Глобальніпроблемисучасності та їхвирішення
Зміст
Вступ
1. Причини формування та утриманняглобальних проблем сучасності
2. Шляхи і можливостірішення глобальних проблем
Список літератури
Вступ
Одназ характерних особливостей сучасного світу — загострення глобальних проблем, якіза своїм характером виходять за рамки інтересів різних класів і суспільних систем,і від рішення яких вирішальною мірою залежить майбутнє, більше того саме існуваннялюдства. Сам термін «глобальні проблеми» увійшов до міжнародного лексикону другій половині 60-х р., він походить від латинського «глобус», — тобтоЗемля. За своїм характером глобальні проблеми сучасності різні: від загрози ядерноївійни до екологічної катастрофи, від зростаючого розколу світу на «багаті»й «бідні» країни і народи до перспективи виснаження традиційних і необхідностіпошуку нових джерел енергії. У сучасному науковому творчості склався особливий напрямдослідження загальнолюдських проблем — глобалістика.
Глобальніпроблеми привертали і привертають дедалі більшу увагу вчених. Від того наскількиплідними будуть науковий аналіз системи глобальних суперечностей і ефективністьпрактичних заходів по їх вирішенню, залежать перспективи суспільного прогресу втретьому тисячолітті. З метою повного аналізу теми перш за все буде розглянуто змістпоняття «глобальні проблеми». За різними підрахунками зараз виділяютьдо трьох десятків глобальних проблем різних типів. Тому мова повинна йти не проякомусь одному ознаку або критерії глобальності, а системі таких критеріїв, принаймніпро кілька інтегральних факторах, які об'єднують настільки різнорідні проблеми підпоняттям «глобальні». Серед деяких вітчизняних і зарубіжних дослідниківу 70-ті роки була поширена думка, що необхідна і достатня умова визнання проблеми«глобальної» полягає в породжуваної нею загрозу для людини і людства вцілому. Інші в якості головного критерію глобальності брали географічні масштабипоширення проблеми. Вузькість даного підходу була подолана в монографічних виданнях,що побачили світ протягом 80-х років двадцятого століття. У них визначено, що глобальнимиє проблеми, які по своїй суті, зачіпають інтереси всього людства; набувають всесвітнійхарактер, охоплюючи всі основні регіони Землі; створюють реальну загрозу для майбутньоголюдства; вимагають для свого рішення міжнародного співробітництва в самому широкомумасштабі.
Ці критеріїмають важливе значення для класифікації глобальних проблем. Разом з тим зазначенікритерії носять переважно кількісний, а не якісний характер. З них не зовсім зрозуміло,в чому причина виникнення глобальних проблем, відміну від соціальних проблем, якітакож встають перед людством і носять загальний характер (боротьба проти експлуатації,гноблення та ін.)
Тим часомтермін «глобальний» має три значення: повсюдний, характерний для земноїкулі в цілому, для всіх країн і народів; значний, масштабний; загальний, всеосяжний.
Отже,глобальні проблеми є химерне переплетення на загально планетарному, загальносвітовомуі загальнолюдському рівні соціально-економічних, політико-ідеологічних, культурних,біосоціальних та соціоприродних протиріч у сучасному світі. Ця теза стане більшзрозумілим при розгляді причин виникнення глобальних проблем сучасності.
1. Причини формування та утримання глобальних проблем сучасності
Вічною є проблема взаємин людиниз навколишнім середовищем, освоєння природи і оволодіння її стихійними силами, проблемавстановлення міцного миру між народами, гарантій соціально-економічного, політичногоі культурного прогресу. Багато глобальні проблеми виникли з самого початку, іншінамітилися і назрівали давно, але виявилися більш явно і на глобальному рівні лишез твердженням капіталізму тобто в ХVП — ХVШ ст.
Причинивиникнення глобальних проблем слід шукати в історичному процесі розвитку людства.Історія людства являє собою поєднане розвиток двох типів відносин визначають всюжиттєдіяльність людей. Перший з них — відносини людини і навколишнього його середовища(система «людина — природа»): друга відносини між людьми в суспільстві,тобто соціальні відносини.
