РЕФЕРАТ
З української літератури
На тему:
Т.Г. Шевченко — українськийпоет
Виконала
Учениця 7-А класу
Лавриненко Поліна
План
1. Біографія
1.1 Дитинство
1.2 Перша подорож Україною
1.3 Друга подорож Україною
1.4 Перший арешт
1.5 Третя подорож Україною
1.6 Кохання Тараса ГригоровичаШевченка
1.7 Смерть і перепоховання
2. Аналіз творчості
1. Біографія
1.1 Дитинство
Шевченконародився у селі Моринці Київської губернії, в родині селянина-кріпака. Рановтративши матір, а потім і батька, він з дитинства зазнав багато горя ізнущань. Працюючи і навчаючись у дяків, Шевченко ознайомився з деякими творамиукраїнської літератури, а відчуваючи великий потяг до малювання, уже тоді робивперші спроби розпочати навчання у маляра. Коли Шевченкові минуло 14 років, йогозробили дворовим слугою поміщика П. Енгельгардта в маєтку Вільшані. З осені1828 року до початку 1831 року Шевченко побував зі своїм паном у Вільні, де,можливо, відвідував лекції малювання у професора Віленського Університету Й.Рустемаса. У Вільні Шевченко був очевидцем революційних подій і міг читати патріотичніпрокламації повстанців. З цього періоду зберігся малюнок Шевченка «Погруддяжінки», що свідчить про майже професійне володіння олівцем.
Переїхавши доПетербурга в 1831 році, Енгельгардт взяв із собою Шевченка, а щоб матидворового маляра, віддав його в науку на 4 роки до живописця В. Ширяєва.Ночами, у вільний від роботи час, Шевченко ходив до Літнього саду, змальовувавстатуї, тоді ж уперше почав писати вірші. Улітку 1836 він познайомився зі своїмземляком — художником І. Сошенком, а через нього з Є. Гребінкою, В.Григоровичем і О. Венеціановим, які разом із К. Брюлловим та В. Жуковськимнавесні 1838 викупили молодого поета з кріпацтва. Перед Шевченком відчинилисядвері в широкий світ науки й мистецтва. Оформившись студентом Академіїмистецтв, Шевченко став улюбленим учнем Брюллова. Бувши вже неабиякимпортретистом, він опанував також мистецтво гравюри й виявив видатні здібностіяк графік та ілюстратор.
Воднораз Шевченконаполегливо працював над поповненням своєї освіти, жадібно читав твори класиківсвітової літератури й захоплювався історією та філософією. Під враженням вісткипро смерть автора «Енеїди» Шевченко написав вірш «На вічну пам'ятьКотляревському», який разом із чотирма іншими його поезіями побачив світ вальманасі Гребінки «Ластівка» (1841). Першу збірку своїх поетичних творівШевченко видав 1840 під назвою «Кобзар». До неї ввійшли 8 поезій: «Думи мої»,«Перебендя», «Катерина», «Тополя», «Думка», «До Основ'яненка», «Іван Підкова»,«Тарасова ніч». Окремими виданнями вийшли поеми «Гайдамаки» (1841) та «Гамалія»(1844).
Вірші Шевченкасправили на українське суспільство велике враження, проте російська богемазагалом негативно поставилася до молодого поета, звинувативши його головнимчином у тому, що він пише «мужицькою мовою». Улітку 1842, використавши сюжетпоеми «Катерина», Шевченко намалював олійними фарбами однойменну картину, якастала одним з найпопулярніших творів українського живопису.
1.2 Першаподорож Україною
Шевченко тричіприїздив в Україну. 1843 побував у Києві, де познайомився з М. Максимовичем таП. Кулішем, і на Полтавщині відвідав Є. Гребінку та родину Рєпніних. Тоді жпобачився з закріпаченою ріднею. Під впливом баченого і пережитого на УкраїніШевченко написав вірш «Розрита могила», у якому висловив гнівний осуд поневоленняукраїнського народу царською Росією. Під час цієї першої подорожі Шевченкозадумав видати серію малюнків «Живописна Україна». Цей задум він почавздійснювати після повернення до Петербурга, у лютому 1844. Перші 6 офортівцього циклу вийшли друком у листопаді того ж року під назвою «ЧигиринськийКобзар». Вийшов 1844 передрук першого видання «Кобзаря» з додатком поеми«Гайдамаки». Того ж року Шевченко написав гостро політичну поему «Сон» («Увсякого своя доля»), ставши на шлях безкомпромісної боротьби протисамодержавної системи тодішньої Російської Імперії.
