Інформаційнівійни НАТО на східноєвропейському театрі бойових дій
Зміст
Вступ
Особливості інформаційної війни підчас агресії НАТО проти Югославії
Особливості інформаційної війни вході операції «Рішуча сила»
Інформаційна війна проти Росії
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Час і подіїспонукають серйозно поміркувати над поставленим у назві реферату питанням:інформаційна війна НАТО на східноєвропейському театрі бойових дій. Поява цьоготерміна означає, що доведеться зіткнутися з менш проробленої, але позасумнівом, більш серйозною загрозою з боку зовнішніх і внутрішніх ворожих сил.Зараз багато говорять про інформаційний зброю та новому обличчі війни. Основнатеза полягає в тому, що війну можна вести більш професійно і«цивілізовано». Замість того, щоб вводити в стан противника танкиворога можна послабити ефективніше і навіть жорстоко, акуратно порушуючискладаний у нього інформаційний механізм управління, розкриваючи фінансовікомунікації, направляючи в бажано для нападника русло розвиток інформаційноїсфери шляхом впровадження застарілих інформаційних технологій. З переходом відіндустріального суспільства до інформаційного та відповідним розвиткомінформаційних технологій значна увага приділяється новітнім видами так званого«гуманного зброї» («несмертельним видів зброї і технологій війн»).До них відносяться інформаційне, психотропну, економічне, континентальне зброюта ін. Особливе місце серед них займає інформаційна зброя і технології веденняінформаційної війни. Про їх значимості свідчить те, що США створилиінформаційні війська і вже третій рік випускаються підрозділи кібер воїнів.Сьогодні в директивах Міністерства оборони США докладно викладається порядокпідготовки до інформаційних війн. За своєю результативністю інформаційна зброяпорівняно зі зброєю масового ураження. Спектр дії інформаційної зброї можесягати від нанесення шкоди психічному здоров'ю людей до внесення вірусів укомп'ютерні мережі та знищення інформації. Пентагон на супер комп'ютерахмоделює варіанти можливих воєн в XXI столітті з використанням методів татехнології «не смертельної зброї».
У збройних силахНАТО, особливо США, значна увага приділяється ролі «не смертельноїзброї» і технологій, перш за все інформаційного зброї та психо — пропагандистським операціям у війнах XXI століття, які суттєво змінюютьхарактер застосування сухопутних, військово-повітряних і військово-морських силна ТВД та геополітичного та цивілізаційного протиборства основних центрівформується багатополярного світу.
Відмінністьвидів і технологій «не смертельної зброї» від звичайного військовогозброї полягає в тому, що воно акцентує увагу на використанні алгоритмів ітехнологій, які концентрують у собі базові знання, спрямованих на поразкусупротивника. Інформаційна війна по суті уособлює собою війну цивілізацій завиживання в умовах постійно скорочуються ресурсів. Інформаційна зброя вражаєсвідомість людини, руйнує способи і форми ідентифікації особистості повідношенню до фіксованих спільнотам, воно трансформує матрицю пам'яті індивіда,створюючи особистість із заздалегідь заданими параметрами (тип свідомості,штучні потреби, форми самовизначення і т.д.), що задовольняють вимоги агресора,виводить з ладу системи управління держави-супротивника і його збройних сил.
Доведено, щонайбільших втрат збройні сили несуть від застосування проти них «несилового» інформаційного зброю і, в першу чергу, від впливу вражаючихелементів, що діють на системи управління та психіку людини. Інформаційне іконтинентальне зброю впливає на "ідеальні" об'єкти (знакові системи)або їх матеріальні носії.
