МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ ІНАУКИ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ
Кафедра міжнародноїекономіки
Реферат
на тему:
«Торговельна політикарозвинутих країн»
Виконала:студентка 34групи КЕФ
БогатиренкоКатерина
Перевірила:ст. викл. Уханова І. О.
Одеса 2010
План
Вступ
1. Сутність торговельної політики
1.1 Протекціонізм
1.2 Свобода торгівлі
2. Основні напрямки здійсненнязовнішньоторговельної політики
3. Торговельна політика розвинутих країн
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Міжнароднаторгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію,підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшуватизагальний обсяг виробництва.
Виникненняміжнародної торгівлі обумовлено двома обставинами. Перша: економічні ресурси(природні, людські, інвестиційні товари) розподіляються між країнами світувкрай нерівномірно; країни істотно розрізняються за своєю забезпеченістюекономічними ресурсами. Друге: ефективне виробництво різних товарів вимагаєрізних технологій чи комбінацій ресурсів.
У загальномувигляді торгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвиватиспеціалізацію, підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосібзбільшувати загальний обсяг виробництва. Єдина життєздатна торговельна політика– це зовнішньо-орієнтована стратегія, спрямована на якомога ширшу інтеграціюекономіки держави з міжнародною торговельною спільнотою. В ідеалі такастратегія має включати скасування усіх ввізних та імпортних мит і податків, атакож усунення всіх нетарифних бар'єрів.
Метою реферату євизначення способів втручання держави в зовнішню торгівлю, а такожхарактеристика тенденцій торгівельної політики на прикладі найбільш розвинутихкраїн світу: США, Китаю, Росії, Нової Зеландії та країн Європейського Союзу.
1. Сутність торговельної політики
Держава можеобирати один із способів втручання у зовнішню торгівлю: свободу торгівлі абопротекціонізм.
1.1Протекціонізм
Протекціоністськаторгова політика встановлюється державою по наступним причинах і для досягненнянаступних цілей.
Необхідністьзабезпечення оборони. Аргумент має скорішевійськово-політичний, а не економічний характер: захисне мито потрібне длязбереження і посилення галузей, що випускають стратегічні товари і матеріали,що необхідні для оборони й ведення війни.
Збільшеннявнутрішньої зайнятості. Теорія порятунку національнихробочих місць використовувана в захист мита, стає усе більш модною, в міру тогояк економіка наближається до спаду.
Сукупні витрати у відкритій економіціскладаються із споживчих витрат, капіталовкладень, державних витрат і чистогоекспорту. Чистий експорт дорівнює різниці між експортом і імпортом. Збільшеннясукупних витрат у результаті скорочення Імпорту зробить стимулюючий вплив навнутрішньоекономічній розвиток, оскільки спричинить за собою різке зростаннядоходів і зайнятості. Але така політика має серйозні дефекти.
• Збільшення імпорту приводить доскорочення деякої кількості робочих місць у країні, але в той же час створитьінші робочі місця. Імпорт сприяв ліквідації в останні роки частини робочихмісць у деяких галузях промисловості.
• Очевидно, що всі країни не можутьодночасно домогтися успіху при введенні імпортних обмежень.
• Країни, що постраждали від мита і квот,імовірно, почнуть відповідні дії, викликаючи нове підвищення торгових бар'єрів,що зрештою, задушить торгівлю до такого рівня, що всім країнам стане гірше.
• У довгостроковому плані перевищенняекспорту над імпортом як засіб стимулювання внутрішньої зайнятості приречено наневдачу.
Диверсифікованістьзаради стабільності. Доходи високо спеціалізованихекономік, наприклад, орієнтованого на виробництва цукру народного господарстваКуби чи нафтової економіки Кувейту сильно залежать від міжнародних ринків.Захист митом і квотами необхідно в цих країнах для стимулювання промисловоїдиверсифікованості і, як наслідок, зменшення залежності від кон'юнктури насвітових ринках одного чи двох видів продукції. [1]
Кріммита для диверсифікованості заради стабільності, наприклад, в ЄвропейськомуСоюзі розроблений ефективний механізм ціноутворення, розроблений по кожномувиду сільгосппродукції і для кожного регіону. Установлюються кілька категорійцін — індикативні ціни, обумовлені Співтовариствами як бажані, мінімальні ціниімпорту чи граничні, мінімальні продажні ціни, гарантовані виробникуінтервенціями, офіційними організаціями.
