Міністерство освіти танауки України
Полтавськийнаціональний педагогічний університет імені В.Г. Короленка
Кафедра англійськоїфілології
Курсову роботу
СОЦІАЛЬНІПРОБЛЕМИ В РОМАНАХ ДЖ. СТЕЙНБЕКА «ГРОНА ГНІВУ» ТА «ЗИМА ТРИВОГИ НАШОЇ»
Полтава — 2010
ЗМІСТ
Вступ
Розділ і. актуальністьсоціальних проблем в англійській літературі ххстоліття
1.1 об’єктивністьта суперечливість в романах дж. стейнбека
Розділ іі. «гронигніву» – як відображення соціальної трагедії суспільства
2.1 глибина соціальної критики в романі «зиматривоги нашої»
Висновок
Список використаних джерел
ВСТУП
Тридцяті роки кардинально змінилиамериканську літературу, розвили в ній тему боротьби й соціалістичнихперетворень: поряд із пролетарською поезією популяризується пролетарськийроман, література про негритянські проблеми. Серед американських добровольців,що воювали в Іспанії в рядах батальйону імені Лінкольна, були літератори,журналісти, університетська професура. Більшої популярності здобувають у ціроки нарисові жанри, репортажі. Підсилюється в літературі соціальний аналіз, спонуканнякласової свідомості мас, страйкової боротьби.
Американські критики, аматори літературногопоприща, включали Стейнбека у «велику трійку» провідних письменниківСША, де разом з ним стоять такі гіганти як Хемінгуей і Фолкнер. Як і вони, Стейнбекбув визнаний класиком при житті. При всій жанрово-тематичній розмаїтості йвідомій нерівності творчості цього прозаїка, що працював як романіст, новеліст,повістяр, документаліст, у нього виділялось ядро, група добутків, що становлятьсвоєрідний стейнбековський «канон». Вони міцно ввійшли в історіюамериканської літератури. Інтерес до творчості Дж. Стейнбека як в Америці, такі в нашій країні виник наприкінці 30-х років. У США одними з перших з'явилисястатті й есе Е. Ричардса, X. Мара, К. Джонса, Ван Дорена, Е. Уилсона. У нихписьменник з'являється як реаліст, що у своїх добутках торкається багатьохпроблем американського суспільства: економічна криза, зубожіння фермерів,втрату моральних орієнтирів.
Епілогом тридцятих років стали романи«Грона гніву» і «Зима тривоги нашої», які миттєво завоювали увагу читача. ДжонСтейнбек, лауреат Нобелівської премії 1962 року, здобув популярність книгами, уяких розвінчувався ореол Каліфорнії як землі обітованої, куди прагнули фермери,що розорялися, і сезонні робітники з усією Америки.
Метою даної роботи є дослідження темисоціальних проблем на прикладі романів «Грони гніву» та «Зима тривоги нашої» зпогляду просторової організації тексту, що сприяє більше глибокому сприйняттюхудожнього миру письменника, та його художньої творчості.
Поставлена мета обумовила рядконкретних завдань:
— проаналізувати актуальністьсоціальної проблеми в англійській літературі ХХ ст.;
— дослідити взаємозв’язокоб’єктивності та суперечливості в романах «Грони гніву» та «Зима тривогинашої»;
— охарактеризувати відображеннясоціальної трагедії суспільства;
— розкрити послідовність і глибинусоціальної критики в романі «Зима тривоги нашої».
Предметом дослідження виступаютьтвори Дж. Стейнбека так званої «соціальної проблематики»: романи «Грони гніву»та «Зима тривоги нашої», які дають змогу розглянути основні проблеми, щопіднімає автор у своїх творах.
Актуальність дослідження полягає втому, що результати можуть слугувати для більш глибшого та детальнішого вивченнятворів Дж. Стейнбека та використані в лекційних курсах з історії американськоїлітератури ХХ ст., спецкурсах, семінарах.
Наукова новизна полягає в осмисленнітворчості Дж. Стейнбека в контексті сучасних уявлень про відображенняамериканських соціальних трагедій суспільства ХХ ст.
Структура та об’єм роботи. Загальнийоб’єм – 23 сторінки. Робота складається із вступу, двох розділів та висновку.Літературних джерел налічується 7 джерел.
РОЗДІЛ І. АКТУАЛЬНІСТЬ СОЦІАЛЬНИХПРОБЛЕМ В АНГЛІЙСЬКІЙ ЛІТЕРАТУРІ ХХ СТОЛІТТЯ
До початку ХХ століття США стаютьсамою багатою країною капіталістичного миру. Особливості історичного розвиткуАмерики, наявність «вільних земель» на Заході, військові поставки в ході першоїсвітової війни були причинами, внаслідок яких США стали центромкапіталістичного миру.
На початку ХХ століття в Америціпанує література декадансу, реалістична література перебуває в стадіїоформлення.