В даний часздійснюється глобальна інформаційно-культурна і інформаційно-ідеологічнаекспансія Заходу, здійснювана за світовими телекомунікаційних мереж (наприклад,Internet) та через засоби масової інформації. Багато країн змушені прийматиспеціальні заходи для захисту своїх співгромадян, своєї культури, традицій ідуховних цінностей від чужого інформаційного впливу. Виникає необхідністьзахисту національних інформаційних ресурсів та збереження конфіденційностіінформаційного обміну по світових відкритих мереж, так як на цьому ґрунті можутьвиникати політична та економічна конфронтація держав, нові кризи в міжнароднихвідносинах. Тому інформаційна безпека, інформаційна війна і інформаційна зброяв даний час опинилися в центрі загальної уваги. Таким чином завданням рефератуслужить — виявити причини такого значення інформаційного протиборства всучасних війнах.
Особливостіінформаційної війни під час агресії НАТО проти Югославії
При підготовціагресії проти Союзної Республіки Югославії (СРЮ) НАТО надавало великогозначення організації та ведення інформаційної війни. Військово-політичнекерівництво блоку виходило з того, що вміле і ефективне здійсненняінформаційно-психологічного впливу в значній мірі визначить рівень міжнародноїпідтримки проводяться НАТО силових акцій і істотно позначиться наморально-психологічної стійкості збройних сил і керівництва СРЮ.
При плануванніагресії основні зусилля інформаційних структур блоку спрямовувалися навирішення наступних завдань:
· формування негативного уявлення провійськово-політичному керівництві СРЮ як про джерело кризи і основної причинигуманітарної катастрофи в Косово і Метохії, деструкцію морально-етичнихцінностей сербського народу і нагнітання несприятливого психологічного кліматуу відносинах різних політичних сил СРЮ;
· створення та підтримання увійськово-політичного керівництва СРЮ стримуючого страху перед силовими акціямиНАТО, в тому числі і за рахунок підкреслення реалізованим декларованих загроз,афішування високої ефективності наявних озброєнь і потенційних можливостейоб'єднаних збройних сил блоку;
· формування репутаціїзовнішньополітичного керівництва США і НАТО як досить жорсткого в своїхрішеннях і послідовного у діях;
· прицільну інформаційну обробку ключовихфігур у керівництві СРЮ на основі врахування їх психологічних особливостей,політичної та іншої орієнтації, пропаганду і впровадження форм суспільноїповедінки, що знижують моральний потенціал нації.
Одночасно зрішенням перерахованих завдань планувався цілий ряд заходів щодо впливу наінформаційну інфраструктуру СРЮ.
Події вЮгославії в цій галузі розвивалися стрімко і часто трагічно. Югославські ЗМІнамагалися всіляко підкреслити єдність союзу. Однак світова громадська думкаформувалася під впливом західних ЗМІ, схильних до підтримки сепаратистськихтенденцій і настроїв у югославських республіках. У силу цього передісторіяцивільних, а потім і міждержавних військово-політичних конфліктів на територіїколишньої Югославії не отримувала належного висвітлення, тим більше, щонегативний образ СРЮ був створений і підтримувався у світовій громадській думціще з часу військового конфлікту в Боснії і Герцеговині.
Планінформаційної війни був узгоджений з усіма країнами-учасницями НАТО, від якихбули виділені військові контингенти. У її здійсненні брали участь вищеполітичне керівництво країн НАТО, міністерства закордонних справ, спецслужби,національні ЗМІ, армійські структури ведення психологічних операцій. Участь цихсил в інформаційній агресії проти Югославії було підтверджено численними теле — та радіо заявами президента США, прем'єр-міністра Великобританії, генеральногосекретаря НАТО, керівників міністерств закордонних справ і оборони країн-членівПівнічноатлантичного альянсу.
Таким чином,проти СРЮ була здійснена ціла серія інформаційно-психологічних операцій. Вонавключала потужний вплив на інформаційні системи Югославії з метою руйнуванняінформаційних джерел, підриву або ослаблення системи бойового управління,ізоляції не тільки військ (сил), але і населення.