1.3 Другаподорож Україною
Після закінченняАкадемії мистецтв Шевченко навесні 1845 вдруге повернувся в Україну, де йогозустріли як великого національного поета. Ставши співробітником Київської АрхеографічноїКомісії, Шевченко багато подорожував Україною, збирав фольклорні й етнографічніматеріали та змальовував історичні й архітектурні пам'ятки. Восени 1845 рокуШевченко написав такі твори: «Іван Гус» («Єретик»), «Сліпий», «Великий льох»,«Наймичка», «Кавказ», «І мертвим, і живим…», «Холодний Яр», «Давидові псалми»;важко захворівши, написав наприкінці 1845 вірш «Заповіт», у якому проголосивзаклик до революційної боротьби за визволення свого поневоленого народу. Черезїхній яскраво антирежимний характер нові поетичні твори Шевченка не могли бутинадруковані й тому розповсюджувались серед народу в рукописних списках. СамШевченко переписав їх для себе у спеціальний зошит-альбом, якому дав назву «Триліта» (1843 — 1845).
1.4 Першийарешт
Напровесні 1846Шевченко прибув до Києва, оселився в будинку (тепер — Літературно-меморіальнийбудинок-музей Тараса Шевченка) в колишньому провулку «Козине болото» і в квітнітого ж року пристав до Кирило-Мефодіївського братства, таємної політичноїорганізації, заснованої з ініціативи Миколи Костомарова. Не без впливу Шевченкаукладено статут та інші програмові документи кирило-мефодіївців. 27 листопада1846 р. Тарас Шевченко подає заяву на імя попечителя Київського учбового округупро зарахування на посаду вчителя малювання у Київському університеті, на якуйого затвердили 21 лютого 1847 р. У березні 1847, після доносу, почалися арештичленів братства. Шевченка заарештували 5 квітня 1847, відправили під конвоєм доПетербурга й ув'язнили в казематі так званого Третього відділу. Під час допитівпоет виявив неабияку мужність і незалежність: він не зрікся своїх поглядів і невиказав нікого з братчиків. Перебуваючи біля двох місяців за ґратами, Шевченкопродовжував писати вірші, що їх згодом об'єднав у цикл «В казематі». Середв'язничних мурів, чекаючи кари, Шевченко зміг написати таку рідкісну перлинулірики, як вірш «Садок вишневий коло хати…». Безмежну любов до України поетвисловив у вірші «Мені однаково».
Шевченка, у якогопід час обшуку знайшли альбом поезій «Три літа», покарали набагато тяжче, ніжінших притягнених до слідства братчиків: заслали в солдати до Оренбурга. Навироку Микола І власноручно дописав: «Під найсуворіший нагляд і з забороноюписати й малювати». В Орській фортеці всупереч суворій забороні, Шевченко продовжувавкрадькома малювати і писати вірші, які йому вдалося переховати й зберегти вчотирьох «захалявних книжечках» (1847, 1848, 1849, 1850). За того часу Шевченконаписав поеми «Княжна», «Варнак», «Іржавець», «Чернець», «Москалева криниця» табагато поезій. Поет цікавився життям казахів, що кочували в околицях фортеці,вивчав їх пісні й легенди та малював сценки з їхнього побуту.
Деяке полегшеннястановища Шевченка зайшло навесні 1848 унаслідок включення його до складуАральської експедиції. Перебування на о. Кос-Арал було дуже продуктивним у йоготворчості. Крім виконання численних малюнків, сепій та акварелей, Шевченконаписав поеми «Царі», «Титарівна», «Марина», «Сотник» і понад 70 поезій, у якихвідбиті важкі переживання, спричинені неволею і самотністю. В ОренбурзіШевченко зблизився з засланцями-поляками, учасниками повстання 1830 — 31, ізаприязнився з польським істориком Бр. Залеським, з яким пізніше листувався. Уквітні 1850 Шевченка вдруге заарештовано і, після піврічного ув'язнення,запроторено в Новопетровський береговий форт, на півострів Мангишлак.
Семирічнеперебування поета в Новопетровській фортеці — це найважчі часи в його житті. Та— незважаючи на найсуворіший нагляд, на моральні страждання і фізичневиснаження — Шевченко таємно продовжував малярську й літературну діяльність.Лише під час так званої Каратауської експедиції, влітку 1851, він виконав біля100 малюнків аквареллю й олівцем. Знайшовши коло форту добру глину й алебастр,Шевченко почав вправи в скульптурі. Серед виконаних ним скульптурних творівбули й 2 барельєфи на новозавітні теми: «Христос у терновому вінку» і «ЙоанХриститель». Поет тоді почав писати російською мовою повісті з українськоютематикою та багатим автобіографічним матеріалом («Наймичка», «Варнак»,«Княгиня», «Музыкант», «Художник», «Несчастный», «Близнецы» та інші).
Тільки через 2роки після смерті Миколи клопотання друзів увінчалися успіхом, і поетазвільнено з заслання у 1857 р. Довідавшись про звільнення, Шевченко цілкомнаново переробив написану ще в 1847 поему «Москалева криниця», а також почаввести російською мовою «Щоденник» («Журнал», з 12 червня 1857 до 13 липня 1858)— цінне джерело до біографії Шевченка, яке свідчить про високий рівень культуримислителя. У серпні 1857 Шевченко залишив Новопетровськ і рибальським човномдістався до Астрахані, а звідти пароплавом прибув до Нижнього Новгорода. Тутпоетові довелося затриматися майже на півроку, бо виїзд до Москви й Петербургайому було заборонено. Хоч у Нижньому Новгороді Шевченко жив під пильним наглядомполіції, він не тільки брав участь у культурному житті міста, а й написав поеми«Неофіти», «Юродивий», триптих «Доля», «Муза», «Слава», закінчив повість«Прогулка с удовольствием и не без морали», намалював понад 20 портретів ізробив чимало архітектурних малюнків.
1.5 Третяподорож Україною
Навесні 1858 поетприбув до Петербурга, де його тепло зустріли українські друзі та численніприхильники, серед них і родина Федора Толстого. У червні того ж року Шевченкооселився в Академії Мистецтв, де жив до самої смерті. І. Тургенєв і МаркоВовчок приїжджали туди, щоб познайомитися з українським поетом. Одержавши зчималими труднощами дозвіл, Шевченко влітку 1859 року повернувся в Україну,якої вже 12 років не бачив. Тут відвідав своїх рідних — у Кирилівці та декого здавніх знайомих. В перших числах серпня 1859 Шевченко приїхав до Києва іоселився на межі Куренівки і Пріорки по вулиці Вишгородській. Його мрії проодруження та придбання землі над Дніпром не здійснилися. Шевченка втретєзаарештували і після кількаразових допитів зобов'язали повернутися доПетербурга. На світанку 14 серпня 1859 поет диліжансом через Ланцюговий містчерез Дніпро виїхав до Петербурга. До останніх днів свого життя поет перебувавпід таємним поліційним наглядом. Виснажений моральними і фізичними стражданнямидесятирічного заслання, Шевченко зберіг давню поетичну силу, яка незабаромвиявилася в нових його творах. Уважають, що поема «Марія» становить вершинутворчості поета після заслання. Шість раніше написаних і в Росії забороненихпоезій Шевченка видано за кордоном (Лейпціг, 1859). У друкарні П. Куліша вийшлов світ 1860 року нове видання «Кобзаря», яке, однак, охоплювало тільки незначнучастину поезій Шевченка. Того ж року надруковано й «Кобзар» у перекладіросійських поетів, а в січні 1861 випущено окремою книжкою Шевченків «Буквар»,посібник для навчання в недільних школах України, виданий коштом авторанакладом 10 000 примірників.
Бувши вже хворим,Шевченко взяв участь у підготовці першого числа журналу «Основа», яке вийшло щеза життя поета. У передчутті близького кінця Шевченко записав олівцем на офортіавтопортрета 1860 свій останній вірш «Чи не покинуть нам, небого». П. Зайцевназвав цей твір незрівнянним поетичним документом боротьби безсмертної душі зтлінним тілом перед лицем фізичної смерті.
1.6 КоханняТараса Григоровича Шевченка
Першим коханняммолодого Шевченка була молода дівчина, одноліток Тараса — Оксана. Родичі тазнайомі закоханих були впевнені, що молоді одружаться, щойно досягнуть старшоговіку. Але надії були марними — Тарас у валці свого пана Павла Енгельгардтамусив поїхати до Вільна (тепер — Вільнюс). Розлука була несподівана і довга.Усе своє подальше життя Шевченко буде з ніжністю згадувати ту дівчину, якуколись кохав.
Наступною жінкою,яку він нагородив своїм коханням була польська швачка Дзюня Гусіковська.
У 1843 роціШевченко їде в Україну і там зустрічає Ганну Закревську, якій згодом присвятиввірш «Г. З.»
Наступнимижінками, що займали місце в серці Кобзаря, були Варвара Рєпніна, сільськадівчина Глафіра та Агата Рускова, 16-річна актриса Катерина Піунова, яка,напевно, просто не наважилася пов´язати своє життя з модним, алескандально відомим художником, який майже на тридцять років був старшим віднеї. Останнім коханням поета була ще одна молода, 19-річна дівчина — ЛукеріяПолусмак, яка наймитувала в Петербурзі. Простакувату дівчину Тарас зваблювавдорогими подарунками, але вона не захотіла залишати столичного життя іпереїжджати в Україну, щоб жити в селі, й покинула поета, вийшла заміж заперукаря Яковлєва. І лише 1904 року, по смерті свого пиячка-чоловіка, ЛукеріяЯковлєва-Полусмак, залишивши дітей в Петербурзі, приїхала до Канева і щодняприходила на могилу Шевченка.
1.7 Смертьі перепоховання
10 березня 1861року Шевченко помер. На кошти друзів 13 березня його поховано спочатку наСмоленському православному кладовищі в Петербурзі.
Після того, якп'ятдесят вісім днів знаходився прах Т. Г. Шевченка в Петербурзі, йогодомовину, згідно із заповітом, за клопотанням Михайла Лазаревського, післяотримання ним дозвілу в квітні того ж року, перевезено в Україну і перепохованона Чернечій горі біля Канева.
2. Аналізтворчості
Тарас Шевченко усвоїй творчості відобразив саме ті думки і настрої, які були важливими в життіукраїнців його часу. Про те, що його творчість знайшла відгук у серцях людей,свідчить те, що в другій половині XIX і на початку XX ст. чи не єдиною книжкоюу більшості сільських хат України був «Кобзар», вірші з нього вчили напам'ять,за ним училися читати. На той час твори Шевченка об'єднали українській народ,особливо жителів Лівобережної України. За ставленням людини до творчостіШевченка відразу стає видно, наскільки людина знайома і як ставиться до життяукраїнського народу XIX ст.
В історичномурозвитку України Шевченко — явище незвичайне як своєю обдарованістю, так імісцем у літературі, мистецтві, культурі. Походженням, становищем тапопулярністю Шевченко — виняткове явище також у світовій літературі. З 47 роківжиття поет пробув 24 роки у кріпацтві, 10 на засланні, а решту — під наглядом жандармів.Трагічно важкий шлях Шевченка до творчих висот визначив в образній формі І.Франко: «Він був сином мужика і став володарем у царстві духа. Він був кріпакомі став велетнем у царстві людської культури. Він був самоуком і вказав нові,свіжі і вільні шляхи професорам та книжним ученим». Революційна творчістьШевченка була одним із головних чинників формування національно-політичноїсвідомості народних мас України. Впливи Шевченка на різні сторонидуховно-національного життя нації відчуваються до сьогодні.
ТворчістьШевченка — багатогранна, як його талант. Він був і глибоким ліриком, і творцемепічних поем, і видатним драматургом та різнобічно обдарованим митцем.Літературна спадщина Шевченка обіймає велику збірку поетичних творів(«Кобзар»), драму «Назар Стодоля» і 2 уривки з інших п'єс; 9 повістей, щоденникта автобіографію, написані російською мовою, записки історично-археологічногохарактеру («Археологічні нотатки»), 4 статті та понад 250 листів. З мистецькоїспадщини Шевченка збереглося 835 творів живопису і графіки, що дійшли до нас воригіналах і частково у гравюрах та копіях. Її доповнюють дані про понад 270втрачених і досі не знайдених мистецьких творів. Натомість у літературі пройого мистецьку спадщину безпідставно приписувано йому чимало творів живопису іграфіки інших авторів (досі зареєстровано 263 такі твори).
Уже за першогоперіоду літературної діяльності (1837 — 1843) Шевченко написав багатовисокохудожніх поетичних творів, у яких — поруч версифікаційних і стилістичнихзасобів народно-пісенної поетики — було й чимало нових, оригінальних рис, щоними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша(складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим,використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій,звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо).Новаторство прикметне й для Шевченкових епітетів, порівнянь, метафор, символівта уособлень. Керуючись власним художнім чуттям і не оглядаючись на панівнітоді літературні канони, Шевченко знаходив відповідну поетичну форму длявтілення нових тем та ідей, які підказувала йому тогочасна дійсність.
До ранньоїтворчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й«Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою йосновними мотивами вони близькі до народної поезії. Поетичним вступом до«Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи своїпогляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривнуєдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія«Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета всуспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідаєсоціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долюукраїнської дівчини, яку знеславив московський офіцер. У розвитку подій цейліро-епічний твір відзначається високою драматичною напруженістю. Визвольнаборотьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основниммотивом у таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «ІванПідкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова»і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українського козацтва проти турків.Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьбиукраїнського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема«Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка.
Драма «НазарСтодоля», створена на межі першого і другого періоду творчості Шевченка, єновим явищем в українській драматургії. Зображені в ній події відбуваються у 17столітті біля Чигирина. Розвиток дії подано в романтичному дусі, проте в п'єсіпереважають риси реалістичного відтворення дійсності. Етнографічно-побутовікартини увиразнюють історичний колорит. Сценічні якості драми забезпечили їйвеликий успіх, і вона досі входить до репертуару українських труп. На темуШевченкової п'єси Костянтин Данькевич написав однойменну оперу (1960).
По-новому звучатьмотиви революційної боротьби у творах Шевченка періоду «Трьох літ» (1843—1845).Провівши 8 місяців в Україні, Шевченко зрозумів своє історичне завдання і свійобов'язок перед батьківщиною як прямий шлях безкомпромісної революційноїборотьби. Перехід Шевченка до нового періоду літературної діяльності позначивсяв поемах «Розрита могила» (1843), «Чигрине, Чигрине» (1844) і «Сон» (1844).Поет написав ці твори під безпосереднім враженням від тогочасної дійсності вУкраїні. У сатиричному творі «Сон» («У всякого своя доля») автор з їдкимсарказмом змалював свавілля та жорстокість російського царату і закликав дознищення цієї деспотичної системи. Поема «Сон» уважається одним знайвизначніших взірців світової сатири. Вона має чимало спільних типологічнихрис з поемами «Дзяди» А. Міцкевича, «Німеччина. Зимова казка» Г. Гайне тачастиною «Божественної комедії» Данте «Пекло». Сатиричні ознаки також помітні вполітичних поемах Шевченка «Великий льох», «Кавказ», «І мертвим, і живим…» тавірші «Холодний Яр» (усі 1845).
У поемі-містерії«Великий льох», що складається з трьох частин («Три душі», «Три ворони», «Трилірники») й епілогу («Стоїть в селі Суботові»), Шевченко втілив свої роздумипро історичну долю України в алегоричних образах, що зазнали влітературознавстві особливо тенденційної інтерпретації (Шевченкова наскрізьнегативна оцінка Переяславської угоди різко суперечить так званим «Тезам про300-річчя возз'єднання України з Росією»). У творі «Кавказ», що поєднує жанровіознаки лірично-сатиричної поеми, політичної медитації та героїчної оди,Шевченко із сарказмом виступив проти гнобительської політики царської Росії ізакликав пригноблені народи до революційної боротьби. Ця поема Шевченка малазначний вплив на розвиток самосвідомості не тільки в Україні. Шевченкове послання«І мертвим, і живим, і ненародженим землякам моїм…» — вдумливий поетичнийаналіз тогочасного суспільно-політичного і національно-культурного життя вУкраїні, що мала служити дороговказом на шляху національного, соціального ікультурного відродження українського народу. У поезії «Холодний Яр» Шевченковідкинув негативний погляд історика А. Скальковського на гайдамацький рух і,назвавши Миколу І «лютим Нероном», гостро картав ту частину українськогопанства, що покірно плазувала перед російським царатом.
У грудні 1845Шевченко написав цикл віршів під назвою «Давидові псалми» — перша його спробапереспіву й осучаснення біблійних текстів. Уміло зашифрованою формою псалмівпоет засуджував тогочасний лад, надаючи старозавітним текстам зрозумілу длячитача політичну спрямованість. У вірші «Три літа», що дав назву альбомнійзбірці автографів поета, Шевченко змальовує процес свого «прозрівання» іговорить про зміни, які сталися за цей час у його світогляді й творчості.Характерним для нового періоду творчості Шевченка є також вірш «Минають дні,минають ночі». У ньому поет пристрасно засуджує суспільну бездіяльність іпасивність та закликає до дії й боротьби. Цикл «Три літа» завершується«Заповітом», одним з найдосконаліших зразків світової політичної лірики.
Серед творівперіоду «Трьох літ» на історичні теми особливе місце посідає поема «Іван Гус»(«Єретик»), написана восени 1845 з поетичною присвятою П. Шафарикові. Поєднуючиісторичний сюжет (засудження і спалення чеського реформатора Гуса в Констанці1415 року) з дійсністю свого часу, Шевченко створив поему, яка була сприйнятачитачами як алюзія на адресу російського царату. В історично-побутовій поемі«Сліпий» («Невольник») Шевченко гнівно осудив Катерину ІІ за зруйнуванняЗапорізької Січі та закріпачення українського селянства. До збірки «Три літа»включено також соціально-побутові поеми «Сова» (1844) і «Наймичка» (1845). Упоемі «Сова» змальовано трагічну долю матері-вдови, у якої забрали в солдатиєдиного сина. До зображення нового аспекту морально-психологічної драмиматері-покритки звернувся Шевченко в поемі «Наймичка». Ця тема хвилювала поетапротягом усієї творчої діяльності. До неї він звертався в ранній поемі«Катерина», а згодом — у поемах «Відьма» (1847), «Марина» (1848) та інших. Темутрагічної долі покритки Шевченко розробляв також у відмінних одна від одноїбаладах «Лілея» та «Русалка» (обидві 1846).
Цикл «Вказематі», написаний навесні 1847 в умовах ув'язнення і допитів у Петербурзі,відзначається глибоким ідейним змістом і високою художньою майстерністю. Вінвідкриває один з найтяжчих періодів у житті і творчості Шевченка, період арештуй заслання (1847 — 1857). Чекаючи в тюрмі вироку, поет боліє не за себе, засвою долю, його хвилює доля «окраденої» й замученої московським пануваннямУкраїни. З потрясаючою силою виявлена любов до України зокрема в поезіях «Меніоднаково», «В неволі тяжко» та «Чи ми ще зійдемося знову», що завершуєтьсясловами:
Свою Українулюбіть.
Любіть її… воврем'я люте,
В остатню, тяжкуюмінуту
За неї Господамоліть!
Поет почав своютворчість на засланні поезією «Думи мої, думи мої» (1847), що відкриваєтьсятими самими словами, що й заспів до «Кобзаря» (1840). Цим Шевченко підкресливнезмінність своєї ідейно-поетичної програми та нерозривність свого зв'язку зрідним краєм і народом. Шевченкова лірика часів заслання має широкийтематично-жанровий діапазон. У ній дедалі збільшується і багатство фоніки, ікількість оригінальних тропів, і емоційна багатогранність ліричних реакційпоета. Тематично можна виділити такі групи віршів цього періоду:автобіографічна, пейзажна, побутова, політична, філософська лірика.
