Організаціяпоказу колекції мод
Курсоваробота
зорганізації та режисури показу мод
ЗМІСТ
ВСТУП.
РОЗДІЛ 1. РОЗВИТОК МОДНОЇ ІНДУСТРІЇ НА СУЧАСНОМУЕТАПІ.
1.1 Сутність моди у сучасному суспільному просторі
1.2 Особливості української фешн-індустрії ХХІстоліття
РОЗДІЛ 2. ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ПОКАЗУ МОД
2.1 Показ мод як різновид театралізованого шоу
2.2 Дефіле – основна складова показу мод
2.3 Закони оформлення подіуму для проведення показумод
ВИСНОВКИ
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
ВСТУП
Актуальністьтеми. Насьогоднішній день мода для кожної людини відіграє важливу роль. Кожна людина вжитті потрапляє під агресивний вплив моди, яку диктують нам відомідизайнери-модельєри, Будинки моди. Останнім часом у країнах постсоціалістичногопростору, у тому числі і в Україні, спостерігається помітна активізаціяінтересу до тих аспектів культурного буття, які раніше ігнорувались або йвідкрито заборонялись офіційною ідеологією. Мода стабільно належала до кола цихявищ і носила на собі тавро “буржуазного пережитку”. У радянський періодспостерігалось постійне зростання інтересу до цієї сфери з боку суспільства.Але за відсутності реальної можливості задоволення попиту природне бажаннялюдини виглядати сучасно і привабливо часто змушувало її користуватисьнеофіційними, іноді навіть контрабандними, джерелами для придбання моднихтоварів. Тому, можна стверджувати, що модна індустрія в багатьох країнах, і вУкраїні зокрема, набула активного розвитку саме наприкінці ХХ – на початку ХХІст. Цим пояснюється підвищений інтерес до цієї теми. Оскільки на сьогоднішнійдень недостатньо досліджень з обраної проблеми, питання успішної організаціїпрезентації модної колекції потребує детального дослідження. Потреба правильноїпрезентації колекції з урахуванням правил організації подіумного просторузумовили актуальність обраної теми дослідження.
Метоюдослідженняє дослідження законів організації показу модної колекції. Досягнення метипередбачає розв’язання ряду завдань:
- дослідженнясутності моди як складової соціокультурного простору;
- аналізмодної індустрії України на сьогоднішній день;
- вивченняскладових успішного показу моди;
- вивченняісторії та розвитку традиції дефіле як головного компонента кожної презентації;
- дослідженнявзаємозв’язку кольорової гами оформлення подіуму і особливостей сприйняттядемонстрованих моделей;
- визначенняособливостей світлового оформлення.
Предметомдослідженняданої роботи стали презентації модних колекцій відомих дизайнерів світу.Безпосередньо ж об’єктом дослідження є закони успішної організаціїпоказу модної колекції з урахуванням особливостей оформлення подіуму, музичногооформлення, відповідності оформлення показу загальній концепції колекції тогочи іншого кутюр’є.
У процесі роботинад обраною темою ми користувалися такими методами дослідження:
— описовий метод
— метод аналізу
— порівняльнийметод.
Науковановизнароботи полягає у тому, що зроблена спроба аналізу особливостей кольорового тасвітлового оформлення подіуму з точки зору ефективного впливу на глядача,максимально позитивного сприйняття демонстрованих моделей. Показ модноїколекції розглядається не просто як дефіле моделей, що презентують колекцію, аяк певний театральній простір із різними взаємозв’язками, мета якого –довготривалий вплив на свідомість глядацької аудиторії, формування естетичногосмаку і відчуття стилю.
Практичнезначення роботи. Результати дослідження можуть бути використані під час вивчення законівмодельного бізнесу з огляду на брак літератури з цієї проблеми. Результатидослідження також можуть бути використані при підготовці подіуму до показу модна практиці з метою ефективного оформлення подіуму на практиці.
Структурароботи. Відповіднодо сформульованої мети наукового дослідження робота складається зі вступу, двохрозділів, висновків та списку використаної літератури.
У вступіобґрунтовується актуальність обраної проблеми, визначається предмет та об’єктдослідження, мета та завдання дипломної роботи.
Перший розділприсвячений аналізу концепту мода як соціокультурного явища, досліджується станмодної індустрії України.
Другий розділносить практичний характер. У ньому розглядаються особливості кольорового тасвітлового оформлення подіуму для презентації колекцій.
РОЗДІЛ 1.РОЗВИТОК МОДНОЇ ІНДУСТРІЇ НА СУЧАСНОМУ ЕТАПІ
1.1 Сутністьмоди у сучасному суспільному просторі
Мода – цеспецифічна і динамічна форма стандартизованої масової поведінки, яка виникаєпереважно стихійно під впливом домінуючого в суспільстві настрою і швидко плиннихсмаків і захоплень.
