Cистема управління зовнішньоекономічною діяльністю ЗАТ "Харків'янка"

ВСТУП
Актуальність теми дослідження. В умовах глобалізації світової економіки іпідвищення ролі зовнішньоекономічної діяльності для вітчизняних підприємствнайважливішим завданням стає управління зовнішньо економічною діяльністю, іособливе місце займає проблематика стратегічного менеджменту. Необхідністьтеоретичної розробки зовнішньоекономічної стратегії викликана, перш за все,тим, що істотний вплив на життєдіяльність підприємств почали надавати чинникизовнішнього середовища. Вивчення досвіду роботи зарубіжних фірм і вітчизняногодосвіду, що зароджується, переконують, що ступінь ризику істотно знижується длятих підприємств, які використовують новітні теорії і методи сучасногоменеджменту, де сформовані служби стратегічного розвитку.
Ефективний розвиток зовнішньоекономічної діяльності повинен грунтуватися,перш за все, на адаптації стратегії підприємств до вимог міжнародного ринку.Враховуючи складне фінансово-економічне положення багатьох вітчизнянихпромислових підприємств і високі витрати, потрібні для виходу на зовнішнійринок, особливо важливим стає вибір пріоритетних напрямів, в найбільшій мірісприяючих досягненню успіху на зовнішньому ринку, пошук оптимальних варіантіввдосконалення управління зовнішньоекономічною діяльністю.
Зовнішньоекономічнадіяльність, тобто міжнародний обмін товарами й послугами, належить до числанайбільш давніх форм міжнародних відносин. До неї також належать рух капіталу,міжнародна міграція робочої сили, міжнародні валютні відносини. Необхідність іефективність системи міжнародного обміну очевидна: для кожної країнихарактерний свій набір природних ресурсів, розміри капіталів і праці, якіможуть бути використані для виробництва ВНП. Спеціалізація країни навиробництві товарів, для яких у неї є найкращі умови, дає змогу їй розширити їхвипуск, використавши частину з них для продажу, а за виручені гроші закупититовари, яких не вистачає.
Виходячиз економічної доцільності, держава планує свою зовнішньоекономічну діяльність,яка відіграє важливу роль у розвитку економіки будь-якої країни (й Українизокрема). Вона створює умови для економії витрат в економіці або в окремих їїгалузях. Плани зовнішньоекономічної діяльності націлюють на встановлення й розвитоквзаємовигідних зв'язків з країнами світу. Вони мають всебічно враховуватипереваги, які випливають з міжнародного розподілу праці в інтересах розвиткуекономіки, технічного прогресу та підвищення рівня життя народу.
Уплані розвитку зовнішньоекономічної діяльності визначаються номенклатура йобсяги основних товарів, які мають змінити товарну структуру експорту таімпорту, головні напрями розвитку зовнішньоторгового обороту по окремихкраїнах, обсяг технічного й економічного сприяння країнам, які розвиваються,характер і обсяги кредитних операцій. Під час розробки планів проводятьсярозрахунки економічної ефективності зовнішньоторговельних операцій, експорту,імпорту та сумарного економічного ефекту відповідно до методики визначенняекономічної ефективності зовнішньої торгівлі; її ефективність визначаєтьсяшляхом порівняння витрат на виробництво з витратами на імпорт.
Порядз відносними показниками розраховуються абсолютні, які відображаютьефективність чи збиток, отримані економікою в результаті застосування тієї чиіншої пропозиції щодо розвитку зовнішньої торгівлі. При цьому рекомендується враховуватиспецифіку торгівлі з окремими країнами чи їх групами, умови торгівлі в кредитта ін.
Осьуже сімнадцять років Україна виступає насвітовій арені як незалежна європейська держава, її економіка переживає затяжнукризу. Через зниження попиту на внутрішньому ринку велика кількість підприємствпрацює практично в півсили. Типовим явищем стало приховане безробіття.
Депресійніпроцеси у виробництві негативно впливають на стан зовнішньої торгівлі. Обсягекспорту не відповідає можливостям товаровиробників і не задовольняє державнихпотреб щодо валютних надходжень, які використовуються для стабілізаціїекономіки, зниження рівня інфляції та бюджетних витрат. Крім того, характерекспорту залишається пасивно-сировинним. Навіть у країни СНД необхіднозбільшити експорт продукції виробничо-технічного призначення. Негативне такожсальдо в торгівлі щодо енергоносіїв, прокату кольорових металів, целюлози,деревини, каучуку. Відомо, що незадовільний стан зовнішньоекономічних зв'язківне може позитивно впливати на економіку України.
Утой же час значну роль в оздоровленні економічної ситуації має відіграватиефективна зовнішньоекономічна діяльність, яка включає в себе економічнівідносини між окремими країнами, їх регіональними об'єднаннями, а такожокремими підприємствами (корпораціями).
ПерехідУкраїни до фази економічного пожвавлення та піднесення в нових умовахгосподарювання може здійснюватися за зрахунок ефективного використання власногоресурсного потенціалу шляхом упровадження новітніх технологій. Основою новоїекономічної стратегії у сфері зовнішньоекономічної діяльності України маютьбути зацікавленість людини у вільному підприємництві та розвитку товарноговиробництва, а також упровадженні ринкових відносин; запровадження в обігтвердої конвертованої грошової одиниці; НТП із застосуванням активноїінноваційної, інвестиційної та структурної політики; рівноправне співіснуваннярізних форм власності.
Ступінь розробленості проблеми. Розробка ідей стратегічного управліннязнайшла віддзеркалення в працях таких західних дослідників, як Р. Акофф, І.Ансофф, Би. Карлофф, У. Кинг, Ф. Котлер, М. Портер, А. Томпсон, Д. Стрікленд іін. У вітчизняній економічній літературі з'явилися дослідження таких авторів,як Ст. Архипов, О. Віханський, А. Ідрісов, М. Круглов, А. Петров, Р. Фатхутдінові ін., праці яких внесли значний внесок до розвитку даного напряму.
Різні аспекти організації і ефективності зовнішньоекономічної діяльностідосліджувалися в роботах І. Герчикової, Ст. Денісова, Р. Ніздряної, Ст.Покровськой, Ю. Порошина, Л. Стровського, І. Фамінського і ін.
Цілі і завдання дослідження. Метою роботи є дослідження теоретичних іпрактичних підходів до вибору зовнішньоекономічної стратегії підприємства ЗАТ «ХАРКІВ'ЯНКА».
Для досягнення поставленої мети в роботі вирішувалися наступні завдання:
— досліджувати організаційні умови здійснення зовнішньоекономічноїдіяльності підприємств ;
— визначити стратегічні орієнтири розвитку зовнішньоекономічноїдіяльності підприємств;
— провести ;
— розкрити вплив чинників зовнішнього і внутрішнього середовища наформування зовнішньоекономічної стратегії підприємства;
— запропонувати систему заходів по вдосконаленню інформаційногозабезпечення системи управління зовнішньоекономічною діяльністю;
— сформувати рекомендації по виробленню зовнішньоекономічних стратегійдля ЗАТ«ХАРКІВ'ЯНКА»
Предметом дослідження є управлінські відносини, що виникають в процесістратегічного управління підприємствами, забезпечують здійснення ефективноїзовнішньоекономічної діяльності.
Об'єктом дослідження є ЗАТ «ХАРКІВ'ЯНКА», що систематично займається зовнішньоекономічною діяльністю.
Методологічною і інформаційною базою дослідження є праці учених,присвячені проблемам стратегічного управління, зовнішньоекономічних зв'язківвітчизняних підприємств.
В процесі роботи були використані статистичні, абстрактно-логічні,економіко-математичні і інші методи обробки інформації.
Інформаційну базу дослідження склали статистичні дані і матеріали державногокомітету статистики України, дані звітності ЗАТ «ХАРКІВ'ЯНКА»
Практична значущість результатів дослідження полягає в тому, щорекомендації і виводи дослідження можуть бути використані на підприємстві прирозробці і реалізації стратегічних параметрів їх діяльності.

