Прикордонні території України та Росії, що об'єдналися в рамки єврорегіонів "Слобожанщина" та "Ярославна"

Зміст
Вступ
РОЗДІЛ I. Теоретичні засади транскордонногоспівробітництва
1.1 Сутнісні характеристикитранскордонного співробітництва
1.2 Правові аспекти транскордонногоспівробітництва в Україні
Висновки до розділу I
РОЗДІЛ II. Розвиток транскордонногоспівробітництва між Україною та Росією, роль єврорегіонів
2.1 Чинники розвитку співробітництвау прикордонних регіонах України та Росії
2.2 Аналіз та особливості організаціїєврорегіонів України та Росії
2.2.1 Особливості формування тарозвитку єврорегіону „Слобожанщина”
2.2.2 Характеристика діяльностієврорегіону „Ярославна”
Висновки до розділу II
РОЗДІЛ III. Шляхи вдосконаленняєврорегіональної співпраці України та Росії
Висновки до розділу III
Висновки
Список використаних джерел та літератури
Додатки

Вступ
В умовах розвиткуглобалізаційних та інтеграційних процесів виникла необхідність включеннярегіону в активну міжнародну діяльність. Процеси розширення ЄвропейськогоСоюзу, різні ступені участі у них України, утворення нових союзів, розвитокпрограм щонайширшого спрямування, зумовили необхідність пошуку нових шляхівреформування економічних зв'язків областей та залучення до господарськихпроцесів у регіонах нових потенційних інвесторів та надання сприяння вжепрацюючим підприємствам.
Транскордоннеспівробітництво активізувалося після розпаду Радянського Союзу. У незалежнійУкраїні 17 адміністративних областей стали прикордонними. Вздовж периметрадержавного кордону були створені єврорегіони, вільні економічні зони, які формують стратегію по співпраці з Росією, Білоруссю,країнами Центральної та Південно-Східної Європи. В останні роки транскордонному співробітництву України із сусіднімидержавами надається багато уваги, що підтверджується як на найвищому державномурівні, так і на регіональному. Про це свідчить не тільки практика уже діючих єврорегіонів, а й прийнятазаконодавча база, матеріали конференцій, форумів тощо.
Актуальністьтеми. Україна — це держава, дві треті областей якої є прикордонними, і це даєнашій країні значний потенціал для розвитку транскордонного співробітництва ізокрема, єврорегіонів, що, в свою чергу, підтверджує актуальність проблеми.
Об’єктдослідження. Прикордонні території України та Росії, що об’єдналися в рамкиєврорегіонів «Слобожанщина» та «Ярославна».
Предметдослідження. Співробітництво України та Російської Федерації у прикордоннихтериторіях та спільно створених єврорегіонах.
Мета дослідження.Аналіз транскордонного співробітництва України та Росії в рамках євроргіонів«Слобожанщина» та «Ярославна».
Відповідно допоставленої мети визначено наступні завдання:
— установити, щотаке транскордонне співробітництво, визначити та проаналізувати розвитоктранскордонного співробітництва між Україною та Російською Федерацією;
— охарактеризувати основні чинники транскордонного співробітництва в прикордоннихрегіонах; дати характеристику діяльності єврорегіонів “Слобожанщина” та“Ярославна”;
— проаналізуватинапрямки активізації транскордонного півробітництва України та Росії.
Хронологічнірамки. Робота охоплює період активізації транскордонного співробітництва міжУкраїною та Росією починаючи з 1994 року до 2010 року.
Територіальнірамки. Прикордонні території України та Росії, зокрема Харківську та Сумськуобласті України та Белгородську та Курську області Російської Федерації.
Практичнезначення роботи. Роботу можна використовувати під час практичних та лекційнихзанять, зокрема з предметів, що вивчабть регіональний розвиток країн:«Регіональний аналіз словянських країн», «Політика країн регіону».
Методи дослідження.У роботі було використано порівняльний та системний методи дослідження. Задопомогою порівняльного методи було дослідженно теоретичне поняттятранскордонного співробітництва та його значення для розвитку українськихприкордонних зон. Також було системно проаналізовано спільні україно–російськітранскордонні регіони.
Структурадослідження.Робота складається із трьох розділів, вступу, висновків, та списку використаноїлітератури. У першому розділі розглядаються теоритичні засади транскордонногоспівробітництва, та правові аспекти даного співробітництва в Україні. У другомурозділі охарактеризовані чинники формування єврорегіонів у прикордонних зонахта діяльність єврорегіонів “Ярославна” та “Слобожанщина”. У третьому розділіописується шляхи вдосконалення транскордонної співпраці України та Росії.
Аналізвикористаної літератури. У даній роботі було використано різну літературу,зокрема офіційні документи, періодичні видання такі як «Регіональна економіка»,«Економічний часопис» та інші, а також інформаційно – довідкову літературу таінтернет ресурси. Варто зазначити, що проблеми транскордонного співробітництва аналізуються в багатьох наукових працях, зокрема в таких авторів як: З. Петренко, О. Стельмаха, П.Бєленького, М. Долішнього, М. Лендьєл, Н.Луцишина, Ю. Макогона, С. Максименко, М. Максимюка, Є. Кіш та інших.

Розділ I. Теоретичні засади транскордонногоспівробітництва
1.1 Сутнісніхарактеристики транскордонного співробітництва
Розширенняглобалізаційних процесів у XX ст. підвищило значення транскордонного співробітництва регіонів. Міжрегіональне татранскордонне співробітництво має вигляд розроблених, проте спільних програмекономічної, культурної та гуманітарної взаємодії. Це співробітництвоспрямоване на координацію взаємних зусиль і здійснення узгоджених заходів урізних сферах життєдіяльності того чи іншого регіону. Така діяльністьпередбачає прискорення соціально-економічного розвитку транскордонних регіонівта країни в цілому. Метою транскордонного співробітництва є усунення негативнихнаслідків прикордонного розміщення територій, тобто їх віддаленості відголовних економічних центрів країни і одночасно використання тих можливостей,які відкриваються у зв’язку із близькістю території сусідньої країни. Такаспівпраця є істотним чинником поліпшення міждержавних відносин, виникнення стосунківпорозуміння, а також, що не є менш важливим, налагодження більш чітких тапоставлених у відповідні рамки та строки економічних відносин. Транскордоннеспівробітництво в умовах розвитку інтеграційних процесів має властивістьприскорювати процеси вирівнювання якості життя населення прикордоннихтериторій, сприяти досягненню вільного переміщення товарів, капіталів і людейчерез кордон. Воно забезпечує мобілізацію місцевих ресурсів та підвищенняефективності їх використання, робить можливим об’єднання зусиль для вирішенняспільних проблем у транскордонному регіоні. Якщо ж прослідкувати історію появипоняття про транскордонне співробітництво, то першою цей термін ввелаЄвропейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво міжтериторіальними громадами або владою, підписана у Мадриді 21 травня 1980 року [12; с.345].
Узазначеній Конвенції транскордонне співробітництво визначається як «… будь-якіспільні дії, спрямовані на посилення та поглиблення добросусідських відносинміж територіальними общинами або властями, що знаходяться під юрисдикцією двохабо декількох договірних сторін, а також укладання з цією метою будь-якихнеобхідних угод або досягнення домовленостей» [12; с. 345].
Першим транскордонним утворенням є єврорегіон «Регіо-Базелієнсіс». Його створено ще у 1963 році на прикордонних територіях Німеччини (Баден), Франції (Ельзац) та Швейцарії (район Базеля). На сьогодні цей єврорегіон розширив свої кордони до Страсбурга, Карлсруе та Південного Пфальца. Загальна кількість населення в регіоні складає близько 4,6 млн. чол. Слід зазначити, що співробітництво у цьому регіоні є прикладом використання транскордонного співробітництва з країною, що не є членом ЄС, тобто Швейцарією. Таке співробітництво охоплює різні сфери. У галузі економіки зусилля партнерів спрямовані на постійний моніторинг перспектив регіонального економічного розвитку; у галузі транспорту – на безпосереднє сприяння розвитку спільного транспортного потенціалу. З цією метою створено транспортний центр у регіоні Базель-Мюлуз-Фрайберг, розроблено проекти будівництва залізниці до європейського аеропорту «Базель-Мюлуз-Фрайберг».
Позитивний досвід функціонування єврорегіону «Регіо-Базеліенеіс» спонукав до створення подібних транскордонних регіональних об'єднань по усій Західній (понад 50), а за останніх 10 років і майже по всій Центральній та Східній Європі. Найяскравішим прикладом у Західній Європі є кордон Німеччини, а серед країн Центральної та Східної Європи зразком служить досвід Польщі, яка також з усіма сусідами створила єврорегіони.
   Німецькі землі беруть участь у діяльності єврорегіонів з адміністративно-територіальними комплексами Данії, Нідерландів, Бельгії, Франції, Швейцарії, Австрії, Чехії, Польщі. Там діють такі єврорегіони: «Емс-Доларт», «Гронау», «Рейн-Вааль», «Рейн-Маас-Норд», «Маас-Рейн», «ПАМІНА», «Середній/Північний Верхній Рейн», «Верхній Рейн-Бодензее», «Арж Альп», «Рейн-Вестфалія». Останній особливо цікавий своїми основними принципами функціонування, які можуть слугувати прикладом розвитку єврорегіонів.
Окремо в плані розвитку прикордонного співробітництва слід виділити досвід Росії, яка в основному межує з країнами, котрі вийшли з колишнього суцільного господарського комплексу і просто приречені на співпрацю з нею загалом і з окремими її регіонами зокрема. Більшість країн, з якими межує Росія, менше розвинені від неї або мають приблизно подібний рівень розвитку. Це не могло не відбитися на характері прикордонного співробітництва, яке в основному має вигляд спроб відновлення порушених зв'язків між підприємствами та організаціями сусідніх регіонів.
З розвиненішими країнами Росія межує лише на північному заході та з Японією на Далекому Сході. Найбільші шанси щодо залучення до системи багатостороннього транскордонного співробітництва Росії мають області зі спільними кордонами з країнами Центральної та Східної Європи, а також вже втягнуті у процес багатостороннього співробітництва в рамках Ради Держав Балтійського моря та Ради Баренцового Євро-Арктичного регіону.
Протягом значного періоду в Україні вживався термін«прикордонне» співробітництво і лише в останні 10 років став вживатися термін«транскордонне».
Засвоєю суттю співпрацю сусідніх територій визначають обидва терміни. Першийтермін є більш звичним в Україні, він використовувався в умовах, коли кордонбув достатньо закритий для широкого обміну. Не було мови також про створеннятранскордонних об’єднань (єврорегіонів) та реалізації проектів для вирішенняспільних проблем суміжних територій. Об’єктами досліджень були прикордоннітериторії кожної з суміжних держав зокрема, і не розглядалися спільні проблеми.Термін «прикордонне співробітництво» почав вживатися у 70-х роках минулогостоліття для означення культурних відносин та політичних акцій між сусіднімирегіонами по обидві сторони кордону [6; с. 295]. Проте, на даний час, взаємні відносини прикордонних територійвідбуваються в значно більшій кількості сфер. Тобто категорія «транскордонне»більше відповідає суті того, що відбувається на прикордонних територіях. Насьогодні управління у сфері транскордонного співробітництва в Україніздійснюють Кабінет Міністрів України, Міністерства регіонального розвитку табудівництва, економіки, закордонних справ України, місцеві державніадміністрації та органи місцевого самоврядування, відповідно до їх компетенції.Проте, управління транскордонним співробітництвом, в основному, полягає у йогокоординації.
Виділяють два типитранскордонних регіонів: функціональний та територіальний. Перший тип існує набазі трудових, коопераційних та інших локальних зв'язків між господарюючимисуб'єктами або поселеннями двох і більше країн, що перебувають у безпосереднійблизькості один від одного і розділеними кордоном [33; с. 31]. До даного типувідноситься співпраця міст-побратимів та співробітництво підприємств врегіонах-партнерах. Також до функціональному типу відносяться т.зв. «Робочі спільноти» (working communities) і регіональні ради (Regionalrat). Початок робочим спільнотам булопокладено в 1972р. освітою спільноти ARGE-ALP,включав альпійські регіони Австрії, Німеччини, Італії, Швейцарії. Як правило,робочі спільноти являють собою досить широку форму міжрегіональногоспівробітництва і складаються з п'яти і більше регіонів. Перехідною формою відфункціонального до територіального типу вважається регіональний рада, до якоївключаються політики з партнерських регіонів для вирішення конкретних завдань врамках робочих груп [39;с. 67].
Сучаснієврорегіони утворюються, в основному на базі власного регіонального потенціалу,а саме регіональної території, суспільного капіталу, інституційної системи тавласного культурного надбання.
