Комплекснекраєзнавче дослідження Тернопільської області
Вступ
Могутнімі невичерпним джерелом духовності, моральності і культури сучасної людини є їїлюбов до рідного краю, його безцінних багатств, глибока шана до віковічнихтрадицій свого народу.
Тернопільщина– край, багатий на культурну спадщину сукупність успадкованих від попередніхпоколінь об'єктів, що донесли до нашого часу цінності археологічного,етнографічного, історичного, мистецького, наукового і художнього значення, якіє скарбницею української культури. Адже тут з давніх-давен селилися люди,вирувало життя, відбувалися важливі історичні події.
Для розвиткунашої Батьківщини ми повинні дбати про розвиток краєзнавчих об’єктів. Натеренах нашої землі їх безліч.
Головнізавдання, які ми ставимо перед собою:
· Збереження краєзнавчих об’єктів.
· Відновлення їх.
· Популяризація серед учнів, студентів, молоді.
· Збирання і відтворення краєзнавчих матеріалів.
· Облаштування мережі краєзнавчих маршрутів.
· Створення і публікація туристично-краєзнавчих каталогів,туристичних путівників.
Загальнахарактеристика області
Тернопільськаобласть належить до невеликих областей України. Її площа – 13,8 тис. км2, щостановить 2,3% від території держави. Область була утворена 4 грудня 1939 рокуна території Тернопільського воєводства, яке складалося з 17 повітів і входилодо складу Польщі. У 1939 році з утворенням області та уведенням новогоадміністративно-територіального поділу зі складу колишнього Тернопільськоговоєводства відійшло 5 повітів: Бродівський, Кам'янко-Струмилівський,Золочівський, Радехівський та Перемишлянський, які в економічному татранспортному відношенні тяжіли до Львова й увійшли до складу Львівськоїобласті. До складу Тернопільської області увійшов Кременецький повіт, якийраніше належав до Волинського воєводства.
Областьрозташована в західній частині України між 24°44' і 26°44' сх. д. та 48°30' і50°16' пн. ш. Її крайні пункти – с. Дуляби (західний), с. Окопи (східний), с.Переморівка (північний), с. Білівці (південний). Тернопільщина межує зРівненською, Львівською, Івано-Франківською, Чернівецькою, Хмельницькоюобластями України. Межі області на значному протязі природні: на сході – р.Збруч, на півдні та південному заході – р. Дністер, на північному заході – Кременецькегорбогір'я.
Засвоїм виглядом на карті область нагадує трикутник. Вона видовжена з півночі напівдень на 195 км, а із заходу на схід у середній частині – на 129 км.Значна її протяжність із півночі на південь позначається на розподілі сонячноїрадіації по території області, зумовлює відмінності в температурному режимі впівнічній і південній її частинах.
Областьлежить у внутрішній частині Європи, у районах панування західних вітрів, і цевпливає на формування на її території помірно континентального клімату,рослинного і тваринного світу лісостепу. А положення її в західній частиніПодільської височини, недалеко від гірської системи Карпат (й південногозаходу) і Поліської низовини (із півночі) визначає особливості формуванняприродних комплексів на її території.
Географічнеположення Тернопільської області в господарському відношенні є доволі вигідним.Її розміщення в західній частині правобережного лісостепу – у зоні з родючимигрунтами і достатнім зволоженням – сприяє розвитку сільськогосподарськоговиробництва, а положення поблизу індустріального Прикарпаття іЛьвівсько-Волинського вугільного басейну – розвитку різноманітних галузейпромислового виробництва.
Розташуванняобласті в регіоні з високою щільністю населення зумовлює переважання трудомісткихгалузей господарства. Тернопільська область розташована поблизу кордону нашоїдержави з Польщею, Словаччиною, Угорщиною, Румунією. Разом із тим, у сучаснихумовах переходу економіки України до ринкових відносин область, маючи відносновисокий ступінь забезпеченості трудовими ресурсами, може стати регіоном длявкладання інвестицій (капіталу) іноземних фірм. Цьому сприяє розташуванняобласті на важливих транспортних магістралях, які з'єднують Київ зі Львовом,Чопом. Таке положення дозволяє підтримувати тісні економічні зв'язки області зісхідними регіонами України, безпосередньо із сусідніми областями та країнамиЄвропи.
Розташуваннятериторії області на важливих транспортних шляхах та центральне положення їїобласного центру – Тернополя (49°33'пн. ш.; 25°34' сх. д.) – сприяють розвиткувантажо – та пасажироперевезень між різними частинами області.
Вадміністративно-територіальному відношенні Тернопільська область поділяється на17 адміністративних районів, які відрізняються за своїм географічнимположенням, площею, кількістю населення, особливостями соціально-економічногорозвитку. Дані про їхню площу і населення подані в таблицях 2 і 8 (додатки).
Обласнийцентр займає територію 3,8 тис. га, у ньому станом на 1.01.2003 року проживало226,3 тис. осіб. В області нараховується 35 міських поселень, із яких тількиТернопіль є містом обласного підпорядкування, шістнадцять – районного. В областіє 1018 сіл.
Історіякраю
Місцевість,де розташований Тернопіль, була заселена здавна. На його околицях зберегласястоянка доби мезоліту, що існувала тут 10–9 тисяч років тому, виявлено залишкипоселення трипільської культури (III тисячоліття до н. е.) та могильник VIII–VIIст. до нашої ери.
Першаписьмова згадка про Тернопіль припадає на 1540 рік. Того року польський корольСигізмунд І дав грамоту краківському магнату Яну Тарновському на місцевістьТернопілля в Теребовлянському повіті з умовою побудувати за річкою Серетомфортецю. Назва «Тернопілля», мабуть, означала тернове поле. Спорудження фортеціпочалося в 1540 році і закінчилося 1548 року зведенням високих кам'яних стін.Навколо неї почали осідати люди. У 1548 році місто дістало магдебурзьке право,йому були дозволені три ярмарки на рік і щотижневі торги.
Власникодержував з міста значні прибутки. Ті жителі, які мали в тимчасовому,користуванні невеликі земельні наділи, сплачували податки збіжжям абовідробляли на панських ланах. Ремісники й дрібні торговці за кожен будинокплатили грішми. Окремо доводилося сплачувати за проживання на центральнихвулицях, за право торгівлі, користування панською броварнею, лісом. Міщани малидавати безплатно тягло, житло для жовнірів, які прибували в місто.
Уперші десятиліття після виникнення міста більшість населення була зв'язана зсільським господарством, займалася хліборобством і скотарством, а такожмисливством і бортництвом. Вигідне розташування Тернополя на торгових шляхахсприяло швидкому зростанню ремесла й торгівлі. Тернопільські купці підтримувализв'язки з Росією, а також великим на той час торговельно-ремісничим центром – Львовом.
Вже в1566 році королівський уряд і дозволив створити в Тернополі склади длязберігання товарів, що надходили з російських та інших земель.
3розвитком ремесла створюються цехові організації ремісників. У 1566 роцівласник міста затвердив статут першого тут цеху шевців. Пізніше, у 1636 роцівиник цех кравців. Цехи були невеликими, в них об'єднувалося по кілька чоловік.Вступ у. цехи був дуже обмежений. Учні не одержували плати, більше того, щевносили певну суму за навчання. Підмайстер одержував за свою роботу малуплатню, його робочий день, як правило, тривав 15–16 годин на добу.
Унаступні десятиліття основу економічного життя міста становили ремесло йторгівля. Значного розвитку набули гончарство, млинарство, бондарство, виникликовальські, слюсарні, будівельно-керамічні майстерні та невеликі пекарні.
Післятого, як Тернопіль став окружним центром, змінився його вигляд. В центрі булипрокладені дерев'яні, а потім кам'яні тротуари, почалося будівництвоадміністративних будинків. Одним з них була двоповерхова будівля магістрату,споруджена 1809 року.
Зрозвитком капіталістичних відносин у першій половиш XIX ст. в місті з’явилисяперші невеликі підприємства мануфактурного типу – слюсарні, ковальські,шевські, кравецькі та переробки сільськогосподарської продукції. Діяли шкіряне,цегельне, тютюнове підприємства. Кількість робітників на них була невелика,працювали вони за вільним наймом. Це були вихідці з навколишніх сіл, відпущенішляхтою на оброк. Цехове ремесло тоді в місті майже занепало. Значна кількістьжителів міста не поривала з сільським господарством. Крім землеробства,займалися тваринництвом і бджільництвом. Ті, хто тримав пасіки, віддавалифеодалу десяту частину меду.