1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ЗОВНІШНЬОЕКОНОМІЧНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ В УКРАЇНІ1.1 Принципи зовнішньоекономічноїдіяльності та зовнішні зв`язки України
Серед комплексу невідкладних завдань щодо забезпечення ефективноговключення України у світове господарство і міжнародне співробітництвопершочергове значення має формування механізму зовнішньоекономічних зв’язків,його теоретична розробка та практичне втілення в життя. При цьому йдеться про створенняфактично нового механізму, який має регулювати взаємовідносини України знавколишнім світом на принципово нових засадах.
Підмеханізмом зовнішньоекономічних зв’язків розуміють сукупність конкретних їхформ, а також систему правових, організаційно-управлінських тафінансово-економічних важелів, які забезпечують ефективну взаємодіюнаціональних народногосподарських комплексів із світовими з метою прискореннярозвитку продуктивних сил країни та підвищення соціально-економічних показниківжиття її громадян.
Виходячиз принципу міжнародного поділу праці, геополітичного становища України,характеру розвитку її продуктивних сил, існуючих науково-технічного таресурсного потенціалів, механізм зовнішньоекономічної діяльності, що формуєтьсяв країні, необхідно орієнтувати на реалізацію головної стратегічної мети всфері зовнішньоекономічної політики — інтеграцію народногосподарськогокомплексу України у світову господарську систему. Ця інтеграція передбачаєдосягнення таких цілей:
-        формуваннярозвинутої ринкової системи господарства, яка базувалася б на загальноприйнятиху світовій практиці принципах, нормах та економічних механізмах;
-        використанняможливостей світового ринку для структурної перебудови національногогосподарства;
-        перетвореннязовнішньоекономічної сфери в активний фактор динамічного та високоефективногоекономічного зростання.
Навідміну від раніше діючої системи державного адміністрування у зовнішнійекономічній сфері сьогодні повинен забезпечуватися абсолютний пріоритеттоварно-грошових, тобто економічних важелів у регулюванні даної сферидіяльності. Саме вони в країнах з ринковою економікою є основними елементамимеханізму управління господарською діяльністю як на національному, так і наміжнародному рівнях. Тому при розробці нового механізму зовнішньоекономічнихзв’язків необхідно відмовитися від старої методологічної основи регулювання цихпроцесів.
Воснову функціонування механізму зовнішньоекономічної діяльності повинні бутипокладені принципи демократизації, демонополізації зовнішніх економічнихзв’язків, які передбачають максимальне скорочення адміністративних обмежень наекспорт та імпорт, підвищення ролі митного та валютного регулювання міжнароднихгосподарських зв’язків, надання об’єктам зовнішньоекономічної діяльностіширокої самостійності згідно з міжнародною практикою.
Водночасзовнішня економічна політика має відповідати національним інтересам держави,забезпечувати взаємовигідне співробітництво з іноземними партнерами,стимулювати конкуренцію між учасниками зовнішньоекономічної діяльності з метоюпідвищення якості продукції та послуг на українському ринку.
Длястворення нового дієвого механізму зовнішньоекономічних зв’язків необхідневирішення таких основних проблем:
-        формуваннянеобхідної законодавчої бази;
-        створеннявідповідного економічного середовища;
-        розвитокінституційних структур, що регулюють зовнішні економічні зв’язки.
Важливоюпередумовою і водночас необхідною основою налагодження та поглибленняекономічного співробітництва із зарубіжними партнерами є розвиток правової базидля такого співробітництва. Світова практика свідчить про те, що у міруінтенсифікації міжнародних господарських зв’язків, якісного та кількісного їхзростання надзвичайно ускладнюється характер взаємовідносин між учасниками. Аце потребує чіткого правового регулювання як на національному, так іміжнародному рівні.
Важливимиелементами механізму зовнішньоекономічної діяльності в умовах розвитку ринковоїсистеми господарювання є валютна, податкова, кредитна, депозитна, цінова імитно-тарифна політика. Ключовим елементом механізму зовнішньоекономічнихзв’язків є валютна політика, за допомогою якої здійснюється вплив держави тацентрального банку на платіжний баланс, валютний курс та конкурентоздатністьнаціонального виробництва.
Однимз факторів підвищення ділової активності як серед національних товаровиробниківі експортерів, так і серед зарубіжних інвесторів є формування сучасноїподаткової системи на експортно-імпортні операції та прибуток спільнихпідприємств.
Дужеважливим інструментом державного впливу на зовнішні економічні зв’язки єкредити та субсидії. Кредитування експортно-імпортних операцій, великихбудівельних проектів є невід’ємною частиною міжнародної ділової практики, щоприскорює процес кругообігу капіталу.
Складовоючастиною механізму зовнішньої економічної діяльності є митна політика держави,покликана передусім виконувати функцію захисту внутрішнього ринку. Митнаполітика України повинна передбачати укладання митних союзів іззаінтересованими країнами, що посилять їх взаємну довіру, приведе їхню митнуполітику до узгодженості.
Ставшина шлях лібералізації зовнішніх економічних зв’язків та побудови відкритоїекономічної системи, Україна постійно відчуватиме зростаючий вплив тенденційсвітового розвитку на свої внутрішні господарські процеси.
Умежах подальшого розвитку і вдосконалення механізмів фінансової допомогисуб'єктам ЗЕД слід розширити державне кредитування експортоорієнтованихнауково-дослідних та дослідно-конструкторських розробок (НДДКР), опануваннявиробництвом наукоємної і високотехнологічної продукції, можливості закупкиобладнання для розвитку експортного виробництва (кредити на тривалий період узалежності від термінів окупності проектів), кредитування виробництваекспортної продукції з тривалим циклом виготовлення, включаючи закупівлюсировини, матеріалів і комплектуючих частин, що не виробляються в Україні.
Середзаходів економічного сприяння, здатних стимулювати зовнішньоекономічнудіяльність підприємств, можливі такі:
-   забезпеченнядержавних гарантій банкам, що фінансують експортні поставки комерційногодовгострокового кредиту;
-   забезпеченнядержавних гарантій по кредитах на участь у міжнародних торгах;
-   страхуванняоперацій по опануванню зовнішніх ринків [6].
Фінансуваннякапітальних вкладень, враховуючи гострий дефіцит коштів у бюджетах на найближчіроки, реально може здійснюватись у межах Державної програми економічного ісоціального розвитку. В цьому зв'язку ефективним є проведення конкурсів зрозміщення на підприємствах централізованих інвестиційних ресурсів і наступнимвідбором інвестиційних пропозицій для забезпечення в промисловості та сферіпослуг виробництва експортних товарів на рівні кращих світових зоазків.Державна підтримка мала б скласти до 40% від вартості проекту.
Середважливих напрямків підтримки експорту, особливо товарів високого ступеняобробки, є використання заходів податкового регулювання. У зв'язку з цим умежах удосконалення податкової системи і посилення її стимулюючого впливу навітчизняних товаровиробників можливі різні форми податкового заохочення експортерів,у тому числі:
-   утворення системивідшкодування ПДВ, виплаченого на внутрішньому ринку при закупівлі товарів увипадку їх подальшого експорту;
-   стимулюваннявиробничої кооперації шляхом розширення масштабів ефективного використанняучасниками зовнішньоекономічних зв'язків митних режимів переробки відповідно доМитного кодексу України;
-   розробкакомплексу заходів зі зниження непрямого оподаткування експорту послуг;
-   вільненняекспортерів від виплати податку на рекламу;
-   зниження розмірудержавного мита при розгляді в арбітражних судах тих справ, які пов'язані звиробництвом і подальшим експортом товарів.
Помірі поліпшення економічної ситуації в країні стає можливою розробка додатковихмеханізмів податкового стимулювання експортної діяльності підприємств, у томучислі в формі інвестиційного податкового кредиту, що спричинило б збільшеннямашинотехнічного експорту через створення збутових фірм, дилерської мережі,сервісних центрів.
Насучасному етапі економічних перетворень, коли йде активний процес формуванняпринципово нової правової та інституційної основи відкритого ринковогогосподарства, особливого значення набувають цілеспрямовані зусилля держави зудосконалення нормативної бази, організаційного та іншого забезпеченняекспортної діяльності. Зі зменшенням втручання держави в підприємницькудіяльність, у тому числі в сфері зовнішньої торгівлі, суттєво зростає рольнепрямих форм її участі в реалізації загальнонаціональних цілей і завдань у ційгалузі. Система організаційно-правових і спеціальних заходів стимулюванняекспорту дозволить більш ефективно виконати покладені на державу функції їїрозвитку і розширення участі України в міжнародному розподілі праці.
Підвищеннярівня конкурентоспроможності вітчизняної продукції і розширення її доступу назовнішні ринки пов'язано із створенням ефективної системи сертифікаціїекспортованої продукції, у тому числі з відтворенням державної інспекції якостіекспортних товарів. Важливим аспектом цієї діяльності є участь України в роботіміжнародних і регіональних організацій по сертифікації.
Процесистандартизації зараз охоплюють не тільки сферу матеріального виробництва, але йсферу документообігу в зовнішній торгівлі. Використання прогресивних формоформлення зовнішньоторговельної документації і листування дозволяє скоротитипередпродажні витрати і заощадити час. У цьому зв'язку треба активізуватироботу з популяризації і широкого впровадження відповідного стандарту вділоводство і практику контрактної роботи експортерів.
Однієюз функцій державної підтримки експорту товаровиробників є сприяння в просуваннівітчизняної продукції на зовнішні ринки. Вдосконалення реклами експортнихтоварів є необхідною органічною частиною політики стимулювання експорту.Особливо сконцентрованою формою експортної реклами виступають торговельнівиставки і ярмарки. При цьому в останні роки державна підтримкавиставково-ярмаркової діяльності була практично згорнута, що призвело дозначного збідніння українських експозицій на традиційних світових виставках.Перспективними формами просування експортної продукції України є проведенняспецифічних виставкових заходів, ярмарок, міжнародних контактів для суб'єктівмалого підприємництва, виставок ідей і технологій, а також організація підегідою держави спеціалізованих торговельних делегацій для ознайомлення зситуацією па зовнішніх ринках і встановлення ділових зв'язків.
Здійсненнявищенаведених організаційно-правових і спеціальних заходів стимулюванняекспорту потребує нових витрат. Їхсума незначна, оскільки відповідні заходи, як правило, не є високовитратними іможуть здійснюватися поетапно. Ефективним інструментом стимулювання експорту, впершу чергу підтримки виставково-ярмаркових, рекламних та інших заходів з освоєння зовнішніх ринків, може стати Фондпідтримки експорту за умови виділення йому необхідних коштів.
Заходизі стимулювання зовнішньоекономічної діяльності повинні включати розвитокзовнішньоекономічної освіти та наукових досліджень у сфері ЗЕД, а такожстворення необхідних організаційних умов. Важливо закріпити і надалі розвиватимеханізм консультацій, взаємної узгодженості інтересів та обговоренняперспектив за участю представників органів влади й експортерів.
Згідноіз завданням щодо створення умов і механізмів надання кваліфікованої допомоги зекспорту, з урахуванням світової практики, об'єднання експортерів маютьвиконувати такі інформаційно-консультаційні функції:
-   координацію дійекспортерів на зовнішніх ринках та узгодження умов виходу на ринок міжзацікавленими членами об'єднання в інтересах оптимального використаннякон'юнктури, дотримання правил конкуренції і міжнародних зобов'язань в Україні;
-   збір тарозповсюдження серед членів об'єднання інформації про державне регулюваннязовнішньої торгівлі в іноземних країнах;
-   збір тарозповсюдження інформації про стан і перспективи розвитку світових товарнихринків;
-   збір тарозповсюдження інформації про специфічні вимоги до якості експортованих товарівза кордон та сприяння підвищенню якості таких товарів.
Необхідностворити сприятливу основу для залучення іноземних інвестицій. Окрімзабезпечення політичної та економічної стабільності, основним факторомзалучення інвестицій ззовні є також зменшення податкового навантаження.Ефективність зниження податків для залучення іноземних інвестицій не тількитеоретично доведена, а й практично підтверджена досвідом країн з перехідноюекономікою, зокрема, Чехії [8].
Іншоюнеобхідною умовою розвитку реального сектору України є створення умов дляпереведення грошових коштів до нього з фінансового сектору. Для досягнення цієїмети ставки відсотків потрібно зменшити нижче рівня рентабельності вітчизняноговиробництва.
Такізасоби слід застосовувати одночасно, інакше відсутність хоча б одного з них зведе нанівець успіхи від інших.
Свійвибір ринкової трансформації Україна зробила разом із проголошеннямнезалежності. Йдеться про утвердження основного принципу державотворення, заяким суверенність держави можлива лише на основі ринкової трансформаціїекономіки. Тому головним завданням зовнішньоекономічної політики країни єстворення сприятливих зовнішньоекономічних умов для розширеного відтворенняекономіки, розробка механізмів її модернізації, засвоєння досягненьміждержавного спілкування, обмін досягненнями науково-технічного прогресу зіншими країнами. Це стає можливим у процесі встановлення стабільних та широкихконтактів з країнами розвинутої ринкової економіки, що, в свою чергу, можливоза умови виробництва порівняно конкурентоспроможної продукції. Для досягненняцього потрібне вдосконалення механізму державного господарювання, створеннявідкритої економіки, запровадження інших елементів соціально орієнтованоїринкової економіки.
Проблемастворення в країні механізму економічного саморегулювання багато в чомузбігається із завданням адаптації країни до сучасних реалій світовогогосподарства. Крім того, перехід від централізовано керованої до ринковоїекономіки примушує паралельно вирішувати надзвичайно складні проблемистановлення власної державності. Тому в контексті нової стратегії розвиткукраїни особливого значення набуває питання подальшого поглибленнязовнішньоекономічного розвитку, забезпечення інтеграції української економіки вструктуру світового економічного простору, міжнародного поділу праці.
Перспективнимиперетвореннями зовнішньоекономічних зв'язків на цей період можуть бути розробкатеоретичних засад щодо спеціальних програм децентралізації і подальшоїлібералізації умов зовнішньоекономічної діяльності, демонтаж існуючої системимонопольних структур з одночасним забезпеченням ефективного державногорегулювання та механізму стимулювання експорту продуктів високотехнологічнихвиробництв.1.2 Системарегулювання зовнішньоекономічної діяльності в Україні
На сучасному етапі розвитку зовнішньоекономічних зв'язків України важливуроль у зміцненні конкурентоспроможності вітчизняної економіки, її інноваційномувідновленні, утвердженні сприятливого інвестиційного й підприємницького кліматумає відігравати політика державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності(ЗЕД), інституційною основою якої виступають система нормативно-правових джерелі сукупність органів, що виконують функції зі створення, реалізації та контролювиконання нормативно-правових актів.
Особливої значущості розвиток правової основи державного регулювання ЗЕДнабуває з огляду на основні напрямки зовнішньоекономічної і політичноїстратегії України, які передбачають інтеграцію до ЄС та ЄЕП, поступовий рух доСОТ, а значить — лібералізацію відносин національних суб'єктів господарювання зїхніми іноземними контрагентами. Це обумовлюється, по-перше, необхідністю зміну принципах функціонування системи державного регулювання ЗЕД в Україні, апо-друге, — вимогою узгодження вітчизняної законодавчої бази ЗЕД з відповідниминормами законодавств інших країн. До проблем, які можна визначити у зв'язку зцим, слід також віднести відсутність в країні належного нормативного підґрунтядля здійснення низки видів ЗЕД, зокрема в сфері руху капіталів, торгівліоб'єктами інтелектуальної власності та ін.
Правовимпитанням регулювання ЗЕД в Україні присвячено досить багато досліджень. Так,основні інструменти державного регулювання ЗЕД детально проаналізовані О.Вишняковим [12, с.63], правові основи здійсненнягосподарських операцій з іноземними контрагентами та підстави відповідальностіперед державою за порушення законодавства визначені С. Коломацькою, О.Костюченком, В. Кротюком, Н. Георгіаді, А. Мазаракі, І. Михасюком [27, с.63]. Інтерес представляють практичніпосібники з організації та здійснення ЗЕД, в яких систематизовані предметніаспекти її регулювання і особливості притягнення суб'єктів підприємництва довідповідальності при порушенні ними певних норм законодавства [18, с.21]. Натомість питання структури системи державного регулюванняЗЕД не знайшло гідного відображення в науковій літературі, окремі згадуванняпро неї можна знайти у працях Ю.Макогона, В. Авер'янова та деяких іншихавторів.
Аналізлітературних джерел показав, що більшістю авторів проблема правовогозабезпечення функціонування системи державного регулювання ЗЕД або нерозглядається, або її аналіз носить поверховий характер, внаслідок чого питанняпро підстави діяльності, компетенцію, повноваження органів державногорегулювання ЗЕД залишається нез'ясованим.
ЗакономУкраїни «Про економічну самостійність Української РСР» від 13 серпня1990 р. встановлено, що Україна самостійно здійснює керівництвозовнішньоекономічною діяльністю, бере безпосередню участь у міжнародному поділіпраці та розвиває економічне співробітництво з іншими державами на основіпринципів зацікавлення, рівноправності й взаємної вигоди.Підприємства й організації мають право вступати в прямі господарські зв'язки таспівробітничати з підприємствами та організаціями інших держав, створювати зними спільні підприємства, асоціації, концерни, консорціуми, союзи, іншіоб'єднання [2]. Принципи зовнішньоекономічної діяльності і її державногорегулювання закріплені у базовому законі «Про зовнішньоекономічнудіяльність» від 16 квітня 1991 р [2]. Безпосереднє здійснення підприємствами зовнішньоекономічної діяльностірегулюється державою в особі її органів, недержавних органів управлінняекономікою (товарних, фондових, валютних бірж, торгових палат, асоціацій,спілок та інших організацій координаційного типу), самих суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності на підставі відповідних координаційних угод, щоукладаються між ними. Регулювання зовнішньоекономічної діяльності здійснюєтьсядля забезпечення збалансованості економіки та рівноваги внутрішнього ринкуУкраїни, стимулювання прогресивних структурних змін в економіці та створеннянайсприятливіших умов для залучення економіки нашої держави до системисвітового поділу праці та наближення її до ринкових структур розвинених країнсвіту. Для розвитку відзначених вище законів у наступні роки державні организаконодавчої і виконавчої влади України прийняли значну кількістьнормативно-правових актів, спрямованих на врегулювання всіх напрямківзовнішньоекономічної діяльності, у тому числі торгівлі, науково-технічного співробітництва,сфери послуг, розрахункових, кредитних й інших банківських операцій. Розглянемозагальні функції державного регулювання, які логічно випливають з системипринципів ЗЕД, та їх розподіл між органами державного регулювання.
В Україні, восновному, закладено основні нормативно-правові засади здійсненнязовнішньоекономічної діяльності і створено систему її регулювання. Так, уЗаконі України «Про зовнішньоекономічну діяльність», Цивільному таГосподарському кодексах України визначено склад суб'єктів ЗЕД та умови їхзовнішньоекономічної правоздатності. Низкою законодавчих та підзаконних актівспеціального змісту врегульовано порядок здійснення окремих видів ЗЕД,особливості відповідальності за порушення даного порядку і процесуальні аспектиїї реалізації. Разом з тим необхідно звернути увагу на наявність певнихпротиріч у законодавчому забезпеченні здійснення ЗЕД та її регулювання.
Принципсуверенітету, який визначає волю і незалежність держави як інститутусуспільства у виключному самовизначенні в законодавчій базі, не означаєприпустимість волюнтаризму у визначенні правил гри відносно господарськоїдіяльності суб'єктів підприємництва України та іноземних суб'єктів у сфері ЗЕД.
Політикастворення нормативно-правового поля ЗЕД має враховувати намагання нашої країниінтегруватися у світовий соціально-економічний простір і необхідністьпідвищення стабільності та сприятливості вітчизняного законодавства длярозвитку відповідних зв'язків. Однак досвід показує, що окремі дії уряду прямосуперечать вищевикладеним міркуванням, наприклад, порушення державних гарантійщодо незмінності законодавства в сфері спільного підприємництва, іноземногоінвестування, функціонування територій зі спеціальним режимом господарювання;окремі випадки — триразова зміна податкового законодавства у сфері міжнародноготуризму у 2005 р., нераціональність податкової політики в сфері міжнароднихфінансових операцій (лізингу, факторингу, форфейтингу), через яку ці види ЗЕДмайже не здійснюються. Предметом даного дослідження не є оцінка ефективностіспеціальних економічних зон, внеску спільних підприємств у економічне зростанняі доцільності відповідних змін у законодавстві. Мова не йде про необхідністьнехтування національними інтересами, і навіть фіскальними інтересами держави,але подібна нестабільність у нормативній базі регулювання ЗЕД свідчить, швидше,про непродуманість дій держави і їх ситуативну спрямованість.
Сувереннудержавну політику проводять органи державної влади і органи місцевогосамоврядування, що утворюють складну систему регулювання зовнішньоекономічноїдіяльності. Остання як суб'єкти регулювання включає Верховну Раду України;Президента України і його Адміністрацію; Кабінет Міністрів України;Національний банк України; Міністерство економіки й з питань європейської інтеграціїУкраїни; Міністерство закордонних справ України; Державну митну службу України;Державну податкову адміністрацію України, Антимонопольний комітет України;Міжвідомчу комісію з міжнародної торгівлі; Державну службу експортного контролюУкраїни; місцеві ради і їх виконавчі й розпорядницькі органи; місцеві державніадміністрації; територіальні підрозділи (відділення) органів державногорегулювання зовнішньоекономічної діяльності України.
Вмежах компетенції центральних органів влади пребувають питання загальногозабезпечення ЗЕД, визначення інструментів державного регулювання та порядку їхзастосування, формування фондів фінансових ресурсів для розвитку ЗЕД та іншізасоби, які визначають найбільш важливі моменти здійснення ЗЕД. У веденнівиконавчих органів міських, сільських, селищних рад, згідно зі статтею 35Закону «Про місцеве самоврядування в Україні», перебувають:
— власні(самоврядні) повноваження, що включають: укладення і забезпечення виконання увстановленому законодавством порядку договорів з іноземними партнерами напридбання й реалізацію продукції, виконання робіт і надання послуг для власнихпотреб; сприяння зовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ йорганізацій, розташованих на відповідній території, незалежно від формвласності; сприяння в створенні спільних з іноземними партнерами підприємстввиробничої й соціальної інфраструктури й інших об'єктів; залучення іноземнихінвестицій для формування робочих місць;
— делегованіповноваження, серед яких: організація і контроль прикордонної і прибережноїторгівлі; створення умов для належного функціонування митних органів, сприянняїхній діяльності; забезпечення на відповідній території в межах наданихповноважень реалізації міжнародних зобов'язань України.
На рівні регіонів України соціально-економічне управління в сфері ЗЕДздійснюють обласні державні адміністрації (уряд Автономної Республіки Крим,міські адміністрації міст Києва і Севастополя). Так, згідно зі статтею 13 Закону України «Промісцеві державні адміністрації», до відання останніх у межах і формах,визначених Конституцією України й законами України, ставиться вирішення питаньпо регулюванню зовнішньоекономічної діяльності. А у відповідності зі статтею 26даного закону місцева державна адміністрація здійснює наступні повноваження вгалузі міжнародного співробітництва:
-        забезпечуєвиконання зобов'язань по міжнародних договорах України на відповіднійтериторії;
-        сприяє розвиткуміжнародного співробітництва в галузі економіки, захисту прав людини, боротьбиз тероризмом, екологічної безпеки, охорони здоров'я, науки, освіти, культури,туризму, фізкультури й спорту;
-        містить договориз іноземними партнерами про співробітництво в межах компетенції, визначеноїзаконодавством;
-        сприяєзовнішньоекономічним зв'язкам підприємств, установ й організацій, розташованихна її території, незалежно від форм власності;
-        сприяє розвиткуекспортної бази й збільшенню виробництва продукції на експорт; — — організуєприкордонну й прибережну торгівлю;
-        сприяє діяльностімитних органів і прикордонних служб, створенню умов для їхнього належногофункціонування;
-        вносить увстановленому порядку у відповідні органи пропозиції щодо залучення іноземнихінвестицій для розвитку економічного потенціалу відповідної території.
Аналізкола функцій державного регулювання ЗЕД, які делеговані регіональним тамісцевим органам влади і самоврядування, дозволяє стверджувати, що регулятивніважелі зміщені в бік ланки центральних органів влади. Це значно звужуєможливості впливу більш низьких рівнів державного управління на розвиток ЗЕД,особливо на фоні централізації бюджетного процесу і відповідною нестачеювласних коштів для здійснення регулятивних заходів.
Іншимсуперечливим моментом державного регулювання ЗЕД у порівнянні з задекларованимипринципами є те, що свобода зовнішньоекономічного підприємництва де-факто маєзначно менший обсяг, ніж де-юре. Великою мірою це обумовлено непрозорістю яксамого законодавства, так і дій державних органів влади з його реалізації,через що процес отримання дозволів, узгоджень, проходження різних видівконтролю супроводжується спільними зловживаннями суб'єктів підприємництва іпосадових осіб державної служби. Вже згадувані проблеми зон зі спеціальнимрежимом інвестиційної та інноваційної діяльності прямим чином пов'язані з відсутністюабо неефективністю механізмів державного і суспільного контролю зафункціонуванням цих утворень.
Принципюридичної рівності і недискримінації через проблеми корупції та об'єктивні рисиукраїнської бізнес- та політичної культури (колективність, яка межує зклієнтельністю, недовіру до легально-правових механізмів розв'язання суперечокі проблем, відсутність почуття соціальної відповідальності) не завждидотримується по відношенню до національних суб'єктів господарювання, не кажучивже про іноземних. Особливо це стосується питань дозвільного характеру, доступудо ресурсів, прихованого монополізму та ін. Втім, варто зазначити, щореалізація даного принципу являє собою складну проблему і в розвинених країнах.
Доситьважливий з процесуально-правової точки зору принцип верховенства закону маєнаслідки і по відношенню до засобів і організації державного регулювання ЗЕД. Вданому аспекті негативним явищем у законодавчій базі є поява системи законнихта підзаконних нормативно-правових актів, які суперечать загальним, базовимзаконам. Так, Міністерство юстиції України своїм рішенням №12/44 від 12.09.2005р. скасувало державну реєстрацію наказу Державного митного комітету України №237 «Про затвердження Порядку ведення обліку суб'єктівзовнішньоекономічної діяльності в митних органах» з огляду на йогоневідповідність діючому законодавству, однак митні органи продовжуютьздійснювати акредитацію підприємств на митниці (ставлять на облік суб'єктівЗЕД). Відзначимо, що всі дані про товар, продавця, покупця і перевізника є увантажній митній декларації, а отже, акредитація як така не потрібна, однаквідомчі інтереси митної служби в даному випадку мають перевагу перед законом.
Длязапобігання подібним казусам у практиці державного регулювання ЗЕДвисокорозвинених країн використовуються різні системи ієрархізаціїзаконодавства, окремі елементи яких можна і доцільно впроваджувати в Україні.Так, японська практика регулювання ЗЕД опирається на широку нормативно-правовубазу. Системою заходів законодавчого й адміністративно-правового регулювання єієрархічна піраміда, закон про валютний обмін і зовнішню торгівлю. Цей законвизначає загальну концепцію державного регулювання й має узагальнений характер.Він делегує повноваження детального делегування ЗЕД у тих або інших сферах підзаконнимактам. Такий «розподіл обов'язків», на думку японців, дасть змогубільш повно враховувати й адекватно реагувати на зміни в міжнароднійзаконодавчій ситуації й нові моменти в розвитку національного господарства[14, с.44]. «Другий поверх» законодавства складають законі, якірегулюють основні блоки ЗЕД: експортно-імпортні операції; митно-тарифну сферу;обслуговування зовнішньої торгівлі (законі про експортну інспекцію, страхуваннязовнішньої торгівлі, надзвичайні заходи з розвитку імпорту й розширення прямихінвестицій у Японії, банках, страховому бізнесі, цінних паперах, біржах таін.); стандарти й технічні вимоги (закони про патенти, авторські права тощо).Важливою характеристикою даної системи є несуперечливість законів через чіткерозмежування їх предметів.
Специфікареалізації принципів захисту інтересів суб'єктів ЗЕД та еквівалентності обмінуполягає у складності міждержавних відносин і наявності низки обставиноб'єктивного та суб'єктивного характеру. Держава не завжди має змогу захиститивласних виробників від незаконних антидемпінгових розслідувань. З іншого боку,діяльність торговельно-економічних місій є неефективною через відсутністьфінансування та кадрів.
Упідсумку проведеного аналізу можна зробити наступні висновки. В умовах, колипершочерговими завданнями України в сфері ЗЕД виступають адаптаціянаціонального законодавства до норм і стандартів Європейського Союзу, подальшевідкриття ринків і зняття штучних обмежень щодо продукції українськихтоваровиробників у ЄС, Росії й США; забезпечення найкращих умов для залученняіноземних інвестицій, врахування інтересів України при визначенні новихмаршрутів транспортування енергоносіїв з Росії, створення максимальносприятливих умов для діяльності українських товаровиробників на ринках Азії, Африкий Латинської Америки, — проблема удосконалення нормативно-правовогозабезпечення ЗЕД та її регулювання набуває особливої гостроти. В цьому аспектілогіка розгляду особливостей державного регулювання ЗЕД шляхом конкретизаціїпринципів ЗЕД та нормативно-організаційного механізму їх реалізації дозволяєвиявити і зняти внутрішні протиріччя у відповідній системі законодавства ще нарівні основоположних засад. Урахування визначених принципових вад законодавствапро ЗЕД та практики його реалізації у подальшому законотворчому процесі маєзабезпечити підвищення ефективності системи державного регулювання ЗЕД. 1.3 Організація зовнішньоекономічноїдіяльності на підприємстві
Зовнішньоекономічна діяльність згідно статуту організаціївиконується відповідно до Закону України «Про зовнішньоекономічнудіяльність» і іншими законодавчими актами, виходячи з мети і місіїтовариства, на основі самоокуповування і самофінансування,
Підприємство можевиконувати експортно-імпортні операції самостійно або ж на підставі угоди іззовнішньоторговельними установами, а також бартерні угоди відповідно до чинногозаконодавства.
Підприємствозгідно із законодавством України може створювати спільні підприємства зіноземними фірмами, як на своїй території, так і за кордоном, відкривати філіалиі фірми за кордоном, а також надавати маркетингові і посередницькі комерційніпослуги іноземним фірмам.
Підприємство вустановленому порядку відкриває валютний рахунок, може брати валютний кредит,брати участі, у валютних аукціонах.
Підприємство має правобрати участь в створенні і роботі міжнародних виставок, ярмарок, семінарів,симпозіумів, лотерей, а також в інших формах співпраці з іноземними фірмами,
З метою підвищення ефективності підготовки кадрів товариствоможе направляти своїх фахівців на стажування (роботи) в іноземні фірми іорганізації.
ОрганізаціяЗЕД — дуже складна і клопітка робота. Вона вимагає уважного опрацювання такихпитань як коньюктура ринку, потенціальні покупці і продавці, встановленняділових контактів з ними, проведених переговорів, підписання угод і т.д.
Тому,для ефективного керівництва ЗЕД на рівні підприємства, необхідна адекватна доумов його роботи структура управління. Слово «структура» означаєкаркас, основу. Будь-яке підприємство має відповідний каркас, що пов'язує всійого підрозділи, служби, органи.
Розрізняють:
— організаційно-виробничу структуру;
— структуру управління;
— організаційну структуру підприємства.
Набудь-якому підприємстві є системи, які управляють і якими управляють. До першоївідносяться органи, служби, апарат управління. До іншої — виробничі підрозділи(цехи, участки, відділи).
Організаційно-виробничаструктура відображає побудову системи, якою управляють, структура управління — системи, яка управляє, а організаційна структура підприємства — побудову івзаємозв'язок обидвох даних систем.
Такимчином, структура управління ЗЕД відображає побудову системи управління в данійсфері, тобто органи, служби, апарат, що здійснює управління ЗЕД.
Апаратуправління будується з урахуванням необхідного оновлення ланок (по горизонталі)і ступенів чи рівнів управління (по вертикалі). Ланка управління — цеструктурний підрозділ чи окремі спеціалісти, що виконують відповідні функціїуправління.
Організаційнаструктура управління ЗЕД як складова частина внутріфірмового управліннявизначається, насамперед, загальною стратегією підприємства, а також стратегієюЗЕД як її складової. Загальноприйнято вважати стратегію засобом виживання фірмишляхом адаптування до середовища, а структуру — конструкцією, що її підтримує.Ланки ланцюга середовище — стратегія — структура взаємопов'язані івзаємозумовлені. Якщо вони не відповідають одне одному, то під загрозуставиться саме існування фірми.
Організаційнаструктура управління ЗЕД визначається тією метою і завданнями, які вонапокликана вирішувати. ЇЇ мета — максималізація прибутку на довготривалий періодза рахунок ефективної участі в міжнародному підприємництві. Організаційнаструктура управління ЗЕД, як і внутріфірмового управління, повинна постійнорозвиватися і вдосконалюватися, пристосовуватися до змін у зовнішньомусередовищі і сфері управління. Її форми і методи не можуть залишатисянезмінними.
Перед підприємствами — суб'єктами ЗЕД завжди стоять два важливих питання:
1)Як сформувати найбільш сприйнятливу і ефективну оргструктуру управління?
2)Як керувати нею, щоб досягти поставленої мети? На формування організаційноїструктури управління ЗЕД значний вплив здійснюють такі фактори:
— розмір фірми;
— значення і характер зарубіжної діяльності;
— ступінь диверсифікації і складність продукції, що випускається;
— характер експортної і виробленої на іноземних підприємствах продукції;
— специфіка ринків приймаючих країн і рівень конкуренції на них та ін.
Організаційніформи управління ЗЕД на виробничих підприємствах в Україні багато в чомуіндивідуалізовані. Разом з тим можна виділити деякі загальні риси.
Навиробничих підприємствах, що приймають активну участь у зовнішньоекономічнійдіяльності, зовнішньоекономічний апарат в даний час існує в основному в двохформах:
1)Відділу зовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) в рамках діючого апаратууправління.
2)Зовнішньоторгової фірми (ЗТФ).
Відділзовнішньоекономічних зв'язків (ВЗЕЗ) не являється самостійним структурнимпідрозділом підприємства. Він являє собою частину апарату управління. Його головнезавдання полягає в управлінні ЗЕД як елементом єдиної цілісної системивнутріфірмового управління. Цей відділ не займається безпосередньотранспортуванням вантажів, митними процедурами і т. д. Він створюється, якправило, для планування, організації і координації ЗЕД (хоч на практицізустрічаються й інші варіанти).
Головнимизавданнями ВЗЕЗ підприємства можуть бути:
1)Участь в розробці стратегії ЗЕД підприємства.
2)Сприяння розвитку ЗЕД підприємства з метою прискорення йогосоціально-економічного розвитку.
3)Управління експортним потенціалом підприємства, постійне його зміцнення йрозвиток.
4)Забезпечення виконання зобов'язань, що випливають з договорів та угод іззарубіжними партнерами.
5)Вивчення коньюктури іноземних ринків, збір і накопичення відповідноїінформації.
6)Організація експортно-імпортних операцій, забезпечення їх ефективності.
7)Здійснення рекламної діяльності.
8)Організація протокольних міроприємств та ін. Відповідно до завдань визначаютьсяфункції ВЗЕЗ і формується оргструктура управління. ВЗЕЗ зазвичай очолюєначальник відділу. Відділ складається із ланок (груп, секторів, бюро іспеціалістів).
Коженіз секторів (груп) має свої конкретні завдання і виконує відповідні функції.
Наприклад,комерційний сектор повинен забезпечувати: виконання зобов'язань по міжнароднихконтрактах і угодах, участь у підготовці і проведенні комерційних переговорів;організацію поставок згідно контракту і контроль за їх виконанням;перегляд-рекламацій по експорту й імпорту та ін.
Екологічнийсектор покликаний забезпечувати прогнозування і планування ЗЕД підприємства;аналіз ефективності експортно-імпортних операцій; контроль за виконанням плану;валютний контроль і т.д.
Сектормаркетингу як ведуча служба підприємства вивчає коньюктуру світових товарнихринків, приймає участь у визначенні цін на експортну продукцію, в розробці іздійсненні рекламних міроприємств, аналізі конкурентів, можливостей руху товаруі т. ін. Завдання науково-технічного сектору: вивчати діючі на світовому ринкутехнічні вимоги до товару; аналізувати технічний рівень і якість продукції, їїконкурентноздатність; брати участь в розробці пропозицій по оновленнювиробництва, випуску нової продукції; забезпечувати технічне обслуговуванняекспортної продукції та ін.
Протокольнийсектор готує і організовує протокольні міроприємства, виконує дорученнякерівництва фірми по зустрічах, прийому і проводах представників зарубіжнихфірм, які прибули на підприємство з візитом.
Напрактиці організаційна структура управління ЗЕД підприємства може бути побудованатрохи інакше.
Організаційніпринципи побудови управління ЗТФ залежить від її завдань і функцій, зображенихв уставі.
Основнимизавданнями ЗТФ, як правило, являються:
1)Планування, організація і регулювання зовнішньоторгових угод.
2)Збільшення об'єму експорту і вдосконалення його структури.
3)Підвищення ефективності імпортних закупок у відповідності до стратегіїпідприємства.
4)Підвищення конкурентноздатності продукції за кордоном, сприяння покращенню їїякості.
5)Вивчення коньюктури товарних світових ринків і виявлення критеріїв та вимог,які ставляться до конкурентноздатності товарів.
6)Вивчення діяльності конкурентів, їх сильних і слабких сторін.
7)Організація післяпродажного обслуговування за кордоном.
8)Вироблення рекламних міроприємств з метою розширення експорту.
9)Забезпечення правового захисту зовнішньоекономічних інтересів підприємства.
10)Участь разом з іншими підрозділами в організації транспортування і збереженняпродукції.
11)Участь в купівлі-продажу патентів і ліцензій, «ноу-хау».
12)Участь в здійсненні протокольних міроприємств і т. д.
Вирішенняцих та інших завдань, що стоять перед ЗТФ, визначає її функції і організаційнуструктуру управління.
ДиректорЗТФ, як правило, підлягає директору підприємства чи його заступнику по зовнішньоекономічнихзв'язках.
Основнимифункціональними підрозділами ЗТФ являється маркетингова і оперативно-комерційнаслужба. Також створюються служби, що забезпечують обслуговування ЗЕД фірми:планово-економічних розрахунків, валютно-фінансових операцій, обліку ізвітності, юридичних та інженерно-технічних питань.
Кожнаіз даних служб виконує відповідні функції. В компетенцію маркетингової службивходять:
— участь фірми в розробці стратегії і планів ЗЕД підприємства;
— вивчення ринків збуту і можливостей виходу на них;
— забезпечення реклами і руху товару;
— підготовка конкурентних матеріалів і конкурентного листа, необхідних дляформування базисних умов контракту;
— прогнозування коньюктури товарних ринків і динаміки цін;
— аналіз ефективності експортно-імпортних операцій і окремих угод;
— збирання, накопичення і обробка необхідної інформації;
— методичне забезпечення роботи по вивченню зовнішніх ринків і вимог до якостіпродукції;
— забезпечення участі фірми у виставках, ярмарках, аукціонах, торгах та ін.
Функціямиоперативно-комерційної служби являються:
— проведення переговорів з іноземними фірмами;
— підготовка комерційних розрахунків по базисних і валютно-фінансових умовахконтракту;
— організація поставок (перевезення, страхування зовнішньоторгових вантажів)відповідно до контракту і контроль за їх виконанням;
— забезпечення технічного і гарантійного обслуговування експортної та імпортноїпродукції;
— перегляд рекламацій по експорту й імпорту;
— ведення комерційної переписки з іноземними фірмами та ін.
Вміру розвитку ЗТФ виконання технічних і підготовчих операцій, які здійснюютькомерційні й допоміжні підрозділи, може бути централізоване шляхом створенняспеціалізованих служб, наприклад, копіювально-розмножувального бюро, бюропереказів, відділу автоматизованої обробки даних, групи комерційних розрахунківта ін.
Чиварто створювати ЗТФ в складі підприємства-суб'єкта ЗЕД?
Длятого, щоб відповісти на це питання, треба співставити затрати підприємства привідсутності власної такої фірми і витрати на її утримання. При цьому треба матина увазі, що ефект діяльності ЗТФ буде видно тільки після 1-2 років її роботи.
Підприємства,що виходять на світовий ринок, зустрічають сьогодні жорстоку конкурентнуборотьбу. Щоб вижити в цій боротьбі і досягти успіху, необхідно використовуватиможливості маркетингу.
Самена основі маркетингової діяльності проводиться більшість комерційних операційна світовому ринку. Спеціальними дослідженнями встановлено, що більше 75%комерційних невдач відбувається через помилки в маркетинговій діяльності. Томумайбутнім спеціалістам-менеджерам ЗЕД необхідно уважно і творчо віднестися довивчення теорії і практики міжнародного маркетингу, досвіду західних івітчизняних фірм в цій галузі.
Більшдокладно ці проблеми розглядаються в спецкурсі «Міжнародниймаркетинг». При їх вивченні треба звернути увагу на необхідність іважливість маркетингового забезпечення управління ЗЕД підприємства, відзначитидеякі основні «точки» взаємодії.
Термін«маркетинг» означає діяльність в сфері ринку збуту. На українськумову цей термін не перекладається. Під маркетингом розуміється системавнутріфірменого управління, спрямована на вивчення і облік ринкового попиту,потреб і вимог конкретних споживачів до продукту для більш обґрунтованоїорієнтації виробничої діяльності фірми і діяльності в сфері збуту.
Міжнародниймаркетинг ґрунтується на принципах внутрішнього (національного) маркетингу.Тому використані в ньому стратегії, принципи і методики являються характернимиі для міжнародного маркетингу. Разом з тим міжнародний маркетинг має своїспецифічні особливості. При виході на зовнішній ринок виникає принципіальнонова ситуація, більш різноманітнішим стає зовнішнє середовище, збільшуєтьсячисло факторів, що впливають на прийняття рішень. Це призводить до того, що:
1)підвищується ступінь невизначеності в діяльності підприємства;
2)зростає ступінь ризику, з'являється додатковий ризик його діяльності;
3)збільшується потреба в інформаційному забезпеченні підприємства;
4)підвищуються вимоги до координації різних напрямків і сфер їх діяльності.
Всеце і визначає специфіку міжнародного маркетингу, робить необхідним йоговикористання в управлінні ЗЕД.
Міжнародниймаркетинг входить до складу функцій, які здійснює підприємство в рамках ЗЕД.Разом з тим він являє собою самостійну галузь діяльності підприємства привиході на зовнішні ринки. Міжнародний маркетинг можна визначити як системупланування, реалізації, контролю й аналізу міроприємств, спрямованих набагатонаціональне ринкове середовище і пристосування до його умов підприємства,яке здійснює свою діяльність більш як в одній країні.
Врозвитку міжнародного маркетингу виділяють три основних етапи:
1-ий.Традиційний маркетинг. Він являє собою звичайний продаж товарів за кордон, колиекспортер несе відповідальність тільки до моменту доставки товару. Подальшадоля проданого товару його, як правило, не цікавить.
2-й.Експортний маркетинг. Тут експортер займається систематичним вивченнямцільового іноземного ринку і пристосовує своє виробництво до вимог даногоринку, що постійно міняються.
3-й.Міжнародний маркетинг. В умовах використання міжнародного маркетингу експортерглибоко вивчає ринок, використовуючи для цього широке коло маркетинговихінструментів. При цьому міжнародний маркетинг поширюється не тільки на чистоторгові операції, але й на інші види і форми ЗЕД (на спільні підприємства,дочірні підприємства, технологічний обмін, надання транспортних, страхових,туристичних та інших послуг). Міжнародний маркетинг набирає все більшглобального характеру.
Використанняміжнародного маркетингу в управлінні ЗЕД насамперед вимагає його планування,розробки стратегічної маркетингової програми. Важливо відзначити, щостратегічна маркетингова програма складає основу загального стратегічного плануфірми, в області ЗЕД.
Ринковаситуація постійно міняється, тому фірма завжди повинна мати стратегічнумаркетингову програму на наступні 3-5 років.
Плануванняміжнародного маркетингу також має свої стадії. Це:
1)аналізсередовища діяльності підприємства і прогнозування тенденцій його розвитку;
2)визначення системи завдань на основі загальних завдань підприємства;
3)визначення пріоритетних напрямків діяльності;
4)сегментація іноземних ринків, вибір цільових сегментів;
5)розробка стратегії виходу підприємства на іноземні ринки і поведінки на них;
6)розробка міроприємств маркетингового комплексу, тобто політики: товарної,збуту, цінової, стимулюючої.чи комунікаційної і т.д.
7)організація міжнародного маркетингу підприємства;
8)контроль за досягненням завдань міжнародного маркетингу і, при необхідності,корекція стратегії міжнародного маркетингу.
Першніж вирішити вийти на світовий ринок, підприємству необхідно багато чогодізнатись, досконало розібратися в особливостях внутрішнього й зовнішньогосередовища.
Довнутрішнього середовища відносяться функціональні структури підприємства,система розробки, виробництва і збуту товарів, кваліфікація кадрів і їхвикористання, системи передачі інформації між ланками управління та ін.
Дозовнішнього (оточуючого) середовища відносяться конкуренти, покупці,посередник, фінансові установи, митні та державні органи і т. п. Важливу рольвідіграє економічна ситуація в країні, політична обстановка, природні умови,культура, традиції та ін.
Всіфактори внутрішнього й зовнішнього середовища розподіляються на ті, щопіддаються управлінню з боку підприємства, і ті, що не піддаються, тобто такі,до яких треба пристосовуватись.
Зовнішнєсередовище відносно до міжнародного маркетингу ділять на дві частини:економічну і культурну.
Проте,з метою більш детального вивчення, її справедливо було б розподілити на такічотири сфери: економічну, соціально-культурну, політико-правову і природну.
Економічнесередовище країни (її ринку) розкриває справжні потенціальні можливостіспоживання товарів і послуг. Головними показниками, що характеризуютьекономічне середовище, являються: рівень життя, валовий національний продукт,рівень розвитку економіки, стабільність валюти.
Дочисла основних елементів соціально-культурного середовища міжнародногомаркетингу відноситься мова (в світі налічується близько 100 офіційних мов іприблизно 3000 самостійних діалектів), символи (жести, слова, об'єкти,зображення), особливості релігії, освіта, розподіл соціальних ролей між членамисуспільства.
Політико-правовесередовище охоплює такі аспекти, як політична система, законодавство приймаючоїкраїни (торгове і господарське право, трудове право та ін.), національнезаконодавство про регулювання ЗЕД, норми міжнародного права та ін.
Доосновних елементів природного середовища міжнародного маркетингу відносяться:клімат, характеристика рельєфу, наявність корисних копалин і природнихресурсів, особливості інфраструктури і т.д.
Аналізскладових частин внутрішнього і зовнішнього середовища здійснюється по окремихкраїнах, регіонах чи з точки зору світового ринку в цілому.
Важливемісце в системі міжнародного маркетингу займає дослідження іноземних ринків,під яким, як правило, розуміють процес пошуку, збору, обробки й аналізу данихпро проблеми, пов'язані з маркетингом товарів і послуг.
Головнамета маркетингових досліджень — зменшення невизначеності і ризику при прийняттікомерційних рішень.
Маркетинговідослідження, що проводяться на зарубіжних ринках, як правило, складаються іздвох великих блоків:
дослідженняринків; дослідження потенціальних можливостей підприємства.
Першийблок дослідження ринків включає в себе такі аспекти:
— вивчення й аналіз умов ринку;
— аналіз попиту;
— аналіз пропозицій;
— аналіз вимог споживача до товару;
— аналіз перспектив розвитку ринку;
— вивчення форм і методів торгівлі;
— вивчення і оцінка діяльності підприємств-конкурентів;
— вивчення підприємств-покупців товару, що їх зацікавив;
— вивчення комерційної практики, транспортних, торгово-політичних умов;
— вивчення умов руху товарів та ін.
Другийблок — дослідження потенціальних можливостей підприємства передбачає:
— аналіз господарської діяльності підприємства;
— аналіз конкурентноздатності підприємства;
— аналіз конкурентноздатності продукції підприємства;
— оцінка його потенціальних конкурентних можливостей.
Придослідженні іноземних ринків використовуються традиційні методи та інструменти.Разом з тим тут є своя специфіка, яка визначається об'єктом дослідження.
Взалежності від техніки проведення досліджень, характеру інформації, способів їїнадходження і використання, маркетингові дослідження у зовнішньоекономічнійсфері можна розділити на такі види:
1)Кабінетні дослідження. Вони, як правило, проводяться на основі вторинноїінформації, яка може бути одержана в результаті вивчення урядових звітів, досьєзовнішньоторгових організацій, комп'ютерних банків даних і т.д. Такідослідження відносно недорогі і дають можливість одержати відповідь на рядзапитань, що цікавлять підприємство. Наприклад, про стан митного законодавства,стан економіки окремих країн, стан і тенденції розвитку коньюктури окремихринків, торгово-політичні режими, вартість перевезень різними видами транспортута ін.
Зкабінетних досліджень і починаються маркетингові дослідження іноземних ринків.Проте такі дослідження не дають можливості одержати відповідь на всі запитання,що цікавлять підприємство, і не всі країни володіють такою інформацією.
2)Польове дослідження. Являє собою дослідження ринку на місці. Воно найбільшскладне й дороге, але це самий ефективний метод вивчення ринку. Цей виддослідження дозволяє отримати первинну інформацію, оцінити реальнийспоживацький попит і фактори, що його формують, враховувати результатидосліджень для розробки керівництвом підприємства тактики поведінки на ринку.
Крімрозглянутих, використовуються і такі методи дослідження іноземних ринків, якметод пробного продажу, підтримки особистих ділових контактів з представникамиіноземних фірм та ін.
Маркетинговедослідження, що проводиться на іноземних ринках, відрізняється від того, щопроводиться на внутрішньому ринку. Ця різниця полягає:
— в складності одержання первинної інформації;
— нестачі( чи відсутності) вторинної інформації;
— значних затратах на проведення польових досліджень;
— необхідності координації досліджень на ринках різних країн.
Маркетинговідослідження проводяться підприємством або самостійно, або на його замовленняспеціалізованим маркетинговим фірмам. Щоб маркетингові дослідження булиефективними, вони повинні проводитися систематично і охоплювати якомога більшеджерел інформації.
Аналізоточуючого середовища міжнародного маркетингу і пов'язаного з ним ринку даєможливість визначити систему завдань міжнародного маркетингу, які являютьсяскладовою частиною стратегічної маркетингової програми. Завдання міжнародногомаркетингу зумовлені загальними завданнями діяльності підприємства, в т.ч. узовнішній сфері.
Можнавиділити такі групи завдань:
1)Ті, що характеризують становище підприємства на ринку (досягнення певногостановища ринку, показники обігу, освоєння нових ринків).
2)Виробничого характеру (ефективне використання ресурсів, продуктивність праці).
3)Рентабельність (цільові показники прибутковості підприємства).
4)Фінансові (кредитна здатність, ліквідність, структура капіталу).
5)Соціального характеру (становище робітників та ін.).
6)Забезпечення і підтримка іміджу підприємства.
Безпосередньозавдання міжнародного маркетингу являють собою конкретизацію першої групизагальних завдань підприємства. Це забезпечення цільового становища ринку івиходу підприємства на традиційні і нові ринки, підвищення об'єму продажу(закупок), формування попиту, стимулювання збуту і т.д.
Дляуспішної реалізації поставлених завдань підприємство розробляє різнімаркетингові стратегії: охоплення ринків і ринкових сегментів, конкурентні,виходу на нові ринки, виходу на ринки з новим товаром, цільові, ринковогопопиту, товарної політики і т.д.
Їхзміст багато в чому залежить від загальної стратегії підприємства, в т.ч. вгалузі ЗЕД.
Основоюпланування виходу підприємства на зовнішні ринки являється вибір оптимальногоспособу проникнення його на ці ринки. В сучасних умовах склались три основнихспособи виходу підприємства на зовнішні ринки:
1)Створення власної ланки збуту на цільових іноземних ринках. Такий спосіб порядз функцією збуту дозволяє добре вивчити особливості конкретних ринків, умовироботи на них. Однак він вимагає великих затрат і може бути вигідним в томувипадку, якщо підприємство має значні об'єми реалізації продукції, щодозволяють окупити витрати на створення власної ланки збуту.
2)Використання ланки збуту за кордоном. Цей спосіб дає можливість використаннянезалежних торгових посередників. Він особливо потрібен при виході підприємствана нові ринки, коли власна ланка збуту ще не створена чи її створеннянеефективне. Робота торгових співробітників вимагає опрацювання ряду важливихпитань, таких як передача повноважень по експорту товару, винагорода,відповідальність за реалізацію та ін. Всі ці питання виясняються в контрактахпро торгово-посередницькі операції.
3)Спосіб виходу на іноземні ринки шляхом створення власного виробництва товарівза кордоном (СП, дочірніх філіалів та ін.). Такий спосіб вигідний тоді, колиданий ринок для підприємства перспективний, а виробництво товарів на місці можедати відчутну економічну вигоду за рахунок економії на транспортних витратах, мита,нетарифних обмежень, використання кваліфікованої, але більш дешевої робочоїсили, приближення виробництва до джерел сировини і т.п.
Організувавшивихід на іноземні ринки таким чином, підприємство може значно підвищитиефективність ЗЕД.
Однакпри цьому необхідно добре знати умови діяльності в даній країні, її законодавчіакти.
Наоснові дослідження, оцінки й вибору іноземних ринків, розробляється товарна,цінова, збуту та інші види політики, тобто міроприємства маркетинговогокомплексу, що входять в стратегічну маркетингову програму.
Майбутнімспеціалістам в галузі ЗЕД і тим, хто займається даною діяльністю, настійнорекомендується глибше знайомитися з основними завданнями й перевагамивикористання маркетингу в управлінні ЗЕД, оскільки:
1)міжнародний маркетинг озброює підприємство-суб'єкт ЗЕД чіткою програмою дій;
2)маркетингове забезпечення менеджменту ЗЕД дає можливість підприємствумаксимально врахувати вимоги конкретних іноземних ринків, конкретнихспоживачів, тенденції і перспективи їх розвитку. І одночасно впливати на ціринки у вигідному для себе напрямку.
Нажаль, вітчизняні підприємства ще недостатньо використовують міжнародниймаркетинг в управлінні ЗЕД. Очевидно, що більш активну участь українськихпідприємств-суб'єктів ЗЕД в цій діяльності дозволило б значно підвищити якіснийрівень управління ЗЕД, зміцнити позиції на іноземних ринках.
Ключовіпоняття: планування ЗЕД, стратегічне планування, тактичне планування, типистратегій розвитку підприємства в галузі ЗЕД, планування господарського портфеля,організаційна структура управління, відділ ЗЕЗ, ЗТФ, міжнародний маркетинг,сфера міжнародного маркетингу, природне середовище, соціально-культурнесередовище, природне середовище, дослідження іноземних ринків, сегментаціяринків, методи виходу на іноземні ринки, організація міжнародного маркетингу.
Обмінміж виробниками різних країн здійснюється через зовнішньоторгові операції. Длятого, щоб обмін відбувся, необхідно провести відповідні взаємо пов'язані дії:
1)знайти покупця;
2)підписати з ними угоду, в якій обговорити всі умови (товар, його кількість іякість, ціну, терміни поставок і т.п.);
3)виконати договір, тобто підготувати товар до поставки, доставити його покупцю,провести розрахунок за доставлений товар.
Сукупністьцих дій складає зміст зовнішньоторгової операції.
Такимчином; під зовнішньоторговою операцією треба розуміти комплекс дій контрагентіврізних країн, спрямованих на здійснення торгового обміну.
Такідії носять комерційний характер, тому операції обміну стають комерційними. Посвоїй суті вони являються керівною діяльністю. Зміст управління обміном, тобтоздійснення операцій обміну, полягає в тому, щоб організовувати, направляти,регулювати різні види діяльності контрагентів, що здійснюють обмінматеріальними цінностями й послугами.
Зовнішньоторговаоперація як керівна діяльність передбачає наявність суб'єктів, які здійснюютьцю діяльність, і об'єктів, на які ця діяльність спрямована.
Суб'єктамизовнішньоторгових операцій являються підприємства, фірми, організації, котріодержали від держави право виходу на зовнішній ринок.
Об'єктамизовнішньоторгових операцій виступають матеріальні процеси, що проявляють себе впроцесі обміну товарами, послугами, результатами виробничого інауково-технічного співробітництва. Ці об'єкти визначають видизовнішньоторгових операцій на світовому ринку. Зовнішньоторгові операціїподіляються на основні і допоміжні.
Доосновних відносяться операції, які здійснюються на розрахунковій основі міжбезпосередніми учасниками цих операцій (контрагентами різних країн). Цеоперації:
1)пообміну науково-технічними знаннями в формі торгівлі патентами, ліцензіями,«ноу-хау»;
2)по обміну товарами в матеріально-речовій формі (експортно-імпортні операції);
3)пообміну технічними послугами в формі консультативного і будівельногоінженерінга;
4)орендні,в тому числі лізингові;
5)понаданню консультаційних послуг в галузі інформації та удосконалення управління;
6)по міжнародному туризму;
7)по обміну кінофільмами, телепрограмами та ін.
Додопоміжних зовнішньоторгових відносяться операції:
1)по міжнародних перевезеннях;
2)транспортно-експедиторські;
3)по страхуванню вантажів;
4)по збереженню вантажів при міжнародних перевезеннях;
5)операції по міжнародних розрахунках та ін.
Допоміжніоперації одержали назву операцій товаропросування, тому що пов'язані з рухомтовару до споживача.
Зовнішньоторговіоперації мінялися й ускладнювалися в міру розвитку зовнішньої торгівлі. Першимиопераціями, які склалися до появи грошових знаків, були операції обміну.Пізніше, з появою грошей, операції обміну були витіснені операціямикупівлі-продажу, котрі переважають і в наші дні. Однак форми і видизовнішньоторгових операцій продовжують розвиватися й вдосконалюватися.
Основнимиопераціями купівлі-продажу товарів являються експортні, імпортні, реекспортні іреімпортні.
Експортніоперації передбачають продаж і вивіз товарів за кордон для передачі їх увласність іноземному контрагенту.
Імпортніоперації — закупівля і ввіз іноземних товарів для дальшої їх реалізації навнутрішньому ринку своєї країни чи використання підприємством-імпортером.
Реекспортній реімпортні операції являються різновидом експортно-імпортних.
Реекспортніоперації пов'язані з продажем і вивезенням із країни раніше ввезеного до неїтовару без якого-небудь перероблення. Реімпортні операції являють собоюекспортні угоди, що не відбулися, тобто ввіз в країну раніше вивезеного товару,який там не перероблявся. Це можуть бути товари, не продані на аукціоні,повернені з консигнаційного складу, забраковані споживачем та ін. Здійснення зовнішньоторговоїоперації вимагає застосування певної правової форми і використання конкретнихспособів (методів) її здійснення. Правовою формою, що опосередковуєзовнішньоторгові операції, і являється зовнішньоторгова угода. Обов'язковаумова угоди — підписання її з іноземним партнером, тобто контрагентом.
Такимчином, під зовнішньоторговою угодою розуміється договір (угода) між двома чикількома сторонами, що знаходяться в різних країнах, про доставку товарів абонаданню послуг.
Впрактиці світової торгівлі спостерігається велика різноманітністьзовнішньоторгових угод. Це пов'язано:
1)з предметом угоди (товар, послуги, результати інтелектуальної діяльності,оренда обладнання та ін.);
2)з особливостями предмету угоди (сировинні товари, готова продукція, машинотехнічнапродукція і т.д.);
3)з організаційними формами торгівлі на світовому ринку (аукціонна, біржова,посередництво і т.д.);
4)із залежністю від каналу збуту і характеру взаємовідносин між контрагентами. Вданому випадку угоди можуть підписуватись напряму між експортером й імпортеромчи через посередників.
Небудь-яка зовнішньоторгова угода являється міжнародною. Договір купівлі-продажуне вважається міжнародним, якщо він підписаний між сторонами різної державноїприналежності, підприємства яких знаходяться на території одної держави. Разомз тим договір вважається міжнародним, якщо він підписаний між сторонами одноїдержавної приналежності, підприємства яких знаходяться на території різнихдержав.
Такийзміст договору міститься в Конвенції 00Н «Про угоди міжнародноїкупівлі-продажу товарів» (Віденська конвенція 1980 року). Всярізноманітність угод в міжнародній торгівлі в залежності від їх предмету(об'єкту) розподіляється на такі види:
— купівлі-продажу товарів;
— купівлі-продажу послуг;
— купівлі-продажу об'єктів інтелектуальної власності. Зовнішньоторгові угодиоформляються у вигляді
— документа, підписаного обома сторонами (звичайного договору);
— твердого офорта продавця, акцептованого покупцем. В цьому випадку продавецьвідправляє покупцю докладно розроблений офорт й угода вважається підписаноюшляхом обміну листами — офорта і акцепту;
— замовлення, зробленого покупцем (замовником) продавцю (постачальнику) іпідтвердженим останнім. В цьому випадку угода оформлюється двома документами — замовленням покупця і підтвердженням постачальника.
Найбільшпоширеним методом оформлення угоди являється перший, у вигляді договору. 1.4 Порядоквибору стратегії виходу на зовнішній ринок
Нині у практиці міжнародного бізнесу сформувалося чотири основних стратегічнихпрофілі міжнародних компаній, з урахуванням яких доцільно виробляти основністратегічні рішення. Зазначені профілі такі: етноцентризм, поліцентризм,регіоноцентризм і геоцентризм.
Етноцентризм. Етноцентричне підприємство розглядає свій міжнародний розвитокяк вторинний стосовно «внутрішньої експансії», а зовнішній ринок — як«поглинач» надлишків продукції. Підприємство схильне до централізаціїосновних маркетингових рішень і має тенденцію відтворювати на зовнішніх ринкахполітику і процедури, які використовуються спочатку на внутрішньому ринку.
Поліцентризм. Підприємство визнає важливість специфічних чинників, щовпливають на його міжнародну діяльність, а також вплив цієї діяльності наоборот капіталу і рентабельність. Для повної гарантії найкращого врахування названих чинниківдопускається високий ступінь автономії, навіть незалежності, щоб для кожноїкраїни виробити свою політику. Таким чином, маркетинг здійснюється натериторіальній основі, і акцент робиться не так на теперішній чи довгостроковійподібності ринків, як на розбіжностях між ними.
Регіоноцентризм і геоцентризм. Ці два поняття означають певний ступіньзрілості у сприйнятті підприємством своєї міжнародної активності.Регіоноцентризм розглядає світ як сукупність ринків, що мають деякі загальніхарактеристики. Геоцентризм трактує світ як єдиний ринок.
Ці два підходи дозволяють здійснювати політику, що поєднує загальні умовиринку з нюансами його конкретного освоєння. Деякі рішення приймаються длясвітового ринку в цілому — єдина марка продукції, загальна тональність реклами,тоді як інші рішення стосуються регіонів (спеціальний асортимент, збутовімережі, політика цін тощо). Саме на цих двох стадіях можна виділити ефективну стандартизацію процедурі застосування розробленої планової стратегії і поведінки в окремих сегментахсвітового ринку.
Зокремастратегія етноцентризму в Україні представлена такими фірмами, як«Кока-Кола», «Пепсі-Кола», «Мак-Дональдс» та ін.Таблиця дає змогу легко орієнтуватися в усіх основних аспектах менеджменту:місіях, структурах, фінансах і т.д.
Основою стратегічного менеджменту є стратегічне планування, яке тутрозуміється як процес формування, оцінювання і прийняття стратегій розвиткубізнесу. До питаньстратегічного планування належить також контроль реалізації планів і їхнєкоригування. Стратегічні плани базуються на прогнозуванні майбутнього станупідприємства і зовнішнього середовища, їхнім призначенням є мобілізаціяресурсів і координація діяльності всіх підрозділів підприємства в напрямкудосягнення заявлених довгострокових цілей (збільшення прибутку, зниженнясобівартості, вихід на міжнародний ринок, збільшення масштабів діяльності,створення спільних підприємств і т.ін.).
Історичностратегічному плануванню в бізнесі передувало довгострокове планування, що практикувалосяв 50-х і 60-х роках XX ст., коли ринки щерозросталися і політика компаній базувалася на уявленнях про безупиннезростання. Кризові явища у світовій економіці початку 70-х років, щосупроводжувалися такими явищами, як насичення попиту, посилення конкуренції,зміни в технології, нестабільність зовнішнього середовища змусили переглянутиметоди планування, які стали неадекватними проблемам, що виникли. Сформувалосярозуміння, що сила компанії базується на можливості розвинути потенціалистратегічного успіху стратегічні переваги, тобто ринкові переваги, такі яквисокі стандарти якості продукції (послуг), низькі витрати, ефективна мережарозподілу, високий імідж. Звичайно стратегічні переваги випливають з аналізу,по-перше, особливостей фірми порівняно з її конкурентами і, по-друге,сприятливих і несприятливих чинників навколишнього середовища. Останнім часомдо цих позицій додають ще дві: здатність до швидких змін у стратегії йорганізації у відповідь на зміни навколишнього середовища, а також культуруорганізації в плані сприйняття і реалізації стратегії.
Безперервне планування, тісно пов'язане з постійно діючою івикористовуваною системою маркетингової інформації, захищає підприємство віднесприятливих зовнішніх впливів, дає змогу своєчасно виявляти і враховуватитенденції розвитку ринків, технологій, зміни в масовій свідомості та іншічинники, що визначають умови функціонування бізнесу і його ефективність.
Впровадження на практиці" стратегічного планування дає ряд переваг,оскільки воно змушує фірму більш чітко визначати свої завдання і політику; ведедо кращої координації зусиль працівників організації і визначення показниківдіяльності фірми для наступного контролю; привчає керівників постійно мислитиперспективно і готувати підприємство до несприятливих змін у внутрішньому ізовнішньому середовищі; дає змогу більш наочно демонструвати взаємозв'язок усіхпосадових осіб.
Численні дослідження показують, що стратегічне планування підвищує якістьуправління, приводить його у відповідність до вимог швидких і частонепередбачуваних змін у зовнішньому середовищі. Це сприяє зростаннюобгрунтованості управлінських рішень і концентрації довгострокової і поточноїдіяльності менеджерів, спрямованої на досягнення глобальних цілей фірми.
У розробці стратегії враховується багато факторів: характер діяльностіпідприємства, його структура і кадровий потенціал, особливості галузі,тенденції розвитку макроекономічних процесів, стан правової бази, щорегламентує умови господарської діяльності, та ін.
Горизонтстратегічного планування, тобто часовий інтервал, на який ведеться планування,звичайно змінюється від одного року до п'яти і в кожному конкретному випадкузалежить від стабільності економічного стану і передбачуваності майбутнього,терміну впровадження прийнятих стратегічних рішень, середньої тривалості часу,необхідного для реалізації конкретної ідеї від її зародження до практичноговпровадження.
Кількість і зміст етапів розробки стратегічних планів, а також сама їхняформа можуть істотно змінюватися залежно від конкретних умов. До числачинників, що впливають на послідовність і зміст робіт із стратегічногопланування і управління, належать: форма власності підприємства; його тип(спеціалізоване чи диверсифіковане), галузева приналежність; рівеньконцентрації виробництва (велике, середнє чи мале підприємство); рівеньрозвитку ринкових відносин і ринкової інфраструктури; стан маркетинговоїорієнтації підприємства; рівень освоєння методів стратегічного планування іт.д.
У цілому процес стратегічного планування і управління обов'язковопередбачає використання широкого кола інформаційних джерел й інтенсивноїаналітичної роботи.
Такимчином, у розробці стратегії планування умовно виділяють такі етапи:
— стратегічний аналіз і прогностичне забезпечення;
— визначення мети і завдань підприємства;
— варіантна розробка стратегії (власне стратегічне планування);
— реалізація;
— контроль за виконанням;
— Оцінювання і коригування стратегічного плану.
Стратегічнийаналіз і прогностичне забезпечення розробки стратегії.
На цьому етапі формується інформаційна база стратегічного планування іуправління, досліджуються тенденції розвитку широкого кола процесів і явищ угалузі, на ринках збуту, у цілому в економіці, що впливають на умовифункціонування підприємства. При цьому визначаються найважливіші проблеми ічинники розвитку організації, перспективи і потенційні загрози, пов'язані зпроцесами, що відбуваються в навколишньому середовищі.
Метою першого етапу робіт є якісний і кількісний аналіз поточного стану іврахування багатьох чинників, що впливають на результативиробничо-господарської діяльності підприємства. Це дає змогу визначити сильнійого сторони, можливості і загрози, пов'язані з впливом навколишньогосередовища, вийти на сукупність необхідних рішень з основних напрямків діяльностіоб'єкта управління і приступити до їхньої попередньої варіантної розробки.
Визначенняцілей і завдань підприємства. На основі першого етапу робіт визначаютьсяглобальні цілі підприємства (його «місія», «програмназаява»), що служать вихідною базою для встановлення пріоритетних напрямківвиробничо-господарської діяльності. Формуються також критерії розподілуресурсів і намічаються конкретні кількісні завдання підприємства, визначенняяких забезпечує можливість концентрації сил і засобів для досягнення поставленихцілей. Це дає змогу визначити фундаментальні завдання розвитку об'єктауправління, склад і обґрунтованість яких безпосередньо впливають наефективність стратега.
Варіантнарозробка стратегії (власне стратегічне планування). На цьому етапі розробляютьсяальтернативні варіанти стратегічних планів, програм і дається їхня порівняльнаоцінка, аналізуються і підтверджуються вищою ланкою управління стратегічнірозробки підрозділів, забезпечується узгодженість різних планів, програм таінвестиційних рішень. Широко використовується методика «портфельногопланування», коли формується не один варіант стратегії, а складаєтьсяпакет («портфель») можливих стратегій, що розробляється длястратегічних господарських підрозділів (СГП). З такого портфеля і робиться відбірнайкращої для конкретних умов стратегії.
Варіантна розробка стратегії розвитку підприємства включає:
— вибір стратегічних альтернатив, їх аналіз і визначення базовоїстратегії;
— формування функціональних стратегій, включаючи стратегію маркетингу,фінансову, НДДКР, розвитку виробництва, зовнішньоекономічної діяльності,соціального розвитку, організаційних змін, екології і т.ін.
Реалізація, контроль за виконанням і коригування стратегічного плану. Нацьому етапі широко використовуються різноманітні підходи. Реалізація стратегіїможе забезпечуватися через єдиний стратегічний план підприємства або черезплани і програми стратегічних господарських підрозділів (у цьому випадку нарівні організації забезпечується розподіл ресурсів і здійснюється загальний контроль),або шляхом включення окремих стратегічних завдань (у першу чергу, інвестиційнихі науково-технічних) в оперативно-тактичні плани і програми.
Убудь-якому випадку головним завданням етапу реалізації є просування в напрямкустратегічних цілей при максимально можливому пристосуванні до реальних умов, щоскладаються на підприємстві. Коригування планів на цьому етапі забезпечуєбезперервний циклічний характер стратегічного планування, орієнтацію його намаксимальне врахування змін у внутрішньому і зовнішньому середовищі.
Результативністьстратегічного управління залежить від організації процесу стратегічногопланування. Як правило, ресурси планування розподіляються неефективно. Значнобільше зусиль витрачається на інформаційний аналіз порівняно з розробкою івпровадженням стратегії. Це неминуче призводить до неповної реалізаціїзапланованого. За деякими оцінками, до 95 % стратегічних планів за останнідвадцять років не були виконані повністю. Збільшення рівня докладених зусиль наетапах розробки і впровадження, а також накладання фаз процесу шляхом виділеннязмін, впровадження яких можна починати до закінчення розробки стратегії,гарантує більш успішну реалізацію стратегічного плану.
Поведінка організації на зовнішньому ринку значною мірою визначаєтьсявнутрішніми її можливостями і перспективами розвитку при досягнутому рівністратегічного управління. У той самий час стратегія зовнішньоекономічної діяльності є однією зважливих складових стратегічного плану підприємства і системи стратегічногоуправління.
Процес розробки стратегії поведінки організації на зовнішньому ринкувключає шість етапів:
— всебічний аналіз стану і розвитку зовнішньоекономічної діяльності;
— аналіз очікуваних змін у кон'юнктурі зовнішнього ринку;
— аналіз можливостей на зовнішньому ринку з урахуванням прогностичнихзмін у його кон'юнктурі;
— аналіз внутрішньої і зовнішньої бюджетно-податкової політики і впливизмін у ній на умови діяльності організації;
— аналіз тенденцій розвитку світової економіки, стан і тенденції розвиткусвітового ринку, включаючи ринок кредиту, зовнішньоторговельної політики різнихкраїн, оцінка впливу змін у ній на умови функціонування організації;
— розробка довгострокової стратегії зовнішньоекономічної діяльності зурахуванням існуючого і прогнозного стану на зовнішніх ринках, а такожможливостей і очікуваних змін в умовах функціонування підприємства.
Розробкастратегії поведінки організації на зовнішньому ринку здійснюється на трьохрізних рівнях: глобальному, стратегічному і тактичному.
Глобальний рівень охоплює довгострокові аспекти діяльності на основівизначення найважливіших цілей, сукупність яких розглядається як єдине ціле.При цьому планування здійснюється на рівні керівництва підприємства зурахуванням можливих довго- і середньострокових варіантів розвитку.
На тактичному (поточному) рівні планування зовнішньоекономічноїдіяльності концентрується на визначенні конкретних цілей, досягнення яких єумовою ефективного використання наявних ресурсів для реалізації глобальнихцілей на існуючих ринках збуту.
На першому етапі розробки стратегії поведінки організації на зовнішньомуринку об'єктами всебічного аналізу є:
— стан на ринку товарів і послуг, що поставляються підприємством притеперішній структурі виробництва і збуту;
— оцінка діяльності підприємства з позиції споживача, товарів і послуг;
— оцінка діяльності організації з позиції ринку. На етапі аналізуочікуваних у кон'юнктурі ринку змін (другий етап) визначаються тенденціїрозвитку ринку і їхній вплив у перспективі на становище підприємства. При цьомупрогнозується вплив змін у кон'юнктурі ринку на потенційні обсяги і умови збутутоварів і послуг відповідно до очікуваного попиту і пропозиції.
На третьому етапі розробки зовнішньоекономічної стратегії при оцінюванніможливостей організації об'єктом аналізу є: очікувана динаміка обсягівзовнішньоекономічної діяльності; доцільність переорієнтації на нові ринкизбуту; умови діяльності в новому середовищі і доцільність скорочення її втрадиційних сферах і сегментах ринку.
Об'єктом аналізу бюджетно-податкової політики (четвертий етап) є розглядвпливу відповідних чинників на умови функціонування організації при змінахфіскальної політики в межах країни і за кордоном.
На п'ятому етапі розробки зовнішньоекономічної стратегії аналізуютьсятенденції розвитку світової економіки і зовнішньоекономічних зв'язків і даєтьсяоцінка очікуваного впливу на умови функціонування організації. Для цьогоберуться до уваги прогнозні зміни в зовнішньоторговельній політиці різнихкраїн, в їхній загальногосподарській кон'юнктурі, враховуються тенденціїрозвитку світового ринку і т.д.
Результати всебічного аналізу зовнішньоекономічних зв'язків, прогнознихоцінок і перспективних умов розвитку на всіх п'ятьох етапах служать вихідноюбазою для 'формулювання довгострокової стратегії поведінки організації назовнішньому ринку.
Розробка стратегії зовнішньоекономічної діяльності на шостому етапіпередбачає:
— формування глобальної довгострокової цілі (місії) зовнішньоекономічноїдіяльності;
— розробку альтернативних варіантів досягнення цілі зовнішньоекономічноїдіяльності;
— поділ (декомпозицію) глобальної цілі зовнішньоекономічної діяльності наряд взаємозалежних підцілей;
— порівняння варіантів досягнення цілі зовнішньоекономічної діяльності,вибір стратегічних альтернатив, оцінювання можливостей і наслідків їхньоїреалізації і формування стратегії поведінки підприємства на зовнішньому ринку.
Стратегічне управління пов'язане з визначенням цілей організації і зприведенням її взаємозв'язків із навколишнім середовищем у відповідність довнутрішніх можливостей і завдань розвитку.
Таким чином, стратегічний менеджмент у сфері зовнішньоекономічнихзв'язків сприяє стабілізації і зміцненню стратегічних позицій підприємства,забезпеченню його тривалої життєздатності при зміні зовнішніх умовфункціонування.
Проблема доцільності виходу підприємства на зарубіжний ринок виникає вдекількох випадках. По-перше, з метою збільшення потенційного попиту або длязниження комерційної риски. У останньому випадку підприємство намагаєтьсязменшити ризики шляхом диверсифікації контингенту своїх клієнтів, щознаходяться в різних економічних умовах. Крім цього підприємство можепереслідувати і інші цілі: поліпшення репутації на вітчизняному ринку, зниженнявитрат (за рахунок використання дешевших ресурсів) та інші. Для виробленнярекомендацій по здійсненню зовнішньоекономічної стратегії підприємства умовноможна розділити на три категорії:
— підприємства, що утримують частку на зовнішньому ринку, достатню длязбереження або нарощування оборотів підприємства;
— підприємства, що випробовують кризу збуту за межами України;
— підприємства, не орієнтовані на зовнішній ринок, але, з одного боку, щопроводять потенційно перспективну для продажу за кордоном продукцію, а, зіншого боку, що випробовують необхідність (через наявність великої часткивитрат в іноземній валюті, зниження купівельної спроможності усередині країни ітому подібне) прийняти участь в зовнішньоторговельній діяльності.
Приналежність підприємства до певної групи або знаходження на певнійстадії виходу на зовнішній ринок, багато в чому визначають спектр завдань, якістоятимуть перед зовнішньоекономічною службою даного підприємства.
Підприємства першої групи позбавлені від проблем, пов'язаних з пошукомспоживачів на зовнішньому ринку. До їх числа відносяться крупні підприємства-виробники.Основним завданням підприємств вказаної групи є позиціонування на зовнішньомусегментованому ринку і оптимізація зовнішньоторговельної діяльності.
На перший план в даному випадку виходить проблема фінансування оборотногокапіталу підприємств. Як причини тут можна відзначити:
— бажання іноземних компаній уникнути авансування на користь вітчизнянихпідприємств (т.з. «український ризик»); відсутність гарантій якості товару, щопоставляється; відсутність необхідних засобів, які покупець готовий відвернутина початку свого технологічного ланцюжка (практично повністю підприємства цієїгрупи представляють експортерів сировини і сировинних матеріалів);
— нестабільність загальної політичної ситуації в країні, суперечність інестабільність законів, пов'язаних з зовнішньоторговельною діяльністю.
Враховуючи витрати, пов'язані з виробництвом і реалізацією крупних партійтоварів, підприємствам не завжди буває вигідно відволікати необхідну сумувласних коштів. Банківський кредит не є панацеєю унаслідок того, що небагатобанків здатні самостійно фінансувати значні експортні постачання крупнихпідприємств. Виходом в даній ситуації може бути залучення синдикованих кредитів(участь декількох кредиторів).
Для підприємств цієї групи значення мають не тільки механізми, регулюючіекспорт, але також обмеження і преференції приймаючої країни, зокрема наступніпараметри:
— абсолютний рівень дозволеного імпорту вироблюваного товару;
— як часто і якими органами видаються ліцензії і визначаються квоти наімпорт;
— чи видаються вони будь-якому експортерові або кругпостачальників обмежений;
— чи визначені обмеження у вартісному або натуральному виразі;
— чи видаються генеральні ліцензії і квоти для певних постачань;
— чи є об'єми квот результатом міжурядових угод або залежать від примхиуряду країни-імпортера;
— який звичайний термін дії ліцензії;
— чи можуть отримані ліцензії бути передані іншому підприємству;
— можливість конвертації іноземної валюти, отриманої в оплату товару, щоекспортується;
— валютне регулювання, можливість здійснення певних форм розрахунків,необхідність депонування засобів для відкриття акредитиву, і так далі
Тобто сильні експортери можуть дозволити собі брати до уваги не тількиприбутковість експортних операцій, але також механізми роботи і ступінь ризику,з яким можлива торгівля з даною країною.
Типистратегій виходу на зовнішній ринок
Післявибору найбільш адекватного конкурентним перевагам та потенціалу фірмизарубіжного ринку логічно постає питання щодо форм присутності на цьому ринку,а отже, і стратегій виходу на нього. Міжнародна бізнесова практика виділяє триосновні стратегії виходу на зовнішній ринок:
-        експортування,
-        спільнепідприємництво,
-        прямеінвестування (рис. 1.1.).
/>
Рисунок 1.1 — Стратегії виходу на зовнішній ринок
Увипадку стратегії експортування виробництво залишається на національнійтериторії, що має свої недоліки та переваги. Спільне підпри-ємництво та прямеінвестування потребують вже організації виробництва за кордоном. При цьомудеякі форми спільного підприємництва реалізу-ються на основі укладенняконтрактів, без додаткових інвестицій, а спільне володіння та пряме інвестуванняпередбачають інвестиції, тобто довгострокові вкладення капіталу в підприємства,соціально-економічні програми, підприємницькі та інноваційні проекти. Цезумовлює виділення контрактних та інвестиційних форм стратегій виходу назовнішній ринок (рис. 1.2).
Експорт— вивіз за кордон товарів, які продані іноземним покупцям з метою їхбезпосереднього споживання, продажу або для перероблення.
Непрямийекспорт — продаж товарів на зовнішньому ринку за допомогою незалежнихмаркетингових посередників.
Прямийекспорт — продаж товарів на зовнішньому ринку самостійно.
Спільнепідприємництво — об’єднання зусиль партнерів щонаймен-ше з двох країн з метоюорганізації спільної комерційної справи.
Ліцензування— форма спільного підприємництва, яка базується на тому, що ліцензіар(продавець) передає ліцензіату (покупцеві) право на використання виробничогопроцесу, патенту, товарного знака в обмін на гонорар або ліцензійний платіж.