Захист молодихгалузей. Захисне мито необхідне для того, щобдати можливість затвердиться новим галузям вітчизняної промисловості.Тимчасовий захист молодих національних фірм від твердої конкуренції більшзрілих і тому на сучасний момент більш ефективних іноземних фірм дозволяєгалузям, що народжуються, зміцніти й стати ефективними виробниками.
Захист віддемпінгу. Ціль демпінгу — завоювання товаром чигрупою товарів зовнішнього ринку шляхом продажу товарів на світовому ринку зацінами нижче внутрішніх. Надалі збитки покриваються шляхом підвищення цін назовнішньому ринку, а потім і за рахунок проникнення в економікукраїн-імпортерів.
Вважається, щотарифи необхідні для захисту вітчизняних фірм від іноземних виробників, щозбувають на ринку країни свою надлишкову продукцію за демпінговими цінами нижчеїї собівартості.[2] Існуєдві причини, чому іноземні фірми можуть бути зацікавлені в продажі своїхтоварів за цінами нижче собівартості. По-перше, ці фірми можуть використовуватидемпінг для придушення місцевих конкурентів, захоплення монопольного положенняна ринку і наступного підвищення цін. По-друге, демпінг може бути складноюформою цінової дискримінації — призначення різних цін різним клієнтам. З метоюмаксимізації своїх прибутків іноземний продавець може прийняти рішення прореалізацію своєї продукції за високими цінами на монополізованому внутрішньомуринку й скиданні надлишкової продукції за низькими цінами на зовнішні ринки.Надлишкові обсяги виробництва можуть бути необхідні для зниження витрат наодиницю продукції при великомасштабному виробництві.
У зв'язку з тим, що демпінг викликаєобґрунтовану заклопотаність, відповідно до законодавства багатьох країн, вінзаборонений. У тих випадках, коли демпінг має місце і завдає шкоди вітчизнянимфірмам, уряд вводить «антидемпінгове мито» на відповідні товари.Однак обвинувачення у використанні демпінгу повинні ретельно перевірятися длявизначення їхньої обґрунтованості, оскільки деякі іноземні фірми іноді дійснороблять деякі товари з більш низькими витратами. Зловживання антидемпінговимзаконодавством може збільшити ціну імпорту, а конкуренція на місцевому ринкуобмежиться, що дозволить вітчизняним фірмам підняти ціни за рахунок споживачів.
Аргументів накористь протекціонізму багато, але вони не ґрунтовні. У відповідних умовахаргумент про необхідність захисту молодих галузей промисловості виступає яксправедливе виключення, що має економічне виправдання. Аргумент на користьсамозабезпеченості може використовуватися для обґрунтування протекціонізму звійськово-політичних позицій. Однак обидва ці аргументи заслуговують дужесерйозної критики, тому що вони ігнорують можливість використовуватиальтернативні засоби для стимулювання промислового розвитку і військовоїсамозабезпеченості. Більшість інших аргументів є багато в чому емоційнимизакликами, заснованими на напівправді й вимислах. Вони відзначають тількибезпосередні і прямі наслідки захисного мита, ігноруючи просту істину, що вкінцевому рахунку країна повинна імпортувати для того, щоб експортувати.
1.2Свобода торгівлі
Політика«свободи торгівлі» спрямована на всіляке заохочення імпорту й експорту товарівшляхом встановлення мінімального рівня мита чи звільнення від нього цілком.
Чому мито йквоти застосовуються у світовій практиці, якщо відомо, що вони перешкоджаютьвільній торгівлі й у такий спосіб знижують економічну ефективність? У той часяк країни в цілому виграють від вільної міжнародної торгівлі, окремі галузі йгрупи постачальників ресурсів можуть виявитися в числі потерпілих. Легко зрозуміти,чому групи підприємців, зайнятих таким виробництвом, намагаються зберегти абополіпшити свої економічні позиції, переконуючи уряд, ввести тарифи чи квоти длязахисту їх від шкідливого впливу вільної торгівлі.
