Міністерствоосвіти і науки України
Миколаївськийдержавний Чорноморський університет ім. Петра Могили
Реферат
натему: Своєрідність акцентівілюстрацій до творчості Джона Мільтона
Виконаластудентка 243 групи
Мельникова Олена
Перевірила
Береза ІннаЮхимівна
Миколаїв2011
1. Короткі відомості про життя і творчість
ДжонМілтон народився в 1608 році в Лондоні, в сім'ї нотаріуса, близького допуританських кіл. Дід Мілтона був католиком який через навернення сина допротестантизму відмовив йому у спадку, тож той вимушений був сам заробляти собіна хліб. Родина була не багата але й не вбога.
У1625-му шістнадцятирічний Мілтон вступив до Крайстс-коледжу Кембриджськогоуніверситету. В 1632 році Мілтон закінчив університет, де отримав ступіньбакалавра, а пізніше — магістра мистецтв[1]. У двадцять чотири роки вінзалишив Кембридж і виїхав до батьківського маєтку Гортон (графство Бакингемшир), де провівшість років займаючися самоосвітою. У 1638—39 жив та мандрував Італією. В 1639чутки про неминучу громадянську війну змусили його поїхати на батьківщину. 1640року, напередодні Англійської революції, повернувся в Британію, зайнявсяполітичною діяльністю.
Улітку1642-го Мілтон відпочивав протягом місяця поблизу Оксфорда і повернувся додомуз нареченою, уродженою Мері Пауел. Йому було 33 роки, їй — 16. Усі їїродичі були переконаними роялістами. Мілтон же був супротивником існуючоїмонархії. Через цей політичний конфлікт дружина покинула Мілтона вже за кількатижнів після одруження і повернулася до батьків. Коли революційна влада почалаїх утискати, Мілтон, який став на ту пору діячем революційного табору, врятувавїх. Мері вернулася до чоловіка після двох років розриву. Вона народила чотирьохдітей і в 1652 р. померла під час пологів. Коли дружина покинула Мілтона,він написав трактат про розлучення (1645).
У1645—1649-му Мілтон відійшов від громадських справ. Біографи думають, що вінбув зайнятий обмірковуванням і збором матеріалів для «Історії Британії»(History of Britain).
Востанній день січня 1649-го в Англії прилюдно стратили Карла I; і не пройшло йдвох тижнів, як Мілтон виступив у пресі з памфлетом «Обов'язки государів таурядів» (The Tenure of Kings and Magistrates). Виступ пролунав надзвичайнорізко, й у березні 1649-го Мілтона призначили секретарем при Державній раді.
У1649—52 працював у Державній раді, вів міжнародну кореспонденцію Олівера Кромвеля.
Оскількстрата Карла І викликала обурення в Європі потрібні були нові переконливівиправдання царевбивства. Мілтон написав латиною три апології страти короля:«Захист англійського народу» (Defensio pro populo Anglicano, 1651), «Повторнийзахист» (Defensio secunda, 1654) і «Виправдання для себе» (Defensio pro se, 1655).
1650-тіроки стали для Мілтона важким десятиліттям, нещастя йшли майже безперервноюнизкою. У лютому 1652-го він майже повністю осліп, у травні померла дружина. Учервні, не доживши до року, помер єдиний син Джон. У 1656-му Мілтон одружився зКатарін Вудкок, але на початку 1658-го вона також померла. Тим часом іполітичні, й релігійні справи у країні йшли, на думку Мілтона, дуже погано.Революція, покликана створити вільну республіку, обернулася диктатурою.Неухильно наростала тяга до повернення монархії — в особі Карла Стюарта.
Іколи стало ясно, що революція провалилася, й на порозі Реставрація, Мілтонопублікував три зухвалі й дуже відверті памфлети на захист свободи.
ВоцарінняКарла II стало для Мілтона катастрофою. На якийсь час його ув'язнили, навітьжиття його було в небезпеці, але зусиллями друзів він незабаром вийшов на волю.У цей час Мілтон осліп уже повністю.
Вінрозпочинає головну справу життя — написання біблійної поеми проБога-Творця, про світ ангелів і про перших людей, про рай втрачений іповернутий. Сім років виснажливої праці віддав осліплий Мілтон втіленню свогограндіозного задуму. За спогадами друзів, поет нерідко проводив безсонні ночі вболісних роздумах, очікуючи натхнення. І коли воно приходило, він одразу кликавдоньку й диктував їй пронизливі рядки.
«Втраченийрай» було завершено в 1665 році. Один із друзів Мілтона, прочитавши рукопис,сказав йому: «Ти багато говориш про втрачений рай, а чому нічого не скажеш прорай повернутий?» Незабаром Мілтон показав другові ще один рукопис. За обсягомвін значно поступався першому й називався «Повернутий рай». У художніх описахбоїв у світі незримому, де світлому воїнству Бога протистоять полчища темнихсатанинських сил, явно чуються відзвуки громадянських воєн і релігійних зрад,що стрясали Англію.
