Управління процесом створення нового товару

Міністерствоосвіти і науки України
Кафедраменеджменту
/>/>
КУРСОВАРОБОТА
з дисципліни: „основи маркетингу ”
за темою: „ Управління процесом створення новоготовару ”
Київ – 2010

ПЛАН:
Вступ
Розділ 1: процес створення новоготовару та виведення його на ринок
1.1 Процесстворення нового товару
1.2 Виведеннянового товару на ринок
Розділ 2: процес створення товару«Coca-cola»
2.1 Коротка характеристикапідприємства «Coca-cola»
2.2 Ідея створення товару «Coca-cola»
Заключення та рекомендації
Література
Додатки

Вступ
 
Маркетинг – вид людської діяльності,направлений на задоволення потреб споживачів шляхом створення товарів,споживчих цінностей (здатність товару задовольняти потребу споживача) та обмінуними.
Товар— це усе, щоможе задовольнити необхідність або потребу, та пропонується на ринку з метоюзалучення уваги, придбання, використання або споживання. До товарів відносятьне тільки матеріальні речі, товари включають в себе фізичні об"єкти,послуги, окремих осіб, конкретні місця, організації, ідеї або їх поєднання.
Товарзаймає особливе місце в комплексу маркетингу. Саме він має задовольняти реальніпотреби людини, а маркетинг повинен допомогти кожному виробнику виявлятиреальні потреби та сприяти їх найкращому задоволенню завдяки організаціївиробництва необхідних товарів.
Підприємницькадіяльність є ефективною, коли товар або послуга, які виробляє або надає фірма,знаходять попит на ринку, а задоволення певних потреб покупців завдякипридбанню даного товару або послуги приносить прибуток. Для того, щоб товар абопослуга були завжди конкурентоздатними і мали попит, необхідно здійснюватибезліч підприємницьких і, звичайно, маркетингових рішень.
Одниміз основних об'єктів уваги кожного підприємства є розроблення і впровадження наринок нових товарів. Безумовно, нова продукція — поняття відносне. Так, запевними оцінками тільки 10 % товарів, що з'являються на ринку, можуть бутивіднесені до так званих світових новинок. Для більшості товарів інновації — цепередовсім модифікації існуючих товарів, а не абсолютні функціональні зміни.
Модифікаціїявляють собою зміни в продукції і включають розробку нових моделей, стилів,кольорів, покращення товарів та появу нових торговельних марок. У процесіінновацій можуть виникати значні та незначні нововведення. До незначнихнововведень можна віднести ті продукти фірми, які раніше нею не продавалися,але були присутні у збуті інших компаній. До значних нововведень можна віднеститі продукти, котрі не продавалися ні цією фірмою, ні будь-якою іншою.
Новизнапродукту з погляду споживача визначається тим, як цей продукт сприймається наринку, як його купують. Відповідно цього існує класифікація нових продуктів затрьома рівнями знань споживачів про них. Продукція першого рівня не потребуєнових знань, бо є тільки модифікацією давно відомої продукції. Продукціядругого рівня змінює колишню практику використання продукту, але також майже непотребує нового вивчення. До таких продуктів колись належали електричні зубніщітки, автомобілі з автоматичними трансмісіями, автоматичні кіно- і фотокамери.Продукція третього рівня — це абсолютно нові товари, які не мають аналогівсеред існуючих. Вони потребують відповідного вивчення споживачами(мікрохвильові печі, персональні комп'ютери).
Рішенняпідприємства щодо розробки і впровадження на ринок нових товарів пов'язані звеликим ризиком. Тому в маркетинговій практиці використовуються особливіметодики процесів планування нових товарів, різноманітні методи прийняттявідповідних рішень.

Розділ1: процес створення нового товару та виведення його на ринок
 
1.1процес створення нового товаруСтвореннянового товару — це складний і багаторівневий процес застосування спеціальнихзнань, досвіду, методів і засобів для досягнення певної мети. Новий товарзавжди є результатом змін у матеріальному й технологічному рівнях виробництвата нормативному його забезпеченні, а тому належить до сфери управлінняпроектами. До головних критеріїв оцінки різних варіантів виконання робіт зістворення нового товару відносять терміни і вартість досягнення очікуванихрезультатів. Вони, у свою чергу, залежать від величини наявних ресурсів та відвикористовуваних технологій. Процесиуправління проектами умовно можуть бути розподілені на етапи:· ініціювання — прийняттярішення щодо початку виконання проекту;· планування — визначенняцілей і критеріїв успіху проекту, опрацьовування робочих схем їх досягнення;· виконання — координаціядій працівників та використання ресурсів для виконання проекту;· аналіз — визначеннявідповідності заходів з виконання проекту цілям і критеріям успіху,застосування за необхідності коригувальних дій;· управління — визначеннякоригувальних дій, їх узгодження, затвердження та застосування;· завершення — формалізаціявиконання проекту, упорядкування фіналу.Процесиуправління інноваційним продуктовим проектом проходять з різною інтенсивністю,інколи паралельно. Результат виконання одного етапу становить вихіднуінформацію для наступного.Залежновід вибраної стратегії розвитку підприємства (групи підприємств) алгоритмреалізації інноваційної політики може значно змінюватися, але за будь-якихваріантів внутрішня структура процедури створення нових товарів залишаєтьсянезмінною.Процедурастворення нових товарів від виникнення ідеї аж до випуску готового виробу єорганічним поєднанням кількох етапів (рис. 1).Головніетапи процесу створення нового товару:1. Генерування (розроблення) ідеї. Задумнових товарів постає як наслідок процесу цілеспрямованого пошуку або виникаєвипадково. Спонукальними мотивами можуть бути: інтерв’ю, спостереження заподібними товарами на виставках або ярмарках, звіти і пропозиції торговихагентів, дослідження недоліків продукції, що виробляється, вивчення тенденцій урозробленні нових виробів фірмами-конкурентами, аналіз патентної інформації,вивчення думок експертів з питань техніки та технології, оцінювання власнихпереваг і «слабких місць». Інакше кажучи, джерелом ідей нових товарів та послугможуть бути різні мотиви, але переважати мають такі, що виходять ізпередбачення еволюції потреб, а не з пасивної реакції на вимоги ринку.Підприємство може постійно шукати нові продукти, однак певні обставиниінтенсифікують цю діяльність. На думку французьких учених, інколи ідея, що донеї наближав увесь попередній розвиток того чи того різновиду товару,з’являється раптово. Ще частіше створення нового продукту породжуєтьсярозвитком технології (комп’ютери четвертого, п’ятого поколінь). Зміни можливітакож через варіативність вимог ринку (мода, автомобільні салони). Крім того,дослідницькі підрозділи фірми, які діють у різних напрямках, також здатні дорозроблення ідей продуктів, що породжують новий попит.Рольмаркетингу у створенні нових ідей товарів постійно зростає. Пояснюється це тим,що ідея створення нового товару, який досяг комерційного успіху, на 75 %походить з ринкових джерел.Упроцесі генерування нових ідей має місце традиційний, майже стандартний набіркритеріїв:· переваги треба віддаватиідеям, що мають альтернативні варіанти;· особливо цінними є ідеї зперспективою багаторазового використання;· перевагами маютькористуватись ідеї, що впливають на кінцеві результати господарськоїдіяльності;· першорядне значення маютьідеї, інформація відносно яких достатня для вибору оптимального варіантарішення;· переваги треба віддаватиідеям, трудомісткість, терміни та вартість матеріальних носіїв яких неперевищують установлених фірмою обмежень.2. Попереднійаналіз можливостей виробництва і збуту. До того як ідеї здобудуть конкретне втілення впродукті, вони проходять відбір для розроблення та перевірки концепції товару впроцесі аналітичного дослідження. З цією метою проводиться оцінювання діловоговнутрішнього і зовнішнього середовища за економічними, комерційними,технологічними, правовими та соціальними складовими. Ретельно вивчаєтьсяпотенційний попит майбутніх покупців різних сегментів ринку, їхнє ставлення досамої ідеї продукту, його ціни. На цій стадії відбувається лише найзагальнішепрогнозування попиту на нові товари. Таке прогнозування для споживчих товарівздійснюється різними методами. Наприклад, визначаючи місткість ринку харчовихпродуктів та інших товарів повсякденного попиту можна виходити з критеріїв середніхнорм споживання та кількості потенційних споживачів, беручи за основурозрахунків результати опитувань, тестів тощо.