Консервативні методи лікування в гінекології

Реферат на тему:

КОНСЕРВАТИВНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

Відділення консервативної гінекології призначене для надання спеціалізованої лікувальної допомоги хворим із патологією жіночих статевих органів, яка не потребує оперативних втручань. Основними завданнями середнього медичного персоналу відділення консервативної гінекології є створення лікувально-охоронного режиму для хворих з позитивним психотерапевтичним впливом, проведення медикаментозної терапії, виконання лікувальних процедур.

ЛІКУВАЛЬНО-ОХОРОННИЙ РЕЖИМ ТА ХАРЧУВАННЯ ХВОРИХ

Для досягнення ефекту в лікуванні хворих необхідне дотримання лікувального режиму, особливості якого визначає лікар для кожної хворої індивідуально, а реалізацію забезпечує середній медичний персонал.

Ліжкового режиму повинні дотримуватись хворі із гострими запальними процесами статевих органів та загостреннями хронічних процесів. Після ліквідації гострих явищ постійне перебування у ліжку не є обов'язковим, хвора переводиться на загальний (палатний) режим. Хворим майже з усіма гінекологічними захворюваннями впродовж гострої стадії рекомендоване утримання від статевого життя. Фізична праця, навіть домашня робота, підняття вантажів також протипоказані.

Гінекологічні хворі не потребують якоїсь особливої дієти. Але часто хвороби статевої сфери супроводжуються розладами функції сусідніх органів. Пацієнтки гінекологічного відділення іноді скаржаться на розлади з боку кишечника, частіше запори, тому функцію товстої кишки потрібно регулювати, зокрема, відповідною дієтою: їжа повинна бути багата на клітковину, містити достатню кількість овочів та фруктів, варто вживати сухофрукти, курагу, інжир, чорнослив. Якщо таке харчування не призводить до впорядкування діяльності шлунково-кишкового тракту, вдаються до застосування проносних засобів (сенни, крушини) або до очисних клізм.

Якщо захворювання супроводжується анемією, для відновлення запасів заліза в організмі слід вживати продукти з високим вмістом вітамінів та мікроелементів: фруктові та ягідні соки (зокрема, з моркви, буряка), гранати, чорну смородину, м'ясо та печінку.

Медична сестра, що працює у відділенні консервативної гінекології, повинна стежити за функцією сечового міхура хворої. При запальних процесах, пухлинах, що тиснуть на матку, сечопуск буде прискореним. Випадіння матки часто супроводжується затримкою сечовипускання, спорожнення сечового міхура можливе лише за умови вправлення матки. Медичний персонал повинен враховувати ці особливості, стежити за частотою сечопуску в таких хворих та при необхідності застосовувати катетеризацію сечового міхура. За показаннями кількість випитої та виділеної рідини вимірюють та відмічають на спеціальній картці в історії хвороби.

ЛІКУВАННЯ ТЕПЛОМ ТА ХОЛОДОМ

Лікування холодом використовують при необхідності створення локальної гіпотермії тканин. Дія холоду викликає звуження судин і забезпечує протизапальний, болезаспокій­ливий та гемостатичний ефект. Найчастіше холод застосовують з метою рефлекторного скорочення матки при маткових кровотечах, після вишкрібання стінок порожнини матки.

Міхур з льодом обгортають рушником і прикладають до нижньої частини живота на 15-20 хв., при потребі дію холоду повторюють через 30-40 хв. Інколи вдаються до введення льоду у вагіну або пряму кишку. Для цього наповнюють льодом

пробірку, вміщують її в новий презерватив і вводять у піхву на 15-20 хв. Такий спосіб кріотерапії сповільнює циркуляцію крові в зоні охолодження, забезпечує місцевий гемостатичний ефект, зупиняє розвиток гематом при травмах, зменшує післяопераційний набряк.

При захворюваннях нирок, сечового міхура та кишечника використання холоду протипоказане.

У гінекологічній практиці застосовують і термотерапію -лікування теплом. Дія тепла знижує тонус гладенької мускулатури матки, маткових труб, і тим сприяє зменшенню больових відчуттів.

