Управління розрахунковими операціями підприємства при здійсненні зовнішньоекономічної діяльності (на прикладі дочірнього підприємства ТОВ "АНТ" ВАТ "Янцівський гранітний кар'єр")

Міністерство освіти і науки України
Академія муніципального управління
Кафедра зовнішньоекономічної діяльності та маркетингу
ДИПЛОМНА РОБОТА
Управління розрахунковими операціями підприємства при здійсненнізовнішньоекономічної діяльності (на прикладі дочірнього підприємства ТОВ “АНТ” ВАТ“Янцівський гранітний кар'єр”)
Студента 5 курсу групиМЗД
спеціальності«Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності»
Науковий керівник:
Допущено до захисту,
протокол засіданнякафедри ЗЕД та маркетингу
№__________ від______________________
Зав.кафедрою_________________________
Київ – 2005

Зміст
Вступ
1. Теоретико-методичні підходи до організаціїрозрахункових операцій в зовнішній торгівлі підприємства
1.1 Механізм розрахунків в зовнішній торгівлі
1.2 Підходи до вибору способу, засобу та методу платежу взовнішній торгівлі
1.3 Вплив системи розрахунків на зменшення рівнів ризиківта витрат в зовнішній торгівлі
2. Механізм та ефективність розрахунків по зовнішньоторговихопераціях на дочірньому підприємстві ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр”
2.1 Організаційна структура підприємства
2.2 Ефективність зовнішньоекономічних операцій напідприємстві
2.3 Аналіз схем розрахункових операцій та впливу механізмурозрахунків на зовнішньоекономічні операції підприємства
3. Обґрунтування ефективності факторингових тафорфейтингових розрахункових операцій в зовнішньоекономічній діяльностідочірнього ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр”
3.1 Економіко-математичні моделі “ризик-дохідність” різнихвидів розрахункових операцій в прийнятті управлінських рішень
3.2 Моделювання підвищення доходності підприємства привпровадженні факторингово-форфейтингових розрахункових операцій в зовнішньоекономічнійдіяльності
3.3 Прогноз удосконалення показників та ефективністьвпровадження факторинго-форфейтингових розрахункових операцій в зовнішньоекономічнійдіяльності підприємства
Висновки та пропозиції
Список використаної літератури
Додатки

Вступ
Сьогодні в Українісуб'єкти господарювання мають можливість активно брати участь в міжнародномуекономічному співробітництві.
Нормами Закону Українівід 16.04.91 № 959-ХІІ “Про зовнішньоекономічну діяльність” (далі – Закон №959)визначено, що зовнішньоекономічна діяльність – це діяльність суб'єктівгосподарської діяльності України та іноземних суб'єктів господарськоїдіяльності, побудована на взаємовідносинах між ними, що має місце як натериторії України, так і за її межами.
Менеджментзовнішньоекономічної діяльності — це складна сукупність управлінських відносин,що виникають у сфері зовнішньоекономічної діяльності у зв'язку з плануванням,організацією, керівництвом і контролем виконання конкретних міжнародних діловихоперацій на різноманітних рівнях управління бізнесом, головним чином напідприємствах.
Процес входженняУкраїни в систему світогосподарських зв'язків багато в чому залежить від якостіприйняття управлінських рішень у сфері зовнішньоекономічної діяльності.Міжнародні ділові операції, як і внутрішні, є результатом визначенихуправлінських дій: прогнозування і планування, організації, мотивації,керівництва і контролю.
Менеджментзовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язаний із застосуванням загальнихідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності(експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямомуінвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльностіполягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища упоєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіборганізації в інтересах продуктивного досягнення визначенихзовнішньоекономічних стратегій, які мають три ключових моменту.
По-перше, менеджментЗЕД є визначеним процесом, що, насамперед, включає вивчення і проектуванняелементів міжнародного середовища: закордонних партнерів, рівня цін, митнихправил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У цій частині акцент робиться нетільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнародних операцій, але і напроектування взаємовідносин з урахуванням визначених процедур.
По-друге, необхіднодомагатися ефективної взаємодії не тільки між працівниками зовнішньоекономічнихпідрозділів, але і між усіма службами підприємства, що і визначає успіх наміжнародних ринках. Тому менеджмент ЗЕД, безумовно, включає і зусилля іншихпрацівників у просуванні товарів фірми на зовнішні ринки.
По-третє, критеріємякості менеджменту ЗЕД є не тільки успіх сам по собі (досягнення цілей), але іціна цього успіху (витрати ресурсів, продуктивність).
Актуальністьдосліджень дипломної роботи полягає:
— в необхідностіаналізу існуючих схем міжнародних розрахункових операцій та побудови на основіфактичних даних оптимальних схем управління розрахунками з впровадженнямризик-орієнтовного підходу до вибору нових інструментів в розрахунках;
— в підтвердженніперспективності розвитку зовнішньоекономічної діяльності підприємства на основіоптимального вибору максимального прибутку та мінімального ризику розрахунковихоперацій;
— обґрунтованихпропозиціях розвитку факторинго-форфейтингових схем розрахунків при експорті — імпорті граніту, бартерному обміні граніту на нове закордонне полірувальнеобладнання та обладнання з алмазними дисковими пилами, робота за схемамидавальницької сировини з європейськими видами граніту;
— необхідностіотриманні управлінських алгоритмів формування економічно оптимальних схемрозрахунків при здійсненні зовнішньоекономічних операцій.
Мета дослідженьдипломної роботи: вивчення закономірностей та принципів фінансового механізмудіяльності підприємств у зовнішньоекономічних відносинах, оцінка конкуруючихсхем розрахунків при зовнішньоекономічній діяльності підприємства, розробка економіко-математичноїмоделі та оцінка впливу схем розрахунків на економічну ефективність діяльностіпідприємства на зовнішньоекономічному ринку.
Об’єкт дослідженьдипломної роботи: зовнішньоекономічна діяльність та впровадження оптимальнихрозрахункових операцій у дочірньому підприємстві ТОВ “АНТ”(Київська область)відкритого акціонерного товариства “ЯНЦІВСЬКИЙ ГРАНІТНИЙ КАР'ЄР” (Запорізькаобласть) за 2002 — 2004 роки.
Предметом дослідженьдипломної роботи є алгоритмізація схем розрахункових операцій в зовнішньоекономічнійдіяльності підприємства для створення оптимальних схем управління економічноюефективністю розрахунків в зовнішньоекономічних контрактах.
Основним завданням впершому розділі дипломної роботи було проведення аналізу існуючого механізму таінструментарію зовнішньоекономічних операцій.
Основним завданням вдругому розділі дипломної роботи було проведення аналізу ефективностіуправління зовнішньоекономічними операціями в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ“Янцівський гранітний кар’єр” у 2002 –2004 роках.
Основними завданнями втретьому розділі дипломної роботи була побудова алгоритмів управліннядоходністю різних схем розрахунків при експорт-но-імпортних операціях іреалізація їх у вигляді таблиць-програм розрахунків на ПЕОМ в середовищі “електронних” таблиць EXCEL-2000, а також проведення чисельного моделювання та оцінки ефективностівпровадження факторингових та форфейтингових схем розрахунків взовнішньоекономічних операціях з моделюванням впливу нових схем розрахунків в зовнішньоекономічнійдіяльності на загальну ефективність діяльності підприємства.
Методичною таметодологічною базою проведення дипломного дослідження були законодавчі танормативні документи в області зовнішньоекономічної діяльності, а такожмонографії, учбова література та періодичні видання.
Інформаційно-методологічноюбазою досліджень дипломної роботи були звітні документи дочірнього підприємстваТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар’єр” за 2002-2004 роки.
Практичне значенняотриманих результатів дипломної роботи – в наданні аналітичним групамНаглядової Ради акціонерів ВАТ “Янцівський гранітний кар”єр” новогометодологічного підходу до побудови оптимальних схем зовнішньоекономічнихрозрахунків в діяльності дочірнього підприємства.

