Аналіз фінансового стану підприємства

2

ЗМІСТ

ВВЕДЕННЯ 3

РОЗДІЛ 1 СУТНІСТЬ І ПРИЗНАЧЕННЯ АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА. 5

1.1 Поняття, значення й задачі аналізу фінансового стану підприємства. 5

1.1.1 Фінансовий аналіз і аналіз фінансового стану. 5

1.1.2 Внутрішній і зовнішній аналіз 7

1.1.3 Основні задачі аналізу 8

1.2 Прийоми аналізу. 9

1.2.1 Прийом порівняння 9

1.2.2 Прийом зведення й угруповання 10

1.2.3 Прийом ланцюгових підстановок 10

1.2.4 Прийом разниц 11

1.3 Інформаційна база для аналізу фінансового стану підприємства. 11

1.4 Роль аналізу фінансового стану в розробці фінансової політики підприємства. 14

1.4.1 Задачі фінансової політики підприємства й заходь проведені в ході реформи 14

1.4.2 Методи фінансово-економічного аналізу 16

1.4.3 Система показників, використовуваних для аналітичної роботи 17

1.5 Прогнозування й розробка моделей фінансового стану обєкта господарювання. 23

1.5.1 Методи прогнозування фінансової стійкості 24

РОЗДІЛ 2 МЕТОДИКА АНАЛІЗУ ФІНАНСОВОГО СТАНУ ВАТ “ЗАВОД МЕТАЛОКОНСТРУКЦІЙ”.27

3.1 Загальна характеристика ВАТ “Завод металоконструкцій” 27

3.2 Зміст аналізу 28

3.2.1 Структура аналізу фінансового стану 33

3.3 Загальна оцінка структури й динаміки бухгалтерського балансу 35

3.3.1 Актив балансу 35

3.3.2 Пасив балансу 37

3.3.3 Оцінка динаміки складу й структури активу балансу 39

3.3.4 Оцінка динаміки складу й структури пасиву балансу 43

3.4 Аналіз фінансової стійкості підприємства 45

3.4.1 Абсолютні показники фінансової стійкості 47

3.4.2 Відносні показники фінансової стійкості 51

3.5 Аналіз ліквідності й платоспроможності підприємства 56

3.5.1 Оцінка ліквідності балансу. 58

3.5.2 Оцінка відносних показників ліквідності й платоспроможності 63

3.5.3 Аналіз рухові грошових коштів 67

РОЗДІЛ 3 ОЦІНКА ЕФЕКТИВНОСТІ ГОСПОДАРСЬКОЇ ДІЯЛЬНОСТІ73

3.1 Оцінка ділової активності підприємства 73

3.2 Оцінка рентабельності підприємства 83

3.3 Рекомендації із впливу на фінансовий стан ВАТ “Завод металоконструкцій” 88

ВИСНОВОК 92

СПИСОК ЛІТЕРАТУРИ 94

Введення

Економічна реформа в Росії (процеси роздержавлення, демонополізації, приватизації) привела до нових відносин у сфері господарської діяльності підприємств. Але зусилля органів державної влади в ході реформи були спрямовані в основному на проведення ринкової макроекономічної політики, що не переломило негативних тенденцій спаду виробництва й не створило реальних передумов для подолання промислової кризи. Основною перешкодою на шляху налагодження ефективного функціонування ринкового механізму став - повільний процес перетворень на рівні окремих підприємств.

Одна з головних задач реформи - перехід до керування ресурсами підприємства на основі аналізу його фінансово-економічної діяльності (стану).

Аналіз фінансового стану окремо взятого господарюючого субєкта, що дозволяє виявити недоліки організації фінансів, допомагає відповісти на питання про стабілізацію фінансово-економічного положення країни в цілому.

Економічне становище будівельного підприємства в суспільстві визначається його значимістю стосовно інших економічних систем (найчастіше більшим, чим саме будівельне підприємство) - замовникам, економіці міста, регіону, галузі, держави.

Особливе положення будівельного комплексу серед інших проявляється в тім, що саме будівельні підприємства здійснюють формування капіталу (основних виробничих фондів). Однак ця ж особливість формує основні проблеми будівельних підприємств - в умовах економічного спаду для здійснення капітальних вкладень недостатньо або взагалі немає фінансових ресурсів у субєктів економіки ( наслідком цього є неплатоспроможний попит на будівельну продукцію).

Особливо важливим у звязку із цим є фінансовий аналіз. Тому що саме у фінансових відносинах і ,відповідно, у фінансовому стані підприємств проявляються всі особливості взаємин між субєктами економіки.

