Рефератз курсу
натему:
«Зооморфні зображення на мальованій кераміці культуриКукутень-Трипілля»
Вступ
КультураКукутень-Трипілля – одне з найяскравіших явищ первісної історії, яке виникло впроцесі синтезу кількох неолітичних культур Балкано-Карпатського регіону нарубежі V-ІV тис. до н.е, особлива роль належала носіям культури Боян, Кріш талінійно-стрічкової кераміки. Поселеннякукутень-трипільської спільноти під час свого розквіту та на пізньому етапірозвитку займали значну територію лісостепової зони від Західної й СхідноїВолині на півночі до Мунтенії та майже узбережжя Чорного моря на півдні.Західна межа доходила до Трансільванії, а східна знаходилась у СередньомуПодніпров’ї, частково включаючи Лівобережжя.
Найбільшдослідженим артефактами, залишених носіями трипільської культури, є керамічнівироби. Посуд викликає особливий інтерес дослідників, оскільки його досконалевивчення дає інформацію про рівень розвитку гончарства, технологіювиготовлення, а оздоблення посуду та його орнаментація, відображають світогляд,допомагає зрозуміти релігійні уявлення тогочасного населення.
Однимз найбільш цікавих елементів орнаментації для нас є зображення тварин, яківиникають на мальованому посуді у розвиненому етапі (ВІІ/СІ). Зооморфні зображення – це доволі реалістично або умовнореалістично (у стрічковому стилі за Б. Богаєвським)[1]відтворені на кераміці зображення таких тварин як бики, кози, олені, собаки,коні. Вони були виявлені на територіях, які належать як до кукутенської, так ідо трипільської культури, а саме на Правобережжі Прута, Пруто-Дністровськомумежиріччі, Подністров’ї, Побужжі та Подніпров’ї (Дод.1).). Хоча походять вони,без сумніву, із західного ареалу культури. Поява такого виду орнаментаціїприпадає на перехід від етапу ВІІ до СІ, що датується IV-ІІІ тис. до н.е.
1. Особливостірозповсюдження зооморфних зображень розвиненого етапу Кукутень-Трипілля
Першімальовані зображення тварин з'явилися на посуді кінця етапу ВІІ з поселенніКоновка в Середньому Подністров’ї[2]. Найбільш яскраві екземпляри були віднайдені у поселенняхПетрени, Більче-Золоте, Варварівка, Шипинці, Стіна, Кошилівці, Крутобородинці,Томашівка, Стара Буда, Попудня, Гребені. Таким чином, у районі від Дніпра доБистриці зараз відомо кілька понад дві сотні зооморфних зображень.
Незважаючина стилізацію образів тварин, зображених силуетно в стрічковому стилі,реалістичні риси рисунків часто дають можливість визначити їх різновид. Убільшості випадків це собаки, зображені у войовничих позах, інколи з великимипазурами (Шипинеці). Окрім собак, у рисунках на кераміці зустрічаються бики,олені чи кози, коні та інші тварини, вид яких неможливо визначити; причому,деякі зображення виконані не в стрічковому стилі (тварини передані вспокійному, природному стані)[3].
Специфічністьзображень собак полягає своєрідній манері зображення. Б.Л. Богаєвський назвавїх стрічковими звірами. Дослідник, використовуючи пояснення Віра ГордонаЧайлда, зазначає, що поява цих «дивних для нашого сприйняття тварин» пояснюєтьсяяк трансформація спіралеподібної стрічки «в момент її послаблення» в «собаку,яка біжить».[4] Дослідники зробили висновки про тісний внутрішній зв'язокстрічкової манери зображення тварин і спірально-стрічкової орнаментикитрипільського посуду.
Стосовнозмісту цих малюнків існують дві протилежні думки: а) суто декоративна функціяцих зображень[5]. Таку роль могли виконувати дрібні фігурки тварин, вплетені узвичайний орнаментальний рисунок; б) апотропаїчні[6]символи. Окремі великі зображення, у поєднанні з іншими символами, на якихзроблений наголос в орнаменті.
С.М.Бібіков розділив зооморфні зображення на три групи за стилем виконання: перша –наділені реалістичними рисами, дещо ускладненими стилізацією чи схематизацієюрисунка; друга – умовно-реалістичні, з сильними ознаками схематизму, виконаніпереважно у стрічковому стилі. Не слід проводити чітку межу між двома згаданимигрупами зображень. Обидві вони беруть свій початок в реалістичному образі, обомпритаманні такі деталі, як піднятий круп тварин, передані дугою хвіст і заднілапи. Третя – вкрай стилізовані теріоморфні фігури[7].Уявлення про них дає кераміка Пупудні (Рис. 14 12–14)[8]. Надеяких мисках цього поселення в узагальненій манері, що нагадує стрічковийстиль, зображені тварини у стрімкому бігу. Аналогічні рисунки, часто впоєднанні з іншими розписними сюжетами, зустрічаються на поселеннях Побужжя(Томашівка, Стара Буда) (Рис. 14.11), Подністров’я (Стіна) (Рис. 14.8–10),Подніпров’я (Гребені) (Рис13).
Стилістичніособливості прослідковуються за регіонами. Так зображення Попруття таПодністров'я, які кількісно значно переважають над іншими територіями, найбільшреалістичні та різноманітні. Трапляються процесії різних тварин, а також дужепоширені парні зображення собак різної статі.
Своєрідністьзооморфних зображень Побужжя полягає у більш спрощеному, «геомертризованому»вигляді фігур собак. Деякі з них ще зберігають стрічковий силует, але безпромальовки деталей. Більшість же зображень передано схемою: горизонтальнийвідрізок лінії з поперечною рискою чи трикутником на кінці (передня частинатулуба та голова) і дуга з поперечними смужками (задня частина тулуба і ноги) [9]. Майже всі вони, повністю або частково, облямовані короткимирисочками-зубчиками, що символізують підняту шерсть[10]. Відсутні сцени процесій чи хороводів тварин.
Восновному ж зооморфні фігури на кераміці Середнього Подніпров'я відрізняютьсясильною спрощеністю. Деякі з них ще зберігають «стрічковий» силует, але безпромальовки деталей. Більшість зображень передані схемою: горизонтальнийвідрізок лінії з поперечними рисками чи трикутником на конці (передня частинатулуба і голова), і дуга з поперечними рисками (задня частина тулуба і ноги)[11]. (Рис. 14.15–18, 20–22). Деякі посудини знайдені вПодніпров'ї, без сумніву потрапили туди з басейну Південного Бугу.
Окрімстилю виконання, варто звернути увагу і на колористику виконання зображень.Виокремлюється кілька різновидів: а) монохромні чорні зображення та б) чорніконтурні зображення, залиті всередині червоною фарбою. Перша група зображеньпритаманна пам’яткам всього західного ареалу культури Кукутень-Трипілля, і єбільш ранньою. Вона датується початковою фазою Кукутені В (ВІ)[12] (Трипілля ВІІ за Т. Пассек). Керамічний матеріал другоїгрупи трапляється в більшості на пам’ятках Молдови та Румунії та датуєтьсяфазою Кукутені В2, що відповідає фазі Трипілля СІ за періодизацією Т. Пассек.Та, варто зазначити, що на кукутенських поселеннях України також зустрічаютьсязображення собак другої групи, але значно в меншій кількості. Скоріше за все цевипадки імпорту посуду чи самої традиції, що свідчить про тісний зв’язокнаселення, яке іммігрувало, з «батьківщиною». Є ще один варіант розпису – в)контурні чорні зображення, незафарбовані всередині (Крутобородинці). Трапляютьсяна території України, але також доволі рідко. Можливо це випадки самеіндивіального бачення автора, про яке пише С.М. Бібіков[13].
Частозооморфні зображення поєднуються з іншими символами: рослинністю, пагорбами,астральними символами, знаками води, «гусеничками», медальйонами,лінзоподібними овалами. Також є випадки, коли самі фігурки твариноблямовувались крапочками (Велені П'ятра Нямц) чи рисочками (Рашків). Цікавимитакож є випадки, коли кінцівки тварин (Варварівка VIII, Коновка, Сушківка) чихвости (Гелаешть) завершуються чорними колами.
Особливістьзооморфних зображень на посудинах з поселення Чечельник полягає в тому, що вонизазвичай вписані в овальні медальйони, утворені завитками спіральногоорнаменту. Тому фігури собак (самців та самиць) дуже вигнуті. Їх вирізняютьтакож маленька голова на непропорційно довгій шиї, збільшена задня частинатулуба і далеко закинутий за спину хвіст. Розпис виконано чорною фарбою, лишена одному фрагменті контур заповнений всередині червоною фарбою[14].