1. Теоретико-методичніпідходи до організації розрахункових операцій в зовнішній торгівлі підприємства
1.1 Механізмрозрахунків в зовнішній торгівлі
Міжнародні розрахункипроводяться перш за все у зовнішній торгівлі за надані послуги і продані товарита некомерційні операції при кредитуванні й русі капіталів між країнами, в томучислі пов'язаному з будівництвом об'єктів за кордоном при наданні різноманітнихдопомог, підтримок.
Стан міжнароднихрозрахунків залежить від умов зовнішньоторговельних контрактів, міжнароднихправил та звичаїв, банківської практики, валютного законодавства та іншихфакторів.
Міжнародні розрахунки- це регулювання платежів за грошовими зобов'язаннями та вимогами, яківиникають між юридичними особами та громадянами різних країн на підставіекономічних, політичних, науково-технічних, культурних та інших відносин. Середміжнародних розрахунків переважають платежі з зовнішньої торгівлі, кредитів таінвестицій. Міжнародні розрахунки в основному провадяться через банки задопомогою кореспондентських відносин, що обумовлюють ведення кредитнимиустановами кореспондентських рахунків. Ці рахунки провадяться переважно убезготівковому порядку.
Кореспондентськими відносинами[38,c.6] називається традиційна форма банківських зв'язків, якавикористовується в основному при обслуговуванні зовнішньої торгівлі і включає всебе сукупність усіх можливих форм співробітництва між банками. Встановленнякореспондентських відносин між двома банками припускає заключеннякореспондентської угоди, що у свою чергу означає, що банки, обмінявшися контрольнимидокументами (альбомами зразків підписів осіб, уповноважених підписуватибанківську документацію і ключем для ідентифікації телеграфного переписування),виконують різні операції з доручення один одного в межах встановлених одинодному лімітів на проведення тих чи інших операцій [42, c.158].
Кореспондентська угодамістить у собі всі умови і порядки на підставі яких будуються взаємини банків.У рамках кореспондентської угоди виконуються акцепти тратт, акредитивні операції,виплата переказів, видача гарантій інкасування документів і т.п. Для зручності розрахунківбанки-кореспонденти відкривають один одному кореспондентські рахунки в різнихвалютах. Для торгових партнерів наявність кореспондентських відносин між банкамиекспортера й імпортера має велике значення, оскільки дозволяє здійснювати без затримокміжнародні розрахунки й уникати включення в них третіх банків (і тим самимуникати додаткових витрат ).
Кореспондентською угодою,що передбачає відкриття коррахунків банками друг у друга ( рахунки«Ностро» і «Лоро» ) чи відкриття рахунків в одному з банків, окреслюються:
а) вид і валюта рахунків,що відкриваються; порядок нарахування відсотків; можливість переказу коштів зрахунків в інші країни; право конверсії коштів на рахунках в іншу валюту;перелік надходжень і платежів, що можуть здійснюватися по рахунках; можливістьодержання і надання кредиту у формі овердрафта чи іншій формі; ліміт такого кредитуі порядок погашення; захисне застереження до сальдо рахунків і ін.;
б) перелік установ і філійбанку, яким надається право робити операції по рахунках із вказівкою їхньоїточної адреси, номерів телексів і інших необхідних даних;
в) форми і порядок розрахунків(порядок відкриття, авізування, підтвердження і виконання акредитивів, умовирамбурсування, порядок здійснення інкасових, переказних і інших розрахунковихоперацій);
г) порядок стягування комісійноївинагороди і відшкодування поштових, телеграфних і інших витрат, застосуванняпереказного телеграфного ключа;
д) інші питання, щопредставляють взаємний інтерес.
Уповноважений банкУкраїни (банк який отримав відповідну ліцензію та дозволи Національного банкуУкраїни, може здійснювати прямі міжбанківські розрахунки в іноземній валюті [1,c.12]:
а) з банками(резидентами та нерезидентами), установлюючи прямі кореспондентські відносинина підставі укладеного договору за допомогою:
— пошти, телеграфу,телекса, інших засобів зв'язку за умови забезпечення цілісності таконфіденційності інформації (при цьому виконання розрахункових документів,одержаних за допомогою факсимільного зв'язку, не дозволяється);
— міжнароднихтелекомунікаційних систем, зокрема S.W.I.F.T.;
— програмних татехнічних засобів формування і передавання розрахункових документів таповідомлень у форматі платіжної системи банку-кореспондента (резидента та нерезидента),наданих цим банком, за умови забезпечення цілісності та конфіденційностіінформації;
б) збанками-резидентами через систему електронних платежів Національного банкуУкраїни в мультивалютному режимі [2, c.44].
Банк-резидент, який немає ліцензії на відкриття кореспондентських рахунків у банках-нерезидентах віноземній валюті та здійснення операцій за ними, може виконувати міжнароднірозрахунки за допомогою мережі кореспондентських рахунків іншого банку України,який уповноважений на здійснення таких розрахунків.
Розрахунковідокументи, які передаються за допомогою телеграфу, телекса або інших засобівзв'язку, мають бути структуровані з метою спрощення їх подальшоїавтоматизованої обробки, при цьому доцільно використовувати формати, наближенідо форматів міжнародної системи S.W.I.F.T.(Додаток Б).
SWIFT (Society forWorld-Wide Interbank Financial Telecommunications) — співтовариство всесвітніхміжбанківських фінансових телекомунікацій є ведучою міжнародною організацією всфері фінансових телекомунікацій. Основним напрямком діяльності SWIFT є наданняоперативного, надійного, ефективного, конфіденційного і захищеного віднесанкціонованого доступу телекомунікаційного обслуговування для банків іпроведення робіт зі стандартизації форм і методів обміну фінансовою інформацією[64, c.74 ].
Один з основнихнапрямків діяльності суспільства SWIFT полягає в розробці уніфікованих засобівобміну фінансовою інформацією. Формати стандартизованих машинних повідомленьрозроблені таким чином, щоб зробити їх найбільш незалежними від національнихособливостей банківської сфери в кожній конкретній країні. У той же часуніфіковані формати повідомлень, використовувані для передачі інформації вмережі SWIFT, поряд із привласнюваними суспільством банківськими ідентифікаційнимикодами (восьмизначный код, що є унікальною адресою банківських і іншихфінансових інститутів) рекомендовані ISO як міжнародні стандарти. СтандартиSWIFT стали стандартами де факто для фінансових повідомлень, роблячи усебільший вплив на банківську справа різних країн.
Уніфікація машиннихформатів значно полегшує контроль коректності повідомлень, що відправляються,що, з одного боку, забезпечує захист від випадкових помилок, і, з іншого боку,підвищує пропускну здатність системи для правильно сформульованих повідомлень.Процеси підготовки й обробки повідомлень цілком піддаються автоматизації, щозначно підвищує ефективність і рентабельність банківської діяльності.
В даний часвикористовується 11 категорій, що охоплюють більш 130 типів повідомлень(Message Transaction — MT), побудованих таким чином, щоб забезпечувативиконання фінансових операцій з великою точністю .
Повідомлення, якправило, передаються від одного користувача до іншого, але існує категоріясистемних повідомлень, що дають можливість користувачу взаємодіяти з мережею(категорія 0). Системні повідомлення використовуються для запиту визначених дійі одержання спеціальних звітів, пошуку повідомлень у базі даних, для навчальнихі тренувальних цілей. Користувач може одержувати від мережі запити, чи вонаможе інформувати його про свій поточний стан, відновлення, нові послуги і т.д.
Існують три основнихсистемних повідомлення:
LOG-IN/OUT — системнеповідомлення для входу/виходу в систему;
RETRIEVAL — по цьомузапиті система надсилає копію збереженого повідомлення;
REPORTS — даєможливість одержання різного виду рахунків.
Системні повідомленнякористаються найвищим пріоритетом, оскільки містять інформацію, що стосуєтьсяфункціонування мережі.
Банківськіповідомлення поділяють на термінові і звичайні, причому за відправленнятермінових повідомлень стягується спеціальний тариф.
Всім іншим типамповідомлень, що відноситься до категорій 1-9 і n, привласнені тризначні цифровікоди, причому перша цифра відповідає категорії операції.
Категорія n — повідомлення загальної групи. Кожне повідомлення з загальної групи можевикористовуватися в кожній з категорій 1-9, Коди повідомлень загальної групивиглядають як n9М, де n заміняється номером тієї категорії, що щонайкращевідповідає мети повідомлення, 9 указує на особливий характер повідомлення вкожній з категорій, М визначає конкретний тип повідомлення (наприклад, 0 — повідомлення, 2 — вимоги про анулювання, 5 і 6 — відповідно запити івідповіді).
Формати текстовихполів для банківських переказів [64, c.25] :
1. Тип повідомлення MT100 — Клієнтський переказ (Customer transfer): платник та/або бенефіціар — клієнт банку;
2. Тип повідомлення MT200 — Банківський переказ на власний рахунок (Bank transfer for own account):платник та бенефіціар — той самий банк;
3. Тип повідомлення MT202 — Загальний банківський переказ (General financial institution transfer):платник і бенефіціар — банки.
4. Тип повідомлення MT900 — Підтвердження дебету (Confirmation of Debit): надсилається банком, якийобслуговує кореспондентський рахунок, банку — власнику рахунку дляпідтвердження дебету рахунку.
5. Тип повідомлення MT910 — Підтвердження кредиту (Confirmation of Credit): надсилається банком, якийобслуговує кореспондентський рахунок, банку — власнику рахунку дляпідтвердження кредиту рахунку.
6. Тип повідомлення MT950 — Виписка за рахунком (Statement Message)
Умовизовнішньоекономічного контракту визначають конкретну схему взаємодії торговихпартнерів, тобто, з одного боку — руху товару, з іншого боку — руху грошей.Основою цієї схеми є механізм міжнародних розрахунків, що регулює сам процесторгівлі. У зв'язку з цим, розгляд різних умов і форм міжнародних розрахунків піднімаєпитання визначення найбільш вигідних умов з погляду фірми (Додаток А).
До форм розрахунків,які використовуються у міжнародній торгівлі, належать такі :
100%-ний авансовийплатіж;
оплата післявідвантаження;
оплата після отриманнятовару(торгівля по відкритому рахунку)
документарнийакредитив;
документарне інкасо;
міжнародний факторинг;
міжнароднийфорфейтинг;
Одержання повної(100%) оплати авансом перед відвантаженням є найбільш безпечним варіантом дляекспортера. У цьому випадку експортер не підданий ризику відмови іноземногопокупця від платежу за товар. Авансовий платіж означає також, що експортер, ненадаючи покупцю товарного кредиту, не повинен сам фінансувати цей продаж, тобтовкладати грошові кошти в оборотний капітал для експортної торгівлі.
Очевидним же недолікомавансового платежу для покупця є небезпека того, що експортер не виконаєдоставку товарів чи вони надійдуть не в належному стані і не відповідно довимог специфікацій. Роблячи авансовий платіж, покупець фінансує продаж заякийсь час до надходження товару в його розпорядження. У тому випадку, якщоекспортер не виконає своєї частини зобов'язань за контрактом, імпортер зможезастосувати лише юридичний вплив через суд, якщо це виправдає його витратичасу, зусиль і грошей, адже судовий орган може, у тому числі, знаходитися вкраїні експортера чи в третій країні.
У міжнародній торгівлішироко використовується часткова передплата, при якій друга частина ціни товаруоплачується за допомогою іншого методу. Цей варіант одержав поширеннянезважаючи на те, що стосовно залишку платежу експортер повинний погодитися наодин з менш безпечних з його погляду способів платежу.
У випадку оплати післявідвантаження відповідно до контракту продавець сплачує вартість товару тількипісля того, як буде зроблене відвантаження. За цією схемою експортер повиннийпослати телеграму чи телекс покупцю, сповіщаючи його про відвантаження, іуказати всі подробиці відвантаження. Після цього продавець очікує негайноговиконання платежу покупцем. Якщо імпортер не виконає платіж післявідвантаження, то експортер усе ще має право власності на товар, оскількитримає в себе документи на право власності.
Для імпортера данийспосіб трохи безпечніший авансового платежу. Для експортера ж виникає питанняпро те, що робити на місці призначення з товаром у випадку відмови від оплати,адже товар вже на шляху доставки.
Оплата після одержаннятовару (торгівля по відкритому рахунку) являє собою продаж у кредит, при якій векспортера немає ніякої гарантії, що покупець розрахується зі своїм боргом упередбачений термін.
Експортер відправляєтовар покупцю разом з відвантажувальними документами, отже, він втрачаєконтроль над товаром, а також своє юридичне право власності на нього. При цьомуімпортер, даючи згоду сплатити товари в обговорений термін у майбутньому, можерозпоряджатися товарами за своїм розсудом.
На відміну відавансового платежу, оплата після одержання товарів забезпечує експортерунайменший ступінь безпеки, імпортеру ж навпаки — найбільшу ступінь волі.
Даний спосіброзрахунків припускає велику довіру до імпортера, що виникає, як правило, упроцесі регулярних ділових відносин між торговими партнерами.
Згідно з «Положеннямпро оформлення та подання клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті абобанківських металах, заяв про купівлю або продаж іноземної валюти абобанківських металів до уповноважених банків і інших фінансових установ тапорядок їх виконання» [37, c.5] наведені нижче терміни в операціях банківськогопереказу вживаються в такому значенні:
— бенефіціар — кінцевий отримувач коштів або банківських металів, на рахунок якогозараховуються кошти в іноземній валюті або банківські метали, переказ яких бувініційований за допомогою платіжного доручення в іноземній валюті абобанківських металах;
— внутрішньобанківськеповідомлення — документ на переказ коштів, складений відокремленим структурнимпідрозділом банку, що не має статусу юридичної особи (філією банку), напідставі поданих клієнтами платіжних доручень в іноземній валюті, якийнадсилається до уповноваженого банку та на підставі якого формуєтьсяповідомлення до іноземного банку про перерахування коштів в іноземній валюті накористь бенефіціара;
— день валютуваннятранскордонного переказу (далі — день валютування) — день, починаючи з якогопереказані клієнтом кошти в іноземній валюті переходять у власністьбенефіціара, який визначається уповноваженим банком, що обслуговує клієнта, іузгоджується з ним в договорі про розрахунково-касове обслуговування. Донастання дня валютування сума переказу обліковується в уповноваженому банку, щообслуговує клієнта;
— переказ у межахУкраїни (далі — переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів) — рух коштів в іноземній валюті або банківських металів, який проводиться заініціативою клієнта уповноваженим банком, що його обслуговує, з метоюзарахування коштів в іноземній валюті або банківських металів на рахунокбенефіціара, розташованого в Україні. Клієнт, ініціатор цієї операції табенефіціар можуть бути однією і тією самою особою;
— платіжне доручення віноземній валюті або банківських металах – розрахунковий документ, який міститьдоручення клієнта уповноваженому банку, що його обслуговує, виконати переказкоштів в іноземній валюті або банківських металів на користь бенефіціара;
— транскордоннийпереказ (далі — переказ коштів в іноземній валюті) — рух коштів в іноземнійвалюті, який здійснюється за ініціативою клієнта уповноваженим банком, що йогообслуговує, з метою зарахування коштів в іноземній валюті на рахунокбенефіціара, розташованого в іншій державі. Клієнт, ініціатор цієї операції табенефіціар можуть бути однією і тією самою особою.
Оформлення оформленняплатіжних доручень в іноземній валюті виконується у вигляді структурованихдокументів згідно положенням Національного банку України [37, c.4] :
1. Платіжне дорученняв іноземній валюті (Додаток Д) заповнюється латинськими літерами. Разом з тимсума іноземної валюти, зазначена словами, заповнюється українською мовою(кирилицею). Назва (для фізичної особи — прізвище, ім'я та по батькові) тамісцезнаходження клієнта, найменування та місцезнаходження уповноваженогобанку, що його обслуговує, та назва іноземної валюти можуть заповнюватися латинськимилітерами або українською мовою (кирилицею). Під час переказу коштів у валютахкраїн СНД та Балтії дозволяється заповнювати платіжне доручення в іноземнійвалюті російською мовою.
Допускаєтьсявикористання англомовних аналогів назв текстових елементів бланків, але тількиразом з їх українською назвою.
2. Платіжні дорученняв іноземній валюті або банківських металах приймаються уповноваженим банком довиконання протягом 10 днів, починаючи з дня їх оформлення (день оформлення невраховується).
3. Платіжні дорученняв іноземній валюті або банківських металах обов'язково мають містити такіреквізити:
— код платіжногодоручення в іноземній валюті або банківських металах відповідно до Державногокласифікатора управлінської документації, затвердженого наказом ДержстандартуУкраїни від 31.12.98 N 1024;
— назву документа — «Платіжне доручення в іноземній валюті» або «Платіжне дорученняв іноземній валюті або банківських металах»;
— номер платіжногодоручення в іноземній валюті або банківських металах (може включати цифри таслова);
— дату складанняплатіжного доручення в іноземній валюті або банківських металах (число — цифрами, місяць — цифрами або словами, рік — цифрами);
— найменування тамісцезнаходження уповноваженого банку, що обслуговує клієнта (назва країни,міста);
— повну або скороченуназву клієнта, що збігається з назвою клієнта, яка заявлена ним у картці зізразками підписів та відбитком печатки (для фізичної особи — прізвище, ім'я, побатькові та документ, що її засвідчує (серія, номер, дата, ким виданий, адресаза місцем проживання), його місцезнаходження (назва країни, місто);
— номер рахункуклієнта в іноземній валюті або банківських металах, з якого здійснюєтьсяпереказ коштів або банківських металів;
— цифровий аболітерний код іноземної валюти відповідно до Класифікатора іноземних валют табанківських металів, затвердженого постановою Правління Національного банкуУкраїни від 02.10.2002 N 378;
— суму переказуцифрами (ціла частина числа відокремлюється комою);
— суму переказу таназва іноземної валюти словами;
— назву бенефіціара(для бенефіціара — фізичної особи — прізвище, ім'я, по батькові), йогомісцезнаходження або проживання (за наявності такої інформації) та номеррахунку, на який перераховуються кошти (для бенефіціара — фізичної особи, якане має рахунку, цей реквізит може не заповнюватися);
— найменування тамісцезнаходження банку бенефіціара;
— призначення платежу;
— комісійні — зазначається порядок сплати комісійних витрат уповноваженого банку й іншихбанків за переказ коштів в іноземній валюті за рахунок клієнта уповноваженогобанку (OUR) або бенефіціара (BEN), або клієнта та бенефіціара (SHA) та наданняправа уповноваженому банку утримувати комісійну винагороду без платіжногодоручення клієнта;
— код операції (чотирисимволи) за стандартною класифікацією платіжного балансу (заповнюєтьсяуповноваженим банком, що обслуговує клієнта);
— код країнибенефіціара (три символи) відповідно до його місцезнаходження або країниреєстрації (заповнюється уповноваженим банком, що обслуговує клієнта);
— ідентифікаційний кодклієнта — для юридичних осіб зазначається код за Єдиним державним реєстромпідприємств та організацій України, для фізичних осіб зазначаєтьсяідентифікаційний номер платника податків;
— відбиток печатки тапідписи відповідальних осіб клієнта, які заявлені ним у картці зі зразкамипідписів та відбитком печатки (для фізичної особи, яка її не має проставляєтьсялише її підпис).
Платіжні доручення віноземній валюті або банківських металах можуть містити такі допоміжніреквізити:
— код уповноваженогобанку, що обслуговує клієнта;
— SWIFT-код (BIC kod)банку бенефіціара, IBAN банку бенефіціара;
— найменування та іншіреквізити банку-посередника (заповнюється за потребою);
— номер рахункуклієнта, з якого здійснюється списання комісійної винагороди;
— строки виконанняпереказу: «терміновий» — сьогодні, «строковий» — наступногоробочого дня уповноваженого банку, що обслуговує клієнта, або«звичайний» — на третій робочий день уповноваженого банку, щообслуговує клієнта, ураховуючи день надходження платіжного доручення доуповноваженого банку, що обслуговує клієнта;
4. Найменування тамісцезнаходження банку бенефіціара, назва бенефіціара, номер його рахунку вплатіжному дорученні в іноземній валюті мають відповідати реквізитам, щозазначені в документах, які подаються до уповноваженого банку разом з платіжнимдорученням в іноземній валюті для здійснення уповноваженим банком валютногоконтролю за правомірністю перерахування іноземної валюти з рахунку клієнта.
5. Клієнт заповнюєреквізит «Призначення платежу» платіжного доручення в іноземнійвалюті таким чином, щоб надавати повну інформацію про платіж в іноземній валютіта документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів бенефіціару.
У реквізиті платіжногодоручення в іноземній валюті або банківських металах «Призначенняплатежу» зазначаються назва, номер і дата документа, на підставі якогоздійснюється переказ коштів в іноземній валюті або банківських металів.
Частка акредитивноїформи (документарний акредитив) в міжнародних розрахунках значно скромніше впорівнянні з іншими формами, одначе, саме акредитив найбільш повно забезпечуєсвоєчасність одержання експортного виторгу, тобто максимально відповідаєінтересам експортера.
Використанняакредитивів у міжнародних розрахунках регулюється спеціальним документом — «Уніфіковані правила і звичаї для документарних акредитивів», щорозроблений Міжнародної Торгової Палатою (ICC) [20, c.5]. Ці правилаперіодично доповнюються і змінюються виходячи з тенденцій розвитку міжнародноїторгівлі і розрахунків. У сьогоденній час діє редакція Правил від 1993 р.
Документальнийакредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставідоручення його клієнта — імпортера, на користь експортера. Банк, що видаєзобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійсненняплатежу іншим банком (тратта — документ, що містить наказ продавця (експортера)покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін).
Зобов'язання банку єумовним, тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначеноївимоги — пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, щопідтверджують виконання всіх умов акредитива (Додаток В).
Відповідно доУніфікованих правил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосібйого виконання шляхом:
платежу попред'явленні документів;
шляхом платежу зрозстрочкою по пред'явленні документів;
негоціації (покупки)тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу).
У всіх інструкціях уконтракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначенийчіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива.
Від бенефіціара(експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:
1) Комерційнийрахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умовиакредитива, про порядок відвантаження і про самий товар.
2) Транспортнідокументи. Вони виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товарприйнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: призалізничних перевезеннях — залізнична накладна; при авіаперевезеннях — авіанакладна; при автодорожніх — автодорожня накладна; при морських — коносамент.
3) Комерційнідокументи. До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількіснухарактеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальнийаркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі іншідокументи.
Акредитивна формарозрахунків найбільш вигідна експортеру, тому що являє собою тверде і надійнезабезпечення платежу. Здійснення платежу по акредитиві не зв'язано зі згодоюпокупця на оплату товару. Крім того, експортер має можливість одержати платіжпо акредитиву максимально швидко, часто до прибуття товару в пункт призначення.
З погляду імпортераакредитив зручний тим, що можна бути впевненим, що оплатити товар необхіднобуде лише в тому випадку, якщо надані експортером документи збігаються у всіхвідносинах з умовами акредитива.
При укладанніімпортних контрактів, що передбачають проведення розрахунків по акредитивах,для імпортера безпечніше обмовляти в контракті відкриття акредитива тільки насуму конкретного постачання, і домагатися проведення остаточних розрахунківбанківським переказом з оплатою після постачання та після кількісного іякісного приймання товару.
У той же час акредитиввважається найбільш складною формою розрахунків особливо для експортера,оскільки одержання платежу зв'язане з правильним оформленням документів ісвоєчасним наданням їх у банк. Пред'являючи тверді вимоги до оформленнядокументів з погляду відповідності їх умовам акредитива, банки захищаютьінтереси імпортерів, тому що діють на підставі їхніх інструкцій.
Основними недолікамиакредитивної форми розрахунків для контрагентів є :
по-перше, визначеназатримка пробігу документів через банки і,
по-друге, високавартість акредитива.
За проведення операцій(відкриття, авізування, підтвердження, прийом і перевірку документів поакредитиву) банки стягують комісію в залежності від суми акредитива (тарифи наакредитивні операції наведені в Додатку Е). Тому при відкритті акредитива йогонаказодатель повинний чітко вказати, за чий рахунок відповідно до контракту повиннібути оплачені ті чи інші витрати по акредитиві — за рахунок наказодателя чи зарахунок бенефіціара. Звичайно в міжнародної торгівлі використовується практикаподілу банківських витрат між партнерами, кожний з який оплачує банківські комісіїна території своєї країни.
Документарне інкасоможна спрощено визначити як доручення експортера своєму банку одержати відімпортера через інший банк визначену суму чи підтвердження (у формі акцептуімпортером тратти (векселя), виписаної експортером на нього) того, що ця сумабуде виплачена у встановлений термін.
Застосування інкасовоїформи розрахунків регулюється спеціальним документом — «Уніфіковані правилапо інкасо», що розроблений Міжнародною Торговельною Палатою (ICC) [21,c.5]. В теперішній час діє редакція Правил 1978 р.
Згідно Уніфікованимправилам, інкасо означає операцію з документами, здійснювану банком на підставіотриманих інструкцій, з метою:
— одержання акцепту чиплатежу;
— видачі документівпроти акцепту чи платежу.
Документи, з якими виконуютьсяоперації по інкасо розділяються на дві групи: фінансові документи (переказні іпрості векселі, чеки й інші документи, використовувані для одержання платежугрошима) і комерційні документи.
Розрахунки за товари уформі інкасо, відповідно до контракту можуть вимагати оформлення наступнихкомерційних документів:
— рахунок-фактура, щовиписується експортером і містить інформацію про товар;
— відвантажувальнідокументи;
— страхові поліси;
— сертифікати,специфікації, свідчення, що визначають кількість і якість товару.
Таким чином, інкасокомерційних документів, іноді супроводжуваних фінансовими документами, чиінкасо тільки комерційних документів і являє собою документарне інкасо.
Інкасова формарозрахунків деякою мірою вигідна експортеру тим, що банки захищають його правона товар до моменту оплати документів чи акцепту тратт (письмової згоди наоплату тратти). Право на товар імпортеру дають товаророзпорядчі документи, уволодіння якими він вступає після їхньої оплати (акцепту тратт), якщо експортерне дав банкам розпорядження про видачу документів без оплати.
У міжнародній практиціможливі два варіанти оплати інкасових документів:
— інкасо з негайнимплатежем (документи проти платежу);
— інкасо на умовахвідстрочки платежу (документи проти акцепту).
У випадку використанняінкасо в розрахунках, експортеру необхідно домагатися, де це можливо,застосування інкасо з платежем проти телекса уповноваженого банку, щопідтверджує виставляння документів на інкасо.
Імпортеру ж приінкасовій формі розрахунків необхідно настоювати на варіанті оплати документівпроти акцепту з максимально можливою відстрочкою платежу. До настання термінуплатежу по інкасо імпортер має право ознайомитися в банку з інкасовимидокументами. Однак, ці документи залишаються в розпорядженні банку до моментуїхньої оплати (акцепту тратт) і у випадку несплати повертаються банкуекспортера з вказівкою причин несплати (неакцепту). Проте, ця перевага незавжди реалізується на практиці. Так, імпортер може одержати товар (наприклад,по одному з оригіналів коносамента, висланому експортером разом з товаром) домоменту представлення йому документів. Тоді підвищується ризик необґрунтованоїзатримки платежу покупцем.
Інкасова формарозрахунків особливо вигідна імпортеру, оскільки вона має на увазі оплатудійсно поставленого товару, а витрати по проведенню інкасової операції відносноневеликі.
Розрахунки у форміінкасо дозволяють банкам здійснювати контроль за своєчасністю здійснення платежів,хоча банки не мають реальних важелів впливу на імпортера з метою прискоренняоплати чи акцепту документів.
Основним недолікомінкасової форми розрахунків є тривалість пробігу документів через банки і,відповідно, періоду їхніх оплат, що може займати від декількох тижнів до місяцяі більше. Крім того, імпортер вправі відмовитися від оплати представленихдокументів.
У цьому випадкуекспортер понесе витрати, пов'язані зі збереженням вантажу, продажем йоготретій особі чи транспортуванням назад у свою країну.
У цьому зв'язку, урозрахунках по інкасо можуть використовуватися різні способи прискорення ізабезпечення платежів. У розрахунках, що передбачають відстрочку платежу,інкасо документів часто супроводжується виставлянням на прохання імпортерабанківської гарантії платежу на користь експортера, що забезпечує платіж увипадку несплати імпортером документів в обумовлений термін. Експортеру вартопрагнути до одержання банківської гарантії платежу від імпортера, у той час якдля імпортера звертання в банк за гарантією пов'язано з додатковими витратами.
Факторинг – цепридбання права на стягнення боргів, на перепродаж товарів і послуг з наступнимодержанням платежів по них. При цьому мова йде, як правило, про короткостроковівимоги. Іншими словами, факторинг є різновидом посередницької діяльності,при якій фірма-посередник (факторингова компанія) за визначену плату одержуєвід підприємства право стягувати і зараховувати на його рахунок належні йомувід покупців суми грошей (право інкасувати дебіторську заборгованість).Одночасно з цим посередник кредитує оборотний капітал клієнта і приймає на себейого кредитний і валютний ризики.
Предметом поступки,під яку надається фінансування, може бути як грошова вимога, термін платежу поякий уже наступив (існуюча вимогу), так і право на одержання коштів, що виникнев майбутньому (майбутня вимога). Грошова вимога, що є предметом поступки,повинна бути визначена в договорі клієнта з фінансовим агентом таким чином,який дозволяє ідентифікувати існуючу вимогу в момент висновку договору, амайбутню вимогу — не пізніше ніж у момент її виникнення. Цей тип договорушироко застосовується в міжнародній практиці під назвою «факторинг».
Особливістювикористання в схемі розрахунків зовнішньоторговельного факторингу в цілому єйого завжди відкритий характер, а також відсутність права регресу до постачальникана експорт. Останнє обумовлено тим, що основною причиною факторинговогообслуговування експортера виступає звичайно захист експортера від кредитногоризику. Обслуговування всього товарообігу, що передбачається при операціяхусередині країни, зустрічається при факторинговому обслуговуваннізовнішньоторговельних операцій набагато рідше, факторингові компанії вбільшості випадків спеціалізуються на обслуговуванні ринку однієї країни чиринку визначеної продукції.
Міжнародний факторингдозволяє імпортеру на постійній основі одержувати товар з відстрочкою платежу(звичайно до трьох місяців). Зобов'язання оплати покладається на імпортерапісля приймання товарного постачання по якості і кількості. Факторинг відкриваєунікальні можливості для підприємств, що імпортують товари, будучи не чиміншим, як товарним кредитом.
/>Відповіднодо Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятої в 1988 Міжнародним інститутомуніфікації приватного права, операція вважається факторингом у тому випадку,якщо вона задовольняє як мінімум двом з чотирьох ознак [56, c.22]:
1) наявністькредитування у формі попередньої оплати боргових вимог;
2) веденнябухгалтерського обліку постачальника, насамперед обліку реалізації;
3) інкасування йогозаборгованості;
4) страхування постачальникавід кредитного ризику.
Можна виділити головніекономічні достоїнства факторингу:
— збільшенняліквідності, рентабельності і прибутку;
— перетвореннядебіторської заборгованості в готівку;
— можливістьодержувати знижку при негайній оплаті всіх рахунків постачальників;
— незалежність і волявід дотримання термінів платежів з боку дебіторів;
— можливістьрозширення обсягів обороту;
— підвищенняприбутковості;
— економія власногокапіталу;
— поліпшенняфінансового планування.
При експорті продукціїзначно зростає кредитний ризик експортера (унаслідок труднощів оцінкикредитоспроможності потенційних іноземних клієнтів; надання комерційногокредиту на більш тривалий термін, з урахуванням часу, необхідного для доставкитоварів на іноземні ринки; а також через такі фактори, як політичнанестабільність у країні імпортера, низький рівень її економічного розвитку іт.д.) [59, c.34]. Крім того, оскільки угода про зовнішньоторговельний факторингможе передбачати використання двох і більш валют, виникає також валютний ризик— небезпека валютних втрат у зв'язку зі зміною курсу іноземної валюти стосовнонаціонального. У зв'язку зі збільшенням ступеня ризику факторингова компаніяпред'являє до експортера більш тверді вимоги, ніж до постачальників навнутрішньому ринку. При обслуговуванні експортера факторингова компанія, якправило, укладає договір з факторинговою компанією країни — імпортера і передаєїй частину обсягу робіт. У такий спосіб учасникамиміжнародних факторингових угод є постачальник, покупець, імпорт-фактор ( банкчи імпортна фактор- фірма ) і експорт-фактор ( банк чи експортна фактор-фірма).
У міжнародній торгівлізастосовуються чотири моделі факторингу:
— двухфакторний;
— прямий імпортний;
— прямий експортний;
— «бэк-ту-бэк»(back-to-back).
Двухфакторна модельдозволяє розділити функції і ризики між імпорт-фактором, розташованим у країніімпортера, і експорт-фактором, розташованим у країні експортера. Головна метацієї моделі — забезпечити фінансування до 100% і зменшити накладні витрати вадміністративній сфері.
Класична двуфакторнасхема складається з наступних етапів:
запит ліміту /забезпечення ризиків;
постачання /розсилання фактури;
фінансування;
оплата.
На першому етапіекспортер запитує у свого експорт-фактора суму, що підлягає забезпеченню.Експорт-фактор запитує в імпорт-фактора необхідний ліміт. Імпорт-факторперевіряє імпортера і надає експорт-фактору гарантії. Далі експорт-фактор даєекспортеру дозвіл на ліміт, після чого здійснюється продаж документів.
На другому етапіекспортер поставляє товар чи послугу і передає копію рахунка експорт-фактору, атой посилає її імпорт-фактору. Одночасно з товаром експортер направляєімпортеру рахунок з позначками про переуступку.
На третьому етапі,після постачання товару чи послуги, експорт-фактор фінансує експортера в межах70--90% повної первісної фактурної ціни.
На четвертому етапіімпортер здійснює 100%-ний платіж імпорт-фактору, а той перелічує отриману сумуекспорт-фактору. Нарешті, експорт-фактор переводить експортеру непрофінансовану частину вимог (10%-30%) за винятком вартості факторинговихпослуг.
Якщо терміни платежуне дотримуються, імпорт-фактор направляє імпортеру нагадування-попередження.Якщо після двох-трьох нагадувань вимоги не оплачуються, імпорт-фактор приймаєнеобхідні правові міри.
Імпорт-фактор приймаєна себе ризики імпортера, перевіряє його платоспроможність і гарантуєекспорт-фактору оплату товару, що поставляється експортером. Якщо імпортер неоплачує товар, імпорт-фактор платить за нього.
Експорт-фактор приймаєна себе ризики, зв'язані з постачанням товару експортером і при необхідностікредитує експортера, не чекаючи одержання оплати від імпортера чиімпорт-фактора.
Перевагадвухфакторного факторингу полягає в тім, що для компанії, що обслуговує імпортера,боргові вимоги є внутрішніми, а не зовнішніми, як для факторингової компаніїекспортера. Разом з тим він досить громіздкий і припускає високі витратисторін.
Друга модельміжнародного факторингу — прямий імпортний факторинг. Його головна мета — забезпеченняплатежів. Схема прямого імпортного факторингу складається з наступних етапів:
запит ліміту /забезпечення ризиків;
постачання /розсилання фактури;
оплата.
Прямий імпортнийфакторинг має сенс лише в тому випадку, коли експорт виконується в одну чи двікраїни. Якщо експортер має контрагентів у багатьох країнах, то заключенняоднієї угоди з факторинговою компанією своєї країни буде більш зручним, ніжбільшої кількості прямих угод з факторинговими компаніями інших держав.
У випадку прямогоімпортного факторингу фактор – фірма країни – імпортера укладає угоду зекспортером про переуступку їй боргових вимог по даній країні, здійснюючистрахування кредитного ризику, облік і інкасування вимог, які є дляфакторингової компанії внутрішніми. Разом з тим кредитування закордонногоекспортера в іноземній для факторингової компанії валюті досить важке, і умовапро попередню оплату зустрічається в подібних угодах надзвичайно рідко.
У такий спосіб прямийімпортний факторинг може становити інтерес для фірм, яким не потрібно негайнефінансування під переуступлені вимоги.
Третя модельміжнародних факторингових операцій — прямий експортний факторинг. При прямомуекспортному факторингу не потрібно підключення факторингової фірми в країніімпортера. Основні етапи прямого експортного факторингу такі:
запитліміту/забезпечення ризику;
постачання/розсиланняфактури;
фінансування;
оплата.
При цьому факторинговакомпанія зіштовхується зі значними труднощами в оцінці кредитоспроможностііноземних клієнтів і інкасуванні вимог.
Для оцінки ризику чидля перестрахування експорт-фактор може підключити товариство по страхуваннюкредитів у країні імпортера чи підстрахувати себе гарантіями відповідноїдержавної організації. При використанні цього варіанта факторингу можнаодержати вигідні умови фінансування експортних постачань при покритті з бокудержавної страхової компанії.
Останній типміжнародного факторингу — «бэк-ту-бэк». У трьох перших моделяхміжнародних факторингових операцій фінансування вимог концернів непередбачається. Цю функцію виконує факторинг «бэк-ту-бэк». Реалізаціяугоди при цій технології схожа на комбінацію двухфакторної схеми і звичайноговнутрішнього факторингу.
Форфейтингові операції[56,c.62] — це покупка боргу, вираженого в оборотному документі, у кредитора набезобіговій основі. Це означає, що покупець боргу (форфейтер) приймає на себезобов'язання про відмовлення – форфейтингу — від звертання регресивної вимогидо кредитора при неможливості одержання задоволення в боржника. Купівляоборотного зобов'язання відбувається, природно, зі знижкою.
Механізм форфейтінгавикористовується в двох видах угод:
— у фінансових угодах- з метою швидкої реалізації довгострокових фінансових зобов'язань;
— в експортних угодах- для сприяння надходженню готівки експортеру, що надав кредит іноземномупокупцю.
Основними оборотнимидокументами, використовуваними в якості фор-фейтингових інструментів, є векселі[62, c.46].
Переваги дляекспортера :
Надання форфейтінговихпослуг на основі фіксованої ставки.
Фінансування зарахунок форфейтера без права регресу на експортера.
Можливість одержанняготівки відразу після постачання продукції чи надання послуг, що благотворновідбивається на загальній ліквідності, знижує обсяг банківських позик, даєможливість реінвестування коштів.
Відсутність витратчасу і грошей на керування боргом чи на організацію його погашення.
Відсутність ризиків(усі валютні ризики, ризики зміни процентних ставок, а також ризик банкрутствагаранта несе форфейтер).
Простота документаціїі можливість швидкого оформлення вексельних боргових інструментів.
Конфіденційнийхарактер даних операцій.
Можливість швидкоупевнитися в тім, що форфейтер готовий фінансувати угоду, оперативно погодитиумови угоди.
Можливість заздалегідьодержати від форфейтера опціон на фінансування угоди по фіксованій ставці, щодозволяє експортеру заздалегідь підрахувати свої витрати і включити їх уконтрактну ціну, розрахувати інші підсумкові цифри.
Недоліки дляекспортера :
Необхідністьпідготувати документи таким чином, щоб на самого експортера не було регресу увипадку банкрутства гаранта, а також необхідність знати законодавство країниімпортера, що визначає форму векселів, гарантій і авалю.
Можливість виникнення забрудненьу випадку, якщо імпортер пропонує гаранта, що не влаштовує форфейтера.
Більш висока, чим призвичайному комерційному кредитуванні, маржа форфейтера.
Переваги дляімпортера:
Простота і швидкістьоформлення документації.
Можливість одержанняподовженого кредиту по фіксованій процентній ставці.
Можливістьскористатися кредитною лінією в банку.
Недоліки дляімпортера:
Зменшення можливостіодержати банківський кредит при користуванні банківською гарантією.
Необхідність платитикомісію за гарантію.
Більш висока маржафорфейтера.
Можливість виникненнятруднощів з оплатою векселя як абстрактного зобов'язання у випадку постачаннянекондиційних товарів чи невиконання експортером яких-небудь інших умовконтракту.
Переваги дляфорфейтера :
Простота і швидкістьоформлення документації.
Можливість легкореалізувати куплені активи на вторинному ринку.
3) Більш висока маржа,ніж при операціях кредитування.
1.2 Підходи до виборуспособу, засобу та методу платежу в зовнішній торгівлі
Міжнароднимирозрахунками називається здійснення платежів за грошовими вимогами ізобов'язаннями, що виникають у зв'язку з економічними відносинами міжюридичними особами і громадянами різних країн. Вони охоплюють розрахунки іззовнішньої торгівлі товарами і послугами, а також із некомерційних операцій,кредитів, руху капіталу між країнами.
Міжнародні розрахункивключають, з одного боку, умови і порядок здійснення платежів, виробленіпрактикою і закріплені міжнародними документами і звичаями, з іншого боку — щоденну практичну діяльність банків щодо їх проведення. Більшість розрахунківпровадиться безготівковим способом за допомогою записів на рахунках банків.
Найскладнішими ітакими, що вимагають високої кваліфікації учасників угоди, є розрахунки заміжнародними торговельними контрактами. Від вибору форм і умов розрахунківзалежать швидкість і гарантія одержання платежу, сума витрат, пов'язаних ізпроведенням операцій через банки.
Сьогодні узовнішньоторговельних операціях використовується ціла система способів, засобіві форм платежів, що створюють цілісний, гнучкий і динамічний механізмрозрахунків.
а) Способи платежу
Способи платежувизначаються залежно від механізму оплати товару відносно моменту йогофактичної поставки. У зовнішньоторговельних операціях існують три способиплатежу: платіж готівкою, авансовий платіж і платіж у кредит.
Платіж готівкою уміжнародному платіжному обороті не означає, що розрахунки ведуться готівковимигрошовими знаками (банкнотами). Вони практично тут не застосовуються. У цьомуразі поняття «готівковий платіж» використовується як протиставленняавансовому і кредитному способам платежу.
Готівковий платіж,залежно від обраної сторонами в контракті форми розрахунків, здійснюється, якщодотримано одну з таких умов: імпортер одержав від експортера повідомлення проготовність товару до відвантаження; імпортер одержав телеграфне повідомленняпро закінчення відвантаження товару; імпортер отримав комплект документів,передбачених у контракті; імпортер отримав комплект документів і правовідстрочки оплати на кілька годин або днів, якщо перед цим імпортер надавбанківську гарантію, що він заплатить проти приймання товару. Природно, що дляекспортера найвигіднішою буде перша умова, а для імпортера — остання.
Платіж готівкоюздійснюється через банк за угодами типу «спот» до чи при переданніпродавцем товаророзпорядчих документів або самого товару покупцю.
Авансовий платіжпередбачає виплату покупцем обговорених у контракті сум до переданнятоваророзпорядчих документів і самого товару в розпорядження покупця, анайчастіше — під час і навіть до початку виконання замовлення. Авансовий платіжвідіграє подвійну роль. З одного боку, авансом імпортер кредитує експортера, зіншого — забезпечує виконання зобов'язань, узятих імпортером за контрактом, і,якщо після виконання замовлення покупець відмовляється від прийманнязамовленого товару, експортер може використовувати аванс для відшкодуваннясвоїх збитків.
Аванс може надаватисяу грошовій і товарній формах. Аванс у товарній формі передбачає наданнязамовником-імпортером сировини і комплектуючих, необхідних для виконаннязамовлення (давальницька сировина). Аванс у грошовій формі визначається увідсотках від контрактної вартості замовлення.
Розмір авансу залежитьвід цілей авансу, характеру і новизни товару, його вартості, строкувиготовлення й інших умов. Найчастіше аванс становить 15-20% від вартостізамовлення, виплачується після підписання контракту. Як правило, покупець,виплачуючи аванс, вимагає від продавця банківської гарантії на випадок, якщоекспортер не виконає умов замовлення, або ж у контракті робиться застереження,що у разі невиконання експортером своїх контрактних зобов'язань авансповертається імпортеру в повному розмірі.
У міжнародній торгівліаванси звичайно даються солідним фірмам, котрі добре себе зарекомендували припоставках товарів, що потребують тривалого терміну виготовлення, виконуються заіндивідуальними специфікаціями, а також при поставках дефіцитних товарів, колиаванс виконує роль застави.
Платіж у кредитпередбачає, що покупець оплачує суму, обумовлену в контракті через якийсь часпісля поставки товару. Таким чином, продавець надає покупцеві комерційний(товарний) кредит. Оскільки одна фірма дає кредит іншій, такий кредитназивається ще й фірмовим товарним кредитом. Межа кредиту, тобто максимальнийрозмір кредиту, наданий покупцю одноразово, звичайно не перевищує 10% відкапіталу покупця. Щоб визначити таку «межу», продавець повиненпоцікавитися фінансовим станом покупця.
Кредит надається не навсю суму контракту, а на 80- 85%, іншу частину покупець виплачує авансом, щодає змогу продавцю відшкодувати свої витрати, якщо покупець порушить своїзобов'язання за контрактом.
За термінамикомерційні кредити поділяються на короткострокові (до одного року),середньострокові(від року до п'яти років) і довгострокові (від п'яти до десятироків і більше). У контракті обумовлюються вартість кредиту, виражена упроцентах річних, термін використання кредиту, термін погашення кредиту,пільговий період, протягом якого не відбувається погашення процентів за кредит,та інші умови.
При наданнікомерційного кредиту виникає питання про гарантії платежу. Серед способівзапобігання неплатежу або затримки платежу основними є гарантійні листипершокласних банків, підтверджені (резервні) акредитиви першокласних банків,векселі, банківський акцепт і аваль векселів, аваль чеків.
Гарантії буваютьплатіжні й договірні. Платіжні гарантії захищають інтереси продавця, договірні- покупця.
б) Засоби платежу
Поширення в зовнішнійторгівлі комерційного кредиту зумовлює використання кредитних засобів платежу — чеків і векселів.
Чек являє собоюбезумовну пропозицію чекодавця платнику здійснити платіж зазначеної на чекугрошової суми чекодержателеві готівкою чи перерахуванням на рахунок власникачека в банку. Ілюстрації механізму розрахунків за допомогою чека наведена насхемі рис. 1.В Додатку В.
Чек дуже зручний длярозрахунків тоді, коли платник боїться віддати гроші до того, як одержитьтовар, а постачальник не хоче передати товар до одержання гарантій платежу. Дотого ж, застосування чека як засобу платежу дає змогу економити витрати обігусправжніх грошей і прискорює платежі, оскільки всі чеки оплачуються післяподання.
Документ, виписанийчекодавцем, повинен мати покриття, причому законодавство багатьох країнпередбачає кримінальну відповідальність за виставляння чека без покриття. Чеки,що виписуються клієнтом банку, видаються в межах суми, що є на його поточномута інших рахунках, включаючи суми, що надійшли на ці рахунки в результатінадання банками кредиту.
Як засіб платежу вміжнародному обороті чек використовується в розрахунках за поставлений товарпри остаточному розрахунку за товар і надані послуги, урегулюванні рекламацій іштрафних санкцій, при погашенні боргу, а також у розрахунках за неторговельнимиопераціями. Відповідно до міжнародного права при вирішенні спорів, пов'язанихіз формою чеків та їх обігом, застосовується право тієї країни, де чек буввиписаний.
Чек має строговизначену форму письмового документа і виписується на спеціальному бланку, щовидає чекодавцю банк або подібна кредитна установа.
Текст чека повиненмістити такі основні елементи:
1. Найменування «чек»(чекова помітка), виражене тією мовою, якою виписаний чек.
2. Просте і нічим необумовлене розпорядження платнику сплатити зазначену на чеку суму, яке неповинно містити жодних умов платежу. За «Положенням про чек» сумачека також повинна бути вказана прописом від руки.
3. Найменуванняплатника, яким є банк (інша кредитна інституція), де чекодавець має свійпоточний та інші рахунки. За «Положенням про чек» чекодавецьзобов'язаний вказати на чеку свій рахунок у банку, з якого має бути здійсненийплатіж. Англійські норми права передбачають банківську помітку на чеку, якаозначає, що на поточному рахункові чекодавця є достатньо коштів для оплатичека.
4. Місце платежу, якездебільшого збігається з місцезнаходженням банку-платника.
5. Дата та місцескладання (виписування) чека. За «Положенням про чек» необхідновписати число, місяць і рік видачі чека. Причому місяць видачі слід вказатипрописом. Якщо місце складання чека не зазначено, ним прийнято вважатимісцезнаходження чекодавця.
6. Підпис чекодавця.
Ніякі поправки чивиправлення в чеку не допускаються. Відсутність у ньому якогось із переліченихелементів позбавляє цей документ сили чека.
Відповідно доЖеневської конвенції строк подання чека до оплати в країні його видачі дорівнюєвосьми дням, у платіжному обороті між країнами Західної Європи, Східної Європиі Середземномор'я — 20-ти дням, а в міжконтинентальному платіжному обороті — 70-ти дням. Ці терміни діють із дня, вказаного у чеку, як дата виставленнячека.
Чек може передаватисяоднією особою іншій шляхом внесення в нього передавального надпису(індосаменту). Індосамент здійснюється на зворотному боці чека і підписуєтьсяособою, що зробила такий надпис (індосантом).
Передавальний надписмає бути простим і нічим не обумовленим. Він засвідчує передання прав щодо чекаіншій особі, а також визначає відповідальність індосанта перед усіма наступнимидержателями чека.
Умови передання чекавід однієї особи іншій визначає вид чека і характер його використання в обігуяк засобу платежу.
Розрізняють такі видичеків:
а) іменний, або чек накористь-певної особи. Такий документ не може бути переданий за допомогоюзвичайного індосаменту. Тут передання здійснюється цесією, тобто черезпередавальний надпис із застереженням «Не наказу» завіреним унотаріальному порядку відповідно до норм цивільного права;
б) ордерний, тобточек, виписаний на користь певної особи або за його наказом. Передається такийчек за допомогою індосаменту з застереженням «Наказу» або без нього.Цей вид чека широко застосовується в міжнародному платіжному обороті. Зразоктакого чека показано вище при переліку елементів чека;
в) чек на пред'явникавиписується пред'явникові і може бути переданий іншій особі, як з індосаментом,так і без нього. Як правило, цей чек виставляється клієнтам на свій банк.
Чекодавець висилаєйого своєму партнеру за кордоном, котрий при одержанні чека виставляє йогосвоєму банку для кредитування свого рахунку. Таким чином, за допомогою чека напред'явника чекодавець здійснює платіж прямо своєму партнерові. Цей платіжвиконується швидше, ніж платіж через банківський переказ. Тому чеки напред'явника також широко застосовуються в міжнародному платіжному обороті.
Чеки ще поділяються нафірмові і банківські.
Банківський чек — цечек, виписаний банком на свій банк-кореспондент. У тексті таких чеків немаєнайменування фірми-чекодавця, а чекодавцем є банк боржника. Оплата за цимичеками здійснюється за рахунок коштів банку чекодавця на його рахунку убанку-кореспонденті за кордоном. У міжнародному платіжному обороті найчастішевикористовуються банківські ордерні чеки.
Фірмовий чек — це чек,виписаний фірмою на одержувача. Переважно такі документи виписуються внаціональній або іноземній валюті на пред'явника і виставляються фірмою на свійбанк. Оплата за ним здійснюється за рахунок коштів чекодавця.
Вексель — це ціннийпапір, що оформлений у строгій відповідності з вимогами закону і містить у собібезумовне абстрактне грошове зобов'язання.
При розрахунках зазовнішньоторговельними операціями використовуються простий і переказний вексель(тратта). Частіше застосовується переказний вексель, що являє собою безумовнупропозицію трасанта (кредитора), адресовану трасату (боржнику), сплатити третійособі (ремітенту) у встановлений термін вказану у векселі суму. При виникненнітакого грошового зобов'язання трасант виступає і кредитором відносно боржника(трасату), і боржником відносно ремітента.
Визначення терміна«вексель» наведено у статті 21 Закону України «Про цінні папери та фондовубіржу» від 18 червня 1991 року № 1201-XII. У ньому зазначено, що вексель – цецінний папір, який підтверджує безумовне грошове зобов'язання векселедавцясплатити після настання строку певну суму грошей власнику векселя(векселедержателю).
По-перше, вексельвіднесено до цінних паперів, що накладає певні обмеження на проведення окремихоперацій з його використанням.
По-друге, вексельнезобов'язання є грошовим, тобто має погашатися грошима (причому тільки вбезготівковій формі).
По-третє, вексельнезобов'язання є безумовним.
Новий Закон України„Про обіг векселів” [11, c.3] додатково впровадив особливості вексельного обігув Україні :
1. Заборонено видачубезтоварних векселів (ст. 4). Прості та переказні векселі тепер можна видавати(первинна емісія – не плутати з купівлею-продажем векселя) лише для оформленнягрошового боргу за фактично поставлені товари (раніше була продукція), виконаніроботи, надані послуги.
2. Забороняєтьсявикористовувати вексель як внесок до статутного фонду господарського товариства(ст. 12).
3. Платіж за векселемможе здійснюватись лише у безготівковій форм (ст. 6). Судячи з усього, цеунеможливлює i проведення погашення векселів взаємозаліками у прямій формі (ст.217 ЦК), втім зберігаються можливості зустрічного індосаменту-викупу векселівбез їхнього погашення.
4. Вексельопротестований нотаріусом (виконавчий напис), стає виконавчим документом. Цеположення звільняє векселедержателя, інших кредиторів за векселем віднеобхідності звертатись до арбітражного суду для задоволення своїх вимог, тобтозвільняє від довготривалої складної процедури з непередбачуваним результатом.
5. Вексельна формарозрахунків та їх умови обов’язково повинні оформлятись відповідними договорамиабо передбачатись ними (статті 4, 9).
При виконаннірозрахункових операцій з використанням векселів [12, c.4] вживається наступнатермінологія оформлення векселів та дій осіб, які приймають участь увексельному обігу:
аваліст – юридична абофізична особа, яка гарантує оплату векселя;
аваль – вексельнепоручительство, за яким особа (аваліст), яка його здійснює, бере на себевідповідальність перед власником векселя за виконання векселедавцем,акцептантом або індосантом зобов`язань щодо оплати цього векселя. Авальвиражається словами “вважати за аваль” або будь-яким іншим рівнозначнимформулюванням, оформляється на векселі або на алонжі, підписується авалістом;
авалювання –оформлення юридичною або фізичною особою авалю за векселем, тобто прийняттязобов`язання оплатити вексель повністю або частково за одну із зобов`язаних завекселем осіб у разі не оплати векселя платником у строк або, якщо немає змогиодержати платіж за векселем у строк;
акцепт векселя – написплатника на переказному векселі (тратті) про згоду на оплату;
акцептант векселя –юридична або фізична особа, яка акцептує (підписує) вексель (тратту), беручи насебе зобов`язання здійснити платіж за переказним векселем під час настаннястроку платежу;
алонж – аркуш паперу,що додається до векселя для додаткових індосаментів (передатних записів), якщона зворотному боці векселя вони не вміщуються. Перший передатний запис наалонжі робиться впоперек з`єднання векселя і додаткового аркуша, тобто такимчином, щоб він починався на векселі й закінчувався на алонжі. На алонжі можнатакож оформляти аваль;
банк інкасувальний –будь-який банк, крім банку-ремітента, який бере участь в операції з інкасуваннявекселя;
банк-пред`явник –інкасувальний банк, який здійснює пред`явлення векселів і супровіднихдокументів платнику;
банк-ремітент – банк,якому комітент доручив операцію з інкасування векселя;
безперервність рядуіндосаментів – послідовний ряд індосаментів, через який кожний індосат отримуєвексель за індосаментом на власне ім`я, бланковим індосаментом або індосаментомна пред`явника;
бенефіціар – юридичнаабо фізична особа, на користь якої здійснюють довірчі функції та яка єодержувачем доходу чи платежу за векселем;
векселедавець –юридична або фізична особа, яка видала простий або переказний вексель;
векселедержатель –юридична або фізична особа, яка володіє векселем, що виданий або індосованийцій особі чи її наказу, або індосований на пред`явника, або шляхом бланковогоіндосаменту, чи на підставі інших законних прав;
векселедержательперший – особа, на ім`я якої виписано переказний вексель і за наказом якої слідсплатити певну суму грошей за цим векселем;
вексель – ціннийпапір, який засвідчує безумовне грошове зобов`язання векселедавця сплатити увизначений строк визначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю);
вексель доміцильований– вексель, у якому зазначене місце оплати не збігається з місцем проживаннявекселедержателя;
вексель іногородній – вексель,який підлягає оплаті в іншому населеному пункті ніж місцезнаходженнявекселедержателя;
вексель місцевий –вексель, який підлягає оплаті в місцезнаходженні векселедержателя;
вексель опротестований– вексель, щодо якого векселедержатель нотаріально засвідчив відмову боржникавід оплати або акцепту цього векселя;
вексель переказний –вексель, який містить письмовий наказ однієї особи (юридичної або фізичної)іншій особі сплатити у зазначений строк визначену суму грошей третій особі;
вексель простий –вексель, який містить зобов`язання векселедавця сплатити у зазначений строквизначену суму грошей власнику векселя (векселедержателю);
врахування векселя –придбання банком векселя до настання строку платежу за ним у векселедержателя загрошові кошти з дисконтом;
врахування векселябезоборотне – різновид врахування, за якого пред`явник векселя вибуває з числазобов`язаних за векселем осіб, що здійснюється шляхом вчинення пред`явником утексті індосаменту безоборотного застереження (здійснення безоборотногоіндосаменту) або шляхом передавання банку векселя пред`явником без вчиненняіндосаменту, якщо останній індосамент бланковий або на пред`явника;
врахування векселя зреверсом – різновид врахування, за якого пред`явник векселя дає банкупозавексельне зобов`язання викупити враховані векселі до настання строку їхоплати та/або в разі настання/ненастання певних обставин. Із технічного бокуврахування векселів з реверсом подібне до кредиту, забезпеченого векселями, і єоперацією репо з відкладальними та/або скасувальними умовами. Від звичайноговрахування з реверсом відрізняється тим, що платіж за векселем виконує небезпосередньо зобов`язана за векселем особа-платник, а пред`явник, якийпідписує реверс і викуповує вексель;
дисконт – винагорода,що беруть банки під час врахування векселів та купівлі векселів увекселедержателів до закінчення терміну їх сплати;
довіритель – юридичнаабо фізична особа, яка передає банку повноваження власника щодо належних їйвекселів відповідно до умов договору, укладеного між ними;
доміциліант – платникза векселем, який уповноважує доміциліата здійснити платіж за векселем у місцідоміциляції – місцезнаходженні доміциліата. Місцезнаходження платника ідоміциліата різні. Право доміцилювати вексель, тобто визначати особливе місцеплатежу (населений пункт, відмінний від місцезнаходження особи, яка зазначенаяк платник за векселем), належить виключно векселедавцю як у простих, так і впереказних векселях;
доміциліат – особа,яка є особливим платником за векселем за дорученням і за рахунок доміциліанта.Місцезнаходження такої особи і доміциліанта різні;
доміциляційна формула– напис на векселі, що обумовлює особливе місце платежу, яке відрізняється відмісцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем. Учиняєтьсявекселедавцем;
доміциляція векселя –призначення за векселем особливого місця платежу, що відрізняється відмісцезнаходження особи, яка зазначена як платник за векселем, шляхомпроставлення доміциляційної формули. Під час складання векселя векселедавецьможе зазначити не лише особливе місце платежу, а й особу, яка оплатить вексельу місці доміциляції. Якщо така особа не зазначена, то її може зазначити трасатпід час акцепту. Якщо він цього не зробить, то вважається, що акцептант самвиконає платіж у місці доміциляції;
зберігання векселів –здійснення банком за дорученням, від імені та за рахунок векселедержателяоперацій з векселями на підставі одержаних від векселедержателя інструкцій;
зберігання векселіввідкрите – зберігання векселів шляхом подання в банк супровідного векселядоручення на зберігання з точними і повними інструкціями щодо дій банку звекселями;
зберігання векселівзакрите – зберігання векселів шляхом надання векселедержателю депозитного вічкау сховищі (сейфі) банку без будь-яких інструкцій щодо дій банку з векселями;
індосамент, передатнийнапис, жиро – особливий (спеціальний) передатний запис на звороті векселя абона додатковому аркуші (алонжі), що засвідчує перехід права за цим документом доіншої особи;
індосамент векселябезоборотний – форма індосаменту, за якої індосант перед своїм підписом робитьнапис: “без обороту на мене” або інше рівнозначне застереження. Це даєіндосанту змогу уникнути пред`явлення до нього претензій у разі не оплативекселя зобов`язаною за ним особою;
індосамент векселябланковий – форма передавання векселя, за якої юридична або фізична особа, якапередає вексель, ставить підпис без зазначення особи, яка стає власникомвекселя. У цьому разі вексель стає цінним папером на пред`явника. Бланковийіндосамент стає передатним індосаментом, виконаним на ім`я визначеної особизавдяки такому запису над індосаментом: “заплатити за наказом такої-то особи”або здійсненню іншого рівнозначного напису;
індосамент векселя,виконаний на ім`я визначеної особи (іменний індосамент), – форма індосаменту,за якої індосант, який передає вексель, зазначає перед своїм підписом юридичнуабо фізичну особу, якій належатимуть усі права за векселем та застереження “ненаказу”;
індосамент векселязаставний – форма індосаменту, за якої забороняється подальше передаваннявекселя, що видається під заставу;
індосант – юридичнаабо фізична особа, яка володіє векселем і здійснює передатний напис(індосамент);
інкасо документарне –інкасування векселів із супровідними документами;
інкасування (інкасо)векселя – здійснення банком за дорученням векселедержателя операції з векселемз метою одержання платежу;
інкасо чисте –інкасування векселів без супровідних документів.
комітент – юридичнаабо фізична особа, яка доручає банку здійснити операцію з векселем на підставіукладеної угоди з банком;
копія векселя –письмове відтворення векселя з усіма його частинами і подробицями як злицьового, так і зі зворотного боків. Копія виготовляється і засвідчуєтьсявекселедержателем;
платіж за векселем –операція, за якої оплату векселя здійснює платник або інша уповноважена особаабо в порядку регресу, або в порядку посередництва, або в порядкупоручительства;
платник (трасат) –юридична або фізична особа (боржник, платник), яка зобов`язана(ий) сплатити запереказним векселем (траттою);
платник особливий –юридична або фізична особа, яка має здійснити платіж за векселем за дорученням,за рахунок і від імені іншої особи – платника за векселем;
погашення векселя –здійснення платежу за векселем векселедавцем (платником);
порто – сума длявідшкодування поштово-телеграфних видатків банку за пересилання векселя, якастягується з векселедавця за векселем з платежем не за місцем його врахування;
право регресу – правозворотної вимоги. Законний векселедержатель має право в разі неможливостіотримати платіж за векселем у строк притягнути кожного, хто поставив свійпідпис на векселі, до відповідальності та вимагати сплати вексельної суми відкожного з них;
пред`явлення векселядля платежу – дія, під час якої векселедержатель (особа з вексельнимиповноваженнями) пред`являє векселедавцю (акцептанту) вексель до платежу(оплати);
придбання векселя –одержання векселя у власність через купівлю, врахування, заставу (заклад),видачу або дарування, спадщину або іншу угоду, результат якої – майнове правона вексель;
примірник векселя –один з векселів, які в сукупності становлять комплект переказного векселя. Усіпримірники мають ідентичний зміст і самостійний обіг, разом з тим усіпримірники становлять одне вексельне зобов'язання. У тексті примірника векселязазначається його порядковий номер: перший (прима), другий (секунда), третій(терція) тощо; в іншому разі кожний примірник є самостійним векселем.Примірники виготовляються трасантом;
принципал – основнаособа (боржник) у борговому зобов`язанні;
протест – офіційнозасвідчена вимога щодо здійснення встановлених законодавством про вексельнийобіг дій за векселем і свідчення про їх невиконання. Протест є фактом, щосвідчить про ухиляння від законодавчо встановленого порядку обігу векселя і пронастання певних правових наслідків;
реверс – це письмовезобов`язання пред`явника викупити векселі до настання їх строку та/або в разінастання (ненастання) певних обставин. За допомогою реверсу векселівідчужуються і тимчасово передаються банку;
регресант – юридичнаабо фізична особа, яка пред`являє зворотну вимогу до іншої особи щодовідшкодування збитків, яких перша особа зазнала на користь другої (наприклад,здійснила оплату векселя);
реквізити векселя –обов`язкові відомості, що має містити вексель відповідно до Уніфікованогозакону про переказні векселі та прості векселі;
ремітент – першийвекселедержатель переказного векселя, особа, на користь якої виданий переказнийвексель;
сума векселя повна –сума, яка підлягає сплаті за векселем, з врахуванням обумовлених у текстівекселя відсотків;
трасант –векселедавець переказного векселя;
трасування – видачапереказного векселя на трасата;
цесія – поступкавимоги або передавання вимоги в зобов`язанні іншій особі.
Вексель складається застрого установленою формою. Його форма і вид визначаються національнимзаконодавством. У країнах СНД форма і вид векселів, а також їх обігрегламентуються «Положенням про перекладний і простий вексель»(Постанова ЦВК і РНК СРСР від 7 серпня 1937 p.).
У сфері міжнародногоплатіжного обороту застосовуються норми і національного, і міжнародного права.Так, у 1930 р. у Женеві ряд країн прийняли «Однотипний вексельнийзакон» [12, c.2]. На його основі держави — учасники угоди, у тому числі йСРСР, уніфікували національне вексельне законодавство, їх стали називатикраїнами Женевської угоди. Третю, самостійну групу утворюють країни, чиєвексельне законодавство не належить до двох інших систем. Тому в міжнароднихрозрахунках необхідно враховувати нормативні акти, що є у вексельному законодавствірізних країн, і передбачати в контрактах, який із чинних нормативних актіврегулюватиме фінансові відносини за угодою.
Відповідно до«Однотипного вексельного закону” вексель складається в письмовому виглядіі містить певний перелік обов'язкових реквізитів.
Реквізити простоговекселя:
1. „Вексельнапомітка“.
2. Просте і нічим необумовлене зобов'язання сплатити певну суму грошей.
3. Зазначення термінуплатежу.
4. Місце платежу.
5. Найменуванняодержувача.
6. Зазначення дати імісця упорядкування платежу.
7. Підписвекселедавця.
Без якогось із цихреквізитів документ не має сили простого векселя.
Відповідно до»Однотипного вексельного закону", переказний вексель (тратта) повиненмістити:
1. Найменування«вексель», включене в сам текст документа.
2. Просту і нічим необумовлену пропозицію сплатити певну суму грошей.
3. Найменуваннятрасата (боржника).
4. Зазначення термінуплатежу.
5. Місце платежу.
6. Найменування особи(ремітента, одержувача), котрому чи за чиїм наказом, має бути здійсненийплатіж.
7. Зазначення дати імісця складання векселя.
8. Підпис особи(векселедавця, трасанта, кредитора), що видає вексель.
Документ безбудь-якого з цих реквізитів не має сили перекладного векселя.
Оскільки переказнийвексель сам по собі не має сили законного платіжного засобу, а є лишепредставником справжніх грошей, у міжнародній практиці заведено, щоборжник-трасат зобов'язаний письмово підтвердити свою згоду здійснити платіж завекселем у визначений термін, тобто здійснити акцепт тратти. Акцептвідбувається у вигляді надпису на лицьовому боці векселя і підписуєтьсяакцептантом.
Печатка під акцептомне ставиться. Акцепт тратти може бути загальним або обмеженим. Обмежений(частковий) акцепт — це письмова згода боржника сплатити тільки частину суми,зазначеної на тратті. Необхідність акцепту тратти викликана тим, що обов'язоктрасату оплатити її виникає тільки після акцепту.
Тому для належноговиконання трасатом своїх зобов'язань експортер, передаючи в банк з інкасовимлистом товаровідвантажувальні документи, додає до них тратту. В інкасовомудорученні експортер вказує, що товаровідвантажувальні документи, за якимиімпортер може отримати товар, мають бути передані інкасуючим банком імпортерупроти акцепту виставленої на нього тратти (схема міжнародної вексельної операціїнаведена на рис.В.2 додатку В).
У тому разі, колитратта підлягає акцепту до поставки товару, експортер пересилає траттуімпортеру, імпортер акцептує її і передає акцептовану тратту банку з дорученнямвидати її експортеру тільки після одержання трасатом товаророзпорядчихдокументів, що засвідчують поставку товару.
Акцепт тратти можездійснювати і банк. Такий банківський акцепт застосовується для достроковогообліку тратти. Облік (або негоціація) тратти — це продаж векселявекселедержателем банку до настання терміну платежу за векселем. Але при цьомувекселедержатель отримує не повну суму векселя, а тільки її частину, яказалишилася після відрахування облікового процента і банківського збору. Післяцього банк може в зазначений термін пред'явити трасату вексель до оплати.
Надійнішою гарантієюпорівняно з акцептом за траттами і простими векселями у міжнародній торгівлі єїх авалювання (підтвердження) банками. Аваль є вексельним поручительством, доякого застосовується вексельне право. Це поручительство означає гарантіюплатежу за траттою або простим векселем (повністю чи частково) з боку банку,якщо боржник не виконав у строк зобов'язання за векселем.
У міжнародномуплатіжному обігу вексель є оборотним фінансовим документом. Це означає, що зпереданням векселя іншій особі до нього переходять усі права, вимоги та ризикиза цим документом. Передання векселя здійснюється шляхом простого вручення абоза допомогою передавального напису (індосаменту). Такий напис ставиться назворотному боці векселя і підписується індосантом.
Індосаменти буваютьтаких видів:
1. Бланковийіндосамент. Це передавальний Анапи зроблений на зворотному боці векселя, уякому не зазначено, за наказом якої особи необхідно здійснити платіж. Він являєсобою найменування індосанта і його підпис.
2. Іменний (повний)індосамент. За його допомогою індосант передає усі права і вимогу за векселеміншій особі, чиє найменування або ім'я вказується в індосаменті.
3. Перепоручительськийіндосамент. Такий передавальний напис робиться держателем векселя при переданніцього документа на інкасо банку з проханням отримати за ним платіж ізабезпечити виконання останнім усіх вимог за векселем.
Індосамент можназдійснити у вигляді передавального напису з умовою відмови взяти на себевідповідальність, що випливає з тратти. Тоді робиться напис «Без оборотуна мене», а передавальний напис називається безоборотним індосаментом.
Борг трасатавважається погашеним при оплаті векселя готівкою, перерахуванням зазначеної вйого тексті суми на банківський рахунок пред'явника чеком чи переказом. Післяоплати пред'явник цього документа мусить повернути трасату вексель з оцінкоюпро оплату, яка ставиться на зворотному боці векселя.
Третім засобомплатежу, використовуваним у міжнародній торгівлі, є банківський переказ. Церозрахункова банківська операція, що полягає у пересиланні платіжного дорученняодного банку іншому. Платіжне доручення являє собою наказ банку, складений наоснові вказівок переказодавача — клієнта банку, адресований своємубанку-кореспонденту, про виплату певної суми грошей переказоодержувачу(бенефіціару). Платіжними дорученнями розраховуються з постачальниками іпідрядниками у разі «передоплати ними за узгодженням із різнимикредиторами. Платіжні доручення приймаються банками тільки за наявності грошейна рахунках платників.
При розрахункудорученнями скорочується час і документообіг операції, що ілюструє наведенанижче схема (рис.В.3 Додатку В).
Документальнийакредитив являє собою грошове зобов'язання банку, що виставляється на підставідоручення його клієнта — імпортера, на користь експортера. Банк, що видаєзобов'язання, повинний здійснити платіж експортеру чи забезпечити здійсненняплатежу іншим банком (тратта — документ, що містить наказ продавця (експортера)покупцю (імпортеру) здійснити платіж визначеної суми в зазначений термін).
Зобов'язання банку єумовним, тому що його реалізація зв'язана з виконанням експортером визначеноївимоги — пред'явлення в банк передбачених акредитивом документів, щопідтверджують виконання всіх умов акредитива.
Відповідно доУніфікованих правил, у кожнім акредитиві повинний бути чітко обговорений спосібйого виконання шляхом:
платежу попред'явленні документів;
шляхом платежу зрозстрочкою по пред'явленні документів;
негоціації (покупки)тратт (переказних векселів) бенефіціара (одержувача платежу).
У всіх інструкціях уконтракті по відкриттю акредитива чи зміні його умов повинний бути зазначенийчіткий перелік документів, проти яких виконується платіж з акредитива.
Від бенефіціара(експортера) за умовами акредитива може вимагатися надання таких документів:
1) Комерційнийрахунок. Обов'язковий до складання документ, що містить інформацію про умовиакредитива, про порядок відвантаження і про самий товар.
2) Транспортнідокументи. Вони виписуються вантажоперевізником у посвідчення того, що товарприйнятий їм до перевезення. Як транспортні документи виступають: призалізничних перевезеннях — залізнична накладна; при авіаперевезеннях — авіанакладна; при автодорожніх — автодорожня накладна; при морських — коносамент.
3) Комерційні документи.До їхнього числа відносяться документи, що дають якісну і кількіснухарактеристику товару. Комерційними документами є: специфікація, пакувальнийаркуш, сертифікат якості, свідчення походження, страховий поліс і деякі іншідокументи.
На рис. В.4 Додатку В наведенийзагальний механізм проведення акредитивної операції, який може змінюватись взалежності від виду акредитива [57, c.36].

