Україна, як одна із засновниць ООН

Тема:Україна як одна із засновників і повноважний член ООН

План
Вступ
Розділ 1. Створеннята сучасний розвиток діяльності ООН
1.1 Заснування таосновні напрямки діяльності ООН
1.2 Системаорганізації та керуючі органи ООН
Розділ 2.Україна вООН
2.1 Історіярозвитку співпраці України з ООН
2.2 Україна в РадіБезпеки ООН
2.3 Іноземніагенції ООН в Україні
Розділ 3. Сучаснінапрямки роботи України в системі ООН
3.1 Боротьба зтероризмом та підтримання миру та безпеки в світі
3.2 Економічний,гуманітарний, екологічний та соціальний напрями
3.3 СпівпрацяУкраїни з ООН на сучасному етапі
3.3.1 Інституційніреформи
3.3.2 Зміцненнягромадянського суспільства
3.3.3 Охороназдоров’я та медичні послуги
3.3.4 Добробутпроти бідності
3.3.5 Права людинита сприяння тендерній рівності
3.3.6 Інформаційніта просвітницькі заходи для широкої громадськості
3.3.7 Координаціяміжнародної допомоги
Висновки
Список використаноїлітератури

Вступ
Більшість з нас чули про діяльність Організації Об’єднаних Націй, пов’язануз підтримкою миру або наданням гуманітарної допомоги. Проте далеко не завжди іне так добре відомо про багато інших аспектів її діяльності, які впливають нанаше життя.
Організація Об’єднаних Націй є центром вирішення проблем, з якимистикається все людство. Ця діяльність здійснюється спільними зусиллями більше30 пов’язаних з нею організацій, що складають систему Організації Об’єднанихНацій. День за днем Організація Об’єднаних Націй і інші організації її системиведуть роботу зі сприяння дотриманню прав людини, охороні навколишньогосередовища, боротьбі з хворобами і скороченню масштабів бідності. УстановиОрганізації Об’єднаних Націй розробляють норми і правила безпечного йефективного повітряного сполучення та сприяють вдосконаленню телекомунікацій ізахисту інтересів споживачів. Організація Об’єднаних Націй є ініціаторомміжнародних кампаній щодо боротьби з обігом наркотиків і тероризмом. Діючи увсіх регіонах миру, Організація Об’єднаних Націй і її установи надають допомогубіженцям, імплементують (реалізують) програми з питань розмінування,допомагають збільшити обсяг виробництва продуктів харчування та відіграютьпровідну роль в боротьбі зі СНІДом.
Організація Об’єднаних Націй була створена 24 жовтня 1945 року 51країною, які були сповнені рішучості зберегти мир за допомогою розвиткуміжнародної співпраці й забезпечення колективної безпеки. На сьогоднішній деньчленами Організації Об’єднаних Націй є 191 країна, тобто майже всі країнисвіту, в тому числі і Україна.
Метою роботи єдослідження ролі України в ООН, механізмів реалізації її міжнародних цілейкрізь призму міжнародних стратегій ООН. З огляду на мету поставлені такізавдання:
—охарактеризувати мету та основні завдання ООН;
— обґрунтуватинеобхідність об’єднання національних інтересів у розв'язанні світових проблемпід егідою ООН;
—       дослідитиісторію та сучасний стан розвитку співробітництва України з ООН;
—       проаналізуватироль України в ООН;
—       охарактеризувативплив ООН на вирішення проблем подальшого розвитку України.
Об'єктдослідження в курсовій роботі — Україна та її роль в ООН. Предметом дослідження єполітика України у світі міжнародного співробітництва в рамках ООН.
Інформаційну базудослідження складають теоретичні дослідження провідних вчених України та світуз проблем національної та світової безпеки, монографії, звіти та публікації ООНта інших міжнародних організації, міжнародні нормативно-правові акти та угоди,що регулюють міжнародні відносини, статистичні дані та аналітичні звітиУкраїни.

Розділ 1. Створення та сучасний розвиток діяльності ООН1.1 Заснування та основні напрямки діяльності ООН
У 1945 р. Українастала однією з держав-співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українськогонароду у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. ДелегаціяУкраїни взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомийвнесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції уСан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував уПершому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 «Цiлi тапринципи» Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла вгрупу з 51 держави-засновниці ООН.
Коли держави стають членами Організації Об’єднаних Націй, вони приймаютьзобов’язання, викладені в Статуті Організації Об’єднаних Націй, що єміжнародним договором, в якому висвітлені основні принципи міжнароднихвідносин. Згідно Статуту, в своїй діяльності Організація Об’єднаних Наційпереслідує чотири мети: підтримувати міжнародний мир і безпеку, розвиватидружні стосунки між націями, здійснювати міжнародну співпрацю щодо розв’язанняміжнародних проблем і заохочення поваги до прав людини, а також бути центромдля узгодження дій націй в досягненні цих загальних цілей.
Організація Об’єднаних Націй не є всесвітнім урядом і не ухвалює законів.Проте вона надає засоби, які допомагають врегулювати міжнародні конфлікти ірозробляти політику щодо питання, які стосуються всіх нас. У ОрганізаціїОб’єднаних Націй всі держави-члени – великі і малі, багаті і бідні, такі, щодотримуються різних політичних поглядів і соціальних систем, – мають правовисловити свою думку і взяти участь в голосуванні в рамках цього процесу.
Одним із головних завдань Організації Об’єднаних Націй є підтримка миру увсьому світі. Згідно Статуту, держави-члени вирішують свої міжнародні споримирними шляхами і утримуються від погроз силою або її застосування проти іншихдержав.
Впродовж багатьох років Організація Об’єднаних Націй відігравала важливуроль щодо сприяння запобіганню міжнародним кризам та врегулювання тривалихконфліктів. Вона здійснювала комплексні операції, пов’язані зі встановленням тапідтримкою миру й наданням гуманітарної допомоги. Їй також доводилосязапобігати назріваючим конфліктам. В постконфліктних ситуаціях вона все частішедокладає зусиль, направлених на усунення першопричин війни й створення основдля міцного миру.
Організація Об’єднаних Націй добилася вражаючих результатів. Так, їй вдалосязняти гостроту Карибської кризи в 1962 році та кризи на Близькому Сході в 1973році. У 1988 році зусилля Організації Об’єднаних Націй щодо мирноговрегулювання дозволили припинити ірано-іракську війну, а наступного рокузавдяки переговорам, що проводилися під егідою Організації Об’єднаних Націй,радянські війська були виведені з Афганістану.
У 90-і роки Організація Об’єднаних Націй сприяла відновленню суверенітетуКувейту й відіграла важливу роль в припиненні громадянських воєн в Гватемалі,Камбоджі, Мозамбіку, Сальвадорі і щодо врегулювання або запобігання конфліктамв інших країн. Коли у вересні 1999 року кампанія насильства, розгорнута післяпроведеного голосування щодо питання про самовизначення, змусила близько 200000 східнотиморців покинути свої будинки, Організація Об’єднаних Наційсанкціонувала направлення міжнародних сил безпеки, які допомогли відновитипорядок. Пізніше Тимчасова адміністрація Організації Об’єднаних Націй почалаздійснювати діяльність щодо спостереження за переходом цієї території донезалежності 20 травня 2002 року як держави Тимор-Лесото. А коли 11 вересня2001 року терористи скоїли напад на Сполучені Штати Америки, Рада Безпекинегайно відреагувала, ухваливши широку за своїм обхватом резолюцію, яказобов’язала держави забезпечити, щоб будь-хто, хто бере участь у фінансуванні,плануванні, підготовці, здійсненні або підтримці терористичних актів, поставперед правосуддям.
Найважливішими завданнями Організації Об’єднаних Націй є припиненнярозповсюдження зброї, а також скорочення та ліквідація, зрештою, всіх запасівзброї масового знищення. Організація Об’єднаних
Націй служить постійним форумом для проведення переговорів щодо роззброєння,розробляючи рекомендації і виступаючи ініціатором досліджень в даній сфері.Вона підтримує багатосторонні переговори, що ведуться в рамках Конференції ізроззброєння і інших міжнародних органів. В результаті цих переговорів булоукладено такі міжнародні угоди, як Договір про нерозповсюдження ядерної зброї(1968 рік), Договір про повну заборону ядерних випробувань (1996 рік) ідоговори про створення зон, вільних від ядерної зброї. Було укладено і іншідоговори, які забороняють розробку, виробництво і накопичення запасів хімічної(1992 рік) і бактеріологічної (1972 рік) зброї, забороняють розміщення ядерноїзброї на дні морів і океанів (1971 рік) і в космічному просторі (1967 рік), атакож договори, що забороняють або обмежують інші категорії озброєнь. До лютого2005 року 144 держави стали учасниками Оттавської конвенції 1997 року прозаборону наземних мін.
Організація Об’єднаних Націй закликає всі країни приєднатися до цієї конвенціїі інших міжнародних договорів, що забороняють використання руйнівних видівзброї. Організація Об’єднаних Націй також підтримує зусилля із запобігання,припинення і викорінювання незаконної торгівлі стрілецькою зброєю і легкими озброєннями,які використовувалися як головні засоби ведення війни в переважній більшостіконфліктів у всьому світі. Реєстр звичайних озброєнь Організації Об’єднанихНацій і система стандартизованої звітності про військові витрати сприяютьпідвищенню прозорості щодо військових питаннях.
Міжнародне агентство з атомної енергії, що базується у Відні, діючи на основісистеми угод про гарантії, відповідає за забезпечення того, щоб ядерні матеріалита устаткування, призначені для використання в мирних цілях, не використовувалисяз військовою метою. А Організація із заборони хімічної зброї, що знаходиться вГаазі, займається збором інформації щодо хімічних об’єктів усіх країн світу йрегулярно проводить інспекції з метою забезпечення контролю за дотриманнямКонвенції з хімічної зброї.
Завдяки своїй миротворчій діяльності Організація Об’єднаних Націй, використовуючидипломатичні механізми, допомагає протиборчим сторонам прийти до згоди. РадаБезпеки в рамках своїх зусиль з підтримки міжнародного миру і безпеки може рекомендуватишляхи запобігання конфлікту і відновлення або забезпечення миру, наприклад за допомогоюпереговорів чи звернення до Міжнародного Суду. Важливу роль в миротворчійдіяльності відіграє Генеральний секретар. Він може доводити до відома РадиБезпеки будь-які питання, які, на його думку, створюють загрозу міжнародномумиру і безпеці, використовувати «добрі послуги» для виконання посередницькихфункцій або займатися «тихою дипломатією», діючи за кулісами самостійно або черезспеціальних посланців. Генеральний секретар займається також «превентивноюдипломатією», спрямованою на врегулювання суперечок щодо загострення ситуації.