Ліквідаціїперешкод у взаємній торгівлі сприяє економічна інтеграція. Інтеграція — об'єктивний процес розвитку стійких економічних зв'язків і поділу працінаціональних господарств, що близькі за рівнем економічного розвитку.Інтеграція охоплює зовнішньоекономічний обмін і сферу виробництва, а також ведедо тісного переплетення національних господарств, до створення регіональнихгосподарських комплексів. На характер і рушійну силу інтеграції впливаютьособливості країн. Основна причина інтеграції — вимоги високорозвиненихпродуктивних сил, що переросли рамки національних господарств. Економічнаінтеграція розвивається в регіональному аспекті.
Для українськоїекономіки також необхідна інтеграція у світове господарство, що припускає деякулібералізацію зовнішньоекономічної діяльності. Для того, щоб країна, що сталана такий шлях розвитку, одержала вигоду, необхідні наступні умови[3]:
• Країни, лібералізуючиторгівлю, повинні знаходитися у фундаментальній рівновазі, і лібералізаціяторгівлі не повинна її порушувати (під фундаментальною рівновагою розумієтьсястабільність економічного становища країни, критеріями якого є«помірні» темпи інфляції, «прийнятний» рівень безробіття ірівновага платіжного балансу. Перші два елементи складають показникивнутрішньої рівноваги, останній — зовнішньої). Однак, як відомо, ослабленняторгових бар'єрів загострює проблему внутрішнього і зовнішнього балансу. Звідсивиникає необхідність протекціонізму.
• Існування міжнародної гармоніїінтересів. Через свободу торгівлі, що теоретично вигідна всім, ця гармоніяінтересів і здійснюється. Але справа ускладнюється двома обставинами. По-перше,більш розвинені країни мають більший виграш від свободи торгівлі. По-друге,оскільки військові інтереси домінують над економічними, одних тількиекономічних факторів мало для установлення чи відновлення гармонії, що напрактиці не просліджується.
• Рівність можливостей, забезпечуванасталістю масштабів виробництва і конкуренцією. Ця умова має на увазівідсутність всякої дискримінації й одержання одними виробниками переваг передіншими, а також безперешкодне пересування товарів і факторів виробництва. Наділі при наявності економії від масштабів і при закріпленні технологічноїпереваги свобода торгівлі означає однобічні переваги для великих фірм іпередових країн і приводить до менш раціонального розподілу світових ресурсів впорівнянні з протекціонізмом. У рамках тієї чи іншої країни уряд повиненобмежувати монополістичні методи ведення конкурентної боротьби і надаватиособливі пільги малим підприємствам, не здатним поодинці протистоятисуперникам-гігантам.
• Наявність ефективної міжнародноїфінансової системи. Часи золотого стандарту з автоматичним регулюваннямзовнішнього балансу пройшли, а в умовах політичної й економічної нестабільностіприродним для урядів є прагнення створити резерви конвертованої валюти, щодосягається за рахунок позитивного зовнішнього балансу. Якщо країна не маєструктурного надлишку зовнішнього балансу і не бажає миритися з високим рівнембезробіття, їй залишається один шлях — створити надлишок поточного балансушляхом введення обмежень на імпорт товарів і експорт капіталів.
• Виграш від торгівлі повинен рівномірнорозподілятися між країнами. Для дотримання цієї вимоги всі країни повиннізнаходитись в приблизно рівних стартових умовах у відношенні продуктивності ідоходів. Якщо ж ці умови порушуються, то торгівля сама по собі не може привестидо вирівнювання доходів між країнами. Більш того переваги в рівніпродуктивності і доходів перетворюють свободу торгівлі в ефективний спосібросту добробуту одних країн і регіонів за рахунок інших. Виступати за те, щобкраїни, що знаходяться на різних рівнях розвитку, здійснювали відкритуфінансову і торгову політику значить сприяти збереженню сформованої нерівностіміж країнами.
2. Основні напрямки здійсненнязовнішньоторговельної політики
В основу торгової політики,здійснюваної країнами світового співтовариства, покладені три основнихнапрямки: [4]
1) «Північ-Північ»;
2) «Північ-Південь»;
3) «Південь-Південь».
Торгова політика системи«Північ-Південь» являє собою вертикальну модель міжнародного поділупраці, де країна, що розвивається здійснює вивіз усіх видів ресурсів, а ввозитьтехніку, продовольство і товари тривалого користування. Така модель взаєминвідрізняється відсутністю взаємодоповнюваності економіки, що не властивовзаєминам країн системи «Північ-Північ».