Основнимичинниками попиту вважаються кількість можливих споживачів, зміна доходів,розподіл споживачів за доходами, співвідношення та зміни роздрібних цін, частощо. Зрозуміло, що для прогнозування треба враховувати також і демографічнічинники: кількість сімей, їхній соціальний стан, статевий та віковий склад. Дляпродукції виробнично-технічного призначення і товарів довгострокового використання(телевізори, автомобілі, холодильники) треба додатково вводити чинники,пов’язані з термінами та сезонністю експлуатації продукції, а також ураховуватипопит на її заміну внаслідок зношення.Берутьсядо уваги можливі витрати збуту, оцінюється конкуренція щодо продукту та йогофункцій, а також місткість можливої частки ринку, імідж марки та їїпопулярність.Підготовкадо випуску нового продукту передбачає попереднє визначення головних обмежень:максимальної тривалості термінів розроблення; необхідності використанняопрацьованих виробництвом технологій та джерел матеріально-технічногопостачання; припустимого рівня витрат.Отже,для селекціонування ідей доцільно застосовувати такі критерії:· можливість задоволеннячітко визначеної потреби ринку;· потенційна можливістьскорочення витрат виробництва завдяки реалізації ідеї у нововведенні;· можливість матеріалізаціїідеї з допомогою наявних виробничих потужностей та збутових каналів;· наявність необхіднихфінансових ресурсів для нових виробничих інвестицій, а також можливостей дляорганізації реклами та післяпродажних послуг;· можливість захистуновацій, що пропонуються до розроблення, від фірм-конкурентів і вивченняймовірності паралельного освоєння нововведень конкурентами;· передбачувані напрямки державногорегулювання та підтримки інновацій.3. Аналізекономічної доцільності випуску нової продукції. Така оцінка здійснюється на основі аналізупотенційного попиту та можливого пропонування. Крім того, підприємство повинновивчити свої матеріальні можливості: виробничі потужності на поточний момент,імовірну рентабельність необхідних інвестицій. Ураховується також можливийтермін «ринкового життя» товару і вплив на нього чинників моди татехнологічного старіння. Окремо вивчається можливий прибуток із передбачуваноїчастки ринку. Зрозуміло, що такі дослідження потребують великих витрат праці такоштів, а їхні результати є достатньо умовними. Значнітруднощі на цьому етапі планування продукції пов’язані з визначенням цінинового товару. Для цього використовуються методи кореляційного та регресійногоаналізу, параметричні методи, методи визначення ціни із застосуваннямпоказників конкурентоспроможності новації. У вітчизняній практиці достатньоопрацьовано методику визначення ціни товару за цінами і параметрами базиснихвиробів того самого параметричного ряду або за цінами і параметрамивзаємозамінних виробів.Найпростішимспособом параметричного ціноутворення є визначення ціни товару, коли вонавідома щодо одного або кількох цілком аналогічних чи взаємозамінних виробів.Зрозуміло, що таке ціноутворення здебільшого придатне для оновлюваноїпродукції, а тому значних труднощів не становить. До наукомісткої, з великою часткою технічнихновинок продукції, застосовуються регресійний аналіз.Особливуувагу в процесі аналізу приділяють позиціюванню товару. З цим поняттямпов’язують систему критеріїв для визначення місця нового товару стосовно інших,що вже мають ринкове визнання. Визначають характерні особливості товару, щовідрізняють його від аналогів-конкурентів, можливості створення в потенційнихпокупців стимулів, спрямованих на його переважне придбання, проводятькомплексний аналіз співвідношення параметрів якості, ціни та витрат, щовизначають величину вигоди (збитків) споживача і рівнів конкурентоспроможностінового товару проти товарів-аналогів. У сукупності ці напрямки аналізууможливлюють прийняття рішення про доцільність створення та випуску новоготовару і можуть бути підставою для попереднього розрахунку ціни інноваційногопродукту.4. Проектуваннятовару. На цьому етапіздійснюється проектування товару, його параметрів, дизайну, упаковки,визначається назва або марка товару, виготовляються його дослідні зразки.Проектування товару є центральним елементом створення інноваційного продукту.Саме на цій стадії розв’язуються питання щодо технічного рівня виробу,можливостей високоякісного виготовлення продукту, його майбутнього ефективноговикористання та експлуатації.Успіхпроектування товару залежить від значної кількості пов’язаних між собоюзовнішніх та внутрішніх чинників (рис. 2). Їх можна класифікувати як:· ринкові (позиція вконкуренції, оборот, попит);· організаційні (концепція,вибір, планування, контроль, кадри, організаційні структури, фінанси);· науково-технічні (якість,проекти, продукти);· виробничі (витрати,технологія, організація виробництва, основні засоби).Рис. 2свідчить, що по суті, під час проектування товару закладаються кількісніпоказники якості, котрі можна розподілити на дві категорії:— показникитехнічного характеру, які відображають рівень придатності виробу довикористання його за прямим призначенням (надійність, ергономічність тощо);— показникиекономічного характеру, які свідчать про рівень матеріальних, трудових тафінансових витрат на створення товару.Загальнатенденція до ускладнення техніки, мініатюризація та мікромініатюризаціяоб’єктів виробництва підвищують вимоги споживачів до надійності товарів.Передовсім надійність визначається якістю конструкції виробу, тобто творчоюпрацею конструктора. Водночас обсяги збуту, конкурентоспроможність таприбутковість нового виробу забезпечуються конструктором тільки в тій мірі, вякій він поінформований службою маркетингу про характер потреб споживачів.Інакше кажучи, конструкція виробу має відображати уявлення проектувальника пронайліпші способи задоволення потреб конкретного ринку. Тому скоординована івзаємозв’язана спільна праця конструктора й маркетолога має принципове значеннядля досягнення успіху фірмою та навіть для забезпечення її існування. Нинінайпоширенішою формою здійснення проектних робіт є використання методу«цільових програм», які передбачають створення тимчасових творчих колективів ускладі різноманітних фахівців. Здебільшого такі колективи мають визнаноголідера і кількох спеціалістів, здатних генерувати ідеї з найважливіших сферінноваційної діяльності. Залежно від складності проблеми до роботи в складіпроекту додатково можуть бути залучені сторонні експерти, наприклад, дослідникиринку, спеціалісти-патентознавці. Розроблення проекту передбачає виконання такихробіт:· збирання інформації;· перевірка ринковогопопиту;· реалізація самого проекту.Залежновід етапів просування розроблення товару до участі у творчій діяльностізалучаються представники відповідних заінтересованих підрозділів підприємства.Це уможливлює скорочення часу на пошук необхідної інформації, продуктивневикористання досвіду провідних і найкваліфікованіших працівників. Інтегруванняі структуризація різноманітної інформації, частиною якої є досвід і знанняфахівців підприємства, забезпечують суттєве скорочення часу проектування новоготовару. У нинішньому конкурентному середовищі це особливо важливо, тому що дляфірм, які ефективно працюють, головним є не сам процес створення новоїпродукції, а пріоритетність її розроблення проти конкурентів (рис. 3).5. Випробуваннядослідних зразків і доопрацювання виробів. Проектування продукції передбачає створеннявідповідних конструкторських документів для виготовлення й випробуваннядослідного зразка виробу. Тільки після випробування дослідного зразказдійснюється розроблення робочої конструкторської документації для серійного(масового) виробництва. Випробування таких зразків відбувається спочатку настендах виробника, потім за реальних умов. Як правило, з випробуваннямиототожнюють експериментальне визначення кількісних та якісних характеристикоб’єкта та вплив на них різних експлуатаційних чинників. Головними складовимипроцесу випробувань уважають:· об’єкт дослідження;· умови випробувань;· режим функціонуванняоб’єкта;· засоби випробувань;· програму та методикувипробувань;· нагромадження, обробку,оцінку точності даних випробувань;· можливість повторення,відтворення результатів випробувань.