Погляд із сивої давниниВеликого Вітовта
Напередодні від’їзду із Вільнюса доЛуцька — шляхом Великого Литовського князя Вітаута, що пролягав до місцяКоронації Великого Князя Короною Європейськими Монархами 1429 року, керівникиакції: театральної, хорової, танцювальної груп, скаутів, байорів зійшлись доМіської Ратуші.
У той час, на Майдані, перед Ратушею,відбувалося історико-етнографічне дійство: все дихало, жило глибокою сивоюісторією… Литовці, одягнені в національний середньовічний одяг: аукштайтія,жемайтія, дзукія, сувалкія та інші — виготовляли і представляли, а бажаючим — дозволяли попробувати себе у роботі з древніми ремеслами: кування, різьблення,плетіння лози, ткання, гончарства, вишивки — прикрас роду, нації; підходь,спробуй і щось зробити сам; купи зроблене для пам”яті і побуту литовського етносу- це культура! Так, тут, на цьому невеличкому майданчику — все жило, творилось,віялось Великою Сивою Литвою… І наснагою учасникам подорожі до Луцька, босвітилася і святилася Богами історична дорога Великого Князя — так було 580років тому!
Поважна історичнамісія сучасників перед Минулим і Майбутнім! Нам бачити і тепер оцінити ту Сивудавнину предків! Звичайно, із Часу держав Литви, Білорусі, України. Що думав,що чинив-діяв, чим жив і гризся Великий Князь Вітав? Адже і тоді передовіДержавні Мужі Європи думали про мир і безпеку своїх народів, своїх країн і хтоє Той, хто має Волю, Дух, Мораль об’єднати народи для відсічі: підступній,жорстокій, лицемірній, цинічній Мокселі (назва Московії) ІХ-ХУІ сторіч, яка окупуваламонастирями і опричниками землі фінських племен: меря, мурома, мещера, весь.Посол короля Франції Людовика ІХ Вільгельм де Рубрук, здійснивши подорож 1253 –1255 роках до великої імперії Чингізидів, перебуваючи той час гостем у Хана,занотував побачене, почуте, чинне у книзі “Подорож у Східні країни”. Вінвідмітив абсолютно різні етноси на тогочасних землях Київської Русі ітодішнього улусу хана Мокселі – Московії, що кривавим хижаком збирала данину дляВеликого Хана, але значну частину присвоювала-крала собі. То з якою корупцією,із ким (собою?) нинішній Кремль, неначе бореться? Як відзначив ПовноважнийПосол України у Російській Федерації пан Костянтин Грищенко, що українці іросіяни “сильно відмінні (різні) і по моделі суспільного розвитку, і посвітогляду”. А то психіка, мораль, стиль життя історичної і сучасної Московії. Утодішні часи нападала, по-вовчому, на слов’янські народи древньої КиївськоїРусі, котрі із 1320 року ввійшли до складу Литовсько – Русько — ЖемантійськоїДержави. Однак, нині психологія хижака не цивілізувалась: нападає, як звикла,шукаючи-вигадуючи собі будь-який привід, провокує, шантажує нації-країни, щозвільнилися од Імперії Зла.
Нині, у вік ядерногобезумства, така поведінка, мораль особливо небезпечна – стоїть надзвичайноюпересторогою для Майбутнього Європейської Цивілізації! Сатаніст – самогубець,ядерним кадилом повчає без’ядерних правила жити-поводитись, а відтак влаштовуєгарячі, холодні, терористичні, провокаційні війни: шантаж, погрозиінформаційні; маніпуляції терактів і “анти терористичні” війни; протиставленняодних іншим, застосування ембарго; влаштовуючи і збагачуючись на кризах –далеко не має морального права, честі, відповідальності за діяння, за світовийпорядок для всіх народів, країн у світогляді передбачень і поєднань мораліВеликого Князя Литви Вітаута.
Лідер Проекту — депутат сейму, історик Казимир Уока. Адміністратор — Йонас Алекневічус. Значнудопомогу надали Міністерство іноземних справ Литовської Республіки за Програмоюпідтримки і розвитку демократії.
Після настанови,уточнення маршруту, плану представлень у містах перебування учасників Дороги,паном Вітаутасом Алекневічуса – фотографування. Виїздили 23 серпня, 06 годині,2009 року від Форум Палац, двома автобусами.
Уже недостатньопереоцінити, як і недооцінити Дорогу Великого Вітаута не тільки у світлірегіональної історії, подій тогочасних. Ми бачимо три Держави, що врятувалисявід колоніального іга улуса Мокселі (Москви) — васала Золотої Орди, прохачаярлика на збирання данини для Великого Хана, а розбоєм і знищенням загарбувала“збирала” землі Великого Новгорада, Пскова, Рязані, Ростова та іже, грабуючи іспалюючи слов”янські міста і села, обманюючи, брешучи Ханам Золотої Орди (чияКультура не дозволяла не вірити Слову!). Бо цілують Невські-Рюриковичі чоботихану на вірність, а попи-батюшки проповідують божественність Хана і клянуться увірності господній, а водночас, свій родовід зраджують і доносять Ханові одинна одного, і хто перший, і хто швидше. Це вже натура доносити царям,імператорам Росії, СССР: шостому відділу, парткому чи одразу у ЧК, НКВД, КГБ! Іклястися у вірності, і повзти до чобота ханів, царів, секретарів, щоб першимпоцілувати, а потім донести “зраду” на іншого, і просити ярлик, хадзуку,посвідчення сексота (секретного агента) для власної влади над жертвою. А умонастирях, церквах співали одним анафему — другим хвалу!