Умовно в сучасній Європіможна виділити три пояси єврорегіонів: 11
1) вздовж т.зв.«Блакитного банани» — найбільш промислово розвиненого ареалу ЄС, щопростягнувся від Північного до Середземного моря уздовж кордонів між країнамиБенілюксу, Німеччиною, Францією, Швейцарією і Італією;
2) уздовжкордонів між історично ядром ЄС та колишніми соціалістичними країнами — між«старими» і «новими» членами ЄС від Балтійського моря до Адріатики, вздовжкордонів між Німеччиною, Австрією та Італією, з одного боку, та Польщею,Чеською республікою, Словаччиною, Угорщиною і Словенією, з іншого;
3) уздовжколишніх західних кордонів СРСР, від Балтійського до Чорного моря, включаючимежі між Польщею, Литвою, Білоруссю, Україною, Словаччиною, Угорщиною, Румунієюта Молдовою.
Назва«єврорегіон» одночасно означає європейський регіон, розташований на межі двохабо декількох сусідніх держав і організацію, яка створена для координаціїспівробітництва сторін єврорегіонального договору на цій території і затвердженаЄвросоюзом. Перша частина виразу «євро» відноситься до просторовогорозташування та інтеграційних процесів які відбуваються у Європі, а другачастина «регіон» вказує на територію, яка наділена певними ознаками. Термінєврорегіон виводиться з найстаршої ініціативи транскордонного співробітництва«Єврорегіон», яку було створено у 1958 році [24; с. 22].
Головні риси, щохарактеризують єврорегіон:
— географічна –єврорегіон є територією, яка має конкретне географічне положення;
— політична –частини цієї території знаходяться під юрисдикцією суверенних держав, які маютьспільний кордон;
— адміністративна– єврорегіон утворюють прикордонні регіони держав, що мають спільний кордон;
— функціональна –єврорегіон є формою транскордонного співробітництва.
Єврорегіон – це форма транскордонногоспівробітництва між регіональними громадами або місцевими органами владиприкордонних регіонів двох або більше держав, що мають спільний кордон, якаспрямована на координацію їх взаємних зусиль і здійснення узгоджених заходів урізних сферах життєдіяльності у відповідності до національних законодавств інорм міжнародного права для вирішення спільних проблем і в інтересах людей, щонаселяють його територію по обидві боки державного кордону [24; с. 25].
Основнізавдання єврорегіонів:
— обмін досвідом і інформацією;
— вирівнювання і постійне покращення життєвих умов;
— підтримка регіонального розвитку;
— обмін досвідом і інформацією у сфері ринку зайнятості;
— розвиток економіки, торгівлі і туризму;
— розвиток інфраструктури, особливо технічної;
— покращення прикордонного руху;
— охорона і покращення стану навколишнього середовища;
— співробітництво в запобіганні і подоланні стихійних лих і катастроф;
— співробітництво у сфері територіального планування;
— співробітництво в області гуманітарної і соціальної діяльності, у сфері освіти,спорту, і охорони здоров’я;
— культурний обмін і турбота про культурне надбання [37; с. 13].
Додокументів, які становлять міжнародну законодавчу базу для транскордонногоспівробітництва і єврорегіонів належать договори, укладені міжнароднимиорганізаціями, а особливо Радою Європи, чи Асоціацією Європейських ПрикордоннихРегіонів. До них належать:
— Європейська рамкова конвенція про транскордонне співробітництво міжтериторіальними общинами або властями (Мадридська Конвенція), яку булопідписано 21 травня 1980 року, а також Додатковий протокол до Конвенції [13; с. 513];
— Європейська Хартія Прикордонних і Транскордонних Регіонів, яку було підписано у1981 році;
— Європейська Хартія Місцевого Самоврядування, яку було підписано у 1985 році;
— Європейська хартія регіонального самоврядування, яку було прийнято у 1997 році [38; с. 31].
Розвитоктранскордонного співробітництва в Україні було започатковано у 90-х рокахминулого століття. Так, за період з 1993 року на кордонах України та новихдержав-членів Євросоюзу було створено сім єврорегіонів, до участі у якихзалучено дев’ять областей України та адміністративно-територіальні одиниціп’яти прикордонних іноземних держав.
— «Карпатський єврорегіон» (Україна, Польща, Словаччина, Угорщина, Румунія)створений у 1993 році;
— «Буг» (Україна, Польща, Білорусь) створений у 1995 році;
— «Нижній Дунай» (Україна, Молдова, Румунія) створений у 1998 році;
— «Верхній Прут» (Україна, Молдова, Румунія) створений у 2000 році;
— «Дніпро» (Україна, Росія, Білорусь) створений у 2003 році;
— «Слобожанщина» (Україна, Росія) створений у 2003 році;
— «Ярославна» (Україна, Росія) створений у 2007 році [6; с. 295].
ТериторіяУкраїни, що входить до складу єврорегіонів, становить третину від її загальноїплощі, на ній проживає 31,5 % від населення нашої країни.
РозробленоПрограму розвитку транскордонного співробітництва на 2008 – 2010 рр., дезазначено такі заходи:
1. Розроблення відповідно до компетенціїорганами виконавчої влади нормативно-правових актів з метою удосконалення порядкустворення перед пунктами пропуску через державний кордон та функціонування відповіднодо стандартів ЄС зон сервісного обслуговуванняосіб і транспортних засобів.
2. Розбудова відповідно до компетенції органами виконавчої владиінфраструктури пунктів пропуску через державний кордон, приведення систем їхфункціонування у відповідність із стандартами ЄС з метою створення належнихумов для переміщення через державний кордон осіб, товарів і транспортнихзасобів [55].
3. Створення та забезпечення функціонування українських ділянок транскордоннихбіосферних резерватів, водно-болотних угідь міжнародного значення, об'єктіввсесвітньої природної спадщини
4. Створення автоматизованих пунктів вимірюванняпоказників якості поверхневих вод на транскордонних водних об'єктах.
5. Забезпеченняоснащення підрозділів аналітичного контролю державних управлінь екології таприродних ресурсів у прикордонних областях транспортними і плавзасобами, атакож сучасними засобами вимірювальної техніки для визначення вмістурозчиненого кисню, металів, нафтопродуктів та інших показників з метою проведеннямоніторингу екологічного стану транскордонних водних об'єктів.
6. Розроблення спільного українсько-угорськогопроекту містобудівного розвитку транскордонного регіону.
7. Розроблення спільного українсько-польськогопроекту містобудівного розвитку транскордонного регіону [55].
Отже, варто зазначити,сьогодні поняття «Єврорегіон» та «Транскордонне співробітництво» використовують все частіше. Практикастворення єврорегіонів свідчить, що це ще один аспект розвитку прикордоннихтериторій, та механізм регулювання економічного та соціального розвиткувіддалених від центру регіонів. Також одним із пріоритетних напрямків співпраці у межах єврорегіонівє залучення інвестицій та розбудова прикордонних територій. Варто такожзазначити, що співпраця в такому контексті дає поштовх для розвитку на данихтериторія якісно нового та ефективного механізму у сфері економічної співпраці.

1.2 Правові аспектитранскордонного співробітництва в Україні
 
Створення єврорегіонів є однією з форм транскордонного співробітництва адміністративно-територіальних одиниць сусідніх держав відповідно до двосторонніх або багатосторонніх угод для розв'язання спільних проблем або вирішення тотожних завдань за узгодженими механізмами. Власне тому, відповідну увагу необхідно приділити правовій базі, що безпосередньо регулює дані міждержавні відносини. Згідно Закону України «Про транскордонне співробітництво» транскордонне співробітництво визначається як — спільні дії, спрямовані на встановлення і поглиблення економічних, соціальних, науково-технічних, екологічних, культурних та інших відносин між територіальними громадами, їх представницькими органами, місцевими органами виконавчої влади України та територіальними громадами, відповідними органами влади інших держав у межах компетенції, визначеної їх національним законодавством [56]./>
Єврорегіон, в свою чергу це — організаційна форма співробітництва адміністративно — територіальних одиниць європейських держав, що здійснюється відповідно до дво — або багатосторонніх угод про транскордонне співробітництво [56].
Метою транскордонного співробітництва є розвиток соціально-економічних, науково-технічних, екологічних, ультурних та інших зв'язків між суб'єктами та учасниками транскордонного співробітництва на основі таких принципів:
/> - повага до державного суверенітету, територіальної цілісності та непорушності кордонів держав;
/> - урахування під час укладення угод про транскордонне співробітництво повноважен суб'єктів та прав учасників транскордонного співробітництва;
/> - узгоджене усунення політичних, економічних, правових, адміністративних а інших перешкод для взаємної співпраці.
Юридичні норми більшостієвропейських держав не містять законодавчих актів, що стосуютьсятранскордонного співробітництва. Однак такі правила передбаченібагатосторонніми міжнародними конвенціями, міждержавними договорами, а такождеклараціями регіональних влад про встановлення єдиних правил, що стосуютьсятранскордонного співробітництва. 21 травня 1980 була прийнята Європейськарамкова конвенція про транскордонне співробітництво між територіальнимиобщинами або властями (Мадридська конвенція). Вона є основним документом РадиЄвропи з міжнародного співробітництва на регіональному та місцевому рівнях [13;c. 519].
Це правовий європейськийакт, який стверджує формально-правові рамки та форми участі місцевих рад уміжнародних зв'язках. Згідно Мадридської конвенції, під транскордоннимспівробітництвом слід розуміти «будь-які узгоджені дії, спрямовані на посиленнята заохочення відносин між сусідніми територіальними общинами або владою, якізнаходяться під юрисдикцією двох і більше Договірних Сторін [13; c.520].
Участьприкордонних регіонів у транскордонному співробітництві ґрунтується на правовихта інституційних засадах, що спроможні забезпечити прикордонним регіональним імісцевим органам влади відповідний перелік повноважень щодо налагодженнябезпосередніх відносин. Зазначене зумовлює існування чітко визначеноїрегіональної політики держави, яка має визначати базові принципи взаємовідносинміж державою та її регіонами, магістральні напрями регіонального розвитку,встановлювати загальні правові рамки, завдяки яким регіональні органи владизнаходили шляхи для забезпечення стабільного соціально–економічного розвитку.Це просто необхідно для нормальної функціалізації того чи іншого єврорегіону,адже єврорегіон – це перш за все організація двох чи більше прикордоннихтериторій, які ухвалюють між собою низку відповідних договорів та зобов’язань.Власне тому правова база, що регулюватиме та надаватиме законні рамки данійспівпраці повинна бути чітко сформованою. Істотну допомогу в розвиткуприкордонного співробітництва надають європейські організації. Ключове місцесеред них займає Рада Європи. Уже в 50-х роках вона ініціювала роботу зрозвитку прикордонних регіонів. Рада Європи здійснює співфінансування деякихпроектів, реалізованих у рамках єврорегіонів. Особлива увага приділяєтьсяекологічним програмам (більше 50 % виділених коштів витрачається на охоронунавколишнього середовища). Другою за розміром статтею витрат є підготовкакадрів для здійснення економічного співробітництва. У цілому, в бюджеті РадиЄвропи на таке співробітництво передбачається щорічно 100 млн. євро.
Правовізасади розвитку єврорегіонів закладено Європейською конвенцією про основніпринципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами абоорганами влади 1980 року (Україна приєдналася до Конвенції у 1993 році),Європейською хартією місцевого самоврядування (ратифіковано Верховною РадоюУкраїни у 1997 році) [41; c. 108] Розвиток єврорегіонів на території України здійснюється відповіднодо вимог актів законодавства, зокрема Законів України «Про місцевесамоврядування в Україні», «Про місцеві державні адміністрації»,«Про зовнішньоекономічну діяльність», Указу Президента України«Про Концепцію державної регіональної політики» та Угоди пропартнерство і співробітництво між Європейськими співтовариствами, їхнімидержавами-членами та Україною, інших міжнародних договорів України. Закон України «Протранскордонне співробітництво», який визначає мету та принципи державноїполітики у сфері транскордонного співробітництва, повноваження суб’єктів,принципи, форми державної підтримки транскордонного співробітництва та йогофінансове забезпечення був ухвалений 24 червня 2004 року. Також постановою Кабінету Міністрів України № 1819 від 27 грудня 2006 року затверджено «Державну програму розвитку транскордонного співробітництва на2007–2010 рр.» [55].
Загальну координацію транскордонного співробітництва та контроль за додержанням законодавства з питань транскордонного співробітництва здійснює спеціально уповноважени центральний орган виконавчої влад з питань економічної політики за участю Міністерства закордонних справ України та центрального органу виконавчої влади з питань регіонального розвитку, відповідно до повноважень, визначених законодавством та міжнародними договорами України. />/>Інші центральні органи виконавчої влади беруть участь у координації та розвитку транскордонного співробітництва відповідно до їх компетенції. Основними напрямами співробітництва створених єврорегіонів є поєднання зусиль в економічній сфері, розбудові соціальної, інформаційної та виробничої інфраструктури, будівництві та модернізації інфраструктури кордону, розвитку транспортної мережі, науковій та культурній співпраці, охороні навколишнього природного середовища, обміні досвідом між відповідними органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, взаємній допомозі в ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій, боротьбі зі злочинністю і нелегальною міграцією тощо.