Найпростіший спосіб термотерапії - грілка. Грілку наповнюють водою, що має температуру 40-50"С, у жодному разі не окропом, особливо коли йдеться про зігрівання хворих при ознобі, після значної крововтрати, у хворих після операції, це важливо для попередження опіків. Протипоказані теплові процедури при гострих запальних процесах, кровотечах із статевих шляхів, що тривають, пухлинах статевих органів.

Для місцевої розсмоктуючої та болезаспокійливої дії використовують зігріваючі компреси. До хворого місця прикладають серветку з кількох шарів марлі, змочену спиртом, розведеним водою 1:1, далі — шар компресного наперу або церати, поверх якого для збереження тепла прикладають вату або махровий рушник. Компрес фіксують бинтом.

СПРИНЦЮВАННЯ

Одним із найбільш розповсюджених методів лікування запальних процесів піхви та шийки матки є спринцювання та зрошення піхви. Лікувальний ефект дає механічна, хімічна та термічна дія води чи лікувального розчину на стінки піхви. При спринцюванні використовують меншу кількість розчину, час процедури менший та менший тиск, що створюється на стінки органа, ніж при зрошенні. Слід пам'ятати, що спринцювання -лікувальна, а не гігієнічна процедура, її проводять лише за певними показаннями.

Зрошення або іригація — процедура, що полягає у промиванні піхви великою кількістю рідини (10-12 л). Здійснюється з обтурацією виходу з піхви спеціальним пристроєм з двома отворами, через один з яких вода надходить у вагіну, а через інший витікає, тому створюється певний тиск на її стінки (рис. 44). Це рефлекторним шляхом впливає на метаболічні процеси в органах малого таза. Для зрошення використовується мінеральна вода. Цей метод переважно призначають при санаторно-курортному лікуванні.

Мета вагінального спринцювання — розчинення та механічне вимивання з піхви патологічного вмісту, місцевий вплив лікарських речовин на стінки піхви та шийку матки, чим досягається санація піхви. Теплова дія розчину на шийку матки сприяє розсмоктуванню запальних інфільтратів у малому тазу. Показаннями до проведення процедури є запальні захворювання піхви та шийки матки (кольпіт, ендоцервіцит), ерозія шийки матки, запальні процеси придатків матки, хронічний пельвіоперитоніт із наявністю злук, параметрит у стадії розсмоктування.

Спринцювання протипоказані при маткових кровотечах, гострих запальних процесах, при вагітності, особливо при загрозі її переривання, а також під час менструації.

Техніка спринцювання. Процедуру проводять на гінекологічному кріслі або на кушетці, вдома — в ліжку у горизонтальному положенні хворої. Під таз хворої підкладають судно. Використовують кухоль Есмарха місткістю 2 л. Перед використанням кухоль та трубку ополіскують окропом. Наконечник стерилізують кип'ятінням. У кухоль наливають лікувальний розчин (фурацилін, розчин перманганату калію, хлоргексидину біглюконату, ротокану, рекутану, румазолону, настій ромашки, нагідок, шавлії, кори дуба, розчин питної соди або морської солі). Його температура повинна бути 37-3 8"С при теплих спринцюваннях і 40-45оС при гарячих. Перевіривши температуру розчину, спускають із трубки невелику кількість розчину, обмивають зовнішні статеві органи жінки, великим і вказівним пальцями лівої руки розводять статеві губи та вводять наконечник у піхву на глибину 8-10 см. Тривалість процедури не менш 10 хв. Лікування проводять щоденно, на курс — 5-20 процедур.

Для лікування вульвітів у дівчаток та у хворих похилого віку, особливо при діабеті, кольпітів у гострій стадії використовують сидячі ванночки з настоями лікарських рослин: ромашки, шавлії, календули або з розчином перманганату калію чи фурациліну. Температура ванночки не повинна перевищувати 38-40оС.

Основні препарати, що використовуються для спринцювань:

#

Rp.: Sol. Kalii permanganatis 0,1% 100 ml

D.S. По 1 чайній ложці на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Romasulani 100 ml

D.S. По 1 столовій ложці на 1 л води для спринцювання.