Організація Об’єднаних Націй все активніше займається діяльністю, направленоюна усунення корінних причин конфліктів. Одним з ключових елементів побудовимиру є допомога з метою розвитку. У співпраці з іншими організаціями системи,країнами-донорами, урядами приймаючих країн і неурядовими організаціямиОрганізація Об’єднаних Націй надає підтримку розвитку управління, направленогона благо всього суспільства, встановленню правопорядку, проведенню виборів ідотриманню прав людини в країнах, що долають наслідки конфліктів. В той же час ОрганізаціяОб’єднаних Націй допомагає цим країнам відновлювати адміністративні структури,системи охорони здоров’я й освіти та інші елементи соціальної інфраструктури,зруйновані в наслідок війни. Деякі види цієї діяльності, такі, як спостереженняза проведенням виборів у Намібії в 1989 році, програми розмінування в Мозамбікуі підготовка співробітників цивільної поліції в Гаїті, здійснювалися в рамкахоперацій Організації Об’єднаних Націй з підтримки миру, при цьому окреміаспекти цієї діяльності можуть продовжуватися і після згортання миротворчоїоперації. Інші види діяльності здійснюються на прохання урядів, як, наприклад, вГвінеї-Бісау, де функціонує Відділення Організації Об’єднаних Націй з підтримкипобудови миру.
В рамках своїх зусиль з підтримки миру та міжнародної безпеки РадаБезпеки розпочинає операції Організації Об’єднаних Націй щодо підтримки миру івизначає рамки повноважень і мандат. Більшість таких операцій припускає участьвійськовослужбовців, які стежать за дотриманням режиму припинення вогню або створюютьбуферну зону, доки за столом переговорів ведуться пошуки довгострокових рішень.У інших операціях можуть брати участь цивільні поліцейські або інші цивільніфахівці, які допомагають організувати вибори або здійснювати нагляд наддотримання прав людини. У ряді випадків операції направлені на забезпеченняконтролю за дотриманням мирних угод і здійснюються у взаємодії з миротворчимиконтингентами регіональних організацій. Операції з підтримки миру можутьпродовжуватися від декількох місяців до декількох років. Наприклад, операція ОрганізаціїОб’єднаних Націй, розгорнена вздовж лінії припинення вогню між Індією іПакистаном в штаті Джамму і Кашмір, існує з 1949 року, а на Кіпрі миротворціОрганізації Об’єднаних Націй знаходяться з 1964 року. З іншого боку, дляпроведення в 1994 році операції в смузі Аозу між Лівією і Чад ОрганізаціїОб’єднаних Націй знадобилося трохи більше місяця.
З моменту розгортання в 1948 році найпершої миротворчої місії ОрганізаціїОб’єднаних Націй, майже 130 країн добровільно надали в розпорядження Організаціїблизько 1 мільйона військовослужбовців, співробітників правоохоронних органів іцивільних осіб. Разом з тисячами цивільних фахівців вони брали участь приблизнов 60 операціях з підтримки миру. За станом на лютий 2005 року 103 країни надалирекордну кількість особового складу — 67 000 чоловік.
Завдяки зусиллям Організації Об’єднаних Націй урядами укладено безліч багатосторонніхугод, які роблять світ безпечнішим і здоровішим, перспективнішим ісправедливішим для всіх нас. Розробка цього всеохоплюючої сукупності нормміжнародного права, включаючи стандарти в області прав людини, є суттєвимдосягненням Організації Об’єднаних Націй.
У Загальній декларації прав людини, прийнятою Генеральною Асамблеєю в1948 році, проголошені основні права і свободи, якими володіють всі чоловіки іжінки, зокрема право на життя, свободу і громадянство, право на свободу думки, совістіі релігії, право на працю,
освіту, право на їжу і житло і право на участь в управлінні. Заохоченняповаги прав людини займає все більш помітне місце в зусиллях ОрганізаціїОб’єднаних Націй зі сприяння розвитку. Зокрема, здійснення
права на розвиток розглядається як один з елементів динамічного процесу, якийпоєднує в собі здійснення цивільних, культурних, економічних, політичних ісоціальних прав й сприяє підвищенню добробуту всіх членів суспільства. Ключемдо реалізації права на розвиток є викорінювання бідності – це одна з основнихцілей Організації Об’єднаних Націй.
Статут Організації Об’єднаних Націй ставить перед Організацією Об’єднанихНацій конкретне завдання заохочувати прогресивний розвиток міжнародного права ійого кодифікування. Більше 500 конвенцій, договорів і норм, що є результатомцієї роботи, забезпечують основу для зміцнення міжнародного миру і безпеки тасприяння соціально-економічному розвитку. Держави, що ратифікували ціконвенції, юридично зобов’язані їх виконувати.
У 1945 році в несамокерованих територіях проживало 750 мільйонів чоловік.Сьогодні це число скоротилося до трохи більше 1 мільйона, що значною міроюсталося завдяки вирішальній ролі Організації Об’єднаних Націй в заохоченнісподівань народів залежних територій і наданні допомоги в справі швидкогоотримання ними незалежності. Починаючи з 1960 року, коли Генеральна Асамблеяприйняла Декларацію про надання незалежності колоніальним країнам і народам,близько 60 колишніх колоніальних територій отримали незалежність і вступили вОрганізацію Об’єднаних Націй як її повноправні члени.
Завдяки кампанії, що проводилася під егідою Організації Об’єднаних Націй впродовжбільше 30 років, вдалося покінчити з системою расової сегрегації в Південній Африці,яка була відома як апартеїд. У 1994 році у присутності місії спостерігачівОрганізації Об’єднаних Націй пройшли перші в цій країні вибори, відкриті дляпредставників всіх рас. З моменту свого створення Організація Об’єднаних Наційвиступає за основоположну рівність всіх народів і проти расизму у всіх йогоформах. За рішенням Генеральної Асамблеї в 2001 році на Усесвітній конференціїбуло розглянуто методи боротьби проти расизму, расової дискримінації,ксенофобії й нетерпимості.
Гуманітарні катастрофи можуть статися в будь-якому місці і у будь-якийчас. Якою б не була їх причина – повінь, засуха, землетрус або конфлікт, – вонизавжди призводять до загибелі людей, переміщення населення, втрати громадамиздатності своїми силами забезпечувати своє існування і приносять величезністраждання.
В умовах таких катастроф організації системи Організації Об’єднаних Наційпостачають жертвам – в більшості своїй дітям, жінкам і літнім людям –продовольство і медикаменти, дають їм притулок і забезпечують матеріально-технічнупідтримку.
Одне з центральних завдань Організації Об’єднаних Націй полягає всприянні забезпеченню вищих стандартів життя, повної зайнятості і умов длясоціально-економічного прогресу і розвитку. З виконанням цього завданняпов’язано 70 відсотків діяльності системи Організації Об’єднаних Націй. Воснові цієї діяльності лежить віра в те, що викорінюванням бідності іпідвищення рівня добробуту людей на всіх територіях є необхідними кроками нашляху до створення умов для забезпечення міцного миру у всьому світі.
Організація Об’єднаних Націй володіє унікальними перевагами щодо сприяннярозвитку. Сфера її діяльності охоплює весь світ, а її всеосяжний мандатпередбачає задоволення соціальних, економічних і надзвичайних потреб.Організація Об’єднаних Націй не представляє чиї-небудь вузькі національні абокомерційні інтереси. У виробленні найважливіших стратегічних рішень берутьучасть всі країни – і багаті, і бідні.1.2 Система організації та керуючі органи ООН
У Організації Об’єднаних Націй є шість головних органів. П’ять з них –Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки іСекретаріат – розташовані в Центральних будівлях Організації Об’єднаних Націй вНью-Йорку. Шостий орган – Міжнародний Суд – знаходиться в Гаазі, Нідерланди.
Всі держави-члени Організації Об’єднаних Націй представлені в ГенеральнійАсамблеї – «всесвітньому парламенті», який збирається на чергові і спеціальнісесії для розгляду нагальних проблем людства. Кожна держава-член має одинголос. Рішення по таких ключових питань як підтримка миру і безпеки, прийомнових членів і затвердження бюджету Організації Об’єднаних Націй, ухвалюютьсябільшістю в дві третини голосів. Рішення з інших питань ухвалюються простоюбільшістю голосів. Останніми роками робляться особливі зусилля, направлені нате, щоб рішення Асамблеї ухвалювалися на основі консенсусу, а не офіційногоголосування. Асамблея не може нав’язувати державам свої рішення, проте їїрекомендації мають важливе значення, оскільки є відображенням світовоїгромадської думки і є моральним імперативом міжнародного співтовариства.
Чергові щорічні сесії Асамблеї проводяться в період з вересня по грудень.При необхідності Асамблея може продовжити свою роботу на відновленій сесії абопроводити спеціальні чи надзвичайні сесії з питань, що викликають особливезанепокоєння. Роботу Асамблеї також здійснюють її шість головних комітетів,інші допоміжні органи і Секретаріат Організації Об’єднаних Націй.
Згідно Статуту Організації Об’єднаних Націй, Рада Безпеки безпосередньовідповідальна за підтримку миру і безпеки в усьому світі. Вона може бутискликана у будь-який час у разі виникненні загрози миру. Статут зобов’язав всідержави-члени виконувати вирішення Ради.
Рада складається з 15 членів. П’ять з них – Китай, Російська Федерація,Сполучене Королівство, Сполучені Штати і Франція – є постійними членами. Інші10 членів Ради обираються Генеральною Асамблеєю на дворічний термін.
Держави-члени продовжують обговорювати питання про зміну членськогоскладу Ради і методи роботи, задля того, щоб забезпечити відображення сучаснихполітичних та економічних реалій.
Рішення Ради вважаються прийнятими, коли за них проголосували дев’ять їїчленів. За винятком голосування з процедурних питань, рішення не може бутиприйняте, якщо хто-небудь з постійних членів Ради проголосує проти, тобтовикористає своє право вето.
При розгляді питань щодо виникнення загрози миру Рада спочатку розглядаєшляхи мирного врегулювання суперечки. Вона може виробити принципи врегулюванняабо виступити в ролі посередника.
В разі розв’язування бойових дій Рада вживає заходів задля припиненнявогню. Вона може також направити миротворчу місію, для того, щоб допомогтисторонам зберігати перемир’я або забезпечити роз’єднання протиборчих сил. Радаможе вживати заходи щодо забезпечення виконання прийнятих нею рішень. Вона можевводити економічні санкції або встановлювати ембарго на постачання зброї. Вокремих випадках для забезпечення виконання прийнятих нею рішень, Радауповноважувала держави-члени використовувати «всі необхідні засоби», включаючиспільні військові дії.
Рада також представляє Генеральній Асамблеї рекомендації щодо кандидатурина посаду Генерального секретаря та щодо прийому в Організацію Об’єднаних Наційнових членів.
Діючи під загальним керівництвом Генеральної Асамблеї, Рада зсоціально-економічних питань координує діяльність Організації Об’єднаних Наційі установ її системи в економічній і соціальній сферах. Будучи головним форумомдля обговорення міжнародних економічних і соціальних проблем й виробленнярекомендацій щодо політики в цих сферах, Рада відіграє важливу роль у зміцненніміжнародної співпраці з метою розвитку. Вона також проводить консультації знеурядовими організаціями (НУО), підтримуючи тим самим життєво важливий зв’язокміж Організацією Об’єднаних Націй і громадянським суспільством.
До складу Ради входять 54 члени, які обираються Генеральною Асамблеєю натри роки. Протягом року Рада періодично проводить засідання, збираючись в липніна свою основну сесію, в ході якої на засіданні високого рівня обговорюютьсянайважливіші економічні, соціальні та гуманітарні питання.
