органах внутрішніх справ або при державній службі безпеки. Служба безпеки будь-якої фірми постійно виконує певний комплекс завдань.

Головними з них для будь-якої фірми є такі: 1) охорона виробничо-господарської діяльності та захист відомостей, що вважаються комерційною таємницею даної фірми (підприємства, організації); 2) організація роботи з правового та інженерно-технічного захисту комерційних таємниць фірми; 3) запобігання необґрунтованому допуску й доступу до відомостей та робіт, які становлять комерційну таємницю; 4) організація спеціального діловодства, яке унеможливлює несанкціоноване одержання відомостей,

віднесених до комерційної таємниці відповідної фірми; 5) виявлення та локалізація можливих каналів витоку конфіденційної інформації в процесі звичайної діяльності та за екстремальних ситуацій; 6) організація режиму безпеки за здійснення всіх видів діяльності, включаючи зустрічі, переговори й наради в рамках ділового співробітництва фірми з іншими партнерами;

7) забезпечення охорони приміщень, устаткування, офісів, продукції та технічних засобів, необхідних для виробничої або іншої діяльності; 8) організація особистої безпеки керівництва та провідних менеджерів і спеціалістів фірми; 9) оцінка маркетингових ситуацій та неправомірних дій конкурентів і зловмисників. Зрозуміло, що перелік конкретних завдань стосовно організації системи безпеки фірми залежно від специфіки її діяльності може бути більшим або меншим, але він завжди має бути достатнім

та обґрунтованим. Функції, об'єкти та управління безпекою. Сукупність конкретних завдань, що стоять перед службою безпеки фірми, зумовлює певний набір виконуваних нею функцій. Загальні функції, що покладаються на службу безпеки фірми (підприємства, організації). • Організація і забезпечення пропускного та внутрішньо об’єктного режиму в приміщеннях; порядок несення служби; контроль дотримання вимог режиму персоналом фірми

і партнерами (відвідувачами) • Участь у розробці основоположних документів (статуту, правил внутрішнього розпорядку, договорів тощо) з метою відображення в них вимог організації безпеки й захисту (комерційної таємниці • Розробка та здійснення заходів із забезпечення роботи з доку ментами, що містять відомості, які є комерційною таємницею, контроль виконання вимог матеріалів інструктивного характеру • Виявлення і перекриття можливих каналів витоку конфіденційної

інформації, облік та аналіз порушень режиму безпеки працівниками фірми, клієнтами та конкурентами • Організація та проведення службових розслідувань за фактами розголошення або втрати документів, інших порушень безпеки фірми • Розробка, оновлення і поповнення переліку відомостей, що становлять комерційну таємницю, та інших нормативних актів, які регламентують порядок організації безпеки й захисту

інформації • Забезпечення суворого виконання вимог нормативних документів з питань захисту комерційної таємниці • Організація та регулярне проведення навчання працівників фірми й служби безпеки за всіма напрямками захисту комерційної таємниці • Ведення обліку сейфів і металевих шаф, що в них дозволене постійне чи тимчасове зберігання конфіденційних документів, а також облік та охорона спеціальних приміщень і технічних засобів у них •

Підтримка контактів із правоохоронними органами та службами безпеки сусідніх підприємств (організацій) в інтересах вивчення криміногенної обстановки в районі (зоні) У нормативних документах, які визначають організацію діяльності служб безпеки фірм, виокремлюються конкретні об'єкти, що підлягають захисту від потенційних загроз і протиправних посягань. Беручи загалом, до них належать: • персонал (керівні працівники; персонал,

який володіє інформацією, що становить комерційну таємницю фірми); • матеріальні засоби праці та фінансові кошти (приміщення, споруди, устаткування, транспорт; валюта, коштовні речі, фінансові документи); • інформаційні ресурси з обмеженим доступом; • засоби та системи комп'ютеризації діяльності фірми (підприємства, організації); • технічні засоби та системи охорони й захисту матеріальних та інформаційних ресурсів. Служба безпеки фірми завжди має бути готовою до подолання критичної (кризової)

ситуації, що може постати через зіткнення інтересів бізнесу та злочинного світу. Для управління безпекою багато які фірми створюють так звані кризові групи, до складу яких входять керівник фірми, юрист, фінансист і керівник служби безпеки. Головна мета діяльності кризової групи — протидіяти зовнішнім загрозам для безпеки фірми. Розділ ІІІ Оцінка рівня економічної безпеки на підприємстві 3.1.