/>
Рисунок1.2 — Контракти та інвестиційні формистратегій виходу фірм на зарубіжний ринок
Підрядневиробництво — форма спільного підприємництва, за якої національний виробник(продавець) укладає угоду із закордонними виробниками на виготовлення своєїпродукції.
Управлінняза контрактом –– форма спільного підприємництва, за якої національний експортерпередає зарубіжному партнеру «ноу-хау» в галузі управління, а той забезпечуєнеобхідний капітал.
Спільневолодіння — форма спільного підприємництва, за якої об’єднуються зусиллязарубіжних та місцевих інвесторів з метою створення місцевого комерційногопідприємства, котрим вони володіють та керують спільно.
Прямеінвестування — розміщення капіталу у власні закордонні складальні або виробничіпідприємства, збутові філії.
2 ХАРАКТЕРИСТИКАПІДПРИЄМСТВА ЗАТ «ХАРКІВ'ЯНКА»2.1 Короткаісторія фабрики
Історія кондитерської фабрики міста Харкова почалася з 1895 року.
У серпні 1895 року в справах Харківського губернатора з'явився новийдокумент: «Про дозвіл товариству Жорж Борман» відкрити в місті Харків цукровуфабрику.
Що привело в місто Харків купця другої гільдії, російського промисловцяГригорія Миколайовича Бормана, директора-розпорядника товариства, фактичноповновладного господаря вже широко відомої в Санкт-Петербурзі фірми зоднойменною назвою? Адже фірма в столиці Російської держави процвітала у всю:вона мала два шикарно обставлених магазина на парадних вулицях міста, обширнийфабричний корпус, оптовий склад. Розширення зони торгівлі і збільшення капіталуштовхало на пошук місця для будівництва нової фабрики. Обран був Харків. Доцього часу місто ставало крупним промисловим центром Півдня Росії. Вже до 1890р.були побудовані залізничні лінії Курськ-Харків-Одеса, Харків-Севастополь,Харків-Ростов і залізничний зв'язок існував між усіма крупними містами Україниі загальноросійськими центрами.
Важливим чинником з'явилося і те, що Україна виробляла 81,5% загальноговироблення цукру — основної сировини в кондитерській справі.
У жовтні 1896р. в Харкові на вулиціКацарська відкрита фабрика по виробництву бісквіта і шоколаду товариства « ЖоржБорман ».
У 1900р. — відкрито фірмовий магазин роздрібної торгівлі на Миколаївськійплощі міста Харкова (нині магазин « Ведмедик ») — візитна картка кондитерськоїфабрики. За три з невеликим роки підприємство стало одним з найбільших, длятого часу на Україні. Чисельність працюючих на виробництві складала 800чоловік, близько 100 чоловік працювало в численних складах і лавках. На фабриців шоколадному відділенні працювало високомеханізовані, для того часу, машинидля виробництва шоколаду — 8 великих меланжерів, 18 вальцювань, 6 подвійних іпотрійних млинів для какао, окрім цього безліч дрібних машин і 4 гідравлічнихпреса для віджиму какао масла. Інженерами підприємства була упроваджена системаохолоджування шоколаду в холодильних камерах за допомогою рідкої вуглекислоти,а бісквітне виробництво оснащене печами, що діють, і складними бісквітнимимашинами.
Асортимент фабрики в дореволюційний період складався з шоколаду ішоколадних цукерок, карамелі і монпансьє в банках, мармеладу і різного варення,бісквітів і пряників. Чисельність працючих зросла до 1252 чол., виробництводосягло 4646 тон на рік. Кондитерська фабрика продовжувала працювати і в рокиреволюції, громадянської війни, націоналізації (1917-1920), роки голоду ірозрухи, зменшивши об'єми, змінивши асортимент з дорожчого на «пролетарський» — дешевий.
У 1922 році, до дня святкування 5-ої річниці Великої Жовтневої Революціїтовариство «Жорж Борман» було перейменоване вкондитерську фабрику «Жовтень». Досягти дореволюційної потужності напідприємстві змогли лише до 1925 року.
1935р.- початок діяльності Раднаргосподарств. З метою розширеннябісквітного виробництва і спеціалізації фабрики на випуску цукрових виробівбуло ухвалено рішення про відкриття бісквітної фабрики по вул. Лозовська.Частина устаткування і персонал був перекладений на знов відкриту фабрику. До1936 року на Бісквітній фабриці, де чисельність персоналу складала 1300чоловік, почато виробництво печива і бісквітів.
1941 рік – пролунала Велика Вітчизняна Війна, багато співробітників пішлина фронт. Часткове устаткування було демонтоване і евакуйоване в республікуКазахстан до Алма-Ати.
До моменту звільнення міста, фабрика була практично зруйнована.Відновлення підприємств продовжувалося аж до 1954 року.
Підприємство росло, розвивалося, встановлювалося потокове устаткування. У1957 році розпочато напівмеханізований випуск шоколадно-вафельних тортів « Деліс» до цих пір улюбленими харків'янами.
У 1963 році відбулося злиття з фабрикою «Червоний кондитер», яка вироблялаторти, кекси, печиво (борошнисто-кондитерський цех № 6 по провулкуТарасовський), де була змонтована потоково-механізована лінія по виробництвумармеладу з відливанням в цукровий пісок, почато виробництво пастіли — мармеладних виробів.
У 1965 році на підприємстві працює 2168 чоловік. Добовий випуск продукціїсклав 80 т. Працює 5 виробничих цехів. Для випуску загорнутої карамелі і цукерокналагоджений друк етикеток в літографському цеху фабрики. Почалося будівництвонового шоколадного цеху. Розширений асортимент на 34 найменування, зокремамеханізовано виробництво улюблених цукерок «Мішка косолапий», «Трюфелі», «Алеко»,розпочато випуск шоколадно — вафельного торта «Харьківський». У 1968 році вновому шоколадному цеху розпочато виробництво шоколадних виробів на автоматі «Мафа-850»всім відомі цукерки «Асорті», шоколадні батончіки. На всіх 4 поверхах цеху булорозміщено устаткування для первинної переробки какао-бобів, отриманняшоколадної глазурі.
Політична і економічна криза 90-х привели до падіння виробництва. У 1998році наступив критичний момент, але і тут зіграла роль багаторічна спільнаробота в об'єднанні до 1991 року двох підприємств (А.А.Коваленко булозапропоновано очолити керівництво кондитерською фабрикою). Генеральний директорХарківської кондитерської фабрики А.А. Коваленко активно узялася за відродженняпідприємства. Вона узяла на озброєння три головні умови, які приводять до успіху.По — перше технічне переозброєння, по-друге – збереження традиційних рецептурвиробів при впровадженні нової технології з метою досягнення вищої істабільнішої якості і по-третє – уміння швидко перебудовувати виробництво тієїабо іншої продукції відповідно до купівельного попиту.
Досягнуті результати є підтвердженням того, що прийнята стратегіяА.А.Коваленко була єдино правильною. Зараз кондитерська фабрика «Харьківянка» входить в корпорацію «Бісквіт-Шоколад», частка ринку якої вУкраїні складає більше 9% за даними «Укркондітера».2.2Характеристика продукції
Компанія складається з п'яти основних цехів: шоколадний,цукерково-шоколадний, цукерково-ірисовий, карамелевий, борошно-кондитерський.На фабриці є повний цикл переробки какао-бобів, встановлено і успішно працюєавтоматизоване устаткування по виробництву шоколадних мас. Шоколад, карамель,цукерки, ірис, драже, мармелад, зефір, шоколадно-вафельні торти у великомуасортименті і сучасній упаковці відвантажуються щодня більше чім у 16 країнближнього і дальнього зарубіжжя.
На підприємстві сертифікована система якості ISO-9000:2001, що говорить про те, що всяпродукція проходить жорсткий контроль якості на всіх етапах виробництва.Неодноразово продукція підприємства завойовувала вищі нагороди на міжнародних івсеукраїнських виставках і дегустаційних конкурсах в Німеччині, Америці,Казахстані, Вірменії, Росії і інших країнах. Висококваліфікована технологічнагрупа підприємства веде постійну роботу по розробці нових видів продукції. До110-ліття засснування фабрики випущений бренд продукції під торговою маркою «Жорж»:Шоколадні цукерки «Жорж ампір», «Жорж мокко», набір шоколадних цукерок «Жорж Софія»,серія коробок «Эмі», «Глорія» з використанням не тільки старовинних рецептур,але і дизайну коробок 1910 року Жоржа Бормана.
В результаті удосконалення на фабриці, виробництво кондитерських виробівпомітно підвищується. Значний підйом очевидний, але у разі появи сприятливихумов для роботи підприємство зможе використовувати резерв виробничої потужностідля розширення об'ємів виробництва.