Висновкидо розділу: отже, варто зазначити, що сама ідея створення єврорегіонів тарозвитку транскордонного співробітництва є надзвичайнр вдалою та такою, щопринесе якісні та позитивні результати, адже основною метою діяльності такихутворень є усунення негативних наслідків прикордонного розміщення територій,тобто їх віддаленості від головних економічних центрів країни і одночасновикористання тих можливостей, які відкриваються у зв’язку із близькістютериторії сусідньої країни. Це дає змогу залучати інвестиції та розвиватиекономіку окремо виділеного району та ефективно впливати на процеси розвиткумісцевого самоврядування. Досвід країн Центрально – Східної Європи показує, щоподібне співробітництво сприяє розвитку країни в цілому.
Якзазначалося вище, участь прикордонних регіонів у транскордонному співробітництві ґрунтуєтьсяна правових та інституційних засадах, що спроможні забезпечити прикордоннимрегіональним і місцевим органам влади відповідний перелік повноважень щодоналагодження безпосередніх відносин, проте нормативно – правова база, щорегулює двосторонні та багатосторонні процеси міжрегіонального співробітництвана сьогодні в Україні не до кінця розроблена, а наявні закони та постанови потребуютьдоопрацювань, але досвід отриманий Україною у такому виді міжнародної співпраціє однозначно позитивним і вже незабаром принесе якісні результати.

РОЗДІЛ II. Розвиток транскордонного співробітництваміж Україною та Росією, роль євро регіонів
2.1 Чинникирозвитку транскордонного співробітництва у прикордонних регіонах України таРосії
Основні напрямиукраїнсько-російського міжрегіонального співробітництва визначені Державноюпрограмою розвитку транскордонного співробітництва на 2007—2010 роки, Програмоюміжрегіонального і прикордонного співробітництва між Україною і Російською Федерацією до 2010 року та заходамидо цих програм.
Прикордоннеспівробітництво отримало найбільший розвиток на східних кордонах України. У1994 р. була створена Рада керівників прикордонних областей РосійськоїФедерації та України (протяжність спільного кордону 3,2 тис. км.). Сторониприйняли зобов'язання сприяти розвитку економічного і культурногоспівробітництва між областями Російської Федерації (Бєлгородської, Брянської,Воронезької, Курської, Ростовською областями та Краснодарським краєм) таУкраїни (Донецької, Запорізької, Луганської, Сумської, Харківської таЧернігівською областями) [21; c. 79]. Відповідно до чинного законодавства Сторони зобов'язалисявживати заходів щодо усунення перешкод для переміщення між прикордоннимиобластями товарів та послуг, вироблених за рахунок місцевих ресурсів у межахприкордонних областей та призначених для споживання на території цих областей. Органи виконавчої владиприкордонних областей зобов'язалися створювати сприятливі умови для взаємнихінвестицій та нормального функціонування вже діючих, що створюються натериторіях цих областей, підприємств і організацій, що є власністю іншоїСторони, її громадян і юридичних осіб. Особлива увага в приділялася здійсненню скоординованихструктурних перетворень економіки прикордонних областей на основі створенняміжрегіональних акціонерних компаній, фінансово-промислових груп і спільнихпідприємств. Розрахунки за поставки продукції між підприємствами прикордоннихобластей планувалося здійснювати за договірними цінами, за винятком розрахунківза поставки окремих видів товарів з встановленими нормативними цінами. Варто зауважити, що одними ізнайважливіших чинників, що сприяли розвитку транскордонного співробітництва,зокрема між Росією та Україною, була політична та економічна співпраця. Віддаленістьрегіонів від центру та їх периферійність зумовлює нерівномірний розвитоктериторії держави загалом, власне тому практика створення єврорегіонів дозволяєрайону тому чи іншому приймати вагомі політичні рішення, що стосуються йогорозвитку, а також залучати інвестиції та виводити свої компанії та їх продукціюна новий рівень [21; c. 81]
Загальновідомимє той факт, що для всіх країн світу характерним є нерівномірність їх розвитку –коли одні країни відзначаються високим рівнем розвитку, то інші, навпаки,низьким. Важливим є йте, що нерівномірність розвитку притаманна й частинам території чи регіонам всередині країн. Причомутериторіальні нерівномірності усоціально-економічному розвитку регіонів спостерігається майже в усіх країнахнезалежно від їхніх розмірів, економічного потенціалу, державного устрою іполітичної системи, що суттєво впливає на економіку, соціальний і політичнийклімат як в державі, так і в усьому світі. Сьогодні регіональна політика існує в усіхкраїнах світу і являє собою специфічну діяльність держави із забезпеченнянайбільш сприятливих умов соціально-економічного функціонування і розвиткуокремих територій, враховуючи їх самобутність, соціокультурні, етноісторичні,генетичні корені та специфіку типу господарювання. Поряд з реалізацієюнаціональної регіональної політики окремо кожною державою в Європі в сучаснихумовах сформувалася та реалізується регіональна політика Європейського Союзу. ДляУкраїни важливим є вивчення зарубіжного досвіду регіональної політики,запозичення найбільш прийнятних у наших умовах її надбань з метою використаннядеяких принципів регіональної політики та практичних заходів її здійснення вУкраїні. Причому,важливо не лише запозичити закономірності та певні правила, а зумітитрансформувати їх згідно із специфікою суспільно-економічного розвитку держави.Питаннярегіоналізму в Україні постало із набуттям незалежності, і було обумовленесуттєвими відмінностями у соціально-економічному житті регіонів країни. Об’єктивними передумовамирегіональної політики виступають структурна неоднорідність простору країни вприродно-географічному, ресурсному, економічному, соціальному, етнічному іполітичному аспектах. Подібна неоднорідність змушує будь-який захід здійснюватиз урахуванням інтересів і особливостей регіонів [7; c. 14-15].
Регіони вУкраїні, як правило, асоціюються з основними одиницямиадміністративно-територіального поділу України – областями. За рівнемсоціально-економічного розвитку виділяють п’ять груп областей: високого рівня(Запорізька, Дніпропетровська, Київська області), вище середнього рівня(Полтавська, Донецька, Харківська, Львівська, Луганська, Черкаська,Миколаївська області), середнього рівня (Одеська, Сумська, Херсонська,Чернігівська, Кіровоградська області), нижче середнього рівня (АР Крим,Вінницька, Житомирська, Івано-Франківська, Чернівецька області), відсталі відрозвитку (Волинська, Рівненська, Хмельницька, Тернопільська, Закарпатськаобласті) [7; c.16].
В сучаснихумовах таке групування областей є актуальним, але воно може дещо відрізнятисьвід вищенаведеного, оскільки залежить від різних критеріїв на різних етапахрозвитку областей і країни вцілому.
Досвідкраїн Європейського Союзу та інших країн світу свідчить, що регіональнаполітика – це тонкий інструмент, який потребує обережного застосування. Держава не може займатисяблагочинністю і брати на себе усі витрати, необхідні для розвитку регіонів. Алей регіони не можуть вирішувати всі свої проблеми самостійно. Увага приділяєтьсясаме пошуку оптимального співвідношення, розумного розподілу функцій міжцентром і регіонами [38; c.28].
Важливимє те, що з 1 січня 2006 року вступив в дію Закон України “Про стимулюваннярозвитку регіонів”, згідно якого під цим процесом розуміється комплексправових, організаційних, наукових, фінансових та інших заходів, спрямованих надосягнення сталого розвитку регіонів на основі поєднання економічних,соціальних та екологічних інтересів на загальнодержавному та регіональномурівнях, максимально-ефективне використання потенціалу регіонів в інтересах їхжителів та держави вцілому.
ЗгідноКонцепції Державної регіональної політики головною її метою є створення умовдля динамічного, збалансованого соціально-економічного розвитку України та їїрегіонів. В її основіпередбачено поетапне зменшення диференціації рівнів розвитку регіонів, у томучислі й прикордонних, а також розвиток депресивних територій [41; c. 108].
Длятого, щоб Державна регіональна політика вцілому була ефективною, кожен регіонокремо повинен здійснювати свою політику регіонального розвитку, причому таку,що є узгодженою і не суперечить вимогам національної регіональної політики. І навпаки, регіональна політика збоку держави повинно розроблятись зурахуванням територіальної специфіки. Не повинно бути протистояння між державоюі регіоном, а повинна бути співпраця на предмет забезпечення реалізаціїузгодженої загальнонаціональної і регіональних моделей соціально-економічногорозвитку. Оскільки,із набуттям Україною незалежності переважна більшість областей сталиприкордонними, то доцільно розробляти політику регіонального розвитку скеровануна активізацію внутрішніх джерел економічного розвитку регіонів з урахуваннямїх прикордонного статусу.
КонцепціяДержавної регіональної політики передбачає розвиток транскордонногоспівробітництва як дієвого засобу зміцнення міждержавних відносин і вирішеннярегіональних проблем у контексті налагодження міжнародного співробітництва усфері регіональної політики і наближення національного законодавства з цихпитаннях до норм і стандартів Європейського Союзу.
Всучасних європейських регіональних дослідженнях виділяють такі рівнірегіональної прикордонної політики:
• відносиниміж органами центральної влади та регіонами;
• державневтручання у розвиток окремих територій з метою подолання суттєвих регіональнихвідмінностей в умовах життя та підприємництва;
• власнаполітика регіонів: соціальна, економічна, промислова, демографічна [39; c.70-71].
Транскордоннеспівробітництво в сучасних політико-економічних умовах набуває все суттєвішогозначення для розвитку більшості регіонів України. Основне його завдання єналагодження скоординованої співпраці, поглиблення та вдосконалення соціально-економічних,екологічних, культурних та етнічних з’вязків між прикордонними регіонами, котрів свою чергу розглядаються як сфери особливої уваги в будь-якій державі, томущо проблеми, котрі виникають на території однієї країни, можуть мати всесоюзнийрезонанс по іншу сторону кордону.
Рівнямитранскордонного співробітництва, що склалися на сьогоднішній час є наступні :
I – концептуальний, який полягає увстановленні співробітництва між прикордонними державами. Наприклад, Україна –Польща, Україна – Росія;
II – співробітництво в межахприкордонних регіонів, котрі формують з’вязки між двома і більше структурнимиодиницями. Наприклад, взаємодія між російськими та українськими областями, котрими підписані угоди про співробітництвота партнерство. Це достатньо ефективна форма, що передбачає не лише економічнета фінансове співробітництво, але і культурне, науково-технічне, обмінвикладачами, студентами, створення різноманітних літніх шкіл, реалізаціюспільних проектів, спрямованих на формування взаєморозуміння між населенням, щопроживає у прикордонних регіонах;
III – біполярні транскордоннікоридори в субрегіонах, котрі поєднують різні групи адміністративних районів. На основі підписаних угод пропартнерство та співробітництво здійснюється співробітництво уфінансово-економічній, культурній, науково-технічній сферах;
IV – створення мережі партнерства міжприкордонними містами, котрі встановлюють біполярні з’вязки. Наприклад, системапартнерства між українськими та російськими містами;
V — розвиток комплексів щодообслуговування прикордонних пунктів перетинів кордону з метою прискоренняпроходження через кордон людей та вантажів [39; c. 70].
За останніроки транскордонне співробітництво розвивалося за двома відмінними моделями: зодного боку – співробітництво з адміністративно-територіальними одиницямиіноземних держав, а з іншого – співробітництво з прикордонними областями країнСНД.
Насьогодні транскордонне співробітництво розглядається у двох площинах – якінструмент розвитку прикордонних територій і як чинник реалізаціїєвроінтеграційних прагнень України.
Згідно статті5 Закону України «Про транскордонне співробітництво» (від 24 червня 2004 р.)транскордонне співробітництво може здійснюватися :
• в межахствореного єврорегіону;
• шляхомукладання угод про транскордонне співробітництво в окремих сферах
• шляхомвстановлення та розвитку взаємовигідних контактів між суб’єктами транскордонногоспівробітництва [61].
Рекомендованіетапи розвитку транскордонного співробітництва: вивчення існуючих зв’язків міжпартнерами; визначення стратегії розвитку; розробка і забезпечення програмрозвитку; моніторинг і оцінка [14; c. 114]
Упродовжостанніх років Україна стала активним учасником європейських інтеграційнихпроцесів, що не в останню чергу зумовлюється існуванням спільних кордонів ізкраїнами які вже є членами Європейського Союзу. Перспективними напрямами дляпоглиблення транскордонної співпраці між Україною і країнами-сусідами, щовходять до складу Європейського Союзу є такі: боротьба з організованоюзлочинністю, контрабандою товарів і людей; сприяння сталому економічному ісоціальному розвиткові прикордонних територій; збільшення транзитнихможливостей прикордонних територій; підтримка ініціатив у сфері науки, освіти,культури і спорту; гармонізація міжетнічних відносин на територіяхєврорегіонів; розвиток туризму; захист довкілля та охорони здоров’я [25; c. 22].
Концепціярозвитку прикордонних регіонів Європи розглядається крізь призмутранскордонного співробітництва, і полягає в тому, щоб негативні риси периферійностіперетворити на переваги. У цьому контексті місце транскордонногоспівробітництва в регіональному розвитку визначається його здатністю домобілізації та ефективного використання існуючого потенціалу прикордоннихрегіонів і територій, а також до оптимального поєднання можливостей та ресурсівприкордонних регіонів і територій двох або більше країн, що межують, з метоюрозв’язання спільних проблем та вирішення завдань регіонального розвитку вмежах транскордонних регіонів [20; c. 34].