Допоміжні органи Ради регулярно проводять свої засідання і звітують переднею. Наприклад, Комісія з прав людини здійснює контроль за дотриманням правлюдини у всіх країнах світу. Інші органи займаються питаннями соціальногорозвитку, становища жінок, попередження злочинності, боротьби з наркоманією істалого розвитку. П’ять регіональних комісій сприяють економічному розвитку іспівпраці в своїх регіонах.
Рада з Опіки була створена для забезпечення міжнародного спостереження за11 підопічними територіями, що знаходилися під управлінням семи держав-членів,а також для забезпечення того, щоб їх уряди докладали необхідних зусиль дляпідготовки цих територій до самоуправління або незалежності. До 1994 року всіпідопічні території перейшли до самоуправління чи стали незалежними яксамостійні держави чи приєднались до сусідніх незалежних держав. Останньоюперейшла до самоуправління підопічна територія Тихоокеанські острови (Палау),що знаходилася під юрисдикцією Сполучених Штатів і стала 185-ою державою-членомОрганізації Об’єднаних Націй.
Оскільки робота Ради з Опіки завершена, до її складу в даний час входятьп’ять постійних членів Ради Безпеки. В її правила процедури були внесенівідповідні зміни, щоб вона могла проводити свої засідання лише в тих випадках,коли того можуть вимагати обставини.
Міжнародний Суд – відомий також, як Всесвітній Суд – є головним судовиморганом Організації Об’єднаних Націй. Його 15 суддів обираються ГенеральноюАсамблеєю і Радою Безпеки, які проводять голосування незалежно і одночасно.Міжнародний Суд займається врегулюванням суперечок між державами на основідобровільної участі зацікавлених держав. Якщо держава погоджується взяти участьв судовому процесі, то вона зобов’язана підкорятися рішенню Суду. Суд такожзаймається підготовкою консультативних висновків для Організації Об’єднанихНацій та її спеціалізованих установ.
Секретаріат проводить оперативну та адміністративну роботу ОрганізаціїОб’єднаних Націй відповідно до вказівок Генеральної Асамблеї, Ради Безпеки таінших органів. Його очолює Генеральний секретар, який забезпечує загальнеадміністративне керівництво.
Секретаріат складається з департаментів і управлінь, де працює близько7500 чоловік, посади яких фінансуються за рахунок регулярного бюджету і якіпредставляють 170 країн світу. Окрім Центральних установ Організації Об’єднанихНацій, розташованих в Нью-Йорку, існують відділення Організації Об’єднанихНацій в Женеві, Відні й Найробі та інші місця служби.
Міжнародний валютний фонд, Світовий банк і 13 інших незалежнихорганізацій, які називаються «спеціалізованими установами», пов’язані зОрганізацією Об’єднаних Націй за допомогою відповідних угод про співпрацю. Ціустанови, включаючи Світову організацію охорони здоров’я і Міжнароднуорганізацію цивільної авіації, є самостійними органами, створеними на основіміжурядових угод. На них покладено широкий діапазон міжнародних функцій векономічній, соціальній та культурній сферах, а також у сфері освіти, охорониздоров’я й інших. Деякі з них, наприклад Міжнародна організація праці іСвітовий поштовий союз, старші за Організацію Об’єднаних Націй.
Крім того, ціла низка управлінь, програм і фондів Організації Об’єднанихНацій – таких, як Управління Верховного комісара Організації Об’єднаних Націй усправах біженців (УВКБ), Програма розвитку Організації Об’єднаних Націй (ПРООН)і Дитячий фонд Організації Об’єднаних Націй (ЮНІСЕФ), – займається поліпшеннямсоціального та економічного становища людей у всіх регіонах світу. Вонипідзвітні Генеральній Асамблеї або Ради з Соціально-економічних питань. Всі ціорганізації мають свої власні органи управління, бюджети і секретаріати. Разомз Організацією Об’єднаних Націй вони складають єдину сім’ю, або системуОрганізації Об’єднаних Націй. Спільними зусиллями вони провадять технічнесприяння і надають практичну допомогу в інших формах практично у всіхекономічних і соціальних сферах.
Розділ 2.Україна в ООН2.1 Історія розвитку співпраці України з ООН
Історія співпраціУкраїни з Організацією Об’єднаних Націй почалася з 1945 року – року створенняООН. Українська РСР була одним із перших членів ООН, і українська делегаціябрала участь в Установчій конференції ООН у Сан-Франциско в 1945 році. Україна,будучи правонаступницею УРСР, послідовно розвиває свою діяльність в ООН таутверджується у світовому співтоваристві як миролюбна держава, що прагне дополітичного вирішення будь-яких конфліктів. Україна бере активну участь умиротворчій діяльності ООН, у тому числі й в операціях ООН для підтримки миру.Це пояснює ініціативу з боку України при підготовці Міжнародної конвенції ззахисту миротворчого персоналу.
Свого часу, вперші 45 років існування ООН, Україна виявила чимало ініціатив у розробціміжнародних питань, перебуваючи в рамках ООН. Але, як стверджує багатоукраїнських вчених, дипломатів, в тому числі постійний представник України приООН Віктор Батюк, присутність нашої держави в ООН була в дуже обмеженому іспотвореному вигляді. Делегація України могла захищати власні інтереси підпильним наглядом “старшого брата”, бо завдяки англійській абетці делегація СРСРзавжди розміщалася відразу праворуч української. Про місце і роль України в ООНдо проголошення незалежності колишній міністр закордонних справ А. Зленкозаявив: ”Про нас знають в ООН як про країну, яка протягом усієї історії ООНробила вагомий внесок у сприяння процесу роззброєння, розгляду широкогокомплексу економічних, соціальних, гуманітарних проблем, питань боротьби зколоніалізмом, расизмом, апартеїдом, підтримувала боротьбу поневолених народівза своє визволення”.
Пiсляпроголошення незалежностi України участь в дiяльностi Органiзацiї Об'єднанихНацiй було визначено одним з прiоритетних напрямiв зовнiшньої полiтики нашоїдержави.
Як одна здержав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiвСтатуту Органiзацiї, робить суттєвий внесок в її дiяльнiсть у сферахпiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного тасоцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо.
Генеральнiсекретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. З офiцiйними вiзитами у Києвiперебували У Тан (1962 р.), Курт Вальдхайм (1981 р.), Перес де Куельяр (1987р.), Бутрос Бутрос-Галi (1993 р.). Протягом 1994-2001 рр. вiдбулося сiмзустрiчей Президента України Л.Д.Кучми з Генеральним секретарем ООН: в 1994 р.у Нью-Йорку, в 1995 р. у Вiднi, в 1996 р. в Москвi, в 1997 р. у Давосi, у ходi52-ї сесiї ГА ООН у вереснi та листопадi 1997 р., пiд час ВашингтонськогоСаммiту країн-членiв НАТО (квiтень, 1999 р.), а також пiд час Самiтутисячолiття ООН (вересень 2000 р.).
За час свогочленства в ООН Україна тричi обиралася непостiйним членом Ради Безпеки(1948-1949, 1984-1985, 2000-2001 рр.), чотири рази — членом Економiчної iСоцiальної Ради (останнiй раз — 1993-1995 рр.). Представники Українинеодноразово обиралися на керiвнi посади головних комiтетiв сесiй ГенеральноїАсамблеї.
У 1997 р.Мiнiстра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН — найвищу керiвну посаду в ООН. Предметом особливої гордостiУкраїни є те, що саме 52-а сесiя ГА ООН, яка увiйшла в iсторiю як «сесiяреформ», схвалила всеохоплюючу програму реформування Органiзацiї,запропоновану її Генеральним секретарем К.Аннаном, i надала потужного iмпульсуширокомасштабному оновленню Органiзацiї. Будучи активним прихильником табезпосереднiм учасником сучасного процесу реформування ООН, Україна продовжуєдокладати значних зусиль з метою пiдвищення ефективностi дiяльностi ООН та їїадаптацiї до нових вимог сьогодення.
Сьогоднi Українає членом Комiтету з програми i координацiї, Спецiального комiтету з операцiй зпiдтримання миру, Комiтету з внескiв, Комiтету з використання космiчногопростору в мирних цiлях, Комiтету з питань здiйснення невiд'ємних правпалестинського народу, Консультативного комiтету з навчання, вивчення,розповсюдження та штршого визнання мiжнародного права, Комiтету з енергетики таприродних ресурсiв, Комiсiї з роззброєння, Комiсiї з народонаселення тарозвитку, Комiсiї з наркотичних засобiв, Виконавчої ради Програми розвиткуООН/Фонду ООН з питань народонаселення, Виконавчої ради Дитячого фонду ООН(ЮНIСЕФ), Виконавчої ради Мiжнародної органiзацiї працi, Ради керуючих МАГАТЕ.Представника України Посла В.Василенко було обрано до складу суддiв ad litemМiжнародного кримiнального трибуналу для колишньої Югославiї.
Україна, як одназ держав-фундаторiв ООН, надає виняткового значення дiяльностi ООН з пiдтриманнямiжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у цiй дiяльностi як важливийчинник своєї зовнiшньої полiтики.
Починаючи з липня1992 р., наша держава виступає як значний контрибутор до операцiй ООН зпiдтримання миру (ОПМ). За 9 рокiв в ОПМ взяли участь близько 12 тис.вiйськовослужбовцiв Збройних Сил та працiвникiв органiв внутрiшнiх справУкраїни.
Сьогоднi Українає найбiльшим контрибутором до операцiй ООН з пiдтримання миру середєвропейських країн та входить до 10 найбiльших держав-контрибуторiв свiту iбере участь в мiсiях ООН в Афганiстанi, Боснiї i Герцеговинi, Грузiї,Демократичнiй Республiцi Конго, Косово (СРЮ), Лiванi, Схiдному Тиморi,Сьєрра-Леоне, Хорватiї.
Як значнийконтрибутор до ОПМ ООН Україна виходить з того, що одним з важливих аспектiвмиротворчих операцiй є досягнення належного рiвня захисту i безпеки їхперсоналу. Враховуючи гостроту цiєї проблеми (за роки участi України в ОПМзагинуло 19 вiйськовослужбовцiв та близько 60 отримали поранення), Українастала iнiцiатором Конвенцiї щодо захисту миротворчого персоналу ООН, яканабрала чинностi у сiчнi 1999 р.
Наша державаспрямовує значнi зусилля на розвиток спiвробiтництва з міжнароднимиорганiзацiями економічного та екологічного напряму, залучення їх потенціалу всоцiально-економiчних інтересах України з метою прискорення iнтеграцiї нашоїкраїни в світову систему господарства та вирішення гострих проблем у сферіохорони довкілля.
Необхiднiстьрозв'язання зазначених завдань, які мають ключове значення для затвердження тарозбудови нашої держави, обумовила зростання ролі багатосторонньої дипломатіїяк одного з найбільш дієвих iнструментiв реалiзацiї національних iнтересiвУкраїни.
Головнi зусилляукраїнської дипломатiї на цьому напрямку спрямовуються сьогодні на подальшествердження функцій міжнародних органiзацiй як механiзмiв мобiлiзацiї,узгодження та координацiї зусиль мiжнародного спiвтовариства для розв'язанняглобальних проблем свiтової економiки та довкiлля.
