/>/>Зміст
Вступ
Розділ I. Класифікація акціонернихтовариств та їх динаміка в Україні
1.1 Акціонерне товариство закритого типу
1.2 Акціонерне товариство відкритого типу
1.3 Динаміка розвитку акціонернихтовариств в Україні
1.4 Механізм функціонування акціонернихтовариств
1.4.1 Створення акціонерного товариства
1.4.2 Майнова структура акціонерноготовариства
Розділ II. Фінансова діяльністьакціонерного товариства
2.1 Фінансова структура товариства
2.2 Випуск та обіг акцій
2.3 Фінансово-господарська діяльністьтовариства
2.3.1 Розподіл майна та прибутку у фондитовариства
2.3.2 Правовий режим дивідендів
Розділ ІІІ. Аналіз діяльності відкритогоакціонерного товариства «Гуляйпільський елеватор»
3.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ«Гуляйпільський елеватор»
3.2 Фінансово-економічні показникиопераційної діяльності підприємства
Висновок
Список використаної літератури
Вступ
Загальновідомо, якої великоїваги в нашій економіці набув корпоративний сектор. Акціонерні товариства, якодна з найпоширеніших у світовій практиці господарювання організаційно-правовихформ підприємництва, належить до суб’єктів господарювання з найбільш складноюсистемою органів управління. Ця складність пояснюється залученням таакумуляцією для ведення господарської діяльності, як правило, значних сумкапіталу, відмежуванням капіталу від його власників, використанням його(капіталу) у здійсненні господарської діяльності менеджерами.
Засади управлінняакціонерним товариством радикально відрізняються від тих, які практикувалисяраніше. Вони потребують принципово нової психології і нового економічногомислення.
В процесі приватизаціївже створено понад десятків тисяч акціонерних товариств, а ще тисячі товариствстворені на основі приватного капіталу.
Перетворення державнихпідприємств в акціонерні товариства – одне з направлень роздержавленнявласності. Разом з тим в акціонерні товариства можуть з’єднуватись різноманітніформи базової власності в залежності від власників акцій – підприємств,держави, окремих громадян.
Акціонерні товариствамають ряд переваг по відношенню до інших видів господарських товариств, якіроблять його найбільш вдалою формою для бізнесу в силу цілого ряду причин.Акціонерні товариства завдяки випуску акцій отримують більш широкі можливості взалученні додаткових коштів у відношенні з непропорційним бізнесом. Оскількиакції мають достатньо високу ліквідність, їх легше перетворити на гроші привиході з акціонерного товариства ніж отримати назад долю в статутному капіталіінших товариств.
Формування та широкерозповсюдження акціонерного капіталу є одним з основних принципів, на якомубазується проведення ринкових реформ. Акціонування займає важливе місце в створеннінормальних умов функціонування підприємств, є зручною формою для проведення їхроздержавлення.
Тому актуальність темиочевидна.
Дослідження, проведені в даній роботі, мають великетеоретичне та практичне значення, оскільки містять наявну в Україні нормативнубазу.
Мета даної роботи — вивчити поняттяакціонерних товариств, їх організацію, функціонування та порядок створення.
Досягнення поставленої мети передбачаєвирішення наступних завдань:
— розкриття суті та форм акціонернихтовариств;
— розкрити динаміку розвиткуакціонерних товариств в Україні;
— визначення механізму функціонування акціонернихтовариств; В Україні досить тривалийчас при командно-адміністративній системі управління економікою питання прорізні форми власності не мали права на існування. Із визнанням Українинезалежною державою та першими кроками до ринкових відносин з'явились праці натему роздержавлення та створення корпоративної власності. Це праці відомих вУкраїні вчених, таких як: Борзунова В.І., Голови С.О., Лупенко Ю.О., РодионовоїВ.М., Суржика В.Г., Суторміної В.М., Довгань Л.П. та інших.
Теоретичну та методологічну основудослідження склали сучасні економічні теорії, фундаментальні праці стосовностворення та діяльності акціонерних товариств.
Інформаційну базу дослідження склализаконодавчі акти України стосовно даної теми, монографічна літератураукраїнських та зарубіжних авторів, статті в періодичних виданнях та статистичнізбірники.