Зберезня 1810 до серпня 1815 року Тернопіль був адміністративним центром земель,які за Шенбрунським перемир'ям між Францією і Росією відійшли до Росії. Це малопрогресивне значення для Тернополя. Перебування його в складі Російськоїдержави дещо полегшило економічне й політичне становище населення. Обмежувалосясвавілля єзуїтів, які мали тут сильні позиції. Розгорнулося деяке цивільнебудівництво, було відбудовано старий замок, упорядковано вулиці. Після вторгненняармії Наполеона в Росію Тернопіль був оголошений на воєнному становищі.Населення міста допомагало російській адміністрації охороняти його,підтримувати належний порядок на державному кордоні, що проходив поблизуТернополя.
Післяреформи 1848 року Тернопіль все більше втягувався в капіталістичний розвиток.Зростанню економіки значно сприяло будівництво залізниць. Особливо великезначення мала лінія Львів – Підволочиськ через Тернопіль, яка стала до ладу1870 року. В цьому ж році завершено будівництво вокзалу. Це була першазалізнична магістраль на Тернопільщині. В кінці XIX ст. залізнична коліяз'єднала його з Бережанами. У 1906 році проклали залізницю від Тернополя доЗбаража. Водночас будували й шосейні шляхи. 1895 року Тернопіль був з'єднаний шосез Теребовлею, Збаражем, Підволочиськом. На початку XX ст. у місті діяли, крімзгаданих підприємств, електростанція, збудована у 1900 році, спиртовий завод наЗагребеллі та фабрика сиру. Всі підприємства були дрібними.
І внаступні роки промисловість розвивалася дуже повільно, кількість робітників незростала, а часом, у зв'язку з кризовими явищами в економіці Австро-Угорщини,скорочувалася. У 1902 році в промисловості було зайнято 1230 робітників, а в1910 році їх зменшилося до тисячі.
У ХІХ– на початку ХХ ст. українська культура на західноукраїнських землях перебувалав особливо тяжкому становищі. Насильна полонізація й онімечування населення,переслідування української мови, офіційне усунення її шкіл згубно позначалосяна всіх ділянках культури. До 1817 року в Тернополі не було жодної українськоїшколи. В 1820 році відкрилася гімназія, якою спочатку заправляли єзуїтикостьолу домініканців. У зв'язку з тим, що гімназія давала право вступу доуніверситету, власті особливо пильно слідкували за контингентом її учнів.Доступ у гімназію навіть для дітей української заможної верхівки був дужеобмежений. Так, у 1895/96 навчальному році з 583 учнів було тільки 6українського походження, решта – поляки, німці та ін. В 1855 році відкриласячотирикласна реальна школа. Але потрапити до неї могли лише діти заможноїверхівки міста, тому що навчання коштувало дуже дорого: вступний внесокстановив 96,6 злотих, річна плата за навчання – у 1859 році 298 злотих, а в1876 році вже 903 злотих. 1875 року в Тернополі відкрилась учительськасемінарія, яка готувала учителів в основному для сільських початкових шкіл.Але, незважаючи на те, що в селах переважна більшість, а часом і все населеннябез винятку розмовляло українською мовою, майже половину учнів становили особипольської національності. У 70-х роках XIX ст. в місті працювали 2 чотирикласнінародні школи (чоловіча й жіноча), які утримував магістрат міста, але виділяввін на них мізерні кошти. У 1895/96 навчальному році в усіх чотирьох школахнавчався лише 491 учень. У 1891 році для підготовки кваліфікованої робочої силив місті відкрилася дворічна промислова школа. Вона готувала робітників-майстрівкількох спеціальностей. Контингент учнів був дуже обмежений. У 1901/02навчальному році тут навчалося лише 88 дітей. Якщо взяти до уваги, що 1890 рокув місті проживало 26 тис. чоловік, то стане зрозумілим, що наявних шкіл булодалеко недостатньо і лише незначна частина дітей трудящих могла одержати навітьпочаткову освіту.
