Зміст
ВСТУП… 2
Розділ І. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРО КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО. 7
РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНИЙ ВНЕСОК К.І.РУБИНСЬКОГО ВРОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ 13
2.1 Діяльність К. І. Рубинського в бібліотеці Харківського університетудо 1917 року. 13
2.2 Внесок Костянтина ІвановичаРубинського в роботу бібліотеки Харківськогодержавного університету у 30-х роках XX століття. 31
2.3 КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ РУБИНСЬКИЙ ПРО БІБЛІОТЕЧНИЙ ПЕРСОНАЛ ТАПРОФЕСІЙНУ БІБЛІОТЕЧНУ ОСВІТУ… 34
РОЗДІЛ III. ТЕОРЕТИЧНИЙ ВНЕСОККОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ. 39
3.1 К.І. Рубинський — основоположник Харківськоїбібліотечної школи. 39
3.1.1 КОСТЯНТИН ІВАНОВИЧ РУБИНСЬКИЙ ПРОПРОЦЕСРОЗВИТКУ БІБЛІОТЕКОЗНАВСТВА ЯК НАУКИ… 43
3.1.2 ПОГЛЯДИ КОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО… 47
НА РОЛЬ І ЗНАЧЕННЯ СПЕЦІАЛЬНИХ БІБЛІОТЕК. 47
Висновки. 50
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ… 55
ВСТУП
Актуальність теми дослідження.
Розробка історико-бібліотекознавчої проблематики є одним зактуальних завдань сучасного бібліотекознавства. Вивченння витоків та розвиткуукраїнського бібліотекознавства дає можливість глибше осмислити її національніособливості, бібліотекознавчі факти і явища, вивчити та засвоїти спадщинувидатних бібліотекознавців минулого, в тому числі і тих, які замовчувались, абонапівзамовчувались, щоб реалізувати їх ідеї, збагатити національнебібліотекознавство.
В зв’язку з цим особливий інтерес і актуальність становитьтворча спадщина Костянтина Івановича Рубинського, яка охоплює основні напрямибібліотекознавства, відображає пошуки та здобутки українськогобібліотекознавства. Несправедливо забутий, він лише в 90-ті роки повертаєтьсядо нас, як засновник українського бібліотекознавства. Його ідеї і погляди наосмислення ролі та місця бібліотеки.
Розробка історико-бібліотекознавчої проблематики є одним зактуальних завдань сучасного бібліотекознавства.
У зв’язку з цим особливий інтерес становить творча спадщинаКостянтина Івановича Рубинського, яка охоплює основні напрямкибібліотекознавства, відображає пошуки та здобутки українськогобібліотекознавства. Його ідеї і погляди на осмислення ролі і місця бібліотеки,бібліотечної справи і бібліотекознавства в житті суспільства є важливими длясучасних працівників бібліотечної сфери.
Головною справою життя Костянтина Івановича Рубинського булабібліотека Харківського університету.
Завдяки його зусиллям в післяреволюційний період вдалосязберегти фонд бібліотеки, примножити за рахунок книжкових зібрань громадськихорганізацій та деяких відомих харківських учених. Центральна бібліотекаХарківського університету — спадок Рубинського,- фонд якої зараз нараховує біля4 млн. томів, є тепер одним з великих, оснащених сучасними технологіямикнигосховищ.
Велику увагу приділяв питанню про значення бібліотекаря,повагу та піклування про нього, створення системи підготовки бібліотечнихфахівців.
Костянтин Іванович Рубинський дав визначення структурибібліотекознавства як необхідної дисципліни, у розв’язанні важливих теоретичнихі практичних проблем бібліотечного будівництва.
Його діяльність в галузі бібліотекознавства стала важливоюумовою подальшого розвитку теорії і практики бібліотечної справи в Україні.
В зв’язкуз цим особливий інтерес і актуальність становить творча спадщина Костянтина ІвановичаРубинського, яка охоплює основні напрями бібліотекознавства, відображає пошуки таздобутки українського бібліотекознавства. Несправедливо забутий, він лише в 90-ті роки повертається до нас,як засновник українського бібліотекознавства. Його ідеї і погляди на осмисленняролі та місця бібліотеки частково висвітлені у спеціальній літературі.
Актуальністьвивчення бібліотекознавчої спадщини Костянтина Івановича Рубинськогозумовлюється також підвищеним інтересом бібліотечної науки та практики допроблем національного бібліотекознавства, про що свідчать присвячені цьомунаукові конференції: „Бібліотека і бібліотечна професія в умовах інформатизаціїсуспільства” (1993 р.), „Наукова бібліотека в сучасному соціокультурномуконтексті” (1993 р.), „Пріоритетні напрямки розвитку бібліотечної справи вУкраїні” (1993 р.), „Бібліотека у демократичному суспільстві” (1995 р.).
Наконференціях піднімались саме ті питання, які є домінуючими в бібліотекознавчійспадщині Костянтина Івановича Рубинського. Важливість дослідженнябібліотекознавчого доробку Костянтина Івановича Рубинського була обґрунтованатим, що на сьогодні відсутні узагальнюючі роботи про цього видатного діячаукраїнської бібліотечної справи, а необхідність розробкиісторико-бібліотекознавчої проблематики, як відомо, є одним з актуальнихзавдань сучасного бібліотекознавства.
Розробленість теми.
Бібліотекознавчаспадщина Костянтина Івановича Рубинського українською бібліотекознавчою наукоювважається маловивченою. При житті Костянтина Івановича Рубинського майже небуло публікацій, в яких була б дана повна об’єктивна оцінка його творчості.
Середробіт українських вчених, в яких висвітлюються різноманітні питання історіївітчизняної бібліотечної справи в дожовтневий та пожовтневий час,, проКостянтина Івановича Рубинського містяться лише окремі згадки.
Теоретичнаі практична цінність ідей Костянтина Івановича Рубинського зумовили значнийінтерес сучасних бібліотекознавців до його творчої спадщини. Це відображено
а). узагальних роботах що містять біографічні відомості про Костянтина ІвановичаРубинського: М.П.Гуменюк, Н.М.Березюк, В.К.Мазманьянц ( 6-8,20-22, 30-32);
б). вдослідженнях, які висвітлюють практичний внесок Костянтина ІвановичаРубинського у розвиток бібліотечної справи, зокрема, бібліотеки Харківськогодержавного університету: Багалей Д.І., Галицька К.О., Беркович В.С., ПрокоповаВ.Д., Фрідєва Н.Я., Швалб М.Г. ( 3,4,11,12,37,42);
в).Роботи про діяльність Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечноїсправи: Березок Н.М., Козловський В., Одинока Л.П., Шестриков П.С.(10,27,36,43).
90-тіроки знаменуються початком ґрунтовного вивчення праць Костянтина ІвановичаРубинського в галузі бібліотечної справи. Були надруковані збірники статей таматеріали науково-теоретичних конференцій, учасники яких осмислювали теоретичнуспадщину Костянтина Івановича Рубинського, систематизували його погляди зосновних проблем бібліотечної справи / 9,12, 39/.
Окреміматеріали Костянтина Івановича Рубинського подані в навчально-методичнійлітературі /3, 11, 22/. Ці роботи є значним внеском у розробку теоретичноїспадщини Костянтина Івановича Рубинського в галузі бібліотечної справи, алемають різноплановий характер і не дають цілісного уявлення про системубібліотекознавчих поглядів Костянтина Івановича Рубинського. Спеціальногодослідження, присвяченого ролі Костянтина Івановича Рубинського у формуваннібібліотекознавства як науки немає. Тому дане дослідження й робить одну з такихспроб узагальнити попередні доробки в цьому плані.
Метадослідження – всебічний аналіз діяльності Костянтина Івановича Рубинського
Значення:
- длястановлення і розвитку українського бібліотекознавства (20-30-і роки);
- для теоріїі практики бібліотечної справи української сучасності.
Авторне ставив за мету дати усесторонній аналіз спадщини Костянтина ІвановичаРубинського в галузі бібліотечної справи. При дослідженні дипломної темидипломної роботи зустрічалися певні труднощі (неповне ознайомлення з усімароботами Костянтина Івановича Рубинського, частина яких зберігається в різнихархівах України). Це зумовило характер групування матеріалу у розділахдипломної роботи.
Завдання дослідження:
- повно розкритибіографію Костянтина Івановича Рубинського;
- показатийого участь в становленні і розвитку Центральної наукової бібліотекиХарківського державного університету;
- визначитивнесок Костянтина Івановича Рубинського в розробку проблем бібліотечної справи;
- охарактеризувативнесок Костянтина Івановича Рубинського в започаткуванні Харківськоїбібліотечної школи;
- висвітлитивнесок Костянтина Івановича Рубинського в бібліотекознавство.
Об`кт дослідження – діяльність Костянтина Івановича Рубинського.
Предмет дослідження – бібліотекознавча спадщина Костянтина Івановича Рубинського,його наукова, теоретична та практична діяльність у галузі бібліотечної справи.
Були залучені джерела, серед яких: окреміпраці Костянтина Івановича Рубинського, періодичні видання, роботи із загальнихпроблем бібліотечного будівництва в Україні. Залучились матеріали колективнихдосліджень з історії наукової бібліотеки Харківського державного університету.
При проведенні дослідженнявикористовувались такі методи:
- конкретно-історичний,
- аналітичний,
- порівняльний,
- вивчення літературних джерел.
Наукова новизна дипломної роботи полягає втому, що в ній розглядається мало вивчена сторона внеску Костянтина ІвановичаРубинського до процесу формування бібліотекознавства як науки. Виявленіненадруковані статті та інші роботи Костянтина Івановича Рубинського. Вдипломній роботі систематизовані погляди Костяньтна Івановича Рубинського зважливих проблем бібліотечного будівництва, які раніше не були предметомспеціального дослідження бібліотекознавців, розкриті позиції КостянтинаІвановича Рубинського при розв’язанні ним проблем бібліотечної справи.
Розділ І. БІОГРАФІЧНІ ВІДОМОСТІ ПРОКОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО.
Ім’я Костянтина Івановича Рубинського стоїть в одномуряді з іменами видатних бібліотекознавців Росії кінця ХІХ – початку ХХстоліття. Народився Костянтин Іванович Рубинськийв м.Балта Подільської губернії/тепер-Одеська обл./13 травня 1860р./довідка Російського державноговійськово-історичногоархіву від 20.01.97р.номер 32/.Його батько за походженням з«священницьких» дітей виховувався у руській духовній семінарії.В1831р. він їде рядовим на військову службу, а завершує кар'єру підполковником126 Пензенського піхотного Рильського полку (6,7,8).
Початкову освіту К.І.Рубинський отримав у Карачанськійта Ніжинській гімназіях; у 1878 р. поступив до Ніжинськогоісторико-філологічного інституту, звідки у 1883р. перевівся на останній курсісторико-філологічного факультету Харківського університету, де його вчителямибули 0.Потебня, М.Сумцов, Д.Багалій та ін. В університеті він був стипендіатомМіністерства освіти, що зобов'язувало його віддати отримані знання вчительськійдіяльності. Закінчивши університет у 1 885 р. зі ступенем кандидата наук тазванням вчителя історії та географії, Костянтин Іванович Рубинський викладав ужіночій гімназії у Харкові, а потім у Пензенському реальному училищі та Пензенськійгімназії, де він учителює, а вечорами допомагає у навчанні невстигаючим дітямбідняків. Його починання було підхоплене колегами, а в 1887 р. створюються і безплатнівечірні курси для малозабезпечених учнів. Педагогічна діяльність Рубинськогозумовила його сталий інтерес до проблеми навчання дітей, дитячого читання,дитинства взагалі.
Наприкінці 1893 р. Костянтин Іванович Рубинськийповернувся до Харкова, де працював на посаді спочатку помічника бібліотекаряХарківського університету, а з 1900 р. — бібліотекарем. Про авторитетРубинського свідчить і той факт, що в 1897 р. указом імператора Миколи II його було нагородженоорденом Святого Станіслава III ступеня (7).
У 1902 р. Рада університету відрядила КостянтинаІвановича Рубинського для вивчення досвіду роботи бібліотек Москви, Петербургу,Києва, Юр'єва /м.Тарту/, Варшави. Він ознайомився з діяльністю 25 бібліотек іперш за все університетських, ретельно вивчив їх досвід. Повернувшись доХаркова, він представив Раді звіт про відрядження і свій проект перенесення ірозміщення фонду бібліотеки університету, який був прийнятий. У 1905р. /з01.06. по 15.09/ Рада університету дозволила бібліотекарю Костянтину ІвановичуРубинському закордонну відпустку до Парижу /з прослуховуванням курсуфранцузької мови для іноземців/ для огляду європейських бібліотек. Він відвідаввеликі наукові бібліотеки Парижу, Берліну, Мюнхену, Цюриха, Відня, Женеви,Берна та ін. «Благодаря письму к консулам, которым снабдилменя университет, двери всех библиотек гостеприимно открывались передо мною,библиотекари всюду охотно знакомили меня с устройством своих библиотек…Показать все достоинства иностранцу-библиотекарю, казалось, доставляло имбольшое удовольствие...» /4, с.13/. По поверненнюКостянтин Іванович Рубинський виступив на засіданні бібліотечної комісії з доповіддю «Положение вопроса о библиотечном персонале в Западной Европе и у нас”).
Останні за часом відомі нам дані про дореволюційну діяльністьКостянтина Івановича Рубинського залишив бібліотекар Новоросійського університетуП.С.Шестериков усвоїй книзі»Постановка библиотечногодела в університетах и других библиотеках России" /Одесса, тип. Б.Й.Сапожникова, І9І5/.От що він писав про свій візит до Харкова у 1913 р.:"…Отправился в университет и застал библиотекаря Константина Ивановича Рубинского,который обстоятельно ознакомил меня с библиотекой. Благодаря его чрезвычайнойлюбезности я получил ответы на вопросы… столь обстоятельные, что все делопостановки рисуетея мне как на дадони.
