Метацінності та ідеали соціальної роботи

4

Реферат на тему

Метацінності та ідеали соціальної роботи

ПЛАН

1. Формування ціннісних категорій.

2. Фундаментальні цінності соціальної роботи

3. Права людини і громадянське суспільство в соціальній роботі.

4. Використана література.

1. Формування ціннісних категорій.

Ціннісні орієнтири соціальної роботи мають давню історію. Під впливом обєктивних і субєктивних умов вони постійно збагачувались, набували дедалі виразні-шого системного характеру. Та в якій би формі історич-ної практики не фігурувала соціальна робота, хто б не представляв інтереси соціально вразливих груп насе-лення, завжди найважливішими домінантами осмис-лення прав людини були справедливість, відповідаль-ність за підтримку беззахисних.

Кожна людина цінна своєю унікальністю, яку необ-хідно враховувати і поважати. Маючи основні потреби в їжі, одязі, житті, здоровї, люди мають право на повагу й гідне існування і користування рівними можливостями для задоволення своїх потреб. Саме на це налаштовує принцип соціальної справедливості. Правом на допомогу з боку субєктів соціальної роботи володіє кожний, хто звертається до них, без дискримінації за віковими, расо-вими, національними, релігійними, політичними та ін-шими ознаками. Визначення і повагу цих прав у соціаль-ній роботі обґрунтовано Декларацією прав людини ООН та іншими міжнародними конвенціями.

Суспільні вчення й ідеали у своїй філософській осно-ві сформували не лише ціннісні концепти індивідуаль-ної взаємодії нужденних і субєкта, який надає допомо-гу, а й ціннісні орієнтири професійної соціальної роботи.

Філософські цінності соціальної роботи -- своєрідна система, сві-тоглядний концепт професійної субкультури, в якій реалізуються пе-реконання і відносини, ідеали і прагнення, норми і практичні прин-ципи взаємодії, етичні правила і професійні цінності.

У соціальній роботі розрізняють такі цінності:

цінності-цілі, тобто метарівневі цінності, які фігу-рують у контексті глобалізованих цілей і завдань як певні ідеали, що реалізуються у мультикультурному просторі;

цінності-засоби, тобто фахові вимоги до взаємодії соціального працівника і клієнта, корпоративні прин-ципи і норми взаємодії між соціальними працівниками й соціальними службами. їх ще називають професійни-ми (етичними) цінностями.

Своєю всеосяжністю, універсальністю, зорієнтованістю на нетлінне, високе, благородне метацінності є важливою передумовою повновартісного функціону-вання соціальної роботи.

2. Фундаментальні цінності соціальної роботи

Основою основ усієї роботи щодо соціального захис-ту і підтримки є цінність людського життя, відповідно до якої право на життя -- це невідємне й абсолютне право кожної людини. Активна підтримка життя люди-ни, протидія порушенню її прав, діяльність щодо забез-печення і поліпшення якості життя є найважливішими ціннісними орієнтаціями соціальної роботи.

Усі люди народжуються вільними і мають рівні пра-ва на свободу. Кожна людина наділена свободою волі, правом на вільний вибір, на відповідний своїм уявлен-ням спосіб життя. Відповідно до Загальної декларації прав людини свобода передбачає: свободу від рабства і підневільного стану, свободу від катувань, жорстокого ставлення і покарання, свободу від свавільного втручан-ня в особисте і сімейне життя, посягання на недоторкан-ність житла і таємницю кореспонденції, свободу пересу-вання і вибір місця проживання.

Незрівнянною цінністю є мир. У філософському ро-зумінні він означає не лише відсутність війн чи органі-зованих конфліктів. Забезпечення миру повязане з досягненням гармонії з собою, іншими людьми і навко-лишнім середовищем. Безумовно, в будь-якому сус-пільстві конфлікти неминучі, однак важливо, якими методами їх розвязують. Соціальна робота спрямована на врегулювання їх еволюційним, мирним, ненасиль-ницьким шляхом. Основою такого підходу є посеред-ництво і примирення, послідовність, повага, розуміння і знання. Мирний розвиток є незамінною цивілізованою цінністю всіх людей, які прагнуть до миру і соціальної справедливості.

Значущою цінністю соціальної роботи є принцип рів-ності, який обстоює однакові для всіх права (рівно-правність), потреби, можливості, передбачає повагу до гідності кожної людини. Цей принцип тісно переплете-ний з принципом недискримінацїі, який заперечує будь-які обмеження прав людей за їх расовою, національ-ною, політичною належністю чи статевою ознакою. Пе-релік ознак дискримінації постійно розширюється, що спричинено змінами, які відбуваються у світі, націо-нальними традиціями, релігійними нормами тощо.

Непересічною цінністю у соціальній роботі є спра-ведливість, яка передбачає повагу до гідності людини, безпеку і недоторканність особи, однакове, рівноправне і недискримінаційне ставлення до всіх членів суспільс-тва, крім випадків, які дають підстави для диференці-йованого підходу.