Моду можнарозглядати також, як своєрідний соціально-психологічний механізм людського спілкування,який надає йому рухливості, урізноманітнює і змінює її [14, 161].
Вона досить чітковідчуває та відображає як зміни умов людської життєдіяльності, особливо рістпредметно-виробничої активності людей, так і ріст їх внутрішніх,соціально-психологічних потреб.
Слово модапоходить від латинського “modus” – міра, правило, критерій, настанова, спосіб,звичай, образ. У XVII ст. французи та італійці перетлумачують смисл цього слова(франц. “mode”, італ. “modo”) і застосовують його як термін для означенняособливого соціально-психологічного феномена, що функціонує головним чином усфері побуту, поширюючись на одяг, взуття, меблі, зачіску, манеру поведінки [8].У російську та українську мови слово “мода” увійшло в XVII ст. у значенні“зразок”, “манера” [8].
Розвиток модипротягом усієї історії знаходиться у тісному зв’язку зі змінами, яківідбувалися в усіх областях суспільного, культурного і економічного життя.
Механізм дії модиу своїй основі має створення, передачу і прийом певної інформації, яка циркулюєпоміж людьми, тобто міжособистісну комунікацію. Із точки зору теоріїкомунікації моду можна розглядати як один із способів оформлення і закріпленнянової інформації, яка потрапляє в суспільне користування в процесі соціальногорозвитку [15, 25]. Таким чином, мода – це особливий спосіб, образ, міра обробкисоціальної інформації.
Як явище масове,яке базується на соціально-інформаційних процесах, мода багатосторонньопов’язана з такими соціальними явищами, як традиції, звичаї – з одного боку, ісуспільна думка і масова комунікація – з іншого.
Мода виступає нелише як естетичний феномен або як категорія науки про прекрасне, але як „універсальниймеханізм розвитку культури” [10, 167]. Сутність моди полягає в тому, що вонапроникає в будь-які ланки суспільства. Сьогодні „тотальність панування модибезсумнівна” [10, 167], і універсальність її дії, розповсюдженість виступаєоднією з форм її специфічної характеристики.
Тому слідзазначити, що мода за своїм характером глобальна. Мода вже стала одним ізфакторів глобалізації в сучасній культурі. Вона повністю, глобально пронизуєлюдину, стає для неї перепусткою в соціум і практично забирає весь час іпростір людського життя [7, 235].
Мода євідображенням своєї епохи і виконує соціальне замовлення певного суспільства. Такимчином, мода – це цілком конкретні соціальні відносини, породжені конкретнимисоціальними потребами.
Розповсюдженнямоди здійснюється психологічними механізмами наслідування, яківикористовувалися ще в прадавні часи вождями первісних племен, шаманами ісвященнослужителями для впливу на масову свідомість. Заразливість моди, їївластивість швидко тиражуватися як певний стереотип і сьогодні приваблюєпануючі кола суспільства, які успішно використовують моду для маніпулюванняповедінкою і споживанням інших. Тому мода може виступати своєрідним засобомсоціального управління і стабілізації смаків.
До функцій модиможна віднести її можливість конструювати, прогнозувати, розповсюджувати івводити певні цінності і зразки поведінки, формувати смаки суб’єкта і керуватиними. Економічна функція моди пов’язана з її динамізмом (мода випереджаєфізичне зношування предмету (товару) моральним, і тому забезпечує промисловістьпопитом на нове, постійно розширюючи ринок для збуту). Мода також виступає якодин із засобів соціалізації (мода як наслідування зразка задовольняє потреби всоціальній опорі поодинокій людині). Ще однією функцією моди – є функціясоціального маркування, ідентифікації, дистанціювання. „Космополітична” функціямоди полягає в її тенденції до зближення і розмивання національних стилів наоснові масової культури і універсального стилю (характерне сучасній моді).
1.2Особливості української фешн-індустрії ХХІ ст.
Мода як феноменкультури людства розвивається в тісному взаємозв’язку з економічним, науковим,технічним прогресом. Мода кінця XX – початку ХХІ ст., як і мода попередніхстоліть, підлягає загальним законам історичного розвитку і відбиває всіособливості свого часу: найважливіші культурні досягнення, найпомітніші подіїсуспільно-політичного життя, війни, революції, економічні кризи. Динамікасоціальних процесів обумовлювала стрімку зміну форм правління, економічну іполітичну нестабільність, зіштовхувала й “перемішувала” соціальні класи йпрошарки.