Карали і зраджувалибатько сина, син батька, брат брата, племінник племінника, витворюючипсихологію мутанта – вампіра спадкоємця “слави велікой і большой страни, славирусского оружія”. Сікли голови, як це вправно робив Великий Петро своїмстрільцям, а “прорубуючи окно в Європу” заганяв у болота Півночі “крестьян” –селян: сільське господарство вели українці “Малоросії”. І на трупах, крові“построіл Северную Пальміру — століцу Расеї, Петербург”. І нині прославляється“сікач голів” “Голосом Расеї – бальшой страни”: Рюриковичі і Невські, німкеня Катеринаі Романові, Ленін-Сталін – сікачі незчисленних жертв Колими, Сондормаху,Куропат, Хатині, Бабиного Яру, Дем”янового Лазу і численних тюрм по всійімперії зла. Писав Пророк Шевченко:
“Заворушиласяпустиня
Мов із тісноїдомовини
На той останнійстрашний суд
Мерці за правдоювстають”
Правда одна: — Московія “собіратель чужих земель” на Кавказі чи в Придністров”ї, ДалекомуСході чи Прибалтиці, азіатських республіках чи на Півночі — скрегоче зубами наКрим; розстрілює на вулицях журналістів, правозахисників, у храмах — попів, удворах двірників і будівельників таджиків, узбеків, киргизів, казахів,кавказців – так зачищають “вилікую страну”.
Привласнення різнихнацій талантів, їхньої інтелектуальної і творчої праці, замовчування іпереслідування за історію націй, держав, народів у Федерації, як і тепернезалежних державах од Мок селі, Імперії царів і генсеків! Тероризує, дискредитую,оббріхує пропагандистським “Голосами” радіо, телебачення, пресою не тількивладу постімперських держав, але й нації, культури, традиції, звичаї“ядерно-хімічною зброєю руского язика, правами рускоязичних”. А під своїм носомяк? Усе — як було: на всіх язиках усе мовчить, бо благоденствує Московщина.
Розуміють політтехнологи Московії: деградований, штучно створений із різних слів інородців іздомішком німецьких, французьких, італійських слів-назв, що така мішанина є,ніби слов’янський “могучий руский язик” — втрачає силу значень, символів,розуміння. Тому писав Поет: “Умом Росію не зрозуміти!” Не може слов’янин-українець(як і інший слов’янський етнос) збагнути відношення, розуміння слів скажемо:січень і московське – январ; ти – (займенник) — ж (сполучник) день –(іменник) імосковське неделя? Не діло для слов”нина є сьомий день, неділя. У москвича,після не діла, наступає — восресеньє: від не діла воскресає?
Основа розуміння,значення слов’яно-українське є прадавнє слово одруження! О, друг! (дружина,рать для воїна) – визнання дружби двох на весь рід-родовід. А московськебрак?.. То що є брак — брак народить! Кому потрібний брак і хто кого бракує“могучім язиком” але без мови українців, білорусів, литовців? З дозволузапитати пропагандистів “русского могучего язика”: хто язиком-органом насильнохоче деградації мов націй, щоб і нації залишись на задвірках Цивілізації?
Московія зчиниларейвах холодної інформаційної війни “язиком” — недалеко до гарячої, законної“для примусу права руского язика на государственний” у країнах, що звільнилисьз під ярма Москви. А у Мок селі, “русскіе добровільно” не хочуть мов:української, білоруської, литовської, польської, татарської, мордовської,башкирської, чуваської, тувинської, алтайської, чеченської, осетинської,абхазької, інгушської, грузинської, молдавської та всіх не злічити – історичнихкультур, земель, народів, країн.
Та ми ще повернемосьдо реальних діянь колишніх і теперішніх “благодетелей Макселії-Москви” для“ближнього і далекого зарубіжжя”: кого і чим Улус Москва ублажав і ублажає, як“збирав і хоче збирати землі” тому, що бачимо Мок сель-Москву, яку “умом непонять” — нахабніє, клацає нанести ядерні удари для “защіти граждан за рубежом”– то декому із нинішніх “стратегічних партнерів” Мокселі, які ще вчора були“маоїстами”, “гітлерівцями”, “американськими імперіалістами”, “ізраїльськимиокупантами”, “посібниками і паліям воєн” мало не покажеться...
Зі сходом Сонцявирушили Дорогою князя Вітаута. Щось важне, від першого кілометру, витало всалонах автобусів. Відбувались знайомства, точились розмови про минуле ісучасне. Час від часу Казимир Уока, Йонас Алекневічус через мікрофон розповідалипро родовід, життя, діяння Вітавта – власне, що є актуальним поглядом нанинішнє облаштування не тільки Європи...
І була в Дорозі гар’ячатема Литви: чи земля – товар, а знати — продавати, як шматок ковбаси чимобільний?.. Якщо так: то хто має право, за які гроші, для чого?.. І чи зможеїї купити простий литовець, а власне найбільше, хлібороб? Бо Земля для всіхлитовців, а не для торгашів світових, які вкрали мільярди грошей і їм хочетьсявкласти у надійний бізнес-капітал. Та Не зможе купити землю той, хто працює наній! Адже молоко дешевше аніж вода, м’ясо — від бренді, а хліб — аніж чіпси. Аось, у цю кризу плановану розбійниками, прибули із США жидівські Конгресмени ізаявили Уряду Литовської Республіки: платіть 130 мільйонів (якогось?) ущербу таповерніть у первозданному стані жидівську нерухомість?
Автор цих рядківсказав, що, напевно, 130 мільйонів будуть компенсовані тисячами гектарамипрекрасної, сакральної, екзотично-казкової для туристичного бізнесу землею — так “збирають землі” аби мати свій золотий Клондайк не тільки у США чи Мокселі!
Гаряче, запальноборонили литовці свою матінку-землю, а разом із тим свою Литву, своє майбутнєдля своєї нації. І були співи, і були… митниці – годинні чекання назвірку-перевірку документів. Хоч… їхали загальним списком — не бізнесмени, неполітики, не туристи чи заробітчани, а тільки народні дипломати із живої і дляживої історії трьох націй, трьох культур, трьох історій на Одній Землі.
Луцьк. 1429 рік — ескорт Великого Князя; 2009 рік наш пошт — споріднені, близькі духом,символами, знаками, одягом. (Перша згадка про Луцьк, зазначена в Іпатіївськомулітописі 1085 р., як Лучеськ і за археологічними дослідженнями йому святкуватисвоє Тисячоліття).
День НезалежностіУкраїни. Лучани нас зустріли Святочно, Величаво, Красиво. Мов би зустрілись двіісторії: сивої давнини і сучасна. Під Хоругвами, Штандартами Великого Князівствакрокували посланники-літописці, Європейські монархи, Бояри, Творці мистецтва,засадничі культури для Праведного Діяння. Красувалася земля українська, поважностояв Луцьк. На Майдані, у величному натхненні, віршувала геніальна поетка ЛесяУкраїнка і рекла в суголоссі лучан і литвинів — України і Литви:
“Слово, моя ти єдиназброє,
Ми не повиннізагинуть обоє!
