Фінанси світу в глобалізаційних процесах
Кредитиз низькими відсотковими ставками збільшують рентабельність американськихінвестицій, навіть тих, що за межами США. Найчастіше це інноваційні інвестиції(проекти). Через високі відсотки рентабельності від іноземних інвестицій, утому числі в Китаї й інших країнах Південної Азії, баланс прибутку в структуріпоточних рахунків фактично був позитивним протягом багатьох років, незважаючина те, що поточний платіжний баланс був негативним. Насправді жителі Азії маютьробочі місця й прибуток, азійські інвестори володіють надійними складовимиінвестиційних портфелів, а американці отримують більш високий прибуток відінноваційних інвестицій і мають більш високі витрати. В Азії не з'явився такийгравець на ринку, як «Франція де Голля», який міг би підірвати баланс новоїБреттонвудської угоди про післявоєнну валютну систему, обмінюючи долар США, щослабшає, на інші валюти, які можуть грати роль іноземних резервів. Це було бфактично стимулом, оскільки пониження курсу долара США, яке супроводжуєпідвищення обмінного курсу або євро, або швейцарського франка, сильно знизило бвартість резервів, які існували в усіх країнах в доларах США.
Згідноз цим сценарієм, баланс може поступово відновитися через збільшеннявнутрішнього попиту в Азії і тенденції до споживання з боку китайців.
Нажаль, цей оптимістичний сценарій здається менш реалістичним, зважаючи нанапружені стосунки, які з'явилися в усьому світі. Для того, щоб цей сценарійздійснився, повинні відбутися принаймні два процеси.
Першийпроцес розширює й збільшує вільний ринок, необмежений потік товарів такапіталу, розвиток послуг (також інтернет-послуг) і супроводжуюче зростаннявзаємної довіри партнерів внаслідок розвитку й збільшення кількості закладівринкової економіки.
Другийпроцес — це поступова й безперервна демократизація авторитарних режимів йодночасне розповсюдження «західних цінностей», оскільки держави стають всебільш багатими. Фактично вільний ринок і ліберальна економіка пройшли серйознівипробування, і невідомо, наскільки вдало вони подолали ці труднощі.Протекціоністські тенденції, мабуть, повторно з'явилися в сучасному світі. Цевиявляється в наступному:
• стійке або,можливо, зростаюче значення двосторонніх угод з економічних і фінансовихпитань, зокрема з постачальниками сировини;
• тенденціядо вступу у володіння факторами виробництва корпорацій, які залучені додіяльності міжнародного масштабу ікористуються в таких спрямуваннях широкою підтримкою своїх урядів;
• суворезастосування патентних привілеїв, що зміцнить монополію лідерівнауково-технічного прогресу;
• накопиченнявеличезних запасів іноземних валют, які дозволяють країнам маневрувати наміжнародному фінансовому ринку і т. д.
Чиволодіє країна лініями передачі ресурсів, монополією на нову продукцію, абоактивами в іноземних валютах — ці чинники визначають потужність країни, їїполітичне положення й перевагу на переговорах. У таких умовах гроші й ціна більшене мають бути основними аргументами, поступаючись іншим чинникам, таким, якполітичні привілеї, гарантії взаємних постачань, торгові привілеї і т.д.Міжнародні економічні відносини уподібнюються умовам олігополії, а не ідеальноїконкуренції, на яку очікують оптимістичні прихильники глобалізації. Потужністькраїни забезпечується ресурсами, якими вона володіє, і ця потужність ускладнюєситуацію для тих країн, у яких немає таких ресурсів або чия частка в контролінад ними недостатня. Єдиний шлях, який залишився у країн, що не мають доступудо дефіцитних чинників виробництва — це формування коаліцій, вступ до груп (конфедерацій) і міцна наддержавнаспівпраця.