# Rp.: Microcidi 100 ml

D.S. Для спринцювання розвести в 200 мл води.

#

Rp.: Sol. Acidi lactici 3% 1000 ml

D.S. Вагінальні інстиляції по 100 мл 2 рази на день протягом 10-15 хв.

#

Rp.: Sol. Chinosoli 5% 100 ml

D.S. По 2 столові ложки на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Vagotili 250 ml

D.S. По 1 чайній ложці на 1 л води для спринцювання.

#

Rp.: Sol. Chlorophyllipti spirituosae 1% 100 ml D.S. По 1 столовій ложці на 1 л води для спринцювання.

ВАГІНАЛЬНІ ВАННОЧКИ

Вагінальні ванночки застосовують, коли необхідно створити умови для тривалого впливу невеликої кількості лікувального розчину на шийку матки та стінки піхви. Вони показані при кольпіті, ендоцервіциті, ерозії шийки матки.

Техніка ваі інальної ванночки. В піхву вводять двостулкове дзеркало Куско, розкривають його і фіксують у розкритому

стані. Наливають лікувальний розчин. Першу порцію одразу зливають, наливають наступну. Хвора притримує дзеркало так, щоб розчин не виливався. Тривалість процедури — 10-15 хвилин. Розчин виливають. Після ванночки вводять тампон із лікувальною маззю або лініментом.

ВАГІНАЛЬНІ ТАМПОНИ

Тампони використовують для тривалої дії на шийку матки лікарських речовин, переважно на жировій основі. Показаннями є наявність ерозії шийки матки, ендоцервіциту, кольпіту, трофічної виразки шийки матки або піхви при . випадінні матки. Основні речовини, які застосовують для лікування тампонами: емульсія синтоміцину, масло шипшини, мазь Вишневського, тетраборат натрію з гліцерином, риб'ячий жир, мазь із солкосерилом. В умовах санаторно-курортного лікування використовують тампони з лікувальними грязями.

Тампони виготовляють із вати, перев'язують марлевою смужкою довжиною 10 см, щоб можна було без затруднень витягти тампон за вільний кінець. Можна використати тампакс. Тампон просочують великою кількістю лікарської речовини, призначеної лікарем.

Перед введенням тампона доцільно провести вагінальну ванночку або спринцювання для видалення патологічного вмісту вагіни, щоб мазь чи лінімент, яким просякнутий тампон, впливали безпосередньо на слизову піхви. Після ванночки, не виводячи з піхви дзеркал, її слизову висушують стерильною ватою, а потім вводять лікувальний тампон. Дзеркала виймають із піхви так, щоб його не змістити. Тампон залишається у піхві на 12-24 год., після чого хвора сама, потягнувши за марлеву смужку, виймає його. Введення тампонів проводять щоденно або через день.

Основні препарати, що використовуються для тампонів:

#

Rp.: Sol. Chlorophyllipti oleosae 2% 100 ml D.S. Для тампонів.

# Rp.: Metronidazoli 3,0

Synoestroli 0,01

Ac. ascorbinici 0,6

Retinoli acetatis oleosae 20 000 OD

01. Helianthi ad 100,0

M.D.S. Для тампонів 2 рази на добу в піхву.

#

Rp.: Ung. "Dioxycolum" 30,0 D.S. Для тампонів.

#

Rp.: Ung. "Laevosinum" 50,0 D.S. Для тампонів.

#

Rp.: Ung. Dioxydini 5% 50,0 D.S. Для тампонів.

#

Rp.: 01. Hippopheae 100,0 D.S. Для тампонів.

#

Rp.: Ung. Dalacini 2% 40,0

D.S. Вміст одного аплікатора ввести в піхву 1 раз на день. Курс лікування — 7 днів.

МЕДИКАМЕНТОЗНА ТЕРАПІЯ

АНТИБАКТЕРІАЛЬНА ТЕРАПІЯ

Антибіотики використовують для лікування запальних захворювань у гострій стадії, у важких випадках вони є визначальним чинником для врятування життя хворої. Ефективність антибактеріальної терапії визначається правильністю її застосування.

