Реферат по предмету "Маркетинг"


Упаковка товарів та вантажів

Зміст
Види та класифікація тари, кріплення виробів у тарі
Упакування вантажів, упаковка та її складові елементи, характеристика пакувальних матеріалів
Задача: Що називається питомим об’ємом вантажу? Знайти питомий об’єм вантажу при умові, що маса вантажу дорівнює 5 тонн, який перевозить автомобіль КрАЗ-65053-02
Список використаної літератури
Види та класифікація тари, кріплення виробів у тарі
Відповідно до ДСТУ 2890-94 «Тара і транспортування, терміни та визначення» розрізняють такі типи тари: контейнери, ящики, бочки, барабани, мішки, фляги, каністри, балони, банки, пляшки, флакони, туби, пробірки, ампули, пакети, коробки, пачки.
Контейнери — герметична споживча тара для консервації виробів, до яких ставляться особливі вимоги щодо зберігання.
Ящик — це транспортна тара з корпусом, що має у перерізі, паралельному дну, переважно форму прямокутника з двома торцевими і бічними стінками, з кришкою чи без неї.
Бочки — це транспортна тара з корпусом циліндричної або параболічної форми, з обручами чи зигами катання, з днищами.
Барабан — це транспортна тара з гладким чи гофрованим корпусом циліндричної форми, без обручів чи зигів катання, з плоским дном.
Мішок — м'яка транспортна тара у формі рукава з дном і горловиною.
Фляга — це транспортна тара з корпусом циліндричної форми і циліндричною горловиною, діаметр якої менший за діаметр корпуса, з пристосуванням (ручками) для перенесення і кришкою із затвором.
Каністра являє собою тару з корпусом, що має у перерізі, паралельному до дна, форму близьку до прямокутної, з пристосуванням для перенесення, зливною горловиною і кришкою із затвором.
Балон — це транспортна тара з корпусом, що має форму краплі, кулі чи циліндра зі сферичним дном, вузькою горловиною.
Банка — це споживча тара переважно з циліндричним корпусом, горловиною, діаметр якої дорівнює діаметру корпусу або дещо меншою від нього, з жорстким дном, місткістю від 0,25 до 10 дм3.
Пляшка являє собою споживчу тару переважно з циліндричним корпусзом, який переходить у вузьку горловину, передбачену для закупорювання, з плоским чи увігнутим дном.
Флакони — це споживча тара з плоским або увігнутим дном, з корпусомрізноманітної форми, що різко переходять до горловини, діаметр вінця якої дно менший за діаметр описаного кола корпусу і передбачає закупорюваний кришкою або корком.
Туба — це разова споживча тара з корпусом, що забезпечує видавлюванням вмісту, з вузькою горловиною, яка закупорюється і дном, яке після наповнення продукцією.
Пробірка являє собою споживчу тару з циліндричним корпусом, з плоским або випуклим дном, з горловиною, діаметр якої дорівнює діаметру корпуса, що закупорюється пробкою чи кришкою, об'ємом до 0,05 дм3.
Ампула — це разова споживча тара з циліндричним корпусом і витягнутою горловиною, що герметично запаюється після наповнення продукцією, з випуклим дном.
Пакет — це разова споживча тара з корпусом у формі рукава, з дном і відкритою горловиною, місткістю до 20 дм3.
Коробка — це разова споживча тара з корпусом різноманітної форми, з плоским дном, що закривається кришкою з'ємною чи на шарнірі.
Пачка — це разова споживча тара з корпусом у формі паралелепіпеда, яка закривається клапаном.
В наведених типах тари можуть в якості закупорювальних засобів використовуватися: кришки, корки, бушони, ковпачки.
Кришка закріплюється по всьому зовнішньому периметру верху чи горловини тари.
Корок вдавлюється чи закручується всередину горловини тари.
Бушон накручується на горловину туби.
Ковпачок одягається на горловину тари після її закупорювання для охорони та поліпшення зовнішнього вигляду тари.
У зовнішній тарі транспортують і зберігають товари при переміщенні їх від постачальників до споживачів. Внутрішня тара переходить разом з вантажем у власність споживача, тому вона називається споживчою. Цехова тара призначена для транспортування сировини, матеріалів, напівфабрикатів у цехах чи між цехами підприємства до робочих місць.
Тара-обладнання — це виріб, що призначений для укладання, транспортування і продажу з нього товарів методом самообслуговування.
За своїми параметрами тара характеризується: номінальними розмірами—дійсними, граничними, внутрішніми, зовнішніми і габаритними, об'ємом, повною місткістю, що визначається її внутрішніми дійсними розмірами, номінальною місткістю — тобто такою, яка може бути заповнена продукцією.
Транспортна тара — це тара, що являє собою самостійну транспортну одиницю.
Інколи тару ще класифікують за ознаками міцності: міцна та крихка; за герметичністю: герметична та негерметична; за здатністю до штабелювання: така, що штабелюється і така, що не штабелюється; за підтриманням певних постійних значень параметрів: температури — ізотермічна, тиску — ізобарична.