Длякраїни також небезпечно зберігати національну валюту тієї" країні, якадозволяє вільний рух капіталу. Це особливо важливо для країн, які мають валютніринки, середні за розміром, оскільки вони не здатні досягти статусу одного зосновних міжнародних гравців,але мають ринок достатньо великий, для того щоб стати ареною ініціативміжнародних спекулятивних фондів і атак спекулянтів. Польща — саме така країна,отже, це розумний постулат, щоб зміцнити її економічні стосунки з ЄвропейськимСоюзом (вступом до Економічного Валютного Союзу), тобто залучення Польщі доЄврозони. Пільги від наявності єдиної валюти як в короткотерміновій, так і вдовготерміновій перспективі добре відомі; тут досить підкреслити проблемубезпеки.
Деякісоціальні кола й багато політичних діячів, які цінують важливість вступу доЕкономічного Валютного Союзу, можуть бути збентежені не стільки витратами натривале досягнення критеріїв конвергенції, скільки іншими погрозами, такими, якризик появи «асиметричних шоків», які важко подолати країні без валютногосуверенітету або потенціалу, який є супутнім вступу до цього Союзу, для подоланняінфляції на вартість як товарів і споживчих послуг, так і матеріальних іфінансових активів. Ці погрози, на нашу думку, нереальні й не перешкоджатимутьвступу до Єврозони.
Асиметричнішоки. Несприятливіявища, що мають форму порушення балансу попиту й пропозиції, згідно зтеоретиками старої школи оптимальної валютної зони, можуть тільки торкнутисяокремих країн, які належать Спільноті. Якщо країна проводить незалежну валютнуполітику, такі шоки було б легше послабити. Крім того, політика обмінного курсумогла б полегшити здолання наслідків шоків. Брак таких можливостей призводитьдо важкої адаптації країни в речовинній сфері. Ризик виникнення асиметричногошоку стосується Польщі в незначній мірі, тому що наша країна була міцнопов'язана з економіками країн Єврозони. Польща — не країна, яка має тількинетривкі стосунки (торговий обмін і співпраця) з країнами, що формують ядроЕкономічного Валютного Союзу, як це було у випадку з Португалією й Грецією, якіспочатку мали відносно невелику користь від вступу до Єврозони й, разом з тим,постраждали від деяких проявів шоку. Більша частина польського експортупризначена лише для країн, які сформували вищезгадане ядро, — Германії,Франції, Італії, Голландії, Бельгії й Австрії. Крім того, більша частина нашогоекспорту, яка не надходить у країни Економічного Валютного Союзу, йде в іншікраїни, так само міцно пов'язані з Єврозоною, як і Польща. Це Чеськареспубліка, Угорщина, Словаччина, Швеція й Балтійські країни. Тому дезінтеграціяциклу ділової активності Польщі і саме цих країн малоймовірна.
Проблемареальної (нецінової) адаптації у випадку виникнення шоку стосовно Польщі нездається більш безнадійною, ні стосовно країн Єврозони. Мається на увазі, першза все, фіксована зарплатня й умови найму. У більшості країн ЄвропейськогоСоюзу (за деякими винятками) робоча сила не дуже мобільна, так само як і вПольщі.
Ризикінфляції активів. Доступ до валютного ринку Економічного Валютного Союзу і скороченнявідсоткових ставок несе загрозу надмірного зростання відсотка по кредиту як дляпольських підприємств, так і для родин. Кредитний бум повинен викликати абоконсолідувати економічне стимулювання чи навіть хороший діловий клімат, але втой же час він може призвести до зростання цін на землю, на ділянки длязабудови й нерухомість, зокрема квартири. Це може також впливати на підвищенняцін за акції і викликати зріст ділової активності на фондовій біржі. Протезагроза, яка була втілена в життя відносно Португалії та Іспанії, необов'язково повинна відбутися в Польщі, принаймні як безпосередній наслідоквступу до Економічного Валютного Союзу. Існує можливість уникнути цього,оскільки, по-перше, інфляція в Польщі оцінюється як найнижча в країнахЄвропейського союзу і, здається, її низький рівень зміцнився назавжди.Незважаючи на деякі факти форсованого підвищення цін наприкінці 2007 року,інфляційний тиск легко контролювати. Крім того, так звана «основна інфляція»все ще залишається вельми низькою. По-друге, Польща вже впоралася з"інфляцією активів" в 2006 і 2007 роках. Скорочення відсотковихставок і величезне надходження капіталу привели до здешевлення кредиту, дорозвитку іпотечного кредиту і зростання заборгованості родин. Крім того,спостерігалося значне зростання інвестицій, здійснюваних підприємствами.Унаслідок підвищення попиту ціни на нерухомість, зокрема квартири, значнозбільшилися. Таким чином, бум капіталовкладень у підприємства й будівництвожитла наприкінці 2007 року втрачає свою силу природним способом.