Справедливість, маючи правові, судові, соціальні й економічні аспекти, є гарантією прав і свобод людини. Навіть будучи винним, кожен громадянин має право на справедливий судовий розгляд, гуманне ставлення, виправлення і соціальне перевиховання.

У соціальній політиці і соціальній роботі розрізня-ють такі типи справедливості:

а) горизонтальна справедливість -- однакове ставлення до членів суспільства, які перебувають у рівнозначних умовах;

б) вертикальна справедливість -- ставлення до членів суспільства, яке передбачає регулювання розподілу товарів і послуг між тими, хто перебуває у нерівнозначних умовах;

в) міжгенераційна справедливість -- ставлення до членів суспільства, яке враховує витрати і вигоди альтернативних варіантів політики з огляду на інтереси майбутніх поколінь.

Орієнтиром у соціальній роботі є солідарність (ак-тивне співчуття), яка налаштовує на розуміння страждань і прагнень людини, участь у боротьбі за її права. Обовязок соціальних працівників полягає не ли-ше у наданні допомоги, айв солідаризуванні з ними, їх групами, громадами, з жертвами насилля, вигнання і обмеження свободи особистості в будь-якій країні світу.

Особливе значення має солідарність під час стихій-них лих, а також у ситуаціях, обумовлених злиднями, соціальною несправедливістю і потураннями. Вона спо-нукає до активної допомоги вразливим групам населен-ня і жертвам порушень прав людини.

Практичним аспектом солідарності є соціальна відпо-відальність, яка передбачає допомогу нужденним, за-хист їхніх інтересів, опікування ними. У гуманізованому світі кожне суспільство має використовувати свої ресур-си для поліпшення становища людини, а людина -- під-порядковувати свої здібності розвитку суспільства і прогресу людства.

Належне здійснення соціальної роботи неможливе без визнання такої соціоекономічної цінності, як соціальна справедливість, яка налаштовує на неупередже-не задоволення необхідних потреб людини, вмотивова-ний розподіл матеріальних ресурсів, вільний доступ до послуг системи охорони здоровя, освіти, створення рів-них можливостей, соціальний захист і забезпеченість. Соціальна справедливість є основним засобом захисту людини, неодмінною умовою розвитку людства, со-ціального прогресу. її реалізація супроводжується ут-вердженням рівності соціальних прав кожної особис-тості (рівність можливостей, рівність у користуванні благами), скасуванням необґрунтованих привілеїв, відповідністю величини доходу людини витратам праці і капіталу, захистом соціально-економічних прав і сво-бод громадян, соціальним захистом непрацездатних, малозабезпечених груп населення.

Сутність соціальної справедливості полягає у спів-розмірності між намірами, можливостями і результата-ми дій людей, зіставленні дій і результатів одних з дія-ми та результатами інших, що можливе на основі існу-ючої у конкретному суспільстві ієрархії цінностей.

Ідеалом соціальної справедливості здавна керують-ся прогресивні кола суспільства. І нині вона не втрачає актуальності, бо навіть у найрозвинутіших країнах світу мільйони людей не задоволені своїм життям, по-чуваються ображеними, домагаються реалізації своїх прав.

Соціальна справедливість означає створення для всіх людей реальних можливостей для вияву їхніх інте-лектуальних творчих сил. Єдиної моделі втілення цього ідеалу не існує, а тому неможливе однозначне тлума-чення соціальної роботи як засобу його реалізації.

3. Права людини і громадянське суспільство в соціальній роботі.

Оскільки соціальна робота взаємоповязана з різни-ми соціальними інститутами і галузями суспільної практики, вона функціонує як розгалужена сукупність звязків і відносин у соціальній сфері, що спираються на принципи законності і прав людини. її форми і мето-ди стосовно конкретної особистості чи соціальної групи залежать від макро- і мікросередовища.

Однією з умов ефективної соціальної роботи є грома-дянське суспільство -- суспільство з розвинутими еко-помічними, політичними, духовними та іншими відно-синами і звязками, яке взаємодіє з державою і функ-ціонує на засадах демократії і права. Таке суспільство створює широкі можливості для реалізації права на сво-боду діяльності асоціацій індивідів за інтересами. Утвердження його взаємоповязане з існуванням демок-ратичної правової держави, покликаної задовольняти і захищати інтереси, права громадян. Цій меті підпоряд-кована і соціальна робота.

Громадянське суспільство є ефективним механізмом неформального соціального партнерства, спрямованим на забезпечення певного балансу суперечливих інтере-сів індивідів, різноманітних соціальних груп.

Соціальна робота є саморегулюючою структурою, яка виконує посередницьку роль між індивідом і держа-вою, узгоджує різноманітні інтереси. Наприклад, у за-хідному світі значний обсяг роботи здійснюють жіночі організації, групи самодопомоги, кооперативи, філан-тропічні організації. Завдяки цьому соціальна робота є важливим стимулюючим чинником громадянського суспільства. Реалізується це через підтримку належних матеріальних умов життя (житло, охорона здоровя, соціальне забезпечення) громадян, організацію профе-сійної системи допомоги населенню через мережу дер-жавних і недержавних установ, надання інформації, сприяння діяльності різноманітних добровільних орга-нізацій соціального захисту, навчання людей навичок самодопомоги та ін.

