Урозвитку культури народів, що жили біля Середземного моря, велику роль зігралаегейська культура. Вона розвивалася на островах і берегах Егейського моря, всхідній частині Середземномор'я, протягом майже двох тисяч років, з 3000 до1200 р. до н. е. — одночасно з мистецтвом Єгипту і Двуречья. Центром егейськоїкультури був острів Кріт. Вона захоплювала також. Кікладські острови,Пелопонес, де знаходилися міста Мікени, Пилос і Тиринф, і західне узбережжяМалої Азії, в північній частині якого знаходилася Троя. Егейську культуруназивають також крито-мікенською.
ПроЕгейський світ збереглася пам'ять в легендах і міфах Древньої Греції, а оповідіпро древню Троє — в епосі Гомера. Ніхто не сумнівався в легендарному характерівідомостей про догрецьких мешканців грецької землі, поки вдругій половині 19 ст. німецький археолог Генріх Шлиман не розкопав наГиссарликском пагорбі реальні залишки гомерівської Трої, хоча він і не зуміврозібратися, який з розкопаних їм культурних шарів відносився до часів,описаних в "Іліаді".
Услідза тим в 70-х і 80-х рр. 19 ст. в результаті розкопок Г. Шлимана і В.Дерпфельда на Пелопоннесском півострові була відкрита мікенська культура. Напочатку 20 ст. англійський археолог А. Еванс зробив свої вражаючі відкриття наКріті. Химерний і дивний світ, давно забутий людством, несподівано виник передочима людей 20 ст… Вивчаючи розкриті їм художні скарби Кносского палацу, атакож розкопаних іншими археологами древніх крітських міст Гурнии і Феста,Еванс першим став розглядати культуру Кріта в зіставленні і у зв'язку зкультурами Єгипту і інших країн Древнього Сходу. Він запропонував іперіодизацію егейської культури, в достатній мірі умовну, оскільки вона булазаснована на послідовній зміні форм крітської кераміки, але і досізагальноприйняту. Еванс розділив історію Егейського світу на три великі періодиі кожен з них у свою чергу на три субперіоди; він назвав їх мінойськими| по імені легендарногоцаря Кріта — Міноса. Егейська писемність досіповністю але розшифрована, що значною мірою утрудняє вивчення егейськоїкультури. Але тут велику допомогу надає зіставлення археологічних знахідок івідповідних згадок в старогрецьких літературних творах, а також відомостей,знайдених в єгипетських і передньоазіатських| текстах.
Початоккультури на Кріті сходить до неоліту. До передісторії егейської культуривідносяться і розкопані ще Шлиманом в 1871 р. найбільш древні «догомерівські|» міста з дванадцяти щопослідовно існували на Гиссарликском пагорбі міст, так звані перша і другаТроя, датовані 3 тисячоліттям до н. е. У своєму розвитку егейська культурадійшла до складання ранньорабовласницького| суспільства. Найшвидше цей розвитокйшов на Кріті.
Місцерозташування Кріта в центрі східної частини Середземного моря створюваловиключно сприятливі умови для розвитку торгівлі і мореплавства. В ті часи Крітбув родючим, покритим щедрими лісами і густо населеним островом, його гаванібули добре захищені від бурь. Вже в ранньомінойський| період (3 тисячоліттядо н. е.) крітські кораблі проникали на Мелос, Фору, Делос і інші островиЕгейського моря.
Близько2000 р. до н. е. на Кріті були зведені перші палаци військових вождів. Деякі зних, як перший палац і палац Кносский в Маллии, були добре укріплені стінами івежами, інші, як палац у Фесті, що стояв на крутому пагорбі, не мали укріплень.
Білясередини 18 ст. до н. е. на Кріті сталася якась катастрофа, характер якої досіне ясний. Деякі дослідники пояснюють її сильним землетрусом, інші — військовимнашестям, подібним до нашестя гіксосів в Єгипті, треті вважають причиноюкатастрофи якесь велике соціальне потрясіння. Але егейська культура але булазнищена; навпаки, з початку 17 ст. до н. е. почався новий її розквіт, щосупроводжувався розквітом мистецтва. Наступив період могутності Кріта, сильноїморської держави, що отримала панування в східній частині Середземного моря.