Складовоючастиною інформаційної агресії стало також розгортання спрямованого іінтенсивного мовлення на територію Югославії радіостанції «ГолосАмерики», знищення теле — і радіо- центрів з метою забезпечення контролюнад суспільною думкою населення. Так, після руйнування телецентрів у Приштиніта Белграді місцеві жителі вимушено опинилися в інформаційному полі ЗМІ тількикраїн НАТО. Для безпосередньої «окупації інформаційного просторуЮгославії» НАТО застосовувало апробовані раніше США в Іраку, Гренаді йПанамі способи, в тому числі літаючу теле — та радіо- станцію «CommandoSolo», яка транслювала свої передачі на частотах, використовуванихсербським телебаченням.
Інформаційнезабезпечення військових дій США і НАТО було спрямовано, насамперед, протисистеми управління ЄС СРЮ. У цих цілях окрім застосування керованих ракет планувалосявикористання електромагнітних бомб, руйнівна дія яких можна порівняти звражаючим чинником електромагнітного імпульсу, що виникає при ядерному вибуху.Цей імпульс здатний вивести з ладу всю радіоелектронну техніку в радіусідесятків кілометрів.
Успішневиконання завдань інформаційного забезпечення, на думку військових експертів,передбачало досягнення трьох найважливіших цілей:
· здатність до дешифрування і розумінняроботи інформаційних систем противника;
· наявності різноманітних і ефективних засобівїх ураження;
· готовність до оцінки якості знищенняінформаційних цілей.
За поглядамикерівництва НАТО, збройні сили, що володіють інформаційними технологіями,являють собою нову категорію військ з особливою тактикою ведення бойових дій,організаційно-штатною структурою, рівнем підготовки особового складу таозброєнням, що повністю відповідає вимогам сучасної війни. Війська і сили, щозалучаються для ведення інформаційної війни, активно застосовують технологіїцифрового зв'язку, цілісні системи бойового управління і розвідки, високоточназброя і зв'язок з усіма операційними системами. Найважливішою умовою ефективнихдій цих сил є їх оснащення найсучаснішими видами озброєнь: радарами другогопокоління, системами розпізнавання типу «свій-чужий», глобальнимикосмічними навігаційними системами і бойовою технікою з вбудованою цифровоюапаратурою.
Особливостіінформаційної війни в ході операції «Рішуча сила»
Інформаційнийвплив в операції НАТО «Рішуча сила» велося з використаннямналагодженого механізму, який був успішно апробований у ході підготовки таведення військових операцій ЄС США в 90-х роках («Буря в пустелі» вІраку, «Підтримка демократії» на Гаїті, миротворча операція ІФОР — СФОР у Боснії і Герцеговині та ін.) Головні зусилля у боротьбі за інформаціюміж НАТО і ЄС Югославії були зосереджені в інформаційно-психологічної таінформаційно-технічній сферах.
Основноюскладовою інформаційної війни ЄС НАТО під час агресії проти СРЮ було масованеідеологічне і психологічний вплив найбільших ЗМІ країн Заходу і силпсихологічної війни ЄС США на населення та особовий склад збройних силЮгославії, держав Північноатлантичного блоку, а також світову громадськість.Для забезпечення позитивного світового громадської думки про дії сил НАТО воперації «Союзницька сила» країни блоку вели потужну та активнупропагандистську кампанію, спрямовану на формування образу ворога, проти якогоне тільки можна, але і необхідно застосувати зброю. При цьому активновикористовувалися традиційні методи впливу на суспільну свідомість:
· репортажі про події;
· опис актів геноциду албанськогонаселення Косово і Метохії;
· демонстрація сили і показ можливостейсучасних видів озброєння ЄС США та інших країн альянсу, результатівракетно-бомбових ударів по Югославії;
· коментарі соціологічних опитувань,пов'язаних з подіями на Балканах.
Роль головногоагітатора і пропагандиста, покликаного захищати позицію США і НАТО в ходіагресії, була відведена міністру оборони У. Коену. За повідомленнямиспостерігачів, тільки за перший день бомбардувань він виступив відразу у восьмителепрограмах, у п'яти ранкових випусках новин основних телеканалів і трьохнайбільш популярних вечірніх інформаційно-аналітичних передачах. У. Коенудопомагали також помічник президента США з національної безпеки С. Бергер і держсекретарМ. Олбрайт.