Принципи антибактеріальної терапії

1. До початку антибактеріальної терапії слід зробити посіви з вогнищ інфекції для визначення виду збудника та його чутливості до антибіотиків.

2. До отримання результату бактеріологічного дослідження призначають антибіотики широкого спектру дії, після визначення виду збудника можлива зміна препарату з урахуванням чутливості даного штаму до того чи іншого антибіотика.

3. Перед введенням антибіотиків обов'язковим є проведення проби на індивідуальну чутливість організму хворої до даного антибіотика.

4. Антибіотики слід вводити, суворо дотримуючись призначень лікаря щодо дози та часу введення для підтримання стабільної концентрації препарату в організмі протягом усього курсу лікування.

5. Дуже важливим є дотримання оптимальних доз і тривалості курсу антибактеріальної терапії, оскільки недостатнє дозування або передчасне припинення введення препарату може призвести до переходу гострого запального процесу в хронічний або до рецидиву захворювання.

6. При поєднанні антибіотиків необхідно враховувати їх сумісність.

7. Тривалість лікування одним антибіотиком не повинна перевищувати 7-10 днів.

8. При тривалому вживанні антибіотиків можуть виникати порушення нормальних співвідношень у мікробіоценозі статевих шляхів, що призводить до активізації грибкової флори, тому разом з антибіотиками призначають протигрибкові препарати.

9. При застосуванні антибіотиків можливі алергічні реакції. У такому випадку введення препарату слід негайно припинити, викликати лікаря-гінеколога та анестезіолога для надання відповідної допомоги.

10. При призначенні антибіотиків необхідно звертати увагу на функціональний стан нирок та печінки.

У гінекологічній практиці найчастіше використовуються препарати пеніцилінового ряду (оксацилін, ампіцилін, ампіокс, клоксацилін, флемоксин солютаб), цефалоспорини (І поколін­ня — цефалотин, цефазолін; II покоління - цефуроксим, цефметазол, цефокситин; III покоління - цефотаксим, цефтизоксим; IV покоління - цефпірам, цифепім; оральні цефалоспорини - цефалексин), тетрацикліни (тетрациклін, доксициклін), аміноглікозиди (гентаміцин, тобраміцин, амікацин), макроліди (еритроміцин, клацид), фторхінолони (ципрофлоксацин, офлоксацин, норфлоксацин), карбапенеми (тієнам), нітроімідазоли (метронідазол), протигрибкові препарати (ністатин, клотримазол, міконазол).

фітотерапія В ГІНЕКОЛОГІЇ

У процесі лікування та реабілітації хворих із захворю­ваннями жіночих статевих органів широко застосовуються препарати, виготовлені з природної сировини — відвари, настої, настоянки лікарських рослин.

Найчастіше препарати лікарських рослин призначають для лікування розладів менструальної функції, запальних захворювань статевих органів, а також як симптоматичну терапію при розладах функції сусідніх органів, що часто супроводжують гінекологічну патологію, або при ускладненнях маткових кровотеч — анеміях.

Розлади менструальної функції

Альгоменорея. Для зняття спазму гладкої мускулатури матки і пов'язаного з ним больового синдрому використовують такі лікарські рослини:

Аніс. 20 г анісу заливають 100 мл 40% етилового спирту, настоюють, призначають по 20-30 крапель 2-3 рази на день.

Календула. 20 г квітів заливають 1 склянкою окропу, охолоджують, проціджують, вживають по 1/3 склянки 3 рази на день за 5-7 діб до початку менструації.

Рута. Свіжий сік із листя рути приймають по 10-20 крапель 2-3 рази на день.

Тмін. 1-2 чайні ложки товчених плодів заливають склянкою окропу, настоюють 20 хв., п'ють по 1/4 склянки 3 рази на день. фенхель. Масло фенхеля по 3-5 крапель на грудочці цукру.

Аменорея. Деякі рослини містять гормоноподібні речовини, що стимулюють функцію яєчників:

Хміль звичайний. 10 г сухих подрібнених суплідь хмелю заливають склянкою води, кип'ятять 15-20 хв., випивають за З прийоми після їжі.

