Закономірності формування корпоративногоуправління
1. Структура,цілі та завдання
2. Сутність та економічнаприрода корпорації і корпоративного управління
3. Еволюція корпорацій урозвинутому суспільстві
4. Взаємодія цілей різнихгруп учасників корпоративного управління
Розвитоккорпоративного управління – це одна із складових ринкових реформ, умоварозвитку приватного бізнесу, засіб підвищення конкурентоспроможності наміжнародних ринках та поліпшення загальних показників економічної діяльності.
Корпоративне управління – цесистема відносин між власниками, органами управління, а також іншимизацікавленими особами (працівниками, постачальниками, споживачами, кредиторами,державними та місцевими органами виконавчої влади, громадськістю тощо) задлязабезпечення ефективної діяльності товариства, інтересів власників та іншихзацікавлених осіб.
Якістькорпоративного управління, а саме дотримання прав акціонерів, виплатадивідендів, прозорість процедур корпоративного управління, ефективна структурата функції керівних органів акціонерного товариства та інше, приводить дозростання власного капіталу акціонерного товариства та є одним з ключовихфакторів, що обумовлює інвестиційний клімат в країні, впливає на ефективністьдіяльності товариств та розвиток ринку цінних паперів.
Важливість корпоративного управління для товариств полягає в його внескуу підвищення їх конкурентоспроможності та економічної ефективності завдякизабезпеченню належної уваги до інтересів акціонерів, рівноваги впливу табалансу інтересів учасників корпоративних відносин, підвищенню фінансовоїпрозорості, запровадженню правил раціонального менеджменту та належногоконтролю. Важливість корпоративного управління для економіки кожної областіобумовлена його впливом на соціальний та економічний розвиток області через сприяннярозвитку інвестиційних процесів, забезпечення впевненості і підвищення довіриінвесторів, підвищення ефективності використання капіталу (перелив капіталу) тадіяльності товариств, врахування інтересів широкого кола зацікавлених осіб.
Частка корпоративного сектору в економіці України вже зараз складаєблизько 75% в загальному обсязі виробництва продукції та надання послуг. У 34тисячах акціонерних товариствах асоційовано майже 17 мільйонів акціонерів яквиразників інтересів корпоративного капіталу, що становлять ядро нової,ринкової системи господарювання в країні, орієнтованої на інтеграцію зЄвропейським Союзом..
1. Структура, цілі тазавдання
Згідно з визначенням Світового банку, корпоративне управління поєднує всобі норми законодавства, нормативних положень та практику господарювання уприватному секторі, що дозволяє товариствам залучати фінансові і трудовіресурси, ефективно здійснювати господарську діяльність і, таким чином,продовжувати своє функціонування, нагромаджуючи довгострокову економічнувартість шляхом підвищення вартості акцій і дотримуючи при цьому інтереси всіхосіб, що беруть участь в товаристві та суспільства в цілому.
Корпоративне управління розглядається як система виборних та призначенихорганів, які здійснюють управління діяльністю товариства, що відображає балансінтересів власників і спрямована на забезпечення максимально можливого прибуткувід усіх видів діяльності товариства в межах норм чинного законодавства.
Незаперечним фактом є недостача фахівців з корпоративного управління,недостатній рівень підготовки менеджерів в області корпоративного управління.
Досягнення мети можливо за допомогою підцілей, а саме:
1. Розкритисутність корпоративного управління, оцінити роль і місце у системі суспільнихвідносин. Показати його значення в умовах становлення ринкової моделігосподарювання.
2. Проаналізуватиеволюцію корпоративного управління, моделі корпоративного управління в західнихкраїнах, розглянути зовнішню і внутрішню структури корпоративного управління.
3. Вивчитиособливості корпоративного управління в акціонерних товариствах.
4. Оволодітинавичками логічного і критичного осмислення процесів регулювання корпоративногоуправління (державного та саморегулювання).
5. Ознайомитися з особливостями і проблемамикорпоративного управління в сучасних умовах господарювання України.
2. Сутність таекономічна природа корпорації і корпоративного управління
Термін “корпорація” походить від латинської і позначаєоб'єднання, союз, створювані на основі професійних або станових інтересів.
Сучасне використання терміну«корпорація» істотно відрізняється залежно від основних систем права:англійської (поширена в США, Великобританії, Канаді, Австралії, Індії) іцивільної (континентальною) системи права (включає німецьку, французьку іскандінавською системи має рацію).
У англійській системі поняття«корпорація» розглядається як організація – единое ціле, як учасникгосподарювання. У США всі корпорації діляться на 4 групи: публічні,напівпублічні, підприємницькі, непідприємницькі.
У країнах континентальної системипоняття корпорація розглядається ширшим – до них відносять різні види хоз.суспільств, господарськи об'єднання, кооперативи, державны підприємства,негосподарські союзи і асоціації.