Завдяки активнiйпозицiї України в мiжнародних органiзацiях наша країна отримала значнутехнiчну, матерiальну та фiнансову допомогу, зокрема, з боку Програми розвиткуООН (ПРООН), Глобального екологiчного фонду, МАГАТЕ, Мiжнародної органiзацiїпрацi (МОП), ЮНКТАД, ЮНIДО, Фонду ООН у галузi народонаселення (ЮНФПА),Мiжнародного союзу електрозв'язку (МСЕ), Всесвiтнього поштового союзу (ВПС),Всесвiтньої органiзацiї iнтелектуальної власностi та iнших. З 1993 року вУкраїнi функцiонує Представництво ООН, пiд прапором якого здiйснюється цiланизка важливих проектiв i програм ООН, її органiв та спецустанов у галузiсоцiально-економiчних перетворень, розвитку пiдприємництва, охорони природи,вирiшення актуальних демографiчних проблем. У липнi 2000 р. вiдбулася офiцiйнаiнавгурацiя «Будинку ООН» в Українi, який зiбрав пiд свiй «дах»органи та установи ООН, якi здiйснюють свою дiяльнiсть в нашiй країнi (ЮНIСЕФ,ЮНФПА, УВКБ). Великi обсяги зовнiшньої допомоги Україна одержала для вирiшенняскладного комплексу завдань, пов'язаних з лiквiдацiєю наслiдкiв Чорнобильськоїкатастрофи та облаштуванням колись депортованих народiв, у тому числi кримськихтатар.
Визнанням внескута ролi України в мiжнародних органiзацiях стало обрання нашої країни до рядуфункцiональних комiсiй ООН, керiвних органiв МОП, Програми розвитку ООН, ЮНФПА,Всесвiтньої туристичної органiзацiї, ВПС та iн.
Активну участьУкраїна бере у мiжнародному процесi щодо впровадження полiтики сталого розвиткуз метою комплексного вирiшення завдань охорони довкiлля та економiчногозростання людства на глобальному рiвнi. Делегацiя України високого рiвня бралаактивну участь у основоположнiй Конференцiї ООН з навколишнього середовища тарозвитку 1992 р. («Самiт планети Земля»). На 19-й спецсесiї ГА ООН iзвсебiчного огляду та оцiнки здiйснення «Порядку денного на ХХI столiття»(«Рiо+5», 1997 р.) Президент України Л.Д.Кучма виголосив низкумiжнародних iнiцiатив природоохоронного характеру.
Iншим, не меншважливим питанням екологiчного напряму, є участь України в мiжнародному процесiiмплементацiї положень конвенцiй ООН у сферi охорони природи, зокрема, Рамковоїконвенцiї ООН про змiну клiмату та Кiотського протоколу до неї, Стокгольмськоїконвенцiї про стiйкi органiчнi забруднювачi, Конвенцiї про бiорiзноманiттятощо.
Основнимиджерелами фiнансового забезпечення дiяльностi ООН є обов'язковi внескидержав-членiв, розмiри яких визначаються у вiдповiдностi зi шкалою (ставкою)внескiв, що затверджуються Генасамблеєю. Внаслiдок несправедливого рiшення ГАООН в 1992 р. Українi протягом багатьох рокiв нараховувалися необгрунтованозавищенi розмiри внескiв як до регулярного бюджету ООН, так i на фiнансуванняоперацiй ООН з пiдтримання миру, якi не вiдповiдали реальнiй платоспроможностiнашої країни. Таке рiшення було ухвалено, виходячи з нереального показникавалового внутрiшнього продукту України, який фiгурував у статистицi радянськихчасiв.
Завдяки вжитимзаходам ставка внеску України до ООН знизилася з 1,87% у 1995 р. до 0,053% у2001 р., що в 35 разiв менше, нiж 6 рокiв тому.
З метоюврегулювання проблеми iснуючої заборгованостi та вiдновлення права голосу внизцi мiжнародних органiзацiй, наша країна реструктуризувала своюзаборгованiсть перед ЮНЕСКО та Мiжнародною органiзацiєю працi, ведутьсяпереговори щодо реструктуризацiї заборгованостi перед Органiзацiєю Об?єднанихНацiй з промислового розвитку (ЮНIДО).
Наша країна сталаiнiцiатором проведення у червнi 2001 року Спецiальної сесiї ГенеральноїАсамблеї ООН з питань ВIЛ/СНIД, яка визначила прiоритетнi напрямки активiзацiїборотьби свiтової спiльноти з цiєю епiдемiєю. 2.2Україна в Раді Безпеки ООН
7 вересня 2000 р.за iнiцiативою Президента України вiдбулося засiдання Ради Безпеки ООН на рiвнiглав держав та урядiв (Самiт РБ ООН), присвячене обговоренню питання «Забезпеченняефективної ролi Ради Безпеки у пiдтриманнi мiжнародного миру та безпеки,особливо в Африцi». Це засiдання РБ на найвищому рiвнi, друге за всюiсторiю ООН, мало позитивний вплив на вiдновлення та змiцнення авторитету РадиБезпеки, а також надало потужного iмпульсу зусиллям, спрямованим на змiцнення принципiвСтатуту ООН, головних засад системи колективної безпеки та реформуванняполiтики ООН у галузi миротворчих операцiй.
Одним з найбiльшважливих пiдтверджень визнання авторитету i ролi нашої держави на мiжнароднiйаренi, послiдовностi та неупередженостi її зовнiшньої полiтики стало обранняУкраїни до складу непостiйних членiв Ради Безпеки ООН на перiод 2000-2001 рр.Вперше як незалежна держава Україна є членом органу, на який покладено головнувiдповiдальнiсть за пiдтримання мiжнародного миру та безпеки у свiтi. За понадпiвтора роки членства в Радi Безпеки Україна переконливо довела своюспроможнiсть бути активним членом РБ, з позицiєю якого рахуються, здiйснюватиефективний вплив на процес прийняття в РБ доленосних рiшень та робити власнийпрактичний внесок в їх реалiзацiю. Кульмiнацiєю членства України в Радi БезпекиООН стало її головування в цьому органi у березнi 2001 року. Цей мiсяць ставодним з найбiльш продуктивних та ефективних у дiяльностi РБ, яка предметнорозглянула ряд найбiльш актуальних свiтових проблем, зокрема, кризовi ситуацiїна Балканах та на Близькому Сходi.
Наша державанадає виключно важливого значення питанню реформування Ради Безпеки. Українавиступає за розширення членського складу РБ, пiдтримуючи збiльшення кiлькостiяк постiйних, так i непостiйних членiв. Неодмiнною передумовою пiдтримки нашоюдержавою будь-якого варiанту реформування РБ ООН є зaбезпечення адекватногорiвня представленостi в цьому органi країн Схiдноєвропейської регiональноїгрупи. Позицiя України з цього питання базується також на розумiннi того, щоiнститут права вето не вiдповiдає сучасним мiжнародним реалiям. Належна увага збоку України придiляється забезпеченню подальшого прогресу у посиленнiтранспарентностi та вдосконаленнi методiв роботи РБ ООН.2.3 Іноземні агенції ООН в Україні
Разом з 12-ма агенціями системи ООН в Україні свої проекти реалізуютьдекілька інших організацій системи ООН, які не мають постійного представництвав країні. Так, у 2006 р. офіс Координатора Системи ООН та наведені нижчеагенції спільно працювали у впровадженні проектів у відповідних галузях їхньоїдіяльності в Україні:
1.        УправлінняВерховного Комісара ООН з прав людини (УВКПЛООН)
2.        ОрганізаціяООН з продовольства та сільського господарства (ФАО)
3.        ОрганізаціяООН з питань освіти, науки і культури (ЮНЕСКО)
4.        Європейськаекономічна комісія ООН (ЄЕКООН)
5.        УправлінняООН з наркотиків та злочинності (УНЗООН)
6.        ОрганізаціяООН з промислового розвитку (ЮНІДО)
7.        ПрограмаООН з навколишнього природного середовища (ЮНЕП)
8.        Всесвітнятуристична організація ООН (ЮНВТО)
9.        КонференціяООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД)
10.     Демократичнийфонд ООН (ЮНДЕФ)
Зокрема, на запрошення уряду України, Управління Верховного Комісара ООНз прав людини організували місії в Україну Спеціального доповідача ООН з питаньторгівлі дітьми, дитячої проституції та порнографії пана Хуана Мігеля Петіт(22-27 жовтня 2006 р.) та пана Окечукву Ібеану, Спеціальний доповідач ООН зпитань шкідливого впливу незаконних перевезень і захоронення токсичних танебезпечних продуктів та відходів на реалізацію прав людини (22-30 січня 2007р.). Обидва спеціальні доповідачі представлять звіти за результатами візитів доУкраїни на засіданні Ради ООН з прав людини.
Наприкінці 2006 р. Управління ООН з наркотиків і злочинності призначилоРегіонального Радника з питань ВІЛ/СНІД в Україні та Молдові, який приєднавсядо Представницької Групи ООН в Україні у наданні підтримки партнерам щодоефективної боротьби з пандемією ВІЛ/СНІД.
Програма ООН з навколишнього природного середовища не має представництва в Україні, алефункціонує як тимчасовий Секретаріат Рамкової Конвенції про охорону та сталийрозвиток Карпат.
У грудні 2006 р. ЮНЕП підтримала організацію триденної конференції уКиєві, присвяченої охороні природної та культурної спадщини гірських районівЦентральної та Східної Європи. Офіційно відома як перше засідання конференціїза участю сторін, що підписали Карпатську Конвенцію, київська конференціязібрала представників із Чеської Республіки, Угорщини, Польщі, Румунії, СербськоїРеспубліки, Словацької Республіки та України. В результаті була прийнятарозширена програма, яка містить невідкладні заходи з підтримки туризму,нешкідливого до навколишнього середовища, та розвитку регіональної мережі природнихтериторій, що охороняються.
Як частина програми підтримки Соціальної відповідальності бізнесу таініціативи Глобального Договору в Україні, Представницька Група ООН в Українівизначила спільні сфери співпраці та діяльності з Організацією ООН зпромислового розвитку, з метою надання підтримки розвиткові малого й середньогобізнесу в Україні. Наразі триває обговорення партнерської угоди з розробкипроекту для України.
Організація ООН з продовольства та сільського господарства активно надає допомогуУкраїні у сфері охорони тварин, ветеринарного контролю та продовольчої безпекищодо реагування на загрозу поширення пташиного грипу. Протягом 2006 р. була створенагрупа експертів ФАО в Україні. ФАО продовжує постійно надавати технічнупідтримку урядові України, в тому числі технічні засоби для боротьби з пташинимгрипом.
Необхідно відзначити також діяльність Демократичного фонду ООН (ЮНДЕФ),який заснував Генеральний Секретар ООН. У 2006 році ЮНДЕФ уперше оголосив запитна пропозиції від інноваційних проектів, спрямованих на побудову та зміцнення демократичнихінституцій, сприяння реалізації прав людини та забезпечення участі всіх групнаселення у демократичних процесах. Протягом року Фонд отримав понад 1 300 заяввід 130 країн, у тому числі більш як 20 заяв від проектів в Україні, в яких пропонувалисяшляхи вирішення проблем захисту прав людини, технологічного розвитку,державного контролю та підзвітності, доступу до правосуддя.