1.3 Вплив системирозрахунків на зменшення рівнів ризиків та витрат в зовнішній торгівлі
Вплив системирозрахунків на результативність зовнішньої торгівлі оцінюється за трьомаосновними параметрами :
рівень ризикунепоставки товарів чи відсутності своєчасного розрахунку коштами;
рівень витратекспортера та імпортера на проведення розрахунків;
рівень штрафнихсанкцій держави за порушення строків чи механізму зовнішньоекономічнихрозрахунків;
В Додатку Г наведеніосновні складові витрат при проведенні міжнародних розрахунків за тарифами АППБ„Аваль” .
При проведенніміжнародних розрахунків неможливо уникнути ризиків. Ризик існує як дляімпортера, так і для експортера (кредитора і позичальника, агента іконтрагента).
Ризики, пов'язані зконтрагентами розподіляються на :
а) дебіторський ризик(ризик делькреде), який з погляду експортера пов’язаний з неплатоспроможністю,небажанням боржника платити, затримкою платежів з боку покупця; з поглядуімпортера пов’язаний з неспроможністю чи небажанням експортера повернутизавдаток
б) Виробничий ризик(ризик невиконання угоди/договору), який з погляду експортера пов’язаний занулюванням чи односторонньою модифікацією заказу імпортером, неприйняттятовару, виготовленого на замовлення імпортера;
— з погляду імпортерапов’язаний з неспроможністю експортера виконати угоду за виробничими чифінансовими причинами, небажанням експортера виконувати угоду за вимогамиімпортера.
Ризики, пов’язані зекономічною або політичною ситуацією в країні партнера чи угодою в іншихкраїнах розподіляються на:
а) політичний ризик,який з погляду експортера пов’язаний з політичними подіями чи заходами, що перешкоджаютьвиконанню договору імпортером (війна, революція, заборона чи конфіскаціяімпорту); з погляду імпортера пов’язаний з політичними подіями чи заходами, щоперешкоджають виконанню договору експортером (війна, революція, ембарго наекспорт);
б) ризик затримкипереказу належних сум, який з погляду експортера пов’язаний з відмовою чинеспроможністю держав чи інших правових організацій провести платежі вузгодженій валюті (мораторій); з погляду імпортера пов’язаний з перешкодамиплатежу за гарантіями чи поверненням завдатку;
в) валютний ризик,який з погляду експортера пов’язаний з девальвацією валюти угоди щодо валютиекспортера; з погляду імпортера пов’язаний з девальвація валюти угоди щодовалюти імпортера;
Ризик або небезпеказазнати втрат може залежати як від самого контрагента за контрактом, так і відполітичної та економічної ситуації в країні чи в інших державах. За наявності,в принципі, однакових видів ризиків, причини їх виникнення для продавця іпокупця різні.
Одними знайпоширеніших ризиків при міжнародних розрахунках є ризики, пов'язані знесподіваними коливаннями обмінних курсів.
Є три типи ризиківобмінних курсів: операційний, бухгалтерський (ризик переоцінок) і економічний.У цій частині йтиметься про зменшення або навіть повне усунення першого зізгаданих ризиків.
Операційний валютнийризик — це такий ризик, якому піддаються ділові кола або приватні особи, колимайбутні платежі або отримання коштів повинні бути зроблені в іноземній валюті,майбутня ціна якої не визначена. Цей ризик може бути усунено використаннямконтрактів, які фіксують відносини, за якими повинні відбуватися передбачені вмайбутньому платежі або надходження в іноземній валюті. Оскільки завжди єобставини, які можуть перешкоджати сторонам виконувати свої зобов'язання за такимиконтрактами, то було розроблено багато варіантів угод, що запобігаютьнесприятливим результатам.
Найлегше усунути абоістотно зменшити короткострокові операційні валютні ризики. Угоди з хеджуваннявключають операції на форвардному, ф'ючерсному та опціонних ринках та ринкахкороткострокового капіталу. У випадках, коли таких ринків не існує, інодізвертаються до перехресного хеджування, використовуючи контракти у валютах,вартості яких тяжіють до взаємозалежності. Валютні ризики, пов'язані зпереоцінкою, — другий тип валютних ризиків, під які підпадають підприємства іприватні особи при несподіваних змінах обмінних курсів. Переоцінка належить дооперацій перерахунку фінансових звітів компанії з однієї валюти в іншу. Прицьому валютний ризик переоцінки пов'язаний із зміною зареєстрованих даних профінансовий стан компанії, викликаний змінами обмінного курсу, якийвикористовується для переоцінки фінансових звітів.
Економічний валютнийризик пов'язаний зі змінами вартості компанії, які залежать від змін обміннихкурсів. Вартістю компанії вважається ринкова ціна акції, помножена на кількістьтаких акцій, випущених в обіг. Ринкова ціна акції — це ціна, при якій попит іпропозиція дорівнюють один одному. При такому стані ринку ніхто не вважає, щоакція коштує більше, і ніхто не готовий сплачувати за неї вищу ціну. Аналогічноніхто і не думає, що ця акція коштує дешевше, і ніхто не буде продавати її занижчою ціною.
Методики для зниженняекономічного валютного ризику включають вирівнювання валют платежів компанії звалютами, в яких відбуваються надходження коштів у компанію; диверсифікацію івикористання відповідних стратегій для фінансування своєї діяльностізакордоном. Проте, оскільки неможливо точно виміряти чинники, які пов'язуютьзміни обмінного курсу із змінами ринкової вартості компанії, то неможливо іточно провести хеджування економічного валютного ризику.
Згідно з Законом № 959[9,c.32] суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності за порушення правил виконаннязовнішньоекономічних операцій несуть карну, адміністративну і фінансовувідповідальність в порядку, встановленому чинним законодавством України. Крімтого, статтею 37 Закону № 959 передбачені спеціальні санкції — санкціїекономічного характеру.
Спеціальні санкціїзастосовуються Міністерством економіки України до суб'єктів ЗЕД України ііноземних суб'єктів господарської діяльності у разі порушення ними валютного,митного, податкового, іншого законодавства, а також у випадку, коли зробленітакими суб'єктами дії торкаються інтереси національної економічної безпеки. Доспеціальних санкцій відносяться: індивідуальний режим ліцензування, припиненнязовнішньоекономічної діяльності.
Карна відповідальністьпередбачена статтями 201, 207 і 208 КК [16, c.347]. У відповідності зі статтею201 КК за контрабанду товарів у великих розмірах, а також історичних ікультурних цінностей, отруйливих, сильнодіючих, радіоактивних або вибуховихречовин, зброї і боєприпасів; стратегічно важливих сировинних товарівпередбачена відповідальність у вигляді позбавлення свободи на термін від 3 до 7років з конфіскацією предметів контрабанди.
Контрабанда товаріввважається довершеною у великих розмірах, якщо їх вартість в тисячу і більше зарази перевищує 1 НМДГ.
Статтею 207 ККпередбачена відповідальність посадових осіб підприємств, установ, організаційнезалежно від форми власності і осіб, які здійснюють господарську діяльністьбез створення юридичної особи, за ухилення від повернення виручки у іноземнійвалюті у встановлені законодавством терміни. Покарання передбачене у виглядіштрафу в розмірі від 600 до 1 000 НМДГ або виправних робіт до 2 років або увигляді обмеження свободи на термін до 3 років. За повторне таке порушення (абоу великих розмірах) — у вигляді обмеження свободи на термін від 3 до 5 роківабо позбавлення свободи на термін до 3 років. За ті ж дії, якщо воникласифіковані як довершені в особливо великих розмірах, винні особи караютьсяпозбавленням свободи на термін від 3 до 7 років.
Особливо великірозміри — сума в 3 000 раз перевищує 1 НМДГ.
Статтею 208 ККпередбачена відповідальність громадян України, а також посадових осібпідприємств за незаконне відкриття або використання за межами України валютнихрахунків. Відповідальність передбачена у вигляді штрафу в розмірі від 500 до 1000 НМДГ або виправних робіт на термін до двох років або у вигляді обмеженнясвободи на термін від 2 до 4 років з конфіскацією валютних цінностей, якізнаходяться на рахунках цих осіб. За ті ж самі дії, довершені повторно, — увигляді позбавлення свободи на термін від 3 до 5 років з позбавленням права займатипевні посади або займатися певною діяльністю на термін до 3 років зконфіскацією валютних цінностей.
Адміністративнавідповідальність передбачена статтею 162 КуоАП [15, c.103] за незаконну скупку,продаж, обмін, використання валютних цінностей як засобу платежу або якзастави. Такі дії спричиняють попередження або накладення штрафу від 30 до 44НМДГ (на сьогоднішній день — відповідно від 510 до 748 грн.) з конфіскацієювалютних цінностей.
Крім того,адміністративна відповідальність передбачена за порушення митного законодавствастаттями 103 — 120 Митного кодексу України.
Фінансовавідповідальність. Якщо карна і адміністративна відповідальністьрозповсюджується тільки на фізичних облич, то до фінансової відповідальностіможуть притягуватися як фізичні, так і юридичні особи. Види порушень, за якісуб'єкти ЗЕД можуть бути притягнуті до фінансової відповідальності, і розмірифінансових санкцій передбачені в різних нормативних актах .
Право застосовуватиперераховані в таблиці фінансові санкції мають:
— Національний банкУкраїни — відносно банків і інших фінансово-кредитних установ;
— органи державноїподаткової служби — до інших суб'єктів ЗЕД — резидентам і нерезидентам.
Для контролюуповноваженими банками, митною службою та податковими інспекціями міжнароднихрозрахунків в Україні встановлені наступні норми:
а) при експортітоварів та послуг надходження валютної виручки на рахунок уповноваженого банкаекспортера повинно бути не пізніше ніж за 90 днів після оформлення експортноївантажно митної декларації;
б) для імпортерів –надходження сплачених авансом товарів та послуг через митний кордон Україниповинно бути не пізніше ніж за 90 днів після оплати;
До резидентів, винниху порушенні правил валютного регулювання і валютного контролю, застосовуютьсятакі міри відповідальності (фінансові санкції) за порушення резидентами порядкурозрахунків, установленого Декретом, — штраф у розмірі, еквівалентному сумівалютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій увалюту України за обмінним курсом Національного банку України на деньздійснення таких розрахунків [13, c.12];
Таким чином,представлений аналіз правового та економічного існуючого механізму таінструментарію зовнішньоекономічних операцій підприємств дозволяє зробитинаступні узагальнення.
Міжнародні розрахункиможна розглядати, як механізм регулювання платежів по зобов'язаннях, щовиникають в результаті економічної взаємодії фірм різних держав. Розрахункивиконуються безготівковим шляхом на рахунках банків, що відіграють найважливішуроль у системі міжнародних розрахунків .
Під час укладанняторгового контракту експортер і імпортер визначають умови розрахунків, а самезасоби платежу і спосіб платежу.
Як технологічні засобибезготівкового платежу можна виділити:
банківські телексніперекази (використовуються тільки в СНД);
інструкції системивіддаленого керування коррахунками в банках — кореспондентах (нерезидентах)SWIFT (у основному числі банків світу, що є учасниками системи).
клієнтські пластиковікарти керування корпоративними рахунками
через системукоррахунків банків і міжнародні центри авторизації операцій банків-членівпластикових платіжних систем;
документальні(акредитиви, інкасо, чеки, переказні векселі) системи віддаленого керуваннякоштами банків на кореспондентських рахунках в банках-нерезидентах.
Основою технологічнихміжнародних платіжних систем між банками країни-резидента і нерезидентів єсистеми взаємних кореспондентських рахунків банків-резидентів ібанків-нерезидентів, за допомогою яких відбувається керування платіжними активамипри проплаті експортно-імпортних контрактів.
Вибір способу платежу- важлива задача, оскільки він визначає схему руху коштів і товару. Кожний зіспособів платежу має свої переваги і може бути найбільш вигідний кому-небудь зпартнерів.
Міжнародні торгівельнірозрахунки, ліцензування валютних операцій, купівля-продаж валюти дляпроведення розрахунків та застосування банківських валютнихрозрахунково-платіжних інструментів в Україні регулюється двома основнимиЗаконами та десятками інструкцій Національного банку України.

