«Теоретичнімоделі економічного зростання (economic growth models) та їхня роль для країн,що розвиваються і країн з перехідною економікою»
Зміст
Резюме
Вступ
Теоретична частина
Аналітична частина
Практично-рекомендаційна частина
Висновки
Додатки
Резюме
Економічнезростання є однією з найважливіших суспільних проблем, до якої постійнозвернута найпильніша увага економістів і політиків. Саме темпи економічногозростання визначають динаміку економічного розвитку країни, її авторитет наміжнародній арені та історичні перспективи.
Актуальність темиполягає в тому, що економічне зростання — це найважливіша макроекономічнакатегорія, яка є показником не лише абсолютного збільшення обсягів суспільноговиробництва, а й здатності економічної системи задовольняти зростаючі потреби,підвищувати якість життя. Саме тому, на нашу думку, економічне зростаннявключається до числа основних цілей суспільства поряд з економічною свободою,економічною ефективністю тощо.
Актуальністьобраної теми курсової роботи не викликає сумніву, адже лише економічнезростання дає можливість більш повного задоволення суспільних і особистихзростаючих проблем, зростання національного продукту і доходу, а на цій основі— підвищення добробуту нації. Недарма перед Україною зараз гостро сталанеобхідність в зростанні темпів економічного зростання у зв’язку з низькоюефективністю національної економіки. Пошук шляхів його досягнення є одним зпріоритетних проблем для нашої країни.
Метою виконаннякурсової роботи є вивчення теоретичних моделей економічного зростання та їхосновних факторів, їхня роль для країн, що розвиваються і країн з перехідноюекономікою, дослідження їхніх показників в сучасних умовах розвитку України.
Задачі курсовоїроботи:
— висвітлитипоняття, сутність та зміст моделей економічного зростання;
— проаналізуватисучасні моделі економічного зростання;
— розглянутиособливості моделей економічного зростання в Україні.
Вступ
Внаціональній економіці постійно відбуваються кількісні і якісні зміни, якіторкають усіх її сфер — виробництва, розподілу, обміну і споживання. Вирішальнимипри цьому стають зміни в виробництві національного продукту. Відомо, що, коли впроцесі відтворення відбувається зростання обсягу чи якості національногопродукту, то здійснюється економічне зростання.
Вивченнясутності такого макроекономічного поняття як «економічне зростання» є дужеважливим та цікавим завданням. Існує чимало розроблених моделей економічногозростання, які мають змогу роз’яснити ти чи інші практичні політики-економічнінапрямки суспільства щодо досягнення бажаного збільшення економічного розвиткукраїни, а саме тому і добробуту кожного її громадянина.
Економічнезростання означає збільшення реального ВВП країни за рік порівняно з попереднімроком. Воно дає змогу повніше задовольняти потреби людей, скорочуватитривалість робочого дня і збільшувати час відпочинку, подовжувати тривалістьосвітньої і професійної підготовки молодого покоління, полегшує розв'язанняпроблеми обмеженості ресурсів. Загалом економічне зростання дає нації змогуповніше реалізувати поставлені економічні цілі та здійснювати нові виробничі йсоціальні програми.
Країни, що розвиваються,стикаються з величезними труднощами в поєднанні чотирьох факторів економічногозростання – природних ресурсів, трудових ресурсів, капіталу та технології. Цітруднощі підсилюються різноманітними соціокультурними та інституційнимиперепонами. Внаслідок усіх цих обставин більшість країн, що розвиваються,потрапило в закляте коло бідності. Для прискорення свого розвитку слаборозвинутікраїни ставлять на порядок денний реформу міжнародних економічних відносин,що дасть змогу створити “новий світовий економічний порядок”.
Теоретична частинаЕкономічне зростання і його типи
Розширеневідтворення суспільного продукту втілюється в економічному зростанні. Від розв'язанняпроблеми економічного зростання залежить створення відповідних основсоціально-економічного прогресу суспільства, перспектив зростання національногобагатства та добробуту кожної людини.
Економічнезростання і розширене відтворення — це ідентичні, проте не тотожні поняття.Розширене відтворення належить як до макрорівня (національне і світовегосподарства), так і до мікрорівня (підприємство, фірма, галузь). Якщо йдетьсяпро розширене суспільне відтворення, то в центрі знаходиться проблема пропорційностів зростаючому суспільному виробництві, увага акцентується накапіталонагромадженні та підвищенні суспільної продуктивності праці.