Матеріалів про діяльність Костянтина Івановича Рубинського в останні, передреволюційні роки незбереглося, архів Харківського університету був знищений в роки ВеликоїВітчизняної війни; післяреволюційний період практично ніким не досліджений.Подальша бібліотечна діяльність Костянтина Івановича Рубинського відтворюваласяспівробітниками бібліотеки Харківського державного університету шляхом вивченняспеціальної, місцевої періодики, окремих документів з архіву бібліотекиуніверситету, місцевих та державних архівів, його робіт цього періоду, спогадівдочки — Антоніни Костянтинівни, яка мешкає у Харкові.
Відомості про станбібліотеки університету в 1917р. дуже обмежені. Бібліотекарі, що були налякані артобстріламиміста, погромами, залишили бібліотеку. Костянтин Іванович Рубинський, якийволодів багатьма іноземними мовами, міг неодноразово емігрувати, не залишивсвою бібліотеку. Довгий час він залишався єдиним її штатним працівником, а у1917 р. навіть мешкав у ній. Міська рада доручила йому очолити бібліотекувідновити її роботу. Він став першим директором бібліотеки Харківськогоуніверситету у важкі, драматичні роки її існування (9).
У І9І7-І9І9 рр. бібліотека разом з університетом важкопереживає зміну режимів на Україні, внаслідок чого університет залишивсяпрактично без фінансування. Але, незважаючи на голод та холод, до бібліотекипоступово повертались співробітники. В цей важкий час, в умовах масовогознищення та розтягання фондів бібліотек, Костянтину Івановичу Рубинськомувдалося не тільки зберегти фонд найстарішої вітчизняної університетськоїбібліотеки, але й примножити його. Розпорядженням місцевої влади у Харковістворена комісія по врятуванню бібліотек-емігрантів, до складу якої увійшовКостянтин Іванович Рубинський. Одночасно йому доручили завідування складомконфіскованих у емігрантів книг; він складав списки цих книг, розподіляв їх міжрайонними, окружними, науковими бібліотеками; найцінніші видання передав доуніверситетської бібліотеки та бібліотеки імені В.Г. Короленка (9).
Ця трудомістка та відповідальна робота пізніше сталапредметом тяжких політичних звинувачень на його адресу. /Про те, що відбувалосянасправді в бібліотеках, особливо наукових, у 1920-1930-х рр.відомо дуже мало. Історикам бібліотечної справи ще потрібно об’єктивновідновити цей період в бібліотеках, по яких також пройшла безжалісна репресивнамашина. І доля Костянтина Івановича Рубинського — одна з багатьох, що потрапилидо неї (30).
У 1920 р. в Україні розпочалася реформа вищої освіти:університети знищувалися як архаїчна академічна вища школа. Наприкінці 1920 р.Харківський університет вже не існував, замість нього створюється Академіятеоретичних знань /через рік припинила своє існування/, а у травні 1921 р.Харківський інститут народної освіти /ХІНО/ з двома факультетами: соціальноговиховання та професійної освіти. Політосвітфакультет, що відкрився при ХІНО у1925 р. й став прямим попередником майбутнього першого на Україні бібліотечноговузу(41).
З ліквідацією університету бібліотека залишилася безфінансування; Наркомосвіти перевів її під свою опіку. Бібліотека отрималастатус публічної, загальнодоступної та нове приміщення — Центральнанауково-навчальна бібліотека. У 20-і рр. перед науковими бібліотеками булопоставлено завдання активної участі у політичному та економічному житті країни.І цей уклін бібліотечної роботи з притаманними йому формами визнавався чи неєдиним завданням академічних бібліотек, зруйновуючи їх функції. Мовчазнопротидіє новим вимогам офіційних влад, Костянтин Іванович Рубинський, людинанадзвичайно скромна та витримана, він не міг вписатися у «будни великихстроек». Він стояв осторонь від ідеологічної боротьби, не брав участі умасових заідеологізованих заходах. Відомий бібліотекознавець не запрошувавсядля участі у спеціальних конференціях, нарадах, не брав участі в обговоренніпитань бібліотекознавства та бібліографії, не друкувався. Його знання та досвідвиявилися непотрібними (8).
У 1922 р. розпочалася чистка соціального складу наукових установ,їх пролетаризація. Безпартійна наукова інтелігенція на керівних посадахзаміщувалася членами партії. З цим пов'язано звільнення Костянтина ІвановичаРубинського з посади директора та переведення його на посаду старшогобібліотекаря.
На 1-й Всеукраїнській нараді працівників книги/Харків, листопад 1923 р./ ЦНУБ представляла вже О.Ольховська. Рубинський неопускає рук, і бібліотека продовжує працювати у майже звичному для себе ритмі.
Звільнившись від адміністративних обов'язків,Костянтин Іванович Рубинський зайнявся літературною роботою; у 1928-1930 рр. за йогоперекладом українською мовою було надруковано декілька романів Е.Золя (28).
Наприкінці 1919 р. вийшла постанова ЦК ВКП/б/ «Об улучшениибиблиотечной работы», яка відзначаланезадовільний стан бібліотечної справи, проникнення до бібліотеки «классово-враждебных элементов». Для виконання постанови комісія політосвіти Харківськоїміської ради створила бригаду по перевірці Центральної науково-навчальної бібліотеки,до складу якої за рекомендацією Укрнауки було включено й Костянтина ІвановичаРубинського. Але на заключному етапі її роботи було сфабриковано рішеннямісцевкому бібліотеки, яке ґрунтувалося на заяві співробітників бібліотеки/прізвища не вказані/, згідно з яким він був відізваний зі складу бригади, яктакий, що проявив необ’єктивний підхід до її роботи.
За матеріалами, які були надані бригадою, комісіяполітосвітроботи міської ради 17.03.1930р.ухвалила резолюцію, яка звинувачувалабібліотеку у відірваності від завдань радянської науки, наявності у штатікласово-ворожих елементів, а її керівництво — у зберіганні незареєстрованих бібліотекемігрантської професури, приховуванні цінних рукописних фондів та документів,які розшукуються відповідними органами. Розцінювалося все це як політичнешкідництво, Комісія вимагала реорганізації ЦНУБ і створення«бібліотечногоколгоспу», передачі на додаткове судове розслідування справи про приховуванняцінних документів і бібліотек емігрантської професури, негайного звільнення зроботи директора О.Ольховської і вченого секретаря /фактично заступникадиректора/ Рубинського та проведення дострокової чистки апарату бібліотеки.
Тяжкі звинувачення вимагали відписок, довідок,апеляцій у вищі інстанції та слідчі органи. Все це разом зі зрадою деякихколег, багаторічною, без відпусток і вихідних працею, занепокоєність долеюбібліотеки підірвало здоров'я Рубинського. Нам не відомо, на яку посаду йогобуло переведено після страшного вердикту, але він продовжував працювати в бібліотецідо того рокового дня — 20 грудня 1930 р., коли туманним ранком по дорозі на приміську станцію«Зелений Гай» його було збито потягом. Через кілька годин він помер у1-й міськійлікарні.
РОЗДІЛ II. ПРАКТИЧНИЙ ВНЕСОКК.І.РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ НА УКРАЇНІ 2.1 Діяльність К. І. Рубинського в бібліотеці Харківськогоуніверситету до 1917 року
Головною справою життя Костянтина Івановича Рубинськогобула бібліотека Харківського університету.
В 1893 р. він прийшов в бібліотеку імператорськогоХарківського університету і віддав їй 40 років свого життя.
Випускник університету, що вивчав досвід роботибагатьох наукових бібліотек Росії і за кордоном, Костянтин Рубинський ставпершим бібліотекарем-професіоналом, здатним, як вважала Рада університету,покращити становище. «Ні професори, ні поети не змогли, попри своюсерйозну освіту, налагодити бібліотечну роботу, як це належить, оскільки в нихне було професійних знань. Навіть бібліотечні комісії, визнавши своюнекомпетентність у бібліотечній справі, у будь-який спосіб підтримували в Радіпочинання Рубинського, без чого його робота не могла бути доситьпродуктивною», — підкреслював відомий український історик, професоруніверситету Д. Багалій (3, 4 ).
Комплектування бібліотеки книжками на штатні коштиуніверситету було вкрай недостатнім. Значно більша кількість книжок надходилавід різних осіб як пожертвування. Наприклад, в 1902 р. куплено книжок іжурналів для фундаментальної бібліотеки 1978 томів, а пожертвувано того ж рокурізними особами в цю бібліотеку 3809 томів; в 1903 р. куплено 1483 томи,надійшло подарованих 3187, в 1904 р. куплено 1806 томів, подаровано 2893; в1909 р. куплено 2814 томів, подаровано 4137 томів і т.д.
Але, навіть беручи до уваги поповнення бібліотекишляхом філантропії, зростання книжкових фондів треба визнати невеликим. Якщо напочаток 60-х років, за 55 років існування бібліотеки, книжковий фонд ледведосяг 60894 томів, то на І січня 1895 р., тобто ще за 40 років збільшився до128065 томів. Отже, пересічна бібліотека поповнювалася щороку на 1680 томів (41).
На І січня 1905 р. книжковий фонд бібліотеки становив177879 томів.
В останнє десятиріччя перед Жовтневою революцієюуніверситетська бібліотека поповнювалася інтенсивніше: зростання фондустановить майже 5000 томів щороку. Але це збільшення йшло переважно за рахунокпожертвувань. На І січня 1916 р. фонд фундаментальної бібліотеки становив уже258256 томів (26, 29).
Книжковий фонд університетської бібліотеки в минуломустолітті комплектували, тільки виходячи з інтересів професорів і викладачів. Восновному купувалася фундаментальна література. Підручників було мало, та й ті,звичайно, надходили тільки в одному примірнику.
З 1862 p. спеціальна студентська бібліотекабула закрита, що дуже погіршувало становище студентів.
Нарешті Рада університету звернула на це увагу і з1879 р. організувала при бібліотеці студентських відділ. Цей відділ повинен бувскладатися з підручників і посібників. Коли ця бібліотека почала роботу, в нійбуло лише 2109 томів (5, 28, 30).
Керівництво цією бібліотекою було покладене на комітетіз професорів. Завідувати нею було доручено спеціальній особі. Згодом такимизавідувачами були помічники бібліотекаря фундаментальної бібліотеки. Містиласьця бібліотека в аудиторії, де відбувались лекції. Це обмежувало роботустудентського відділу — бібліотека могла функціонувати тільки в години, коли небуло лекцій. З цієї причини при студентському відділі бібліотеки не булочитальні.
Студентський відділ ріс теж дуже повільно. На 1895 р.у ньому налічувалось 7783 томи, в 1905 р. книжковий фонд зріс до 12904 томів, в1916 р. він уже становив 20884 томи. На І січня 1917 р. книжковий фондфундаментальної і студентської бібліотек становив 296370 томів (Додаток 1).
Великою заслугою бібліотеки є те, що вонанагромаджувала і зберігала величезну кількість найціннішої літератури, якупротягли крізь усякі рогатки, створювані для літератури царською цензурою.
Кошти на комплектування фундаментальної бібліотеки в цейперіод збільшилися порівняно з попереднім періодом, проте були ще недостатнідля того, щоб задовольнити потреби університету.
Багато професорів у міру сил піклувалися про належнекомплектування бібліотечного фонду. Виїздили в закордонні відрядження вонибрали на себе труд особисто домовлятися з іноземними торговельними книжковимифірмами щодо придбання необхідної літератури, закуповували там цю літературу, ів результаті бібліотека одержувала цілі ящики книжок, що йшли слідом завченими, які поверталися з-за кордону.
Але все це були недостатні способи, щоб поповнитинезначні ресурси, асигновані на комплектування бібліотеки. Крім того, деякачастина асигнованих сум витрачалася на оправлення книг, канцелярські потреби,пересилку літератури.
В першу чергу передплачувалися бібліографічні видання,енциклопедії загального характеру, посібники у бібліотечній справі і книжки длякафедри богослов’я.
Під керівництвом Рубинського в 1902 р. булоспоруджено, за проектом відомого петербурзького архітектора Величка, першу вХаркові і на Україні спеціальну будівлю бібліотеки, вона складалася з двохкнигосховищ: старого – дерев’яного, в три яруси, і нового — залізобетонного, в п’ять ярусів. Між цими двомакнигосховищами знаходиться двоповерхова будівля; її верхній поверх складаєтьсяз великого читального залу, що прилипають до нього, кімнат; через них зал длячитачів з'єднується з новим і старим книгосховищами. Одна з цих кімнат була відведена підабонемент, друга — для каталожної. На нижньому поверсі знаходилася канцеляріята інші службові приміщення бібліотеки. До освоєння нового книгосховищауніверситет підійшов досить вдумливо і обережно.
Студентський відділ бібліотеки, що з часу йогозаснування в 1879 р., протягом 25 років продовжував тулитися в аудиторії, такожне міг розгорнути роботу через тісноту приміщення. Не зважаючи на те, що фондстудентського відділу зростав повільно, все ж таки зайнята ним аудиторія булався заповнена шафами і книжками. Отже, для подальшого росту бібліотеки в цьомуприміщенні абсолютно не було ніяких перспектив (5).
У новій будівлі фундаментальної бібліотекиуніверситету виявилось вільне місце, і в 1904 р. студентський відділ бувперенесений у книгосховище фундаментальної бібліотеки. Водночас студентидістали змогу користуватись великим читальним залом фундаментальної бібліотеки.