Таблиця 2.1 — Виробничі потужності підприємства в періодНайменування продукції Од.виміру V виробництва 2007 У % до макс. загруз V Пр-ва 2008 У % до макс. загруз 1 2 3 4 5 6 Карамель тон 70120 70% 78940 78% тис. гр. 22380 23150 Шоколад тон 20000 50% 29500 73% тис. гр. 6300 8490
Продукція харківської кондитерської фабрики «Харків'янка» вважаєтьсяоднією з кращої по-своєму якості серед своїх конкурентів на території України.
/>
Рисунок 2.1- Динаміка виробництва продукції
Це пояснюється тим, що продукція виготовляється з натуральнихінгредієнтів, і вся продукція сертифікована.
Перевірка якості продукції кондитерських виробів на фабриці здійснюєтьсяшляхом випадкової вибірки з проведеної партії продукції згідно ДОСТ України.
Продукція Харківської кондитерської фабрики користується визнанням убагатьох регіонах України і ближнього зарубіжжя. Продукція реалізується черездистриб'юторську мережу в Україні, експортується до Росії, Казахстану, Молдови,країн Прибалтики, а також Монголії, США.
Розробку нової продукції фабрика здійснює сама.
Розробка нової продукції відбувається по наступних етапах:
-        поспеціальній книзі — робиться пробна партія (згідно ДОСТ);
-        позакінченні певного періоду часу проводиться дегустація в спеціальномудегустаційному залі, у присутності фахівців;
-        якщодегустація пройшла успішно, наступним етапом буде підготовка документації наекспериментальний виріб. Документація затверджується в Києві — в департаментіхарчової промисловості і дитячого харчування у випадку, якщо виріб пройдетестування;
-        подалівиготовляється пробна партія у цехових умовах, після чого ця продукціяпроходить ретельніше тестування в Київському Центрі Стандартизації і метрології(ЦСМ);
-        післяпозитивного аналізу новий виріб отримує сертифікат відповідності, після чогопрямує в СЕС (Санітарно — епідемічну станцію), де перевіряється на всіотруйливі речовини. Якщо ця фаза перевірки проходить успішно, то видаєтьсяспеціальний гігієнічний сертифікат;
Після вищеперелічених етапів необхідно отримати реєстраційне посвідченняна право виготовлення нового продукту.
2.3 Аналізекономічних показників діяльності кондитерської фабрики «Харків'янка»
Таблиця 2.2 — Фінансові РезультатиСтаття Код рядка За 2008 р За 2007р 1 2 3 4 Дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) 010 87995,2 62120,4 Податок на додану вартість 015 13593,3 9908,0 Акцизний збір 020 025 Інші обчислення з доходу 030 Чистий дохід (виручка) від реалізації продукції(товарів, робіт, послуг) 035 74401,9 52212,4 Собівартість реалізованої продукції (товарів, робіт, послуг) 040 64102,0 45453,1
Валова:
 Прибуток 050 10299,9 6759,3 Збиток 055 Інші операційні доходи 060 6614,4 5272,4 Адміністративні витрати 070 4425,7 3513,6 Витрати на збут 080 2961,0 2331,6 Інші операційні витрати 090 7159,1 5642,4 Фінансові результати від операційної діяльності: Прибуток 100 2368,5 544,1 Збиток 105 Дохід від участі в капіталі 110 Інші фінансові доходи 120 Інші доходи 130 7,2 17,0 Фінансові витрати 140 89,0 122,8 Витрати від участі в капіталі 150 Інші витрати 160 460,7 239,0
Фінансові результати від звичайної діяльності і оподаткування:
Прибуток 170 1826,0 199,3 Збиток 175 Податок на прибуток від звичайної вартості 180 212,8 189,8
Фінансові результати від звичайної діяльності:
Прибуток 190 1613,2 9,5 Збиток 195 Надприродні Доходи 200 Витрати 205 Податки від надприродного прибутку 210
Чиста
Прибуток 220 1613,2 9,5 Збиток 225
Таблиця 2.3 -Елементи операційних витратНайменування показника Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Матеріальні витрати 230 22578,0 12144,9 Витрати на оплату праці 240 25796,6 19951,5 Відрахування на соціальні заходи 250 9532,4 7607,0 Амортизація 260 4385,3 5242,9 Інші операційні витрати 270 1760,9 1463,7 Разом 280 64053,2 46410,0
Таблиця 2.4- Розрахунок показників прибутковості акційНазва статті Код рядка За звітний період За попередній період 1 2 3 4 Середньорічна кількість простих акцій 300 Скооперована середньорічна кількість простих акцій 310 Чистий прибуток, що випадає на одну просту акцію 320 Скооперований чистий прибуток, що випадає на одну просту акцію 330 Дивіденди на одну просту акцію 340 2.4 Ринки збуту
Підприємства в умовах ринкової економіки значну увагу приділяютьпроблемам оптимізації процесу просування товарів від виробника до споживача.Результати їх господарської діяльності багато в чому залежать від того,наскільки правильно вибрані канали розподілу товарів, форми і методи їх збуту,від широти асортименту і якості послуг, що надаються підприємством, пов'язанихз реалізацією продукції.
Канал розподілу приймає на себе і допомагає передати кому-небудь іншомуправо власності на конкретний товар або послугу на шляху від виробника доспоживача. Канал розподілу можна трактувати і як шлях (маршрут) пересуваннятоварів від виробників до споживачів. Учасники каналів розподілу виконують рядфункцій, сприяючих успішному вирішенню вимог маркетингу. До них слід віднеститакі функції, як: проведення наукове дослідницької роботи, стимулювання збуту,налагодження контактів з потенційними споживачами, виготовлення товаріввідповідно до вимог покупців, транспортування і складування товарів, питанняфінансування, ухвалення відповідальності за функціонування каналу розподілу.
Реалізація продукції в більшості випадків проводиться через посередників.Посередники завдяки своїм контактам, досвіду і спеціалізації дозволяютьзабезпечити широку доступність товару і доведення його до цільових ринків.
За допомогою посередників, можна скоротити кількість прямих контактіввиробників із споживачами продукції. Як посередники можуть виступатипостачальницько-збутові організації, крупні оптові бази, торгові доми імагазини.
Серед основних причин, що обумовлюють використання посередників, можнавиділити наступне:
— організація процесу руху товару вимагає наявність певних фінансовихресурсів;
— створення оптимальної системи руху товару припускає наявністьвідповідних знань і досвіду в області кон'юнктури ринку свого товару, методівторгівлі і розподілу.
Канали розподілу можуть бути трьох видів:
-        прямі;
-        непрямі;
-        змішані.
Прямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг без участіпосередницьких організацій. Вони найчастіше встановлюються між виготівниками іспоживачами, які самі контролюють свою маркетингову програму і мають в своємурозпорядженні обмежені цільові ринки.
Непрямі канали пов'язані з переміщенням товарів і послуг спочатку від виробникадо посередника, а потім від нього — до споживача. Такі канали зазвичайпривертають підприємства і фірми, які з метою збільшення своїх ринків і об'ємівзбуту, згодні відмовитися від багатьох збутових функцій і витрат і відповідновід певної частки контролю над збутом, а також готові декілька ослабитиконтакти із споживачами.
Змішані канали об'єднують риси перших двох каналів руху товару.
Харківська Кондитерська фабрика на даний момент використовує змішанийканал руху товару кондитерської продукції, тобто має два канали розподілу:
1) через оптову торгівлю;
2) через роздрібну торгівлю – мережа фірмових магазинів (фірмоваторгівля).
Кожна компанія вибирає свій варіант побудови збутової мережі, або черезуповноважених ділерів, або через дрібних клієнтів, або використовуватикомбінацію цих варіантів.
Для кондитерської фабрики – класична для споживчого ринку системадистрибуції, що вимагає окремої організації по кожному напряму розподілу.Відповідно, існують дві моделі дистрибуції.