Отже,транскордонне співробітництво є не лише способом розвитку контактів міжприлеглими територіями сусідніх країн, але і формою та засобом пожвавленнязначно ширших загальноєвропейських інтеграційних тенденцій. Основними сферамидіяльності єврорегіонів є: економіка і зайнятість, транспорт і зв'язок,культура та освіта, туризм, охорона здоров'я та соціальна сфера, інфраструктурата захист навколишнього середовища. У будь-якому випадку не обходиться без облаштування спільногокордону і взаємодії в надзвичайних ситуаціях. Часто сторони вирішують завданнясуто місцевого характеру: водопостачання, управління побутовими відходами,міграція населення та ін.
Фінансування діяльностієврорегіонів зацікавленими сторонами здійснюється в залежності від обумовленихв угодах умов, зазвичай на паритетній основі. Не виключається залучення коштівприватних інвесторів і міжнародних організацій.
Територіальнаорганізація економіки транскордонного регіону є складовим елементомвикористання інтеграційних можливостей територій. Нарощення економічних взаємину формі руху товарів та послуг, а також суспільних контактів становлятьспецифічний фактор організації взаємодії [20; c. 34].
Економічнанезалежність регіонів України побудована не на закритості їх від світу, а навикористанні співробітництва як внутрішньодержавного так і транскордонногозадля налагодження стійких контактів. Реалізація територіями свогоінтеграційного потенціалу дає можливість транскордонним регіонам залучатись тапідтримувати сформовані контакти на національному рівні за допомогою виваженоїрегіональної політики.
Однієюіз форм транскордонної економічної співпраці являється кластерний вид веденнягосподарства та партнерських двосторонніх угод.
Кластериможна визначити як групи незалежних компаній та асоційованих інституцій, якіспівпрацюють між собою, географічно зосереджені у одному чи у сусідніх регіонах(навіть якщо кластер охоплює кілька країн), спеціалізуються у різних галузях,пов'язані спільними технологіями та навичками і взаємодоповнюють одна одну.Кластери неминуче асоціюються з мережами, що є формальними та неформальнимиорганізаціями, які спрощують обмін інформацією та технологіями, а такожсприяють координації заходів та співробітництва між членами кластеру [12; c. 227].
Щобперейти до визначення ролі єврорегіонів у діяльності транскордонних кластерів,необхідно означити наступне. Кластери мають позитивний вплив на інновації таконкурентоспроможність, формування навичок спільного підприємництва тазростання динаміки бізнесу.
Кластерирозглядаються як важлива передумова для підвищення конкурентоспроможності,продуктивності та зростання підприємств (особливо малого та середнього бізнесу)шляхом забезпечення кращого доступу до здобуття навичок, загальних послуг,інфраструктури знань, спільного фінансування, маркетингу, розподілу ризиків урезультаті здійснення організованих заходів та об‘єднання у мережі фірм таорганізацій, що займаються розробкою державних стратегій [5; c. 296].
Транскордоннікластери охоплюють суміжні прикордонні території сусідніх держав, до складу якихвходять інституції, розміщені по обидва боки кордону. Вони, у більшостівипадків, повинні бути результатом регіональних стратегій розвиткутранскордонного співробітництва. І якщо у країнах ЄС транскордонні кластеридіють у досить уніфікованому законодавчому середовищі, то на кордонах Українивони діють у, поки що, зовсім відмінному законодавчому полі. Незалежно відцього, співробітництво, що розвивається у прикордонних регіонах, дає підставирозробляти і втілювати транскордонну кластерну концепцію [12; c. 278].
Зарезультатами дослідження у західних єврорегіонах, виявлено, що основний ефектвід ТКС можна отримати від спільного використання підприємницьких, соціальнихта інноваційних потенціалів. Основною конкурентною перевагою може статиінноваційний потенціал транскордонного регіону. Значний науковий потенціал угалузях регіональної спеціалізації дозволяє багатьом підприємствам створюватинауково-технологічні новинки, тому регіони можуть брати участь утранскордонному співробітництві, пропонуючи конкретні продукти інтелектуальноїпраці. Однак для ефективного використання інновацій необхідно мати мережуінноваційно-інвестиційної інфраструктури, розвинутий сектор малого тасереднього бізнесу, сприяння з боку територіальних органів влади. Томуоб`єднання зусиль у сфері інноваційного розвитку створить передумови підвищенняконкурентоспроможності прикордонних регіонів [12; c. 280].
Прикладомтранскордонного кластера є будівельний кластер єврорегіону «Слобожанщина».Учасниками стали представники органів місцевої влади, підприємства і установиінфраструктури, суспільні організації, підприємницькі структури, будівельніорганізації, що займаються проектуванням, виробництвом будівельних матеріалів,будівництвом, наданням послуг в будівельному комплексі, технічною експлуатацією,реконструкцією і капітальним ремонтом об’єктів житлового, цивільного іпромислового призначення Білгородської і Харківської областей [29; c.228].
Основнимизавданнями будівельного кластеру є кооперація підприємств на будівельному ринкуБілгородської і Харківської областей з метою зниження собівартості робіт іпідвищення якості будівельної продукції; освоєння нового вигляду будівельноїпродукції, проектів, будівельних матеріалів і технологій, устаткування ізасобів малої механізації, автоматизації і виробничих процесів, екологічнабезпека виробництва; впровадження міжнародних стандартів системи менеджментуякості.
Крімцього, існує низка напрямків, вигідних для двосторонньої співпраці. Східнірегіони мають значну щільність населення, що забезпечує високу місткістьспоживчого й фінансового ринків. Ця обставина сприяє ефективній комунікаціїнаселення з високими економічними результатами. У зв’язку з кризовим станомвугільної галузі постає потреба розробки і підтримки реалізації програмирозвитку малого і середнього бізнесу. Є досвід давніх кооперативних зв’язківміж підприємствами цих регіонів, що створює умови для розвитку довгостроковихпрограм економічного співробітництва. Кооперація у науково-технічній таосвітній сферах дозволить збагатити науково-технічний потенціал, робота надспільними науковими проектами в галузі металургії та енергетики дозволить вийтина новий рівень розвитку [29;c. 229].
Вагомимиє перспективи інвестування в розвиток курортно-туристичної інфраструктури.

2.2 Аналіз таособливості організації єврорегіонів України та Росії
Формування єврорегіонівмає сенс з огляду на низку причин. Поперше, єврорегіони збільшують можливістьмісцевих органів влади вирішувати проблеми швидко і раціонально, використовуючисвій потенціал, матеріальну і технічну допомогу партнерів по єврорегіону.По-друге, єврорегіон являє собою інноваційну структуру в галузі управліннярегіональним розвитком, більш ефективну, ніж існуюча. Він надає сприятливийгрунт для створення і розвитку інноваційних структур (інкубатори, технопарки,технополіси). По-третє, єврорегіон, як структура, відмінна від держави,ефективніше залучає інвестиції. Це особливо актуально в російській соціально-економічної і політичної дійсності, коли залученняінвестицій позначено як пріоритетний напрям зовнішньоекономічної діяльності. По-четверте,економічний розвиток усього регіону має розпочатися з розвитку певних центрівабо точок зростання, окремих регіонів, здатних самостійно отримувати інвестиціїі раціонально їх використовувати. Єврорегіон побічно впливає на економікуприкордонних регіонів через демонстраційні і навчальні ефекти. Нарешті,єврорегіони як форма прикордонного співробітництва сприяють не тільки посиленнюта поглибленню добросусідських відносин між державами, а й є своєріднимінструментом для інтеграції тієї чи іншої країни до європейських структур.Єврорегіони розглядаються як засіб врегулюванняможливих територіальних розбіжностей, питань, пов'язаних зі становищемнаціональних меншин, як поле для апробації сумісності правових систем тазаконодавства різних країн.
Тобто, досвід участі вєврорегіонах демонструє можливості більшоперативно вирішувати прикордонні проблеми на місцевому рівні, створюватигнучкі господарські структури (акціонерні товариства, консорціуми тощо) з залученнямзовнішніх інвестицій для будівництва аборозширення прикордонної та транспортної інфраструктури; налагоджуватиприкордонну торгівлю, туризм; розширювати співробітництво в культурної,соціальної, природоохоронної та інших областях. У країнах Центральної та СхідноїЄвропи процес формування єврорегіонів відбувається дещо іншим способом: вонистворюються «Згори». Їхініціатори намагаються політичними і адміністративними заходами стимулювативиникнення мереж транскордонних взаємодій на регіональному та місцевому рівнях.Наприклад, дослідження кордону між Бєлгородської та Харківською областямипоказали, що на місцевому рівні взаємодії через кордон між Росією і Україною насправді невеликі.
2.2.1 Особливостіформування та розвитку єврорегіону «Слобожанщина»
7 листопада 2004року відбулась зустріч голови Харківської обласної державної адміністрації Є.П.Кушнарьова та голови Харківської обласної ради О.М. Колєсніка з губернаторомБєлгородської області Є.С. Савченко та головою Белгородської обласної думи А.Я.Зєліковим, яка була присвячена підписанню Угоди про створення єврорегіону„Слобожанщина” [59].
Керівними органами Єврорегіону є:
1. Рада Єврорегіону «Слобожанщина»:
2. Президія Ради Єврорегіону «Слобожанщина»;
3. Секретаріат Єврорегіону «Слобожанщина».
Керівні органи Єврорегіону виконують координаційні,дорадчі і представницькі функції, пов'язані з реалізацією цілей Єврорегіону.
Ревізійна комісія може створюватися за рішенням Ради і єконтролюючим органом Єврорегіону. Чисельність органівЄврорегіону, їх структура та компетенція можуть змінюватися за взаємноюдомовленістю Сторін. Рада Єврорегіону «Слобожанщина» (далі — Рада) є вищим органом Єврорегіону. До складу Ради входять по 10 представників,делегованих кожною із Сторін. Представники кожної із Сторін виконують обов'язкичленів Ради протягом терміну, визначеного місцевими органами самоврядування,які делегували їх до Ради. Члени Ради виконуютьсвої обов'язки до моменту вибору нових представників.Засідання Ради проводяться не рідше, ніж один раз на рікі є відкритими, якщо Рада не прийме іншого рішення. На вимогу будь-якої зісторін можуть скликатися надзвичайні засідання Ради. У засіданнях з правом дорадчого голосу можуть братиучасть представники законодавчої та виконавчої влади всіх рівнів від кожної ізСторін, а також представники міжнародних організацій за згодою Ради. ГоловоюРади і одночасно Президії обирається один з членів Президії терміном на одинрік на ротаційній основі. Голова керує роботою Президії в період міжзасіданнями Ради Єврорегіону. Всі рішення Радаприймає, виходячи з принципу одностайності сторін [11].
Єврорегіон єформою трансприкордонного співробітництва. Він спрямований на координуваннязусиль у різних сферах діяльності згідно з національним законодавством танормами міжнародного права. А саме:
1. Організація та координування дій, які сприяютьспівробітництву між членами єврорегіону в областях економіки, науки, екології,культури та освіти.
2. Надання допомоги у розробці конкретних проектів рансприкордонногоспівробітництва, які мають взаємний інтерес.
3. Надання допомоги в співробітництві членівєврорегіону з міжнародними організаціями та установами.
4. Створення нового транспортного коридору для вирішення проблемперевантаження трансприкордонної магістралі Харків – Бєлгород.
5. Погодження екологічної політики відносно основноговодного ресурсу регіону – Сіверського Донця.
6. Вирішення питання трудової міграції між Україною таРосією тощо.
До єврорегіону„Слобожанщина” увійдуть дві прикордонні області: Харківська (Україна) та Бєлгородська(Російська Федерація) [18; c. 64].
Концепція першого на українсько-російському кордонієврорегіону «Слобожанщина» дозволяє примирити російський та європейськийвектори політичної орієнтації України, що звичайно різко протиставляються.
Ця концепція органічно відповідає курсу України на інтеграціюв Європу й нормативні європейські підходи до відносин між двома рівноправнимисусідніми державами, але разом з тим дозволяє зберігати і зміцнювати традиційнізв’язки з Росією. Цяконцепція також відкриває можливості підключення до європейських програмприкордонного співробітництва після 2007року [30; c. 141].
У листопаді 2005 року Бєлгородська обласна Дума затвердилаугоду про створення єврорегіону «Слобожанщина», вона зареєстрована в Міністерствіюстиції РосійськоїФедерації. Харківська область, у свою чергу,узгодила проект єврорегіону з Міністерствомекономіки та з питань європейської інтеграціїта Міністерством закордонних справ України. Зараз цей єврорегіон перебуває вАсоціації європейських прикордонних регіонів як спостерігач. Це відкриває можливість окремогофінансування прикордонного співробітництва на основі спільних програм іпроектів.