Може, в рукахневідомих братів
Станеш ти кращиммечем на катів.”
І були брати передпам’ятником Поетки, і линуло українською мовою Слово Літописців Литовських, яку панегірику “Похвала князю Вітовту”, невідомого літописця: “Хочу вамповідомити про великого князя Олександра, званого Вітовтом, литовських, руськихта інших багатьох земель і міст господаря… Сей князь великий Вітовт тримаввелике князівство Литовське і Руське та багато інших земель, попросту кажучи,всю землю Руську...”
Визначнийукраїнський історик Михайло Грушевський, присвятивши спеціальну студію “Похвалав. к.Витовту”, друкуючи її у львівських “Записках Наукового Товариства ім.Т. Шевченка – 1895,4 кн., т. V111, с. 1-16, підкреслив особливе значення цьогоісторичного джерела для вивчення “дуже важливих моментів в історії СхідноїЄвропи”.
І був Великий КнязьВітав, і були Європейські Монархи: польський король Ягайло з дружиною Софією ідвома малолітніми синами (Казимир стане великим князем литовським і польськимкоролем). Король римський Зигмунт із дружиною Барбарою та прилатами, княжатами іпанами угорськими, чеськими. Двір німецького цісаря і угорського короляСигізмунда окрім численних німецьких князівських і графських родин повнивсяугорськими, хорватськими, чеськими, австрійськими панами. Від магістранімецького Ордену Пауля фон Русдорфа прибув командор Балгі. Магістрінфляндського Ордену Зігфрид Ландорф фон Спанхейм (Шпанхейм) із своїмирицарями-мечоносцями. Папа Мартин 5-ий. Візантійський імператор Іоан У111Палеолог вислав своїх послів. Датський король Ерік У11.Воєвода Ілля – синмолдавського воєводи Доброго. Від Московського князівства — князь Василій 11Васильович (онук Вітовта – син Софії Вітовтини). Великий князь Тверський БорисОлександрович, князь Рязанський Іван Федорович. А теж приїхали ханиПерекопської, Донської, Волзької орд, які або були зобов”язані Вітовту, аборозраховували на його допомогу. І всі були, зоббов’зуючі запевнити мир своїмнародам. А МИР складався із багатьох питань, проблем, ситуацій, як, до речі, інині: поділ земель; створення коаліції (блоку); унії двох гілок християнськоїцеркви (католицької та православної); економічних питань – торгівлі, податків,судноплавство в Балтії. І основне – надання королівського титулу Великому князюлитовському Вітовту, який заслужив справами і достоїнством. Проти виступилооточення короля Ягайла – єпископ Збігнев Олесніцький і воєвода Ян Тарновський,з огляду на природу взаємин між Литвою і Польщею. Литовці, маючи свого короля,могли б знехтувати унійними зобов’язаннями, а землі (Ягайло вважав їх своєювласністю) будуть втрачені для корони. Так не здійснилось ЩОСЬ значиміше длязміни важкої, кривавої історії Європи. І все ж питання коронації Вітовта висілоу повітрі.
Восени 1429 р.польські посли запропонували корону Польщі за умови не коронування йоголитовською короною. На початку 1430 року Ягайло затвердив привілей: післясмерті Вітовта землі Литви і Русі мали відійти до Польщі. Литва проголошуваласькоролівством на вічні часи і повинна стати щитом християнства на цьомупограниччі Європи. Вітовт запросив у Вільно знатних гостей: московського,тверського, Одоєвського князів; пруського та інфляндського магістрів; татарськогохана, інших вельмож. Однак коронації через затримку корони зацікавленими у НЕКОРОНУВАННІ ВІТАВТА, було перенесено. А 27 жовтня 1430 р. у віці 80-ти роківВтавт помер у Тракаю, під Вільно. Так було.
І так є: інтересиосібні, кланові, містечкові та й навіть “гонорові держави” сприяють латентнимструктурам управляти не тільки ними та реальністю: є ізгої, є третій світ, є тіхто розвивається (і не розвивається); є посткомуністичні; є асоційовані, єсхідні партнери, є стратегічні (напевно і не стратегічні) партнери, є блоки іпозаблокові.
А хто визначає? Хтосудить? Хто судді?.. Четвірка! Шістка! Двадцятка? А інші народи, нації,країни, хто вони? Об’єкти – не суб’єкти своєї історії, культури, майбутнього?Хто визначає чиюсь – комусь роль другосортного, раба, слуги чи жертви? Хто ще єпоза тою груповою, матеріалізованою, двадцяткою? Чи може їхні незчисленністатки не були і не є ресурсом тих “другорядних” — якимсь тіньовим урядом,визначених “не суб”єктому” у сучасній короткій історії Землі!
Чи є нині Пророки іДержавні мужі, як Ярослав Мудрий, Олександр Вітовт, Антон луцкевич, Шевченко,Чюрльонюс, Янка Купала?.. Це не риторичне питання: хто Світ порятує отГлобального, Ядерного Безумства?.. Вони були на День НезалежностіУкраїни-Литви у Луцьку – представляли майбутнє націй у Культурі, Історії,Традиціях, Звичаях. Численні лучани щиро аплодували представленню Дійствалитовців-українців Великого Литовсько-Руського князівства.
Вартує процитуватиписьменника-лучанина Євгена Щура, який занотував розуміння і значенняісторичних осіб — вчинків діячі-політиків: “Тих, хто вставляє палиці в колесаісторії, можуть згодом посадовити і на палю”. Цей афоризм із книги“Короткометражні думки” повинен пам’ятати кожний, хто прагне влади.
… Зійшлися насвоєму поприщі історики литовські — українські у прекрасному музеї, старовинноїзабудови. Тут дихала, жила, говорила память історії із вченими мужами.Дискусію-семінар істориків представив Богдан Скиба, Казімерас Уока, РомасБатура за участю археологів, аналітиків-політиків. Велося мовлення, із почуттямвідповідальності перед минулим і майбутнім, і всю ласку мудрості мови – кальби,перекладав пан Василь Капкан (здається – відмінно!).