У 1907 р. знову ставилося питання про розширення бібліотеки іперебудову старого книгосховища. У доповіді про будівельні потреби Харківськогоуніверситету читаємо:
«Старое книгохранилищеуниверситета, неудобное и опасное в пожарном отношении, должно быть перестроено по образцу нового, т.е.с полным устранением всякого другого строительного материала, кроме камняі железа...(5).Нарасширение библиотеки проэктировалось 125000 крб. /Багалей Д. Доклад о строительных нуждах императорского Харьковскогоуниверситета.//Записки императорского университета X.,1907 .- кн. І /.
Але ні перебудови, ні розширення бібліотечної будівліне сталося. Між тим, уже в 1913 р. знову гостро став відчуватись брак місця у книгосховищі.Як свідчать сучасники, „свободногоместа там остается лет на пять“. /Шестриков П. Постановка библиотечного дела...: — Одесса, 1915. –– С.146/.
Студентський відділ тепер був перенесений дофундаментальної бібліотеки. Книжки цього відділу були підподілені на шістьвідділів.
До цього часу в бібліотеці зібралось чимало книг, наоброблених і не записаних у каталогах. Точну кількість їх на 1904 р. встановити не вдалося; в 1895 р. їх було 40000 томів (32).
Добре знаючи стан бібліотечної справи в Росії та Західній Європі, К.І.Рубинський вважав своїм громадянським обов'язком звернути увагу науковоїгромадськості на проблеми вітчизняного бібліотекознавства. 22 листопада 1909він виступив в університеті з публічною лекцією „Культурна роль бібліотекита завдання бібліотеки“. Розглядаючи бібліотеку як »… факторлюдської культури, як капітал, і при тому найцінніший капітал кожної країни,капітал, у який вкладено всі знання людства", К.І. Рубинський вважав, щонеобхідна наука, яка б займалася вивченням оборотів цього капіталу. «Таканаука існує. Вона називається бібліотекознавство.» (7, с. 5).
К.І. Рубинський переконаний, що бібліотекознавство потрібно включити дочисла університетських наук; університет повинен прийти на допомогу цій науці,відвести належне місце вивченню минулого книги та бібліотеки, дослідженнюзначення бібліотеки як чинника культури, людського прогресу. Виступ, якийпозначено громадянською позицією вченого, високим професіоналізмом, мав широкийрезонанс в Харкові і за його межами.
До кінця XIX ст. передові бібліотекарі Росії все більше відчувалинеобхідність консолідації своїх зусиль. У 1908 р. у С.-Петербурзі створеносамостійне Суспільство бібліотекознавства, організаторами якого стали переважнобібліотекарі наукових і спеціальних бібліотек. З самого початку його існування усписку керівного складу прізвище єдиного представника провінційногоуніверситету — К.І. Рубинського. Він один з найбільш активних членівТовариства.
22 листопада 1908 К.І. Рубинський виступив на засіданні Товариствабібліотекознавства з доповіддю «Положення питання про бібліотечну персоналза кордоном і у нас». У 1910 р. на запрошення Товариства він прочитавблискучу лекцію «Культурна роль бібліотеки і завданнябібліотекознавства». К.І. Рубинський підтримував створення першого в Росіїспеціального журналу «Бібліотекар», помістивши його в перших номерахстаттю «Причини безладу наших академічних бібліотек» (1910 р.).
Суспільство бібліотекознавства прийняло рішення про скликання з'їзду збібліотечної справи. К.І. Рубинський як член комісії академічних бібліотекактивно брав участь у підготовці документів з'їзду, зокрема, спільно з Е.Н.Доброжінскім, «Записки з питання про заходи, необхідні для поліпшенняпостановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках». Суспільствобібліотекознавства доручив К.І. Рубинського постановочним виступити з доповіддюна з'їзді.
Перший Всеросійський з'їзд з бібліотечної справи відбувся в С.-Петербурзіз 1 по 7 червня 1911 Після офіційного відкриття з'їзду голова Товариствабібліотекознавства граф І.І. Толстой надав слово для доповіді «Положеннябібліотечної справи в Росії та інших державах» бібліотекаря Харківськогоуніверситету Костянтину Івановичу Рубинського. Доповідь — розгорнута об'єктивнакартина стану бібліотек Росії, намальована людиною мужнім і чесним, всім серцемхворіють за свою справу. К.І. Рубинський показав знання стану справ у всіхтипах бібліотек, труднощі і шляхи виходу з них і головне — позначив дві основніпозиції:
— бібліотечна справа в Росії має стати таким же важливим державнимпитанням, як в інших країнах;
— бібліотечна справа — професія, до нього потрібно готуватися так само,як і до викладацької роботи.
Жваву дискусію викликав і другу доповідь К.І. Рубинського«Бібліотечні комісії в академічних бібліотеках», з яким він виступивна секції академічних і спеціальних бібліотек. ( «К. І. Рубинський і IВсеросійський з'їзд з бібліотечної справи» — тема самостійної статті.)
Останні за часом відомі нам відомості про дореволюційної діяльності К.І.Рубинського залишив бібліотекар Новоросійського університету П.С. Шестериков усвоїй книзі «Постановка бібліотечної справи в університетах та іншихбібліотеках Росії» (Одеса, тип. Б. М. Сапожникова, 1915). Ось що віннаписав про свій візит до Харкова в 1913 р.: "… Відправився доуніверситету і застав бібліотекаря К. І. Рубинського, який докладно ознайомивмене з бібліотекою. Завдяки його надзвичайної люб'язності я отримав відповідіна питання… настільки грунтовні, що вся справа постановки малюється мені якна долоні ". Наводячи статистичні відомості про бібліотеку, фонд якоїналічував до 1913 р. 264 304 документа, П.С. Шестріков зазначив, що вбібліотеці існує конкурсна система заміщення вакантних посад, чіткий розподілобов'язків між співробітниками. З приходом К.І. Рубинського в штаті бібліотекивперше з'явилися чотири жінки, прийняті на роботу після здачі спеціальногоіспиту, що на той час було винятком. П.С. Шестріков навів слова Рубинського:«Продуктивність праці осіб жіночої статі не менше, ніж продуктивністьроботи чоловіків, і немає підстави закривати їм доступ до штатних посад убібліотеці».
Матеріалів про діяльність К.І. Рубинського в останні передреволюційніроки не збереглося, архів Харківського університету знищений у роки ВеликоїВітчизняної війни; післяреволюційний період практично ніким не досліджено.Подальша бібліотечна діяльність К.І. Рубинського відтворювала нами шляхомвивчення спеціальної, місцевої періодики, окремих документів з архівубібліотеки університету, місцевих і державних архівів, його робіт цьогоперіоду, спогадів доньки — Антоніни Костянтинівни, яка живе в Харкові.
Наші відомості про стан бібліотеки університету в 1917 р. дуже обмежені.Бібліотекарі, налякані артобстрілом міста, погромами, покинули бібліотеку. К.І.Рубинський, який володів багатьма іноземними мовами, що мав кількаразовуможливість емігрувати, не кинув свою бібліотеку. Тривалий час він залишавсяєдиним її штатним працівником, а в 1917 р. навіть жив у ній. Міська рададоручив йому очолити бібліотеку, відновити її роботу. Він став першимдиректором бібліотеки Харківського університету у найскладніші, драматичні рокиїї існування.
У Європі вже в першій половині XVIII ст. були створені професійніоб'єднання бібліотекарів, виходили сотні спеціальних періодичних видань, аособи, які бажають служити в бібліотеках, могли отримати спеціальну освіту. Цездивувало російських бібліотекарів і змусило іншими очима подивитися на рівеньбібліотечної справи в Росії.
Таке потрясіння пережив і бібліотекар Харківського університету КостянтинІванович Рубінський, ознайомившись в 1905 р. з роботою найбільших бібліотекЗахідної Європи. Але цьому передував десятирічний період роботи в якостіпомічника, а потім бібліотекаря одного з найбільших університетських бібліотек.Ще в 1896 р., прийшовши до бібліотеки, випускник історико-філологічного факультетуз головою поринає у вивчення історії університету.
У зв'язку з наближенням 100-річчям університету перед К.І. Рубинськогобуло поставлено завдання відтворення історії фундаментальної бібліотеки, якнайважливішого науково-допоміжного установи. К.І. Рубинський блискуче впоравсяз цим завданням, залишивши нащадкам історичний нарис «БібліотекаХарківського університету за 100 років її існування (1805-1905)». Глибокийаналіз минулого бібліотеки допоміг йому розібратися в причинах, що заважають їїрозвитку. Простежуючи історію бібліотеки, К.І. Рубинський бачить, як з першихроків свого існування вона, очолювана професорами, приходить все більшийбезлад.
Бібліотекар шукає і знаходить розгадку цього явища. «Чи не в томувона, що на бібліотечну справу дивилися у нас, як на справа дуже проста, непотребує спеціальних відомостей, як на справу, яку можна доручити всякомуосвіченій людині ...». [1, с.38]. Завершуючи нарис, К.І. Рубинськийзауважує: «склала величезна бібліотека, що стоїть півмільйона. Мабуть, вонаповинна була служити джерелом освіти для всього краю, а тим часом вона ледвемогла задовольняти невелика кількість професорів і студентів”.
У 1902 р. у зв'язку із завершенням будівництва нової будівлі бібліотекиуніверситету К.І. Рубинський відвідує 25 найбільших бібліотек Москви,Петербурга, Варшави, Києва. Він ретельно вивчає досвід їх роботи і перш за вседосвід перенесення фондів у нове книгосховище. Результатом цієї поїздки ставдокладний звіт і запропонований К.І. Рубинського проект розміщення фонду таорганізації роботи бібліотеки в нових умовах. В основу проекту лягла системарозстановки книжок у бібліотеках Московського та Варшавського університетів, атакож Російського відділу бібліотеки Імператорської Академії наук.
Аналітичний розум історика, значний досвід педагогічної роботи, що давзмогу правильно визначити місце бібліотеки в освіті, знання стану бібліотечноїсправи в Росії та Західній Європі стали тією основою, на якій сформувалисяпогляди К.І. Рубинського на бібліотекознавство, бібліотечна справа ібібліотечну професію.
Квінтесенціей цього стала доповідь „Положення питання пробібліотечну персоналі в західній Європі і у нас“, який був прочитаний К.І.Рубинського в бібліотечній комісії університету 19 березня 1906 У самій назвідоповіді чітко окреслена хвилювали його проблема — бібліотечний персонал, щопройде червоною ниткою у всіх його наступних статтях і доповідях.
У Європі К.І. Рубинського вражає високий рівень вимог, що пред'являютьсядо бібліотекаря наукової бібліотеки. Так, в Австрії для вступу в науковубібліотеку необхідно було вже тоді, в 1905 р., мати докторський диплом іпрослужити не менше року в бібліотеці. У Німеччині до 1870-х рр… вакантніпосади в бібліотеках заміщалися доцентами, які в самих бібліотеках навчалися веденнюсправи. В Англії в 1893 р. вийшло міністерське постанову, за яким для заняттяпосади в наукових бібліотеках необхідно було прослужити в якості волонтера вКоролівській бібліотеці два роки. У Франції та Бельгії вводився іспит збібліотекознавства та бібліографії. І скрізь неодмінна вимога наявності досвідупрактичної бібліотечної роботи.
»У нас же встановився якийсь дивний погляд на цю справу. Ніхто несумнівається в тому, що для будь-якої іншої справи потрібні спеціальні знання.Однак тільки бібліотечна справа вважається таким легким, що для нього достатньозагальної освіти. Достатньо мати диплом про закінчення вищого навчальногозакладу, щоб отримати посаду в університетських бібліотеках… " (2, с.26).
Виразно представляючи проблеми вітчизняного бібліотекознавства,розуміючи, що їхня наукова розробка справа не лише фахівців, але іпредставників науки і громадських діячів, К.І. Рубинський не без коливання, зайого власним визнанням, вирішується виступити з публічною лекцією«Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства».
Вперше за 100-річну історію Харківського університету 22 листопада 1909 вактовому залі звучали пристрасні слова бібліотекаря, що піднімає найважливішітеоретичні питання бібліотекознавства, науки, ще недостатньо відомою широкійгромадськості, що аналізує стан бібліотечної справи в Росії і за кордоном.«Функціонування бібліотеки… залежить від сили, що приводить цеймеханізм [бібліотеки] в рух. Силою цієї є персонал бібліотеки: тому питання пронього становить предмет самого серйозного вивчення в науцібібліотекознавства», — стверджував К.І. Рубинський (3, с.25 – 26), і тимсамим майже 100 років тому передбачив появу бібліотечної профессіологіі.
У лекції К.І. Рубинський вперше ставить питання про створення кафедрибібліотекознавства в Харківському університеті. «У бібліотеці потрібен непересічний педагог, що володіє знанням якої-небудь однієї галузі науки… вній потрібен педагог-енциклопедист, пройнятий вірою у велике майбутнє науки,одухотворений прагненням служити справі освіти. Виховати такого працівника можетільки університет» (3, с .27-28).
К.І. Рубинський вітає ідею видання першого в Росії професійного журналу«Библиотекарь». У першому номері журналу публікується його великастаття «Причини безладу наших академічних бібліотек». Аналізуючи стансправ у своєму університеті, інших університетських бібліотеках Росії, К.І.Рубинський робить дуже подібний і сумний висновок про їх еволюції: «Нашіакадемічні бібліотеки провели своє дитинство і юність без усякого догляду, міжтим це був час основної організаційної роботи, яка повинна була вплинути на всеїхнє подальше життя. Характерно, що першими організаторами російськоїакадемічної бібліотеки були професори французи і німці, не тільки не малиуявлення про бібліотечну справу, ні дозвілля для керування, але й не знали ніслова по-русски (Белен де Бал у Харківському, Людвіг Сторль в Казанському)…У той час, коли у нас виникали академічні бібліотеки, на них дивилися як насклади книг… Бібліотекар не мав навіть впливу на поповнення бібліотеки, томущо турбота про це надавалася цілком професорського персоналу. Професорськийперсонал не може допомогти бібліотекам. Це підтверджує досвід бібліотек Москви,Харкова, Казані. Якщо ж педагогічному персоналу ніколи займатися бібліотечнимироботами, то він повинен, принаймні, дати досвідчених працівників бібліотекаря… визнати важливе значення стану академічних бібліотек для успіху наукової тапедагогічної роботи і присутності бібліотекаря в Радах навчальних закладів»(4, с. 15-16).