Більштого, немає підстав для повторного скорочення витрат і використання кредиту,які можуть виникнути внаслідок можливого вступу до Економічного ВалютногоСоюзу. Ми сподіваємося на те, щоінфляція активів вже була перед самим вступом до Економічного Валютного Союзу.
Страхперед зростанням цін і вартості життя внаслідок вступу до ЕкономічногоВалютного Союзу — це нездатність подолати деякі побоювання, пов'язані з цимвступом. Сильний польський злотий і сильний євро, так само, як і результати діїправила єдиної ціни, повинні ефективно протидіяти інфляції товарів, що підлягаютьобміну, тобто інфляція з'являється зовні. Немає ніяких підстав як длявітчизняних, так і для іноземних компаній, які продають свої товари за єврозамість польського злотого, намагатися продати їх дорожче. Це, дійсно, просто:вони не монополісти, і на конкурентному ринку, у повному розумінні цього слова,вони не знайшли б попиту, поки номінальний дохід покупців відповідно незбільшився б. Бюджетні обмеження покупців будуть ще одним чинником,контролюючим можливе зростання цін. Врешті-решт, сам факт вступу доЕкономічного Валютного Союзу не приведе до збільшення доходів. Те незначнепідвищення цін, яке може відбутися в результаті їх округлення, виникне якнеістотне, одноразове явище. Замість цього економічний ефект від пропозиції наринку, який підвищився в результаті розширення конкуренції, буде тривалим.Темпи інфляції могли б зрости тільки внаслідок додаткового, більш значногозростання попиту, викликаного швидким зростанням доходів або вищезазначеноюінфляцією активів.
Протеситуація відрізняється від проблеми товарів, що не підлягають обміну, тобтотоварів, які виробляються для місцевих ринків, і великої частини послуг (таких,як пекарні, бойні, майстерні теслярів і т.д.).
Вцьому випадку, за загальним визнанням, збільшення цін дійсно має бути очікуваним,як це було до теперішнього часу, оскільки це випливає зі зростання витрат. Якапричина такого збільшення витрат? Головна і фактично єдина причина — цезростання платежів за ресурси в секторі народного господарства: зокрема,підвищення заробітної плати, орендної плати або плати за орендний договір іпенсійні надбавки. Підвищення заробітної плати в секторі товарів, які непідлягають обміну, є наслідком тенденції вирівнювання доходів, отриманих в обохсекторах. Очевидно, в секторі товарів, що підлягають обміну, збільшення доходує наслідком збільшення продуктивності праці. У секторі товарів, які не підлягаютьобміну, навпаки, таке зростання продуктивності праці зазвичай більш повільне,ніж: збільшення заробітної плати. Таким чином, витрати і ціни підвищуються.
Отже,збільшення цін — це непрямий наслідок зростання заробітної плати, тому воно нездатне загрожувати реальному доходу. Буде тільки зростання вартості життявнаслідок рівняння заробітної плати як результат конкуренції працедавців, якінаймають робітників. Проте в економіці заробітні плати стримуються тими, хтопрацює в секторі товарів, що підлягають обміну, де продуктивність працізростала у минулому і зростатиме швидше, ніж у секторі виробництва товарів, якіне підлягають обміну. З іншого боку, якщо заробітна плата в секторі товарів,які підлягають обміну, збільшилася протягом тривалого періоду більш швидкимитемпами, ніж продуктивність праці протягом цього ж часу, тоді ми дійсновідчуємо реальний інфляційний імпульс, але причиною того буде практика виплатикомпенсації на підприємствах, а не вступ до Економічного Валютного Союзу.Підвищення цін в секторі товарів, які не підлягають обміну, не викликатиме зниженняконкурентоспроможності економіки відносно інших країн — членів ОС. оскількитовари в тому секторі виробляються на місцевих ринках і знаходять своїхпокупців, головним чином, в межах країни. Цей сектор складається з основнихжитлових послуг: муніципальні послуги, транспорт, житло і т.д. Врешті-решт цестосується майже половини всіх товарів і послуг, які споживаються в умовахміжнародної конкурентоспроможності, а також тільки іноземців, які мешкають уПольщі. Здається, в той же час було б важко спокусити іноземців низькимпрожитковим мінімумом, якщо їм довелося б отримувати номінальний доход на рівеньнижче, ніж в рідній країні. Так само важко привернути увагу туристів тількинизькими цінами, а не якістю послуг.