Проте, булозрозуміло, що у цьому і початковому, обмеженому часі не з”ясуються всі віхиісторії, не визначаться віхи-передбачення майбутнього. Та залишилось розуміння історії:після унії Великого князівства Литовського із Польщею у 1385 р. Вітовт,опираючись на Київських князів, вистоював незалежність князівства від Польщі ідосяг від польського короля Ягайла визнання за собою (правом намісника)Великого князівства Литовського. Відповідно до договору в Острові Вітовтстановився намісником Ягайла у Литві. Але невдала акція на Ворсклі 1399 роціослабили позицію Вітовта. На вимогу Польщі у 1401 році був заключний Віленсько- Радомські угоди, яким був зміцнений Кревській акт сюзеренітет Польщі щодоЛитви, де він визнавався великим князем Литовським, але по життєво.
Вітовт і Ягайлоорганізували поразку німецьких рицарів під командуванням магістра Тевтонськогоордену Ульріха фон Юнгінгена у Грюндвальській битві 1410 року. Роль Вітовта убою, назначеного Ягайлом, головнокомандуючим – велика. Битва під Грюнвальдомпоклала кінець гегемонії Ордену і визначила геополітичне становище ВеликогоКнязівства Литовського. Орден уступив Вітовту Жемайтію (північно-західнутериторію сучасної Литви, захоплені Тевтонами 1398 р. Із-за Жемойтії Литва щедвічі вступала у воєнні конфлікти із Тевтонським орденом (1414, 1422) аж докинімці остаточно не відмовились від Жемойті (і нині там є руїни литовськогохраму другої світової війни) у Мельнінській мирній угоді.
Вітовт активнопідтримував і вів незалежність од московських (Мок селі-улусу) князів руськікнязівства Києва. Заключив угоди із Тверським (1427) Рязанським (1430),Смоленським (1404?).Підтримував Новгород і Псков. Московських (Мок сельських)князів примушував до миру.
Володіння князівстваЛитовського при Вітовті на сході сягали верхів”я Оки і Можайська, ПівденнеПоділля і розширив володіння аж до Чорного моря. За час його управляіння уПричорномор’ї з”явились міста і фортеці: Дашів (Очаків), Соколецьк(Вознесенськ) Балакала (на Бузі). Каравул (Рашків), Хаджібей (Одеса).
Донька Вітовта Софіябула одружена на великім князі Московськім Василю І. Василь І, у своємузаповіті 1423 р. віддавав свою дружину і синів під захист свого тестя –могутнього князя Литовського Вітовта.
Тема історіїпродовжується і на сучасному рівні, бо є вкрай агресивні виклики сучасних“вождів і вожденят”, яким конче хочеться “зібрати землі”, аби управляти…демократією у країнах-сателітах, васалах якогось союзу, блоку чи нейтральними –ідеться про “четвірки, шістки, двадцятки”.
Було баченнямайбутнього, коли у Мерії Луцька зустрілись делегації: депутат Сейму ЛитовськоїРеспубліки Казимир Уока і депутат Верховної Ради України Володимир Карпук, ідва мери Луцька і Тракая підписали Угоду про співпрацю. І відбувся обмінпам”ятними національними Знаками, Символами, подарунками, зокрема картиноювласне “Зустріч Монархів Європи Коронування Великого князя Вітавта” – доповнилисилу так важливої Народної Дипломатії.
Зацікавленняекономічними питаннями депутата Сейму пана Казимира Уоки, наприклад: можливістюпридбання малогабаритних автобусів “Волинь”, що економічно дешево і економічновигідні замість великогабаритних автобусів у невеликих містах Литви.
Були гостиниповажні, ночівля у мирному військовому ліцеї ім. Богуна. Литовські “спартанці”були у комфорті (не знаю чи так добре себе почувала рать Вітав та) а на день –були бадьорі і свіжі до дальшої праці: відвідин пам”ток історії міста, зокремавеличного замку-палацу Луцька Любарта, де троє скаутів “Союзу скаутів Литви” –15 річний Дімітріс Матусков, 17-ти річна Мілда Йогелайте та 55-ти річний БенадасМартінкенос – склали присягу у якій поклялись бути вірними Богу і своїй країні,допомагати іншим та дотримуватись Скаутського Закону. Привітали литовців іукраїнські пластуни. Після урочистого церемоніалу пластуни та скаути обмінялисьпам”ятними сувенірами і литовці запросили українських колег у Вільнюс, денаступного літа буде відзначатись 600-та річниця Грюндвальдської битви. Голова скаутівРічардос Сімонайтес заявив що дуже-а-дуже ретельно готувались до поїздки уЛуцьк: “Наші скаути цікавляться історією – вже чотири роки подорожуємо шляхамикороля Вітовта… Ми хотіли скласти саме тут, у Луцькому замку, Клятву”.
Дорога у Білорусь.Стелилась у пізній вечір. І ледве чи хтось із нас думав, на загал, про якусьурочисту зустріч чи не у північну годину у Пружанах? Але було – сталося, якбуло і є, давні і сучасні, близькі і незалежні країни, нації. Дорогі сябри насчекали. І влаштували Високу Радісну нам Зустріч: піднесли хліб-сіль на рушнику.Привітали щирими білоруськими піснями, будучи одягненні у гарних національнихстроях. І буде продовжено, на другий день Свято двох народів, двох культур,доброти одної між сусідами.
Ночівля “спартанці”духу, культури, історії — у величезному спортзалі, але не до сну – стількивражень: були оповіді про Луцьк-Україну – обмін думками про важну, надзвичайнумісію народної дипломатії. Навіть невеличкі скрути-процедури перетину кордону(так має бути між добрими сусідами аби бандит з Великої Дороги не проникав і не“собірал землі” собі, як данину!) хоч Луцька влада подбала про можливістьспрощеної процедури переїзду кордону — ніхто не відмітив цього. Ідея і Справамали свою святочність сучасного — надію на перспективу майбутнього України,Білорусі, Литви у Спільній Європі – Єдиного Світу Богів усіх націй, народів,культур, цивілізацій, що Є Вартістю Планети – Земля! Не забуваймо, люди!