Система показників оцінки економічної безпеки за її функціональними складовими. Забезпечення економічної безпеки підприємства передбачає виділення, аналіз і оцінку існуючих загроз з кожної функціональної складової та розроблення на їх основі системи протидіючих і застережних заходів. Важливою передумовою охорони фінансової складової економічної безпеки

є планування (включаючи й бюджетне) комплексу необхідних заходів та оперативна реалізація запланованих дій у процесі здійснення тим чи тим суб`єктом господарювання фінансово-економічної діяльності. Ступінь фінансової безпеки характеризують такі показники: – надлишок чи нестача власних обігових коштів, необхідних для формування запасів і покриття витрат, пов’язаних з господарською діяльністю підприємства; – надлишок чи нестача власних обігових коштів, а ткож середньо- та довгострокових позик; – надлишок

чи нестача загальної величини обігових коштів. Вони розраховуються за формулами: (1) (2) (3) де ЕС – сума власних обігових коштів; Км – величина середньо- та довгострокових позик; Кt – короткострокові кредити та позики. Залежно від значень оцінюваних показників виділяють п’ять областей фінансової стійкості: 1) абсолютна фінансова стійкість і абсолютна безпека, коли підприємству досить власних джерел формування запасів та покриття витрат.

±ЕС&#8805;0, ±Ем&#8805;0, ±Ен&#8805;0 (4) 2) нормальна фінансова стійкість і нормальний рівень безпеки, коли підприємство практично обходиться власними джерелами формування запасів і покриття витрат ±ЕС&#8776;0, ±Ем0, ±Ен&#8776;0 (5) 3) нестійка фінансова стійкість і нестабільний рівень фінансової безпеки, коли підприємству недостатньо власних обігових коштів, нестача яких компенсується середньо- та довгостроковими позиками. ±ЕС<0, ±Ем&#8805;0, ±Ен&#8805;0

(6) 4) критичний фінансовий стан і критичний рівень фінансової безпеки, коли підприємству недостатньо власних обігових коштів, і воно залучає короткострокові кредити (окрім середньо- та довгострокових позик). ±ЕС<0, ±Ем<0, ±Ен&#8805;0 (7) 5) кризовий фінансовий стан і кризовий рівень фінансової безпеки, коли підприємству недостатньо ні власних, ні позикових коштів, і воно перебуває на стадії банкрутства. ±ЕС<0, ±Ем<0, ±Ен<0 (8)

Охорона інтелектуальної та кадрової складових економічної безпеки охоплює взаємопов'язані і водночас самостійні напрями діяльності того чи того суб'єкта господарювання: – перший – спрямованість на роботу з персоналом фірми та підвищення ефективності діяльності всіх категорій персоналу; – другий – націленість на збереження і розвиток інтелектуального потенціалу та на поповнення знань і професійного досвіду працівників підприємства. На першій стадії процесу охорони цих складових економічної

безпеки здійснюється оцінка загроз негативних дій і можливої шкоди від таких дій. З-поміж основних негативних впливів на економічну безпеку підприємства виокремлюють недостатню кваліфікацію працівників тих чи тих структурних підрозділів, їхнє небажання або нездатність приносити максимальну користь своїй фірмі. Це може бути зумовлене низьким рівнем управління персоналом, браком коштів на оплату праці окремих категорій персоналу підприємства чи нераціональним

їх витрачанням. Рівень інтелектуальної складової економічної безпеки може бути визначений таким чином. Розраховують значення таких показників: – плинність працівників високої кваліфікації, розраховується як відношення кількості працівників, що звільнилися до їх загальної кількості. – питома вага інженерно-технічних працівників і науковців, розраховується як відношення їх кількості до всієї кількості; – показник освітнього рівня,

визначається як відношення кількості осіб, що мають вищу освіту до загальної кількості працюючих. Процес охорони технологічної складової економічної безпеки, як правило, передбачає здійснення кількох послідовних етапів. Перший етап охоплює аналіз ринку технологій стосовно виробництва продукції, аналогічної профілю даного підприємства чи організації проектувальника. Другий етап — це аналіз конкретних технологічних процесів

і пошук внутрішніх резервів поліпшення використовуваних технологій. На третьому етапі здійснюється: а) аналіз товарних ринків за профілем продукції, що виготовляється підприємством, та ринків товарів-замінників; б) оцінка перспектив розвитку ринків продукції підприємства; в) прогнозування можливої специфіки необхідних технологічних процесів для випуску конкурентноспроможних товарів. Четвертий етап присвячується переважно розробці технологічної стратегії розвитку підприємства.