Навесні1864 року у Львові організувався перший професійний український театртовариства «Руська бесіда». В червні 1865 року театр вперше приїхав на гастролідо Тернополя. З цього часу жителі міста почали знайомитися з кращими творамиукраїнської класичної драматургії. Свої виступи театр розпочав п'єсою І. Котляревського«Наталка-Полтавка». Були також показані «Назар Стодоля» Т. Шевченка,«Сватання на Гончарівці» Г. Квітку-Основ’яненка та інші. В 1875 році з театромтовариства «Руська бесіда» в Тернополі виступав видатний український драматург,актор і режисер, основоположник українського реалістичного театру М.Л. Кропивницький.У листопаді 1903 року в місті побував композитор М.В. Лисенко. Вінзустрічався з діячами культури, робітниками, учнями гімназії. У 1905–1906 pp. уТернополі виступали М.К. Садовський (Тобілевич) та М.К. Заньковецька.
Тернопільськийревком багато уваги приділяв розвитку мистецтва. 15 серпня 1920 року вТернополі розгорнув роботу Український радянський драматичний театр.Організатором його був М.М. Крушельницький, який починав тут свою сценічнудіяльність ще 1915 року актором театру «Тернопільські театральні вечори»,створеного О.С. Курбасом.
Краєзнавчіоб’єкти Тернопільської області
Областьмає 421 об'єкт природно-заповідного фонду, в тому числі заповідник «Медобори»,12 пам'яток природи, серед яких Кременецькі гори; печери Вертеба, Кристальна,Млинка, Озерна, Оптимістична, Перлина, Ювілейна та ін.; Гермаківський іХоростківський дендропарки; 4 пам'ятки садово-паркового мистецтва(Більче-Золотецький, Вишневецький, Раївський, Скала-Подільський парки).Знаменита липова алея, закладена в XVII ст., тягнеться від Бережан до с. Рай.Основними природними об'єктами, на базі яких розвивається екскурсійний туризм,є Товтровий кряж, Кременецькі гори, Дністровський каньйон, карстові печери (зяких досліджено понад 60). Карстові печери поблизу Борщова – найбільші у світі.
Сприятливікліматичні умови, мальовничі ландшафти, лісові масиви, джерела мінеральних вод,лікувальні грязі складають рекреаційний потенціал області. Відомий кліматичнийкурорт – Заліщики.
Вобласті діють З музеї з 22 відділами. Фонди краєзнавчого музею в Тернополіналічують понад 100 тисяч експонатів. У художньому музеї зберігаютьсястаровинні і сучасні полотна відомих європейських і місцевих художників. Умісті функціонує також картинна галерея.
Середархітектурних пам'яток області – замки XIV–XVII ст., католицькі і православніхрами, зразки церковного дерев'яного зодчества. 1178 пам'яток архітектури імістобудування внесено до Державного реєстру національно культурного надбання.На базі Збаразького замку в 1994 р. створено державнийісторико-архітектурний заповідник. Тернопіль заснований коронним гетьманом ЯномТарновським у 1540 р. як місто-фортеця на незаселеній території дляоборони подільських земель.
Давніукріплення не збереглися. Старий замок на початку XIX ст. був перебудований напалац. На місці оборонних валів зведений костьол єзуїтів, пристосований підшвейну фабрику. В місті збереглися давні церкви оборонного призначення – Воздвиженська(кінець XVI ст.) і Різдва Христового (1602–1608).
УТернополі навчалась видатна співачка Соломія Кру-шельницька. На її батьківщині,в с Біла Бучачського району, створено меморіальний музей. Тут у 1887 р.перебував як кореспондент газети «Кур'єр львівський» Іван Франко. Лесь Курбасочолював створений ним театр «Тернопільські театральні вечори».
Першаписьмова згадка про Бережани датується 1375 роком. Протягом 20 років (1534–1554)тривало будівництво місцевого замку, який несе в собі риси, обумовленітенденцією до перетворення замків із споруд військово-оборонного характеру наоборонно-житлові. Двір по периметру оточують не оборонні мури, а житловібудинки, зовнішні стіни яких оснащені бійницями. У XVII ст. комплекс бувдоповнений пишно оздобленим палацом. Замок зазнав серйозних руйнувань під часПершої світової війни і відтоді більше не відновлювався. До комплексу входитькостьол Св. Трійці.
ВБережанах збереглись також костьол Св. Миколая (1630–1683 pp.) з келіями (1716–1742pp.) і костьол Різдва Пресвятої Богородиці (1600 p.), православні Миколаївськадерев'яна церква (1691 р.) і Троїцький собор (1768, 1903 pp.), синагога зознаками оборонної споруди.
Уприміщенні ратуші (1811 р.) функціонує краєзнавчий музей.