Розділ 3. Сучасні напрямки роботи України в системі ООН
Упродовж майже60-річної історії членства в Організації Україна неухильно дотримується цілейта принципів Статуту Організації, робить суттєвий вклад у її діяльність усферах підтримання міжнародного миру та безпеки, роззброєння, економічного тасоціального розвитку, захисту прав людини, зміцнення міжнародного права тощо.
До 1991 року,будучи у складі Радянського Союзу, Україна де-юре мала в ООН власнепредставництво на рівні незалежної країни. Проте, де-факто діяльністьУкраїнської РСР в ООН була обмежена рамками проведення єдиної радянськоїзовнішньої політики. Незважаючи на це, протягом понад чотирьох десятилітьтрибуна ООН залишалася чи не єдиним впливовим міжнародним засобом, завдякиякому світова громадськість дізнавалася про Україну. Фактор багаторічного членстваУкраїни в ООН позитивно вплинув на процес міжнародного визнання її незалежностів 1991 році.
У 2006 році система ООН в Україні включала 12 міжнародних організацій,агенцій та інституцій: секретаріат Об’єднаної програми ООН з ВІЛ/СНІДу(ЮНЕЙДС), Міжнародне агентство з атомної енергії (МАГАТЕ), Міжнароднаорганізація праці (МОП), Міжнародна організація з міграції (МОМ), Програмарозвитку ООН (ПРООН), Дитячий фонд ООН (ЮНІСЕФ), Фонд народонаселення ООН(ФНООН), Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБООН),Всесвітня організація охорони здоров’я (ВООЗ), Міжнародна Фінансова Корпорація(МФК), Міжнародний валютний фонд (МВФ) та Світовий Банк. МОМ не є агенцієюсистеми ООН, але є членом Представницької групи ООН в Україні.

3.1 Боротьба з тероризмом та підтримання миру та безпеки всвіті
Наша державанадає виключно важливого значення питанню зміцнення ООН як центрубагатосторонніх зусиль у подоланні складних та комплексних викликів новоготисячоліття. Україна виходить з необхідності забезпечення реалізації Деклараціїтисячоліття ООН (2000 р.).
Настільки жважливого значення наша держава надає питанню реформування Ради Безпеки.Україна виступає за розширення членського складу РБ, підтримуючи збільшеннякількості як постійних, так i непостійних членів. Неодмінною передумовоюпідтримки нашою державою будь-якого варіанту реформування РБ ООН є забезпеченняадекватного рівня представленості в цьому органі країн Східноєвропейськоїрегіональної групи. Позиція України базується також на розумінні того, щоінститут права вето не відповідає сучасним міжнародним реаліям. Належна увагаприділяється забезпеченню подальшого прогресу у посиленні транспарентності тавдосконаленні методів роботи РБ ООН.
Виходячи знагальної необхідності розробки світовою спільнотою ефективних заходів боротьбиз тероризмом, Україна приєдналася до глобальної антитерористичної коаліції,підтвердила свою готовність докласти максимальних зусиль для спільної боротьбиз міжнародним тероризмом, насамперед у рамках ООН. На 56-й сесії Генасамблеї тазасіданнях Ради Безпеки ООН делегацією України було виголошено низку ініціатив,спрямованих на активізацію міжнародного співробітництва в цій сфері. Під часВсесвітнього Саміту 2005 Україна поряд з США, Росією, Канадою та Францієюувійшла в першу п’ятірку держав, які підписали Міжнародну конвенцію проборотьбу з актами ядерного тероризму. Наразі наша держава є учасником усіхуніверсальних антитерористичних міжнародних договорів.
Україна як одна здержав-фундаторів ООН надає особливого значення діяльності ООН з підтриманняміжнародного миру та безпеки, розглядаючи участь у ній як важливий чинник своєїзовнішньої політики.
Починаючи з липня1992 р., Україна виступає як значний контрибутор військових підрозділів таперсоналу до операцій ООН з підтримання миру (ОПМ). За період незалежностіУкраїни у понад 20 миротворчих операціях взяли участь близько 28 тисячукраїнських військових. Сьогодні понад 550 військовослужбовців та працівниківорганів внутрішніх справ представляють Україну в 7 миротворчих операціях ООН,зокрема, у Грузії, Ефіопії та Еритреї, Демократичній Республіці Конго, Косово,Ліберії, Судані та Тиморі-Лешті. Наша держава активно долучилась до процесуреформування миротворчості, щоб зробити її більш ефективною та адекватноюсучасним викликам. У 1994 р. Україна стала ініціатором Конвенції з безпекиперсоналу ООН та зв`язаного з нею персоналу, а у вересні 2006 р. Міністрзакордонних справ України підписав Факультативний протокол до цієї Конвенції. Угрудні 2002 р. на 57-й сесії Генеральної Асамблеї ООН була одностайно схваленавнесена делегацією України резолюція, якою 29 травня було проголошеноМіжнародним днем миротворців ООН.3.2 Економічний, гуманітарний, екологічний та соціальнийнапрями
ДіяльністьУкраїни на економічному та гуманітарному напрямку роботи ООН, насамперед,відбувається в Другому комітеті Генеральної Асамблеї (економічно-фінансовіпитання). Зусилля спрямовуються на розширення міжнародної фінансової ітехнічної допомоги для вирішення завдань економічного та соціального розвиткуУкраїни. Результатом, зокрема, є включення до низки важливих рішень ГенеральноїАсамблеї та інших органів положень щодо надання міжнародним співтовариствомфінансової, технічної та консультативної допомоги країнам з перехідноюекономікою.
Одним зпріоритетних напрямків діяльності нашої держави в ООН є співробітництво з метоюпом’якшення та мінімізації довготермінових наслідків Чорнобильської катастрофи.Починаючи з 1990 р. за ініціативи України, Білорусі та Російської ФедераціїГенеральною Асамблеєю ООН схвалюється резолюція “Зміцнення міжнародногоспівробітництва та координація зусиль у справі вивчення, пом’якшення тамінімізації наслідків Чорнобильської катастрофи” (з 1993 р. – на дворічнійоснові). 55-ю сесією ГА ООН у грудні 2000 р. було ухвалено резолюцію “ЗакриттяЧорнобильської АЕС”, в якій Генеральна Асамблея привітала рішення Уряду Українипро закриття станції. На початку 1990-х років відповідні резолюції та рішеннящодо Чорнобиля схвалювалися також в рамках Економічної і Соціальної Ради таДитячого фонду ООН. 28 квітня 2006 р. за ініціативи делегації України відбулосяспеціальне пам’ятне засідання ГА ООН з нагоди 20-х роковин Чорнобильськоїтрагедії.
Україна єактивним учасником діяльності органів системи ООН у сфері прав людини.
Наша держава єстороною всіх основних міжнародно-правових документів ООН з прав людини,найважливішими з яких є Міжнародний пакт про громадянські та політичні права,Міжнародний пакт про економічні, соціальні та культурні права, Факультативніпротоколи до них, Міжнародна конвенція з ліквідації всіх форм расовоїдискримінації. Як учасниця цих міжнародних договорів Україна подає періодичнідоповіді про їх виконання на розгляд відповідних конвенційних органів.
Обрання України 9травня 2006 року до складу Ради ООН з прав людини стало черговим красномовнимсвідченням міжнародного авторитету нашої держави, визнанням її практичноговнеску і значного потенціалу у сфері забезпечення дотримання та поваги прав ісвобод людини у світі. Дотримуючись своїх зобов’язань країни-члена ООН щодозабезпечення прав людини, Україна досягла суттєвого прогресу у приведеннізаконодавства у відповідність до міжнародних норм та стандартів, посиленнізасобів правового захисту на національному рівні, реформуванні судової системи,зміцненні ролі правозахисних організацій, підвищенні рівня правової культури.
У ході 58-ї сесіїГА ООН у 2003 р. Україна ініціювала Спільну заяву з нагоди 70-ї річниціГолодомору 1932-1933 рр. в Україні, яку було розповсюджено як офіційнийдокумент 58-ї сесії ГА ООН в рамках пункту порядку денного „Питання правлюдини”. Співавторами Спільної заяви стали 36 держав-членів ООН, її підтрималитакож Австралія, Ізраїль, Сербія і Чорногорія, 15 країн-членів ЄС та 10 країн,які на той час очікували отримання статусу повноправного члена ЄС.
На сьогодніУкраїна є стороною понад 40 міжнародних конвенцій та угод, учасником багатьохпрограм та проектів ООН, спрямованих на охорону навколишнього природногосередовища. Прикладом визнання активності України на екологічному напрямкустало успішне проведення в Києві у травні 2003 р. П’ятої конференції міністрівохорони навколишнього середовища в рамках процесу „Довкілля для Європи”.
У лютому 2004року Україна приєдналася до найважливішої міжнародної екологічної угоди –Кіотського протоколу.3.3 Співпраця України з ООН на сучасному етапі
Після парламентських виборів 2006 року в Україні ООН та новий урядзавдяки спільній аналітичній діяльності розробили програму співпраці країни зООН протягом 2006–2010 рр. У 2006 році розпочалося впровадження Рамковоїпрограми допомоги ООН (United Nations Development Assistance Framework – UNDAF;далі — УНДАФ), у процесі якого були створені Тематичні Групи для координаціїдіяльності агенцій ООН. Вона здійснювалася за чотирма основними напрямками,визначеними за підтримки уряду. Отже ООН надаватиме підтримку урядові України уздійсненні інституційних реформ та зміцненні громадянського суспільства,поліпшенні системи охорони здоров’я та боротьбі з бідністю.
Рамкова програма допомоги ООН — УНДАФ є важливим інструментом реформиООН, оскільки вона сприяє консолідації ресурсів різноманітних агенцій ООН тадозволяє організації більш ефективно задовольняти потреби країни.
ООН в Україні тісно співпрацює з місцевими партнерами, надаючи підтримкув процесі досягнення Україною Цілей Розвитку Тисячоліття (ЦРТ). Система ООНпідтримує здійснення оцінки потреб та підрахування витрат на підготовку тавпровадження цих цілей.
Окрім того, наш проект “Цілі Розвитку Тисячоліття для України”, якийвпроваджується спільно з Міністерством економіки України, допомагає розробитита пристосувати нові методи перетворення ЦРТ у цілі діяльності уряду та цілістратегічного розвитку країни.
ООН продовжує наполягати на прийнятті Інформаційної бази данихнаціонального розвитку для збору статистичних даних та проведення аналізурезультатів діяльності для досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття в України.
Відкриття Українського агентства міжнародного розвитку стало важливимкроком у розвитку зовнішньої політики України. Так, відповідно до принципівПаризької Декларації та державних пріоритетів соціального та економічногорозвитку України, ООН активно підтримала ініціативу надання міжнародноїдопомоги, забезпечивши консультаційну допомогу урядові України, та особливоМіністерству економіки та Департаменту міжнародної технічної допомоги. Запідтримки ООН був розроблений вебсайт, на якому зібрано інформацію про офіційнудопомогу у сфері розвитку, що надана Україні міжнародною спільнотою.
З метою розширення можливостей Координатора системи ООН щодо задоволенняпотреб Представницької Групи ООН та зміцнення ефективної координації діяльностівсіх агенцій ООН, що виконують свої програми в Україні, у 2006 році буловиділено значно більше ресурсів та розширено штат Представництва Координаторасистеми ООН в Україні з двох до дванадцяти працівників, які працюють підкерівництвом Координатора системи ООН та ПГ ООН.