Цітвори Джона Мілтона дуже повільно пробивали дорогу до читача. За життя авторавони були видані мізерним тиражем.
ПомерМілтон у Лондоні 8 листопада 1674 року.2. Ілюстрації Гюстава Доре
ТворчістьМільтона мала великий вплив як на тогочасне суспільство, так і на мистецтвобагато років потому. Під впливом творів Мільтона і зараз пишуться пісні.Малюються картини та навіть знімаються фільми. Проте найбільше відображує впливйого творів саме образотворче мистецтво. До поем Мільтона було зроблено багатоілюстрацій, зокрема такими загальновідомими художниками, як Гюстав Доре, ВільямБлейк та Уорік Гобл. І хоча більшість із них були створені саме до поемМільтона, кожна з них – оригінальна, оскільки кожен митець показував своєбачення написаного і по-своєму розставляв акценти.
Якщодетально розглядати кожного з ілюстраторів, то можна виділити певні спільні тавідмінні риси. Так Гюстав Доре, який як ілюстратор, дивує своєю винахідливою таневтомною фантазією; створюючи низчисленну кількість малюнків, він умівпридумувати найрізноманітніші сцени, в здебільшого просякнуті живимдраматизмом, дуже майстерно зображав події на тлі старанно підібраногопейзажу. Роботи Доре – гравюри – вони усі виконані в чорно-білих тонах, причомуакцент у картинах завжди робиться не тільки на зображення головного персонажу,а і на оточуюче середовище. Пейзаж ніби допомагає розкрити внутрішній стан героя,передає його настрій. Кольорова гамма майстерно передає загальний настрійілюстрацій, більшість з яких була створена до поеми «Втрачений рай». Тутпанують смуток, печаль, злість, гнів та зневіра – всі ті емоції, які у нашійпідсвідомості асоціюються із темними, важкими барвами. Впадає в око також те,що розмір персонажів порівняно із загальним розміром картини – навмиснезменшений, хоча митець дуже точними лініями передає навіть найменшу детальАвтор ніби підкреслює нікчемність усіх інших створінь порівняно з Богом –творцем всього сущого. Так, на ілюстрації №14 до пісні четвертої (див. рис. 1.)Доре зображаю сатану, який піднявся на гору, роздумуючи, чи слід йому іти дораю та спокушати людину. Гравюра зображає сатану як маленьку фігурку порівняноіз величністю райського пейзажу. Перед ним лежить долина. Над якою сходитьсонце. І це сонце – символ того, що сатана не владен над тим світом, що лежитьбіля його ніг, адже сонце – це символ великого Бога, що, сходячи на райськоюдолиною дарує їй життєдайні промені. А тільки той, хто є Творцем, має справжнювладу і право на владу над своїм творінням.
Чіткість,точність та строгість гравюр у порівнянні із домінуванням пейзажів надзображеннями людей та янголів яскраво виявляє акценти, на яких наголошує автор– трагічність долі людей та падких янголів, що втратили рай, панування на усійземлі Бога, як творця досконалої природи.
3. Ілюстрації ВільямаБлейка
Одниміз художників, до творчого наробку яких належать ілюстрації до творів Мільтонає Вільям Блейк. Незважаючи на те, що Блейк прославився саме завдяки своїйтехнології рельєфного відбитка, у власній роботі йому частіше доводилосядотримуватися методу інталія, стандартного в XVIII століття методу гравіювання,який полягав лише в нанесенні насічок на бляшану пластину. Це було складною ітрудомісткою роботою; для того щоб перенести зображення на пластини потрібнабула сила-силенна часу, місяці, і навіть роки, але, як зауважив сучасник БлейкаДжон Бойделл, такий спосіб гравірування робив її продукт «слабкою ланкою длякомерції», дозволяючи художникам більше наблизитися до народу, і зробивши їїважливим видом мистецтва до кінця XVIII століття. Блейк також використовувавметод інталія у своїх роботах, зокрема для ілюстрацій. Роботи, яку завершивперед самою своєю смертю. Нововинайдений Блейком техніка, метод рельєфноговідбитка, піддавалася самої, жорстокій критиці, як втім все новаторське вбудь-якій практиці, але дослідження, проведені в 2009 році приділяють великуувагу збереженим пластин Блейка, включаючи ті, що були використані для Біблії:вони свідчать про те, що він також часто застосовував техніку repoussage,тобто барельєфа, що дозволяло згладжувати похибки, досить було перевернутипластину і декількома ударами розрівняти небажану насічку, зробивши її опуклою.