Метою даного дипломного проекту є розробка рекомендацій з поліпшення фінансового стану ВАТ “Завод металоконструкцій”. Для здійснення цієї мети необхідно зробити ретельний аналіз фінансового стану даного підприємства. Для цього необхідно вирішити наступні задачі:

Зробити аналіз стану й структури балансу;

Зробити аналіз фінансової стійкості;

Оцінити платоспроможність підприємства;

Зробити аналіз і оцінку фінансових результатів діяльності підприємства.

Розділ 1 Сутність і призначення аналізу фінансового стану підприємства.

Поняття, значення й задачі аналізу фінансового стану підприємства.

Господарюючий субєкт здійснює свою виробничу діяльність на ринку самостійно, але в умовах конкуренції. Конкуренція являє собою змагальність господарюючих субєктів, коли їхні самостійні дії ефективно обмежують можливість кожного з них впливати на загальні умови обігу товарів на даному ринку й стимулюють виробництво тих товарів, які потрібні споживачеві. Ринкові регулятори, зєднуючись із конкуренцією, утворять єдиний механізм господарювання, що змушує виробника враховувати інтереси й запити споживача. Господарюючі субєкти вступають між собою в конкурентні відносини в боротьбі за споживача. Господарюючий субєкт, що програв у боротьбі, звичайно стає банкрутом.

Під банкрутством господарюючого субєкта розуміється нездатність його задовольнити вимоги кредиторів по оплаті товарів (послуг), забезпечити обовязкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди у звязку з перевищенням зобовязань боржника над його майном. Щоб не стати банкрутом, що хазяює субєкт повинен постійно стежити за господарською ситуацією на ринку й забезпечувати собі високу стійкість. Однією з необхідних умов для забезпечення конкурентоспроможності є аналіз комерційної діяльності, у тому числі аналіз фінансового стану, тому що він дозволяє виявити найбільш складні проблеми керування підприємства в цілому і його фінансових ресурсах зокрема.

1.1.1 Фінансовий аналіз і аналіз фінансового стану.

Аналіз фінансового стану являє собою глибоке, науково обґрунтоване дослідження фінансових відносин і руху фінансових ресурсів у єдиному виробничо-торговельному процесі. Варто розрізняти поняття “фінансовий аналіз ” і “аналіз фінансового стану підприємства ”. Фінансовий аналіз - більше широке поняття, тому що він включає поряд з аналізом фінансового стану ще й аналіз формування й розподіли прибутку, собівартості продукції, реалізації й інші питання. Аналіз фінансового стану - це частина фінансового аналізу. Фінансовий стан підприємства характеризується забезпеченістю фінансовими ресурсами, необхідної для нормального виробничого, комерційного й іншого видів діяльності підприємства, доцільністю й ефективністю їхнього розміщення й використання, фінансовими взаєминами з іншими субєктами господарювання платоспроможністю й фінансовою стійкістю. Здатність підприємства вчасно робити платежі свідчить про його гарне фінансове становище.

Фінансовий стан підприємства (ФСП)- це економічна категорія, що відбиває стан капіталу в процесі його кругообігу й здатність субєкта господарювання до саморозвитку на фіксований момент часу.

У процесі постачальницької, виробничої, збутової й фінансової діяльності відбувається безперервний процес кругообігу капіталу, змінюються структура засобів і джерел їхнього формування, наявність і потреба у фінансових ресурсах і як наслідок фінансовий стан підприємства, зовнішнім проявом якого виступає платоспроможність.

Фінансовий стан може бути стійким, нестійким (передкризовим) і кризовим. Здатність підприємства вчасно робити платежі, фінансувати свою діяльність на розширеній основі, переносити непередбачені потрясіння й підтримувати свою платоспроможність у несприятливих обставинах свідчить про його стійкий фінансовий стан, і навпаки.

Фінансовий стан підприємства, його стійкість і стабільність залежать від результатів його виробничої комерційної й фінансової діяльності. Якщо виробничий і фінансовий плани успішно виконуються, то це позитивно впливає на фінансове становище підприємства. І навпаки, у результаті недовиконання плану по виробництву й реалізації продукції відбувається підвищення її собівартості, зменшення виторгу й суми прибутку і як наслідок погіршення фінансового стану підприємства і його платоспроможності. Отже, стійкий фінансовий стан не є щасливою випадковістю, а підсумком грамотного, умілого керування всім комплексом факторів, що визначають результати господарської діяльності підприємства.

