Шпаргалки по истории Украины (2007г. Донецк)

1.Предмет,методи та джерела вивчення історії У.
Как любая наука, историяУкраины имеет конкретный предмет изуче­ния. Предметом истории Украины являетсяизучение закономерностей эко­номической, общественной, политической и духовнойжизни на территории Украины в ее нынешних государственных границах с древнейшихвремен до наших дней.
Історія У. розглядає суспільні процеси та рухи,розвиток різних політичних сил та партій, прагнення укр. народу до незалежності,процес об’єднання всіх укр. земель в єдину державу, розвиток державних структурта політичної системи. Це перша складова частина предмету. Друга – вивченнясвітових суспільних процесів, їх взаємозв’язку в історії У., а також місце У. вісторії світового суспільства. Існують 5 основних типів історичних джерел: 1) речові(поселення, архітектурні споруди), які дає нам археологія; 2) етнографічні; 3)лінгвістичні; 4) усні; 5) писемні (актові матеріали, оповідні пам’ятки).
2.Характеристика основныхэтапов истории Украины.
Исторический процесс на территории Украинышел традиционным, присушим многим народам путем.
Возникновением цивилизации, формированиеи развитие первобытнообщинного строя. Возникновение раннефеодальногогосударства Киевская Русь, где можно выделить:
1). п. пол. IX ~ к. X вв. — формированиеи возникновение, расширение границ Руси, развитие феодальных отношений. 2). к.X — до 30-х XII в. — наивысший расцвет Киевской Руси как единого государства.3). 30-е XII в. — 40-е XIII в. — феодальная раздробленность и постепенныйупадок.
XIV – п. пол. XVII вв. украинские земли,ослаблен­ные внутренними противоречиями, монголо-татарским игом, захваченыПольшей, Литвой, Турцией. Усиление национального, социального и религиозногоугнетения привело к освободительному движению, ведущая роль в котором принадлежалаказачеству. Освободительная война (1648 -1654г.г.) -кульминация в проявлениинационального самосознания и возрождения государственности.
С середины XVII до конца XVIII в. — полнаяликвидация украинской автономии. В XIX — начале XX вв,большая часть украинских земель входила в состав Российской империи и  Австро-Венгрии. Происходило обострениеклассовых противоречий.
1917 — 1920 гг., от провоз­глашения УНРк гетманскому режиму П.Скоропадского и Директории, за­вершившийся образованиемУССР. В последующие 70 лет в составе СССР Украина приняла формы со­ветскойгосударственности. Со второй половины 80-х -н. 90-г. в истории Украины началсяно­вый период возрождения украинской государственности.
3. Античні міста-держави Північного Причорномор’я.
З кінця VIIв. до н.е. греками на Північному узбережжі були засновані торгові факторії, щовиросли згодом у міста. Найбільшої з міст-республік була Ольвія. Економіка булабагатоплановою. Торгівля велася по  ізГрецією і зі скіфами. У Грецію вивозилися: хліб, худоба, шкіра, хутровина, рабий ін. З Греції ввозилися товари для жителів міст і для перепродажу скіфам.Скіфам продавали: вино, ювелірні вироби, кераміку. Ремесло — досягло високогорівня і славилося виготовленням металевих виробів, керамічним виробництвом,ткацтвом і ін. Землеробство -розроблялися пшениця,ячмінь, просо, виноград, яблуко, і ін. У господарстві утримувалися: коня,корови, вівця, свині й ін. Рибальство — у ріках і на море. Існувало дві формиправління: а) Міста-республіки, у яких законодавча влада належала народнимзборам (всі вільні городянини-чоловіки)… Виконавчавлада належала архонтам, що обиралися з рабовласницької знаті міста. б) єдина монархія- Боспорське царство..  Законодавча івиконавча влада концентрувалася в руках царя. У 107 р. до н.е. Перепад бувубитий повсталими рабами під проводом Савмака, щозахопив царський трон і початків чеканити власну монету. Ідеологія — античнарелігія; у містах відправляли культ того бога, у залежності від того, із якоїчастини Греції були переселенці. Причини спаду: а) праця рабів стала невигідна,натуралізація господарського життя, скорочення торгівлі, що спричинилоослаблення причорноморських держав; б) набіги кочівників. У 3 в. н.е. підтиском готовий загинула Ольвія й ін. міста-республіки, у IV в. н. е. під набігамигуннів — Боспорське царство.