Раділи і чекализустрічі з нами дорогі сябри-білоруси: красотою і екскурсіями, концертами імудрими бесідами у Пружанах, Нясвіжі, Мірі, Новогрудках, Ліді, Гардіні. І селаакуратні, мов прибралися до свята гостей: ниви золотом дозрілі, де покошені, аде ще ні; рясні овочеві поля; сіно в копицях та орані і засіяні поля на новийврожай.
Міста наших зупинок– радо ділились із Народними дипломатами своїми успіхами в праці, пам”яткамикультури старовини і сучасної, як, наприклад Кам”яна гранітна глиба на честьПрезидента Білорусі Олександра Лукашенка; спорудженням (рахунком підприємця)чарівного моста із символічною красивою скульптурою зустрічі двох хвиль: “Він іВона” – двох річок; як і музеями, що гарно оберігаються і поповнюютьсяісторичними і сучасними скарбами — експонатами; соборами і замками, щореставруються замок Сапеги і вже реставрованого замку Радзівіла та всімамузеями, що мали і мають історичну науку і мистецьку вартість. Велика подякаголовам міст, супроводжуючим нас представникам влади панам Абрамчику Руслану,Книзі Руслану, Лобановському Андрію, тележурналісту каналу “Мир” пані БалатОльзі, а теж щирому співбесіднику пану Ворану Міколі.
Були “Круглі столи”і концерти. Зокрема на одному диспуті, я пошкодував, що не можу вивчитибілоруську мову через білоруське радіо, а тому вивчаю через радіостанцію“Свободу”. Поважного ветерана війни це зачепило: “Не надо етіх… слушать!Луччше встречатся...” На що була відповідь: “Ми – ЗА!, щоб білоруська молодьнавчалась у литовських університетах і українських та навпаки литовці уБілорусі і Україні.”
Після “круглогостолу” ми гарно побалакали із Ветераном про те, що мова рідна – не є мачухоюсвоїм дітям, а мамою пригорне, нагодує, навчить і виведе на дорогу миру,мудрості, щасливого життя не тільки у своїй Білорусі, але й в інших країнах, деє білоруська діаспора і прагне, як і українська, литовська слухати-чути радіота дивитись телепередачі державні рідною мовою, бо щемить кожному рідна мова, адоля інколи розпоряджається тим, що людину занесе далеко-далеко від Неньки. Тож “Свобода” не винна, якщо слухають її, бо лине гарна, мила, добра, мудрабілоруська мова; і хочеться її чути. І збагнулося важне, і подякували одинодному за розуміння: рідна мова є незамінним Космосом Душі – Небом для летуЛюдини.
Запам”ятався дивовижнийпарк у Насвяжі чистотою, красою, спокоєм. І, звичайно, щирі сябри-білоруси нескупились на смачні чи то сніданки, обіди, або вечері.
Поклонилися Народнідипломати-місіонери містам Білорусі щирими, сердечними подяками, пам”ятнимиЗнаками, подарунками-сувенірами, історичними дискусіями; історично –театралізованою виставою, фольклорний Литовський колективу “Вільнеле” і“Лауксна”, історики і громадські діячі, мистці світлин і телефільмів: К. Уока,Й. Алекневічус, В. Мікалаускас, К. Н. Белчуніне, Р. Сімонайтіс, Л. Пурліне, Г.Аукштікальніс, Р. Батура, Я. Рагускас,. Чесневічус, В. Дарашкевічус, апрофесійно перекладав — допомагав у спілкуванні українсько-литовською мовою — кальбою Василь Ковпан. Учні-білоруської школи із Вільнюса віншували-святилигаївками, хороводили білоруськими піснями.
Дорогу впродовж 1500кілометрів і 168 годин завершено. І вже Столиця Литовської Республіки Вільнюс — 22 чи 23 година. Учасники “історичного походу” зібрались у залі (ужеСимволічно!) “Саюдіса”. Відтак прийшли до памя”тника Гедиміна посвятитися йогоДухом, поділитись своїм баченням, розумінням і діями для щасливого Майбутньогонародів Литви, Білорусі, України і України, Білорусі, Литви! Карб світлинсучасників – творців історії нині, залишиться для Дії нащадкам, майбутньому. Іще були розмови, тепла присутність один одному – добрий Дух витав у залі і буликавуни українські чи білоруські аби поласувати, і хотілось танцювати, ітанцювали під народну музику невтомного Баяніста всієї Дороги — не хотілосьрозходитися, роз”їдитись по домівках добрим давнім і сучасним людям.
P.S.
Державні мужі:Президенти, Прем’єри, Голови, Канцлери, Аятоли та Інші Правителі у Світі, як іїхні міністри зобов’язані достеменно знати Історію своєї Нації — Творця країни,держави, культури, науки, що, як правило, написаних кров’ю народу — перемогамиі поразками, успіхами і невдачами. І тому Історія Є приоритетно-фундаментальнонаціональна традиціями, звичаями, культурою! Треба знати не тільки своюісторію, а теж найближчих сусідів: історично спільних доль, народів людськоїкультури, толерантного ставлення, демократичних засад державотворення.
Особливо важно знатипсихологію і практику тоталітарних вождів: їхні режими, націлені брехнею,шантажем, агресією, провокаціями до близького чи далекого зарубіжжя,теперішнього чи минулого часу — “розумом не збагнути”! Вороже начало — щоденьБожий позирає з під чола на твій край “ненаситним оком” писав геніальнийШевченко у поемі “Кавказ”.
Із 525 роківіснування — початку ХІУ — ХХ століть, Московщина — Російська імперія — СРСРвели 329 років війни! Море крові, море трупів, безмір горя, лиха, біди, каліктворила Моксель!
Хворобливі маренняцарів, імператорів, професійних революціонерів (терористів) комуністів,генеральних секретарів – збирачів земель (загарбання) “старшим братом”, “допомогабратським народам”, комуністичним (терористичним) організаціям червоного ібрунатного кольору – грошима, золотом, зброєю аж до “добровільного приєднання”,і “примушення до миру” — трупами націй встелена земля країн для “слави руськогозброї”.