До громадян СШАз анти сербським відозвою звернувся Б. Клінтон. Своїм співвітчизникам, щознаходиться за тисячі кілометрів від Югославії, він популярно, у доступній дляамериканців формі роз'яснив причини застосування військової сили щодосуверенної держави.
У цей же періодпройшла серія передач замовного характеру на телевізійному каналі CNN, в ходіяких військові експерти і аналітики буквально заповнили основну частину часуновин та аналітичних випусків активною пропагандою на користь дій НАТО.Провідним кореспондентом CNN, вміло спекулювали на почуттях американців, булаК. Аманпор — дружина офіційного представника держдепартаменту США Дж. Рубіна.Слід зазначити, що використання кореспондента-жінки для освітлення сюжетів прозвірства сербів у Косово і Метохії, страждання ворожих жінок і дітей малосильний психологічний вплив на американську аудиторію.
Тільки протягомперших двох тижнів операції в Косово і Метохії CNN підготувала більше 30статей, які були розміщені в Інтернеті. У середньому кожна стаття містилаблизько десяти згадок про Т. Блера з посиланнями на офіційних представниківНАТО. Приблизно стільки ж разів в кожній статті використовувалися слова«біженці», «етнічні чистки», «масові вбивства». Утой же час згадка про жертви серед мирного населення Югославії зустрічалося всередньому 0,3 рази. Аналіз змісту тексту повідомлень дозволяє зробити висновокпро те, що проведені психологічні операції були добре підготовлені івідпрацьовані.
Одним збезвідмовних прийомів впливу на аудиторію стало використання так званихоб'єктивних цифр і документальних даних. Так, один з аналітиків CNN заявив пронібито що мав місце факт використання 700 албанських дітей для створення банкукрові, призначеного для сербських солдатів. Така дезінформація, природно,справила сильне враження на громадську думку Заходу.
В якостідопоміжних методів з надання психологічного тиску на «незговірливих»югославів американські фахівці обрали:
• введення протиЮгославії повної економічної блокади;
• інсценування(провокування) громадянської непокори, масових мітингів і демонстраційпротесту;
• нелегальніпідривні і терористичні акції.
Інформаційнезабезпечення дій військ (сил) НАТО в ході військового конфлікту планувалосякерівництвом блоку за наступними напрямками:
застосуваннярозвідки для забезпечення військ (сил) необхідною інформацією;
· прийняття заходів щодо введенняпротивника в оману;
· забезпечення оперативного скритності;
· проведення психологічних операцій;
· застосування бойових електронних засобівз метою послідовної поразки всієї інформаційної системи та особового складу;
· розрив інформаційних потоків;
· ослаблення і руйнування системи бойовогоуправління та зв'язку супротивника, прийняття необхідних заходів щодозабезпечення захисту своєї аналогічної системи.
Найбільшу увагув планах приділялася реалізації наступних основних способів веденняінформаційної війни:
застосуванняважкого озброєння для повного руйнування штаб-квартир, командних пунктів тацентрів бойового управління військ (сил) югославської армії;
· використання відповідних електроннихзасобів та електромагнітного зброї для придушення і нейтралізації роботицентрів збору інформації НД Югославії, для виведення з ладу його засобівзв'язку і радіолокаційних станцій;
· введення в оману югославських органів,відповідальних за збір, обробку та аналіз розвідувальної інформації просупротивника за допомогою імітації підготовки і проведення наступальних дій;
· забезпечення оперативної скритностідопомогою суворого дотримання режиму секретності і перешкоджання доступупротивника до своєї інформації;
· проведення психологічних операцій,особливо з використанням телебачення, радіо, печатки для підриву моральногодуху військ і населення СРЮ.
У той же часповсюдно занижувалися бойові втрати блоку, замовчувалася інформація пропрорахунки керівництва НАТО, загибелі мирного населення, виступах світовоїгромадськості проти продовження і ескалації військових дій.