Уселі Буданів зберігся замок кінця XVI – початку XVII ст., сильно пошкодженийтурками в 1675 р. У 1765 р. коштом Потоцьких частину замкових мурів ідві башти перебудовано на костьол. Дві інші башти межують з монастирем сестерМилосердя. Уцілів палац. Біля замку простежуються сліди оборонних валів.
МістоБучач вперше згадується в документах 1397 р. В XVI–XVII ст. воно булодобре укріпленою фортецею з міцними оборонними мурами. Від замку XIV–XVII ст.тут залишились самі руїни. В Бучачі збереглася Хрестовоздвиженська церква (1753–1770pp.) василіанського монастиря, корпус келій. Серед міських пам'яток – обороннацерква Св. Миколая (1610 р.) з різьбленим іконостасом і розписом,Покровська церква (середина XVIII ст.) з унікальним різьбленням по дереву,Успенський костьол (1761–1763 pp.), руїни монастиря на г. Федор, (спаленийу 1672 р.) і оборонної церкви (XVI ст.) в урочищі «Монастирок» підБучачем. Збереглась будівля міської ратуші, зведена в 1751 р. коштом М. Потоцького.
Умісті в 1672 р. був підписаний договір між Польщею і Туреччиною, щопередбачав переділ Поділля між двома сторонами. Кордон пройшов по річці Стрипі.Досі збереглися прикордонні камені, що відмежовували турецькі володіння (східначастина) від польських (західна частина).
Неподаліквід Бучача розташоване село Яблунівка, в минулому відоме як місто Язловець, дебула велика вірменська колонія, процвітали ремесла, відбувались ярмарки. Всередині XV ст. містечко як торговельний центр було здатне конкурувати навітьзі Львовом. У ньому збереглись руїни замку (XIV ст.), навколо якого розкинувсянині запущений парк. Серед інших пам'яток – церква Св. Миколая (до 1810 р.– вірменська), споруджена в 1551 p., Успенський костьол (1589–1590 pp.),оточений оборонним муром з вежею. Збереглась також міська ратуша.
СелищеВишневець було власністю сина литовського князя Ольгерда Дмитра-Корибута, якийу 1395 р. розпочав будівництво замку. В 1640 р. замок бувперебудований воєводою Ієремією Вишневецьким, а невдовзі зруйнований козаками і– пізніше – турками. Прийнявши католицтво, воєвода спорудив поруч із замкомкостьол Св. Михайла (1645 р.), зруйнований уже в радянський час. Його синМихайло-Корибут Вишневецький, що пізніше став польським королем, на місціколишнього замку спорудив палац (1720–1744 p.), який зберігся до наших днів.
Всадибі бували російський цесаревич Павло І, польський король Станіслав Август,французький письменник Оноре де Бальзак.
Після1852 р. маєток неодноразово переходив від одного господаря до іншого, щосупроводжувалось неминучою втратою значних художніх цінностей. Під час Першоїсвітової війни палац був остаточно пограбований і частково зруйнований. У 1920 р.його було відновлено за участю В. Городецького, але чотири роки потомуспоруду знищила пожежа. Відновлений у 1960-х роках, палац частково втратив своюархітектурно-художню цінність.
Англійськийпарк, закладений у 1789 р., в радянський період зазнав серйозних втрат відстихійних порубок, безсистемних насаджень і порушення початкового планування.
Зберегласязамкова церква Воскресіння 1530 р. (перебудована у XVIII–XIX ст.), в якійпоховані православні предки Корибутів-Вишневецьких. Вона відома ще й тим, щотут відбулися заручини Марини Мнішек із Лжедмитрієм.
Попривсі досить відчутні втрати, цей ансамбль і досі є одним із найцінніших середісторико-архітектурних пам'яток України.
Першазгадка про Гусятин відноситься до 1559 р. Давнє поселення було розташованена обох берегах р. Збруч. У 1772 p., після першого поділу Польщі, кордонпройшов по річці Збруч, і лівобережна частина Гусятина стала територієюАвстрії. Відтоді існує два населених пункти – селище в Тернопільській і село вХмельницькій області – з однією назвою.
ВГусятині збереглася синагога, споруджена у другій половині XVI ст. – один ізнайкращих зразків іудейської культової архітектури в Україні. Серед пам'ятокміста – Онуфріївська церква (XVI ст.) і монастир бернардинців (XVI ст.).