У будь-якому випадку, якщомова йде про торгову політик Півночі чи Півдня, то слід мати на увазі, що вонапроводиться в руслі зовнішньоторговельної чи міжнародної. При цьому перша з нихявляє собою цілеспрямований вплив держави на торгові відносини з іншимикраїнами. У другому ж випадку відображаються колективні інтереси груп країн,монополій, фінансово-торгових і інших угруповань. Світовий досвід здійсненнятакої політики заснований на принципах вільної торгівлі та протекціонізму.
Дослідження при цьомупоказують, що з тимчасового параметру підключення заходів протекціонізму чилібералізації торгівлі всі держави відрізняються одна від одної. Так,наприклад, ряд держав свої реформи починають з жорсткого курсу на керуванняполітикою імпорту, інші ж — з повної її лібералізації. Так, наприклад ПівденнаКорея, Бразилія та інші країни спочатку створювали умови і надали ряд пільг дляввезення тих товарів, які використовувалися виключно для виробництва експортноїпродукції. Подібну методику використовував у своїй політиці Тайвань, депроводилася політика імпортозаміщення. Більш диференційовані прийомиспостерігалися в досвіді Малайзії, де обмеження встановлювалися в залежностівід кількісних параметрів експорту тієї чи іншої продукції, що випускаєтьсяфірмами.
Тим часом для ефективностіторгової політики принципово важливий вибір шляху здійснення імпортозаміщення.Так, багато країн не вважали за потрібне збільшити ступінь обробки експорту івибрали екстенсивний шлях розвитку (Аргентина). Інші країни, наприкладБразилія, пішли по шляху збільшення ступеня глибокої обробки власних товарів. Вумовах динамічно мінливої кон'юнктури світового ринку аргентинський варіантстав гальмом у розвитку економіки, тоді як бразильський — локомотивом росту,оскільки із самого початку був націлений на застосування інтенсивного, а неекстенсивного способу розвитку народного господарства. Звідси видно, щорезультатом торгової політики, що проводиться з використанням першого чидругого методу, будуть різні наслідки в економіці в залежності від вибору цілей,точного визначення «точок росту» і вибору витратного або економічноговаріанта реалізації реформи. Однак слід зазначити, що в порівнянні з початковиметапом реформування економіки, сучасний період характеризується тим, що існуютьвідкриті шлюзи для розвитку економіки, створені передумови для вступу вміжнародні економічні організації, підсилилися принципи регіоналізму. Вибірінструментів державного регулювання в країнах може бути різний, часом обмежений.З цим стикаються в даний час і всі пострадянські держави на шляху вступу доСвітової Організації Торгівлі (СОТ) під вагою тих зобов'язань, які булиприйняті в рамках митних та інших угод.
3. Торговельна політика розвинутих країн
Для вивчення особливостейторговельної політики принциповим є не тільки належність тієї чи іншої країнидо категорії розвинутих або розвиваються. Для виявлення суттєвих елементів тапріоритетності торговельної політики, легше відбити зовнішньоторговельнуполітику кількох розвинених країн.
Торгівельна політика США. Яквідомо, торгова політика будь-якої країни знаходиться в нерозривному зв'язку ззовнішньоекономічною політикою. Змістовність цього взаємозв'язку визначеназначним впливом зовнішньої торгівлі на американську економіку і обумовленістюекспорту-імпорту від стану самої економіки.
Відповідно в числікомпонентів, що визначають зовнішньоторговельну політику, варто назвативідновлення не інфляційного економічного зростання, що маєзагальногосподарський характер, а не суто зовнішньоторговельний. Тим не меншавтономність торгової політики США обумовлюється тим, що вона доповнює політикупосилення стимулів до інвестування, збільшення продуктивності праці йослаблення інфляції.
У торгово-політичноїстратегії США особливе місце займає організація переговорів у рамках Генеральноїугоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Американський урядпроводить реалізацію програм укладення добровільних двосторонніх угод прообмеження експорту відносно до багатьох країн світу. Тільки по сталі такі угодиукладено з 29 країнами світу.