Робота складається з трьох розділів,вступу, висновків, списку використаної літератури.
Розділ I. Класифікація акціонерних товариствта їх динаміка в Україні/>Акціонернетовариство – це одна з організаційно-правових форм підприємств. Воностворюється шляхом централізації грошових коштів (об’єднання капіталу) різнихосіб, яка проводиться шляхом продажу акцій з метою здійснення господарськоїдіяльності та отримання прибутку. Можна сказати, що акціонерне товариство — цетак зване товариство капіталів.
Особливості його правового статусу виражає визначення акціонерне.Ці особливості обумовлені акціонерною власністю, акціонерним способом формуванняі функціонування статутного фонду товариства.
Акціонерним визнається засноване на установчому договорі та статутітовариство, яке має статутний фонд, поділений на певну кількість акцій рівноїномінальної вартості, і несе відповідальність за зобов'язаннями тільки майномтовариства. З визначення випливають особливості акціонерного товариства, якіобумовлюють специфіку його юридичного статусу. По-перше, статутний фондакціонерного товариства має акціонерну природу, формується шляхом емісії тапродажу акцій фізичним або юридичним особам. По-друге, акціонерне товариствомає публічний статус емітента цінних паперів (акцій, облігацій). Іншітовариства не мають статусу емітента акцій. Акціонерне товариство є юридичноюособою, яка від свого імені випускає акції і зобов'язується своєчасновиконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску. Шляхом випуску і продажуакцій акціонерні товариства і формують свої статутні фонди, і збільшують їх,якщо це необхідно. Акції відкритих акціонерних товариств допускаються довільного продажу на умовах, визначених Законом України «Про цінні папери іфондову біржу», іншими актами про фондовий ринок.
По-третє, фізичні та юридичні особи, які придбали акціїакціонерних товариств, фіксуються у реєстрі власників іменних цінних паперів інабувають статусу акціонерів. Права та обов'язки акціонерів визначені статтями10 і 11 Закону України «Про господарські товариства», статтями 4, 5,8 і 9 Закону України «Про цінні папери і фондову біржу». По-четверте,особливою ознакою акціонерного товариства є обмеження відповідальностіакціонерів. Акціонери відповідають (точніше – несуть ризик відповідальності) зазобов'язаннями товариства тільки в межах належних їм акцій. За ознакою відповідальностіакціонерів акціонерне товариство належить до товариств з обмеженоювідповідальністю.
Юридичний статус акціонерного товариства характеризується ідеякими іншими рисами. Так, товариство має засновницькі права щодо створення господарськихоб'єднань (участі в існуючих об'єднаннях). Акціонерне товариство має правостворювати дочірні підприємства, наділяти їх майном, яке належить товариству,призначати керівника та реалізовувати інші права власника дочірньогопідприємства.
Законодавством передбачено, що акціонерне товариство має фірмовумарку та товарний знак. Ці реквізити затверджуються правлінням товариства іреєструються в Торгово-промисловій палаті України.
За способом функціонування акцій закон розрізняє відкриті тазакриті акціонерні товариства. />1.1 Акціонерне товариствозакритого типу
Акціонерним товариством закритого типу вважається акціонерне товариство,акції якого розподіляються поміж засновниками і не можуть вільно відчужуватисятретім особам без згоди або дозволу на це керівних органів акціонерноготовариства, визначених статутом товариства.
Основною ознакою визначення є необіговий характер акцій, випущенихакціонерним товариством. Угода про відчуження акцій закритих акціонернихтовариств, як правило, ставиться в залежність від згоди на це інших акціонерівбезпосередньо, якщо склад акціонерів у кількісному відношенні незначний, абочерез уповноважені акціонерами керівні органи акціонерного товариства,наприклад, за згодою правління або спостережної ради, тобто постійно діючихкерівних органів. Дуже рідко, але може також встановлюватися установчимидокументами акціонерного товариства, що згоду на відчуження можуть даватизагальні збори акціонерів.
Вимога одержання попередньої згоди акціонерів на відчуження акційзакритого акціонерного товариства третім особам повинна бути закріплена вустановчих документах акціонерного товариства, оскільки, в іншому випадкувважається, що акціонер не є зобов’язаним у цьому відношенні ані законодавством,ані установчими документами.