Уважалося, що в суспільстві сильнаромантика наживи, переважає впевненість, що існуюча система найкраща, Голівудтримає мертвою хваткою не тільки кінематографію, але й літературу; вамериканській літературі ніхто ніколи не працює, немає бідності, а труднощідозволяються за допомогою різних інтриг. У ряді великих журналів («Успіх»,«Американський журнал», «Суботня пошта») прославляється американський спосібжиття, приватне підприємництво, «Америка — країна рівних можливостей для всіх»,найкращий у світі американський державних лад.
Велике поширення в літературі 20-хрр. ХХ ст. одержав політичний пригодницький роман, героєм якого є заповзятливийбізнесмен, дипломат, розвідник, у ряді випадку цей роман трансформувався вдетективно-шпигунську повість, для якої була характерна антирадянськаспрямованість.
Проте, реалістична літератураіснувала: Марко Твен, Е. Синклер, Дж. Лондон і ін.
США оголосили про вступ у першусвітову війну у квітні 1917 року, а участь у воєнних діях прийняли за кількамісяців до підписання перемир'я. Америка не воювала на своїй території, але їїлітература не пройшла мимо «загубленого покоління». Проблеми, пов'язані звійною, пафос війни, її герої ввійшли не тільки в книгах тих письменників, яківоювали на фронтах Європи, як Е. Хемінгуей, але й торкнулися широкого колаписьменників переплелися з іншими проблемами, специфічними для Америки, з темоюбільших грошей в Америці 20-х років і крахом Американської мрії. Війнавикликала гіркоту й гнів, допомогла прозріти й побачити щиру ціну речей,неправда й продуманість офіційних гасел.
Економічна криза 20-30-х рр. стяглавсі протиріччя в єдиний вузол, загостривши соціальні конфлікти, на Півдні йЗаході масами розорялися ферми, на Півночі й Північному сході на шахтах ізаводах розгорнулися запеклі соціальні зіткнення.
Своє найбільш правдиве й глибокевідбиття бурхливі 30-х рр. знаходять у творчості Е. Хемінгуея, У. Фолкнера, Дж.Стейнбека, А. Міллера, З. Фіцджеральда.
Характерною рисою американськихреалістів було те, що, запозичаючи деякі формальні особливості модерністськогороману, вони зберігають естетичні принципи критичного реалізму: уміння створюватитипи величезного соціального значення, показувати глибоко типові дляамериканської дійсності обставини провінційного й столичного життя; уміннязображувати життя як суперечливий процес, як постійну боротьбу й дію, навідміну від декадентського роману, що заміняє зображення соціальних протирічвідходом у внутрішній мир героя, в область підсвідомого.
Майстри американської прози свідомовідмовлялися від складної техніки багато розробленого гострого й цікавогосюжету роману 19 століття, на їхню думку, простий сюжет, позбавлений елементівцікавості, краще здатний підкреслити трагізм положення головного героя. Вонивважали, що в ХХ столітті естетика читання повинна стати більше напруженої, чиму минулому сторіччі, тому вони не прагнуть, як їхні попередники, повідомити векспозиції все основне про своїх героїв; від читача потрібне додаткове зусилля,щоб засвоїти й осмислити компоненти складної композиції роману.
Перша половина ХХ століття виявиласяплідною для розвитку всіх напрямків в американській літературі, відкрила іменаТ. Вулфа, У. Фолкнера, Ю. О'нила, Е. Хемингуэя, Ф.С. Фицджеральда, Д.Стейнбека. Їхніми добутками посилили європейську популярність і всесвітнійавторитет літератури США.
Великий резонанс одержала діяльністьДжона Ріда, видання в 1919 році його книги «Десять днів, які потрясли мир». Цякнига принесла в Америку живий подих революції в Росії. Престижробочо-селянської держави надзвичайно зріс після 1929 року, коли в результатікраху на Нью-йоркській біржі в Америці наступила «велика депресія» і на вулицівийшли демонстрації безробітних, по яких армія відкривала вогонь. У цей періоду США було написано більше 100 тисяч заяв із проханням переселитися в Росію.
Тридцяті роки ввійшли в історіюАмерики як «червоні тридцяті». По гостроті соціальної, політичної й економічноїкризи вони не мають аналогії у всій двохсотлітній історії США. І хоча «великадепресія» була офіційно переборена в 1933 році, її присутність у літературівиходить за зазначені межі. Досвід таких важких років назавжди залишився в американцяхяк імунітет проти самовдоволення, безтурботності й байдужності.
Все це лягло в основу подальшогорозвитку національної формули успіху, сприяло зміцненню моральної основиамериканського бізнесу. Цей досвід додав «другий подих» школі критичних реалістів,ведучих традицію від «розгребателів бруду». На новому матеріалі літературиприйнялися ретельно розслідувати Американську трагедію, що має глибоких коріньу національній свідомості.