2. Механізм таефективність розрахунків по зовнішньоторгових операціях на дочірньому підприємствіТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр”
2.1 Організаційнаструктура підприємства
Товариство з обмеженоювідповідальністю ТОВ “АНТ” є дочірнім територіальним (по Київській області)підрозділом – самостійним підприємством відкритого акціонерного товариства ВАТ»Янцівський гранітний кар'єр" – одного з крупних на Україніпідприємств по видобутку та обробці граніту. Завдяки високій якості гранітупідприємство є одним із небагатьох, де виробляються заготовки для мукомольної,фарфоро-фаянсової та паперової промисловості.
Добра блочність,виняткова світлота та декоративність янцівського граніту, робить йогоунікальним матеріалом для архетиктурних споруд, пам'ятників. Використанняпідйомних механізмів дозволяє відколювати та відвантажувати камені вагою до 60тон. Граніт піддається усім видам механічної та термічної обробці, добреколеться і полірується.
Статутний фонд ТОВ“АНТ” становить 57 070 грн. та розподілений на 5707000 простих іменних акційноміналом по 0,01 гривні(1 коп).
Форма власності –колективна(20), Код ЄДРПОУ – 05467607, Код діяльності ПО КВЕД – 14.11.0., основніреєстраційні дані наведені в Додатку Д.
Основний виддіяльності – обробка граніту, добутого на кар’єрах основного підприємства ВАТ“Янцівський гранітний кар’єр». Янцівські граніти – це сірі граніти з кварцовимибілими прожилками – відносяться до груп відносно дешевих гранітів (вартість 1м2 полірованої плитки 10 мм товщини не вище 21$/м2 при вартості червоно-чорнихгранітів Криворізького басейну відповідної товщини не менше 30$/м2)
Перші гірничі роботина Янцівському родовищі були організовані у 1886 році. У 1893 була відкритастанція Янцево. У кар'єрі виготовляли мозаїку для мостів, ферми, сходи. У 1922році була створена артель «Кам'янотес», яка виготовляла камені дожернову, підферми, сходи, борт. З 1961 року кар'єр став мати назву«Янцівський гранітний кар'єр».
Основні видидіяльності ВАТ “Янцівський гранітний кар’єр”:
— виробництво неруднихбудівельних матеріалів;
— видобуток та обробкаоблицувальних матеріалів.
Дочірнє підприємствоТОВ “АНТ” є повнофункціональним підприємством по обробці гранітнихоблицювальних матеріалів з блоків ( 3-8 м3), в основному добутих в Янцівськогокар’єрі, та з блоків інших кар’єрів (давальницька сировина).
Виробничо-управлінськаструктура дочірнього підприємства ТОВ “АНТ” складається з таких підрозділів:
а) основних виробничихцехів:
— каменеобробний цех;
— цех по виробництвущебеню.
б) допоміжних цехів таділянок:
— виробничо-вантажнаділянка;
— автотранспортнийцех;
— ремонтно-механічнийцех;
— ремонтно-будівельнийцех;
— електроцех;
— паросиловегосподарство;
в)Адміністративно-керівний апарат :
— керівництво;
— відділ головногоінженера;
— відділ головноготехнолога;
— бухгалтерія;
— планово-фінансовийвідділ;
— відділ маркетингу тазбуту продукції;
Номенклатурапродукції, що виробляється підприємством, різноманітна:
— плити облицювальнірізної фактури обробки;
— архітектурно-будівельні вироби: плити, сходи, карнизи, колони та ін.
— заготівлі гранітнідля деталей машин: вали, вальці, катки, поди, плити повірочні;
— деталі пам'ятниківнамогильних;
— щебінь;
— блоки із природногокаменю;
— брусчатка.
Блоки гранітніЯнцівського родовища мають форму чотиригранника, використовуються длярозпилювання на облицювальні та архітектурно-будівельні вироби, а також длявиконання скульптурних робіт та постаментів.
Плита облицювальна — із природного каменю, товщиною 30-450 мм сірого та червоного кольору. Фактуралицевої поверхні:
— полірована;
— шліфована;
— термооброблена.
Використовуються дляоблицювання будівель, підлог, сходів, тротуарів та інших видів будівництва.
Плити цокольні:використовуються для облицювання фундаментів, будівництва заборів, парапетнихзагороджень, тротуарних бордюрів. Види:
— під«скелю»;
— під«скелю» в рамку.
Брущатка розміром10х10, 10х20, 5Х5 та ін., використовуються для покриття доріг, майданів,тротуарів, для возведення фундаментів, для оформлення території біля офісів.
Щебінь будівельний,фракцій 5х10, 10х20, 20х40.Використовуються для будівництва доріг, дляфундаментів будинків та споруд.
Технічні вироби дляпромислового будівництва (вали, вальці, катки, жернова, плити).
Деталі намогильнихпам'ятників різних груп складності та конфігурацій — плити надгробні, тумби,шпилі, обрамлення, стовбчики, хрести. Фактура обробки: полірована,термооброблена, під «шубу». Можливе виготовлення за індивідуальнимизамовленнями.
Архітектурно-будівельнівироби: вази, постаменти, парапети, в'їздні знаки у населенні пункти. Використовуєтьсядля благоустрою парків, набережних, оформлення братських могил.
Основні ринки збуту:
— Україна — 60,2% відзагального збуту;
— країни СНД та Балтії- 39,8% від загального збуту.
Основними конкурентамипідприємства є:
1.«Коростишевський кар'єр» (блоки, вироби із граніту).
2. «Головинськийкар'єр» (блоки гранітні).
3. «Беличи»(вироби із граніту).
4. ЧП«Беютага» (вироби гранітні Токовського кар’єру).
5. «Капустинськийкар'єр» (блоки гранитні).
Низькі ціни та висока якістьпродукції дозволяє бути їй конкурентно-спроможною не тільки на українськомуринку, а й на ринках Росії, Білорусі, країнах Балтії.
В той же час наукраїнському ринку низька платоспроможність споживачів продукції призвели дозростанню питомої ваги бартерних поставок з 50% до 62,3%.
Аналіз привабливостіпопиту та формування цін і збуту продукції на зовнішньоекономічному ринкувиконує відділ маркетингу та збуту.
В Додатку Е наведений прайс-листросійської фірми ТОВ «ГАЛАТР» (м. Москва, Росія) на модульні гранітніплити з Росії і СНД для будівельних фірм Москви і Підмосков'я в USD/м2 зурахуванням ПДВ, тари і навантаження (розміри гранітних плиток: 300х300,300х400, 300х600, 400х400, 400х600 мм).
В Додатку Е наведенийпрайс-лист аналізуємої в дипломному проекті української фірми – дочірньогопідприємства ООО «АНТ» (Україна, Київ-73, вул. Вербова, 8-а) ВАТ“Янцівський гранітний кар’єр”, яка пропонує продукцію з гранітів українськихродовищ, зроблену на устаткуванні фірм: «Pedrini»,«Barsanti» (Італія) — плитка лицювальна розміром: 300x300, 300x600,400x400, 400x600, 500x500, 600x600 мм.
Аналіз даних ДодаткуЕ, наведений на рис.Е.1 – Е.3 Додатку Е, по порівняльному ціновому аналізувартості гранітної полірованої плитки (прямих та альтернативних конкурентів по кольорудля “Янцівського” граніту) на ринках Росії та України показує, що вартістьукраїнських сортів граніту на ринках Росії на 40 – 60 % вище, ніж ціна навітчизняному ринку. При цьому слід зауважити, що для південних країнархітектори надають перевагу червоних кольорам текстури граніту, а у північнихкраїнах архітектори більш схильні до сірого (сталевого) кольору текстуриграніту. Так, набережна Москва-ріки облицьована “Янцівським” гранітом ще зачаси СРСР.
2.2 Ефективністьзовнішньоекономічних операцій на підприємстві
Виділити в чистомувигляді менеджмент зовнішньоекономічної діяльності із загального функціонуванняпідприємства неможливо, оскільки плани зовнішньоекономічної діяльностіорганічно пов'язані з планами випуску продукції на внутрішньому ринку. Тому дляаналізу ефективності зовнішньоекономічних операцій на підприємстві аналізуєтьсяйого загальний фінансово-економічний стан, відносний обсяг зовнішньоекономічнихоперацій та оцінка ефекту підвищення (зниження) структурної долізовнішньоекономічних операцій в діяльності підприємства.
Аналізфінансово-економічного стану підприємства і керування його фінансамипроводиться на основі його фінансових звітів [32,c.5]. Метою фінансових звітівє структурована економічна інформація про фінансовий стан, результатидіяльності і зміни у фінансовому стані підприємства, що є корисної для менеджментупідприємства у прийнятті ними економічних рішень.
З 1 січня 2000 р. напідприємствах України незалежно від форм власності (крім банків і бюджетнихустанов) впроваджені основні форми фінансової звітності, що відповідаютьміжнародним стандартам, і використовуються при розрахунках фінансового станупідприємства й акціонерного капіталу :
Форма №1 “Баланс” –звіт про фінансовий стан, що відображає активи, зобов'язання і капіталпідприємства на встановлену дату [33, c.3].
Форма №2 “Звіт профінансові результати”, що містить дані про доходи, витрати і фінансовірезультати діяльності підприємства за звітний і попередній періоди [34, c.3].
У табл. Ж.1, Ж.2Додатку Е приведена динаміка статей балансу ТОВ “АНТ” за 2002 — 2004 роки тадинаміка статей звітів про фінансові результати за 2002 — 2004 роки.
Як видно з аналізуграфіків рис.2.1 – 2.2 :
статутний капіталзаймає долю 0,54%(2002) – 1,07%(2004) в структурі джерел (пасивів) та невідіграє суттєвої ролі в діяльності підприємства;
основним джерелом впасивах є додатковий накопичений за роки роботи капітал, який займає долю:
а) 85,93% пасивів в2002 році, покриваючи необоротні активи – доля 76% в балансі активів;
б) 73,6% пасивів в2003 році, покриваючи необоротні активи – доля 62,4% в балансі активів;
в) 58,9% пасивів в2004 році, що разом з довгостроковими коштами 20,4% покривають необоротніактиви – доля 70% в балансі активів
У табл.З.1, З.2Додатку Ж представлені результати вертикального і горизонтального аналізубалансів дочірнього підприємства ТОВ «АНТ» за 2002 — 2004 роки, що дозволяютьаналізувати як динаміку зміни сум статей балансу підприємства протягом року покварталах, так і досліджувати зміну внутрішньої структури статей балансу [32,c.5].
Порівняльний аналіздинаміки змін агрегатів пасиву балансів ТОВ “АНТ” у 2002 – 2004 роках (рис.2.3)дає наступні результати
у 2002 –2003 роках призагальному падінні валюти балансу на -32,6 % (з 10,437 млн.грн. до 7,033млн.грн.), власний капітал зменшився на — 41,7 % за рахунок зменшення ранішествореного фонду додаткового капіталу на — 42,4% ( на – 3,878 млн.грн.);
у 2003 –2004 припродовженні загального падіння валюти балансу на — 24,0 % (з 7,033 млн.грн. до5,348 млн.грн.), власний капітал зменшився на -37,5 % за рахунок зменшенняраніше створеного фонду додаткового капіталу на – 40,3% ( на –2,124 млн.грн.);
у 2002 –2003 рокахструктурна доля власного капіталу зменшилась з 87,15% в валюті пасивів балансудо 75,3 %, у 2004 році структурна доля знизилась до 58,7%, але в валюті балансуз ' явилися додаткові кошти, які прирівнюються до власного капіталу, по розділуІІ “Забезпечення наступних виплат” в долі – 25,09% від валюти балансу ( + 1,5млн.грн);
у 2002 –2003кредиторська заборгованість незначно впала на -0,75 %, але становить долю10,77%(2003) в валюті балансу замість 7,5%(2002), у 2004 році кредиторськазаборгованість впала на 30,3 % відносно рівня 2003 року і становить структурнудолю 10,1% в валюті балансу ;
структурна доля векселіввиданих, які становили в 2002 році долю 0,28% в валюті балансу, в 2003 роцірізко підвищилась та становила долю 8,9 % в валюті балансу, а в2004 роцізнизилась до нуля.