Важливим показником для тари є коефіцієнт маси тари, який визначається відношенням маси тари до маси товару в цій тарі.
Розміри транспортної тари уніфіковані з урахуванням модулів 800 х 1200 мм та 1000 х 1200 мм. Бажаними зовнішніми розмірами тари прямокутного перерізу, що дозволяє повністю використати площу піддона, є такі: довжина — 1200, 800, 600, 400, 300, 240, 200 мм; ширина та висота — 1000, 800, 400, 300, 200, 150 мм. Для транспортної тари круглого перерізу бажаними є такі зовнішні діаметри: 800,600,484,435,400,370 351,320,294,277,266,219,200 мм.
Ящики як тару здебільшого виготовляють з дерева таких типів:
I — щільні з суцільними торцевими стінками;
II — щільні з торцевими стінками, зібраними на двох планках;
— щільні з торцевими стінками, зібраними на чотирьох планках;
— лотки на триграневих планках;
V — решітчасті з торцевими стінками, зібраними на двох планках;
VI — решітчасті з торцевими стінками, зібраними на чотирьох планках. Ящики всіх перерахованих типів (за винятком ящиків типу І) мають по декілька підтипів. Тип ящика вибирають залежно від властивостей та маси упакованого в нього вантажу, умов транспортування та зберігання. Для пакетних чи контейнерних перевезень розрахункова товщина дощок бокових стінок, дна та кришки ящиків від 13 мм і вище може бути на один діапазон тонше.
Порівняно з дерев'яною тарою деякі переваги має картонна тара, а саме: менша вага, дешевизна.
Ящики з гофрованого картону виготовляють такими, що складаються з декількох типів: з чотириклапанним дном та кришкою, телескопічними. Для виготовлення картонних ящиків використовують гофрований частіше всього типу Т — тришаровий (два плоскі та один гофрований) та зіллє типу П — п'ятишаровий (три плоскі та два гофровані). Використовують жаргон марки Д — двошаровий (один плоский і один гофрований) частіше як прокладки або амортизатори, а також для упаковування деяких виробів, наприклад, ламп розжарювання. Передбачається використання гофрів типу А, Z та Е відповідно з висотою 3,5-4,5; 3,5-4,0; 2,5-3,4 та 1,1-1,6 мм.
Внутрішні розміри ящиків відповідають розмірам упакованої продукції, а зовнішні — дорівнюють внутрішнім, збільшеним на 1 см при використанні карту типу Т та на 2 см для картону типу П.
Для скріплювання клапанів та ящиків використовують склеювання, обтягування пластмасовою або металевою стрічкою завширшки 15-20 мм, завтовшки 0,2-0,3 мм, склеювання спеціальною стрічкою на паперовій основі, зшивання ящиків металевими скобами — стальним дротом з низьковуглецевої діаметром 0,7-1,0 мм або сталевою плоскою стрічкою завширшки 2,5 мм на завтовшки 0,4-0,5 мм.
Рекомендована гранична маса упакованого в картонному ящику продукції ЯВ 40 кг, оптимальна — 15-20 кг.
Висота штабеля Ншвстановлюється нормативно-технічною документацією. LZ8 упаковування та зберігання певних видів промислової продукції може звужуватися тара з коробчастого картону, паперу та комбінованих матраничні розміри такої тари до 800 мм.--PAGE_BREAK--
Для пляшок з харчовими рідинами виготовляють ящики з полімерних матеріалів п'яти номерів з граничною величиною маси вантажу в ящику 25 кг. Зовнішні розміри ящиків № 1 L х В х Н дорівнюють 450 х 340 х 370 мм. Ящики повинні витримувати опір стиску при навантаженні не менше 6860 Н до початку деформації та опір статичного навантаження при штабелюванні 6000 Н впродовж 3 год або 4500 Н впродовж 7 діб. Після зняття навантаження залишкова деформація не повинна перевищувати 4 мм.
Використовують як тару і бочки. Вони бувають наливні та сухотарні. Номінальна вмістимість бочок змінюється від 5 до 250 дм3. Бочки виготовляють зі сталі, алюмінію, дерева, полімерних матеріалів.
Сталеві зварні бочки бувають двох видів: з гофрами на корпусі та ободами кочення на корпусі.
Бочки першого виду бувають двох типів:
I — з незнімними днищами;
II — зі знімним верхнім дном.
Бочки другого виду також бувають двох типів:
I — зі зливно-наливною горловиною у Дні;
II — зі зливно-наливною та повітряною горловинами у дні.
Для транспортування хімічно активних речовин використовують бочки з корозійно-стійкої сталі, які бувають залежно від вмістимості та конструкції днищ та горловин трьох типів.
Бочки з алюмінію виготовляють двох типів: І — вузькогорловинні та II — широкогорловинні зі стяжним обручем (виконання А) та з фланцевим запором (виконання Б) Для транспортування та зберігання деяких харчових продуктів (масла, маргарину, сухого молока, яєчного порошку та ін.) використовують фанерно-штамповані бочки. Такі бочки бувають двох типів:
І — з клепками основи та днищ з п'яти склеєних шарів шпону; II — з клепками основи з трьох шарів шпону.