На п'ятому етапі оперативно реалізуються плани технологічного розвитку підприємства в процесі здійснення ним виробничо – господарської діяльності. Шостий етап є завершальним, на якому аналізуються результати практичної реалізації заходів щодо охорони техніко-технологічної складової економічної безпеки на підставі спеціальної карти розрахунків ефективності таких заходів. Технологічний потенціал та технологічну безпеку підприємства характеризують наступні показники:

– рівень прогресивності технологій, що розраховується як відношення кількості використовуваних прогресивних сучасних технологій до загальної їх кількості. – рівень прогресивної продукції, що розраховується як відношення кількості найменувань вироблених нових прогресивних видів продукції до загальної їх кількості. – рівень технологічного потенціалу, що розраховується як частка технічних і технологічних рішень на рівні винаходів у загальної кількості нових рішень, використовуваних у виробничому

процесі. Загальний процес охорони правової складової економічної безпеки здійснюється за типовою схемою, яка охоплює такі елементи (дії) організаційно-економічного спрямування: • аналіз загроз негативних впливів; • оцінка поточного рівня забезпечення; • планування комплексу заходів, спрямованих на підвищення цього рівня; • здійснення ресурсного планування; • планування роботи відповідних функціональних підрозділів підприємства; • оперативна реалізація запропонованого комплексу заходів щодо організації належного рівня

безпеки. Для оцінки рівня правової безпеки розраховують коефіцієнт співвідношення втрат підприємства внаслідок порушення трудових норм до загального розміру відвернених юридичною службою втрат. Якщо втрат немає, то підприємство характеризується абсолютною правовою безпекою. Якщо втрати становлять: – 25-50% - нестабільний стан; – 50-75% критичний стан; – 75-100% критичний стан. Оперативна реалізація заходів з розробки та охорони

інформаційної складової економічної безпеки здійснюється послідовним виконанням певного комплексу робіт, а саме: a) збирання різних видів необхідної інформації; b) обробка та систематизація одержаної інформації; c) аналіз одержаної інформації; d) захист інформаційного середовища підприємства, що традиційно охоплює: • заходи для захисту суб'єкта господарювання від промислового шпіонажу з боку конкурентів або інших юридичних

і фізичних осіб; • технічний захист приміщень, транспорту, кореспонденції, переговорів, різної документації від несанкціонованого доступу заінтересованих юридичних і фізичних осіб до закритої інформації; • збирання інформації про потенційних ініціаторів промислового шпіонажу та проведення необхідних запобіжних дій з метою припинення таких спроб. e) зовнішня інформаційна діяльність.

Рівень інформаційної складової економічної безпеки визначається використанням неповної, неточної і суперечливої інформації в процесі приймання управлінських рішень. Як показники рівня інформаційної безпеки розраховуються такі коефіцієнти: – коефіцієнт повноти інформації (Кпл), який розраховується як відношення обсягу інформації, що є в розпорядженні особи, яка приймає рішення, до обсягу

інформації, необхідної для прийняття цього рішення. – коефіцієнт точності інформації (Км), що розраховується як відношення обсягу релевантної (достовірної) інформації до загального обсягу наявної інформації; – коефіцієнт суперечливої інформації (Кпр), що обчислюється як відношення кількості незалежних свідчень на користь ухвалення рішення до загальної кількості незалежних свідчень у сумарному обсязі релевантної

інформації. Рівень інформаційної безпеки може бути визначений на основі значень добутку цих коефіцієнтів. Ки = Кпл* Км * Кпр. (10) Розрізняють 3 ступені інформаційної безпеки: Ки &#8805; 0,7 – рівень інформаційної безпеки високий; 0,3&#8804;Ки<0,7 – рівень інформаційної безпеки середній; Ки < 0,3 – рівень інформаційної безпеки низький.