4.   Кіммерійці,скіфи, сармати на території У.
Кіммерійці(к. 2 — початок 1 тис. до н. э.) перші племена на території У, назви яких збереглися удавньогрецьких (Гомер у “Одиссеї”) та ассирійських джерелах.Скіфи — войовничі ірано-язичні племена кочовиків-скотарів, що у7 сторіччі до н. э. витіснили кіммерійців зі степу півдня У. У 513-515 рр. дон. э. Скіфи відбили наступ величезного війська персидського царя Дарія I, щонамагався їх завоювати.Сармати — племена східних кочовиків, що в другому сторіччідо н. э. Завоювали більшу частину Скіфії, витісняючи скіфів до Криму, за Дунайта Дністер. Панування сарматов тривало продовжувалося до 3 ст. н. э., коли наземлі Пів. У напали готи. В підсумку до кінця залізного сторіччя встановиласямайнова нерівність між членами общини; розпочався перехід частини засобіввиробництва у приватну власність верхівки племен; боржники та військовополоненіперетворювалися у рабів, що свідчить про розкладання первобитногосуспільства та формування класового.
5.Роз’яснити теорії похо­дження слов’ян.
 Існує декілька версій відносно територій,  де формувався східнослов'янський етнос, тачасу, коли це відбувалось.  Найбільшпоширеною є та,  згідно якої перший етапскладання слов'янства,  так званий передслов'янський, сягає другої половини II — I тис. до н.е. Саме тоді починається формуваннядекількох археологічних культур,  якіпізніше стали характерними для слов'ян.
Передслов'янськийперіод пов'язаний з виникненням на правобережнійлісостеповій Наддніпрянщині Зарубинецької культури,  яка,  єспільною для всього слов'янства. У той період населення межиріччя Десни, Сеймуі Сожа було осілим, жило в основному з землеробства, ремесел і торгівлі.
Упершеслов'яни згадуються у працях Тацита, Птоломея (I ст. н.е.) під назвою “венеди”. Розселялися вони у районі Балтійського моря.  Пізніше, з венедів вирізняються дві групислов'янського населення -  анти (відДунаю до Дону і Азовського моря) і склавіни.  Держава антів проіснувала близько трьохстоліть і у 602 році загинула під натиском аварів. Починаючи з VII ст. улітературі трапляється назва «слов'яни» — людність, яка мешкала направому березі Дніпра.  Незабаромформується понад 10 великих племінних об'єднань східних слов'ян,  які заселяли землі нинішніх України, Росії іБілорусі.  Перелік цих об'єднань міститьсяу “Повісті временних літ”. Складаютьсяй великі спільноти.  Існують згадки протри центри -  Куявію, Славію, Артанію.
6.  Проаналізувати процес розвитку ірозселення східнослов’янських племен.
Ранніслов'яни селилися  по берегах річокі  озер. Житла були дерев'яними, обмазані глиною. Серед поселень слід  виділити — Корчувате, Лютіж,  Суботів, Канів.
Жили вони затрадиціями родоплемінного ладу.  Майном, володіливеликі роди -  патріархальні об'єднання.Поступово відбувається перехід до сусідської общини, за якої визначальним булоне походження,  а місце проживання.
Суспільно-політичнийустрій антів мав демократичний характер. На чолі племені стояв князь і старшини,  але всі важливі питання вирішувались на віче.
Анти частовоювали проти готів, загрожували кордонам Візантії по Дунаю.  А в середині V ст. анти разом із ними брали активнуучасть у Балканських війнах.
