Зміст
Вступ
1. Загальний огляд освітиу франції
1.1 Історія французькоїосвіти
1.2 Ритм і цикл навчання
1.3 Етапи навчання
1.4 Довгостроковіпрограми університетського навчання
2. Огляд сучасноїфранцузької системи освіти
2.1 Школи Франції
2.2 Коледжі Франції
2.3 Університети Франції
2.4 Мовні школи Франції
Висновки
Список використаноїлітератури
ВступСучасна епоха розвитку цивілізації характеризується бурхливимиінтеграційними процесами в галузі культури й освіти. За умови глобалізаційних тенденційта переходу до використання новітніх науково-інформаційних технологій суттєво змінюютьсяпарадигми суспільного прогресу. Конкурентоспроможність кожної держави залежить передусімвід людського фактора, у формуванні якого освіта відіграє провідну роль. Саме цяобставина вимагає визнання галузі освіти загальнонаціональним пріоритетом розвитку.Інтернаціоналізація освітнього простору, культурне зближення країн за умови збереженнявласної ідентичності стають головними тенденціями суспільного розвитку європейськихкраїн на початку третього тисячоліття.Для нас важливим є досвід країн Європи в розробленні загальнихпринципів організації вищої освіти, демократичних засад діяльності університетів,їх автономії, прозорості навчальних систем і контролю навчальних досягнень студентів,відкритості та доступності вищих навчальних закладів для власних громадян та іноземнихстудентів, мобільності працівників освіти і науковців, покращення якості університетськоїосвіти й реального доступу до світових ринків праці.Наше ознайомлення з результатами досліджень про становленняі розвиток університетської освіти Франції показало, що цю проблему розроблено недостатньо.Узагальнювальні праці зарубіжних авторів Ж.Верже, К.Шарля, А.Проста, Л.Ліара, А.Антуана,Ж.-К.Пассерона, П.Бурдьє, Ж.Пальмеро та ін. з питань історії вищої освіти звичайноскладаються як зведені підбірки з окремих тем чи аспектів або є описанням авторськихконцепцій дидактичних підходів до університетського навчання, обґрунтованих на засадахвідповідних філософсько-педагогічних теорій, де відсутнє цілісне бачення тенденційрозвитку протягом достатньо тривалого періоду.Попереднє вивчення вітчизняних наукових історико-педагогічнихпраць і досліджень Л.П.Пуховської, О.В.Сухомлинської, К.В.Корсака, О.Ю.Кузнецової,О.В.Матвієнко, О.В.Алексєєвої, О.А.Бочарової, Г.Г.Поберезської, Т.Г.Харченко, Б.Л.Вульфсона,О.Н.Джуринського, З.О.Малькової та ін., присвячених системам освіти зарубіжних країн,показало, що цілісного дослідження, яке б передбачало характеристику теоретико-методологічнихзасад, історико-соціальних чинників і тенденцій становлення та розвитку системиуніверситетської освіти Франції у ХІХ-ХХ ст. під кутом зору його теоретичної і практичноїцінності та доцільності потенційного використання окремих ідей і практичних здобутків,не проводилося. Однак здійснювана в нашій державі робота щодо розробки стандартівсередньої і вищої школи, їх узгодження, вироблення стратегії розвитку на найближчіроки обґрунтовують важливість такого пошуку. Враховуючи значення університетськоїосвіти в розвитку держави і суспільства, її вагомість в умовах глобалізації і конкурентності,вивчення зарубіжного досвіду допоможе розвитку української теорії і практики розбудовиуніверситетської ланки освіти в контексті європейської інтеграції освітніх систем.Таким чином, актуальність дослідження зумовлена політичними,економічними й соціальними вимогами пошуку шляхів удосконалення системи університетськоїосвіти в Україні за нових суспільно-політичних умов, яке повинно здійснюватися зурахуванням і оптимальним використанням досвіду розвинених європейських країн; завданнямиінтеграції нашої країни в європейський економічний, культурний і освітній простір,що вимагає від власної системи освіти адекватної конкурентоспроможної фахової підготовки.Мета дослідження – об’єктивно розкритипроцес становлення і розвитку системи освіти у Франції та виявити головні чинникигенези, сутність і провідні тенденції розвитку системи університетської освіти взазначений період.Відповідно до мети та концепції дослідження було поставленотакі завдання:виявити й охарактеризувати суспільно-політичні, соціально-економічній історико-педагогічні передумови, чинники та тенденції становлення і розвитку системиосвіти Франції на основі аналізу автентичних джерел;розробити та теоретично обґрунтувати періодизацію становленняі розвитку французької системи освіти в ХІХ-ХХ ст.визначити сутність і динаміку реформування університетськоїосвіти в зазначений період;розкрити особливості сучасної стратегії розвитку освіти з урахуваннямнових соціокультурних преференцій та змін у житті французького суспільства.Об’єкт дослідження – система освітиФранції (ХІХ-початок ХХI ст.).Предметдослідження: сутність і головні тенденції становлення та розвитку системиосвіти у Франції, її інтеграція до європейського простору вищої освіти.
освітафранція школа університет
1. Загальний огляд освіти у франції1.1 Історія французької освітиСистема освіти Франції об’єктивно відіграє роль своєрідної лабораторії,дослідного поля, де проходять перевірку життям сучасні тенденції розвитку освіти. В освітніхпроблемах цієї країни знаходять відображення важливі педагогічні процеси, що виходятьза межи національних кордонів і становлять інтерес для вітчизняних педагогів [7, с.18-21].
Після ВеликоїФранцузької революції 1873 р. в країні був започаткований принцип «освіта для всіхі кожного без обмежень, незважаючи на соціальний статус і прибуток». Але треба булодочекатися ще часів III Республіки, щоб закон Жуля Фері (1881 – 1882) ввівцей принцип у реальне життя, і освіта була суспільно доступною. Педагогам відводиласяроль “чорних гусарів” Республіки, які повинні перемогти байдужість і працювати накористь демократії і розвитку.
Три великихпринципи Жуля Фері й досі залишаються в силі:
1. Публічна освіта є обов’язковою, починаючи з 6 років до (з 1959 р.) 13 років.Якщо батьки стоять на заваді до навчання своєї дитини, то на них буде накладеноштраф або їм відмовлять у батьківських правах.
