Міністерствоосвіти та науки України
Національний університетводного господарства та природокористування
Кафедраекономіки підприємства
Контрольнаробота
здисципліни “Маркетинг”
натему:
Формуваннямаркетингової товарної політики підприємства (на прикладі ВАТ «Рівне-Льон»)
Виконала:
студентка 4курсу
ЗВ ФЕіП групиФіК-42(і)
ГолобородькоІлона
шифр 290264
Перевірив:
Лесняк О.Ю.
Рівне –2010
Зміст
Вступ
І. Маркетингова товарна політика підприємства
1.1 Сутністьмаркетингової політики підприємства
1.2 Маркетинговаконцепція товару
1.3 Життєвийцикл товару і особливості маркетингу на окремих його етапах
1.4 Конкурентоспроможністьтовару і методи її визначення
1.5 Управліннятоварним асортиментом
ІІ. Аналіз господарської діяльності підприємства
2.1 Загальнахарактеристика ТЕП і підприємства
2.2 Аналіз конкурентних можливостей підприємства
2.3 Аналіз конкурентоспроможності продукції
2.4 SWOT – аналіз підприємства і продукції
Загальні висновки
Використана література
Вступ
Сучаснаекономічна наука знає багато визначень маркетингу. Переважна більшість із нихпов’язує з маркетингом свідому, цілеспрямовану діяльність, що з різною міроюдеталізації відображає трансформацію взаємовідносин і взаємодії виробництва таринку. Найбільш відоме наукове визначення, сформульоване американською асоціацієюмаркетингу: процес планування та управління розробкою товарів і послуг, ціновоюполітикою, збутом і просуванням товарів до покупців для досягнення такоїрізноманітності благ, яка уможливлює задоволення потреб окремих осіб іорганізацій. Для сформованої та стабільної економіки таке визначення маркетингує точним і майже вичерпним. За наших умов із маркетингом здебільшогоототожнюють управління виробничо-збутовою діяльністю зорієнтованого на ринокпідприємства. Таке спрощення, як свідчить світовий досвід, є допустимим уперехідний період, коли ринок товарів і послуг лише формується. Однак і затаких специфічних умов маркетингова діяльність має забезпечити:
1) надійну,вірогідну та своєчасну інформацію про ринок, структуру й динаміку попиту, смакий побажання покупців та про інші зовнішні фактори, що впливають на діяльністьпідприємства;
2) створеннятакого товару (асортименту), який має вищий рейтинг іконкурентоспроможність, ніж його аналоги в інших фірмах;
3) цілеспрямованийвплив на споживачів, на попит, на ринок для досягнення максимальноїконтрольованості сфери реалізації.
Головним змістоммаркетингової діяльності є цільова орієнтація та комплексність. Саме на цьомубазуються всі головні поняття сучасного маркетингу. Ключовим є «комплексмаркетингу» (маркетинг-мікс), тобто комплекс засобів впливу наспоживачів цільового ринку з метою викликати бажану зворотну реакцію. Усучасній літературі в понятті «маркетинговий комплекс» часто поєднують такіскладові: товар (product), ціна (price), місце (place), стимулювання продажу(promotion), хоч кожен із цих елементів має комплексний і багаторівневийхарактер. Наприклад, з категорією «товар», що є предметом курсу, пов’язуютьтакий напрямок діяльності підприємства, як товарна політика — комплекснадіяльність з оптимізації асортименту, створення й виробництва нових товарів,модифікації товарів, припинення випуску продукції, що не має попиту. Дотоварної політики належать також питання розробки упаковки, товарного знака танайменування товарів, їхньої якості, кількості, дизайну й відповідностіцільовому ринку. У сучасній ринковій економіці успішна товарна політика,динамізм і гнучкість виробництва, спрямованого на задоволення конкретних потребпокупців, є однією із головних умов ефективної виробничо-комерційної діяльностіпідприємства. Стрижнем цієї політики є концепція створення товарів ринковоїновизни. Допоможе вивчити перелічені питання пропонований навчально-методичнийпосібник. Варто засте регти його майбутніх читачів, що навчальну дисципліну «Маркетинговатоварна політика» треба вивчати тільки в безпосередньому зв’язку зосновними методологічними та організаційно-економічними положеннями теоріїмаркетингу, менеджменту, макро- і мікроекономіки, а також з іншимидисциплінами, важливими для підготовки фахівців із маркетингу.
1.Маркетингова товарна політика підприємства
1.1 Сутністьмаркетингової політики підприємства
Маркетинговатоварна політика – це комплекс заходів, у межах яких один чи декілька товаріввикористовуються як основні інструменти виробничо-збутової діяльності фірми.
Основнимзавданням товарної політики є створення такого товару чи послуги і такеуправління ними, щоб інші елементи маркетингової діяльності або були непотрібнівзагалі, або ж використовувалися мінімально як допоміжні для досягнення поставленихфірмою цілей.
Товарнаполітика передбачає певний курс дій товаровиробника або наявність у ньогонаперед обдуманих принципів поведінки. Вона покликана забезпечити прийняття рішеньстосовно формування асортименту й управління ним; підтримання конкурентоспроможностітовару на певному рівні; знаходження для товарів оптимальнихтоварних ніш (сегментів); розробка та реалізаціястратегії упаковування, маркування, обслуговуваннятоварів.
Розробка йздійснення товарної політики вимагають дотримання наступних умов: чіткої уявипро мету виробництва й збуту на перспективу; наявності стратегіївиробничо-збутової діяльності підприємства; хорошого знання ринку й характеруйого вимог; чіткої уяви про свої можливості й ресурси (дослідницькі,науково-технічні, виробничі, збутові) нині та на майбутнє.
Структурумаркетингової товарної політики показано на рис 1.1.1
/>
Рис. 1.1.1. Структурамаркетингової товарної політики
Найважливішоючастиною маркетингової товарної політики є розробка товарів (послуг).Це створення нових товарів, які дадуть змогу фірмі:
· здійснитипрорив на ринок,
· перемогтиконкурентів,
· зберегтий розширити свій ринок,
· збільшитидоходи й прибуток.
У ринкових умовахзавжди виграє той, хто атакує. Тому розробка товарів завжди в центрі увагибудь-якого підприємця.
Обслуговування – це забезпеченнясталості відповідних характеристик товарів, що впроваджені на ринку ікористуються попитом споживачів. Основним у цій частині маркетингової товарноїполітики є контроль за якістю продукції, своєчасне інформування виробництва пронеобхідність її поліпшення, збереження характеристик товарів у процесахрозподілення та продажу.