Єврорегіон являє собою іміджевий ресурс, що дозволяєасоціювати пропоновані бізнес проекти з європейським типом розвитку території.Але досі існують принципові проблеми:
• Прикордонне співробітництво ще має нестійкий характер,відсутній автономний механізм розвитку; воно дуже залежить від кон'юнктуривідносин між двома країнами, від доброї волі, особистих симпатій та інтересівкерівників обласних і місцевих адміністрацій.
• Як і раніше, відсутній найважливіший стимул прикордонного співробітництва- підприємницький інтерес і насамперед мережа кооперованого малого й середньогобізнесу. Кількість спільних російсько-українських підприємств зростає повільно,серед них дуже мало виробничих з інноваційною складовою.
Концепцією єврорегіону «Слобожанщина» передбаченовикористання програмно-проектного принципу планування й фінансування. Для її реалізації необхідно виділити окремий прикордонний район йпровести попередні оцінки стану прикордонногоспівробітництва та сформувати новий механізмспільної реалізації проектів [11; c. 20].
Інноваційна модель єврорегіону передбачає створення системиспеціалізованих прикордонних комплексів – виставкового(сервісно-інформаційного), індустріального й експортно-транспортного(логістичного), які просторово розподілені в його межах. Втілення інноваційноїмоделі єврорегіону в практику прикордонногоспівробітництва закладено у Програму розвитку прикордонного співробітництва у Харківській області до 2011 року, якабулла затверджена 27 січня 2005 рокуХарківською обласною радою.
Протягом 2005 року експериментальним обрано Де ргачівськийрайон Харківської області, який межує зБєлгородським районом Бєлгородської областіта має багаторічний позитивний досвід дружніх стосунків. На базі цих двох районів відпрацьовано модель сталого транскордонногоспівробітництва на локальному рівні [11; c. 21].
Було ухвалене рішення створити міжвідомчу робочу групуз питань транскордонного співробітництва, Бюро сталого розвитку та спільнепідприємство в формі торговельного дому. Ці інструменти формують на низовому адміністративному (районному) рівнімережеві системи взаємодії, котрі дозволяютьвраховувати просторові та ресурсні особливостісуміжних територій, концентрувати зусилля на пріоритетних транскордонних проблемах. Міжвідомча робоча група (далі МРГ ) буластворена з метою оцінки соціально-економічної ситуації та узгодження коротко–та середньотермінових заходів, що стимулюють створення середовища інноваційногорозвитку й пожвавлення місцевих ініціатив у районі. МРГ являє собою інтегрованийінструмент реалізації спільних транс-кордонних проектів, орієнтованих на сталийрозвиток району. МРГ є дорадчим органом при органахмісцевої влади та територіальної громади району. Її висновки враховуються приформуванні системи заходів, спрямованих на поліпшенняінвестиційної привабливості району.
Далі цей досвід необхідно поширити на окремі ділянкиукраїнсько російського кордону з метою створення цілісної мережі компактнихєврорегіонів для завершення реалізації Державної програми розвиткутранскордонного співробітництва на 2007-2010 роки [62; c. 428].
Система цілей та завдань стійкого розвитку на локальному,регіональному та міжрегіональному рівнях у російсько-українському прикордонніреалізується завдяки системно-програмному підходу в основних сферахприкордонного співробітництва – охороні навколишнього середовища, інтеграціїосвітніх потенціалів класичних університетів, розвитку мережевої інфраструктурипідтримки малого та середнього бізнесу, формуванні системи транскордоннихтуристичних маршрутів з відвіданням природних та культурних пам’яток, звивчення історичної спадщини суміжних територій.
У квітні 2003року Розпорядженням Кабінету Міністрів України №224-р була схвалена Концепціяекологічного оздоровлення басейну Сіверського Дінця. Сьогодні вже розроблений проектпрограми відповідно до погодженої Сторінами структури, у якій врахованіпропозиції областей-учасниць і як складові частини ввійшли заходи по басейнуСіверського Дінця з обласних програм. Розглядається питання розробки механізмустворення та дії спеціального екологічного фонду для реалізації програмиоздоровлення Сіверського Дінця, кошти якого могли б спрямовуватися на екологічнеоздоровлення басейну річки Сіверський Донець на території Росії та України [50;c. 62]. З метою врегулювання водних відносин на трансграничних річках 19 жовтня1992р. у м. Києві була підписана Угода міжУрядами Росії й України «Про спільне використання й охорону трансграничнихводних об'єктів» [50; c. 62].
У результатівідпрацьованого механізму «Угоди» Російською й Українською Сторонами погодженийпорядок організації робіт з управління водними ресурсами в басейні СіверськогоДінця, здійснюється програма спільного аналітичного контролю за гідрохімічнимстаном водних об'єктів, встановлені вимоги по дотриманню гідрологічних ігідрохімічних показників у прикордонних створах. Сіверсько-Донецьке басейновеуправління водних ресурсів здійснює міжнародне співробітництво з Донським БВУ вмежах міжурядової угоди про спільне використання та охорону транскордоннихводних об'єктів в басейні Сіверського Дінця та річок Приазов'я.
Басейновою лабораторієюСіверсько-Донецького БУВР розроблено чергову версію Програми спільного наглядуна період 2006-2010 р.р., узгоджено з Донським БВУ і затерджено УповноваженимиСторін на 12 зустрічі, у відповідності з якою протягом 2006 року у прикордоннихстворах щоквартально здійснюються відбори проб та виконуються дослідження за гідрохімічними,токсикологічними і радіологічними показниками.
Взаємний обмінрезультатами аналізів здійснювався, починаючи з жовтня 2005 року, іззастосуванням системи обміну даними про стан транскордонних водних ресурсів,яку розроблено для використання в Сіверсько-Донецькому БУВР і Донському БВУ.
За домовленістю Сторінщотижня надавалися також дані про режими роботи водосховищ на транскордоннихрічках у прикордонних районах України і Росії: Бєлгородського (Росія) іПеченізького (Україна) на р.Сіверський Донець; Старооскільського (Росія) іЧервонооскільського (Україна) на р.Оскіл; Штерівського (Україна) р.Міус;Зуївського (Укранїна) р.Кринка; Довжанського (Україна) р.Кундрюча [11; c.22].
Передача даних в рамкахМіждержавної системи обміну між Сіверсько-Донецьким БУВР і Донським БВУздійснюється з встановленою для різних періодів року частотою, надаються данідосліджень якісного стану і режимів роботи водосховищ, а також прогнози щодорозвитку водогосподарської ситуації на транскордонних річках.
Застосування системиобміну даними дозволяє забезпечити прозорість дій Сторін на транскордоннихрічках, отримання оперативної інформації про стан водогосподарської ситуації уприкордонних регіонах транскордонних річок для вжиття дієвих управлінськихрішень по попередженню шкідливої дії вод на території суміжних областей.
Конкретними кроками на найближчу перспективу мають статитакі.
1. Спільні зусилля щодо імплементації російсько-українськогокордонув Європейську систему кордонів із самостійною функцією безпекина основіконцепції «розумних кордонів». Для цього необхідно створити умови управління транскордоннимитоварно-транспортними потоками через механізм їхконцентрації на 2–3 магістральних транспортних вісях з тотальним контролем щодоввозу незаконних вантажів новітніми засобами митного контролю. Одночасно маєбути максимально спрощена процедураперетинання кордону легальними вантажами.
2. У межах українських частин російсько-українськихєврорегіонів необхідно сформувати «зони експортної продукції», що функціонуютьна принципах міжнародної кооперації. З цією метою на рівні районівмає бути створено мережу прикордонних торговельних домів. Подібний досвід вжемають Дергачівський район Харківської областіта Бєлгородський район Бєлгородської області [50; c. 63].
2.2.2 Характеристикадіяльності єврорегіону «Ярославна»
Єврорегіон«Ярославна» був створений 24 квітня 2007 року, Сумською областю України та Курськоюобластю Російської Федерації. Сумщина належить до тих областей, географічнерозташування якіх на 100% зумовлює тісну співпрацю із сусіднімі регіонами. Передусім йдеться про близькихпартнерів з Росії — Курська, Бєлгородську та Брянську області. Звісно, сумчанипідтрімують зв'язки і з іншімі територіально-адміністратівнімі одиниця не тільки північного партнера, а й багатьох іншіх країн світу [60].
Відповіднодо статуту визначається, що єврорегіон створюється учасниками відповідно дочинного законодавства та існуючими міжнародними договорами та угодами з метоюрозвитку співробітництва прикордонних територій у наступних напрямках:всебічне економічний розвиток; комунікації, транспорт і зв'язок; наука, новітехнології, освіта; поліпшення стану навколишнього середовища; сприяннярозширенню контактів між жителями прикордонних територій, розвиткуспівробітництва між установами та організаціями, а також суб'єктамигосподарської діяльності; сприяти спрощенню прикордонних формальностей з метоюполегшення перетину кордону фізичними та юридичними особами.
Організаційна структура Єврорегіону включає в себекоординаційно-консультативні органи: Рада Єврорегіону «Ярославна», СекретаріатЄврорегіону «Ярославна». Зазначеніоргани Єврорегіону виконують координаційні, дорадчі і представницькі функції,пов'язані з реалізацією цілей Єврорегіону. Організаційнаструктура органів Єврорегіону, їх структура та компетенція можуть змінюватисяза взаємною домовленістю Сторін [60]. Вищий координаційний орган Єврорегіону«Ярославна» — Рада Єврорегіону «Ярославна» (далі — Рада). До складу Ради входять по 10 представників,делегованих кожною із Сторін. Представникикожної із Сторін виконують обов'язки членів Ради протягом терміну, визначеногоучасниками Єврорегіону, які делегували їх до Ради. Члени Ради виконують своїобов'язки до моменту делегування нових представників. Відкликання членаРади може відбутися в будь-який час і здійснюється призначила його Стороною. Намісце відкликаного члена Ради Сторона делегує нового представника. ЗасіданняРади проводяться не рідше ніж один раз на рік і є відкритими, якщо Рада неприйме іншого рішення. Веде засідання Ради Спікер Ради, який обирається зчленів Ради на час проведення засідання Ради. Узасіданнях з правом дорадчого голосу можуть брати участь представникизаконодавчої та виконавчої влади Сторін та органів місцевого самоврядування відкожної зі сторін, а також представники міжнародних організацій за згодоюСторін. Кожна із Сторін обирає ГоловиРади [60].
До компетенції Ради належить:
1. Обрання Спікера Ради єврорегіону;
2. Визначення регламентів Ради і Секретаріату Єврорегіону;
3. Здійснення контролю за діяльністю Секретаріату Єврорегіону тазатвердження його річних звітів;
4. Вирішення питань про прийняття новихучасників Єврорегіону і припинення участі в Єврорегіоні;
5. Прийняття рішень про фінансування спільних проектів, що реалізовуютьсяв рамках Єврорегіону, та затвердження їх бюджетів.
Всі рішення Рада приймає, виходячи з принципуодноголосності його членів. Проектирішень надаються Раді Секретаріатом для затвердження. У 2007 році Єврорегіон«Ярославна» прийнятий в Асоціацію Європейських Прикордонних регіонівна правах спостерігача. У жовтні 2008 року члени Ради Єврорегіону«Ярославна» взяли участь у Генеральній Асамблеї та щорічнійконференції Асоціації Європейських Прикордонних Регіонів в м. Плауен(Німеччина). В рамках Конференції проведені переговори з представникамиєврорегіонів з метою обміну досвідом роботи у сфері прикордонногоспівробітництва та досягнута домов. Повноправний вступ васоціацію може принести безліч додаткових можливостей. Статус повноправного члена цієї асоціації гарантує преференції,спрощення проблем прикордонної торгівлі, облаштування територій. Цязагальноєвропейська асоціація може надати кошти зі свого бюджету для реалізаціїспільно розроблених проектів на додаток до того, що виділяють обидві області.Крім того, членам асоціації покладається технічна допомога, консультації,преференції в просуванні законодавчих питань про буферній зоні і умовно вільноїторгівлі [51; c. 47].
Головною метоюЄврорегіону «Ярославна» є сприяння стійкому соціально-економічному розвитку,науковому та культурному співробітництву Курської та Сумської областей.Ініціатива про створення Єврорегіону «Ярославна» була підтримана Міністерствамизакордонних справ Російської Федерації та України, а такде Радою Європи. Урамках реалізації Угоди про створення Єврорегіону «Ярославна» спільно зсумської стороноюсформовано перелікпроектів (програм) транскордонного співробітництва, розроблених учасникамиєврорегіону «Ярославна», з метою реалізації яких планується підготовка обласноїпрограми «Розвиток прикордонного співробітництва Курської області на 2009-2014 роки»[60].
Спільно зсумської стороною вже реалізований один із проектів «багатогалузевавиставка-ярмарок Єврорегіону « Ярославна », мета якого — розвитоквзаємовигідного співробітництва між підприємствами та організаціямиприкордонних областей Росії, України та Республіки Білорусь.