Стійке фінансове становище у свою чергу впливає на виконання виробничих планів і забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами. Тому фінансова діяльність як складова частина господарської діяльності повинна бути спрямована на забезпечення планомірного надходження й витрати грошових ресурсів, виконання розрахункової дисципліни, досягнення раціональних пропорцій власного й позикового капіталу й найбільш ефективне його використання.

1.1.2 Внутрішній і зовнішній аналіз

Істотна роль у досягненні стабільного фінансового становища належить аналізу. Розрізняють внутрішній і зовнішній аналіз фінансового становища.

Внутрішній аналіз здійснюється для потреб керування підприємством. Його ціль - забезпечити планомірне надходження коштів і розмістити власні й позикові засоби таким чином, щоб створити умови для нормального функціонування підприємства, одержання максимуму прибутку й виключення ризику банкрутства.

Зовнішній аналіз здійснюється інвесторами, постачальниками матеріальних і фінансових ресурсів, що контролюють органами на основі публікацій звітності. Його ціль - установити можливість вигідно вкласти засобу, щоб забезпечити максимум прибутку й виключити ризик втрати.

1.1.3 Основні задачі аналізу

Основними задачами як внутрішнього, так і зовнішнього аналізу є:

Загальна оцінка фінансового становища й факторів його зміни;

Вивчення відповідності між засобами й джерелами, раціональності їхнього розміщення й ефективності використання;

Дотримання фінансової, розрахункової й кредитної дисципліни;

Визначення ліквідності й фінансової стійкості підприємства;

Довгострокове й короткострокове прогнозування стійкості фінансового становища.

Для рішення цих задач вивчаються:

Наявність, склад і структура засобів підприємства; причини й наслідки їхньої зміни; наявність, склад і структура джерел засобів підприємства; причини й наслідки їхньої зміни;

Стан, структура й зміна довгострокових активів;

Наявність, структура поточних активів у сферах виробництва й обігу, причини й наслідки їхньої зміни;

Ліквідність і якість дебіторської заборгованості;

Наявність, склад і структура джерел засобів, причини й наслідки їхньої зміни;

Платоспроможність і фінансова гнучкість.

Аналіз ФСП ґрунтується головним чином на відносних показниках, тому що абсолютні показники балансу в умовах інфляції дуже важко привести в порівнянний вид.

Відносні показники аналізованого підприємства можна порівнювати:

c загальноприйнятими “нормами” для оцінки ступеня ризику й прогнозиравания можливості банкрутства;

c аналогічними даними інших підприємств, що дозволяє виявити сильні й слабкі сторони підприємства і його можливості;

с аналогічними даними за попередні роки для вивчення поліпшення або погіршення ФСП.

1.2 Прийоми аналізу.

Аналіз фінансового стану проводиться за допомогою наступних основних прийомів: порівняння, зведення й угруповання, ланцюгові підстановки, прийом разниц. В окремих випадках можуть використовуватися методи журливого моделювання (регресивний аналіз, кореляційний -аналіз).

1.2.1 Прийом порівняння

Прийом порівняння полягає в зіставленні фінансових показників звітного періоду з їхніми плановими значеннями( норматив, норма, ліміт) і з показниками попереднього періоду. Для того щоб результати порівняння забезпечили правильні висновки аналізу, необхідно встановити порівнянність порівнюваних показників, тобто їхня однорідність і однокачественность. Порівнянність аналітичних показників звязана з порівнянністю календарних строків, методів оцінки, умов роботи, інфляційних процесів і т.д.

1.2.2 Прийом зведення й угруповання

Прийом зведення й угруповання полягає в обєднанні інформаційних матеріалів в аналітичні таблиці, що дає можливість зробити необхідні зіставлення й висновки. Аналітичні угруповання дозволяють у процесі аналізу виявити взаємозвязок різних економічних явищ і показників, визначити вплив найбільш істотних факторів і виявити ті або інші закономірності й тенденції в розвитку фінансових процесів.

