КУРСОВА РОБОТА
„Бібліотека і користувач:проблеми спілкування”
Зміст
Вступ
1.Комунікативніаспекти професіоналізму сучасного бібліотекаря
2.Типиповедінки бібліотекарів та читачів
3.Бар'єри спілкування
4.Культураспілкування і мовний етикет
Висновки
Списоквикористаної літератури
Вступ
Поняття мовної політики бібліотекаря – це, перш завсе, принципи спілкування бібліотекаря і читача, інформаційно-мовнаспрямованість інтер’єру, дотримання вимог застосування державної мови ізврахуваннями мовних можливостей читачів, етика спілкування. Бібліотекар маєбути взірцем комунікативної культури, виявляючи дбайливе ставлення до літературноунормованих правил, вміння спілкуватися, враховувати особистісні рисиспіврозмовника, не нав’язуючи йому власних уподобань.
В умовах розбудови незалежної української державиважливим чинником діяльності бібліотечних закладів є максимальне задоволення потребчитачів як у змістовному, так і в мовному аспекті. Необхідність вивчення цієїпроблеми посідає важливе місце серед завдань кожної бібліотеки, отже враховуючиці аспекти, тему курсової роботи можна вважати актуальною.
Розробленістьтеми. Як свідчить проблемно-теоретичний аналіз,комунікативна етика бібліотекаря активно досліджується у дисциплінахдокументно-комунікативного та інформаційно-комунікативного циклів: у культурології-С. Безклубенком, М. Поплавським, В. Шейком; в інформатиці— М.Сенченком, А. Соколовим; в документознавстві— С.Кулешовим, Ю. Столяровим. У класичних працях із загальної теорії соціальнихкомунікацій вони розглядалися як рух смислів, знань, умінь, емоцій, стимулів,мотивів у певному часі та просторі й виокремлено канали усної, документної таелектронної комунікації. У бібліотекознавстві сучасний комунікативний контекстдосліджують А. Каптерєв та А. Чачко, які вважають професійну передачу інформаціїреальним рівнем професійної культури, а професійну свідомість — ідеальним, алетакож необхідним її рівнем. Аналізуючи фахову літературу з цієї тематики, язустрілася зі спробами розглядати комунікативність як виключно сучасне явище,що нібито прийшло на зміну книжкової культури. Окремі системи бібліотечноїкомунікації склали зміст кандидатських дисертацій О. Грозовської, О.Кашкарьової. Однак система бібліотечного спілкування як комплексна проблема щене досліджувалася, не зважаючи на її зростаючу актуальність. Значної увагизаслуговують такі джерела як: Грабар Н.Г., Жукова В.П. Життєвапотреба розвитку професії / Н.Г. Грабар, В.П. Жукова // Вісн. Кн. палати. –2007. — №9. – С. 27–30, в якій досліджуються значення спілкування бібліотекаряіз читачами та вплив його на результати обслуговування та відвідуваннякористувачами самої бібліотеки. Не останнє місце посідає стаття Каліберди Л.Етичні основи бібліотечної професії /Л. Каліберда // Шкільна бібліотека. –2002. — № 8. – С.86-91, де викладені основні правила поведінки та спілкуванняпри роботі з читачами. Дуже гарно висвітлено проблему спілкування бібліотекаряз читачами в стаття Езова С.А. О подготовке библиотекарей к общению с читателем/ С.А Езова// Библиотековедение. – 1993. – № 4. – С.72-75.
Об'єктомдослідження є проблема спілкування бібліотекаря ічитача. Двосторонні контакти об’єктів комунікаціїє тимнадійним засобом спілкування, який здатний знімати суперечності в бібліотечномуобслуговуванні.
Предметомдослідженнякурсової роботи є моральні вимоги, які єзасадами комунікативної етики, стиль поведінки й етика стосунків у бібліотеціта професійні навики бібліотекаря,щодоспілкування з читачами.
Метоюдослідженняє вивчення вимог професійної етики ікультури бібліотекаря, та їхньої ролі в спілкуванні з усіма категоріямикористувачів бібліотеки, а особливо з молоддю. Важливим документом, щорегламентує правила поведінки бібліотекаря є „ Кодекс етики бібліотекаря ”.Кожний, поважаючий себе бібліотечний працівник, повинен знати цей документ івиконувати всі його положення в роботі з читачами.
Завдання дослідження:
1.опрацювати наукову, методичну тавиробничу літературу по даній темі;
2.дослідити комунікативні аспектипрофесіоналізму сучасного бібліотекаря;
3. вивчити типи поведінкибібліотекарів та читачів та їх особливості;
4.визначити бар’єри спілкування,які виникають при спілкуванні між бібліотекарем і користувачем;
5.вивчити культуру спілкування імовний етикет бібліотечних працівників на сучасному етапі розвиткуінформаційного суспільства.
Структура курсової роботи: дана роботаскладається зі вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаноїлітератури.
1.Комунікативні аспекти професіоналізму сучасного бібліотекаря
бібліотекар читач спілкування
Радикальні зміни в політичній, економічній, культурнійсферах, характерні для межі століть, виводять у науці на перший план питанняетики і культурного зростання особистості, що зумовлює об’єктивний характер інтересудо комунікативної етики та культури. Є підстави вважати, що імідж бібліотеки єсвоєрідним комунікативним узагальненням її стилю, який впливає на бібліотечнуповедінку всіх учасників. Щодо механізмів змін, то бібліотека є відкритою, складною,адаптивною системою культури. В інформаційному суспільстві риси набувають щебільшого значення. [3; С. 35].
Основами бібліотечної ділової комунікації, а вонавизначається як система спілкування людей, установ, організацій, систем,взаємозалежних і зацікавлених у наслідках спільної діяльності — є не контракт,не угода, а стосунки, домовленість партнерів і однодумців складають її засадияк комунікативної системи. Комунікація в бібліотеці ґрунтується на єдностіцілей та інтересів, на доброзичливості бібліотекарів та читачів, на врахуванніморальних норм і відповідній поведінці.
Комунікація сучасної бібліотеки враховує етичні вимоги,які є моральним імперативом. Сама ж етика є універсальним варіантом стосунківна всі випадки з відповідними принципами. Нормами та вимогами. Реальне втіленнявона знаходить у стилі ділових відносин між колегами та читачами. За своїмзмістом правила професійної етики мають загальний характер і стосуються всіхучасників комунікації, незалежно від виконуваних функції. Бібліотекарі повиннідотримуватися найвищого принципу етики: « Повага до читача і колег— запорукауспіху в трудовій діяльності».
Нині вже відомо, що змістовне позитивне забезпеченняспілкування є однією з «дефіцитних» послуг. Стиль поведінки, як показникставлення до читача, манера поведінки в діалозі дозволяють стверджувати, що вньому задіяні всі індивідуально сформовані та відпрацьовані в процесіпрофесійної діяльності моральні настанови бібліотекаря.
Моральні вимоги є засадами комунікативної етики, якарегулює поведінку адміністрації та співробітників бібліотеки. Ці вимоги діють ів ставленні співробітників один до одного. Вони стосуються і практики співробітництва,ділового партнерства між бібліотекарями та користувачами. Оскільки стильповедінки й етика стосунків у бібліотеці є складовими її іміджу в суспільстві,вони мають знаходитися у сфері персональної відповідальності її директора. Особистийавторитет керівника як лідера дає моральне право на визнання з боку йогопідлеглих як суб’єктів ділової комунікації в тій мірі, наскільки воноґрунтується на професійних, організаторських, особистісних, зокрема йкомунікативних критеріях. [12.]