За умовзначного посилення конкуренції для скорочення термінів запровадження новації наринок виробники все частіше вдаються до прискорених випробувань надійностіскладної техніки. Такі випробування забезпечують отримання необхідноїінформації щодо безвідмовності та довговічності продукції в більш стислістроки. На основі даних випробувань здійснюється доопрацювання товару.Допочатку повномасштабного виробництва та реалізації продукції окремі фірмивиготовляють та тестують пробну партію товарів. За допомогою тестуваннявиявляються властивості нового товару в процесі дослідного споживання,оцінюються комерційні перспективи його випуску. Це дає змогу заздалегідьперевірити маркетингову діяльність за реальних умов. Проте попередня перевіркаможе дати можливість конкурентам, що не проводять тестування, наздогнати фірму.6.Розвиток виробництва та збуту. На завершальному етапі розробляється детальний план виробництва новоготовару. З цією метою досліджуються джерела забезпечення матеріалами,компонентами, обладнанням, готуються робочі креслення, здійснюється запусктоварів у виробництво, уточнюються наявні та оцінюються перспективні вимоги допродукції. Ця діяльність пов’язана із визначенням необхідності в сервісномуобслуговуванні продукції на вимогу споживача і в навчанні обслуговуючогоперсоналу правил експлуатації.Праця звласними службами стосується питань:· вивчення можливостейвикористання наявних та визначення необхідних перспективних удосконаленьтехнологічних процесів;· забезпечення створеннятоварів з урахуванням уточнених вимог споживачів.Удосконаленнятехнологічних процесів є постійною складовою сучасного виробництва. Зменшеннясобівартості продукції сприяє проведенню ефективної маркетингової ціновоїполітики. Головні чинники підвищення ефективності виробництва нової продукціїна етапі її освоєння наведено на рис. 4.Створеннятоварів з урахуванням відомих вимог споживачів є особливо важливим нині, коливиробництво товарів усе більше набирає ознак дрібносерійного. Тому головнимнапрямком удосконалення технологічних процесів вважається запровадження гнучкихвиробничих систем (ГВС). Такі системи становлять сукупність обладнання зчисловим програмним управлінням (ЧПУ), роботизованих технологічних комплексів,гнучких виробничих модулів, окремих одиниць технологічного обладнання тасистем, що забезпечують їх функціонування в автоматичному режимі протягом відповідногочасу.Гнучківиробничі системи мають здатність до автоматизованого налагоджування длявиготовлення виробів довільної номенклатури. На відміну від конвеєрів, що маютьвузьку орієнтацію, ГВС забезпечують виготовлення продукції невеликими партіями,номенклатура та обсяги яких можуть змінюватися відповідно до вимог окремихсегментів ринку.ЗапровадженняГВС у вітчизняній промисловості є однією із головних передумов її оновлення йудосконалення. 
1.2 Виведення нового товару на ринокУсі ціетапи треба пройти у стислі строки, оскільки витрати на створення нового товарумають окупитися ще до того, як він застаріє і втратить попит унаслідок появи наринку нових виробів-конкурентів.Головнимипередумовами комерційного успіху інноваційного продукту є також органічне тазбалансоване поєднання ефективних науково-дослідних робіт, виробництва тамаркетингу. Передовсім це досягається активною взаємодією та заінтересованістюлюдей, що беруть участь у розробці, наявністю в творчому колективі сильноголідера, достатнім фінансуванням. Неабияке значення мають також чітко визначеніцілі інноваційної діяльності, наявність відповідних довгострокових планів упідприємства.Слідзазначити, що прискорення темпів глобалізації ринку та посилення роліінноваційної складової в конкурентоспроможності підприємств значно посилює рольканалів розподілу в успішній реалізації продуктових та технологічних новацій.Досягається це передовсім вибором типу мережі товаропросування наукомісткихвиробів, відповідним підбором фахівців. Продавці таких товарів мають бути добрепідготовлені для надання послуг, що передують придбанню складної техніки та її післяпродажномуобслуговуванню.Унікальнівироби здебільшого продаються з допомогою прямого маркетингу конкретномузаінтересованому покупцю, який ладен оплатити не тільки вартість виготовленняпродукту, а й витрати на всі науково-дослідні та дослідно-конструкторськіроботи, необхідні для створення виробу. Зрозуміло, що пошук покупців для такихвиробів потребує особливих зусиль, витрати значних коштів і використаннярізноманітних джерел інформації: довідників, спеціалізованих періодичнихвидань, газет, журналів, компакт-дисків, мережі Інтернету. Знайшовшипотенційного споживача, треба вміти переконати його у вигідності використанняпродукту. За такою схемою продаються також об’єкти інтелектуальної власності зтією різницею, що в цьому разі предметом реалізації є тільки можливістьперетворення ідейної субстанції на матеріалізований інноваційний продукт. Зашвидких темпів збільшення наукомісткості сучасної техніки матеріалізація ідеї,як правило, потребує значних оборотних коштів, котрих покупцеві може бракувати.Тому ефективна розподільна політика на ринку інновацій має спиратися напідтримку відповідних кредитно-фінансових інститутів: банків, інвестиційнихфондів, державних і міжнародних програм підтримки науково-технічного прогресу.Інноваційнірішення в галузі формування каналів товаропросування сприяють збільшеннюможливостей отримання ідей щодо створення новацій, орієнтованих на задоволеннялатентних потреб. Так, наприклад, інноваційні продукти перших двох видів можнакомерціалізувати не тільки через безпосередній вихід на окремі заінтересованіфірми, а й завдяки їх презентації на спеціалізованих виставках і ярмарках,семінарах, симпозіумах, де збирається разом багато потенційних замовників тапродавців. Для здійснення продажу відповідні працівники мають бути ґрунтовнопоінформованими, забезпеченими достатньою кількістю рекламних матеріалів,зразків, макетів, фотографій, референт-листків і прейскурантів. Тільки в такомуразі досягається ефект прямого маркетингу з великою групою покупців.Отже, усучасному інноваційному процесі особливе місце належить службі маркетингу.Маркетологи беруть практичну участь у всіх етапах управління процесом створеннянового товару: ініціюванні, плануванні, координуванні, аналізі та коригуванні,а також у завершенні праці та комерціалізації проекту, щоправда, з різною міроювідповідальності (табл. 1).Слідзазначити, що системне та комплексне маркетингове забезпечення нового товарузначно збільшує ймовірність його комерційного успіху на ринку. У цьому разіекономічні наслідки запровадження новації не обмежуються лише прибутком, якийотримує фірма. Здебільшого сам факт виробництва та реалізації такого товарустає об’єктом пильної уваги з боку інших фірм, котрі мають бажання придбатиліцензії на право виробництва нової продукції.Інакшекажучи, досягається ефект продажу не одного, а двох товарів, бо ліцензія — цетакож різновид товару на відповідному ринку. Ця обставина підтверджує думкувідомого економіста Вільяма Давидоффа: «великі винаходи з’являються влабораторії, а великі продукти — у відділі маркетингу». Саме такий підхід даєзмогу перетворювати концепцію продукту на самий продукт. Суттєвому скороченнютерміну трансформації науково-технічних знань в об’єкти продажу сприяє активнаучасть служби маркетингу у формуванні внутрішнього інноваційного середовищапідприємства, генеруванні та селекції ідей нових товарів, що відповідаютьконцепції соціальної відповідальності.