Слід зазначити, що проблема бібліотечного персоналу не була для К.І.Рубинського теоретичної, що добре видно зі збережених в архіві бібліотекидонесень до Ради і правління, звітів, прохань. За нетривалий період К.І.Рубинського вдається збільшити штат університетської бібліотеки.Професіоналізм, досвід, любов до справи і наполегливість здобули глибоку повагута довіру до бібліотекаря з боку Ради університету. Вже в 1905 р. Рада порушуєклопотання про збільшення кількості штатних помічників бібліотекаря і їхутримання. Коли ж клопотання було відхилено, Рада збільшив число службовців убібліотеці за наймом за рахунок спецзасобів.
З огляду на актуальність і глибину проблем, піднятих у доповіді«Положення питання про бібліотечну персоналі в Західній Європі і унас», лекції «Культурна роль бібліотеки та завданнябібліотекознавства» та статті «Проблеми безладу наших академічнихбібліотек», Товариство бібліотекознавства доручає К.І. Рубинськоговиступити з основною доповіддю на Першому Всеросійському з'їзді з бібліотечноїсправи. З'їзд відбувся в С.-Петербурзі з 7 по 11 червня 1911
Доповідь К.І. Рубинського «Положення бібліотечної справи в Росії таінших державах» став стрижнем, навколо якого вишикувалася робота з'їзду,його секцій. Намальована К.І. Рубинського картина стану європейськогобібліотекознавства і зараз викликає подив. Можна уявити, яке враження вонасправила на російського бібліотекаря. Але ж на з'їзді були присутні 346делагатов і близько 200 запрошених гостей. Всупереч прогнозам скептиків, передрікалипровал з'їзду, для участі в ньому прибули бібліотекарі з найвіддаленішихгуберній.
Нинішнім творцям бібліотечних законів, реформаторам бібліотечної справицікаво було б прочитати доповідь бібліотекаря К.І. Рубинського про постановкубібліотечної справи в Європі. Зокрема, в Англії (1851) на утримання бібліотеквитрачалися за 1 пені з кожного фунта стерлінгів податку на нерухоме майно; уФранції турбота про провінційних бібліотеках доручалася місцевим Радам з меромна чолі; в Німеччині зміст бібліотекарів наукових бібліотек ще в 1908 р. булоприрівняне до утримання викладачів; у громадській бібліотеці Чикаго книгавидавалася читачеві через 3 — 4 хвилини після подачі вимоги, а в деньбібліотека видавала 10 тис. документів.
І на цьому тлі К.І. Рубинський чесно і відкрито говорить про жалюгідномустані Російських бібліотек. Єдина турбота держави — цензурний нагляд за станомфондів громадських бібліотек. В страшних умовах перебувають народні бібліотекина селі: 25% з них з 1902 р. не можуть купити ні однієї книги, а бібліотекидоручаються не лише вчителям, а й волосним писарям, місцевим селянам.
З особливою тривогою говорив К.І. Рубинський про долю академічнихбібліотек Росії, називаючи їх «головним книжковим багатством країни, станяких є перешкодою до розвитку освіти, науки і справі викладання»(4, ч. 2,с. 3-4).
Бібліотекар російської академічної бібліотеки в офіційних паперахзначився чиновником, і суспільство не допускав думки, що цьому чиновниковіпотрібно більше знань, ніж іншим, яким доручено зберігання казенного майна.К.І. Рубинський сформулював дуже образно і влучно статус академічноїбібліотеки: «Академічні бібліотеки — життєвий нерв навчальних закладів ізаслуговують того, щоб насущні потреби їх були задоволені, щоб персонал їхстояв на висоті свого покликання і був здатний довести їх механізм до можливогодосконалості. Це буде досягнуто тоді, коли положення його буде прирівняно доположення викладачів, з якими його поєднує однакову освіту і служіння одній ітій же справі „(5, с. 40).
Друга доповідь К.І. Рубинського, прочитаний ним на засіданні секціїакадемічних бібліотек з'їзду, “Бібліотечні комісії в академічнихбібліотеках» був органічно пов'язаний з першим, розвиваючи проблемубібліотекаря в університетській бібліотеці. Аналізуючи досвід бібліотечнихкомісій в університетах Росії, бібліотекар приходить до висновку, що передачабібліотек у ведення бібліотечних комісій «була швидше паліативом, а недійсним ліками проти тієї хвороби, тривожні симптоми якої приводили взбентеження університети»(6, с. 85).
Бібліотечні комісії сковували ініціативу бібліотекаря, ставили його впринизливе становище, тому що він не мав права бути присутнім на засіданняхРади університету, навіть якщо розглядалося питання про бібліотеку, а вбібліотечних комісіях йому належав дорадчий голос. Доповідь був підтриманийучасниками з'їзду. У спеціальній резолюції було визнано, що гарантієюправильного розвитку академічних бібліотек є самостійність бібліотечногоперсоналу і чітко окреслені функції бібліотечних комісій.
У ході підготовки Першого Всеросійського з'їзду з бібліотечної справиК.І. Рубинський взяв безпосередню участь у розробці проектів його документів і,зокрема, «Записки з питання про заходи, необхідні для поліпшенняпостановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках». Цей документ обґрунтовувавсамостійність бібліотечної професії, необхідність спеціальної підготовкибібліотечного персоналу.
«Записка ...» передбачала створення кафедр бібліотекознавствата бібліографії при двох університетах (в С.-Петербурзі та Харкові), введеннябібліографії в курс університетської освіти. Передбачалося поліпшенняматеріального становища службовців академічних бібліотек, участь завідуючихбібліотеками в засіданнях Рад з правом вирішального голосу при обговоренніпитань, що відносяться до життя бібліотеки, а також допущення до всіхбібліотечних посад осіб обох статей. Служба і пенсія бібліотечного персоналуповинні вважатися з навчальної частини.
По кожному пункту проекту на з'їзді розгорнулися дискусії. Не всіположення «Записки ...» були прийняті. Багатогодинних дискусійвикликав параграф, який передбачав установа при двох університетах імперіїкафедр бібліотекознавства та бібліографії. К.І. Рубинський уточнює, що цікафедри існуватимуть для осіб з вищою освітою, які спеціально готуютьсязайматися бібліотечною справою. Але значна частина присутніх на з'їзді віддаєперевагу курсової системі підготовки фахівців. Той факт, що з'їзд не підтримавположення «Записки ...» про університетську підготовці бібліотекарівсвідчить про те, що розумні й далекоглядні бібліотекознавців Росії — А.І.Калишевський, М.С. Сафронеев, О.Р. Войнич-Сяноженцкій, К.І. Рубинський та інші- випередили свій час, вбачаючи в цій формі майбутнє бібліотечної освіти.
Менш, ніж через рік матеріали Першого Всеросійського з'їзду збібліотечної справи вийшли окремим виданням, що сучасники назвали енциклопедієюбібліотекознавства. Читаєш цю книгу на одному диханні, незмінно дивуючисьглибині постановки теоретичних і практичних питань нашої справи, забуваючи проте, що проходив з'їзд майже 100 років тому, так актуальні і зрозумілі сьогоднійого документи.
Костянтин Іванович Рубинський… Ім'я цього чудового бібліотекознавців,як і імена багатьох кращих представників української інтелігенції, на довгідесятиліття було забуте. Праці його після 1917 р. не перевидавалися. Відомівузькому колу фахівців, вони давно стали бібліографічною рідкістю. Настав часповернути історії бібліотекознавства ім'я вченого і практика, з діяльністюякого пов'язане становлення і розвиток бібліотекознавства як науки,бібліотечної освіти, найстарішої університетської бібліотеки — бібліотекиХарківського університету, якій він віддав близько 40 років життя
Як же університетська бібліотека обслуговувала читачіву період з 60-х років до революції 1917 р. ( 5).
В 60-х і 70-х роках у зв’язку з тіснотою приміщеннякористування бібліотекою було дуже обмежене. Але й далі обслуговування читачівне поширилось.
Як це не дивно, але в офіційних звітах про роботубібліотеки в 90-х роках, про кількість виданих книжок взагалі нема ніякихданих. Всі звітні дані стосуються тільки зростання книжкового фонду і йогоматеріальної оцінки. І лише з 1902 р. у річних звітах бібліотеки є цифри виданих книжок. Так, в1903 р. з фундаментальної бібліотеки видано книг: професорам, викладачам,стороннім особам і студентам — 6604 томи; із студентського відділу — 4646томів. В 1904 р. всього було видано 16015 томів. Звіту про роботу бібліотеки в1905 р. немає, бо у зв’язку з революцією 1905 р. Харківський університет бувзакритий (41).
Крім того, зал бібліотеки був відданий під аудиторіюдля читання лекцій, що звичайно, негативно відбивалось на роботі бібліотеки.
В 1910 р. всього було видано 37949 книг, в 1912 р. — 46201 том, в 1913 р. — 59382, в 1915 р. — 45543 (27,28-30).
Право користуватися бібліотекою було наданопрофесорсько-викладацькому складові, службовцям університету, студентам істороннім особам, останнім — після внесення повної застави.
Бібліотека працювала в одну зміну, в учбовий час булавідкрита від 10 до 3 години дня, крім неділь і свят. Влітку вона працювалачотири рази на тиждень. На різдвяні канікули бібліотека відкривалася лише в такзвані «присуственние дни», коли бібліотечні працівники по черзівиконували свої функції. В період великодніх канікул бібліотека закривалася затри дні до Великодня і не працювала протягом 10-11 днів.
Взагалі, як ми бачили, великі фондибібліотеки використовувалися мало. І не випадково К.І.Рубинський, який довго працювавв університеті при підтримці приватних жертводавців «составилась громадная библиотека стоящая полмиллиона. По видимому она должна быслужить источником просвещения для всего края, а между тем она едва моглаудовлетворять небольшое число профессоров й студентов» История еепредставляет какую-то загадку" /Рубинский К.И. Библиотека Харьковского университета. – Х.,1907-С.3 7-38./.
Розгадку цього Костянтин Рубинський шукав у тому, щослужбовці бібліотеки були погано забезпечені, недосить освічені, слабо зналибібліотечну роботу і т.д. Для нас, однак, не має ніякого сумніву в тому, що розгадкутреба було шукати у всій політиці царського самодержавства.
У 1917-1919 рр. бібліотека разом з університетом важко переживає змінурежимів на Україні, внаслідок чого університет виявився практично безфінансування. Але, незважаючи на голод і холод, до бібліотеки поступовоповерталися співробітники. У це винятково важкий час, в умовах масовогознищення і розтягування фондів бібліотек, К.І. Рубинського вдалося не лишезберегти фонд найстарішої вітчизняної університетської бібліотеки, але й примножитийого. Розпорядженням місцевої влади в Харкові створена комісія з порятункубібліотек емігрантів, до складу якої увійшов і К.І. Рубинський. Одночасно йомудоручили завідування складом конфіскованих в емігрантів книг; він складавсписки цих книг, розподіляв їх між районними, окружними, науковимибібліотеками; найцінніші видання передав в університетську бібліотеку табібліотеку ім. В.Г. Короленка. Ця трудомістка і відповідальна робота згодомстала предметом важких політичних звинувачень на його адресу. (Про те, щонасправді відбувалося в бібліотеках, особливо наукових, в 1920-1930-х рр…Відомо дуже мало. Історикам бібліотечної справи ще належить об'єктивновідновити цей період в бібліотеках, за якими також пройшла безжальна репресивнамашина. І доля До. І. Рубинського — одна з багатьох потрапили в її жорна.) (29).
У 1920 р. в Україні почалася реформа вищої освіти; університетизнищувалися як архаїчна академічна вища школа. До кінця 1920 р. Харківськогоуніверситету вже не існувало, а замість нього створюється Академія теоретичнихзнань (через рік безславно закінчила своє існування), а в травні 1921 р. — Харківський інститут народної освіти (Хіно) з двома факультетами: соціальноговиховання і професійної освіти. Що відкрився при Хіно в 1925 р. політпросветфакультеті став прямим попередником майбутнього перший на Україні бібліотечного вузу.
З ліквідацією університету бібліотека залишилася без фінансування;Наркомпрос перевів її під свою опіку. Бібліотека отримала статус публічної,загальнодоступної і нова назва — Центральна науково-учбова бібліотека.
У 1921 р. К.І. Рубинський спільно з М.О. Габель за дорученням Наркомосурозробляв десяткову систему класифікації для педагогічної бібліотеки. Вінвикладав історію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства на курсахбібліотекарів червоноармійських бібліотек (30).
У 1920-і рр. перед науковими бібліотеками було поставлено завданняактивної участі у політичному та економічному житті країни. І цей ухилбібліотечної роботи з притаманними йому формами роботи визнавався чи не єдинимзавданням академічних бібліотек, руйнуючи їх функції. Мовчазно протидіючи новимвимогам офіційної влади, К.І. Рубинський, людина надзвичайно скромний істриманий, не міг вписатися в «будні великих будівництв». Він стояв встороні від ідеологічної боротьби, не брав участі в масових заідеологізованнихзаходах. Відомий бібліотекознавців не запрошувався для участі в спеціальнихконференціях, нарадах, не брав участі в обговоренні питань бібліотекознавствата бібліографії, не друкувався. Його знання і досвід виявилися не затребуваними(10).