Елімінування – це процес зняттязастарілого продукту фірми з ринку. Його основне завдання – оптимізуватиусунення з ринку товару, попит на який падає. Це означає узгодити витрати фірмина виробництво й реалізацію товару, який все важче знаходить свого споживача, здоходами від його продажу, які все ще наявні й можливі в майбутньому.
Одним з елементівтоварної політики є створення служби сервісу для клієнтів. При налагодженніслужби сервісу діячеві ринку необхідно прийняти три рішення:
· якіпослуги включати в рамки сервісу;
· якийрівень сервісу запропонувати;
· в якійформі запропонувати послуги клієнтам.
Послуги сервісувключаються до списку звичайно після вивчення думки покупців і складаються із забезпечення:надійності постачань, оперативності надання, можливості одержання технічноїконсультації, надання знижок, післяпродажне обслуговування та ін.
Рішення прорівень сервісу приймаються фірмою після вивчення думки клієнтів.
Сервіснеобслуговування розглядається як знаряддя проти конкуренції. У зв'язку з цимбагато фірм створюють відділи, що вивчають зауваження й скарги клієнтів,розробляють питання технічного обслуговування та інформації.
Сукупність усіхпродуктів підприємця називається програмою. У промисловості використовуєтьсятермін виробнича програма, у торгівлі – асортимент.
Товар – усе, що можезадовольнити нестаток або потребу й пропонується ринкові з метою залученняуваги, придбання, використання або споживання (фізичні об'єкти, послуги, особи,організації, ідеї).
Товарнаодиниця –відособлена цілісність, яка характеризується показниками величини, ціни,зовнішнього вигляду й інших атрибутів (наприклад, губна помада – товар, а тюбик– одиниця товару).
Товар можнарозглядати з позиції трьох рівнів:
1. Товарза задумом –це та основна ідея товару, той зиск, який отримує споживач у результаті купівліта споживання товару.
2. Товар у реальному виконанні – реально створенийтовар з характерною для нього сукупністю властивостей, функцій, упаковки, марки,дизайну, ціни.
3. Товар з підкріпленням – це ті додатковіпослуги й зиски, які отримує споживач у процесі купівлі й споживання саме цьоготовару.
Товар за задумомперетворюється на товар у реальному виконанні. Товар у реальному виконанні маєп'ять характеристик:
1. рівень якості,
2. набір властивостей,
3. специфічне оформлення,
4. марочну назву,
5. специфічне упакування.
Товар зпідкріпленням означає особисту увагу до покупця, доставку на будинок, гарантіюповернення грошей тощо.
Важливу роль утоварній політиці відіграє управління асортиментом, головною метою якого є йогооптимізація. У процесі оптимізації здійснюється вплив на основні характеристикиасортименту: широта, насиченість, глибина та гармонійність.
Широта – це кількістьасортиментних груп.
Насиченість – загальна кількістьусіх запропонованих товарів.
Глибина – кількість позицій вкожній асортиментній групі.
Гармонійність – характеризує ступіньоднорідності асортименту відносно до вподобань кінцевих споживачів,торговельних посередників, каналів розподілу, характеру виробничого процесутощо.
Оптимізаціяасортименту – безперервний процес реалізації товарної політики. Оптимізованийасортимент, як правило, включає товари, що знаходяться на різних стадіях ЖЦ.
Сутьасортиментної політики:
· визначеннянаборів товарних груп (видів, підвидів, марок),
· оптимальнеспіввідношення базових моделей та їх модифікацій,
· встановленняспіввідношення присутності на ринку товарів, що знаходяться на різних стадіяхЖЦТ.
1.2Маркетингова концепція товару
Зпогляду маркетингу товар (фізична одиниця або процес) — це сукупністьматеріальних і нематеріальних характеристик, які пропонуються для задоволенняпотреб і забезпечують очікувані вигоди як для споживачів, так і длятоваровиробників. Для товаровиробників вигода від товару полягає в отриманнідоходів та прибутку, або в досягненні інших ринкових цілей у тому разі,зрозуміло, коли товар буде проданий. Для споживачів товар — це сукупністьвластивостей, яка здатна задовольняти їхні потреби, розв’язувати певні конкретніпроблеми.
Отже,маркетинг розглядає товар передовсім як мультиатрибутивну річ (набірхарактеристик, властивостей, параметрів, тощо). Найпростіший підхід до розумінняконцепції товару (рис. 1) вбачає в ньому тільки набір фізичних параметрів.Однак Т. Левіт, наприклад, уважає, що товар, котрий розглядається як набірфізичних параметрів, навряд чи забезпечить очікувану користь. З огляду на ценайпоширеніша маркетингова концепція товару (рис. 2) враховує очікуванняспоживачів щодо різних його властивостей: фізичних, інформаційних, додаткових(умови поставки, сервіс тощо).
ЗаТ. Левітом, існує також розширена концепція товару, яка включає заходи,котрі допоможуть товару перевершити очікування споживачів, а отже, забезпечитидля них додаткову цінність. Усе це створює потенціал товару або все те, що можепривабити споживача чи допомогти підприємству втримати його як свого клієнта(рис. 3).
Згідноз концепцією Ф. Котлера товар розглядається як п’ятирівнева система. Коженрівень підвищує споживчу цінність товару. Усі разом вони створюють ієрархіюспоживчої цінності (рис. 4).
Першийрівень становить основу будь-якого товару, бо є тією ключовою цінністю, тобтоосновною послугою чи перевагою, яку купує споживач. Наприклад, покупецьавтомобіля, як правило, заінтересований у тому, щоб отримати засіб пересування(бажано престижний), а не просто впорядковану сукупність металевих, пластмасовихта інших деталей.
Другийрівень — це основний товар, тобто набір тих чи інших його функціональниххарактеристик.
Третійрівень — очікуваний товар (набір характерних ознак, котрі споживач очікуєотримати, і умов, за яких він погоджується придбати товар).
Четвертийрівень — поліпшений товар (що перевершує за ознаками реальні очікуванняспоживачів).
П’ятийрівень — потенційний товар (наявні можливості поліпшення товару в майбутньому). />
Рис.1. Класифікація фізичних параметрів товарів
1.3 Життєвийцикл товару і особливості маркетингу на окремих його етапах
Життєвийцикл товару — концепція, яка характеризує розвиток обсягів збуту і прибуток відреалізації товару, пропонує заходи зі стратегії і тактики маркетингу з моментунадходження товару на ринок аж до його усунення з ринку. Уперше опублікованаамериканським економістом Т. Левітом у 1965 р. концепція життєвогоциклу товару — це, безперечно, лише теоретична модель життя товару в періодйого перебування на ринку. Проте ця модель широко використовується вмаркетинговій практиці як така, що добре відповідає практичному досвіду, даєзмогу описати, проаналізувати ринкове життя не тільки товарів, а й політичнихпартій, громадських діячів, ідей, послуг і т. п.