2. Публічна освіта є безкоштовною. Уряд також забезпечує учнів підручниками.Батьки витрачають гроші тільки на шкільні речі, обіди і групу подовженого дня. Публічнаосвіта має нейтральний або світський статус по відношенню до політики та релігії.Але за батьками залишається право вирішувати, куди відправляти дітей – до приватнихшкіл чи релігійних./>
1.2Ритміциклнавчання
Навчальнийрік починається 10 вересня і триває до середини червня. Він поділяється на три триместри:перший – від вересня до Різдва, потім до Великодня у квітні, і до червня. Триместримають короткі канікули по 10 днів і великі на 2,5місяців.
Класна нарад збирається разна триместр і в присутності батьків, учнівських делегатів розглядається успішністькожного учня, щоб зорієнтувати його подальше навчання і виховання у найоптимальнішомуруслі. Грамоти та інші заохочення практикуються лише в кількох школах і дуже рідко.У 1990/91 навчальному році загальна кількість учнів становила майже 12 мільйонів.
Цикл навчання.У процесіісторичного розвитку система освіти у Франції зазнала кількох реформ, проте основнаструктура залишилася без змін. Весь навчальний цикл поділяється на чотири великіетапи: дошкільна освіта або “материнська школа,” початкова або фундаментальна школа,вторинна або середня школа і вища освіта [7, с.18-21].1.3 Етапи навчання
1.Дошкільнаосвіта — розрахована на дітей віком від 2 до 6 років.
“Материнські школи” розглядаютьсяне тільки в плані загального розвитку і виховання дітей, але й важливий суспільнийінститут підготовки їх до обов’язкового навчання. На “материнську школу” покладенізавдання фізичного, естетичного, морального та інтелектуального розвитку дітей.
“Материнськашкола” часто вважається великим досягненням навчально-виховної системи Франції.Діти в неї поділені на три секції: у першій – віком від 2 до 4 років і їхнє навчанняобмежується іграми; у другій діти 4 – 5 років, які навчаються вмінню “соціальногоспілкування” шляхом мови і жестів. Основну секцію становлять шестирічні хлопчикиі дівчатка. Їх до навчання, вчать читати, писати і рахувати, вони ходять до “школи”5 разів на тиждень і там перебувають 6 годин на день.
2.Початковашкола – обов’язковий етап для дітей від 6 до 11 років, після закінчення якої учніповинні пройти фінальній іспит і отримати сертифікат цієї школи [1, с.33-35].
Періоднавчання в початковій школі триває 5 років: підготовчий рік; фундаментальний курспершого та другого років; середній курс першого та другого років. Вважається, щорозклад занять досить навантажений, 28 годин на тиждень(з 9:00-12:00 і 14:00-17:00годин), існують інші варіанти, 4 рази на тиждень плюс в суботу вранці. У середуі неділю вільні.
Загалом,у початкових школах заборонено давати учням домашні завдання і ця практика скрізьпоширена. В одних класах навчаються як хлопці, так і дівчата, тобто класи змішаніі, як правило, один викладач веде всі дисципліни. Батьки не вибирають школу длянавчання, вона визначається за принципом розташувань місць проживання по відношеннюдо шкіл [1, с.33-35].
Види дипломівбакалаврата такі:
1.Бакалавратзагальноосвітній:
а) філософіяі письменство;
б) економікаі соціальна наука;
в) математикаі фізика;
г) математикаі природничі науки;
д) сільгоспнаукаі техніка;
е) наукаі техніка [1, с.33-35].
2. Бакалавраттехнічний:
а) медицина;
б) промисловість;
в) музикаі танці;
г) економічнийсектор;
д) секторінформатики.
У французьких учнів навчальнітижні дуже навантаженні:25 годин у початковій і до 35- в середній. Але в них майже175 днів канікул [2, с.75-76].
Французька шкільна форма навчаннямає добру репутацію в світі!
Учні отримують впродовж усіхрівнів шкіл різносторонні знання, мають багато матеріалу для вивчення напам’ять.Під час уроків вчителі часто використовують групову форму роботи учнів. У Франціївважають, що школи мають обмежений зв’язок із зовнішнім світом. Через деякі внутрішніпроблеми мало організовується похід у музеї, на вистави та в різні цікаві місцяй установи, ознайомлення з якими було б корисним для учнів.
Навчання в школі до13 років є прогресивним досягненням, але французька система освіти піддається критиціз приводу шкільних невдач: більше ніж 10% молодих людей залишають навчання взагалі,не отримують будь-якого диплому. Школа існує лише для хороших учнів в не зважає увагина тих, у кого виникають проблеми. Дитина, яка не встигає, повинна залишатися надругий рік.10% залишається на другий рік, навчаються у початковій школі, і тільки2/3 учнів переходять до середньої “без другого року”.
У школах залишається невирішенимпитання нерівності, часто шкальні невдачі пов’язанні із соціальним статусом батьків[2, с.75-76].
3.Вища освіта. Університети.Нині у Франції існує 74 університети й університетські центри, які об’єднують майже800 навчально-дослідницьких відділень і відділень з підготовки і досліджень належать,до яких належать функціональні об’єднання: інститути (для навчання з одного предмета)і вищі школи (для багатопредметної професійної підготовки)та лабораторії (для проведеннядосліджень).
Деякі університети мають власнівидавництва для публікації актуальних наукових праць. Університети дають студентам багатий вибір довгостроковихі короткострокових програм навчання, наприкінці якого видаються державні або університетськідипломи. Деякі університетські дипломи можуть мати велику цінність, зокрема, новийдиплом магістра, що видається після трирічного навчання, яке починається після першогоуніверситетського циклу.1.4 Довгострокові програми університетського навчання
Вони складаються з циклівпослідовного ступінчатого навчання за наявності ступеня бакалавра та державних абовизнаних дипломів для наступних циклів. До них відносяться програми з вивченнямправа, філології і гуманітарних наук. Наприкінці циклу видається державний диплом, що, однак, не завжди дає правопродовжувати освіту у вищому циклі, але може дати доступ до паралельної підготовки. Як правило кожнийцикл, відповідно до своїх цілей, є частиною професійної орієнтації, загальної підготовки,одержання професійної кваліфікації,наукової роботи, особистого розвитку, підготовки до усвідомлення своїх обов'язків,роботи індивідуально і в колективі.
Вищі педагогічні школи (ВПШ). Чотири ВПШ є державниминавчальними закладами технічно-культурної і професійно-підготовчими. Вищі педагогічнішколи готують учнів до фундаментальних або прикладних досліджень, викладання в університетахі класах підготовки до вищих та середніх шкіл, до служби в державних і місцевихадміністративних структурах або підприємствах. Вищі педагогічні школи мають багатодослідницьких центрів. Студенти без обмеження допускаються до вступних іспитів відповіднодо встановлених умов. Підготовка природничих наук проводиться постбакалаврськихкласах ліцеїв: вища і спеціальна математика, загальна підготовка за програмою іспитіввищих природознавчих шкіл включаючи сільськогосподарські школи. З філології навчаннятакож проводяться в постбакалаврських класах ліцеїв вищої філології і першого вищогокласу, що діляться на три категорії:
- класи з підготовки до вищоїпедагогічної школи (ВПШ) з класичних мов;
- класи з підготовки ВПШ Фонтене-СенКлу з сучасних мов;
- класи з підготовки до ВПШз гуманітарних наук.
Перед тим як бути допущенимдо конкурсу, французькі студенти повинні підписати забов’язання залишитися протчгом10років на державній службі, у системах адміністративно-територіальних одиниць, вїх суспільних установах або на державних підприємствах. Підчас перебування в школівони проходять навчання в магістратах, що дає змогу одержати найбільшу ступінь ліценціата,магістра і диплом про розширену освіту, що є підготовкою до науково-дослідницькоїроботи. Значна кількість студентів здають іспити на ступінь “агреже”, що дає допускдо викладання в ліцеях [9, с.98-105].
Навчання у Вищій педагогічноїшколі триває 4 роки, протягом яких студенти одержують зарплату і вважаються службовцями-стажистами.Під час навчання студенти проводять одне або декілька стажування за рубежем (тривалістьстажування не може перевищувати 2 роки).
ВИСНОВОК: Французькій системі вищоїосвіти характерна велика різноманітність навчальних закладів з міцними традиціями,здатних, насамперед, чітко орієнтуватися при підготовці фахівців на вимоги сьогодення.
2. Огляд сучасної французької системиосвіти
Сучасна система французькоїосвіти складалася протягом останніх двох сторіч та вважається однією із самих передовиху світі. Основні її особливості — перевага державних навчальних закладів і безкоштовністьнавчання для всіх, включаючи іноземців (правда, університети стягують зі студентівномінальну плату). Ще одна особливість — це практично однакова якість навчання як у столиці,так і у провінції.
За останніми даними, числошколярів і студентів у Франції перевищило 15 млн. осіб і склало чверть населеннякраїни. У країні близько 7 тис. коледжів, 2600 ліцеїв. На потреби освіти щорічновитрачається 21% державного бюджету. Система освіти — найбільший роботодавець Франції:у ній зайнято більше половини державних службовців [9, с.98-105].
Французька освітня системамає яскраво виражену національну специфіку. У цій країні своя система дипломів тавчених ступенів, особливий розподіл на цикли. І особливе відношення до дипломівдержавних навчальних закладів: вони, як правило, цінуються набагато вище, ніж дипломиприватних шкіл та університетів.
Зараз Франція посідає третємісце у світі з прийому учнів-іноземців. Навчання кожного такого студента обходитьсяскарбниці в 35 тис. франків на рік, іноземних студентів зараховують у державні навчальнізаклади на тих же умовах, що й власних.
Сучасний стан системи освітиФранції
Вивчення шляхів розвитку освітньоїсистеми Франції свідчить про те, що перші навчальні заклади відносяться до римськогоперіоду, деякі вищі освітні заклади існували ще в кінці першого тисячоліття, алелише Паризький університет надовго став зразком для всієї Європи в організації вищогонавчання
Довга низка бурхливих історичнихподій зумовила виняткову складність системи вищої освіти Франції, де університетинайвищого ґатунку з десятками тисяч студентів об'єднуються з мікроскопічними закладами,потоки багаторічного відбору талановитих учнів на основі відомого принципу меритократизмузі вступом в елітні вищи школи через надвисокі конкурсні бар'єри мирно співіснуютьз абсолютно вільним записом на більшість факультетів численних університетів. «Студентськареволюція» кінця 60-х років з епіцентром у Сорбонні призвела до істотного реформуваннянасамперед університетів, що визначило головні риси сучасної вищої освіти країни.
Система сучасної освіти Франціївважається однією з найбільш привабливих для багатьох країн у силу своєї ефективності,що доведена багатьма роками її існування. Ця система багатоступенева та складна.Давайте проаналізуємо основні ступені французької системи освіти на сучасному етапірозвитку країни [9, с.98-105].
Детально описати французьківищі заклади освіти — непроста справа, бо кількість їх видів набагато більше, ніжв інших країнах. У довідниках Європейського Союзу вказуються адреси аж 1877! Цепояснюється тим, що в переліку зазначено заклади, які в інших країнах входять досистеми середньої освіти, наприклад, багато сотень шкіл та училищ професійного навчання(технічні, медсестер тощо) переважно з двохрічними програмами.
До «справжньої» вищої освітизі вступом після отримання повної середньої в тому ж 1992 р. відносилося 78 університетів,453 переважно монодисциплінарних вищих закладів освіти з невеликим (кілька сотень)контингентом студентів [10, с.11-15].
Університети є об'єднанням«одиниць (відділень) підготовки та пошуків» з основних дисциплін на чолі з обранимидиректорами, а також більш звичних нам інститутів і шкіл (технологічних, політичнихчи юридичних студій, професіоналізованих, підготовки вчителів, загальної адміністраціїчи менеджменту, туризму, зв'язку, преси, соціального й економічного розвитку, міжнароднихвідносин і багато інших). Не дивно, що одні лише університети присуджують понад десять різнихкваліфікацій.
У Франції частина вищої освітипрактично повністю відкрита (це переважно університети) і вступ майже зводитьсядо простого запису на навчання шляхом сплачування символічної суми на витрати канцелярії,інша — «закрита» (домінують неуніверситетські заклади), бо прийом ведеться із сувороюселекцією при кількох претендентах на одне місце. Селекційна частина натомість гарантуєроботу після отримання диплома. Навчаючись в останньому класі ліцею («терміналі»),учень може звернутись до його ради з проханням на основі досьє вирішити питаннявступу в такі види закладів із селективним зарахуванням:
Підготовчі класи, які інтенсивно готують довступу через жорсткий конкурс у вищі школи Франції; [10, с.11-15]
Університетський Технологічний Університетдля отриманнячерез два роки технологічного диплома, що є насамперед професійною та вигідною дляуспіху на ринку праці кваліфікацією;
Секцію вищих техників із виходом через два рокина посвідчення «вищого техніка»;
Спеціалшзовану (вищу) профшколу.
У разі відхилення проханняучень швидше за все опиниться в одному з десятків університетів. Для запису до університетунеобхідно мати документ про середню освіту (12 чи 13 років навчання), який у Франціїмає назву «бакалаврат» (усі називають його просто «бак») і отримується після складаннякомплексу випускних іспитів, що проводяться одночасно по всій країні так, що списуванняпрактично виключене. Незалежність цих іспитів від ліцеїв дає змогу досить об'єктивнопорівнювати між собою заклади середньої освіти. Дані про ці іспити (включаючи йрезультати учнів) оприлюднюються у пресі. Оскільки останніми роками заклади середньоїосвіти досить спеціалізовані, то «баки» мають варіанти, які дають доступ лише навідділення за профілем.
Особи без бакалаврату можутьотримати перепустку у вищі заклади шляхом складання іспитів на диплом доступу довищої школи (DAEU), який визнається еквівалентним замінником. DAEU має лише двіверсії: А — гуманітарну, В — природничі й інші спеціальності.
У вищі школи, які готуютьдержслужбовців і гарантують випускникам постійне місце праці, даючи освіту дужевисокого ґатунку, вступають за конкурсом після дворічних післяшкільних підготовчих(репетиторських) класів, програми та вимоги яких вище, ніж на двох курсах університетів.Вступ у ці класи теж селекційний і лише за рекомендаціями шкіл і ліцеїв. У випадкуневдачі під час вступу у вищі школи випускники підготовчих класів вільно продовжуютьнавчання відразу на третьому курсі університетів (за профілем). Громадськість Франціївважає вищі школи з їх кореневою системою підготовчих класів кращим досягненнямнаціональної системи освіти [10, с.11-15].
Усе ж абсолютна більшістьабітурієнтів із «баками» записується в широко відкриті університети. Із регіонуПарижа поширюється практика введення учнями даних про себе та бажані заклади освітив комп'ютерний банк, який після отримання всіх замовлень і врахування безлічі параметріввидає свій присуд (оскаржень не буває) про місце навчання у вищих закладах освіти.
Академічний рік має два семестри,розпочинається у вересні та закінчується червнем. До літніх канікул додаються двотижневіперерви на Різдво й Великдень, інколи ще тиждень у лютому між семестрами. Дати залежатьвід вищих закладів освіти та щороку змінюються. Заняття проводяться традиційнимспособом, але наголошується на самостійній роботі студентів, для якої створені прекрасніумови (бібліотеки, бази даних, комп'ютеризовані робочі місця для студентів тощо).Серйозні дисципліни закінчуються іспитами. Шкала оцінок досить своєрідна: від 20(найвища) до 0 (найнижча): 16-19 — дуже добре й відмінно, 14-15 — добре, 12-13 — досить добре, 10-11 — задовільно (прохідні бали), нижче 10 — незадовільно.
Більшість вищих навчальнихзакладів організує багато вільних і платних лекційних курсів актуального змістудля дорослих. Поряд із вечірнім навчанням є й дистанційне (понад 30000 студентіву 23-х університетах і Національному центрі заочної освіти), а також специфічніформи фахової підготовки в таборах чи майстернях різної тривалості влітку чи у вечірнійчас під егідою Національної консерваторії мистецтв і ремесла. Наполегливість у виконанніпрограм цих таборів може призвести аж до отримання диплома інженера.
Цікавою особливістю Франціїє поширеність «вільних слухачів» — дорослих осіб, які за символічну плату (за користуваннябібліотеками, лабораторіями тощо) можуть відвідувати за власним бажанням академічніпрограми університетів, але без права складати іспити й отримувати диплом про вищуосвіту. Навчання у вищих закладах освіти Франції організовується за трьома стадіями- циклами. Перший триває два роки, упродовж яких аж 54 % всього контингенту університетівнабувають загальну вищу освіту, уточнюють фахову орієнтацію й отримують першу академічнукваліфікацію (проміжний диплом DEUG). Другий цикл є циклом поглиблення та фаховоїпідготовки (2-3 роки) й сам підрозділяється на дві стадії з видачею «лісанс» і «метріз».Третій цикл дуже спеціалізований і готує до початку серйозних наукових досліджень.Прийом на нього за конкурсом, тривалість навчання — рік. Конкурсний також вступна докторські стадії, які завершуються захистом дисертації й отриманням кваліфікації«доктор» [10,с.11-15].
Викладачі поділяються на трикатегорії: професори (еквівалент наших професорів і доцентів), лектори й асистенти.Хоч середня зарплата викладацького персоналу нижча, ніж у колег з аналогічними дипломамиу промисловості, цей вид праці є привабливим через помірні навчальні навантаженняв поєднанні з високим рівнем академічної свободи та соціальної захищеності. Прийомконкурсний, бо кількість претендентів перевищує кількість вакантних місць. Законвизначає тривалість робочого тижня викладача у 39 годин. За рік має набратися 128год. лекцій або 192 год. семінарських занять чи 228 год. керування лабораторнимироботами.
Кваліфікаційна система вищихзакладів освіти Франції досить складна. Усі види кваліфікацій розподіляються надві групи, що пов'язані з коротко- та довгостроковим навчанням.
«КОРОТКІ» програми тривають переважно два, зрідка- три роки та приводять до професіональних кваліфікацій, які дають право праці упромисловості, торгівлі й у секторі послуг. Цей напрям вищої освіти вибирають 30% усів володарів шкільних бакалавратів. Є чотири головних види програм короткогонавчання:
програми університетськихтехнологічних інститутів (IUT) у 19-ти окремих профілях (дисциплінах) із тривалістюдва роки та присудженням університетського диплома з технології (DUT), що дає змогупотрапити на керівні посади нижчого й середнього рівня. DUT популярний, і кількістькандидатів до IUT часто в багато разів перевищує кількість місць, що приводить до селекційного вступу;
програми секцій вищих техніків(STS), що тривають переважно два роки та даються в частині ліцеїв з післясереднімипрофесійними програмами, схожими на щойно описані програми IUT, але такими, що відзначаютьсявищою спеціалізацією та присудженням диплома вищого техніка (brevet de techniciensuperieur). Звуженість його фахового змісту стає серйозним недоліком у випадку вимушеноїзміни заняття, тому STS менш популярні, ніж варіант університетських інститутів.У багатьох країнах аналоги STS не відносяться до вищої освіти [10, с.11-15];
другим варіантом короткоїуніверситетської є дворічна й високоспеціалізована програма, що завершується дипломомпро університетську наукову та технологічну освіту (DEUST), який також виводитьна ринок праці й сервіс чи індустрію;
триваліші (до чотирьох роківвключно) програми підготовки санітарного й іншого медичного персоналу нижчої тасередньої кваліфікації у спеціалізованих школах системи міністерства охорони здоров'я.Вони користуються успіхом і тому вступ на ці програми конкурсний.
«ДОВГІ» програми пропонують університети чиінші вищі заклади освіти високого рівня. На них ідуть 68 % володарів бакалавратів(із них 10 % роблять це через посередництво підготовчих класів).
Цю групу закладів можна класифікуватитак: а) університети; б) інститути політичних студій; в) вищі школи кількох типів;г) вищі нормальні школи; д) школи мистецтва й архітектури.
Університети навчають за трьомациклами (2 + 2 + 1). Перший передбачає два роки викладання загальних основ і базовихдисциплін вибраного профілю та приводить до диплома загальної університетської освіти(DEUG) — проміжного документа з чисто академічним змістом. Студенти медичних фахівмають високий бар'єр іспитів у момент переходу з першого на другий курс, у рештиспеціальностей такої суворості немає.
Другий цикл триває два читри роки й сам підрозділяється на дві частини, перша з яких видає лісанс, друга- метріз. Така черговість притаманна не всім фаховим профілям. Навчання на другомуциклі поглиблене та спеціалізоване. Дипломи мають академічний і професійний компоненти.Така чіткість порушується нововведеними професіоналізованими університетськими інститутами(IUPs), які набирають студентів після першого курсу, досить інтенсивно вчать трироки та після кожного з них послідовно видають тим, хто утримається, посвідчення:DEUG, лісанс, а в кінці — метріз. Володарів останніх уважно переглядає комісія длявшанування кращих званням «головного інженера» (чи магістра-інженера) [10, с.11-15].
Третій цикл у першомуваріанті за рік вузькофахового навчання видає диплом із вищої спеціалізованої освіти(DESS), у другому — за1-2 роки ширшого навчання готує до наукової роботи, присуджує диплом поглибленогонавчання та видає перепустку на докторські стадії й захист дисертації. Багатоваріантнаситуація й зі стадіями після третього циклу. Після років аспірантури звичного намуніверситетського типу можна захистити дисертацію та стати доктором наук, потімще попрацювати й отримати абілітацію для керівництва науковими дослідженнями.
Сенс зусиль — підвищення шансівна конкурсне заміщення місць університетських професорів. Інженери з хорошими дипломамиз 1993 р. отримали змогу навчатись на програмах, аналогічних аспірантурі з класичнихспеціальностей, бо можуть за два роки навчання та досліджень у наукових центрахвідповідного профілю отримати диплом із технологічних досліджень (DRT). Навчаннятакож поділяється на три цикли, але істотніші не вони, а просто роки навчання. Першийрік навчання дуже «змагальний», після нього контингент студентів істотно зменшується.
Інститути політичних студійкількісно малі та призначені для підготовки адміністраторів широкого профілю дляучасті в конкурсному заміщенні місць у державних структурах. Вступ конкурсний, основнапрограма триває три роки, можна також іще 1-2 роки повчитись на третьому циклі йотримати диплом вищого рівня. Вищі школи наукових і технічних профілів належатькільком міністерствам, мають трирічні програми та присуджують дипломи інженерів. Вступ конкурсний і лише після попереднього дворічного навчання в підготовчих класахз дуже інтенсивним і глибоким вивченням математики та фізики. Вищі школи з комерціїй управління — приватні і для вступу вимагають попереднього дворічного підготовчогонавчання у спеціалізованих закладах вищої комерційної освіти (НЕС). [4, с.66-67]
Вищі нормальні школи (усьогоїх чотири) мають добру славу як кращі заклади підготовки викладачів ліцеїв і післясередніхзакладів освіти. Вступ дуже селективний із попереднім успішним закінченням дворічнихпідготовчих класів відповідного профілю, потрапити куди теж можна лише після селекціївпродовж навчання в колежі й ліцеї. Навчання триває переважно чотири роки; випускникиотримують сертифікат здатності до викладання (CAPES), що може доповнюватись додатковимпрофіспитом (агрегація — aggrégation), складання якого дуже добревпливає на підвищення зарплати та кар'єру. За умови доступу випускники мусять неменше десяти років провести в державному секторі освіти, проти чого вони й не заперечують- усі чотири роки навчання стипендія істотно перевищує мінімальну зарплату у промисловостій надалі теж залишається привабливою.
Школи мистецтв та архітектури(підпорядковані міністерству культури) мають дуже селективний доступ і тривалістьнавчання від трьох до п'яти років. Перші мають одноциклові програми та видають національнідипломи. Навчання у школах архітектури поділяється на два цикли, кожний з яких маєокремий незалежний диплом: після двох років — базового навчання з архітектури (DEFA),а потім ще через три — звання дипломованого урядом архітектора (DPLG).
На основі наукового дослідженнябули виявлені такі переваги в системі освіти Франції в порівнянні з іншими європейськимикраїнами:
Рекордне серед розвиненихкраїн охоплення дітей дошкільним вихованням і одна з кращих у світі систем підготовкидо обов'язкового навчання.
Дуже мала участь населенняв оплаті освіти та всіх інших форм послуг із набуття знань і підвищення кваліфікації.
Відносно «дешева» вища освіта,яка одночасно відзначається визнано високим рівнем знань і вмінь випускників вищихзакладів освіти практично всіх типів.
Висока централізація управліннята фінансування освіти зі створенням на державні кошти системи структур та об'єднаньдля залучення громадськості й фахових асоціацій до вироблення освітньої політикита вирішення складних проблем поточної діяльності закладів освіти.
Наявність системи передбаченняпопиту на ринку праці та використання її даних у заходах із професійного скеровуваннявипускників колежів чи інших закладів освіти.
Висока якість навчання у школах,яка досягається цілим комплексом заходів, зокрема ефективною диференціацією заключноїстадії середньої освіти та системою поточного й заключного контролю роботи учніві вчителів.
Належна підготовка й оплатавчителів і викладачів, побудова системи стимуляції до самовдосконалення й розширенняфахових знань і можливостей.
Створення складної та багатостадійноїсистеми підтримки здібних до освіти та праці учнів, вирішення долі учня на основілише його позитивних рис та ознак, збереження елітарної структури підготовчих класів(які почасти визначають високі вимоги до навчання на рівні ліцеїв) і вищих шкіліз дуже суворим (але справедливим) відбором кандидатів на всіх стадіях [4, с.66-67].
Майже ідеальна реалізаціяпринципів прав особи та рівного доступу до всіх стадій освіти, зокрема шляхом безконкурсногодоступу до університетів і безоплатного навчання в них. Одним із наслідків цьогоє те, що Франція — один зі світових лідерів за кількістю студентів-іноземців.
Цивілізоване регулювання тадержавна підтримка діяльності приватних закладів освіти як засобу здешевлення навчанняй розширення свободи вибору для молоді.2.1 Школи Франції
Початкова освіта у Франціїє обов'язковою і безкоштовною. Більшість дітей уже з 2-3 років відвідують так звані«материнські школи» (ecoles matemelles), у яких педагоги й психологи 3-4роки готують їх до школи.
У школу діти йдуть у віці6 років. Прийнята у Франції система шкільної освіти розділена на три блоки: початковашкола (5 років навчання), коледж (4 роки), ліцей (2-3 роки). Обов'язковими є першідва.
Ліцей — завершальна ланкасистеми середньої освіти й одночасно перехідний щабель до вищої освіти. Головнихвідмінностей французького ліцею від української середньої школи два. По-перше, нацьому етапі починається спеціалізація, а по-друге, атестат про середню освіту (baccalaure-at,або скорочено ВАС) одержують далеко не всі учні ліцеїв, а тільки в середньому 80%.При цьому дітей іноземців, що не проживають у Франції постійно, приймають на загальнихзасадах не тільки в приватні, але й у державні ліцеї [4, с.66-67].
Для вступу у французьку школунеобхідно написати її керівництву так званий мотиваційний лист. Якщо викладені вньому причини вважатимуть переконливими, дитину викличуть до школи для співбесідита тестування з мови й основних предметів шкільної програми. У державних школахнавчання безкоштовне, але за проживання й харчування, звичайно, прийдеться платити.Дешевше всього влаштувати дитини в школу, де є інтернат, — тоді витрати за рік складутьприблизно 1 тис. євро (EUR). Навчання в приватній школі обійдеться дорожче — близько15,2 тис. EUR.
Ліцеї існують двох типів:загальної та професійної освіти. У ліцеях загальної освіти, які відкривають шляху вищі навчальні заклади Франції, строк навчання — три роки. Відповідно до обраноїспеціалізації ліцеїсти здають випускні іспити. Атестат про середню освіту (ВАС)має три різновиди: з орієнтацією на літературу (L), природничі науки (S) або економіку(ES). Другий напрямок має більш вузьку спеціалізацію: природничі науки й технологіїсфери послуг (STT), природничі науки й промислові технології (STI), природничі наукий лабораторні технології (STL) та медико-соціальні науки (SMS).2.2 Коледжі Франції
Коледжів, тобто середніх професійнихнавчальних закладів як таких у Франції не існує. Коледжем тут називають II щабельсередньої школи. Для людини, що не ставить своєю метою одержати вищу освіту, є підходящийшлях — ліцей професійної освіти, аналог ПТУ. За 2-3 роки навчання тут можна одержатибудь-яку робочу спеціальність. Після здачі випускного іспиту учні, як правило, ідутьпрацювати на підприємства промисловості або сфери послуг. Є й інший шлях — післязакінчення коллежа вступити в один із центрів професійно-трудового навчання й одержатисертифікат, що дозволяє працювати за спеціальністю. У Франції не існує суворої граніміж середньою спеціальною і вищою освітою: перша служить сходинкою для другої [4,с.66-67].2.3 Університети Франції
В системі вищої освіти немаєтакої спеціальності, яку не можна було б одержати в одному з навчальних закладівФранції. Кожен десятий студент, що одержує вищу освіту на французькій землі, — іноземець.Університетська освіта ділиться на три цикли, по закінченню кожного з яких студентодержує відповідний диплом.
Перший цикл розрахований надва роки та завершується іспитом на одержання диплома про загальну (DEUG) або науково-технічну(DEUST) університетську освіту. Багато хто зупиняються саме на цьому щаблі, оскількитакий документ дає можливість знайти непогану роботу.
Другий цикл також складаєтьсяіз двох-трьох років навчання. По закінченні першого року видається диплом ліценціата, а наступний закінчується одержаннямдиплома магістра.