Відоміяк поодинокі, так і парні малюнки тварин. Особливо цікавими є композиційнізображення тварин, інколи у поєднанні із антропоморфними зображеннями.Наприклад, хороводи, коли різні тварини рухаються по колу одна за одною(Крутобородинці). В них трапляються: собаки, кози, олені, коні, корови (бовиди).Їх ще називають процесії чи «сцени полювання»[15]. На одній посудині зі СтарихБадражів зображено п'ять червонихкорів з ліроподібними рогами. Двоє з них зображені в великих лінзоподібниховалах, а три – поза ними. На посудині з Брензен ІІІ у верхньому ярусі, крімзображених в двох овалах антропоморфних фігур, намальовані бовид ігоризонтальні ряди червоних ромбів. Поля між овалами і тангентами тут заповненічервною фарбою[16]. З Костешт ІV[17] походить композиція, де подвійні фігури тварин, що «рухаються»зліва на право, фланкують вертикальні червоні ромби. Між ними під тангентами вменших овалах намальовані антропоморфні фігури, одна з яких тримає щось упіднятих над головою руками, і яка теж франкована тваринами; в одному оваліантропоморфна фігура зображена без тварин.
Укомпозиційному відношенні згадані зображення представлені як групові рисунки вдекоративних фризах, але частіше вони заповнюють вільні площі, утвореніритмікою орнаментальних побудов, у метопах або ж ізольовано від загальноїкомпозиції, але художньо переплітаються з нею.
Щодоформ посудин, на яких зустрічаються зооморфні зображення, то це в першу чергукубки (невеликі посудини), амфори, сферо – та біконічні посудини, інколи миски,та одного разу «бінокль». Тобто майже весь ряд форм, що свідчить провідсутність жорсткої прив'язки до конкретного різновиду посуду. Це можесвідчити на користь теорії про захисну функцію цих зображень, тому їх вживалитам, де вважали за потрібне.
Принциповасхожість зооморфних зображень різних районів, що інколи проявляється утотожності прорисовок окремих деталей, заважає зробити висновок проконвергентність їх виникнення[18].
Упізньому періоді зооморфні зображення зникають, поступаючись місцем іншимсимволам: хвилястому орнаменту, рослинності, «гусеничкам», драбинкам, щосвідчить про їх семантичну близькість.
С.М.Бібіков припускав, що певні локальні відмінності зооморфних зображень різнихрегіонів (стиль виконання, кількість малюнків), швидше за все пояснюєтьсяхудожньою індивідуальністю їхніх творців, а не різночасовістю існування цихспільнот[19].
Важливимє питання витоків трипільсько-кукутенського «анімалізму». Ще на початку 30-тихроків Вл. Думітреску висловив думку про вплив передньоазійської образотворчоїтрадиції (Сузиана, Месопотамия) на мистецтво культури Кукутень[20]. Значну частину великої статті присвятив цій проблемі А.Ніцу[21]. Він проаналізував сюжети розписного орнаменту і гліптикиМесопотамії, а також Ірану та зіставив їх кукутенсько-трипільськими зображеннями.Та ці зображення сильно різняться між собою. Малюнки собак на кераміці тагліптиці Давнього Сходу від Єгипту до Ірану виконані в іншому стилі, ніж укультурі Кукутень-Трипілля. Собаки показані у статичній позі або як агресивнісупутники людини у сценах полювання[22]. Можливо, східний імпульс і був, але це поки що не доведено. Томумова скоріше йде про спільні культові ідеї, пов’язаних з роллю собаки у життідавніх землеробів Європи та Передньої Азії, і різноманітні способи їхньоговисловлення. С.М. Бібіков вважає зв'язок цих зображень з якимось віддаленимцентром також уявляється мало вірогідним. Здається можливим припущення промісцеве походження трипільського «звіриного стилю», з якогось досі ще невизначеного центру[23].
2. Зооморфізм як культурне явище носіїв культури Кукутень-Трипілля
Невикликає сумніву світоглядний контекст, зашифрований в орнаментах взагалі, і узооморфних зображеннях як його елементі зокрема. Відомо, що первісна людина некерувались почуттям естетизму та прагненнями якнайкраще декорувати предметисвого побуту, зображення первісної людини є відображенням реального існування вякий закладено певний сакральний зміст, що виражався у сукупності символів та зображень.