Корпорація – договірне господарське об'єднання, створене наоснові економічних інтересів виробничих працівників і акціонерів для отриманнямаксимального прибутку від виробничої діяльності і вкладених інвестицій.
Трактування поняття «корпоративнеуправління»(КУ) залежить від різних підходів, вживаних різними авторами, якізакладають в суть цього поняття певні аспекти, на яких можуть базуватися основні принципи корпоративного управління:
1. Базуєтьсяна нормативних положеннях і практики господарювання.
2. Запеспечуєзахист прав інвесторів і корпоративного контролю.
3. Вирішаєпротиріч між акціонерами і менеджментом корпорації.
4. Використовуєінституційних механізмів для ефективної роботи підприємства і управліннявідносинами власності.
Корпоративе управління — спосіб дії на систему взаєминміж учасниками корпоративних відносин, яка регламентується законодавчими інормативними актами, внутрішніми нормативними документами в цілях підвищенняефективності господарювання – отримання очікуваного прибутку.
Об'єктом корпоративного управління єкорпорація.
Предметом КУ є суспільні відносини, щоскладаються між учасниками корпорації, між корпорацією і менеджментом, міжрізними органами управління в процесі становлення, діяльності і ліквідаціїкорпорації.
Поняття “корпоративнакультура” охоплює:
· корпоративнізвичаї та звичайну практику ділових відносин;
· корпоративніпрецеденти;
· локальнінормативні акти акціонерних товариств.
3. Еволюціякорпорацій у розвинутому суспільстві
Можна виділити декілька етапів становлення сучаснихкорпорацій:
перший – поява перших колективних форм господарчої діяльності, формуванняперших корпоративних норм (місцеві об’єднання, спілки осіб однієї професії);
другий – зародження корпорацій та корпоративного управління (15 – першаполовина 19 ст.);
третій – масове появлення корпорацій, формування системи корпоративногоуправління (друга половина 19 ст. – початок 20 ст.);
четвертий – корпорацій приваблююча форма здійснення підприємницької діяльності.
В Україні законодавче регулювання процесіввиникнення та діяльності господарчих товариств, прообразів майбутніхкорпорацій, стало формуватися з початку 90-х років. 20 ст., після оголошенняполітичної та економічної незалежності.
У зв’язку з тим, що з відомихпричин рівень розвитку корпоративної культури в Україні не є високим, головнаувага під час реформування корпоративних відносин має бути приділена законодавству.Правове поле, в якому наразі діють товариства України можна умовно поділити на:
1. Законодавство, що регулює діяльність товариств в Україні:
Господарський Кодекс Українивід 16.01.2003 р. N 436-IV;
Закон України “Прогосподарські товариства” від 2003 р..;
Закон України “Про цінні папери та фондовий ринок” (ВВР), N 31, 2006р.;
2. Законодавство про приватизацію, яке регулює особливостідіяльності товариств, створених в процесі приватизації:
Закон України “Про приватизацію державного майна” в ред. від 19.02.97р.;
Закон України “Про особливості приватизації майна в агропромисловомукомплексі” від 10.07.96р.;
Закон України “Про державну програму приватизації”, який щорокуухвалюється Верховною Радою.
Виділяють такі види корпоративних об'єднань в сучасної економіці: союзи,господарські асоціації, концерни, консорціуми, картелі, корнери, конгломерати,трести, синдикати, франчайзи, холдинги. Таке різноманіття корпоративнихоб'єднань властиве західним країнам з високим рівнем технічного прогресу.
Розглянемо визначення об'єднань підприємств, якіприведені в українському законодавстві:
Таблиця 1
Види господарських об'єднань в УкраїніНазва об'єднання Визначення асоціація договірні об'єднання, створені для постійної координації господарської діяльності. Асоціація не має права втручатися у виробничу і комерційну діяльність кого-небудь з її учасників корпорація договірні об'єднання, створені на основі поєднання виробничих, наукових і комерційних інтересів, з делегуванням окремих повноважень централізованої регуляції діяльності кожного з учасників; консорціум тимчасові статутні об'єднання промислового і банківського капіталу для досягнення загальної мети; концерн статутні об'єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі і тому подібне на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців холдингова компанія суб'єкт господарювання, який володіє контрольними пакетами акцій інших (одного або більше) господарюючих суб'єктів промислово-фінансова група (ПФГ) це об'єднання, в яке можуть входити промислові підприємства, сільськогосподарські підприємства, банки, наукові і проектні установи, інші установи і організації всіх форм власності, які мають на меті отримання прибули, і яке створюється за рішенням Уряду України на певний термін з метою реалізації державних програм розвитку пріоритетних галузей виробництва і структурної перебудови економіки України, включаючи програми згідно міждержавним договорам, а також виробництва кінцевої продукції.
