Соціологія шлюбу та сім’ї

14

Р Е Ф Е Р А Т

з соціології

Тема: “ Соціологія шлюбу та сімї ”

П Л А Н

1. Шлюб та сімя як обєкт соціального дослідження.

2. Основні функції сімї.

3. Проблеми планування сімї.

4. Фактори кризи сучасної сімї.

5. Чинники, що впливають на вибір партнера.

6. Причини виникнення конфліктів.

7. Висновок.

8. Література

1. Шлюб та сімя як обєкт соціального дослідження.

Сімя відіграє велику роль у сучасному суспільстві. Вона є первинною клітиною соціальних груп, класів, які утворюють соціальну структуру будь-якої країни. Життя більшості людей так чи інакше повязане з сімєю - своєрідним мікросвітом, де сплітаються складні економічні, політичні, психологічні, фізіологічні та соціальні проблеми. Будучи залежним від економічного становища країни, від політики, рівня культури, сімейне життя впливає на стан національної економіки, політичні події, тощо. Вивчення сімї, шлюбу має глибоке практичне значення, воно є важливою передумовою розуміння багатьох процесів, які відбуваються у суспільстві.

Соціологія шлюбу і сімї - галузь соціології, яка досліджує формування розвиток і функціонування сімї, шлюбно-сімейних відносин.

Можна виділити два основних напрями у цій галузі:

1 - дослідження історії сімї;

2 - аналіз сучасної сімї.

Перший напрям зосереджує увагу на походженні сімї, її розвитку в різних економічних, соціокультурних умовах.

Другий вивчає взаємини у сімї, взаємодію сімї та суспільства.

Соціологія шлюбу і сімї як соціологічна теорія одержала значний розвиток за кордоном. Найвідомішими її спеціалістами є І.Най, Дж. Хілл,І. Гуд ( США), Ф. Мішель, А. Жірар, М. Бекомбо (Франція). У колишньому Радянському Союзі соціологія шлюбу та сімї почала активно розвиватися лише у 70-80рр. ХХст. Провідними вченими у цій галузі є А. Харчев, М. Мацковський, А. Антонов, Ю. Якубова та інші.

Шлюб - історично обумовлена, санкціонована і регульована суспільством форма стосунків між жінкою та чоловіком, що визначає їх права і обовязки стосовно одне одного і дітей.

Британський соціолог Е. Бідденс визначає шлюб як соціально визнаний і схвалений союз двох дорослих індивідів чоловічої і жіночої статі. Таким чином, шлюб є соціальним інститутом, через який суспільство впорядковує й санкціонує статеве життя чоловіків і жінок, встановлює їхні подружні та батьківські права й обовязки.

Сімя є складнішим поняттям ніж шлюб, адже поєднує в собі риси соціального інституту і малої соціальної групи. Як соціальний інститут сімя характеризується сукупністю соціальних норм, зразків поведінки, що регламентують взаємини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, тощо. Кожну конкретну сімю можна розглядати як засновану на шлюбі або кровній родинності малу соціальну групу, члени якої поєднані спільністю побуту, взаємною моральною відповідальністю, взаємодопомогою, тощо.

Отже, сімю можна розглядати, по-перше, як історично конкретну систему взаємин між чоловіком і дружиною, між батьками і дітьми, і по-друге, як малу соціальну групу, члени якої поєднані шлюбними, родинними стосунками, спільністю побуту і взаємною моральною відповідальністю та соціальною необхідністю, обумовленою потребою суспільства у фізичному і духовному відтворенні населення.

2.Основні функції сімї.

Сімя як соціальний інститут виконує певні соціальні функції. Соціологія вбачає функції сімї у виявленні активності, життєдіяльності сімї та її членів. На сучасному етапі виділяють такі основні функції сімї:

- репродуктивну;

- виховну;

- економічну і побутову;

- первинного соціального контролю;

- духовно-емоційну;

- сексуальну.

Репродуктивна функція сімї полягає у забезпеченні біологічного відтворення суспільства і задоволенні потреби людини в дітях.

Виховна - в соціалізації молодого покоління, підтриманні безперервності суспільства, задоволенні потреб у батьківстві, контактах з дітьми, їх вихованні, самореалізації в дітях.