У ХХ ст. мода нелише стала відчутним фактором впливу на характер перебігу соціокультурнихпроцесів, а й великою мірою визначала їх спрямованість, стала одним ізсуспільних регуляторів поведінки широких мас населення індустріально розвиненихкраїн, а до деякої міри й країн, що розвиваються. Упродовж останніх десятилітьмода як цілісне універсальне явище виходить за межі будь-якого окремого видулюдської діяльності.
В останнідесятиліття відбувається активне становлення індустрії моди в Україні.
Мода України живеза світовими законами, і двічі на рік, починаючи з 1997 року, у Києві відбуваєтьсяукраїнський тиждень pret-a-porter „Сезони моди”, заснований РІА “Янко”,журналом “Єва” та Домом моди “Сергій Бизов”.
Українськафешн-індустрія відома багатьма іменами видатних модельєрів-дизайнерів.
Ім'я дизайнера тапідприємця Михайла Вороніна відоме далеко за межами України. Йогоколекції здобули численні міжнародні нагороди, серед яких премії „Золотийнаперсток” (Париж, 1993 р.) і „Краща торгова марка року” (м. Рим, 1997 рік),міжнародний приз якості „Золота арка Європи” (Мадрид), Золотий ступінь визнанняGlobal quality management (США). Фірмові магазини Михайла Вороніна відкриті уВідні та Нью-Йорку, постійно проводяться покази його колекцій у столицяхсвітової моди. Сьогодні фабрика „Желань”, яку він очолює багато років, – одна зтрьох у Європі, що мають найсучасніше технологічне обладнання.
Моделі ВікторіїГресь стали відомими з перших „Сезонів моди” (Осінь-зима 97). Уже тодіробота Вікторії викликала фурор та захоплені відгуки журналістів, які визналиїї найсенсаційнішим відкриттям „Сезонів”, особливо відзначивши витонченийкласичний стиль, притаманний її моделям. Дизайнер вдало визначила свого клієнта– незалежну активну жінку, яка сама творить своє життя і приймає важливірішення.
Традиційнесловосполучення „авангардний дизайнер” навряд чи дозволить осягнути творчість ОлексіяЗалевського. Не лише модельєр, але й майстер „перформансу”, Олексійпостійно дивує своїми творчими ідеями і новим поглядом на, здавалося б, звичніречі і явища. Залевський – прихильник теорії „безмежного прет-а-порте”, згідноз якою всі речі, які фізично можна одягти, придатні для повсякденного носіння.
Ольга Громова – феномен поєднання талантудизайнера й менеджера нової формації. Унікальні розробки моделей взуття,аксесуарів, ювелірних прикрас у поєднанні з ручною роботою у вишивці і розписупо тканині дозволяють Ользі створювати цілісні і неповторні образи. Покази їїколекцій з успіхом проходять у Києві, Москві, Санкт-Петербурзі, Делі, Лондоні,Женеві й інших містах Європи. Крім дизайн-студії, Ольга Громова очолює такожкомпанії „Громова-ексклюзив” і „Громова-дизайн”. Більше того, Ольга створюєкорпоративний одяг для „Філіп Моріс”, „Интербрю”, „Брітіш Табако” і „Галахар”.
Творчість ЛіліїПустовіт належить до напрямку так званої концептуальної моди, що поєднуєдизайнерів різних європейських країн. Одночасно національні і космополітичні,її колекції відомі за кордоном навіть більше, ніж в Україні. Кумир „просунутої”молоді й улюблениця модних критиків, вона часто з'являється в найкращих і найактуальнішихдобірках журналів L’Oficiele, Elle, Vogue. Але, ставши володарем „Золотогоґудзика”, переможницею конкурсу „Адміралтейська голка” і лауреатомнайрізноманітніших фестивалів, Ліля філософськи ставиться до публічнихатрибутів визнання свого таланту. Вона спокійно і послідовно реалізує свій дар,продовжуючи створювати гармонійні образи – актуальні і водночас позачасові.
Самобутній стиль ВіктораАнісімова широко відомий не тільки в Україні, але й у Європі. Анісімов –майстер „колекцій-перформансів” – став однією з візитних карток українськоїмоди. Саме за таку колекцію йому 1999 року був присуджений „Золотий ґудзик” наміжнародному конкурсі „In Vogue” у Вільнюсі. Утім, робота з „трансформерами” –лише один з етапів творчості Анісімова. Сьогодні він використовує інші прийоми,але не змінює своєї аудиторії – сучасної, космополітичної міської молоді. Одназ обов'язкових характеристик колекцій Анісімова – актуальність, причому нетільки стильова, але й соціальна.