Трипільськакераміка рясніє найрізноманітнішими знаками, які передають їхні світоглядніуявлення, але відсутність прямого зв’язку з міфологічною традицією,відображеною у писемних джерелах, ускладнює дослідницьку роботу та відкриваєшироке поле для здогадок та найнеочікуваніших аналогій серед аматорів. Вивченнядуховної сфери первісного суспільства на основі археологічних артефактівбазується на уявленні про певну універсальність сприйняття сакрального, щообумовлено спільним культурним походженням та законами психології. Намаганнядешифрування семантики повинна базуватись на змісті кожної конкретноїорнаментально-смислової композиції чи схеми.
Значеннясобаки, як культового образу пов’язане з її охоронними функціями і допомогоюпри полюванні, відображене в міфах та віруваннях багатьох народів.Археологічним свідченням ролі собаки як оберегу є захоронення собаки напоселеннях і в могильниках різних епох[24]. У зв’язку з цим можна згадати про навмисне захоронення двохчерепів собак у житлі на ранньотрипільському поселенні Лука-Врублівецька[25].
Б.Л.Богаєвський розглядав їх як апотропаїчних тварин, покликаних охороняти запасиїжі у цих посудинах[26]. Б.А. Рибаков пояснював ці зображення як один з аспектівкульту родючості, вважаючи основною функцією реальних трипільських собакохорону посівів від диких і домашніх тварин. Дослідник припускає, що цеперетворило їх у свідомості давніх землеробів у «геніїв добра, які протистоятьбудь-якому злу», і дозволило трипільцям розміщувати собак в небесну сферукартини світу, відображеної на посудинах. Сегментовано пагорби Б.А. Рибаковпояснює як ідеограму насіння, прикритого землею, яке оберігають «летючі пси»[27].
Колитрипільські площадки розглядались як місця захоронень – некрополі,передбачалось, що зображення собак як особливих демонічних створіньрозташовувались на посудинах, які містили прах померлих та мали бути знищені – «трупо-пожираючідемони».[28]
Наоснові відкритих зображень В.І, Маркевич вважає, що домашні собаки пізньогоТрипілля, судячи із зображень Варварівка VIII, Петрен, Рашкова, Трифауцбули кількох порід: волохата низькоросла, велика сухорлява довгошерста тавелика волохата, використовувались для полювання на оленя, козулю, зайця таінших диких тварин[29]. Він вважає, що зображення особин обох статей у позах, яківважаються агресивними, насправді мають інше це значення. Це пози, характернідля тварин у період весняних ігор. Тому пов’язує цих істот з культомплодючості, що викликає плодовитість домашньої худоби та оберігає майно. Алепевна роль пов’язана і з магічними заклинаннями про успіх на полюванні, про щосвідчать сцени на посудинах з Варварівки VIII. Увагу автора привертаєсерія фрагментів (Петрени) зі спіраллю бігу часу, на яких на місці солярногоабо місячного символу розташоване коло з силуетом собаки, що біжить. Цепідводить В.І. Маркевича до висновку, що образ собаки в трипільській міфологіїпізнього часу посідає важливе місце, але поки що складно піддається дешифровці[30].
М. Гимбутасвважає, що собаки знаменували циклічність часу, були охоронцями життя, сприялипробудженню рослинності і стимулювали її ріст[31].
Однез останніх припущень про роль собак у тогочасному суспільстві висунула Н.Б. Бурдопро участь собак у жертвоприношенні. Дослідниця вважає, що трипільські малюнкисобак з чорним колом (знак Місяця) на кінчику хвоста або вписані у спіральяскраво ілюструють причетність образу цієї тварини до символічного кола Місяця.Зв’язок собаки у трипільських розписних сюжетах із змією, жертвою, Місяцемцілком відповідають відомим міфологічним символам і дозволяє пов’язати образисобак з регенерацією. Фігурки собак могли використовуватись під часжертвоприношення аналогічно статуеткам бовинів. Про участь собак ужертвоприношенні собак свідчать знахідки черепів та скелетів собак[32]. Ці ж знахідки В.І. Маркевич трактує як ознаку того, що м’ясособак використовувалось рідко у їжу, лише в тяжкі часи голоду, коли людиназважувалась на останній крок, жертвуючи своїм найближчим помічником та другом,тому що кістки собак майже завжди зустрічаються у цілому вигляді[33].
Щодорешти різновидів тварин ми не маємо такого обширного кола інтерпретацій,оскільки трипільська культура не пропонує масовий матеріал з цимипредставниками фауни. Саме поодинокість знахідок є причиною цієї прогалини. Тавсе ж деякі дослідники звертаються і до цієї тематики. Так Б. Рибаков орнаментпосудини з Крутобородинець ІІ, де у верхньому ярусі намальовані звірі, пояснюєяк весняне замовлення добробуту в землеробстві, скотарстві та полюванні.Підставою для такого припущення є тлумачення дослідником зображень собаки іоленя як символів успішного полювання, козу и козла – символами родючості,гусеницю – знаком зораної землі (ознака весни). Зображенняознак статі на малюнках звірів є свідченням про весняний, «яровий» час[34].
Рештанауковців пояснює зображення кози, бика, оленя через призму загальнихміфологічних уявлень.
Бовин– доволі оширений образ у Трипіллі, проте домінує він все ж таки у пластиці, ане серед орнаментальних смуг. Зазвичай прийнято трактувати зображення бовина якобраз бика, який втілює могутність та відповідає чоловічій статі. В.І. Балабінааналізуючи трипільську зооморфну пластику дійшла висновку, що зустрічаютьсяфігурки обох статей, причому зображень корів більше. Вагомість цього образудослідниця пов’язує зі збігом строків вагітності великої рогатої худоби та улюдини – 10 місячних місяців[35].
В.І.Маркевичу трапився чудовий екземпляр зображення корови. На великому уламкуглиняної посудини зображені корова з підпущеним телям, а під нею бітрикутнажіноча фігура, як вважає дослідник, богиня плодючості або її жриця з піднятимируками. Дослідник вважає, що це магіко-релігійна композиція, яка викликала зауявленнями трипільців, добробут у поголів’ї худоби та достаток молочнихпродуктів[36].
Длясакральних зображень різних традицій підняті вгору і розкинуті в боки жіночіруки та роги корови метафорично відповідають серпанку місяця[37].
Оленьтеж зустрічається досить рідко, відомі зображення заключні у процесіях тварин. Т.Г. Мовшависуває припущення про широке розповсюдження в трипільсько-кукутенськомусередовищі культу небесного оленя, що відобразилось на орнаментації невеликоїчаші з поселення Жванецької локальної групи Костешти IV в Північній Молдавії.На внутрішній поверхні чаші зображене оленя і солярний знак[38]. Але таке припущення видається дещо перебільшеним, оскільки таківисновки на основі одного фрагмента є передчасними.
Такимчином бачимо, що науковці виказують різні думки з приводу семантики зооморфнихзображень, але домінуючою є все ж ідея охоронної функції цих малюнків.
Висновки
Трипільськакультура України, дослідження якої триває понад 100 років розкрила нам великийпласт знань про первісний лад доби енеоліту Східної Європи. Дослідникивисувають все нові і нові припущення, які доповнюють картину уявлень про цюкультуру. Увага науковців зосереджена на важливих питаннях структурисуспільства, питаннях демографії, проявах побуту трипільського населення, як-топланування поселень і житлобудування, питаннях господарства: гончарство,ткацтво, знаряддя праці, металообробка тощо, але найбільш показовим тадослідженим є керамічне виробництво. Кераміка з її яскравою орнаментацією євізитівкою даної культури, оскільки саме дослідження керамічних комплексів, їхніорнаментальні мотиви є основним історичним джерелом, яке дає найважливішуінформацію про цю культуру
Унаукових працях ґрунтовно досліджено трипільське гончарство. Нашу увагупривернув столовий посуд, оскільки саме на ньому зустрічаються цікаві намзображення тварин. Вони з’являються на посудинах у періоді ВІІ/СІ (за Т. Пассек),та пов’язуються з переходом до біконічних та сфероконічних форми. Переважнозустрічаються на грушоподібних посудинах, горщиках, кубках, амфорах рідше намисках. Перші знахідки трапляються у західному регіону, а на період СІпочинають траплятись і на східному, в результаті поширення на весь ареалзаселення носіїв культури Кукутень-Трипілля.
Зооморфнізображення представлені досить розмаїто: бик, олень, кози собаки. Рисункибиків, оленів, кіз виконані реалістично. Окрему категорію складають стилізованізображення собак, які за Л. Богаєвським називають стрічковими. Зображення профільні,виконані контурно, силуетно присутні доповнення (солярні, місячні знаки,рослинність), які допомагають вибудувати їх хронологічно, локально, встановитиетнокультурні особливості. Найбільша увага приділена зображенням собак, якідомінують на керамічному матеріалі, тоді як решта зображень представленіпоодинокими знахідками.
Важливиммоментом є відсутність реалістичних зображень тварин в орнаментиці сусідніхкультур, лише такі елементи як спіраль, геометричні фігури трапляються укультурах Боян, Гумельниця, Петрешті. Тобто сміливо можна говорити про місцевепоходження даного явища. С.М. Бібіков навіть припускає існування трипільського «звіриногостилю»[39].
Показовимє той факт, що на всьому ареалі розселення від Пута до Дніпра ці зображеннявиникають у розвинений етап (перехід від ВІІ до СІ), але із загальноютенденцією до поступового посилення стилізації рисунка, схематизму образутварини, що йде із заходу на схід та супроводжується поступовою втратоюусвідомлення значення цих зображень. Розосередження посудин як місцевоговиготовлення так і імпорту по всьому регіону демонструє тісний зв’язок міжпоселеннями навіть на дуже великих відстанях.
Окремепитання інтерпретацій зооморфізму. Відсутність прямого зв’язку з міфологічноютрадицією, відображеною у писемних джерелах, ускладнює дослідницьку роботу іпризводить до появи різноманітних тлумачень цього явища, але переважнабільшість дослідників все ж схиляється до тези про охоронну функцію данихзображень, що пов’язане з реальним призначенням собаки у господарстві.
Зображеннятварин у Трипіллі – дуже цікаве явище, оскільки є суто автентичним запоходженням, тому його дослідження мають продовжуватись у науковому руслі,витісняючи безмежну кількість аматорських праць. До цього схиляє великакількість нового матеріалу, який потребує опису та систематизації. Тезавидатного археолога С.М. Бібікова про трипільський «звіриний стиль» маєпідживити інтерес до даного явища.
Список використаної літератури
1. Балабина В.И. Фигурки животных в пластикеКукутени-Триполья. – М.: Старый сад, 1998. – 270 с.
2. Бібіков С… М. Теріоморфні зображення в орнаментиці Трипілля //Археологія. – 1989. – №2. – С. 6–11
3. Бибиков С.Н. Раннетрипольское поселениеЛука-Врубливецкая на Днестре // Материалы и исследования о археологттСССР. – Москва-Ленеград, 1953. – №38. – 460 с.
4. Богаевский Б.Л. Орудия производства и домашние животныеТриполья / ГАИМК. – Л.: Соцэкгиз, 1937. – 312 с.
5. Бурдо Б.Н. Сакральний світ трипільської цивілізації //Энциклопедия «Трипольская цивилизация» 1 том.. – vytoky.nm.ru/Start.htm
6. Збенович В.Г. Зооморфные мотивы в росписи керамики культуры Триполье-Кукутени //Археологія. – 1998. – №4. – С. 64–78
7. Збенович В.Г. Ранний этап трипольской культуры натерритории Украины / АН УССР. ИА. – К.: Наук. думка, 1989. – 224 с.
8. Косаківський В.П. Зображеннятварин на кераміці з трипільського поселення Чечельник // Археологія. –1994. – №1. – С. 148–149
9. Маркевич В.И. Позднетрипольскиеплемена Северной Молдавии. – Кишинев, – 1981. – 195 с.
10. Мовша Т.Г. Новые данные по идеологиитрипольско-кукутенских племен // Первобытная археология. Поиски и находки.– К., 1980. – С. 185–190
11. Рыбаков Б.А. Космогонияи мифология земледельцев энеолита // СА. – 1965.– №1. – С. 24–47; №2. – С. 13–33;
12. Рижова С.М. Столова кераміка племен Трипільської культури //Трипільська цивілізація у спадщині України. Матеріали наук.-практ. конфер. – К.:«Просвіта», 2004. – С. 211–219
13. Ткачук Т., Мельник Я. Семіотичний аналізтрипільсько-кукутенських знакових систем (мальований посуд) / Ткачук Т.М.,Мельник Я.Г.; Національний заповідник «Давній Галич»; Прикарпатський ун-т ім.В. Стефаника. – Івано-Франківськ: Плай, 2000. – 238 с.
14. Черниш Е.К. ЭнеолитПравобережной Украины и Молдавии // Энеолит СССР. – М., 1982. – С. 166–320