/>/>/>
Рисунок 2.2 — Схема дистрибуції компанії
Оптова торгівля включає:
а) збут продукції з території заводу;
б) збут продукції через фірмові оптові бази, розташованих як вХарківській області, так і за її межами.
До 1993 року мав місце, тільки перший варіант оптової реалізації, покипідприємством не був розроблений план по створенню оптових баз, для розширеннягеографії взаємодії підприємства і покупця.
Даний канал розподілу має трибічний характер:
1) При даному варіанті реалізується основна частина виробленої продукції(більше 80%) і використовується принцип отримання від масштабів збуту, алеіз-за дебіторської заборгованості оптова торгівля приносить в середньому 73%наявних грошових коштів від загального об'єму продажу;
2) Після відвантаження оптовому покупцеві продукції під реалізацію натермін від 10 до 14 днів залежно від партії, ПДВ повинен бути сплаченийпідприємством наступного дня після відвантаження. Оскільки він складає 20%,Харківська кондитерська фабрика не в змозі сплатити даний податок через такікороткі терміни, внаслідок чого фабрика вимагає оптових покупців проводити хочби частину передплати за поставлений товар.
3) Складністю повернення грошових коштів від своїх дебіторів. Цедосконало негативно позначається на господарській діяльності підприємства. Данеявище є, перш за все, результатом відсутності могутньої законодавчої бази натериторії України і незадовільною діяльністю організації в області збуту.
Доцільно ввести 70%-100% передплату для того, щобоптова торгівля приносила, мінімум до 80% готівки від загального об'єму оптовогопродажу.
Роздрібна фірмова торгівля
У 1993 році керівництво фабрики в цілях забезпечення незалежності відзовнішніх чинників, на тлі несприятливих умов, зважилося на створення фірмовоїмережі магазинів, що показало ефективність цього напряму. Не маючи в своємурозпорядженні власних приміщень і орендуючи і викупляючи їх у Комітету з майна,фабрика протягом 4-х років нарощувала чисельність магазинів, як в Харкові, такі за його межами. Аналіз стану фірмових каналів збуту в динаміці показано у таблиці2.5…
Поява фірмової роздрібної торгівлі виявилася вельми прибутковим рішенням.Виходячи з високої ефективності фірмової роздрібної торгівлі, підприємствунеобхідно нарощувати даний потенціал шляхом розширення що вже є роздрібноїторгівлі.

Таблиця 2.5 — Географія чисельність фірмових магазинів і оптових баз «Харьківянка» по регіонах продажівНайменування торгових фізичних одиниць 1998 1999 2000 1 2 3 4 ФІРМОВІ МАГАЗИНИ ВСЬОГО: 11 17 22 Фірмові магазини 1 3 7
зокрема :
вул. Котлова
Проспект Гагаріна
Московський Проспект
Дмітрієвська, 5
Полтавський шлях, 24
«Золотий вулик», Полтавський шлях, 26
вул. Іванова,15
-
-
-
-
-
1
-
-
1
1
-
-
1
-
1
1
1
1
1
1
1 Фірмові кіоски по районах Харкова ВСЬОГО 10 14 15
зокрема.
Дзержінський
Київський
Комінтернівський
Ленінський
Московський
Жовтневий
Орджоникідзевський
Фрунзе
Червонозаводським
1
1
-
2
2
1
2
-
1
2
2
1
2
2
1
2
1
1
2
2
1
2
2
1
2
2
1
Таке стратегічне рішення обумовлене таким важливим, на сьогоднішній день,перевагою для підприємств даного профілю, як своєчасне надходження наявнихзасобів, при значній їх концентрації на роздрібному каналі.
Таблиця 2.5 — Рух грошових коштів від реалізації продукціїНАЙМЕНУВАННЯ ПОКАЗНИКА 2006 2007 2008 1 2 3 4 Об'єм продажів ВСЬОГО: млн. грн. 25 34,7 41,8 зокрема за готівковий розрахунок: млн. грн. 23 26,6 31,4 Оптовий продаж ВСЬОГО: млн. грн. 20 28,1 29,4 у % до загального об'єму продажів 80% 80% 70% Продовження таблиці 2.5 1 2 3 4 за готівковий розрахунок млн. грн. 14 20 29 у % до загального об'єму оптових продажів 70% 71% 64% Роздрібний продаж ВСЬОГО: млн. грн. 5 6,6 12,4 у % до загального об'єму продажів 20% 20% 30% за готівковий розрахунок млн. грн. 5 6,6 12,4 У % до загального об'єму роздрібних продажів 100% 100% 100% Об'єм продажів ВСЬОГО в %: 100% 100% 100% Оптова частка 80% 80% 70% Роздрібна частка 20% 20% 30% Об'єм продажів за готівковий розрахунок ВСЬОГО: 100% 100% 100% Опт 65% 67% 58% Роздрібна 35% 33% 42%
Збільшення готівки в роздрібній торгівлі при зростанні чисельностіфірмових магазинів з 2006 по 2008 рік, також обусловлюеться збільшенням кредиторськоїзаборгованості.
За даними вищенаведеної таблиці можна поспостерігати, що роздрібнаторгівля дає найбільший ефект при своєчасному формуванні наявних засобів,підприємства. Таким чином, якщо оптова торгівля складає 30% продажів відзагальної суми продажів, то на роздрібну торгівлю доводиться 42% всійсформованій готівці на підприємстві. Крім цього, в результаті розподілу об'ємівпродажів двома видами збуту, можна виявити важливу тенденцію, що мала місцепротягом останніх 3-х років. При збільшенні частки оптових продажівспостерігається зниження питомої ваги оптових наявних надходжень (із-зазростання дебіторської заборгованості), тоді як при збільшенні часткироздрібної реалізації (загалом, її об'ємі 2006 рік, 2008 рік), питома ваганаявних надходжень збільшується. З цієї таблиці ми можемо побачити, що призбільшенні числа магазинів в 2008 році на 5 (29%), прибуток збільшився на 57%(6,4 млн. грн.), в 2007 збільшенні числа магазинів на 6(55%), прибутокзбільшився на 10% (1млн. грн.).
Таблиця 2.6 — Залежність виручки від реалізації від кількості магазинівПоказник 2006 рік 2007 рік 2008 рік 2006р. по відношенню до 2007р. 2007р. по відношенню до 2008р. Відхилення % Відхилення % 1 2 3 4 5 6 7 8 Кількість магазинів 11 17 22 6 +55% 5 29% Виручка від реалізації (млн. гр.) 5 6,6 12,4 1 +10% 6,4 57%
Це пояснюється тим, що 2 магазини і 2 кіоски перестали бути рентабельнимиіз-за виниклої конкуренції серед оптових фірм торгуючих товарами Харківськоїкондитерської фабрики, але з меншою націнкою. Проте, прибуток збільшився на 8млн. грн. Отже, розширення фірмової торгівлі один з досить ефективних заходів порозширенню збуту.2.5 Конкуренти
На сьогоднішній день Харківська кондитерська фабрика «Харків`янка» конкурує з багатьма підприємствамина території України по випуску кондитерських виробів.
Найбільшими гравцями на Українському ринку (сильні конкуренти) є такіпідприємства: Концерн «УкрПромІнвест», «Світоч», «Крафт», «Якобс Сушард»,Концерн АВК. До найближчих конкурентів можна віднести: «Житомирські солодощі», «Дніпровськізірки».
За різними пунктами асортименту, що переміщується, ці компанії мають національнідолі випуску продукції в діапазоні від 20 до 45%.
У цих компаній високий рівень продажу, споживачі високої думки про якістьпродукції, наростаюча динаміка діяльності на ринку, здійснюються плани по впровадженнюнових видів продукції, ефективна організація, хороша якість реклами і великі витратина неї.
Ці компанії часто краще забезпечені матеріальними ресурсами.
А Харківська кондитерська фабрика ставить не на рекламу, а на якість продукції.Рівень якості забезпечується сучасною технологією, наявністю в організації «НОУ-ХАУ»,що підтверджують медалі, дипломи і почесні грамоти, отримані на щорічних конкурсах,зокрема проведених і під егідою міжнародних асоціацій. Але самим значущимпоказником конкурентоспроможності підприємства є відносно низька ціна на продукцію,що випускається, при високій якості, в порівнянні з Українськими конкурентами.
У таблиці 2.7. приведені ціни на традиційні типи кондитерських виробів, виробленихза аналогічною технологією.
Таблиця 2.7 -Таблиця ціни на карамельПорівняльна характеристика продукції 1 2 3 4 5 Назва підприємства Пропонована номенклатура Одиниця продукції, кг
Ціна за
Одиницю
Продукції (гр.)
Якісні
характеристики «Світоч» Рачки 1 7,00 ВИСОКІ Концерн АВК Гусячі лапки, Рачки 1 6,70 СЕРЕДНІ Дніпровські зірки Дніпровські зірки, Гусячі лапки 1 6,80 ВИСОКІ Житомирські солодощі Рачки 1 6,50 СЕРЕДНІ Харківська Кондитерська фабрика «Хорьковчанка» Рачки, Зірка, Гусячі лапки 1 6,25 ВИСОКІ
На підставі таблиці 2.7, зробимо вивід, що кондитерські вироби, виробленіХКФ «Харків'янка», володіє високою конкурентоспроможністю.2.6Постачальники
Харківська кондитерська фабрика, є самостійним підприємством, і виробляєвсе сама. Постачання для фабрики здійснює Первухинський цукровий завод, вінпоставляє цукор. Постачання також здійснює “Патока Дніпровський” завод, який виробляєпатоку. Какао, горіхи, курагу поставляють з різних країн СНД, і середній Азії.Ароматизатори приходять з Великобританії.2.7 Потокова стратегія
Однією найбільш важливою стратегією є те, що робота у сфері просування товаруповинна бути пріоритетною. Сьогодні недолік рекламних і пропагандистських заходівкерівництво пояснює мізерністю своїх рекламних бюджетів. Тому лідерами на ринкуУкраїни є зарубіжні корпорації. Проте маркетингові стратегії, об'єктивно кажучи,будуються, у тому числі і у успішних компаній, таким чином, дія на споживача досягаєтьсяза рахунок інших елементів маркетингу – якість виробу, ціна, упаковка, поширеністьв торгівлі і так далі.
Оскільки із зростанням конкуренції на внутрішньому ринку ускладнюютьсяспособи мотивації покупців, то комунікаційна політика гратиме більш велику роль.
Коли щодня споживач стикається з безліччю схожих товарів, і у нього простофізично немає часу порівняти всі анотації, процентний склад, показання до застосуванняі інші характеристики (для кожного типу товару свої особливості). Виходом зцього положення є позиціонування кожного конкретного товару, прив'язка його до певногосегменту ринку.
Бренд вирішує найголовнішу задачу, він спрощує вибір.
Харківську кондитерську фабрику знає багато людей. Якщо розповсюдити цю корпоративнуторгову марку на багато категорій продуктів, як це зробила компанія NESTLE, тобто вірогідність того, що встворенні споживача увійде стійка домінанта – якість це «Харків'янка». А чи будеце шоколад, кава або бісквіт вже не має значення. Якість буде гарантована. Споживачічасто готові оплачувати різницю в ціні, якщо їм пропонувати якість, щогарантується символом.
Необхідно створити враження наполегливості на своєму бренді – це наступнийкрок компанії для переходу до наступного сегменту ринку. Якщо на цій, фінальнійстадії, компанія зробить акцент на своїй торговій марці в створенні споживачів,партнерів залишаться її зусилля по просуванню і автоматично будуть перенесені наосновний сегмент, забезпечивши величезну підйомну силу.
Створення бренду – це творчість, заснована на глибокому знанні ринку.Процес створення бренду достатньо складний, а ціна помилки може складати величезнусуму, тому краще не займатися цим самостійно, а перед створенням бренду фірмі –доручити професіоналові в цій області або доручити створенням спеціальному підрозділувідділу збуту.
Для здійснення свого просування, фабрика використовує два джерела реклами:
1) Публікація інформації про вироблену продукцію в декількох Українських друкарськихвиданнях.
2) Реклама на Харківських телеканалах TV.
Використовуючи ці джерела інформації, підприємство в 2007 році витратило нарекламу в газетах і журналах 20 тис. грн., а на TV 50 тис. гр. Але вже в 2008 році витрати на аналогічні послуги,але в якіснішому виконанні збільшилися.
На рекламу і друкарські видання пішли 32 тис. грн., а на рекламу TV місцевих каналів 88 тис. грн. Зробившина це ставку, підприємство забезпечило увагу до своєї продукції до 16%потенційних оптових покупців (ця цифра із статистичного дослідження, проведеннявідділом збуту і відділом маркетингу, методом прямого анкетування).
Реклама в друкарських виданнях і на TV дає незаперечний ефект, доказом цьому служить збільшення реалізації в регіонахЦентральної і східної України. Але зараз в Україні з'явився дуже ефективний рекламнийканал – Інтернет, і його головний сервіс www., (world wide web), який будь-яке підприємство всучасних умовах повинне використовувати. Інтернет є першою реалізацієюопосередкованого комп'ютерами гіпермедійного середовища, яке володієунікальними можливостями для реклами і виступає як два основоположні елементи:
По – перше, інтернет – новий засіб комунікації, що представляється комунікаційноюмоделлю “багато що, – багатьом”.
По– друге, інтернет – глобальний віртуальний електронний ринок, що не маєяких – або територіальних або віртуальних обмежень, дозволяє проводити продаж товарівбез дистриб'юторських фірм.
Проте, перш за все, така реклама націлена на:
— створення сприятливого іміджу фірми або товару, що дуже важливо для ХКФ«Харків'янка» у зв'язку з просуванням бренду. І забезпечення доступності інформаціїпро форму або продукцію для сотень мільйонів людей, зокрема географічно віддалених– регіонів Центральної і Західної України, а також країн ближнього зарубіжжя;
— реалізація всіх можливостей представлення інформації про товар:графіка, звук, анімація, відеозображення і багато що інше;
— оперативна реакція на ринкову ситуацію: оновлення даних прайс-листа, інформаціїпро фірму або товари, анонс нової продукції;
— продаж продукції через інтернет – одне віртуальне представництво дозволитьне відкривати торгових точок – тобто скоротити витрати по реалізації.
При цьому можна використовувати наступні елементи рекламної компанії: корпоративнийсервер Web- – для створення web-сторінки, банери, електронна пошта.
На Харківській кондитерській фабриці немає свого Web-сервера в інтернеті, але є сервер у Харківськоїбісквітної фабрики, якою належить контрольний пакет акцій ХКФ.
На Харківській кондитерській фабриці найбільш переважним було б використаннябанера, на сайті Харківській бісквітній фабриці. Основною метою цієї рекламної компаніїбуде – становлення іміджу підприємства і збільшення кількості оптових покупців.2.8 Фінансовийаналіз діяльності підприємства
Проведемо фінансовий аналіз діяльності підприємства.
Таблиця 2.8 — Фінансовий аналіз діяльності підприємства 2008 2007 Стаття Код Надходження Витрата Надходження Витрата 1 2 3 4 5 6 1.Рух засобів, в результаті операційної діяльності Прибуток (збиток) від звичайної діяльності до оподаткування 010 1826,0 199,3 Коректування на: Амортизацію необоротних активів 020 4385,3 X 5242,9 X Збільшення (зменшення) забезпечення 030 887,1 222,7 Збиток (прибуток) від нереалізованих курсових різниці 040 Збиток (прибуток) від не операційної діяльності 050 453,5 220,0 Витрати на оплату відсотків 060 89,0 X 122,8 X Прибуток (збиток) від операційної діяльності до зміни в чистих оборотних 070 7640,9 6009,7 Збільшення (зменшення): Оборотних активів 080 2950,4 3640,1 Витрат майбутніх періодів 090 115,4 46,0 Збільшення (зменшення): Потокових зобов'язань 100 14125,8 275,8 Доходів майбутніх періодів 110 - Грошові кошти від операційної діяльності 120 9550,7 2047,8 Сплачені: Відсотки 130 X 89,0 X 122,8 Податки на прибуток 140 X 321,0 X 247,2 Чистий рух засобів до надзвичайних ситуацій 150 9960,7 1677,8 Рух засобів від надзвичайних ситуацій 160 Чистий рух засобів від операційної діяльності 170 9960,7 1677,8 2.Дв-ие засобів в результаті інвестиційної діяльності Реалізація: Фінансових інвестицій 180 - X X Необоротних активів 190 3,3 X 14,0 X Комплексів власності 200 Отримані: Відсотки 210 X X Дивіденди 220 X X Інші надходження 230 X 5,3 X Отримання: Фінансових інвестицій 240 X 3,5 X Необоротних активів 250 X 10419,3 X 912,0 Комплексів власності 260 X X Інші платежі 270 X 365,7 X 228,8 Чистий рух засобів до надзвичайних ситуацій 280 10785,2 1121,5 Рух засобів від надзвичайних ситуацій 290 Чистий рух засобів від інвестиційної діяльності 300 10785,2 1121,5 3.Дв-ие засобів в результаті фінансової діяльності Надходження власного капіталу 310 20700,0 X X Отримані позики 320 510,6 X Інші надходження 330 X Погашення позики 340 X 1010,6 Сплачені дивіденди 350 X Інші платежі 360 X Чистий рух засобів до надзвичайних ситуацій 370 20700,0 500,0 Рух засобів від надзвичайних відносин 380 Чистий рух засобів від фінансової діяльності 390 20700,0 500,0 Чистий рух засобів за звітний період 400 45,9 56,3 Залишок засобів на початок року 410 146,7 X 90,4 X Вплив змін валютних курсів на залишок засобів 420 Залишок на кінець року 430 100,8 X 146,7 X 2.9 SWOT-аналіз ЗЕД підприємства
Проводячи аналіз підприємства, необхідно оцінити сильні і слабкі сторони вобласті його внутрішнього середовища.

Таблиця 2.9 — Сильні і слабкі сторони підприємстваОбласть діяльності СИЛЬНІ СТОРОНИ СЛАБКІ СТОРОНИ 1 2 3 ВИРОБНИЦТВО
1. Наявність резервів підвищення виробничих потужностей підприємства;
2. Високий рівень якості продукції.
1. Відносно невисока ємкість складського господарства;
2. Низький рівень завантаженню виробничих потужностей; ТЕХНОЛОГІЯ
1. Наявність високої технології на рівні НОУ-ХАУ;
2. Досвідчений колектив технологічної служби підприємства;
3. Широкі можливості в області розширення номенклатури виробів, що випускаються.
1. Брак вільних грошових коштів на розробку нових видів продукції;
2. Витіснення з асортиментних сегментів. ПЕРСОНАЛ 1.Сталий висококваліфікований колектив працівників.
1.Незначна питома вага молодих фахівців;
2.Припинення програми підвищення кваліфікації працівників. ОРГАНІЗАЦІЯ
1. Роками відпрацьований механізм управління кадрами;
2. Ефективний розподіл посадових обов'язків між керівниками 1. Відсутність ефективної маркетингової служби на підприємстві, підприємство фактично працює на замовлення. МАРКЕТИНГ
1. Висока репутація підприємства в області якісної продукції;
2. Низька ціна
1. Відсутність програми маркетингової служби на підприємстві;
2. Низький рівень реалізації;
3. Зростання конкуренції ФІНАНСИ
1. Фінансова незалежність від кредиторів
2. Можливість торгівлі через фірмову мережу магазинів
1. Зростання заборгованості дебіторів;
2. Кредиторська заборгованість до бюджету.
На основі проведеного дослідження по виявленню сильних і слабких сторін увнутрішньому середовищі підприємства, можна сформувати SWOT матрицю, що відображає можливості і погрозипідприємства при комплексному підході до раніше описаним негативам і позитивам.

Таблиця 2.10 — SWOT – матрицяСИЛЬНІ СТОРОНИ СЛАБКІ СТОРОНИ 1 2
1.       Імідж;
2.       Якість;
3.       Широкий асортимент;
4.       Сучасні технології;
5.       Кваліфікований персонал;
1.       Нерозвиненість маркетингу;
2.       Відсутність ефективної системи управлінського обліку;
3.       Сповільнена реакція на ринкові вимоги;
4.       Пошук невеликих часткових поліпшень, що грунтуються на минулих результатах роботи. МОЖЛИВОСТІ ПОГРОЗИ
1.       Ефект масштабу;
2.       Збільшення ринкової частки;
3.       Збільшення прибутку;
4.       Захоплення ринкової ниші на Російському ринку;
5.       Можливість відкриття фірмових магазинів в РФ;
6.       Випуск нових видів продукції на російський сектор
7.       Посилення конкурентів;
8.       Посилення податкового тиску;
9.       Витіснення на регіональних ринках;
10.    Витіснення з асортиментних сегментів;
11.    Поглинання сильнішою компанією або промисловою групою;
12.    Погіршення міждержавних відносин.
13.    Погіршення платоспроможного попиту.
Використовуючи зведену матрицю, можна виявити ті цілі, які підприємству необхіднонегайно досягати з урахуванням своїх переваг і недоліків для збільшення об'ємівреалізації:
— збільшення об'ємів випуску і збуту продукції, використовуючи високуконкурентоспроможність продукції в області цінового і якісного показників;
— розширення роздрібної фірмової торгової мережі, як стратегічного каналузбуту продукції, в цілях отримання підвищеного прибутку в результаті роздрібноїторгової націнки;
— використання вільних потужностей для розширення асортименту виробництванайбільш рентабельної продукції, що має попит, в цілях отримання вільних оборотнихкоштів.
3 РОЗРОБКА ІОБҐРУНТУВАННЯ ЗАХОДІВ ЩОДО ВИХОДУ ПІДПРИЄМСТВА ЗАТ«ХАРКІВ'ЯНКА» НА ЗОВНІШНІЙРИНОК3.1 Визначення сегментудіяльності підприємства на зарубіжному ринку
ХКФ «Харків'янка» – є одним з найбільших імпортерів кондитерських виробів в Україні. У цьому сегменті ринкупідприємство вдало працює з 1985 року. Імпорт – це основнийзовнішньоекономічний напрям діяльності товариства. На даний момент підприємстворозробляє заходи, щодо виходу підприємства на зовнішній ринок зі своєюпродукцієї.
Основними стратегічними цілями фабрики є вихід на ринок Росії.
Для успішної діяльності на зовнішньому ринку потрібно досконально вивчитита проаналізувати потенційний ринок збуту своєї продукції.
Ринок кондитерськихвиробів Росіїрозвивається високими темпами, про що свідчать щорічне зростання об’ємуреалізації продукції.
Товари,що реалізуються на ринку, – шоколад,карамель, цукерки, ірис, драже, мармелад, зефір, шоколадно-вафельні торти .
Обсягпродажів в 2008 р. – $9-10 млн. Структура ринку – 80% – імпортна продукція, до 20% – вітчизняна (угрошовому виразі).
Кількість операторів – 20 крупних імпортерів і оптовиків, більше 150 роздрібних для гуртовихфірм і приватних підприємців.
Ринок кондитерських виробів Росії настільки динамічний, щобагато операторів, як з'ясувалося, не помічають тих гравців, які отримують вжедо 10% загального прибутку Дійсно, багатьом озиратися по сторонах просто ніколи– адже у них приріст продажівскладає 200-300% в рік.
Спільний риноккондитерських виробів складає 1% ВВП
У Росіїкондитерський ринок менш консолідований в порівнянні з українським – 10 лідерівзаймають 45% ринку.
• Споживаннякондитерських виробів складає 16 кг/чіл в рік
• Сегментшоколадних виробів займає найбільшу частку ринку в грошовому виразі і є самимшвидкорослим. У натуральному виразі найбільшу частку займає сегмент борошнянихвиробів.
• У п'ятіркулідерів ринку входять 2 російських гравця і 3 міжнародних
По оцінкахекспертів, з урахуванням часток ринку крупних операторів реалізації кондитерських виробів за минулий рік збільшилися на100-130%.
/>
Рисунок 3.1 — Ринок кондитерських виробів, млрд. дол.
Таблиця 3.1 — Основні виробники (у натури. виразі), 2008Основні виробники % Об'єднані Кондітери 11,70% Nestle| 5,10% Восток КД 4,90% Mars| 5,40% Рошен 3,80% United Bakers| 3,00% Солодко 2,60% Kraf & Foods 2,70% КОНТІ 2,80% Інші 57,90%

/>
Рисунок 3.2 — Основні виробники (у натури. виразі), 2008
Споживачі
Як вже відзначалося раніше, споживачами продукції є фізичні та юридичніособи, які споживають кондитерськи вироби .
Усіх споживачів кондитерськихвиробів можнасегментувати за критеріями, які зображені на рис. 3.3.

/>
Рисунок 3.3 — Розподілспоживачів за критеріями кондитерських виробів
На основі проведеноїсегментації було виділено три сегменти, описані за допомогою таблиці 3.2.
Таблиця 3.2 — СегментаціяспоживачівНазва сегменту Опис сегменту Сегмент А Юридичні особи – невеликі магазини Сегмент В Фізичні особи, замовники невеликих поставок, для власного споживання Сегмент С Юридичні особи замовники крупних поставок — супермаркети
Більшдетально сегментацію споживачів заобсягами замовлень можна побачити за допомогою рис. 3.4.
Якбачимо з рис. 3.4 більшість доходу приносять покупцісегменту А, хоча це не дає можливості надавати послуги лише в даному сегменті.
/>
Рисунок 3.4 — Сегментація замовників за обсягами замовлень
Конкуренціяна ринку
Данийринок є ринком чистої конкуренції, конкурентна боротьба ведеться за допомогоюкількості та якості продукції.Конкуренція на ринку має товарний характер.
Основніконкуренти на ринку кондитерських виробів Росіїнаведені за допомогою таблиці 3.3.
Таблиця3.3 -Основні конкуренти на ринку кондитерських виробів Росії№ Назва підприємства Адреса Телефон 1 2 3 4 1 Об'єднані Кондітери
115492, м. Москва, вул. 6-а Радіальна, б. 7
(495) 506-74-79 2 Nestle 107258, м. Москва, вул. Глебовська, б. 20 «Б», стр. 4. (495) 632-00-21 Продовження таблиці 3.3 1 2 3 4 3 Восток КД м. Москва, вул. Липецька, б.7, офіс 4. (495) 510-75-03 4 Mars м. Москва, Варшавське шоссе, б. 125 Д корпус 2 офіс 102 (495) 382-7647 5 Рошен м. Москва, Востряковский пр-д, б.10 Б, стр.1, 2 эт., офіс 209 (495) 781-80-89
Порівнянняконкурентів підприємства за критеріями, що мають вплив на замовників при виробника,подано у таблиці 3.4.
Підприємстваоцінено за п'ятибальною шкалою у порядку покращення показників критерію, тобто1 — «найгірше», 4 — «найкраще».
Приймемо,що якість продукції в оцінюваних підприємствах є однаково високою.
Таблиця 3.4-ПорівнянняконкурентівКритерії порівняння Об'єднані Кондітери Nestle Восток КД «Mars Рошен Ціни 4 3 4 3 4 Технологічні можливості обладнання 4 2 3 4 4 Система збуту 3 3 2 2 3 Ассортимент 3 3 3 4 4 Час перебування на ринку 3 2 1 4 3 Цінова політика 3 4 4 4 4 Швидкість поставок 2 3 3 3 4 Середній бал 3,14 2,85 2,86 3,43 3,71
Виходячи з табл. 3.4., робимо висновок, що ХКФ «Харків'янка» при виході на ринок Росії нематиме переваг перед конкурентами у першу чергу через слабку системи збутутоварів та відсутності досвіду та відомості на ринку Росії.3.2 Розробкастратегії щодо поліпшення і розвитку ЗЕД підприємства
Для подальшого розвитку зовнішньоекономічної діяльності, а також длязбільшення ринку збуту своєї продукції ХКФ «Харків'янка» має намір вийти на зовнішній риноксусідських держав, в першу чергу на ринок Росії. Для цього необхідно розробитиефективну маркетингову стратегію підприємства.
Заходи спрямовані на просування продукції
ХКФ «Харків'янка» не має власних виробничих потуг у Росії, а їх будівництво не може бутиздійснено через брак коштів, тому найвдалішою формою виходу на зовнішній ринокдля підприємства є прямий експорт.
При прямому експорті підприємству потрібно постійно шукати покупців длясвоєї продукції на зовнішньому ринку. При цьому необхідно постіні іноземніпоїздки для ведення переговорів або для демонстраційних цілей. Тому дляпідприємства є необхідним створення представництва або філіала на територіїРосії.
До обов’язків представництва будутьвіднесено:
-        пошукпокупців продукції ХКФ «Харків'янка»;
-        демонстраціятовару;
-        участь умісцевих виставках.
Стратегія маркетингу підприємства спрямована на завоювання високоїринкової позиції і конкурентноздатності як по якості товару, так і по йогоціні, шляхом привабленнянових замовників.
Для цього планується здійснити маркетинговізаходи, які за проведеними маркетинговими дослідженнями були виявлені найбільшефективними.
До них відносяться:
-                    Direct Mail —розсилка потенційним замовникам рекламних матеріалів підприємства (перелікпослуг з цінами на них) у вигляді ділових пропозицій.
В рамках діяльності менеджерівпланується відвідування ними підприємств, що отримали ділові пропозиції попошті, з метою отримання замовлень. Менеджери виконують роль посередника міжпідприємством та замовниками, роблячи акцент на тих вигодах, які принесеклієнту заключення договору саме з нашою фірмою.
Данийспосіб приваблення клієнтів досить ефективний для виявлення потенційнихзамовників, а також для налагоджування комерційних зв'язків, збору інформаціїпро споживачів.
-        заочна участь унаступних виставках: «Кондитер 2009».
Заочна участь у виставках передбачаєроздачу рекламних матеріалів підприємства всім відвідувачам та учасникам виставки.Інформація про фірму знаходиться на інформаційних стендах організаторів, вдовіднику виставки, на реєстрації.
Такийспосіб участі у виставках для невеликого підприємства є найбільш прийнятний.Вартість заочної участі у виставках значно нижча, ніж стаціонарна, і повністювиправдовує затрачені на неї кошти.
Такожпланується відвідування менеджерами інших спеціалізованих виставок (Rex,Управління підприємством, Солодощі та інших) з метою накопичення інформації про потенційних клієнтів шляхомособистого обміну візитними картками з представниками підприємств-учасників тазбору інформації про них, а також з метою накопичення інформації проконкурентів.
-        Реклама вспеціалізованих виданнях, таких як «Поради кондитера», «Світ солодощів».
-        Надання знижок.
Длязалучення новихклієнтів та підсиленняїх прихильності до підприємства, ХКФ «Харків'янка» надаватимуться знижки до 10%на повторні замовлення (замовлення клієнта для відділень в інших регіонах ).
-        Надсиланнявітальних листівок на свята.
-        Швидке позачерговевиконання замовлення.
Строки виконання замовлень єнадзвичайно важливим критерієм. Швидке та якісне виконання замовлень євизначальним фактором для ХКФ «Харків'янка».
В кондитерській продукції співвідношення ціна-якість не завждиє визначальним фактором при виборі підприємства-виробника, важливим часто є умови співпраці та лояльність дозамовника, тому важливою є репутація та культура не тільки підприємства вцілому, але і її лідерів, керівників.
Основнізаходи маркетингу ХКФ «Харків'янка» відображено вбюджеті маркетингу, що представлений у табл. 3.5.
Таблиця 3.5 — Заплановані витрати на заходи маркетингу, на2009 рік№ п/п Статті витрат Сума, тис. грн. 1 2 3 1 Direct Mail (адресна розсилка) 28 2 Участь у виставках 13 3 Надсилання вітальних листівок на свята 4 4 Відвідування різноманітних спеціалізованих виставок 4 5 Реклама в спеціалізованих виданнях 56 РАЗОМ 105 3.3 Оцінка ефективностізапропонованої стратегії розвитку
Оцінка ефективностізапропонованих заходів здійснюємона основі фінансовихпоказників за останній рік та прогнозованих фінансових даних після виходу наринок кондитерських виробів Росії. Необхідні для розрахунку дані зводимо в таблицю 3.6.
Таблиця 3.6 -Показники експортно-імпортної діяльності підприємства№ п/п Показники експортно-імпортної діяльності підприємства Період 2009 2008 1. Контрактна вартість кондитерських виробів, тис. грн. 15770,49 13586,62 2. Акцизні збори, тис. грн. 33,79377 33,96659 3. Мито і митні збори, тис. грн. 73,22074 79,25581 4. Транспортні витрати, тис. грн. 1070,14 1245,441 5. Вантажно-розвантажувальні витрати, тис. грн. 563,2318 566,1095 6. Складські витрати, тис. грн. 281,6152 113,1556 7. Експедиторські витрати, тис. грн. 270,3515 45,28922 8. Страхові витрати, тис. грн. 67,58755 113,2224 9. Інші витрати на ЗЕД, тис. грн. 56,32251 45288,76 10 Виробнича собівартість продукції, тис. грн. 50690,86 49365,2 11. Поза виробничі витрати, тис. грн. 5632,318 5661,096 12. Ціна імпорту, тис. грн. 11,26504 11,88798 13. Кількість імпорту, т. 2478,22 2264,438 14. Коефіцієнт кредитного впливу 1,151938 1,157879 15. Експортна виручка за умов надання комерційного кредиту, тис. грн. 51974,584 49978,063
Графічно відношення основнихпоказників експортно-імпортноїдіяльності підприємства у плановому році з аналогічним періодом у минулому році відображені нарисунках 3.5 – 3.6.
/>
Рисунок 3.5 — Контрактнавартість кондитерськихвиробів, тис. грн
Як бачимо з даного графіка,після виходу підприємства на новий зовнішньоекономічний ринок, імпорт продукціїрізко зрасте за рахунок збільшення виробництва.