Економічна і побутова дають змогу підтримувати фізичне здоровя членів суспільства, економічно утримувати неповнолітніх і непрацездатних, доглядати дітей, надавати і отримувати господарчо-побутові послуги.

Первинний соціальний контроль є важливою функцією, адже сімя здійснює первинну моральну регламентацію поведінки людини в різних сферах життєдіяльності, а також відповідальності і забов”язань у стосунках між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми, формує і підтримує моральні і правові санкції за неналежну поведінку і порушення моральних взаємин між членами сімї.

Духовно-емоційна - забезпечує розвиток особистісних якостей членів сімї, сприяє їх духовному взаємозбагаченню, здійснює емоційну стабілізацію індивідів і їх психологічну терапію, психологічний захист, надає емоційну підтримку.

Сексуальна функція - суспільна роль полягає у реалізації сексуального контролю щодо особи, індивідуальна - у задоволенні сексуальних потреб людини.

Розглянуті функції сучасної сімї є узагальненими і не вичерпують переліку функцій сімї. Існування їх зовсім не означає виконання кожною конкретною сімєю кожної функції. До того ж інститут сімї постійно змінюється, що зумовлено розвитком суспільства, і , отже зміною суспільних потреб. На систему конкретних цінностей, норм та їх взаємозвязок із сімейною поведінкою на різних стадіях розвитку сімї істотно впливають соціально-економічні, історичні чинники.

Сукупність норм та санкцій інституту шлюбу регулює стосунки між чоловіком та дружиною. Одні норми ( обовязкові права) мають юридичний характер і регламентуються законодавством. У кожній країні така регламентація здійснюється на основі кодексу про шлюб та сім”ю”. Інші норми регулюються мораллю, звичками, традиціями. До них належать норми залицяння, шлюбного вибору, дошлюбної поведінки, виховання дітей, сімейний відпочинок, тощо.

Як малу соціальну групу сімю розглядають тоді, коли дослідженню піддаються стосунки між індивідами, які становлять сімю. Такий підхід дає змогу встановити мотиви і причини розлучень, динаміку подружніх стосунків, характер взаємин між батьками та дітьми. Але, акцентуючи увагу на проблемах міжособистісної взаємодії, не можна абстрагуватись від того, що вони тісно повязані з існуючими в суспільстві нормами, цінностями, зразками поведінки. Групова поведінка залежить від економічних, соціокультурних умов життєдіяльності групи.

3. Проблеми планування сімї.

Особливості сучасної демографічної ситуації в українському суспільстві ( низький рівень народжуваності) вимагають аналізу концептуальних засад щодо планування сімї як соціального явища і створення науково обґрунтованої концепції, яка б могла стати теоретичною базою для вироблення і реалізації суспільних заходів у забезпеченні права особи, сімї на вільний і відповідальний вибір кількості дітей і часу їх народження.

Наприкінці ХІХ ст. у Європі був поширений мальтузіанський підхід до проблеми регулювання народжуваності. Теорія Томаса

Мальтуса( 1766-1834) ґрунтувалася на припущенні, що населення має внутрішню тенденцію до необмеженого розмноження і що саме зростання населення породжує голод, безробіття, соціальну нерівність, тощо. Уповільнення темпів зростання і зменшення чисельності населення Мальтус Розглядав як найважливіший засіб встановлення загального благоденства. Він вважав, що існує два види перешкод зростанню населення:

- руйнівний( голод, війни, епідемії);

- запобіжний( утримання від народження дітей)

Сам автор цієї концепції, хоча й був через неї відлучений від церкви, надзвичайно негативно ставився до абортів і контрацепції, вважаючи, що шлях до зниження народжуваності - у пізнішому вступі в шлюб і сексуальному утриманні у шлюбі.

На початку ХХст. виникли суспільні течії, засновані на мальтузіанській теорії, означені поняттям “неомальтузіанство”. Вони брали до уваги негативне ставлення церкви до штучних абортів, але замість утримування в сексуальних стосунках, запропонували широку рекламу і поширення знань про контрацептивні методи.