Аїр болотний. 20 г кореня заливають склянкою окропу, настоюють 20 хв., п'ють по 1/2 склянки 2 рази на день за півгодини до прийому їжі.

Пижма звичайна. 1 столову ложку суцвіть заливають склянкою окропу, кип'ятять 1-2 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 2 столові ложки тричі на день перед їдою.

Полин звичайний. 2 столові ложки подрібненої трави заливають склянкою окропу, кип'ятять 1-2 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1 столовій ложці тричі на день перед їдою.

фенхель. Масло фенхеля призначають по 3-5 крапель на грудочці цукру. Насіння фенхеля — по 1 чайній ложці всередину, запивати 1/2 склянки води.

Рута духмяна. 1-2 столові ложки подрібненого листя заливають склянкою окропу, кип'ятять 3-5 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1/3 склянки тричі на день.

Дисфункціональні маткові кровотечі

Арніка. Настоянку арніки (галеновий препарат) по 30-40 крапель 3 рази на день. Відвар: 6 г подрібнених квітів заливають склянкою окропу, кип'ятять 10 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1 столовій ложці тричі на день після їди.

Барбарис. Настій: 1 чайну ложку подрібненого листя, кори та квітів заливають склянкою окропу, охолоджують, проціджують, п'ють по 1 склянці двічі на день після їди. Настоянка барбарису (галеновий препарат) по 30-40 крапель З рази на день.

Барвінок малий. 1 столову ложку подрібненого листя заливають склянкою окропу, кип'ятять 20 хв, охолоджують, проціджують, випивають протягом доби.

Водяний перець. Екстракт водяного перцю (галеновий препарат) призначають по 30-40 крапель 3 рази на день. Протипоказаний при гломерулонефритах.

Золототисячник. Настій: 20 г подрібненої трави заливають склянкою окропу, охолоджують, проціджують, приймають протягом дня.

Калина. Настоянку калини (галеновий препарат) призначають по 20-30 крапель 3-4 рази на день.

Кропива дводомна. Настій: 1 столову ложку подрібненого листя заливають склянкою окропу, настоюють 2 години, охолоджують, проціджують, приймають по 2-3 столових ложки З рази на день.

Пастуша сумка. Екстракт пастушої сумки (галеновий препарат) призначають по 30-40 крапель 3 рази на день.

Тисячолистник. 1-2 чайні ложки подрібненої трави заливають склянкою окропу, кип'ятять 3-5 хв., охолоджують, проціджують, приймають по 1/3 склянки тричі на день.

Хвощ польовий. 1 столову ложку подрібненого листя заливають склянкою окропу, охолоджують, проціджують, приймають по 1/3 склянки тричі на день.

Постгеморагічна анемія

Гранат. Плоди граната або гранатовий сік по 1/4 склянки З рази на день.

Абрикос (курага) як продукт із високим вмістом калію та заліза.

Женьшень. У вигляді спиртового настою чи екстракту по 15 крапель на прийом.

Морква (сік) по 1/2 склянки 2 рази на добу.

Смородина чорна. Ягоди у свіжому, сушеному вигляді та як варення. Настій: 1 столову ложку подрібненого листя заливають 2 склянками окропу, настоюють впродовж ночі, проціджують, приймають по 1/2 склянки 4 рази на день.

ФІЗІОТЕРАПІЯ В ГІНЕКОЛОГІЇ

Одним із важливих компонентів комплексу лікувальних, профілактичних та реабілітаційних заходів при гінекологічних захворюваннях є фізичні методи впливу на організм -фізіотерапія. Різноманітні лікувальні фактори, що застосовують для лікування хворих, поділяють на природні — кліматотерапія, лікування світлом, теплом та холодом, лікування водними факторами (гідротерапія), грязями, мінеральною водою та штучні, отримані шляхом перетворення одного виду енергії в інший - масаж, лікування за допомогою спеціальних апаратів.