1.2.3 Прийом ланцюгових підстановок

Прийом ланцюгових підстановок застосовується для розрахунків величини впливу окремих факторів у загальному комплексі їхнього впливу на рівень сукупного фінансового показника. Цей прийом використовується в тих випадках, коли звязок між показниками можна виразити математично у формі функціональної залежності. Сутність прийому ланцюгових підстановок полягає в тому, що, послідовно заміняючи кожний звітний показник базисним, всі інші показники розглядаються при цьому як незмінні. Така заміна дозволяє визначити ступінь впливу кожного фактору на сукупний фінансовий показник. Число ланцюгових підстановок залежить від кількості факторів, що впливають на сукупний фінансовий показник. Розрахунки починаються з вихідної бази, коли всі фактори дорівнюють базисному показнику. Ступінь впливу кожного фактору встановлюється шляхом послідовного вирахування: із другого розрахунку віднімається перший; із третього-другої й т.буд. Застосування методу ланцюгових підстановок вимагає строгої послідовності визначення впливу окремих факторів. Ця послідовність полягає в тім, що в першу чергу звертається увага на ступінь впливу кількісних показників, що характеризують абсолютний обєм діяльності, обєм фінансових ресурсів, обєм доходів і витрат, у другу чергу - якісних показників, що характеризують рівень доходів і витрат, ступінь ефективності використання фінансових ресурсів.

1.2.4 Прийом разниць

Прийом разниць полягає в тому, що попередньо визначається абсолютна або відносна різниця (відхилення від базисного показника) по досліджуваному факторі й сукупному фінансовому показнику. Потім це відхилення (різниця) по кожному факторі множиться на абсолютне значення інших взаємозалежних факторів. При вивченні впливу на сукупний показник двох факторів (кількісного і якісного) прийняте відхилення по кількісному факторі множити на базисний якісний фактор, а відхилення по якісному факторі - на звітний кількісний фактор.

Прийом ланцюгових підстановок і прийом разниц є різновидом прийому, що одержало назву “елимінировання”. Елимінировання - логічний прийом, використовуваний при вивченні функціонального звязку, при якому послідовно виділяється вплив одного фактору й виключається вплив всіх інших. Використання прийомів аналізу для конкретних цілей вивчення стану аналізованого господарюючого субєкта складається в сукупності методику аналізу.

1.3 Інформаційна база для аналізу фінансового стану підприємства.

Інформаційною базою для проведення аналізу фінансово-економічного стану підприємства служить бухгалтерська звітність. Звітність організації (господарюючого субєкта ) - це система показників, що характеризує результати й відбиває умови її роботи за минулий період.

У звітність включені всі види поточного обліку: бухгалтерський, статистичний і оперативно-технічний. Завдяки цьому забезпечується можливість відбиття у звітності всього різноманіття підприємницької діяльності підприємства.

По характері відомостей, що втримуються у звітах, розрізняють управлінську (внутрішню) і фінансову (зовнішню) звітності (мал. 1).

До фінансової звітності предявляється ряд вимог. Основні з них:

-доречність і вірогідність інформації;

-значимість даної звітності.

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства в основному базується на фінансовій (зовнішньої) бухгалтерської звітності підприємства.

Фінансова бухгалтерська звітність складається з декількох утворююче єдине ціле звітних документів:

бухгалтерського балансу, форма № 1;

звіту про прибутки й збитки, форма № 2;

звіту про рух капіталу, форма № 3;

звіту про рух грошових коштів, форма № 4;

додаток до бухгалтерського балансу, форма № 5

Рис. 7. Види звітності організації і їхня коротка характеристика

Оскільки фінансова звітність - це документи, що показують результати діяльності організації за певний період у минулому, те часто в зовнішніх аналітиків немає іншого виходу, крім як оцінювати нинішній стан, ґрунтуючись на застарілих даних. Через того що аналитики зацікавлено насамперед в одержанні інформації про те, що відбувається зараз і найімовірніше відбудеться в майбутньому, а не про те, що трапилося в минулому, то вони не повинні екстраполювати історичну інформацію на нинішні умови й тим більше робити на її основі прогнози відносно майбутнього.

1.4 Роль аналізу фінансового стану в розробці фінансової політики підприємства.

Однієї із задач реформи підприємства є перехід до керування фінансами на основі фінансово-економічного стану з урахуванням постановки стратегічних цілей діяльності підприємства, адекватних ринковим умовам, і пошуку шляхів їхнього досягнення. Результати діяльності будь-якого підприємства цікавлять як зовнішніх ринкових агентів (у першу чергу інвесторів, кредиторів, акціонерів, споживачів і виробників) , так і внутрішніх (керівників підприємства, працівників адміністративно-управлінських структурних підрозділів, працівників виробничих підрозділів).