Економічнезростання переважно характеризує цілі економічні системи, наприкладгосподарство країни, групи країн, тобто належить в основному до макрорівня.Головна увага приділяється таким показникам, як валовий продукт, національнийдоход, зайнятість, суспільний капітал тощо. Вони характеризують абсолютнірезультати господарської діяльності макроекономічних об'єктів. Такі показникитакож необхідні для зіставлення макроекономічних об'єктів, що мають різніякісні характеристики, наприклад національних економік, які знаходяться нарізних рівнях розвитку, або суспільств, які відрізняються структурою своїхпродуктивних сил.
Економічнезростання означає регулярне, стійке розширення масштабів діяльності даноїгосподарської системи, яке виявляється у збільшенні розмірів застосованоїсуспільної праці і виробленого продукту — товарів і послуг. При розглядіекономічного зростання головною стає проблема кількісного та якісного розвиткувиробництва і поліпшення його структури.
Механізмекономічного зростання розглядають у чистому вигляді, абстрагуючись відконкретних соціально-економічних відносин виробництва. Крім території таприродних ресурсів можна назвати такі загальні фактори економічного зростання:народонаселення, заощадження і науково-технічний прогрес. Так, самодіяльначастина населення формує ринок робочої сили і є головною продуктивною силоюсуспільства. Динаміка народонаселення безпосередньо впливає на загальні розміритрудових ресурсів, їх склад, а також на зайнятість. Разом з тим населення вцілому є елементом сукупного попиту і споживання; зміни в ньому впливають наструктуру й динаміку національного ринку і споживання, а через них — навиробництво.
Ззаощадженням пов'язане зростання суспільного капіталу, а разом з тим івиробничого потенціалу, від розмірів і якісних характеристик якого залежатьвипуск продукції, кількість і якість товарів і послуг, що створюються за участюживої праці. Науково-технічний прогрес виступає у вигляді як уже втіленого,тобто діючої техніки і технології, так і такого, що має бути застосований увиробництві на основі підготовлених теоретичних і практичних розробок. Упершому випадку йдеться про дійсно досягнутий науково-технічний рівеньвиробництва, в другому — про потенційний.
Економічнезростання виявляється в конкретній динаміці кількісного збільшення та якісногоудосконалення суспільного продукту і факторів його виробництва. Розрізняють дваосновних типи економічного зростання — екстенсивний та інтенсивний — залежновід того, за рахунок чого досягається розширене відтворення.
Екстенсивнийтип економічного зростання — це розширення виробництва на основі кількісногозбільшення його функціонуючих факторів при збереженні попередніх техніко-технологічнихі кваліфікаційних параметрів їх. Це розширення виробництва за рахунок збільшеннякількості тих самих засобів і предметів праці, робочої сили тієї самоїкваліфікації при практично незмінних економічних виробничих відносинах. Затаких умов продуктивність праці та ефективність її залишаються фактично незмінними.
Інтенсивнийтип економічного зростання — це розширення виробництва на основі якісногополіпшення його функціонуючих факторів при вдосконаленні організаційно-економічнихвідносин виробництва (поділ праці, спеціалізація та кооперування виробництватощо). Таке зростання досягається за рахунок підвищення кваліфікаціїпрацівників, розвитку їх професіоналізму, застосування принципово нових засобіві предметів праці, раціональнішого використання виробничого потенціалу. Прицьому зростають продуктивність праці та їх ефективність.
Основнимиджерелами інтенсивного економічного зростання є, по-перше, підвищенняефективності живої праці, її продуктивності; по-друге, підвищення ефективностіуречевленої праці на основі зростання віддачі функціонуючої техніки,технології, засобів праці в цілому, їх принципового оновлення та зниженнявитрат предметів праці на одиницю виробленого продукту. Особлива роль у процесіінтенсивного економічного зростання належить НТП.
Кожнийз типів економічного зростання на практиці не існує в чистому вигляді. Тому вреальному житті існують переважно екстенсивний або переважно інтенсивний типекономічного зростання. Збільшення ролі і частки інтенсивного типу економічногозростання називається інтенсифікацією економіки. Відбуваються якісні зміни увзаємовідносинах суспільства і природи, гострішою стає проблема природо охоронияк особливої сфери діяльності суспільства. За умов сучасної НТР проблемиприродного навколишнього середовища, екологічні проблеми перетворилися вглобальні. Для виживання людства стало необхідним формування єдиноїеколого-економічної системи відтворення. Розв'язання еколого-економічних проблемможливе через використання досягнень НТР та соціальний прогрес людства в умовахмиру і міжнародної безпеки.