Тема Американської мрії йАмериканської трагедії логічно спричиняє появу проблеми патологічноговихваляння патріотами всього американського й почуття страху й пригніченостімешканців маленьких городків, змушених нести на собі тягар «здоровогоамериканізму.
1.1 ОБ’ЄКТИВНІСТЬ ТАСУПЕРЕЧЛИВІСТЬ В РОМАНАХ ДЖ.СТЕЙНБЕКА
Творчість видатного американськогописьменника Джона Стейнбека приваблює своєю широтою, гострою актуальністю впоставлених проблемах. Найбільші досягнення літератури США ХХ ст. нерозривнопов’язані з іменем Джона Стейнбека, самі яскраві сторінки сучасного критичногореалізму. Взаємовідносини людини і суспільства, людини і природи – джерелоконфліктів і естетичного змісту його романів.
Людина,суспільство, природа — об'єкт пильної уваги письменника, однак йому завждивдається зрозуміти й відтворити зі справжньою динамікою складний механізм цихчинностей. Новаторство Стейнбека, художника XX століття, що виявилося вретельному вивченні людини як у соціальному, так і в чисто «природному»,натурфілософському, аспекті, знижується в ряді випадків нігілістичним відношеннямавтора до природи, до органічного життя. Стейнбек прекрасно розуміє, щонайважливішою причиною перекручування природних основ: виснаження ґрунтів,поширення епідемій, деградації людини — є соціальне безладдя, хаос буржуазногосуспільства.
Алеіноді він схильний винити й обмеженість, ущербність самої природи. Його книгинаповненні й жертвами соціальних конфліктів, і жертвами несправедливості самоїприроди. Песимізм Стейнбека у відношенні до природи приводить часом письменникадо натуралізму у виборі об'єкта (це часто хворі, божевільні, неповноцінніперсонажі) і до нігілізму у відношенні до прогресивних соціальних рухів.Безпосередньо обурюючись расизмом у США, Стейнбек висловлює скептичні поглядиіз приводу боротьби з дискримінацією негрів у своїй країні.
Стейнбек— нещадний суддя соціальних пороків США, але позитивна стихія в книгаххудожника майже завжди зв'язана з іронією, тобто лише відносно позитивна. Усутності позиції Стейнбека глибоко суперечливі — це викриття бездієвості. Але впереважній більшості книг Стейнбека є об'єктивна послідовність правди,реалізму. Ми бачимо, що позитивні герої Стейнбека, приречені бутинеповноцінними й смішними диваками.
Джереломтрагічного сприйняття природи в Стейнбека є хаотичність і аналогічністьсоціальних законів життя США. Він у сутності поширює на увесь світ імпульсицього життя: безсердечність, злість, страх перед майбутнім, безнадійність.
Економічна криза 20-30-х рр. стяг всіпротиріччя в єдиний вузол, загостривши соціальні конфлікти, на Півдні й Заходімасами розорялися ферми, на Півночі й Північному сході на шахтах і заводахрозгорнулися запеклі соціальні зіткнення.
Тридцяті роки кардинально змінилиамериканську літературу, розвили в ній тему боротьби й соціалістичнихперетворень: поряд із пролетарською поезією популяризується пролетарськийроман, література про негритянські проблеми. Серед американських добровольців,що воювали в Іспанії в рядах батальйону імені Лінкольна, були літератори,журналісти, університетська професура. Більшої популярності здобувають у ціроки нарисові жанри, репортажі. Підсилюється в літературі соціальний аналіз, спонуканнякласової свідомості мас, страйкової боротьби.
Уроманах же Стейнбек як реаліст уміє розкрити щирий взаємозв'язок явищ,проаналізувати відносини людини й середовища, відтворити пластику життя.
Авторбачить всю значущість впливу соціального на людину. Соціальна й біологічнастихії в точних пропорціях сполучаються в нього й створюють яскравий івигадливий, трагічний і прекрасний, складний і повчальний «стейнбековський» світ.Життєвий матеріал немов диктує свою волю Стейнбеку.
РОЗДІЛ ІІ. «ГРОНИ ГНІВУ» – ЯКВІДОБРАЖЕННЯ СОЦІАЛЬНОЇ ТРАГЕДІЇ СУСПІЛЬСТВА
В 30-х рр. у США вибухнула економічнакриза, що принесла незлічимі нещастя: на величезних просторах Заходу (Оклахома,Канзас, Аризона, Нью-Мексико) мільйонами розорялися дрібні фермери.Багатотисячні юрби заюшили до родючого Півдня (Каліфорнія) у пошуках роботи йхліба — на збір бавовни й фруктів. Наплив переселенців знижував ціну на робочіруки, породжуючи голод, злочини, поліцейський терор. Стейнбек пішов пішки наПівдень разом з караванами безробітних батраків і розорених фермерів, вінзробився живим свідком страждань людей, що гинули прямо в поле, в узбічнескінченних асфальтованих шосе від голоду, тифу, холоду, у той час як упароплавних і паровозних топках спалювали гори кава, рису, пшениці зарозпорядженням міністерства сільського господарства відповідно до «політикивирівнювання цін».