Призначати фізіотерапевтичні процедури слід, дотримуючись певних вимог, а саме:

— патогенетичне обгрунтування застосування того чи іншого лікувального чинника;

— максимально ранній початок використання фізіотерапії і послідовне її застосування на всіх етапах лікування, профілактики та реабілітації;

— послідовність у призначенні одного чи різних фізичних факторів;

— систематичний лікарський контроль за реакцією організму хворої і вчасна корекція фізіотерапевтичних процедур;

— чіткий контроль за протипоказаннями до фізіотерапії з урахуванням онкологічної настороженості;

— врахування віку хворої та наявності патології внутрішніх органів для попередження надмірного навантаження на організм;

— призначати фізпроцедури бажано в перші дні після менструації, на час місячних лікування припиняють;

— доцільно призначати одночасно різні за дією процедури:

місцевої, рефлекторної та загальної дії;

— неприпустиме одночасне призначення теплових та охолоджуючих процедур;

— на час отримання фізіотерапевтичного лікування хворій слід рекомендувати контрацепцію для попередження позаматкової вагітності.

штучні фізичні фактори

Електротерапія включає методи лікування електро­магнітним полем та його складовими. В основі дії цих чинників лежить поглинання енергії тканинами з наступним розвитком фізико-хімічних процесів, що визначають кінцевий терапевтичний ефект. Методи електролікування поділяють на контактні та дистантні.

До методів лікування за допомогою постійного електричного струму належать: дія безперервного електричного струму - гальванізація (має спазмолітичний, міорелаксуючий, протизапальний, седативний та трофічний ефекти); електрофорез із медпрепаратами (визначається дією речовин, які вводять); дія імпульсного струму -електростимуляція (міонейростимулюючий ефект), електросон (седативний, знеболюючий, спазмолітичний, трофічний ефекти), діадинамотерапія (міонейростимулюючий, знеболюючий, судинорозширювальний ефекти), дія змінного струму: ампліпульстерапія (міонейростимулюючий, трофічний, знеболюючий, судинорозширювальний ефекти), місцева дарсонвалізація (місцевий вазореактивний, протизапальний, трофічний ефекти).

Вплив електромагнітних полів: СВЧ-терапія (міорелаксуючий, протизапальний, імунокоригуючий ефекти);

КВ Ч-терапія (нейростимулюючий, секреторний ефекти). Дія змінного електричного поля - УВ Ч-терапія (міорелаксуючий, протизапальний, судинорозширювальний ефекти), магнітотерапія (гіпокоагулюючий, седативний, імунокоригуючий ефекти), шдуктотермія (міорелаксуючий, протизапальний, знеболюючий ефекти).

Світлотерапія - використання з лікувальною метою світла оптичного діапазону, до якого належить видиме, інфрачервоне та ультрафіолетове випромінювання. Лікувальна дія світлової енергії визначається довжиною хвилі та інтенсивністю випромінювання. Видиме випромінювання через зоровий

аналізатор діє на нервову систему, активує мікроциркуляцію та покращує трофіку тканин, які опромінюють.

Інфрачервоне випромінювання має теплову дію, викликає терморегуляторну реакцію поверхневої судинної сітки. Виділення тепла посилює тканинний обмін, це призводить до зміни проникності судин, зниження м'язового тонусу, розсмоктування запального вогнища, активації імунітету. Основними ефектами є протизапальний, трофічний та спазмолітичний.

Дія ультрафіолетового випромінювання визначається довжиною хвилі. Уф-випромінювання з довжиною хвилі 320-400 нм викликає утворення меланіну в базальному шарі епідермісу, стимулює клітинний імунітет. Середня довжина хвилі (275-320 нм) викликає зниження збудливості та провідності нервових волокон. Випромінювання з цією довжиною стимулює утворення вітаміну ^у має анальгезуючий, протизапальний та вітаміноутворюючий ефекти. Випромінювання з довжиною хвилі 180-240 нм має бактерицидний та мікоцидний ефекти.

Лазерне випромінювання, на відміну від інших випроміню­вань оптичного діапазону, має ряд переваг: високу монохро-матичність, когерентність і направленість, а також величезну щільність енергії в промені.

Лазерне випромінювання видимого та інфрачервоного діапазонів, проникаючи в тканини, поглинається, викликаючи низку біологічних ефектів, які також залежать від довжини хвилі випромінювання, його інтенсивності та експозиції.