Для підтримки національних зусиль, необхідних для перетворення України всучасну демократичну державу, яка сповідує загальні цінності, група агенційОрганізації Об’єднаних Націй у тісній співпраці з урядом України, агенціямисистеми ООН, що не мають представництв в країні, вченими, представникамигромадянського суспільства та міжнародної спільноти підготувала Рамковупрограму допомоги ООН для України.
УНДАФ визначає загальний стратегічний напрямок діяльності ООН в Україніпротягом 2006-2010 рр. Після аналізу ситуації в країні та консультацій зукраїнськими партнерами були визначені чотири пріоритетні напрямки з наданнядопомоги:
1. Здійснення інституційних реформ для ширшого залучення громадськості зметою забезпечити можливість усім громадянам втілювати свої права.
2. Зміцнення громадянського суспільства для забезпечення всім громадянамдоступу до послуг та можливості здійснювати свої права.
3. Поліпшення системи охорони здоров’я з наголосом на підвищення якостіта доступності медичних послуг.
4. Добробут проти бідності, боротьба з бідністю шляхом збалансованогорозвитку та підприємництва.
Рамкова програма допомоги ООН — УНДАФ була підписана урядом України тавсіма керівниками агенцій ООН в Україні у 2005 році. У кожному з визначенихпріоритетних напрямків діяльності ООН надає підтримку державі та народу Українидля досягнення Цілей Розвитку Тисячоліття3, а також національних стратегічнихпріоритетів. Такі проблеми, як епідемія ВІЛ/СНІД, ґендерна рівність, правалюдини та захист навколишнього середовища інтегровані в усі аспекти підписаноїстратегії. Міжнародне агентство з атомної енергії працює в незалежному режимі унапрямку застосування заходів безпеки відповідно до Договору пронерозповсюдження ядерної зброї.
Система Організації Об’єднаних Націй здійснює діяльність у тіснійспівпраці з урядом України. Програми та проекти розробляються та впроваджуютьсяу співпраці з національними партнерами на всіх рівнях, у тому числі згромадськими організаціями, приватним сектором, ЗМІ, академічними та науковимиустановами, двосторонніми та багатосторонніми донорами.
Рамкова програма допомоги ООН — УНДАФ забезпечить узгодженість між їївласною проектною структурою та національними програмами і річними планамидіяльності окремих агенцій ООН. Представницька Група ООН в Україні постійностежитиме за процесом виконання УНДАФ. Загальний орієнтований кошторис ресурсівРамкової програми допомоги ООН для України на період із 2006 по 2010 рокискладає 239 мільйонів 565 тисяч доларів США (додаток А).3.3.1 Інституційні реформи
Дуже важливим для України є посилення інституційних реформ, які поліпшуютьможливості громадян реалізовувати свої права. Досягнення у 2006 році:
Представництво ООН в Україні продовжує надавати рекомендації урядовістосовно низки питань, які стосуються згаданих вище пріоритетних напрямківРамкової програми допомоги ООН. Прикладами наших досягнень у 2006 році є Білакнига з аналізу функціонування та реформування системи юстиції та концепціястворення превентивної, орієнтованої на реінтеграцію системи правосуддя усправах неповнолітніх, які були подані на розгляд Міністерства юстиції України.Крім того, ООН взяла участь у розробці еміграційного законодавства відповіднодо міжнародних стандартів та подала позиційні документи про систему охорониздоров’я в цілому та стан у галузі епідемії ВІЛ/СНІД зокрема на розгляд уряду.Більше того, керівники системи агенцій ООН розробили спільні рекомендації щодонайбільш пріоритетних законів та принципів політики та подали їх на розглядПрезидента України, Верховної Ради України та обласних адміністрацій.Узагальнені рекомендації ООН включають: консолідацію основ демократії шляхомздійснення конституційної та інституційної реформи; посилення та поглибленнядемократії шляхом зміцнення громадянського суспільства; демократизацію медичнихта соціальних послуг шляхом розширення можливостей громадян; перетворенняборотьби з ВІЛ/СНІД у національний стратегічний пріоритет; демократизаціюекономіки та зменшення суспільної нерівності шляхом забезпечення економічногозростання та боротьби з бідністю.
Було відкрито п’ять Консультаційних центрів з питань міграції (КЦПМ), вяких отримали безкоштовні консультації про права мігрантів близько 8 000громадян. Зусиллями КЦПМ проведено понад 70 семінарів в університетах тацентрах зайнятості.
Активно відстоюючи необхідність розробки детального національного планурозвитку, ООН у 2006 році розробила третій звіт Комісії Блакитної Стрічки:“Держава та громадяни: виконуючи обіцянки”. У ньому містяться рекомендації дляорганів державної влади України щодо пріоритетних інституційних реформ векономічному та соціальному секторах.
Як результат, одним із досягнень у сфері інституційної реформи булоподання Президентом України пакета документів по боротьбі з корупцією нарозгляд Верховної Ради та подальше прийняття цього законодавства в першомучитанні. В цьому пакеті документів містяться положення щодо деяких аспектів,які стосуються корупції, зокрема положення про врегулювання конфлікту інтересівта доступу до інформації.
У 2006 році система ООН провела тренінги для близько 150 суддів та 27представників органів влади, що займаються питаннями надання політичногопритулку. До того ж, для 80 суддів новостворених адміністративних судів булипроведені тренінги з питань адміністративного права Подальший внесок ООН упідвищення прозорості дій влади включає відкриття Дитячих КонсультаційнихКомітетів у шести містах Сумської та Львівської областей. Відповідні МіськіРади схвалили стратегію запровадження моделі міського управління, дружніх додитини.3.3.2 Зміцнення громадянського суспільства
ООН спільно з іншими міжнародними партнерами визначила зміцненнягромадянського суспільства стратегічним пріоритетом задля забезпечення всімгромадянам доступу до послуг та можливості реалізації їхніх прав.
У 2006 році ООН підтримала діяльність організацій громадянського суспільстваз вирішення проблем, які стосуються реалізації прав людини, значно збільшившитериторіальний масштаб надання відповідних послуг. Система ООН в Україні надає безкоштовнуправову та консультаційну допомогу незахищеним громадянам через неурядові організації(НУО) та сприяє налагодженню ефективної співпраці між організаціями громадянськогосуспільства та органами місцевого самоврядування семи регіонів. ООН ведеперемовини з Міністерством юстиції та представниками громадянського секторущодо нової політики громадянського суспільства, яка наразі розробляється.
У 2006 році у 25 регіонах поліпшено інституційну спроможність 263організацій громадянського суспільства у наданні правових та соціальних консультаційнезахищеним групам населення ООН продовжує відстоювати необхідністьінтегрування питань прав людини до існуючого навчального плану. З цією метою Міністерствуосвіти і науки України були надані методичні рекомендації. Також більш як 2 100державних службовців на центральному та місцевому рівнях, 170 представниківзаконодавчих органів та понад 1 000 представників регіональних неурядовихорганізацій взяли участь у тренінгах, присвячених розробці програм зурахуванням гендерного аспекту. У 2006 році гендерні центри, в якихрозробляються гендерні стратегії та відповідні програми, були відкриті у п’ятирегіонах України.
ООН також надала підтримку 15 ресурсним центрам та центрам “Людина протинасильства ” в цих регіонах. За підтримки ООН відповідні організації громадянськогосуспільства надали кваліфіковану консультаційну допомогу більш як 6 970 особампо всій країні.
У той час як кожна окрема ініціатива задовольняє потреби у певнійвизначеній сфері, всі програми спрямовані на мобілізацію громади як основногозасобу забезпечення місцевого розвитку. У 2006 році загалом 304 громадам буланадана допомога, було впроваджено 136 проектів, а 6 муніципалітетів сталипартнерами ООН.
Муніципальні програми сталого розвитку ПРООН наразі впроваджуються у 9областях, 39 районах, зокрема в усіх 14 районах Автономної Республіки Крим та17 районах, що постраждали від наслідків Чорнобильської катастрофи, та у 14містах по всій Україні ООН в Україні сприяє налагодженню діалогу міжвідповідними партнерами щодо підвищення ефективності боротьби з ВІЛ/СНІД.Оскільки громадянське суспільство є одним із найважливіших учасників цьогопроцесу, ООН продовжує надавати підтримку налагодженню співпраці та розвитку інституційноїспроможності організацій, що захищають права людей, які живуть з ВІЛ/СНІД(ЛЖЗС).
Прикладами діяльності ООН у цій сфері у 2006 році є проведення НаціональноїКонференції зменшення шкоди, яка зібрала 300 учасників; організація круглогостолу, присвяченого захисту прав ЛЖЗС, та загальнонаціональна консультативназустріч з робочою групою Міністерства охорони здоров’я України. Окрім того, люди,які живуть з ВІЛ/СНІД, були залучені до процесу прийняття рішень черезналагодження ефективної співпраці ЛЖЗС із Регіональними Координаційними Радамипо всій Україні.3.3.3 Охорона здоров’я та медичні послуги
Одним із найпріоритетніших напрямків надання міжнародної допомоги вУкраїні є покращення системи охорони здоров’я та медичних послуг. Зусилля ООН уцьому секторі зосереджені на підвищенні якості системи охорони здоров’я тазбільшенні доступності медичних послуг для українців з метою забезпечення профілактики,лікування та контролю рівня захворюваності у відповідності до європейських таміжнародних стандартів.
У відповідь на спалах пташиного грипу у грудні 2005 року ООН в Україніпідтримала місцевих партнерів у створенні ефективних механізмів підготовки донадзвичайних ситуацій та розробці Національного плану готовності до пандемії вУкраїні. В лютому 2006 року Головний Координатор ООН з питань розповсюдження пташиногогрипу д-р Девід Набарро завітав до України з офіційним візитом, у результатіякого був проведений комплексний, всебічний міжгалузевий аналіз готовностіУкраїни до епідемії пташиного грипу.
У 2006 році ООН виділила близько 780 000 дол. США для забезпеченняготовності України до пандемії пташиного та людського грипу завдяки внеску врозмірі 4,8 млн. дол. США, який зробила ООН від імені своїх донорів, в Українізначно поліпшилася система боротьби з ВІЛ/СНІД. У 2006 році також відбулосярозширення ефективної співпраці в галузі боротьби з ВІЛ/СНІД серед організаційгромадянського суспільства, обласних державних установ та органів місцевогосамоврядування у південних та східних регіонах України.
Для поліпшення ситуації в країні 55 бригад лікарів загального профілю та46 бригад педіатрів узяли участь у проведених ООН тренінгах та провели антиретровіруснутерапію серед 3 576 ВІЛ-інфікованих дорослого віку та 561 дітей по всій країні8. Більше того, було проведено шість тренінгів, у яких взяли участь 150медичних працівників та представників неурядових організацій, що працюють зВІЛ-інфікованими; тренінги були присвячені проблемам розширення доступу допослуг у галузі репродуктивного здоров’я та планування сім’ї дляВІЛ-інфікованих жінок.
