Роль учителя в підготовці до кооперативного навчання

1. Мета

Групові уроки завжди мають дві ме­ти: спочатку треба визначити ака­демічний рівень знань і виховну ме­ту; визначити взаємовідносини, потребу вироблення певних умінь і розвитку мислення. Друга мета, виховна,— спілкування.

2. Визначення кількості учнів у групі

Кількість учнів у групі впливає на досягнення мети. Вирішуючи це питання, враховуйте такі фактори:

а) радимо починати парами або з трійки, в яких мусить працю­вати кожен;

б) заняття, які вимагають ширших умінь і спеціалізацій, краще ор­ганізовувати в більших групах (три-чотири особи);

в) чим більша група, тим більше вимог до взаємин учасників групи;

г) часто завдання саме вимагає певної кількості учнів у групі;

д) кількість людей у групі зале­жить також від часу: короткий час — менша група і менший обсяг завдань.

3. Склад групи

Щоб досягти мети, важливо пра­вильно організувати групи. Врахо­вуйте такі обставини:

а) диференційовані групи пере­важно кращі. Бажано включати в одну групу і слабших, і кра­щих учнів;

б) створені вчителем групи наба­гато кращі. Вчитель може ви­робити специфічні умови для учнів, які не вміють працювати з іншими або роблять це з труд­нощами;

в) учні повинні разом працювати в групі до завершення завдан­ня. Навіть якщо з'являються проблеми, групи не можна роз­бивати, бо учні ніколи не нав­чаться, як вирішувати пробле­ми. Групи, які мають труднощі, потребують більше уваги й до­помоги вчителя, але краще, ко­ли вони самі подолають ці труднощі.

4. Підготовка класу

Перед заняттям разом розмістити парти таким чином, щоб учні си­діли один навпроти іншого і між групами був перехід, це полег­шить можливість співпраці. Бажа­но виробити систему, щоб учні швидко й тихенько організували­ся в групи.

5. Підготовка матеріалів

1. Пояснити, якими повинні бути взаємини між учнями

Учні краще працюватимуть, коли знатимуть, що успіх залежить від того, як кожний виконає свої обов'язки. Вони мають одну спіль­ну мету та несуть взаємну відпові­дальність. Кожен знає, що повинен робити. Діляться матеріалами.

Мета всього класу — разом одно­часно завершити роботу в групах.

2. З'ясувати, які знання вимагаються

Пояснити, як треба моделювати дослідження. Обговорити з учнями важливість поєднання матеріалу з минулим, теперішнім і майбутнім. Перевірити, чи всі зрозуміли зав­дання.

3. Пояснити критерії успіху

Учні разом з учителем можуть виро­бити критерії оцінювання, потрібні для доброї оцінки дослідницької роботи:

а) закінчити вчасно — необхідно заз­начити тривалість роботи (ЗО хв.);

б) вказати на правильну відповідь;

в) задати певну кількість ідей, наприклад п'ять ідей, які під­тримують думку групи;

г) виховна мета — підкреслити не­обхідність позитивного став­лення в групі один до одного (навести приклади).

4. Організувати індивідуальну відповідальність кожного в групі

Кожен мусить самостійно виконати певні завдання. Учні тоді знають, що треба робити кожному; можна вимагати відповіді, присвоїти кож­ному члену групи номер. Заповни­ти форму самооцінки та зазначити, хто що зробив у групі.

5. Пояснити, що треба дотримуватися певного правопорядку, вислухати всіх, підбадьорити один одного, чергувати в дискусії

Пояснити, як треба поводитися од­ному з одним. Треба допомогти уч­ням зрозуміти, чому вміння спілку­ватися таке важливе та як саме його слід застосовувати. Таким чином виробляються соціальні вміння спілкування.

Груповий метод, або кооперативне навчання,—це спосіб спільного ви­рішення проблем.

Існує п'ять складових кооператив­ного навчання (групового методу), які стають знаряддям при вирішен­ні завдань цього методу.

1. Позитивне взаємовідношення

Учні працюють разом у групі. Вся група має одну мету. Всі му­сять разом досягти мети, покладаючись один на одного.

2. Індивідуальна відповідальність

Кожен мусить допомогти ін­шим досягти мети.

3. Взаємне спілкування

Кожен член групи мусить з по­вагою вислухати інших.