Класичнумодель життєвого циклу товару можна побудувати у вигляді графіка, який ілюструєдинаміку обсягів продажу і прибуток від реалізації за весь час перебування товаруна ринку (рис. 5). />Рис. 5. Концепція життєвого циклу товару
І —дослідження та розроблення товару;
ІІ —запровадження товару на ринок;
ІІІ —розширення ринку збуту;
IV —використання переваг;
V —зрілість товару;
VI —насичення ринку;
VII —витискування товару з ринку.
Увесьцей період можна умовно поділити на кілька етапів. Першим етапом уважають період,коли товару на р инку як такого практично нема. Ведеться тільки його розробка,дослідження ринку, апробація ідеї товару. Ані збуту, ані прибутку на цьомуетапі ніхто не очікує. Навпаки, підприємство здебільшого інвестує значні коштив розроблення товару, сподіваючись у майбутньому покрити їх доходами від йогореалізації.
Надругому етапі товар запроваджується на ринок, починається його реалізація. Нацьому етапі здійснюються заходи з пробного маркетингу, а також розгортаєтьсявиробництво і комерційна реалізація товару. Обсяги продажу зростають, збиткизменшуються. Згідно з концепцією життєвого циклу другий етап необхідно починатиз відносно низького обороту, оскільки товар іще недостатньо відомий на ринку, айого збут перебуває на стадії організації. Саме тому на цьому етапі мають місцевисокі витрати на рекламу і збут, а також відносно високі — на виробництво.Основна мета підприємства на другому етапі — привернути увагу споживачів,витримати перші, «іспитові», сказати б, покупки товарів, налагодити контакти зторгівлею, розвіяти її сумніви щодо успіху новинки.
Натретьому етапі здійснюється розширення ринку та збуту за рахунок збільшенняобсягів виробництва товару, прискорення процесів його розповсюдження, посиленнярекламної діяльності. Це потребує зміцнення відносин з торгівлею, розширеннясистеми каналів розподілу, формування достатнього рекламного бюджету. Саме нацьому етапі життєвого циклу товару підприємство може перейти точкубеззбитковості, а значить, мати відповідні прибутки. Як обсяги збуту, так і прибуткина цьому етапі мають сталу тенденцію до зростання.
Начетвертому етапі підприємство повною мірою відчуває свої переваги, забезпеченівдалою ідеєю товару, правильним вибором цільового ринку, оптимальноюмаркетинговою програмою тощо. Тут обсяги продажу і прибуток набувають певноїінерції за рахунок заходів, реалізованих на попередніх етапах. Товар стаєвідомим на ринку, привертає до себе все нові групи споживачів. Водночас рівеньприбутку на цьому етапі наближається до максимуму, хоч обсяги збуту продовжуютьзростати. Така невідповідність пояснюється тим, що тут починає відчуватисьвплив конкурентів. Приваблені успіхом товару, вони починають копіювати його,випускати товари-аналоги. У відповідь підприємство змушене посилювати свійрекламний вплив, модифікувати товар, зменшувати ціни тощо. Усе це призводить дозростання витрат і відповідного зменшення прибутку.
Наступнимє етап зрілості товару. На цьому етапі обсяг його продажу досягає найбільшогозначення, але стають усе помітнішими тенденції до його гальмування. Обсягиприбутку зменшуються, але вони ще настільки значні, що привабливість товару дляпідприємства зберігається.
Станнасичення — наступний етап життєвого циклу товару. Його особливістю є спаднийрівень обсягів продажу і прибутку. Причинами цього є, з одного боку, насиченняринку збуту, а з другого — загострення конкуренції через наявність великоїкількості конкурентів.
Останніметапом життєвого циклу товару є його витискування з ринку. На цьому етапі обсягпродажу спадає до нуля. Недостатній попит, загострення конкуренції та ціновоїборотьби загрожують збитками. Головне завдання підприємства на даномуетапі — своєчасно, у максимально короткі строки зняти товар з виробництва,мінімізуючи можливі збитки.
Головноюідеєю концепції життєвого циклу продукції є підтвердження тимчасового характеруринкового життя товару. Навіть товари зі стрімким зростанням обсягів продажу іприбутку колись проходитимуть етапи зрілості, насичення і витиснення з ринку. Узв’язку з цим кожне підприємство мусить своєчасно потурбуватись про замінусвоїх товарів новими.
Відповіднодо зміни обсягів збуту і прибутку модифікується і маркетингова програма (табл.1). Основна мета такого модифікування — продовження часу існування товару наринку, збільшення віддачі від нього для підприємства.
Таблиця 1. Особливості маркетингу на різних етапахжиттєвого циклу товаруОсобливостіетапів Етапи життєвого циклу та спрямованість маркетингових заходів Дослідження, розроблення й упровадження Розширенняринку збуту й використання переваг Зрілістьі насичення ринку Витискуванняз ринку Рівень продажу Низький Швидкезростання Повільнезростання Падіння Прибуток Збитки Швидкезростання прибутку Спад прибутку Можливізбитки Споживачі Суперноватори і новатори Певний сегмент ринку Масовийринок Аутсайдери Конкуренція Немає Незначна, але зростає Значна Спадна Стратегія Проникнення Розширення ринку Збереження частки ринку Збільшеннявіддачі Товарна політика Планування Модифікування Обслуговування Еліміну-вання Цінова політика Низькі (високі) ціни Підвищення (зниження) цін Зниження цін Найнижчі ціни Реклама Інформувальна Переконувальна Нагадувальна Мінімальна Розподіл Обмежений Інтенсивний Максимально інтенсивний Обмежений Витрати на маркетинг Високі Відносне підвищення Зниження Низькі
Формикривих життєвого циклу товару можуть бути найрізноманітніші (рисунки 6—13).
/>
/> Рис. 6. Життєвий цикл товару з повторним (через ужиття заходів із стимулювання збуту) циклом Рис. 7. «Гребінчаста» крива життєвого циклу товару(«гребінець» може бути наслідком доповнення товару новимихарактеристиками, відкриття нових способів його використання)
/>
/> Рис. 8. Життєвий цикл товару типу «тривалий бум»(товари-довгожителі) Рис. 9. Життєвий цикл товару, що зберігає тривалий попит у кількох сегментах
/>
/> Рис. 10. Життєвий цикл товару типу «модна новинка» Рис. 11. Життєвий цикл товару типу «фетиш»
/>
/> Рис. 12. Життєвий цикл сезонних товарів Рис. 13. Життєвий цикл товарів, які так і не зазнали комерційного успіху /> /> />
1.4 Конкурентоспроможністьтовару і методи її визначення
Конкурентоспроможністьтовару — це його здатність привертати увагу споживачів з-поміж інших групаналогічних товарів, які пропонуються на ринку підприємствами-конкурентами.
Визначаючиконкурентоспроможність товару, треба зважати на такі міркування. Споживачзавжди намагається отримати максимальний споживчий ефект у розрахунку наодиницю його витрат. Тому концептуальною умовою конкурентоспроможності товару (К)є максимізація питомого споживчого ефекту.
Усвою чергу, ціна споживання складається із відпускної ціни товару і вартостійого споживання (усіх витрат, які несе споживач під час використання товару).
/>.
Конкурентоспроможністьтовару має відносний характер. Це означає, що вона визначається порівняннямтовару підприємства з товаром-аналогом (конкурентом) стосовно конкретного ринку(групи споживачів) у конкретний проміжок часу.
Найпоширенішимиє такі методи оцінювання конкуренто-спроможності товарів.
Метод групових експертиз, тобто аналітична оцінка конкурентоспроможностітоварів висококваліфікованими фахівцями. Цей метод є особливо результативнимщодо високотехнічних товарів, товарів-новинок, а також товарів виробничо-технічногопризначення.
Опитування споживачів під час виставок, ярмарок,презентацій, пілотного продажу тощо. Цей метод дає змогу визначитиконкурентоспроможність споживчих товарів, широко відомих споживачам, накреслитинапрямки їх удосконалення.
Результатиоцінки конкурентоспроможності товарів за цими двома методами можна оформити увигляді таблиць (табл. 2). Таблиця 2Характеристика товарів Значення характеристик
Вагомість
характеристик Значення конкурентоспроможності А Б В А2? 6 Б3? 7 В4? 8
1
2
3
4
5
6
7
8 ………. 1.0 SА SБ SВ
Вагомістьхарактеристик — коефіцієнти, які визначаютьпріоритетність (значення) тієї чи іншої характеристики. Сума коефіцієнтів маєдорівнювати одиниці.
Значенняхарактеристики — оцінки відповідних характеристик,що їх виставляють експерти чи споживачі (наприклад за п’ятибальною шкалою).
Оцінка конкурентоспроможності на підставі технічних та економічнихпараметрів товарів проводиться за алгоритмом,показаним на рис. 31. При цьому одиничні (Qi) та групові (Ir)параметричні індекси розраховуються за формулами
/>
де рі — і-йпараметр товару,
р100 — аналогічний параметргіпотетичного виробу (такого, що повністю на цей час задовольняє конкретнугрупу споживачів).
/>,
де ai — вага (значення) і-го параметра.
Інтегральнийпоказник конкурентоспроможності (к) може бути розрахований за формулою:
/>,
де />та /> — групові параметричні індекси,розраховані відповідно за групами технічних і економічних показників.
Аналогічнірозрахунки для товарів-аналогів уможливлюють порівнювання одержаних значеньінтегральних показників конкурентоспроможності і визначеннянайконкурентоспроможнішого товару.
/>
Рис.14. Схема оцінки конкурентоспроможностіза переліком технічних та економічнихпараметрів товарів
1.5 Управліннятоварним асортиментом
Товарнаноменклатура —це групи (серії) товарів, тісно пов’язаних між собою або через подібністьвиконуваних функцій, або тому, що їх продають тим самим групам покупців, абочерез ті самі торговельні заклади, або в рамках того самого діапазону цін.
Товарнийасортимент —це сукупність усіх товарних одиниць, що їх пропонує покупцям конкретнийпродавець. Основними характеристиками товарного асортименту є широта (кількістьасортиментних груп товарів), насиченість (загальна кількість усіх товарниходиниць), глибина (варіанти пропонування товарів у рамках кожної асортиментноїгрупи) та гармонічність (збіжність товарів різних асортиментних груп з поглядуїх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів розподілутощо).
Формуваннятоварного асортименту і номенклатури товарів підприємства обов’язково потребуєузгодження різнонапрямлених інтересів. Так, з погляду виробника, ідеальною будеякомога менша кількість товарних позицій, стабільність їх виробництва протягомтривалого періоду, випуск товарів великими серіями, малі виробничі витратитощо. З погляду споживача, — цілком навпаки. Отже, формування товарногоасортименту і номенклатури потребує встановлення оптимального їх значення зурахуванням інтересів як товаровиробника, так і споживача, але з пріоритетомостаннього.
Вибратиоптимальний асортимент товарів підприємство може способом, описаним нижче.
Традиційноприбуток підприємства розраховується за такою формулою:
/>
Ураховуючи поділвитрат на постійні і змінні, формула може набрати такого вигляду:
/>
У тому разі, колиприбуток покриття дорівнює постійним витратам, кажуть, що підприємство досяглорівня беззбитковості. Це означає, що доходу підприємству вистачить, щоб покритивсі витрати, але прибутку при цьому не буде. Такий стан називається точкоюбеззбитковості, або точкою критичного обсягу виробництва, або порогомрентабельності. Процентне відношення прибутку покриття до загального обсягудоходу від реалізації називаються коефіцієнтом прибутку покриття. Цейкоефіцієнт є винятково важливим, оскільки вказує на те, як зміниться величинаприбутку покриття за збільшення чи зменшення доходу від реалізації. Так, якщокоефіцієнт прибутку покриття становить, скажімо, 30 %, то це означає, що зазбільшення доходу від реалізації на 1 грн прибуток покриття збільшиться на30 коп. Чистий прибуток також збільшиться на 30 коп. за умови, що не станетьсязмін у структурі і величині постійних витрат. Таким чином, знаючи коефіцієнтприбутку покриття, досить легко і швидко можна підрахувати, як збільшитьсячистий прибуток підприємства за збільшення обсягів продажу (зрозуміло, коли постійнівитрати залишатимуться незмінними).
З використаннямцього коефіцієнта можна визначити також і рівень беззбитковості:
/>
Підприємства, якправило, випускають широкий асортимент товарів, а рівень прибутку відреалізації різних товарів є також різним. Для досягнення максимального рівнязагального прибутку необхідно зосередити всі засоби і зусилля підприємства навиробництві найприбутковіших видів продукції.
Для прийняттярішень відносно зняття продукту з ринку користуються такими критеріями:
1. економічназначущість продукту для фірми (частки в обороті, сума надходжень відреалізації, рентабельність);
2. становищепродукту на ринку (частка ринку, ринковий потенціал, стійкість протипродуктів-конкурентів);
3. рівеньзавантаження продуктом виробничих і складських потужностей фірми;
4. перспективипродукту в майбутньому (стадія життєвого циклу, можливі технологічні зміни).
На підставі такихкритеріїв визначають оптимальну «кандидатуру» для зняття з виробництва івилучення з ринку. Але треба добре розрахувати, який внесок продукту взагальний результат фірми, наскільки він сприяє збільшенню обсягів продажу,утруднює проникнення конкурентів у фірмові комерційні зв’язки.
Безпосереднєзняття продукту з ринку можна здійснити такими методами:
1) «збиранняврожаю» — поступове зниження витрат на виробництво і збут і в такий спосібзменшення обсягів продажу застарілого продукту за можливого утриманняпопередньої ціни;
2) «видоювання» —різке зниження витрат на маркетинг, щоб знизити загальні витрати і зберегтиприбуток на кінцевих стадіях життєвого циклу продукту;
3) концентраціїзусиль — усі зусилля маркетингу зосереджуються на найсильнішому інайпривабливішому сегменті ринку з одночасним виведенням із фази збуту всіхінших сегментів;
4) посиленнялінії продукту — виключення певних асортиментних позицій із продуктової лінії,завдяки чому ресурси концентруються на тих позиціях, які найбільш вигідні дляфірми;
5) виключенняліній продукту — вихід фірми з окремих галузей функціонування і зосередження їїзусиль на особливо пріоритетних, перспективних і ефективних напрямках.
Оновленняпродукції здійснюють з використанням процесів диференціації та диверсифікації.Диференціація — це доповнення існуючих ліній (номенклатурних груп) продукціїновими її видами. Наприклад, організація випуску нових моделей телевізорів якдоповнення до наявного асортименту. Диверсифікація — це доповнення виробничоїпрограми новими продуктовими лініями. При цьому розрізняють горизонтальну,вертикальну та латеральну диверсифікацію.
Горизонтальнадиверсифікація — це додавання до виробничої програми нових, споріднених видівпродуктів одного техніко-економічного рівня. Наприклад, доповнення випускутелевізорів відеомагнітофонами.
Вертикал ьнадиверсифікація — це доповнення виробничо-технічної програми продукцією вищогочи нижчого технічного рівня. Наприклад, виробництво телевізорів доповнюютьвипуском різних електронних блоків до них.
Латеральнадиверсифікація має місце тоді, коли між існуючими і новими продуктами не існуєжодного зв’язку. Наприклад, підприємство, яке виробляє телевізори, поширює своюдіяльність на сферу обслуговування (будівництво готелів, ресторанів іт. п.) чи якусь іншу галузь виробництва.
Під часуправління продукцією завжди постає низка проблем, які необхідно враховувати ірозв’язувати для досягнення бажаного наслідку маркетингової діяльності підприємства— отримання максимального прибутку. З-поміж них можна назвати, наприклад, такі:
Швидкестаріння продукції. Будь-який продукт через кілька років уже не відповідатимесучасному науково-технічному рівню чи побажанням споживачів. Таке старіння можебути суто технічним (результат науково-технічного прогресу, товарної політикифірм, які пропонують ринку досконаліші види продуктів), фізичним (результаттривалого використання чи експлуатації продукту) чи стильовим (результаттрансформації смаків споживачів). Виходячи з цього, планування нової продукціїчи елімінування старої визнають засадничими елементами ринкової діяльностібудь-якої фірми.
Водночас требавраховувати, що нова продукція може завдати смертельного удару торгівлі старою(це явище має назву «товарного канібалізму»). У зв’язку з цим треба уникатинадто великої схожості між існуючою і новою продукцією, ефективно розміщатиновинки на ринку (поруч з товарами фірм-конкурентів і подалі від товаріввласної фірми, з якими могла б небажано конкурувати новинка). Можливе такожвикористання «відстроченого старіння», тобто внесення технічних удосконаленьтільки тоді, коли зменшиться попит на існуючі продукти.
Небажанийвплив великої широти, насиченості, глибини та гармонічності номенклатури. Надто велика різноманітністьпродукції може призвести до «розпорошення» зусиль фірми, недостатньої уваги доокремих товарних позицій. Крім того, випуск повного комплекту виробів також незавжди забезпечує успіх, бо надто посилює конкуренцію, створює складності узбутовій діяльності. Основними інструментами розв’язання цієї проблеми євикористання підходів та методів маркетингового стратегічного планування.
Проблеми,пов’язані з обслуговуванням покупців із різним рівнем доходів. Кожна фірма повиннаорієнтуватись на покупців з певним рівнем доходів: зміна орієнтирів тутнебажана або пов’язана з великими труднощами. Так, обслуговуючи покупців звисоким рівнем доходів, фірма набуває іміджу престижної. У такому разі вонамусить дотримуватись певних умов, а саме:
1. новапродукція фірми має чітко відрізнятись від попередньої;
2. покупецьповинен мати можливість побачити й оцінити різницю;
3. дляреалізації продукції треба користуватись власними оригінальними каналамирозподілу, системою збуту, характерною для такого типу фірм;
4. продукціїтреба дати особливу «фірмову» назву.
Імідж престижноїфірми треба зберегти будь там що. Адже перехід до обслуговування покупців знизькими доходами робить проблематичним повернення на попередні позиції. Вонобуде можливим лише завдяки тривалій і складній еволюції.
Високий рівеньризику за товарних нововведень. У зв’язку з цим сферу планування нової продукціїрозглядають як особливо важливу, що підлягає пильному нагляду і плануванню.Водночас треба пам’ятати, що фірми, які намагаються забезпечити зростання,користуючись лише своїми традиційними продуктами, часто потрапляють в умовижорстокої конкуренції. Тому, незважаючи на ризик спроб запровадження на риноктоварів-новинок, що мають технічні, естетичні і якісні переваги, завжди бажанонамагатись хоча б тимчасово опинитись поза конкуренцією.
Висновки зарозділом І
Маркетингова товарна політика — це комплекс заходів зістворення й управління продукцією підприємства для задоволення потребспоживачів та досягнення підприємством власних цілей. Традиційно ця політикастановить основний зміст маркетингової діяльності, бо коли підприємство невиготовляє корисних споживачам товарів чи не надає послуг, воно стаєнепотрібним.
З погляду маркетингу товар (фізична одиниця або процес) — цесукупність матеріальних і нематеріальних характеристик, які пропонуються длязадоволення потреб і забезпечують очікувані вигоди як для споживачів, так і длятоваровиробників. Для товаровиробників вигода від товару полягає в отриманнідоходів та прибутку, або в досягненні інших ринкових цілей у тому разі,зрозуміло, коли товар буде проданий. Для споживачів товар — це сукупністьвластивостей, яка здатна задовольняти їхні потреби, розв’язувати певніконкретні проблеми.
Життєвий цикл товару — концепція, яка характеризує розвитокобсягів збуту і прибуток від реалізації товару, пропонує заходи зі стратегії ітактики маркетингу з моменту надходження товару на ринок аж до його усунення зринку. Уперше опублікована американським економістом Т. Левітом у1965 р. концепція життєвого циклу товару — це, безперечно, лише теоретичнамодель життя товару в період його перебування на ринку. Проте ця модель широковикористовується в маркетинговій практиці як така, що добре відповідаєпрактичному досвіду, дає змогу описати, проаналізувати ринкове життя не тількитоварів, а й політичних партій, громадських діячів, ідей, послуг і т. п.
Конкурентоспроможність товару — це його здатність привертатиувагу споживачів з-поміж інших груп аналогічних товарів, які пропонуються наринку підприємствами-конкурентами.
Товарнаноменклатура —це групи (серії) товарів, тісно пов’язаних між собою або через подібністьвиконуваних функцій, або тому, що їх продають тим самим групам покупців, абочерез ті самі торговельні заклади, або в рамках того самого діапазону цін.
Товарнийасортимент —це сукупність усіх товарних одиниць, що їх пропонує покупцям конкретнийпродавець. Основними характеристиками товарного асортименту є широта (кількістьасортиментних груп товарів), насиченість (загальна кількість усіх товарниходиниць), глибина (варіанти пропонування товарів у рамках кожної асортиментноїгрупи) та гармонічність (збіжність товарів різних асортиментних груп з поглядуїх кінцевого використання, вимог до організації виробництва, каналів розподілутощо).
Формуваннятоварного асортименту і номенклатури товарів підприємства обов’язково потребуєузгодження різнонапрямлених інтересів. Так, з погляду виробника, ідеальною будеякомога менша кількість товарних позицій, стабільність їх виробництва протягомтривалого періоду, випуск товарів великими серіями, малі виробничі витратитощо. З погляду споживача, — цілком навпаки. Отже, формування товарногоасортименту і номенклатури потребує встановлення оптимального їх значення зурахуванням інтересів як товаровиробника, так і споживача, але з пріоритетомостаннього.
ІІ. Аналізгосподарської діяльності підприємства
2.1 Загальнахарактеристика ВАТ «Рівне-Льон»
Перехід до ринкової економікипотребує від підприємства підвищення ефективності виробництва,конкурентноздатності продукції і послуг на основі впровадження досягненьнауково-технічного прогресу, ефективних форм господарювання і управліннявиробництвом, активізації підприємництва і т.п. Важлива роль у реалізації цієїзадачі приділяється аналізу господарської діяльності підприємств. З його допомогоювиробляються стратегія і тактика розвитку підприємства, обгрунтовуються плани йуправлінські рішення, здійснюється контроль за їхнім виконанням, виявляютьсярезерви підвищення ефективності виробництва, оцінюються результати діяльностіпідприємства, його підрозділів і робітників. Змістаналізу випливає з функцій. Однією з таких функцій являється вивчення характерудії економічних законів, встановлення закономірностей і тенденцій економічнихявищ і процесів у конкретних умовах підприємства. Наступна функція аналізу — контроль за виконанням планів і управлінських рішень, за економічним використаннямресурсів. Центральна функція аналізу — пошук резервів підвищення ефективностівиробництва на основі вивчення передового досвіду і досягнень науки і практики.Також інша функція анализу — оцінка результатів діяльності підприємства по виконаннюпланів, досягнутому рівню розвитку економіки, використанню наявнихможливостей… Аналізом фінансового станупідприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, такожзасновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банкидля оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники длясвоєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання планунадходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом уруках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризуєтьсярозміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляєтьсяв балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий станпідприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в мірувиникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге,швидкість оборотності оборотних коштів ( активів). Сигнальним показником, уякому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, підяким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертатикредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналіз фінансовогостану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив і актив,їхній взаємозв'язок і структура.
Види діяльності: Промисловiсть, переробна промисловiсть, легка промисловiсть, текстильне виробництво; виробництво одягу, хутра та виробiв зхутра, виробництво iнших текстильних тканин, операцiї з нерухомим майном, оренда, надання послуг пiдприємцям.
Таблиця2.1 Характеристиката ТЕП для аналізу й досліджень маркетингової діяльності ВАТ «Рівне-Льон»
№
з/п Показники та характеристики діяльності підприємства За роками 2008 2009 1 Юридичний статус АТ 2 Форма власності Колективна 3 Спеціалізація Електротехнічне обладнання 4 Обсяг виробництва, млн. грн. 98,4 100,1 5 Обсяг збуту, млн. грн. 70,6 74,3 6 Активи підприємства, млн. грн. 192,4 191,6 7 Рентабельність, % 1,7 1,9 8 Амортизаційні витрати, млн. грн. 14,4 12,7 9 Банківська заборгованість, млн. грн. 85,5 67,4 10 Обсяг капіталовкладень, млн… грн. 27,3 24,1 11 Відрахування у обов’язкові та благодійницькі фонди, млн… грн. 13,2 12,9 12 Середні витрати виробництва, млн… грн. 59,6 50,6 13 Розмір оборотних коштів, млн… грн. 25,8 26,1 14 Рівень конкурентоспроможності продукції, част.один. 0,87 0,90 15 Технічний рівень виробництва, част.один. 0,76 0,81 16 Технічний рівень продукції, част.один. 0,72 0,79 17 Оцінка організації служби маркетингу, балів 2 2 18 Ринки збуту продукції СНД, Афганістан, В'єтнам, Китай, Індія, Ірак, Іран, Сірія, Лівія, Йемен, Куба, Болгарія, Пакистан, Алжир та ін. 19 Обслуговуючі банки Аваль, Приватбанк 20 Юридична адреса 33016, м.Рівне, вул… Фабрична 12 21 Телефон, факс, e-mail
тел.: (0362)224060
факс: (0362)609911
Заданими таблиці можна зробити висновок, що діяльність підприємства за останні 2роки покращилась, оскільки збільшились обсяги виробництва продукції на 1,7млн.грн, і обсяг збуту на 4,3 млн.грн., приємно відзначити підвищеннярентабельності на 0,2 %. Мабуть не останню роль в такій діяльності відігралаорганізація служби маркетингу, оскільки за два останні роки вона має найвищуможливу оцінку.
2.2 Аналізконкурентних можливостей підприємства
ВАТ«Рівне-Льон. Замовниками продукції ВАТ „Рівне-Льон“ єпромислові, транспортні, сільськогосподарські підприємства.
Основнимиконкурентами підприємства є ТОВ „Акватон“, ВАТ «Газотрон».
