Міністерство освіти інауки
Львівський національнийуніверситет імені Івана Франка
Факультет культури імистецтв
Кафедра театрознавстваі акторської майстерності
Есе на тему:
«Продюсер як суб’єктмистецької сфери»
продюсерзірка виробництво розкрутка
Львів 2011
Головниммеханізмом, що диктує «правила гри» в шоу-бізнесі спочатку України, а вже потімЛьвова, є ринок. Власне, у нас немає шоу-бізнесу, проте є ток-шоу. І гостемцього номера є унікальна у своєму роді особистість — Єдиний продюсер — вповному сенсі цього слова, який намагається перетворити національний шоу-алверв міжнародний шоу-бізнес.
Інакше кажучи,об'єкт мистецтва виступає як товар; суб'єкт, його сприймає — як споживач.Сприйняття мистецтва перетворюється у товарно-грошовий обмін регулятором істимулятором якого служить реклама. Справа в тому, що поняття продюсер у нашійкраїні не має нічого спільного з розумінням взагалі слова продюсер вшоу-бізнесі, яке було створене на Заході. Насправді слово «produce» булостворено від поняття кіно-виробник, тобто людина, що займається виробництвомфільмів. І згодом на Заході всі проекти, пов'язані з музикою, мали продюсерів,і продюсером став називатися та людина, яка produce музичний матеріал, тобтобув виробником музичного матеріалу. У нашій країні це поняття було спотворене,і продюсером стали називати ту людину, котра, яка, вкладає гроші саме умузичний бізнес, і за ці гроші хоче отримати ще більші гроші з цього бідногоартиста. Насправді, те, що робить львівський продюсер, на Заході називаєтьсяпросто менеджментом, тобто він є персональним менеджером. Що ж робить львівськийпродюсер, якщо він не бере участь в музичному матеріалі? (Не бере участі тому,що він за своєю природою, він хоча є творчою особистістю, але не єаранжувальником або музикантом, і не може сам створити музичний продукт, анаймає для цього окремих людей).
Звісно, що нашльвівський продюсер працює залежно від специфіки проекту: рок-н-рольної абопопсової. Якщо він бере рок-н-рольний проект, то, як правило, вінопосередковано впливає на музичний матеріал. Він уже взяв цей проект, Наприклад,розкрутка Лілії Ваврін, яка з себе щось представляє, і починає працювати над нею- над її іміджем, над розкручуванням цього проекту. От ви кажете — концертнадіяльність, але для того, щоб мати концерти, потрібно спочатку створити якийсьтовар, як кажуть на Заході (або якийсь продукт), який можна продавати. Це неозначає, що якщо хтось вміє стояти на сцені, грати, володіти інструментами, товін вже може продаватися, тобто займатися концертною діяльністю. Продукт, щопродається потрібно створити, тобто дати хороші інструменти музикантам, дати хорошийзвук, придумати хороший імідж — що є роботою продюсера. Зробити колективвідомим — це величезна робота, що включає в себе повний промоушн, PR-роботу,зйомку кліпів, розкрутку їх на телевізійних каналах, участь або неучасть увеликих фестивалях, заняття тієї або іншої позиції (або незайнятого). Тобто,всі ці питання — робота продюсера, і на це йде в середньому рік-півтора.
Те ж самевідбувається з усіма. Тому продюсер у нашій країні — людина, яка займаєтьсяпромоцією, розкручуванням колективу, а концертною діяльністю займається, якправило, інша людина — той, кого він наймає і називає концертним директором,тур-менеджером.
Потрібно розмежувативиди мистецтва. У кіно продюсер дає режисерові гроші на зйомку, інодісперечається з ним про вибір акторів-зірок і сценариста, оскільки у разі успіхучи провалу рахунок йде на мільйони доларів. У театрі, на радіо і телебаченніпродюсер — це постановник програми. У всякому разі так вони називаються наЗаході. За радянських часів в Україні директорам (адміністраторам, менеджерам)артистів сподобалося заморське слівце «продюсер» — (англ. producer,від лат. Produce — виробляю, створюю), в кінематографії США і ряду ін. західнихкраїн довірена особа кінокомпанії, що здійснює ідейно-художній іорганізаційно-фінансовий контроль над постановкою фільму. У ролі П. інколивиступають також відомі режисери, актори, сценаристи, створюють власнікінофірми)..
