КИЇВСЬКИЙНАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ КУЛЬТУРИ І МИСТЕЦТВ
ІНСТИТУТДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
КАФЕДРАДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ
Курсова робота
з «Інформаційногоменеджменту»
на тему:
Державнаполітика в інформаційній сфері України
Київ 2010
ЗМІСТ
ВСТУП
РОЗДІЛ І. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКАДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ В ІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ
1.1 Основні принципи державногорегулювання відносин в інформаційній сфері
1.2 Закон України “Про інформацію” —базовий правовий акт у системі державного регулювання інформаційних відносин вУкраїні
1.3 Державна інформаційна політика і національніінформаційні ресурси
РОЗДІЛ ІІ. ПРОБЛЕМНІ АСПЕКТИ ДЕРЖАВНОЇІНФОРМАЦІЙНОЇ ПОЛІТИКИ
2.1 Державна інформаційна політика таінформаційна безпека України
2.2 Роль державної політикиінформатизації в умовах глобалізації
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальністьтеми. Революція в науково-технічній сфері призвела до появи нових видів інформаційно-комунікаційнихтехнологій, що стали матеріальним підґрунтям глобалізаційних процесів.Інформатизація усіх сфер життєдіяльності змінила розуміння сутності феноменубезпеки, джерел та характер загроз.
Становлення інформаційного суспільства та державної політики маєяк безсумнівні позитивні, так і певні негативні наслідки. З одного боку, пришвидшилася передача інформації значного обсягу,прискорилась її обробка та впровадження. З іншого – серйозне занепокоєннявикликає поширення фактів протизаконного збору і використання інформації,несанкціонованого доступу до інформаційних ресурсів, незаконного копіюванняінформації в електронних системах, викрадення інформації з бібліотек, архівів,банків та баз даних, порушення технологій обробки інформації, запускупрограм-вірусів, знищення та модифікація даних у інформаційних системах,перехоплення інформації в технічних каналах її витоку, маніпулювання суспільноюта індивідуальною свідомістю.
Інформаційнийстатус суспільства, набутий ним упродовж останніх десятиліть, обумовив змінустатусу інформації: вона може бути як засобом забезпечення безпеки, так, у своючергу, і загрозою та небезпекою.
Одним ізголовних стратегічних пріоритетів України є розвиток інформаційного суспільствата впровадження новітніх інформаційно-комунікаційних технологій в усі сферисуспільного життя і в діяльність органів державної влади. Саме цим зумовленаактуальність забезпечення інформаційної безпеки та державної політики України зметою задоволення національних інтересів людини (громадянина), суспільства тадержави в інформаційній сфері.
Тривалийчас розуміння інформаційної безпеки та державної політики України в наукових танормативно-правових джерелах ототожнювалося тільки з безпекою інформації, щозначно звужувало її сутність. Саме тому, з низки питань, присвячених розглядупроблеми забезпечення інформаційної безпеки України, найбільш вивченими тадослідженими її аспектами є безпека інформації (інформаційно-технічна безпека,в нашому розумінні). Хоча сучасний розвиток вищезазначеної проблематикизумовлює необхідність більш широкого її розгляду, а саме: забезпеченняінформаційної безпеки у сфері прав і свобод людини та громадянина, а такожінформаційно-психологічної безпеки.
Державнаполітика України забезпечення інформаційної безпеки безпосередньо пов’язана зпроголошенням Україною зовнішньополітичного курсу на інтеграцію до ЄвропейськогоСоюзу. Цей процес потребує гармонізації нормативно-правових засад у багатьохсферах життєдіяльності суспільства, зокрема інформаційній. Дедалі частішеспостерігається тенденція щодо посилення співробітництва Європейського Союзу зіншими країнами саме у сфері безпеки. Крім того, глобальність ітранснаціональність інформаційної проблематики потребує взаємодії таузгодженості на міжнародному рівні. Саме тому для України особливо актуальним єміжнародне співробітництво у сфері інформації.