Характеризуючининішню економічну ситуацію в Сумській обласі під кутом українсько – російськихзовнішньоторгівельних відносин варто зазначити що сьогодні різноманітніоперації з Росією здійснюють понад 100 підприємств області. У свою черга, Сумщина закуповує усусідів газ, нафтопродукти, сировину для хімічної і харчової промисловості,метали, певну машинобудівну і металопродукцію тощо. Є ще один важливий аспекттакої співпраці.Російські партнери активно вкладають власні інвестиції в українськіпідприємства: кожне третє з них, або 57 із 171, має такі інвестиційні кошти. Однак це менше, Ніж було Кілька роківтому, але на це є причини об'єктівні, зокрема світова фінансова криза [60].
Сьогодні у рамках»Ярославни" Підписано та реалізуються 14 угод і протоколів проспівпрацю на рівні міст і районів Сумської та Курської областей, стількі ж — спільніх транскордонного програм у сфері екології, демографії, культури,інформації, молодіжній політіці тощо. Активно облаштовуємо місцеві пункти пропуску через кордон.Наприклад, нінішнього року їхвідкрито чотири, а до кінця 2015 р.працюватімуть ще одинадцять. Такожпро ефективність функціонування єврорегіону можна судити виходячи їх того, щотільки за 2008 рік зовнішньоторговельний оборот між Сумською і Курськоюобластями збільшився в 1,4 рази і склав майже 29 млн. дол США. Це найбільшийобсяг товарообігу з країнами СНД в Курській області. Також завдяки співпраці зкурянамі кількість суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності в Сумській областізбільшилася на 30%. Варто відзначити, що зараз близько 50 підприємств обохобластей здійснюють експортно-імпортні операції [60].
Під часпроведення V Міжнародної універсальної виставки «Слобожанський міст — 2008», зметою популяризації туристичного потенціалу області та залучення інвестицій утуристичну галузь області, управлінням культури і туризму облдержадміністраціїпроведена мультимедійна презентація та представлена іміджева виставковаекспозиція „Сумщина туристична”. З метою популяризації туристично привабливихоб’єктів області, 23-25 вересня 2008 року проведено Міжнароднунауково-практичну конференцію «Відділення Українського степовогоприродного заповідника „Михайлівська цілина» 80 років – сучасний стан,проблеми, перспективи розвитку». У роботі конференції взяли участь науковцідержавного природного заповідника „Белогорье”, інституту степу Уральськоговідділення РАН, Курського державного університету та представники наукових кілКиєва, Харкова, Херсона, Ніжина, Запоріжжя, Боярки, Гадяча, Сум [60].
Також уекологічній сфері працюють у наступній сфері:
1. Розробка концепції розвитку транскордонногоспівробітництва в напрямку зниження екологічного навантаження прикордоннихобластей учасниць єврорегіону «Ярославна».
2. Розробка концепції поводження з відходами нарегіональному рівні. 3. Розробка проектуєдиного порядку поводження із побутовими та промисловими відходами в областяхучасницях єврорегіону «Ярославна». 4. Комплексне екологічне обстеження басейну річки Псьол на кордоні Україниі Росії
Таким чином, за досить короткий проміжок часу за рахуноктісної співпраці російськоїта української сторін у рамках єврорегіону «Ярославна» вдалося досягти значнихуспіхів. На прикладі проаналізованого єврорегіону можна судити, що вцілому орієнтація на подальше транскордонне співробітництво та розробка новихєврорегіонів може принести Весма ефективні результати. Однак в Україні потенціал таких структур до цих пір не реалізований.Основними проблемами є відмінності в законодавстві України та сусідніх країн,що регламентують митний, санітарний, екологічний контроль, а також відсутністьу місцевої влади повноважень на самостійну реалізацію транскордонних проектів. Висновоки до II розділу: Відомо, що регіональнаполітика існує в усіх країнах світу і являє собою специфічну діяльність державиіз забезпечення найбільш сприятливих умов соціально-економічного функціонуванняі розвитку окремих територій, враховуючи їх самобутність, соціокультурні,етноісторичні, генетичні корені та специфіку типу господарювання.Нерівномірність розвитку територій та периферійність певних районів поставилогостро питання про залучення таких регіонів до транскордонного співробітництва.Активного розвитку набуло співробітництво в даній сфері України та Росії,зокрема створено два спільних єврорегіони «Ярослана» та «Слобожанщина».
Проаналізувавшидіяльність цих єврорегіонів варто зазначити, що активно розвивається співпрацяу економічній, політичній, культурній, та екологічних сферах, зокрема підписаночимало угод та програм, які регулюють цю діяльність.

Розділ III. Шляхивдосконалення єврорегіональної співпраці України та Росії
Прикордоннітериторії мають такі специфічні якості в інтеграційному процесі, як бар’єрністьі контактність, завдяки чому вони забезпечують їх взаємну адаптацію. Підвпливом інтеграційних процесів бар’єрні функції кордонів переносяться назовнішні межі інтеграційних утворень. Внутрішні кордони на теренах ЄС стають прозорими, що даєможливість вільного спілкування як прикордонних, так і загальнодержавнихспільнот. У відносинах країн ЄС ліквідуються прикордонні бар’єри для рухутоварів, капіталу, робочої сили, уніфікується нормативно-правова базагосподарської діяльності [6; c.125].
Розроблені на сьогоднісхеми співробітництва країн Центральної і Східної Європи дуже різноманітні.Регіональному розвитку надається багато уваги, оскільки від цього залежитьсоціально-політична стабільність держави. Тому Європа давно пройшла шляхдецентралізації влади, що в європейській правовій доктрині зазвичайрозглядається як делегування органами державної влади певних адміністративнихповноважень на місцевий рівень. В результаті регіони одержали право самостійновходити у відносини з можливими партнерами з іншого боку державного кордону. Цесприяє реалізації державної зовнішньої політики через прикордонні зв’язки.
Незважаючи на те, що Україна визначила свій курс на євроатлантичну інтеграцію, неменша увага приділяється сьогодні відносинам із Російською Федерацією. Використовуючидосвід Європейського Союзу, сьогодні сторені спільні єврорегіони, що даютьможливість розвиватися переферійним районам обох держав. Оскільки досвідУкраїни у питаннях транскордонного співробітництва на сьогодні є не значнихтому існує чимало проблем, зокрема організаційного та правового характеру.
Серед проблем, щогальмують розвиток транскордонного співробітництва на українсько-російськомукордоні, слід назвати такі:
1. Немає цілісної концепції політики щодорегіонального розвитку держав;
2. Не розроблено інституційних засадрегіонального розвитку на національному рівні;
3. Низький рівень залучення до розвиткутранскордонного співробітництва представників бізнесу і суспільного сектора;
4. Місцеві органи влади сприймають транскордонне співробітництвояк зовнішньоекономічну діяльність;
5. Місцеві органи влади не готові сприяти розвитковітранскордонного співробітництва як сфери, що вимагає від них координуючоїфункції [24; c. 26].
Головні напрямкипоглиблення транскордонного співробітництва з Російською Федерацією:
1. В Україніактивізуються процеси використання засад мережевої економіки, зокрема, розвитоккластерів. Транскордонні кластери охоплюють суміжні прикордонні територіїсусідніх держав, до складу яких входять інституції, розміщені по обидва бокикордону. Особливістю транскордонних кластерів є те, що учасники кластеріврозміщені в різних податкових, митних, законодавчих середовищах сусідніх країн,однак можуть мати спільні підприємства та організації, користуватися спільноюінфраструктурою і функціонують, насамперед, на транскордонних ринках.
2. Важливимаспектом транскордонної співпраці є значний транзитний потенціал. Одним зперспективних проектів використання такого потенціалу є транспортний коридор«Європа–Азія». Росія активно просуває свій варіант проходження коридору черезтериторію Білорусі й балтійського виходу до Європи. Через спірні питаннявикористання транспортних артерій привабливим є Керч-Єнікальський канал –єдиний спосіб транспортного сполучення портів Каспійського з Середземним морем.
3. Спільнегосподарювання несе екологічне забруднення на прикордонних територіях таакваторії Азовського моря. Як показав приклад забруднення річок на західномукордоні України, вирішення екологічних питань є важливим напрямкомтранскордонного співробітництва. Вплив енергетики на біосферу проявляється навсіх стадіях виробництва енергії: при видобутку й транспортуванні ресурсів, привиробництві, передачі й споживанні енергії. Не менш загрозливою є транзитнаскладова економіки регіону. Особливо вона позначилися на екологічному стані Азовськогоморя. Важливим аспектом антропогенного впливу є факт розташування на берегахметалургійних комбінатів, які щорічно скидають більш 800 млн куб. метрівзабруднених стічних вод. Крім того, зношеність водогінно-каналізаційнихгосподарств в першу чергу Маріуполя і Таганрога, призводить до «штатних» викидівнечистот у межах міст у море [27; c. 60].
Метою політики всфері забезпечення екологічної безпеки має бути послідовне симетричне обмеженнянегативного впливу паливно-енергетичного комплексу, промисловості, врегулюванняфункціонування транспортних потоків України та Росії у навантаженні нанавколишнє середовище, наближення до відповідних європейських екологічних норм.
Отже,пріоритетними напрямами державної політики щодо транскордонного співробітництваУкраїни і Російської Федерації мають бути:
— створеннясприятливих умов для інвестиційної діяльності у прикордонних регіонах шляхомрозвитку інформаційного обміну, надання консультаційного обслуговування,використання можливостей надання податкових стимулів місцевими органамивиконавчої влади;
— створення умовдля вільного переміщення через кордон при забезпеченні безпеки населенняприкордонних областей шляхом розробки системи спрощеного паспортного контролю,планування та координації спільної роботи правоохоронних органів з метоюзапобігання правопорушень по обидва боки кордону;
— збільшеннятранзитних можливостей прикордонних територій;
— забезпеченняспільного контролю за екологічною ситуацією і раціональним використаннямприродних ресурсів;
— розробка вмежах єврорегіонів нових проектів транскордонного співробітництва на східномукордоні України у соціальній і гуманітарній сферах [30; c. 145].
Незважаючи на те,що головним пріоритетом своєї зовнішньої політики Україна означила інтеграцію вЄвропейський Союз, не менш важливим лишається співробітництво з нашим східнимсусідом – Російською Федерацією. Раціональне поєднання проєвропейського іпроросійського напрямків у зовнішній політиці виходить нині на перший план. Таобидві держави – партнери в цьому процесі мають власні підходи до вирішенняпроблеми. Російський підхід передбачає повномасштабну інтеграцію. Українськебачення ґрунтується на принципах двостороннього рівноправного ідобросусідського співробітництва. А стратегію реінтеграції Україна розглядає, насамперед,щодо європейських структур.
Іншим можливимосередком транскордонного співробітництва можуть стати Донецька і Ростовськаобласті. Насамперед необхідно відзначити, що навіть після розпаду РадянськогоСоюзу й економічної кризи 1990-х років, ці області зберегли подібну промисловуінфраструктуру, що може дозволити за максимально короткий час відновитипорушені зв’язки між підприємствами.
Через ці областіпролягає залізниця й автошлях європейського значення. Відтак виникає першийможливий напрямок співробітництва – вдосконалення пропускних митних пунктів наукраїнсько-російському кордоні для підвищення їх пропускної спроможності. Дофактора транзитності (чи комунікативності) можна віднести й морське сусідстводвох областей, що може вирішити чимало питань щодо їх обмінних можливостей.
Великою перевагоюстворення єврорегіону є мовна близькість областей: при проведенніторгово-економічних та культурно-освітніх заходів не виникатиме проблемимовного бар’єра (що є однією з причин повільного розвитку транскордонногоспівробітництва на західному кордоні).
Донецька іРостовська області мають значну щільністю населення, а це забезпечує високийобсяг споживчого й фінансового ринків. Ця обставина може сприяти ефективнійкомунікації населення з високими економічними результатами [37, c. 13].
Слід відзначити,що в активізації торгового співробітництва та його підтягуванні доєвропейського рівня не можна орієнтуватися тільки на політико-адміністративнірішення, оскільки підвищення ефективності можливе лиш при зацікавленні в ньомусуб’єктів зовнішньоекономічної діяльності обабіч кордону. Великою перевагоюстворення єврорегіону є мовна близькість областей: при проведенніторгово-економічних та культурно-освітніх заходів не виникатиме проблемимовного бар’єра (що є однією з причин повільного розвитку транскордонногоспівробітництва на західному кордоні). Слід відзначити, що в активізаціїторгового співробітництва та його підтягуванні до європейського рівня не можнаорієнтуватися тільки на політико-адміністративні рішення, оскільки підвищенняефективності можливе лиш при зацікавленні в ньому суб’єктівзовнішньоекономічної діяльності обабіч кордону [37; c. 14].