/>
Рисунок 3.6 — Митні,транспортні та страхові витрати
Зі зростаннямекспортно-імпортних операцій, зросте й митні, транспортні та страхові витратина продукцію. Таке зростання позначене на даному рисунку. Оцінку ефективності ЗЕД здійснюємо втакій послідовності:
Накладні витрати в аналізованому ібазовому році.
/>                                                   (3.1)
Де: Ст – транспортні витрати за базисомпостачання, тис. грн.
Сзр – вантажно-розвантажувальні витрати,тис. грн.
Сскл – складські витрати, тис. грн.
Секспед – експедиторські витрати, тис. грн.
Сстр – страхові витрати, тис. грн.
Сін – інші витрати, тис. грн.
Сн 2008 = 1245,441 + 566,1095 + 113,2224 +181,1556 + 45,28922 + 113,2224 = 2264,4401 тис. грн.
Сн 2009= 1070,14 + 563,2318 + 281,6125 +270,3515 + 67,58755 + 56,32251 = 2309,2485 тис. грн.
Витрати на імпорт в аналізованому табазовому році.
/>                                                                   (3.2)
де: Ск – контракт навартість імпортної сировини, тис. грн.
Сн – накладні витрати, тис. грн.
Са – акцизні збори, тис. грн.
См – мито і митні збори, тис. грн.
Сзтімп 2008 =13586,62 + 2264,4401 + 33,96659 + 79,25581 = 15964,281 тис. грн.
Сзтімп 2009 =15770,40 + 2309,2485 + 33,79377 + 73,22074 = 18186,751 тис. грн.
Виручка від експорту за готівку ваналізованому та базовому році.
/>                                                                                  (3.3)
де: ВРекс к – виручка відекспорту та за умов надання комерційного кредиту, тис. грн.
Ккв – коефіцієнт кредитного впливу.
ВРекс г 2008 = /> = 51974,584 тис. грн.
ВРекс г 2009 = /> = 49978,063 тис. грн.
– Виручка від імпорту в аналізованомута імпортному році

/>                                                                               (3.4)
де:
Цімп – середня ціна імпорту, тис.грн.
Nімп – кількість імпорту в тонах, тис.грн.
ВРімп 2008 =11,88798 · 2264,438 = 26919,593 тис. грн.
ВРімп 2009 = 11,26504 · 2478,22 = 27917,247тис. грн.
– Витрати від експорту ваналізованому та базовому році.
/>                                                                               (3.5)
де: Свир – виробничасобівартість, тис. грн.
Смв – поза виробничі витрати, тис. грн.
Сзт екс 2008 = 45288,76 + 5661,096 = 50949,856тис. грн.
Сзт екс 2009 = 50690,86 + 5632,318 = 56323,178тис. грн.
Прибуток від імпорту в аналізованомута базовому році.
/>                                                                              (3.6)
де: Врімп –виручка від імпорту, тис. грн.
Сзт імп – витрати на імпорт, тис.грн.
Пімп 2008 =26919,593 – 15964,281 = 10955,312
Пімп 2009 = 27917,247 – 18186,751 = 9730,496

– Прибуток від експорту ваналізованому та експортному році.
/>                                                                                    (3.7)
ВРексг – виручка від експорту за готівку,тис. грн.
Сзт екс – витрати на експорт, тис. грн.
Пекс 2008 = 51974,584 – 50949,756 = 1024,726тис. грн.
Пекс 2009 = 49978,063 – 56323,178 = — 6345,115тис. грн.
– Експортно-імпортні витрати ваналізованому та базовому році
/>                                           (3.8)
де: Сзт екс – витрати наекспорт, тис. грн.
Сзг імп – витрати на імпорт, тис. грн.
Векс-імп 2008 = 50949,856 + 15964,281 = 66914,137тис. грн.
Векс-імп 2009 = 56323,178 + 18186,751 = 74509,929тис. грн.
– Прибуток від експортно-імпортнихоперацій в аналізованому та базовому році.
/>                                                                           (3.9)
де: Пекс –прибуток від експорту, тис. грн.
Пімп – прибуток від імпорту, тис.грн.
Пекс-імп 2008 =1024,728 + 10955,312 = 11980,04 тис. грн.
Пекс-імп 2009 = 6345,115 — 9730,496 = 3385,381тис. грн.

Ефективність ЗЕД в аналітичномубазовому році.
/>                                                                          (3.10)
де: Пекс-імп – прибутоквід експортно-імпортних операцій, тис. Грн.
Векс-імп – витрати на експортно-імпортних операцій, тис. Грн.
Езед 2008 = /> %.
Езед 2009 = /> %
Таблиця 3.7 — Показники для аналізу ефективностізовнішньоекономічної діяльностіПоказники Індекс Одиниця виміру Величина Відхилення Аналізована,2008 Базова, 2009 Абсолютне Відносне % Ефективність ЗЕД
ЕЗЕД % 4,543 17,903 13,360 394 Прибуток від експортно-імпортних операцій
ПЕКС-ІМП тис. Грн. 3385,381 11980,04 8594,659 354 Експортно-імпортні витрати
ВЕКС-ІМП тис. Грн. 74509,929 66914,13 7595,792 90 Прибуток від експорту
ПЕКС тис. Грн. -6345,115 1024,728 7369,843 16
Прибуток від
імпорту
ПІМП тис. Грн. 9730,496 10955,31 1224,716 112 Витрати на експорт
СЗТ ЕКС тис. Грн. 56323,178 50949,85 -5373,322 90 Витрати на імпорт
СЗТ ІМП тис. грн. 18186,7 15964,28 -2222,47 88
Виручка від експорту
за готівку
ВРЕКС Г тис. грн. 49978,063 51974,58 1996,521 104 Виручка від імпорту
СВИР тис. грн. 27917,247 26919,59 -997,654 96
Коефіцієнт
кредитного впливу
ККВ част. од. 1,151 1,157 0,005 100
Виручка від експорту
за умов надання
комерційного
кредиту
ВРЕКС К тис. грн. 57571,63 60180,28 2608,65 105
Виробнича
собівартість
СВИР тис. грн. 50690,86 45288,76 5402,1 89
Позавиробничі
витрати
СПВ тис. грн. 5661,096 2632,318 28,778 100 Середня ціна імпорту
ЦІМП тис. грн. 11,265 11,887 0,622 10691 Кількість імпорту
NІМП т 2478,22 2264,43 -213,782 86 Контрактна вартість сировини
СК тис. грн. 15770,49 13586,62 -2183,87 98 Накладні витрати
СН тис. грн. 2309,248 2264,440 -44,808 100 Акцизні збори
СА тис. грн. 33,793 33,966 0,172 108 Мито і митні збори
СМ тис. грн. 73,220 79,255 6,035 116 Транспортні витрати за базисом постачання
СТ тис. грн. 1070,14 1245,441 175,301 116
Вантажно-розвантажувальні
витрати
СЗР тис. грн. 563,231 566,109 2,877 100 Складські витрати
ССКЛ тис. грн. 281,625 113,222 -168,392 40 Експедиторські витрати
СЕКСПЕД тис. грн. 270,351 181,155 — 89,195 67 Страхові витрати
ССТР тис. грн. 67,587 45,289 — 22,298 67 Інші витрати
СІН тис. грн. 56,322 113,222 56,899 201
Розробленийкомплекс маркетингу є найбільш оптимальний для ХКФ «Харків'янка» і відповідає стратегії, що була обрана для підприємства.
Запропонована маркетинговастратегія виходу на зовнішній ринок і рекомендації та пропозиції допоможутьпідприємству розширити свою діяльність та отримати додатковий прибуток.

4 ОХОРОНА ПРАЦІ ТА НАВКОЛИШНЬОГОСЕРЕДОВИЩА
4.1 Загальні питання охорони праці
Охорона праці – це системаправових, соціально-економічних, санітарно-гігієнічних, лікувально-профілактичних,організаційно-технічних заходів і зсобів, що направлені на збереження життя,здоров’я та працездатності людини в процесі праці.
Повністю безпечних виробництв небуває, тому задача охорони праці полягає в тому, щоб звести до мінімумувірогідність захворювання або поразки працюючого з одночасним забезпеченнямкомфорту при максимальній продуктивності праці. Реальні умови праціхарактеризуються, як правило, наявністю деяких небезпечних та шкідливихвиробничих факторів [36]. Існує два напрямки підвищення безпеки праці:
а) зниження виробничої небезпекишляхом створення досконаліших засобів захисту,
б) підвищення індивідуальноїзахищеності працюючих шляхом організації більш безпечної поведінки.4.2 Управлінняохороною праці підприємства ЗАТ «Харків'янка»
Управління охорони праціґрунтується на Законі України «Про охорону праці» [36] і включає застосуванняряду способів і форм юридичної дії на органи і об’єкти управління охороноюпраці – зокрема, підприємства регіону, вдосконалення технологічних процесів івиробничого устаткування.
На підприємстві ЗАТ«Харків'янка»питаннями охорони праці займається відділ охорони праці. Схема відділу охоронипраці підприємства представлена на рис. 4.1, яка вирішує наступні задачі:
а) забезпечення безпеки виробничогопроцесу,
б) забезпечення працюючих засобамиіндивідуального і колективного захисту,
в) підвищення кваліфікаціїпрацівників з питань охорони праці,
г) вибір оптимальних режимів праціі відпочинку працюючих,
д) пропаганда безпечних методівроботи.
На підприємстві з кількістюпрацюючих більше 50 чоловік, працедавець створює службу охорони праці. Якщоменше 50 чоловік, то функції служби охорони праці можуть виконувати у порядкусумісництва особи, що мають відповідну підготовку. Якщо менше 20 чоловік, тодля виконаня функції охорони праці можуть притягуватися сторонні фахівці (абокерівник). Служба охорони праці підпорядкована директору підприємства.
На підприємстві ЗАТ «Харків`янка»працює 1452 чоловік.
Схема управління охороною працікомпанії приведена на рисунку 4.1.
/>
Рисунок 4.1 — Схема управлінняохороною праці на підприємстві ЗАТ «Харків`янка»4.3 Виробничасанітарія
В процесі трудової діяльностілюдина піддається дії цілого ряду чинників: мікроклімату, умов серидовища,інтенсивності праці і т.д. З метою досягнення безпечних умов праці необхіднообгрунтувати, підтримувати і контролювати дотримання параметрів цих чинників.
Розділ складений стосовно робочого місцявідділу організації праці та заробітної плати. Робота відділу зв'язана іззастосуванням ПЕОМ. Тому для неї характерний вплив наступних небезпечних ташкідливих виробничих факторів: для нервово — емоційної напруги, напругазорового аналізатора, монотонність, дія неякісного виробничого освітлення інезадовільних параметрів мікроклімату.
4.3.1 Мікроклімат
Мікроклімат робочої зони — це умовитеплового і газового обміну людини з навколишнім середовищем на робочому місціпри трудовій діяльності. Мікроклімат характеризується температуроюнавколишнього середовища, показником відносної вологості, швидкістю рухуповітря, інтенсивністю теплового випромінювання ДСН 3.3.6.042 – 99 [38]. Ціпараметри окремо і в комплексі впливають на організм людини, визначаючи йогосамопочуття і працездатність.
Витрати енергії складають не більше 120ккал/год, що у відповідності з
ГОСТ 12.1.005 – 88 [39] відноситься долегкої 1а категорії важкостіробіт
характеризується оптимальними параметрами мікроклімату, які представлені в таблиці4.1.
Таблиця 4.1- Оптимальнінорми параметрів мікрокліматуПеріод року Категорія робіт Температура, °С Відносна вологість, % Швидкість руху повітря, м/с, (не більше) Холодний Легка 1а 22-24 40-60 0,1 Теплий Легка 1а 23-25 40-60 0,1
4.3.2 Вентиляція і опалення
Для забезпечення оптимальнихпараметрів мікроклімату у відділі організації праці та заробітної платипідприємства передбачена система вентиляції, спроектована згідно СНиП 2.04.05 –91* [40] і здійснюється застосуванням кондиціювання із зволоженням (принеобхідності) повітря, що регулюється автоматично за заданою програмою, а вхолодну пору року – опалення, теплоносієм є вода.
4.3.3 Виробниче освітлення
Для забезпечення параметрівосвітлення, необхідних для плідної роботи, застосовується сполучене освітлення,яке складається з природного і штучного і нормується ДБН В 2.5-28-2006.
В приміщенні фінансово-економічноговідділу передбачена наявність природного білого освітлення, здійснювана черезсвітлові отвори в зовнішніх стінах, а також система штучного рівномірногозагального і комбінованого освітлення. Природне освітлення нормуєтьсякоефіцієнтом природної освітленості КПО (енIII).Для зорових робіт, що виконується економістом, середньої точності з якнайменшимоб’єктом розрізнення о,5-1 мм (розряд IV,під розряд б) енIII= 1,5 %. Значення КПО (енIII)для будівель в IV поясі клімату, визначається по формулі:
енIV= енIII* m*c,                                                                             (4.1)
де енIII– значення КПО для ІІІ пояса світлового клімату,складає 1,5 %,
m – коефіцієнт світлового клімату,m = 0,9 %,
c– коефіцієнт сонячності клімату, с = 0,8 %.
Штучне освітлення виконано заситемою загального освітлення, коли освітлюється рівномірно все приміщеня, і засистемою комбінованого освітлення, коли, окрім загального освітлення, наробочих місцях встановлюються світильники місцевого призначення, що створюютьпідвищену освітленість робочих місць. Штучне освітлення нормується мінімальноюосвітленістю Еmin= 200лк. Характеристика освітлення представлена втаблиці 4.2.
Таблиця 4.2 – Характеристика освітленняприміщення фінансово економічного відділуНайменування основних виробничих приміщень Площа підлоги, м² Розряд зорової роботи Освітлення Природне Природне Вид освітлення
КПО енIII, %
Нормована освітленість, Еmin, лк Фінансово-економічний відділ 36 IV «б» Бічне, однобічне 1,5 200
Для штучного освітленнязастосовуються відкриті світильники ЛСП з люмінесцентними газорозряднимилампами ЛД40-4. Лампи економічні і мають склад спектру, близький до сонячного.На підприємстві ЗАТ «Харків`янка» в приміщеннях, де безпосередньо працюютьфахівці, застосовуються світильник прямого світла, а в коридорах, побутових ісанітарних приміщеннях – світильники розсіяного світла.
4.3.4 Шум
Шум і вібрація, як доводятьдослідження, погіршують умови праці, надають шкідливу дію на організм людини.
Допустимий рівень шуму вприміщенні, де працюють з ПЕОМ встановлює ГОСТ 12.1.003-83* [42]. Джереламишуму для працівників є джерела живлення, пристрої вентиляції, принтери та ін…Рівень звуку в приміщенні на робочому місці, де розв’язуються задачі, щовимагають концентрації уваги, не перевищують 50дБ (А).
Заходи по зниженню рівня звуковоготиску наступні:
-                    звукоізоляція виробничих приміщень,
-                    заміна матричних принтерів на лазерні, згідноДСаНПіН 3.3.2.007-98.

4.3.5 Електромагнітнівипромінювання
Електромагнітні випромінювання,впливаючи на організм людини в дозах, що перевищують допустимі, можутьвиявитися причиною професійних захворювань, джерелом випромінювання в ПЕОМ єелектронна променева трубка дисплею. Враховуючи, що на підприємстві робочімісця оснащені ПЕОМ нового покоління, напруженість електромагнітного поля неперевищує 5В/м, а напруженість електростатичного поля – не більше 20Вт/м².
4.4 Міри безпеки
Особливе значення на підприємствіЗАТ «Харків`янка» надають електробезпеці.
Електробезпека – це системаорганізаційних і технічних заходів і засобів, що забезпечують захист людей віднебезпечних і шкідливих дій електричного струму і електромагнітного поля згідноПУЭ-87 [45]. По небезпеці ураження людей електричним струмом приміщення віддлівє приміщення з підвищеної небезпеки.
Пердбачено дві групи заходівзахисту від поразки електричним струмом: ГОСТ 12.1.019-79*[46] та ГОСТ 12.1.030-81* [47].
1)               Технічні заходи захисту:
-                    конструктивні заходи – для захисту віддотику до напруго провідних елементів,
-                    захисні кожухи.
2)               Забезпечення неприступності напругопровідних частин:
-                    схемно-конструктивні – для запобіганнянебезпеки поразки електричним струмом при замиканні на корпус або пробноїізоляції, які у свою чергу досягаються шляхом,
-                    застосування малих напруг (42В, 12В);
-                    застосування захисного заземленняелектроустановок;
-                    занулення;
-                    застосування захисного відключення;
-                    застосування електротехнічних захиснихзасобів і запобіжних пристосувань (ізолюючі, захищаючі, запобіжні).
3)               Організаційні заходи захисту:
-                    проведення інструктажу робочогоперсоналу по техніці безпеки при експлуатації електроустановок;
-                    забезпечення привильноговикористовування засобів захисту, контроль стану засобів, наявність знаків іплакатів безпеки та ін.
4.5 Пожежна безпека
Пожежна безпека – це стан об’єктупри якому зі встановленою вірогідністю включається можливість виникнення ірозвитку пожежі.
Категорія приміщення фінансово-економічноговідділу згідно НАПБ Б 07.005-86 [48] з вибухо- та пожежонебезпекою відноситьсядо категорії – В, а ступінь вогнестійкості будівлі – ІІ згідно ДБН В.1.1-7-2002[49].
Аналіз робочого місця показує, щоспалах може виникнути в разі дії електричного струму при порушенні електричноголанцюга схеми:
-                    недотримання протипожежних норм впроцесі експлуатації засобів,
-                    опалювання і вентиляції,
-                    порушення протипожежних інструкцій,
-                    перевантаження провідників струму і їхнеправильної експлуатації,
-                    проведення ремонтних робіт бездотримання правил.
Пожежна безпека забезпечується наступнимизаходами ГОСТ_12.1.004-91:
1)    Системоюзапобігання пожежі:
-                    контроль і виміри ізоляції;
-                    наявність плавких вставок і запобіжниківв електричній мережі;
-                    використання захисного заземлення ізанулення;
2)    Системоюпожежного захисту:
-                    аварійне виключення і перемиканняапаратури;
-                    наявність первинних засобівпожежегасіння;
-                    система сповіщення – звуковасигналізація.
3)    Організаційнимизаходами щодо пожежної безпеки:
-                    навчання персоналу протипожежнимправилам;
-                    видання необхідних інструкцій, плакатів,засобів наглядної агітації;
-                    план евакуації.
Відповідно до вимог до системипожежного захисту в будівлі передбачений водопровід з внутрішніми пожежнимикранами. В приміщенні передбачено використовувати вуглекислотні вогнегасникиВВК-5 місткістю 5 літрів. Для даного приміщення достатньою є наявність одноговогнегасника, який знаходиться на видному і досяжному місці.
4.6 Ергономічні вимоги докомплектації робочого місця
При комплектації робочого місцяважливо дотримуватися ергономічних вимог. Забезпечення організації робочогомісця оператора за дисплеєм передбачає організацію робочого місця відповідно доантропометричних характеристик, виконання ергономічних вимог до розміщеннятехнічних засобів на робочому місці, до кольоро- і світлотехнічнимхарактеристикам дисплеїв, до буквенно-цифрової інформації дисплеїв, клавіатури.
Фізіологічна раціональна робочапоза досягає виконанням наступних умов:
а) відстань від очей оператора додисплею – 500-700 мм,
б) природний нахил корпусу вперед –5-10°,
в) кут згинання між стегном іголінню 95-13,
г) ступні на підлозі,
д) стегно горизонтально,
є) оператор максимальних розмірівне повинен упиратися ступнею в стійку столу або підставки,
ж) оператор має нагоду спиратисяліктем на робочу поверхню,
з) можливість роботи з документами,
й) відстань від сидіння стільця донижнього краю робочої поверхні – не менше 150 мм.
На робочому місці, що вивчається,використовуються наступні технічні засоби: монітор, клавіатура, системний блок,ПЕОМ, принтер, маніпулятор «миша», телефон.
4.7 Охорона навколишньогосередовища
В Україні охороні навколишньогосередовища надається останнім часом значна увага: розроблений і прийнятий додій: Закон України „Про охорону навколишнього природнього середовища”, Закон„Про охорону атмосферного повітря”, Земельний Кодекс України, Закон України„Про тваринний світ”, Кодекс України про надра, Водний кодекс України тощо.
В процесі роботи ЗАТ «Харків'янка» з’являютьсяпаперові і дрібні виробничі відходи, які необхідно утилізувати. Для цьогоорганізація має працівників, які щодня в кінці робочого дня проводять вологеприбирання і виносять відходи що нагромадилися. Надалі ці відходи вивозятьсяспеціальними машинами міських очисних служб і таким же чином утилізувати.
На підприємстві водавикористовується в санітарно-гігієнічних цілях. Для спуску виробничих ігосподарських вод передбачають каналізаційні пристрої. Каналізація складаєтьсяз внутрішніх каналізаційних пристроїв, розташованих в будівлі зовнішнійканазаційній мережі (підземних труб, каналів, оглядових колодязів), насоснихстанцій напірних і самотічних колекторів, споруд для очищення, знешкодження іутилізації стічних вод, пристрої їх випуску у водоймище.
В 2003 році виконаний ряд заходівщодо досягнення встановлених нормативів безпеки, гігієна праці, попередженнявипадків виробничого травматизму, професійних захворювань і аварій.
Джерелом водопостачання є міськийводопровід. Господарсько-побутові зливи відводяться в міську каналізацію.Тверді виробничі відходи, паперові відходи, люмінесцентні лампи, пари ртуті, щомістять, складують по окремості і направляють спеціалізованим організаціям напереробку. Тверді побутові відходи за договором з комунальними службами містамививозяться і складують на полігоні в спеціально відведеному місці.
4.8 Індивудуальне завдання
В цьому розділі розраховане штучнеосвітлення кабінету фінансово-економічного відділу. Проведемо розрахуноккількості світильників необхідних для забезпечення Eminі потужності освітлювальної установки, необхідноїдля забезпечення у відділі організації праці та заробітної праці нормальногоосвітлення ДБН В 2.5-28-2006 [41].
Необхідний поток однієї лампирозраховується за формулою:
Фл = Emin*k*S*Z/N*n*η,                                                               (4.2)
Кількість світильниківвраховується:
N = Emin*k*S*Z/Фл*n*η,                                                              (4.3)
де: Emin– min нормованаосвітленість, лк,
к – коефіцієнт запаса,
S– освітлювальна площа м²,
Z – коефіцієнт мінімальноїосвітленості,
N– число світильників,
n– число ламп у світильнику,
η– коефіцієнт використання світового потоку в долях одиниці.
Для VIб-горозряду виконаних робіт Emin= 200 лк.
Коефіцієнт запаса к = 1,2,освітлювальна площа S= 36 м², висота Н = 4м, коефіцієнт мінімальної освітленості (коефіцієнтнерівномірності освітлення) Z=1,1.
У фінансово-економічному відділі використовуютьсвітильники ЛСП 40х4 з лампами ЛД (люмінесцентні денного світла). Необхіднийпотік однієї лампи Фл = 2225лм. Число ламп в світильнику n= 4 шт. Коефіцієнт використання світового потоку в долях одиниці 0,49.
Маючи вищенаведені дані, розрахуємокількість світильників в приміщенні відділу організації праці та заробітноїпраці ЗАТ «Харків'янка» :
N= (200*1,2*36*1,1)/(2225*4*0,49) = 1,17 = 2 шт.
Потужність світильників установок Ррозраховується за формулою:
Р = n * N* P1,                                                                               (4.4)
де P1– використовувана потужність однієї лампи, кВт.
В даному випадку потужність світильниківР1= 40 Вт, звідси Р = 4*2*40 = 320Вт.
Отже, для приміщенняфінансово-економічного відділу площею 36м² необхідно користуватися 2-масвітильниками марки ЛСП 40х4 з лампами ЛД. При цьому потужність освітлювальноїустановки буде складати 320 Вт.