/> 
Рис.2.3 Динамікаосновних статей балансу та фінансових результатів в дочірньому ТОВ “АНТ” 2002–2004 роки
У такий спосіб дочірнєпідприємство ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр” в 2002 – 2004 рокахпрактично не впроваджує у своїй діяльності механізми фінансових важелівбанківських позичкових коштів, а доля комерційних позичок (видані векселі такредиторська заборгованість) – різко зменшилася у звітному періоді відноснобазового.
Порівняльний аналіздинаміки змін агрегатів активу балансів ТОВ “АНТ” у 2002 – 2004 роках (рис.2.3)дає наступні результати:
в 2003 році необоротніактиви зменшилися на –68,37% відносно рівня 2002 року за рахунок руху основнихфондів, в 2004 році необоротні активи відносно рівня 2003 році додатковозменшилися на – 14,7%;
в 2003 році долянеоборотних фондів в валюті балансу активів зменшилась з 76,51 % (2002) до61,8% (2003) при падінні фактичної суми необоротних активів з 7,984млн.грн.(2002) до 4,454 млн.грн. (2003) ;
в 2004 році долянеоборотних фондів в валюті балансу активів зросла з 61,8 % (2003 — базовийперіод) до 71,23% при падінні фактичної суми необоротних активів з 4,454млн.грн.(2003 — базовий період) до 3,809 млн.грн. (2004) ;
в 2003 році загальнадоля оборотних активів в валюті балансу зросла з 23,32%(2002 — базовий період)до 38,2% при зростанні суми оборотних активів на + 13,1% ( з 2,434 млн.грн. до2,753 млн.грн.), в 2004 році загальна доля оборотних активів в валюті балансувпала з 38,2%(2003 -базовий період) до 28,7 % при падінні суми оборотнихактивів на – 40,3 % ( з 2,578 млн.грн. до 1,538 млн.грн.);
в 2003 році долявиробничих запасів в валюті балансу активів зросла з 6,95%(2002 — базовийперіод) до 11,45% при зростанні суми виробни-чих запасів на + 13,76% (з 0,725млн.грн. до 0,825 млн.грн.), в 2004 році доля виробничих запасів в валютібалансу активів впала на
– 23, 7% (з 0,825млн.грн. до 0,634 млн.грн.);
в 2003 році доляготової продукції в валюті балансу активів зросла з 2,04%(2002 — базовийперіод) до 8,35% при зростанні суми готової продукції на + 182,2% (з 0,213 млн.грн.до 0,601 млн.грн.), в 2004 році доля готової продукції в валюті балансу активіввпала на – 22, 08% (з 0,6 млн.грн. до 0,47 млн.грн.);;
в 2003 році долядебіторської заборгованості за відпущену продукцію зросла в валюті балансуактивів з 10,16%(2002 — базовий період) до 10,91% при падінні суми дебіторськоїзаборгованості на – 25,85% (з 1,061 млн.грн. до 0,787 млн.грн.), в 2004 роцідоля дебіторської заборгованості за відпущену продукцію впала на – 70,4 % (з0,786 млн.грн. до 0,232 млн.грн.);
Таким чином,проведений аналіз активів валюти балансу свідчить про падіння активів балансуза рахунок різкого зменшення (ліквідації) основних фондів і зносу основнихфондів та за рахунок різкого зменшення виробничих запасів і дебіторськоїзаборгованості.
Оскільки, відповідно,при аналізі пасивів балансу відмічається падіння долі поточних зобов'язань, длядетального аналізу треба провести дослідження звіту про фінансові результати.
При аналізі фінансовихрезультатів діяльності використані Положення (стандарт) бухгалтерського обліку«Звіт про фінансові результати» (Форма 2), що обумовлюють зміст іформу Звіту, а також загальні вимоги до розкриття його статей [34, c.4].
Результативертикально-горизонтального аналізу звіту про фінансові результати за 2003 рікта, відповідно, за 2002 рік (базовий) наведені в табл.І.1 Додатку І,результати 2004 року та, відповідно, за 2003 рік (базовий) – в табл. І.2Додатку І. Характер динаміки зміни показників доходів та витрат у 2002 – 2004роках наведений в діаграмах рис.2.4,2.5.
Як показує аналізграфіків рис.2.4,2.5 у 2002 – 2004 роках, при загальному зменшенні валютибалансу у підприємства зафіксоване зростання обсягів реалізації продукції тарізке підвищення доходності акцій, що є позитивним ефектом розвитку дочірньогопідприємства ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар’єр”.
В Додатку К наведеніалгоритми розрахунків показників діяльності підприємства [51, c.26] звикористанням форм фінансової звітності – Форма 1 “Баланс” та Форма 2 “Звіт прорезультати фінансової діяльності”.
Результати розрахунківкоефіцієнтів – показників фінансового стану дочірнього ТОВ “АНТ” ВАТ“Янцівський гранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки згідно алгоритмів табл.К.1–К.4 Додатку К наведені в табл. Л.1 – Л.5 Додатку Л та на рис.2.6 – 2.11.
Динаміка станувиконання нормативів ліквідності в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівськийгранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки (Рис.2.6) характеризується :
— значним запасомкоефіцієнта загальної ліквідності відносно нормативу;
— невиконанням з 2003року нормативу строкової ліквідності, що у 2004 році набуло загрозливоїтенденції втрати ліквідності;
— постійногоневиконання нормативу абсолютної ліквідності, тобто нестачею готівкових коштівдля виконання строкових платежів;
Динаміка станувиконання нормативів фінансової стійкості в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ“Янцівський гранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки (Рис.2.7) характеризується :
— зниженням запасукоефіцієнту фінансової незалежності до нижньої границі нормативу;
— невиконаннянормативу фінансової стійкості на 10-12%;
— нестачею з 2003 рокувласних оборотних коштів, оскільки весь власний капітал є забезпеченнямнеоборотних активів;
Динамікарентабельності активів та власного капіталу в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ“Янцівський гранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки (Рис.2.8) характеризуєтьсязниженням рентабельності у 2003 році та різким підняттям рентабельностівласного капіталу у 2004 році по реалізаційному прибутку за рахунок різкогозниження собівартості виготовлення продукції.
Динаміка станупоказників ділової активності в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітнийкар’єр” за 2002 –2004 роки (Рис.2.9 ) характеризується :
— сталою тенденцієюпідвищення коефіцієнтів оборотності оборотних коштів по всім статтям;
— реалізацією у 2004році більш швидкої оборотності дебіторської заборгованості відносно циклуоборотності кредиторської заборгованості, що піднімає рівень платоспроможностіпідприємства;
Динаміка показниківвикористання активів та основних засобів в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівськийгранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки (Рис.2.10) характеризується:
— підвищеннямфондовіддачі основних засобів на фоні скорочення рівня основних засобів тапідвищення рівня доходів від реалізації продукції;
— підвищенням рівнятрансформації активів у виручку від реалізації продукції з рівня 0,75(2002 рік)до 1,6 (2004 рік), що характеризує інтенсивний шлях розвитку підприємства.
Характеристикифінансової стійкості по покриттю запасів в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівськийгранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки (Рис.2.11) свідчать про сталу нестачувласного капіталу для покриття запасів, що загрожує кризовим фінансовим станомпри збоях в реалізації продукції.
Таким чином, вихід у2004 році підприємства на прибуткову діяльність повинен супроводжуватися :
— підвищеннямдоходності операційної діяльності ;
— нарощенням власногокапіталу за рахунок підвищення прибутковості при переході на експортний варіантдіяльності;
Отриманіхарактеристики ділової активності, що свідчать про розвиток підприємства,можуть бути використані при бюджетному прогнозуванні плану наступного року.
2.3 Аналіз схемрозрахункових операцій та впливу механізму розрахунків на зовнішньоекономічніоперації підприємства
На підприємстві ТОВ“АНТ” виконується повний цикл операцій зовнішньої торгівлі :
експортні операції;
імпортні операції;
операції здавальницькою сировиною;
бартерні операції;
В табл. 2.3 – 2.4наведені основні типові зовнішньоекономічні умови експортних та імпортнихконтрактів ТОВ “АНТ” у 2004 році.