1.4.1 Задачі фінансової політики підприємства й заходи проведені в ході реформи

При проведенні реформи підприємства стратегічними задачами розробки фінансової політики підприємства є:

максимізація прибутку підприємства;

оптимізація структури капіталу підприємства й забезпечення його фінансової стійкості;

досягнення прозорості фінансово-економічного стану підприємств для власників (учасників, засновників), інвесторів, кредиторів;

забезпечення інвестиційної привабливості підприємства;

створення ефективного механізму керування підприємством;

використання підприємством ринкових механізмів залучення фінансових засобів.

У рамках цих задач рекомендується виконати наступні заходи щодо ряду напрямків в області керування фінансами:

проведення ринкової оцінки активів;

проведення реструктуризації заборгованості по платежах у бюджет;

розробка програми мер по ліквідації заборгованості по виплаті заробітної плати;

розробка мер по зниженню не грошових форм розрахунків;

проведення аналізу положення підприємства на ринку й вироблення стратегії розвитку підприємства;

проведення інвентаризації майна й здійснення реструктуризації майнового комплексу підприємства.

Слід зазначити той факт, що при розробці ефективної системи керування фінансами постійно виникає основна проблема сполучення інтересів розвитку підприємства, наявності достатнього рівня коштів для проведення зазначеного розвитку й збереження високої платоспроможності підприємства.

Значення аналізу фінансово-економічного стану складно переоцінити, оскільки саме він є тією базою, на якій будується розробка фінансової політики підприємства. Аналіз опирається на показники квартальної й річної бухгалтерської звітності. Попередній аналіз здійснюється перед складанням бухгалтерської й фінансової звітності, коли ще є можливість змінити ряд статей балансу, а також для складання пояснювальної записки до річного звіту. На основі даних підсумкового фінансово-економічного стану здійснюється вироблення майже всіх напрямків фінансової політики підприємства, і від того, наскільки якісно він проведений, залежить ефективність прийнятих управлінських рішень. Якість самого фінансового аналізу залежить від застосовуваної методики, вірогідності даних бухгалтерської звітності, а також від компетентності особи, що приймає управлінське рішення в області фінансової політики.

1.4.2 Методи фінансово-економічного аналізу

Основними компонентами фінансово-економічного аналізу діяльності підприємства є:

аналіз бухгалтерської звітності;

горизонтальний аналіз;

вертикальний аналіз;

трендовый аналіз;

розрахунок фінансових коефіцієнтів.

1.4.2.1 Аналіз бухгалтерської звітності являє собою вивчення абсолютних показників, представлених у бухгалтерській звітності.

У процесі аналізу бухгалтерської звітності визначаються склад майна підприємства, його фінансові вкладення, джерела формування власного капіталу, оцінюються звязки з постачальниками й покупцями, визначається розмір і джерела позикових засобів, оцінюються розмір виручки від реалізації й розмір прибутку,

При цьому варто порівнювати фактичні показники звітності із плановими (кошторисними) і встановити причини їхньої невідповідності.

1.4.2.2 Горизонтальний аналіз складається в порівнянні показників бухгалтерської звітності з показниками попередніх періодів.

Найпоширенішими методами горизонтального аналізу є:

просте порівняння статей звітності й аналіз їхніх різких змін;

аналіз змін статей звітності в порівнянні зі змінами інших статей.

При цьому особлива увага варто приділяти випадкам, коли зміна одного показника по економічній природі не відповідає зміні іншого показника.

1.4.2.3 Вертикальний аналіз проводиться з метою виявлення питомої ваги окремих статей звітності в загальному підсумковому показнику й наступному порівнянні результату з даними попереднього періоду.

1.4.2.4 Трендовый аналіз заснований на розрахунку відносних відхилень показників звітності за ряд років від рівня базисного року.

1.4.3 Система показників, використовуваних для аналітичної роботи

При проведенні аналізу варто враховувати різні фактори, такі як ефективність застосовуваних методів планування, вірогідність бухгалтерської звітності, використання різних методів обліку (облікової політики), рівень диверсифікованості діяльності інших підприємств, статичність використовуваних коефіцієнтів.

Деякі показники, що рекомендуються для аналітичної роботи (для розробки фінансової політики особливе значення має вибір системи показників, оскільки вони є основою для оцінки діяльності підприємства зовнішніми користувачами звітності, такими як інвестори, акціонери, кредитори), представлені в табл.1.

Таблиця 1

Деякі показники, що рекомендуються для аналітичної роботи

Для попередньої оцінки фінансово-економічного стану підприємства вищенаведені показники варто розділити на перший і другий класи, що мають між собою якісні розходження (мал. 2).