Навітьякщо не буде ніякого послаблення дисципліни заробітної плати, валютна політикаЦентрального банку так або інакше зіткнеться з серйозною проблемою. Тобто існуєнаступне правило: якщо країна, яка економічно менш розвинена за її передовихпартнерів, досягає вищих темпів зростання порівняно з продуктивністю праці, вцьому випадку відбудеться підвищення курсу її валюти. Це може відбутися внаслідокзростання номінальної вартості чи більш високої інфляції у порівнянні зуспішними партнерами. Якщо Польща відновить режим фіксованого валютного курсуна шляху вступу до Економічного
ВалютногоСоюзу, тобто якщо вона приєднається до ЕКЛ1 (механізму регулювання валютногокурсу) і підвищить обмінний курс польського злотого відносно євро, у такомуразі основна проблема полягатиме в тому, щоб ефективно протидіяти інфляції:підтримувати її на рівні, який узгоджується з Маастрихтськими критеріями,уникаючи будь-якого істотного падіння темпів економічного зростання.
У ційситуації слід проаналізувати динаміку польського злотого (РІЛМ) залежно відзмін і коливань, які відбуваються в сучасній валютній системі і на шляху Польщідо євро. Розуміння можливої динаміки польського злотого в поєднанні зпропозиціями адекватних сценаріїв реакції РІЛЧ на зміни у фінансових ринкахдопоможе зробити плавним і легким процес адаптації польської валютної системи йекономіки до умов роботи, які змінюються, і до процесів інтеграції зєвропейською валютною системою. Період перебудови польської економіки, якийтривав майже вісімнадцять років, і майбутній момент офіційного вступу Польщі доЕкономічного Валютного Союзу — ще один аргумент, який сприяє тому, щоб уважнішепоглянути на положення польського злотого і його значущість для польськоїекономіки. Отже, це питання здається цікавим як з академічної, так і зпрактичної точки зору. На нашу думку, на жаль, це важко уявити собі йпроаналізувати.
Останнімироками послаблення долара СІЛА підсилило побоювання щодо стану фінансовогобалансу, який, як виявилося, грунтувався на слабкому фундаменті. Задля того,щоб запобігти подальшому знеціненню долара США щодо євро й інших обмінних валюті, таким чином, керувати інфляційним тиском, Федеральна резервна системавирішила швидко і високо підняти відсотки ставки.
Післятакого зростання більш висока вартість кредиту привела до кризи заборгованості,яка виявилася в США, зокрема іпотечної заборгованості. Загроза банкрутстваборжників і необачних кредиторів означала зниження попиту й погіршення діловоїкон'юнктури. Через це Федеральна резервна система була змушена поступитися,скоротивши відсоткову ставку.
Зіткнувшисьз діаметрально протилежними цілями, Федеральна резервна система повиннапрагнути, з одного боку, до того, щоб навести лад у фінансовій системі танейтралізувати інфляцію, а з іншого — намагатися допомогти діловому клімату,який знаходиться під загрозою, і врятувати долар, що слабшає.
Здається,що Федеральна резервна система обирає «проміжне» рішення. Насправдіце поганий прогноз для долара США в найближчій перспективі. Іншими словами,долар може стати ще слабкішим. Проте через причини, які обговорювалися вище, неслід боятися краху світової фінансової системи і конвертації запасів валют вдоларах США найкрупніших гравців, особливо Китаю, Японії і Саудівської Аравії.
Знеціненнядолара США викликає різкі коливання на світових фінансових ринках, якіпозначаються на становищі, польського злотого. Наслідки для польської валютизалежать від «глибини» зниження купівельної спроможності долара США. Будь-якіпрогнози в цій сфері поки можуть виявитися невірними, але деякі події здатнібути дуже вірогідними:
1. Падіння індексів фондовоїбіржі, що відбулося раніше і вплинуло на Варшавську товарну біржу,посилюватиметься, тим паче що Варшавська фондова біржа досягла високого рівнявартості активів.
2. Існує можливість пересуваннякапіталу за кордон внаслідок продажу цінних і боргових польських паперів, якіможуть тимчасово знизити обмінний курс польського злотого щодо євро. Крім того,валюти інших «нових» країн — членів Європейського Союзу, зокремаБалтійських країн (у яких негативні сальдо поточних рахунків), можуть такожспасти з ціни. У той же час євро стане сильнішим по відношенню до долара США.
3. Якщопід час першої стадії фінансової кризи польський злотий спаде з ціни повідношенню до євро й інших валют, за винятком долара США, тоді зниження будетільки перехідним. Через деякий час після такого зниження тенденція допідвищення вартості польського злотого повинна повернутися.
4. Знеціненнядолара США спонукає постачальників сировини, яка продається за долари США,підняти ціни. Це може викликати збільшення цін на імпорт сирої нафти,природного газу, металовмісних руд й іншої сировини.
Протеце не повинно торкнутися ділової кон'юнктури Польщі. Збільшення витрат насировину буде урівноважено, як це було до теперішнього часу, послабленнямдолара США і посиленням євро. Пониження курсу долара пом'якшує наслідкизбільшення цін, тоді як сильний євро покращує прибутковість польськогоекспорту, особливо при збереженні перевищення нашого експорту в
Єврозонунад імпортом, а також: якщо не відбудеться надмірного погіршення діловоїкон'юнктури в країнах Єврозони через підвищення курсу евро.
5. Протепідвищення цін на сировину може спричиняти збільшення витрат і підвищення цінна готові товари, які виробляють з цієї сировини. Макроекономічні наслідкитакого підвищення можуть компенсуватися великими доходами, проте інфляційнийтиск збережеться і може виникнути справжня проблема для курсу валютноїполітики.
6.Тимчасове послаблення польського злотого по відношенню до євро (якщо цевідбудеться насправді) відзначить момент «прив'язки» злотого в євро, щонеобхідно для дотримання Маастрихтських критеріїв у сфері стабільностіобмінного курсу польського злотого. З іншого боку, більш слабкий польськийзлотий означає додаткові можливості для прибуткового експорту і тривалезбереження порівняльної переваги в торгівлі з Єврозоною.
7.Ухвалення режиму фіксованого обмінного курсу злотого до євро у вузькихмежах допустимих коливань буде означати інфляційний тиск. Відносно низькийрівень інфляції, тобто входження до паритетної системи, так само, як і широкімежі допустимих коливань, може полегшити Національному Банкові Польщі досягненнязаданого рівня захисту проти високої інфляції. Зобов'язання підтримувати діловукон'юнктуру і протидіяти інфляції також знаходяться в компетенції фіскальноїполітики.
8.Збалансований бюджет при входженні в паритетну систему дозволитьстимулювати ділову кон'юнктуру, вживаючи фіскальних заходів, тоді як валютнаполітика, яка стримує й контролює інфляцію, погіршить цю кон'юнктуру. Зрештою,треба дотримуватися правил, які узгоджуються з офіційною кредитною і фіскальноюполітикою.
Назакінчення можна висунути аргумент про те, що згадані вище міркування про впливкризи, яка відбувається зараз на світовому фінансовому ринку, на економічнуполітику і становище польського злотого переважно були тільки припущенням.
Тобтоніхто не знає, наскільки різким може бути пониження й ослаблення долара США,тому ризиковано оцінювати глибину або розмір кризи на фінансових ринках, їїреальний вплив на світову економіку і на польський злотий. Проте ми провелиякісний аналіз і всебічне дослідження цих явищ заради інтелектуальної дослідницькоїроботи, з одного боку, а з іншого — тому, що воно може бути корисним в сучаснихумовах, коли в ЗМІ піднімається величезна хвиля песимізму.