У 1922 р. почалася чистка соціального складу наукових установ, їхпролетаризація. Безпартійна наукова інтелігенція на керівних посадах заміщаласячленами партії. З цим пов'язано відсторонення К.І. Рубинського з посадидиректора та переклад на посаду старшого бібліотекаря.
У 1925 р. на I конференції наукових бібліотек у Києві в доповідіпредставника Укрнауки В. Дубровського вперше висунута ідея об'єднання колишніхуніверситетських бібліотек з публічними. К.І. Рубинський був перший і, мабуть,єдиним професіоналом, який став на захист університетської бібліотеки: тількиза 1928 р. він опублікував чотири статті в періодичних виданнях, доводячинедоцільність такого об'єднання.
Таким чином, до початку бурхливих років (після 1917 року) Рубинським було багатозроблено для бібліотеки Харківського університету. А саме, у 1897-1903 рр. були виданіскладені Костянтином Рубинським кілька каталогів подарованих приватнихбібліотек. У ті роки завершується робота над алфавітним науковим каталогом,систематизуються фонди, встановлюється книгообмін з науковими організаціямиРосії та Західної Європи, вперше можливість користуватися фондами науковоїбібліотеки /НБ/ одержали студенти.
Реформа вищоїшколи призвела до того, що університети на Україні були знищені. У 1920 р.Харківського університету вже не існувало. Бібліотека залишилась без своєїопори. Намагаючись зберегти ціннішу книжкову колекцію, в 1922р. нарком освітипереводить її під своє керівництво, надавши їй самостійний бюджет і нову назву«Центральная научно -учебная библиотека», зробивши її практичнозагальнодоступною.
Рубинського булозміщено з посади завідувача в 1922р. До 1926р. він працював старшимбібліотекарем Центральної наукової бібліотеки Харківського державногоуніверситету.
Колективбібліотеки, над яким нависла загроза знищення, продовжує існувати і працювати.Всі показники роботи бібліотеки з 1917р. зросли майже в 10 разів. Але невеликий штат, тяжкематеріальне становище не дозволяють завершити роботу по реєстрації необробленоїлітератури (11 ,41).
У 1927р.громадськість міста відзначила 40-річчя педагогічної і науково-бібліотечноїдіяльності бібліотекаря Костянтина Івановича Рубинського.
У 1927-1929 рр. за участюРубинського видаються перші зведені каталоги періодики, одержуваноїбібліотеками Харкова, чим започатковується координація використання фондів (7,25 ).
У 1929 р. бібліотецісудилося пережити ще один важкий удар. Листом Укрнауки від 21.09.1929р.пропонувалося (а значить, судилося, наказувалося, отже, Рубинський змушений бувпідписати акт) передати створеному в Харкові Інституту ім. Т. Г. Шевченка(керівник Д. Багалій) рукописи (63 примірники). Серед них твори Котляревського, Сковороди,Радіщева, поема Лєрмонтова «Демон», лист Пушкіна до Родзянка й безціннідля історії
Харківськогоуніверситету «Бумаги об оснований университета»,що прояснювали «справуКаразіна», який потрапив у немилість до імператора. Бібліотека втратилаунікальні документи, що були гордістю її колекції2.2 Внесок Костянтина ІвановичаРубинського в роботу бібліотеки Харківського державного університету у 30-хроках XX століття
Звільнившись від адміністративних обов'язків, К.І. Рубинський зайнявсялітературною роботою; в 1928-1930 рр… в його перекладі на українську мовувийшли кілька романів Е. Золя. До 1930-х рр… належить ряд робіт К.І.
Професія бібліотекаря, що пройшов шлях від кнігохранітеля-монахасередньовіччя до бібліотекаря публічної, академічної, університетськоїбібліотеки, отримала суспільне визнання завдяки авторитетним вченим ігромадським діячам, чиї імена складають славу і гордість вітчизняної науки.Наукові праці та практична діяльність на бібліотечному терені ФеофанаПрокоповича, В.Н. Татіщева, А.Н. Оленіна, В.С. Сопікова, І.А. Крилова, Н.І. Лобачевського,Н.А. Рубакін, Л.Б. Хавкіної, К.Н. Дерунових і багатьох інших видатнихособистостей сприяли зростанню престижу бібліотекаря в суспільній свідомості.
До кінця XVIII ст. складається чітке уявлення про вимоги до бібліотекаря:освіченість, знання книги і бібліографії, володіння іноземними мовами танавичками спілкування з читачами.
Головним же імпульсом, на мій погляд, для осмислення російськимибібліотекарями власної професії, її статусу в суспільстві було те, що напочатку XIX ст. багато провідні вітчизняні бібліотекарі — Л.Б. Хавкина, А.И.Калишевський, Е.А. Гейнц, Б.С. Бондарський, Н.С. Сафронеев та інші — отрималиможливість ознайомитися з постановкою бібліотечної справи в Західній Європі.
У 1930р. виконуючипостанову ЦК ВКП від 30.10.1929 року «Об улучшении библиотечнойработы», комісія політосвіти Харківської міської Ради створює бригаду поперевірці бібліотеки. За рекомендацією Укрнауки до її складу входить КостянтинІванович Рубинський. Комісія констатує, що бібліотека відірвана від завданьрадянської науки, засмічена класовими ворожими елементами (26,31,33).
Керівництвобібліотеки звинувачується в зберіганні незареєстрованої емігрантськоїлітератури, переховуванні цінних документів з історії революційної боротьби, щоїх розшукували відповідні органи.
Фабрикується протоколзасідання місцевкому бібліотеки, на підставі якого Костянтина Івановича Рубинськоговиводять зі складу бригади. Комісія вимагає негайного звільнення з роботи директораОльховської і вченого секретаря (фактично заступника директора) КостянтинаІвановича Рубинського і передачі справи на додаткове судове розслідування. АлеУкрнаука не дала згоди на його звільнення і Костянтин Рубинський продовжуєпрацювати в бібліотеці до своєї трагічної загибелі 20 грудня 1930 року (35).
У 1933р.університети були відновлені, а наукові бібліотеки, разом з іншими науковимизакладами, передано своїм первісним господарям-університетам. Центральнанаукова бібліотека, за цілісність і збереження якої стільки років боровсяКостянтин Іванович, повернулася до університету і стала однією з найбільших інайбагатших вузівських бібліотек України.
В наш час ім'яКостянтина Івановича Рубинського повертається українській бібліотечній системі.
Центральнабібліотека Харківського університету — спадок Рубинського — фонд якої заразнараховує біля 4 млн. томів, є тепер одним з великих, оснащених сучаснимитехнологіями книгосховищ (3, 4).
2 лютого 1995 рокув Центральній науковій бібліотеці Харківського державного університетувідбулися Перші читання, присвячені 135-річчю
КостянтинаІвановича Рубинського, на яких з доповідями виступили провідні спеціалісти, ізспогадами про батька — дочка Рубинського Антоніна Костянтинівна (8).
З метою увічненняпам'яті видатного бібліотекознавця Вченою радою університету заснована преміяКостянтина Івановича Рубинського за найбільш значні досягнення у розвиткубібліотекознавства, бібліографії, історико-бібліотекознавчих дослідженнях.
Першими лауреатамипремії ім. Костянтина Івановича Рубинського стали бібліографи Центральноїнаукової бібліотеки університету М.Г.Швалб та В.К.Мазманьянц, а також доцентХарківського державного університету Б.Н.Зайцев (32).
Останньою публікацією К.І. Рубинського в розглянутому нами аспекті буластаття «Умови праці в наукових бібліотеках» (1926 р.). У ній опальнийтоді бібліотекознавців волає вже до нової влади, вимагаючи звернути увагу напотреби наукових бібліотек і перш за все на злиденне зміст бібліотечнихпрацівників, «ледь достатня для того, щоб самотня людина не помер зголоду. Служба будь-друкарки оплачується краще бібліотечної служби ». Ідалі «Будуть покращені матеріальні умови бібліотекарів наукових бібліотек- обдарований знайдуться люди, які візьмуть у свої руки це важлива, до цих пірабсолютно занедбаний справа» [7, с. 68].
Йде робота надстворенням об'єктивної історії бібліотеки за післяреволюційний період, у якійКостянтин Іванович Рубинський посяде почесне місце/
2.3 Костянтин Іванович Рубинськийпро бібліотечний персонал та професійну бібліотечну освіту
рубинськийбібліотечна справа харківський науковий
Завдяки зусиллямКостянтина Рубинського штат бібліотечних працівників бібліотеки Харківськогоуніверситету у 1905 році нараховував вже 17 чоловік (30).
Вже з 1910 р.вакантні посади в бібліотеці займалися за конкурсом. Претенденти мали вмітизаповнювати каталожні картки, описувати періодичні видання, систематизуватикнижки, перекладати з іноземної мови, повинні були перед самостійною роботоюдва тижні попрацювати під керівництвом досвідченого бібліотекаря.
На чолі бібліотекистояла бібліотечна комісія з восьми професорів та бібліотекаря.
Штат бібліотеки в1913 р. складався із завідувача бібліотеки, якого звали просто«бібліотекарем», 4 штатних помічників бібліотекаря, 7 писців, 4«приспешників», 5 служителів (31).
Серед«писців», що всі утримувалися на спеціальні, нештатні кошти, булиособи з середньою освітою; вони займалися картографуванням книжок, розкладаликартки в каталогах і виконували іншу роботу.
«Приспешники»подавали книжки з полиць і розставляли їх на полицях.
Матеріальнестановище працівників бібліотеки було навіть гірше ніж службовців канцеляріїуніверситету. Це приводило до великої плинності штату.
Серед нештатнихпрацівників бібліотеки в 1913 р. було 4 жінки. Наявність жінок у штаті університетської бібліотекибуло винятком, що потребував певного виправдання. Тому, саме говорячи прожінок, що були в складі бібліотечних працівників П.С.Шестріков поспішаєзастерегти, що:«По словам библиотекаря Костантина Ивановаяа Рубинского, продуктивностьработы лиц женского пола не меньше, чем продуктивность работы мужчин» инет основания закрывать им доступ к штатним должностям в библиотеке" (42).
Вільні вакансії в бібліотеці зайняли люди за спеціальним конкурсом. На іспитах особам, що висловлювалибажання працювати в бібліотеці, пропонувалося:
1. Написати кількакаталожних карток.
2. Приготувати дляоправлення кілька періодичних видань, а саме таких, де кожна книгарозкладається на кілька відділів, з яких комплектується повний твір.
3. Перекластиякесь місце в першій-ліпшій книзі.
4. Розкласифікуватикілька книжок.
5. Два тижніпрактично попрацювати в бібліотеці підкерівництвом досвідченого бібліотекаря для того, щоб добре ознайомитися зведенням справ у даній бібліотеці.
6. Особи, що претендувалина штатну посаду в бібліотеці, повинні були вміти прокоректувати неправльно написані картки на іноземні книжки (39,40).
Таким чином, убібліотеці Харківського університету існувала конкурсна система заміщеннявакантних посад, чітке розподілення обов'язків між співробітниками. З появоюКостянтина Івановича Рубинського у штаті бібліотеки вперше з'явилися жінки, якібули прийняті на роботу після складання спеціального іспиту, що на той час буловиключенням. Рубинський підкреслював, що «Продуктивностьработы лиц женского пола не меньше, чем продуктивность работы мужчин и нетоснований закрывать им доступ к штатным должностям.
Разом зпрацівником бібліотеки ім.В.Короленка О.Прозоровською; Рубинський створює у 1917 р. перше професійне об»єднання бібліотечних працівників містаХаркова. Розробляв статут, порушує питання про його реєстрацію. На жаль, черезбрак коштів об'єднання бібліотечних працівників Харкова проіснувало недовго (28).
На думкуРубинського, персонал бібліотеки також вивчається бібліотекознавством. Замістьколишнього виконавця запитів незначного кола читачів, які зверталися добібліотеки, тепер потрібен у ній керівник для тієї маси читачів, які ідуть добібліотеки за самоосвітою, в більшості випадків без певного плану, без конкретноїсистеми. Тому бібліотека повинна зусрічати усіх, хто звертається до неї таксамо, як школа, у всеозброєнні знань.
Бібліотека можеспрямувати читача саме у ту галузь знань, яка найбільше відповідає йогонахилам. Допомагати вченому розібратися у тих книжкових скарбах, які моженадати йому бібліотека, це може бути поштовхом для його творчої думки. Але дляцього бібліотечний персонал повинен мати значні знання, значний досвід, повиненмати не тільки загальну освіту, не тільки педагогічну підготовку, але й повнізнання тієї науки, яка займається його вивченням.
Педагогу, якийпрацює в бібліотеці, необхідно ознайомитися і з минулим книги й бібліотеки, і зїх значенням, йому необхідно ознайомитися й з подробицями бібліотечної справи,так як йому місце в бібліотеці. Бібліотеці потрібен педагог-енциклопедист, якийвірить у велике майбутня науки, який служить справі освіти. Виховати такогопрацівника може тільки університет, внушити йому переконання у високомупризначенні бібліотеки. Потяг до безперервного набуття знань у своїйспеціальності може надати тільки вивчення науки бібліотекознавства вуніверситеті, тільки розуміння важливого значення бібліотеки, як у минуломулюдини, так і для майбутнього його прогресу.