Рис. 2. Класифікація відносних показників

У перший клас входять показники, для яких визначені нормативні значення. До їхнього числа ставляться показники ліквідності й фінансової стійкості. При цьому як зниження значень показників нижче нормативних, так і їхнє перевищення, а також їхній рух в одному з названих напрямків варто трактувати як погіршення характеристик аналізованого підприємства. У такий спосіб варто виділити кілька станів показників першого класу, які представлені в табл.2.

Таблиця 2

Стан показників першого класу

Наведені в табл. 2 можливі стани можуть характеризуватися в такий спосіб:

стан 1.1- значення показників перебуває в межах діапазону нормативних значень, що рекомендується,(далі йменується “коридор ”), але в його границь. Аналіз динаміки зміни показників показує, що він рухається убік найбільш прийнятних значень (рух від границь до центра “коридору ”). Якщо група показників даного класу перебуває в стані 1.1, то відповідному аспекту фінансово-економічного положення можна дати оцінку “відмінно ”;

стан 1.2- значення показників перебувають у рекомендуються границях, що М, а аналіз показників показує їхня стійкість. У цьому випадку по даній групі показників фінансово-економічний стан підприємства можна визначити як “відмінне ” (значення стійко перебувають у середині “коридору ”), “гарне ” (значення в однієї із границь “коридору ”);

стан 1.3- значення показників перебувають у рекомендуються границах, щоМ, але аналіз динаміки вказує на їхнє погіршення (рух від середини “коридору ” до його границь). Оцінка аспекту фінансово-економічного стану - “добре ”;

стан 2.1- значення показників перебувають за межами що рекомендуються, але спостерігається тенденція до поліпшення, У цьому випадку залежно від відхилення від норми й темпів руху до неї фінансово-економічний стан може бути охарактеризоване як “гарне ” або “задовільне ”;

стан 2.2- значення показників стійко перебувають поза “коридором, що рекомендується,”. Оцінка - “задовільно ” або “незадовільно ”. Вибір оцінки визначається величиною відхилення від норми й оцінками інших аспектів фінансово-економічного стану;

стан 2.3 - значення показників за межами норми й увесь час погіршуються. Оцінка - “незадовільно ”.

У другий клас показників входять ненормовані показники, значення яких не можуть служити для оцінки ефективності функціонування підприємства і його фінансово-економічного стану без порівняння зі значеннями цих показників на підприємствах, що випускають продукцію, аналогічну продукції підприємства, і виробничі потужності, що мають, порівнянні з потужностями підприємства, або аналізу тенденції зміни цих показників. У цю групу входять показники рентабельності, характеристики структури майна, джерел і стану оборотних коштів.

По даній групі показників доцільно опиратися на аналіз тенденцій зміни показників і виявляти погіршення або поліпшення. Таким чином, друга група може бути охарактеризована лише наступними станами:

“поліпшення ” - 1;

“стабільність ” - 2;

“погіршення ” - 3.

Для виряджаючи показників можуть бути визначені “коридори ” оптимальних значень залежно від їхньої приналежності до різних видів діяльності й інших особливостей функціонування підприємств.

Поділ груп показників на два класи значною мірою умовно і є поступкою недостатньої розвиненості розглянутого аналітичного інструмента. З метою одержання більше обєктивної оцінки фінансово-економічного стану підприємства доцільно зіставити стану показників першого й другого класу. Таке зіставлення представлене в табл.3.

Таблиця 3

Зіставлення станів показників першого й другого класу

Використовуючи таке зіставлення, можна одержати й середню інтегральну оцінку, і зіставлення експрес-оцінки фінансово-економічного стану підприємства по окремих групах показників. Разом з тим дані оцінки, будучи індикаторами економічної експрес-діагностики фінансового стану підприємства, не вказують керівництву підприємства напрямків удосконалювання організації керування їм.

1.5 Прогнозування й розробка моделей фінансового стану обєкта господарювання.

Розробка прогнозних моделей фінансового стану підприємства необхідна для вироблення генеральної фінансової стратегії по забезпеченню підприємства фінансовими ресурсами, оцінки його можливостей у перспективі. Вона повинна будуватися на основі вивчення реальних фінансових можливостей підприємства, внутрішніх і зовнішніх факторів і охоплювати такі питання , як оптимізація основних і оборотних коштів, власного й позикового капіталу, розподіл прибутку, інвестиційну й цінову політику. Основна увага при цьому приділяється виявленню й мобілізації внутрішніх резервів збільшення грошових доходів, максимальному зниженню собівартості продукції й послуг, виробленню правильної політики розподілу прибутку, ефективному використанню капіталу підприємства на всіх стадіях його кругообігу.