Ціноутворення
Важливоюскладовою частиною маркетнгу є формування цінової політики стосовно товарів, щопросуваються на ринок.
Кожен підприємецьсамостійно встановлює ціну на свій товар.
Першорядна увагав останні роки приділяється питанням установлення ціни на нову продукціюіпрогнозування цінової політики в розрахунку на всі стадії життєвого циклутовару на внутрішньому і світовому ринках.
Визначення цінина товари ринкової новизни — складне і відповідальне завдання, оскільки торговамарка таких товарів ще невідома покупцям, як і їхні споживчі властивості ітехнічні характеристики. У зв'язку з цим важливо створити попит на нові товариз боку споживачів, що зажадає істотних витрат.
Ще припроектуванні нового товару в рамках наукових досліджень і розробок фірмаздійснює великі інвестиції з метою досягнення високого ринкового ефекту відподальших продажів. Націлені на майбутнє капіталовкладення будуть тим більше,ніж конструктивно новіше буде створюваний товар, маркетологам тому надзвичайноважливо домогтися швидкої окупності товару і повернення коштів вкладених унього до виходу товару на ринок і на стадії впровадження. Тут відомі два видитоварної політики: “зняття вершків” і “прорив на ринок”. Перший метод припускаєустановлення високих цін на нову продукцію і розрахований на забезпечені шариспоживачів. На стадії впровадження нового товару на ринок на ньому відсутні чиконкуренти їх дуже мало. Фірма, що впроваджує новий товар на ринок, маємонопольне становище, що дозволяє проводити політику високих цін.
Ціна в даномувипадку визначається так, щоб оцінити обсяг первісних капіталовкладень устворення і просування нового товару на ринок і забезпечити їхнє відшкодування,вона встановлюється на завищеному рівні з метою організації розширеного збуту іпідвищення ефекту від швидкого повернення раніше вкладених у цей товар коштів.
Надалі, колипродажі даного товару не будуть зростати, фірми, що застосовують таку політику,йдуть на деяке зниження рівня цін, одночасно уважно стежачи за реакцією ринку ізалучаючи більш низькими цінами додаткові шари покупців і споживачів, на основіпоетапних знижень цін фірми здійснюють “ видоюй не “ усього ринкового попиту,закладеного спочатку в новий товар (чим і пояснюється назва такої політикиціноутворення).
Політика “проривуна ринок”припускає зворотне: фірма відкриває продаж нового товару знизької ціни, щоб товар швидше досяг стадії зросту й у порівняно короткийтермін для нього був створений масовий ринок. Основою такої політики виступаєформування масових товаропровідних каналів збуту. Установлення ціни з початкупродажів нового товару на ринку на відносно низькому рівні відкриває можливістьдомогтися швидкої окупності товару И вже на ранній стадії життєвого циклугарантувати високий рівень масових продажів, що дозволяє в короткий термінповернути раніше зроблені капіталовкладення. Ця політика вимагає обережності,невдача в її проведенні може привести до ускладнень у відшкодуванні ранішездійснених капіталовкладень у розробку товару і просування його на ринок і дофінансових труднощів фірми, тим більше, що підвищити на даний товар ціни надалівиявиться надзвичайно важким, і їх можна буде тільки знижувати, щоб удержатитовар на ринку.
Звичайно ж фірмипри формуванні ціни продажу прибігають до використання не одного, а декількохметодів ціноутворення.
Реклама
Реклама — повідомлення,спрямоване на цільову аудиторію за допомогою різних засобів масової інформаціїдля представлення і просування продукції, послуг і ідей, витрати за який несеідентифікований спонсор.
Структурарекламної галузі. Рекламодавці включають виробників і постачальників товарів іпослуг, урядові заклади, клуби, товариства — іншими словами, усіх, хто бажаєщо-небудь повідомити і заплатити за це власникам засобів інформації. Маркетингзаймається рекламою, ціль якої — продаж товарів і послуг. В нашому виладку –продаж товарів-новинок.
Хоча рекламодавціможуть мати справу безпосередно з власниками засобів інформації, як правило,вони діють через рекламні агентства. Існують різні типи агентств, починаючи зтих, хто просто бере комісійні за надання місця чи часу засобами інформації, ізакінчуючи тими, хто пропонує повний набір послуг по маркетингу, маркетинговимдослідженням і іншим рекламним послугам. У залежності від пропонованих послугагентства мають штат відповідних фахівців (друкарок, художників,телеоператорів, і т.д.). Зв'язок між агентством і його клієнтом здійснюєтьсячерез особу, що відповідає за реалізацію цілей рекламодавця.
Засоби масовоїінформації поділяються на різні типи: друковані, аудіовізуальні і вуличні. Кожентип розрізняється по здатності виконання специфічної рекламної задачі(спеціалізований журнал дає більш детальну інформацію про товар-новинку, ніжтелебачення, але телебачення приверне увагу набагато більшої аудиторії). Вибірзасобу масової інформації робиться так, щоб воно було найбільш придатним длядосягнення мети реклами, але за мінімальною ціною.
Нарешті, частиноюрекламної системи при виведенні товару новинки на ринок повинні бути сам ринокі складові його потенційні покупці. Розуміння покупця, його потреб, положення ізнання того, яким засобам інформації він надає перевагу, є істотною передумовоюдля планування рекламних оголошень, що дозволить з найбільшою ефективністюдосягти цільового споживача, який зверне свою увагу на пропонований, досі невідомий товар.
Плануваннярекламних кампаній. У його завдання входять визначення цілей реклами, ймовірнихспоживачів, властивостей нової продукції, характеристика засобів інформації,творча стратегія, вибір і оцінка витрат на засоби інформації (плануваннязасобів інформації), забезпечення підготовки рекламних оголошень, здійсненняпочатку кампанії, аналіз її результатів.
Цілі реклами.Основні цілі реклами при виведенні нового товару на ринок — створитипоінформованість, надати інформацію, переконати, нагадати, схилити до рішенняпро покупку товару-новинки.
Ці цілі тіснозв'язані з моделлю поведінки покупця.
Ця модельприпускає, що споживачі проходять через різні стадії: від “поінформованості”(про наявність потреби), “знання” (про продукт, що задовольнить потребу),“симпатії” і “перевазі” (певним маркам) до “переконання” (що саме цей товаркраще) і “покупки”. Згодом вони випробують “задоволення”, що рекламодавецьпрагне “підкріпити”, або “незадоволення”, що рекламодавець прагне перебороти.
Таким чином,рекламодавець повинен визначити, якого стану досягли його цільові споживачі (задопомогою маркетингових досліджень, частиною яких є концепція життєвого циклувиробу), і відповідно установити цілі реклами, тобто у випадку з новим виробомварто максимізувати “поінформованість” і “знання” того, що воно може робити.
