ВСТУП
Останніми роками особлива увага звертається на удосконалення технології виробництва, впровадження більш продуктивного обладнання, розширення асортименту продукції. Високими темпами розвивається виробництво різноманітних високоякісних продуктів дитячого і дієтичного харчування, харчових концентратів, свіжозаморожених фруктів та овочів, напівфабрикатів, консервованих страв підвищеної готовності.
Підвищення якості продукції забезпечує активне впровадження стандартів, технічних умов, технологічних інструкцій, удосконалення технологічного і мікробіологічного контролю.
Головним чинником підвищення якості продукції є проведення сертифікації системи якості та продукції і послуг [4,5].
Сертифікація основана на проведенні випробувань, оцінюванні умов виробництва, контролі та нагляді за виконанням необхідних процедур, і ця діяльність виконується спеціальним незалежним органом (третьою стороною). Весь комплекс цих робіт називається підтвердженням відповідності.
Підтвердження відповідності може здійснюватись шляхом декларування відповідності і шляхом сертифікації.
В Україні створена державна система сертифікації продукції УкрСЕПРО, до якої входять 35 органів із сертифікації і понад 700 акредитованих випробувальних лабораторій.
Національним органом із сертифікації в Україні є Держспожив-стандарт України.
Держспоживстандарт України:
розробляє стратегію розвитку системи сертифікації в Україні;
взаємодіє з національними органами із сертифікації інших країн, та міжнародними організаціями;
затверджує перелік продукції, що підлягає обов’язковій сертифікації;
акредитує органи із сертифікації та випробувальні лабораторії, атестує аудиторів;
встановлює правила визнання сертифікатів інших країн;
веде реєстр об’єктів та суб’єктів державної системи сертифікації.
Органи із сертифікації здійснюють:
сертифікацію продукції (процесів, послуг);
сертифікацію систем якості;
атестацію виробництв;
технічний нагляд за сертифікованою продукцією;
визнання іноземних сертифікатів.
Випробувальні лабораторіїздійснюють сертифікаційні і контрольні випробування продукції.
В Україні існує два види сертифікації – добровільна і обов’язкова.
Обов’язкову сертифікаціюздійснюють на підставі чинних нормативних документів для забезпечення відповідності продукції обов’язковим вимогам стандартів.
До них належать вимоги з безпечності продукції, охорони здоров’я людей та довкілля.
Тому й створюють системи обов’язкової сертифікації продукції для перевіряння та підтвердження відповідності її всім обов’язковим вимогам.
Окрім цього, на державному рівні приймають перелік об’єктів та асортимент продукції, що підлягають обов’язковій сертифікації.
Добровільна сертифікаціяпродукції здійснюється з ініціативи юридичних і фізичних осіб на підставі угод між замовником та органом добровільної сертифікації [1,6,13].
Метою сертифікації єоб’єктивна оцінка якості, базується на порівнянні його фактичних характеристик з даними нормативних документів.
Об’єктом сертифікації єзакрите акціонерне товариство «Віккі-Плюс».
Предметом сертифікації є сокиторгівельної марки «Екко».
РОЗДІЛ 1.АНАЛІЗ РИНКУ БЕЗАЛКОГОЛЬНИХ НАПОЇВ
1.1 Український ринок безалкогольних напоїв, та соків
Розвиток харчової промисловості України відбувається дуже динамічно.
В 2008році українська безалкогольна промисловість виробила 1241 млн. літрів безалкогольних напоїв. При цьому розвиток ринку склав 8 %. За перше півріччя 2009року обсяги виробництва безалкогольних напоїв склав 628,14 млн. літрів (в зрівнянні з аналогічним періодом 2008року розвиток можна назвати незначним — приблизно 0,6 %).
За останні декілька років вітчизняним виробникам вдалось значно потіснити виробників іноземних брендів та імпортерів (див. рис. 1).
Основний обсяг виробництва безалкогольних напоїв становлять 15 ведучих підприємств. В 2007році лідери ринку займали 68,1 % ринку, вже в 2003 році вони займають майже 80 %. Це пояснюється тим, що все більше покупців віддають перевагу безалкогольним напоям видатних марок.
В першому півріччі 2009року безалкогольні напої виробляли 236 українських підприємств, в 2008році — 252, в 2002 році — 311. Зменшення кількості підприємств під час зростання обсягів виробництва відображає високу конкуренцію на ринку, яку не витримують маленькі виробництва. Також на ринку відбувається процес концентрації виробництва між 5 — 6 лідерами ринку [2,4,5].
В 2008році відбувся перерозподіл сил між головними виробниками. Деякі підприємства не витримали натиску конкурентів, інші допустилися помилок, наприклад, неналагоджена маркетингова система.
Лідером ринку безалкогольних напоїв є компанія «Кока-Кола Беверіджиз Україна» (місто Київ). Однак у компанії протягом останніх років простежується тенденція зменшення ринкової частки. Сьогодні компанія виробляє більш 15 млн. декалітрів безалкогольних напоїв (за винятком мінеральної води), однак її частка в 2008році склала приблизно 14 %.
Українські виробники — компанія «СЕСА» та ЗАТ «Віккі-Плюс» вже майже наздогнали по своїм обсягам лідера українського ринку.
/>
Рисунок 1 — Частка ринку великих виробників безалкогольних напоїв, 2009 рік
В кінці 2009 року ситуація серед головних виробників ринку безалкогольних напоїв значно змінилась.
Сьогодні підприємства концентруються на покращенні якості товару, побудові збутових організацій, випуску продукції різних цінових сегментів та категорій, популяризації торгівельних марок.
В зв’язку з тим, що на українському ринку просліджується дефіцит високоякісної вуглекислоти, її власне виробництво дає серйозні конкурентні переваги. Сьогодні власна вуглекислота є тільки у двох компаній: «Віккі-Плюс» (99,99 % з природного газу) та «Кока-Кола Беверіджиз Україна». Інші підприємства використовують вуглекислоту з продукту переробки основної сировини або закупають за кордоном [2,4,5].
У вітчизняних виробників є можливості для створення, просування нових продуктів, але невисокі доходи населення обмежують асортименти компаній. Великі компанії намагаються формувати попит за допомогою просування споживачу ідеї напої нового покоління.
Пік обсягів виробництва безалкогольних напоїв приходиться на травень-червень, потім обсяги знижуються. Незначне збільшення простежується в грудні, в період новорічних свят.
Однією з головних тенденцій розвитку українського ринку соків — зріст ємкості низького цінового сегменту. В 2008 році частка низького цінового сегменту зросла з 18,8 % до 31,8 % та продовжує зростати.
Існує декілька видів напоїв, які відносяться до соків. Це соковмісні негазовані напої, нектари та самі соки. Натуральні соки в свою чергу, діляться на фреші, соки з концентрата та 100%-ві соки.
Лідерами з виробництва яблучного соку є ВАТ «Вінніфрут» (27 % від загального обсягу ринку), ТОВ «Сандора» (22 % ринку) та ВАТ «Адамс». Найбільшими виробниками томатного соку являються ТОВ «Сандора» (36 %), Садовський філіал ЗАТ «Чумак» (15 %) та ЗАТ «Одеський консервний завод» (12%), на частку інших виробників приходиться 37 %.
Лідерами в виробництві персикового соку є фірма «Вісма» (49 % ринку соків) та ТОВ «Сандора» (47 % ринку).