Спадкоємці“відновлюють конституційний лад” і стирають з лиця землі не депортацієючеченців, а саму Ічкерію. У Грузії “примусом до миру” удочерили “дипломатичнимвизнанням ” Осетію та Абхазію — збудували собі військові бази. А, щоб було“законно” для “захисту громадян Росії, русскоязичних” у інших країнах, прийнятозакон — тепер “законно” застосують ядерну бомбу, якщо “націоналіст, фашист,інородець ущеміть право рускоязичного”! Є наука і практика майстрів шантажу іпровокацій із “підпалом” Рейхстагу, радіостанцією на кордоні із Польщею, щозакликала поляків “покарати” німецький народ; спільних навчань і співпраці“сталінських соколів і люфтваффе” — шліфували майстерність бомбити міста ісела… А тепер – звинуватять, що “нацист підпалив Русское посольство”, або“притискає русскоязичних” (було звинувачено Чехословаччину за “притисканнянімецького етносу” в Сілезії… І Гітлер покарав — ввів війська). А “провокаціянаціоналістів”? Вони впроваджують у державах свої мови! І найжахливіше: замість“могучего...”! Адже ті всі мови заборонені ще царями, імператорами: литовцям,українцям, білорусам, полякам та всім “щасливим в імперії зла” щоб на “понятномязике прорубивалі окно в Європу”. А “новое посланіє — польот на Планети” Хто,ким “прорубувати”? А робітних в полі, заводах, шахтах, інститутах, лабораторіях- інтелекту, талантів цих націй у Московії уже нема! На “Москвичу”, “збирати”Планети, не полетиш! А тому є, для свого права, узаконений спосіб: “защітамогучего” і заборона всяких “малих” своїм “законом” про “фальсифікаціюісторії...” і, навіть ядерною бомбою!
На багнет РосійськоїФедерації настромлені народи-нації Уралу, Сибіру, Крайньої Півночі, ДалекогоСходу, Алтаю, Кубані, Кавказу, які уже протестують і бойкотують платню-данинуМоксельському улусу. Республіки і краї критично оцінюють своє ганебне становищедругорядного “росіянина” у кого загарбує нафту, золото, алмази, газ, деревину,водні ресурси, московський торгаш, створюючи собі “Велічіє у міровой політіке”.
Народи знають“головосіків” по спільних рабсько-кріпацьких долях: брехня, грабунок, тюрми,якщо не даєш, не цілуєш лапті-кірзаки під балалайку чи гармошку — неминучесічуть голови!
Цинічно,саркастично, іронічно і погрозливо голосить Моксель про “нацизм, фашизм,антисемітизм” у країнах-республіках, котрі вирвались із Імперії Зла — сталинезалежними, завдячуючи Демократії Америки, Європи, Японії, Індії, Китаю,Африки, Азії – очищаються од лушпиння імперського совка, пропаганди ідеології“старшого брата”, убогого “могучего язика”, що умертвив мови давніх, історичнихслов”ян, балтійських, фінських, азіатських, кавказьких народів — почаливідроджувати свою історію правдиву, чесну (а не з доважком істориків брехливоїісторії Ключевського, Соловйова, Карамзіна – (читайте В. Бєлінського: “Країна Моксель,або Московія”) на догоду Катерини і всяким Леніна, Генсеків, де не розмовлялислов”янською мовою, яка була… рабою Імперії зла, а збагачувалося Зло невинноюкров”ю, рабською-кріпацькою важкою працею, уярмлюючи-присвоюючи таланти націй.
Британська газетаThe Times звинувачує Медведєва і Меркель у “Мюнхенській змові проти України”,де запевнює Канцлер московського чільника: “Німеччина буде протидіятигероїзації нацизму та націонал-соціалізму в Україні.”
Читачу, очевидцю,жертво – не хрестися, не стань заїкою, не втрать пам”яті, дару мови і не думай,що то всього на всього маразм Двійки знавців “Майн Камфу” та “Історії КПСС” — практикидоговору “Рібентропа — Молотова” — реалізації людино ненависної ідеологіїЛеніна-Сталіна, Гітлера! І це ті, хто народились у Пеклі і чиї предки вчинилиНайбільший Цвинтар у центрі Європи, в України!!! Так кажуть “двійка” проУкраїну, яка кілька сторіч була закута у ярмо імперій. Тільки ті, у когоперевернутий розум та вищої проби цинізм, так здатні судити українців, в Україні!Отих “партнерів стратегічних” варто запитати: скільки нападала Україна наНімеччину і Московію та окопувала? Скільки Німеччина-Московія нападали наУкраїну?.. Білорусь, Литву, Латвію, Естонію, Польщу. Фінляндію? Чому мільйониукраїнців, завдяки їхній “правді” убиті голодомором? Чому викрадені і знищенілітописи, присвоєні історичні раритети культури, пограбовані бібліотеки,архіви, коштовності, а еліту, інтелігенцію вивезено в Сибір чи Рейх на рабськупрацю? Чому вивозили з України чорнозем, хліб, вугілля, нафту, вугілля доНімеччини, або до Московії? І чи Україна вивозила від них? Скільки мільйонівукраїнців, білорусів, литовців, латишів, естонців, поляків сиділо у концтаборахНімеччини і Московії, і скільки німців і москвичів сиділо у “нациських танаціонал-соціалістичних” таборах України, як і Білорусі, Литви, Латвії,Естонії, Польщі? Скільки погинуло з голоду і хвороб в Освенцімах і Гулагах?Скільки розстріляних у “Бабиному Яру”, “Бабиному Лазу” “Сондармоху”, Куропатах,Корталісах і ще десятках-сотнях тюрмах, концтаборах предками“миротворців-демократів, свободолюбців, захисників і обвинувачувачів” не себе?