Поняттяекономічного зростання відображає передусім характер використання продуктивнихсил суспільства. Більш осяжним і широким є поняття економічного розвитку. Порядз характером використання продуктивних сил суспільства воно включає такожеволюцію економічної системи в цілому, зокрема всіх підсистем економічнихвиробничих відносин, у тому числі й соціально-економічних, як суспільної формиіснування продуктивних сил. Під час зміни, вдосконалення виробничих відносин відповіднодо вимог розширеного відтворення створюються умови для економічного зростання.Ресурси економічного росту
Доосновних факторів (ресурсів) економічного росту відносяться праця, земля такапітал. У свою чергу, кожний з них — сукупність факторів «другогопорядку». Так, капітал — це будинки, спорудження, устаткування,сировина, паливо тощо, які по різному впливають на створюваний ВНП. До капіталуможна віднести і НТП, вплив якого на величину і структуру ВНП постійно зростає.Безумовно, до числа зовнішніх факторів економічного росту треба віднести ісукупний попит суспільства, тому що саме він виступає «основним локомотивом»економічного росту як у кількісному, так й в структурному і якісному аспектах.Очевидно, усі фактори, за винятком сукупного попиту, відносяться до факторівпропозиції.
Кожнийз ресурсів постійно змінюється в залежності від інших ресурсів, а також відсоціально-економічного розвитку суспільства, і виконує різні функції у впливіна економічний ріст. Він виміряється різними показниками — ціннісними інатуральними (дод. 1).
Основна проблематеорії економічного зростання полягає в тому, яким чином можна збільшити обсяг виробничихпотужностей або досягти збільшення потенційного рівня ВВП.
Вирішення проблем економічногозростання передбачає застосування різних моделей економічного зростання.
Із концепціїКейнса безпосередньо випливало абстрактне рівняння, основною ланкою якогобуло врахування реалізації продукції. Воно передбачало рівновелике зростаннявиробництва й агрегатного попиту як умову динамічної рівноваги. Обов’язковарівновага заощаджень та інвестицій та обов’язкове повернення отриманого доходуу процес виробництва призводили тільки до збереження незмінного стану. Призначеннямоделі Кейнса полягало в тім, щоб змусити економіку працювати на підставівзаємодії тільки існуючих величин, беручи до уваги тільки наявні ресурси. Отже,йшлося більше про те, щоб дати хід тому, що суспільство вже мало. У періодКейнса на передньому плані була тенденція хронічного надлишку капіталу ізв’язана з нею тенденція хронічного масового безробіття. За цих умов Кейнсакцентував увагу на одному боці інвестиційного процесу — так званому «дохідномуефекті» (відкладаючи набік його «виробничий ефект»). Зміст «дохідного ефекту»інвестицій полягає у тому, що зростання інвестицій веде до підвищення доходів,яке збільшує споживацький попит, що, у свою чергу, стимулює збільшеннявиробництва.
Неокласична модель економічногозростання – теорія або використовувана модель для пояснення довгострокових напрямів економічного зростання розвинених країн. Ця модель наголошує на можливості нагромадження капіталу, тобто зростання капіталоозброєності праці і технічних змін при поясненні потенційного реального ВВП.
Складнішими системамимоделювання є багатофакторні моделі економічного зростання Е. Хансена, Д.Хікса, Д. Дьюзенберрі. Ці моделі є неокейнсіанськими, модифікованими за рахунокзапровадження в базові (однофакторні) моделі механізму циклічних коливань, змінгалузевої структури виробництва, впливу науково-технічного прогресу, аналізу тазалучення конкретних економічних даних. Теорії економічного зростання, щозросли з кейнсіанської концепції, дали поштовх серйозним статистичнимрозробкам, глибшому вивченню економічної кон’юнктури для розширеннявикористання математичних методів у економічних дослідженнях.
Неокейнсіансіанськамодель мультиплікатора-акселіратора є моделлю циклічності економічного розвитку. Відповідно до даної концепції імпульсом для виникнення циклічних коливань векономіці служить автономне збільшенняякої-небудь складової автономного попиту.Ріст сукупного попиту, як випливає з кейнісіанської теорії, породжує мультиплікативний ефект, у результаті якого кінцевий приріст національного доходу перевищує початковийприріст сукупного попиту на розмір, рівний значеннюмультиплікатора автономних витрат. Доти, покиекономіка має вільні виробничі потужності, ріст сукупногопопиту задовольняється за рахунок залученняу виробництво вже наявних потужностей. У цьому випадку спостерігається лише одиничний імпульс, недостатній проте для виникнення циклічних коливань.Якщо ж на наявних виробничих потужностяхзадовольнити ріст сукупного попиту неможливо,то підприємці змушені здійснювати індуційовані інвестиції для створення додаткових потужностей.
У результаті виникає ефект взаємодії мультиплікатора й акселератора: приріст сукупного попиту викликає індуційовані інвестиції, останні збільшують сукупний попит, що, у свою чергу, викликає нові індуційовані інвестиції. Схематично процесвзаємодії мультиплікатора-акселератора можна подати так: