Сканери їх будова та робота з ними

Курсова робота

на тему: “Сканери їх будова та робота з ними”

План

Вступ

Історія.................................................................................................

Оригінали зображень........................................................................

Механізм руху...................................................................................

Ручні сканери.....................................................................................

Настільні сканери..............................................................................

Барабанні сканери.............................................................................

Типи зображення, що вводиться.....................................................

Чорно-білі сканери...........................................................................

Типи зображення, що вводиться.....................................................

Чорно-білі сканери...........................................................................

Кольорові сканери............................................................................

Апаратні інтерфейси сканерів.........................................................

Програмні інтерфейси і TWAIN.....................................................

Інтелектуальність сканера..............................................................

Колірні перекручування сканерів..................................................

Вибір сканера...................................................................................

Список використаної літератури....................................................

Вступ.

Майже кожен користувач комп'ютера постійно зіштовхується з проблемою перетворення документів з паперової форми в електронну. Однак процедура введення інформації вручну віднімає величезну кількість часу і чревата помилок. Крім того, вручну можна вводити тільки тексти, але не зображення. Виходом з положення є сканер, що дозволяє вводити в комп'ютер як зображення, так і текстові документи.

Сканери зчитують з папера, чи плівки інших твердих носіїв «аналогові» чи тексти зображення і перетворять їх у цифровий формат. Вони служать скрізь: у великих конторах, де обробляються величезні архіви документів, у видавництвах і проектно-конструкторських організаціях, а також у невеликих фірмах і домашніх офісах. Наскільки широка сфера застосування сканерів, настільки багато їхніх різновидів. Ціна сканера може складати від декількох десятків до десятків тисяч доларів, оптичний дозвіл – від 100 до 11000 крапок на дюйм (на англійському dpi, dot per inch), а швидкість сканування – від 1-2 до 80 с./хв.

Для виконання тих чи інших конкретних задач придатна аж ніяк не кожна модель. Як правило, придатність сканера визначається сукупністю його технічних параметрів: конструктивним типом, форматом, розділювальна здатність, глибиною кольору, діапазоном оптичних плотностей і т.д.

Сканером називається пристрій, що дозволяє вводити в комп'ютер образи зображень, представлених у виді тексту, малюнків, слайдів, чи фотографій іншої графічної інформації. До речі, незважаючи на достаток різних моделей сканерів, у першому наближенні їхню класифікацію можна провести усього по декількох ознаках (чи критеріям). По-перше, по ступені прозорості оригіналу зображення, що вводиться, по-друге, по кінематичному механізмі сканера (конструкції; механізму руху), по-третє, по типі зображення, що вводиться, по-четверте, по особливостях програмного й апаратного забезпечення сканера.

Історія

Перші сканери дозволяли вводити тільки чорно-білі зображення. У 1989 р. з'явилися перші сканери, що забезпечують зчитування кольорових зображень.

Використання сканерів для введення в ПЕОМ текстової і графічної інформації має як мінімум п'ятилітню історію. Зараз на ринку Заходу представлено не менш 150 різних пристроїв, від ручних портативних сканерів (Handy scanner) до складних систем оптичного розпізнавання символів OCR (Optical Character Recognition).

Розвиток відповідної техніки швидкими темпами йде не тільки на Заході, але і на Сході. Японські фірми довели технологію сканування до такої досконалості, що тепер можна передавати і вводити в ПЕОМ інформацію відразу цілими сторінками. Це єдиний реальний спосіб зчитування ієрогліфів.

Для ілюстрації зростаючої популярності сканерів досить відзначити, що їхній продаж у 1984-1987 р. щорічно зростала на 250 відсотків. За три останніх роки подвоїлася здатність сканерів, що дозволяє, з'явилася детальна шкала яскравості ("сіра шкала") для забезпечення напівтонових зображень, стандартизувалися формати файлів і т.д.

Нове покоління таких систем дозволяє за один прохід переглядати текст, додавати коди керування форматом, виконувати розбивку на сторінки, перевіряти правильність написання тексту, видавати майже готові файли - і все це здійснюється у фоновому режимі роботи ПЕОМ.

Переважна більшість сканерів використовується в даний час для підготовки і видання різних інформаційних матеріалів, тобто споживачі зацікавлені головним чином у засобах обробки зображень і текстів. Деякі сканери успішно використовуються в САПР, але, як правило, що відповідають системи мають дуже вузьку спеціалізацію. В даний час прогнозується широке застосування сканерів в області факсимільного зв'язку.

Оригінали зображень.

Узагалі говорячи, зображення (чи оригінали) можна умовно розділити на дві великі групи. До першої з них відносяться називані непрозорі оригінали: усілякі фотографії, малюнки, сторінки журналів і буклетів. Якщо згадати курс шкільної фізики, то відомо, що зображення з подібних оригіналів ми бачимо у відбитому світлі. Інша справа прозорі оригінали — кольорові і чорно-білі слайди і негативи; у цьому випадку очей (як оптична система) обробляє світло, що пройшло через оригінал. Таким чином, насамперед, варто звернути увагу на те, з якими типами оригіналів сканер може працювати. Зокрема, для роботи зі слайдами існують спеціальні приставки.

Механізм руху.

Визначальним фактором для даного параметра є спосіб переміщення голівки сканера, що зчитує, і папера відносно один одного. В даний час усі відомі сканери про цей критерій можна розбити на два основних типи: ручний (hand-held) і настільний (desktop). Проте, існують також комбіновані пристрої, що сполучать у собі можливості настільних і ручних сканерів. Як приклад можна привести модель Niscan Page американської фірми Nisca.

Ручні сканери.

Ручний сканер, як правило, чимось нагадує збільшенню в розмірах електробритву. Для того щоб ввести в комп'ютер який-небудь документ за допомогою цього пристрою, треба без різких рухів провести скануючою голівкою по відповідному зображенню. Таким чином, проблема переміщення голівки, що зчитує, щодо папера цілком лягає на користувача. До речі, рівномірність переміщення сканера істотно позначається на якості зображення, що вводиться в комп'ютер. У ряді моделей для підтвердження нормального введення мається спеціальний індикатор. Ширина зображення, що вводиться, для ручних сканерів не перевищує звичайно 4 дюймів (10 див). У деяких моделях ручних сканерів у році підвищення здатності, що дозволяє, зменшують ширину зображення, що вводиться. Сучасні ручні сканери можуть забезпечувати автоматичну "склейку" зображення, що вводиться, тобто формують ціле зображення з окремо введених його частин. Це, зокрема, зв'язане з тим, що за допомогою ручного сканера неможливо ввести зображення навіть формату А4 за один прохід. До основних достоїнств такого дна сканерів відносяться невеликі габаритні розміри і порівняно низька ціна.

Настільні сканери.

Настільні сканери називають і сторінковими, і. планшетними, і навіть авто сканерами. Такі сканери дозволяють уводити зображення розмірами 8,5 на 11 чи 8,5 на 14 дюймів. Існують три різновиди настільних сканерів: планшетні (flatbed), рулонні (sheet-fed) і проекційні (overhead).

Основною відмінністю планшетних сканерів є те, що скануюча голівка переміщається щодо папера за допомогою крокового двигуна. Планшетні сканери — звичайно , досить дорогі пристрої, але, мабуть, і найбільше "здатні". Зовні вони чимось можуть нагадувати копіювальні машини — "ксерокси", зовнішній вигляд яких відомий, звичайно, багатьом. Для сканування зображення (чого-небудь) необхідно відкрити кришку сканера, поставити скануємий лист на скляну пластину зображенням униз, після чого закрити кришку. Усе подальше керування процесом сканування здійснюється з клавіатури комп'ютера — при роботі з однієї зі спеціальних програм, що поставляються разом з таким сканером. Зрозуміло, що розглянута конструкція виробу дозволяє (подібно "ксероксу") сканувати не тільки окремі аркуші, але і сторінки чи журналу книги. Найбільш популярними сканерами цього типу на російському ринку є моделі фірми Hewlett Packard.

Робота рулонних сканерів чимось нагадує роботу звичайної факсу-машини. Окремі аркуші документів протягаються через такий пристрій, при цьому і здійснюється їхнє сканування. Таким чином, у даному випадку скануюча голівка залишається на місці, а вже щодо її переміщається папір. Зрозуміло, що в цьому випадку копіювання сторінок книг і журналів просто неможливо. Розглянуті сканери досить широко використовуються в областях, зв'язаних з оптичним розпізнаванням символів ОС (Optiсаl Character Recognition). Для зручності роботи рулонні сканери звичайно оснащуються пристроями для автоматичної подачі сторінок.

Третій різновид настільних сканерів — проекційні сканери, що більше всього нагадують своєрідний проекційний апарат (чи фотозбільшувач). Документ, що вводиться, кладеться на поверхню сканування зображенням нагору, блок сканування знаходиться при цьому також зверху. Переміщається тільки скануюсий пристрій. Основною особливістю даних сканерів є можливість сканування проекцій тривимірних проекцій.

Згадуваний вище комбінований сканер Niscan Page забезпечує роботу в двох режимах: протягання аркушів (сканування оригіналів форматом від візитної картки до21,6 див) і саморушного сканера. Для реалізації останнього режиму сканера необхідно зняти нижню кришку. При цьому валики, що звичайно протягають папір, служать своєрідними кодами, на яких сканер і рухається по скануємій поверхні. Хоча зрозуміло, що ширина зображення, що вводиться сканером, в обох режимах не змінюється (ледве більше формату А4), однак у саморушному режимі можна сканувати зображення з листа папера, що перевищує цей формат, чи уводити формацію зі сторінок книги.

Барабанні сканери.

По світлочутливості, значно переважаючі споживчі планшетні пристрої, застосовуються винятково в поліграфії, де потрібно високоякісне відтворення професійних фотознімків. Дозвіл таких сканерів звичайно складає 8000-11000 крапок на дюйм і більш.

У барабанних сканерах оригінали розміщаються на внутрішній чи зовнішній (у залежності від моделі) стороні прозорого циліндра, що називається барабаном. Чим більше барабан, тим більше площа його поверхні, на яку монтується оригінал, і відповідно, тим більше максимальна область сканування. Після монтажу оригіналу барабан приводиться в рух. За один його оборот зчитується одна лінія пікселей, так що процес сканування дуже нагадує роботу токарно-гвинторізного верстата. Минаючий через слайд (чи відбитий від непрозорого оригіналу) вузький промінь світла, що створюється могутнім лазером, за допомогою системи дзеркал попадає на ФЕП (фотоелектронний помножувач), де оцифровується.

Оптична розділювальна здатність – безперечно, найважливіший критерій оцінки сканера. Однак користувачу варто знати, яка розділювальна здатність йому необхідна. У цілому воно залежить від можливостей пристрою, на якому буде відтворюватися отсканированная картинка, - принтера, типографської офсетної чи машини монітора, а також від її масштабу.

Якщо картинка не підлягає збільшенню, то досить вважати її з розділювальною здатністю, рівною аналогічному показнику пристрою виводу: 96 крапок на дюйм для виводу на монітор, 50-200 крапок на дюйм для друку на лазерному, струминному чи принтері з термопереносом, 300 крапок на дюйм для офсетного друку (60-й растр) чи термосублімаційнного принтера. Щоб був резерв для обробки, зображення звичайно скануються з розділювальною здатністю, що вдвічі перевищує необхідне. Якщо масштаб картинки збільшується, то в стільки ж раз потрібно збільшити і розділювальну здатність сканування, тому до апарата, використовуваному для одержання електронних копій невеликих оригіналів – чи слайдів негативів, пред'являються дуже високі вимоги. Зокрема, щоб вважати 35-мм діапозитив і потім роздрукувати його у форматі А4, випливає відсканувати його з оптичним дозволом, щонайменше, 1500 крапок на дюйм, а з урахуванням запасу для обробки – 3000 крапок на дюйм.

Динамічний діапазон сканера виміряється по логарифмічній шкалі від 0 (абсолютна прозорість) до 4,0 (абсолютна чорна поверхня). Ці числа мають значення тільки тоді, коли вам необхідно високоякісне чи сканування ви плануєте сканувати велику кількість слайдів. Як правило, для чи фотографій інших плоских предметів (непрозорих оригіналів) не потрібно щільність сканера вище 2,2. У більшості випадків для такої роботи цілком достатньо значення 2,0. Однак для одержання високоякісних результатів при скануванні чи слайдів плівок (прозорих оригіналів) вам знадобиться сканер з динамічним діапазоном близько 3,2. Варто звернути увагу, що шкала виміру, як і сейсмографічна шкала Ріхтера, є логарифмічної, тому оригінал із щільністю 3,0 D темніше оригіналу з щільністю 2,0 D у 10 разів. Відповідно, значення 3,3 D відповідає вдвічі більш темному зображенню, чим 3,0 D.

Поряд з фізичною здатністю, що дозволяє, важливим критерієм оцінки вважається оптична щільність, що означає, що сканер може розрізняти ті чи інші градації яскравості оригінального зображення. Теоретично 12-розрядний сканер може розрізнити більше відтінків, чим 8-розрядний, однак, велика глибина кольору – ще не доказ високої оптичної щільності. Щільність недорогих пристроїв, як правило, не повідомляється в інструкціях; у професійних апаратів цей показник дорівнює 3,0 чи вище.

Призначення сканера в тім, щоб як можна точніше передати фарби оригіналу. Монохромні документні сканери працюють у двох колірних режимах: чорно-білому (1 біт/піксель; найкраще підходить для сканування штрихових малюнків і текстів) і в сірих півтонах (8, 10 чи 12 біт/піксель). У кольорових сканерах до них додається третій – повнокольоровий RGB-режим (24, 30 чи 36 біт/піксель). Пристрій із глибиною кольору 24 біт може розрізняти 16,7 млн. відтінків. Людське око, що сприймає стільки ж колірних відтінків, не в змозі уловити різницю між зображеннями, отриманими за допомогою 24- і 36-розрядного сканера.

Типи зображення, що вводиться.

За даним критерієм всі існуючі сканери можна підрозділити на чорно-білі і кольорові. Чорно-білі сканери у свою чергу можуть підрозділятися на штрихові і напівтонові («сірі»). Однак, як ми побачимо надалі, півтону зображення можуть також емуліруватись. Отже, перші моделі чорно-білих сканерів могли працювати тільки в дворівневому (bilevel) режимі, чи сприймаючи чорний, чи білий колір. Таким чином, скануватися могли або штрихові малюнки (наприклад, креслення), або двох тонових зображень. Хоча ці сканери і не могли працювати з дійсними відтінками сірого кольору, вихід для сканування напівтонових зображень такими сканерами був знайдений. Псевдополутоновий режим, чи режим растрування (dithering), сканера імітує відтінки сірого кольору, групуючи, кілька крапок зображення, що вводиться, у так називані gray-scale-пікселі. Такі пікселі можуть мати розміри 2х2 (4 крапки), 3х3 (9 крапок) чи 4х4 (16 крапок) і т.д. Відношення кількості чорних крапок до білого і виділяє рівень сірого кольору. Наприклад, gray-scale-піксель розміром 4х4 дозволяє відтворювати 17 рівнів сірого кольору (включаючи і цілком білий колір). Не випливає, щоправда, забувати, що здатність сканера, що дозволяє, при використанні gray-scale-пікселя знижується (в останньому випадку в 4 рази).

Напівтонові сканери використовують максимальну здатність, що дозволяє, як правило, тільки в дворівневому режимі. Звичайно вони підтримують 16, 64 чи 256 відтінків сірого кольору для 4-, 6- і 8-розрядного коду, що ставиться при цьому у відповідність кожній крапці зображення. Здатність сканера, що дозволяє, виміряється в кількості крапок, що розрізняються, на дюйм зображення — dpi (dot per inch). Якщо в перших моделях сканерів здатність, що дозволяє, була 200—300 dpi, то в сучасних моделях це, як правило, 400, а те і 800 dpi. Деякі сканери забезпечують апаратний дозвіл 600х1200 dpi. У ряді випадків дозвіл сканера може встановлюватися програмним шляхом у процесі роботи з ряду значень: 75, 1 150, 200, 300 і 400 dpi.

Треба сказати, що завдяки операції інтерполяції, виконуваної, як правило, програмно, сучасні сканери можуть мати дозвіл 800 і навіть 1600 dpi. У результаті інтерполяції на одержуваному при скануванні зображенні згладжуються криві лінії і зникають нерівності діагональних ліній. Нагадаємо, що інтерполяція дозволяє відшукувати значення проміжних величин по уже відомих значеннях. Наприклад, у результаті сканування один з пікселів має значення рівня сірого кольору 48, а сусідній з ним — 76. Використання найпростішої лінійної інтерполяції дозволяє зробити припущення про те, що значення рівня сірого кольору для проміжного пікселя могло б бути дорівнює 62. Якщо уставити всі оцінні значення пікселів у файл відсканованого зображення, то здатність сканера, що дозволяє, як би подвоїться, тобто замість звичайних 400 dpi стане рівної 800 dpi.

Чорно-білі сканери.

Спробуємо пояснити принцип роботи чорно-білого сканера. Скануєме зображення висвітлюється білим світлом, одержуваним, як правило, від флуоресцентної лампи. Відбите світло через що редукує (зменшуючу) лінзу попадає на фоточуттєвий напівпровідниковий елемент, називаний приладом із зарядовим зв'язком ПЗЗ (Change- Coupled Device, CCD), в основу якого покладена чутливість провідності p-n-переходу звичайного напівпровідникового діода до ступеня його освітленості. На p-n-переході створюється заряд, що розсмоктується зі швидкістю, що залежить від освітленості. Чим вище швидкість розсмоктування, тим більший струм проходить через діод.

Кожен рядок сканування зображення відповідає визначеним значенням напруги на ПЗЗ. Ці значення напруги перетворяться в цифрову форму або через аналого-цифровий перетворювач АЦП (для напівтонових сканерів), або через компаратор (для дворівневих сканерів). Компаратор порівнює два значення ( чинапруга струм) від ПЗЗ і опорне (мал. 1), причому в залежності від результату порівняння на його виході формується сигнал 0 (чорний колір) чи 1 (білий). Розрядність АЦП для

напівтонових сканерів залежить від кількості підтримуваних рівнів сірого кольору. Наприклад, сканер, що підтримує 64 рівня сірого, повинний мати 6-розрядний АЦП. Яким образом сканується кожна наступна стрічка

Рис.1. Блок схема чорно-білого сканера.

зображення, цілком залежить від типу використовуваного сканера. Нагадаємо, що в планшетних сканерів рухається скануюча голівка, а в рулонних сканерах вона залишається нерухомої, тому що рухається носій із зображенням — папір.

Кольорові сканери.

В даний час існує кілька технологій для одержання кольорових скануємих зображень. Один з найбільш загальних принципів роботи кольорового сканера полягає в наступному. скануєме зображення висвітлюється вже не білим кольором, а через обертовий RGB-світлофільтр (мал. 2). Для кожного з основних квітів (червоного, зеленого і синього) послідовність операцій практично не відрізняється від послідовності дій при скануванні чорно-білого зображення. Виключення складає, мабуть, тільки етап попередньої обробки і гамма-корекції квітів, перед тим як інформація передається в комп'ютер. Зрозуміло, що цей етап є загальним для всіх кольорових сканерів.

У результаті трьох проходів сканування виходить файл, що містить образ зображення в трьох основних квітах — RGB (образ композитного сигналу). Якщо використовується восьмирозрядний АЦП, що підтримує 256 відтінків для одного кольору, то кожній крапці зображення ставиться у відповідність один з 16,7 мільйона можливих квітів (24 розряду). Сканери, що використовують подібний принцип дії, випускаються, наприклад, фірмою Microtek.

Треба відзначити, що найбільш істотним недоліком описаного вище методу є збільшення часу сканування в три рази. Проблему може представляти також «вирівнювання» пікселів при кожнім із трьох проходів, тому що в противному випадку можливе розмивання відтінків і «змазування» квітів.

У сканерах відомих японських фірм Epson і Sharp, як правило, замість одного джерела світла використовується три, для кожного кольору окремо. Це дозволяє сканувати зображення усього за один прохід і виключає невірне «вирівнювання» пікселів. Складності цього методу полягають звичайно в підборі джерел світла зі стабільними характеристиками.

Інша японська фірма — Seiko Instruments — розробила Кольоровий планшетний сканер SpectraPoint, у якому елементи ПЗЗ були замінені фототранзисторами. На ширині 8,5 дюйма розміщено 10200 фототранзисторів, розташованих у три стовпчики по 3400 у кожній. Три кольорових фільтри (RGB) улаштовані так, що кожен стовпчик фототранзисторів сприймає тільки один основний колір. Висока щільність інтегральних фототранзисторів дозволяє досягати гарної здатності, що дозволяє — 400 dpi (3400/8,5) — без використання лінзи, що редукує.

Принцип дії кольорового сканера ScanJet Iic фірми Hewlett Packard трохи інший. Джерело білого світла висвітлює скануєме зображення, а відбите світло через лінзу, що редукує, попадає на трьох полосну ПЗЗ через систему спеціальних фільтрів, що і розділяють біле світло на три компоненти: червоний, зелений і синій (мал. 3). Фізика роботи подібних фільтрів зв'язана з явищем діхроизма, що полягає в різному фарбуванні одноосьових кристалів у минаючому білому світлі в залежності від положення оптичної осі. У розглянутому випадку фільтрація здійснюється парою таких фільтрів, кожний з який являє собою «сендвіч» із двох тонких і одного більш товстого шару кристалів. Перший шар першого фільтра відбиває синє світло, але пропускає зелений і червоний. Другий шар відбиває зелене світло і пропускає червоний, котрий відбивається тільки від третього шару. В другому фільтрі, навпаки, від першого шару відбивається червоне світло, від другого — зелений, а від третього — синій. Після системи фільтрів розділене червоне, зелене і синє світло попадає на власну смугу ПЗЗ, кожен елемент якого має розмір близько 8 мкм. Подальша обробка сигналів кольоровості практично не відрізняється від звичайної. Помітимо, що подібний принцип роботи (з деякими відмінностями, розуміється) використовується й у кольорових сканерах фірми Ricoh.

Рис.3. Блок-схема сканера з dichroic-фільтрами.

Апаратні інтерфейси сканерів.

Для зв'язку з комп'ютером сканери можуть використовувати спеціальну 8- чи 16-розрядну інтерфейсну плату, що вставляється у відповідний слот розширення. Для портативних комп'ютерів підходить пристрій PC Card. Крім того, у даний час достатнє широке поширення одержали стандартні інтерфейси, застосовувані в IBM PC-сумісних комп'ютерах (послідовний і рівнобіжний порти, а також інтерфейс SCSI). Варто відзначити, що у випадку стандартного інтерфейсу в користувача не виникає проблем з поділом системних ресурсів: портів уведення-висновку, переривань IRQ і каналів прямого доступу DMA.

По зрозумілих причинах найбільше повільно передача даних здійснюється через послідовний порт (RS-232C). Саме тому в ряді останніх ручних чи комбінованих моделей сканерів для зв'язку з комп'ютером застосовується стандартний рівнобіжний порт. Це дуже зручно, наприклад, при роботі з портативним комп'ютером.

Програмні інтерфейси і TWAIN.

Для керування роботою сканера (утім, як і іншого пристрою) необхідна відповідна програма — драйвер. У цьому випадку керування йде не на рівні "заліза" (портів уведення-висновку), а через чи функції крапки входу драйвера. Донедавна кожен драйвер для сканера мав свій власний інтерфейс. Це було достатнє незручно, оскільки для кожної моделі сканера була потрібна своя прикладна програма. Логічніше було б навпаки, якби з однією прикладною програмою могли працювати кілька моделей сканерів. Це стало можливим завдяки TWAIN.

TWAIN — це стандарт, відповідно до якого здійснюється обмін даними між прикладною програмою і зовнішнім пристроєм (читай — його драйвером). Нагадаємо, що консорціум TWAIN був організований за участю представників компаній Aldus, Caere, Eastman Kodak, Hewlett Packard & Logitech. Основною метою створення TWAIN-специфікації було рішення проблеми сумісності, тобто легкого об'єднання різних пристроїв уведення з будь-яким програмним забезпеченням. Конкретизуючи, можна виділити кілька основних питань: по-перше, підтримку різних платформ комп'ютерів; по-друге, підтримку різних пристроїв, включаючи різноманітні сканери і пристрої уведення відео; по-третє, можливість роботи з різними формату даних. Завдяки використанню TWAIN-інтерфейсу можна вводити зображення одночасне з роботою в прикладній програмі, що підтримує TWAIN, наприклад CorelDraw, Picture Publisher, PhotoFinish. Таким чином, будь-яка TWAIN -сумісна програма буде працювати з TWAIN-сумісним сканером.