Звичайно, що уЛьвові ХХІ ст. шоу-бізнес рішуче потіснив більш елітарні види мистецтва.Створилася ситуація, коли навіть «високе» мистецтво змушене використовуватидосвід шоу-бізнесу: навряд чи будь-яке явище культури, мистецька подія, твірмистецтва і т.д. буде відмічено громадськістю і отримає визнання, якщо воно незнайде форму шоу. На думку багатьох діячів від мистецтва, успішно вбудувалося вцю систему, ринкові відносини — єдиний спосіб «врятувати» культуру. Тому,передусім продюсери мають здійснювати такі функції:
●Художник: Продюсера, можна назвати художником, тільки його палітра музична, ізамість кольорів на звуковому полотні він завдає звуки або, вірніше звуковіпартії інструменталістів чи співаків. І тут доведеться хоча б коротенькорозповісти про запис в сучасній студії.
●Звукорежисер: За рідкісним винятком всі продюсери добре знають техніку. Основнафункція продюсера — тримати око і вухо гостро за всією картиною: концепцієютого, як в ідеалі повинна звучати запис. Студія вимагає граничної уваги додеталей, але продюсер свідомо тримається від них подалі. Співак або музикантзайнятий нотами, звукорежисер укладає звуки на плівку, а продюсер стоїтьпозаду, дивлячись за тим, щоб кожна звукова фарба прикрасила всю мозаїку.
●Організатор: Запис на студії часто планується. Продюсер має ясне поняття протехнічні параметри проекту — скажімо, формат плівки — і творчих фішках — включаючистиль, інструментування і ступінь професіоналізму, якого треба досягти.Наприклад, продюсер виступає, як організатор запису — в самому кращомуположенні. Вибір студії — справа важлива. Як і вибір апаратури — чи вистачаєдля роботи того, що є? Або варто купити, орендувати або стрельнути уякого-небудь «зубра» зайвий ревер? Те саме з музикантами: чи требапривезти піаніно або найняти вокаліста? Якщо так, то який нам тут потрібенвиконавець. Ввести віолончель в «Yesterday» запропонував продюсер.Він же може взагалі вирішити, чи готова група до запису? Прийнявши все врозрахунок, продюсер замовляє студійний час. Він пояснить музикантам, що відних вимагається, і буде чекати від усіх повної віддачі.
●Плановик: Фінанси на проект розписують на всякі різниці: наймані таланти, чиступлівку, оренду апарату, транспорт, можливо навіть їжу і телефонні переговори,знай тільки вкладайся до бюджету. У хорошій студії час — буквально гроші: від $10 до $ 100 за годину. Продюсер відводить час на все — вокальні та інструментальніпартії, їх накладення, «зведення» (або фінальне мікшування) таперезапис готової фонограми на плівку. Він наглядає, щоб все йшло гладко, щобзатяжні дрібниці — наприклад, коли гітарист пробує нову «примочку» — не затьмарили головного. Або, клавішний у гонитві за новими тембрами забуде про«лічильник». Головне — щоб музикант здорово зіграв.
●Натхненник: Виконавці відповідають за музику, а продюсер у відповіді за те, щобїх талант використовувався ефективно. Одна дуже важлива річ: продюсер практичновиконує всі вимоги артистів, технічно-етичні та особисті, і тоді вони творятьне відволікаючись. Продюсер надихає музиканта, накачуючи його психологічно,підтримуючи його творчу енергію, фокусуючи його увагу на конкретних шматках,доки той шліфує свої дублі. Продюсер культивує атмосферу співпраці міжзвукооператором і музикантом, або головою фірми грамзапису — всімазацікавленими сторонами. Одним словом, треба підтримувати хороший студійнийетикет.
Головна робота ідар продюсера — вгадати кращий дубль. Якщо він знайомий зі здібностями артиста,то не можна його відпускати з поганим виконанням (звичайно, у відведений час).З іншого боку, скільки музикантів «закопали» продюсери, вимагаючи відних наступного дубля, коли найкращий давно вже зіграний.