Нарешті, протягом третьогоциклу поглиблено вивчається обрана спеціальність, він супроводжується самостійноюнауковою працею, тему якої претенденти зобов'язані сформулювати до вступу на програму.При успішному закінченні цього етапу видається диплом про спеціальну вищу освіту(DESS) або поглиблену освіту (DEA).
У Франції налічується 80 університетів і близько 300 вищих шкіл. ФранцузькіВНЗ відрізняються розмірами, але в цілому, незалежно від місця розташування, гарантуютьвисоку якість освіти. Для невеликих університетів характерне різноманіття дисципліні велика кількість студентів першого циклу навчання. Університети великих провінційнихміст — Лілля, Тулузи, Ліона, Екс-ан-Провайса, Бордоіль, Гренобля — як правило, відрізняютьсябільш вузькою спеціалізацією, у них більше студентів другого й третього циклів.Нарешті, у Паризькому окрузі, де зосереджена чверть всіх французьких студентів,можна знайти практично все що завгодно — будь-який факультет, будь-яку програму,будь-яку спеціалізацію [4, с.66-67].
Офіційних рейтингів навчальнихзакладів у Франції не існує, але можна говорити про сформовані репутації. Так, уСтрасбурзькому університеті, як вважається, кращий у Франції факультет німецькоїмови, а, наприклад, в університеті Монпелье особливо добре поставлена справа нафакультетах природничих наук і медицини. Серед флагманів бізнес-освіти називаютьВищу комерційну школу, Вищу школу економічних і комерційних наук, Паризьку вищукомерційну школу та деякі інші.
Принципової різниці між університетамий вищими школами не існує, мова може йти скоріше про історично сформовані типи.Диплом випускника однієї з вищих шкіл за престижем іноді цінується вище, ніж дипломуніверситету. Перші з них були створені ще до Французької революції: Гірська школа- в 1783 році. Королівська школа місто- і шляхобудування — роком пізніше. Як правило,шлях у великий бізнес і велику політику лежить саме через них. Найбільш відомимиє Еколь Нормаль, Вища агрономічна школа, Вища комерційна школа, Політехнічна школа, Центральна школа цивільнихінженерів, Військова загальновійськова школа, Національна школа адміністрації. Правда,вступити туди іноземцеві дуже складно — кожна справа розглядається в індивідуальномупорядку, часті відмови. Найкращі шанси — у власників атестата ВАС, однак навітьїм потрібно буде ще один-два роки займатися в спеціальних підготовчих класах, витримавшинайжорстокіший конкурс.
Вступ у французькі навчальнізаклади — процес досить складний. Рішення про визнання рівня отриманої вами в Україніосвіти еквівалентним необхідному в кожному конкретному випадку приймає керівництвоуніверситету.
Шляхів вступу у французькіВНЗ небагато. Перший — найпростіший з формальної точки зору — полягає в тому, щободержати французький ВАС — атестат бакалавра. Цей документ — стовідсотковий пропускв університет, але, на жаль,одержати його можна, тільки здавши екзамен після закінчення французького ліцею тапоказавши при цьому гарний результат. Тому цей шлях при всій його простоті найлегшимне назвеш [14, с.55-57].
Є й інші варіанти.Людині, що твердо знає, у якому саме французькому ВНЗ вона хоче вчитися, найкращеспробувати направити лист у приймальну комісію цього ВНЗ, викласти причини, що спонукалийого зупинити свій вибір саме на цьому навчальному закладі, і, зрозуміло, розповістипро себе. Шансиодержати позитивну відповідь набагато зростають у тих, хто провчився рік або двав українському ВНЗ та готовий принести їх у жертву, погоджуючись знову стати першокурсником,тільки тепер уже французьким.
Те ж саме можна зробити запосередництвом Французького культурного центру. Одержавши в офісі центра бланк заяви,її варто заповнити й разом із завіреним перекладом на французьку мову свідоцтвапро народження, атестата про середню освіту, а для студентів — ще й транскрипту(переліку прослуханих у ВНЗ курсів з оцінкою за кожний) здати співробітникам центра.
Якщо ваша кандидатура у Франціїсподобається, вам надішлють запрошення на здачу тесту з французької мови DALF (Diplomeapprofondi de langue francaise). При цьому, щоб вас допустили до іспиту на одержанняDALF, попередньо варто здати ще один, менш важкий, іспит та одержати Диплом провивчення французької мови (DELF) [14, с.55-57].
При багатьох університетахдіють підготовчі курси для іноземців, на які приймають і українських випускниківсередніх шкіл. Головний наголос у програмах робиться на оволодіння французькою мовою.Кожний, хто витримає екзамен після закінчення курсів, стає студентом даного ВНЗ.В останні кілька років у багатьох вищих навчальних закладах, особливо приватних,з'явилися магістерські програми англійською мовою. Вони орієнтовані на іноземціві розраховані на 1-2 роки навчання. На них приймаються випускники українських ВНЗ,що володіють англійською мовою. Щоб вступити на них, потрібно надати диплом та академічнудовідку про прослухані курси й отримані оцінки, а також результат тесту TOEFL (550-700балів) або IELTS (6,0-7,0 балів). Іноді екзамен з англійської влаштовує сама школа.Навчання на таких програмах платне.2.4 Мовні школи Франції
Шкіл і курсів, що спеціалізуютьсяна викладанні французької мови як іноземної, у Франції безліч. Короткострокові курсидля вдосконалювання розмовної практики легко знайти практично в будь-якому великомумісті країни.
Заняття ведуть носії мови,а в основу навчання покладений комунікативний метод. Основний наголос на заняттях робиться на формування,розвиток й удосконалювання навичок розмовної мови, велика увага приділяється вимовій граматиці. Спеціально розроблені програми, адаптовані для дітей. Програма навчаннядля іноземців звичайно базується на курсі сучасної французької мови «Нове безмеж». При зарахуванні всі студенти проходять тестування для визначення рівняїхніх знань.
Навчання мови зазвичай сполучається з елементамизнайомства із французькою культурою й традиціями. Крім уроків, школи організуютьобговорення тем, присвячених історії, традиціям і сучасному життю Франції, а такожрізні екскурсії. Як правило, у кожному навчальному закладі є центр для самостійноїроботи, що включає бібліотеку, комп'ютери з доступом в Інтернет, устаткування дляроботи з аудіо- і відеокурсами [14, с.55-57].