«Грона гніву» – національний епос. Уромані на широкому тлі суспільно-політичного життя країни в роки кризи Стейнбекоповідає про долю фермерської родини Джоудів, однієї з багатьох тисяч, щопотрапили між жорен кризової машини. Джоуди занурюють свої нехитрі пожитки встаренький автомобіль і направляються на Захід. Як і інші переселенці ізцентральних штатів, яких погнала в Каліфорнію посуха, родина Джоудів проходитьсвій шлях розчарування. У свідомості вчорашнього фермера усе ще міцно сидитьвласницьке «я», йому немає справи до долі сусідської родини. Але на дорогахАмерики, по яких рухається півмільйона зневірених людей на старих, зламанихвантажівках, бензин і гроші закінчуватися, продовольство кінчається, а роботині, їхня свідомість починає мінятися. У горні лих і позбавлень народжуєтьсяєдність і солідарність.
Дорога в країну надії, якийпредставлялася Каліфорнія, стає стрижнем оповідання й композиції роману,визначає його особливості як «роману дороги» з лінійною композицією. Подорожускладнюється хворобами, смертю старих, поломкою старої вантажівки. Родининесуть у собі біль, страждання й надії знедолених і незахищених простихорендарів. Табір переселенців, яким зустрічає їхня Каліфорнія, далекий відїхніх надій, Джоудів чекають принизливі пошуки роботи, сутички з поліцією.
Главою родини Джоудів, її душею буламати — одна із самих більших творчих удач письменника. Ма — жінка величезноїволі, простонародної мудрості, чуйності, глибокої віри в людей. Ма — єдиналюдина із всієї родини, хто зберігає ясність думки й мужність перед особоютяжких випробувань. «Ми народ, Том, — говорить вона старшому синові, — ми живілюди, нас не знищиш. Ми народ — ми живемо й живемо… Багатії поживуть,поживуть і вмирають, і діти в них никудишні, неживучі. А ми, Том, — нам кінцякраю не видно».
Саме мати зуміла зрозуміти першоївелику істину: єдиний порятунок бідняків — у єднанні й взаємодопомозі.
Покірно переносять тяготинескінченного шляху, голод, сваволя влади й плантаторів члени родини. Все цевикликає їхнє обурення, але сьогодення опору не викликає. Валить патріархальнийуклад родини, діти поступово залишають батька й матір, родина розпадається (ідев боротьбу Том, жениться Эл, іде вниз по ріці невдаха Джон, брат батька).Тільки старший син Том вирішує присвятити своє життя боротьбі за права народу.«І коли наш народ буде їсти хліб, що сам же посіяв, буде жити в будинках, якісам вибудував, там буду і я», — говорить він матері.
Символічна назва роману виразило нетільки соціальний протест і трагічну долю, але й прагнення автора датибіологічний зріз подій, перевірити натуралістичні мотивування.
Приуважному читанні роман можна розділити на три частини: 1. Посуха (першіодинадцять глав); 2. Подорож (глави XII-XVIII) і 3. Пошуки роботи в Каліфорнії(глави XIX-XXX). Доречно відзначити, що й сам письменник, почавши роботу надроманом, відзначав у весні 1937 року, що він трудиться над «першою із трьох, об’єднаниходнією ідеєю, повістей». По своєму змісту роман — це хроніка переселеннясімейства Джоудів зі штату Оклахома в штат Каліфорнія, вона обмежена й у часі,і по місцю дії. Особливості побудови роману — хронікальність оповідання;розподіл на три частини; обмеження дії місцем перебування Джоудів — дали привідряду американських критиків затверджувати, що Стейнбек небито побудував свійроман під впливом біблійного сюжету вигнання євреїв з Єгипту. Подобне твердженняпереслідувало певну мету: вихолостить його социальне-суспільне звучання, видати заякесь безобидне оповідання на біблійну тему.
Хронікапереселення Джоудів проста за формою, його герой втілює у собі типове явище епохи- історичний процес руйнування дрібних фермерів.
Стейнбекже більше піклується про демократію, і тому в аграрному способі життя віннасамперед бачить можливість найбільш повного розкриття потенціалу людини.
Людина й земля – проблема яка йраніше привертала увагу письменника. Джозеф Уейн із роману «Невідомому богу»мріяв до запаморочення про родючу землю, а його ферма рік у рік страждала віджорстокої посухи. Земля не виправдала надій Уейна, «невідомий бог» не слухавйого молитвам про дарування дощу на пересохлі поля. І весь зміст його життязійшовся в одній крапці — дати землі вологу. В ім'я цього він приносить себе вжертву. Мріють про власний клаптик землі, про власну ферму Джордж і Ленне зповісті «Про мишах і людей», але і їхній мрії не призначено збутися.