5 ЦИВІЛЬНА ОБОРОНА
Цивільна оборона України є державною системою органів управління, сил ізасобів, що створюється для організації і забезпечення захисту населення віднаслідків надзвичайних ситуацій техногенного, екологічного, природного тавоєнного характеру» (закон «Про цивільну оборону України», ст. 1) [52]. Громадяни України мають право назахист свого життя і здоров'я від наслідківаварій, катастроф, значних пожеж, стихійного лиха. Уряд України, інші органи виконавчої влади, адміністраціїпідприємств, установ і організацій, незалежно відформ власності і господарювання, повиннізабезпечувати реалізацію цього права. Держава, як гарант цього права, створює систему цивільної оборони. Мета її — захистнаселення від небезпечних наслідків аварій ікатастроф, від стихійного лиха, сильнодіючихотруйних речовин, зброї. Заходи цивільної оборони поширюються на всю територію України, на всі верстви населення. Розподіл цих заходів за обсягом і відповідальністю за їх виконанняздійснюється за територіально-виробничим принципом[53].
У даному розділідипломної роботи розглянуто основні заходи і засоби захисту населення ітериторій в надзвичайних ситуаціях.
З метою захисту населення, зменшення втрат та шкоди економіці в разівиникнення надзвичайних ситуацій проводиться спеціальний комплекс заходів. Вінпередбачає проведення наступних дій:
Оповіщення та інформуваня.
1) Оповіщення про загрозу і постійне інформування населення досягаєтьсязавчасним створенням і підтримкою в постійній готовності загальнодержавної,територіальних та локальних автоматизованих систем оповіщення населення в зонахможливого катастрофічного затоплення, районах розміщення радіаційно і хімічнонебезпечних підприємств, інших потенційно небезпечних об’єктів.
2) Спостереження і контроль.
Спостереження і контроль за довкіллям, продуктами харчування та водоюзабезпечується: створенням і підтримкою в постійній готовностізагальнодержавної і територіальних систем спостереженння і контролю звключенням до них існуючих сил та засобів контролю незалежно від підпорядкованості;
організацією збору, опрацювання і передачі інформації про стан довкілля,забруднення продуктів харчування, харчової сировини, фуражу, водирадіоактивними, хімічними речовинами і патогенними мікроорганізмами[54];
надання населенню можливості придбати найпростіші засоби захисту іконтролю для особистого користування.
3)Укриття в захисних спорудах.
Укриттюв захисних спорудах підлягає все населення відповідно до його належності догруп (працююча зміна, населення, яке проживає в небезпечних зонах тощо.)
Створення фонду захисних споруд досягається шляхом: комплексного освоєнняпідземного простору, міст і населених пунктів; масового будівництва в періодзагрози найпростіших сховищ та укриттів; завчасного будівництва за рішенняКабінету Міністрів України окремих сховищ та протирадіаційних укриттів.
4) Інженерний захист.
Заходи інженерного захисту території можуть істотно вплинути наефективність цивільного захисту, так як передбачають проведення комплексубудівельних та інших заходів щодо запобігання виникнення надзвичайних ситуацій.
5) Евакуаційні заходи. В умовах неповного забезпечення захиснимиспорудами в містах та інших населених пунктах, які мають об’єкти підвищеноїнебезпеки, а також у воєний час основним способом захисту населення є евакуаціяі розміщення його у приміській зоні.
Евакуації підлягає населення, яке проживає в населених пунктах, щознаходяться у зонах можливого катастрофічного затоплення, небезпечногорадіоактивного забруднення, хімічного ураження, в районах прогнозованоговиникнення локальних збройних конфліктів у 50-кілометровій прикордонній смузі,в районах виникнення стихійного лиха, великих аварій і катастроф (якщо виникаєбезпосередня загроза життю та заподіяння шкоди здоров’ю людини) [55, с.65].
Залежновід обстановки, яка склалася на час надзвичайної ситуацій, може бути проведенозагальну або часткову евакуацію населення тимчасового або безповоротногохарактеру.
У мирний час евакуація населення планується на випадок:
загальної аварії на атомній електростанції;
усіх видів аварій з викидом сильнодіючих отруйних речовин;
загрози катастрофічного затоплення місцевості;
великих лісових та торфяних пожеж, землетрусів, зсувів, інших геофізичнихі гідрометерологічних явищ з тяжкими наслідкми, що загрожують населенимпунктам.
Евакуаційні заходи здійснюються за рішенням місцевих органів виконавчоївлади, виконавчих органів рад, уповноважених органів з питань надзвичайнихситуацій та цивільного захисту населення відповідного рівня.
Евакуація населення здійснюється комбінованим способом, який передбачає умирний час вивезення основної частини населення з міст і небезпечних районівусіма видами наявного транспорту у поєднанні з виведенням найбільш витревалоїчастини населення пішки.
6) Медичний захист
Заходами запобігання або зменшення ступеня ураження людей, своєчасногонадання допомоги постраждалим та їх лікування, забезпечення епідемічногоблагополуччя в районах надзвичайних ситуацій є:
планування і використання існуючих сил і засобів органів охорони здоров’янезалежно від їх відомчої належності[57, с.48];
розгортання в надзвичайних умовах необхідної кількості лікувальнихзакладів;
своєчасне застосування профілактичних медичних препаратів;
контроль за продуктами харчування, питною водою і джереламиводопостачання;
завчасне створення і підготовка спеціальних медичних формувань;
накопичення медичних засобів захисту, медичного та спеціального майна ітехніки;
контроль за станом довкілля, санітарно-гігієнічною та епідемічноюситуацією;
підготовка медичного персоналу та загальне медико-санітарне навчаннянаселення.
7) Біологічний захист
Захист від біологічних засобів ураження включає своєчасне виявленнячинників біологічного зараження, їх виду і масштабів, проведення комплексуадміністративно-господарських, режимно-обмежувальних і спеціальних протиепідемічнихта медичних заходів.
Захист від біологічних засобів вимагає:
своєчасного використання колективних та індивідуальних засобів захисту;
введення режимів карантину та обсервації;
знезаражування осередку ураження;
проведення екстреної та специфічної профілактики;
додержання протиепідемічного режиму об’єктами господарювання,лікувальними закладами і населенням.
8) Радіаційний і хімічний захист.
Цей захист включає заходи з виявлення й оцінки радіаційної та хімічноїобстановки, організацію і здійснення дозиметричного і хімічного контролю,розроблення типових режимів радіаційного захисту, забезпечення засобамиіндивідуального захисту, організацію і проведення спеціальної обробки.
Виконання вимог даного виду захисту досягається: завчасним накопиченням іпідтримкою в готовності засобів індивідуального захисту і приладів радіаційноїі хімічної розвідки та контролю, обсяги і місця зберігання яких визначаютьсядиференційовано відповідно до встановлених зон небезпеки; забезпеченнямзазначеними засобами перш за все особового складу формувань, який бере участь упроведенні рятувальних та інших невідкладних робіт в осередках ураження, атакож персоналу радіаційно і хімічно небезпечних об’єктів економіки танаселення, яке мешкає в зонах небезпечного зараження навколо них; своєчаснимвпровадженням засобів, способів і методів виявлення й оцінки масштабів інаслідків застосування агресором зброї масового ураження й аварій (руйнувань)на радіаційно та хімічно небезпечних об’єктах господарювання, у тому числі літаків(вертольотів) цивільної авіації, для ведення повітряної радіаційної розвідкимісцевості; створенням уніфікованих засобів захисту, приладів і комплектіврадіаційної, хімічної розвідки та дозиметричного контролю як для воєнного, такі для мирного часу; наданням населенню можливостей придбання у встановленомупорядку для особистого користування засобів індивідуального захисту ідозиметрів; розробленням типових режимів радіаційного захисту населення іфункціонування об'єктів господарювання в умовах зараження місцевості; завчаснимпристосуванням об’єктів комунально-побутового обслуговування і транспортнихпідприємств для проведення санітарної обробки людей та спеціальної обробкиодягу, майна і транспорту; розробленням загальних критеріїв, методів та методикрадіаційної та хімічної розвідки і спостережень[57, с.182].
ХКФ «Харків'янка» у сфері захисту населення і територій НС :
-        •планують і здійснюють необхідні заходи для захисту своїх працівників, об’єктівгосподарювання та довкілля від НС ;
-        •розробляють плани локалізації і ліквідації аварій (катастроф) з подальшимпогодженням із спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади,до компетенції якого віднесено питання захисту населення і території від НС ;
-        •підтримують у готовності до застосування сили і засоби із запобіганнявиникненню та ліквідації наслідків НС ;
-        •створюють та підтримують матеріальні резерви для попередження та ліквідації НС;
-        •забезпечують своєчасне оповіщення своїх працівників про загрозу виникнення абопро виникнення НС .
-        ХКФ «Харків'янка» у сфері захисту населення ітериторій від НС зобов’язана:
-        •дотримуватися заходів безпеки, не допускати порушень виробничої дисципліни,вимог екологічної безпеки;
-        • вивчатиосновні способи захисту населення і територій від наслідків НС техногенного таприродного характеру, надання першої медичної допомоги потерпілим, правилакористування засобами захисту;
-        •дотримуватися відповідних вимог у разі виникнення НС.

ВИСНОВКИ
Зовнішньоекономічна діяльність — це заснована на взаємовигіднихекономічних відносинах діяльність у галузі міжнародної торгівлі, рухукапіталів, міграції робочої сили, передачі технологій. У всіх країнах, аособливо в країнах із перехідною економікою, де сталася широка лібералізаціязовнішньоекономічної діяльності, її державне регулювання є об'єктивноюнеобхідністю. Таке регулювання спрямоване на забезпечення захисту інтересівкраїни та суб'єктів її зовнішньоекономічної діяльності, створення для останніхрівних можливостей розвивати всі види підприємницької діяльності та напрямивикористання доходів і здійснення інвестицій, на розвиток конкуренції таліквідацію монополізму.
Відновлення внутрішнього економічного зростання — єдина мета, на якуповинно бути зорієнтовано регулювання розвитку зовнішнього сектору економікиУкраїни, що вимагає вжитку цілеспрямованих заходів політичних реформ, зокрема усфері сприяння експорту, політики обмінного курсу та сприяння іноземнимінвестиціям.
Значний резерв підвищення ефективності зовнішньоторговельної діяльностіпідприємств міститься у підвищенні якості самих зовнішньоторговельнихконтрактів. Сучаснийстиль торгівлі має включати супровід постачання товарів відповідними послугамирозміщення на території покупця торговельних представництв і сервісних центрів.Це сприяє стійкості і передбачуваності торговельних контрактів, дає можливістьполіпшити маркетингове забезпечення торгівлі, максимально підняти планкуприбутковості операцій.
Сучаснамаркетингова концепція передбачає багатоплановість лратегічних заходів,спрямованих на досягнення поставленої мети. Такою метою може бути, наприклад,застосування стратегічного маркетингу у дослідженні та оцінці можливостейсуб'єкта відносно агресивного зовнішнього середовища з метою запобіганнянебажаним проблемам.
Длязбільшення українського експорту в межах здійснення експортоорієнтованоїстратегії вітчизняних підприємств необхідно:
1)розвивати конкурентоспроможне експортне виробництво;
2)стримувати інфляцію;
3)активно сприяти залученню іноземних інвестицій;
ХКФ «Харків'янка» існує на ринку України з 1985 року.
На сьогоднішній день ХКФ «Харків'янка» займається виробництвомкондитерських виробів, і має дилерську мережу як по місту Києву, так і поУкраїні в цілому.
ХКФ «Харків'янка» виробляє наступну продукцію: шоколад,карамель, цукерки, ірис, драже, мармелад, зефір, шоколадно-вафельні торти .
Для подальшого розвитку зовнішньоекономічної діяльності, а також длязбільшення ринку збуту своєї продукції ХКФ «Харків'янка» має намір вийти на зовнішній риноксусідських держав, в першу чергу на ринок Росії. Для цього необхідно розробитиефективну маркетингову стратегію підприємства.
ХКФ «Харків'янка» не має власних виробничих потуг у Росії, а їх будівництво не може бутиздійснено через брак коштів, тому найвдалішою формою виходу на зовнішній ринокдля підприємства є прямий експорт.
Стратегія маркетингу підприємства спрямована на завоювання високоїринкової позиції і конкурентноздатності як по якості товару, так і по йогоціні, шляхом привабленнянових замовників
Для цього планується здійснити маркетинговізаходи, які за проведеними маркетинговими дослідженнями були виявлені найбільшефективними.
До них відносяться:
-       Direct Mail;
-       заочна участь унаступних виставках;
-       Реклама вспеціалізованих виданнях;
-       Надання знижок;
-       Надсиланнявітальних листівок на свята;
-       Швидке виконаннязамовлення.
Розробленийкомплекс маркетингу є найбільш оптимальний для ХКФ «Харків'янка» і відповідає стратегії, що була обрана для підприємства.
Запропонована маркетинговастратегія виходу на зовнішній ринок і рекомендації та пропозиції допоможутьпідприємству розширити свою діяльність та отримати додатковий прибуток
СПИСОКДЖЕРЕЛ ІНФОРМАЦІЇ
1.           ЗаконУкраїни «Про зовнішньоекономічну діяльність» Відомості Верховної Ради (ВВР),1991, N 29, ст. 377 // Урядовийкур'єр. — 2004 – 1 лютого
2.           Закон України«Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціальногорозвитку України» // Урядовий кур'єр. — 2000. — 3 березня.
3.           Положення протиповий бізнес-план // Фонд Державного майна України від 26 травня 1994 року№301
4.           ГОСТ 12.1.005-76«ССБТ. Воздух рабочей зоны. Общие санитарно-гигиенические требования»
5.           Наказ Фондудержавного майна України від 15 серпня 1997 року №886
6.           Данилюк М.О.,Дзьоба О.Г., Петренко В.П. Як розробити бізнес-план інвестиційного проекту.Практичний посібник для підприємців. – Івано-Франківськ: Факел. – 2003
7.           Покропивний С.Ф.,Колот В.М. Підприємництво: стратегія, організація, ефективність. — К.98р. — 350ст.
8.           Бойчик І.М.,Харів П.С., Хопчпн М.І., Піча Ю.В. Економіка підприємства — К.: «Каравела»;Львів: «Новий світ – 2000», 2001. — 298 с
9.           Боумен К.Основы стратегического менеджмента. – М., 2007.
10.      БрюховецькаН.Ю. Економічний механізм підприємства в ринковій економіці: методологія іпрактика. – Донецьк, 2003. – 275 с
11.      Балабанов И. Т.Внешнеэкономические связи: Учеб, пособие для вузов. — 2-е изд., перераб. и доп.- М., 2001
12.       Пашута М. Т.Прогнозування та програмування економічного і соціального розвитку: Навч.посібник. — К.: Центр навч. літ., 2005.
13.       Економікапідприємства: Підручник / За заг.ред. С.Ф.Покропивного – Вид 2-ге. – К.: КНЕУ,2000.
14.       Економікапідприємства: Навч.-метод. посібник для самостійного вивчення дисциплін /О.Г.Швиданенко та інші – К.: КНЕУ, 2000.
15.       Кокорін В. Конкурентоспроможністьекономіки України // Бізнес & Економіка – 2003 — №5.- с.9-11
16.       Смоляр Л.Г.Інноваційний менеджмент: курс лекцій – К. 2007
17.       Вітлінський В.В.,Наконечний С.І. Ризик у менеджменті. — К.97р.
18.       Кучеренко.Бізнес-планування. — електронна версія economic.in1.com.ua/book/19/1514.html
19.       М.Пашута. Вимогидо бізнес-планування. // Персонал 10/2006
20.       Журнал«Благоустройство & Ландшафт» №1-2’2007
21.      Валуев С.А., Игнатьева А. В. Организационный менеджмент. – М.: Нефть и газ, 2001.
22.      Веснин В.Р. Основы менеджмента. – М.: Триада, 2004.
23.      ВиссемаX. Менеджмент в подразделениях фирмы. – М., 2006.
24.      КабушкинН. И. Основы менеджмента: Учеб. Пособие / Н. И. Кабушкин – 4-е изд. – Мн.:Новое знание, 2001, с.324.
25.      Основыменеджмента. Мескон М., Альберт М., Хедоури Ф. — М., 1994. – 714 с.
26.       ХовардК., Коротков Э. Принципы менеджмента (Управление в системе цивилизованногопредпринимательства): Учебное пособие. – М.: ИНФРА-М, 2006. – 224 с.
27.       Экономическая стратегия фирмы: Учеб. Пособие / Под ред. А.П. Градова — СПб.: Спец, лит-ра, 1995.
28.       Шершньова З.Є., Оборська С.В. Стратегічний менеджмент. Навчальний посібник. -К.: КНЕУ, 1999.
29.      Економічнийаналіз господарської діяльності./ Іващенко В. І., Болюх М. А., — К.: ЗАТ“НІЧЛАВА”, 2001. – 204 с.
30.      Економічнийаналіз: Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладівспеціальності 7.050106 “Облік і аудит”, за ред. Проф. Ф. Ф. Бутинця. – Житомир:ПП “Рута”, 2003. – 680 с.
31.      Воронов А.Моделювання конкурентноздатності продукції підприємства Маркетинг. — 2003. — N 4. — С.86-94.
32.      Володькина М.В.Стратегический менеджмент: Учеб. Пособие. — К.: Знание, 2002.-159 с.
33.      ІзмайловаК.В. Фінансовий аналіз: Навч. посіб. – 2-ге вид., стереотип. – К.: МАУП, 2001.– 152 с.
34.      КононенкоО. Аналіз фінансової звітності. – 2-ге вид., перероб. і доп. – Х.: Фактор,2003. – 148с.
35.      Офіційний сайтДержавного Комітету Статистики www.ukrstat.gov.ua
36.       ЗаконУкраїни „Про охорону праці” від 21.02.2002 р.
37.      ДНАОП0.00 – 1.3.1 — 99. Правила охорони праці при експлуатаціїелектронного-обчислювальних машин. Діє з 01.01.2000 р.
38.      ДСН3.3.6.042 — 99. Санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень. – К.: 2000.
39.      ГОСТ12.1.005 – 88 ССБТ. Общие санитарно-гигиенические требования к воздуху раб очейзоны. Введ. 01.01.89.
40.      СНиП2.04.05 – 91*. Отопление, вентиляція и кондиционирование воздуха. – М.:Стройиздат, 1993 – 110 с.
41.       ДБНВ. 2.5-28-2006 – інженерне обладнання будинків і споруд. Природне і штучнеосвітлення.
42.      ГОСТ12.1.003 – 83* ССБТ. Шум. Общие требования безопасности. – Введ. 01.07.9 г.
43.      ДСанПіН3.3.2.007 – 98. Державні санітарні правила та норми роботи з візуальнимидисплейними терміналами електронно-обчислювальних машин. К., 1998
44.      ГОСТ12.1.045 – 84 ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочихместах и требования к проведению контроля. – Введ. 01.01.85 г.
45.      Правилаустройства электроустановок ПУЭ – 87. М.: Энергоатомиздат, 1988. – 648 с.
46.      ГОСТ12.1.019 – 79* ССБТ. Электробезопасность. Общие требования и номенклатура видовзащиты. – Введ. 01.07.80. Изм. 1986.
47.      ГОСТ12.1.030 – 81* ССБТ. Электробезопасность. Защитное заземление. Зануление. –Введ. 01.07.82. Изм. 1987.
48.      НАПББ. 07.005 – 86. Определение категорий помещений и зданий по взрывопожарной ипожарной опасности. – Действ. С 01.01.87.
49.      ДБН В1.1.-7-2002. Державні будівельні норми. Захист від пожежі. Пожежна безпекаоб’єктів будівництва. – Діє з 01.01.87.
50.      ГОСТ 12.1.004 –91*. Пожарная безопасность. Общие требования. Введ. 01.07.92.
51.      ЗаконУкраїни «Про охорону навколишнього природного середовища». Введ. 25,06,1991р.
52.      Закон України«Про правові засади цивільного захисту» ( Із змінами, внесеними згідно із Законом № 2505-IV від 25.03.2005).
53.      Закон України«Про Цивільну оборону України», ВРУ,
№ 2974Х11, 1993р., № 555XIV, 1999р., Київ.
54.      Закон України«Про захист населення і територій у надзвичайних ситуаціях техногенного іприродного характеру» (№ 1809-ІІІ від 8 червня 2000 р.).
55.      Стеблюк М. І.Цивільна оборона. Підручник. – К.: Знання, 2002. – 430 с.
56.      Депутат О. П.Цивільна оборона. Навчальний посібник для ВНЗ. – Львів: Афіша, 2000. – 336 с.
57.      Миценко І.М.Цивільна оборона. Навчальний посібник. – Чернівці, 2004. 404 с.