Не забули українці,литовці, білоруси, латвійці, естонці, як і інші народи імперії зла: тільки уминулому сторіччі: 17-18 роки моксельці експропріювали банки, телеграфи,дороги, землі, фабрики, заводи – враз зробивши нації економічно убогими, апротестуючих: “Стрелять!.. Стрелять!.. Стрелять, батюшка нада!” – Наказувавмокселець Ульянов-Ленін. Чи як було у 39 – 45 роках? “Освободітелі у осовобождьонние”теплі ліжка лягали спати; поїдали і брали “освобождьонние” харчі і одяг із шаф,а “освобождьонними” запаковували тюрми і там розстрілювали, а “здоровихмужіков” відправляли товарняками у Сибір-Колиму на побудову соціалізмукомунізму – передового у світі суспільства. Тоді, теж Двійка, договором“Молотова – Рібентропа” (хто перший!) прийшли “визволяти від комунізму” “НовимСвітовим Порядком” литовців, латишів, естонців, українців, білорусів. Іоблаштувались в обителі “комуністичних строітелей”, і теж забрали все те, що невстигли перші поцупити-загарбати, і теж, запакували у вагони “здорових” напрацю у “Третій Рейх”.
Так втрачали нетільки українці, але й всі окуповані червоними чи коричневими народи-країни, нетільки все нажите, але і свій інтелект, культуру, життя і майбутнє…
Прикладом болювтрати того, що створено-зроблено своєю працею (не важко уявити трагедії нашихдідів, бабусь, батьків, матерів котрих окупанти позбавляли елементарного майна)- став такий випадок. Фотомайстер, що вдень і вночі фіксував події Дороги! ЦеСкарб Великий — Його уже не повторити!.. І ось, останнє місто – завершеноДорогу! Але, що це: нема фотоапарата на місті!!! Серце розривалося, ридало, бонеоціненна втрата праці Людини! І болісно було бачити страждання Майстра… Табог милував – сталась необачність.
А хібасвященнослужитель Бандера, “звільнений” із церкви і “ощасливлений” московськимконцтабором, як і три сини “ощасливлені гітлерівським концтабором новогопорядку” — двоє там загинули. А Степан Бандера, у демократичній Німеччині, бувубитий московським найманцем — то норма моралі для “двійкарів”!
Незнання історії,замовчування правди, спричиняє логічно або упереджено до брехні, цинізму,розпусти, морального історичного тероризму, цинічної змови для комерції торгашівнафтою, газом, алмазами, золотом. Підспівування один одному або певномуугрупування, рукостискання, аплодування — собі подібним, несуть Світу загрозуне тільки холодної чи локальної гарячої, але війни Пекла – Кінця Світу,ядерної!
Великий Вітоут напевнознав історію держави Князя Атили: від Балтійського до Каспійського і Чорногоморів ІУ-У сторіч, Князів Кия, Щека, Хорива засновників і правителів Києва, адалі у середині ІХ століття Князів Аскольда, Діра, Олега, які об”єднали своїслов”янські землі… А Київську Русь княгині Ольги? А Мономаха? А ЯрославаМудрого? Який чи вперше у Європі впорядкував правові відносини громадян:збірник законів Руської Правди. Могутність і багатство Володаря Київської Русі,одної із найбільших держав у Європі, приваблювали королів і цісарів Європи. Ікняжичі, і княгині Київської Русі одружувались із чи не всіма нащадкамиЄвропейських Монархів, як було 1048 році, коли до Києва прислав своїх послівКороль Франції Генріх І, просячи руки доньки Князя Анни, бо шукав підтримки уКиєва в боротьбі із Германським Імператором. Наступного року Анна прибула доФранції з великою пишною свитою та багатим посагом що вразило Французький Двір.У Соборі Реймса відбулось вінчання… І знав Вітав, що на той час французькийкороль не вмів писати – ставив “хрестик” на Указах, а по його смерті Анна,практично, візувала сама ці документи. Папа – ІІ, Григорій УІІ, у листах доАнни, висловлював велику повагу за культуру, освіту, доброту… І тому мудрийКнязь Литви не тільки знав, відчував, але й бачив Майбутнє, коли бажавоб”єднати, як князь Аттила історично споріднені не тільки землі, але йнародності, скажемо для простоти: в Литві – жемайті, в Україні – бойки, а уБілорусі теж своє розмаїття народне.
Відтак: хто не знає,не вчить історії – той злочинно Править Державою, Нацією — тепер знаємо,бачимо, чуємо, читаємо: естонці, латвійці, латиші, литовці, поляки, молдавани,грузини, українці і “трохи” білоруси ведуть “антиросійську політику,фальсифікують історію “Великої вітчизняної війни”, бо у школах навчають дітейісторії Нації, історію Правди державними мовами… І заяви, і звинувачення у“нацизмі, фашизмі” за перенесення із центру столиці Естонії, “Бронзовогосолдата” на цвинтар; за суду над каральними загонами НКВС, МВД, КГБ, істребакамита іже всякого ЗЛА Мок селі, де на вулицях у Світлий День (не в сарітрах мочат,не соплі жують, жмурікі – жаргон директора “Дому дружби народів”?) вбиваютьправозахисників, журналістів, бізнесменів, адвокатів, ведучи безпощадну“гебеслльску пропаганду” проти націй-країн, що звільнились від Московськогоулусу. І заяви на всю горлянку не “пущать”: “Вхід України, Грузії в НАТОприведе до безпосереднього кордону Блоку із Росією, а це загроза “баа-льшойстране”! І абсолютний склероз Моксельців навіть на нинішні реалії-факти,дійсність: Калінінградська область (Кенігсберг) анклав так званої федерації,оточений країнами НАТО — не Росія, не “угроза безопасності ба-альшой страни”?На то розуму нема, щоб збагнути-зрозуміти! Ясно було і Великому Вітовту звідкиіде небезпека для наших країн, націй, культур, земель! А відтак – необхіднаСила Правди і Булат Армії Оборони…
Адже придумують новістіни — святкують ювілей повалення “Берлінської стіни” ті, хто її споруджував!І обурюються “блізнеци і братья” — очевидно хвилює рішення Парламентськоїасамблеї ОБСЄ: Голодомор в Україні визнано злочином проти людства, що непідтримала Двійка, а комунізм поєднали з нацизмом одночасних спорідненихідеологій-систем. Доведено документально, правдою історії, незчисленнимидесятками мільйоні жертв народів і націй, і ще живих свідків ЗЛА Москви іРейха!