4 Взаємодія цілей різних груп учасниківкорпоративного управління
Суб'єктами корпоративного управління виступають безпосередні власникикорпоративних прав. Такими сьогодні є громадяни, юридичні особи, держава. Цісуб'єкти являються власниками корпоративних прав і здійснюють регулювання їхруху.
Отже, корпоративне управління здійснюється окремими громадянами,державними органами, а також на рівні окремих підприємств-емітентівкорпоративних прав.
Слід знати, щоемітент цінних паперів- це юридичнаособа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконуватиобов'язки, що випливають з умов їх випуску. Права і обов'язки щодо ціннихпаперів виникають з моменту їх передачі емітентом або його уповноваженою особоюодержувачу (покупцю) чи його уповноваженій особі. При цьому одержувачами(покупцями) таких корпоративних прав стають громадяни, інші юридичні особи(підприємства та організації), держава, які з цього моменту стають суб'єктамикорпоративного управління.
Треба також враховувати, що не кожний емітент і не у кожному випадкуемітує корпоративні права, оскільки багато видів цінних паперів не є свідченнямкорпоративних прав. Справа в тому, що корпоративні права є свідченням частки,або паю, у власності підприємства, тому зрозуміло, що значна кількість ціннихпаперів, наприклад облігації, векселі та інші цінні папери, випущені підвідносини позики не є свідченням корпоративних прав, оскільки вони не є часткоюу власності емітента. Обмежені корпоративні права мають привілейовані акції,які не дають права управління акціонерним товариством. Тому можна вважатиправильним таке твердження: «кожний власник корпоративних прав єінвестором, але не кожний інвестор є власником корпоративних прав і не є суб'єктомкорпоративного управління».
Отже, суб’єктами корпоративного управління виступають власникикорпоративних прав. Проте вони не є єдиними, оскільки такими суб'єктамивиступають не тільки власники. Річ у тім, що загальні норми управління створюєдержава, крім того, існує велика і важлива суспільна інституція фінансовогопосередництва, а також менеджменту, які беруть участь у корпоративномууправлінні, регулюючи більш-менш важливі його напрями. Водночас можна вважатищо учасниками управлінських корпоративних відносин є також працівникикорпоративних підприємств. Так, у законодавстві багатьох країн, що стосуєтьсядіяльності корпоративних підприємств, є положення про роль працівників такихпідприємств у прийнятті рішень. Норма про участь у голосуванні, що представляютьтрудові колективи органів, введена в законодавчу базу України стосовноакціонерних товариств.
Тому з погляду регулювання руху корпоративних прав є чітко визначені суб'єктикорпоративного управління:окремі громадяни - власникикорпоративних прав;власники та менеджмент окремого підприємства -емітента корпоративних прав або їх власника (підприємства також можуть бутивласниками корпоративних прав);державні та недержавні органи,які здійснюють пряме або опосередковане регулювання руху корпоративних прав ідіяльності підприємств, зокрема господарських товариств, а також є власникамияк цілісних майнових об'єктів, так і корпоративних прав.
Особливу роль у наведеному переліку суб'єктів корпоративного управліннявідіграє інституція менеджерів. Як правило, у світовій економічній літературікатегорія «корпоративне управління» використовується в більшконкретному значенні — як управління корпораціями в інтересах власників. Томуважливим моментом, який впливає на вивчення корпоративного управління в загальномуплані (як управління корпоративними правами), є те, що складно виділити такуособливість корпоративного управління, як відокремлення функцій управління відвласності. Водночас на таку суттєву особливість корпоративного управліннянаголошують фахівці з цієї проблематики. Тому корпоративне управління, яке мирозглядаємо як регулювання власниками руху їх корпоративних прав, є доситьзагальним. Воно конкретизується за умови, коли здійснюється відокремленняфункцій розпорядження від самої власності на корпоративні права. Крім того,слід конкретизувати таке відокремлення функцій. У світі існує розвинутийінститут посередництва, завдяки якому власник корпоративних прав передає значнучастину своїх прав в управління професіоналам. Це можуть бути дилерські та брокерськікомпанії, інші фінансові посередники, які регулюють рух корпоративних прав вінтересах їх власників.
Література
1. Довгань Л.Є.,Пастухова В.В., Савчук Л.М. Корпоративне управління. Навчальний посібник. – К.:Кондор, 2007. – 180 с.
2. Корпоративне управління:Наук.-метод. рек. щодо вивч. дисципліни / Л.В. Балабанова, Л.А. Лутай, В.В.Лисевич – Донецьк: ДонДУЕТ, 2005.- 132 с.
3. КозаченкоА.В., Воронкова А.Е. Корпоративне керування: Підручник. — К.: Либра, 2004. –368 с.
4. Євтушевський В.А., Ковальська К.В. Стратегія корпоративного управління– К.: Знання, 2007. -287 с.
5. Євтушевський В.А. Корпоративне управління. Підручник. – К.: Знання,2006.- 406 с.