Навідміну від Джорджа й Леніна Джоуді мали свою землю, і свою ферму, але один разусього цього втратилися. І не тому, що вони не любили землю, не віддавали їйвсі свої сили. Земля ця була полита кров'ю їхніх предків, рясно зрошена їхнімвласним потом. Але проти дрібних хліборобів ополчилися дві непідвласні їмстихії — природа й економіка. «Чорні курні бури», як зі страхом їх називалиселяни, перетворювали мільйони гектарів родючих земель у пустелю те саме що,мабуть, Сахарі. В 1933—1935 роках стихійне лихо охопило штати Колорадо, Канзас,Ныо-Мехіко, Техас, Оклахому, Дакоту, Мічиган. Під час «чорних курних бур» деньбуквально перетворювався в ніч, у штаті Оклахома три тижні вуличні ліхтарігоріли цілодобово, але однаково ні вдень ні вночі нічого не було видно даліметра, температура повітря при цьому не опускалася нижче +40° С.
Алене менш пагубним для них було й дію сил економічної стихії. Як це ні дивно, алев державному масштабі «чорні курні бури» сприймалися як сприятливого фактора.«З погляду національних інтересів, — роз'ясняв заступник міністра сільськогогосподарства країни Тагуелл, — посуха з'явилася іронічним благословенням, томущо вона допомогла скоротити серйозне надвиробництво зерна пшениці...» Такимчином, що потрапили в лихо мільйони джоудів виявилися затиснутими в лещатах стихійноголиха й «національних інтересів капіталістичної держави. Формальний уряд Ф.Рузвельта оголосило райони «чорних курних бур» районами нещастя, але фактичноніякої допомоги дрібним хліборобам зроблено не було.
Увідповідності про закон великі фермери скорочували посіви, а разом з ними йсільськогосподарськими робітниками. Сотні тисяч родин залишали насиджені місцяй, подібно Джоудам, рухалися на стареньких автомашинах на захід, у благодатнуКаліфорнію. Багато сіл і невеликих міст перетворювалися в зону пустелі. Уграфстві Хол штату Техас, наприклад, населення за одне літо зменшилося з 40тисяч чоловік до однієї тисячі.
Уцих умовах доля сімейства Джоудів персоніфікувала долю мільйонів родинамериканських фермерів, позбавлених звичного способи життя й з положеннясамостійних хазяїв незведених до ролі найманих трудівників. Болісний длякожного індивіда процес перетворення незалежного, здавалося б, фермера вбезробітного, що безуспішно намагається знайти хоч якусь роботу, показанийписьменником наочно, без зайвого нагнітання жахів, але з тією реалістичністю,що не випадково потрясає весь, читаючий роман. Негоди, що обрушилися насімейство Джоудів, не тільки викликають у читачів симпатії до них, але йзмушують задуматися над соціально-економічними причинами їхніх нещасть,розкривають хижацьку сутність капіталізму. Стиль Стейнбека настільки простий ідохідливий, його описи настільки правдиві, що вони граничать іздокументальністю, але й у той же час настільки художні й типові, що роман уцілому сприймається як зразок американського національного епосу, одне знайбільших досягнень американської прози XX століття.
Своїхалепи Джоуди пов’язують із двома силами – пилом і трактором. «Чорні курнібури» послані природою, і тут людина неспроможна. Трактор же посланий банками.«Трактори рухалися по дорогах і звертали в поля — величезні гусеничні тракториповзли, як комахи, і вони мали неймовірну ненажерливість комах… Тупоносігромадини обволікалися пилом, вони йшли навпростець із одного кінця поля віншій, крізь огорожі, через двори, поринали в яри, не відхиляючись від свогошляху». А що ж тракторист? «….Той, хто веде мертвий трактор по чужій,нелюбимій землі… не поважає ні цю землю, ні самого себе… Земля й будинок — для нього різні поняття».
Письменникпоказує, як велике капіталістичне сільськогосподарське виробництво зводитьвільного хлібороба до положення безликого й безсловесного придатка машини,позбавляє його простих, але таких важливих людських почуттів. З одного боку — Джоуди, що намагаються зберегти своє людське достоїнство, свою людськусамобутність. А з іншого боку — тракторист, син сусіда Джо Девіса, що тракторомбезжалісно валить будинок на очах хазяїна і його родини, щоб заробити «зайвідва-три долара».
Тлетворне,що розкладає вплив капіталізму на людину показано ненав'язливо, як би міжіншим. Тракторист валить будинок орендаря. Торговець старими машинами збуваєпокупцям «примуси, що розвалюються, на колесах», «не машини, а мізерія».Скупники беруть за безцінь майно, що залишається, — коней, фургони, інвентар,домашню обстановку. Кожний хоче нажитися на нещастя іншого — такий вовчий законкапіталізму, така дійсність Сполучених Штатів Америки. Намальовані Стейнбекомкартини цієї дійсності при всій їхній простоті й невигадливості потрясаютьсвоєю внутрішньою жорстокістю й звичною щоденністю.