До ліричнихтворів автобіографічного характеру, у яких Шевченко змалював свої власніпочуття, настрої й переживання, належать вірші «Мені тринадцятий минало», «А.О. Козачковському», «І виріс я на чужині», «Хіба самому написать», «І золотої йдорогої», «Лічу в неволі дні і ночі» та інші. Але й у пейзажній ліриці поет,описуючи краєвиди місцевостей, де відбував заслання, часто висловлює особистінастрої, думки і спогади («Сонце заходить, гори чорніють», «І небо невмите, ізаспані хвилі» та інші). Автобіографічні мотиви трапляються і в таких поезіяхгромадсько-політичного звучання, як «Сон» («Гори мої високії») та «Якби визнали, паничі». Багатством мотивів відзначається побутова лірика часівзаслання. Тут звучать мотиви дівочих пісень і бадьорих юнацьких жартів,материнства і жіночого безталання (так званої жінки лірика Шевченка), шуканнядолі й нарікання на неї, смутку, розлуки й самотності. Поет часто вдається дожанру народної пісні й пісенної образності, але побутово-соціальний аспектзображення у багатьох випадках переростає в політичні узагальнення. Поетичнийстиль цих творів відзначається простотою вислову, конкретною образністю йметафоричністю. Зображуваний у них світ персоніфікований (вітер шепоче, доляблукає, думи сплять, лихо сміється). Процес опрацювання фольклорного матеріалувдосконалюється, збагачується новими формами й методами. Фолькльорні мотиви йобрази набирають у Шевченка ознак нової мистецької якості. Деякі вірші Шевченкаще за його життя перейшли в народно-пісенний репертуар і стали жити самостійнимжиттям, підлягаючи законам фольклорних творів.
Поет і назасланні продовжував таврувати в своїх творах самодержавно-кріпосницький лад тапоневолення уярмлених Москвою народів. Свою політичну актуальність донинізберіг заклик Шевченка у вірші «Полякам» («Ще як були ми козаками», 1847) дозгоди й братерства українського і польського народів як рівний з рівним. Уневеликій поемі «У Бога за дверима лежала сокира» (1848) Шевченко використавказахську легенду про святе дерево, щоб відтворити в алегоричних образах тяжкудолю поневоленого казахського народу. Відгуком поета на революційні події вЗахідній Європі була сатира «Царі», одна з найзначніших політичних поезій Шевченкачасів заслання (є 2 редакції твору: 1848 і 1858). Вдало поєднуючи елементизниженого бурлескного стилю з пародійним використанням урочисто-патетичноїлексики, автор створив поему, яка містила в собі заклик до революційногоповалення царату:
Бодай кати їхпостинали,
Отих царів, катівлюдських!
Десятирічнезаслання вимучило Шевченка фізично, але не зломило його морально. Післяповернення поета на волю починається останній етап його творчості (1857 —1861). Розпочинає його поема «Неофіти», написана в грудні 1857 у НижньомуНовгороді. За історичним сюжетом поеми (переслідування християн римськимімператором Нероном) заховано актуальний сюжет жорстокої розправи російськихцарів з борцями за національне і соціальне визволення (аналогію Миколи І —Нерона Шевченко використав ще до заслання у вірші «Холодний Яр»). Незакінченапоема «Юродивий» (1857) — гостра політична сатира, спрямована проти російськогосамодержавства в особі Миколи І та його сатрапів на Україні. Оглянувшипройдений доти життєвий шлях, Шевченко написав ліричний триптих «Доля», «Муза»«Слава» (1858). Тема циклу — самоусвідомлення поетом своєї творчості. Повернувшисьдо Петербурга, змужнілий і загартований поет, у вірші «Подражаніє 11 псалму»,афористично проголошує гасло всієї своєї творчості:
… Возвеличу
Малих отих рабівнімих!
Я на сторожі колоїх
Поставлю слово.