Ще молодимдизайнером Олександр Гапчук пішов на сміливий експеримент. Вінзапропонував свої послуги будинку побуту „Столичний” – звичайному будинковіпобуту, у якому, крім іншого, був пошивний цех. Дизайнерові хотілосяпродемонструвати, що справжній професіонал здатний реалізувати свій талант у будь-якихумовах, незважаючи ні на певні обмеження або спеціальні вимоги. І згодомяскраві, сміливі, несподівані колекції БП „Столичний” стали одними з головнихподій на „Сезонах моди”. А про чудового модельєра, який однаково талановито, зісмаком і професіоналізмом працює як у жіночій, так і в чоловічій моді,заговорила вся країна. Гапчук прагне створювати моду, досконалістю якої можнадовго насолоджуватися, відкриваючи в кожній моделі нові грані краси.
Олена Ворожбит і Тетяна Земськоваздобули міжнародне визнання, коли стали лауреатами Асамблеї неприборканої модив Ризі. Згодом їхня творчість стала більш урівноваженою і сьогодні тандемВорожбит–Земськова демонструє тонко збалансовану моду, у якій однаково присутнібездоганна функціональність, зручність, а також відповідність останнім трендамєвропейської моди. Дизайнери не шукають легких шляхів і не прагнуть вражати зарахунок „екстремального” в моді. Вони принципово не заглиблюються в етнічнуекзотику, негативізм, агресивність або сучасну урбаністичну культуру.Залишаючись у рамках класичної жіночої моди, Ворожбит і Земськова створюютьдуже сучасні, актуальні, позитивні і світлі образи, поєднані з бездоганністюпокрою, красою матеріалів і точністю художніх прийомів.
У творчості ОксаниКараванської дизайнерський талант і професіоналізм художника-конструкторапоєдналися з яскравим сприйняттям містичної атмосфери давніх Карпат, з їхдавньою історією і вражаючою красою. Львів’янка Оксана Караванська дуже тонковідчуває енергетику української культури, однак її колекції далекі від прямого „етнографізму”.В'язання, вишивка, бісерне плетиво, стьобані вручну тканини стають природнимиелементами сучасних ансамблів, надаючи їм унікальності і „штучності”, дужецінної в епоху масового виробництва. Колекції Оксани Караванської мали успіх уКиєві, Варшаві, Будапешті та інших містах. Український колорит колекційнезмінно відчувається не тільки в самих моделях, але й у режисурі показів, якісупроводжуються автентичною й обробленою музикою Карпатської України.
ДіанаДорожкіна –дизайнер, яка створює шедеври з хутра та шкіри, визнана на одному знайпрестижніших міжнародних конкурсів молодих дизайнерів у Бельгії “Еталь де лямод”. Її сукня “Морська мушля” стала кращою на конкурсі “Кришталевий силует”.Щороку колекції Діани Дорожкіної – це демонстрація нових тканин, колірних гамта оновлених деталей на класичних моделях. У її колекціях поєднані шкіра зшовком, шифоном та плетивом. Головним акцентом є корсет, який став її візитноюкарткою. Промоушн своїх колекцій Діана робить незмінним, обов’язково нагадуючи,що все хутро виготовлене в Україні.
Анна Бабенко впевнена, що ділова жінказдатна одягатися яскраво, цікаво, оригінально, іноді навіть трохи екстравагантноі, безумовно, модно – і при цьому вийти за межі буржуазної (у позитивному сенсіслова) респектабельності.
Коли ОлександрМоняк вирішив стати дизайнером, живопис багато втратив. Чудове відчуттякольору, здатність до творення надскладних кольорових і тональних композицій,уміння передати колоритом настрій і стан роблять колекції Моняка унікальними настрокатій мапі української моди.
Отже, як бачимоукраїнська модна індустрія відомими іменами дизайнерів не поступаєтьсяєвропейській столиці моди. Українські модельєри вирізняються особливістю стилю,відчуттям національного колориту, що відбивається не лише на створених моделях,а й на організації показу колекцій.
РОЗДІЛ 2.ОСОБЛИВОСТІ ПРОВЕДЕННЯ ПОКАЗУ МОД
2.1 Показ модяк різновид театралізованого шоу
На сьогоднішнійдень показ мод – це не просто дефіле манекенниць, які презентують новуколекцію. Показ мод усе більше перетворюється на яскраве шоу, театралізовануфеєрію зі спецефектами, залученням декорацій, музичного оформлення. Організаціюпоказу мод за рівнем складності підготовки можна порівняти з театралізованоювиставою, в організації якої задіяна велика кількість людей.