● Творець:Продюсера часто асоціюють зі звучанням, «саундом», або з такимпідходом до запису, за яким його впізнають. Зазвичай продюсер працює вконкретному стилі.
Музичний внесокпродюсера малий і великий. Він може все: тонко змінити мікс, приводячи музику увідповідність зі стилем. Він може змінити аранжування пісні, її темп,маніпулювати з формою, переписати приспів. Багато продюсери, пройшовшиорганізаційні бар'єри, не стоять над душею у музиканта, а задовольняютьсячитанням газет.
●Менеджер: Іноді продюсер може довести проект від студії до наміченої аудиторії.Стильовий продюсер знає свій ринок і допоможе запису потрапити в руки тих, хтодоведе її до комерційного успіху. Наприклад, якщо це демо, то він звернеться докерівництво клубів або фірми грамзапису. Продюсер знає, як дати касету. Якщофірма працює з артистом, то продюсер — це посередник між ними; він маєконтракт, за яким здає готову роботу фірмі. Цей запис називається«майстер-тейп», продюсер схвалює цей «майстер», з якоготиражуються платівки, касети і компакт диски.
Звичайно, щошоу-бізнес заснований на експлуатації популярності видатних виконавців таартистів («зірок»), на імеджмейкерстві (створенні іміджу) як різновидупідприємницької діяльності. Головною особою стає не артист, а продюсер (відангл. Produce — продавати), який не тільки фінансує проекти, а й диктуєартистам імідж і репертуар, підбирає технічне забезпечення, веде переговори зіЗМІ і т.д. Виконавці виступають як наймані працівники, що підкоряютьсявказівкам підприємця-продюсера і отримують, як правило, не дуже високігонорари. Успіх будь-якого шоу-проекту залежить від його відповідності мінливимсмакам глядачів, тому продюсер повинен не тільки бути фахівцем з інвестицій тарекламі, але і глибоко розбиратися в масовій культурі, «відчувати глядача».
Тобто,виробництво «зірок» відбувається трьома шляхами. Буває, що талановиті артистисамі підвищують свою майстерність, заробляючи гроші клубними концертами, насвої гроші записують успішний альбом і лише потім підписують контракт зякою-небудь відомою фірмою. Інший варіант — це пошук продюсерами потенційнохітових виконавців навмання (в приватних клубах, в записах, які надходять«самопливом» в звукозаписні компанії). Основним варіантом, однак, є конкурсвиконавців під конкретний продюсерський проект, коли не виконавець шукаєпідходящого продюсера, а, навпаки, продюсер вибирає відповідного претендента нароль «зірки».Тобто люди вважають, що вони прийшли до якогось фінансиста, котрийвкладе свої гроші і щось зробить, або повинен дуже хотіти зробити, щоб хтосьстав знаменитим. Насправді продюсер часто не володіє цими засобами, але він маєзнання і мізками з приводу того, як зробити людину або проект відомим. Іншасправа, що продюсер повинен знайти джерела, звідки повинен фінансуватисяпроект. Наприклад, знайти компанію, якій буде цікаво участь даного проекту врекламної компанії. Простий, вдалий приклад такої компанії — це Бутч і або ж,Відій. Для того щоб продюсер спромігся на те, щоб знайти джерело фінансування,проект повинен бути настільки захоплюючим, настільки захопити його уяву, що вінскаже: «Так, я буду цим займатися». Тоді він бере під свою відповідальністьмузиканта і бере другий відповідальність — за пошук грошей, і відповідає за цігроші і результати їх витрат. Лише найбільш популярні «зірки» можутьрозраховувати замість фіксованого гонорару на відсоток від чистого прибутку пригарантованому мінімумі. У результаті їх доходи досягають піднебесних висот.
Негативнівитрати подібного підходу видно вже сьогодні. Особливо очевидні ці процеси вкласичних видах мистецтва. Коло широко відомих його діячів складають тепер немайстри, які творять для знавців і цінителів, а ті, хто отримав схвалення вколективній свідомості, хто позначив свою творчість як товарний бренд. Успіхартиста виявляється забезпечений не тільки (часто — не стільки) його талантом імайстерністю, скільки відповідністю віртуальним культурних цінностей, додостоїнств самого мистецтва часто не мають ніякого відношення.