Таким чином,головною метою інформаційно-психологічного впливу США і керівництва НАТО нанаселення і збройні сили країн — учасниць збройного конфлікту стало формуваннятакого громадської думки, яке значною мірою виправдовувало б агресію ОВСальянсу проти суверенної держави.
Для більш повноїоцінки даної проблеми розглянемо інформаційне протиборство під час конфлікту вПівденній Осетії.
Інформаційнавійна проти Росії
Російсько-грузинськавійна включала в себе жорстке інформаційне протиборство на міжнародній арені.За оцінкою абсолютної більшості оглядачів та експертів, Росія, маючи повнупідтримку населення всередині країни, здобувши переконливу перемогу на полібою, тим не менш, програла інформаційну війну Грузії (принаймні, вкороткостроковій і середньостроковій перспективі: 3-6 місяців). З одного боку,вона виявилася неготовою до масованої інформаційної агресії противника, а зіншого — в інформаційному протистоянні наша країна виступала на самоті, в тойчас як Грузія діяла в ній єдиним фронтом з США, НАТО, Євросоюзом.Парадоксально, але факт: програв супротивник зробив свою поразку перемогою,застосувавши сучасні технології інформаційного впливу і маніпуляції свідомістюна населення Грузії та зарубіжну аудиторію. Військовий злочинець Саакашвілівиявився «на коні», підтриманий власним народом і викликавши співчуттяофіційних кіл і широкої громадськості багатьох стан світу.
Російськекерівництво явно недооцінив інформаційно-психологічні аспекти збройногоконфлікту з Грузією і не вжив дієвих превентивних заходів для нейтралізаціїпідривної пропаганди режиму Саакашвілі і його покровителів, розрахованої нагрузинське населення і світове співтовариство. Цей неприпустимий прорахунокпосадових осіб, відповідальних за безпеку країни, спричинив за собою серйознінегативні наслідки для Росії. Він заслуговує, щонайменше, найсуворішого осудувже з тієї причини, що були очевидними установки Саакашвілі і грузинською елітина військове рішення південно осетинського і абхазького питань, що рано чипізно російсько-грузинська війна представлялася неминучою.
У Росії булодостатньо часу, щоб оволодіти ініціативою в інформаційному просторі і недозволити противнику так нахабно і майже безперешкодно поширювати по всьомусвіту вигідну для себе інтерпретацію збройного конфлікту і нав'язуватигромадськості, йдучи від фактів, свої помилкові оціночні судження, щостосуються подій на Кавказі.
Занадто пізно,через тиждень після закінчення п'ятиденної війни, Росія розповіла світу проперші хвилини та години війни. Чомусь непереконливими виявилися її правовіаргументи, що підтверджують стан необхідності надання військової допомогиПівденній Осетії і Абхазії і акт агресії з боку Грузії. Вона не зуміла довести,що у неї не було іншого виходу, крім як завдання у відповідь удару не тільки понаступаючих грузинським військам, а й по військових і бойових порядків вглибині території Грузії, щоб не допустити ескалації війни, нових жертв іруйнувань. Вона не змогла довести громадській думці сенс операції з примусуГрузії до миру.
Наші роз'ясненняне зуміли прорвати інформаційну блокаду Грузії, на Заході і пробитися в масовусвідомість населення, щоб довести правду про війну і переконати широкуаудиторію в правильності та шляхетність поведінки Росії, у злочинності дійгрузинського режиму. Звичайно, наївно було б думати, що правлячі кола США,Заходу, НАТО підтримають Росію в цій війні, але сформувати міжнароднугромадську думку, співчутливо відноситься до південно осетинському народу ізасуджує напад грузинських військ на російських миротворців, цілком можна було.