В VІІ-VШст. у слов'ян — розпад первіснообщинних відно­син. З'являється сусідськаобщина. Виникає приватна власність, що призводить до виникнення нерівності. Виділяєтьсязнать. На чолі пле­мені стояв князь. У слов'ян було патріар­хальне рабство.Необхідність створення держави диктувалася і зовнішніми умовами — боротьбою зна­бігами кочовиків. Тому наприкінці VIII — початку IX ст. виникла держава Русьз центром у Києві.
7.Дати характеристику господарський діяльності, побуту та віруванням східнихслов’ян.
Основоюгосподарства антів лишалися землеробство і скотарство. Значного розвитку набулиі ремесла – ливарне, ковальське, ювелірне, каменярське.  Важливемісце у господарському житті антів посідала торгівля з містами -  державами Північного Причорномор'я та арабськимикраїнами.  Окрім цього, річка Дніпро, якапротікала через територію антів, була важливим міжнародним торгівельним шляхом.
Життя іпраця східних слов'ян були тісно пов'язані зі своєю сім'єю і природою. Це івизначило два основних культи — обожнення сил природи і культу до пращурів.Систему вірувань ранніх  слов'ян,  коли вклоняються Сонцю, Місяцеві, вогневі,дощеві, називають язичництвом. Поступово формується пантеон богів, серед якихнайбільш шанованими були: Дажбог — бог Сонця й добра; Перун -  бог грому; Сварог — бог неба; Дана — богиняводи; Стрибог — бог вітрів, Велес — бог худоби.
Служителямиязичницької релігії були жерці, їх називали волхвами. Ці люди володіли, окрімрелігійних, ще й медичними,  астрономічнимизнаннями.
Вірилисхідні слов'яни і в духів – домовиків, водяників,  лісовиків, мавок,  русалок тощо.
Вже в тічаси, ґрунтуючись на природних спостереженнях, наші пращури створили календар. Новийрік починався у березні — тоді, коли день починав переважати ніч.Вдосконалювалась й музична творчість.
Східніслов'яни створили високу культуру, яка поступово стала першоосновою духовногорозвитку  майбутньої України.
 
8. Охарактеризувати процес становлення київської держави.
ПротягомVIII — IX ст. слов'яни розселилися на території Східної Європи. Поступовоплемінні спільноти трансформуються у племінні князівства, які властиві перехідномуетапові до феодального суспільства. Знижується роль народного віча, довколакнязів формуються дружини — групи професійних вояків.  Тепер земля могла передаватись у спадок.Основна ж частина селянства -  смерди-  платили князеві данину й виконувалирізні повинності.  Таким чином наявнимбуло соціальне розшарування.
Формуваннядержавності у східних слов'ян зумовлювалося низкою соціально-економічних іполітичних чинників.
Зменшиласянеобхідність спільного обробітку землі. Земля стала переходити у власністьокремих сімей.  Землевласники перетворюютьсяна феодалів, а вільні — на феодально залежне населення.
Розвитокремесла зумовив поглиблення суспільного розподілу праці, що в свою чергувикликало активізацію торгівлі та виникнення постійних поселень.
Збільшеннярозмірів території, військова активність вимагали нових методів і формуправління. На перший план виходить князівська влада -  спочатку виборна, а потім спадкоємна.Зовнішньополітична діяльність сприяла виділенню дружини в групу професійнихвійськових.
Важливуроль у державотворчому процесі відігравала постійна загроза з боку сусідніхкочових племен.
Такимчином, у VIIІ — IX ст. в слов'янському світі склалися передумови для формуваннідержавності.
9. Этапы развития Киевской Руси
Политическая история Киевской Руси делитсяна три периода61).с 882 г., когда на престол вКиеве сел Олег, до смерти Святослава в 972 г.В это время происходит быстрое расширение территории Руси.Олег в течении нескольких лет подчинил своей власти приднепровские племена. присоединилиськ Руси земли уличей, тиверцев, вяти­чей, Белую Вежу, Тмутаракань.