Теоретичну позицію неомальтузіанства охоче сприймали найрізноманітніші соціальні групи. Суть її полягала у припущенні, що кожна людина і кожна сімя намагаються поліпшити свій достаток шляхом обмеження кількості дітей, і якщо доступ до засобів регулювання народжуваності буде забезпечений, вона знижуватиметься. Така точка зору визначала демографічну політику в країнах Західної Європи аж до 1960-70рр. Де-які фахівці визнають, що в основі заборони абортів у СРСР у 1936р. була саме неомальтузіанська теза про зростання народжуваності у разі обмеження запобіжних заходів. Необмежене використання протизаплідних засобів і абортів не сприяють зниженню народжуваності, адже вони не впливають на індивідуальну потребу в дітях, яка, як правило, залишається стабільною протягом життя одного покоління.

Таким чином, регулювання доступності засобів запобігання вагітності і дітонародженню позначається більше не на народжуваності, а на здоровї населення.

Соціологічні дослідження свідчать, що поліпшення умов життя - особлива цінність. А поліпшення матеріальних умов життя підвищує можливості для реалізації потреби в дітях. До того ж підвищення рівня добробуту сімї істотно змінює її стиль життя і створює нові можливості для розвитку поза сімейних орієнтацій. Поліпшення умов життя відкриває перед сімєю нові перспективи і стимулює активність, спрямовану на реалізацію потреб даної сімї. Якщо серед них є потреба в дітях, то вона реалізується. За відсутності такої потреби, поліпшення матеріальних умов буде використано для задоволення інших потреб.

4.Фактори кризи сучасної сімї.

Фундаментальне значення сімї здавна полягало у її посередницькій функції, яка зєднувала окрему людину із соціальною структурою суспільства.

В умовах індустріального способу виробництва благополуччя людини стало залежити не від сімї, а від індивідуальних досягнень особи в інших соціальних інститутах. За попередніх умов людині було важче прожити поза сімєю. Це стосувалося не тільки матеріальної, а й інших сфер життя, наприклад, сексуальної. У доіндустріальний період люди здебільшого мешкали у порівняно невеликих поселеннях, де позашлюбні сексуальні контакти легко виявлялися і осуджувалися.

В індивідуальних уявленнях про сімю починає переважати орієнтація на сексуальне партнерство, товаришування, на домашню кооперацію співіснування. Бажання стати матірю (батьком ) відійшло на задній план, народження однієї дитини стало даниною одруженню, оскільки жити “ як усі ” передбачало і народження дитини. Одночасно розростаються і поза сімейні орієнтації, розширюються можливості для мінімізації кількості дітей у сімї, аж до бездітності.

Зникають форми власне сімейного життя, його способу, замінюючись формами одиноко-комунального співіснування. Сімя сприймається як зосередження безлічі справ, які вимагають сили, часу, нервів. Все частіше це призводить до її розпаду або формування неповної сімї з одним із батьків, адже у зазначених випадках мінімізуються затрати життєвої енергії індивідів.

Однак неодноразові прогнози про зникнення сімї як соціального інституту не підтвердилися, вона вже існує і буде існувати, бо альтернативи їй як універсальній формі задоволення особистих потреб і вирішення різних соціальних проблем людством не знайдено. Тому суспільство повинно турбуватися про захист і розвиток сімї.

5.Чинники, що впливають на вибір партнера.

Важливим явищем, що веде до створення сімї і значною мірою визначає характер її існування, є вибір шлюбного партнера. На цей процес впливають такі чинники:

1.Просторова близькість (сусідство, далека рідня).

2.Уявлення про ідеального партнера.

3.Приклад власних батьків і намагання знайти партнера, який був би схожий на батька чи матір.

4.Прагнення особистості до самоствердження й уявлення про партнера, який дав би змогу його реалізувати.

5.Намагання пошуку партнера, подібного за психічними чи соціальними рисами, або навпаки - із цілком відмінними.

Найгостріші дискусії в суспільстві, особливо на побутовому рівні, у художній літературі, точаться навколо питання шлюбу за коханням та шлюбу за розрахунком, або так званого раціонального шлюбу.

Вчені дійшли висновку, що до переживань, повязаних з коханням, входять ейфорія, депресивні відчуття, схильність до фантазій, порушення сну, загальне збудження і труднощі із концентрацією уваги. З цього випливає висновок, що людина не може перебувати весь час у будь-якому із зазначених станів, раніше чи пізніше вона з нього вийде, а отже, може засумніватися у правильності рішення про шлюб з обраною кандидатурою, прийнятому під впливом прекрасного почуття. Іншими словами, кохання не дає, на жаль, достатньої гарантії стабільності укладеного шлюбу.