З іншого боку, вказана вимога спричинює виникнення в іншихакціонерів цього акціонерного товариства або самого акціонерного товаристваправа на пріоритетне придбання у власність акцій, які акціонер бажає продати іякі йому належать. Практично це означає, що в статутах закритих акціонернихтовариств резервується положення про те, що перш ніж здійснювати відчуженняакцій закритого акціонерного товариства на користь третіх осіб, тобтонеакціонерів, акціонер зобов’язаний запропонувати відчуження на користьакціонерів або акціонерного товариства.
В багатьох випадках в установчих документах визначається, що згодаакціонерів або акціонерного товариства на відчуження акцій третім особамповинна бути явною, тобто виражена документально (надання листа, підписаногоповноважною особою закритого акціонерного товариства або виписки з рішеннямкерівного органу акціонерного товариства). Наявність такого роду документа будезасвідчувати законність угоди між акціонером і третьою особою, яка побажалапридбати акції цього акціонерного товариства.
Надання згоди акціонерами чи акціонерним товариством на відчуженняакцій третім особам чи ненадання її інколи може використовуватися длярегулювання рівня ринкової ціни відчуження. Акціонерне товариство, наприклад,може дати згоду на відчуження акцій третім особам, але обумовлювати, що акціїповинні бути продані не дешевше певного рівня ціни.
Інколи виникає питання про успадкування права власності на акціїзакритого акціонерного товариства та співвідношення цього права із обов’язкомодержувати згоду акціонерного товариства у випадку відчуження акцій третімособам. Відповідно до принципу законодавчого захисту права власності, у такомувипадку згода акціонерного товариства на успадкування акцій і прав, пов’язанихз ними не потребується, оскільки успадкування не вважається відчуженням.
Використання акцій закритого акціонерного товариства як предметівзастави також має бути врегульоване установчими документами емітента./>1.2 Акціонерне товариствовідкритого типу
Акціонерним товариством відкритого типу вважається акціонерне товариство,акції якого випускаються на умовах їх вільного подальшого обігу, тобто за умов,що наступні після випуску акцій відчуження акціонерами належних їм акцій накористь інших акціонерів або третіх осіб не потребують згоди на це з боку іншихакціонерів чи емітента.
Акції відкритих акціонерних товариств також випускаються зрозрахунку на те, що будь – які інвестори, а не певне їх коло, можуть стати акціонерами.
Такі акції, як правило, є предметами угод купівлі – продажу наакціонерному ринку, вони можуть обертатися на біржовому та позабіржовомуринках.
Акції відкритих акціонерних товариств можуть також без будь – якоїзгоди емітента використовуватися як предмет застави виникнення зобов’язань.
Закрите акціонерне товариство може бути реорганізовано у відкритешляхом реєстрації його акцій у порядку, передбаченому законодавством про цінніпапери і фондову біржу, і внесенням змін до статуту товариства.
1.3 Динаміка розвитку акціонерних товариств вУкраїні
На сьогоднішній деньпідприємства у формі акціонерних товариств складають основу економіко-виробничогопотенціалу України.
Сутьприватизації через акціонування підприємств та можливість отримання часткидержавної власності через власність в акціонерному товаристві за останні рокибула суттєво девальвована через масові порушення прав власності, і особливодрібних акціонерів.
Звернутоувагу на те, що цивілізований захист прав держави, як акціонера, також негарантований. Це фактично призводить до кінцевої “тіньової приватизації”стратегічно важливих акціонерних товариств в яких держава залишала за собоюкорпоративні права.
Недостатнійрівень корпоративного управління в банках, відсутність прозорої структуривласності, слабка організація процедур управління ризиками, вважають народнідепутати, не дозволяють забезпечити повною мірою захист інтересів вкладників такредиторів банків.
Приперевірці діяльності акціонерних товариств в понад 90 відсотках перевіренихакціонерних товариств були виявлені порушення діючого законодавства з питанькорпоративного управління.