З цього погляду становлення соціальної роботи в Ук-раїні має такі типологічно споріднені проблеми, що й ста-новлення громадянського суспільства. Йдеться про висо-кий рівень соціальної дезінтеграції, що перешкоджає розвитку соціальної активності й ініціативи знизу, солі-дарності і взаємодопомоги, про повільне формування пе-редумов, які надавали б змогу громадянам долати власні проблеми з участю сімї, інших громадян, органів місце-вого самоуправління, громадських організацій, держави.

Нарівні з концепцією професіоналізму засадничим чинником соціальної роботи є ідея прав людини, повага до яких становить невідємну складову громадянського суспільства. У філософському аспекті ця ідея -- істо-ричний феномен, що має на різних етапах розвитку людства специфічні особливості. Наприклад, якщо у XVII--XVIII ст. філософія громадянських прав ґрунтувалася передусім на визнанні рівності всіх людей перед законом, то у XX ст. уявлення про права людини охоп-люють і соціальний аспект.

Права людини -- соціальні можливості особистості в економічній, політичній, культурній та інших сферах, що їх зобовязана гаранту-вати держава.

З огляду на сутнісні особливості, значущість у житті людини розрізняють права першого, другого і третього поколінь:

природні права -- права, які належать людині від народження, а тому є невідчужуваними. До них нале-жать право на свободу думки, совісті і релігії; право кожного громадянина на ведення державних справ; право на рівність перед законом; право на життя, свобо-ду і безпеку особистості;

позитивні права людини -- природні права, що закріплені в конституціях, законодавчо регламентовані і забезпечені системою гарантій і механізмів захисту;

колективні права -- права, які належать кожній людині і кожному народу, але можуть здійснюватися не окремою людиною, а колективом, спільнотою, конкрет-ною категорією громадян. Такими є право на мир, на здорове довкілля, на соціальний і економічний розви-ток та ін.

Цивілізоване суспільство зобовязане забезпечити кожній людині певний мінімум добробуту і стабільнос-ті. Це передбачає створення системи пенсійного забез-печення, здійснення заходів для зниження рівня безро-біття, забезпечення житлом, доступною медичною до-помогою й освітою. .

Отже, соціальна робота, як і соціальна політика, призначена знижувати соціальні ризики, які в сучас-ному світі є підставою для набуття особою права на со-ціальне забезпечення, а також сприяти реалізації прав людини, що набули подальшого розвитку в Європей-ській соціальній хартії, конвенціях і рекомендаціях Міжнародної організації праці. Згідно з цими доку-ментами кожна людина повинна мати змогу заробляти на прожиття вільно обраною працею; всі, хто працює, мають право на справедливу, достатню для підтриман-ня нормального рівня життя (власного і своїх сімей) винагороду; всі, хто працює, та їхні утриманці мають право на соціальне забезпечення; кожна людина, яка не має достатніх засобів для існування, має право на соціальну і медичну допомогу; кожна людина-інвалід має право на професійну підготовку, професійну і соці-альну реадаптацію, незалежно від причин і характеру інвалідності тощо. Діяльність соціальних працівників прямо чи опосередковано покликана забезпечувати умови для реалізації цих прав, запобігати дискриміна-ції в правах.

На соціальну роботу впливають такі важливі складо-ві громадянського суспільства, як загальний рівень правової свідомості -- розуміння, усвідомлення особою своїх прав, обовязків, відповідальності своєї і сторон-ніх осіб за їх порушення; правова культура -- ставлен-ня людей до права і правової системи, їхні переконання, цінності, ідеали, що спонукають їх регулювати свої дії відповідно до чинних законів.

Належне усвідомлення людьми своїх прав, зокрема права на отримання соціального захисту й соціальних послуг, знижує внутрішні та зовнішні барєри у взаємо-дії із соціальними службами. Водночас і соціальні пра-цівники повинні дотримуватися всіх визначених зако-нодавством і етичними нормами принципів і правил ро-боти з клієнтами.

Використана література.

1. Справочное пособие по социальной работе / Под ред. А. М. Па-нова, Е. И. Холостовой. -- М.: Юристъ, 1997.

2. Тетерский С. В. Введение в социальную работу: Учеб. пособие. -- М.: Академический проспект, 2000.

3. Фирсов М. В. Введение в теоретические основы социальной ра-боты (историко-понятийный аспект). -- М.: Ин-т практической психо-логии; Воронеж: МОДЭК, 1997.

4. Что такое социальная работа? -- К.--Амстердам: Ассоциация психиатров Украины, 1995.

5. Шанин Т. Социальная работа как культурный феномен современ-ности // Взаимосвязь социальной работы и социальной политики / Под ред. Ш. Рамон. -- М.: Аспект Пресс, 1997.