Серед найвідоміших — курсиНавчального центра «Альянс франсез» (Alliance francaise), що пропонуєсерйозні програми на будь-який смак. Відділення центру, крім Парижа, діють у Руані,Ліоні, Тулузі, Діжоні, Ніцці, Монпельє, Вандомі та за кордоном.
ВИСНОВОК: Освітня система Франції довеласвою ефективність. Так, представники багатьох країн їдуть учитися саме сюди. Багатоурядів країн, що розвиваються, вибирають при створенні своїх національних освітніхсистем як зразок французьку систему освіти та підготовки спеціалістів усіх секторівекономіки.
Висновки
Отже, університети Франціїне знаходяться на вершині освітньої піраміди. Лідерські позиції тут займають великішколи, що забезпечують підготовку спеціалістів для сфери бізнесу, державного управліннята інженерії. Вони надають високий рівень освіти і до вступних іспитів до цих закладівдопускають лише тих, хто успішно завершив перший освітній курс в університеті.
Структура вищої освіти, системавикладання, заснована на абсолютному і нероздільному впливі кожного завідувача кафедри,абсолютне розмежування факультетів, повний відрив наукових досліджень від процесунавчання, мінімальне представництво серед студентів дітей трудящих — все це привелодо кризи.
В кожному університеті викладаєтьсябагато дисциплін, але є необхідність тісної координації навчально-дослідних об'єднаньдля розв'язання комплексних наукових задач і здійснення комплексної (міждисциплінарної)підготовки студентів. Традиційні факультети, зовсім відокремлені один від одного,такої можливості не надають. Згадаємо, що в США теж практикується міждисциплінарнапідготовка студентів. Зрештою це пов'язано з більшим втіленням в наукову практикуметодології системного підходу, що передбачає комплексні міждисциплінарні дослідження.
Крім університетів, французькасистема вищої освіти включає великі школи і великі заклади вищої освіти. Створенняцих шкіл у ХІХст. було пов'язане з необхідністю готувати кадри більш вузької спеціалізації,ніж університетські заклади. які до 1795р. були єдиним типом вищих навчальних закладніу Франції. В наш час переважна частина великих шкіл підпорядковується міністерствународної освіти. Серед великих шкіл можна виділити, зокрема, п'ять нормальних шкіл,які готують учителів для системи середньої освіти, школу хартій, школу мистецтві ремесел, різні види інженерної школи.
Університети готують дипломованихспеціалістів більш широкого профілю, великі школи — більш вузького.
Роблячи висновок,великі закладивищої освітидослідницькимицентрами і центрами по розповсюдженню наукових знань. Як правило, у них професоривикладають лекції за вільними програмами, орієнтованими на їх власні наукові інтереси.Замість студентів ці школи відвідують слухачі, які отримують після навчання не офіційнідипломи, а лише посвідчення про те, щовони прослухали ті чи інші курси. Деякі великі заклади (наприклад, Французький коледж,Національний музей природничої історії (природи), обсерваторія фізики земної куліта ін.) приваблюють досить відомих вчених, користуються великим науковим авторитетом,проте не є вищими навчальними закладами у звичайному розумінні. Отже, основна масастудентів навчається в університетах.
В умовах переходу до єдиноготипу навчальних педагогічних закладів для шкіл всіх ступенів — дворічних інститутівпідготовки вчителів на базі трирічної університетської освіти — у Франції йде активнийпроцес оновлення змісту професійно-педагогічної підготовки майбутнього вчителя початковоїшколи в контексті сучасних концепцій педагогічної освіти, нових підходів до навчальнихпланів і програм. Одними з перших ознак цього оновлення можна вважати введення впсихолого-педагогічну підготовку всіх майбутніх вчителів (початкової і середньоїшколи) обов'язкового для вивчення курсу «Європейський вимір».
Список використаноїлітератури
1.Витвер И.А., Слука А.Е. Франция. М.,2003., — 411 с.
2.Витвер И.А., Слука А.Е., Черников Г.П.Современная Франция. М., 2003, — 306 с.
3.Егоров Г.Г. журнал для педагогів“Історія у школі” ст.” Система освіти у Франції” 2001р. – 104 с.
4.Журавлев В. Й. Педагогика в системе науко человеке. — М., 1990. – 201 с.
5.Зязюн Л.П. журнал для педагогів“Початкова школа” ст. “Початкова школа Франції XXIст.”2002р. – 96 с.
6.История Франции, тт. 1-3. М., 2004., — 523 с.
7.Історія світової культури / За ред.Л.Т.Левчук. – Київ: “Либідь”, 2004., — 563 с.
8.Кенигсбергер Г. «Средневековая Европа».-- М.: Весь Мир, 2001. — 374 с.
9.Ле Гофф Ж. «Рождение Европы»-- СПб.:Alexandria, 2007. — 398 с.
10.Малькова З.А. Вульфсон Б.Л. Современнаяшкола и педагогика в капиталистических странах. — М., 2003 г. — 255 с.
11.Мартонн Э. Физическая географияФранции. М., 2001, – 563 с.
12.Никандров Н.Д… Современная высшаяшкола капиталистических стран. — М., 2006 г. – 322 с.
13.Освіта Франції. Збірник статтей. – К.,1999. – 258 с.
14.Сергеева Н.Б. Впечатления о современнойнемецкой школе. -Журнал «Педагогика», 2003, № 2.
15.Сластенин В. А., Исаев И.Ф., Мищенко А.Й., Шиянов Е. Н. Педагогика.— М., 2004. – 206 с.
16.Смирнов В.П. Новейшая история Франции.М., 2007., — 633 с.
17.Смірнов С.І. Освіта закордоном. –Харків, 2003. – 255 с.
18.Стельмахович М. Г. Народна педагогіка.— К., 2005, — 306 с.
19.Шевченко А.І. журнал для педагогів “Рідна школа” ст.” Освіта у Франції” 2001р. – 133 с.
20.Шевченко А.І. Освіта у Франції //Журнал для педагогів “Рідна школа”, 2001 р. – 75 с.