Алеот допотопний, перевантажений «гудзон» Джоудів, поскрипуючи й крекчучи,вибрався на федеральне шосе № 66 і влився в потік старих машин — «поранених, ізклубами пари над радіатором». П'ятдесят тисяч таких машин, двісті п'ятдесяттисяч чоловік рухалися на захід, люди бігли «від того жаху, що залишився за».Уздовж дороги те отут, те там стояли старі руїни — машини ні на що вже непридатні. Що трапилося з їхніми хазяями? Ніхто не міг відповісти Джоудам наїхні мовчазні питання. І Ел завзято гнав уперед «Гудзон»- від Салисо до Гоура,від Гоура до Уорнера, від Уорнера до Чекоти, від Чекоти до Генріетти, від Генріеттидо Касла, уперед, у Каліфорнію.
Американцізвичні до руху. Дорога, подорож такий же необхідний атрибут американськогоспособу життя, як жувальна гумка або величезні відкриті кінотеатри, у яків'їжджають на машині й дивляться фільм, не вилазячи з її. Джоудам стоялопроїхати більше двох тисяч миль. Подорож це на багато чого розкрило їм ока,загострило й вилило назовні сховані до пори до часу протиріччя між окремимичленами родини. Слабкі фізично й морально не витримували випробування дорогою.Першим закінчив свою рахівницю із цим світом дід. Він не переніс розлуки зрідним гніздом. Залишає родину, не бажаючи їхати далі, старший син Ний. РодинаДжоудів стає менше, але разом з тим зміцнюють родинні зв'язки, доповнюючисьєдністю поглядів, однаковим підходом до життя.
УКаліфорнії постійної роботи Джоуди так і не знайшли. На них обрушуються новівипробування. Спочатку поліцейські відвозять проповідника Кейси, що жив уродині Джоудів. Потім Роза Сарона родить мертвої дитини. Випробуванням інегодам немає кінця, але Джоуди тримаються разом, допомагаючи й підтримуючиодин одного. Вони не втрачають почуття власного достоїнства, персоніфікуючисобою народний характер, його силу й стійкість.
«Гронагніву» є великим добутком американської літератури XX століття не тому, що вних зібрані воєдино й представлені навіч основні плини американської думки, атому, що книга ця — Справжнє явище мистецтва, у якому форма відповідає змісту,авторські ідеї нерозривно пов'язані з життєвим матеріалом і разом відбиваютьтипово американську національну дійсність.
Прицьому більшу роль грає художня форма роману, його композиція, що відразу ж привернулаувагу критиків. У романі тридцять глав. Чотирнадцять присвячені безпосередньоДжоудам, а шістнадцять невеликих главок є як би авторськими відступами. Разом зтим обидва види глав доповнюють один одного, створюють те єдине нерозривнеціле, що тільки й може скласти справжній твір мистецтва.
Американськілітературознавці звичайно називають авторські глави «вставними», тим самимпідкреслюючи їхню непричетність до сюжетної частини роману. Деякі радянськікритики називають їх публіцистичними. Сам письменник називав їх «загальнимиглавами». Останнє визначення нам здається найбільш правильним, тому що вонопідкреслює, що саме цього глави піднімають окремий випадок Джоудів до рівнятипового, надають йому суспільну значимість і загальнонаціональне звучання. Посвоєму обсязі «загальні глави» становлять усього лише біля однієї шостоїчастини роману: Але їхнє значення визначається не обсягом. «Загального глави»дають широку картину американського життя, показують її специфічні риси, їїнаціональні особливості. Саме цього глави дозволяють читачеві, що ніколи небував в Америці, побачити розпродаж старих автомашин, посидіти в пришляховомубарі, послухати в загасаючих багать тих, хто «був наділений даром захоплюючерозповідати». Є серед цих глав і алегорія, і жанрові сценки, і соціально-історичніесе, і закінчена новела, і реалістичні картини життя.
Ухудожнім відношенні «загальні глави» написані в тому ж стилі, що йоповідальні. Правда, Джоуди не беруть участі у подіях, описаних в «загальних розділах»,але читач мимоволі відчуває й тут їхню присутність, розуміє, що вони купувалисвій «гудзон» на такому ж розпродажі старих автомашин, заходили за припасами втакий же пришляховий бар, слухали подібні розповіді біля багать. І, навпаки,усе, що відбувається в «загальних розділах», впливає на долю Джоудів. Читачпочуває, що Джоуди — плоть від плоті своєї країни, свого народу, що їхня доля — це і є доля мільйонів простих американців.