Головнимприйомом західних ЗМІ у висвітленні російсько-грузинської війни є повнезамовчування справжніх її причин. Мова йде про те, що, за вкрай рідкіснимвинятком, в передачах не говориться про існування на території Грузії окремихнародів — осетин і абхазів, які історично не входили до її складу, а зараздомагаються незалежності. Приховуючи історію міжетнічних взаємин у Грузії,західні ЗМІ без праці малюють картину війни як напад Росії на Грузію. Яквідомо, перша сприйнята інформація, як правило, стає визначальною дляформування позиції по відношенню до подій. До того ж, за геббельсівської формулою,чим неймовірнішою є брехня, тим охочіше в неї вірять. Західні ЗМІ не гребувалипідтасовуванням даних, замовчували події у збройному конфлікті. Так, руйнуванняв Цхінвалі канал CNN і інші західні кампанії видавали за зйомки в Горі.Фактично, західні ЗМІ висвітлювали перебіг війни з подачі Саакашвілі і вінтересах Грузії. Їм вдалося налаштувати громадську думку у своїх країнах протиРосії, зробити її агресором.
Висновок
Таким чином,можна зробити висновок, що війська НАТО, оснащені інформаційними технологіями,мають бойовий потенціал, втричі більшу ефективність бойового застосуваннязвичайних частин. Аналіз бойових дій армії США показав, що інформаційнітехнології забезпечують скорочення середнього часу підльоту і підготовки доатаки ударних вертольотів з 26 до 18 хвилин і збільшення відсотка ураженняцілей ПТУР з 55 до 93 %. Обробка і передача повідомлень у вищестоящі штаби вланці «рота-батальйон» скорочується з 9 до 5 хвилин, ймовірністьдублювання телеграм знижується з 30 до 4 %., Передачі підтверджуючої інформаціїз телефонних ліній — з 98 до 22 %.
Однак, якпоказує аналіз подій, то, що призвело до очікуваних результатів у Панамі ічастково в Іраку, в Югославії виявилося малоефективним. Так, у відповідь набомбардування і масоване інформаційно-психологічний вплив народ Югославіїпродемонстрував єдність і згоду, в тому числі і серед недавніх політичнихсупротивників, а багаторазовий перевага військ країн — учасниць агресії протиЮгославії в особовому складі й технічної оснащеності не дав очікуваних результатівпри веденні широкомасштабних бойових дій. Спираючись на це, можна зробитивисновок, що навіть найсучасніші інформаційні технології навряд чи коли-небудьможуть замінити усвідомлення кожним військовослужбовцем цілей і характеру війнина захист територіальної цілісності і незалежності своєї країни. Безумовно, СШАі НАТО, що володіють більш досконалими методами і засобами інформаційного протиборства,домоглися в ході військового конфлікту переважної переваги в інформаційнійсфері. Разом з тим активні дії військово-політичного керівництва Югославії знейтралізації інформаційно-психологічних впливів з боку НАТО дозволилипослабити інформаційний натиск на особовий склад ЄС СРЮ і населення країни, ана одному з етапів навіть перехопити ініціативу в цьому протиборстві.
Можнаконстатувати, що інформаційне протиборство в операції «Рішуча сила»займало значне місце у діях протиборчих сторін. Отриманий досвід, а такожперспективи технічного розвитку дають підставу виділити цей вид протиборства врамках збройної боротьби в окрему область протистояння між державами абосоюзами держав. Особливість такого протистояння полягає в скритності заходів,що знаходяться в контексті загальної політики держав, що переслідують своїнаціональні інтереси. З огляду на великі можливості і досить високуефективність структур НАТО по інформаційному впливу у військових конфліктах,слід очікувати, що керівництво блоку буде активно застосовувати його в ходіпідготовки і ведення можливих військових дій. Внаслідок цього можна зробити висновок,що роль і значення інформаційного протиборства у військових конфліктах XXIстоліття буде збільшуватися.
Списоквикористаної літератури
інформаційнавійна агресія
1.Военная психологія, А. Маклаков,Пітер — 2005р.
2. «Закордонний військовийогляд», № 11, 2002.
3.Зарубежное військовий огляд. № 8,2001, Погляди військових експертів США на ведення інформаційного протиборства.С. Гриняв.
4. Известия 1.09.01-»Військовухроніку можна знімати прямо з готелю" Є. Крутиков