Бочки для вин, коньяків, соків бувають вмістимістю від 50 до 600 дм3. Такі бочки виготовляють з дерев'яних клепок, які стягують сталевими обручами.
Бочки з полімерних матеріалів призначені для упакування, транспортування та зберігання рідких, в'язких та порошкоподібних продуктів, за винятком легкозаймистих. Вони бувають вмістимістю 30, 40, 50 та 60 дм3.
Молоко та молочні продукти транспортують у металевих флягах. Такі фляги бувають двох типів: ФА — суцільнотягнута алюмінієва та ФЛ — зварна сталева з наступним лудженням. Фляги бувають двох типорозмірів: 25 та 38 дм3.
Для транспортування та зберігання лакофарбових матеріалів використовують багатообігові металеві фляги місткістю 40 дм3.
Хімічну продукцію зберігають в скляних бутлях, які залежно від форми горловини бувають двох типів: І — з вінцем горловини з гвинтовою різьбою; II — те ж без різьби.
Бутлі бувають вмістимістю 10 та 20 дм3.
Певні групи харчових продуктів та хімічних виробів промислових товарів зберігають в мішках. Нормативними документами передбачені такі розміри продуктових мішків 950 х 650; 1040 х 530; 1090 х 610 мм та мішків технічного призначення 650 х 469; 800 х 460; 1112 х 740 мм. Мішки для продуктів виготовляють з лляних, джутових, кенафних, конопляних волокон; мішки технічного призначення — з пряжі луб'яних волокон в суміші з хімічними волокнами: віскозними, поліефірними, поліамідними, а також з хімічних ниток: віскозних, поліамідних, поліпропіленових.
Для упаковування сипких насипних вантажів використовують і паперові мішки. Такі мішки можуть бути зшиті та склеєні. Загальне число шарів паперу в таких мішках від трьох до шести. Розміщення шарів з бітумованого, вологонепроникного та ламінованого поліетиленового паперу встановлюється залежно від фізико-хімічних властивостей вантажу. Паперові мішки випускають декількох марок:
НМ — зі всіма шарами непросоченого паперу;
БМ — мішки з двома або трьома шарами бітумінованого паперу;
ВМ — з одним або двома шарами вологонепроникного паперу;
ПМ — з одним або двома шарами ламінованого поліетиленом паперу;
БМП — з одним шаром бітумінованого паперу, одним шаром ламінованого паперу;
ВМБ — з одним або двома шарами з вологонепроникного паперу, одним або двома шарами бітумінованого паперу;
ВМП — з одним або двома шарами водонепроникного паперу, з одним шаром ламінованого паперу.
У всіх марках мішків останні шари паперу, крім вказаних вище, виконані з непросоченого паперу.
Усі мішки бувають двох типів: з відкритою та закритою (з клапаном) горловиною. Розміри мішків (X х В) з відкритою горловиною: 600 х 536; № х 535; 820 х 420; 960 х 435; 1000 х 420; 1000 х 520; 1000 х 535 мм; з закритою горловиною — 750 х 420; 780 х 420 мм.
Сфера використання мішків: НМ—для негігроскопічних матеріалів; БМ — малогігроскопічної продукції; ВМ — для продукції, яка транспортується в умовах підвищеної вологи; ПМ — для дуже гігроскопічної продукції, харчових «продуктів, агресивних хімікатів; БМП — для дуже гігроскопічної продукції, а також продуктів, які не допускають потрапляння в них волокон паперу; ВМБ — дія малогігроскопічної продукції, що транспортується в умовах підвищеної вологи; ВМП — для гігроскопічної продукції, агресивних хімікатів, а також продуктів, що не допускають потрапляння в них волокон паперу і транспортуються в умовах підвищеної вологи.
Одним з видів тари є барабани. Матеріалом для виготовлення барабанів може бути картон, фанера, сталь. Барабани з картону виготовляють чотирьох типів (І—IV), що відрізняються один від одного способом та технічними засобами кріплення дна та кришки. Такі барабани можуть мати вмістимість від 10 до 110 дм3. Барабани фанерні виготовляють з фанерним остовом та днищем з фанери або деревини. Вони бувають двох типів (І або II) в різному виконанні залежно від конструкції дна. Такі барабани рекомендуються для упаковування хімічної продукції в металевих барабанах, пластичних змащувальних матеріалів, сухих пігментів, фарбників, густотертих фарб, лікарської сировини, лікарських засобів в порошках.
Для хімічних продуктів використовують як сталеві тонкостінні, так і товстостінні барабани. Перші з них призначені для одноразового використання при транспортуванні та зберіганні порошкоподібних, кускових, пастоподібних та рідких хімічних продуктів. Вони бувають трьох типів (І—III) в різних виконаннях вмістимістю від 10 до 180 дм3. Товстостінні сталеві барабани вмістимістю 100 дм3 використовують для сипучих та пастоподібних хімічних продуктів, вони бувають двох типів (І та II).