Критикисписали сотні сторінок, намагаючись проникнути в таємницю майстерностіписьменника, намагаючись розгадати, як він зумів з'єднати в одне нерозривнеціле такі на перший погляд різні за своєю художньою формою види глав, як«загальні» і сюжетні, ті, у яких розповідається властиво про Джоудах. При цьомуне забували згадати вставні глави з роману Дос Пассоса «США». Однак у ДосПассоса вставні глави органічно не зв'язані ні між собою, ні з іншими главамироману. У Стейнбека «загального глави» становлять тло, на якому розвиваєтьсядоля Джоудів, вони надають оповіданню глибину й об'ємність. Строге чергуваннясюжетних, оповідальних глав з «загальними» дозволяє письменникові намалювативражаючу картину американського життя, органічно зв'язати долю Джоудів з долеювсієї країни, поставити подію із Джоудами в контекст загальнонаціональногодосвіду.
2.1 ГЛИБИНА СОЦІАЛЬНОЇ КРИТИКИ В РОМАНІ «ЗИМА ТРИВОГИ НАШОЇ»
РоманСтейнбека «Зима тривоги нашої пов'язаний із кращими традиціями американської реалістичноїлітератури XX століття. Послідовність і глибина соціальної критики в романізмушує згадати «Грони гніву». Сутність основних конфліктів роману, їхнійвнутрішній підтекст – це немов «американська трагедія» сьогоднішнього дня. Героїкниги: американець із «шляхетної» родини перших поселенців Ітен і його дружинаМері – живуть респектабельно й благополучно. Хоча Ітен і втратив багатство і єшановним городянином лише в силу традицій, а не реального положення, він усьоголише продавець бакалійної крамниці, у нього є дах над головою, і навітьневелика сума у банку. Але не тільки Ітен, але й все маленьке містечко в одномузі штатів Нової Англії веде життя відносно сите. Обивателі постійно несуть ізбакалійної крамниці м'ясні консерви, каву, насолоди й маринади, пікулі тазгущене молоко, на свята вони виїжджають на пікніки, по вечорах сидять у кафе.
Однаквеличезна заслуга Стейнбека полягає у тому, що аналітична сила його талантапроникає на поверхневу площину цього світу, розкриває спокійну повсякденність соціально-психологічнихзакономірностей сучасності Америки. І ми бачимо, що вони не змінили своєїпорочної сутності. «Зима тривоги нашої» створювалася в період жвавоїпубліцистичної діяльності Стейнбека. Так, наприкінці п’ятдесятих років ужурналі «Сатердей ревью» письменник опублікував статтю «Смерть рікта». У нійвін засудив систему доносів у США, практику незаконних антикомуністичнихпроцесів, маккартизм і глибоку продажність, що охопила, як епідемія, країну.
Романпобудований так, що стихія песимізму й мороку не абсолютизується в ньому. Укнизі немає соціальної або політичної альтернативи «американському способу життя».
Укнизі «Зима тривоги нашої» стихія добра – показана як стихія природна,інтуїтивна. Вона зосереджена в таємничому: талісмані – червоному камені, щозберігався серед реліквій родини Ітена.
«Віннемов увібрав у себе все світло, всі вогні й став червоною-червоним-червоним-темно-темно-червоним...».Це немов сконцентрована сила життя. Якщо серце Мері, наприклад, увібрало в себевсі порочні віяння американського життя, то талісман убрав у себе силу й вплившляхетних принципів життя. Тому він приносить щастя. Ці принципи відчув Ітенмайже підсвідомо в годину, коли думав, що загине. І тоді, відчувши нову силу,він поплив до берега: «Мені треба було вийти – треба було віддати талісман. Щобне згас ще один вогник».
Уромані «Зима тривоги нашої» проблематика далеко не вичерпується картиною«виродження обивателя». У книзі Стейнбека кожна деталь, кожна година носитьпов'язані з різними соціальними закономірностями країни, кожна сцена немоввиростає з глибинних джерел «американського образа життя.
Відносинилюдей у США, як саркастично зауважує Стейнбек, зведені найчастіше до трьох ступенів:начальницькому, улесливому й діловому. Це підтверджується досвідом головногогероя. Всі інші: дружньої, безкорисливої, повний любові і навіть батьківські — виявляються неспроможними. Дружба виявилася смертельним капканом для Денні,прояв теплоти погубило Марулло, за симпатіями Марджорі завжди кривсярозрахунок: «Рано або пізно постіль повинна була послужити капканом, що,захлопнувшись, гарантував їй спокій і благополуччя в майбутньому».
Стейнбекпише про те, що в Америці навіть чесність пущена в торговельний оборот, єрекетом, предметом продажу, обману й шантажу. Ітену вона потрібна для того, щобпри нагоді «украсти відразу».