2). расцвет Киевской Руси — годы,когда, у власти нахо­дились Владимир Великий и Ярослав Мудрый. В пределахКиевской Руси были объеди­нены все восточно-славянские и многие неславянскиеплемена. Для укреп­ления молодого государства, с целью централизации власти, в 988 г. Вла­димир провел«идеологическую реформу». В Киевской Руси было принято христианство.Во время княжения Ярослава завер­шилось строительство Древнерусского государства.Был сломлен местный сепаратизм, стабилизировалась государственная территория играницы, усовершенствован государственный аппарат. Он юридически закрепилфеодальные отношения на Руси принятием законов «Русская правда».
3). Гибель Киевской Руси. Конец правленияМономаха и его сына Мстислава. Период характери­зуется центробежнымитенденциями, вызванными ростом продуктивных сил в сельском хозяйстве и ремесле,господством феодальной собственно­сти на землю. В ХШ в. власть велико­го киевскогокнязя стала номинальной. На политической карте огромного государства появляетсяболее полутора десятка суверенных княжеств.
 
10. Розкрити сутність теорії походженняКиївської Русі.
Існують 2 точкизору на утворення К. Русі: норманська і природничоісторичного утворення. 1)Норманська теорія (Байер і Міллер) — про несамостійний розвиток державності заснованана «Повісті тимчасових років», де перекладається легенда про запрошенняслов'янськими племенами в якості князів 3-х братів на чолі з Рюриком (Синеус, Трувор) — варягів по походженню.Першими керівниками К. Русі були нормани-князі Рюрик, Олег. У ряді неславянских літописів говориться про їхню нездатність безпомочі ззовні заснувати таку могутню державу. 2)Теорія єстественоісторичного процесу утворення класів і держави у східних слов'ян: а) для цьогоіснували всі необхідні економічні, передумови: достатньо високий розвиток; військовіпоходи приносили прискорювали процес класоутворення;захоплення общинних земель говорить про початок складання феодальних відношень;б) археологічні розкопки вказують, що кількість поховань воїнів-норманів мізерномало; в) у літописах наступних сторін нормани не згадуються, тому вони швидкозлилися з корінним населенням; г) порівняльний аналіз залишків озброєнь норманіві слов'ян говорить про приблизно однаковий рівень розвитку; д) у літописахговориться; що 1-й князь — слов'янин Кий Висновок: із норманами або безнорманів, східні слов'яни були в силах зробити останній крок від розкладанняпервіснообщинного до феодального товариства.
11. Деятельность великих киевских князейпо укреплению государства
Князь Олег сумел объединить Киевскую иНовгородскую земли. Расширил территорию Киевской Руси, создал опорные пунктыцентральной. В 907 г.совершил победоносный поход на Константино­поль, подписав в 911 г. выгодный для Руси торговыйдоговор.
Игорь — сын Рюрика,присоединил территорию уличей и тиверцев, подавил восстание древлян. В 915 г. подписал с печенегаммирный договор. Погиб в 945 г,во время попытки повторно собрать дань с древлян.
Ольга — жена Игоря. Упорядочила системусбора дани. Отдава­ла предпочтение дипломатии; установила отношения с Германией,подписала договор в Константинополе. Приняла христианство.
Святослав — сын Игоря и Ольги. Он разгромилХазарский каганат, Волжскую Булгарию, ДунайскуюБолгарию и др. Было положено нача­ло государственной реформе, вследствиекоторой Киевская Русь вскоре станет владением одной княжеской династии.
Владимир. Его правление было временемподъема Руси как целостной державы. Около 988 г. он провел административную рефор­му. Принем был сломлен сепаратизм племенной верхушки. Провел судеб­ную реформу наукрепление Руси. В 988 гна Руси было официально введено христианство.
Ярослав Мудрый приложил много усилийдля укрепле­ния централизованного государства. Со строи­тельством Киева он осуществлялмероприятия по укреплению южных границ Руси. Ярослав не жалел средств наразвитие церкви.
Владимир Мономах — внук Мудрого. Объединилтерриторию Руси, прекратив в ней междо­усобицы. Талантливый полководец.Мстислав — сын В. Мономаха, продолжил политику отца, по укреплению государства,прекращению междоусобиц и защите внеш­них границ. После его смерти Русьокончательно распадается на отдель­ные княжества.
12. Політичний устрій та соціальнаорганізація Київської Русі.
Ранєфеодальнамонархія федерального типу, при якій: а) на чолідержави — великий київський князь; б) найближче оточення, за допомогою якоговеликий київський князь управляв державою: особиста дружина, що ділилася настаршу і молодшу; боярська дума при великому князі, що збирав її для прийняттяважливих рішень; в) суд, збір данини здійснювали спеціальні дружинники, щоназивалися мечниками, вирниками. г) керуванняневеличкими містами здійснювали тисяцькі і посадники. Залежне населення: Смерди- селяни, що не потрапили в особисту залежність від феодала і які експлотувалися шляхом стягування данини. Закупи — смерди,що взяли у феодала купу. Рядовичи — селяни, що уклализ феодалом договір і за це виконуючі різноманітні роботи у вотчині. Ізгої — вигнані з общини селяни, що не мали права через це користуватися общинною землею.Холопи — полураби. Феодальна експлуатаціяздійснювалася а). шляхом економічного примуса: виплата княжої данини; висновокселянами кабальних договорів із феодалами; панщина, натуральний оброк, згодомгрошовий оброк. б) позаекономічного адміністративного примуса. Боярська земельнавласність укладається лише на початку XII сторіччя. У силу цих особливостейповстання населення в Києві не носили характеру класової боротьби.
13.Социальное развитие Киевской Руси
Земля принадлежала господствующему клас­сув целом — князю с дружиной, боярам, которые в большинстве своем также входили всостав дружины.
Со временем основным источни­ком обогащениякнязей и бояр становятся прибыль от собственного феодального хозяйства.Поскольку для содержания дружины и удовлетворения потребностей князя и егодвора дани не хватало, князья начинают устраивать свои собственные хозяйства.Индивидуальная земельная собственность за­родилась только во II п. XI ст. Постояннорастет и развива­ется крупное землевладение — княжеское, боярское, церковное.
Князья постепенно захватывали и окре­стности,превращая их в собственные владения, а население ставили в зависимость от себя.Князь Киевский является вер­ховным собственником всех земель. Росло и землевладениебояр. Ими прежде всего становились княжеские дружинники, которые за свою службустали получать земли и оседать на них. Крупное землевладение создава­лосьзахватом феодалами общинных земель, закабалени­ем общинников, освоением новых земель
Церкви также стали крупными земле­владельцами.Они получали десятину, судебные налоги, доходы от ростовщичества. Таким образомрос численно и укреплялся класс феодалов.
Феодальное землевладение основывалосьна эксплуатации зависимого класса крестьян. Постоянно пополнялись различныекатегории эксплуати­руемого класса. Смерды — эксплуатирующиеся только путемвзимания дани; рядовичи — крестьяне, заключившие с феодалом «ряд» — договор и за это выполняющие различные работы в вотчине; закупы — взявшие уфеодала купу — ссуду деньгами, инвентарем, семенами. Изгои — изгнанные изобщины крестьяне, а также холопы — полурабы.
14.Экономическое развитие Киевской Руси
В хозяйстве восточных славян периодаКиевской Руси IX-н. XII ст. ос­новной отраслью оставалось как и ранееземледелие. Господствует натуральное хозяйство, при котором все необходимоепроизводится не для продажи на рынок, а для внутреннего потребления.
Важную роль хозяйства на Руси составлялоскотоводство. Восточные славяне занимались также охотой, рыбной ловлей.
Во времена Киевской Руси интенсивно развивалосьремесло, которое в основном сосредотачивалось в городах и при дворах князей ибояр. Ремесленники обеспечивали потребности феодалов в ору­диях и предметахбыта, а также производили разные предметы на заказ, работали и на рынок.
В целом хозяйство Киевской Руси имелонатуральный характер. Одна­ко, развитие ремесла, усиление общественного разделениятруда способст­вовали расширению обмена, торговли. Внутренняя торговляпреимущест­венно сосредотачивалась на местных рынках, которые связывали экономи­ческиразличные районы.
Широко развивалась на Руси внешняя торговля- с восточными странами по Волге и Каспийскому морю, с Византией, Скандинавией,со странами Цен­тральной Европы. Вывози­ли на международные рынки меха, мед,воск, лен, льняные ткани, изделия из серебра и железа. Ввозили — главнымобразом предметы роскоши.
Развитие торговли требовало усовершенствованияденежной системы, которая на Руси возникла задолго до образованияДревнерусского государст­ва. Сначала роль денег исполняли скот, а потом мехкуницы. В об­ращении были иностранные монеты. Со времен Владимира начали чеканитьмонеты.
15.Прийняття християнства
Причины: а) необходимость укрепления  феодальных отношений, т. к. зычество противоречилоединению Руси; б) принятие единой с Византией религии укрепляло бы южные  гра­ницы Руси;  в) принятие христианстваспособствовало поднятию международного авторитета Руси и сближению  с высоко­развитой Византией 
Развитие событий: а) Владимир проводитре­форму язычества, создав пантеон шести богов во главе с Перуном;   б) Владимир решил  принять православие. Чтобы не попастьпри  этом в вассальную зависимость отВизантии, как другие, захватил Византийскую крепость Херсонес (9.88 г.), и потребовал выдать за него се­стру императора,после чего он готов принять христианство.
Значение  принятия христианства: а)  Способствовало укреплению К.  Руси как раннефеодального го­сударства, подняло ее международный  авторитет, укрепило связи е  Византией, способствовало распространениюписьменности на  Руси, да­ло импульсразвитию древнерусской культуры. б) Христианство насаждалось на  Руси жестокими   методами, в ре­зультатебыли уничтожены многие памятники  языческойкультуры; цер­ковь со временем превратилась в крупнейшего феодала.
16.Развитие культуры Киевском Руси
Высокого уровня развития во времена КиевскойРуси достигла самобыт­ная культура. Основой духовной культуры было устноенародное творчество. Популярными героями былин были воины-богатыри Илья Муро­мец,Добрыня Никитич.
Появление и развитие пись­менности способствовалораспространению образования на Руси. Уже во времена Владимира Великогоосновываются школы для детей феодалов, они открывались при монастырях. Сущест­вовалии библиотеки. Первой из них была библиотека при СофиевскомСоборе, основана в 1037 г.
В период Киевской Руси развивалась оригинальнаялитература. Одним из известных писателей XI ст былмитрополит Илларион. В своем произ­ведении «Слово о законе иблагодати», прославляет деятельность князя Владимира, за то, что он сделалРусь известкой во всех концах зем­ли. Князь Владимир Мономах а своем «Поучениидетям» учит детей прави­лам морали. «Повесть временных лет» –летопись, написанная Нестером в н. ХПв. Вершиной всей древнерусской литературы стало«Слово о полку Игореве”.
В 1036г. был построен Спасо-Преображенский собор в Чернигове. При Ярославе мудромв Киеве построен Софийский. В 1051г. осно­ван Киеве-Печерскиймонастырь. Во времена Ярослава Верхняя часть Кие­ва была обнесена валом с тремяворотами, главные из них получили назва­ние Золотых ворот. Развиваетсяживопись: фрески-рисунки минеральными красками по сырой штукатурке; мозаики;иконопись.
17.Зовнішня політика князів
Киевская Русь была мощным средневековымгосударством. Она постепенно перешла к равноправному участию в политическойжизни Европы и Близкого Востока. Князья Руси заключали соглашения с Византией,Германской империей, Польшей, Венгрией. Высокий международный авторитет и военнаямощь Киевской Руси сочетались с высоким уровнем экономического развития.Развитыми к тому времени были земледелие, скотоводство, ремёсла, промыслы.Киевская Русь установила торговые, политические, культурные связи со многимиевропейскими странами. Князья Руси имели широкие династические связи свизантийским и европейскими дворами. Часто инициаторами этих связей выступалиправители европейских государств, искавшие союза с мощной Русью.
Киевская Русь прекратила существованиепод ударами полчищ монголо-татар. Непосредственнымнаследником её политических и культурных традиций стало Галиико-Волынскоекняжество.
 
18.Причинифеод роздробленості
В  поч. 12 в. наступає криза росту, коли стараформа  об'єднання  земель уже  не  відповідає прогресу  і  перестає бути  необхідної. Величезнігеографічні розміри К. Русі об'єктивно сприяли росту  сепаратизму. Насильницьке об'єднання  східнослов'янських  земель у 9 сторіччі дало обернену реакцію в12 в.;  майже  поголовне прагнення  до самостійності значних і дрібних феодалівтим  більше,  що області  склалися переважно врамках колишніх племінних спілок. Зміна торгової  кон'юнктури — Західна Європа почала торгувати  безпосередньо з  Ближнім  Сходом. Київська Русь загубила важливий торговий  маршрут  до Чорного  моря.
Посвоїй  суті  феодальна роздробленість явилася перехіднимперіодом  від  раннефеодального  держави К.  Русі до  централізованій державі. У цей перехідний періодзавершується складання всіх основних  рис і інститутівфеодалізму  в  рамках окремих  феодальних  вотчин і князівств. Водночас, феодальна роздробленість  знизила обороноздатність  країни,  що в  умовах  посилення монголотатарпризвело до трагедії російських  земель.
Галицко-Волынское  княжество стало наследницей  К. Руси, боролось за воссоединение  и консолидацию земель; способствовало защитенаселения юго-запад­ных  земель отфизического  уничтожения монголо-татарами; подняло авторитет украинских земель на международной арене, особенно вусло­виях феодальной раздробленности. Галицко-Волынское  княжество послеупадка Киева  продолжило на   целое столетие существование государственногообразования на славян­ских землях  истало главным политическим центром будущей Украины.      
 
19.Монголо – татарська навала.
На поч XIII ст. відносини з половцями стають більш врівноваженими, але  новий ворог – татари. У 1223 р. в битвіна р Калка русько-половецьке військо було розгромлене татарами. У 1236 р.почався похід татар на чолі з Батиєм до Східної Європи. В 1240 р. захопив Київ.У 1242 – 1243 рр. Батий створив державу – Золота Орда, з центром в пониззіВолги. Руські князівства сплачували данину, давали військо, отримували ярликина княжіння Київ майже зруйновано. у 1245 р. Батий надіслав Данилі Галицькомувимогу – „Дай Галич”. спочатку підкорився, але почав готуватися до боротьби зтатарами, шукаючи союзників. Згодом виступив проти татар. Спочатку перемагав, але зазнав. Влада Золотої Ординад укр землями тривала до 1362 р., коли тутзатвердилася влада Великого князівства Литовського. У 1362 р. відбуласябитва   на р. Синюха (Сині Води), в якійлитовці перемогли татар звільнили з-під влади Золотої Орди.
20.Загарбання Польщею та Литвою укр. земель
Укрземлі під владу Великого князівства Литовського  перейшли за князів Гедиміна  та Ольгерда переважно мирним шляхом — принцип“Ми старини не рушимо, новизни не вводимо”, прихильно ставились до місцевихзвичаїв та системи управління. Місцева знать зберегла володіння та привілеї. Поширювавсявплив православної церкви. Руська мова стала офіційною в діловодстві. 9/10земель Великого князівства Литовського складали руські землі. В удільнихкнязівствах, які утворювалися на руських землях, відбувається обрусіння  нащадків Гедиміна. Велике князівство Литовськепредставляло собою феодальну державу, на чолі якої був  великий князь і рада Панів, у віданні якихперебували найважливіші питання. Гедиміновичам  належали удільні князівства. Залишки автономногоустрою Галичини у складі Королівства Польського втратили будь-які ознаки державності.Під час міжусобної війни 1430–1435 рр. захопили ЗХ Поділля. У 1569 р.  Люблінська  унія завершила процес об’єднання  Польщі і Литви в єдину державу – Річ Посполиту,яка мала єдиного виборного короля, єдиний сейм, фінанси, зовнішню політику, алеВелике князівство Литовське у складі Речі Посполитої зберігало автономію. Протевсі укр. землі у складі Речі Посполитої перейшли під безпосереднєуправління     польських феодалів,  польські феодали досягли своєї головної мети,оволоділи всіма укр… землями.