Для ефективногорозвитку єврорегіону необхідно:
· обом державамухвалити закони про статус прикордонних регіонів;
· надати обласнійвладі додаткових повноважень;
· узгодитизаконодавчу базу обох держав відповідно до європейських стандартів;
Також необхіднорозробити спільну програму торгово-економічного і культурного розвитку, а такожвиробити план спільних дій в галузі охорони довкілля, оскільки обидві областіпромислово насичені; розробити програму співробітництва між громадськимиорганізаціями для реалізації спільних проектів. Донецька і Ростовська області врамках єврорегіону можуть співпрацювати в таких сферах:
Розвиток малого ісереднього бізнесу. Цей напрямок є актуальним для Донецької області. Оскількивона не межує з країнами – членами і кандидатами на вступ до ЄС, то регіонвідчуває труднощі щодо виходу на європейський ринок, хоча йому є щозапропонувати як Росії, так і країнам Європи. До того ж у Донецькому регіоні єчимало міст з однією галуззю виробництва – вугільною. Нині багато шахт нефункціонує з багатьох (у першу чергу економічних) причин. У зв’язку з цимпостає потреба розробки і підтримки реалізації програми розвитку малого ісереднього бізнесу. Її можна здійснювати спільними зусиллями міст Донецької іРостовської областей.
З Донецькоїобласті чимало шахтарів мігрує до Ростовської області на заробітки. Українськіробітники-сезонники їздять до Краснодарського і Ставропольського країв. Цякатегорія населення вимагає соціального захисту на міждержавному іміжрегіональному рівнях. Є досвід давніх кооперативних зв’язків міжпідприємствами цих регіонів, що створює умови для розвитку довгостроковихпрограм економічного співробітництва [37; c. 15-16]. Культура, молодіжний обмін.У цьому напрямку необхідно вирішувати проблему збереження культурних надбань,розвитку відносин між культурними і науково-дослідними установами, спільноїреалізації політики співробітництва молодіжних та інших громадськихорганізацій. Науково-технічне та освітнє співробітництво. Кооперація у ційсфері дозволить збагатити науково-технічний потенціал обох регіонів, оскількиспільне проведення науково-технічних конференцій, робота над спільниминауковими проектами в галузі металургії та енергетики дозволить регіонам (а вподальшому й країнам) вийти на новий рівень розвитку. Охорона довкілля,створення і реалізація спільної програми очищення Азовського моря. Співпрацю уцій сфері необхідно реалізовувати вже сьогодні, навіть без утворенняєврорегіону, оскільки території Донецької і Ростовської областей промисловоперенасичені. Вироблення й реалізація програми очищення Азовського морясприятиме не тільки розвиткові та зміцненню малого бізнесу як частини бізнесутуристичного, але й дозволить підвищити економічні показники, оскільки очищенняморя дасть можливість збільшити виробництво рибної продукції. Кредитно-інвестиційнаспівпраця. Беручи до уваги присутність російського капіталу на ринку України,цей вид співпраці може бути корисним для України: український капітал маєприпинити циркуляцію лише на українських теренах і виходити на потужніпідприємства Росії та інших країн Східної Європи, де українськіфінансово-інвестиційні компанії вже спроможні конкурувати з тамтешнімкапіталом.
Курортно-туристичнийбізнес. Донецька і Ростовська області мають стати об’єктами фінансовогоінвестування в розвиток єдиної курортно-туристичної інфраструктури, що можезабезпечити значні надходження до їх бюджетів [37; c. 20]. Розвиток транспортних систем імодернізація транспортної інфраструктури. У цій сфері області можуть спільновирішувати такі завдання, як: облаштування та модернізація транспортнихкоридорів, що мають міжнародне значення і зв’язують великі населені пункти;облаштування і модернізація контрольно-пропускних пунктів, що дозволитьзбільшити й удосконалити пропускну і міграційну спроможність на кордоні;перенесення центра ваги вантажопасажирських перевезень з автотранспорту назалізничний і водний транспорт; поліпшення організаційної структури іменеджменту транспортних систем; вдосконалення прикордонних та митних процедурна кордонних переходах і в портах; надання обласним містам вузлових функційтрансєвропейських транспортних мереж.
Для ліквідаціїбар’єрів, що виникають у рамках транскордонного співробітництва, на мою думку,необхідно:
· створити приМіністерстві економіки спеціальну комісію з питань транскордонногоспівробітництва, основною функцією якої був би аналіз ситуації в регіонах тапідготовка пропозицій щодо створення умов для транскордонного співробітництва іпідвищення його ефективності;
· привестизаконодавство України до європейських стандартів;
· створити мережуагентств регіонального розвитку, які б надавали консультації представникам малогоі середнього бізнесу щодо ведення транскордонного співробітництва ікоординували роботу з комісією з питань транскордонного співробітництва;
· розвиватитуристичну інфраструктуру, що дозволить залучити іноземних інвесторів не тількиу сферу туризму, але й в інші галузі економіки;
· активізуватиспівробітництво громадських організацій України і Росії. Одним з головних йогонапрямків, на нашу думку, може стати інформаційна кампанія з пропагандипереходу до загальноєвропейських цінностей;
· створити умови дляприскореного оформлення документації на вантажі, підвищити пропускнуспроможність КПП, створити зони сервісу, адже Україна є важливою транзитноюкраїною, територією якої пролягають чотири (з дев’яти) європейські транспортнікоридори [37; c. 21].
Слід мати наувазі, що транскордонне співробітництво обов’язково має розвиватися в рамкахєвропейського законодавства. Відтак ініціативи єврорегіонів стимулюватимутьпристосування українського законодавства до законодавства ЄС, що є однією звимог acquis communautaire. Транскордонне співробітництво може стати дляУкраїни перепусткою до європейської спільноти, а єврорегіони – воротами до ЄС. Висновкидо III розділу: українсько –російське транскордонне співробітництво повинно стати пріоритетними напрямамидержавної політики України щодо Російської Федерації. Геополітичне розташуванняцих двох країн дає значний транзитний потенціал. Одним з перспективних проектіввикористання такого потенціалу є транспортний коридор «Європа–Азія». Такожварто приділити увагу процесам використання засад мережевої економіки, зокрема,розвиток кластерів. Транскордонні кластери охоплюють суміжні прикордоннітериторії сусідніх держав, до складу яких входять інституції, розміщені пообидва боки кордону. Як показав приклад забруднення річок на західному кордоніУкраїни, вирішення екологічних питань є важливим напрямком транскордонногоспівробітництва.

Висновки
Відповідно допоставлених завдання у дослідженні були зроблені висновки. Отже, транскордоннеспівробітництво виступає необхідним фактором соціально-економічного розвиткуприкордонних територій, визначає економічні пропорції розвитку, розміщенняпродуктивних сил, розвиток господарської інфраструктури. Транскордоннаінтеграція сприяє вдосконаленню галузевої структури господарства, підвищеннюпродуктивності праці і якості матеріальних продуктів та послуг, інтенсифікаціїекономічногно розвитку прикордонних територій. Розвиток і поглибленнятранскордонного співробітництва сприятиме формуванню позитивного іміджу державина міжнародній арені, зміцненню зовнішніх економічних зв’язків, оптимізаціїтериторіального (міжнародного, міжрегіонального) поділу праці, зменшеннютериторіальних диспропорцій, і, зрештою, повноцінній інтеграції України уєвропейську і світову економіки.
Основними сферамидіяльності єврорегіонів є: економіка і зайнятість, транспорт і зв'язок,культура та освіта, туризм, охорона здоров'я та соціальна сфера, інфраструктурата захист навколишнього середовища. У будь-якому випадку не обходиться без облаштування спільногокордону і взаємодії в надзвичайних ситуаціях. Часто сторони вирішують завданнясуто місцевого характеру: водопостачання, управління побутовими відходами,міграція населення та ін.
Розвитокдобросусідських відносин з Російською Федерацією був і є важливим пріоритетомУкраїни в контексті реалізації її національних інтересів. Контакти міжадміністративно-територіальними одиницями України і суб‘єктами РосійськоїФедерації будуються на підставі двосторонніх і багатосторонніх договорів, угоді протоколів про торговельно-економічне, науково-технічне і культурнеспівробітництво. Станом на березень 2010 року, укладено близько 200 таких угод [17; c. 39].
В Українієврорегіони почали діяти відносно недавно, хоча деякі з них(«Слобожанщина», «Ярославна») вже мають свої власні надбання,хоча й невеликі. З часів заснування єврорегіонів не реалізовано жодноговеликомасштабного проекту (будівництва транспортних, інформаційних магістралей,очисних споруд тощо), головною мірою через брак коштів та правової компетенції.Але сьогодні активно розвивається співпраця в напрямку створення тавдосконалення спільних кластерних підприємств, що позитивно впливає наекономічний розвиток території вцілому. Інноваційні моделі єврорегіонів передбачють створеннясистеми спеціалізованих прикордонних комплексів – виставкового(сервісно-інформаційного), індустріального й експортно-транспортного(логістичного), які просторово розподілені в його межах. Чималу увагу приділять екологічнимпроблемам, зокрема у результаті відпрацьованого механізму Російською йУкраїнською сторонами погоджений порядок організації робіт з управління воднимиресурсами в басейні Сіверського Дінця, здійснюється програма спільногоаналітичного контролю за гідрохімічним станом водних об'єктів, встановленівимоги по дотриманню гідрологічних і гідрохімічних показників у прикордоннихстворах. Сіверсько-Донецьке басейнове управління водних ресурсів здійснюєміжнародне співробітництво з Донським БВУ в межах міжурядової угоди про спільневикористання та охорону транскордонних водних об'єктів в басейні СіверськогоДінця та річок Приазов'я.
Хочу зазначити,що для налагодження напрямків роботи між Україною та Росією в напрямкахтранскордонного співробітництва обом державам в першу чергу необхідно Для ефективного розвиткуєврорегіону необхідно: ухвалити закони про статус прикордонних регіонів, надатиобласній владі додаткових повноважень, узгодити законодавчу базу обох державвідповідно до європейських стандартів. Сьогодні можливим осередкомтранскордонного співробітництва можуть стати Донецька і Ростовська області.Насамперед необхідно відзначити, що навіть після розпаду Радянського Союзу йекономічної кризи 1990-х років, ці області зберегли подібну промисловуінфраструктуру, що може дозволити за максимально короткий час відновити порушенізв’язки між підприємствами.

Списоквикористаних джерел та літератури
1. Авдеев А. Международние имеждуекономические святи российскихрегионов. / А.Авдеев // Международная жизнь. — 2000.- №4. — С. 92.
2. Андрущенко.Т.В. Україна – Росія упошуку оптимальних відносин. / Т.В.Андрущенко // Трибуна. – 2005. — №3 – 4. — С. 23 – 25.
3. Беленський П.Ю. Форми та напрямкитранскордонного економічного співробітництва. /П.Ю. Беленський // Регіональна економіка. – 2005. -№ 3. – С. 276.
4. Бистряков І.К., Пилипів В.В. Міжрегіональніінвестиційні процеси, як домінанта розвитку України. / І.К. Бистряков //Регіональна економіка. – 2009. — №3. – С. 259.
5. Внукова Н. Транскордонні кластери ітранскордонні об'єднання як форми транскордонного співробітництва /Н. Внукова // Вісник Львів. УН-ТУ Серіяміжнародні відносини. – 2008. — №25. – С. 295-303.
6. Волошко В.В. Реалії та перспективитранскордонного співробітництва України /В.В. Волошко // Регіональна економіка.– 2005. — №4. – С. 123-131.
7. Гарасюк О.А. Проблемні моменти розвиткутранскордонного співробітництва в Україні / О.А. Гарасюк // Формування ринковихвідносин в Україні. – 2006. — №9. – С.14 – 18.
8. Голиков А.П., Олійник Я.В.,Степаненко А.В. Вступ до економічної і соціальної географії: Підручник /А.П.Олійник – К.: Либідь, 1997, — 120 ст.
9. Жук М.В., Круль В.П. Розміщенняпродуктивних сил і економіка регіонів України: Навчальний посібник / М. В. Жук– Чернівці: Рута, 2002, — С. 29.
10. Заблоцький Б.Ф. Розміщенняпродуктивних сил України: Національна макроекономіка: Посібник /Б.Ф. Заблоцький– К.: Академвидав, 2002. — С. 131.
11. Голиков А.П., Черномаз П.А. Еврорегион«Слобожанщина». как форма трансграничного сотрудничества сопредельныхобластей Украины и России / А.П. Голиков // Регион: проблемы и перспективы. — 1998. — №4. – C. 46.
12. Дайнеко О.І., Демчинко В.В.Кластери та конкурентоспроможність прикордонних територій. /О.І. Дайнеко // Регіональна економіка. – 2008.- №2. – C. 276.
13. Європейська рамкова конвенція протранскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями (21травня 1980 р., м. Мадрид) // Офіційний вісник України. — 2006. — № 9. — С. 200.— Ст. 585.
14. Заставний Ф.Д. Географія України:У 2-х книгах. – Львів: Світ, 1994. СтеченкоД.М. Управління регіональним розвитком: Навчальний посібник. / Ф.Д. Заставний – К.:Вища школа, 2000, — C. 165.
15. Стеченко Д.М. Розміщенняпродуктивних сил і регіоналістика: Навчальний посібник. / Д.М. Стаченко – К.: Вікар, 2001, — C. 220. 16. Черняк Л.Г., Клиновий Д.В.Розміщення продуктивних сил України: Навчальний посібник. / Л.Г. Черняк – К.: ЦУЛ, 2002, — C. 178.