Дляавтора внутрішня розірваність героя не служить виправданням. Він показує, що,терзаючись каяттями совісті, далеко літаючи в думках від співрозмовників,навіть «упустивши сльозу» при думці про друга, Ітен все-таки не змінив свогозлочинного плану, продовжуючи підштовхувати Денні в прірву. Стейнбек — на відмінувід екзистенціалістів — надає головного значення суспільному буттю людини, йогосоціальної детермінованості. Це увага до суспільного буття, до об'єктивногосоціального плану життя веде письменника до усе більше нових і глибокихпояснень падіння Ітена. Не тільки атмосфера користолюбства розклала його.Імпульс до злочину народжувався, по Стейнбеку, і під впливом атмосферивійськового й атомного психозу. Американська пропаганда, підкріпленавійськовими парадами, вселяла йому думка про вичерпаність і приреченість миру. Ітенговорить, що страх породив у нього «виразку душі». Ми бачимо конкретно цю«виразку» — відсутність будь-якої віри. І тому Ітен часто повчає своїх дітейбез переконаності й порівняно холоднокровно йде на злочин. Але сам Стейнбек непопадає під вплив атомного психозу. У цій історії — сарказм і іронія Стейнбека,недвозначна паралель американської істерії із крикливством темних сект. Атомнаістерія лежить, по Стейнбеку, в основі цинічної філософії «щасливого випадку».Протягом всієї книги Стёйнбек аналізує коло саме соціальних проблем, вони тепердля нього найважливіші. Так, сцена ранкового відкриття банку досягає воістинубальзаківської сили, а головне, близька їй концептуально. Банк нагадує храм, сполученняцифр на табло, ґрати перед сейфом схожі на огорожу вівтаря, містер Бейкер – насвященика, а Ітен – на причасника. Гроші, по думкам Стейнбека, – сила, що рухаєСША, творячи «американські характери».
У своєму романі «Зима тривоги нашої» Стейнбекстворює глибоко типові для сучасної американської дійсності образи, даєглибокий всебічний аналіз згубного впливу на людську особистість буржуазногосуспільства.
Соціальнізакони часто виявляються сильніше біологічних і більше вирішують у житті.
ВИСНОВОК
Епілогом тридцятих років стали романи«Грона гніву» і «Зима тривоги нашої», які миттєво завоювали увагу читача. ДжонСтейнбек, лауреат Нобелівської премії 1962 року, здобув популярність книгами, уяких розвінчувався ореол Каліфорнії як землі обітованої, куди прагнули фермери,що розорялися, і сезонні робітники з усією Америки. Тема Американської мрії йАмериканської трагедії логічно спричиняє появу проблеми патологічноговихваляння патріотами всього американського й почуття страху й пригніченостімешканців маленьких городків, змушених нести на собі тягар «здоровогоамериканізму.
Уроманах же Стейнбек як реаліст уміє розкрити щирий взаємозв'язок явищ,проаналізувати відносини людини й середовища, відтворити пластику життя.
Автор бачить всюзначущість впливу соціального на людину. Соціальна й біологічна стихії в точнихпропорціях сполучаються в нього й створюють яскравий і вигадливий, трагічний іпрекрасний, складний і повчальний «стейнбековський» світ. Життєвий матеріалнемов диктує свою волю Стейнбеку. В роботі ми досліджували соціальні проблеми наприкладі романів «Грони гніву» та «Зима тривоги нашої» з погляду просторовоїорганізації тексту.
В ході дослідженні ми виконалинаступні завдання:
— проаналізували актуальністьсоціальної проблеми в англійській літературі ХХ ст.;
— дослідили взаємозв’язок об’єктивностіта суперечливості в романах «Грони гніву» та «Зима тривоги нашої»;
— охарактеризували відображеннясоціальної трагедії суспільства;
— розкрили послідовність і глибинусоціальної критики в романі «Зима тривоги нашої».
«Гронагніву» є великим добутком американської літератури XX століття не тому, що вних зібрані воєдино й представлені навіч основні плини американської думки, атому, що книга ця — справжнє явище мистецтва, у якому форма відповідає змісту,авторські ідеї нерозривно пов'язані з життєвим матеріалом і разом відбиваютьтипово американську національну дійсність.
СПИСОКВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Батурин С. Джон Стейнбек итрадиции американской литературы. – М.: Худож. лит., 1984. –351 с.
2.Гиленсон Б. Страна Джона Стейнбека //Стейнбек Дж. Избранные произведения. М., 1998.
3. Засурский Я.Н. Американскаялитература XX века. М., 1984.
4. Злобин Г. По ту сторону мечты.Страницы американской литературы XX в. М., 1985.
5. Мендельсон M. Роман США сегодня — назаре 80-х годов. М., 1983.
6. Мулярчик А.С. Творчество ДжонаСтейнбека. М.: Мир., 1963. – 254 с.
7.Сохряков Ю.И.Достоевский: Материалы и исследования. Л. Век., 1980. – 109 с.
8. Федоров А.А. Джон Стейнбек. M., Вища школа., 1965.– 87 с.