Така техніка типова для гравіювальних робіт того часу, багато в чому поступаєтьсябільш швидкому процесу карбування у рідкому середовищі, яку застосовував Блейкдля свого рельєфного відбитка, і пояснює, чому процес гравіювання був такимдовготривалим. Ілюстрації Блейка істотно відрізняються від ілюстраційДоре, причому обидва митці зовсім по-іншому розставляють акценти, щовідображається у їхніх роботах. Ілюстрації Блейка несуть у собі додатковенавантаження у вигляді більш різноманітної, ніж у Доре кольорової гами.Переважають світлі (білий, блакитний, зелений, жовтий) кольори, що свідчить пробільш позитивне сприйняття поеми, хоча сцена спокуси Єви має трохи затемненийфон, що передає великий трагізм моменту. Мова кольорів у Блейка, так само якмова пейзажів у Доре допомагає розкрити духовні переживання героїв. Кольоримістять у собі певну, відому ще з християнських ікон символіку: золотий, жовтий— найдосконаліший колір сонця, означає Божу присутність та є атрибутомНебесного Царства або дій Святого Духа; білий — колір чистоти, світла, радості,Божої слави, якою оточений Христос у Преображенні, Різдві, Воскресінні, Зішестів ад та у Вознесінні; синій, насичений — колір “небесної тверді”, високого неба(у погожий день), асоціація до духовного, надприродного неба, де у славіпроживає Господь; блакитний — колір неба біля горизонту, символ земного світу;зелений та синьо-зелений — це кольори живої природи, фізичного земного буття;зелений також може символізувати духовне відродження через ласку Святого Духа;пурпуровий та фіолетовий — символ царів; червоний, коричневий — символ Господньоїенергії, вогню, динамізму, життєдайної сили, перемоги, мучеництва; чорний —відсутність Божого світла, символ скорботи, хаосу, смерті, зла, пекла, посланцівсатани, деяких сцен із Страшного суду. Так на картині, де зображена сценаспокуси Єви (див. рис. 2) присутній зелений колір у зображенні змія (земнебуття спокушає), жовтий для плодів дерева знань (символ того, що дерево маєбожественну і його плоди не дозволено вживати людям), та чорний для зображенняфону (люди стануть смертними та будуть вигнані із раю). Також у ілюстраціяхБлейка присутній антропоцентризм, основна увага митця зосереджується наголовному героєві (для кожної гравюри він свій). Природа, як і в християнськихіконах, не відіграє важливого значення. Всі герої зображуються крупним планом,що дозволяє зробити припущення, про важливість рішень людини (а не Бога) для їїдолі.
Тожакценти, розставлені Блейком у своїх роботах можна трактувати як такі, щорозкривають його антропоцентричний з одного боку і дуже близький до канонічногохристиянського з другого, світогляд. мільтон поема ілюстрація гравюра
Висновки
Урефераті було розглянуто ілюстрації до поеми Джона Мільтона «Втрачений рай»таких відомих художників, як Гюстав Доре і Вільям Блейк. Акценти їх ілюстраційдуже різняться. Вільям Блейк вдало поєднує християнську систему пропорцій тасимволіку кольорів із антропоцентричним, іноді близьки до портретного,зображенням персонажів. На противагу йому Гюстав Доре використовує чорно-білугамму кольорів із деталізованим зображенням пейзажів, що явно домінують назображенням героїв.
Ілюстраціїдо творів Мільтона дуже різняться своїми акцентами, колористикою, технікоювиконання та змістом, який у них було закладено. Хоча джерелом для написаннякартин обох митців слугувала поема Мільтона «Втрачений рай», та дивлячись наілюстрації, зроблені до неї, можна зробити висновок що у розумінні мистецькихтворів не можу бути однієї правильної точки зору. Це залежить від багатьохфакторів: характеру читача, його релігійних поглядів, настрою у моментсприймання твору, рівня освіченості та багатьох інших чинників. Саме сприйняттяпоеми є суто суб’єктивним і створюючи ілюстрації автор відображає суто особистуточку зору на цю поему. Різноманітність акцентів, зроблених художниками дає намзмогу скласти своє власне враження щодо поеми та краще зрозуміти ії у контекстівласного ставлення до поеми та ілюстрацій.
Списоквикористаної літератури
1. Доре Г. Гравюры к поэме ДжонаМильтона «Потерянный рай».// Репринтное издание. — СПб.: Альфарет, 2006. — 40 с.
2. СтеповикД. Іконологія і іконографія.// Івано-Франківськ, 2003.– 256 с.
3. Некрасова Е. А. Творчество ВильямаБлейка // Изд-во Московского университета, 1962. – 181 с.
4. Мильтон Дж. Потерянный рай; Возвращенныйрай; поэмы. // Эксмо, 2009. – 605 с.