17. Кирюхин А.М. Региональный формат российско — украинскихотношений: модель приграничных треугольников роста /А.М. Кирюхин // Бизнес Информ. — №9-10. — 2000. — С. 39-40.
18. Кирюхин А.М. Сотрудничество территорийроссийско-украинского приграничья в области охраны окружающей среды. / А.М. Кирюхин // Регион: проблемы и перспективы.Специальный выпуск — 2001. — С. 64.
19. Кирюхин А.М. Территориальная структура еврорегиона«Слобожанщина»: модель фрагментированной интеграции дляроссийско-украинского приграничья / А.М. Кирюхин // Бизнес Информ. — №6. — 2000. — С.48-50.
20. Кирюхин А.М. Еврорегионы как инструмент интеграцииЕвропы // Сборник МУПК. Ч.5. М.: Центросоюз РФ — 1999. — С. 33-34.
21. Кіш Є.За стандартами транскордонної взаємодії / Є. Кіш // Політика і час. — № 10 – 2003. – С. 79 – 84.
22. Кіш Є.Новий статус на нових кордонах. Феномен єврорегіонів у ХХІ столітті /Є. Кіш // Політика і час — № 4 — 2005. – С.82 – 90.
23. Колосов В.А., Кирюхин А.М. Приграничное сотрудничествов российско-украинских отношениях / В.А. Колосов // Полития. — №1(19) — 2001. — С. 141-165.
24. Костюк С. Єврорегіони в українських прикордонних областях –нереалізований потенціал відносин Україна – ЄС /С. Костюк // Людина і політика. – 2004. — №3. –C.21-28.
25. Левчук Е.Приграничная торговля как фактор развития современной Европы. / Е. Левчук // Экономическая глобализация и проблемы национальнойи международной безопасности. — 2008. – 120 ст.
26. Мартиняк І.О. Формуваннякластерної політики як механізму вдосконалення інфраструктури функціонуваннямалого та середнього бізнесу в регіоні /І.О. Мікула // Регіональна економіка. –2008. — №4.- C 54.
27. Мікула Н.А.Теоретико-методологічні та практичні аспекти функціонування євро регіонів /Н.А.Мікула // Регіональна економіка. – 2004.-№ 4. – C. 53-63.
28. Мікула Н.А. Транскордоннепідприємництво – досягнення і проблеми на шляху євроінтеграції. / Н.А. Мікула// Регіональна економіка. – 2009. — № 4. – C. 232.
29. Мікула Н.А., Пастернак О.І.Транскордонні кластери. [Текст] /А.Н. Мікула // Регіональна економіка. – 2009. – № 2. — C. 228.
30. Мілашовська О. Концептуальніоснови управління розвитком прикордонного регіону. / О. Мілашовська // Регіональнаекономіка. – 2005. — №2. – .C.140-150.
31. На шляху до Європи. Українськийдосвід єврорегіонів:Проект Київського центру Ін-ту Схід-Захід / за ред. С. Максименка. — Київ:Логос, 2000. – 224 cт.
32. Найвищі інтереси –інтереси народу // Виступ Президента України Л.Д. Кучми на першій сесіїВерховної Ради України четвертого скликання 18 червня 2002 року // Урядовийкур’єр. – 2002. – №111. – С. 3
33. Нікіфоров П.О., Чемісова Н.А.Чинники активізації транскордонного співробітництва в регіоні. /П.О. Нікіфоров// Регіональна економіка. – 2008. — № 1. – С. 35.
34. Носа Н.О. Роль та місцетранскордонних територій у розвитку інфраструктури прикордонних регіонів. /Н.О. Носа // Регіональна економіка. – 2004. – №4. – С. 116.
35. Орлов В. Внешнея політика и российские регионы. /В. Орлов // Международная жизнь. – 2001. — №10.- С. 45.
36. Передрій О. До питання децентралізації у Державному Управлінні. /Державне та місцеве самоврядування в Україні: шляхи реформування. / О. Передрій // Матеріалиміжнародної науково-практичної конференції. – Ужгород, 2000р. – 252 ст.
37. Передрій О., Сюсько І.Транскордонне співробітництво: сучасні проблеми, перспективи розвитку / О.Передрій // Науковий вісник УжДІІЕП (серія – економічні науки). – 2004. –Вип.№4. – С .13-21.
38. Перстнева Н. Трансграничное сотрудничество, или украинский опытеврорегионов. /Н.Перстнева // Зеркало недели. — № 28. – 2000. – С. 31.
39. Петренко З. Приграничные регионы какновая форма международной интеграции / З. Перенко // Экономика Украины. — 1999. — №12. — С. 66 – 73.
40. Пирожков С. Українсько-російськівідносини у євроатлантичному інтер’єрі / С. Пирожков // Політична думка. — 1999. — №3. — С. 87 – 95.
41. Про затвердження Положення пропорядок проведення конкурсного відбору проектів (програм) транскордонногоспівробітництва, які можуть бути включені до державної програми розвитку транскордонногоспівробітництва: Постанова Кабінету Міністрів України № 339 вiд 11.05.2005 р. //Офіційний вісник України. — 2005. — № 19. — С. 108.
42. Регіональна політика тамеханізми її реалізації / За ред. М.І. Долішнього – К.: Наукова думка, 2003.- 503 ст.
43. Регіони України: проблеми тапріоритети соціально-економічного розвитку: Монографія / За ред. З.С. Варналія – К.: Знання України, 2005. – 498 ст.
44. Симоненко В.К. Регионы Украины. Проблемы развития підр. / В. К. Симоненко. – Киев: “Наукова думка”, 1997. – 263ст.
45. Сокаленко С. Розвиток кластерівяк дієвий інструмент підвищення конкурентоздатності країни. /С. Сокаленко // Економічний часопис. – 2005. — №7 –8. – С. 32.
46. Соскін О. Можливостіреалізації геоекономічного потенціалу України в євроазійському просторі /О.Соскін // Економічний часопис — XXI. – 2005. — №1-2. – С.26-30.
47. Студенніков І.Транскордонне співробітництво як дзеркало регіональної політики в Україні / І.Студенніков // Економічний часопис – ХХІ. – 2005. — №1-2. – С. 23.
48. Студенніков І. Транскордоннеспівробітництво як дзеркало регіональної політики України. / І. Студенніков //Економічний часопис. – 2009. — № 1 – 2. – С. 31.
49. Сущенко О. Фінансові пріоритетизовнішньоторговельних відносин в Україні / О.Сушенко // Ринок цінних паперів в Україні. – 2008. — №5 – 6. – С. 3 – 10.
50. Черномаз П.А., КирюхинА.М., Корсунова Н.А. Еврорегион «Слобожанщина» как модель устойчивогоразвития приграничных территорий /П.А. Черномаз // Бизнес Информ. — №3 — 4. — 2002. — С. 62-63.
51. Шилепницький П.І. Розвитоктранскордонного співробітництва як передумова європейської інтеграції України /П.І. Шилепницький // Зовнішня торгівля: право та економіка. – 2007. — №6. – С.47-52.
52. Школа І., Бабінська О.Єврорегіон як модель прискореного розвитку прикордонної території в рамкахтранскордонного співробітництва: досвід Росії / І. Школа // Регіональна економіка. – 2003. — №2. – С.167-179.
54. Шнирков О.І. Україна ―Європейський Союз: економіка, політика, право: монографія / О.І. Шнирков, В.В. Копійка,В.І. Муравйов; Київський Нац. ун-т ім. Т.Г. Шевченка. ― К.: ВПЦ“Київський ун-т”, 2006. ― 268 ст.
Інтернет джерела
55. «Державна програмарозвитку транскордонного співробітництва на 2007–2010 рр.» затвердженаПостановою Кабінету міністрів України № 1819 від 27.12.2006 р. / Кабінетміністрів України // Законодавство України. [Електронний ресурс] Режим доступу:
www.kmu.gov.ua/control/uk/cardnpd?docid=60690971
56. Закон України«Про транскордонне сівробітництво» від 21.01.2010 [Електронний ресурс] //Верховна Рада України // Законодавство України: Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=3384–12
57. Повідомлення Верховної Ради України «Проприєднання України до Європейської рамкової конвенції про транскордоннеспівробітництво між територіальними общинами або властями» № 3384–XII від 14.07.1993 р. [Електроннийресурс] // Верховна Рада України // Законодавство України: Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/
58. Внукова Н. Державна промисловаполітика інноваційного кластерного управління. [Електронний ресурс] // Режим доступу: www.inno.kharkov.ua/wpcontent/uploads/2009/10/public-industrial-policy-of-innovative-cluster-management.pdf
59. Голиков А.П., Черномаз П.А. Еврорегион„Слобожанщина” как отражение исторической общности сопредельных областейУкраины и Росии. [Електронний ресурс]: Режим доступу:http://www.crossborder.org.ua
60. Єврорегіон «Ярославна». [Електронний ресурс] // Режим доступу: forum-sumy.com/post_vroregon_jaroslavna.html

61. Закон України «Про транскордоннеспівробітництво» № 1861–IV, від 24.06.2004 р. / Верховна Рада України //Законодавство України. [Режим доступу]: Режим доступу: zakon.rada.gov.ua/cgi–bin/laws/main.cgi?nreg=1861–15;
62. Прокладаючи шлях до нових інструментів розвиткусусідських відносин. [Електронний ресурс]: Режим доступу: www.delukr.cec.eu.int/ua/eu_and_country/bilateral_relations.htm
63. Трансграническое сотруднечиство:опыт формирования еарорегиона «Ярославна». [Електронний ресурс]: Режим доступу: www.rusnauka.com/17_APSN_2009/Economics/48168.doc.htm

Додатки
Додаток А.
Угоди міжрайонами Сумської та Курської областей
№
з/п Найменування документа Дата укладення, дата набуття чинності
Партнер
з Курської області 1. Протокол про встановлення побратимських зв’язків між Сумським районом Сумської області і Глушковським районом Курської області (Російська Федерація) про співробітництво в торговельно-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурних галузях
19 вересня
2003 року Глушковський район Курської області (Російська Федерація) 2. Угода про встановлення побратимських відносин між Сумським районом Сумської області і Суджанським районом Курської області (Російська Федерація), про співробітництво в торговельно-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурній сферах 3 березня 2006 року Суджанський район Курської області (Російська Федерація) 3. Протокол про встановлення побратимських зв’язків між Коренєвським районом Курської області (Російська Федерація) та Сумським районом Сумської області про співпрацю в торгівельно-економічній, науково-технічній та гуманітарно-культурній сферах 22 січня 2008 року Коренєвський район Курської області (Російська Федерація) 4. Протокол про встановлення побратимських зв’язків між Краснопільським районом Сумської області і Бєловським районом Курської області (Російська Федерація) про співробітництво в торгівельно-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурній областях
6 серпня
2004 року
Бєловський район
Курської області
Російської Федерації 5. Протокол про встановлення побратимських зв’язків між Краснопільським районом Сумської області і Суджанським районом Курської області (Російська Федерація) про співробітництво в торгівельно-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурній областях 6 серпня 2004 року
Суджанський район
Курської області
Російської Федерації 6. Протокол про встановлення побратимських зв'язків між Глухівським районом Сумської області і Хомутовським районом Курської області (Російська Федерація) про співробітництво в торгівельно-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурній областях.
21 січня
 2009 року Хомутовський район Курської області (Російська Федерація) 7. Протокол про встановлення побратимських зв'язків між Глухівським районом Сумської області і Рильським районом Курської області (Російська Федерація) про співробітництво в торгівельно-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурній областях. 9 травня 2004 року Рильський район Курської області (Російська Федерація) 8. Протокол про встановлення побратимських зв'язків між Путивльським районом Сумської області і Глушковським районом Курської області (Російська Федерація) про співробітництво в торгівельно-економічній, науково-технічній і гуманітарно-культурній областях. 6 вересня 2003 року Адміністрація Глушковського району Курської області (Російська Федерація) 9. Угода про співробітництво між Білопільською районною державною адміністрацією Сумської області України і адміністрацією виконавчої державної влади Глушковського району Курської області Російської Федерації. 22 лютого 2003 року Адміністрація Глушковського району Курської області Російської Федерації
Джерело:Єврорегіон „Ярославна”. Режим доступу forum-sumy.com/post_vroregon_jaroslavna.html

Додаток B
Учасниками Єврорегіону «Ярославна» розроблено ряд спільнихпрограм транскордонного співробітництва.
№
п/п Назва проектів (програм) Термін реалізації Джерела фінансування та обсяги Що передбачається здійснити або запровадити (конкретно) та ефективність заходу Початок реалізації
Завершене
(планове) 1. Міжнародний табір студентського активу «Слов'янська співдружність» 2007 2010
Регіональні бюджети
200,0 тис. грн. Збереження та розвиток освітніх традицій, молодіжного руху у транскордонних регіонах України і Росії
Джерело:Єврорегіон „Ярославна”. Режим доступу forum-sumy.com/post_vroregon_jaroslavna.html