Більшість цих професійно-особистісних рис формується вході фахової підготовки, осмислення відповідного досвіду; вони зміцнюються впроцесі самовиховання( чуйність, справедливість, доброзичливість та ін.).Вимоги до професійної культури й етики бібліотекарів мають зосереджуватися наїхній ролі в усіх зв’язках, які існують в бібліотеці. В традиційних бібліотекахі в умовах нових технологій, в роботі з новими носіями інформації,- бібліотекардомислює, згадує, замінює, узагальнює те, чого вимагає нова ситуація. Комунікативністьяк процес і комунікабельність, здібність, розвинена особистісна риса маютьпершорядне значення для визначення місця бібліотекарів, представників професіїтипу «людина-людина». Її розмежування з музейною, архівною професіями маєчіткий орієнтир: бібліотека виконує кумулятивну, меморіальну функцію, не яксамоціль, а для забезпечення культурних, освітніх, дозвіллєвих, інформаційнихпотреб читачів.
Бібліотечна професія складає цілісність, що забезпечуєуніверсальні в сукупності запити читачів — за змістом знаннями, якими володієбібліотека, незалежно від того, чи вона традиційна, цифрова, гібридна.Комунікативні завдання, що виконують бібліотекарі, використовуючи і розвиваючинаявні системи комунікації останніми роками, свідчить про суттєве розширенняїхньої професійної компетенції.
Для повнішого висвітлення теми слід підкреслити, щопрофесійна практика бібліотекарів в Україні досягла певних зразків узагальненихв документах: існують кодекси етики, які впроваджені в роботу бібліотек і сприяютьформуванню нових, демократичних норм. Помітною стає тенденція зростаючоїпотреби України в забезпеченні бібліотек професіоналами нової генерації, дляяких комунікативні уміння і навички стануть основою фахової освіти. Формування системи цінніснихорієнтацій стимулюється значним розширенням спілкування, зіткнення зрізноманітними формами поведінки, поглядів, ідеалів. У цьому віці виникаютьособливо сприятливі умови для становлення та розвитку самовиховання, як факторастановлення особистості. Молодь починає пильніше придивлятись до навколишньогожиття, визначатись у ньому і, звичайно, прагне до самоствердження. [10; С. 74].
Сьогодніна бібліотекаря існує погляд як на комунікатора в сучасному суспільстві.Комунікація – це суттєвий бік спілкування, що полягає у взаємній міжсуб’єктнійпередачі інформації, вона виступає абстрактною стороною спілкування у процесіпередачі інформації. В основі цього процесу лежить комунікативна діяльність,проміжним елементом якої може бути документ. У зв’язку з цим роль бібліотеки якскладової комунікаційної системи полягає у зберіганні та передачі культурногоспадку цивілізації – знань.
Поведінкалюдини в сфері професійної діяльності визначається її уявленням про значеннясвоєї праці для суспільства, колом її посадових обов’язків, колом її посадовихобов’язків, культурою її ділового спілкування.
Усвоїй праці бібліотекарю – представнику гуманітарної інтелігенції треба керуватисятакими принципами:
1)постійно займатися самоосвітою, оскільки підготовка фахівця здійснюється нетільки в спеціальних навчальних закладах, але й безпосередньо в процесітрудової діяльності. У наш час бібліотекар, навіть той, хто має вищу спеціальнуосвіту, не може обмежуватись одержаними знаннями і повинен постійно вдосконалюватисвою майстерність;
2)прагнути до максимально насиченого культурного життя: регулярно відвідуватитеатр, кіно, концерти;
3)виховувати в собі високу культуру спілкування, доброзичливість і увагу докожної людини, не допускати безцеремонності, фамільярності;
4)завжди пам’ятати що бібліотекар – це педагог;
5)слідкувати за власною мовою, чіткістю дикції;
6)бути уважним до свого зовнішнього вигляду.
Однієюз рис професійного етикету є культура емоцій, яка не допускає глузування,підвищення голосу. Бібліотекар ХХ століття повинен знати електроннообчислювальну техніку, вміти ввести діалог з віддаленими базами даних, йогомісце повинне бути обладнане персональною мікро ЕОМ. Але місія бібліотекаря незводиться лише до оперативного задоволення інформаційної програми, вона полягаєв збереженні та розвитку того, що зветься духовністю суспільства. [5].
2. Типи поведінки бібліотекаря та читачів
Унікальніфонди, найновіша технологія означають дуже мало, якщо бібліотекарі при обслуговуваннікористувачів не беруть до уваги психологію поведінки користувачів. Знати це — корисно і професійно необхідно кожному бібліотекарю. Високий бібліотечнийпрофесіонал з високою самооцінкою. Це впевнені в своїй діяльності, професійнокомпетентні люди з доброзичливим відношенням до себе і читачів. У них відсутнятривожність, відчуття власної важливості. Лише такі люди спроможні донеформального спілкування з читачем на різні теми, вони ініціативні вспілкуванні, володіють здатністю співчувати, співпереживати, вони не здатніконфліктувати. Бібліотекарі впевнені у власних здібностях, але з низькоюсамооцінкою, яка, можливо, є наслідком неблагополучного сімейного виховання, дефектівв зовнішності, незадоволення матеріальним станом. Ці люди мають проблеми вспілкуванні з читачем. Замість захисних механізмів бібліотекар використовуєбайдужість, грубість, навіть агресивність. Бібліотекарі з негативною самооцінкою,невпевненістю в своїх можливостях до тих чи інших форм професійної діяльності,до спілкування з читачем. У них висока тривожність через невміння ефективнообслуговувати, встановлювати контакт з читачами. Бібліотекар пасивний,безініціативний, пристосовується в спілкуванні «знизу» через зраненесамолюбство. Бібліотекарі, в яких самооцінка позитивна, але низька впевненість.Їх відрізняє некомпетентність. Щоб зберегти самооцінку, бібліотекар навмиснезанижує ту оцінку, яку дає йому читач, тим самим трішки заспокоюючи свою тривожність,невпевненість. В цьому випадку бібліотекар не рахується з правилами поведінки,прилаштовується до читача «зверху». Як бібліотекаря, так і читачахарактеризують певна професійна тасоціально-психологічна компетентність. Під професійною компетентністюбібліотекаря розуміють знання, вміння, навички задовольняти і розвиватичитацькі запити, виховувати культуру читання. [22.]
Досоціально-психологічної компетентності бібліотекаря належить:
1.вміннярозуміти читача, його емоційний стан;
2.знання бібліотекарем правил і техніки спілкування з читачем в різних ситуаціях;
Наоснові спілкування кваліфікованого доброзичливого бібліотекаря з некваліфікованимнедоброзичливим читачем поведінка бібліотекаря може позитивно вплинути наповедінку читача, тобто він стане доброзичливим, і підвищиться його читацькакомпетентність. Якщо і бібліотекар, і читач некомпетентні та недоброзичливі, тоце призводить до загострення відносин.
Конфлікти супроводжують нас все життя: всуспільстві, на роботі, в сім’ї. Бібліотечний колектив не виняток, тим паче, щоце — жіночий колектив. Чи можливо взагалі уникнути конфліктів як в колективі,так і з читачами? Взяти себе в руки, знайти правильне рішення – в цьому полягаємистецтво керувати конфліктами.
Прицьому слід запам’ятати кілька правил: 1.Необхідно усвідомити, щовзаємовідношення можуть бути взаємовигідними;
2.Розумнілюди не ображаються, а роблять висновки; 3.Володійте певною долеюсамокритичності – це знак психічного здоров’я;
Кожналюдина повинна визнавати свою провину за те, що когось образила. Інколи важко відкритопризнатися в своїй неправоті, але це необхідно зробити для взаємної поваги.
Існує декількатипів важких особистостей:
Тип «паровий каток».Це люди грубі, безцеремонні,які вважають, що всі повинні їм поступатися. Вони завжди впевнені в своїй правоті.Якщо конфлікту не дуже важливий для вас, то краще уникнути його. Дайте людині випуститипар. Потім спокійно, але впевнено висловіть свою точку зору та намагайтесь неставити під сумнів її правоту. Вгамуйте лютість опонента своєю спокійністю – цедопоможе йому справитись зі своєю агресією, і ви зможете прийти до єдиного рішення.
Тип «прихованийагресор». Людина такого типу намагається спричинити іншим неприємності задопомогою закулісних махінацій, колючості, в’їдливості. В такому випадку кращене відступати. Дайте зрозуміти людині, що ви вище всього цього. Можна відкритозапитати: «Чого ви добиваєтеся?». Якщо вона почне віднікуватися, тонаведіть докази. При цьому зберігайте спокій, інакше конфлікт переросте увідкрите зіткнення. Якщо ви наведете пару прикладів викриття, то опонентзрозуміє, що маску з нього зірвано. Тепер він перестане нападати на вас. [11;С. 48] .
Тип «вибухова людина».Людина цього типу не зла по природі, а вибухає як дитина, в якої поганийнастрій. Вибух емоцій означає для неї взяти ситуацію під контроль. Якщовибухова людина накидається на вас, то потрібно дати вихід її емоціям,запевнити, що її уважно слухають. Дайте зрозуміти, що ця людина контролюєситуацію і це її трішки заспокоїть. Потім, коли вона охолоне, ведіть себе з неютак, ніби нічого і не сталось. Доброзичливо запропонуйте їй продовжити розмову,або переведіть розмову на щось інше. Відчувши, що вона знову контролюєситуацію, така людина стане спокійною і розсудливою.
Тип «надто поступливий».Такі люди можуть здаватисяприємними в усіх відношеннях і не створювати труднощів в спілкуванні з ними;вони завжди поступаються, намагаються допомогти і тим самим з першого поглядуподобаються людям. Але з часом виникають проблеми: ви покладаєтесь на такулюдину, яка згодна з вами в усьому, запевняє, що виконає відповідальну справу,але її слова розходяться з ділом. В деяких випадках таким людям потрібновисловлювати невдоволення, але не з позиції «Ти повинен», «Тизобов’язаний». Краще висловлювати свої зауваження у формі побажання.Наприклад: «Мені б хотілось, щоб особисто ви зайнялися цією справою»,«Я сподіваюсь, що ви справитеся з даним завданням», «Я чекаю васзавтра вчасно». Людину потрібно запевнити в тому, що ваше відношення донеї буде визначатись не тим, що вона завжди з вами в усьому згідна, а тим,наскільки вона буде правдива з вами і наскільки відповідальні будуть її дії. Спілкуючисьз великою кількістю користувачів, бібліотекар повинен прагнути знайтиіндивідуальний підхід до кожного. В цілому, спілкування бібліотекаря з читачемнагадує ситуацію будь-якої сфери обслуговування. Одних читачів бібліотекарібояться, з іншими тримаються на рівних, третіх виділяють із загального числа. Такаж реакція притаманна і читачам.
Бібліотекар — ідеал повинен бути:
· доброзичливим
· відвертим
· вимогливим
· вмітирекомендувати і радити
· простим іприродним в спілкуванні
· тактовним,швидко орієнтуватися в різноманітних ситуаціях
· вмітиспокійно, врівноважено спілкуватися
· довірятичитачам.
Бібліотекарю – ідеалу неприпустимі:
1. фамільярність
2. нещирість
3. фальшивість
4. байдужість
5. роздратування, сухість,холодність тону
6. грубість, хамство
7. поспішність і непродуманістьрішень
8. недоступність
9.включенняв іронію і гумор елементів, які принижують користувача.
Які ж бібліотекарі корисні?
1.З точки зору нашихкористувачів — це ті бібліотекарі, які роблять знижки, поблажки постійним,активним, улюбленим читачам. Пільгове, привілейоване обслуговування, заснованена симпатії, повазі, довірі читача.
2.Читачам імпонує тойбібліотекар, який піднімає настрій, дарує посмішку, робить процес спілкування задоволенням.
3.Який зумів підкреслитизначимість користувача, проявляє повагу до особистої гідності студента,відкритий, доброзичливий, відвертий, що проявляється в його компліментах,підтримуючих жестах і словах вдячності.
4.Який розуміє і знає запитичитачів, рекомендує тільки те, що виявляється необхідним, відкриває здатністьдо пізнання, організовує цікаві ігрові заходи, вміє оперативно обслуговувати,швидко орієнтуватися в професійних ситуаціях, заощадити час користувачів.
Кожен3-й студент потребує допомоги бібліотекаря, вважаючи корисним того, хтоінформує, рекомендує, радить, представляє книги. Хто з бажанням надає додатковуінформацію; усвідомлює себе в ролі інформатора; надає розумні поради з приводутеми; зацікавлений в підборі книг для користувача; з бажанням підбираєнеобхідну літературу; завжди пропонує свої послуги. Читачі визнаютьбібліотекаря необхідною ланкою в раціональному використанні фондів, посередникомв передачі знань, досвіду, обміні інформацією. [4]
Читачіцінують спілкування з таким бібліотекарем, який може, хоче і вміє створити вбібліотеці доброзичливу атмосферу, не закривається в рамках своїхфункціональних обов’язків, який поважає права читачів, забезпечує доступ іодержання оперативної, вичерпної інформації, конфіденційність вибору літературиі компетентне, якісне, кваліфіковане обслуговування.
Кориснийбібліотекар — це той, кому довіряють, який прищеплює повагу до бібліотеки і досебе, сприймає себе і читача як особистість, здатний щиро висловлювати своїпочуття, має тісний повноцінний контакт з читачем, сприймається як помічник,друг, порадник, впевнений, з адекватною самооцінкою, розвиває свій творчий потенціал.[13; С.123] .
Надумку користувачів кориснийбібліотекар повинен бути :
1. ввічливим
2. тактовним
3. коректним
4. доброзичливим
5. добрим
6. освіченим
7. ерудованим
8. мати почуття гумору
9. компетентним
10. начитаним
11. чуйним
12. стриманим
13. привабливим
14. спокійним
15. акуратним
Для бібліотекарясьогодні, як ніколи, важливі такі якості, як культура спілкування івихованість, начитаність, розвинутий інтелект, делікатність, шанобливевідношення до читача, коректність і високий професіоналізм.
Щодо бібліотекаря шкідливого. В професійній діяльності проце не може бути й мови. Шкідливі люди загрожують здоров’ю, добробуту людини,ображають людську гідність, занижують самооцінку, підривають впевненість влюдях, намагаються їх зламати, створюють для людини дискомфорт.
Зточки зору читачів, шкідливими бібліотекарі стають тоді, коли повчають виконуватипевні правила. Такий бібліотекар проявляє себе наступними фразами: «ХтоВам дозволив ?», «Ні, не можна», «За правилами Ви повинні»,«Скільки можна повторювати» та інші. Часто зауваження, повчання, що декламуютьсяпідвищеним тоном, призводять до роздратування.
Шкідливийбібліотекар може ігнорувати користувача і без слів, роблячи вигляд, що вінзайнятий розмовою з колегами або веденням записів. Майже кожному користувачузустрічалися шкідливі бібліотекарі, які нешанобливо ставились до них, проявлялизверхність, нетерпіння, байдужість, рідко посміхалися.
Назниження якості обслуговування впливає також і кількість відпрацьованого часубібліотекаря: до кінця робочого дня бібліотекар стає більш роздратованим ібайдужим. В таких випадках бібліотекарю потрібно стримувати себе.
Бібліотекарямдопомагають стримуватися знання та дотримання професійної етики, правилпорядності, почуття власної гідності, любов і терпіння до людей.
Якимби вередливим, грубим і нестерпним не був користувач, бібліотекарю потрібнозалишатися люб’язним, спокійним, м’яко запевняти, переконувати користувача, щови на його боці і що робите все можливе, аби йому допомогти.[24; С.37].
3. Бар'єриспілкування
Спілкування- це процес взаємодії принаймні двох осіб, спрямований на взаємне пізнання, навстановлення і розвиток взаємин, надання взаємовпливу на стани, погляди іповедінку, а також на регуляцію їхньої спільної діяльності. Дуже важливим успілкуванні є перше враження. Звичайно, перше враження це не завжди остаточнийвисновок про співрозмовника, але важливо, що із самого початку саме на йогооснові будується спілкування У кожного із собою є багаж, що складається зуявлень і суджень про людей, про світ, про себе, зі спогадів, із планів, якітреба здійснити в майбутньому і ще з багато чого іншого. Саме з цього багажу івиникає образ партнера. Тим самим усе, що є в багажі, може певним чиномвідбитися в першому враженні про іншу людину. Звичайно, багаж у кожного свій, ітому люди звертають увагу на різні риси і якості навколишніх, використовуютьрізні риси своїх загальних представлень і свого досвіду й одержують різнийрезультат. Питання про ефективність людського спілкування — універсальне. [21;С.60] .
Бар'єриспілкування можуть бути зв'язані з характерами людей, їх прагненнями,поглядами, мовними особливостями, з манерами спілкування. І причини багатьохконфліктів, взаємних розбіжностей і невдоволення людей як в особистій, так і впрофесійній сферах не в останню чергу криються саме в нерозумінні прийомівефективного спілкування, у невмінні ними користатися. У цілому основнимиумовами будь-якого практичного спілкування є уміння і навички людини увикористанні так званих розуміючих і директивних прийомів реагування привзаємодії з іншими людьми. ефективне спілкування повинне містити в собірозуміючі і директивні прийоми реагування і по можливості виключати агресивні іпринизливо-поступливі реакції при взаємодії з іншими людьми. Але усі ці видиспілкування, хочуть цього співрозмовники чи ні, можуть і, не рідко, включають всебе найрізноманітніші бар’єри спілкування.
Уникнення — це такий тип бар’єру підчас спілкування, коли спостерігається уникнення джерел впливу, відхилення відконтакту з партнером, при якому взагалі ніяке спілкування стає неможливим.
Авторитет. Дія даного типу бар’єруспілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей на авторитетних інеавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьому другим.
Нерозуміння. Далеко не завжди єможливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чи неавторитетне ів такий спосіб захиститися від небажаного впливу.
НауковецьБ.Ф.Поршнєв виділяє чотири рівні нерозуміння — фонетичний, семантичний,стилістичний і логічний. Не слід представляти собі бар'єри в комунікації якрезультат свідомого, довільного і спрямованого захисту від впливу. У реальномуспілкуванні бар'єри присутні у виді незалежних механізмів, що дані людині длязахисту, але їхня дійсна природа людині не відома. Систему бар'єрів можнауявити собі як автоматизовану охорону — при спрацьовуванні сигналізаціїавтоматично перекриваються всі підступи до людини.
Однак можливі йінші варіанти — помилкова тривога і відключення сигналізації. Навіть якщокомунікація відбувається на тлі довіри до співрозмовника, контрсугестія всерівно може мати місце, але вже не як зовнішній бар'єр, а як спосіб зниження значимостінеприємної інформації. [9; С. 144]. Типи бар’єрів спілкування:
Уникнення — це такий тип бар’єру під час спілкування, коли спостерігається уникнення джерелвпливу, відхилення від контакту з партнером, при якому взагалі ніякеспілкування стає неможливим. Визначивши партнера як небезпечного в якомусьвідношенні, «чужого», людина просто уникає спілкування з ним, чи якщозовсім ухилитися неможливо, додає всі зусилля, щоб не сприйняти йогоповідомлення. З боку цей «захист» дуже добре помітний — людинанеуважна, не слухає, не дивиться на співрозмовника, постійно знаходить привідвідвернутися, використовує будь-який привід для припинення розмови. Уникненняяк вид захисту від впливу виявляється не тільки в уникненні людей, але й увідхиленні від визначених ситуацій, таких, у яких може виникнути небезпека«шкідливого» впливу. Таким чином, найпростіший спосіб захисту відвпливу — уникнути зіткнення з джерелом цього впливу.
Авторитет. Діяданого типу бар’єру спілкування полягає в тому, що, розділивши всіх людей наавторитетних і неавторитетних, людина довіряє тільки першим і відмовляє в цьомудругим. Авторитетним людям виявляється повна довіра і стосовно їхньої мовиконтрсугестія «не працює». Зате всім іншим, кому в авторитетності відмовлено,довіри немає ніякої, і, отже, те, що вони говорять, не має ніякого значення.Таким чином, довіра і недовіра «залежать» не від особливостейпереданої інформації, а від того, хто її подає.У зв'язку з такою дієюавторитету дуже важливо знати, відкіля цей бар’єр береться, від чого залежитьприсвоєння конкретній людині авторитету. Очевидно, тут можна знайти багаторізних «основ». Це може бути і соціальний стан (статус) партнера,його перевага по важливому в даний момент параметру, приналежність даногопартнера до реальної «авторитетної» соціальної групи, чи його привабливістьу визначених ситуаціях, добрі стосунки до адресатів впливу, приналежність доважливих груп, яким безумовно довіряє його співрозмовник.
Нерозуміння. Далеконе завжди є можливість визначити джерело інформації як небезпечне, чуже чинеавторитетне і в такий спосіб захиститися від небажаного впливу. Досить частоякась потенційно небезпечна для людини інформація може виходити і від людей,яким ми в загальному і цілому довіряємо (від «своїх» чи цілкомавторитетних). У такому випадку захистом буде «нерозуміння» самогоповідомлення. Будь-яке повідомлення можна не зрозуміти — по результату це те жсаме, що не чути і не бачити, тільки вплив пробуксовує тепер в іншому місці.
Зовнішнібар'єри. На основі проведеного аналізу типівіснуючих бар’єрів у спілкуванні можна зробити наступні висновки. Захист відвпливу іншої людини в спілкуванні може приймати вид уникнення, запереченняавторитетності чи джерела нерозуміння. В усіх випадках результатомспрацьовування того чи іншого бар'єрного механізму буде неприйняття впливу — воно не буде сприйняте і, отже, не зробить ніякого впливу. Підставами длязахисту є різні ознаки.