4. Комунікативні вміння

У кожного учня важливо вироби­ти вміння слухати інших, допо­магати, з'ясовувати, перевіряти, розуміти, розпитувати. Ці вміння допомагають розв'язувати кон­флікти та вирішувати проблеми, посилюють комунікабельність, довір'я, вчать керувати.

5. Поступове вироблення вмінь, процедування

Спільне вирішення того, як можна поліпшити процес коо­перативного навчання.

Завдання вчителя в кооперативному навчанні

1. Підготувати навчальні матеріа­ли та виробити підходи до нав­чання.

2. Коротко викласти основний зміст уроку.

3. Створити та організувати групи.

4. Ознайомити учнів з тим, як потрібно працювати в групі.

5. Пояснити правила поведінки в групі:

• що вимагається від учнів;

• повага один до одного;

• толерантність до іншої думки;

• уміння слухати один одного;

• навести приклад робочої атмос­фери в класі.

6. Дати вказівки, слідкувати за тим, чи всі члени груп викону­ють свої обов'язки.

7. Слухати дискусії, ставити запи­тання, де потрібно, допомагати.

8. Допомагати зрозуміти навчаль­ний матеріал.

9. Допомагати учням в оцінці ни­ми самими їхньої роботи, з'ясу­вати, чи досягли вони мети, підказати, як можна поліпшити результати своєї праці.

10. Оцінити результати роботи гру­пи та внесок кожного в реаліза­цію проекту чи виконання зав­дання.

Щоб досягти успіху в групі, необхідно:

1) визначити спільну мету всієї групи;

2) групі працювати на одну загаль­ну оцінку, а не на індивідуальні;

3) групі отримувати один навчаль­ний матеріал, щоб навчити уч­нів співпрацювати;

4) кожному виконувати певну функцію / певне завдання (провідник, писар, представник, спостерігач);

5) визначити підпорядкованість y групі;

6) вмотивувати стимуляцію — всі мусять виконати свою роботу, щоб досягти успіху групою;

7) прагнучи успіху, не конкурувати між собою в групі; конкуренція може існувати тільки між різни­ми групами;

8) визначити вплив середовища: члени фізично пов'язані, разом сидять, разом працюють;

9) бути причетними до спільного вирішення єдиної мети, теми.

Під час уроку вчитель:

1. Стежить за діяльністю учня. Учитель постійно переходить від групи до групи й бачить, хто що робить у групі. Це вимагає відповідальності від учнів і дає вчителеві нагоду в разі необхід­ності втручатися в групові дії. Один учень може бути спостері­гачем групи та робити свої спе­цифічні зауваження.

2. Допомагає у поясненні вимог, вмінь, запитань, відповідей на запитання. Коли треба, стара­ється знайти розв'язок у групі. Учні повинні передусім покла­датися один на одного, вироб­ляти вміння співпраці.

Як поводитися, коли група не вміє цього робити?

Один не хоче нічого робити. Як можна його заохотити?

Спробуйте дати групі нагоду вирішити цю проблему під про­водом учителя. Не втручайтеся, бо учні почнуть надіятися на вчителя, а не на себе у роз­в'язанні проблем.

3. Оцінює результати дослідження й сам процес кооперативного навчання; учитель оцінює уч­нів, учень — сам себе, та учні — один одного в групі. Оцінюють увесь процес дослідження робо­ти в групі.

4. Формулює висновки. Учнів тре­ба об'єднувати й давати нагоду поміркувати про своє навчання в групі. Вчитель у цьому допо­магає їм, дає нагоду учням уза­гальнювати діяльність. Треба оцінити знання та вміння спів­праці в групі.

5. Підбиває підсумки. Треба оці­нити, наскільки старанно вико­нане завдання:

Результат може бути оцінений учителем або учнем. Один учень групи може пред­ставити дослідження.

Група може разом розглянути незрозумілі питання.

6. З'ясовує результати співпраці: що вдалося групі, що можна по­ліпшити.

Наприклад:

• члени групи допомогли іншим досягти мети;

• радили один одному, як поліп­шити взаємовідносини в групі.