 
21.УніїПольщі іЛитви. Та доля укр. Земель
У 1349 р. Польщапідкорила Галичину. Це сталося при королі Казимирі III (1333 – 1370 рр.), в правління якого Польща подолалафеодальну роздробленість і об’єдналася. Польські феодали, відчуваючи потребу внових землях,  спрямували свою експансіюна Гал-Вол державу У 1385 р. між Королівством Польським і Великим князівствомЛитовським Кревська унія -  лит. князь Ягайло одружився на пол. королеві Ядвізі і ставкоролем Польщі. Унія посилила їх проти спільного ворога – Тевтонського ордена, держави рицарів-хрестоносців уПрибалтиці, яка здійснювала агресію на польські, лит.та рус. землі. У 1410 р. військо Тевтонського ордена було розбите, згодом став васаломПольщі. У 30-х рр. XV ст.  остаточно булиліквідовані  залишки автон.устрою Галичини — перетворилась на провінцію. Під час міжусобної війни1430–1435 рр. у Великому князівстві Литовському польські феодали, як союзникиСигізмунда, захопили  ЗХ Поділля. У 1569Люблінська  унія завершила процесоб’єднання  Польщі і Литви в єдинудержаву – Річ Посполиту, яка мала єдиного виборного короля, єдиний сейм,фінанси, зовнішню політику, але Велике князівство Литовське у складі РечіПосполитої зберігало автономію. Проте   всі українські землі у складі Речі Посполитої перейшли під безпосереднєуправління     польських феодалів.
22.Дать опенку Кревской (1385) и Люблинской (1569) униям в контексте украинской истории
Креескаяуния (1385).Причины — стремление объединением Польскогои Литовского государств усилить свои государства перед лицом Тевтонского орденаи Московского княжества.
содержание Унии: Ягайло женился напольской королеве Ядвиге и был провозглашен польскимкоролем, к Польше присоединились земли В-К-JI, включая украинские и белорусские,на которых вводилось католичество как государственная религия; прекращались;казна В-К-Л переходила на нужды Польши;
значение Унии: попытка разбить Тевтонскийорден, раздача украинских земель польским феодалам, насильственное распространениекатолицизма и др.;
последствия Унии: Витовт,став великим литовским князем, сумел на время восстановить независимость В-К-Л,но через 10 лет после его смерти великокняжеский престол в Литве вновь занялипотомки Ягайло.
Отдельные попытки возродить былуювласть Киева как центра, хотя и предпринимались, но успеха не имели.
Люблинскаяуния (1569 г.) — Образование Речи Посполитой.
причины: полное поражение Литвы отРоссии. на первом этапе Ливонской войны (1558 — 1583 г.); содержание Унии:Польша и Литва объединились в единое государство — Речь Посполитую;
последствия Унии: захват украинских земельместной, частично польской шляхтой, постепенно превращавшейся в крупныхземледельческих магнатов, с усиленной энергией эксплуатировавших украинскихкрестьян;
закрепощение крестьян окончательно утвержденоЛитовским статутом 1588 г.,по которому устанавливался 20-летний срок поимки беглых крестьян, шляхтичам давалосьправо самим устанавливать повинности крестьян.
 
23.Определите роль Брестской унии 1596 г. в социальнополитической жизни Украины
Брестская уния (159б г.): причины: стремлениеВатикана подчинить католичеству восточную православную церковь, создав переходныйпериод для нового перехода православных украинцев к католицизму; желание рядаправославных священников уравняться в правах, стремление оградить себя от влиянияМосковского патриарха, поддерживавшего украинские братства; содержание Унии:украинская церковь признавала основные догматы католической церкви и переходилапод власть Ватикана, признав своей главой папу Римского. Богослужениеоставалось на славянском языке;