Взаємодія лазерного променя з будь-якою біологічною тка­ниною починається з поглинання однієї її частини та відби­вання іншої частини. Промінь відбивається від поверхні розділу між середовищами, які мають різні оптичні характеристики. В результаті в тканинах змінюється напрям електричних та магнітних полів, фотон квантового випромінювання лазера поглинається молекулою, спричиняючи ланцюг складних ре­акцій.

Лазерне випромінювання має протизапальну (регенератор­ну) дію, при місцевому впливі прискорюється зміна фаз запаль­ного процесу: редукується дегенеративно-запальна фаза, при­скорюється перебіг інших фаз, краще відновлюється органо-специфічність тканини, тому застосування лазера є високо­ефективним при лікуванні ран промежини, ерозій шийки мат­ки, післяопераційних ран. Випромінювання лазера покращує мікроциркуляцію тканин, є потужним імуномодулюючим, мем-браностабілізуючим та біостимулюючим засобом. Істотне підвищення ефективності терапевтичної дії лазера досягається його поєднанням із постійним магнітним полем.

Механотерапія включає в себе різні види масажу, викорис­тання зміни атмосферного тиску (баротерапія) та ультразвуку.

Масаж - метод дозованої механічної дії на тіло людини та її внутрішні органи за допомогою спеціальних прийомів, які виконує людина, що володіє цим методом. При проведенні масажу виникає подразнення механорецепторів, що призводить до формування відповіді організму у вигляді місцевих та за­гальних реакцій. У зоні дії відбувається покращання крово­постачання тканин, видалення продуктів аутолізу клітин, по­силення кровообігу та циркуляції лімфи. Прискорюється про­цес розсмоктування інфільтратів, стимулюються трофічні про­цеси у внутрішніх органах, які знаходяться в зоні масажу. По­силюються реакції неспецифічного імунітету.

Масаж можна робити за допомогою спеціальних апаратів, що генерують механічні коливання. Такі процедури покращу­ють кровообіг, активують функцію внутрішніх органів у відповідній зоні.

Для лікування хворих із патологією статевих органів засто­совують також гінекологічний масаж, який повинен викону­вати тільки фахівець, що досконало володіє цим методом. Ме­тод полягає у безпосередній механічній дії на матку та її при­датки, що сприяє відновленню рухомості, підвищенню м'язо­вого тонусу матки, покращанню гемолімфоциркуляції та зміцненню зв'язкового апарата статевих органів.

Баротерапія - використання атмосферного тиску з лікуваль­ною метою. Можна використовувати гіпербаричний режим (підвищення тиску) та гіпобаричний режим (зниження тиску). Підвищення атмосферного тиску призводить до розширення артеріол, посилення кровообігу, сприяє покращанню оксиге-нації тканин та нормалізує їх трофіку. Гіпербарична оксиге-нація стимулює активність дихального центру та органів кро­вотворення, підвищує інтенсивність тканинного дихання.

Ультразвукова терапія - це використання з лікувальною метою коливань частотою 800 кГц-3 МГц. Ультразвукові ко­ливання активують метаболічні реакції, викликають нагрівання тканин, що проявляється на межі тканин з різними властивос­тями. Механічна дія ультразвуку є своєрідним мікромасажем тканин.

САНАТОРНО-КУРОРТНІ МЕТОДИ ЛІКУВАННЯ

Кліматотерапія. Клімат - це багатолітній погодний режим певної місцевості. До поняття "кліматотерапія" входить лікувально-профілактичний вплив на організм повітря, морських купань, сонячних променів.

Аеротерапія. Лікування повітрям використовують у вигляді прогулянок, загальних повітряних ванн. Лікувальними чинниками є підвищення оксигенації організму, стимуляція функції дихальної, серцево-судинної, центральної нервової системи, опорно-рухового апарата, що важливо для жінок, умови праці яких пов'язані з гіподинамією, яка призводить до застійних явищ в органах малого таза.