Таблиця 2.3
Основні характеристикитипових видів зовнішньоекономічних імпортних контрактів ТОВ “АНТ” у 2004 роціНазва експортеру та країна Умови поставки Обсяги поставки Ціна в контракті Умови оплати SIMED LABORATORIES INC. (Edmonton, Canada)
CІР, аеропорт Бориспіль,
Через 30 днів після оплати
Шліфовальна паста U34/2
600 кг (в бочках по 60 кг) 75 $/кг 100% передоплата банківським переказом
Для мінімізації витратекспортно-імпортні операції ТОВ “АНТ” проводяться, в основному, з Росією таБілорусією, з якими у України погоджені “Угоди про вільну торгівлю”, що передбачаютьвідсутність митних тарифів на імпорт та експорт між державами;
Таблиця 2.4
Основні характеристикитипових зовнішньоекономічних експортних контрактів ТОВ “АНТ” у 2004 роціНазва імпортеру та країна Умови поставки Обсяги поставки Ціна в контракті Умови оплати Управління будівництва метрополітену (м. Москва, Росія) CIP (ж\д митн/кордон Україна-Росія)
Плітка гранітна полірована
300*300*15
( 12 750 м2) 23,7 $/m2 Оплата банківським переводом через 70 днів після поставки + банківська гарантія імпортера ЗАО “Котедж-2” (м. Курськ, Росія) CIP (авт\д митн/кордон Україна – Росія)
Плітка гранітна полірована
600*300*20
( 350 м2) 32 $/m2 Передоплата 50% + оплата банківським переводом через 60 днів після поставки Управління будівництва № 4 (м. Мінськ, Білорусія) CIP (ж\д кордон Україна – Білорусія)
Плітка гранітна полірована
600*300*20
( 3 350 м2) 30 $/m2 Бартерна поставка дискових пил фірми “Pedrini” (Італія) через 30 днів після поставки Управління будівництва № 2 (м. Мінськ, Білорусія) CIP (ж\д кордон Україна – Білорусія)
Плітка гранітна полірована
600*300*20
( 1 250 м2) 29,5 $/m2
Бартерна поставка шліфовальних станків фірми “Pedrini” (Італія)
через 30 днів після поставки
Як показує аналізтипових експортних та імпортних контрактів ТОВ “АНТ” вони полягають на умовахкомерційного кредитування експортера чи імпортера з боку підприємства на 30 –70днів. За цей час для поповнення обігових коштів, ТОВ “АНТ” повинновикористовувати короткострокові комерційні кредити банків під надходженнякоштів по експортним договорам, чи реалізацію продукції по імпортним договорам.
Оскільки схеми оплати,використовуємі ТОВ “АНТ” в умовах жорсткої конкуренції та бажання пробитися назовнішньоекономічний ринок, для чого необхідно імпортувати якісну західнутехнологію та обладнання обробки граніту, мають самий високийзовнішньоекономічний ризик, комерційні банки відмовляються кредитувати ціоперації чи кредитують під підвищені кредитні ставки.
Вказані недолікипотрібно “вилікувати” впровадженням схем факторингу та форфейтингу :
— замінити умовиоплати банківським переводом експортера через 60-70 днів на видачу авальованоговекселя зі строком погашення 60-70 днів;
— використатиавальовані векселі для рефінансування підприємства на умовах факторингової чифорфейтингової операції;
— замінити передоплатуу імпортних контрактах на видачу підприємством авальованого векселяекспортеру-нерезиденту, що дозволить компенсувати недостачу оборотних коштів домоменту реалізації імпортної продукції та отримання коштів для оплати векселя,навіть і з додатковими витратами на вексельний обіг.
Таким чином,проведений аналіз діяльності та привабливості розвитку зовнішньоекономічнихоперацій в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар’єр” у 2002 –2004роках показав, що недостатній рівень розвитку експортних операцій при природномупереповненні ринку пропозицій граніту українських кар’єрів на українськомувнутрішньому ринку стримує можливості розвитку підприємства та приводить донестабільності показників його фінансової стійкості :
а) динаміка станувиконання нормативів ліквідності в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівськийгранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки характеризується :
— значним запасомкоефіцієнта загальної ліквідності відносно нормативу;
— невиконанням з 2003року нормативу строкової ліквідності, що у 2004 році набуло загрозливоїтенденції втрати ліквідності;
— постійногоневиконання нормативу абсолютної ліквідності, тобто нестачею готівкових коштівдля виконання строкових платежів;
б) динаміка станувиконання нормативів фінансової стійкості в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ“Янцівський гранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки характеризується :
— зниженням запасукоефіцієнту фінансової незалежності до нижньої границі нормативу;
— невиконаннянормативу фінансової стійкості на 10-12%;
— нестачею з 2003 рокувласних оборотних коштів, оскільки весь власний капітал є забезпеченнямнеоборотних активів;
в) динамікарентабельності активів та власного капіталу в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ“Янцівський гранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки характеризується зниженнямрентабельності у 2003 році та різким підняттям рентабельності власного капіталув 2004 році по реалізаційному прибутку за рахунок різкого зниження собівартостівиготовлення продукції.
г) динаміка станупоказників ділової активності в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітнийкар’єр” за 2002 –2004 роки характеризується :
— сталою тенденцієюпідвищення коефіцієнтів оборотності оборотних коштів по всім статтям;
— реалізацією у 2004році більш швидкої оборотності дебіторської заборгованості відносно циклуоборотності кредиторської заборгованості, що піднімає рівень платоспроможностіпідприємства;
д) динаміка показниківвикористання активів та основних засобів в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівськийгранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки характеризується:
— підвищеннямфондовіддачі основних засобів на фоні скорочення рівня основних засобів тапідвищення рівня доходів від реалізаціх продукції;
— підвищенням рівнятрансформації активів у виручку від реалізації продукції з рівня 0,75(2002 рік)до 1,6 (2004 рік), що характеризує інтенсивний шлях розвитку підприємства.
е) характеристикифінансової стійкості по покриттю запасів в дочірньому ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівськийгранітний кар’єр” за 2002 –2004 роки свідчать про сталу нестачу власногокапіталу дя покриття запасів, що загрожує кризовим фінансовим станом при сбояхв реалізації продукції.
ж) як показує аналізтипових експортних та імпортних контрактів ТОВ “АНТ” вони заключаються наумовах комерційного кредитування експортера чи імпортера з боку підприємства на30 –70 днів. За цей час для поповнення обігових коштів, ТОВ “АНТ” повинновикористовувати короткострокові комерційні кредити банків під надходженнякоштів по експортним договорам, чи реалізацію продукції по імпортним договорам.
Але, оскільки схемиоплати, використовуємі ТОВ “АНТ” в умовах жорсткої конкуренції та бажанняпробитися на зовнішньоекономічний ринок, для чого необхідно імпортувати якіснузахідну технологію та обладнання обробки граніту, мають самий високийзовнішньоекономічний ризик, комерційні банки відмовляються кредитувати ціоперації чи кредитують під підвищені кредитні ставки.
Вказані недолікипотрібно “вилікувати” впровадженням схем факторингу та форфейтингу :
— замінити умовиоплати банківським переводом експортера через 60-70 днів на видачу авальованоговекселя зі строком погашення 60-70 днів;
— використатиавальовані векселі для рефінансування підприємства на умовах факторингової чифорфейтингової операції;
— замінити передоплатуу імпортних контрактах на видачу підприємством авальованого векселя експортеру-нерезиденту,що дозволить компенсувати недостачу оборотних коштів до моменту реалізаціїімпортної продукції та отримання коштів для оплати векселя, навіть і здодатковими витратами на вексельний обіг.

3. Обґрунтуванняефективності факторингових та форфейтингових розрахункових операцій в зовнішньоекономічнійдіяльності підприємства ТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар'єр”
3.1Економіко-математичні моделі “ризик-дохідність” різних видів розрахунковихоперацій в прийнятті управлінських рішень
Менеджментзовнішньоекономічної діяльності (ЗЕД) пов'язаний із застосуванням загальнихідей і концепцій менеджменту у всіх формах зовнішньоекономічної діяльності(експорті й імпорті товарів і послуг, лізингових операціях, прямомуінвестуванні і т.д.). Сутність менеджменту зовнішньоекономічної діяльностіполягає в комплексному дослідженні та моделюванні міжнародного середовища упоєднанні з налагодженою взаємодією всіх підрозділів і посадових осіборганізації/установи в інтересах продуктивного досягнення визначенихзовнішньоекономічних стратегій.
Основним ключовиммоментом, менеджменту ЗЕД є визначеність процесів, що, насамперед, включаєвивчення і проектування елементів міжнародного середовища: закордоннихпартнерів, рівня цін, митних правил, міжнародних норм і звичаїв та ін. У ційчастині акцент робиться не тільки на аналіз та оцінку майбутніх міжнароднихоперацій, але і на проектування взаємовідносин з урахуванням визначенихпроцедур. Цей елемент менеджменту становить майже половину чинників успіху вміжнародному бізнесі.
Враховуючи це, вдипломній роботі побудовані алгоритми схем зовнішньоторгових операцій дляуправління мінімізацією витрат та оптимізацією доходів при застосовуванні новихвидів міжнародних розрахунків.
Алгоритм програмирозрахунку на ПЕОМ витрат та доходів при розрахунках в зовнішньоекономічних операціяхімпорту за механізмом передоплати банківським переказом (максимальний ризикімпортера) наведений на схемі рис. О.1 Додатку О при наступних умовах контракту:
надання експортеромбанківської гарантії платоспроможності імпортеру (страхування переказу);
100% передоплатабанківським переказом;
поставка продукції наумовах DAF – митний склад на кордоні України;
кредитування імпортерав банку для фінансування банківського переказу імпортера;
оформлення гарантіїоптовим покупцем майбутньої покупки імпортуємого товару перед банком імпортерадля отримання кредиту імпортером;
1) Етап 0 — Заключеннязовнішньоекономічного договору (100% передоплата перерахуванням коштів в банкнерезидента-експортера);
2) Етап 1,2,3 –отримання експортером документальної гарантії свого банку по платоспроможностіна суму контракту та надання гарантії імпортеру;
2) Етап 4,5,6,7 — Заключення договору з комерційним банком (під заставу партії імпортуємихтоварів(гарантійний лист банку імпортера) + гарантію оптового покупця запідприємство-імпортер ще на одну суму партії імпорту, яку оптовийпокупець-резидент покупає по угоді у імпортера) на видачу кредиту таперерахування суми в банк нерезидента (час Т0).
3) Етап 8 — Поставкаімпортного контракту на облік в комерційному банку ( виконання терміну поставкитовару на митний кордон України – не більше 90 днів з дня переоплати);
4) Етап 9,10,11 –Перерахування коштів банківським переказом на коррахунок банку імпортера вбанку експортера, перерахування коштів на розрахунковий рахунок експортера таповідомлення банку експортеру про надходження коштів;
5) Етап 12,13 — Фактична поставка товару на митний кордон України
Тпост=Т0+ΔТ
де DТ1
6) Етап 14 –Розмитнення та доставка товару на склад підприємства з митного поста тапідготовка до продажу
Тпрод=Тпост+DТ2, де DТ2
7) Етап 15,16 — Оптовий продаж партії товару за заздалегідь підготовленими контрактами для роздрібногопродажу з дебіторською заборгованістю, тобто строк отримання коштів за проданийтовар :
Тгрош=Тпрод +DТ3, де DТ3
8) Етап 17 — Повернення комерційному банку кредита, сплата процентів за кредит та комісійнихза валютообмінну операцію (отримані гривні на валюту кредиту):
/>
/>
9) Етап 18 – Сплатаможливих штрафів за порушення строків контракту
10) Доход відімпортної операції становитиме
/>
11) Основні ризикисхеми контракту для імпортера :
а) непоставкапродукції експортером чи поставка неповної партії продукції та фінансовіпретензії всіх ланок гарантерів та кредиторів;
б) фальсифікаціягарантійного листа банка експортера та відсутність страхового захисту віднепоставки продукції експортером;
в) поставка продукціїекспортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкції фіскальнихорганів України;
г) зміна попиту наринку (зниження внутрішньої ціни на імпортовану
продукцію) таперевищення строків надходження виручки за
продану імпортованупродукцію;
д) зміна курсунаціональної валюти та додаткові витрати на конвертації виручки в національнійвалюті на погашення банківського кредиту в іноземній валюті;
Алгоритм витрат тадоходів при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях експорту за механізмомвексельної відстрочки оплати банківським переказом (максимальний ризик експортера)наведений схемами на рис.О.2 додатку О при наступних умовах контракту:
надання імпортеромавальованого банком імпортера простого векселя
зі строком пред'явленнядо погашення до 80 днів (не більше контрольного строку в 90 днів);
поставка продукції наумовах EWX – франко-склад експортера на заводі (складі) в Україні;
1) Етап 0 — Заключеннязовнішньоекономічного експортного договору;
2) Етапи 1,2 –Авалювання нерезидентом – імпортером у своєму банку векселя на суму контракту;
3) Етапи 3,4 –Поставка „франко-завод” продукції в обмін на авальований вексель (час Т0);
4) Етап 5 — Поставкаекспортного контракта на облік в комерційному банку (виконання термінунадходження коштів на рахунок – не більше 90 днів з дня відгрузки продукції);
5) Етап 6 – Заключенняз банком А – резидентом договору на інкасування векселю через банк Б –нерезидент ( Тінкас=Т0+ΔТ1), де DТ1
6) Етап 7 –направлення банком А інкасової вимоги (з додатком – векселем) в банк Б –нерезидент на сплату коштів за векселем по строку
Твимог=Тінкас+ΔТ2,
де DТ2
7) Етап 8,9 –направлення банком Б-нерезидентом повідомлення імпортеру про надходженнявекселя на оплату та отримання акцепту – згоди імпортера на перерахуваннякоштів з його розрахункового рахунку в банк експортера;
8) Етап 10 –банківський переказ коштів з розрахункового рахунку імпортера в банку Б–нерезиденті на кореспондентський рахунок банку А – резидента в банку Б –нерезиденті
Ткошти=Твимог+ΔТ3,
де DТ3
9) Етап 11, 12 –перерахування 50% валютних коштів на розрахунковий рахунок експортера та 50% натранзитний рахунок продажу валютної виручки на міжбанківському валютному ринку України
9) Етап 13 –повідомлення в фіскальні органи фактичного строку виконання експортногоконтракту та обов'язкового продажу 50% валютної виручки на міжбанківськомувалютному ринку України
10) Етап 14 –Перерахування гривневого еквіваленту 50% проданої валютної виручки нарозрахунковий рахунок експортера
Текспорт=Ткошти+ΔТ4
де DТ4
11) Етап 15 — Сплатаможливих штрафів за порушення строків контракту
12) Етап 16,17 –Надання документі в податкові органи та отримання експортного відшкодування ПДВ(20% від суми експортного контракту)
13) Основні ризикисхеми контракту для експортера :
а) ненадходженнякоштів від імпортера (процедура опротестування векселю) експортером чинадходження неповної суми контракту за причиною зміни цін на ринку нерезидента;
б) фальсифікація авалювекселя банком імпортера та відсутність страхового захисту від ненадходженнякоштів за поставлену продукцію;
в) перерахуваннякоштів імпортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкціїфіскальних органів України;
д) зміна курсунаціональної валюти та додаткові витрати на конвертацію 50% виручки внаціональну валюту ;
Алгоритм витрат тадоходів при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях імпорту за механізмомфакторингової операції (розподіл ризику імпортера з фактор-компанією) наведенийна схемах рис. О.3 Додатку О при наступних умовах контракту:
надання експортеромбанківської гарантії платоспроможності імпортеру (страхування переказу);
кредитування імпортерав банку для фінансування банківського переказу імпортера;
оформлення гарантіїфактор – фірмою перед банком імпортера для отримання кредиту імпортером;
100% передоплатабанківським переказом;
оформленняфакторингової угоди на дебіторську заборгованість по поставці продукції та їїпродажу по контракту (на 70% суми контракту);
погашення банківськогокредиту (можливо часткове);
поставка продукції наумовах DAF – митний склад на кордоні України;
1) Етап 0 — Заключеннязовнішньоекономічного договору (100% передоплата перерахуванням коштів в банкнерезидента-експортера);
2) Етап 1,2,3 –отримання експортером документальної гарантії свого банку по платоспроможностіна суму контракту та надання гарантіїімпортеру;
3) Етап 4,5,6,7 — Заключення договору з комерційним банком (під заставу партії імпортуємихтоварів(гарантійний лист банку імпортера) + гарантію фактор-фірми ще на однусуму партії імпорту, якуоптовий покупець-резидент покупає по угоді у імпортера)на видачу кредиту та перерахування суми в банк нерезидента (час Т0).
4) Етап 8 — Оформленняфакторингової угоди продажу дебіторської заборгованості та отримання 70% коштівнегайно і 20% після реалізації товарів імпорту
3) Етап 9 — Поставкаімпортного контракта на облік в комерційному банку ( виконання терміну поставкитовару на митний кордон України – не більше 90 днів з дня переоплати);
4) Етап 10,11,12 –Перерахування коштів банківським переказом на коррахунок банку імпортера вбанку експортера, перерахування коштів на розрахунковий рахунок експортера таповідомлення банку експортеру про надходження коштів;
5) Етап 13,14 — Фактична поставка товару на митний кордон України
Тпост=Т0+ΔТ1
де DТ1
6) Етап 15 –Розмитнення та доставка товару на склад фактор-фірми з митного поста тапідготовка до продажу
Тпрод=Тпост+DТ2)
де DТ2