У доповіді«Положение вопроса о библиотечном персонале...» /1905 р./ КостянтинІванович Рубинський зробив порівняння бібліотек Західної Європи з академічнимибібліотеками Росії, з досвідом сторічного розвитку бібліотеки Харківськогоуніверситету який він назвав не інакше як «скорбним листом». Цепереконало Костянтина Івановича Рубинського у вірності поставленого ним «діагнозу»«Правильное функционирование каждой библиотеки, представляющей из себя сложниймеханизм, возможно лишь при том условии, если каждое отдельное колесо этоймашины прекрасно выполняют свою работу, если каждый из служащих в библиотекеспециально подготовлен к своему делу… и отлично исполняет его. Для подготовкинеобходимых библиотекам опытных и знающих работников до сих пор ничего несделано в России, и мы проглядели все то, что сделано для этого в ЗападнойЕвропе» (6, с.14).
Проблема необхідності спеціальної підготовки бібліотекарів,створення системи бібліотечної освіти стає основною в публікаціях та науковихдоповідях Костянтина Івановича Рубинського. Товариство бібліотекознавства в Петербурзі запросило КостянтинаІвановича виступити з доповіддю «Про становище персоналу академічнихбібліотек» /22 листопада 1908 р./. На думку Рубинського, розвиток усіхакадемічних бібліотек гальмує те, що в них працюють непідготовлені до такоїдіяльності особи. Саме йому належить вислів, неодноразово цитований успеціальній літературі: «Помилки, які неминуче вносять вони в свою роботу,призвели до того, що наші академічні бібліотеки зробилися складами книг,малодоступними для користування, і нагадують книжкові цвинтарі» (7). Віннаполягав на необхідності підготовки бібліотекарів-фахівців. У неопублікованійстатті під умовною назвою «О методах библиографического ознакомления скнигой» (24) Костянтин Рубинський обґрунтовує свої вимоги до бібліотекарянаукової бібліотеки.
Рубинськийпіднімав питання про стан бібліотечної справи, про створення системибібліотечної освіти, а саме кафедр бібліотекознавства в Петербурзькому йХарківському університетах, підвищення заробітної плати бібліотекарів.
У ті роки фахівцівдля наукових бібліотек практично не готували. Цю проблему великі книгозбірнірозв'язували самотужки, тобто за допомогою бібліотечних шкіл і семінарів, однимз яких і був семінар Рубинського.
З 1926 р. в бібліотеціХарківського державного університету діє семінар з бібліотекознавства, йогонезмінний керівник по 1930 р. — Костянтин Рубинський. На заняттях вивчалися завданнягалузі, історія книги в Росії, — специфіка бібліотечної справи в Німеччині,питання раціоналізації роботи в наукових бібліотеках, консерватизмубібліотечних працівників тощо.
На курсахбібліотекарів червоноармійських бібліотек Костянтин Рубинський сам викладавісторію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства (29).
На жаль, досі незацікавила дослідників незавершена монографія «История русской библиотеки в дореволюционное время /очерки/». Як і в попередніх працях Костянтина Рубинського, тут знову фігурує головне, на його погляд,питання — прозначення бібліотекаря, повагу та піклування про нього, створення системипідготовки бібліотечних фахівців. «А скільки їх було — самовідданих і невідомих трударів вакадемічних, народних бібліотеках, які всю душу свою вклали в улюблену справу.Імена їхні коли-небудь стануть набутком історії, коли з'являться соліднішідослідження в галузі історії бібліотек, — пише Рубинський. Мабуть час, про якиймріяв Костянтин Іванович, настав. Пора називати ці імена, серед них й ім»яавтора вищепода
РОЗДІЛ III. ТЕОРЕТИЧНИЙ ВНЕСОККОСТЯНТИНА ІВАНОВИЧА РУБИНСЬКОГО В РОЗВИТОК БІБЛІОТЕЧНОЇ СПРАВИ 3.1 К.І.Рубинський — основоположник Харківської бібліотечної школи
Харківська бібліотечна школа як один з напрямів в бібліотекознавства,пов'язане єдністю поглядів, спільністю і наступністю принципів і методів, дотеперішнього часу ні хронологічно, ні персоніфіковано достатньою мірою непозначено. Бібліотекознавцям, історикам бібліотечної справи ще належитьоб'єктивно досліджувати її роль і місце в розвитку українського і російськогобібліотекознавства, в розробку як загальних, так і окремих його проблем. Алевже сьогодні цей внесок незаперечний.
В умовах здобуття Україною незалежності нам, бібліотекарям табібліотекознавців кінця ХХ і початку ХХІ ст., поступово який відчуває себенаступником харківської бібліотечної школи, засновник — Костянтина ІвановичаРубинського (1860-1930)
Ім'я ж К. І. Рубинського, бібліотекаря Харківського імператорськогоуніверситету, добре відоме фахівцям на початку ХХ ст., згодом на довгідесятиліття було забуте. Перший нарис про К. І. Рубинський, подали йогодіяльність до 1917 р., написаний фахівцями бібліотеки університету В. К.Мазманьянц і М. Г. Швалб в 1974 р. (1). У 1988 р. видано перший бібліографічнийпокажчик, що включив в себе хронологічно закінчену біографію К. І. Рубинського,бібліографію його праць та літератури про нього (2).
Творча спадщина К. І. Рубинського збереглося в «Записках Харківськогоімператорського університету», через що вона не стала надбанням широкого колафахівців бібліотечної справи.
Тільки на початку 1980 р. в журналі «Бібліотекар» опублікована частинайого лекції «Культурна роль бібліотеки і завдання бібліотекознавства», якапривернула до себе увагу фахівців. У 1980 р., акцентуючи увагу на дефініціїукраїнська бібліотечна школа (українська бібліотечна школа), відомийбібліотекознавців Ю. Н. Столяров писав: «Заслуги українських фахівців настількизначні, що можна говорити про створення і успішному розвитку української школибібліотекознавства. Передісторія її пов'язана з іменами Х. Д. Алчевської, Л. Б.Хавкіної, К. І. Рубинського »[3. С. 93]. Пізніше, в розвиток думки Ю. Н.Столярова, харківський бібліотекознавців Н. Н. Кушнаренко написала: «З ім'ям К.І. Рубинського пов'язане становлення харківської наукової школи, її основногоядра» (4. С. 21-23).
Кінець ХХ ст. став часом повернення до історії бібліотекознавства іменіК. І. Рубинського — автора більше 30 робіт з бібліотекознавства табібліографії, який присвятив бібліотеці Харківського університету все своєжиття. Діапазон його інтересів у значній мірі визначався досвідом практичноїроботи в одній з найстаріших академічних бібліотек. Надана університетом у 1902р. можливість вивчити досвід найбільших вітчизняних бібліотек, а в 1905 р. — ібібліотек Західної Європи дозволила йому зробити порівняльний аналіз цихбібліотек. Його висновки значною мірою стали базою для подальших досліджень.
Прагнучи звернути увагу наукової і бібліотечної громадськості на проблемивітчизняного бібліотекознавства, 22 листопада 1909 К. І. Рубинський виступив уХарківському університеті з публічною лекцією «Культурна роль бібліотеки ізавдання бібліотекознавства». Він був одним з перших бібліотекознавців, щозвернулися до розгляду складних питань бібліотекознавства, яке, на його думку,не завжди визнавалося наукою; вперше розглянув бібліотечна справа як феноменкультури, як значне суспільне явище, а бібліотеку — «… як організм, щопідкоряється загальним законам життя »(5. С. 26). Об'єктом наукибібліотекознавства, за Рубінський, є бібліотечна справа, а предметом — законийого розвитку.
На думку В. А. Мільман, дослідника творчості К. І. Рубинського, «… якщоб Рубинський більше нічого не написав, його, безумовно, слід вважати фундаторомбібліотековедческой думки в Україні» (6. С. 26).
З 1908 р. К. І. Рубинський — активний член Товариства бібліотекознавства(Санкт-Петербург). Глибина і актуальність питань, поставлених у його публічноїлекції, доповідях на засіданнях Товариства і статтях, отримали високу оцінкубібліотечної громадськості. За дорученням Товариства він брав участь упідготовці Першого Всеросійського з'їзду з бібліотечної справи, у розробці йогодокументів.
І ще про ставлення двох бібліотекознавців до найважливішого питаннябібліотекознавства — підготовці фахівців бібліотечної справи. Головнимімпульсом для осмислення вітчизняними бібліотекознавців власної професії, їїстатусу в суспільстві було те, що наприкінці ХІХ ст. багато хто з бібліотекарівотримали можливість ознайомитися з постановкою бібліотечної справи в ЗахіднійЄвропі, де ще в першій половині ХІХ ст. були створені професійні об'єднаннябібліотекарів, виходили сотні спеціальних бібліотечних журналів, а бажаючіслужити в бібліотеці могли отримати спеціальну освіту.
К. І. Рубінський, що відвідав в 1905 р. найбільші бібліотеки Парижа,Відня, Берліна, Женеви, Лозанни, Берна, знайомий з іноземних джерел з роботоюбібліотек Англії, США, узагальнив їх досвід в доповіді «Положення питання пробібліотечну персоналі в Західній Європі і в нас », з яким виступив на засіданнібібліотечної комісії в Харківському університеті 19 березня 1906« Швидкепоширення освіти у всіх культурних країнах, — говорив він, — зажадалопред'являти до осіб, які бажають служити в бібліотеці, такі вимоги, яким можутьзадовольняти тільки люди, енциклопедично освічені й дійсно знають все те, щовідноситься до книжкового справі… У нас не звертають ніякої уваги на складбібліотечного персоналу, на його підготовку та придатність до бібліотечноїсправи, на його матеріальне становище »[10. С. 24]. Питання про бібліотечнуперсоналі з тих пір червоною ниткою проходив у всіх статтях і доповідяхРубинського.
Доводячи необхідність визнання бібліотечної справи справою державногозначення, Рубинський підняв в доповіді важливе питання про необхідністьорганізації професійної підготовки бібліотечних кадрів. Розроблена ним і Е. Н.Добржинського «Записка з питання про заходи, необхідні для поліпшенняпостановки бібліотечної справи в академічних бібліотеках» передбачала створеннякафедр бібліотекознавства та бібліографії при двох університетах — Санкт-Петербурзькому і Харківському, введення бібліографії до курсу університетськогонавчання. Далекоглядні вітчизняні бібліотекознавців — А. І. Калишевський, О. Р.Войнич-Сяноженцкій, М. С. Сафронеев та інші — бачили в цій формі навчаннямайбутнє вищої бібліотечної освіти.
З'їзд розробив резолюцію, сформульовану освітні та кваліфікаційні вимогидо фахівців академічних бібліотек. І хоча більшістю голосів перевага булавіддана курсової системі навчання, значення прийнятих з'їздом рішень важкопереоцінити.
Розробкою і реєстрацією Статуту Харківської філії займався К. І. Рубинськийразом з бібліотекарем Харківської громадської бібліотеки О. І. Прозоровського.
К. І. Рубинський неодноразово звертав увагу наукової громадськості іпрофесіоналів на значення зведених каталогів найбільших бібліотек. У доповіді«Положення питання про бібліотечну персоналі в Західній Європі і у нас» віндокладно описав досвід створення зведеного каталогу німецьких бібліотек,визначаючи його «… як факт, який мав видатне національне значення вНімеччині» (9, С. 23).
У 1911 р. на Першому Всеросійському з'їзді з бібліотечної справи вінвиступив із проектом створення спільними зусиллями академічних бібліотек івчених товариств зведеного каталогу російських бібліографічних покажчиків (27.С. 101, 197]. Спеціальною резолюцією з'їзд підтримав цю пропозицію.
У 1928-1929 рр.., Повертаючись до ідеї зведеного каталогу, К. І.Рубинський склав «Зведені каталоги періодичної закордонної наукової літературипо бібліотеках м. Харкова». Каталог 1929 об'єднав відомості про наявність в 39бібліотеках міста 1 375 назв періодичних видань. Це дозволило координувати їхпридбання і використання.
На жаль, далеко не всім планам харківських бібліотекознавців судилосязбутися. Насувалися історичні події, що відбилися на долі Батьківщини,вітчизняної культури і долі людей.
К. І. Рубинського, що стояв в стороні від ідеологічної боротьби, мовчазнопротидіяла вимогам офіційної влади до наукових бібліотек, вже не запрошували доучасті в спеціальних нарадах, конференціях, з'їздах. У 1922 р. вінвідсторонений від керівництва бібліотекою Харківського університету.Перекладений на принизливу для нього посаду помічника бібліотекаря, він виживавзавдяки перекладам романів Е. Золя з французької на українську мову. У 1930 р.К. І. Рубинський трагічно загинув (потрапив під колеса приміського поїзда).Доля вберегла його від подальших принижень, зачеркнувшіх наукове майбутнєбагатьох його сучасників.
3.1.1 КостянтинІванович Рубинський про процес розвитку бібліотекознавства як науки
На початок XXстоліття припадають перші спроби визначення структури бібліотекознавства якнеобхідної дисципліни. Це зробив Костянтин Іванович Рубинський.
22 листопада 1909р. в актовому залі університету Костянтин Рубинський виступив з публічноюлекцією «Культурна роль бібліотеки й завдання бібліотекознавства».Вперше за столітню історію в його стінах прозвучали палкі слова на захисткнигозбірні. Доповідач підкреслив жалюгідне становище бібліотек в країні,особливо народних і сільських, мізерну оплату праці бібліотекарів. Розглядаючибібліотеку як «фактор людської культури… як капітал, і при томунайцінніший капітал кожної країни, в який вкладене все знання людства»,Рубинський вважає: необхідна наука, «яка б займалася вивченням оборотівкапіталу; що являє собою найвищу цінність для культури людини. Така наукаіснує. Вона називається бібліотекознавство» (8, с.2І).