Підчас цього розквіту (по Евансу — у кінці средньомінойського|періоду і початку пізньомінойского) мистецтво Кріта створювалочисленні твори високої художньої гідності: надзвичайно своєрідну архітектуру,дуже динамічну, виконану живописними і світловими ефектами; декоративнийживопис, яскравий і барвистий, вражаючий сміливістю малюнка і різноманітністюсюжетів, а іноді і реалістичною спостережливістю; кераміку, прикрашену звинятковим багатством фантазії; витончено нарядну дрібну пластику і різьбленікамені. Мистецтво Кріта, розквіт якого співпадає з твердженням і високимпідйомом Нового царства в Єгипті, в цілому близько до мистецтва країн ДревньогоСходу; проте в нім немає монументальності, немає строгого, спокійного ритму ісиметрії.
Розкопкина Кріті дали передусім багато залишків архітектури. Найбільш значнимархітектурним пам'ятником Древнього Кріта є Кносский палац. Це великий архітектурний комплекс, щостворювався протягом декількох століть, випробував декілька землетрусів і іншихкатастроф. Розміри палацу, його заплутаний план і прекрасне внутрішнє убраннявиробляли на навколишні народи величезне.враження, і згадки про нього прийнялизгодом легендарні форми. Грецькі міфи про загадковий Лабіринт і про його хазяїна,людино-бикові Мінотаврові, були пов'язані зКносским палацом. Ще в самому кінці 19 ст. цей палац вважався вигадкою народноїфантазії; ніхто тоді не думав, що він буде знайдений насправді.
Першібудівлі в Кноссе виникли, як вже говорилося, близько 2000 р. до н. е. Увесьпалацовий комплекс склався остаточно близько 1600 р. до н. е|". коли він займав найбільшу територію. Але іпісля цього тривали різні добудови і перебудови.
Вперіод розквіту крітяни почували себе в цілковитій безпеці від нападу з моря|і тому вже не будували кріпосних стін навколо міста в палацу. Центральне місцев Кносском палаці займав великий (52,5 м в довжину) прямокутний двір; з усіхбоків до нього примикали побудовані в різний час палацові приміщення, переважнопрямокутні; частина з них була розташована на рівні центрального двору, частина- нижче за нього, деякі — вище на один або два поверхи, в украй заплутаномучергуванні. У палаці було декілька входів; до чотирьох з них вели широкі сходи.Розташування приміщень на різних рівнях викликало необхідність безлічі сходів іпандусів. Повітря і світло поступали через численні світлові колодязі.Освітлення приміщень, таким чином, не було рівномірним. Різноманітністьосвітлення, так само як і розміщення кімнат, на різних рівнях сприяла живописностізагального враження. Дуже велику роль грали тут і стінні розписи, щовідрізняється винятковою декоративністю; контрастність колірних зіставлень цихрозписів свідчить про облік художниками їх освітлення розсіяним або слабкимсвітлом.
Ретельневивчення розвалин палацу дало можливість зі значною долею достовірностівстановити призначення приміщень, що збереглися, з яких лише небагато буливеликих розмірів, — переважали невеликі, затишні кімнати. Південно-східначастина палацу була зайнята житлами; тут знаходилися кімнати «цариці»(існування якої припускає Еванс), ванна, басейни для обмивань; у східній іпівнічно-східній частині палацу розміщувалися палацові майстерні, в якихпрацювали ремісники, а також комори і скарбниці. У центрі західної частинипалацу Еванс визначає ряд приміщень «царя», у тому числі«тронний зал», де здійснювалися, ймовірно, культові дії за участюцаря-жерця; він був розписаний фресками з грифонами, що лежать серед лілій (15ст. до н. е.). Далі до заходу знаходилися численні вузькі і довгі склади ікомори, а між приміщеннями царя і центральним двором були розташовані культовіприміщення і храмові| скарбниці. У північно-західнійчастині палацу було спеціальне місце для культових театральних вистав:майданчик, обмежений з двох сторін східцями для глядачів. Стіни палацу булискладені з сирцевої| цеглини із застосуванням дерев'яногокаркаса, бутової кладки і облицювання нижньої частини стін великими кам'янимиплитами; окрім вапняку широко використовувалися гіпсові блоки. Однією з найсвоєріднішихособливостей егейської архітектури були дерев'яні колони, що розширюютьсядогори, з базою з каменю або гіпсу і широкою кам'яною капітеллю (разом з такимиколонами існували і прямі або такі, що звужуються догори). Стіни кімнатпокривалися штукатуркою і розписувалися. Зовнішні стіни Кносского палацу буливпритул оббудовані невеликими будинками городян, дво-| або триповерховими, зплоскими дахами, як видно на знайдених в Кноссе фаянсових табличках іззображенням будинків.
Святкова,підведена декоративність складає найбільш характерну рису образотворчихмистецтв Кріта. Строкатою в багатоколірним декоративним живописом по сирійштукатурці, тобто фресками, були покриті стіни палаців, громадських будівель ібагатих будинків. Фрески розташовувалися на стінах у вигляді фризів абопанелей. Образний і смисловий зміст крітських стінних розписів явно пов'язанийз релігійно-міфологічними представленнями. Але тлумачення окремих сцен іобразів дуже ускладнене тим, що ми не знаємо ні релігії, ні міфології крітян іможемо будувати про них лише більш менш вірогідні припущення на підставірозшифрованих текстів і витворів мистецтва, що збереглися, а також порівнянь зрелігією і міфологією різних народів Древнього Сходу.
Найбільшранньою фрескою в Кносском палаці вважається так званий «Збирачшафрану» (можливо, 18 або 17 ст. до н. е.) — людська фігура (а можливо, іне людина, а мавпа), що нахилилася, посеред великих кольорів крокусу абошафрану. Непропорційна, ця плоским силуетом фігура забарвлена блакитнувато-зеленоюфарбою; білі квіти, що розпустилися, зростаючі на обкреслених звивистимкриволінійним контуром «гірках», яскраво виділяються на червономуфоні.
Неслідує, проте, думати, що увесь живопис Кріта мав такий умовний характер, хочадеякі особливості раннього живопису повторювалися постійно і надалі. Впротилежність «Збирачеві шафрану» дуже великою реалістичноюспостережливістю і при цьому особливу барвисту тонкість мають фрески кінця середньомінойського|періоду (тобто кінця 17-початку16 ст. до н. е.) з Агиа Тріади із зображеннями рослин і тварин. У фрагментіфрески, що зберігся, з кішкою, що полює в чагарниках за фазаном, художник добрезнайшов і гнучку, обережну ходу кішки і спокій фазана, що не помічає небезпеки;з чудовою декоративною витонченістю і в той же час вірністю натурі переданігілки і листя різних рослин в інших фрагментах цих фресок (мал. на стор. 143).Безпосередня свіжість сприйняття природи відрізняє і фреску «Сині дельфіниі кольорові риби» на блакитному фоні моря, на стіні одного з «приміщеньцариці» в Кноссе.
Живописністьі декоративність, так само як свобода і сміливість крітського живопису у кінцісередньомінойського|періоду, знайшли своє вираження і у фресках, більш менш мешканців Кріта, щоконкретно зображують життя. У так званій Старій вежі Кносского палацу знайденіфрагменти фрески, де дуже нашвидку, але досить наочно зображений строкатийнатовп людей, що зібрався перед храмом, біля якого сидять нарядно одягненіжінки, можливо, жриці, мабуть, що жваво розмовляють. Жінки ці одягнені в сукніз широкими спідницями, стягнутими в талії, з відкритими грудьми і пишнимирукавами, на волоссі, що ретельно причесало, — діадеми і намиста. Великийінтерес представляють архітектурні форми храму. Він складається з увінчаноюнарядною покрівлею центральної частини на високій кам'яній основі з двомаколонами, що розширюються догори, двох бічних прибудов, розташованих нижче, зоднією колоною у кожної прибудови і, нарешті, двох сходів по сторонах будівлі,також з колонами. Точка зору на усю сцену узята згори, але храм (включаючи ісходи) показаний строго фронтально.
Щецікавіша кносська фреска з «пані вблакитному», як їх назвали археологи. На верхній частині трьох жіночихфігур особи, що збереглася, намальовані в профіль, очі і груди — у фас; жінкиодягнені у візерункові блакитні сукні з вузькими таліями, з відкритими грудьмиі рукавами до ліктів, на їх головах діадеми і перлинні нитки, якими перевитіпасма важкого чорного волосся, частина яких падає на спину і груди, на лобізавитки. Вільно передані манірні жести повних прикрашених браслетами рук зтонкими пальцями. Обличчя жінок абсолютно однакові і маловиразні|, але в них все ж є деяке пожвавлення: перед ними, можливо,розгорталося циркове представлення або яке-небудь інше видовище.
Обидві ці фрескидають уявлення про вигляд знатних жінок Кріта, про складність і вишуканістькультури мешканців Кносского палацу, дозволяючи будувати припущення про важливезначення жінки в крітському суспільстві. У північнозахідній частині Кносскогопалацу знайдені фрагменти багатофігурної «фрески з табуретами», дезображені нарядно одягнені хлопці, що сидять на табуретах, і серед них дівчинав профіль з величезним чорним оком, що сміється, яскравим ротом, наповненажвавістю і завзяттям. На ній візерункове блакитне з червоним сукня з великимбантом на шиї ззаду; на лобі — локон. Незважаючи на несподівану для мистецтватієї епохи невимушеність і навіть вільну природність рухливих жестів абоефектних костюмів і зачісок, загальний характер усього цього живопису, проте,не виходить за межі давньосхідної урочистості і видовища, незмінно зберігаючириси візерункової і площинної.
Середфресок Кносского палацу, як і в усьому мистецтві Кріта, дуже значне місцезаймає зображення бика, що грав, мабуть, надзвичайно важливу роль вгосподарському житті і в релігійних і міфологічних представленнях крітян. Урелігіях древніх народів усього Середземномор'я бик займав важливе місце.Розуміння цього образу змінювалося від древніх і примітивних тотемістичнихпредставлень до уособлення в нім животворящої сили природи. Проте ніде биковіне надавалося таке велике значення, як на Кріті.
УКноссе знайдені чудові фрески з акробатами — хлопцями і дівчатами, що стрибаютьчерез бика, що нестримно біжить. Вони усі одягнені однаково — з пов'язкою настегнах, талії стягнуті металевими поясами. Їх рухи вільні і спритні.Підкреслені ширина грудей, тонкість талії, гнучкість і мускулистість рук і ніг.Мабуть, ці особливості вважалися ознаками краси. Можливо, що такі небезпечнівправи з розлюченим биком мали не лише видовищний, але і священний сенс. Середкрітських фресок тільки ці динамічні акробатичні сцени мають таку ж життєвуправдивість, як і фрески, що зображують природу, хоча риси умовності виступаютьі в них досить ясно (галоп" бика, що «летить, і тому подібне).