7) Етап 17,18 — Оптовий продаж партії товару фактор-фірмою за заздалегідь підготовленимиконтрактами для рознічного продажу з дебіторською заборгованістю, тобто строкотримання коштів за проданий товар:
Тгрош=Тпрод +DТ3, де DТ3
8) Етап 19 — Повернення фактор-фірмою 20% суми після реалізації товару;
9) Основні ризикисхеми контракту для імпортера за факторинговою схемою:
а) непоставкапродукції експортером чи поставка неповної партії продукції та фінансовіпретензії фактор — фірми;
б) фальсифікаціягарантійного листа банка експортера та відсутність страхового захисту віднепоставки продукції експортером;
в) поставка продукціїекспортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкції фіскальнихорганів України;
г) зміна попиту наринку (зниження внутрішньої ціни на імпортовану продукцію) та перевищеннястроків надходження 20 % виручки за продану імпортовану продукцію;
д) зміна курсунаціональної валюти та додаткові витрати на конвертації виручки в національнійвалюті на погашення банківського кредиту в іноземній валюті;
Алгоритм витрат тадоходів при розрахунках в зовнішньоекономічних операціях експорту за механізмомфорфейтингової операції (мінімальний ризик експортера) наведений на схемахрис.О.4 Додатку О при наступних умовах контракту :
надання імпортеромавальованого банком імпортера простого векселя зі строком пред”явлення допогашення до 80 днів (не більше контрольного строку в 90 днів);
поставка продукції наумовах EWX [19,c.23] – франко-склад експортера на заводі (складі) в Україні;
форфейтинг (продаж)векселя форфейтинг-фірмі за 80 % від суми на право отримання коштів по строкупогашення векселя
1) Етап 0 — Заключеннязовнішньоекономічного експортного договору;
2) Етапи 1,2 –Авалювання нерезидентом – імпортером у своєму банку векселя на суму контракту;
3) Етапи 3,4 –Поставка „франко-завод” продукції в обмін на авальований вексель (час Т0);
4) Етап 5 — Поставкаекспортного контракта на облік в комерційному банку (виконання термінунадходження коштів на рахунок – не більше 90 днів з дня відгрузки продукції);
5) Етап 6 – продажекспортером векселя по форфейтинговій угоді фірмі-форейтору та перерахування80% суми на розрахунковий рахунок експортера;
5) Етап 7 – Заключенняфактор –фірмою з банком А – резидентом договору на інкасування векселю черезбанк Б – нерезидент
Тінкас=Т0+ΔТ1
де DТ1
6) Етап 8 –направлення банком А інкасової вимоги (з додатком – векселем) в банк Б –нерезидент на сплату коштів за векселем по строку
Твимог=Тінкас+ΔТ2
де DТ2
7) Етап 9,10 –направлення банком Б-нерезидентом повідомлення імпортеру про надходженнявекселя на оплату та отримання акцепту – згоди імпортера на перерахуваннякоштів з його розрахункового рахунку в банк експортера;
8) Етап 11 –банківський переказ коштів з розрахункового рахунку імпортера в банку Б–нерезиденті на кореспондентський рахунок банку А – резидента в банку Б –нерезиденті
Ткошти=Твимог+ΔТ3
де DТ3
9) Етап 12, 13 –перерахування 50% валютних коштів на розрахунковий рахунок фактор-фірми та 50%на транзитний рахунок продажу валютної виручки на міжбанківському валютномуринку України
9) Етап 14 –повідомлення в фіскальні органи фактичного строку виконання експортногоконтракту та обов”язкового продажу 50% валютної виручки на міжбанківськомувалютному ринку України
10) Етап 15 –Перерахування гривневого еквіваленту 50% проданої валютної виручки нарозрахунковий рахунок експортера
Текспорт=Ткошти+ΔТ4
де DТ4
11) Етап 16 — Сплатаможливих штрафів за порушення строків контракту
12) Етап 17,18 –Надання документі в податкові органи та отримання експортного відшкодування ПДВ(20% від суми експортного контракту)
11) Основні ризикифорфейтингової схеми контракту для експортера :
а) перерахуваннякоштів імпортером в строки більше нормативу в 90 днів та штрафні санкціїфіскальних органів України;
На основі розробленихалгоритмів в середовищі “електронних таблиць” EXCEL –2000 реалізовані програмимоделювання (управління) вихідних параметрів зовнішньоекономічних розрахунків взалежності від комплексу вхідних параметрів зовнішньоекономічних контрактів.
3.2 Моделюванняпідвищення доходності підприємства при впровадженні факторингово-форфейтинговихрозрахункових операцій в зовнішньоекономічній діяльності
Для якісногоуправління ефективністю розрахункових операцій при проведеннізовнішньоекономічної торгівлі необхідно розробити моделі планування менеджеромпараметрів зовнішньоекономічних контрактів при можливих варіаціях параметрівоперацій.
Моделювання алгоритміврозрахунків, наведених в розділі 3.1 на ПЕОМ виконано в середовищі “електроннихтаблиць” EXCEL-2000 (програмування табличними розрахунками).
При моделюванніімпортного контракту в якості вихідних даних були вибрані наступні параметриреального контракту ТОВ “АНТ” :
а) Митна цінаконтракту імпорту на кордоні – 100 000 $;
б) Попередня цінапродажу імпортної партії резидентам – від 130 000$ до 150 000$;
в) Витрати набанківський переказ – 2% від суми контракту;
г) Витрати нарозмитнення (без ПДВ) – 7% від суми контракту;
д) Витрати натранспортування по Україні з митного складу – 5% від суми контракту;
е) Витрати наконвертування виручки від продажу в долари США для погашення кредиту – 1,5% відсуми контракту;
ж) Ставка процентів закредит – від 20% до 28% річних;
з) Суми штрафів заперевищення строків поставки – 3%(10 днів) та 6%(30днів) від суми контракту;
и) Варіація строківпоставки продукції на митний кордон після банківського переказу – від 30 до 120днів;
к) Строк розмитненнята транспортування продукції по Україні – 2 дні;
л) Строк реалізаціїпродукції (погашення дебіторської заборгованості) – від 5 до 45 днів;
м) Витрати на гарантіюу оптового покупця під кредит в банку – 6% від суми контракту;
н) Перевищення сумикредиту над сумою контракту (для сплати інших витрат ) – 21,5%
и) Факторингреалізується схемою аванса (від 80000$ до 95000$) та сумами розрахунків післяреалізації партії (від 55000$ до 40000$), тобто при продажній сумі контракта150000$ дисконт за послуги факторинга становить 15000$ (10%);
к) авансована сумафактор-операції витрачається на дострокове погашення частини кредиту банка тавідповідне зменшення суми нарахованих процентів;
л) при факторинговійсхемі витрати на розмитнення, транспортировку та гарантії (від фактор –фірми) — відсутні
м) Форфейтинг-схема –продажа безоборотного векселя за 130000$
На рис.П.1 — П.6Додатку П наведені результати варіаційних розрахунків по застосуваннюфакторингу та форфейтингу при імпорті.
При моделюванніекспортного контракту в якості вихідних даних були вибрані наступні параметриреального контракту ТОВ “АНТ”:
а) Митна цінаконтракту експорту на франко-заводі – 150 000 $;
б) Собівартістьекспортної партії – 100000$, які необхідні для продовження виробничого процесуна період надходження коштів заекспортовану продукцію;
в) Витрати на обліквекселя в банку з ціллю отримання обігових до строку надходження коштів повекселю :
— банк видаєвексельний кредит на суму 75 000$ (під 20% річних) на строк до погашеннявекселя чи 100 000$ (під 35% річних) на строк до погашення векселю;
г) Суми штрафів заперевищення строків надходження коштів експортного контракту – 3%(10 днів) та6%(30днів) від суми контракту;
д) Варіація строківнадходження коштів за експортовану продукцію – від 30 до 120 днів;
и) Форфейтингреалізується продажею авальованого векселя на безоборотній основі (від 120000$до 130000$);
к) Після відгрузкитовару виникає відшкодування ПДВ на суму експортного відшкодування
На рис.П.8 Додатку Пнаведені результати варіаційних розрахунків по застосуванню форфейтингу приекспорті.
Як показує аналізрезультатів розрахунків, наведених на рис.П.1 – П.8 Додатку П, при впровадженніфакторингових та форфейтингових схем :
— впровадженняфакторингових та форфейтингових схем суттєво знижує ризик можливих втрат зарахунок авансового отримання коштів на початку імпортної операції тадострокового часткового чи повного погашення кредиту, або направлення отриманихкоштів на інші короткострокові фінансові операції;
суттєвий виграшпідприємства очікується при ризику затягування строків поставки продукції при100% передоплаті (індекс виграшу фактор-схеми імпорту підвищується з 1,26 при30 днях до 1,62 при 90 днях);
форфейтингова схема збезоборотною продажем векселя характеризується виграшем перед факторинговоюсхемою особливо при зриву строків поставки продукції вище 90 днів, коли додатковимивитратами є штрафи за порушення правил розрахунків при зовнішньоекономічнихопераціях в Україні (індекс виграшу форфейтингової схеми при 120 днях становить2,63 у порівнянні з індексом 2,22 для факторингової схеми);
основний виграшфакторингової та форфейтингової схеми включає дострокове погашення банківськогокредиту за рахунок надання фактор-фірмой (форфейтор-фірмой) часткового(чиповного) платежу за перекупку дебіторської заборгованості, що дає виграш напроцентах за кредит, а також витратах на розмитнення та транспортування продукціїза рахунок фактор-фірми (форфейтер-фірми);
вплив підвищенняставки кредитування особливо відчувається при зниженні коефіцієнту проектноговиторгу (сума продажу імпортної продукції відносно ціни контракту на імпорт з 1,5до 1,3), коли затягування строків поставки продукції з 30 до 90 днів та строківреалізації з 5 до 45 днів приводить до збиткових результатів імпортної операції,захистом від чого є форфейтинг при продажу з більшим, ніж при факторингу,дисконтом векселя на дебіторську заборгованість на умовах безоборотностівекселя.
Таким чином,проведений в дипломному проекті аналіз показує практичні управлінські рішенняменеджера по зовнішньоекономічній діяльності підпри-ємства ТОВ “АНТ” приімпортних контрактах:
— при прогнозуваннісередніх строків поставки продукції при імпорті найбільш вигідною є схемаімпортного факторингу (виграш від 25% до 60% по підвищенню рівня рентабельностіімпортної операції), яка на 10
– 15% краща ніжфорфейтингова схема з більшим початковим дисконтом перекупки дебіторськоїзаборгованості;
— при прогнозуванніграничних строків поставки імпортної продукції (до 90 днів та вище) більшвигідною є схема імпортного форфейтингу, яка в цій зоні строків дає більшийвиграш (на 30 – 40%) по підвищенню рівня рентабельності імпортної операції,ніж факторингова схема;
Аналогічний аналізпроектування схем експортних контрактів з впровадженням дисконтнихфорфейтингових схем показує, що прийняття управлінського рішення про вигідністьфорфейтинга (рис.П.8) наступає при наближенні до граничних строків надходженнякоштів від експортної поставки ( 90 днів) :
— штрафні санкції заперевищення строків надходження виручки перевищують збитки на дисконтномупродажі векселів форфейтеру;
— форфейтинг придисконті менше 10% буде невигідний для форфейтинг-фірми;
— форфейтинг придисконтах вище 15% буде невигідний експортеру
навіть при гранічнихстроках надходження коштів;
виграшфірми-експортера при проведенні форфейтингової операції – це зниження часткиприбутку за рахунок перекладання ризику несвоєчасного надходження коштів відімпортера;
основний виграш фірми– експортера – це 20% відшкодування ПДВ з повної суми експортної поставки,оскільки права форфейтора на відшкодування ПДВ не переходять;
3.3 Прогнозудосконалення показників та ефективності впровадження факторинго-форфейтинговихрозрахункових операцій в зовнішньоекономічній діяльності підприємства
В аналізі діяльностіТОВ “АНТ” на зовнішньоекономічному ринку (розділ 2 дипломного проекту)показано, що :
основні експортно-імпортніоперації проводяться на основі комерційного кредиту з відстрочкою платежів до60 –70 днів після фактичної поставки товарів, тобто підприємство працює в зоніризику порушення строків зовнішньоекономічних розрахунків по законодавствуУкраїни (до 90 днів);
підприємство невикористовує банківські кредити, оскільки кредитування під зовнішньоекономічніконтракти з комерційним кредитом для банків є неприйнятним;
в результатіпідприємство має нестачу коштів для розрахунків і не виконує нормативи строковоїта абсолютної ліквідності, а також норматив покриття запасів власними коштамита довгостроковими кредитами;
— для мінімізаціївитрат експортно-імпортні операції проводяться, в основному, з Росією таБілорусією, з якими у України погоджені “Угоди про вільну торгівлю”, щопередбачають відсутність митних тарифів на імпорт та експорт між державами;
Враховуючивищенаведене та результати моделювання розділу 3.2, в дипломній роботі виконанепрогнозування результатів діяльності ТОВ “АНТ” при впровадженні факторингово-форфейтинговихсхем, тобто отримання коштів часткового рефінансування на період виконаннярозрахунків за зовнішньоекономічними контрактами.
В Додатку Н наведенірезультати розрахунків прогнозних балансів та фінансових звітів ТОВ “АНТ” при впровадженніфакторинго-форфейтингових схем розрахунків у зовнішньоекономічних контрактах.
Прогнозування виконанона базі фактичної звітності за 2004 рік при введенні отриманих в розділі 3.2параметрів впливу форфейтинго-факторингових операцій на фінансові результати(скорочення витрат на сплату процентів за банківський кредит) та балансовіагрегати (підвищення агрегату готівки за рахунок форфейтинго-факторинговогокредитування та підвищення власного капіталу за рахунок зростання чистогоприбутку).
/>

Рис.3.3 Зростанняпрогнозованого рівня рентабельності в ТОВ “АНТ”
На рис.3.3 –3.5наведені результати прогнозування (Додаток Н), які констатують рівеньпрогнозованого позитивного впливу впровадження факторингових та форфейтинговихрозрахунків в зовнішньоекономічній діяльності ТОВ “АНТ” на підвищенняприбутковості діяльності та рівня ліквідності, ділової активності та фінансовоїстійкості підприємства.
Проведенепрогнозування на ПЕОМ підвищення характеристик діяльності дочірнього ТОВ “АНТ” привпровадженні факторингових та форфейтингових схем розрахунків на базі фактичнихматеріалів 2004 року показало, що впровадження запропонованих моделейфакторингових та форфейтингових розрахунків позитивно впливає на прогнозованірезультати діяльності :
прогнозованарентабельність активів по валовому реалізаційному прибутку підвищується зфактичного рівня 2004 року – 29% до рівней 37-39,8%;
прогнозованарентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткуванняпідвищується з фактичного рівня 2004 року – 4,4% до рівней 20 –24,3 %;
прогнозованарентабельність реалізованої продукції по чистому доходу після оподаткуванняпідвищується з фактичного рівня 2004 року – 1,76% до рівней 9 –11,3 %;/> />
Рис. 3.4 Зростання показників ділової активності (зниженняперіодів оборотів агрегатів балансу) в прогнозах ТОВ “АНТ”
прогнозований періододного обороту запасів скорочується з фактичного рівня 2004 року – 59,9днів/оборот до рівней 49 – 52,6 днів /оборот;
прогнозований періододного обороту(погашення) дебіторської заборгованості скорочується з фактичногорівня 2004 року – 10,2 днів/ оборот до рівней 8 – 8,46 днів /оборот;
прогнозований періододного обороту (погашення) кредиторської заборгованості скорочується зфактичного рівня 2004 року – 29,1 днів/ оборот до рівней 16,3 – 20,2 днів/оборот;
прогнозованеспіввідношення поточної дебіторської заборгованості до поточної кредиторськоїзаборгованості підвищується з фактичного рівня 2004 року – 0,43 до рівней 0,52-0,65, що з врахуванням більшої ніж в 2 рази швидкості обертання дебіторськоїзаборгованості ніж кредитроської, забезпечує стійкий графік платоспроможностіпідприємства;
/>

Рис. 3.5 Прогнозованірівні підвищення ліквідності ТОВ “АНТ”
прогнозований рівеньзагальної ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року –1,653 до рівней 2,17 – 2,44, що при нормативному значенні цього показника неменше 1,0 свідчить про стійкий запас ліквідності підприємства;
прогнозований рівень швидкої(строкової) ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року– 0,369 до рівней 0,78 – 1,00, що при нормативному значенні цього показника 0,7– 0,8 свід-чить про перехід підприємства в зону стійкої строкової ліквідності;
прогнозований рівеньмоментальної ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року– 0,119 до рівней 0,53 – 0,72, що при нормативному значенні цього показника0,2-0,35 свідчить про перехід підприємства в зону стійкого запасу моментальноїліквідності ;
Таким чином припроектному дослідженні в дипломній роботі були:
побудовані алгоритмирозрахунку доходності різних схем реалізації розрахунків приекспортно-імпортних операціях та реалізовані у вигляді таблиць-програмрозрахунків на ПЕОМ в середовищі “електронних” таблиць EXCEL-2000;
проведене чисельнемоделювання та оцінки ефективності впровадження факторингових та форфейтинговихсхем розрахунків на підвищення результативності ЗЕД та загальні характеристикипідприємства.
Як показує аналізрезультатів розрахунків при впровадженні факторингових та форфейтингових схем :
— впровадженняфакторингових та форфейтингових схем суттєво знижує ризик можливих втрат зарахунок авансового отримання коштів на початку імпортної операції тадострокового часткового чи повного погашення кредиту, або направлення отриманихкоштів на інші короткострокові фінансові операції;
суттєвий виграшпідприємства очікується при ризику затягування строків поставки продукції при100% передоплаті (індекс виграшу фактор-схеми імпорту підвищується з 1,26 при30 днях до 1,62 при 90 днях);
форфейтингова схема збезоборотною продажею векселя характеризується виграшем перед факторинговоюсхемою особливо при зриву строків поставки продукції вище 90 днів, колидодатковими витратами є штрафи за порушення правил розрахунків призовнішньоекономічних операціях в Україні (індекс виграшу форфейтингової схемипри 120 днях становить 2,63 у порівнянні з індексом 2,22 для факторинговоїсхеми);
основний виграшфакторингової та форфейтингової схеми включає дострокове погашення банківськогокредиту за рахунок надання фактор-фірмой (форфейтор-фірмой) часткового(чиповного) платежу за перекупку дебіторської заборгованості, що дає виграш напроцентах за кредит, а також витратах на розтаможуванні та транспортирові продукціїза рахунок фактор-фірми (форфейтер-фірми);
вплив підвищенняставки кредитування особливо відчувається при зниженні коефіцієнту проектноговиторгу (сума продажу імпортної продукції відносно ціни контракту на імпорт з1,5 до 1,3), коли затягування строків поставки продукції з 30 до 90 днів тастроків реалізації з 5 до 45 днів приводить до збиткових результатів імпортної операції,захистом від чого є форфейтинг при продажу з більшим, ніж при факторингу,дисконтом векселя на дебіторську заборгованість на умовах безоборотностівекселя.
Проведений вдипломному проекті аналіз показує практичні управлінські рішення для менеджерівпідприємства при імпортних контрактах:
— при прогнозуваннісередніх строків поставки продукції при імпорті найбільш вигідною є схемаімпортного факторингу (виграш від 25% до 60% по підвищенню рівня рентабельностіімпортної операції), яка на 10
– 15% краща ніжфорфейтингова схема з більшим початковим дисконтом перекупки дебіторськоїзаборгованості;
— при прогнозуванніграничних строків поставки імпортної продукції (до 90 днів та вище) більшвигідною є схема імпортного форфейтингу, яка в цій зоні строків дає більшийвиграш (на 30 – 40%) по підвищенню рівня рентабельності імпортної операції,ніж факторингова схема;
Аналогічний аналізпроектування схем експортних контрактів з впровадженням дисконтнихфорфейтингових схем показує, що доцільність прийняття управлінського рішенняпро вигідність форфейтинга наступає при граничних строках надходження коштіввід експортної поставки ( 60 — 90 днів) :
— штрафні санкції заперевищення строків надходження виручки
перевищують збитки надисконтному продажі векселів форфейтеру;
— форфейтинг придисконті менше 10% буде невигідний для форфейтинг-фірми;
— форфейтинг придисконтах вище 15% буде невигідний експортеру навіть при гранічних строкахнадходження коштів;
виграшфірми-експортера при проведенні форфейтингової операції – це зниження часткиприбутку за рахунок перекладання ризику несвоєчасного надходження коштів відімпортера;
основний виграш фірми– експортера – це 20% відшкодування ПДВ з повної суми експортної поставки,оскільки права форфейтора на відшкодування ПДВ не переходять;
Проведенепрогнозування на ПЕОМ підвищення характеристик діяльнос-ті дочірнього ТОВ “АНТ”при впровадженні факторингових та форфейтинго-вих схем розрахунків в ЗЕД набазі фактичних матеріалів 2004 року показало, що впровадження запропонованихмоделей факторингових та форфейтингових розрахунків позитивно впливає напрогнозовані результати діяльності :
прогнозованарентабельність активів по валовому реалізаційному прибутку підвищується зфактичного рівня 2004 року – 29% до рівней 37-39,8%;
прогнозованарентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткуванняпідвищується з фактичного рівня 2004 року – 4,4% до рівней 20 –24,3 %;
прогнозованарентабельність реалізованої продукції по чистому доходу після оподаткуванняпідвищується з фактичного рівня 2004 року – 1,76% до рівней 9 –11,3 %;
прогнозований рівеньдивідендної прибутковості 1 грн. статутного фонду товариства підвищується зфактичного рівня 2004 року – 46 % до рівней 249 –320 % річних;
прогнозований періододного обороту запасів зкорочується з фактичного рівня 2004 року – 59,9днів/оборот до рівней 49 – 52,6 днів /оборот;
прогнозований періододного обороту(погашення) дебіторської забор-гованості зкорочується зфактичного рівня 2004 року – 10,2 днів/ оборот до рівней 8 – 8,46 днів /оборот;
прогнозований періододного обороту (погашення) кредиторської за-боргованості зкорочується зфактичного рівня 2004 року – 29,1 днів/ оборот до рівней 16,3 – 20,2 днів/оборот;
прогнозованеспіввідношення поточної дебіторської заборгованості до поточної кредиторськоїзаборгованості підвищується з фактичного рівня 2004 року – 0,43 до рівней 0,52-0,65, що з врахуванням більшої ніж в 2 рази швидкості обертання дебіторськоїзаборгованості ніж кредитроської, забезпечує стійкий графік платоспроможностіпідприємства;
прогнозований рівеньзагальної ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року –1,653 до рівней 2,17 – 2,44, що при нормативному значенні цього показника неменше 1,0 свідчить про стійкий запас ліквідності підприємства;
прогнозований рівеньшвидкої (строкової) ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня2004 року – 0,369 до рівней 0,78 – 1,00, що при нормативному значенні цьогопоказника 0,7 – 0,8 свід-чить про перехід підприємства в зону стійкої строковоїліквідності;
прогнозований рівеньмоментальної ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року– 0,119 до рівней 0,53 – 0,72, що при нормативному значенні цього показника0,2-0,35 свідчить про перехід підприємства в зону стійкого запасу моментальноїліквідності ;