Під час показумод відбувається естетичний вплив на глядача. І цей вплив має бутидовготривалим, що сприятиме збільшенню попиту на презентовану колекцію,формуванню смаку аудиторії. Останнім часом об’єктивна реальність зумовилапотребу виникнення такого поняття як подіумна сценографія (мистецтвоорганізації показу мод), призвела до появи відносно нової для модної індустріїпрофесії сценографа.
Сценографчастіше за все діє в рамках режисерського задуму. В ідеалі він самостійнорозробляє концепцію постановки з урахуванням задуму автора й режисера і створюєхудожній образ показу. Роль сценографа у театральній постановці важкопереоцінити. Візуальний ряд вистави визначається рівнем професіоналізмусценографа та його вмінням використовувати символи, знаки, живопис, колір,світло тощо. Те саме відбувається і при показі нової колекції. Сценографіявпливає на сприйняття постановки глядачами. Сценограф у значній мірі визначаєпластичний малюнок показу, моделює сценічний простір і тим самим впливає нажести, рухи моделей, а в цілому – на атмосферу всього сценічного дійства. Підчас показу колекції створюється самостійна змістова сфера, межі якої заважаютьпереключенню розуму глядачів на якусь іншу дійсність. Що й сприяє триваломувпливу показу на розум і почуття глядача.
Підчас організації показу, як і театральної вистави, варто враховувати особливостіглядацької аудиторії, адже саме на неї розрахований показ колекції. Адекватнесприйняття театральної вистави, як і показу мод, глядачем відбувається за умовиповного включення глядача до театрального комунікативного процесу. Глядачповинен бути не просто присутнім на виставі, він має бути співпричетним до неї.Акт комунікації глядача зі сценічним мистецтвом не вичерпується просто йогопричетністю до тимчасового показу, а передбачає тривалість. Щоб вплив відвистави був тривалим, необхідно враховувати особливості сприйняття людиноюрізних явищ об’єктивної дійсності. Під час організації вистави вартовраховувати психологічні особливості сприйняття музики, кольорового оформлення,освітлення тощо, від чого залежить рівень включення глядача до сценічногодійства і рівень тривалості впливу після вистави.
Отже,сьогодні показ мод перетворюється з простого дефіле на справжню театралізованувиставу зі спецефектами, залученням декорацій, світловим оформленням. Якщоуявити картину сучасної світової сценографії в її повному обсязі, то можнапобачити, що вона складається з великої кількості найрізноманітнішихіндивідуальних художніх рішень. Кожен майстер працює по-своєму і створює різнеоформлення сценічного дійства – залежно від характеру драматичного чи музичноготвору і від його режисерського прочитання, що є методологічною основою системидієвої сценографії.
2.2Дефіле – основна складова показу мод
Моднаколекція обов’язково має бути продемонстрована, щоб вважатися такою, щоналежить до високої моди. Це правило передбачене урядовим декретом Франції від1945 року. І воно ніколи не змінювалося. Тому кожен кутюр’є, яким би відомим небуло його ім’я, повинен регулярно проводити покази власних моделей. Задотриманням установленого правила спостерігає комісія при міністерствіпромисловості Франції. Її члени збираються кілька разів на рік і слідкують, щобне було ніяких порушень. Продукція тих Будинків моди, котрі порушуютьустановлені вимоги, вважається такою, що не належить до високої моди.
Показмод – складний і чітко спланований захід, у проведенні якого не може бутижодного збою. Зазвичай за 30 хвилин, протягом яких триває показ, необхідно показатиблизько 50 моделей. У цілому вартість організації лише одного дефіле обходитьблизько мільйона доларів.
Важливоюскладовою показу є дефіле моделей, що презентують колекцію. На сьогоднішнійдень дефіле для бізнесу моди – не просто забаганка, а важливий елемент діловоїстратегії, і на яскраві, часом театралізовані вистави з показу мод, їхорганізацію щороку витрачаються мільйони доларів. Тому, на нашу думку, доцільнозвернутися до історії дефіле.
Засновникомдефіле вважають Чарльза Фредеріка Ворта, якого часто називають видатниммодельєром ХІХ ст. Саме він увів у практику традицію одягати предмети верхньогоодягу на продавщиць у магазинах і влаштовувати своєрідні покази в своємуательє. Нововведення прижилося і наприкінці ХІХ – початку ХХ ст. усі серйознібудинки моделей мали спеціальні закриті кімнати, де заможні й шанованівідвідувачі могли переглянути колекцію.
Першедефіле у сучасному розумінні провела в 1905 році в Лондоні дизайнер на ім’яЛюсілль. Вона збудувала у своєму ательє сцену, розіслала запрошення клієнткам івлаштувала цілий парад манекенниць під музичний супровід. Її стараннявиправдали себе, і за півроку об’єм замовлень зріс удвічі. Після революціїдеякі російські аристократки, що опинилися в еміграції, почали працювати уфранцузьких Будинках моди, започаткувавши новий тип манекенниці – витонченої йосвіченої.
Напочатку ХХ ст. в Америці також розвивається традиція дефіле. По мірі зростанняіндустрії моди виробники готового одягу та аксесуарів почали об’єднуватися васоціації та проводити спільні виставки, на яких демонструвалися їхні останнімоделі. Спочатку такі демонстрації влаштовувалися з використанням манекенів іпризначалися виключно для оптових покупців. Але в 1903 році у Нью-Йорку, центріжіночої моди Америки (центром чоловічої моди був Чикаго) започаткували традиціюзапрошувати моделей та влаштовувати демонстрацію зразків одягу за типом елітнихсалонів.
Вартозгадати той факт, що на початку ХХ ст. група споживачів готового одягу в СШАзначно збільшилася, а до 1910 року всі предмети жіночого гардеробу можна булокупити в магазинах. У той же час відчувалася серйозна недостача інформації проостанні модні тенденції: якщо заможні жінки могли отримати її відвідавши моднийсалон, то у незаможних такої можливості не було – їм доводилося чекати, докизаможні дами продемонструють новинки моди на вулицях (є свідчення, що інколичерез новий фасон плаття на вулиці утворювався справжній натовп).
Цілкомзакономірним є той факт, що покази мод за участі живих моделей прийшлися досмаку публіці й привернули увагу преси. Так, показ Американської АсоціаціїЖіночих Кутюр’є, що відбувся в 1910 році було висвітлено в „Нью-Йорк Таймз” 128рядками, причому 68 рядків були присвячені опису того, що робили моделі, якийвигляд вони мали, який ефект справили на присутніх.
Торговціодягом та аксесуарами також об’єднувалися в асоціації й влаштовувалидемонстрації мод нового сезону, але за іншим принципом. Презентації проходилина території кожного магазину, але в одні й ті ж дні у визначений час (прототипсучасних Тижнів моди). Причому кожен магазин прагнув виділитися середконкурентів організацією вистави та ефектністю нарядів.
Затієї популярності, якою користувалися покази, стало необхідним уведення подіуму(від англ. Podium– підвищення для публічної демонстрації моделей моди, різноманітних виставковихвиробів, вручення високих нагород) – так демонстровані наряди могла побачитибільша кількість потенційних клієнток.
Отже,на початку 2-х років ХХ ст. дефіле міцно увійшло в обіг по обидва бокиАтлантики. Щоправда, довгий час воно було орієнтоване виключно на жіночуаудиторію – перший показ чоловічого одягу був організований лише в липні 1952року у Флоренції Будинком моди Brioni.
Насьогоднішній день на організацію дефіле та щорічне проведення модних показіввитрачається більше 200 млн. доларів. Відомі Будинки моди витрачають наорганізацію дефіле від 100 до 500 тисяч доларів, при цьому середня тривалістьпоказу – усього 20 хвилин. Як правило, дефіле проходить на платформі (подіумі).Особам, яких хочуть бачити на показі (журналісти, клієнти), розсилаютьзапрошення.
Заданими досліджень міланської компанії Pambianco Strategie di Impresa Spa, витрати на дефіле складають 6%усього бюджету, що виділяється модними компаніями на рекламу та PR. Вдало презентована колекціявикликає інтерес у покупців, з розмахом проведений показ висвітлюється узасобах масової інформації, а це, у свою чергу, впливає на об’єми продаж. Саметому організатори не жаліють витрат на світло, музику та антураж, запрошуютьдосвідчених стилістів і відомих моделей. Продюсери та постановники прагнутьзнайти „фішку”, яка відрізняє покази саме цього дизайнера або компанії, щоповторюється від сезону до сезону. Так, дзеркальний подіум характерний дляпоказів Крістіан Діор, рожеве неонове світло – для Джона Гальяно.
Насьогоднішній день дефіле – це не лише демонстрація можливостей компанії. Цетакож традиція, відступити від якої для відомих Будинків моди практичнонеможливо. За словами президента Prada Group Патриціо Бертеллі, без дефіленемає успішних продуктів, тепер це навіть більш важливо, ніж у минулому.
2.3Закониоформлення подіуму для проведення показу мод
Перетвореннямодних показів на ефектний засіб впливу на особистість гостро порушує питанняпотреби у професійному підході до його організації. Прагнення людей довидовища, свята навіть у нинішніх складних економічних умов, готовність донього є одне з найважливіших умов. Це потребує постійного вдосконалюванняметодик організації шоу-програм, заснованих на глибокому розумінні і свідомомуурахуванні соціально-психологічних коренів і естетичної природи основної масиглядацької аудиторії.
Щоб здійснитианаліз сутності модного показу, чи, як сьогодні називають це поняття. фешн-шоу,та його соціальних функцій, для уявлення повнішої картини слід розкрити функціїмоди і механізми її виникнення та публічного поширення. Це тлумачення моди як феномена за своєю природою психофізіологічного,соціально-психологічного, соціально-регулятивного тощо. Такий підхід дозволяєвідмежувати моду від галузей культури, де мода діє, уможливлює структурнийаналіз моди і підводить до сприйняття її як явища системного порядку [1, 42].
На сьогоднішнійдень покази модного одягу дедалі більше перетворюються на шоу як таке. І йогоелементи носять суто декоративний характер. Зрозуміло, що певні елементи шоу непризначені для повсякденного використання. Наприклад, показ колекції мусліновихсуконь Джона Гальяно чи Кристіана Лакруа. Але показ мод і є певною феєрією,мета якої – вплив на розум і почуття глядача, його смаки.
Займаючисьоформленням сцени до показу мод, сценограф має враховувати багато факторів: цеі особливості психологічного сприйняття глядачами певних кольорів, музики, івідповідність сценічного задуму загальній концепції колекції, і законисвітлового оформлення.
У сценографіїколір є чи не основним виразовим засобом, що використовує все багатствоскладних колористичних композицій й виконує прикладне значення для підкресленняосновної форми змісту (у нашому випадку – показ модної колекції).
Кольороваорганізація простору подіуму визначає просторово-об’ємне поєднання, щосприймається людино.
В організаціїподіумного простору варто враховувати той факт, що значення кольоровоговідтінку повинне задовольняти не лише композиційний задум, а й виконуватифункціонально-улітарну функцію.
Слід пам’ятати,що прості кольори запам’ятовуються краще, ніж змішані або їхні нюансні прояви.Цей фактор варто враховувати у зв’язку із тим, що показ має справляти тривалийвплив на людину, а не лише під час безпосередньо перегляду.
Напоказі мод, що має справу з динамічними об'єктами і рухливими формами, їхзображення, проблема світлотіні, живописності набуває не просто специфічнихособливостей, а переходить у розряд іміджотворчих. Колір бере участь уформуванні архітектурно-просторових ознак у середовищі. Формуючи кольорокліматв архітектурно-просторових вирішеннях подіумного простору, він виконуєсимволічну, конструктивну і декоративну функції.
Вибудовуючипростір, колір сприяє виявленню чи пом'якшенню його глибинності, акцентуєкомпозиційний центр, співвідносить і об'єднує окремі компоненти, організовуєціле. Саме завдяки правильному вирішенню співвідношення головного йдругорядного — увиразнюються постать моделі та атрибути біля неї та на задньомуплані [9, 18].
Освітлюючиякісь частини, а якісь залишаючи темними, створюючи відчуття світла й тіні,ліплячи об'єм і виявляючи фактуру, забарвлюючи щось у чисті, активні тони,додаючи до чогось світлові рефлекси, роблячи щось прозорим, а щось густим, щосьтемним, а щось ясним і чистим, дизайнери формують подіумний предметний іпсихологічний світ, виявляють у ньому певні смислові, емоційні та особистісніхарактеристики.
Окрім кольоровогооформлення великого значення набуває світлове оформлення подіуму. Існує чималийінтерес до проблем сприйняття світлового середовища та зв’язок його зісценографією постановки. Останній аспект особливо важливий, бо, з одного боку,організація світла не є самоціллю в організації показу мод — вона суворопідпорядкована його сценографії. З іншого боку, стає очевидним, що світлодопомагає точному сприйняттю сценографії в цілому, її окремих компонентів,художнього оформлення, і, зокрема, сприяє досягненню бажаних ілюзорних ефектів(або навпаки, дозволяє уникнути небажаних ілюзій).
Прагненняпідкреслити динаміку розвитку сценічної дії спричиняє до використаннядекораційних установок, що швидко змінюються, світлових та кінопроекцій тощо.Інакше кажучи, до створення художніми засобами адекватних вражень глядачів.Утворення сценографії постановок передбачає залучення глядача до атмосферипоказу, до театралізованої життєстверджувальної дії. При цьому неможливо невраховувати закономірності зорового сприйняття глядачами тих чи інших явищ, зякими повсякденно ми зустрічаємося в театральній практиці. Це — розмір,глибина, рух, швидкість, форма, світло та колір.