1.5.1 Методи прогнозування фінансової стійкості

Звичайно виділяють чотири методи прогнозування фінансової стійкості субєкта господарювання:

экстрополяцию;

метод строків оборотності;

метод бюджетування;

метод попередніх (прогнозних) балансів.

1.5.1.1 Екстрополяція

При використанні першого методу виходять із припущення про існування прямої залежності між оборотним капіталом і обємом продажів, що може бути виражена за допомогою простого коефіцієнта (відношення чистого оборотного капіталу до обєму продажів). Або за допомогою рівняння звязку:

Y=a+bx ,

Де a- постійна величина чистого оборотного капіталу;

b- коефіцієнт регресії, що відбиває ступінь залежності оборотного капіталу від обєму продажів.

Знаючи величину цих коефіцієнтів і прогнозований обємів продажів, можна визначити потреба в чистому оборотному капіталі (фінансово-експлуатаційну потребу в оборотних коштах).

Однак цей метод досить спрощений, тому що враховує єдиний фактор - обєм продажів, тоді як рівень потреби в короткостроковому фінансуванні багато в чому залежить від строку оборотності запасів, дебіторської й кредиторської заборгованості й т.д.

1.5.1.2 Метод строків оборотності

Другий метод визначення чистого оборотного капіталу заснований на вивченні тривалості виробничо-комерційного циклу: період оборотності запасів плюс період оборотності дебіторської заборгованості мінус період оборотності кредиторської заборгованості, помножений на одноденний оборот по реалізації.

Однак цей метод має свої недоліки, тому що строки оборотності не є нормативними, а змінюються під впливом різних факторів і тому у свою чергу вимагають прогнозування й уточненні.

1.5.1.3 Метод бюджетування заснований на плануванні надходження й витрати коштів, у тому числі від основної, інвестиційної й фінансової діяльності, докладно описаний О.Ф.Єфімовій "Фінансовий аналіз". Розрахунок відхилень між надходженням і виплатами показує планована зміна коштів і створює основу для прийняття відповідних управлінських рішень. Прогнозування грошових потоків дозволяє визначити розміри надлишку й недоліку готівки в обороті підприємства. Реальність прогнозів надходження й витрати коштів залежить від ступеня їхньої невизначеності.

1.5.1.4 Метод попередніх прогнозних балансів

Одним з методів фінансового прогнозування є складання прогнозного звіту про прибутки й збитки й прогнозний баланс, найбільше повно освітленого Д.А Панковым "Бухгалтерський облік і аналіз у закордонних країнах." Прогнозна звітність може складатися на кінець кожного місяця, кварталу, року. Вона дозволить установити й оцінити зміни, які відбудуться в активах підприємства й джерелах їхнього формування в результаті господарських операцій на планований період часу.

Прогнозний баланс може складатися на підставі системи планових розрахунків всіх показників виробничо-фінансової діяльності, а також на підставі динаміки окремих статей балансу і їхніх співвідношень. Більшу допомогу при розробці прогнозної фінансової звітності й моделей фінансового стану підприємства можуть зробити компютерні програми по фінансовому моделюванню.

Зіставлення прогнозних значень статей балансу з фактичними на кінець звітного періоду дозволить установити, які зміни відбудуться у фінансовому стані підприємства, що дасть можливість внести корективи в його виробничу й фінансову стратегію.

Розділ 2 Методика аналізу фінансового стану ВАТ “Завод металоконструкцій ”.

3.1 Загальна характеристика ВАТ “Завод металоконструкцій ”

Організаційно правова форма підприємства - відкрите акціонерне товариство.

Ліцензія на здійснення будівельних робіт, видана на підставі рішення федерального ліцензійного центра 02 грудня 1997р. Надає підприємству право на здійснення наступних видів робіт:

Виконання проектних робіт для будинків і споруджень другого рівня відповідальності.

Будівельне проектування й конструювання:

Будівельні конструкції, вузли й деталі;

Фундаменти.

Виконання будівельно-монтажних робіт для будинків і споруджень другого рівня відповідальності.

Піднесення несучих і конструкцій, що обгороджують, будинків і споруджень:

Монтаж металоконструкцій і установка арматури.

Виробництво окремих видів будівельних матеріалів, конструкцій і виробів.

Виробництво несучих металевих будівельних конструкцій і виробів першої й другої групи - виготовлення металоконструкцій і виробів для мостів, шляхопроводів, тунелів, морських і річкових причальних споруджень.