ТОВ «Сандора» є лідером у виробництві вишневого соку — підприємство виробило 76 % від загального обсягу виробництва. Разом з тим збільшує свої обсяги у виробництві вишневого соку і фірма «Вісма», частка якої складає 21 %.
Єдиним лідером у виробництві виноградного соку також є ТОВ «Сандора» (80 %), на частку фірми «Вісма» приходиться 18,9 % [2,4,5].
1.2 Загальна характеристика підприємства ЗАТ «Віккі-Плюс»
Закрите акціонерне товариство «Віккі-Плюс»:
рік заснування — 2008;
кількість працівників — понад 1000 чол.;
основні види діяльності — виробництво безалкогольних напоїв, та соків ТМ «Екко».
Юридична адреса підприємства:
Україна, 44000, м. Чернігів, вул. Ціолковського 14.
Закрите акціонерне товариство «Віккі-Плюс» — одне з найпотужніших підприємств України з виробництва безалкогольних напоїв та мінеральної води під торгівельною маркою «Екко». Своєю місією колектив підприємства вважає збільшення свого вкладу у розвиток української економіки шляхом виробництва високоякісної безалкогольної продукції і зміцнення лідерських позицій в Україні та за її межами.
Перші кроки підприємства:
2008р. – заснування заводу KHS з виробництва соків і напоїв, спроектованого на 4 лінії;
2008р.травень– початок випуску нових видів продукції – натуральних соків і нектарів без консервантів в пляшках ПЕТ.
2008р. червень – запуск унікальної лінії з виробництва напоїв продуктивністю 30 тис. пляшок на годину (двократне збільшення виробництва напоїв);
2008р. листопад – устаткування комплектної лінії KHS з гомогенізатором для виробництва овочевих та фруктово-овочевих соків;
2008р.побудовано власний вуглекислотний цех;
2005 р. придбання виробничого майданчику ЗАТ «Орлан» (Київ);
2009р. відкриття цеху з виробництва термоплівки. Потужність 270 тонн/міс.
Поняття якість –це ключ до конкурентоспроможності і процвітання підприємства. Якість забезпечується високим професіоналізмом і відповідальним підходом кожного робітника до свого виду діяльності. Робітники підприємства мають відповідну професійну освіту, проходять стажування за кордоном, беруть участь у міжнародних семінарах. [3].
РОЗДІЛ 2. ТЕХНІЧНА ХАРАКТЕРИСТИКА ПРОДУКЦІЇ
2.1 Класифікаціяпродукції
Концентровані фруктові соки, у відповідності до ГОСТ Р 52185-2003, виготовляються у наступному найменуванні: аличевий, брусничний, виноградний, вишневий, грушевий, ожиновий, суничний (полуничний), малиновий, обліпиховий, сливовий, черешневий, чорничний, яблучний.
Концентровані фруктові соки бувають:
освітлені;
неосвітлені.
В залежності від способу консервування концентровані фруктові сокивиготовляють:
консервованими,шляхом заморожування при температурі не вище мінус 18 °С;
стерилізованими, в тому числі фасовані асептичним або гарячим розливом;
нестерилізованими, (без консерванту, з консервантом — сорбінової кислоти) [15].Прослушать
alychevyy̆,
brusnychnyy̆.
vynohradnyy̆*
vyshnevyy̆,
holubichnyy̆,
hrushevyy̆.
ozhynovyy̆,
sunychnyy̆(polunychnyy̆).
zhuravlynnyy̆,
krasnosmorodinovyy̆.
malynovyy̆.
oblipykhovyy̆,
slyvovyy̆.
chereshnevyy̆.
chornychnyy̆,
chsrnoplodpo-ryabynovyy̆,
chornosmorodynovyy̆.
yabluchnyy̆.
Словарь — Открыть словарную статью
2.2 Технічні вимоги
Концентровані фруктові соки виготовляються у відповідності до вимог ТУ У 15.3-24616119-006:2010, ГОСТ Р 52185-2003, технологічних інструкцій та рецептам з дотриманням санітарних норм та правил.
По органолептичним показникам концентровані фруктові соки повинні відповідати вимогам вказаним в таблиці 1.
Рекомендовані масові частки розчинних сухих речовин і масові частки кислот вказані в таблиці 2.
Загальні фізико-хімічні показники концентрованих фруктових соків вказані в таблиці 3.
Таблиця 1 — Органолептичні показники концентрованих фруктових соків.
Найменування показника
Характеристика соку
освітлений
неосвітлений
Зовнішній вид
Густа, в’язка, майже прозора рідина.
Густа, в’язка, непрозора рідина.
Допускається наявність на дні тари невеликого осаду.
Допускається наявність на дні тари осаду.
Допускається наявність в соках кристалів на дні або на стінках тари, легкорозчинними при відновленні, а також винного каменя для виноградного соку.
Смак та аромат
Властиві фруктовим сокам, з якого виготовлений концентрований сік.
Допускається невиражений смак та аромат концентрованих соків, в які не добавлені концентровані натуральні летучі ароматоутворюючі фруктові речовини.
Сторонні смаки та запахи не допускаються.
Колір
Відповідний колір соків, з яких виготовлений концентрований фруктовий сік.
Допускається незначне затемнення.
Розчинність у воді
Повна після розмішування, без утворення осаду після 2 годин відстоювання.
Повна після розмішування і відстоювання протягом 10 хвилин.
Примітка – Зовнішній вид і розчинність у воді для концентрованих соків, концентрованих шляхом заморожування, визначають після розморожування.
Смак, аромат і колір визначають у відновлених (для концентрованих соків, концентрованих шляхом заморожування, після попереднього розморожування) соках.
Таблиця 2 — Загальні фізико-хімічні показники концентрованих фруктових соків.
Найменування показника
Норма
освітлений
неосвітлений
Масова частка осаду, %, не більше
0,3
Не нормується
Масова концентрація оксиметилфурфурола, мг/дм3, не більше
7
7
Масова частка диоксиду сірки виноградного соку, отриманого з сировини обробленої SO2, мг/дм3, не більше
10
10
Мінеральні домішки
Не допускаються
Домішки рослинного походження
Не допускаються
Сторонні домішки
Не допускаються
Таблиця 3 — Рекомендовані масові частки розчинних сухих речовин і масові частки кислот для концентрованих фруктових соків.
Найменування показника
Норма
освітлений
неосвітлений
Масова частка розчинних сухих речовин, %:
яблучний
70
55
Масова частка кислот з розрахунком на яблучну кислоту, %, не менше:
яблучний
1,8
1,8
Концентрований фруктовий сік може бути виготовлений з іншим вмістом розчинних сухих речовин, в два і більше разів перевищуючим вміст сухих речовин у соках прямого віджиму, наведених у таблиці 4.
Таблиця 4 – Масові частки розчинних сухих речовин в соках прямого віджиму.
Найменування соку
Масова доля розчинних сухих речовин, %, не менше
яблучний
9,5
Норми показників (масова частка осаду, масова концентрація оксиметилфурфурола, масова частка диоксиду сірки, домішки рослинного походження, сторонні домішки) встановлені з розрахунку на відновлений сік, вказані у таблиці 5.
Таблиця 5 – Норми масових часток розчинних сухих речовин в відновлених соках.
Найменування соку
Масова доля розчинних сухих речовин, %, не менше
яблучний
11,2
Для визначення смаку, аромату і окремих фізико-хімічних показників концентрований фруктовий сік відновлюють питною водою у співвідношенні до однієї вагової частини соку додають nвагових частин води.
Кількість вагових частин води nдодаваємих для відновлення концентрованих фруктових соків з масовою часткою сухих речовин за таблицею 3, наведено в таблиці 6.
Таблиця 6 – Кількість вагових частин води для відновлення концентрованих фруктових соків.
Найменування соку
Кількість вагових частин води
яблучний
5,0
Розрахунок додаваємої кількості вагових частин води nдля соків з іншим змістом розчинних сухих речовин проводиться виготовлювачем з урахуванням масової частки розчинних сухих речовин у відновлених соках і фактичного вмісту розчинних сухих речовин в концентрованих фруктових соках [15].
Масова частка сорбінової кислоти в концентрованих фруктових соках, виготовлених з додаванням цього консерванту, не повинна перевищувати 0,1%.
Вміст токсичних елементів (свинцю, миш’яку, кадмію, ртуті, олова), мікотоксину патуліна, хлорорганічних пестицидів і радіонуклідів в концентрованих фруктових соках не повинно перевищувати допустимі рівні, встановлені в СанПиН 2.3.2.1078-2001; фосфорорганічних і інших пестицидів, фактично використаних при виробництві сировини, –в ГН 1.2.1323-2003.
За мікробіологічними показниками концентровані фруктові соки повинні відповідати вимогам СанПиН 2.3.2.1078-2001 [15].--PAGE_BREAK--
2.3 Вимоги до сировини
Для виготовлення концентрованихфруктовихсоків використовують таку сировину:
яблука свіжі для промислової переробки за ГОСТ 27572;
яблука свіжі сибірські РТС РСФСР 657;
фрукти швидкозаморожені за ГОСТ 29187 або документом,відповідно до якого вони виготовлені;
кислоту аскорбінову (тільки як антиоксидант в кількості не більше 400 мг/кг);
кислоту сорбінову ТУ 6-22-5800146-358 або сорбат калію ТУ 10-050311531-187 [14].
Допускається додавання в концентрованийсік концентрованих натуральних ароматоутворюючих летючих фруктових речовин того ж виду фруктів (у кількості, що не перевищує їх вміст у соку) за документом, відповідно до якого вони виготовлені.
Допускається використання аналогічної імпортної сировини з характеристиками не нижче зазначених, дозволених до застосування у виробництві соків уповноваженим органом у встановленому порядку.
Сировина за показниками безпеки має відповідати вимогам СанПиН 2.3.2.1078-2001, ГН 1.2.1323-2003.
В якості технологічних засобів при виробництві концентрованих соків допускається використання ферментних препаратів.
Не допускається у виробництві концентрованих фруктових соків використання: натуральних ароматизаторів; штучних ароматизаторів; ароматизаторів, ідентичних натуральним; барвників; продуктів водної екстракції подрібненої сировини, м’якоті; продуктів водної екстракції шкірки і насіння, у т. ч. отриманих із застосуванням додаткової ферментативної обробки з метою розрідження: консервантів (крім сорбінової кислоти)[14].
2.4 Технологічний процес виготовлення соків
Виробництво більшості соків здійснюється на основі концентрованих соків. Соки отримують за такою технологічною схемою, яка зображена на рис. 2:
1 етап — підготовка сировини.
Здійснюється збір ягід, потім ягоди піддаються контролю (видаляють гнилі, пом’яті, не зрілі). Передбачена мийка ягід для видалення бруду, землі. Спочатку заморожена ягода подається за допомогою гідравлічного ковша в розморожувач.
2 етап — подрібнення ягід.
Подрібнення ягід проводиться:
механічним способом (з використанням вальцьової
дробарки з рифленими валками, ножової дробарки, відцентрової дробарки, молоткової дробарки);
термічним способом;
не тепловим способом (ультразвукова обробка, електроплазмоліз).
Подрібнюють ягоду до однорідної маси. У результаті отримують мезгу.
3 етап — нагрівання мезги і обробка ферментами.
Подрібнена ягода закачується спеціальним передавальним насосом у теплообмінник, де нагрівається до температури 50-600С, за рахунок чого активізуються процеси ферментації. Для отримання хорошого соку проводять ферментативне розщеплення пектину мезги пектолітичними ферментами. Ферментація проводиться у 3-х резервуарах місткістю 10 000л.
/>
Рисунок 2 — Схема технологічного процесу виготовлення соків
4 етап — вилучення соку.
Може бути здійснений наступним чином:
пресуванням (основна вимога — це безперервність роботи та максимальне збільшення виходу соку. В даний час у виробництві використовуються преси періодичної діїта безперервної дії: шнекові та стрічкові);
центрифугуванням;
вакуумною фільтрацією;
вібрацією;
екстрагуванням;
ферментативним розрідженням ягід
.
5 етап — обробка плодово-ягідних соків.
Включає наступні стадії:
сік переміщається через ротаційне сито в наповнювальну ємність;
сепарування — застосовують центрифуги для розділення твердих частинок і рідкої фази, а також сепаратори для видалення мінімальної кількості дрібних суспензій;
освітлення за допомогою пектолітичних ферментів, обробки желатином, кремнієвою кислотою, бентоніту;
деаерація — для продовження термінів зберігання шляхом вакуумування, нагрівання, застосування ферментів;
стабілізація;
концентрування соків, здійснюється випарюванням, виморожуванням, застосування мембранних технологій.
Потім при температурі 50-600С проводиться депектизація і руйнування крохмалю протягом 1,5-2 годин
;
консервування соків, шляхом пастеризації, стерилізації, асептичного консервування. [14].
Таким чином, спочатку отримують натуральний сік, потім концентрований, з яких потім виробляють 100% чисті концентрати, основи для виробництва нектарів і напоїв, напівфабрикати. Концентровані соки не призначені для безпосереднього вживання в їжу та використовуються для виробництва відновлених соків, нектарів.
Процес відновлення соку здійснюють наступним чином: концентрат нагрівають протягом 30-40 секунд до 100-1100С, витримується 3-4 секунди, а потім за 30 секунд охолоджують до кімнатної температури. У розпарений концентрат вливають рівно стільки чистої води, скільки раніше випарували. Іноді в 100% сік додають натуральні ароматизатори, одержані з шкірки ягід.
Для стабілізації кольору в сік можуть додавати аскорбінову кислоту. При відновленні в сік також може бути доданий аромат, тобто той комплекс араматоутворюючих речовин, який був відокремлений від соку прямого віджиму перед його концентруванням або комплексний аромат, отриманий іншими технологіями з ягід відповідного найменування[14].
2.5 Методи випробовувань
Відбір проб – за ГОСТ 26313, підготовка проб для визначення органолептичних та фізико-хімічних показників –згідно з ГОСТ 26671, мінералізація проб для визначення токсичних елементів –за ГОСГ 26929, підготовка для визначення радіонуклідів –за МУК 2.6.1.1194.
Визначення органолептичних показників –за ГОСТ 8756.1.
Визначення фізико-хімічних показників проводять:
масової частки розчинних сухих речовин –згідно з ГОСТ 28562, ГОСТ Р 51433;
масової частки кислот –за ГОСТ 25555.0, ГОСТ 51434;
масової частки осаду — за ГОСТ 8756.9;
масової концентрації оксиметилфурфурола – за ГОСТ 29032;
масової частки діоксиду сірки – за ГОСТ 25555.5;
масової частки мінеральних домішок – за ГОСТ 25555.3;
домішок рослинного походження – за ГОСТ 26323.
Сторонні домішки контролюють візуально.
Визначення герметичності скляних н металевих банок – за ГОСТ 8756.18.
Визначення маси нетто споживчої пакувальної одиниці – за ГОСТ 8756.1.
Визначення вмісту сорбінової кислоти – за ГОСТ 26181, ГОСТ 30670, ГОСТ Р 52052.
Визначення токсичних елементів (ртуті, миш’яку, свинцю, кадмію, олова) проводять за ГОСТ 26927, ГОСТ 26930, ГОСТ 26932, ГОСТ 26933, ГОСТ 26935, ГОСТ 30178, ГОСТ 30538, ГОСТ Р 51301, ГОСТ Р 51766, ГОСТ Р 51962: мікотоксина патуліна – за ГОСТ 28038, ГОСТ Р 51435, ГОСТ Р 51440; пестицидів – за ГОСТ 30349, ГОСТ 30710 і МУК 2.6.1.1194, радіонуклідів – за МУК 5778, МУК 5779.
Методи відбору проб для мікробіологічних аналізів – за ГОСТ 26668, підготовкапроб – за ГОСТ 26669, культивування мікроорганізмів і обробка результатів – за ГОСТ 26670.
Визначення мікробіологічних показників непастеризованого концентрованого фруктового соку проводять за ГОСТ 10444.12, ГОСТ 10444.15, ГОСТ 30518, ГОСТ 30519.
Визначення промислової стерильності проводять за ГОСТ 30425[14].
Визначення додаткових показників, що використовуються для ідентифікації концентрованих соків, з метою підтвердження відповідності соку заявленому найменуванню та виявлення фальсифікації проводять за ГОСТ Р 51122, ГОСТ Р 51124, ГОСТ Р 51128, ГОСТ Р 51129,
ГОСТ Р 51239, ГОСТ Р 51240, ГОСТ Р 51428, ГОСТ Р 51434, ГОСТ Р 51436, ГОСТ Р 51438, ГОСТ Р 51441, ГОСТ Р 51443, ГОСТ Р 51938, ГОСТ Р 51940.
2.6 Правила приймання
Правила приймання – згідно з ГОСТ 26313.
Перевірку якості концентрованого фруктового соку по органолептичним і фізико-хімічними показниками, маси нетто споживчої пакувальної одиниці, упаковки і маркування проводять для кожної партії продукту.
Ідентифікацію концентрованих соків для встановлення відповідності заявленим найменуванням та виявлення фальсифікації проводять при розбіжностях в оцінці якості продукції відповідно до ГОСТ Р 51293.
Контроль за вмістом токсичних елементів (свинцю, миш’яку, кадмію, ртуті, олова), мікотоксину патуліну, пестицидів, оксиметілфурфурола, радіонуклідів нестерилізованого замороженого концентрованого фруктового соку проводять з періодичністю, встановленою виробником за погодженням з уповноваженим територіальним органом[14].
Мікробіологічний контроль якості партії стерилізованого концентрованого соку проводять відповідно до інструкції про порядок санітарно-технічного контролю на виробничих підприємствах, оптових базах, в роздрібній торгівлі та на підприємствах громадського харчування.
2.7 Пакування
Концентровані фруктові соки, призначені для реалізації в роздрібній торговельній мережі, фасують в герметично закупорену споживчу тару і упаковують в транспортну тару.
Концентровані фруктові соки фасують у тому числі асептичним способом у велику транспортну тару типу «мішок в коробці».
Рекомендовані значення підлягають уточненню після накопичення статистичних даних.
Споживча тара, закупорювальні засоби та транспортна тара повинні бути дозволені уповноваженими органами в установленому порядку.
Лакофарбові покриття внутрішньої поверхні металевих банок і кришок повинні бути виготовлені з лакофарбових матеріалів, які відповідають встановленим вимогам і дозволених уповноваженим органом.
Споживча і транспортна тара повинна забезпечувати збереження продукції і її відповідність вимогам ГОСТ Р 52185-2003 протягом усього терміну придатності за умови дотримання умов транспортування та зберігання.
За умовою договору концентровані фруктові соки, виготовлені з атроматоутворюючих речовин, поставляють окремо або разом з концентрованими натуральними летючими ароматизуючими фруктовими речовинами.
Рекомендована споживча і транспортна тара для фасування та пакування концентрованих фруктових соків наведена в (додатку Г) ГОСТ Р 52185-2003.
Допускається використання імпортної споживчої і транспортної тари, допущеної уповноваженим органом.
Вміст нетто пакувальної одиниці повинно відповідати номінальній масі, вказаній в маркуванні споживчої тари з урахуванням допустимих відхилень.
Межі допустимих відхилень вмісту нетто пакувальної одиниці від номінальної кількості – за ГОСТ 8.579.
Межі допустимих позитивних відхилень вмісту нетто однієї пакувальної одиниці від номінальної кількості не обмежуються[14].
2.8 Маркування
Маркування продуктів у споживчій тарі – за ГОСТ 13799.
На етикетці або безпосередньо на споживчій тарі повинні бути вказані:
найменування концентрованого фруктового соку;
найменування та місцезнаходження виробника (юридична адреса, включаючи країну, і, при розбіжності з юридичною адресою, адресу підприємства) та організації;
найменування виробника і експортера може бути написано іноземною мовою;
товарний знак виробника (за наявності);
маса нетто соку (дм3);
спосіб вживання;
інформація про харчову цінність (із зазначенням вмісту вуглеводів і калорійності — в ккал на 100 г продукту;
дата виготовлення і дата розливу, для стерилізованих концентрованих соків дату розливу не вказують;
напис «з консервантом» — для соків, виготовлених з використанням сорбінової кислоти або її солі;
написи: «освітлений» або «неосвітлений»;
термін придатності (обчислюють з дати виготовлення і вказують наступним чином: «Придатний до ...» або «Вжити до ...»;
умови зберігання;
умови та період зберігання після розкриття;
позначення ГОСТ, ДСТУ, ТУ;
інформація про підтвердження відповідності.
Найменування соку вказують у вигляді «сік N-й концентрований», де N– найменування фрукта, з якого виготовлений концентрований сік.
Інформація про технологічні особливості виготовлення концентрованого соку може бути нанесена на етикетку або безпосередньо на упаковку споживчої тари тільки за наявності у виробника документального підтвердження зазначеної інформації[14].
На етикетці або безпосередньо на упаковці (споживчої тари) не допускається наносити зображення фруктів, які не використовують для виготовлення концентрованого фруктового соку.
Інформацію допускається розташовувати в одному або декількох зручних для прочитання місцях.
Інформація може бути нанесена будь-яким способом і повинна бути чіткою і легко читатися.
Продукт може супроводжуватися і іншою інформацією, в тому числі рекламною, що характеризує продукт, виробника і споживача, а також може наноситися штриховий код.
Текст і написи наносять українською, російською мовами. Вони можуть бути продубльовані на іноземних мовах.
Транспортне маркування – за ГОСТ 14192 і ГОСТ 13799.
На транспортну тару з концентрованими фруктовими соками, для яких встановлені особливі вимоги до температури зберігання, додатково до вказаних в ГОСТ 13799 наносять знак «Обмеження температури».
На транспортну тару, в яку безпосередньо фасований концентрований фруктовий сік, не призначений для реалізації через роздрібну торговельну мережу, на етикетці або транспортній тарі вказують дані, що характеризують продукцію:
найменування концентрованого соку;
найменування виробника;
масу нетто (дм3);
масову частку розчинних сухих речовин: освітлений і неосвітлений;
напис: «з консервантом» — для соків, виготовлених з використанням сорбінової кислоти або її солі;
дату виготовлення;
умови зберігання;
термін придатності.
Фарби і клей використані відповідно для нанесення маркування та наклеюванняетикетки на тару, повинні бути допущені уповноваженими органами в установленому порядку[14].
2.9Транспортування та зберігання
Правила транспортування та умови зберігання концентрованих фруктових соків – за ГОСТ 13799.
Концентровані фруктові соки, фасовані в скляну тару, зберігають у приміщеннях захищених від попадання прямих сонячних променів.
Терміни придатності та умови зберігання для концентрованих фруктових соків встановлює виробник[14].
Рекомендовані періоди зберігання, протягом яких концентровані фруктові соки зберігають свою якість з дня виготовлення, не більше:
стерилізованих концентрованих фруктових соків, при температурі від О °С до 25 °С –2 років;
асептичного консервування при температурі не вище 25 °С–2 років;
нестерилізованихпри температурі не вище 10 °С:
з масовою часткою розчинних сухих речовин 65% — 70% (без консерванту) –2 років;
з масовою часткою розчинних сухих речовин менше 65% (з консервантом) – 6 міс;
консервованих шляхом заморожування при температурі не вище мінус 18 °С–2 років.
РОЗДІЛ 3. РОЗРОБКА ПРОЕКТУ ДІЙ СЕРТИФІКАЦІЇ
3.1 Документація із сертифікації
Для проведення сертифікації продукції в Системі заявник ЗАТ «Віккі-Плюс» подає до акредитованого органу з сертифікації продукції заявку. Форма заявки наведена в додатку А.
Орган з сертифікації розглядає заявку і не пізніше одного місяця після її подання сповіщає заявника про своє рішення, яке повинно вміщати основні умови сертифікації. Форма рішення наведена в додаткуБ [9,10,12].
Копії рішення направляються:
до органу з сертифікації систем якості (в разі необхідності);
до випробувальної лабораторії, що буде проводити випробування;
до органу, що здійснюватиме технічний нагляд (в разі необхідності);
до територіального центру стандартизації, метрології та сертифікації за місцем розташування заявника.
Під час аналізу наданої документації перевіряється:
наявність нормативних документів на продукцію (за необхідності);
наявність документа, що підтверджує походження продукції;
наявність документа виробника про гарантії та відповідність продукції чинним вимогам;
наявність документа, що підтверджує розміри партії і дату випуску продукції;
наявність (за необхідності) заключення відповідних контролювальних організацій (Міністерства охорони здоров’я, Державної інспекції ветеринарної медицини чи карантину рослин, Держнаглядохоронпраці та ін.);
достовірність, правильність заповнення та термін дії документації;
достатність вимог щодо маркування та етикетування продукції.
Негативні результати аналізу документації оформляються висновком, який передається заявнику для усунення недоліків. Позитивні результати використовуються для підготовки і оформлення сертифікатів відповідності.
Атестація виробництва проводиться з метою оцінки технічних можливостей підприємства-виробника забезпечити стабільний випуск продукції, що відповідає вимогам нормативних документів, та видачі рекомендацій щодо періодичності випробувань, кількості зразків (проб), що випробовуються під час сертифікації, способів та правил їх відбирання.
Атестація виробництва проводиться органом з сертифікації продукції і виконується за ініціативою заявника або за рішенням органу з сертифікації продукції. Порядок проведення цих робіт встановлено в ДСТУ 3414.
Результати атестації оформляються атестатом виробництва, який направляється заявнику.Форма атестату наведена в додаткуД[9,10,11].
Випробування продукції з метою сертифікації проводяться випробувальною лабораторією (центром), що акредитована в Системі на право проведення видів випробувань, які передбачені нормативними документами на продукцію, або на право проведення випробувань цієї продукції.
Заявник надає зразки (проби) продукції для випробувань та технічну документацію на них. Склад технічної документації встановлюється органом з сертифікації.
Кількість зразків для випробувань та правила їх відбирання встановлюються органом з сертифікації.
За позитивних результатів протоколи випробувань передаються органу з сертифікації продукції і в копії — заявнику.
У разі отримання негативних результатів хоча б по одному з показників випробування з метою сертифікації припиняються, інформація про негативні результати подається заявнику та органу з сертифікації продукції, який скасовує заявку.
Повторні випробування можуть бути проведені тільки після подання нової заявки та надання органу з сертифікації продукції переконливих доказів проведення підприємством коригувальних заходів щодо усунення причин, що викликали невідповідність.
Зразки продукції, що пройшли випробування з метою сертифікації, залишаються власністю заявника. Порядок списання, утилізації і повернення зразків та зберігання зразків-свідків повинен бути регламентований документацією органу [9,10,11,12]. продолжение
--PAGE_BREAK--
3.2 Схема сертифікації
Модель, що використовуються під час обов’язкової сертифікації продукції, визначає орган з сертифікації.
При цьому враховуються особливості виробництва, випробувань, поставки і використання конкретної продукції, можливі витрати заявника. Схеми мають бути зазначені у документі, який встановлює порядок проведення сертифікації конкретної продукції [9,10,12].
Під час вибору схеми (моделі) сертифікації продукції в Системі органу з сертифікації рекомендується керуватися такими правилами:
сертифікат на одиничний виріб видається на підставі позитивних результатів випробувань цього виробу, що проведені у випробувальній лабораторії (центрі), яка акредитована в Системі;
сертифікат на партію продукції (виробів) видається на підставі позитивних результатів випробувань в акредитованій в Системі випробувальній лабораторії (центрі) зразків продукції (виробів), що відібрані від партії в порядку та в кількості, що визначені органом з сертифікації;
ліцензія на право застосування сертифіката відповідності щодо продукції (виробів), яка виготовляється виробником серійно протягом встановленого ліцензією терміну, надається органом з сертифікації на підставі позитивних результатів сертифікаційних випробувань в акредитованій в Системі лабораторії зразків продукції, відібраних у порядку та в кількості, встановлених органом з сертифікації та проведення і/або:
обстеження виробництва, технічного нагляду та контрольних випробувань зразків продукції, що відбираються з виробництва або з торгівлі в кількості, в термін та в порядку, які встановлено органом з сертифікації у програмі технічного нагляду за сертифікованою продукцією;
атестації виробництва та подальшого технічного нагляду за виробництвом сертифікованої продукції, який здійснюється органом з сертифікації, або за його дорученням — іншими організаціями;
сертифікації системи якості щодо виробництва продукції, що сертифікується, та подальшого технічного нагляду за відповідністю системи якості встановленим вимогам, який здійснюється компетентним органом, акредитованим у Системі.
Масштаби сертифікованої системи якості під час виробництва продукції можуть відповідати лише задачам забезпечення відповідності показників продукції вимогам нормативних документів, на відповідність до яких проводиться сертифікація.