Палац,оточений парком, і костьол (XVIII ст.) збереглися в м. Заліщики. Залишкиміських укріплень Збаража, зруйнованих ще в 1589 p., збереглися поблизу сСтарий Збараж. Замок неодноразово зазнавав руйнувань і знову відбудовувався,але під час Другої світової війни остаточно перетворився на руїни. Ниніпродовжуються реставраційні роботи, розпочаті ще в 1965 р. У 1994 р.замок включений до складу державного історико-архітектурного заповідника.
Вселі Кривче знаходиться знаменита Кришталева печера, що є однією з найбільших усвіті гіпсових печер. У центрі села збереглися залишки замкових споруд, двіоборонні вежі (ХУП ст.). Зберігся замок 1516 р. в селищі Заложці. ВМикулинцях крім руїн замку середини XVI ст., ще два історико-архітектурнихоб'єкти 1760-х років – Троїцький костьол і палацовий комплекс, перебудований усередині XIX ст. Нині в палаці розмістилась обласна лікарня, парк навколо ньогозапущений. Залишки замку, відомого як «оборонна вежа Володиєвського» (напівзруйнованівежа, вали і рови), збереглися в с Новосілка. В с Окопи вистояли Львівські іКам'янецькі ворота, частково збереглись вали і оборонні рови.
Вдавньому містечку Підгайці уціліли костьол 1634 p., синагога XVI ст. і церкваУспення Пресвятої Богородиці 1650–1653 pp.
Вмістечку Скала-Подільська (давня назва – Ягельниця, до 1940 р. – Скала-над-Збручем)є залишки замку 1538 р. (за іншими даними – 1518 p.), перебудованого збільш давнього (XIV–XV ст.), який, у свою чергу, був споруджений на місцідавньоруського городища. Збереглися дві вежі, напівзруйнований палац іфрагменти оборонних мурів. Неподалік – костьол XVII ст. з мурами, вежею ібійницями. Міський парк-дендрарій закладений на початку XIX ст.
Багатостаровинних пам'яток є у м. Теребовля. Тут збереглися зведені на горі валидавньоруського міста (перша згадка про нього відноситься до 1097 p.), депізніше було споруджено замок. Нині від замку залишились лише руїни. В 1687 р.місто і замок були захоплені і спалені татарами. Пам'ятки Теребовліпредставлені комплексом будівель монастиря кармелітів (1635–1639) і церквою Св.Миколая (XVI ст.). На околиці міста на високій горі над глибоким урвищемзбереглися руїни василіанського монастиря (XVI ст.), відомого під назвою «Підгорянський»(«Угорницький»).
Потужнийзамок був споруджений у 1610 р. в м. Чортків. Від нього збереглися двібашти і оборонні мури. У XVIII ст. замок втратив оборонне значення, і йогобашти були перебудовані на палац.
Вмісті є також дві пам'ятки дерев'яної архітектури – Воскресенська (1738 р.)і Успенська церкви (1635 р.) Збереглися домініканський костьол (1731 p.),монастир кармелітів (1635 p.), ратуша (XIX ст.).
Вмісті Кременець (історична Волинь) на вершині однойменної гори збереглисязалишки замку IX–XVI ст, який згадується в різних джерелах 1064, 1227, 1241,1255 років. За літописними свідченнями, замок не вдалося взяти ні угорськомукоролевичу Андрію, ні Бату-хану, ні хану Ку-ремсі. І лише в середині ХНІ ст.він був зруйнований за наказом Бурундая, хоча невдовзі його відбудував синДанила Галицького Мстислав Данилович (можливо, небіж Данила ВолодимирВасилькович). Тоді ж була споруджена і замкова церква Св. Михаїла.
З1536 р. упродовж 20 років замком володіла дружина короля Сигізмунда І,королева Бона Сфорца. Після зруйнування замку в 1648 р. козацьким загономвін більше не відновлювався. Частково збереглися лише мури і дві башти. Уцілілифранцісканський костьол (тепер Миколаївський собор) з келіями XVI–XVII ст. іБогоявленський монастир (1760 p.).
Щеоднією пам'яткою є комплекс колегіуму у складі навчального корпусу, монастирськихспоруд і костьолу Св. Ігнатія Лойоли і Св. Станіслава Костки, зведений у 1731–1734pp. коштом князів Вишневецьких. Це один із найзначніших барокових ансамблівУкраїни. В 1809 р. тут закладено парк із ботанічним садом.