Робота в парах

(Один проти одного, один — вдвох — всі разом,

«Думати, працювати в парі, обмінятися думками»)

Технологія особливо ефективна на початкових етапах навчання учнів ро­боті у малих групах, її можна викори­стовувати для досягнення будь-якої дидактичної мети: засвоєння, закріп­лення, перевірки знань тощо. За умов парної роботи всі діти в класі отриму­ють рідкісну за традиційним навчан­ням можливість говорити, висловлю­ватись. Робота в парах дає учням час подумати, обмінятись ідеями з партне­ром і лише потім озвучувати свої думки перед класом. Вона сприяє роз­витку навичок спілкування, вміння висловлюватись, критичного мислення, вміння переконувати й вести дискусію.

Використання такого виду співпраці сприяє тому, що учні не можуть ухилитися від виконання завдання. Під час роботи в парах можна швидко виконати вправи, які за інших умов по­требують великої затрати часу. Серед них можна назвати такі:

• Обговорити короткий текст, завдання, письмовий документ.

• Узяти інтерв'ю і визначити ставлення партнера до заданого читання, лекції, відео чи іншої навчальної діяльності.

• Зробити критичний аналіз чи редагування письмової роботи один одного.

• Сформулювати підсумок уроку чи серії уроків з теми.

• Розробити разом питання до викладача або до інших учнів.

• Проаналізувати разом проблему, вправу чи експеримент .

• Протестувати та оцінити один одного.

• Дати відповіді на запитання вчителя.

• Порівняти записи, зроблені в класі.

1. Запропонуйте учням завдання, поставте запитання для невеличкої дискусії чи аналізу гіпотетичної ситуації. Після по­яснення питання або фактів, наведених у завданні, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

2. Об'єднайте учнів у пари, визначте, хто з них буде ви­словлюватись першим, і попросіть обговорити свої ідеї один з одним. Краще відразу визначити час на висловлення кожного в парі і спільне обговорення. Це допомагає звикнути до чіткої ор­ганізації роботи в парах. Вони мають досягти згоди (консенсу­су) щодо відповіді або рішення.

3. По закінченні часу на обговорення кожна пара пред­ставляє результати роботи, обмінюється своїми ідеями та аргу­ментами з усім класом. За потребою це може бути початком дис­кусії або іншої пізнавальної діяльності.

Ротаційні (змінювані) трійки

Діяльність учнів у цьому випадку є подібною до роботи в па­рах. Цей варіант кооперативного навчання сприяє активному, ґрунтовному аналізу та обговоренню нового матеріалу з метою його осмислення, закріплення та засвоєння.

1. Розробіть різноманітні пи­тання, щоб допомогти учням по­чати обговорення нового або роз'ясненого матеріалу. Вико­ристовуйте переважно питання, що потребують неоднозначної відповіді.

2. Об'єднайте учнів у трійки. Розмістіть трійки так, щоб кожна з них бачила трійку справа й трійку зліва. Разом усі трійки мають утворити коло.

3. Дайте кожній трійці відкрите питання (однакове для всіх). Кожен у трійці має відповісти на це питання по черзі.

4. Після короткого обговорення попросіть учасників роз рахуватися від 0 до 2. Учні з номером 1 переходять до наступне трійки за годинниковою стрілкою, а учні з номером 2 переходять через дві трійки проти годинникової стрілки. Учні з номером 0 залишаються на місці і є постійними членами трійки. Результатом буде повністю нова трійка.

5. Ви можете рухати трійками стільки разів, скільки з вас є питань. Так, наприклад, коли проходить три ротації, кожен учень зустрічається із шістьма іншими учнями.

Ще один варіант кооперативного навчання, що є похідний від парної роботи, ефективний для розвитку навичок спілкування в групі, вмінь переконувати та вести дискусію.

1. Поставте учням запитання для обговорення, дискусії або аналізу гіпотетичної ситуації. Після пояснення питання або фактів, наведених ситуації, дайте їм 1-2 хвилини для продумування можливих відповідей або рішень індивідуально.

2. Об'єднайте учнів у пари попросіть обговорити свої іде один з одним. Визначте час в висловлення кожного в парі спільне обговорення. Попередьте, що пари обов'язково мають дійти згоди (консенсусу щодо відповіді або рішення.

3. Об'єднайте пари в четвірки і попросіть обговорити попередньо досягнені рішення щодо поставленої проблеми. Як і в парах, прийняття спільного рішення обов'язкове.

4. Залежно від кількості учнів у класі можна об'єднати четвірки в більші групи чи перейти до колективного обговорення проблеми.