Неслід представляти собі ці бар'єри в комунікації як результат свідомого,довільного і спрямованого захисту від впливу. У реальному спілкуванні бар'єри присутніу виді незалежних механізмів, що дані людині для захисту, але їхня дійсна природалюдині не відома.
Очевидно,що, крім зовнішніх бар'єрів, існують ще якісь внутрішні захисти, що визначаютьвідношення людини до вже прийнятної і зрозумілої, але в той же час неприємної,небезпечної інформації.
Внутрішнібар'єри — якісь внутрішні перешкоди протиінформації, що загрожує сильній перебудові всіх уявлень людини, її поведінки.
Зрозуміло,що інформація, яка загрожує перебудовою уявлення про світ, зустрічає опір. Їїможна або «викинути», або надати їй інше значення. Це можна зробитирізними способами. Практично для всіх людей важливо вміти спілкуватися такимчином, щоб їх правильно розуміли, щоб їх слухали і чули. Тому, важливо знатиспособи подолання бар'єрів. Керувати ефективністю можуть обидва партнера, щоговорить і слухає, і кожний з них може зіграти свою роль як у підвищенні, так,і в зниженні ефективності спілкування.
Подоланняуникнення містить у собі керування увагою партнера, аудиторії, власною увагою. Подоланнялогічного бар'єра зв'язано зі знанням ефективності різних аргументів і способіваргументації. Один з найбільш відомих прийомів керування мисленням іншого — цериторичне питання. Для того, щоб бути зрозумілим співрозмовником, треба поможливості враховувати логіку партнера. Для цього необхідно приблизнопредставляти собі позиції, а також індивідуальні і соціально-рольові особливості,тому що прийнятність чи неприйнятність тієї чи іншої логіки для партнера восновному залежить від його вихідної спрямованості Розуміння партнера,адекватне уявлення про його точку зору, цілі, індивідуальні особливості — головна умова для подолання усіх без винятку бар'єрів, тому що чим більше той,хто говорить, рахується з особливостями слухаючого, тим більш успішною будекомунікація. Однак і від слухаючого багато що залежить.
Необхіднимфундаментом для підвищення ефективності спілкування «з бокуслухаючого» є його бажання слухати і чути, що, у свою чергу, сильно залежитьвід того, якою бачиться йому ситуація спілкування.
Взагаліметодів, прийомів і правил ефективного спілкування розроблено чимало, єдиноюпроблемою тільки залишається те, що більшість з нас просто забуває про них,віддаючись своїй людській природі, забуваючи про найважливіші правиласпілкування. Тільки одиницям вдається цілеспрямовано і ефективно їхвикористовувати і знаходити спільну мову з більшістю співрозмовників. Ефективнеспілкування і вміння усувати бар’єри в ньому – це більше, ніж наука, цесправжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті. [13; С.125]
4.Культура спілкування і мовний етикет
Новічаси ставлять нові вимоги до сучасного бібліотекаря. Змінюються професійніорієнтири взаємодії бібліотекаря і читача як рівних партнерів у діловомуспілкуванні. Сучасні комп'ютерні технології не тільки не знімають проблемуспілкування, але й передбачають більш високий рівень інформаційної культури,тобто організують якісно нове спілкування. Саме спілкування також набуваєнового змісту: це не лише бесіда бібліотекаря з читачем у процесі видачі таповернення книги, а й специфічний комунікативний фон усієїінформаційно-бібліотечної діяльності. [14; С. 48] Спілкування в бібліотеціповинно орієнтуватися і на те, щоб між усіма його учасниками складалисядоброзичливі, етичні відносини. Спілкуванню в бібліотеці властивий цілий рядфункцій, найважливішими з яких є: -комунікативна, як засібвзаємовідносин в бібліотечному середовищі; -інформаційна, яка повинназабезпечувати вільний доступ до інформації; -регулятивна, яка сприяєупорядкуванню відносин в бібліотечному середовищі; -виховна функція.
Культураспілкування в бібліотеці має 3 складових:
1)вміннярозуміти сутність людей;
2)правильнооцінювати психологію їх вчинків;
3)адекватно реагувати на поведінку користувачів і колег та вибирати по відношеннюдо кожного з них такий спосіб спілкування, який би відповідав їх індивідуальнимособливостям.
Бібліотекарі читач в процесі обслуговування виконують протилежні, хоча тісно пов'язаніфункції. Бібліотекар комплектує та зберігає джерела інформації, надає послуги, читачкористується послугами бібліотек.
Читачзавжди бажає бачити в бібліотекареві знаючого, освіченого, доброзичливого,готового допомогти спеціаліста. Відхилення від якихось з цих якостей ускладнюєвідносини бібліотекаря і читача та посилює критичне сприйняття читачемдіяльності бібліотекаря. Виконуючи замовлення читача, надаючи довідки, навчаючикористуватися довідковим апаратом та ін., бібліотекар не може обійтися безвисокої культури мови, доброзичливості, зацікавленості в ефективності своїхдій. [15; С. 17]
Якправило, бібліотекар сам вибирає можливі стилі мовного спілкування. Деякінадають перевагу більш діловим, офіційним відносинам, інші вибираютьдоброзичливий, теплий тон спілкування, але вибираючи ту чи іншу лінію мовногоспілкування, неможливо повністю виключити офіційні відносини між бібліотекаремі читачем.
Впроцесі обслуговування бібліотекарю часто доводиться проявляти вимогливість дочитача і при цьому використовувати різні методи виховного впливу. З моральноїсторони вимогливість бібліотекаря не повинна принижувати гідність читача, апроявлятись в доброзичливій формі – в цьому важлива моральна сторона йоговимогливості.
Повагадо читача означає відношення до нього як до особистості. Ставлення до читача зповагою передбачає і очікувану від нього зворотню реакцію – культуру читання,доброзичливу поведінку, бережливе відношення до книг. Повага до читачапередбачає також визнання його морального права мати свою думку, право наоцінку діяльності бібліотекаря. Бібліотекар несе моральну відповідальність нетільки за справедливість своїх рішень, а й за правильне розуміння їх читачем.Спеціаліст повинен завжди керувати своїми емоціями і не допускати зневажливоговідношення до читача, не ділити читачів на «своїх»і«чужих», в усьому бачити позитивні риси. [24; С. 35]
Отже,результативність етичного впливу бібліотекаря на користувача багато в чомузалежить від культури самого бібліотекаря, його етичних поглядів, розумінняобставин можливих порушень і вибору адекватних вчинку заходів впливу. Якщозауваження бібліотекаря зроблені в некоректній формі, вимогливість може бутисприйнята читачем як недоброзичливість, зверхність бібліотекаря. Атмосфераспівробітництва і взаємодопомоги, а не повчальний тон повинні домінувати вбібліотечному спілкуванні.
Відтого, як професіонал веде себе в колективі, наскільки володіє навикамиспілкування, культурою мови, як добре він знає тонкощі професійного етикету,багато в чому залежить успіх його роботи, престиж професії та бібліотеки.Знання етикету завжди сприяє професійному росту та забезпечує спокійну, творчу,доброзичливу атмосферу в колективі.
Етикет– це сукупність правил поведінки, які характеризують зовнішні прояви відносинміж людьми. Мовний етикет включає в себе форми звернень і привітань, відносиниміж виступаючими і слухачами, систему жестів, міміки.
Правилабібліотечного етикету були розроблені вченими вже на початку 20 століття. Вкнизі Гофмана «Теорія і практика бібліотечної справи» (1924р.)звертається увага на такі з них:
1.Бібліотекар в період роботи не повинен вести особистих розмов, виконуватисторонню роботу, а бути повністю в розпорядженні читача і приділяти йому максимумуваги;
2.Обслуговувати читача спокійно, обдумано, не беручись відразу за кілька справ; 3.Бібліотекар повинен отримувати задоволення від своєї праці, тоді проявляютьсявсі його культурні якості -«дивись на читачів як на людей, а не як на»публіку". Тоді бібліотека стане місцем, про яке населення будедумати з добрими почуттями.
4.Порадичитачеві необхідно давати делікатно, виходячи з бажань їх отримувати.«Постійно проявляй готовність дати довідку і пораду, але роби це обережно,не нав'язуючись».
Зроками правила бібліотечного етикету удосконалювались. В наш час вонихарактеризують форми доброзичливого спілкування в бібліотечному середовищі,ввічливого відношення до відвідувачів бібліотеки та своїх колег.
Правилаетикету особливо необхідні бібліотекареві в конфліктних ситуаціях. В такихвипадках вони служать захисним засобом працівника від образ і безтактностіневихованих читачів.
Розглянемоважливі для бібліотеки етикетні вимоги. Важливою рисою бібліотекаря є ввічливість — дотримання правил пристойності, вихованість, делікатність. Ввічливістьстворює атмосферу доброзичливості, свідчить про високу культуру і повагу дооточуючих. В бібліотеці читачеві важливо, як з ним вітаються, яким тономрозмовляють, як виявляють ( і чи проявляють) готовність виконати його запит. Неменш важливим є те, як звучать слова подяки, пробачення.
Правилаетикету вимагають від бібліотекаря зустрічати відвідувачів привітною усмішкою.Відомо, що усмішка — одна із основних якостей культури людини. В багатьохкраїнах усмішка піднесена до рангу економічних категорій, оскільки без неїнеможливо вирішити жодного ділового питання. Якщо в Японії керівник неусміхається підлеглим, його осуджують, а за переконанням фахівців без усмішкикерівника знижується продуктивність праці на виробництві. «Усмішка наобличчі – любов в словах», — основний принцип культури спілкування цієїнації. Думаю, що така порада буде не зайвою в практиці бібліотечногообслуговування.
Якщов бібліотеці під час спілкування з читачем виникло відчуття дискомфорту,нервовості, а, можливо, й ворожості, хто перший повинен усміхнутися і виправитинегативну морально – психологічну ситуацію? Звичайно, бібліотекар. Ми знаємо,що інколи в бібліотеку приходять такі читачі, які своєю поведінкою, вживаннямгрубих висловлювань, псуванням книг чи крадіжкою змушують вдаватись до застосуванняадміністративних заходів. Тут, звичайно, усмішка недоречна. Якими ж нормамиетикету тут можна скористатися? Відповісти грубістю на грубість? Але ж відомо,що зло породжує тільки зло. І опуститися до рівня грубіяна бібліотекар ніяк неможе. Навпаки, в цій ситуації необхідно згадати про коректність, вміння взятисебе в руки, триматися в рамках загальноприйнятих пристойностей.
Формаввічливості – слова вдячності, вибачення. Хоча вони ні до чого не зобов'язують,але служать важливим фактором культури спілкування.
Знайомівсім ситуації:
-«Вибачте,на жаль, цієї книги немає.»
-«Вибачте,що вам прийшлося зачекати».
Зайнятийз одним читачем, бібліотекар був буквально атакований іншим, дуже збудженим,який, не звертаючи уваги на це, вимагав уваги до себе. Але бібліотекар спокійнозакінчила обслуговувати першого читача, а потім з усмішкою і привітним поглядомзвернулася до невдоволеного: " Вибачте, тепер чим я можу Вамдопомогти?". У читача враз пропала агресія, він вибачився, винуватоусміхнувся, і обійшлося без конфлікту.
Зперерахованими вище формами етикету пов'язані тактовність і делікатність. Дужеважливою рисою бібліотекаря є професійна тактовність, яка виявляється в повазідо відвідувачів, в розумінні їх потреб і інтересів. Такт – це вміння вести себепристойно, поважати оточуючих, відчувати межу в поведінці і вчинках. Тактовнийбібліотекар проявляє почуття міри у виявленні емоцій, знає межу в розмові, уособистих і службових відносинах. Тактовність допоможе бібліотекареві обійтигострі теми, які можуть викликати конфлікт, знайти слова, які допоможутьлюдині, заспокоять і знімуть напругу.
Тактовнийі делікатний бібліотекар:
· пом'якшить дрібну помилку недосвідченого читача,
· не помітить фізичних вад відвідувача,
· ненав’язливо запропонує допомогу,
· непомітно виправить нетактовність колеги.
Дляпрестижу бібліотеки дуже важливі і такі форми етикету, як точність,обов'язковість, пунктуальність. Основний принцип бібліотечного обслуговування — точно, своєчасно виконати замовлення на літературу. Всі зустрічі, екскурсії,бесіди в бібліотеці повинні починатися вчасно. Чим більша аудиторія, тим більшточними повинні бути організатори заходів. Немає більш нетактовного відношеннядо слухачів і організаторів, ніж запізнення. Приходити вчасно на роботу — тежознака сумлінності і пунктуальності. Ці якості викликають довіру добібліотекаря у колег, читачів і адміністрації. Принцип пунктуальностірозповсюджується також на вимогу все робити своєчасно: здавати звіти, оформлятидокументацію, готувати масові заходи, виконувати різні доручення. Невиконанавчасно робота повинна бути виконана, а причини, які завадили виконанню того чиіншого завдання, рідко беруться до уваги читачами, колегами, керівниками. І, якправило, це лише створює думку про працівника, як про недисципліновану людину,на яку не можна покластися. [18; С. 30]
Вдеяких бібліотеках країн Заходу популярний «Закон Мерфі», суть якогополягає в тому, що всі справи займають більше часу, ніж передбачається, а всіперешкоди, які можуть виникнути, обов'язково виникають. Тому, якщо бібліотекар,який виконує завдання, додасть до реальних термінів його виконання ще 25відсотків часу, це допоможе йому реально планувати і прогнозувати свою роботу.
Розглянувшиосновні принципи мовного етикету бібліотекаря, можна зробити висновок, щоетикет вимагає виконання неписаних законів, твердих моральних переконань іпринципів. Все це – складові культури бібліотечного обслуговування. Вбібліотеці існує більше десяти важливих ситуацій, які вимагають вживання правилмовного етикету.
Звернення:офіційне чи товариське, до одного чи кількох людей, до знайомих чи не знайомих,до чоловіка чи жінки і т. д. Форма звернення, на жаль, в бібліотеці ще невідпрацьована. Часто можна почути в більшості «молодой человек»,«девушка». Етикет змушує вибирати форму звернення до читача на«Ви», що свідчить про культуру людини, підкреслює повагу до особи, зякою розмовляє бібліотекар. Мовний етикет рекомендує вимовляти слово«Ви» голосно і чітко, з привітними інтонаціями, а слово «Я»тихіше, скромніше.
Спілкуваннябібліотекаря і читача починається з привітання. Це важлива етикетна норма. Яккраще привітатися? Дуже важливим є тон привітання. Є багато інтонацій дляпривітання: радісна, щира, тепла, шаноблива, коректна, офіційна. Абсолютнонедопустимі: зневажлива, пихата, поблажлива, презирлива, фамільярна, улеслива.За етикетом першим вітається той, хто заходить в приміщення. Читач може й непривітатися першим. Тоді з виховною метою бібліотекар вітається першим. [1; С.5]
Головнев спілкуванні — вміння говорити. Бібліотекарю протягом дня доводиться багатоговорити. Безліч разів він має привітатися, попрощатися з читачем, порадити,розповісти, як знайти потрібну книгу, як користуватися каталогами, картотеками,запросити читача на захід, зробити зауваження, заспокоїти розгніваного читача,відповісти нахабі та ін. Чи завжди бібліотекар вміє це зробити? Головне у мові– загальний стиль. Бібліотекареві необхідно володіти культурою мови. Аджепрофесія бібліотекаря, як і педагога, журналіста, актора, потребує майстерноговолодіння мовою. Вимоги, які ставляться до мови бібліотекаря, полягають в тому,щоб вона була стилістно вірно побудованою, максимально лаконічною, точною,логічною, емоційно забарвленою, щоб її добре чули в найвіддаленіших куточкахаудиторії. Для виступу перед аудиторією важливо володіти дикцією.
Однасправа підготувати гарний виступ, а інша – донести до слухача. Безумовно,бібліотекар має говорити грамотно, без помилок, з вірним наголосом. Але важливоне тільки це. Людина розмовляє правильно, а спілкуватися з нею неприємно,заважає вульгарний, пронизливий голос, чварні інтонації, погана дикція. Єбібліотекарі, котрі розмовляють так, що їх не можна зрозуміти, ковтають словаабо окремі їх частини, деякі взяли на озброєння роздратований тон. Необхідно,щоб мова була звільнена від вигуків та слів на зразок: «е, е, е»,«так сказать», «значить», «это самое». Вонидратують співрозмовника.
Розмовлятиз читачем потрібно лише коректно, ввічливо, що обумовлено повагою до нього. Цевиявляється в манері ставити питання та робити зауваження, нагадування.Наприклад:
-«Цюкнигу ми можемо Вам видати лише на кілька днів, її просять щоденно десяткичитачів, тому просимо повернути її вчасно, не затримувати»,
-«Підійшовчас закриття бібліотеки, просимо повернути книги». Не можна грубо наказувати,підганяти, доречною є форма розмови. Ось знайома нам ситуація:
— Дужепрошу Вас, завтра у мене екзамен з філософії, потрібний підручник Надольного. — Ну й що з того, у всіх екзамен, потрібно було раніше думати, зараз нічогонемає".
Скорішза все, бібліотекар правий,- сесія, підручників не вистачає. Але цей діалогможе бути зовсім іншим:
- ДужеВам співчуваю, але все видано, цю книгу сьогодні просили вже багато читачів.Можу порадити звернутися в читальний зал. Можливо Вам зможуть видати на«нічний абонемент».
Сутьрозмови не змінилася, змінилася форма. В таких випадках себе потрібно поставитина місце читача й важливо дати йому хоча б надію. Хоча спілкування в бібліотеціє на три чверті мовним, всім добре відомі ситуації, коли слова не потрібні. Пообличчю людини можна іноді пізнати більше, ніж вона може чи хоче сказати, асвоєчасна усмішка, бажання спілкуватися можуть суттєво допомогти контактам зчитачем. Вираз обличчя відображає емоції людини, на ньому написана вся гамапереживань: радість і відчай, любов і ненависть, зацікавленість і зневага.Культура бібліотекаря полягає в тому, щоб вміти управляти виразом свогообличчя, намагатися відобразити на ньому лише позитивні емоції, які сприяютьдоброзичливому спілкуванню в бібліотеці. [14; С. 45]
Бібліотекармає слідкувати за своєю мімікою. Корисно поміркувати над питанням: «Якоюмене бачать люди? Який вираз мого обличчя – доброзичливий чи розлючений? Чисхиляє моє обличчя до відвертості? Чи немає на ньому пихатості? Чи приємний вмене вираз обличчя». Варто замислитись, як відчувають себе читачі,побачивши глузуючий вираз обличчя бібліотекаря, з кривою усмішкою, абобібліотекаря, обличчя якого виражає незадоволення всім і усіма? У бібліотекарямає бути вироблене уміння контролювати себе, своє обличчя.
Вмінняконтролювати вираз свого обличчя важливе ще й тому, що читачі сприймаютьспочатку саме його і, виходячи з цього, можуть прогнозувати результатиобслуговування.
Важливоюскладовою мовного спілкування в бібліотеці є також вміння слухати. Правильнослухати – складна наука. Розповідають, що Сократ, прослухавши юнака, який хотівнавчитися в нього ораторському мистецтву, запросив за навчання подвійну плату." За що ж? – запитав юнак. «Я буду змушений навчити тебе не тількирозмовляти, але й слухати», — відповів філософ.
Дуже важливимдля бібліотекаря є уміння слухати. Яким би не був читач, у нього є право бутивислуханим. Справжній бібліотекар вислухає і недовірливого читача, який можезаявити таке: " А мені сказали, що ця книга у Вас є, але Ви не хочете їїдати". Він не відмахнеться від вередливого, не роздратується, не втече відчитача, який не знає, що йому потрібно взагалі. В усіх ситуаціях бібліотекармає бути терплячим, спокійним, підкреслено ввічливим, обережним, відкритим.
Висновки
Отже,з вищезазначеного можна зробити наступні висновки: у нових інформаційно-технологічнихумовах бібліотеки виступають не тільки в якості об’єктів інформатизації, але йє активними суб’єктами цього процесу. Окрім того, бібліотеки постаютьсистемоутворюючими компонентами соціально-культурної інфраструктури, формуючинавколо себе особливе культурне і інформаційно-комунікаційне середовище.
Враховуючисферу бібліотечного спілкування, вдосконалення його якості бібліотека зможепідвищити свій соціальний престиж, створити робочу атмосферу для реальних іпотенційних читачів. Усвідомлення нової парадигми гуманізації інформаційнихвідношень, розвитку бібліотек в якості не тільки інформаційних посередників,але й центрів людського спілкування, що орієнтує на зміну свідомостібібліотекарів від носіїв технологій до особистісно-орієнтованих відносин. Вдосконаленняінформаційними технологіями не може відкинути традиційні форми спілкування.Характер взаємин читач-бібліотекар нині носить паритетні, суб’єкт-суб’єктнівідносини, що потребує більш високого професіоналізму. Забезпечення бібліотек фахівцями,що здатні здійснювати поряд з професійними навичками і вихованням читачів.Пріоритетним завданням вищої школи є створення єдиного освітнього ісоціокультурного простору. Нові засоби комунікації значно розширили можливостіміжособистісного спілкування користувачів, що робить їх зв’язок з навколишнімсвітом більш універсальними.
Спілкування– це не тільки засіб вирішення виховних завдань та соціально-психологічногозабезпечення потреб молодої людини, а й спосіб організації. Враховуючиактуальність і рівень складності виховної діяльності в сучасних умовах,необхідно передбачити міри морального і матеріального стимулювання бібліотечнихфахівців за ефективну виховну роботу зі студентською молоддю. На зниженняякості обслуговування впливає також і кількість відпрацьованого часубібліотекаря: до кінця робочого дня бібліотекар стає більш роздратованим ібайдужим. В таких випадках бібліотекарю потрібно стримувати себе.
Бібліотекарямдопомагають стримуватися знання та дотримання професійної етики, правилпорядності, почуття власної гідності, любов і терпіння до людей. Яким бивередливим, грубим і нестерпним не був користувач, бібліотекарю потрібнозалишатися люб’язним, спокійним, м’яко запевняти, переконувати користувача, щови на його боці і що робите все можливе, аби йому допомогти.
Взагаліметодів, прийомів і правил ефективного спілкування розроблено чимало, єдиноюпроблемою тільки залишається те, що більшість з нас просто забуває про них,віддаючись своїй людській природі, забуваючи про найважливіші правиласпілкування. Тільки одиницям вдається цілеспрямовано і ефективно їхвикористовувати і знаходити спільну мову з більшістю співрозмовників. Ефективнеспілкування і вміння усувати бар’єри в ньому – це більше, ніж наука, цесправжнє мистецтво, яке так потрібне в нашому житті. Розглянувши основніпринципи мовного етикету бібліотекаря, можна зробити висновок, що етикетвимагає виконання неписаних законів, твердих моральних переконань і принципів.Все це – складові культури бібліотечного спілкування. У новому тисячолітті – тисячоліттігуманізації, – коли в отриманні освіти молодою людиною є нагальна необхідність,роль бібліотеки як інформаційної, освітньої і культурної установи значнозростає. Також можна констатувати, що соціальна напівфункціональність бібліотекв сучасному суспільстві помітно зросла і це пов’язано в першу чергу зпрофесійним усвідомленням ними своєї особливої місії в розвитку суспільнихкомунікативних відносин.
Отже,з вищезазначеного можна зробити наступні висновки:
1. Унових інформаційно-технологічних умовах бібліотеки виступають не тільки вякості об’єктів інформатизації, але й є активними суб’єктами цього процесу.Окрім того, бібліотеки постають системоутворюючими компонентамисоціально-культурної інфраструктури, формуючи навколо себе особливе культурне іінформаційно-комунікаційне середовище.
Враховуючисферу бібліотечного спілкування, вдосконалення його якості бібліотека зможепідвищити свій соціальний престиж, створити робочу атмосферу для реальних іпотенційних читачів.
2. Усвідомленнянової парадигми гуманізації інформаційних відношень, розвитку бібліотек вякості не тільки інформаційних посередників, але й центрів людськогоспілкування, що орієнтує на зміну свідомості бібліотекарів від носіївтехнологій до особистісно-орієнтованих відносин.
Вдосконаленняінформаційними технологіями не може відкинути традиційні форми спілкування.Характер взаємин читач-бібліотекар нині носить паритетні, суб’єкт-суб’єктнівідносини, що потребує більш високого професіоналізму.
3. Основнимичинниками, що обумовлюють актуальність підвищення кваліфікації та безперервноїосвіти є: глобальні зміни на ринку праці; впровадження в роботу бібліотекновітньої техніки та інноваційних технологій; нерівномірність у вирішенніпитань роботи бібліотек різних типів і видів; прискорення процесів модернізаціїбібліотек і у зв’язку з цим необхідність професійної соціалізації; підвищеннякваліфікації у бібліотечних колективах як мотивація навчання.
Враховуючиактуальність і рівень складності виховної діяльності в сучасних умовах,необхідно передбачити міри морального і матеріального стимулювання бібліотечнихфахівців за ефективну виховну роботу із читачами.
Список використаної літератури
1. Алтухова Г. По законам риторики /Г. Алтухова// Библиотека.– 1994. — № 10. – С.22-26.
2. Богданова И.А. Библиотечный диалог: аспекты речевогообщения: Учебно-методическое пособие. — М.: ЛИБЕРЕЯ- БИБИНФОРМ, 2006. – 120с.
3. Буяльський Б., Оверчук А. Як ми спілкуємося: Мовленнєвий етикетукраїнського народу /Б. Буяльський, А. Оверчук / Директор школи. – 2002. — №33-36.
4. Грабар Н.Г. Суттєві цінності бібліотекВНЗ: реалії та перспективи / Н.Г. Грабар // Вісн.кн.палати. – 2006. – №8. –С.12–15.
5. Грабар Н.Г., Жукова В.П. Життєва потребарозвитку професії / Н.Г. Грабар, В.П. Жукова // Вісн.кн.палати. – 2007. — №9.– С. 27–30.
6. Диалог с читателем // Библиотека. – 1992. — № 1. – С.49-50
7. Деловой этикет: Методическое пособие // Шкільна бібліотека.Плюс. – 2007. — № 9. – С.21-28.
8. Добрынина Н.Е., Матлина С.Г. К плюрализму в общении считателями / Н.Е.Добрынина, С.Г Матлина //Актуальные вопросы библиотечной работы.– М., 1991. – С.34-45.
9. Езова С.А. Культура общения библиотекарей:Учебно-методическое пособие. — М.: Издательство «ЛИБЕРЕЯ», 2004. – 144с.
10. Езова С.А.О подготовке библиотекарей к общению с читателем / С.А Езова//Библиотековедение. – 1993. – № 4. – С.72-75
11. Езова С.А.Стиль диалога: доброжелательность/ С.А Езова // Актуальные вопросы библиотечнойработы. – М., 1991. – С.46-51.
12. ЖироваВ.Г. Етика бібліотекаря/ В.Г. Жирова // Шкільна бібліотека. – 2006. — № 11. –С.32 .
13. Езова С.А.Библиотека – центр человеческого общения / С.А. Езова // Библиотековедение. –2006. – №11. – С. 123–125.
14. Жабко Е.Д.Интернет как среда виртуального общения / Е.Д. Жабко // Библиотековедение. –2003. – №4. – С. 45–50.
15. ЖуковаТ.Д. Профессиональное сознание библиотекаря: теоретический анализ проблемы / Т.Д.Жукова// Школьная б-ка, — 2007. – 34. – С. 17-26.
16. КалібердаЛ. Етичні основи бібліотечної професії /Л. Каліберда // Шкільна бібліотека. – 2002.- № 8. – С.86-91
17. Олзоева Г.Лицом к лицу с посетителем [Обслуживание]/Г.Олзоєва // Библиотека. – 2002. — №11. – С.55-56.
18. ПівневаС.І. Культура мовлення шкільного бібліотекаря – важливий елемент йогопрофесійної майстерності/С. І. Півнева // Шкільна бібліотека. – 2006. — № 11. –С.30.
19. СеливерстоваЕ.Т. О функциях библиотек / Е.Т. Селиверстова // Бібліотека. – 1992. – № 1. – С.27 –29.
20. Списокрекомендованої літератури бібліотекарям “Формування етичної культуриособистості в бібліотеках загальноосвітніх закладів”// Управління школою. –2007. — № 32.- С.10-11.
21. СукиасянЭ. Библиотекарь – человек говорящий /Є. Сукиасян// Библиотека. – 2006. — № 5. –С.60-62.
22. Чачко А.С. Бібліотекарі в інформаційному суспільстві: непроблема, а реальність / А.С. Чачко//. – Вісн. кн. палати. – 2001. – С. 23–25. ЧухілевичО. Я – виступаю: Техніка публічного виступу / О. Я. Чухілевич// Директор школи.– 2007. — № 5. – С.102-104.
23. ШихваргерИ. Настроить сердце подобно чуткому приемнику: Грани профессии/ И.Шихваргер//Библиотека. – 1997. — № 12. – С.21-23.
24. ЮрченкоО.В. Морально-етичні норми спілкування шкільного бібліотекаря з читачем / О. В.Юрченко// Шкільна бібліотека. – 2002. — № 2. – С.35-38.