Розвиваючивиробництво, тобто, освоюючи природу, домагаючись свого панування над нею людинапоступово все більше порушував природний розвиток компонентів. Сама людина, залишаючисьчастиною природи, став одночасно явищем принципово нового типу — втіленням сукупностісуспільних відносин, які склалися в ході людського спілкування на базі виробничоїдіяльності, тобто на основі принципово нових відносин, що склалися між людиною ірештою природою. Гармонія між людиною і природою на ранніх етапах розвитку людствазалишалася непорушною. Це було з одного боку результатом нерозвиненості самого людини,його засобів праці, з іншого — наслідком досягнутого на той час невисокого рівнярозвитку суспільних відносин. В умови збірного способу виробництва не могло існуватискільки-небудь гострих конфліктів людини з навколишнім його природою. Соціальнаоднорідність тогочасного суспільства не породжувала умов для нераціонального використанняприродних багатств на шкоду самій природі і що живе в її середовищі людині. Такимчином, на першому етапі взаємодії суспільства з природою, коли його економіка булаще привласнюючої, коли з соціальної точки зору воно було однорідним, зберігалисяяк узгодженість в самих суспільних відносинах, так і гармонія у стосунках людиниі природного середовища.
У результатірозвитку самої людини суспільство отримало можливість добувати основні засоби життяза рахунок перетворювальної діяльності, матеріального виробництва.
Матеріальневиробництво стало основним джерелом життєзабезпечення людей. Перехід людства відзбірного способу виробництва до землеробського, а потім і до промислового, привівдо значного ускладнення продуктивних сил.
Рабовласницької,феодальної та капіталістичної суспільно-економічним формаціям відповідали адекватніїх сутності форми соціально-економічних і політичних відносин між людьми і, природно,форми і типи відносин між суспільством і природою, людиною і природою.
У даномуаспекті ми ставимо на перший план вже не відносини людини і природи, а соціальнівідносини.
З плиномчасу розвивалися і поглиблювалися конфлікти.
Підпорядковуючисобі природу, людина вступав з нею в численні конфлікти, викликав до життя протиріччя.Ці протиріччя в кінцевому рахунку і викликали до життя глобальні проблеми.
Протиріччяв системі «людина — природа» — не єдине джерело виникнення глобальнихпроблем. Іншим таким джерелом є система соціальних відносин.
Розвитоклюдської цивілізації і матеріальної її культури об'єктивно породжує конфлікти суспільстваз рештою природою.
Соціальноюпередумовою загострення глобальних проблем сучасності, як показують дослідженняісторії системи капіталістичного господарства, є відносини приватної власності назасоби виробництва.
Приватновласницькаекономіка керується головним стимулом — прагненням до отримання максимального прибутку.
Прагненнядо прибутку виявилося відірваним від більш значущих устремлінь.
Інтенсивнийрозвиток глобальних проблем припало на 60-80гг. ХХ століття. Тут слід зазначити,що одним з факторів посилення протиріч глобального масштабу було протиборство двохсуспільних систем. Глобальні проблеми сучасності не визнають державних кордонів,проявляються в державах всіх суспільних систем. У силу свого змісту і взаємозв'язкупроцесу розвитку людства, дозвіл глобальних проблем можливе лише в загальносвітовомумасштабі.
«Загальносвітовіглобальні проблеми»:
Проблемазапобігання світової війни, що загрожує загибеллю цивілізації і самому існуваннюжиття на планеті. Вона передбачає спектр дочірніх проблем: приборкання гонки озброєнь,заборона нових систем зброї; роззброєння, встановлення без'ядерних зон, заходівдовіри і т.п.
Проблемавстановлення нового економічного міжнародного порядку на принципах рівноправногоі взаємовигідного співробітництва для усунення відставання слаборозвинених країн.Тут також є кілька приватних проблем: проблема подолання технологічної залежностікраїн, що розвиваються від розвинених держав Заходу, проблема перебудови міжнароднихекономічних відносин та ін.
Проблемаборотьби за прогресивні форми економічної інтеграції та інтернаціоналізації дляпоглиблення міжнародного поділу праці і вирівнювання рівнів соціально-економічногорозвитку країн земної кулі. З складових її приватних проблем можна виділити питанняпро ліквідацію існуючих диспропорцій у світовій торгівлі і яких-небудь обмеженьнесправедливого характеру в міжнародному економічному обміні.
Проблемауправління розвитком НТР її гуманістичною спрямованістю на глобальному рівні.
Будь-якаНТР завжди має величезні соціально-психологічні наслідки. Наукові революції пов'язаніз ослабленням обмеженості знань людини про природу. Знання дозволяє використовуватисили природи у своїх цілях. Наукові революції є провісниками технічних революцій.Технічні революції призводять до ослаблення обмеженість фізичних можливостей. Оскількичасто люди, в чиї руки вони потрапляють, не відрізняються чистотою намірів, то йрезультати бувають відповідні. Безсумнівні позитивні результати технічної революціїі її негативні сторони. На НТР покладаються багато надії у вирішенні глобальнихпроблем, що стоять перед людством, таких як, екологія, відсутність довгостроковихенергетичних сировинних запасів, перенаселеність і голод, та й саме виживання HomoSapience, як біологічного виду.
Другугрупу глобальних проблем сучасності складають проблеми оптимізації, гармонізаціїта гуманізації ставлення суспільства до природи для збереження та примноження ресурсногопотенціалу людства.
Їх можнавизначити, наприклад, як «загально планетарні глобальні проблеми», і виділити8 типів.
Проблемазапобігання стихійних лих антропогенного або змішаного походження (ерозія ґрунту,опустелювання тощо).
Проблемараціонального та економічного використання природно-сировинних ресурсів. Не секрет, що зведення лісівобумовлено широкими масштабами використання деревини в якості найважливішого видупалива в сільських районах. Не менш поширеною причиною вирубки лісів стала необхідністьосвоювати додаткові площі для сільськогосподарської експлуатації. Наслідком цього стало складаннякола залежності: нагальні завдання у вирішенні продовольчої та енергетичної проблемв умовах екстенсивних методів господарювання штовхають на вирубку лісових масивів,а це, у свою чергу, веде до деградації ґрунтів, що обертається втратою посівнихплощ і неможливістю вирішити найперші задачі.
Демографічнапроблема
У зв'язкуз тим, що темпи природного приросту населення складаються з взаємодії двох основнихдемографічних показників — народжуваності і смертності, а останні, у свою чергу,залежать від рівня розвитку суспільства (економічного, соціального, культурногоі т.д.), відсталість країн, що розвиваються служить одній з причин високих темпівприродного приросту населення цієї зони. У той же час у країнах, що розвиваютьсядіє загальна закономірність зростання ролі соціально-психологічних факторів на тлівідносного зниження ролі природно-біологічних факторів. Тому й виявляється доситьстійка тенденція до зниження народжуваності в міру досягнення країною більш високогорівня розвитку.
Продовольчапроблема
Нинірізні форми недоїдання у багатьох країнах, що розвиваються є досить поширеним явищемдля широких мас населення. Це пояснюється тим, що традиційні раціони можуть забезпечуватидостатню кількість калорій, але не містять необхідного мінімуму білків, жирів імікроелементів.
Показово,що брак цих найважливіших поживних компонентів негативно позначається на здоров'ялюдей і має своїм наслідком відносно низька якість робочої сили, яка часто малопридатнадля використання в сучасному секторі господарства країн, що розвиваються.
Проблемаоптимального господарського підстави необжитих територій.
Проблемапопередження енергетичної кризи.
Людствупотрібна енергія, причому потреби в ній збільшуються з кожним роком. Разом з тимзапаси традиційних природних палив (нафти, вугілля, газу та ін.) кінцеві.
У зв'язкуз зазначеними та іншими проблемами, що зумовлюють таке явище як «енергетичнакриза», стає все більш необхідним пошуку шляхів його запобігання та усуненнянаслідків.
Найглибшуоснову зміцнення цілісності світу складає наростаюча взаємозалежність держав в економічнійсфері, в тому числі і в питаннях використання енергетичних ресурсів, запобіганняенерго катаклізмів. Жодна країна світу не може претендувати на повноцінний розвиток,якщо не втягнута в орбіту світо господарських зв'язків.
Проблемазахисту навколишнього природного середовища та механізмів її саме відтворення.
Починаючиз 60-х рр… XX століття фахівці розглядають екологічний стан нашої планети як катастрофічний.
Середосновних проявів кризових ситуацій, що охопили перш за все розвинену зону, а потімі країни, що розвиваються, виділяються деградація ґрунтів, збезлісення, нестачаводи для іригації і побутових потреб, забруднення повітряного простору і т.д.
Сучаснацивілізація постійно розширює споживання природних ресурсів на тлі відповідногозростання відходів виробництва та споживання.
Це неможе не викликати збільшення витрат на боротьбу із забрудненням навколишнього середовища.Як наслідок, нині суспільство повинно постійно підвищувати відому частку національногодоходу, яка компенсує витрати на вилучення природних ресурсів і охорону середовищапроживання людини. Це, у свою чергу, призводить до обмеження темпів економічногозростання.
Освоєннябагатств Світового океану, освоєння використання космосу в мирних цілях прогресу.
Третягрупа глобальних проблем відображає процеси гуманізації відносин суспільства і особистості,питань її звільнення та різнобічного розвитку, гарантій її кращого майбутнього.Ці проблеми, зокрема, можна іменувати «загальнолюдськими» глобальнимипроблемами.
Усуненняперешкод на шляху всебічного й планомірного розгортання науково-технічного прогресув інтересах людини.
Проблемавикорінення епідемічних захворювань, хвороб цивілізації.
Проблемаліквідації неписьменності та розвитку освіти, тобто проблема динамічного множенняінтелектуального потенціалу людської діяльності.
Проблемагарантій прав людини, перш за все, права на життя, на існування в здоровому середовищі.Отже, мають місце три групи глобальних проблем сучасності: загальносвітові глобальніпроблеми; загально планетарні глобальні проблеми, загальнолюдські глобальні проблеми.
Глобальніпроблеми сучасності мають загальнолюдський характер в самому широкому сенсі цьогослова, бо вони зачіпають інтереси всього людства, впливають на майбутнє людськоїцивілізації, причому саме безпосереднє, не робить ніяких тимчасових відстрочок.
Глобальніпроблеми сучасності знаходяться в тісному взаємозв'язку.
Подоланняпродовольчих або сировинних труднощів передбачає, зокрема вирішення глобальної енергетичноїпроблеми, що пов'язується не тільки з більш раціональним використанням традиційних,а й підставою нових джерел енергії, практичним використанням ресурсів енергії космічногопростору і Світового океану.
Якщозвернутися до проблем науково-технічного прогресу, то очевидно, що розвиток науки,техніки і технології впливає не тільки на прогрес матеріального виробництва, алей передбачає подальший розвиток людського потенціалу, пов'язаних з ним проблем освіти,культури, охорони здоров'я та ін
Лишесукупне розгляд глобальних проблем створює об'єктивні передумови для їх аналізу.
Однієюз глобальних проблем сучасності є питання війни і миру. Гонка озброєнь має колосальнінегативні наслідки для сучасного людства. Вона збіднює світову економіку, провокуєагресивні тенденції в зовнішній політиці окремих держав, мілітаризує духовну культуру,політичне мислення.
Важливапроблема відставання у розвитку держав, що розвиваються.
У рамкахсвітового господарства поділ праці здійснюється таким чином, що за найбільш розвинутимив економічному відношенні державами закріплена роль світових промислових центрів,у той час як країни, що розвиваються виконують роль аграрно-сировинної периферії.Розвинені країни різними методами експлуатують природні, трудові ресурси країн,що розвиваються, перешкоджають створенню в них самостійної економіки. Важливо зазначити,що критичним для людства в контексті загострення глобальних проблем стало вже початок21 століття.
2. Шляхи і можливості рішення глобальних проблем
Загостренняглобальних суперечностей ставить на порядок денний загальну для всіх проблему виживаннялюдства. Різними фахівцями вкладається різний зміст поняття виживання. Наприклад,під останнім нерідко розуміють притуплення соціально-класових конфліктів з метоюподолання ядерної війни або екологічної катастрофи. Висловлюється також судження,що концентрація сил виживання та розгортання їх дій буде йти поряд з роздільноюздатністю соціально-економічних, морально-етичних конфліктів і протиріч, які повинніпоступово вирішуватися на гуманістичній основі. Це судження ближче до реальностейсуспільного розвитку, його об'єктивним законам. Важливо відзначити, що саме поняття«виживання» стосовно до людського суспільства не зводиться тільки до збереженняоптимальних фізичних і природно-природних умов існування людей. І в цьому сенсімасштаб вимірів виживання припускає: продовження суспільного прогресу, подальшийрозвиток цивілізації; гідне існування всіх країн і народів; гарантію природногоправа на життя і розвиток кожного індивіда; пріоритет природного та природного начала над науково-технічнимкомпонентом. Основним з перелічених напрямів розвитку є забезпечення соціальногопрогресу людства. Таким чином, напрошується висновок, що для оптимального вирішенняглобальних проблем сучасного етапу суспільного розвитку необхідні дві групи передумов:науково-технічні і соціально-політичні. Зміст перших полягає в забезпеченні науково-технічногопрогресу в межах, необхідних для регулювання природно природних процесів; друге- у створенні таких соціально-політичних умов, які дадуть можливість практично вирішуватиглобальні проблеми. Найбільш повне вирішення глобальних проблем вимагає, очевидно,корінного перетворення суспільних відносин в масштабі світового співтовариства.