Основні параметри тари наведені в додатках:
Ш — ящики полімерні для бутилок з харчовими рідинами;
Щ — мішки поліетиленові;
Ю — бочки: а — дерев'яні; б — сталеві з гофрами на корпусі; в — сталеві з обручами кочення на корпусі; г — з корозійно-стійкої сталі; д — сталеві товстостінні;
Я — барабани: а — картонні навивні; б — фанерні; в — сталеві тонкостінні.
Вироби з індивідуальною упаковкою загортаються в обгортальний, а в інших випадках у водостійкий папір і вкладаються в коробки або в ящики иігористанням прокладкових і амортизуючих матеріалів.
Упаковуючи декілька виробів в одну коробку або ящик, їх укладають так, поверхні виробів не доторкались одна до одної, для чого вироби укладають вобгортку з гофрованого картону або в чарунки прокладкової решітки. > вироби укладаються в декілька рядів, то між рядами повинна бути з гофрованого картону.
Упаковку виробів потрібно провести так, щоб вони не могли переміщатися під час транспортування.
Прилади й деталі складної конфігурації упаковуються в спеціально спроектовані футляри з гніздами. Допускається додаткове кріплення приладу до футляра за допомогою гвинтів. Кріплення приладу у футлярі повинно бути таким, щоб виключити можливості пошкодження його деталей.
Футляри, коробки з упакованими в них виробами складають в ящик, вистелений в необхідних випадках усередині водонепроникним папером, плівкою або тканиною.
Простір між стінками ящика і зовнішніми стінками коробок і футлярів щільно заповнюється амортизуючими матеріалами або прокладками. Між коробками з упакованими в них виробами при багаторядному укладанні вертикально й горизонтально кладеться 2-3 шари гофрованого картону. Особливу увагу слід приділяти кріпленню в зовнішній тарі великогабаритних приладів і обладнання.
Усі рухомі частини перед упакуванням необхідно заклинити дерев'яними колодками, перев'язати металевою стрічкою зі скловолокна або закріпити іншим способом.
В ящиках вантаж повинен бути прикріплений до поперечних брусків або полозів дна не менше як чотирма болтами, які проходять крізь отвори в основі верстата або іншого обладнання.    продолжение
--PAGE_BREAK--
Якщо не має можливості прикріпити вантаж до дна ящика болтами, його можна кріпити металічними тягами, пропущеними через полози і кінці двох брусів 100 х 200 мм, покладеними в найбільш зручному місці поперек вантажу. У разі неможливості пропустити болти або тяги через полози або поперечні бруси дозволяється пропускати їх через дошки нижнього щита. В цьому випадку під дошками нижнього щита прибивають вздовж полозів дошку, через яку і пропускають болти або тяги.
У деяких ящиках вантаж можна кріпити болтами безпосередньо до дна з таким розрахунком, щоб кінці болтів або їх головки не виступали більше ніж на висоту планок поясів.
Інколи вантаж можна кріпити в ящиках за допомогою розпірних брусків, колодок, клинів, а також за допомогою перегородок.
У місцях дотику вантажу до кріпильних брусків необхідно прокладати войлок, папір, картон та інші прокладкові матеріали.
Упаковані вироби, які потрібно захистити від струсів і ударів, повинні бути закріплені в тарі за допомогою амортизуючих прокладок. Вироби невеликої ваги можна підвішувати на амортизуючих гумових розтяжках або спеціальних пружинах.
Окремі види виробів можна упаковувати в ящики із застосуванням дерев'яної або паперової стружки.
Упакування вантажів, упаковка та її складові елементи, характеристика пакувальних матеріалів
Під час упаковування вантажі вміщують в упаковку (тару). Тобто упакування товарів являє собою процес захисту товарів від дії різних зовнішніх факторів за допомогою пакувальних матеріалів і тари.
Пакувальні засоби вибирають за видами, конструкцією розмірами і матеріалами залежно від товару й вимог щодо захисту його від шкідливого впливу різних факторів.
Розрізняють три основні групи зовнішніх факторів, стосовно яких слід здійснювати заходи щодо захисту товару при навантажувально-розвантажувальних роботах, транспортуванні й зберіганні:
фактори механічного впливу — удари, поштовхи, вібрації, статичні навантаження й ін.;
фактори кліматичного впливу — вплив атмосферних явищ, вологого повітря, морського туману, сонячної радіації, перемінної температури й ін.;
— фактори біологічного впливу — вплив життєдіяльності мікроорганізмів, комах та гризунів.
Згадані фактори діють як на вантаж, так і на тару та пакувальні засоби захисту. Тому тару і пакувальні матеріали необхідно правильно вибирати, розраховувати й застосовувати.
Захист товарів від пошкодження і втрат передбачає застосування комплексу заходів, які охоплюють правильний вибір пакувальних засобів, дотримання правил виконання навантажувально-розвантажувальних робіт, транспортування й зберігання з урахуванням особливостей товару і впливу різних зовнішніх факторів.
Захист металевих виробів від корозії не може бути досягнений тільки лише одними упакувальними матеріалами. В окремих випадках необхідно застосовувати консервацію.
