Рефератна тему:МиколаКарпович Садовський
(1856-1933)
Життята творчість
Виконала: ПоблоцькаЮлія
10-Б клас
2000 рік
Микола КарповичСадовський(Тобілевич)народився 13грудня 1856 рокув селі Костуватомуна Херсонщині.Дитинство іюність провівна селі середчарівної природи, дружив із селянськимидітьми, на власніочі бачив сирітськізлидні, стражданнянаймитів інаймичок, жорстокесвавіллякуркулів-павуків.Про панськукривду і народнуправду МиколаКарпович розповівсвоїми неперевершенимисценічнимиобразами. Вінчудово знавукраїнськіобряди, звичаї, народні ігри, хороводи, пісні, танці, ранопочав захоплюватисяусною поетичноютворчістю ітеатральнимивиставами, яківлаштовувалийого старшийбрат ІванКарпенко-Карийі Марко Кропивницькийспочатку вБобринці, апотім у Єлисаветграді.
/>
Освіту МиколаКарпович здобуву Єлисаветградськомуреальномуучилищи, алекурсу навчанняне закінчив:1877 року пішовдобровольцемна російсько-турецькувійну. За відвагуі хоробрість, виявлені в бояхза Шипку, бувнагородженийГеоргіївськимхрестом. Післявійни ще двароки перебувавна військовійслужбі у Бендерах, де при офіцерськомузібранні існуваваматорськийдраматичнийгурток, у якомувін виступавяк актор. Туті відбуласяйого зустрічз майбутньоюокрасою українськоїсцени МарієюЗаньковецькою.Разом з неюМикола Карповичграв провідніролі й мав успіху глядачів: ужетоді їм обоїмпророкуваливелику сценічнукар”єру впрофесіональномутеатрі.
1881 року МиколаКарпович залишиввійськовуслужбу і поїхаву Кременчукдо свого учителяі творчогонаставникаМ. Кропивницького, який працювавтоді в трупіАшкаренка. Тамдебютував уролі Миколиз “НаталкиПолтавки”.
Його бурлакав латаній сірійсорочці чарувавлюдською красоюі гідністю, життєрадіснимгумором, натхненнимспівом з яскравиминароднимиінтонаціями.Хвацько збитанабік шапка, пластичністьтіла, легкістьі рухливість– усе випливалоз душевногостану героя.
“МиколаКарпович надзвичайнолегко, граціознотанцював, — писавВ. Василько. –Його танок, викликанийпочуттями іпереживаннямигероя, ніколине був вставнимномером, а органічновплітався вдію. Міміка, жест відігравалиу ньому першоряднуроль. Акторвикористовувавтут всі пластичнізасоби. Коженйого танок мавсвій емоціональнийтонус і своєріднийпсихологічниймалюнок, бувдраматичнимепізодом зпевним початком, розвитком ікінцем”.
Літньогосезону 1888 рокуМ. Садовськийразом з М. Заньковецькоюзаснуваливласну трупу, яка проіснкваладесять років.Тут відбулосяйого становленняі зростанняяк актора, режисераі організаторатеатральноїсправи на Україні.
Репертуарцього театрурозширювавсяза рахунокросійськоїта зарубіжноїкласики. А щобобійти заборонуцарської цензуриграти на українськійсцені твори, перекладеніз інших мов, Микола Карповичвдавався донезначноїпереробки п"єс.Так, відомадрама О. Писемського“Гірка доля”, наприклад, булапоказана підназвою “НикандрБезщасний”, де Садовськийвиступив уголовній ролі.
1898 року трупаМ. Садовськогозлилася з“Товариствомросійсько-малоросійськихартистів підорудою П. К.Саксаганського”, а 1900 року до нихна три сезониприєдналасяі трупа М. Саксаганського.Слід відзначити, що це було сузір”яталантів, справжніхперлів самоцвітівсценічногомистецтва.