Значитьна найближчий осяжний період єдиним шляхом вирішення глобальних проблем є розгортаннявзаємовигідного, широкого міжнародного співробітництва. Для вироблення загальноїстратегії виживання, для узгодження активної діяльності людства з можливостями біосферипланети, з можливістю її розвитку будуть потрібні, мабуть, неординарні політичнірішення і акції. Цілком можливо, що обставини продиктують необхідність не тількистворення загально планетарного економічного механізму, сукупних дій та узгодженняпотреб людства, а й перебудови всього побуту, правил співжиття. Життя може статибільш суворою, грубою і бідною.
Вонавимагає не тільки поневірянь, а й обмеження дій особистості на догоду суспільноїнеобхідності. Зміняться відносини власності. У всякому випадку поняття «приватноївласності» як власності, з якою її власник може робити все, що йому заманеться,- стане явним анахронізмом. І ми бачимо, що вже зараз суспільство накладає різніобмеження на використання приватної власності в таких формах, як державна, акціонернаабо кооперативна форми власності. Тотальний відмову від усіх благ нинішньої цивілізаціїнеможливий, а система жорстких заборон, швидше за все, не дасть результатів. Лишеглибинні духовні й матеріальні процеси всередині народного життя зможуть дати реальнийвихід з кризи. Сподіватися на безболісність подібного роду процесів не доводиться,тому що мова про певну систему обмежень, про свідоме підпорядкуванні своєї індивідуальностіпевної суспільної необхідності, новими принципами моральності. Іншими словами необхіднопереосмислення всієї системи ціннісних орієнтацій і зміна життєвих установок, зсувакцентів з засобів життя, якими так довго були зайняті люди, на цілі життя. Можебути, ці великі випробування і призведуть не тільки до преображення буття, а й духовногопреображення.
І тоді«глобальна катастрофа» обернеться не загибеллю людей, а сходженням їхна новий щабель.
Особливістюсучасного етапу розвитку людства є, зокрема, надзвичайне загострення глобальнихпроблем. Загострення глобальних проблем створило принципово нові умови для розвиткулюдства, умови постійної, реальної загрози життю на Землі.
У об'єктивноїреальності ми маємо справу не з сукупністю, а з системою глобальних проблем. Характерноюїї особливістю є те, що вона володіє надзвичайною складністю і багатофакторністю.
І проявляєтьсяце, перш за все в тому, що сутнісною основою системи глобальних суперечностей єсоціальні взаємозв'язки, що визначаються фундаментальними закономірностями суспільногорозвитку.
Чистосоціальних і суто соціо природних глобальних проблем немає. Всі вони висловлюютьті чи інші сторони єдиного процесу соціо природного розвитку. Характерною рисоюглобальних проблем сучасності, є те, що вони, виникнувши з соціальних причин, ведутьдо наслідків більш, ніж соціальним, зачіпають біологічні та фізичні основи існуваннялюдини.
Центральноюланкою стратегії вирішення глобальних проблем є розвиток всеосяжного міжнародногоспівробітництва, об'єднання різноманітних зусиль всього людства. Отже, у світовоїспільноти існує об'єктивна можливість зберегти себе і життя на планеті. Проблемав тому — чи зможе воно скористатися цією можливістю?
Список літератури
1. Основи політології: Підручникдля вузів.-М.: ІТРК РСПП, 1997. — 480 с.
2. Радугин А.А. Філософіякурс лекцій. — К.: Вид-во «Центр», 1996.
3. БЕС, М., 1998.
4. Ю.В. Ірхін, В.Д. Зотов:Політологія, «МАУП», 1999
5.В.А. Мальцев. Основи політології.М. 1997, стр.461
6. www.5ballov.ru/
7. books. efaculty.riev.ua /
глобальний проблема сучасність економічний природа