Для профілактики ВІЛ та інфекцій, які передаються статевим шляхом (ІПСШ),серед працівників збройних сил України ООН були проведені тренінги для 222представників (зокрема 124 психологів та 98 медиків) Міністерства оборони,Міністерства внутрішніх справ та Державної прикордонної служби України з метоюпропагування безпечної поведінки й надання консультацій та проведеннятестування на ВІЛ/ІПСШ 9. З огляду на зосередження наших особливих зусиль нанезахищених категоріях населення, у 2006 році ООН здійснила оцінку нормативно-правовихактів, які регулюють систему охорони здоров’я та надання медичних послугнезахищеним групам населення в Україні. Крім того, уряд прийняв Національнупрограму боротьби із захворюванням на туберкульоз, у тому числі середнезахищених категорій населення. 3.3.4Добробут проти бідності
У 2000 році на Самміті тисячоліття світові лідери оголосили Ціллю №1ліквідацію крайньої бідності та голоду до 2015 року. ООН підтримує Україну в їїініціативі по боротьбі з бідністю через ефективно спрямовані ініціативимісцевого розвитку та підприємництво.
Незважаючи на стале економічне зростання протягом останніх шести років, вУкраїні продовжує існувати проблема бідності.
Відтак зусилля ООН, як і раніше, зосереджуються на забезпеченні підтримкиуряду України через Міністерство економіки в процесі розробки, впровадження тамоніторингу політики економічного та соціального розвитку, спрямованої назадоволення потреб найбідніших верств населення. Так, наприклад, спроможність Міністерстваекономіки та інших державних установ у галузі розробки економічної тасоціальної політики була підвищена у 2006 році завдяки проведенню 12 тренінгів,10 міжвідомчих семінарів та ознайомчої поїздки, організованої ООН. Загалом 100осіб узяли участь у згаданих заходах.
З метою залучення приватного сектора до процесу національного розвиткучерез розвиток соціальної відповідальності бізнесу весною 2006 року був офіційнозапроваджений Глобальний Договір у Києві. Наразі до нього приєдналися 64компанії в Україні.
Як уже зазначалося раніше, Комісія Блакитної Стрічки надала докладнірекомендації органам державної влади України щодо пріоритетних реформ уекономічному та соціальному секторі, спрямованих на боротьбу з бідністю.Офіційна презентація звіту Комісії Блакитної Стрічки відбулася у Києві 21вересня, після чого презентації були проведені ще у 5 регіонах України.
У 2006 році ООН продовжувала наголошувати на необхідності внесення зміндо законодавства щодо соціальної інтеграції та професійного навчання інвалідівта підготувала методологію професійної реабілітації людей з обмеженимиможливостями.
Рекомендовані зміни до законодавства набули чинності 1 січня 2007 року11.Більше того, була створена група експертів ООН для оцінки та розвиткуспроможності українського уряду у зборі, аналізі та розповсюдженні статистичнихданих про успіхи на шляху до досягнення Україною Цілей Розвитку Тисячоліття.ООН продовжує наполягати на прийнятті Інформаційної бази даних національногорозвитку (DevInfo) для презентації статистичних даних. Для стимулювання зусильщодо розвитку людського потенціалу української громадськості у 2006 булапроведена низка заходів для залучення громадськості, у тому числі прес-конференціядо Міжнародного дня боротьби з бідністю, серія громадських слухань, конференційта семінарів для керівників областей та широкого загалу, присвячених ЦілямРозвитку Тисячоліття, а також круглі столи та семінари в Луганську, Львові, Донецькута Києві. У цих заходах з обміну знаннями взяли участь близько 300 осіб.3.3.5 Права людини та сприяння тендерній рівності
Підхід до реалізації проектів, який ґрунтується на принципах дотриманняправ людини, формує основу політики ООН в усьому світі. Відтак, розвитокспроможності національних партнерів щодо ефективного вирішення проблем, якістосуються реалізації прав людини, є основним пріоритетом ООН в Україні.
У 2006 році основними пріоритетами у сфері захисту прав людини були:
Надання допомоги урядові України щодо реалізації його зусиль з прийняття доуваги та виконання всіх рекомендацій контролюючих органів ООН, а також спеціальнихпроцедур, передбачених Радою ООН з прав людини. Також була розробленаПропозиція щодо реалізації проекту спільної програми “Альянс із захисту правлюдини та зміцнення громадянського сектору”, з метою надання допомоги організаціямгромадянського суспільства з підготовки альтернативних звітів для відповіднихструктур ООН, які виконують моніторинг прав людини, на основі діалогу та тісноїспівпраці з відповідними державними установами. Інтегрування прав людини удіяльність агенцій системи ООН через широке застосування принципів захисту та дотриманняправ людини. Зміцнюючи внутрішню спроможність ООН в Україні щодо інтегруванняправ людини у аналітичну та програмну роботу організації, ООН одночасно посилюєспроможність національних партнерів щодо дотримання прав людини, оскількипередбачається залучення та участь представників урядових структур у всіх відповіднихпрограмах. В 2006 році в цьому контексті були проведені дослідження та наоснові отриманих результатів визначені потреби групи агенцій ООН у царинідотримання прав людини, також були проведені тренінги щодо різних аспектів реалізаціїправ людини для працівників ООН.
Підвищення поінформованості та сприяння захисту біженців Протягом 2006 р.ООН продовжувала докладати зусиль для підвищення поінформованості та сприяннязахисту незахищених груп населення країни, в тому числі біженців. Цезабезпечувалося шляхом проведення спільно з Радою Європи семінару “Проект законупро біженців” для представників відповідних міністерств, Державної прикордонноїслужби, Генеральної Прокуратури, СБУ та Державного Комітету у справахнаціональностей та міграції (ДКСНМ), семінару з визначення статусу біженця дляпрацівників Міграційної служби та ДКСНМ. Для депутатів Верховної Ради був такожпроведений круглий стіл на тему “Біженці та особи, що підлягають субсидіарномута тимчасовому захисту”. Крім зазначених заходів, експерти ООН взяли участь у18 тренінгах, присвячених проблемам політичного притулку та міграції.
Розвиток культури реалізації прав людини через різноманітні інтервенції,зокрема через освіту у сфері прав людини.
У 2006 р. були підготовлені модулі і проведені тренінги з питань правлюдини для неурядових організацій у Києві та інших регіонах України; булиорганізовані круглі столи та конференції, присвячені питанням Цілей РозвиткуТисячоліття та захисту прав людини, а також таким нагальним проблемам, якнаприклад, розширення можливостей для забезпечення гендерної рівності.
Особливо велике значення мала підготовка детального проекту реформуваннясистеми правосуддя у справах неповнолітніх в Україні з урахуванням захисту правдитини. У Києві була організована міжнародна конференція з питань відновногоправосуддя, значна частина програми якої була присвячена ювенальній юстиції; узбірці матеріалів конференції була надрукована програмна стаття з питаньювенальної юстиції.
Крім того, однією з основних інтервенцій у сферу прав людини у 2006 роцібув захист незахищених груп населення, особливо осіб, які потерпають відВІЛ/СНІД. Діяльність агенцій системи ООН включала презентаціюзагальнонаціонального проекту із заснування правозахисної організації “AIDSWATCH UKRAINE” (AWU), були проведені дві конференції та серію зустрічей РобочоїГрупи AWU. Ця ініціатива була широко висвітлена в усіх міжнародних виданнях зпроблем ВІЛ/СНІД, наразі ООН готує презентацію пілотних проектів у двохрегіонах України.

3.3.6 Інформаційні та просвітницькізаходи для широкої громадськості
У 2006 р. група агенцій ООН в Україні провела низку інформаційних тапросвітницьких заходів, спрямованих на підвищення поінформованості громадянщодо глобальних та національних пріоритетів ООН, у тому числі кампанії,фестивалі, семінари, прес-конференції та відвідування регіонів.
Нова міжнародна премія в галузі боротьби зі СНІДом на рівні спільнот«Червона Стрічка» була започаткована у співпраці з іншими партнерами длявшанування місцевих лідерів, які борються з епідемією СНІД. У 2006 р. близько600 спільнот в усьому світі висунули кандидатів на отримання цієї премії.
Визнана одним з переможців, Всеукраїнська Мережа людей, які живуть зВІЛ/СНІД, отримала премію в розмірі 20 000 дол. США в номінації “Відповідь настигму та дискримінацію, пов’язану з ВІЛ/СНІДом”. Церемонія нагородженнявідбулася 1 грудня 2006 року у Києві.
Крім того, у червні 2006 року в Одесі була проведена національна презентаціяглобальної кампанія «Єднаймося заради дітей. Єднаймося проти СНІДу», яка спрямованана активізацію спільних дій заради дітей та сімей, уражених епідемією ВІЛ/СНІД.Група партнерів під головуванням ООН провела цю кампанію з метою об’єднати діїтих, хто приймає рішення — уряду, місцевих властей, бізнес-лідерів та широкоїгромадськості для того, щоб діти стали центром стратегій з подолання ВІЛ/СНІДУ.
З метою звернути увагу громадськості на важливість проблем, пов’язаних збіженцями, у Києві був проведений Фестиваль фільмів про біженців разом зміжнародними та місцевими організаціями та урядом України. Основними прем’єрамицього року стали фільми відомих режисерів зі Швеції, Великої Британії, Данії,США, Німеччини, Австрії, Італії та Південної Африки.
Церемонії вручення нагород за особливий внесок у протидію торгівлі людьмибула проведена у вересні 2006 р. для вшанування окремих осіб та організацій,відданих справі протидії торгівлі людьми. У Міжнародний день відміни рабствабув ініційований захід «Молодь проти рабства» з метою підвищення поінформованостіукраїнської молоді щодо проблеми торгівлі людьми та спонукання її до активноїучасті у протидії сучасним формам рабства.
Для підтримки діяльності волонтерів задля розвитку та сприяння соціальнійвідповідальності місцевих громад 24 волонтери ООН (10 іноземних і 14 місцевих громадян)були залучені до різноманітних проектів розвитку і проводили заходи дляпопуляризації волонтерства в українських громадах. Окрім того, цього року волонтериООН вперше організували гру-квест «Пошук скарбів» та підтримали проведенняВсеукраїнського молодіжного саміту, який зібрав 150 лідерів молодіжнихорганізацій з усієї країни для обговорення розвитку діяльності волонтерів тасоціального партнерства в Україні.
Департамент громадської інформації ООН в Україні регулярно розповсюджуєвидання ООН та інформацію щодо діяльності організації в усьому світі та вУкраїні, надаючи інформаційну та експертну підтримку експертам, журналістам,ученим, урядовцям, студентам та широкому загалу. Влітку у Представництві ООН буворганізований «День відкритих дверей», де учасники – представникиуніверситетів, шкіл, бібліотек та інформаційних центрів – отримали останніпублікації, дослідження та інформацію щодо діяльності ООН в Україні. За щорічноютрадицією під час святкування Дня ООН 24 жовтня у Верховній Раді буворганізований Інформаційний ярмарок ООН.
Представництво ООН в Україні підтримує місцеві ініціативи, які спрямованіна привернення уваги та вирішення конкретних проблем цільових груп населення.Наприклад, у березні 2006 р. у Представництві ООН відбулася доброчинна виставказ метою отримання підтримки програми арт-терапії для дітей хворих на рак.