Купання в морі (таласотерапія) - мають загально-зміцнюючий та тонізуючий вплив на організм жінки завдяки дії трьох основних факторів морської води: термічного, механічного (гідромасаж), хімічного (в морській воді містяться іони калію, натрію, магнію, кальцію, фтору, брому, йоду). Позитивний вплив також має фізичне навантаження при плаванні.

Геліотерапія - дія прямих сонячних променів підвищує опірність організму до несприятливих факторів зовнішнього середовища, має знеболюючий та фібролітичний вплив, позитивно впливає на менструальну та секреторну функції жінки. Основна біологічна роль у дії на організм належить ультрафіолетовому випромінюванню, яке викликає фотохімічні реакції, що мають як місцевий (еритема з наступною пігментацією даної ділянки), так і загальний вплив.

Протипоказана кліматотерапія, зокрема, сонячні ванни, хворим із пухлинами статевих органів, схильним до маткових кровотеч, із порушенням функції кори наднирників та щитовидної залози, при органічних захворюваннях серця та нервової системи. »

Лікування кліматичними факторами показане жінкам із хронічними запальними захворюваннями статевих органів поза стадією загострення, при безплідді, генітальному інфантилізмі, аменореї та гіпоменструальному синдромі, виснаженні та недокрів'ї, після перенесених операцій на статевих органах як останній етап реабілітації.

Бальнеотерапія - лікування ваннами. Основний ефект забезпечують фізико-хімічні та біологічні властивості мінеральних вод, зокрема їх хімічний, термічний та механічний ефекти.

При лікуванні хворих на гінекологічні захворювання найчастіше використовують хлоридно-натрієві, йодобромні, сірководневі та радонові води.

Сірководневі води показані при хронічних запальних процесах жіночих статевих органів, інфантилізмі, гіпофункції яєчників, деяких формах безпліддя. Протипоказаннями до бальнеотерапії гострі та підгострі процеси геніталій, туберкульоз статевих органів^'Лікування сірководневими ваннами проводять на курортах Немирів та Синяк (Україна), Мацеста, Сочі (Росія).

Радонові ванни мають аналгезуючу та протизапальну дію, знижують рівень естрогенів, нормалізують функцію щитовидної

залози. Протипоказані вони при наявності злукового процесу в малому тазу, фіброміомі матки, генітальному ендометріозі] Радонові ванни застосовують на курортах Хмельник, Миронівка, Знам'янка, Біла Церква (Україна), П'ятигорськ (Росія).

Грязелікування — один з основних методів санаторно-курортного лікування, який широко використовується в гінекології. Хімічні та фізичні властивості лікувальних грязей мають десенсибілізуючу, розсмоктуючу та протизапальну дію, покращують функцію яєчників, реологічні властивості крові та енергетичне забезпечення організму. Основними курортами України, де застосовують грязелікування, є Бердянськ, Євпаторія, Саки, Слав'янськ, Сергіївка.

Показаннями до застосування грязей: хронічний вульвіт, бартолініт, кольпіт, ендоцервіцит, ендометрит, сальпінгіт та сальпінгоофорит, периметрит, параметрит, аменорея, пов'язана з гіпофункцією яєчників, інфантилізм, трубне безпліддя, стан після пластичних операцій на статевих органах.

Протипоказання: гострі запальні процеси геніталій, доброякісні та злоякісні новоутворення статевих органів, порушення менструальної функції з гіперестрогенією, ендометріоз, передракові та фонові захворювання статевих органів.

Грязі використовують у вигляді тампонів, компресів, аплікацій, загальних і місцевих грязевих та грязе-мінеральних ванн.

У гінекологічній практиці часто застосовують як теплоносії озокерит та парафін. Озокерит - мінерал, що є похідним нафти і містить церезин, парафін та інші смоли, мінеральні масла. Є дані про наявність у його складі естрогенних гормонів. Застосування озокериту стимулює регенеративні процеси в сполучній тканині, має протизапальну, десенсибілізуючу, імунокоригуючу дію. Парафін - суміш природних вуглеводнів, отримана в результаті перегонки нафти. Подразнюючи механорецептори шкіри, він покращує мікроциркуляцію, посилює фагоцитоз, активує регенеративні процеси.