При цьому спостерігаєтьсятака картина: обмеження, введені Японією на імпорт сталі у свою країну,змушують Південну Корею збільшувати її поставки в США. Відчуваючи юридичнувразливість їх торговельної політики, американський уряд схиляє до введенняобмежень експорту, порушуючи принципи ГАТТ. У такій ситуації США переходить відтактики зміни зовнішніх перешкод між партнерами до посилення бар'єрів,створених усередині національних кордонів. Це викликає взаємну перебудову економікі не виключається той факт, що такий шлях вирішення торговельних проблемвідкриває нову сторінку в теорії та практиці міжнародних торгових відносин.Завдяки цьому в поєднанні зі стратегією внутрішньої політики до сьогоднішньогодня США перебувають у стані стабільного економічного підйому.
Торгівельна політика ЄС.
Особливості торгової політикикраїн Європейського Союзу (ЄС) полягають у специфічних факторах, властивихданому регіону, таких як:
вузькість власних ринківтоварів, капіталів і робочої сили;
· обмеженість початкових можливостей розвивати НТП;
· висока значимість зовнішньоекономічних відносин у розвиткукраїни і її загальногосподарської стратегії;
· функціонування 27 держав в умовах спільного ринку.
Європа на зовнішній риноквивозить більш 60% своєї продукції, що значно більше США і Японії, і її часткав експорті-імпорті світу складає 40%. Крім того, Європа торгує в умовахвідсутності бар'єрів між державами, де скасовані кількісні обмеження товарів,митні збори, по відношенню до третіх країн уведений єдиний митний тариф,відсутній митний контроль. До того ж усі вимоги до оформлення вантажопотоківєдині. Аналогічна практика торкнулася і системи регулювання імпорту. Зокрема,діє єдина система контролю, заборони та обмеження на ввезення товарів.Відповідно, вимоги контролю якості і безпеки товарів чітко уніфіковані.Безумовно, право на регулювання торгівлі тією чи іншою країною залишається врозпорядженні національної влади.
Торгівельна політика Китаю.
Нещодавно у СОТ булопроведено огляд торгової політики Китаю. Незважаючи на вражаючий економічнийріст після 2006 р., ця країна стикається з проблемами поглиблення нерівностідоходів, що посилюється розривом між заощадженнями та інвестиціями, а також зіншими проявами дисбалансу в економіці.
Зараз економіка Китаю єтретьою за величиною економікою світу, Китай вийшов на третє місце в світі заобсягом торгівлі. Незважаючи на таке підвищення статусу країни і збільшеннясереднього рівня доходів на душу населення, зберігається ряд проблем, включаючинерівність доходів, збільшується розрив між заощадженнями та інвестиціями, атакож незбалансований ріст, який більшою мірою визначається інвестиціями таекспортом, а не споживанням.
Митні тарифи, як і раніше,залишаються основним інструментом Китаю в галузі торговельної політики, хочачастка імпортних мит складала 3,3% від податкових надходжень в 2008р.Спостерігається деяке скорочення китайських нетарифних бар'єрів, зокрема, числотарифних позицій, на які автоматично поширюються вимоги до ліцензування імпорту.У 2006 р. були скасовані тарифні квоти для соєвої олії, пальмової олії і деякихсортів рапсової олії.
Набули чинності дві підписаніКитаєм угоди про вільну торгівлю (УВТ): УВТ між Китаєм і Чилі (у жовтні 2006р.) та УВТ між Китаєм і Пакистаном (у липні 2007 р.).
Китай продовжує застосовуватирізні торгові інструменти, щоб стимулювати інвестиції у високі технології,заохочувати інновації і охорону навколишнього середовища (наприклад, за рахунокскорочення споживання енергії). До таких інструментів відносяться податковіпільги, неподаткові субсидії, заходи контролю цін і різні форми «керівнихвказівок», включаючи галузеві стратегії для окремих секторів.
Одним із цікавих аспектівторговельної політики Китаю є застосування експортних мит, скорочення податковихпільг з ПДВ, вимог ліцензування та інших торговельних заходів для того, щобякщо не припинити, то хоча б обмежити експорт числа товарів, які призводять доспоживання значних обсягів природних ресурсів та енергії.
Показовим прикладом єнещодавнє підвищення Китаєм тимчасових тарифів для 142 тарифних позицій з метоюскорочення експорту високоенергоємних і забруднюючих навколишнє середовищетоварів, а також продуктів, які споживають значну кількість сировиннихматеріалів.