Діяльністьоб”єднаноїгрупи корифеївукраїнськоготеатру розпочаласявиставою “Глитай, або ж Павук”4 липня 1900 рокув Полтаві імала тріумфальнийрезонанс. Урепертуаріналічувалосьблизько 60 різнихжанрами вистав, що відповідаливисоким ідейнимі художнімвимогам. Новимнадбаннямтеатру булавистава гостросатиричноїкомедії І.Карпенка-Карого“Хазяїн”. Прем”єраїї відбулася10 січня 1901 рокув Києві і виклмкалазахопленняширокого колаглядачів. Пузирявиконував самавтор, економів– Феногена іЛіхтаренка– Саксаганськийі Садовський, Золотницького– Кропивницький.
Пізніше,1906 року, разомз Марією ЗаньковецькоюМикола Садовськийздійснив давнюмрію українськогогромадянствапро організаціюв Києві першогостаціонарногоукраїнськогопрофесіональноготеатру. Працюватицей театр почав15 вересня 1906 рокув Полтаві, потімвиїхав на гастролів різні містаі лише навесні1907 року переїхавв Київ у приміщенняТроїцькогонародного дому(тепер Театроперети) дляпостійноїпраці.
Діяльністьукраїнськогостаціанарноготеатру МиколиСадовськогов Києві маєвелике історичнезначення. Тутсвято зберігалисяі по-новаторськомурозвивалися реалістичніпринципи акторськоїі режисерськоїмайстерності; неабиякогозначення надавалосяхудожньомуі музичномуоформленнювистав. З цієюметою булозапрошено доспівробітництвавидатних художниківі музикантів.
Порядз українськоюдраматургієютрупа Садовськогоставила й російськукласику: “Ревізора”,“Одруження”Гоголя; “Тепленькемісце” Островського;“Сватання”,“Ведмідь” А.Чехова; “Віднеї всі скверни”Л. Толстого, атакож “Мазепу”Словацького,
“Моральністьпані Дульської”Т. Запольської,“Загибель“Надії” Г. Гейєрманата інші.
Видатнийукраїнськиймитець МиколаСадовський– великий артистгероїко-романтичногоі трагедійногоплану, талановитийпредставникреалістичноїшколи М. Кропивницького.Від природивін був щедронаділенийвнутрішнімиі зовнішнімиакторськимиданими: могутняздатністьперевтілення, пристраснийтемперамент, швидке збудження, велична, рідкісноїкраси стрункапостава, виразнеобличчя, багатаміміка, променистіочі, що передаютьвідразу цілугамму переживань, задушевнийі зворушливийголос, музикальність, пластичністьтіла, простотасценічноїповедінки.
Садовськийретельно готувавкожну роль. Вінцілком “знищував”себе і своюособистість, заглиблювавсяу внутрішнійсвіт і психологіюдійової особи, надавав яскравих, узагальнениххарактернихрис, властивихтільки даномуперсонажу. Всебуло продуманеі відшліфоване:і міміка, і жест,і слово.
Творчийдіапазон М.Садовськоговідзначався надзвичайноширокою палітроювиконуванихролей: драматичних– Гнат, Тарас, Панас (“Безталанна”,“Бондарівна”,“Бурлака”), Дмитро, подорожній(“Не судилося”,“Зимовий вечір”), Никандр (“НикандрБезщасний”); комедійнихта характерних– Карась (“Запорожецьза Дунаєм”), виборний (“НаталкаПолтавка”), Мартин Боруля, Пузир, Барильченко(“Хазяїн”,“Суєта”), городничий(“Ревізор”), Смирнов (“Ведмідь”), Вишневський(“Тепленькемісце”).
Алевершиною акторськоїмайстерностіМиколи Карповичабули героїко-драматичніі трагедійніобрази: НазарСтодоля, БогданХмельницький, Сава Чалий, Тарас Бульба, командор (“Каміннийгосподар” ЛесіУкраїнки), воєвода(“Мазепа” Ю.Словацькогота інші.
Ціланизка талановитихсценічнихобразів, створенихМиколою Садовським, гідно репрезентуєзразки високоїтеатральноїкультури, єприкладомвірного служіннясвоєму народуі об”єктомуважного вивченнянинішнімимолодими діячамимистецтва.