Після уточненняцілей реклами легше планувати кампанію й оцінювати її ефективність.
Цілі рекламиповинні встановлюватися в кількісних показниках. Приміром, якщо рекламодавецьза допомогою маркетингового дослідження установить, що 30% ринку інформованіпро його продукцію і 10% намагаються її придбати, він може визначити наступніцілі реклами: після трьох місяців кампанії 50% ринку повинні бути інформованіпро продукцію і 15% повинні бажати її. Успіх кампанії, таким чином, будевизначатися тим, як ці цілі будуть практично реалізовані.
Визначенняймовірних споживачів. Установивши цілі реклами, варто визначити ймовірнихспоживачів, з огляду на їхнє відношення до появи нових товарів.
“Споживчий образ”повинний містити такі дані: вік, стать, суспільне становище (клас), доход,географічне розміщення, розмір родини, відношення до продукту, компанії,рекламі і т.д., читання газет і журналів, перегляд телепередач.
Промисловіпокупці розбиваються на три групи: на ті, хто впливає на покупку, тих, хтодумає про покупку, і тих, хто здійснює покупку.
Приміром,технічна інформація про новий верстат буде доведена до зведення інженерів задопомогою спеціалізованих журналів, фінансова інформація про верстат длякеруючих фінансами — через ділову пресу.
Визначеннярекламованих властивостей товару- новинки Третьою стадією є визначення тиххарактерних властивостей продукції, про які повинно бути повідомлене. Цівластивості можуть мати фізичний чи технічний характер або (у випадку багатьохспоживчих товарів) чи виразність імідж. Універсальні властивості (USP — UniqueSelling Points) є основою, на якій дизайнер робить ілюстрації, і т.д. Але такяк це товар-новинка, то мають бути прорекламовані не тільки універсальні, але йнові, досі не відомі властивості товару.

Розділ 2:процес створення товару «Coca-cola»
 
2.1 Короткахарактеристика підприємства «Coca-cola»
Історіякомпанії «Coca-Cola» почалася весною 1886 року в невеличкому тодіамериканському містечку Атланта, штат Джорджия, на задньому дворі будинкуфармацевта Пембертона. Цього дня поважний Джон Пембертон зварив в мідному тазіне зовсім звичний сироп.
Джон відніс йогодо найбільшої в місті аптеки «Джекобса».
Назву«Кока-Кола», як і унікальний стилізований шрифт цього товарного знаку, придумавФренк Робінсон, бухгалтер Пембертона.
Винахідник напою,напевно, не здогадувався, яке майбутнє чекає його чудовий винахід — незадовгодо своєї смерті в 1888 році, він розпродав справу різним партнерам.
Через деякий часв Атланті з'явився бідний емігрант з Ірландії Аза Лендлер. його кишенях буввсього 1 долар і 75 центів, але він твердо вірив, що йому посміхнеться щастя нановому місці. Володіючи неабияким комерційним талантом найближчим часом віннасправді заробив невеликий капітал та придбав рецепт «Кока-Коли» у вдовиПембертона за 2300 американських доларів (в той час це були дуже великі гроші).Разом зі своїм братом та двома іншими компаньйонами він заснував в штатіДжорджія «The Coca-Cola Company» с першопочатковим капіталом в 100 тисяч доларів.
І якщо Пембертонаварто вважати батьком напою, то Аза Кендлера — батьком компанії «Coca-Cola»,яка була зареєстрована 31 січня 1893 року.
Товарний знак«Кока-Кола», який використовується з 1886 року, був офіційно зареєстрований вСША 31 січня 1893 року.
В тому ж роцібули сплачені і перші дивіденди по акціях Компанії (20 доларів на акцію). З тихпір кожного року компанія неухильно виплачувала дивіденди своїм акціонерам.
Для розвиткубізнесу є необхідними дві речі – гарний продукт та гарна реклама. Аза Кендлерпочав першу в історії «Кока-Коли» рекламну кампанію під гаслом: «Пийте«Кока-Колу»! Чудову та освіжаючу»
КомпаніяCoca-Cola почала свою діяльність зі створення відділу реалізації.
Виробництвосувенірної продукції, що рекламувала товарний знак «Кока-Кола», принеслокомпанії нечуваних успіхів. Товарний знак, який було легко впізнати, увійшов вповсякденне життя і почав свій тріумфальний хід по всьому світі. Логотип«Кока-Кола» читачі знаходили на обкладинках модних журналів, на бігбордах –величезних плакатах уздовж доріг. Реклама «Кока-Коли» завжди відрізняласяяскравими та помітними образами, які були до вподоби кожному американцю. Напійрекламували найвідоміші артисти та спортсмени. Висока якість напою та гарнареклама принесли «Кока-Колі» небачений успіх.
В 1894 році буввідкритий перший за межами Атланти завод по виготовленню сиропу. Це відбулося вДалласі, штат Техас. Наступними були заводи в Чікаго (Іллінойс) та Лос-Анжелісі(Каліфорнія). В 1895 році пан Кендлер не без задоволення зміг повідомити вщорічному звіті акціонерам компанії, що «тепер «Кока-Колу» п’ють в кожномуштаті на всій території США».
Попит на«Кока-Колу» стрімко зростав, розширювалася і штаб-квартира компанії. В 1898році на Еджвудавеню в Атланті була збудована нова триповерхова адміністративнабудівля. Аза Кендлер наївно вважав, що її вистачить для потреб Компанії «надовгі роки», але воно виявилося замалим вже через десятиріччя.
До 1894 року«Кока-Кола» продавалася на розлив. Це відбувалося доти, поки власник магазину вмісті Віксбург Джозеф Біденхарн, розмірковуючи як краще постачати напій наплантації уздовж річки Міссісіпі, не встановив у своїй лавці устаткування длярозливу «Кока-Коли» в пляшки. Так він став першим виробником напоїв «TheCoca-Cola Company» в пляшках. Але по-справжньому система виробництварозгорнулася п’ятьма роками пізніше.
Два підприємця зЧаттануги (Теннесі) Бенджамін Томас та Джозеф Уайтхед отримали від панаКендлера ексклюзивні права на розлив і продаж напою «Кока-Кола» практично навсій території Сполучених Штатів. Аза Кендлер не бачив великої користі в тому,щоб продавати напій в пляшках і поступився «ексклюзивом» за символічну платню — всього за один долар. Випереджаючи події, відмітимо, що тільки в 1928 роціобсяги збуту «Кока-Коли» в пляшках перебільшили обсяги продажу «на розлив». Зановим контрактом перший завод по розливу «Кока-Коли» в пляшки було збудовано вмісті Чаттануга в 1899 році. Власне, з цього моменту і починається історіявсесвітньої Системи «Кока-Коли», системи ботлинга — виробництва ізбуту напоїв через партнерів — так званих «франчайзі».
За наступні 20років число заводів досягло однієї тисячі, причому 95% з них належали місцевимпідприємцям і на них працював місцевий персонал. На сьогодні система виробників«The Coca-Cola Company» є найбільшою і найрозгалуженішою виробничою ідистриб'юторською мережею у світі.
1902 рік ставзнаменним появою головного конкурента — компанії Pepsі-Cola.
Першими двомакраїнами, де «Кока-Кола» розгорнула свою діяльність після завоювання Америки,стали Куба та Панама.