Шевченко й даліпідпорядковував ідейне спрямування своєї політичної і особистої лірики метіпробудження національної і соціальної свідомості народних мас України.Використовуючи характеристичну для його творчості мистецьку форму «подражанія»,поет прорікає у вірші «Осії глава XIV» (1859) неминучість майбутньоїреволюційної розправи над гнобителями України — російськими царями. Поема«Марія» (1859) присвячена одній з основних тем шевченкової творчості — темі прострадницьке життя жінки-матері. Образ Марії в поемі Шевченка не має багатоспільного з богословським образам Богородиці. Біблійний сюжет служить лишезовнішнім приводом для цілком самостійних висловлювань поета. У поемі Шевченкамати виховала свого сина борцем за правду, віддала його людям для їхвизволення, а сама «під тином», «у бур'яні умерла з голоду». І. Франко вважавцю поему «вершиною у створенні Шевченком ідеалу жінки-матері». Наприкінці життяШевченко почав перекладати «Слово о полку Ігоревім» (1860), та встиг перекластилише два уривки — «Плач Ярославни» (2 редакції) і «З передсвіта до вечора».Свій останній поетичний твір, вірш «Чи не покинуть нам, небого», Шевченкозакінчив за 10 днів до смерті. Написаний з мужньою самоіронією у формізвернення до музи, цей вірш звучить як поетичний епілог Шевченкової творчості івідзначається неповторною ліричною своєрідністю.
У духовнійісторії України Шевченко посів і досі беззастережно посідає виняткове місце.Значення його творчої спадщини для української культури важко переоцінити. Його«Кобзар» започаткував новий етап у розвитку української літератури і мови, айого живописна і граверська творчість стала визначним явищем не тількиукраїнського, а й світового мистецтва. Поезія Шевченка, при всьому зв'язку зусною народною творчістю, попередньою українською та європейською літературами,була явищем наскрізь оригінальним і новаторським. Творчість великого поетавнесла в українську літературу незнане багатство тем, жанрів і формальних особливостей.Вивівши українську літературу на шляхи, якими йшов розвиток великихєвропейських літератур, Шевченко надав їй загальноєвропейського, а разом з тимі світового значення.
Поєднавши у своїхпоетичних творах живу розмовну мову з словесно-виразовими засобами книжноїмови, Шевченко підніс українську літературну мову на новий, якісно вищийступінь. У поетичних творах Шевченкова українська мова набула незвичайногобагатства барв та відтінків, а також можливостей передачі не тільки найтоншихнастроїв, почуттів і думок, а й глибоких філософських та політично-суспільнихузагальнень. Широко користуючись лексикою різних галузей науки й мистецтва,Шевченко заклав основи термінологізації української лексики, підносячи цимсамим українську літературну мову до рівня найрозвиненіших мов світу.
Провідним мотивомтворчості Шевченка, що пронизує також весь його життєвий шлях, була самовідданалюбов до України і нерозривно пов'язана з нею ненависть до всіх її гнобителів.Його революційний заклик «… вставайте, кайдани порвіте і вражою злою кров'юволю окропіте» був зовсім новим словом не лише в українській літературі.
Література
Малий словник історії України /Відповідальний редактор Валерій Смолій. — К.: Либідь, 1997.
Шевченко Тарас. Усі твори в одномутомі. Ірпінь (Київська область), Видавництво «Перун», 2006.
Всемирный биографическийэнциклопедический словарь. М., 1998. — С. 866.
Шаров І. 100 видатних імен. К., 1999.— С. 464-469.
УСЕ: Універсальнийсловник-енциклопедія. К, 1999. — С. 1512-1513.
Иллюстрированный энциклопедическийсловарь. М., 2000. — С. 1382.
Бузина О. Вурдалак Тарас Шевченко.К., 2000.
Видатні діячі України минулихстоліть. К., 2001. — С. 586-587.
Сто найвідоміших українців. М., К.,2002. — С. 243-255.
Зайцев П. Життя Тараса Шевченка. К.,Обереги, 2004 — С. 43-44.
Ресурси Інтернету
Тарас Шевченко у Вікіцитатах
Тарас Шевченко на сторінці«Ізборник». Повне зібрання творів
Малюнки Т. Г. Шевченка
Ілюстрації до «Кобзаря»
Кобзар
Авторська сторінка Тараса Шевченка велектронному архіві «Поезія та авторська пісня України»
Віртуальні Шевченківські читання