У1805 р. єзуїтський колегіум був перетворений на Вищу волинську гімназію, а1819 р. – на ліцей, у якому навчався польський поет Юліуш Словацький (убудинку, де він жив протягом 1814–1828 pp., створено музей). Після придушенняпольського повстання 1831 р. ліцей був ліквідований, його майно, в томучислі і бібліотека, передано університету Св. Володимира.
Почаїв(історична Волинь) уперше згадується під 1450 р. Головним туристичнимоб'єктом міста є Свято-Успенська Лавра (заснована в 1597 р.) Ансамбльмонастиря став формуватися в XVII–XIX ст. Центром ансамблю є Успенський собор,який має нетрадиційну просторову орієнтацію: головний його фасад звернено напівдень, а вівтар – на північ. У товщі гори під Успенським собором міститьсятриярусний печерний комплекс XV–XVI ст. з підземними церквами, там зберігаєтьсякамінь із відбитком ступні Богородиці.
В1906–1912 pp. за проектом О. Щусєва споруджено Троїцький собор, стилізованийпід новгородсько-псковську середньовічну архітектуру. В інтер'єрі соборузбереглись мозаїки, виконані за ескізами М. Реріха. На початку XVII ст. в містібуло засновано друкарню, яка діяла до 1917 р.
В1713 р. монастир перетворено з православного на уніатський, і на серединуXVIII ст. він став провідним серед василіанських монастирів України. В 1831 p.,після польського повстання, Почаївський монастир був переданий Російськійправославній церкві. В 1838 р. монастир здобув статус лаври – четвертої вРосійській імперії після Києво-Печерської, Троїце-Сергієвої таОлександро-Невської.
ВПочаєві збереглись також церква Всіх Святих (1773–1775) і Покровська церква(1643 p.; перебудована в 1746 p.).
Одниміз найвідоміших у світі місць, пов'язаних із вшануванням Божої Матері, є селоЗарваниця. Тут був споруджений монастир (з 1922 р. – Св. ІоаннаХрестителя). В 1867 р. Папа Пій IX благословив чудотворну ікону БожоїМатері Зарваницької. Паломництво у святе місце триває від дня Св. Юрія (6травня) до свята Покрови Пречистої Діви Марії (14 жовтня). В 1995 р.Зарваниця визнана місцем прощі віруючих греко-католицької церкви, куди стікаютьсясотні тисяч прочан із багатьох країн світу.
Висновок
Краєзнавство допомагає формувати розуміння і почуття до свогонароду, рідного краю, побачити оточуючий світ таким, який він є насправді,паростки нового, паростки майбутнього. Краєзнавство допомагає виховувати великегромадянське почуття, любов до рідного краю, повагу до традиції земляків, доісторичних пам’яток, пам’ять про героїв.
Дізнавшисьпро безліч природних і історичних скарбів на теренах Тернопільської області(річки, печери, історичні пам’ятки, джерела, водоспад,) можна зробити висновокпро величезні можливості краєзнавчих досліджень. За допомогою краєзнавства миможемо розвинути любов підлітків до рідного краю. За допомогою наших зусиль ми покращимоі піднесемо краєзнавство.
Списоквикористаної літератури
1. Я.О. ГаланаДе котить Стрий – Тернопіль 1998
2. Г.Я. БаранЗаліщики Львів «Каменяр» 1995
3. Арсенич П. Зісторії Галичини // Наукові записки Івано-Франківського краєзнавчогомузею. – 1993
4. Географічнаенциклопедія України: У 3 т. – К.: Українська енциклопедія імені М.П. Бажана,1993.
5. Грабовецький В.Народні музеї Тернопільщини. – Л.: Книжно-журнальне видавництво, 1962.
6. Данилюк А. Зглини, дерева і соломи. Пам'ятки народної архітектури Західного Поділля. – Тернопіль:Навчальна книга «Богдан», 2003. – 96 с
7. Данилюк А.Традиційна архітектура реґіонів України: Полісся:
8. Козицъкий А.Українські краєзнавчі музеї Галичини в міжвоєнний період // ВісникЛьвівського університету. – Серія історична. – 1999. – Вип. 34. – С 467–477.
9. Папкова Є. В. Туристичнекраєзнавство: Навч. посіб. – К., 2003.