Консервація незахищених металевих поверхонь як засіб тимчасового захисту від корозії на період зберігання й транспортування, безпосередньо пов'язана із захисною упаковкою.
Консервація має на меті захистити металеві вироби від корозії в процесі тимчасового зберігання на складах заводів-виробників і під час транспортування і зберігання у замовника до монтажу завдяки нанесенню на поверхню тимчасових захисних покрить або застосування інгібіторів корозії. Консервації підлягають всі металеві поверхні, за винятком поверхонь з лакофарбовими покриттями.
Для робіт з консервації завод-виробник зобов'язаний виділити спеціальне місце (приміщення), яке обладнане вентиляцією і опаленням. Відносна вологість повітря в приміщенні не повинна перевищувати 70 %, а температура повітря — не нижче +12° С.
Вироби, які підлягають консервації, повинні мати температуру, таку саму або вище температури приміщення для консервації. Різке коливання температури при консервації виробів не допускається, тому що це може викликати конденсацію вологи на поверхні, яка консервується.
Переривати роботу під час консервації на окремих її етапах категорично заборонено. У період консервації не допускається проведення таких робіт, при яких поверхня, що підлягає консервації, може забруднюватись металевими, лакофарбовими та іншим порохом.
Захисний комплекс пакування товарів у загальному вигляді складається послідовно з трьох основних процесів:
консервації;
загортання в папір, тканину або інший матеріал;
пакування в тару.
Залежно від властивостей товару можуть застосовуватися всі процеси або окремі з них.
Консервація й упаковка товарів повинна забезпечити зберігання товару упродовж гарантійних термінів, які встановлені технічними вимогами:
а) для предметів точної механіки, вимірювальних приладів, оптичних виробів й інструменту — 12 місяців від дати випуску до дати надходження до споживача або до місця навантаження й перевезення їх за кордон;
б) для серійних машин і апаратів, для малих і середніх пристроїв — 24 місяці від дати випуску до дати надходження до споживача або з моменту навантаження та перетину кордону країни;
в) для великих машин, великих установок та іншого машинобудівного обладнання — 36 місяців від дати випуску до дати надходження до спожива ча або перетину кордону країни.
Консервація проводиться спеціальними цеховими робітниками, які отримали відповідний інструктаж, під керівництвом особи, відповідальної за консервацію з дотриманням вимог охорони праці і протипожежної безпеки.
Вироби, які призначені для експорту, підлягають у процесі виробництва проміжній консервації, а перед упакуванням — викінчувальній консервації.
Вироби, які після випробувань не підлягають розбиранню для консервації, слід збирати із застосуванням змазок для викінчувальної консервації.
Усі захисні змазки слід попередньо перевіряти на відповідність технічним умовам. В замовленнях на змазки для консервації виробів обов'язково повинно бути вказано призначення змазки. На етикетці тари змазки, яка постачається для консервації, повинне бути відповідне маркування: індекс «Т» для товарів призначених для поставляння та роботи в умовах тропіків, індекс «S» для товарів, призначених для роботи в умовах півночі.
Вибираючи консервуючі матеріали для експорту, слід керуватися «Загальними технічними умовами на виготовлення машин, приладів і обладнання, що відправляються в країни з тропічним кліматом або на північ з низькими температурами».
Викінчувальна консервація проводиться після обкатування й приймання машини, верстата або агрегату безпосередньо після підготовки поверхні.
Консерваційна змазка наноситься суцільним рівномірним шаром на знежирену, чисту, суху поверхню деталі або вузла.
Змазка на консервованій поверхні наноситься в два шари з попередньо витримкою змазки в розплавленому стані упродовж 1,5...2 годин. Температура розплавленої змазки повинна бути 110… 120°, а при нанесенні другого шару — на 20… .30° С нижче, ніж при нанесенні першого.
Другий шар наноситься тільки після повного охолодження першого до температури навколишнього повітря.
Леткі інгібітори застосовуються як самостійний засіб захисту від корозії чорних металів або як додатковий засіб захисту до масляної і нітритної консервації, що підвищує надійність консервації.
Леткі інгібітори мають вигляд порошків або рідин. Пакувальний папір та інші матеріали (ящики, коробки) просочуються розчинниками інгібіторів з подальшим їх просушуванням.
Дотикання виробів з кольорових металів до леткого інгібітора, до паперу, просоченого летким інгібітором або до його розчину, не допускається.
Допускається упакування виробів з кольорових металів в один ящик з виробами з чорних металів, законсервованих летким інгібітором, але в окремих згортках з попереднім покриттям поверхні кольорових металів авіамаслом або при їх масляній консервації.