Часто люди, досягнувши взаємності у коханні, вступивши в шлюб, заспокоюються, гадаючи, що мають те, до чого прагнули. Але людина не може володіти коханням як річчю. Із цього випливає цілком практичний висновок: після одруження людина повинна турбуватись про те, щоб залишатись привабливою в очах свого партнера. Це можна зробити передусім шляхом самооновлення, самозбагачення. З іншого боку, у разі втрати кохання, не обовязково ставити під сумнів правомірність шлюбу. Можливо треба відмовитись від ілюзії довічного кохання, реалістичніше оцінити життя.

6.Причини виникнення конфліктів.

Міжособистісні стосунки чоловіка та дружини можуть зазнавати постійних змін на різних етапах подружнього життя ( у перші місяці спільного життя, у період народження дітей, у період старіння). Тому практично жодна сімя не обходиться без конфліктів.

Причини виникнення конфліктів можуть бути різними:

- на основі незадоволеної потреби у визнанні значимості власного ”я ”;

- посягання на почуття гідності з боку партнера, його зневажливе ставлення;

- незадоволення сексуальних потреб одного або обох партнерів;

- відсутність позитивних емоцій;

- психологічне відчуття чоловіка і дружини;

- пристрасть до алкогольних напоїв, азартних ігор;

- різні інтереси, смаки, щодо проведення вільного часу, тощо

Конфлікти ще не свідчать про неблагополучність сімї. Часто вони сприяють порозумінню подружжя. Серйозні проблеми виникають тоді, коли конфлікти набувають затяжного, хронічного характеру і мають негативні наслідки для членів сімї. Стійкі невирішені конфлікти зумовлюють постійне напруження в сімї, яке може спричинити її розпад.

Конфлікти і напруження можуть виникати не тільки між чоловіком та дружиною, а й між батьками та дітьми . Часто їх спричиняє вікова різниця, відмінність характерів, що утруднює взаєморозуміння. Нерідко батьки схильні трактувати своє ставлення до дітей так, ніби існує якийсь договір між ними та їх дитиною. При цьому забувають, що діти зявились на світ внаслідок односторонніх дій батьків, і тому їхні обовязки теж односторонні.

Характерним проявом кризи сучасної сімї є висока розлучуваність шлюбних пар. Соціальні наслідки цього негативні: більша частина розлучених чоловіків і жінок тривалий час не мають загалом змоги чи бажання вступати у повторний шлюб, а чимало розлучених жінок, які мають дітей, зовсім не вступають в шлюб.

Соціологічні дослідження свідчать, що розлучення часто не вирішує проблем, а навпаки, породжує нові. Людині доводиться переживати почуття болю, провини, за те, що сталося; переглядати особисті звички, смаки, повязані із зруйнованим шлюбом; змінювати взаємини з друзями, які були в добрих стосунках з обома членами подружжя; долати проблеми, повязані з необхідністю заробляти собі на життя і самостійно себе забезпечувати.

7.Висновок

Отже, для оптимізації шлюбно-сімейних відносин суспільству необхідно вирішувати низку соціальних питань. Але багато залежить і від індивіда.

Соціологи вважають, що стабільність шлюбу, сімї значною мірою залежить від волі людини до досягнення щастя, успіху в шлюбі, вироблення особистісної установки на терпимість до партнера, членів сімї. Важливу роль відіграє організація взаємодії у сімї, заснована на врахуванні реальних можливостей членів сімї. Вагомим чинником зміцнення шлюбних відносин є спільна, значима для обох діяльність.

Література

1.Городянко В.Г., Проблемы социального планирования на Украине.Учеб.пособ. - Днепропетровск,1992

2.Здравомыслов А.Г., Социология конфликта. Учеб.пособ. - М.:Аспект Пресс,1995

3.Мацковский М.С., Социология семьи, - М.:Наука-1989

4.Якуба О.О., Соціологія.Навчальний посібник для студентів. - Харків:Константа,1996

5.Городянко В.Г., Соціологія.Посібник для студентів вищих навч.закладів, - Київ:Академія - 1999