Рубинський вважав,що бібліотека як фактор людської культури завойовує все більше й більше значення та заслуговує статипредметом серйозного вивчення. Бібліотеки є цінним капіталом кожної країни, вякий вкладено усі знання людства. Обертання наукового капіталу, який міститьсяв бібліотеках, заслуговує на саме серйозне вивчення. При цьому необхіднеіснування науки, яка б займалася вивченням причин, що сприяють розвитковітакого «капіталу» Така наука існує. Вона називаєтьсябібліотекознавство.
Виникла вона у XIXст. Базисом цієї науки є вироблення найкращих засобів розповсюдження знаньшляхом надання у користування книг, що збираються з цією метою, вивченнямеханізму бібліотек, дослідження значення бібліотек як фактора культури,вивчення роботи цього фактора у його взаємодії зі школою та його самостійноїроботи, зв’язок із суспільними умовами життя у різні часи та у різних народів,дослідження значення, яке мала бібліотека не тільки для розповсюдження знань,але й для розвитку науки.
Поряд з цимизавданнями вивчення діяльності народних бібліотек, умов, при яких вони найкращедосягають своєї мети, має значний інтерес, їх устрій, організація, склад,доступність, вплив на народні маси -всі ці питання важливі, так само як питанняпро організацію громадських бібліотек, що набувають все більшого інтересу вочах громадськості. Тому у бібліотекознавстві народним та громадськимбібліотекам має відводитись важливе місце.
Але ще більшуважливість в цій науці мав питання про академічні бібліотеки, які служатьзавданням викладання та завданням науки. Історичне вивчення питання провзаємодію між бібліотекою та наукою, між бібліотекою та вищою школою проллєсвітло й на історію бібліотекознавства, й на історію викладання, й на історіюсамої науки.
Історіябібліотечної справи покаже поступовий розвиток діяльності бібліотеки, якфактора культури; але вивчення історії бібліотек важливе ще в іншомувідношенні. В бібліотеці як у люстерку відображається культурне життясуспільства в певну епоху. Інвентар великої бібліотеки покаже вам до найменшихдрібниць все, чим цікавилося сучасне йому суспільство: і ступінь розвиткунауки, і стан мистецтва, і релігійно-моральні, й педагогічні та правові поглядисуспільства. Будь-яка бібліотека є відображенням своєї епохи, й вивчення її єразом з тим всебічним ознайомленням з невідомою епохою /8/.
Надзвичайно ціннийматеріал надав для історії культури не тільки інвентар бібліотеки, який давможливість судити про ступінь розвитку культурних прошарків суспільства, пройого духовні та матеріальні потреби, але й ті відомості, які свідчать продіяльність бібліотек.
Статистикадіяльності бібліотек надає можливість виміряти ступінь розвитку освіти вкраїні, ступінь розвитку потреб у книзі та потяг суспільства до освіти: вона можепоказати, якими питаннями переважно цікавилося воно; вона може розказати тависвітлити такі сторони у духовному житті суспільства, які залишатьсянедостатньо висвітленими при залишених у невідомості матеріалів, що зберігаютьсяв архівах бібліотек. Вивчаючи цей матеріал, історія бібліотекознавствавідновлює прогалину, яка існує в науці, й тому є необхідною її частиною.
З допомогою та прививченні історії бібліотекознавства й тих умов, при яких здійснювалася роботабібліотек, повинні бути відкриті закони, які зумовлюють правильну і прогресивнудію важливого фактора культури.
Так як не тількипопуляризація знань, але й рух науки ускладнюється недоліками в діяльностібібліотек, то й вивчення законів цієї діяльності становить предмет вивчення пробібліотеку, яке визнав бібліотеку організатором, що підкоряється законам життя.
Вивчення складовихчастин бібліотеки як своєрідного механізму, його функцій, розподілення книг вньому, реєстрування, їх опис, системи каталогізації, збереження каталогівскладав головний предмет бібліотекознавства (15, 25).
Вивчення наукибібліотекознавства відновить прогалину в історії культури. Університетськанаука, яка постійно залежить від бібліотеки та книги, повинна відвестивідповідне місце вивченню минулого бібліотеки та книги, до слідженню значеннябібліотеки як фактора культури, фактора людського прогресу.
Наукабібліотекознавства разом з допоміжною наукою бібліографією повинна представлятине вузькоспеціальний характер, повинна мати своїм завданням не одну тількипідготовку бібліотечного персоналу, — хоча й це завдання тісно пов’язане ізіншими завданнями бібліотекознавства, виправдала б існування кафедрибібліотекознавства в університеті. Розробка цієї науки в університеті повиннамати за мету детальне вивчення усіх питань бібліотечної справи з допомогоювисвітлення розвитку кожного окремого питання, а також загальне дослідженняісторичного минулого бібліотечної справи з вивченням того, як вплинув на ньогорозвиток науки і як відображався його стан на стані науки, зокрема навикладанні та розповсюдженні освіти. Бібліотекознавство повинно поступововиробити кращі системи постановки бібліотечної справи для кожного окремого видубібліотек шляхом історичного вивчення тих спроб, які були зроблені у кожнійокремій галузі. При цьому бібліотекознавству потрібно мати на увазі, щомеханізм бібліотеки, як важливий фактор прогресу, повинен бути доведений дотакої досконалості, щоб вона могла розвивати щонайширшу діяльність.
Необхідно звертатиувагу на бібліотеку як на важіль, який швидко зрушує прогрес людства. Черезбібліотеку книга набуде широкого розповсюдження серед різних прошарківнаселення країни. Книга потрібна як ключ до знань. Вона повинна зробитисядоступною в усіх книгосховищах, тому що народ створив ці книжкові скарби, акористування ними є його правом.
Удосконаленнямеханізму бібліотек є громадським обов«язком. Представники науки повиннізробити свій внесок у вирішенні загального культурного завдання — розробляючи наукубібліотекознавства зробити книжкові скарби, зібрані у бібліотеках, загальнимнадбанням.
Таким чином,Костянтин Рубинський переконаний: університетська наука, що безпосередньозалежить від книги та бібліотеки, мав прийти на допомогу бібліотекознавству;бібліотека є соціальний інститут, який мав сприяти просвіті народу, аорганізація бібліотечної справи — це державна турбота (35).
Виступ мав значнийрезонанс не тільки серед університетської громадськості, а й серед фахівців (40).
Свої погляди нароль бібліотек у розвитку суспільства, бібліотекознавство як наука висвітленітакож у 30-х роках у неопублікованих частково незавершених статтях КостянтинаРубинського, рукописи яких зберігаються у відділі рідкісної книги бібліотекиХарківського Державного університету. Серед них: „Библиотеки й руководство детским чтением“, „Деятельность библиотечного кружкапри ЦНБ в 1926 р.“, „Не можнавідкладати на довгий час наукову організацію праці понаукових бібліотеках“, „Размещение книг в библиотеке“ (Додаток 1).3.1.2 Погляди Костянтина Івановича Рубинського на роль і значення спеціальних бібліотек
З самого початкусвоєї діяльності Рубинський працював над історією університетської книгозбірні.Душею цієї справи був професор Д.Багалій. В ці роки він спільно з В.Бузескулом,М.Сумцовим, Д.Міллером видає „Опнт историиХарьковского университета“ в 2-х томах, „Краткий очерк истории Харьковского университета за первые сто летсуществования“, унікальний фотоальбом до 100-річчяуніверситету, за його редакцією видаються книги з історії окремихфакультетів університету. Під впливом професора Д.Баталія в 1907 році Рубинський видає історичнийнарис „Библиотека Харьковского университетаза 100 лет еесуществования'71805-1905 гг/“. Це перша і, мабуть, чи не єдина в Україні праця історика табібліотекознавця, який залишив нащадкам ґрунтовний опис діяльності найстарішоїуніверситетської бібліотеки(4,5,8).
Відвідавши містаМоскву, Петербург, Юрьев /Тарту/, Варшаву, він ознайомився з діяльністю 25бібліотек, перш за все університетських, ретельно вивчив їх досвід.Повернувшись до Харкова, Рубинський представив Раді Харківського університетузвіт про відрядження та свій проект перенесення та розміщення фонду бібліотекиуніверситету, який було затверджено про спеціальні бібліотеки.
Костянтин ІвановичРубинський надрукував в перших номерах журналу „Библиотекарь“ статтю „Причины неустройства наших академических библиотек“ /І9І0р./. Він брав участь у підготовціспільно з Е.М.Доброжинським „Записки по вопросу о мерах, необходимых для улучшения постановки библиотечного дела в академических библиотеках“.
Жваву дискусіювикликала й друга доповідь Костянтина Івановіна Рубинського „Библиотечные комиссии в академических библиотеках“, з якою вінвиступив на секції академічних та спеціальних бібліотек на 1-му Всеросійському з'їзді збібліотечної системи /1911 р./(35).
За матеріаламидоповіді Костянтина Івановича ректор Харківського університету Д.Багалійвиносить питання про стан академічних бібліотек на розгляд Російської академіїнаук, направляє в комісію зі створення нового університетського статутупропозиції, а в раду вузів — циркуляр „Записка з питань про заходи,необхідні для покращення постановки бібліотечної справи в академічнихбібліотеках“. Але грунт для цього ще не було підготовлено і рішенням ІВсеросійського з'їзду з бібліотечної справи, як і циркуляру, не судилосяреалізуватись (8,41).
У 1925 році на 1-йконференції наукових бібліотек /Київ/ В. Дубровський /Укрнаука/ висловлює ідеюоб'єднання колишніх університетських і публічних бібліотек. Рубинський публікуєу 1928 році чотири статті, в яких обґрунтовує недоцільність такої акції.»117 років, пише він, — збирали вчені університету свою бібліотеку…Ліквідувавши її, ми втратимо концентровану наукову бібліотеку, де кожний вчений,кожний зацікавлений тим чи іншим питанням міг би знайти собі відповідну книжку.Не в інтересах науки ламати бібліотеку" (20). Відтоді розпочинаєтьсябагаторічна дискусія про долю університетської книгозбірні. Висуваються проектиоб'єднання бібліотек університетської та ім.В.Короленка, ліквідації першої яксамостійної установи й передачі фондів тільки-но створеним вузам (ДОДАТОК 1;№14,15,16).
Костянтин ІвановичРубинський був першим, мабуть, єдиним професіоналом, який став на захистуніверситетської бібліотеки, доводячи недоцільність об'єднання університетськибібліотек з публічними.
Університетську/спеціальну/ бібліотеку Костянтин Іванович Рубинський вважав невід'ємноючастиною вищого навчального закладу (42).
Рубинськийпідкреслював, що спеціальні /університетські/ академічні бібліотеки повинніздійснювати регулярні книгообмінні зв'язки з науковими організаціями, як всамій країні, так і за її межами. Він наголошував, що принцип доступності вдіяльності спеціальних /університетських/ бібліотек повинен бути одним зпровідних. А саме, можливість користуватися фондами фундаментальної бібліотекиуніверситету отримують паралельно з професурою і студенти цього навчальногозакладу.
Висновки
З іменем одного з засновників українського бібліотекознавства КостянтинаІвановича Рубинського пов’язане становлення і розвиток цієї галузі знаньнаприкінці ХІХ – початку ХХ століття. Його наукові інтереси були доволірізнобічними: історія бібліотечної справи, її організація, бібліотекознавствояк наука, бібліотечна освіта, проблеми педагогіки й охорони дитинства,переклади класичної французької літератури українською мовою, тощо. Алеголовною справою його життя була бібліотека Харківського університету.
Близько сорока років Костянтин Іванович Рубинський очолював найстарішуукраїнську книгозбірню, зберіг її унікальні фонди, згуртувавши навколо себеколектив фахівців-ентузіастів.
Коли Костянтин Іванович розпочав свою роботу в бібліотеці Харківськогоуніверситету, остання знаходилась в тяжкому стані – був великий нерозібранийкнижковий фонд, були відсутні каталоги, право на користування бібліотекою малитільки професори університету.
Під керівництвом Костянтина Івановича Рубинського було завершеноскладання алфавітного та систематичного каталогів, оброблені недоступні долячитачів на протязі 70-ти років „нерозібрані” фонди, встановлені регулярнікнигообмінні зв”язки з науковими організаціями, як в самій країні, так і за їїмежами, вперше можливість користуватися фондами фундаментальної бібліотекиотримали студенти.
Завдяки наполегливості Рубинського Рада університету прийняла рішення пробудівництво нового приміщення бібліотеки. У 1902 році університет отримав однуіз перших на Україні та першу у Харкові спеціально побудовану бібліотечнубудову з читальним залом на 250 місць, службовими приміщеннями і книгосховищемз металевими конструкціями ( за проектом російського архітектора В.Величко).
Почали видаватися бюлетні нових надходжень, було встановлено книгообмінбібліотеки Харківського державного університету з науковими установами Росії таЗахідної Європи. Студенти вперше отримали право користуватися фондамиФундаментальної бібліотеки університету. А його історичний нарис „БиблиотекаХарьковского университета за 100 лет ее существования (1805_1905 гг.) (Х.,1907) – перша, і мабуть, єдина в Україні праця історика і бібліотекознавця, щозалишив нащадкам найбільш повний опис діяльності найстарішої університетськоїбібліотеки за століття її існування.
Досліджуючи значення бібліотеки, як фактора людського прогресу, КостянтинІванович Рубинський вважав, що бібліотека є соціальний інститут, який повиненсприяти освіті народу, а організація бібліотечної справи повинна статидержавною турботою. Саме тоді він сказав прекрасні слова: „Книга потрібна, якключ до знання. Вона повинна зробитися доступною в усіх книгосховищах. Робочакопійка народу створила ці народні цінності: користування ними складає йогоправо”.