Вжедо пізньомінойського періоду (після 1580 р. до н. е.)відносяться великі декоративні розписи в так званому „коридоріпроцесій“ Кносского палацу, де фрески були, ймовірно,.розташовані в дваряди; зберігся нижній ряд з процесією хлопців, що несуть посудини з срібла, ідівчат з музичними інструментами. Людські фігури дані тут в дуже великій міріумовно — декоративно і площинний. Такого ж роду і знаменитий розфарбованийрельєф з Кносса, так званий (по припущенню Еванса) „Цар-жрець“. Цейрельєф, що не повністю зберігся і реставрувався, великий за розміром (близько2,22 м висоти) і слабо виступаючий з фону (не більше 5 см в найбільш видатнихчастинах), зображує того, що йде хлопцеві в традиційному древньому костюмі(пов'язці і поясі), з тонкою талією і широкими плечима. Хода хлопця наповненаурочистістю. На голові його — корона з лілій і три що спускаються назад пера,на грудях — намисто, також з кольорів лілії. Правою рукою, стислою в кулак, вінторкається грудей, у відведеній назад лівій руці тримає жезл. Він проходитьсеред зростаючих білих лілій з червоними тичинками і пурхаючих метеликів. Фонрельєфу — червоний. Незвичайно вишуканий і манірний стиль цього рельєфузнаходить відгуки в одночасному палацовому мистецтві Мікен і Тиринфа. Ще більшумовні і схожі на плоский візерунок розпису саркофага з Агиа Тріади, депредставлені культові сцени — жертвопринесення перед двома подвійними сокирами(мабуть, що були символом священного бика) принесення дарів померлому.Схематизація, що усе більш посилюється, приводить крітський живопис вже в 15ст. до н. е. до повного занепаду.
Складнийі різноманітний шлях розвитку пройшла крітська кераміка. Найбільш ранні глиняніпосудини, виконані від руки, покриті простими геометричними візерунками,звичайними для мистецтва епохи неоліту. До середини середньомінойського| періоду (приблизно 17ст. до н. е.) мистецтво кераміки досягло високого розквіту. До цього часувідносяться вази, що дістали назву по їх першій знахідці в печері Камарес, звитонченими округлими формами, покриті чорним лаком, по якому білою і червоноюфарбою нанесені великі рослинні візерунки. З часом розписи ваз стали набагатореалістичнішими. У кінці середньомінойського| періоду (кінець 17 — почало 16 ст. до н. е.)з'явилися посудини з чудовими зображеннями рослин — тюльпанів, лілій, плющивши,- виконаними темною фарбою по світлому фону. Забарвлення ваз ставало усе більшвишуканим (наприклад, вази з бузковою поливою і білими ліліями по ній).
Урозписах початку пізньомінойського|періоду (16 ст. до н. е.) переважають риби, раковини наутилусів, морські зіркиі тому подібне. Одним з шедеврів крітської кераміки є ваза з восьминогом зГурнии. У цієї вази дещо розпливчата, немов текуча форма, цілком підпорядкованарозпису, що зображує великий восьминіг; його еластичні щупальці|, мускулисте тіло і очі, що горять,передані вражаюче достовірно; навколо нього — водорості і корали.
Пізніше,в 15 ст. до н. е., в кераміці, як і в стінному живописі, почалося посиленнясхематизації. Склався так званою „палацовий стиль“ — форми стали сухіше,вишуканіше|, малюнок поступово перетворився наорнамент.
Дочасу розквіту мистецтва Кріта, ймовірно, до 16 ст. до н. е., відносятьсякам'яні, покриті рельєфом посудини, зроблені із стеатиту (жировика),: посудиназ групою женців, з піснею тих, що повертаються з поля, або ритон| з сценами кулачного бою, боротьби і акробатичнихсцен з биком, де, незважаючи на загальну умовність рельєфу, з великою жвавістюпередані складні рухи борців або стрімкий біг розлюченого бика.
Дотого ж періоду блискучого розквіту крітського мистецтва відносяться знаменитізолоті кубки з рельєфними зображеннями биків, знайдені в Пелопонесі, біля селаВафио. Проста форма невисоких кубків, що злегка розширюються догори, добревідповідає рельєфу, що покриває їх. Обидва кубки явно були зроблені в одніймайстерні. На одному з них представлені бики, що мирно пасуться на траві середмаслинових дерев, і широкоплечий, мускулистий хлопець, що прив'язав одного зних. Вигляд биків, їх рухи, як і деталі пейзажу, свідчать про спостережливістьхудожника і його високу майстерність. Сцени на другому кубку повні стрімкогоруху. У центрі — бик, що потрапив в розставлену мережу і робить відчайдушнізусилля, щоб врятуватися:він вивертається усімтілом і судорожно витягає шию; справа — швидко втікаючий бик, ноги якого неторкаються землі; ліворуч — боротьба дикого бика з мисливцями, один з якихучепився за роги, інший, відкинутий твариною, стрімголов летить вниз. Рухрозлюченого бика переданий з яскравою виразністю, але поворот його головиумовний, вона як би розпластана. Зв'язок цих зображень зрелігійно-міфологічними представленнями крітян безперечний. Люди на кубках зВафио дані так само, як на фресках і друці: ті ж худорляві, мускулисті фігурив коротких фартухах, так само туго стягнуті поясом, у високому взутті згострими шкарпетками. Ретельно передані дерева, трава, камені, мережа зтовстого крученого мотузка.
Періодрозквіту крітського мистецтва супроводжувався розвитком дрібної пластики.Знайдені на Кріті статуетки богинь, тримаючих в руках змій, зроблені з фаянсуабо із слонової кістки, фаянсові таблички з різноколірними фігурами летких риб,раковин, кози з козеням та ін. поєднують звичайну для егейського мистецтвадекоративність і вишуканість з великою часткою реалістичної спостережливості.Статуетки богинь із зміями, з їх традиційним крітським костюмом і уквітчанимубором на голові, з їх урочистою, нерухомою позою були, ймовірно, зображеннямишановної в усьому Середземномор'ї богині — покровительки усього живого, богинірослинності; змія, атрибут богині, вважалася священною істотою. Такий образбогині, відбиваючий вигляд знатного крітянина, міг скластися лише всуспільстві, що досягло ото значного соціального розшарування.
Шедевромкрітської дрібної пластики можна назвати статуетку богині із зміями музеюБостона, зроблену із слонової кістки і золота (17 см висоти). Її стрункафігурка так само одягнена в довгу сукню із складками, і так же у витягнутихруках вона тримає змій. Але особа потрактована реальніше, ніж у фаянсовихстатуеток, і тонше модельовано. Ретельно передана мускулатура рук. Сміливістюсвого рішення відрізняється статуетка із слонової кістки, в якій переданийшвидкий рух акробата, що стрибає через бика. Гостра спостережливість, вірністьі точність руху є і в інших зразках дрібної пластики Кріта, особливо вхарактерних для егейського мистецтва численних зображеннях бика.
Єпідстави думати, що на Кріті існувала і велика скульптура, швидше за вседерев'яна, яка до нас не дійшла.
Занепадкрітської культури в 15 ст. до н. е. під впливом, мабуть, якоїсь невідомої намвнутрішньої кризи, що супроводжувався в мистецтві швидко наростаючоюсхематизацією і геометризацією| форм, знайбільшою яскравістю відбився в скульптурі. Статуетки хлопців цього часувідрізняються неприродно подовженими пропорціями, примітивним зображенням тілаі особи.
Близько1400 р. до н. е. міста Кріта були зруйновані, мабуть, якимсь іноземним (швидшеза все, ахейським|)військовим вторгненням. Розгром Кносского палацу, що був осереддям Крітськоїморської держави, можливо, відбився в грецьких оповідях про Тезее — героя, щопереміг жахливого Мінотавра, напівлюдини-напівбика|, що мешкало в Лабіринті.
Егейськемистецтво, що склалося на материку Греції, зазвичай називається мікенськиммистецтвом.
Питанняпро етнічну приналежність населення Кріта і Мікен належить до найважчих вісторичній науці. Імовірно вважається, що мешканці Кріта і Мікен належали дорізних етнічних груп. Жителі Мікен були, ймовірно, ахейці. Що тіснять іншимиплеменами, вони осіли на півдні Балканського півострова близько 2000 р. до н.е. Місцеве населення, може бути карійці| або пеласги|, частиною покинуло рідні| місця іпереселилося в інші, частиною змішалося з прибульцями. Розквіт мікенськоїкультури відносяться до 1500 — 1200 рр. до н. е. Для соціального ладу Мікен іінших егейських міст Пелопонесу і узбережжя Малої Азії було характернерозкладання родового ладу, виділення аристократії, наявність патріархальногорабства і складання ряду дрібних держав на чолі з басилевсом| — військовим вождем, верховним жерцем і суддею.Народне зібрання мало деяке значення в державних справах. Легенди провнутрішньородову боротьбу за першість роду, за царський престол відбилисяпізніше в грецькій міфології і трагедії.
Провіднемісце в мікенському мистецтві займає архітектура. Архітектурні пам'ятники цьогочасу виявлені в Мікенах, Тиринфе, Орхомене, Афінах і інших місцях Греції, атакож в Троє (на узбережжі Малої Азії). Вони розташовані на височинах. Навідміну від палаців Кріта, укріплень, що не мали, палаци Тиринфа і Мікен були добреукріплені.
За їхстінами рятувалося під час ворожих набігів усе навколишнє населення. Усерединікріпосних стін знаходилися палацові будівлі, в яких жив басилевс|, його сім'я ічисленні родичі, дружина і слуги; там же знаходилися приміщення для зберіганнязапасів.
Композиціяцих палацових комплексів мала деякі загальні риси з композицією крітськихпалаців — несиметричне розташування будівель, світлові колодязі та ін. Але вній були і свої місцеві особливості: в плані палацу центральне місце займавмегарон|, великий прямокутний зал з вогнищемв середині, чотирма колонами, що розширюються догори, по сторонах вогнища, щопідтримували перекриття, і сіньми (продомосом|),що мали зовнішній портик з двома колонами. Центральне місце мегарона| в архітектурному ансамблі, план мегарона| і портик „в антах|“(тобто з двома колонами між виступами бічних стін мегарона|) були тими рисами егейської архітектури, якіперейшли в архітектуру Древньої Греції.
Стінипалацових будівель були складені з сирцевих| цеглини з дерев'яними прокладеннями,покриті штукатуркою і іноді розписані. Для мікенської архітектури характернатакож і примітивна техніка кладки кріпосних стін з величезних неотесанихкаменів, досуха. Товщина цих стін в Тиринфо доходить до 8 м. Стіни булиукріплені вежами. Грецький мандрівник Павсаний (2 ст. н.е.) назвав їх у своєму»Описі Еллади" циклопічними, тому що пересувати такі камені (більше 3м в довжину і 1 л у височину) було, здавалося, під силу тільки міфічнимциклопам. Цей термін — «циклопічна кладка» — застосовується досі.
Мікенськіпалаци-фортеці були попередниками пізніших акрополей|в Греції. Великою своєрідністю відрізнялися мікенські похоронні споруди. Це«шахтні могили» (відкриті у великій кількості останніми роками),висічені в скелі, викладені кам'яними плитами і прикриті плитами згори, ікупольні гробниці (толоси), що є круглими спорудами, критими куполом, якийутворюється концентричними рядами кладки з напуском. До круглої камери ведевузький коридор (дромос). Краще за інших купольна гробниця, що збереглася, 14ст. до н. е. була відкрита Шлиманом в Мікенах і названа ним «скарбницеюАтрея», по імені батька царя Агамемнона, вождя ахейців, героя Троянськоївійни. Висота її — 13 м, діаметр — 14,5.м, купол її складається з 34концентричних кругів кладки, довжина дромоса|- 36 м. Вхід в гробницю складний з правильних кам'яних квадрів|;дверний отвір, що злегка звужується догори, покритий величезною монолітноюплитою (близько 120 тонн вагою), над якою триває кладка, що утворює трикутнийотвір для полегшення стіни над поперечною плитою. Ту ж конструкцію ми бачимо втак званих «Левових воротях», що ведуть в акрополь Мікен. Трикутникнад прольотом воріт зайнятий тут великою трикутною ж плитою із скульптурнимрельєфом у вигляді двох левиць, що спираються передніми лапами на вівтар посторонах колони, що стоїть на нім, розширюється догори. Рельєф величних«Левових воріт» — єдиний приклад монументальної скульптури вегейському мистецтві. Геральдичний характер рельєфу цілком відповідав умовномумистецтву Мікен. Композиція мікенських архітектурних комплексів буласамобутньою, але декорація і орнаментика склалися під сильним впливом Кріта,відрізняючись лише великим схематизмом. Розміри будівель, їх монументальністьсвідчать про залучення для їх спорудження величезної кількості людей — якполонених рабів, так і місцевого населення.
Мікенськийстінний живопис зберігся в Мікенах, Тиринфе, Фівах і інших місцях Греції.Сюжети розписів ті ж, що і на Кріті, або місцеві; можливо, що виконавцями цихфресок були крітські майстри. Фреска з Тиринфа із зображенням акробатичних ігорз биком схожа на крітську; у великій фресці з фігурою пишно одягненої жінки, щонесе перед собою скриньку із слонової кістки, ясніше виступають риси набагатобільш умовного місцевого мистецтва, хоча костюм і зачіска — крітські. До кращихфресок Тиринфа належить фреска з полюванням на кабана. Стрімкий рух пораненогострілами і кабана, що втікає крізь чагарники, і спритні рухи собак повні життя.Але умовне забарвлення собак посилює абстрактно-декоративний характер розпису.Декоративність мікенського живопису ближче до декоративності орнаменту: в нійпереважає не пляма, а лінія. З часом риси площинної і умовної схематизації усебільш наростали, як видно, наприклад, по невеликій фресці (близько 50 см висоти)з сценою виїзду двох дівчат на колісниці, так званих «мисливців».Дівчата стоять на колісниці, запряженою парою коней; їх одяг — не крітськийсхожий на грецький хітон; за ними — абсолютно умовно потрактовані дерева.Композиція обрізана на половині фігури коня; фреска, можливо, є копією частиниякоїсь багатофігурної композиції.
Гомерназиває Мікени златообильними|. Дійсно,розкопки Шлимана і розкопки 50-х рр. XX ст. далечіні досконало виняткові побагатству і частково художній майстерності речі: так звана «маскаАгамемнона», кубки, чаші, посудини — грубої місцевої роботи, але масивні,з чистого золота; чудовий кубок з гірського кришталя з ручкою у вигляді головикачки; важкі бронзові мечі з руків'ям із слонової кістки з інкрустацієюзолотом; безліч бляшок, що прикрашали, ймовірно, похоронну запону і одяг;кинджали крітської роботи з дивовижною по тонкості інкрустацією на клинках, щозображує левів, що біжать, посеред лілій, полювання на левів та ін. Такимчином, в прикладному мистецтві, як і в архітектурі, видно поєднаннявисокорозвиненої крітської культури з примітивнішою місцевою.
Дужецікавим видом егейського мистецтва є різьблений персні-друк з каменю абометалу. Цей друк дуже різноманітний по сюжетах; деякі з них проливають світлона релігійні представлення, що склалися у Егейському світі (коли на нихвирізана, наприклад, подвійна сокира — предмет поклоніння, або сієни з жрицями і їх культовими діями).Люди так само, як і в стінних розписах, зображаються з тонкою талією,мускулисті, з невеликою головою. Хоча людські фігурки на друці сильносхематизували, зате тварини передаються із звичайною для егейського мистецтватонкою спостережливістю. культура егейська середземний кріт
Вперіод процвітання Крітської держави егейська культура поширювалася також наузбережжя Малої Азії, і багата Троя входила в сферу її впливу. Археологічнідослідження встановили, що гомерівською Троє. відповідає сьоме місто здванадцяти що були на Гиссарликском пагорбі; у цьому місті були кріпосні стіниі (що не збереглися) палаци і храм.
Грунтуючисьна "Іліаді" і «Одіссеї» Гомера і на археологічних даних,можна припустити, що в 13-12 ст|. до н.е. союз ахейських племен з Мікенами на чолі началборотьбу за володіння Геллеспонтом і узбережжям Малої Азії. Тривала облога Трої(протягом 10 років) закінчилася перемогою ахейців, але знесилила обидвісторони.
Близько1200 р. до н. е. мікенська культура була зметена новою хвилею грецьких племен — дорійців|, що рушили з півночі,фракійцями, що тіснять, і іллірійцями.