Торгівельна політика Росії.
Стратегічним напрямомторговельної політики РФ є подальша інтеграція Росії у світове економічнеспівтовариство з метою максимального використання зовнішньоекономічних зв'язківдля реалізації довгострокової структурної розбудови російської економіки. Однаку сучасній системі світогосподарських зв'язків Росія бере участь поки восновному за рахунок розширення торгівлі товарами, переважно сировиною іматеріалами. Росія слабко залучена в міжнародну кооперацію виробництва,торгівлю послугами, міжнародну міграцію капіталу у формі прямих інвестицій, атакож у науково-технічний та інформаційний обмін. Економіка Росії виявиласязалежною від експорту вузького кола товарів, насамперед паливно-сировинноїгрупи, а також від імпорту багатьох споживчих товарів. Ступінь її відкритостіна певному етапі перестала відповідати внутрішнім можливостям країни, масштабамі глибині проблем, що стоять перед нею.
Приєднання Росії до Світовоїорганізації торгівлі (СОТ) дозволить більш ефективно сприяти розвиткуекспортних можливостей російських виробників, створить умови для просування назарубіжні ринки вітчизняних товарів з більш високим ступенем переробки. Цедозволить розширити структуру російського експорту, забезпечить поліпшеннядоступу російських товарів та послуг на зарубіжні ринки та збільшить ступіньзахищеності вітчизняних виробників на російському і зарубіжному ринках. ЗаразРосія поки знаходиться поза рамками дії узгодженого «кодексу поведінки»учасників світового зовнішньоекономічного обміну і не може використовуватимеханізм вирішення спорів у рамках СОТ у випадках дискримінації торговихінтересів російських виробників. Сьогодні це найбільш яскраво проявляєтьсястосовно російської сталеливарної і хімічної продукції.
Встановлений у Росіїзовнішньоторговельний режим лібералізований до рівня промислово розвиненихкраїн з усталеними ринковими відносинами. Це дозволяє створювати навнутрішньому, ринку конкурентне середовище, забезпечувати його наповненнятоварами і послугами, обсяг яких здатен задовольнити потреби, як виробничогосектора, так і населення.
В даний час обмежувальнізаходи (головним чином антидемпінгові мита і погрози застосування таких) повідношенню до російських товарах використовують ЄС і ще 11 країн (США, Канада,Туреччина, Індія та ін.) У зв'язку з цим ведеться постійна робота щодо усуненняштучних бар'єрів, що стримують експорт російських товарів, шляхом врегулюванняторгових суперечок.
Торгівельна політика НовоїЗеландії.
За даними останнього оглядуторговельної політики, проведеного СОТ, Нова Зеландія увійшла до числа найбільшвідкритих економік світу, завдяки своїй «обачній макроекономічній політиці».Разом з тим країні слід попрацювати над підвищенням продуктивності праці таскоротити залежність від закордонних запозичень. У результаті тривалоїлібералізації і реструктуризації, що проводиться протягом останніх шести років,Нова Зеландія домоглася середньорічного зростання ВВП в 3,2%.
Нова Зеландія скоротила чискасувала багато зі своїх і без того низьких тарифів, особливо насільськогосподарську продукцію. Крім того, ця країна також обмежилазастосування нетарифних торговельних бар'єрів у торгівлі продуктами рослинногоі тваринного походження.
СОТ прогнозує, що в цьомуфінансовому році зростання ВВП Нової Зеландії сповільниться через економічнийспад. Нова Зеландія має статус країни з «високий рівнем розвитку людини» заіндексом ООН, зайнявши в 2009 р. 20-е місце з 179 можливих. Уряд цієї країнивважає підвищення продуктивності праці одним із своїх пріоритетів.
Нова Зеландія зберегла своюприхильність багатостороннім торговельним переговорам раунду Доха. Крім цихпереговорів, країна уклала двосторонні і багатосторонні торговельні угоди збільшістю своїх основних торговельних партнерів. Торговельна угода міжАвстралією і Новою Зеландією містить найбільш ліберальні умови в світі, іобидві країни мають намір створити єдиний економічний ринок. Австралія єнайбільшим торговим партнером Нової Зеландії. Крім того, Нова Зеландія маєугоди про вільну торгівлю з Китаєм і з Асоціацією країн Південно-східної Азії(АСЕАН), а також бере участь у переговорах щодо розширення Угоди проТранс-Тихоокеанське стратегічне економічне партнерство для включення до ньогоСША, Австралії, Перу та В'єтнаму.