Вироби з чорних матеріалів із застосуванням інгібованого паперу консервують так:
а) великі вироби загортаються в інгібований папір з подальшим укладанням у вологонепроникні плівки. За відсутності на інгібованому паперілатексної плівки загорнуті вироби додатково упаковуються в парафіно ваний папір;
б) дрібні вироби упаковуються по декілька штук в інгібований папір або насипом в тару, яка виложена бітумінованим або інгібованим папером шаром інгібітора всередину. В окремих випадках при упакуванні насипом шари виробів перекладають листами інгібованого паперу;    продолжение
--PAGE_BREAK--
в) особливо відповідальні вироби, законсервовані летким інгібітором для тропічного клімату на основі уротроніну, після перев'язування згортка шпагатом, його оброблюють зануренням в розплавлені суміші технічного вазеліну і петролатума з церезином.
При консервації порошкоподібним летучим інгібітором вироби укладають на лист парафінованого паперу і посипають порошком інгібітора через сито.
Відкриті поверхні, які покриті консервованими мастилами для захисту нанесених мастил від механічних пошкоджень, повинні акуратно завертатись у два шари парафінованого паперу.
Для упакування відповідальних і високочутливих до корозії виробів слід застосовувати герметичну упаковку в чохол із полімерних плівок або металеву тару.
Для погашення ударних або вібраційних навантажень, які шкідливо відбиваються на виробах під час упакування або транспортування, повинні застосовуватися спеціальні амортизуючі прокладки або пристосування.
Широко використовують прокладки з гофрованого картону. Вони мають різну форму. Поширені прості і складні плоскі, із повітряними прошарками, вкладиші, кутові складні прокладки й інше.
Прокладки, виконані з гофрованого картону, завдяки пружності складок мають великий опір зминанню. Гофрований картон використовується трьох типів: двошаровий, тришаровий і п'ятишаровий (рис. 1).
/>
Рис. 1. Гофрований картон: 1 — двошаровий, 2 — тришаровий, 3 — п'ятишаровий



Плоскі прокладки з гофрованого картону застосовуються для вирівнювання незначних виступів і нерівностей поверхні, а також у тих випадках, коли всередині тари необхідно відділити один виріб від іншого для запобігання пошкодженням. З метою амортизації для упаковуванні виробів легкої ваги може бути використаний гофрований або крипирований папір, здатний поглинати динамічні навантаження, яким піддається тара в процесі транспортування.
Для захисту крихких предметів від ударів, поштовхів і вібрації та старанно оброблених поверхонь виробів від пошкоджень і подряпин, а також для захисту виступаючих частин виробів застосовують такі текстильні амортизуючі матеріали:
войлок технічний;
вата бавовнянопаперова;
волокнисті відходи бавовняно-прядильних заводів;
тканини тарні, пакувальні.
Войлок для амортизуючих прокладок випускається різної товщини й щільності і може застосовуватися як прокладковий матеріал для широкого асортименту експортних товарів. Вата й бавовна (волокнисті відходи бавовнянопря-дильних заводів) можуть бути використані як амортизуючий матеріал при упакуванні предметів легкої ваги. Вони легко набувають потрібної форми і володіють високою еластичністю й пружністю.
При виготовленні різного роду футлярів (для упакування точних приладів, коштовностей, прикрас, парфумерії) у поєднанні з картоном і ватою застосовують як амортизуючі й одночасно декоративні матеріали бархат і шовк.
Як амортизуючий прокладковий матеріал можуть бути використані негігроскопічні полімерні матеріали: пінопласти, міпора, обрізки плівок із поліхлорвінілу, поліамідів, поліетилену та ін. З пінопласту виготовляють засоби для перевезення легкопошкоджуваних виробів.
Пінопласти є надзвичайно пружними матеріалами і служать ідеальними прокладковими і амортизуючими матеріалами для упаковки легкопошкоджувальних інструментів, точних приладів, скла й фарфору. Пінопластам з полістиролу й поліуретану може надаватися форма, яка відповідає конфігурації пакувального товару. Полімерні матеріали служать одночасно і як ізоляційний матеріал, який оберігає виріб від температурних впливів.
Для амортизації прокладки застосовується також дерев'яна стружка з вологістю не більше 12 %. Прокладки й амортизатори зі стружки повинні бути обгорнуті з усіх боків водонепроникним папером.
Складовими елементами упаковки, яка крім основних функцій збереження кількості і якості товару повинна бути важливим чинником захисту про-жції від підроблення, є етикетки, товарні знаки, штрихове кодування, голографічні та термоіндикаторні зображення.
Етикетка являє собою елемент упаковки тарного зображення, нанесені на неї невеликого розміру, різної конфігурації із паперу, тканини, полімерних юшок або багатошарових композиційних матеріалів. Вона містить текстову графічну інформацію, необхідні відомості про основні властивості продукції, її ідентифікації.
Геометрична форма, графічне оформлення і текстова інформація етикетка безпосередньо пов'язані з товаром, видом матеріалу і конфігурацією упаковки. Матеріал і конфігурація упаковки відіграють основну роль при виборі продуктивних особливостей і технології виготовлення етикеток. Кожний тип упаковки має власну етикетку, яка відрізняється зовнішнім виглядом і функціональним призначенням.