Проблему охорони екологічної безпеки суспільства від суб'єктів господарювання, що здійснюють виробничо-комерційну діяльність, можна вирішити тільки через розробку і ретельне дотримання національних (міжнародних) норм мінімально допустимого вмісту шкідливих речовин, які потрапляють у навколишнє середовище, а також дотримання екологічних параметрів продукції, що виготовляється. Рівень екологічної безпеки підприємства може бути визначений як середнє рівнів окремих його факторів:

пошкодження ландшафту, енергетичне забруднення середовища, утворення смітників відходів виробництва, забруднення водного і повітряного середовища. Для цього спочатку розраховують середній рівень деструктивного впливу за окремими складовими: Уд.в. = , де (9) S – площа території, яка використовується підприємством; Sл – площа пошкоджень ландшафту; Sз – площа енергетично забрудненої території; Sсв – площа, зайнята під смітники; Zвд – фактична концентрація забруднюючих речовин у воді;

Zпр.вд – гранична концентрація забруднюючих речовин у воді; Zпр.вз - гранична концентрація забруднюючих речовин у повітрі; k – коефіцієнт, що враховує ступінь пошкодження ландшафту ( ), інтенсивність енергетичного забруднення ( ), небезпеку речовин у відходах ( ), у воді ( ), у повітрі ( ). Залежно від величини обчислюваної величини розрізняють: – абсолютну екологічну безпеку (Уд.в. = 0); – нормальну екологічну безпеку (Уд.в. &#8804; 0,25); – нестабільний

екологічний стан (0,25<Уд.в. &#8804; 0,50); – критичний рівень екологічної безпеки (0,50<Уд.в. &#8804; 0,75); – екологічна криза (Уд.в. > 0,75). Розглянемо принципову схему організації силової складової економічної безпеки. Аналіз загроз негативних впливів за силовою складовою економічної безпеки відповідно до причин їхнього виникнення включає: 1. Аналіз рівня організації силової складової економічної безпеки за напрямками,

ресурсами, виконавцями, взаємодією та ефективністю витрат 2. Прогнозування можливих негативних впливів та очікуваної шкоди від них; 3. Розробку рекомендованого комплексу заходів для запобігання можливим негативним впливам; 4. Планування бюджету на використання рекомендованого комплексу заходів і розрахунок очікуваної ефективності від його реалізації 5.

Планування підбору і спеціального навчання відповідного персоналу 6. Оперативне планування реалізації пропонованих заходів за ресурсами та виконавцями. Рівень силової складової економічної безпеки підприємства може бути визначений на основі оцінки імовірності реалізації загроз для цілісності майна та фізичної безпеки працівників підприємства. Визначення рівня силової складової економічної безпеки може бути розраховане на підставі таблиці №1.

Рівень безпеки Умови Високий Р&#8804;0,0001 Пт&#8776;Рз Р&#8804;0,001 Вд<Пт&#8804;У Р&#8804;0,01 Пч<Пт&#8804;ВД Р&#8804;0,1 Пт&#8804;Пч Середній 0,0001<Р&#8804;0,001 Пт&#8776;Рз 0,001<Р&#8804;0,01 Вд<Пт&#8804;У 0,01<Р&#8804;0,1

Пч<Пт&#8804;ВД 0,1<Р&#8804;0,2 Пт&#8804;Пч Низький Р>0,001 Пт&#8776;Рз Р>0,01 Вд<Пт&#8804;У Р>0,1 Пч<Пт&#8804;ВД Р>0,2 Пт&#8804;Пч Р – імовірність витрат, Пт – величина можливих втрат; Рз – власні засоби підприємства; В – виторг від реалізації продукції;

ВД – валовий дохід; Пч – чистий прибуток. 3.2. Рівень сукупної економічної безпеки підприємства Рівень економічної безпеки в цілому визначається у такій послідовності: 1. Перевести у відносні оцінки показники рівнів кожної зі складових економічної безпеки за такою формулою Оі= де Оі – відносні оцінки і-тої складової економічної безпеки; і – кількість рівнів і-тої функціональної складової; пі – номер рівня

і-тої функціональної складової, рахуючи від найбільш несприятливого з них включно (наприклад розрізняють 5 рівнів фінансової безпеки вагомістю від 1 до 5 – кризову, критичну, нестійку, нормальну та абсолютну ситуацію) Наприклад, якщо підприємство має нормальний рівень фінансової безпеки, то його відносна оцінка розраховується так: Оф= . 2. Визначити вагомості Ві для кожної зі складових економічної безпеки. 3. Розрахувати інтегральну оцінку економічної безпеки як середньозважену складових.

Чим вона буде ближче до одиниці, тим вище рівень економічної безпеки. Аналіз окремих складових дозволить уточнити джерела загроз для підприємства. Отже, аналіз і оцінка рівнів складових економічної безпеки є основою для розроблення комплексу заходів, спрямованих на протидію загрозам, та підвищення рівня економічної безпеки підприємства і відповідно розширення його адаптаційних можливостей до змін умов господарської

діяльності, створення умов стабільного функціонування і розвитку.