Але, як це можездатися з першого погляду, розвиток Компанії не був абсолютно безхмарним: як іінші популярні продукти, «Кока-Колу» незабаром почали підробляти. Дляборотьби з виробниками фальшивої «Кока-Коли» були найняті агенти знаменитогопошукового агентства Пінкертона. Одним із засобів захисту зареєстрованоготоварного знаку «Кока-Кола» стала винайдена в 1915 році відома теперусьому світові контурна пляшка. Її дизайн розробили на підприємстві «Рут ГлассКомпані» (Root Glass Company) в штаті Індіана. В 1977 році контурна пляшка булазареєстрована як один з товарних знаків «The Coca-Cola Company» нарівні зізнаками «Coca-Cola» та «Coke» (що було зареєстровано в 1945 р.).
В 1919 році АзаКендлер продав «The Coca-Cola Company» Ернсту Вудраффу, здатному банкіру зАтланти і групі інших інвесторів за 25 мільйонів доларів.
В 1920 роціз’явився перший ботлер в Європі — у Франції.
В 1923 роціКомпанію очолив Роберт, 33-річний син Ернста Вудраффа, який лишався на ційпосаді 60 років та став справжньою живою легендою Компанії.
В період свогопрезидентства Роберт Вудрафф створює корпорацію «Кока-Кола Експорт Корпорейшн»,що займається розвитком бізнесу Компанії «Кока-Кола» по всьому світі. В тому жроці були затверджені єдині стандарти виробництва і продажу «Кока коли» впляшках: від рецептури змішування напою до розміщення пляшок на полкахкрамниць.
В березні 1923року, «Кока-Кола» винайшла картонну упаковку на шість пляшок.
В 1927 році «TheCoca-Cola Company» вперше почала рекламну діяльність на радіо.
Влітку 1928 рокуамериканська команда привезла 1000 ящиків «Кока-Коли» на Олімпійські ігри доАмстердаму. Незабаром «Кока-Кола» і спорт стали нероздільнимипоняттями. «Кока-Кола» є постійним спонсором Олімпійських ігор, Світовогочемпіонату з хокею, Кубку ФІФА з футболу, світових тенісних турнірів і іншихспортивних змагань.
У 1929 роціКомпанія здійснила вдалий проект: уперше був використаний металевий«кулер» — холодильник без верхньої кришки, що дає можливістьпродавати охолоджений напій у будь-яку спеку.
У 1931 роцівідбулася чергова знаменна подія в історії «Кока-Коли». Компаніязамовила американському художникові Хаддону Сундблому дизайн червоно-білогокостюма для Санта-Клауса. До цього Санта-Клаус вдягався як прийдеться, в одягнайрізноманітніших кольорів, що мало не дуже веселий вигляд. Художник довгодумав яке лице намалювати Санті і… зробив свій автопортрет. От так, вжебагато років на Різдво на нас дивиться добрий і веселий Санта-Хаддон.
У 1939 роціPepsіCola почала продавати свій напій у пляшках більшої ємності за цінамипродукції конкурента. Вся реклама Pepsі була побудована на порівнянні цін ірозмірів пляшок. Обсяги продажу Pepsі стали стрімко зростати. Саме тоді«Кока-Кола» і вирішила серйозно взятися за конкурента. Був пред'явлений позовпро порушення прав на використання торговельної марки – слова «кола» у назвінапою. Тривалий і скандальний судовий розгляд завершився мировою угодою. Цепоклало початок справжньої «холодної війни» компаній.
Перед ДругоюСвітовою війною «Кока-Кола» продавалася вже в 44 країнах. Вступ США у війнусупроводжувався наказом Роберта Вудраффа своїй «армії»: «я хочу, щоб кожналюдина у військовій формі могла одержати пляшку «Кока-Коли» за 5 центів. Де бвона не була і незважаючи на те, скільки це буде коштувати компанії». Більш ніж5 мільйонів пляшок «Кока-Коли» було доставлено військовим протягом війни.
У серпні 1958року, в Бостоні, дебютувала «Fanta» (Рис. 5). Три роки потому, 1 лютого 1961року було відкрите виробництво напою «Sprіte» (Рис. 6).
У 1960 році компаніяпочала розливати свої напої в бляшані банки, раніше призначені тільки дляармії. А с 1977 — у пластикові пляшки PET (Polyethylene Terephthalate) ємністю2 літри.
У 1979 роціКомпанію очолив Роберто Гозуета — один із найуспішніших менеджерів XX століття.
У 1982 роціз'явилася «Dіet Coke», у якій замість цукру використовується цукрозамінник. Водній бляшанці міститься всього 1 калорія.
Звичайно,американці не могли обійтися без улюбленої «Кока-Коли» і в космосі. Так у 1985році «Кока-Кола» відправилася назустріч до зірок. Це була не звичайна банка, аспеціальна — із трубочкою.
В 1991 роціCoca-Cola Company відкрила своє представництво у Москві. По обсягах продажів уРосії вона спочатку програвала PepsіCola у співвідношенні 1:10 (Pepsі з'явиласяв СРСР майже на 20 років раніше завдяки виборові Хрущьова). За сім наступнихроків компанія інвестувала в розвиток свого російського бізнесу більш ніж 750мільйонів доларів, побудувавши в два рази більше підприємств, ніж PepsіCola. У1998 році обсяги продажів напоїв «Coca-Cola» у три рази перевищили ті жпоказники головного конкурента Компанії.
Сьогодні світоваімперія Coca-Cola виглядає таким чином: 11 великих компаній-боттлерів, щопрацюють у масштабах декількох держав, і кілька десятків окремих підприємств — неконсолідованих боттлерів. Наприклад, «Coca-Cola Enterprіses Іnc.» працює вСША (де виробляє приблизно 70% споживаних американцями напоїв) і в ряді країнЗахідної Європи. У 1996 році компанія придбала концентратів на 1,6 мільярдівдоларів. Інший великий боттлер – «Coca-Cola Amatіl Ltd.» займає аналогічніпозиції в країнах Азіатсько-Тихоокеанського регіону. У країнах Східної Європипрацює «Coca-Cola Helenіc Botlіng Company».
На даний моментіснує близько 200 видів напоїв, що виробляє компанія «Кока-Кола». Але трьом зних належить 80% усього світового обсягу продажів — це «Кока-Кола», «Фанта» та«Спрайт».
На сьогоднішнійдень товарний знак «Кока-Кола» є найбільш відомим товарним знаком у світі, акомпанія «Кока-Кола» — найвідомішою компанією на Землі. Торгівельну марку«Кока-Кола» знають 98 % усього населення земної кулі. «Кока-Кола» продаєтьсямайже в 200 країнах світу. Щодня в усьому світі продається близько 1 мільярдаодиниць продукції компанії.
Сьогодні«Кока-кола» є найдорожчим брендом у світі, вартість якого експертиоцінюють в $75 млрд. Проте серед розбагатілих щасливчиків немає нащадків самогоавтора чудодійного рецепту.
2.2 Ідеястворення товару «Coca cola»
Ідея створеннянапою «Coca-Cola» почалася в травні 1886 року в невеличкому тоді американськомумістечку Атланта, штат Джорджия, на задньому дворі будинку фармацевтаПембертона. Цього дня поважний Джон Пембертон експериментував із сиропом, якийзадумав як засіб від меланхолії, головного болю та істерії. Пембертон такожстверджував, що кока-кола зціляє від імпотенції, і що на неї можна перейти тим,хто приохотився до морфію.
Джон покликавсвого бухгалтера Френка Робінсона та поділився з ним винаходом:
— Френк, друже,спробуй, що у мене вийшло!
— А в цьому щосьє, Джон! Запиши скоріше рецепт, щоб не забути!