Розрізняють ідентифікації товару і виробника. Елементами ідентифікації є точна і лаконічна його назва, яка розміщується у центральній зоні виконана чітким шрифтом, яскравими, приємними для зору фарбами, а художнє чи фотографічне зображення товару або символу торгової марки асоціюють з цим товаром. Виробника ідентифікують за зображенням фірмових знаків, логотипів, повних назв, емблем тощо. Сучасним і надійним способом візуальної і автоматизованої ідентифікації є нанесення штрих-кодів і змінного маркування, яке містить відомості про виробника, порядковий номер етикетки, дату виготовлення, номер партії тощо. За змістом інформацію про товар на етикетці можна поділити на довільно-зв'язкову. Довільна інформація включає різноманітні елементи художнього оформлення. Обов'язкова інформація регламентована документами бракований товар.
Етикетка, яка розроблена на високому художньому рівні, добре виконана, гармоніює з товаром і упаковкою, вважається кращим засобом За способом оформлення розрізняють зображувальну та інформаційно-текстову рекламу.
Пакування виробів вважається основною функцією і для етикеток, якими обгортають коробки. Заклеєні коробки можуть поєднувати роль зовнішньої і внутрішньої упаковки.
За призначенням розрізняють такі види етикеток: основні фірмові, додаткові; ярлики; фірмові знаки; інформаційні та пакувальні.
Основні фірмові етикетки виконують функції ідентифікації, інформування та реклами і вважаються головним видом етикетної продукції. Традиційна форма для них — прямокутна, хоча зустрічаються й інші конфігурації. Основні фірмові етикетки розміщують у центральній частині упаковки, тобто в зоні оптимальної видимості.
Додаткові шрифтові етикетки призначені для інформування та реклами. Залежно від обсягу та змісту інформації додаткові шрифтові етикетки поділяють на контретикетки і субконтретикетки. їх розміщують на єдиній осі симетрії. Контретикетки відрізняються більшим розміром і містять основний обсяг текстової інформації. Субконтретикетки розміщують нижче і вони виконують рекламні функції. Традиційною геометричною формою додаткових шрифтових етикеток є прямокутна.
Кольєретки переважно доповнюють основні фірмові етикетки.
Ярлики допомагають ідентифікації товарів та виробників і містять переважно регламентований мінімальний комплекс відомостей: назву товару, його основні характеристики, найменування фірми виробника. Ярлики навісні застосовують в оформленні упаковки.
Інформаційні етикетки виконують функцію інформації про товар. Випускають їх для якісно нових товарів, користування якими вимагає особливих навичок або небезпечне у разі неправильного використання, а також до товарів, які призначені для малоосвічених покупців. Інформаційні етикетки містять як обов'язкову (вміст, маса), так і довільну інформацію (правила експлуатації та догляду за товаром).
Пакувальні етикетки виконують весь комплекс функцій етикеток. За розмірами вони, як правило, більші від інших видів етикеток, тому мають переваги в можливостях художнього оформлення.
За основними конструктивними елементами, які визначають види застосованих матеріалів, властивості, технологію виготовлення і нанесення на упаковку, етикетки поділяють на сухі, з липким клеєвим шаром (часто називають самоклейні) і термоусадні.
Для виготовлення сухих етикеток використовують спеціальні високоякісні сорти целюлозного паперу, а також папір, з додатковою обробкою: ламінування алюмінієвою фольгою, тиснення тощо.
Етикетки з липким клеєвим шаром виготовляють із чотиришарових композиційних матеріалів.
Термоусадні етикетки — це орієнтовані в радіальному напрямку рукавні полімерні плівки з нанесеним на поверхню зображенням.
За оцінками світових експертів та результатами маркетингової діяльності іноземних фірм можна стверджувати, що серед етикеткової продукції на першому місці у більшості регіонів світового ринку стоять самоклейні етикетки. Це пов'язано з тим, що самоклейні етикетки в рулонах відрізняються зручністю фасування, високою швидкістю автоматичного нанесення рисунка на Зшитку при порівняно низькій вартості.
Серед нових видів самоклейних етикеток виділяють захисні етикетки. і можуть реально захистити товар від фальсифікації і не вимагають знач-к матеріальних затрат.
Новим варіантом захисту вважається «етикетка в етикетці» з друком клею. Це самоклейна етикетка, в якій знаходиться ще одна само-і етикетка меншого розміру. На зовнішній етикетці зі сторони клею номер, символ або інший відмінний знак, характерний для даного товари цього, до зовнішньої етикетки може бути приклеєний невеликий або інформаційний «буклет-гармонія».    продолжение
--PAGE_BREAK--
Сучасні технології друку дають змогу наносити на етикетки та високочастотні коди. Етикетки і ярлики такого типу можна віднести до «противиносних». Принцип дії їх у тому, що прозора самоклейна етикетка і-го розміру має в собі спеціальний електромагнітний код.
Упакувальні матеріали відповідно до їх функціонального призначення діляться, на ізолюючі, поглинальні та амортизаційні. Це різні види паперу, фольги, плівок та ін. Паперові ізолюючі матеріали використовують для запобігання проникненню вологи (парафінований, водонепроникний, бітумований папір) та жирів.