Розглядаючи бібліотеку, як „… фактор человеческой культуры, каккапитал, и притом самый ценный капитал каждой страны, капитал, в которомзложено все значение человечества”, Костянтина Івановича Рубинського„Культурная роль библиотеки и задачи библиотековедения” (1919 р.). Жанр лекціїдозволив автору викласти схему своїх поглядів з питань історії, теорії і практикибібліотечної справи. Безумовною заслугою Костянтина Івановича Рубинського є те,що він одним з перших дослідив в Україні процес розвитку бібліотекознавства, якнауки, і аргументовано це пояснив.
Він вказував, що головним предметом бібліотекознавства є вивченняскладових частин механізму бібліотеки: функцій отримання, розподілення книгвсередині її, реєстрації, описування, системи каталогізації, зберіганнякаталогів. Не менш важливими питаннями бібліотеки є: інвентар бібліотеки,зберігання книг, персонал бібліотеки.
На його думку, представники науки не повинні усторонюватися від участі увирішенні завдань розробки науки бібліотекознавства. Костянтин ІвановичРубинський був вевнений, що бібліотекознавство потрібно включати до числауніверситетських наук; університет повинен прий ти на допомогу цій науці,відвести відповідне місце вивченню минулого книги.
Таким чином, можна зробити висновки, що:
1. Внесок Костянтина ІвановичаРубинського в процес формування бібліотекознавства як науки, у розв’язанняважливих теоретичних і практичних проблем бібліотечного будівництва дозволиввважати його видатним теоретиком українського бібліотекознавства.
2. Підхід Костянтина ІвановичаРубинського до бібліотеки і бібліотечної справи як до суспільного явища склалиметодологічну базу українського бібліотекознавства.
3. Діяльність КостянтинаІвановича Рубинського в галузі бібліотекознавства стала важливою умовоюподальшого розвитку теорії і практики бібліотечної справи в Україні.
Роботи Костянтина Івановича Рубинського вплинули на подальший розвитокконцептуальних поглядів на бібліотекознавство, як науку і навчальну дисципліну.Думки Костянтина Івановича Рубинського про місце бібліотекознавства в історіїкультури, про його роль в системі наук не загубили актуальності й сьогодні.
Сьогодні праці Костянтина Івановича Рубинського, якого заслужено можнавважати одним з засновників вітчизняного бібліотекознавства, зберігають своєпрактичне й теоретичне значення. Історія підтвердила правильність йоготеоретичних висновків. Бібліотекознавство визнано наукою й успішнорозвивається.
У спадщині Костянтина Івановича Рубинського цінним є також те, що віндовів, що бібліотечна справа – професія, до якої потрібно готуватися так само,як і до іншої роботи. Важливою є його думка, що „продуктивність роботи осібжіночої статі не менша, ніж продуктивність роботи чоловіків і немає підставзакривати їм доступ до штатних посад”. Костянтин Іванович Рубинський й сам бувпричетним до підготовки майбутніх бібліотечних кадрів. Так, він викладавісторію бібліотечної справи та основи бібліотекознавства на курсахбібліотекарів червоноармійських бібліотек. В голодному 1917 році КостянтинІванович Рубинський, розуміючи необхідність об’єднання бібліотечнихпрацівників, стає ініціатором створення у Харкові першого професійного об’єднаннябібліотекарів, яке він очолив і розробив статут.
Тепер бібліотечна професія набула соціального статусу. Створена системабібліотечної освіти, за яку він вболівав, у джерел якої стояв. Рубинськийвивчає досвід вітчизняних і зарубіжних бібліотек, відвідуючи книгозбірніМоскви, Петербурга, Юр”єва, Києва, Варшави, Відня, Берліна, Женеви, Лозанни,Берна, Мюнхена, Відня. Результатом цього стала розгорнута картина станубібліотек в різних країнах, яка була подана ним у доповіді на Першому Всеросійськомуз”їзді з бібліотечної справи ( 1 червня 1911 р.) „ Положение библиотечного делав России и других государствах”. Добре обізнаний із станом бібліотечної справив Росії та країнах Західної Європи, Костянтин Іванович Рубинський вважав засвій обов’язок звернути увагу наукової громадськості на проблеми вітчизняноїтеорії і практики бібліотечної справи.
Костянтин Іванович Рубинський показав знання стану навчання та вихованнядітей, ролі бібліотеки в цих процесах, співвідношення бібліотеки і школи. Ці питаннявін розглядав у своїх бібліотекознавчих роботах і рефератах, які публікувалисяу журналах „Шлях освіти”, „Друг дітей”.
Особливістю його публікацій були відкритість та принциповість увисловленні своїх поглядів, дискусійність та критичне осмислення різнихпідходів до вирішення теоретико-методичних проблем бібліотечної справи.
Підставою для високої оцінки внеску Костянтина Івановича Рубинського єряд незаперечних цінностей його праць. По-перше, ним було виділенобібліотекознавство як науку, доведено значення місця цієї науки та її роль вісторії культури та в системі інших наук. По-друге, зміст і характер його працьґрунтуються на наукових засадах, на висновках і узагальненнях, здобутих авторому процесі наукового пошуку.
Вивчаючи праці Костянтина Івановича Рубинського, ми отримуємо можливістьбільш глибоко зрозуміти тенденції розвитку бібліотекознавства, розв’язатипроблеми, які до цих пір залишалися малодослідженими.
Багато із спадщини Костянтина Івановича Рубинського співзвучно нашомучасу, в першу чергу його громадська позиція вченого, його високийпрофесіоналізм. В особі Костянтина Івановича Рубинського ми маємо значногодіяча в галузі вітчизняного бібліотекознавства. Теоретичні роботи, їхактуальність і значимість сьогодні, діапазон бібліотечних інтересів дають всіпідстави вважати його фундатором українського бібліотекознавства, його ім’ябуде належним чином вписане в літопис історії української бібліотечної справи.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Про бібліотеки і бібліотечнусправу: Закон України, 27 січня 1995 року.// Бібл.вісн.– 1995.– №22 — C. 1-5.
2. Державна програма розвиткуукраїнської культури на 1999 — 2005 роки: Проект //Культура і життя.– 1998.– 21жовтня.– С. 1-2.
Абрамов К. Историябиблиотечного дела: учебник. — М.,1980. — С.105-108, 112.
3. Багалей Д.И. Опыт историиХарьковского университета / Д.И.Багалей; по неизданным материалам/. Т.1./1802-1815/. – X.,1893-1898.– 1204 с.
4. Багалей, Д.И. Опыт историиХарьковского университета. Т.2. Д.И.Багалей.–X.,1904.
5. Балика Д. Бібліотека вминулому: культурно-іст. нарис/ Д.Балика; УНІК.– К.,1925.-118 с.
6. Історія українськихбібліотек.– С.87-116.
7. Березюк Н. Возвращенноеимя: библиотековед К.И.Рубинський (1860 – 1930)/ Н.Березюк // Бібл.форумУкраїни. – 2005. – № 2. – С. 61 – 64.
8. Березок Н.М. КостянтинРубинський / Н.М.Березюк //Бібл.вісн.– 1996.– №3.-С.30–34.
9. Березюк, Н. Пам’ ятіКостянтина Рубинського / Н.Березюк //Бібл.вісн.– 1997.– № 4.– С27.
10.Березюк Н.М.Українськийбібліотекознавець К.І.Рубинський і Центральна наукова бібліотека Харківськогодержавного університету / Н.Березюк //Бібліотека у демократичному суспільстві: зб.матеріалівМіжнар.наук.конф.-К.,1995. – С.188– 192.
11.Беркович Э.С.Систематический указатель к Запискам Харьковского университета за 1874-1919гр./Э.С.Беркович, К.А.Балицкая, М.Г.Швалб.– Х.: Изд-во Харьковского ун-та, 1953.– 59 с.
12.Беркович Э.С. Указатель кпериодическим изданиям историко-филологического общества при Харьковскомуниверситете за 1886/ Э.Беркович, Р.Ставинсквя. – 1914 гг.– Х.: Изд-воХарьковского ун — та, 1955.–70 с.
13.Бібліотека удемократичному суспільстві: з6. матер. Міжнар. наук. конф. /КДІК; Укр. бібл.асоц. – К., 1995. – 134 с.
14.Бібліотеки — скарбницізнань.- К.,1975. – С. 25–27.
15. Бібліотеки УкраїнськоїРСР: довід.-Х., 1974. — С. 138 — 139.
16. Библиотековедение. Общийкурс: учебник. – М.: Кн.палата, 1988.– С. 96–98.
17.Бібліотекознавство.Теорія, історія, організація діяльності бібліотек: підруч. – X.: Основа, 1993.– С. 62 — 64.
18. Бібліотечна Україна:довід. – К., 1996.– 382 с.
19. Вузівська бібліотека:Історія. Теорія. Досвід роботи.– Л., 1993.– 108 с.
20. Гуменюк М.П. Библиографияи библиотековедение в научном наследии академика АН УССР Д. И.Багалея /М.П.Гуменюк // Информационно — библиографическая и справочная работа:сб.науч.тр. /БАН СССР.– М., 1978. – С. 237 — 245.
21. Гуменюк М.П. Біля джерелукраїнської радянської бібліографії / М.П.Гуменюк.– К., 1991.– 62 с.
22. Гуменюк М.П. Українськібібліографи ХІХ — поч.ХХ ст. / М.П.Гуменюк. –Х.,1969.– С.48 – 51.
23. Єщенко Ф.О. Бібліотечнасправа на Україні в роки відбудови народного господарства / 1921-1925 pp./: матеріалидо лекції з курсу "Історія бібліотечної справи в СРСР" / Ф.О.Єщенко;Харк.держ.бі бл.ін. – Х., 1961.– 47с.
24. Информационно — библиографическая и справочная работа: сб.науч.тр. /БАН СССР. — М., 1978 — 361с.
25.История библиотечного делана Украине /1917-1932 гг./: учеб.пособие /ХГИК. – Х., 1975– 208 с.
26. Коган М. Старопечатныекниги (Центральная науч. б-ка Харьковского гос. ун-та им. А. М.Горького) /М.Коган //Библиотекарь.– 1948.– № 1.– С. 41– 42.
27.Козловський В. Короткі нариси з історіїХарківського державного університету ім.О.М.Горького / В.Козловський.– X.,1940. – 205с.
28.Короткі нариси з історіїХарківського державного університету ім.О.М.Горького.– X.,1940.– 205 с.
29.Лосиевский И.Я. Роль изданий Харьковскогоуниверситета в развитии социологической мысли на Украине в 1-ой четверти XIXв./ И.Я. Лосиевский //Социальная роль книги: сб. науч. тр. /АН Украинской ССР;ЦНБ.- К.: Наук.думка, 1987.– С. 63 – 74.
30.Мазманьянц В.К. З історіїбібліотеки Харківського державного університету / В.К.Мазманьянц//Бібліотекознавство і бібліогр.- 1977. – Вип. 17. – С. 106 — 116.
31. Мазманьянц В.К. Юбилейбиблиотеки Харьковского государственного университета /В.К.Мазманьянц //Науч. итехнические б-ки. – 1981.– № 1.– С. 37- 41.
32.Мазманьянц В.К. ИсторияЦентральной научной библиотеки Харьковского университета /1805 – 1917гг./Мазманьянц В.К., Зайцев Б.П., Куделько С.М. – Х., 1992. – 68 с.
33.Науково-методичні центрибібліотек Української РСР //Довідник бібліотекаря.– X., 1977.– С.363 –367.
34. О создании Харьковскойцентральной научной библиотеки: Постановление Совета Народных Комиссаров от 27февраля 1922 г.//Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянскогоправительства Украины.– 1922.– № 4.– С. 1 52 – 1 54.
35. О Центральнойнаучно-учебной библиотеке: Постановление Совета Народных Комиссаров УССР от27.11.1922 г. //Там же.– № 9.– С. 150 –157.
36.Одинока Л.П. Внесокукраїнських бібліотекознавців у розвиток вітчизняного бібліотекознавства /Л.П.Одинока //Тези до XIX та XX звітних конф. проф.-викл. складу та асп. ін-ту/КЛІК– К.,1992.– Ч.1.– С.88 — 90.
37. Прокопова В.Д. Основнінапрямки становлення та розвитку краєзнавчої бібліографії в Центральнійнауковій бібліотеці Харківського державного університету/ В.Д.Прокопова//Бібліотека у демократичному суспільстві: зб. матеріалів Міжнар. наук. конф./КДІК; Укр.бібл.асоц. – К., 1995. – С. 99–102.
38.Сеть и контингент государственныхуниверситетов УССР: Постановление Совета Народных Комиссаров УССР от 21 июня1933 г. //Собрание узаконений и распоряжений Рабоче-крестьянского правительстваУкраины.-1933.– № 43.–С.1 — 28.
39.Социальная роль книги: сб.науч.тр./АНУкраинской ССР, ЦНБ. – К.: Наук.думка, 1987.- 92 с.
40.Тези до XIX та XX звітнихконференцій професорсько-викладацького складу та аспірантів інституту /КДІК;Ч.1.–К., 1992. – С. 88– 90.
41. Треті читання пам’ятіКостянтина Івановича Рубинського: Бібліотека на порозі ХХІ століття: історія ісучасність / Харк.нац.ун-т ім.В.Н.Каразіна; уклад. Н.М.Березюк. – Х., 2001. –44 с.
42.Фридьєва Н.Я. Центральнанаукова бібліотека Харківського державного університету /до 135-річчя їїіснування/ Н.Я.Фридьева //Короткі нариси з історії Харківського державногоуніверситету ім.О.М.Горького.– X., 1940. – С. 107–132.
43.Шестриков П.С. Постановкабиблиотечного дела в университетах и других библиотеках России. -Одесса: тип.Б.М.Сапожникова, 1915.