Зварений умідному казанку сироп так сподобалося Пембертону, що він в той же вечір віднісбанку з ним у найближчу аптеку, що належала найбільшій у місті аптечній мережі«Jacob's». Там сироп спробували і того ж дня перші порції сиропу пустили впродаж — по 5 центів за склянку. Сироп був солодким та густим, і тому незабаромпродавці аптеки «Jacob's» почали змішувати сироп з газованою водою.
Сироп швидко ставпопулярним, і вже через місяць партнер Пембертона Френк Робінсон придумав длянього помітну назву. Він розсудив, що дві букви «C» виглядатимуть привабливо, ітут же від руки вивів: Coca-cola.
Винахідник напою,напевно, не здогадувався, яке майбутнє чекає його чудовий винахід — незадовгодо своєї смерті в 1888 році, він розпродав справу різним партнерам.
Через деякий часв Атланті з'явився бідний емігрант з Ірландії Аза Лендлер. його кишенях буввсього 1 долар і 75 центів, але він твердо вірив, що йому посміхнеться щастя нановому місці. Володіючи неабияким комерційним талантом найближчим часом віннасправді заробив невеликий капітал та придбав рецепт «Кока-Коли» у вдовиПембертона за 2300 американських доларів.
Разом зі своїмбратом та двома іншими компаньйонами він заснував в штаті Джорджія «TheCoca-Cola Company» с першопочатковим капіталом в 100 тисяч доларів. І якщоПембертона варто вважати батьком напою, то Азу Кендлера — батьком компанії«Coca-Cola».
Для розвиткубізнесу є необхідними дві речі – гарний продукт та гарна реклама. Аза Кендлерпочав першу в історії «Кока-Коли» рекламну кампанію під гаслом: «Пийте«Кока-Колу»! Чудову та освіжаючу». Компанія Coca-Cola почала свою діяльність зістворення відділу реалізації. Аза залучив молодих, енергійних «барабанщиків» — так в Америці називали співробітників торгівельного відділу. А оскільки гарнареклама не обмежується логотипом та гаслом, навіть самим вдалим, Аза Кендлерзастосовував і нові для того часу форми рекламної діяльності. Він почаврозсилати поштою купони на отримання безкоштовної порції «Кока-Коли», а такожрізноманітні сувеніри із зображенням товарного знаку «Кока-Кола».
Новийбезалкогольний прохолоджувальний напій «Кока-Кола» швидко набував популярності.Часто ті, хто вперше скуштували «Кока-Колу» в магазині чи ресторані, брали їїще й додому. Незабаром майже кожний вважав своїм обов’язком скуштувати новиймодний напій, який з таким ентузіазмом пили всі навколо.
Виробництвосувенірної продукції, що рекламувала товарний знак «Кока-Кола», принеслокомпанії нечуваних успіхів. Товарний знак, який було легко впізнати, увійшов вповсякденне життя і почав свій тріумфальний хід по всьому світі. Логотип«Кока-Кола» читачі знаходили на обкладинках модних журналів, на бігбордах –величезних плакатах уздовж доріг. Реклама «Кока-Коли» завжди відрізняласяяскравими та помітними образами, які були до вподоби кожному американцю. Напійрекламували найвідоміші артисти та спортсмени. Висока якість напою та гарнареклама принесли «Кока-Колі» небачений успіх.
До 1894 року«Кока-Кола» продавалася на розлив. Це відбувалося доти, поки власник магазину вмісті Віксбург Джозеф Біденхарн, розмірковуючи як краще постачати напій наплантації уздовж річки Міссісіпі, не встановив у своїй лавці устаткування длярозливу «Кока-Коли» в пляшки. Так він став першим виробником напоїв «TheCoca-Cola Company» в пляшках. Але по-справжньому система виробництварозгорнулася п’ятьма роками пізніше. Два підприємця з Чаттануги (Теннесі)Бенджамін Томас та Джозеф Уайтхед отримали від пана Кендлера ексклюзивні правана розлив і продаж напою «Кока-Кола» практично на всій території Сполучених Штатів.Аза Кендлер не бачив великої користі в тому, щоб продавати напій в пляшках іпоступився «ексклюзивом» за символічну платню — всього за один долар.
В 1906 році «TheCoca-Cola Company» припиняє додавати в свої напої кокаїн, замінюючи його накофеїн.
Влітку 1928 рокуамериканська команда привезла 1000 ящиків «Кока-Коли» на Олімпійські ігри доАмстердаму. Незабаром «Кока-Кола» і спорт стали нероздільнимипоняттями. «Кока-Кола» є постійним спонсором Олімпійських ігор,Світового чемпіонату з хокею, Кубку ФІФА з футболу, світових теніснихтурнірів і інших спортивних змагань.
У 1929 роціКомпанія здійснила вдалий проект: уперше був використаний металевий«кулер» — холодильник без верхньої кришки, що дає можливістьпродавати охолоджений напій у будь-яку спеку.
Склад«Кока-коли»
Вважається, що умомент появи «Кока-коли» її основними інгредієнтами були дві наркотичніречовини: кокаїн і американський горіх кола, що також містить легкий наркотик.Тут потрібно відзначити, що кокаїн тоді не був забороненою речовиною, і пройого шкоду для здоров'я ще нічого не знали. До початку XX століття кокаїн бувдозволений і в Америці і в Європі. Все світське суспільство того часу вживалодану тонізуючу і збуджуючу речовину. Тому кокаїн вільно продавався, і йогочасто додавали для задоволення і тонусу в напої замість спирту — «Кока-кола» вцьому не була інновацією. Коли кокаїн попав в розряд заборонених, в 1906 році«The Coca-Cola Company» припиняє додавати в свої напої кокаїн, замінюючи йогона кофеїн, і до теперішнього часу від рослини коки у складі «Кока коли»залишилася лише назва. В середині століття через ті ж причини був видалений іекстракт горіха.
Компанії«Кока-кола» довелося розкрити секрет складу свого знаменитого напою.Виявляється, газована вода забарвлена харчовим фарбником, виготовленим з комах.
Ця історіятягнулася майже три роки. Керівник Фонду святого Миколи — світській організаціїз Туреччини — в судовому порядку зажадав від компанії «Кока-кола»розкрити склад її напою, який традиційно вважався секретним.
На етикетці напоюзазвичай записано, що до складу продукту входить цукор, фосфорна кислота,кофеїн, карамель, вуглекислота і якийсь екстракт. Цей екстракт і викликавпідозріння у позивача, який аргументував свою вимогу турецьким Законом прозахист прав споживачів. А в ньому, як і в нашому вітчизняному законі, прямовказано, що споживач має право знати, чим його годують.
І компаніїдовелося розкрити свій секрет. Окрім деяких екзотичних рослинних олій,секретним інгредієнтом, який компанія Coca-cola тримала в таємниці з 1886 року,виявився природний фарбник кармін, що отримують з висушених тілець комахикошеніль. Ця комаха проживає у Вірменії, Азербайджані, Польщі та Мексиці.
Але ні туркам, нінашим співгромадянам турбуватися нема про що. Кармін абсолютно нешкідливий івикористовується для фарбування тканин вже з біблейських часів, а в харчовійпромисловості вже більше 100 років. Карміном підфарбовують не лише газовануводу, але і різні кондитерські вироби, деякі молочні продукти.
Смак сучасної«Кока-коли» виходить за рахунок додавання ваніліну, цимтового масла, лимонноїесенції і масла гвоздики. А ось всі інші складові, мабуть, за винятком води іцукру – суспіль хімічні сполуки: діоксид вуглецю (Е290), аспартам (Е951),ортофосфорна кислота (Е338) і бензоат натрію (Е211). У одному стакані (250 мл)«Кока коли» міститься 6 чайних ложок цукру, що часто критикується дієтологами.