З метою ізолювання продукції від проникнення сторонніх запахів, вологи і жирів використовують різні види фольги.
Як ізолюючі матеріали використовують полімерні плівки. Вони зберігаютьвід корозії металеві вироби в екстремальних кліматичних умовах.
Амортизаційні матеріали забезпечують збереження виробів при ударах, вібрації, терті виступаючих частин виробу по внутрішній поверхні транспортної тари.
Такі матеріали повинні задовольняти такі вимоги: невелика об'ємна маса,
Найпоширенішими видами амортизаційних матеріалів є папір та картон. Вони характеризуються невисокою вартістю, легко набувають потрібну форму, добре амортизують неважкі предмети, але невологостійкі, у разі повторного використання втрачають пружні властивості.
Серед найбільш перспективних амортизаційних матеріалів слід назвати пінисті полімери, а саме: пінополістирол, пінополіуретан, пінополіетилен та ін.
Більшість з вказаних матеріалів легкі, мають значну механічну міцність, стійкі до вологи, низької температури.
Легкість цих матеріалів визначається їх мікрочарунковою структурою, а відповідно малою об'ємною масою. Наприклад, об'ємна маса пінополістиролу лише 25 кг/м3. Широке використання вказаних матеріалів сьогодні дещо стримується їх високою вартістю.
Разом з тим, можливість формування зі згаданих матеріалів будь-яких амортизаторів, їх унікальні фізичні властивості дозволяють ефективно захистити вантаж від пошкодження.
Прикладом використання полімерних матеріалів можуть бути герметичні мішки, які при розміщенні в тарі і створенні в них тиску надійно фіксують вантаж будь-якої форми, без необхідності додаткового його кріплення.
Такий спосіб фіксації вантажів особливо ефективний при контейнерних перевезеннях.
Як амортизаційний прокладковий матеріал можуть бути використані негі-гроскопічні полімерні матеріали: пінопласти, міпора, обрізки плівок із поліхлорвінілу, поліамідів, поліетилену та ін. З пінопласту виготовляють засоби для перевезення легкопошкоджуваних виробів.
Пінопласти є надзвичайно пружними матеріалами і служать ідеальними прокладковими і амортизаційними матеріалами для упаковки легкопошкоджуваних інструментів, точних приладів, скла й фарфору. Пінопластам з полістиролу й поліуретану може надаватися форма, яка відповідає конфігурації упаковуваного товару. Полімерні матеріали служать одночасно й ізоляційним матеріалом, який оберігає виріб від температурних впливів.
3. Задача: Що називається питомим об’ємом вантажу? Знайти питомий об’єм вантажу при умові, що маса вантажу дорівнює 5 тонн, який перевозить автомобіль КрАЗ-65053-02
Розв’язок
Питомим об'ємом вантажу U називається об'єм в м3 і тонни вантажу в його природному стані. Питомий об'єм дорівнює оберненій величині об'ємної маси.
u = W/Q,
де: W — вантажовмістність,
Q — маса вантажу, т
W для КрАЗ-65053-02 = 10,55 м3,
звідси, U = 10,55/5 = 2,11 м3/т
Відповідь: 2,11 м3/т
Список використаної літератури
1. Вільковський Є. К., Кельман І. І., Бакулич О.О. Вантажознавство (вантажі, правила перевезень, рухомий склад) – 2-е вид., перероб. і доп.- Львів: "Інтелект-Захід", 2007, — 496 с.
2. Яцківський Л. Ю., Зеркалов Д. В. Загальний курс транспорту. - Книга 2. Навчальний посібник – Київ: «Арістей», 2007, — 504 с.
3. Гірін В. С., Жуков С. О., Крейсман Е. А., Босняк М. Г. Спеціалізовані автотранспортні засоби.- 2-е вид., перероб. і доп.- Дніпропетровська: «Наука і освіта», 2005, — 296 с.
4. Гирин В. С., Жуков С. А., Босняк Н. Г. Спецавтотранспорт. Каталоги (КрАЗ, МАЗ). Учебное пособие. Кривой Рог: «Минерал», 2003, — 197 с.
5. Клюшкин, И. Е. Комплексная механизация и автоматизация погрузочно-разгрузочных работ на автомобильном транспорте: учеб. пособие / И. Е. Клюшкин, С. А. Ширяев. - ВолгПИ, Волгоград, 1989. - 111 с.
6. Сарафанов Е. В., Евсеев А. А. Международные автомобильные перевозки: основные положения. – Москва: ИКЦ «МарТ»; Ростов-на-Дону: Издательский центр «МарТ», 2005, — 240 с.
7. Краткий автомобильный справочник / А. Н. Понизовкин, Ю. М. Власко, М. Б. Ляликов [и др.]. - М.: АО «Трансконсалтинг», НИИАТ, 1994. - 779 с.
8. Ширяев, С.А. Транспортные и погрузочно-разгрузочные средства: учебник для вузов / С.А. Ширяев, В.А. Гудков, Л. Б. Миротин. - М.: Горячая линия – Телеком, 2007. - 860 с.


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.