Проблема державноїполітики забезпечення інформаційної безпеки України у вітчизняній науковійлітературі достатньо ґрунтовно не досліджувалась. Вона розглядалася лише черезвисвітлення окремих її аспектів вітчизняними та зарубіжними фахівцями теоріїдержави та права, інформаційного права, національної безпеки, соціальногоуправління, адміністративного права, кримінального права, міжнародного права таін. У даному контексті слід згадати наукові розробки таких вчених, як С.Алексєєв, І. Арістова, В. Артемов, І. Бачило, Д. Белл, З. Бжезінський, К.Бєляков, В. Білоус, В. Богуш, В. Брижко, В. Вернадський, В. Гавловський, В.Голубєв, В. Горобцов, В. Гурковський, М. Гуцалюк, О. Данільян, Д. Дарендорф, О.Дзьобань, О. Дубас, В. Іноземцев, Р. Калюжний, М. Кастельс, А. Колодій, В.Колос, С. Комов, В. Копилов, В. Копєйчиков, Т. Костецька, О. Кохановська, В.Крисько, С. Кудрявцева, Н. Кушакова, М. Левицька, В. Ліпкан, О. Литвиненко, О.Логінов, В. Макаренко, Є. Макаренко, А. Марущак, І. Мащенко, О.Мурашин, Н.Нижник, М. Пендюра, В. Петренко, В. Погорілко, Г. Почепцов, П. Рабінович, М.Рассолов, С. Расторгуєв, А. Селіванов, О. Скакун, Г. Ситник, О. Соснін, Е.Тоффлер, Б. Турен, В. Цимбалюк, І. Чиж, М. Швець, Ю. Шемшученко, В. Шилінгов.
Засади державної політики забезпечення інформаційної безпеки України поки що не стали цілісним об’єктом дослідження науковців. У попередніх роботах порушувались важливі, але лише окремі аспектицього явища.
Мета ізавдання дослідження. Мета дослідження – визначення теоретичних і правовихзасад забезпечення інформаційної безпеки України.
Досягненняпоставленої мети передбачає розв’язання таких завдань:
− здійснитисистемний огляд українських і зарубіжних науково-практичних джерел щодонаукової розробленості теми;
− уточнитизміст основних понять теорії національної безпеки, а саме: „національнабезпека”, „національні інтереси”, „національні інтереси в інформаційній сфері”,„інформаційна безпека”;
− виокремитискладові інформаційної безпеки України та національні інтереси вінформаційнійсфері;
− охарактеризуватистан нормативно-правового забезпечення інформаційної безпеки України та окреслитиголовні проблеми у цій сфері.
Об’єктдослідження – суспільні відносини у сфері інформаційної безпеки України.
Предметдослідження – засади державної політики забезпечення інформаційної безпекиУкраїни.
Гіпотезадослідження полягає у припущенні, що інформаційна безпека держави як складованаціональної безпеки залежить від багатьох чинників з яких головним єпопередження, виявлення й нейтралізацію тих обставин, факторів і дій, якіможуть вчинити збиток чи зашкодити реалізації інформаційних прав, потреб.
Науковановизна одержаних результатів полягає у тому, що запропонована курсова робота єодним із досліджень, в межах якого здійснена спроба комплексної характеристикизасад державної політики України.
інформаційний державний регулювання україна глобалізація
РОЗДІЛІ.ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ
ВІНФОРМАЦІЙНІЙ СФЕРІ УКРАЇНИ
1.1Основні принципи державного регулювання відносин в
інформаційнійсфері
СьогодніУкраїна переходить від індустріального суспільства до інформаційного.
Насучасному етапі інформаційна політика України здійснюється в умовах, коликонцепція інформаційного суверенітету перебуває на стадії формування. Водночасінформаційна галузь належить до стратегічних інтересів будь-якої країни йпотребує особливої уваги, тому на сьогодні дослідження теми державної політикиє актуальним.
Нарозвиток і захист свого інформаційного середовища та створення позитивного іміджусвоїх країн у світі розвинені держави виділяють чималі кошти. У нас же цягалузь значною мірою перебуває на периферії суспільного розвитку. Нині, якніколи, потрібно не тільки досліджувати й вивчати інформаційну галузь України,а й вживати конкретних заходів щодо відновлення та розбудови інформаційногосередовища та приведення національного законодавства у відповідність зісвітовими нормами.
Усучасних вітчизняних дослідженнях окремі теоретичні та практичні аспекти інформаційноїполітики розглянуті В. Івановим, О. Литвиненком, А. Москаленком, Г. Почепцовим,С. Чукут та ін. Проте основні завдання державної інформаційної політики вУкраїні потребують подальшого дослідження й розроблення. Мета цієї роботи — розглянути головні напрями та способи державної інформаційної політики в нашійдержаві.
Державнаінформаційна політика — це сукупність основних напрямів і способів діяльностідержави з отримання, використання, поширення та зберігання інформації.
Головниминапрямами і способами державної інформаційної політики є: