Реферат на тему:
Правова культура особи, її особливості
Правова культура особи—це обумовлені правовою культурою суспільства ступінь і характер прогресивно-правового розвитку особи, які забезпечують її правомірну діяльність.
Правова культура особи включає:
1) знання законодавства (інтелектуальний зріз). Поінформованість була і залишається важливим каналом формування юридично зрілої особи;
2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів {емоційно-психологічний зріз);
3) уміння користуватися правовим інструментарієм — законами та іншими актами — у практичній діяльності (поведінковий зріз).
Правова культура особи характеризує рівень правової соціалізації члена суспільства, ступінь засвоєння і використання ним правових начал державного і соціального життя. Правова культура особи означає не тільки знання і розуміння права, а й правові судження щодо нього як про соціальну цінність, і головне — активну роботу з його здійснення, зі зміцнення законності і правопорядку. Іншими словами, правова культура ocoби – це її позитивна правова свідомість у дії. Вона включає перетворення особою своїх здібностей і соціальних якостей на підставі правового досвіду.
Змістом правової культури особи є:
1) правосвідомість і правове мислення. Правове мислення має стати елементом культури кожної людини;
2) правомірна поведінка;
3) результати правомірної поведінки і правового мислення.
Показником правової культури особи є правова активність особи як вища форма правомірної поведінки, що припускає:
1) наявність високого рівня правосвідомості; готовність до ініціативної правомірної діяльності в правовій сфері на основі шанобливого ставлення до права, переконаності в необхідності і справедливості правових норм, їх добровільного здійснення, досконалого знання права (внутрішній аспект);
2) цілеспрямовану, ініціативну, позитивну соціальне корисну діяльність особи, що перевершує звичайні вимоги до можливої і належної поведінки, спрямовану на розвиток демократії, зміцнення законності і правопорядку (зовнішній аспект).
Правова активність — одна із змістовних характеристик особи. На відміну від держав з тоталітарним режимом, де бажаною є людина конформістської поведінки, а від активної намагаються позбутися, у державах з демократичним режимом потрібна особа активна, зацікавлена в реалізації правових норм і принципів у всіх сферах життєдіяльності суспільства.
Форми прояву правової активності різноманітні: сумлінна службова діяльність, предметне обговорення законопроектів, участь у передвиборній боротьбі як довірена особа кандидата в депутати та ін. Правомірна активність особи досягається через схвалення і стимулювання суспільне корисних дій і припинення шкідливих. Правова активність може бути як епізодичною (дії громадянина по затриманню підозрюваного у вчиненні злочину), так і постійною (виконання функцій народного засідателя).
Правова культура особи (загальна і спеціальна — професійна) сприяє виробленню стилю правомірної поведінки, який формується залежно від:
• ступеня засвоєння і вияву цінностей правової культури суспільства;
• специфіки професійної діяльності;
• індивідуальної неповторності творчості кожної особи.
Культурний стиль правомірної поведінки характеризується сталістю додержання правових принципів у правомірній поведінці, специфікою вирішення життєвих проблем, яка виражається в особливостях вибору варіанта правомірної поведінки в межах, визначених правовими нормами.
Правова культура професійної групи, або професійна правова культура, — одна із форм правової культури суспільства, притаманна тій спільності людей, що професійно займаються юридичною діяльністю, яка потребує фахової освіти і практичної підготовки. Як правило, це культура робочої групи, члени якої є службовими особами і носіями службової правової культури.
Професійній правовій культурі робочої групи (колективу) та її членам властивий вищий ступінь знання і розуміння правових явищ у відповідних галузях професійної діяльності.
Правова культура юриста вбачається в критичному творчому осмисленні правових норм, законів, правових явищ з погляду їх гуманістичного, демократичного і морального змісту.
Професійна культура юриста припускає:
1) знання законодавства і можливостей юридичної науки;
2) переконаність у необхідності і соціальній корисності законів і підзаконних актів;
3) уміння користуватися правовим інструментарієм — законами та іншими правовими актами в повсякденній діяльності, вдаватися до використання всіх досягнень юридичної науки і практики при прийнятті і оформленні рішень.
Професіоналізм і справедливість торжествують у юридичній практиці лише тоді, коли юрист як служитель закону чесно виконує свій морально-правовий обов’язок, постійно підвищує свою майстерність, опановує досягнення теоретичної та практичної юриспруденції.
Список використаної літератури
Конституція України. — К., 1996
Бойков. Правовая культура и вопросы правового воспитания. — М., 1994. – 220 с.
Головченко С.І. Правова культура і демократизація. – К., 2000.
Зюбин. Психолого-педагогический аспект правового воспитания. – М., 2001.
Іванчук В. Формування громадянської культури учнівської та студентської молоді в процесі навчання // Шлях освіти. – 2000. — № 2
Магдик О. Правове виховання школярів: теорія, досвід, проблеми. — Постметодика. – 1999 № 2/4
Матвієнко П. Живодайні джерела патріотизму // Постметодика. – 2000 — №1
Рагозін М. Громадянське виховання: методологія і організація у світлі європейського досвіду // Шлях освіти. — 1999.
Теория права: Підручник/ С.С.Алексєєв — видавництво БЕК, Харьков, 1994.
Основи теорії права: Навчальний посібник/ А.А.Нечитайленко — Харків, 1998.
Основи загальної теорії держави і права: Навчальний посібник / П.М.Рабінович. – К.: ШСДО, 1995.
Менюк О. Правова культура в умовах розбудови незалежної України: поняття, структура // Право України. —2001. — № 4.
Назаренко Є.В. До поняття правової культури // Правова культура і підприємництво. — Донецьк, 1999.
Костенко О.М. Правова культура і економічна поведінка // Правова культура і підприємництво. — Донецьк, 1999.