Орган з сертифікації має право проводити випробування сертифікованої продукції з метою технічного нагляду тільки у випробувальній лабораторії, що акредитована в Системі.
Орган з сертифікації продукції може застосовувати й інші правила щодо вибору схеми (моделі) сертифікації залежно від специфіки продукції та особливостей її виробництва [9,10,12].
Рекомендовані схемита моделі сертифікації продукції наведені на рис. 3 та на рис. 4.
/>
Рисунок 3— Схема сертифікації продукції
ЗАТ «Віккі-Плюс»в Системі УкрСЕПРО
/>
Рисунок 4— Модельсертифікації продукції
ЗАТ «Віккі-Плюс»в Системі УкрСЕПРО
Під час сертифікації перевіряються характеристики (показники) продукції і застосовуються методи випробувань, які дозволяють:
провести ідентифікацію продукції, в тому числі перевірити приналежність до класифікаційної групи, відповідність технічної документації, походження, приналежність до даної партії та ін.;
повно і вірогідно підтвердити відповідність продукції заданим вимогам [9,10,11,12].
3.3 Порядок атестації виробництва
Згідно пункту 5 ДСТУ 3414-96 підприємство, що має намір атестувати виробництво продукції в Системі, повинно мати повний комплект технічної документації на продукцію та ії виробництво (включаючи нормативну документацію, конструкторську документацію, або документацію, яка визначає склад продукції, технологічну документацію). Склад технічної документації визначається особливостями продукції та технологією її виробництва.
Згідно пункту 7ДСТУ 3414-96 підприємство до початку атестації повинно мати документи підприємства, в яких наводяться відомості щодо:
організації контролю якості;
організації контролю за випуском продукції:
структури відповідальності виробничого персоналу перед вищим рівнем керівництва за якість виготовлення продукції та виконання робіт;
системи контролю якості в ході технологічного процесу, включаючи контроль матеріалів та виробів;
системи контролю за внесенням змін до технічної документації на продукцію;
засобів вимірювальної техніки, контролю та випробувального обладнання, що використовуються під час виробництва продукції;
про системи повірки засобів вимірювальної техніки, контролю та випробувального обладнання;
порядку формування та позначення партій продукції, що випускається, порядку формування та позначення виборок з них для випробувань або контролю;
порядку реєстрації результатів контролю та випробувань, складання, затвердження та зберігання протоколів випробувань;
порядку, що забезпечує випуск тільки тих партій продукції, які відповідають вимогам нормативної документації.
Порядок здійснення робіт з атестації виробництва в загальному викладку передбачає виконання таких етапів:
подання заявки (якщо атестація запроваджується за ініціативою підприємства);
попередня оцінка;
складання програми та методики атестації;
перевірка виробництва і атестація його технічних можливостей;
технічний нагляд за атестованим виробництвом.
У випадку, коли атестація виробництва запроваджується за ініціативою підприємства, воно складає заявку за формою, наведеною в додаткуВ, яку направляє до органу з сертифікації продукції разом з двома примірниками інструкції з атестації технічних можливостей та відомостями про виробництво відповідно до додаткуГ.
Якщо атестація виробництва запроваджується за вимогою органу з сертифікації продукції, два примірники інструкції з атестації технічних можливостей та відомості про виробництво надаються до органу з сертифікації на його запит.
Попередня оцінка виконується комісією експертів органу з сертифікації продукції в погоджені терміни. Склад комісії експертів затверджується керівником органу з сертифікації продукції [9,10,11].
Попередня оцінка включає:
експертизу вихідних матеріалів, наданих підприємством;
складання висновку щодо готовності підприємства до проведення атестації виробництва.
За результатами попередньої оцінки складається висновок, у якому показуються готовність підприємства до атестації виробництва та доцільність проведення подальших етапів робіт. Висновок підписує керівник комісії експертів.
Програма та методика атестації розробляються комісією експертів, що виконували попередню оцінку. Програма та методика атестації затверджуються керівником органу з сертифікації продукції.
Програма та методика атестації повинні вміщати об’єкти перевірки, процедури перевірки та правила прийняття рішень. У програмі та методиці атестації допускаються посилання на інструкцію з атестації технічних можливостей.
Основним завданням перевірки виробництва є оцінка відповідності інформації, що наведена у вихідних матеріалах, фактичному стану безпосередньо на підприємстві, а також проведення необхідних випробувань для атестації технічних можливостей виробництва.
Перевірка здійснюється комісією експертів, яка призначається керівником органу з сертифікації продукції. До неї входять експерти, що виконували попередню оцінку, та фахівець, компетентний в оцінці відповідної технології.
Перевірка виконується відповідно до затвердженої програми та методики атестації.
За результатами перевірки комісія протягом місяця складає звіт, який містить аналіз результатів перевірки та обгрунтовані висновки.
Звіт підписують усі члени комісії і затверджує керівник органу з сертифікації.
На підставі позитивних висновків комісії орган з сертифікації оформлює атестат виробництва, та реєструє його в Реєстрі Системи і видає підприємству.
Керівник органу з сертифікації затверджує інструкцію з атестації технічних можливостей і передає один примірник підприємству. Другий примірник інструкції зберігається в органі з сертифікації.
Термін дії атестату встановлюється органом з сертифікації залежно від результатів перевірки, але не більше, як два роки.
Термін дії атестату виробництва не продовжується. Для отримання атестату на новий термін підприємство не пізніше, як за три місяці до закінчення дії атестату направляє до органу з сертифікації матеріали. Далі виконуються роботита оцінюється необхідність виконання подальших етапів з урахуванням результатів технічного нагляду за період дії атестату виробництва. Форма атестату наведена в додатку Д.
Протягом терміну дії атестату орган з сертифікації здійснює нагляд за стабільністю якості виготовлення продукції. Процедури технічного нагляду обираються відповідно до методів атестації виробництва, регламентуються програмою технічного нагляду за атестованим виробництвом, яка затверджується керівником органу з сертифікації. В програмі викладається методика проведення кожної процедури, періодичність, виконавці та правила прийняття рішень за кожною процедурою.
До технічного нагляду на підставах угод можуть залучатися територіальні центри стандартизації, метрології і сертифікації.
За результатами технічного нагляду орган з сертифікації може припинити або зупинити дію атестату виробництва. Звіт з технічного нагляду наведено в додатку Є.
У випадку, якщо дію атестату зупинено, поновлення дії атестату здійснюється за рішенням органу з сертифікації після проведення підприємством заходів коригувального впливу для усунення причин виявлених невідповідностей [9,10,11].
3.4 Порядок проведення сертифікації
Згідно пункту 6 ДСТУ 3413-96 для проведення сертифікації продукції в Системі ЗАТ «Віккі-Плюс»подає до акредитованого органу з сертифікації продукції заявку.
Уразі відсутності на час подання заявки акредитованого в Системі органу з сертифікації продукції заявка подається до Держстандарту України, який розглядає її і не пізніше одного місяця з дня подання сповіщає заявника про своє рішення. Копія рішення направляється організації, що визначена Держстандартом для проведення робіт з сертифікації [12].
Якщо є декілька акредитованих органів з сертифікації конкретного виду продукції, заявник має право подати заявку до будь-якого з них.
Орган з сертифікації розглядає заявку і не пізніше одного місяця після її подання сповіщає заявника про своє рішення, яке повинно вміщати основні умови сертифікації.
Копії рішення направляються:
до випробувальної лабораторії, що буде проводити випробування;
до органу, що здійснюватиме технічний нагляд;
до територіального центру стандартизації, метрології та сертифікації за місцем розташування заявника.
Аналіз документації проводиться з метою перевірки її відповідності встановленим вимогам.
Під час аналізу наданої документації перевіряється:
наявність нормативних документів на продукцію;
наявність документа, що підтверджує походження продукції;
наявність документа виробника про гарантії та відповідність продукції чинним вимогам;
наявність документа, що підтверджує розміри партії і дату випуску продукції;
наявність (за необхідності) заключення відповідних контролювальних організацій (Міністерства охорони здоров’я, Державної інспекції ветеринарної медицини чи карантину рослин, Держнаглядохоронпраці та ін.);
достовірність, правильність заповнення та термін дії документації;
достатність вимог щодо маркування та етикетування продукції.
Негативні результати аналізу документації оформляються висновком, який передається заявнику для усунення недоліків. Позитивні результати використовуються для підготовки і оформлення сертифікатів відповідності.
Випробування продукції з метою сертифікації проводяться випробувальною лабораторією (центром), що акредитована в Системі на право проведення видів випробувань, які передбачені нормативними документами на продукцію, або на право проведення випробувань цієї продукції.
Заявник надає зразки (проби) продукції для випробувань та технічну документацію на них. Склад технічної документації встановлюється органом з сертифікації.
Кількість зразків для випробувань та правила їх відбирання встановлюються органом з сертифікації. Форма акту відбору наведена в додатку Ж.
За позитивних результатів протоколи випробувань передаються органу з сертифікації продукції і в копії — заявнику. Форма акту ідентифікації наведена в додатку З.
У разі отримання негативних результатів хоча б по одному з показників випробування з метою сертифікації припиняються, інформація про негативні результати подається заявнику та органу з сертифікації продукції, який скасовує заявку.
Повторні випробування можуть бути проведені тільки після подання нової заявки та надання органу з сертифікації продукції переконливих доказів проведення підприємством коригувальних заходів щодо усунення причин, що викликали невідповідність [12].
Зразки продукції, що пройшли випробування з метою сертифікації, в тому числі руйнівні, залишаються власністю заявника. Порядок списання, утилізації і повернення зразків та зберігання зразків-свідків повинен бути регламентований документацією органу.
За наявності протоколів з позитивними результатами випробувань атестата виробництва орган з сертифікації продукції оформляє сертифікат відповідності, реєструє його в Реєстрі Системи згідно з ДСТУ 3415 та видає заявнику.
Форма сертифікату відповідностінаведена в додаткуЛ, ліцензійна угода наведена в додаткуІ, та ліцензія в додатку К.
За бажанням заявника йому може бути додатково виданий оригінал сертифіката відповідності на російській мові з тим же номером і датою видачі.
Маркування продукції знаком відповідності здійснює заявник. Право маркування продукції знаком відповідності надається заявнику на підставі ліцензійної угоди.
Термін дії сертифіката на продукцію, що випускається підприємством серійно протягом терміну, що встановлений ліцензійною угодою, визначає орган з сертифікації з урахуванням терміну дії нормативних документів на продукцію, терміну, на який атестоване виробництво, гарантійного терміну придатності продукції до моменту її реалізації або терміну зберігання продукції, але не більше, як на два роки, якщо атестовано виробництво. Термін, що встановлений в ліцензії, не продовжується. Порядок надання нової ліцензії замість тієї, що втратила силу, визначає орган з сертифікації продукції в кожному конкретному випадку згідно з вимогами порядку сертифікації конкретної продукції [12].
Технічний нагляд здійснюється відповідно до пункту 6.9.
Орган з сертифікації продукції веде облік виданих ним сертифікатів та направляє їх копії до Держстандарту України.
Держстандарт України на підставі Реєстру Системи видає довідники, що містять інформацію щодо сертифікованої продукції.
Орган з сертифікації продукції та організації, що діють за його дорученням, несуть відповідальність за розголошення комерційної або професійної таємниці відносно конфіденційної інформації.
Згідно пункту 8ДСТУ 3414-96 якщо заявник бажає опротестувати заходи щодо його заявки на сертифікацію продукції, визнання сертифіката або рішення про скасування ліцензії, він повинен подати письмову апеляцію до органу з сертифікації продукції не пізніше одного місяця після одержання повідомлення про прийняте рішення. Подання апеляції не зупиняє дії прийнятого рішення [12].
РОЗДІЛ 4. ЕКОНОМІЧНА ЕФЕКТИВНІСТЬ СЕРТИФІКАЦІЇ
4.1 Фінансові показники підприємства
Закрите акціонерне товариство «Віккі-Плюс» — одне з найпотужніших підприємств України з виробництва безалкогольних напоїв та мінеральної води під торгівельною маркою «Екко».
Таблиця 7 – Основні показники фінансово-господарської діяльності ЗАТ «Віккі-Плюс» (тис. грн.)
Найменування показника
Період
2008рік
2009рік
Усього активів
565912,0
639049,5
Основні засоби
142926,0
146225,6
Довгострокові фінансові інвестиції
1822,8
1866,8
Запаси
146586,0
184422,1
Сумарна дебіторська заборгованість
198383,7
130142,4
Грошові кошти та їх еквіваленти
0,2
0,4
Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)
(83171,0)
(82321,5)
Власний капітал
265760,4
266609,9
Статутний капітал
264135,1
264135,1
Довгострокові зобов’язання
46434,8
23461,3
Поточні зобов’язання
253716,8
348978,3
Чистий прибуток (збиток)
532,8
849,5
Середньорічна кількість акцій (шт.)
2641351
2641351
Кількість власних акцій, викуплених протягом періоду (шт.)
0
0
Загальна сума коштів, витрачених на викуп власних акцій протягом періоду
0
0
Чисельність працівників на кінець періоду (осіб)
1173
1264
продолжение
--PAGE_BREAK--
Для виготовлення даного виду продукції підприємству необхідно мати певну кількість персоналу в межах від 1001 до 5000 чоловік.
Чистий прибуток дорівнює 849500 грн.
Виходячи з наведених показників можна сказати, що ЗАТ «Віккі-Плюс» є прибутковим і в змозі провести сертифікацію.
4.2 Визначення вартості робіт із сертифікації
Під час проведення сертифікації концентрованих фруктових соків фінансові взаємовідносини встановлюються між:
органом із сертифікації;
випробувальною лабораторією;
заявником.
Згідно пункту К.1.1 ДСТУ 3413-96 основою розрахунків витрат на роботи з сертифікації є такі принципи:
всі фактично виконані роботи з сертифікації, крім тих, що виконуються відповідно до чинного законодавства за рахунок державного бюджету, оплачуються за рахунок власних коштів підприємства ЗАТ «Віккі-Плюс», незалежно від прийнятих за їх результатами рішень;
рівень рентабельності робіт з обов’язкової сертифікації не повинен перевищувати 25 %;
технічний нагляд за сертифікованою продукцією оплачується у розмірі фактичних витрат організацій, які виконують відповідні роботи;
прибуток від робіт зобов’язкової сертифікації розподіляється в загально установленому порядку згідно з чинним законодавством.
До вартості робіт з сертифікації, обчисленої згідно з цими правилами, не включені видатки на відрядження та податок на добавлену вартість, їх оплата здійснюється заявником додатково, відповідно до чинного законодавства.
Згідно пункту К.1.3 ДСТУ 3413- 96 середньоденний фонд заробітної плати фахівців, що виконують роботи з обов’язкової сертифікації, включаючи роботи з технічного нагляду за відповідністю сертифікованих об’єктів вимогам нормативних документів, нараховується виходячи з посадового окладу спеціаліста згідно штатного розпису і положення про преміювання органу з сертифікаціїчи випробувальної лабораторії. При цьому він не повинен перевищувати неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, установленого чинним законодавством [12].
Згідно пункту К.2.1 ДСТУ 3413-96 під час сертифікації продукції (послуг) оплаті підлягають:
прийняття рішення за заявкою, включаючи визначення схеми сертифікації;
відбір, ідентифікація зразків та їх випробування;
атестація виробництва, видача атастату відповідності;
аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (або відмову щодо видачі) сертифіката відповідності;
видача сертифіката відповідності та укладання ліцензійної угоди;
здійснення технічного нагляду за сертифікованою продукцією;
інформація про результати сертифікації.
Згідно пункту К.2.2 ДСТУ 3413-96 у загальному випадку сумарні витрати заявника на сертифікацію конкретної продукції обчислюється за формулою:
В = Вос + Взр + Ввп + Сум.Втні + Втр
де:
Вос – вартість робіт, виконаних ОС, у гривнях;
В3р – вартість зразків, відібраних у виробника для випробувань, у гривнях;
Ввп – вартість випробувань продукції в акредитованій ВЛ, у гривнях;
Втні – вартість однієї перевірки, яка проводиться в рамках технічного нагляду за сертифікованою продукцією, у гривнях;
n – число перевірок, передбачених програмою технічного нагляду за сертифікованою продукцією;
ВТр – видатки на відбір, ідентифікацію, упаковування і транспортування зразків до місця випробувань під час сертифікації, у гривнях.
Фруктові соки відносяться до третьої групи складності продукції, що має коефіцієнт 2, для визначення граничних нормативів трудомісткості робіт із сертифікації продукції.
Кількість працівників на підприємстві в межах від 1001 до 5000 чоловік, тому граничний норматив трудомісткості складає 21 людино-день х 2 = 42 людино-день [12].
Згідно пункту К.2.4 ДСТУ 3413-96 граничні нормативи трудомісткості та склад робіт, що проводять ОС під час сертифікації електрорадіаторів, наведені у таблиці 8.
Оплата видачі сертифіката відповідності береться із розрахунку один документ — 0,1 xДmin; посвідчення копії сертифіката — 0,1 xМ xДmin,
де:
М – число копій сертифіката;
Дmin– неоподатковуваний мінімум доходів громадян, установлений чинним законодавством.
0,1 х 17 х 5 = 8,5 грн.
Таблиця 8 — Склад (найменування) і граничні нормативи трудомісткості робіт, які виконуються ОС під час обов’язкової сертифікації конкретної продукції.
№ п\п
Найменування робіт
Граничні нормативи трудомісткості,
людино-день
1
Прийняття рішення за заявкою, у тому числі визначення схеми сертифікації
1.1
Приймання, вхідний контроль та реєстрація заявки
0,4
1.2
Розгляд документів, що додаються до заявки
1,5
1.3
Попереднє ознайомлення зі станом виробництва продукції, що сертифікується
2,0
1.4
Визначення схеми сертифікації
0,4
1.5
Визначення організацій-співвиконавців робіт
1,0
Продовження таблиці 8
1.6
Підготовка рішення щодо заявки
1,0
2
Відбір, ідентифікація зразків та їх випробування
2.1
Відбір та ідентифікація зразків
1,0
2.2
Аналіз протоколів випробувань
1,0
3
Аналіз виробництва (якщо це передбачено схемою сертифікації)
3.1
Атестація виробництва
42,0
4
Аналіз одержаних результатів та прийняття рішення про видачу (про відмову щодо видачі) сертифіката відповідності
1,0
5
Видача сертифіката відповідності та укладання ліцензійної угоди
1,0
6
Здійснення технічного нагляду за сертифікованою продукцією
6.1
Розробка програми технічного нагляду
1,5
6.2
Проведення однієї перевірки з технічного нагляду, включаючи аналіз даних про якість сертифікованої продукції
4,0
7
Інформація про результати сертифікації
2,0
Сума граничних нормативів трудомісткості робіт:
0,4 + 1,5 + 2 + 0,4 + 1 + 1 + 1 + 1 + 42 + 1 + 1 + 1,5 + 4 + 2 = 59,8 людино-днів
Проведення однієї перевірки техничного нагляду, включаючи аналіз даних про якість продукції становить 4 людино-дні, термін дії сертифікату 2 роки, перевірку проводять два рази на рік, тому кількість перевірок – 4. Вартість одного людино-дня становить 200 грн.
59,8х 200 = 11 960грн.
Вартість робіт з підтвердження відповідності продукції для ЗАТ «Віккі-Плюс» складе:
11 960 грн. + 8,5 грн. = 11 968,5 грн.
Згідно пункту К.4.1 ДСТУ 3413-96 під час проведення сертифікації від заявника на підставі укладеної ліцензійної угоди між ним та ОС береться плата за надання права на застосування сертифіката відповідності та маркування продукції знаком відповідності.
Ліцензійні платежі перераховуються ліцензіатом на розрахунковий рахунок ОС відповідно до платіжних реквізитів, зазначених у ліцензійній угоді.
Ліцензійні платежі встановлюються у розмірі 0,01% від обсягу реалізованої сертифікованої продукції:
(849 500 грн. х 0,01%)/100% = 84,95 грн.
У разі дострокового розірвання ліцензійних угод одержані ліцензійні платежі поверненню не підлягають [12].
ВИСНОВОК
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ
Є. Примакова, О. Пироженко, В. Кузнєцов. Сертифікація продукції, товарів та послуг: Підручник. – 2007 р. – 336 с.
Силивончик В.А. Обзор украинского рынка безалкогольных газированных напитков // Food & Drinks, -2004. № 4 — С.12-14.
Тишенко Т.М. Закрите акцыонерне товариство «Віккі-Плюс» // Кращі підприємства України, — 2003. – С.58-59.
Украинский рынок безалкогольных напитков. — 2004 год. // www.ukrdzi.com.
Украинский рынок безалкогольных напитков. // pro-consulting.com..ua.
Антрушин Г.М. Стандартизація та сертифікація:Підручник. – 2004 р. – 182 с.
ДСТУ ISO 9001-2001. Системи управління якістю. Вимоги.
ДСТУ 1.5:2003 Правила побудови, викладення, оформлення та вимоги до змісту нормативних документів.
ДСТУ 3433-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів.
ДСТУ 3498-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Бланки документів. Форма та опис.
ДСТУ 3414-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Атестація виробництва. Порядок здійснення.
ДСТУ 3413-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Порядок проведення сертифікації продукції.
ДСТУ 3415-96 Система сертифікації УкрСЕПРО. Реєстр Системи.
ГОСТ Р 52185-2003 Соки фруктовые. Концентрированные. Техническиеусловия.