Висновок
Міжнароднаторгівля є засобом, за допомогою якого країни можуть розвивати спеціалізацію,підвищувати продуктивність своїх ресурсів і в такий спосіб збільшуватизагальний обсяг виробництва.
Протекціоністськаторгова політика встановлюється державою по наступним причинах і для досягненнянаступних цілей:
- необхідність забезпечення оборони;
- збільшення внутрішньої зайнятості;
- диверсифікованість заради стабільності;
- захист молодих галузей.
Політика«свободи торгівлі» спрямована на всіляке заохочення імпорту й експорту товарівшляхом встановлення мінімального рівня мита чи звільнення від нього цілком.Ліквідації перешкод у взаємній торгівлі сприяє економічна інтеграція. Інтеграція- об'єктивний процес розвитку стійких економічних зв'язків і поділу працінаціональних господарств, що близькі за рівнем економічного розвитку.
В основу торгової політики,здійснюваної країнами світового співтовариства, покладені три основнихнапрямки:
4) «Північ-Північ»;
5) «Північ-Південь»;
6) «Південь-Південь».
У торгово-політичноїстратегії США особливе місце займає організація переговорів у рамках Генеральноїугоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ). Американський урядпроводить реалізацію програм укладення добровільних двосторонніх угод прообмеження експорту відносно до багатьох країн світу.
Особливості торгової політикикраїн Європейського Союзу (ЄС) полягають у специфічних факторах, властивихданому регіону, таких як: вузькість власних ринків товарів, капіталів і робочоїсили; обмеженість початкових можливостей розвивати НТП; висока значимістьзовнішньоекономічних відносин у розвитку країни і її загальногосподарськоїстратегії; функціонування 27 держав в умовах спільного ринку.
Одним із цікавих аспектівторговельної політики Китаю є застосування експортних мит, скороченняподаткових пільг з ПДВ, вимог ліцензування та інших торговельних заходів длятого, щоб якщо не припинити, то хоча б обмежити експорт числа товарів, якіпризводять до споживання значних обсягів природних ресурсів та енергії.
Стратегічним напрямомторговельної політики РФ є подальша інтеграція Росії у світове економічнеспівтовариство з метою максимального використання зовнішньоекономічних зв'язківдля реалізації довгострокової структурної розбудови російської економіки.
У результаті тривалоїлібералізації і реструктуризації, Нова Зеландія домоглася середньорічногозростання ВВП в 3,2%, а також скоротила чи скасувала багато зі своїх і без тогонизьких тарифів, особливо на сільськогосподарську продукцію.
Списоквикористаної літератури
1. Дахно, І.І. Світова економіка:навчальний посібник / І. І. Дахно. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: ЦУЛ, 2008.- 280 с.
2. Козик, В.В. Міжнародні економічнівідносини: навчальний посібник / В. В. Козик, Л. А. Панкова, Н. Б. Даниленко. — 6-тє вид., стереот. — К.: Знання, 2006. — 406 с.
3. Передерій, О.С. Міжнародні економічнівідносини: навчальний посібник / О. С. Передерій; Мін-во освіти і наукиУкраїни, Закарпатський держ. ун-т. — К.: ЦНЛ, 2006. — 274 с.
4. Романчиков, В.І. Міжнародні економічнівідносини: навчальний посібник / В. І. Романчиков, І. О. Романенко. — К.: ЦУЛ,2008. — 256 с.
5. Руденко, Л.В. Міжнароднікредитно-розрахункові та валютні операції: підручник / Л. В. Руденко. — Вид.2-ге, перероб. і доп. — К.: ЦУЛ, 2007. — 632 с.
6. Цыпин, И.С. Мировая экономика: учебник/ И. С. Цыпин, В. Р. Веснин. — М.: ТК Велби: Проспект, 2007. — 248 с.
7. Шевчук, В.О. Міжнародна економіка:теорія і практика: підручник / В. О. Шевчук. — 2-ге вид., перероб. і доп. — К.: Знання, 2008. — 663 с.