На закінчення варто відзначити, що образи зображень у комп'ютері можуть зберігатися в графічних файлах різних форматів, наприклад TIFF, РСХ, ВМР, GIF і інших. Треба мати в через, що при скануванні зображень файли виходять досить громіздкими і можуть досягати десятків і сотень мегабайт. Для зменшення обсягу збереженої інформації використовується звичайно процес компресії (стиску) таких файлів.

Сканери розрізняються по багатьом параметрам технологія зчитування зображення, типу механізму і деяким іншим. Існують параметри скануючого пристрою, що впливають на якість зображення. До таких параметрів відноситься оптична здатність, що дозволяє, число переданих півтонів і квітів, діапазон оптичних плотностей, інтелектуальність сканера, світлові перекручування, точність фокусування ( різкість ).

Інтелектуальність сканера.

Під інтелектуальністю звичайно мається на увазі здатність сканера за допомогою закладених у ньому апаратним і програмними засобами, що поставляються з ним, автоматично набудовуватися і мінімізувати втрати якості. Найбільше цінуються сканери, що володіють здатністю автокалібровки, тобто настроювання на динамічний діапазон плотностей оригіналу, а також компенсації колірних перекручувань. Допустимо, ми маємо Пзс-сканер, що сприймає оптичний діапазон плотностей до 3.2. З його допомогою нам потрібно відсканувати слайд, що має максимальну оптичну щільність 4.0. "Гарний" сканер спочатку робить попереднє сканування для аналізу оригіналу й одержання діаграми оптичних площин. Після аналізу діаграми сканер робить свою автокалібровку з метою зрушення свого динамічного діапазону сприйняття оптичних плотностей. у такий спосіб мінімізуються втрати в "тінях" завдяки скороченню втрат у "світлах".

Колірні перекручування сканерів.

Кожен сканер володіє своїми власними недоліками при сприйнятті квітів і загальних недоліків, властивої даної моделі. Загальні недоліки обумовлені технічними можливостями і механічними характеристиками моделі. Власний недолік сканера обумовлений індивідуальною здатністю оригінал джерела, що висвітлює, світла й елемента, що зчитує. Вважається, що всі продавані сканери проходять заводське калібрування. Однак, якщо сканер має функцію автокалібровки, та ця велика перевага перед сканером, позбавленим такої функції. Автокалібровка сканера дозволяє скорегувати колірні перекручування і збільшити число розпізнаваних колірних відтінків. Оскільки джерело світла має властивість змінювати свої характеристики згодом, як, утім, і елемент, що зчитує, наявність автокалібровки здобуває першорядне значення, якщо Ви постійно з кольоровими напівтоновими зображеннями. Практично всі сучасні моделі сканерів мають таку функцію.

Вибір сканера.

В офісі сканер може ефективно використовуватися для роботи як з текстами (OCR), так і з зображеннями. У першому випадку можна орієнтуватися на недорогу чорно-білу модель з дозволом 200—300 dpi. Для введення коротких документів може придатися навіть ручний сканер. При великих обсягах варто зупинитися на сканері з автоматичною подачею оригіналів. У залежності від складності зображень, що вводяться в комп'ютер, може знадобитися сканер з дозволом 300—600 dpi (з інтерполяцією до 1200 dpi), з можливістю сприйняття до 16,7 мільйона відтінків квітів (24-розрядне кодування) і продуктивним інтерфейсом (SCSI-2). В усіх випадках треба упевнитися, що в комплект зі сканером входить відповідне програмне забезпечення, будь те чи OCR-програми графічний пакет. Не варто забувати також і про TWAIN-сумісність.

Список використаної літератури.

А.Борзенко «IBM PC: устройство, ремонт, модернизация»

Документація з мережі Internet.

Журнал «Компьютеры + программы», № 3 , 1999 год.

Журнал «КомпьютерПресс»

Дэн Гукин,Энди Ратбон, «ПК для «чайников»», 4-издание, 1997