Висновки та пропозиції
Результати дослідженнядійсної дипломної роботи включають:
аналіз існуючого механізмута інструментарію зовнішньоекономічних операцій;
аналіз діяльності тапривабливості розвитку зовнішньоекономічних операцій в дочірньому підприємствіТОВ “АНТ” ВАТ “Янцівський гранітний кар’єр” у 2002 –2004 роках ;
побудовані алгоритмирозрахунку доходності різних схем реалізації розрахунків приекспортно-імпортних операціях та реалізації їх у вигляді таблиць-програмрозрахунків на ПЕОМ в середовищі “електронних” таблиць EXCEL-2000;
результати проведеннячисельного моделювання та оцінки ефективності впровадження факторингових тафорфейтингових схем розрахунків.
Міжнародні розрахункиможна розглядати, як механізм регулювання платежів по зобов'язаннях, щовиникають в результаті економічної взаємодії фірм різних держав. Розрахункивиконуються безготівковим шляхом на рахунках банків, що відіграють найважливішуроль у системі міжнародних розрахунків .
Під час укладанняторгового контракту експортер і імпортер визначають умови розрахунків, а самезасоби платежу і спосіб платежу.
Як технологічні засобибезготівкового платежу можна виділити :
банківські телексніпереведення (використовуються тільки в СНД);
інструкції системивіддаленого керування коррахунками в банках — кореспондентах (нерезидентах)SWIFT (у основному числі банків світу, що є учасниками системи).
клієнтські пластиковікарти керування корпоративними рахунками через систему коррахунків банків іміжнародні центри авторизації операцій банків-членів пластикових платіжнихсистем;
документальні(акредитиви, інкасо, чеки, переказні векселі) системи віддаленого керуваннякоштами банків на кореспондентських рахунках в банках-нерезидентах.
Основою технологічнихміжнародних платіжних систем між банками країни-резидента і нерезидентів єсистеми взаємних кореспондентських рахунків банків-резидентів і банків-нерезидентів,за допомогою яких відбувається керування платіжними активами при проплатіекспортно-імпортних контрактів.
Вибір способу платежу- важлива задача, оскільки він визначає схему руху коштів і товару. Кожний зіспособів платежу має свої переваги і може бути найбільш вигідний кому-небудь зпартнерів.
Міжнародні торгівельнірозрахунки, ліцензування валютних операцій, купівля-продаж валюти дляпроведення розрахунків та застосування банківських валютнихрозрахунково-платіжних інструментів в Україні регулюється двома основнимиЗаконами та десятками інструкцій Національного банку України.
Згідно Закону України“Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті” :
— виручка резидентів уіноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноваженихбанках у терміни виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але непізніше 90 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізноївантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експортуробіт (послуг), прав інтелектуальної власності — з моменту підписання акта абоіншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт правінтелектуальної власності. Перевищення зазначеного терміну потребуєіндивідуальної ліцензії Національного банку України.
— імпортні операціїрезидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли такевідстрочення перевищує 90 календарних днів з моменту здійснення авансовогоплатежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт,послуг), що імпортується, потребують індивідуальної ліцензії Національногобанку України.
— при застосуваннірозрахунків щодо імпортних операцій резидентів у формі документарногоакредитиву термін строку розрахунків діє з моменту здійснення уповноваженимбанком платежу на користь нерезидента.
Аналіз діяльності ТОВ“АНТ” в 2002 – 2004 році на зовнішньоекономічному ринку показав, що :
основніекспортно-імпортні операції проводяться на основі комерційного кредиту звідстрочкою платежів до 60 –70 днів після фактичної поставки товарів, тобтопідприємство працює в зоні ризику порушення строків зовнішньоекономічнихрозрахунків по законодавству України (до 90 днів);
підприємство невикористовує банківські кредити, оскільки кредитування під зовнішньоекономічніконтракти з комерційним кредитом для банків є неприйнятним;
в результатіпідприємство має нестачу коштів для розрахунків і не виконує нормативистрокової та абсолютної ліквідності, а також норматив покриття запасів власнимикоштами та довгостроковими кредитами;
Як показує аналізтипових експортних та імпортних контрактів ТОВ “АНТ” вони заключаються наумовах комерційного кредитування експортера чи імпортера з боку підприємства на30 –70 днів. За цей час для поповнення обігових коштів, ТОВ “АНТ” повинновикористовувати короткострокові комерційні кредити банків під надходженнякоштів по експортним договорам, чи реалізацію продукції по імпортним договорам.
Оскільки схеми оплати,використовуємі ТОВ “АНТ” в умовах жорсткої конкуренції та бажання пробитися назовнішньоекономічний ринок, для чого необхідно імпортувати якісну західнутехнологію та обладнання обробки граніту, мають самий високийзовнішньоекономічний ризик, комерційні банки відмовляються кредитувати ціоперації чи кредитують під підвищені кредитні ставки.
Вказані недолікипотрібно “вилікувати” впровадженням схем факторингу та форфейтингу :
— замінити умовиоплати банківським переводом експортера через 60-70 днів на видачу авальованоговекселя зі строком погашення 60-70 днів;
— використатиавальовані векселі для рефінансування підприємства на умовах факторингової чифорфейтингової операції;
— замінити передоплатуу імпортних контрактах на видачу підприємством авальованого векселяекспортеру-нерезиденту, що дозволить компенсувати недостачу оборотних коштів домоменту реалізації імпортної продукції та отримання коштів для оплати векселя,навіть і з додатковими витратами на вексельний обіг.
Як показує аналізрезультатів розрахунків при впровадженні факторинго-вих та форфейтингових схем:
— впровадженняфакторингових та форфейтингових схем суттєво знижує ризик можливих втрат зарахунок авансового отримання коштів на початку імпортної операції тадострокового часткового чи повного погашення кредиту, або направлення отриманихкоштів на інші короткострокові фінансові операції;
суттєвий виграшпідприємства очікується при ризику затягування строків поставки продукції при100% передоплаті (індекс виграшу фактор-схеми імпорту підвищується з 1,26 при30 днях до 1,62 при 90 днях);
форфейтингова схема збезоборотною продажею векселя характеризується виграшем перед факторинговоюсхемою особливо при зриву строків поставки продукції вище 90 днів, колидодатковими витратами є штрафи за порушення правил розрахунків призовнішньоекономічних операціях в Україні (індекс виграшу форфейтингової схеми при120 днях становить 2,63 у порівнянні з індексом 2,22 для факторингової схеми);
основний виграшфакторингової та форфейтингової схеми включає дострокове погашення банківськогокредиту за рахунок надання фактор-фірмой (форфейтор-фірмой) часткового(чи повного)платежу за перекупку дебіторської заборгованості, що дає виграш на процентах закредит, а також витратах на розтаможуванні та транспортирові продукції зарахунок фактор-фірми (форфейтер-фірми);
вплив підвищенняставки кредитування особливо відчувається при зниженні коефіцієнту проектноговиторгу (сума продажу імпортної продукції відносно ціни контракту на імпорт з1,5 до 1,3), коли затягування строків поставки продукції з 30 до 90 днів тастроків реалізації з 5 до 45 днів приводить до збиткових результатів імпортної операції,захистом від чого є форфейтинг при продажу з більшим, ніж при факторингу,дисконтом векселя на дебіторську заборгованість на умовах безоборотностівекселя.
Таким чином,проведений в дипломному проекті аналіз показує практичні управлінські рішеннядля підприємства при імпортних контрактах:
— при прогнозуваннісередніх строків поставки продукції при імпорті найбільш вигідною є схемаімпортного факторингу (виграш від 25% до 60% по підвищенню рівня рентабельностіімпортної операції), яка на 10 – 15% краща ніж форфейтингова схема з більшимпочатковим дисконтом перекупки дебіторської заборгованості;
— при прогнозуванніграничних строків поставки імпортної продукції (до 90 днів та вище) більшвигідною є схема імпортного форфейтингу, яка в цій зоні строків дає більшийвиграш (на 30 – 40%) по підвищенню рівня рентабельності імпортної операції,ніж факторингова схема;
Аналогічний аналізпроектування схем експортних контрактів з впровадженням дисконтнихфорфейтингових схем показує, що вигідність форфейтинга наступає при граничнихстроках надходження коштів від експортної поставки ( 90 днів) :
— штрафні санкції заперевищення строків надходження виручки перевищують збитки на дисконтномупродажі векселів форфейтеру;
— форфейтинг придисконті менше 10% буде невигідний для форфейтинг-фірми;
— форфейтинг придисконтах вище 15% буде невигідний експортеру навіть при граничних строкахнадходження коштів;
виграшфірми-експортера при проведенні форфейтингової операції – це зниження часткиприбутку за рахунок перекладання ризику несвоєчасного надходження коштів відімпортера;
основний виграш фірми– експортера – це 20% відшкодування ПДВ з повної суми експортної поставки,оскільки права форфейтора на відшкодування ПДВ не переходять;
Враховуючивищенаведене дипломній роботі виконане прогнозування результатів діяльності ТОВ“АНТ” при впровадженні факторингово-форфейтингових схем, тобто отримання коштівчасткового рефінансування на період виконання розрахунків зазовнішньоекономічними контрактами.
Проведене прогнозуванняна ПЕОМ підвищення характеристик діяльності дочірнього ТОВ “АНТ” привпровадженні факторингових та форфейтингових схем розрахунків на базі фактичнихматеріалів 2004 року показало, що впровадження запропонованих моделейфакторингових та форфейтингових розрахунків позитивно впливає на прогнозованірезультати діяльності :
прогнозованарентабельність активів по валовому реалізаційному прибутку підвищується зфактичного рівня 2004 року – 29% до рівней 37-39,8%;
прогнозованарентабельність власного капіталу по чистому прибутку після оподаткуванняпідвищується з фактичного рівня 2004 року – 4,4% до рівней 20 –24,3 %;
прогнозованарентабельність реалізованої продукції по чистому доходу після оподаткуванняпідвищується з фактичного рівня 2004 року – 1,76% до рівней 9 –11,3 %;
прогнозований рівеньдивідендної прибутковості 1 грн. статутного фонду товариства підвищується зфактичного рівня 2004 року – 46 % до рівней 249 –320 % річних;
прогнозований періододного обороту запасів зкорочується з фактичного рівня 2004 року – 59,9днів/оборот до рівней 49 – 52,6 днів /оборот;
прогнозований періододного обороту(погашення) дебіторської заборгованості зкорочується з фактичногорівня 2004 року – 10,2 днів/ оборот до рівней 8 – 8,46 днів /оборот;
прогнозований періододного обороту (погашення) кредиторської заборгованості зкорочується зфактичного рівня 2004 року – 29,1 днів/ оборот до рівней 16,3 – 20,2 днів/оборот;
прогнозованеспіввідношення поточної дебіторської заборгованості до поточної кредиторськоїзаборгованості підвищується з фактичного рівня 2004 року – 0,43 до рівней 0,52-0,65, що з врахуванням більшої ніж в 2 рази швидкості обертання дебіторськоїзаборгованості ніж кредитроської, забезпечує стійкий графік платоспроможностіпідприємства;
прогнозований рівень загальноїліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року – 1,653 дорівней 2,17 – 2,44, що при нормативному значенні цього показника не менше 1,0свідчить про стійкий запас ліквідності підприємства;
прогнозований рівеньшвидкої (строкової) ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня2004 року – 0,369 до рівней 0,78 – 1,00, що при нормативному значенні цьогопоказника 0,7 – 0,8 свід-чить про перехід підприємства в зону стійкої строковоїліквідності;
прогнозований рівеньмоментальної ліквідності підприємства підвищується з фактичного рівня 2004 року– 0,119 до рівней 0,53 – 0,72, що при нормативному значенні цього показника0,2-0,35 свідчить про перехід підприємства в зону стійкого запасу моментальноїліквідності ;

Список використаної літератури
1. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про банки і банківську діяльність» //від 7 грудня 2000 року N 2121-III (Із змінами і доповненнями, внесенимиЗаконами України станом на 20 листопада 2003 року N 1294-IV)
2. Закон України “Про Національний банк України” // від 20травня 1999 року N 679-XIV (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами Українистаном на 10.01. 2002 року N 2922-III)
3. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про Митний тариф України» // від 5квітня 2001 року N 2371-III (Із змінами і доповненнями, внесеними ЗаконамиУкраїни станом на 7 березня 2002 року N 3114-III)
4. Закон України «Про регулювання товарообмінних(бартерних) операцій у сфері зовнішньоекономічної діяльності» від 23.12.98 р. №351-XIV, зі змінами та доповненнями
5. Закон України “ Про операції з давальницькою сировиноюу зовнішньоекономічній діяльності” // від 15 вересня 1995 року N 327/95-ВР ( іззмінами станом на 21 червня 2001 року N 2555-III)
6. Закон України “Про оподаткування прибутку підприємств”// від 28.12.1994 N 334/94-ВР( із змінами та доповненнями станом на 27.11.2003 N1344-IV)
7. Закон України “Про господарські товариства” / від 19вересня 1991 року N 1576-XII/ від 17 травня 2001 року N 2409-III
8. ЗАКОН УКРАЇНИ „Про податок на додану вартість „// від 3квітня 1997 року N 168/97-ВР (Із змінами і доповненнями, внесеними ЗаконамиУкраїни від 7 березня 2002 року N 3118-III)
9. Закон України “ Про зовнішньоекономічну діяльність” //від 16 квітня 1991 року N 959-XII (від 8 червня 2000 року N 1807-III).
10. Закон України “Про порядок виконання розрахунків віноземній валюті”// № 185/94-ВР від 23.09.1994 (Із змінами і доповненнями,внесеними Законами України станом на 5 лютого 2004 року N 1454-IV)
11. ЗАКОН УКРАЇНИ «Про обіг векселів в Україні» //від 5квітня 2001 року N 2374-III (Із змінами і доповненнями, внесеними ЗакономУкраїни від 25 грудня 2002 року N 364-IV)
12. КОНВЕНЦІЯ, якою запроваджено Уніфікований закон пропереказні векселі та прості векселі //ДАТА ПІДПИСАННЯ: 07.06.30 р., ДАТА ПРИЄДНАННЯУКРАЇНОЮ: 06.07.99 р., ДАТА НАБУТТЯ ЧИННОСТІ УКРАЇНОЮ: 06.01.2000 р.
13. Декрет Кабміну України “ Про систему валютногорегулювання і валютного контролю” // № 15-93 від 19.02.1993 в редакції змін відвід 16 січня 2003 року N 436-IV
14. Господарський кодекс України // від 16 січня 2003 рокуN 436-IV(діє з 01.01.2004)
15. Кодекс України про адміністративні правопорушення//від 7 грудня 1984 року № 8073-Х(Із змінами і доповненнями станом на 24 червня2004 року N 1876-IV)
16. КРИМІНАЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 5 квітня 2001 рокуN 2341- III (Із змінами і доповненнями, внесеними Законами України на 15 травня2003 року N 744-IV, ОВУ, 2003 р., N 23, ст. 1016)
17. МИТНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // від 11 липня 2002 року N92-IV
18. ЦИВІЛЬНИЙ КОДЕКС УКРАЇНИ // 16 січня 2003 року N435-IV ( Із змінами і доповненнями, внесеними законами України станом на 12травня 2004 року N 1713-IV, ОВУ, 2004 р., N 25, ст. 1629)
19. МІЖНАРОДНА ТОРГОВЕЛЬНА ПАЛАТА Міжнародні правила потлумаченню термінів "Інкотермс" (редакція 2000 р.) // Надруковано:«Урядовий кур'єр», N 63, 3 квітня 2000 р., «Урядовий кур'єр»,N 68, 10 квітня 2002 р.
20. МТП “Уніфіковані правила та звичаї для документарнихакредитивів” (редакція 1993 р., публікація Міжнародної Торговельної Палати N500)
21. МЕЖДУНАРОДНЫЕ ПРАВИЛА ПО ИНКАССО* // (редакция 1995года, публикация Международной торговой палаті № 522
22. “Женевская Конвенция, устанавливающая единообразнийзакон о переводном и простом векселе” (1930 г. о единообразном Законе о переводноми простом векселе от 07.06.30 г.) N 358 (ДЛЯ УКРАИНЫ: 06.01 2000 г )
23. Інструкція “ Правила здійснення операцій наміжбанківському валютному ринку України” // Постанова Правління НБУ № 127 від18.03.1999 (в редакції змін Постанови НБУ від 17 вересня 2003 року N 400)
24. Інструкція про порядок відкриття, використання ізакриття рахунків у національній та іноземних валютах //Постанова ПравлінняНаціонального банку України від 12 листопада 2003 року N 492 (станом змін на 23червня 2004 року N 295
25. Інструкція “ Про переміщення валюти України, іноземноївалюти, банківських металів, платіжних документів та платіжних карток черезмитний кордон України” // Постанова Правління НБУ № 283 від 12.07.2000 (вредакції змін Постанови НБУ від 12 липня 2004 року N 319);
26. Інструкція про порядок регулювання діяльності банків вУкраїні // Постанова Правління Національного банку України від 28 серпня 2001 рокуN 368 (Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національногобанку України станом від 10 серпня 2004 року N 377)
27. Положення про валютний контроль // Постанова ПравлінняНаціонального банку України від 8 лютого 2000 року N 49 (станом змін на 29січня 2003 року N 30)
28. Положення про порядок видачі банкам банківськихліцензій, письмових дозволів та ліцензій на виконання окремих операцій//Постанова Правління Національного банку України від 17 липня 2001 року N 275(Із змінами і доповненнями, внесеними постановами Правління Національного банкуУкраїни станом на 17 березня 2004 року N 112)
29. Положення “Про порядок здійснення операцій з чеками віноземній валюті на території України”(Постанова Правління НБУ № 520 від29.12.2000 )
30. Положення “ Про порядок реєстрації договорів віноземній валюті між резидентами та нерезидентами України” (Постанова ПравлінняНБУ № 12 від 15.01.2001) ;
31. Положення про вантажну митну декларацію //постановаКабінету Міністрів України від 9 червня 1997 р. N 574 / від 28 березня 2001року N 287
32. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 1«Загальні вимоги до фінансової звітності», Наказ Мінфіна України № 87від 31.03.1999 + № 304 від 30.11.2000.
33. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 2«Баланс», Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + № 304 від30.11.2000.
34. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 3 "Звіт про фінансові результати «, Наказ Мінфіна України № 87 від 31.03.1999 + №304 від 30.11.2000.
35. “Про типові платіжні умови зовнішньоекономічнихдоговорів (контрактів) і типові форми захисних застережень дозовнішньоекономічних договорів (контрактів), які передбачають розрахунки віноземній валюті” // КАБІНЕТ МІНІСТРІВ УКРАЇНИ І НАЦІОНАЛЬНИЙ БАНК УКРАЇНИ ПОСТАНОВАвід 21 червня 1995 р. N 444
36. Про переказування коштів у національній та іноземнійвалюті на користь нерезидентів за деякими операціями //Постанова ПравлінняНаціонального банку України від 30 грудня 2003 року N 597 (Із змінами ідоповненнями, внесеними постановою Правління Національного банку України від 17червня 2004 року N 270)
37. Положення про оформлення та подання клієнтамиплатіжних доручень в іноземній валюті або банківських металах, заяв про купівлюабо продаж іноземної валюти або банківських металів до уповноважених банків і іншихфінансових установ та порядок їх виконання //Постанова Правління Національногобанку України від 5 березня 2003 року N 82 (Із змінами і доповненнями,внесеними постановами Правління Національного банку України станом на 12листопада 2003 року N 493)
38. Положення про відкриття та функціонування вуповноважених банках України рахунків банків-кореспондентів в іноземній валютіта в гривнях // Постанова Правління Національного банку України від 26 березня1998 року N 118 (в редакції змін Постанови НБУ станом на 10 листопада 2003 рокуN 485)
39. Положення про порядок здійснення банками операцій звекселями в національній валюті на території України // Постанова Правління Національногобанку України від 16 грудня 2002 року N 508
40. Положення про порядок здійснення уповноваженимибанками операцій за документарними акредитивами в розрахунках зазовнішньоекономічними операціями // Постанова Правління Національного банкуУкраїни від 3 грудня 2003 року N 514
41. Баканов М.И., Шеремет А.Д. Теория экономическогоанализа: учебник. – М.: Финансы и статистика, 1996.
42. Банківські операції. Під ред. А.М.Мороз, М.І.Савлук, М.Ф.Пудовкіната інші — Київ: КНЕУ, 2000 .
43. Бойчук І.М. Харів П.С., Хопчан М.І. Економікапідприємств. – Львів: В-во “Сполом”, 1998.
44. Грачев Ю. Н. Внешнеэкономическая деятельность.Организация и техника внешнеэкономических операций: Учеб.-практ. пособие. — М.,2000.
45. Ганна Негода Операції з простим векселем //«Вісникподаткової служби України», жовтень 2002 р., № 39 с. 39
46. Д. Винокуров Вексельний обіг в Україні: нове таузаконене старе // «Податки та бухгалтерський облік», 10 травня 2001 р., № 38(387), с. 22
47. Дегтярева О. И., Полякова Т. Н., Саркисов С. В. Внешнеэкономическаядеятельность. Учеб. пособие. — М., 1999.
48. Економіка підприємств / За ред. Покропивного С. Ф.–К.: Хвиля-Прес, 1995.
49. Ефимова М.Р., Ганченко О.И., Петрова Е.В. Практикум пообщей теории статистики: Учебное пособие. – Москва: Финансы и статистика, 2000.
50. Єршов А.Д. Міжнародні митні відносини — Товариство“Знання”, Санкт-Петербург, 2000
51. Ізмайлова К.В. Фінансовий аналіз: Навч. посібник – К.:МАУП,2000.
52. Козик В.В., Панкова Л.А., Даниленко Н.Б. Міжнародніекономічні відносини: навч. посібник – Київ, “Знання Прес-2000”, 2000.
53. Ковалев В.В. Финансовый анализ: Управление капиталом.Выбор инвестиций. Анализ отчётности. — М.: Финансы и статистика, 1996г.
54. Кириченко О.А. Менеджмент зовнішньоекономічноїдіяльності: Навч. посіб. — 3-тє вид., перероб. і доп. — К.: Знання-Прес, 2002.- 384 с.
55. Коцовська Р., Ричаківська В та інш. Операціїкомерційних банків – Львів: ЛБІ НБУ, 2001
56. Лизинговые, факторинговые, форфейтинговые операциибанков/под ред. Абалкин Л.И., Аболихина Г.Л., Адибеков М.Г. — Москва,«ДеКА» 1995г.
57. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть1: Аккредитив. Перевод под ред. Носко А.П., АО «Консалтбанкир», М.:1994 .
58. Международные расчеты по коммерческим операциям. Часть2: Инкассо. Перевод. Перевод под ред. Носко А.П., АО «Консалтбанкир»,М.: 1994 .
59. Международные валютно-кредитные и финансовые отношения/ под. редакцией Л.Н.Красавиной – М.: «Финансы и статистика», 2001
60. Папінова О. Відображення операцій з векселями вбухгалтерському обліку// «Баланс», 22 серпня 2000 р., № 34 (315), с. 29
61. Рогач О.І., Філіпенко А.С., Шемет Т.С. Міжнародні фінанси.Підручник. Київ: Либідь, 2003, 784 с.
62. Стровский Л.Е., Казанцев С.К., Паршина Е.А. и др.Внешнеэкономическая деятельность предприятия: Учеб. для вузов / Под ред. проф.Л.Е. Стровского. — 2-е изд., перераб. и доп. — М., 1999.
63. Управління зовнішньоекономічною діяльністю:Навч.посібник: 2-ге вид., випр. і доп. / За заг. ред. А. І. Кредісова. — К.:ВІРА-Р, 2002. — 552 с.
64. SWIFT – Руководство пользователя по форматированию телекоммуникационныхсообщений, Бельгия, 1994.

Додаток А
Структура умовзовнішньоекономічних договорів по ІНКОТЕРМС-2000Група E Відправлення   EXW Франко-завод (… назва місця) Група F Основне перевезення не оплачено   FCA Франко-перевізник (… назва місця призначення) FAS Франко вздовж борту судна (… назва порту відвантаження) FOB Франко-борт (… назва порту відвантаження) Група C Основне перевезення оплачено   CFR Вартість і фрахт (… назва порту призначення) CIF Вартість, страхування та фрахт (… назва порту призначення) CPT Фрахт/перевезення оплачені до (… назва місця призначення) CIP Фрахт/перевезення та страхування оплачені до (… назва місця призначення) Група D Прибуття   DAF Поставка до кордону (… назва місця поставки) DES Поставка з судна (… назва порту призначення) DEQ Поставка з причалу (… назва порту призначення) DDU Поставка без сплати мита (… назва місця призначення) DDP Поставка зі сплатою мита (… назва місця призначення)

Додаток Б
Додаткові поля –інструкції повідомлень SWIFTСкорочення Значення Тип повідомлення ACC Інструкції для банку кінцевого одержувача коштів (бенефіціара) 100, 200, 202 BENONLY Платіж має бути здійснено виключно для бенефіціара 100 BNF Інструкції для бенефіціара 202 CHEQUE Платити чеком 100 CORPTRAD Платіж здійснено при торговельних розрахунках, наприклад, при валютних угодах, угодах з цінними паперами 100 HOLD Бенефіціар буде виходити на зв'язок. Платити після з'ясування 100 INS Установа, яка доручила відправнику виконання операції 100, 202 INT Інструкції для банку-посередника 100, 200, 202 INTRACOM Платіж є внутрішньофірмовим, тобто — платіж між двома компаніями, що належать до однієї групи 100 PHON Повідомте банк кінцевого одержувача коштів (бенефіціара) по телефону 100, 200, 202 PHONBEN Повідомте/зв'яжіться з бенефіціаром по телефону 100, 202 PHONIBK Повідомте банк-посередник по телефону 100, 200, 202 RCB Філія банку-одержувача або інший банк, через який кошти будуть доступними банку-одержувачу 100 REC Інструкції для одержувача 100, 200, 202 REJT Відмова 100, 200, 202 RETN Повернення 100, 200, 202 TELE Повідомте банк кінцевого одержувача коштів (бенефіціара) найбільш ефективним засобом зв'язку 100, 200, 202 TELEBEN Повідомте бенефіціара найбільш ефективним засобом зв'язку 100, 202 TELEIBK Повідомте банк-посередник найбільш ефективним засобом зв'язку 100, 200, 202