Карусель

Цей варіант кооперативного навчання найбільш ефективний для одночасного включення всіх учасників в активну роботу з різними партнерами зі спілкування для обговорення дискусій­них питань. Ця технологія застосовується:

• для обговорення будь-якої гострої проблеми з діамет­рально протилежних пози­цій;

• для збирання інформації з якої-небудь теми;

• для інтенсивної перевірки обсягу й глибини наявних знань (наприклад, термі­нів);

• для розвитку вмінь аргумен­тувати власну позицію.

1. Розставте стільці для учнів у два кола.

2. Учні, що сидять у внутрішньому колі, розташовані спи­ною до центру, а в зовнішньому — обличчям. Таким чином, ко­жен сидить навпроти іншого.

3. Внутрішнє коло нерухоме, а зовнішнє — рухливе: за сигналом ведучого всі його учасники пересуваються на один Сті­лець вправо і опиняються перед новим партнером. Мета — про­йти все коло, виконуючи поставлене завдання.

У першому варіанті організації такої діяльності учасники внутрішнього кола є прихильниками однієї точки зору, а зовнішнього — протилежної. Спочатку йде обмін точками зору У перших парах, подаються необхідні відомості (аргументи, оригінальний поворот проблеми тощо). Учні фіксують у себе в записничках усе, що подає протилежна сторона. За сигналом ведучого відбувається зміна партнерів, дискусія продовжується однак учні намагаються підібрати нові контраргументи. До кінця кола учні, як правило, уже відточують свою систему аргументів, а також здобувають досвід спілкування з різними партнерами.

У другому варіанті використання «Каруселі» кожен учень, який сидить у зовнішньому колі, має листок із конкретним пи­танням (темою) і під час переміщення збирає максимум інфор­мації, аспектів, поглядів із зазначеної проблеми. Наприкінці відбувається заслуховування окремих відповідей, обговорення того, які питання виявилися особливо складними, продуктив­ними чи, навпаки, швидко вичерпалися і чому, як працювали партнери тощо. У цьому випадку застосування методу досяга­ється узагальненням наявних в учнів знань, активізацією їх і перетворенням у загальногрупове надбання.

У третьому варіанті застосування «Каруселі» учні зазда­легідь готують запитання або поняття й записують його на ма­леньких аркушах, а на звороті пишуть своє ім'я. Під час роботи партнери ставлять один одному запитання, і у разі правильної відповіді учень одержує від автора запитання цю картку. На­прикінці вправи підраховують кількість зароблених карток і визначається переможець.

Акваріум

Ще один варіант коопера­тивного навчання, що є формою діяльності учнів у малих гру­пах, ефективний для розвитку навичок спілкування в малій групі, вдосконалення вміння дискутувати та аргументувати свою думку. Може бути запро­понований тільки за умови, що учні вже мають добрі навички групової роботи.

Учитель об'єднує учнів у групи по 4-6 осіб і пропонує їм оз­найомитися із завданням.

Одна з груп сідає в центр класу (або на початку середнього ряду в класі, де стоять парти). Це необхідно для того, щоб від­окремити діючу групу від слухачів певною відстанню.

Ця група отримує завдання для проведення групової диску­сії, сформульоване приблизно так:

— прочитайте завдання вголос;

— обговоріть його в групі;

— за 3-5 хвилин дійдіть спільного рішення або підсумуйте дискусію.

Поки діюча група займає місце в центрі, вчитель знайомить решту класу з завданням і нагадує правила дискусії у малих групах. Групі пропонується вголос протягом 3-5 хвилин обго­ворити можливі варіанти розв'язання проблемної ситуації. Учні, що знаходяться у зовнішньому колі, слухають, не втру­чаючись у хід обговорення.

По закінченні відведеного для дискусії часу група повертає­ться на свої місця, а вчитель ставить до класу такі запитання:

— Чи погоджуєтесь ви з думкою групи?

— Чи була ця думка достатньо аргументованою, доведеною?

— Який з аргументів ви вважаєте найбільш переконливим? На таку бесіду відводиться не більше 2-3 хв. Після цього місце в «Акваріумі» займає інша група й обговорює наступну ситуацію.

Наприкінці вчитель повинен обговорити з учнями хід гру­пової роботи, прокоментувати ступінь володіння навичками дискусії у малих групах і звернути увагу на необхідність та на­прями подальшого вдосконалення таких навичок. У межах «акваріуму» можна підбити підсумки уроку або за браком часу обмежитись обговоренням роботи кожної групи.