Дива-дивні: тих, хтобув у системах комунізму-нацизму жертвами (лише українців знищено більшедвадцяти мільйонів) – двоє мудрагелів зійшлися на тому, що то є “героїзація…націонал-соціалістів”. Івана Дем”янюка називають злочинцем, якого, навітьІзраїльський суд оправдав!!! І “демократи” того “нациста-злочинця” випросили устратегічного партнера, щоб судити бранця Гітлерівського концтабору. Для“іміджу” хочеться Когось??? Судити. Не за злочини своїх предків! Осьперестарілий громадянин, який прожив законно життя у США, українець“націонал-соціаліст, злочинець” хай відповідає і посидить за “того парняєфрейтора” у “демократичному концтаборі” – уже не “Нового порядку”. Дадуть йомузброю українцеві і він розстріляє чи тридцять, чи ще більше тисяч жидів, якісидітимуть вкупі з ним, у тому ж рідному концтаборі. І не “страшно”, що той“нацист” поверне зброю проти стратегічних партнерів і не стрілятиме у таку самужертву, яким є він сам!?
Нащо знати спадкоємцямправду, історію, якщо своя пам”ять коротка у безпам”яті своєї історії. Вжезабуто що вчили: як головний комуніст роздертої Німеччини — ні, не родич колегиіз Мок селі, з яким так мило і легко бесідуємо, і не директор “Будинку ДружбиНародів”, що виконував якусь миротворчу роль нишпорки — будували ту смертнустіну, що начеб рідне тіло пані Канцлера, поділила на “ворожого реваншизму тасвітлого миротворчого майбуття”. І ось, тепер, ми разом на зло “нацистам,націонал-соціалістам” повалимо ганебну панель з пінопласту. Випємо по гальбіБаварського пива, поцілуємося, як генеральні секретарі Брежнєв і Хон екер…Ой, чого це так історія поцілунків притягує: було то при ханах, генсеках? Атепер… Президент і Канцлер! На історичному феєрверку, фуршеті демократіїстратегічних партнері! Торгувати треба, не собою ж!..
P.P.S.
Повинні знати ІстріюПрезиденти і Канцлери: хто на кого нападав, хто в красних чи коричневихконцтаборах вмирав, хто війни 14-18, 39-45 роках ХХ сторіччя розпалював? ЧийОрден вогнем і мечем “впроваджував віру” литвинам. Хто, для свого “велічія” сікголови і нині бряцає ядерно Європі та Америці під “носом”, уклавши “мирнийдоговір” із Цхенвалі бо “нацистська Україна продає зброю агресору Грузії”; ізЧавесом — “військове співробітництво”; із Німеччиною – “газопровід по дніБалтійського моря” в обхід “націонал-соціалізму України”! І хай литовськіекологи б”ють тривогу для всієї Балтики — то змова “лісових братів ізбандерівцями“ аби Україна “крала” газ і не розраховувалася у наступних роках. Неми, моксельці, перекриваємо кран Європі – нам своє робити: сікти і мочити!..Литва поставляє не по “наших стандартах молочні продукти — європейськістандарти нам не підходять”! І “союзна” Білорусь — дивись чого захотіла?Східного Партнерства Європи! “Примочимо, нашим органом, як мочили білоруськогосамостійника Антона Луцкевича” на Луб”янці. І не тільки молочну продукціюоголосимо поза законом, а ще…
Завтра, отіприбалтійські, українські, грузинські, польські чи білоруські“націоналісти-бандити” (за визначенням партнерів всяких колишніх і нинішніхпактів...), як імення легендарного Героя Литви Антонаса Крав”яліса, який тільки1965 році загинув, непереможеним воїном у борні із смертельною машиною КГБ, МВД- знімуть Сонце із неба, то як великими, стратегічним партнерам бути у темноті- власної величі не побачать, не зрозуміють стратегічні партнери Американськогоконтиненту, якоїсь острівної країни в Океанії! А, може Канцлер підкаже, щоробити далі? Де знайти нацистів, терористів? Не Леніна із Марксом витягувати згроба. А тут, ще місцеві князьки не хочуть данину приносити, демократичнихвиборів вимагають, а далі?!.. Ого! Захочуть незалежності — з кого Мок сельданину братиме, з ким договори підписувати, хто захоче бути стратегічнимпартнером, якщо зостануться одні шпилі Кремля?
Тоді кому цілуватиштиблети, кого “звільняти”, кому “допомагати”, з ким бути “по-братськи”, як“зібрати” землі, “кого примусити до миру”, якщо сам підірвешся законно,узаконивши застосування ядерної зброї? Може полетіти на іншу планету од тих“нацистів”, які великого моксельця умом не можуть збагнути і звідти шарахнути?І є ще стратегічні партнери у Франції – продадуть Моксельцю підводнийсуперчовен “Містраль” – просто таки Монстр начинений танками, вертольотами,ракетами, радарами (ще кілька збудуємо самі, експропріювавши ноу-хау) – легкосплисти біля берегів, на пляж, якоїсь Грузії, Литви, України, Польщі – звідтидо Білорусі один крок… Не Китай чи Францію, Англію чи США, Німеччину чиІталію, Кубу чи Венесуелу “примушувати до пляжного миру”?..
Історія знає,історія вчить, історію вивчають достойні Корони Держави! Історія Минулогопотрібна Майбутньому, аби Добро, Безпека, Мир ширились не тільки у Європі!.. Атеж нарешті стверджується Нащадками ідея Великого Вітовта, щоб булатною міццюАрмії Оборони оберігати свої нації, держави, культуру, мови, історію од тих,хто хижо, цинічно зневажає не тільки історію, правду але й нації. І приємно, щоуже підписана угода про створення Литовсько-Польсько-Української Бригадишвидкого реагування на грізні виклики… На святкуванні вечора Литовськоговоїна із темою “Українська повстанська армія” – зустрілись ветерани… Офіцерсказав, повідомляючи цю вістку: “Коли з”явиться ще четвертий прапор в бригаді”– тоді спокійно іду на пенсію!”
Місія народноїдипломатії — Дорогою Великого Вітов та: Литви, Білорусі, України – України,Білорусі, Литви є Знаком і Символом, що Править і Буде Правити Світом. ТакБудьмо Пріетелей, Сябри, Приятелі Достойні наших Предків — Князів і Короліврідної і різної та спільної Історії Європи!