Таблиця 2.2 Аналіз конкурентнихможливостей ВАТ «Рівне-Льон»Економічні показники Одиниці виміру Конкуруючі фірми А Б В 1. Обсяг виробництва млн.грн. 1 2 3 2. Обсяг збуту млн.грн. 1 2 3 3. Активи фірми млн.грн. 1 2 3 4. Чистий прибуток млн.грн. 1 2 3 5. Амортизація млн.грн. 3 2 1 6. Довгострокова заборгованість млн.грн. 2 3 1 7. Короткострокова заборгованість млн.грн. 2 3 1 8. Обсяги капіталовкладень млн.грн. 1 2 3 9. Відрахування у фонди млн.грн. 3 2 1 10. Середні витрати виробництва млн.грн. 3 2 1 11. Оборотні кошти млн.грн. 2 1 3 12. Конкурентоспроможність товару доля один. 1 2 3 13. Технічний рівень виробництва доля один. 1 2 3 14. Технічний рівень продукції доля один. 1 2 3 15. Оцінка організаційної структури місце-бал 4 2 4 Рейтинг фірми бали 27 31 36 Місце – 1 2 3
Відповідно:
А – ВАТ «Рівне-Льон»,
Б – ВАТ«Газотрон».,
В – ТОВ»Акватон".
Отже за даними,отриманими згідно таблиці, можна зробити висновок, що головним стратегічнимконкурентом для ВАТ «Рівне-Льон» є ВАТ „ Газотрон ”, проте вищий рейтинг цьогопідприємства лише в обсязі оборотних коштів. Перше місце ТОВ «Акватон» середтаких показників, як амортизація, короткострокова та довгостроковазаборгованість, відрахування у фонди, а також витрати виробництва не вплинулона загальний рейтинг фірми. Тому найбільш конкурентоспроможним є ВАТ«Рівне-Льон» з різницею в 4 бали.
2.3 Аналізконкурентоспроможності продукції
Перш ніжприступити до розробки конкурентних страте гій, досить скрупульозно вивчаютьсередовище підприємства, зокрема конкурентне. Після оцінювання конку рентногосередовища, приступають до діагностики конкурен-тноздатності підприємства. Алеце можна зробити лише виконавши попередньо оцінку конкурентоспроможності продукції підприємства. Адже конкурентоспроможність продукції — це успіхпідприємства в умовах ринку. І, до речі, розв'язува ти проблемуконкурентоспроможності продукції потрібно впродовж всього її життєвого циклу аждо старіння.
Основнимискладовими конкурентоспроможності това ру є:
Комплекс йоговластивостей, що приваблюють спожи вача:
а) якість,
б) технічнийрівень,
в) дизайн, тара іін.
Ціна товару івитрати споживача на його експлуатацію.
Стан даногоринку, його вимоги, переваги споживачів.
Відмінністьтовару за властивостями від аналогічного, що виробляють конкуренти.
Час і місцепродажу.
Конкурентоспроможністьпродукції, на наш погляд, — це її переваги на ринку, що забезпечуютьсяпривабливими для споживача властивостями, низькою порівняно ціною таексплуатаційними витрата ми, оптимальним поєднанням параметрів ціна-якість, відповідністюумовам даного254 ринку, часу продаж і перевагам споживача, а також відмінністюв кращу сторону її основних характеристик від аналогічних у
Конкурентоспроможністьпродукції можна і потрібно оцінювати кількісно.
Формулаконкурентоспроможності продукції
В загальномувигляді конкурентоспроможність продук ції (Кп) прямо пропорційна якості (Я) іобернено пропорційна ціні (Ц) та залежить від кон'юнктури ринку:
Кп = Я/Ц (2.3.1.)
Параметрикількісних показників конкурентоспроможності
Кількісніпоказники конкурентоспроможності продукції розраховують в розрізі наступнихпараметрів:
1. Технічніпараметри — включають такі показники:
а) призначеннятовару;
б) надійність;
в) довговічність;
г) естетичніхарактеристики (дизайн);
д) ергономічніхарактеристики.
2. Економічніпараметри — ціна споживання, яка включає витрати споживача на придбання, атакож на використання виробу впродовж усього періоду його споживання. Економічний параметр — ціна споживання (Цсп)- включає в себе такі економічні показники:Ц1 — ціна придбання; Ц2 — витрати на транспортування; Ц3 — витрати на монтаж таналадку; Ц4 — ви трати на експлуатацію; Ц5 — витрати на ремонти; Ц6 — витратина техобслуговування; Ц7 — витрати на навчання персоналу; Ц8 — податки; Ц9 — страховівитрати і т.д. Формула ціни споживання:
Цсп =Ц1+Ц2+Ц3+Ц4+Ц5+Ц6+Ц7+Ц8+Ц9+ Цn; (2.3.2)
Ціна споживання(Цсп), як бачимо, більша ціни придбання (Ц1): Цсп > Ц1. А тому чим нижчаціна споживання (Цсп), тим вища конкурентоспроможність продукції (Кп).
3. Нормативніпараметри — це діючі на даному ринку:
а) технічніумови;
б) стандарти;
в) норми.
Причому,нормативні параметри можуть мати лише два значення: нуль — якщо товар невідповідає нормативним пара метрам, що діють на даному ринку чи в країні іодиниця -якщо відповідає.
Щоб об'єктивнооцінити конкурентоспроможність продук ції треба щоб виробник використовував тіж параметри, що і споживач.
Перш ніжрозраховувати кількісні показники конкуренто спроможності продукції, потрібновідібрати товар-аналог, або товар-зразок, з яким і будемо порівнювати параметринашого товару. При відборі товару-зразка враховують:
а) щобпорівнювані товари були з однієї фази життєвого циклу,
б) щоб вони булиз одного і того ж класу,
в) орієнтовані наодну і ту ж групу споживачів
г) зразок маєбути найширше представленим на ринку.
Конкурентоспроможністьпродукції визначається шляхом порівняння техніко-економічних параметрів ви робуз відповідними параметрами товару-зразка.
При цьомурозраховують наступні кількісні показники конкурентоспроможності продукції:
Кількісніпоказники конкурентоспроможності продукції
Одиничні — характеризують рівень конкурентоспромож ності по одному з параметрів ірозраховуються шляхом відно шення значення будь-якого технічного чиекономічного пара метру виробу підприємства до значення аналогічного пара метрутовару-зразка.
Групові — об'єднують одиничні показники і характери зують рівень конкурентоспроможностіза однією групою по казників: економічних, технічних, нормативних.
Інтегральнийпоказник конкурентоспроможності про дукції (Кі) — дає числову характеристикуконкурентоспромож ності товару і визначається на основі групових показників:
а) технічних(ГПт);
б) нормативних(ГПн);
в) економічних(Цсп).
Звідси формулаінтегрального показника конкуренто спроможності продукції:
Кі = ГПн (ГПт /Цеп) (2.3.3)
Якщо Кі > 1,то товар перевершує за конкурентоспромож ністю зразок, якщо Кі
Аналізконкурентоспроможності продукції проводять, як правило, експерти, використовуючиекспертні оцінки. Але виконати цю роботу можна і силами спеціалістів підприємства, при високій їх підготовці.
Методи оцінюванняконкурентоспроможності продукції:
Диференціальний — базується на використанні одиничних показників конкурентоспроможності продукції(технічних та еконо мічних). За нимиважко судити про конкурентоспроможність про дукції однозначно.
Комплексний — базується на використанні групових та інтег ральних показників.
Змішаний — базується на спільному використанні одиничних та комплексних показників: а)найважливіші показники використо вуються як одиничні, б) інші одиничніпоказники об'єднуються у групи, для кожної з яких визначають груповий показник,в) на осно ві отриманих групових та одиничних показників і оцінюють конку рентоспроможністьпродукції.
Процес оцінюванняконкурентоспроможності продукції показа но на схемі (додаток Ж). Оскількиконкурентоспроможність в умовах ринку слід розглядати як основну умовуотримання прибутку і успішної діяльності підприємства в цілому, остількиконкурентоспроможністю слід навчитися управляти. Йдеться про те, що їїзакладають ще на стадії проектування товару і в процесі виробництва, впродовжусього його життєвого циклу оптимізують і матеріалізують найважливіші елементиконкурентоспроможності продукції: якість і витрати.
2.4 SWOT — аналіз підприємства і продукції
SWOT-аналізґрунтується на співставленні сильних та слабких сторін організації, потенційнихможливостей для бізнесу та загроз із зовнішнього середовища. Порівняльнийпроцес зовнішнього та внутрішнього аналізу звичайно завершується проведеннямпорівняльного SWOT- аналізу. SWOT — абревіатура 4-ох англійських слів:
S – strenght –сила,
W – weakness –слабкість,
O – opportunites– можливості,
T – threats –загрози.
SWOT-аналізпроводиться у процесі пошуку відповідей на такі запитання:
Як пов’язаніосновні проблеми організації з її сильними та слабкими сторонами, а також зісприятливими факторами та загрозами зовнішнього середовища?
Як найефективнішевикористати сильні сторони фірми та сприятливі зовнішні фактори для вирішенняосновних проблем організації?
Як усунути абомаксимально зменшити вплив слабких сторін та зовнішніх загроз на бізнесорганізації?
В процесіSWOT-аналізу досліджуються також попарні сполучення усіх складових SWOT-аналізуз метою:
пошуку позитивноїсинергії: сильні сторони / сприятливі зовнішні фактори;
усуненнянегативної синергії: слабкі сторони / зовнішні загрози.
SWOT – аналізпідприємства
Слабкі сторони
Сильні сторони Недосконалість системи управлінської звітності Наявність маркетингового планування Недостатній рівень прогнозування продажу Високий позитивний імідж підприємства Відсутність прогнозування і систематизації закупок комплектуючих Впровадження бюджетування Слабкий розвиток дилерської мережі Підтримка стабільно високого рівня конкурентоспроможності продукції
Шанси
Небезпеки Позитивна динаміка промислового зростання та ринку Наявність нелегального імпорту та виробництва Значне зростання виробництва у суміжних галузях Розширення ринку конкурентами Зростання доходів Зміна стратегії поведінки конкурентів Зростання цін на комплектуючі
Висновки
Можна зробитивисновок, що головним стратегічним конкурентом для ВАТ «Рівне-Льон» є ВАТ „Газотрон ”, проте вищий рейтинг цього підприємства лише в обсязі оборотнихкоштів. Перше місце ТОВ «Акватон» серед таких показників, як амортизація,короткострокова та довгострокова заборгованість, відрахування у фонди, а також витративиробництва не вплинуло на загальний рейтинг фірми. Тому найбільш конкурентоспроможнимє ВАТ «Рівне-Льон» з різницею в 4 бали.
Аналізом фінансового станупідприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, такожзасновники, інвестори з метою вивчення ефективного використання ресурсів. Банкидля оцінки умов надання кредиту і визначення ступеня ризику, постачальники длясвоєчасного одержання платежів, податкові інспекції для виконання планунадходжень засобів у бюджет і т.п. Фінансовий аналіз є гнучким інструментом уруках керівників підприємства. Фінансовий стан підприємства характеризуєтьсярозміщенням і використання засобів підприємства. Ця інформація представляєтьсяв балансі підприємства. Основними чинниками, що визначають фінансовий станпідприємства, є, по-перше, виконання фінансового плану і поповнення в мірувиникнення потреби власного обороту капіталу за рахунок прибутку і, по-друге,швидкість оборотності оборотних коштів ( активів). Сигнальним показником, уякому виявляється фінансовий стан, виступає платоспроможність підприємства, підяким розуміють його спроможність вчасно задовольняти платіжні вимоги, повертатикредити, проводити оплату праці персоналу, вносити платежі в бюджет. В аналізфінансового стану підприємства входить аналіз бухгалтерської звітності, пасив іактив, їхній взаємозв'язок і структура.
Використаналітература
1. АндрусенкоГ. О. Основи маркетингу. – К.: НМК ВР, 2003. – 143с.
2. ГаркавенкоС. С. Маркетинг: Підручник. – К.: Лібра, 2007. – 384с.
3. ГерасимчукВ. Г. Маркетинг: теорія і практика: Навчальний посібник. – К.: Вища школа.,1994. – 327с.
4. ГончаровС. М. Маркетинг: Навч. посбник – Рівне, 2005.
5. ГончаровС.М., Дупляк В.Д. Міжнародний маркетинг. – К.: Лібра,2002.
6. КарпенкоН. Л. Маркетинг: Навчальний посібник. – Харків, 2004. – 208с.
7. Методичнівказівки до виконання курсової роботи з дисципліни “Маркетинг” студентаминапряму 0501 “Економіка і підприємство” в умовах кредитно-модульної системиорганізації навчального процесу № 067 – 210.
8. НазароваК. О. Вплив маркетингу на фінансові результати діяльності підприємств //Фінанси України. – 2000. — №2. – с. 117.
9. ОрдинськаВ. В. Значення узагальнюючого аналізу при визначенні стратегії маркетингу //Фінанси України. – 2006. -№ 8. – с. 42-49.
10. ПавленкоА.Ф., Войчак А.В. Маркетинг: Підручник. – К.: КНЕУ, 2003
11. СкибінськийС. В. Маркетинг. – Львів, 2000 р.