Залучення відомих людей до вирішення нагальних проблем є успішноюпрактикою організації по всьому світі, зокрема агенції системи ООН ретельно обираютьПослів доброї волі та Посланців миру на регіональному та місцевому рівнях, якіпотім присвячують свій час тому, щоб привернути увагу громадськості донайгостріших проблем сучасного світу. У 2006 р. відомі співаки Руслана таСвятослав Вакарчук, а також спортсменка Лілія Подкопаєва підтримали дії ООН вУкраїні, зосередивши увагу на вирішенні проблем епідемії ВІЛ/СНІДу, захистіправ дітей та молоді.3.3.7 Координація міжнародної допомоги
Враховуючи великий економічний потенціал та значну чисельність населення,відповідно до багатьох показників українська економіка не залежить від наданнязовнішньої допомоги. Тим не менш, упродовж останніх років рівень міжнародноїдопомоги у галузі розвитку зріс, і наразі Україні надають допомогу понад 30донорів, у тому числі агенції ООН.
Експерти ООН в Україні активно підтримували процес прийняття Паризькоїдекларації щодо підвищення ефективності зовнішньої допомоги, приєднатися доякої Україна зобов’язалася.
У 2006 році ООН відігравала провідну роль у налагодженні діалогу пронадання допомоги та надавала консультаційну допомогу урядові, а самеМіністерству економіки, щодо підвищення ефективності координації зовнішньоїдопомоги.
Нова схема координації міжнародної допомоги між урядом та донорами, утому числі створення національних тематичних груп та підгруп під головуваннямвідповідних міністерств та основних донорів, була затверджена КабінетомМіністрів України та офіційно започаткована у 2006 році.
Запровадження такого механізму координації донорів на високому рівніслугуватиме відповідною платформою для стратегічного діалогу між урядом ташироким колом двосторонніх та багатосторонніх донорів і створить основу,завдяки якій уряд України зможе зайняти активну лідерську позицію щодо надання міжнародноїтехнічної допомоги.
У 2006 році ряд заходів був проведений урядом, який представлялиМіністерство економіки та Департамент координації міжнародної технічної допомоги,разом з членами донорської спільноти, зокрема за активної участі та підтримкиООН:
¯  Проведенняпершої Конференції донорів у січні 2006 року.
¯  СтворенняРобочої Групи донорів та представників уряду з
¯  метоюприскорення прийняття програми координації допомоги в Україні.
¯  Проведеннянизки регіональних семінарів у Києві, Львові, Луганську та Одесі для підвищенняпоінформованості місцевих зацікавлених сторін про міжнародну технічну допомогу.
¯  Створеннявеб-сайту з вичерпною інформацією щодо координації міжнародної допомоги.
¯  Організаціясерії донорських візитів та спільних обговорень за участю уряду та донорів.
Окрім того, на початку 2007 року ООН та Міністерство економіки Україниорганізували та провели семінар, присвячений міжнародній допомозі та Паризькійдекларації. На ньому відбулося обговорення положень Паризької декларації та їхзначення для України, а також був оцінений статус України щодо ефективності координаціїміжнародної допомоги. Семінар відвідали близько 50 представників уряду тадонорської спільноти, зокрема з Агентства США з міжнародного розвитку,Європейської Комісії, Агентства Швеції з міжнародної співпраці в ціляхрозвитку, Департаменту міжнародного розвитку Великої Британії та ОрганізаціїОб’єднаних Націй.
З метою подальшого забезпечення підтримки урядові у його намаганняхстворити ефективніший механізм координації міжнародної допомоги, на початку2007 р. незалежні експерти успішно провели оцінку ефективності управліннязовнішньої допомоги та з’ясували потреби України у поліпшенні координації.

Висновки
Особливе івизначне місце в зовнішній політиці України належить співробітництву зОрганізацією Об'єднаних Націй. Український народ може пишатися тим, що йогокраїна була однією з держав-засновниць цієї глобальної міжнародної організації.
У 1945 р. Українастала однією з держав-співзасновниць ООН, що було визнанням внеску українськогонароду у перемогу над фашизмом та зміцнення миру в усьому світі. ДелегаціяУкраїни взяла активну участь у конференції у Сан-Франциско, зробивши вагомийвнесок у розробку Статуту ООН. Глава делегації України на конференції уСан-Франциско, міністр закордонних справ УРСР Д. Мануїльський головував уПершому комітеті, де були розроблені Преамбула та Глава 1 «Цiлi тапринципи» Статуту. Україна в числі перших підписала Статут i ввійшла вгрупу з 51 держави-засновниці ООН.
Одним із головних завдань Організації Об’єднаних Націй є підтримка миру увсьому світі. Згідно Статуту, держави-члени вирішують свої міжнародні споримирними шляхами і утримуються від погроз силою або її застосування проти іншихдержав.
У Організації Об’єднаних Націй є шість головних органів. П’ять з них –Генеральна Асамблея, Рада Безпеки, Економічна і Соціальна Рада, Рада з Опіки іСекретаріат – розташовані в Центральних будівлях Організації Об’єднаних Націй вНью-Йорку. Шостий орган – Міжнародний Суд – знаходиться в Гаазі, Нідерланди.
Як одна здержав-засновниць ООН, Україна неухильно дотримується цiлей та принципiвСтатуту Органiзацiї, робить суттєвий внесок в її дiяльнiсть у сферахпiдтримання мiжнародного миру та безпеки, роззброєння, економiчного тасоцiального розвитку, захисту прав людини, змiцнення мiжнародного права тощо.
Генеральнiсекретарi ООН чотири рази вiдвiдали Україну. За час свого членства в ООН Україна тричiобиралася непостiйним членом Ради Безпеки (1948-1949, 1984-1985, 2000-2001рр.), чотири рази — членом Економiчної i Соцiальної Ради (останнiй раз — 1993-1995 рр.). Представники України неодноразово обиралися на керiвнi посадиголовних комiтетiв сесiй Генеральної Асамблеї.
У 1997 р.Мiнiстра закордонних справ України Г.Й.Удовенка було обрано на посаду Голови52-ї сесiї Генеральної Асамблеї ООН — найвищу керiвну посаду в ООН.
Наша державанадає виключно важливого значення питанню зміцнення ООН як центрубагатосторонніх зусиль у подоланні складних та комплексних викликів новоготисячоліття. Україна виходить з необхідності забезпечення реалізації Деклараціїтисячоліття ООН (2000 р.).

Список використаної літератури
1.        Зозуля І.Українська нація та її безпека: новий погляд на національну безпекуУкраїни//ПРАВО УКРАЇНИ. — 2004. — № 5. — С.141-145.
2.        ЛіпканВолодимир Анатолійович, Ліпкан Олена Сергіївна, Яковенко ОлександрОлександрович. Національна і міжнародна безпека у визначеннях та поняттях. — К.: Текст, 2006. — 256с. — Бібліогр.: с. 250-255.
3.        ЛіпканВолодимир Анатолійович. Національна безпека України: нормативно-правові аспектизабезпечення. — К.: Текст, 2003. — 180с. — Бібліогр.: с. 111-117.
4.        ПолевийВ. І., Новицький Г. В., Окіпнюк В. Т., Шмоткін О. В., Сирота А. І. Національнабезпека в контексті євроатлантичної інтеграції України: нормативно-правовіаспекти: Науково-інформаційний зб. / Національний центр з питаньєвроатлантичної інтеграції України / В.П. Горбулін (заг.ред.). — К.:Євроатлантикінформ, 2005. — 286с.
5.        РомановО. Національна безпека: сучасний стан та перспективи//ЮРИДИЧНИЙ ЖУРНАЛ. — 2005. — № 4. — С. 74-75.
6.        СитникГ.П., Олуйко В.М. Організаційно-правові засади забезпечення національноїбезпеки України: Навч. посібник. — Хмельницький: Видавництво ХУУП, 2005. —234с. — Бібліогр.: с. 229-234.
7.        СитникГригорій Петрович. Державне управління національною безпекою України /Національна академія держ. управління при Президентові України. — К.: ВидавництвоНАДУ, 2004. — 407с. — Бібліогр.: с. 377-405.
8.        Стратегіянаціональної безпеки України в контексті досвіду світової спільноти: Зб. ст. заматеріалами міжнар. конф. / Національний ін-т стратегічних досліджень; Центрміжнародної безпеки та стратегічних студій / О.Ф. Бєлов (голов.ред.) — К.: ТОВВКФ «Сатсанга», 2001. — 224с.
9.        ЦигановВ. В. Національна безпека України: Посібник / Національна академія внутрішніхсправ України. — К., 2004. — 100с. — Бібліогр.: с. 96-97
10.     Політикаі час 1998 р. №№2,4,8,9
11.     Політикаі час 1993 р. №№ 2,8,9
12.     Україна всвітовому співтоваристві. — МЗС -К.1996
13.     УчастьУкраїни в миротворчій діяльності ООН. -Ужгород 1995.
14.     Україната ООН — МЗС -К.1995
15.     Роль імісце України в світі // Урядовий кур'єр. 1996 27 липня
16.     Короткопро ООН, 2005 рік. — www.un.org
17.     КачинськийА. Перед лицемекологічних загроз: міжнародний і національний аспект екополітики // Політика ічас. -1994. — № 5. — С. 73-77.
18.     ПерелетР. Международнаяэкологическая безопасность и экономика // Моделирование процессовэкологического развития. — М.: ВНИИСИ, 1991. — № 3. — С. 4-10.
19.     ПирожковС., Селіванов В.Національна безпека України: сучасне розуміння // Вісник АН України. — 1992. — № 9. — С. 3-10.
20.     Короткідовідкові таблиці — www.orldbank.org/data/quickreference/quickref.html
21.     Офіційнийсайт Державного зовнішньо інформаційного агентства України – www.ukrdzi.com.ua
22.     Офіційнийсайт Європейського банку реконструкції та розвитку – www.ebrd.org
23.     Офіційнийсайт Міністерства економіки України – www.me.gov.ua
24.     Офіційнийсайт міністерства палива та енергетики України – www.mpe.energy.gov.ua
25.     Оффіційнийсайт Держкомстату України: www.ukrstat.gov.ua
26.     Оффіційнийсайт Світового банку: www.worldbank/research/data.htm
27.     Оффіційнийсайт Центру Разумкова: www.uсеps.com.ua
28.     ПовідомленняЄвропейської комісії Європейській раді і європейському парламенту «ШирокаЄвропа — Сусідство: нова система відносин з нашими східними і південнимисусідами» — www.kmy.org.ua
29.     ПосланняПрезидента України до Верховної Ради України «Про внутрішнє і зовнішнєстановище України у 2001 році». // Економіст. – 2002. — №5-6
30.     ПосланняПрезидента України до Верховної Ради України «Україна: поступ у ХХІ століття.Стратегія економічного та соціального розвитку на 2000 – 2004 роки». //Урядовий кур’єр. – 2000. — №34
31.     ПосланняПрезидента України до Верховної Ради України: «Європейський вибір.Концептуальні засади стратегії економічного та соціального розвитку України на2002 – 2011 роки». // Фінанси і право. – 2002. — №9- 10. — с.16
32.     Спільнастратегія ЄС щодо України. // Урядовий портал – www.kmu.gov.ua
33.     Фондэкономических исследований «Центр развития» — www.dcenter.ru
34.     http://www.president.gov.ua