Інжинірингові послуги.

Розробка тендерної документації для підрядних торгів:

Проведення попередніх досліджень;

Сприяння в проведенні торгів;

Розробка умов предквалификационного відбору здобувачів;

Експертиза оферт;

Видача рекомендацій з визначення переможця торгів;

Консультації за умовами контракту.

Слід зазначити, що за останні 3 роки “Завод металоконструкцій одержав велику кількість замовлень від вітчизняних і закордонних компаній (див. Табл.4).Найвідоміші з них:

Виготовлення металоконструкцій каркаса виробничого корпуса пивоварного заводу “Відень”. Генпідрядник ЗАТ “Унисто”.Обєм поставки 289 тонн 1998 рік.

Пивоварний завод “Балтика”. Металоконструкції транспортно-пішохідної галереї. Генпідрядник: ВАТ “Стальконструкция”. Обєм поставки 90 тонн, 1999 рік.

Саме велике будівництво в Європі в 1998 році тютюнова фабрика “Пилип Моррис”. Генпідрядник - фінська компанія “Skanska Oy”. Замовлення на виготовлення й монтаж металоконструкцій був отриманий у результаті твердого відбору серед декількох претендентів - вітчизняних і закордонних компаній. Початок будівництва 1998 рік, закінчення - 1999 рік. За час будівництва ВАТ “Завод металоконструкцій” виготовив і змонтував 2150 тонн металоконструкцій. При цьому від замовника не отримано ні однієї рекламації.

3.2 Зміст аналізу

Існує різноманітна економічна інформація про діяльність підприємства й множина способів аналізу цієї діяльності.

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства по даним зовнішньої фінансов звітності є класичним способом аналізу. Його проведення включає наступні етапи:

Збір інформації й оцінка її вірогідності, відбір даних з форм бухгалтерської звітності за необхідний період часу.

Перетворення типових форм бухгалтерської звітності в аналітичну форму.

Характеристика структури звіту (вертикальний аналіз) і зміни Розрахунки й угруповання показників по основних напрямках аналізу.

Виявлення й зміна груп показників за досліджуваний період.

Установлення взаємозвязків між основними досліджуваними показниками й інтерпретація результатів.

Підготовка висновку про фінансово-економічний стан підприємства.

Виявлення “вузьких місць” і пошук резервів.

Розробка рекомендацій з поліпшення фінансово-економічного стану підприємства.

3.2.1 Структура аналізу фінансового стану

Структура аналізу фінансово-економічного стану підприємства складається з оцінки пяти основних блок-параметрів (рис. 3)

Ці блоки, будучи взаємозалежними, являють собою структуру аналізу, на підставі якої виробляються розрахунки й угруповання показників, що дають найбільш точну й обєктивну картину поточного економічного стану підприємства.

Аналіз фінансово-економічного стану підприємства не представляє складності при наявності всіх необхідних даних і припускає невеликі витрати часу для дослідження тактичних аспектів діяльності підприємства.

Рис.3 Структура аналізу фінансового стану підприємства

3.3 Загальна оцінка структури й динаміки бухгалтерського балансу

Аналіз фінансового стану підприємства починається з вивчення бухгалтерського балансу, його структури, складу й динаміки. Для цього необхідно розглянути наступні питання:

Основні концепції балансу;

Значення й функції балансу;

Будова бухгалтерського балансу.

Бухгалтерський баланс - це інформація про фінансове становище господарюючої одиниці на певний момент часу, що відбиває вартість майна підприємства й вартість джерел фінансування.

Бухгалтерський баланс - спосіб відбиття в грошовій формі стану, розміщення, використання засобів підприємства по їхньому відношенню до джерел фінансування.

У ринковій економіці бухгалтерський баланс - основне джерело інформації, за допомогою якого широке коло користувачів може :

Ознайомитися з майновим станом підприємства;

Визначити заможність підприємства: чи зуміє організація виконати свої зобовязання перед третіми особами - акціонерами, інвесторами, кредиторами, покупцями й ін.;

Визначити кінцевий фінансовий результат роботи підприємства й ін.

3.3.1 Актив балансу

Під активами звичайно розуміють майно (ресурси підприємства), у яке інвестовані гроші. Статті активу розташовуються залежно від ступеня ліквідності (рухливості) майна, тобто від того, наскільки швидко даний вид активу може придбати грошову форму. Розділи активу балансу також будуються в порядку зростання ліквідності