Справжній склад«Кока-коли» до цих пір не був обнародуваний світовій громадськості. Всі існуючіверсії — це лише припущення, оригінальна рецептура тримається виробником встрогому секреті. Але, не дивлячись на це, багаточисельні лабораторнідослідження напою дозволяють робити виводи про наявність деяких інгредієнтів
Різновиди вУкраїні
В різний час вСРСР, а потім в Україні продавалися різні варіанти напою. Деякі (принаймні, їхназва) — пряма калька з англійського, від назви напою в США, інші — виключноукраїнської марки. При цьому в різних країнах існує безліч варіантів напоюКока-кола однакового складу, але з різними назвами.
У Україні, цейбренд представлений в 3х видах: Coca-cola, Coca-cola light і Coca-cola Vanilla,а в інших країнах світу Coca-cola налічує 15 смаків.
Різновиди«Кока-коли» в Україні, (табл. 2)

Заключення тарекомендації
 
Без точногорозкриття поняття «новий товар» навряд чи можливо стежити і правильно оцінюватипроцеси відновлення асортименту, задоволення попиту. Під новинкою розуміється ітовар іншого сорту, і товар, що недавно з'явився на ринку, і невідомий ранішепродукт.
Таким чином,«новий товар» можна визначити як новий продукт, що надійшов на ринок івідрізняється від існуючих аналогів якоюсь зміною споживчих властивостей. Даневизначення підкреслює товарну новизну продукту. Тут важливий сам факт появитовару, що не має повних аналогів на даному ринку і користується попитом. Прицьому границі ринку також служать критерієм новизни.
Якадміністратори, так і фахівці зі збуту, при виведенні нового товару на ринок,найчастіше занадто вузько підходять до проблеми каналів збуту.
Багато хто з нихрозглядає термін «канали розподілу» як комплекс взаємин між промисловою фірмоюі торговими підприємствами, що не входять у її структуру, за допомогою якихвироблені фірмою товари-новинки надходять на ринок. При цьому з поля зорувислизає та частина організаційної структури самого виробника товарів, щозаймається збутом.
Важливоюскладовою частиною маркетингу є формування цінової політики стосовно товарів,що просуваються на ринок, і послугам.
Кожен підприємецьсамостійно встановлює ціну за свій товар. Є два підходи до ринковогоціноутворення: встановлення індивідуальних цін або єдиних цін. Перша формуєтьсяна договірній основі в результаті переговорів між покупцем і продавцем, щозабезпечують узгодження інтересів сторін. Друга характерна тим, що всі покупцікупують товар за однаковою ціною.
Першорядна увагав останні роки приділяється питанням установлення ціни на нову продукцію іпрогнозування цінової політики в розрахунку на всі стадії життєвого циклутовару на внутрішньому і світовому ринках.
Реклама — повідомлення,спрямоване на цільову аудиторію за допомогою різних засобів масової інформаціїдля представлення і просування продукції, послуг і ідей, витрати за який несеідентифікований спонсор.
Основні ціліреклами при виведенні нового товару на ринок — створити поінформованість,надати інформацію, переконати, нагадати, схилити до рішення про покупкутовару-новинки.
Я рекомендуюкомпанії «Кока кола» залишити той самий асортимент напоїв «Кока-кола», якийвона має на теперішній час. Але інколи пробувати випускати обмежену партіюякоїсь нової продукції. Наприклад, як була випущена «Кока колаCherry». Якщо прибуток від нової продукції буде високим, тоді її можна залишитина ринку і отримувати додатковий прибуток.
А також ярекомендую підвищити якість продукції та зменшити негативний вплив «Кока-коли» наздоров’я людей.
Зараз багатолюдей обговорюють цю тему. У складі «Кока-коли» окрім води і цукру, всі іншіінгрідієнти — одна хімія.
Ніхто не хоче погіршуватистан свого здоров’я. І тому це може призвести до зменшення продажів напою.

Література
1. Березин И.Маркетинг сьогодні, 1996
2. Благоев В.Маркетингу визначеннях і прикладах, 1993.
3. Баркан Д.И., Ходяченко В. Б., Валдайцев С. В. и др. Як створюються комерційно успішнітовари і послуги: маркетинг і нововведення. — Л.: Аквилон, 1991
4. ВачевськийМ.В. Промисловий маркетинг. Основи теорії і практики: Навчальний посібник длявузів / М.В. Вачевський, В.Г. Скотний, О.М. Вачевський. – К.: ЦНЛ, 2005. – 256с.
5. СтаростінаА.О. Промисловий маркетинг. Теорія та господарські ситуації: Підручник. – К.:"Іван Федоров", 1997
6. Офіційнийсайт компанії «Кока-кола»: www.thecoca-colacompany.com
7. Сайт: www.coca-cola.com/index.jsp

Додатки
 Рис. 1. Головні етапи процесустворення нового товару/>Рис. 2. Визначальні чинникипроектування товару/>
Рис. 3. Головні перевагискорочення термінів проектування товару./>Рис. 4. Основні напрямкискорочення витрат на освоєння нових виробів/>Таблиця 1УЧАСТЬ ТА ВІДПОВІДАЛЬНІСТЬ СЛУЖБИМАРКЕТИНГУ В ІННОВАЦІЙНОМУ ПРОЦЕСІЕтапи інноваційного процесу Міра відповідальності служби маркетингу Визначення мети Погодження Генерування ідей Відповідальність Вибір вихідної мети Те саме Розроблення концепції нового продукту та проекту Погодження Оцінювання концепції продукту Те саме Дослідження ринку та маркетингове планування Відповідальність Дослідне виробництво Погодження Поточне оцінювання продукту Відповідальність Ринкові випробування Те саме Комерційне виробництво — “ — Комерційний збут — “ —
Рис. 5. «Fanta»
/>
Рис. 6. «Sprite»
/>
Таблиця 2
Різновиди«Кока-коли» в Україні
Оригінальна назва (по країні походження США)
Країна продажу
Назва в країні продажу        
Дата початку постачань
Дата закінчення постачань
Примітка Coca-Cola CPCP/ Україна Кока-кола 1979 по теперішній час класична XX В (після встановлення промислової рецептури) Coca-Cola Diet Україна Кока-кола Дієт 1991 1993 дієтична, низькокалорійна, без цукру (Із-за негативного відношення споживачів до приставки «дієт», що походить від досвіду відвідин дієт-їдалень в СРСР, була перейменована в Лайт) Coca-Cola Light Україна Кока-кола Лайт 1993 по теперішній час дієтична, низькокалорійна, без цукру Coca-Cola Vanilla Україна Кока-кола Ванілла 2003 по теперішній час зі смаком ванілі Coca-Cola Vanilla Zero Україна Кока-кола Ванілла Зеро 2007 2008 зі смаком ванілі, без цукру Coca-Cola Cherry Україна Кока-кола Черрі 2002 2006 Зі смаком вишні Оригінального напою не існує, або назва невідома Україна Кока-кола Черрі Зеро ? ? Зі смаком вишні, без цукру Оригінального напою не існує, або назва невідома Україна Кока-кола Zero Sugar ? ? без цукру Не існує або не існувало ніколи Україна Кока-кола без кофеїну ? ? є думка, що напою з такою назвою в Україні не існувало
Рис. 7. «Cocacola»
/> />

Рис. 8. Товарнийзнак компанії «Coca cola»
/>
Рис. 9. Першіпляшки для «Coca cola»
/>