Світло здійснюєемоційний вплив на людину засобами освітлення простору приміщення і виявленняпластики „форми-оболонки”. Природна зміна освітлення і кольору в природномусередовищі створила ряд стійких асоціативних відчуттів, наприклад, тривоги відтемного освітлення, збудження й бадьорості від яскравого сонячного дня. Уприміщенні, де відбувається показ мод, можна регулювати кількість світла, йогоколір та розподіл. Художньо-виразові задачі полягають у виявленні світла яксвоєрідного композиційного акценту, у створенні специфічного середовища.Композиційні прийоми роботи зі світлом засновані на організації концентрованогоабо розсіяного освітлення або їх комбінуванні.
ВИСНОВКИ
Отже, провівшидослідження обраної проблеми, можна зробити певні висновки й узагальнення. Насьогоднішній день мода – важлива складова соціокультурного простору. У широкомурозумінні мода – це періодична зміна певних форм будь-якої сфери людськогожиття: мистецтва, науки, економіки, політики, мови, одягу, поведінки і т. ін. Увузькому значенні мода являє собою нетривале панування сформованих у певномусуспільному середовищі смаків та вподобань щодо предметів побуту, одягу, взуттята інших елементів предметного середовища, що оточує людину в її повсякденномужитті, пов'язане з постійною потребою людини в різноманітності і відтвореннінавколишньої дійсності. “Мода” означає також спосіб, правило, манеру триматисяі визначає, який костюм і в якій обстановці варто одягати, як поєднати окремійого елементи, яким аксесуарам віддати перевагу і т. ін. Попри своє владне іяскраве вираження, такі зміни не є довговічними, оскільки пов'язані з потребоюв новизні і бажанням різноманітності.
Мода на певнийстиль одягу, манеру одягатися активно впливає на кожну людину. Відомідизайнери-модельєри диктують стиль та модні тенденції, яким слідують маси.Показ модної колекції – основна вимога фешн-індустрії. На сьогоднішній деньпоказ колекції від простого дефіле моделей по подіуму перетворилося на цілетеатралізоване видовище, феєрію. Організація показу мод здійснюється за певнимиправилами оформлення подіумного простору з метою впливу на розум і почуттяглядача. Показ модної колекції має на меті справити довготривале враження наглядача (вплив навіть після перегляду колекції) з метою формування смаку,стилю, збільшення попиту на колекцію та залучення більшої кількості покупців.
Сьогодні режисерита сценографи, організовуючи модні презентації, прагнуть знайти особливі риси,притаманні тим чи іншим модельєрам, Будинкам моди. Ці особливості втілюються ворганізації показу і повторюються від показу до показу з метою виробленнястійких асоціацій у клієнтів, пов’язаних з певним ім’ям, торговою маркою.
СПИСОКВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
1. Аксенов В.С.,Наумов А.П. Технические средства в культурно- просветительной работе. – М.:Просвещение, 1988. – 120 с.
2. Бронников А.А.Осветительное оборудование сцены. – М., 1961.
3. Бронников А.А.Театральные световые эффекты. – М., 1962.
4. Вершковский Э.В.Режиссура массовых представлений. – М.: Просвещение, 1984. – 165 с.
5. Гончалова Н.М.Режиссерские уроки Станиславского. – М., 1950. – 19с.
6. Гофман А.Мода и обычай // Рубеж: альманах социальных исследований. – 1992. – Вып.3. –С.123- 142.
7. ГрицайЕ.В. Мода в контексте глобализации // Актуальні проблеми духовності. Зб. наук.пр. – Вип. 4. – Кривий Ріг: І.В..І, 2002. – С. 235-240.
8. ДихничЛ.П. Феномен моди в соціокультурних процесах ХХ століття // www.lib.ua-ru.net/inode/26712.html
9. Жарких Д. Медіа івлада // День. — 2001. — 19 січ.
10. КузнецоваТ.В. Феномен моды: эстетика и диалектика // Философские науки. – 1991. – №6 –С. 167.
11. ЛитвиновГ.В. Сценографическое решение представлений. Методические рекомендации. –Челябинск, 2000.
12. Михайлова А.А.Сценография: теория и опыт. – М., 1990.
13. Ратнер Л.В.Эстетические проблемы зрелищных искусств. – М.: Высшая школа, 1979. – 182 с.
14. ПарыгинБ.Д. Анатомия общения. – СПб., 1999. – С. 161-178.
15. ПетровЛ.В. Мода как общественное явление. – СПб.: Знание, 1974. – 32 с.
16. Хренов Н.А.Социально-психологические аспекты взаимодействия искусства и публики. – М.:Просвещение, 1981. – 208 с.