Зазначалося,найбільш типовими порушеннями, від яких особливо потерпають акціонери, є:
- порушення права на участь у розподілі прибутку товариства (невиплатадивідендів);
- розмивання частки власності акціонерів через додатковий випускакцій;
- виведення активів із власності товариства, що наносить реальнізбитки такому товариству та знецінює акціонерну власність тощо.
Основнимчинником проблем, які склалися в управлінні акціонерними товариствами єнедосконале законодавство, яке не дозволяє ефективно захищати права власностіакціонерів та створити умови для розвитку в акціонерних товариствах системикорпоративного управління, яка відповідала б світовим стандартам.
Станом на 01.01.07 вУкраїні 34,71 тис. акціонерних товариств, з них 12,01 тис. – відкритих, 22,7 –закритих.
Зазначені підприємствавиробляють близько 75 % від загального обсягу промислової продукції і даютьробочі місця більш ніж 65 % працівників промислового персоналу України.Загальна кількість акціонерів складає понад 17 мільйонів осіб (юридичних осіб,резидентів та нерезидентів, громадян).
Зареєстрували випускицінних паперів 21594 акціонерних товариств або 63% від загальної кількостіакціонерних товариств. Порівняно з минулим роком кількість акціонернихтовариств, які зареєстрували випуск цінних паперів, зросла на 0,9%.
Динаміку розвиткуакціонерних товариств в Україні з 2003 по 2008 рр. показано на діаграмі 1.
Діаграма 1
/>1.4 Механізм функціонуванняакціонерних товариств 1.4.1 Створенняакціонерного товариства
Процес створення акціонерного товариства складається з рядупослідовних стадій, передбачених законом.
Перша стадія передбачає заснування фізичними або юридичнимиособами простого товариства для створення акціонерного товариства. Це суб'єктправа, який не має прав юридичної особи. Товариство виникає і діє у формі договорупро спільну діяльність щодо створення акціонерного товариства. Договірукладають засновники товариства в письмовій формі. Змістом договору є розподілфункцій сторін. В ньому обов'язково визначаються склад засновників, порядок іздійснення ними відповідних засновницьких процедур, обсяги відповідальностікожного засновника перед передплатниками на акції і третіми особами. У договорідоцільно визначити кількість акцій. яку купує кожний засновник (засновники зобов’язанібути держателями акцій не менше 25 % статутного фонду строком не менше 2років).
Засновники несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями, щовиникли до реєстрації акціонерного товариства.
Товариство може відкривати розрахунковий та інші рахунки у банках,а також укладати договори та інші угоди тільки після його реєстрації. Угоди,укладені від імені товариства до моменту реєстрації, визнаються такими, щоукладені з товариством, тільки за умови їх подальшого схвалення товариством.Угоди, укладені засновниками до моменту реєстрації товариства і надалі несхвалені товариством, тягнуть за собою правові наслідки лише для засновників.
Другою стадією є повідомлення в засобах масової інформації пронамір створити товариство, яке повинні зробити засновники. Це оголошеннядовільної форми, в якому зазначаються основні статутні реквізити: назватовариства, мета і предмет діяльності, засновники, розмір статутного фонду, кількістьі вартість акцій.
Третьою стадією є відкрита підписка на акції, яка організуєтьсязасновниками. Ця стадія передбачає здійснення ряду юридичних дій, зміст якихвизначено статтею 30 Закону «Про господарські товариства» та статтями6,7 Закону «Про цінні папери і фондову біржу».
Четвертою стадією є установчі збори, які повинні провести засновникине пізніше двох місяців з моменту завершення підписки на акції. Пропуск строкуможе призвести до не створення товариства.
Установчі збори — це орган, до компетенції якого входить створеннятовариства. Тому вони мають бути правомочними. Такими визнаються збори заучастю кількості осіб, які підписалися більш як на 60 відсотків акцій, на якіпроведено підписку. Засновники акціонерних товариств готують статут, якийзатверджують збори засновників.
Установчі документи повинні містити відомості про вид товариства,предмет і цілі його діяльності, склад засновників та учасників, найменування тамісцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядокрозподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства тапорядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, по яких необхіднаодностайність або кваліфікована більшість голосів, порядок внесення змін доустановчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства, а такожвідомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість,співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками,наслідки невиконання зобов'язань по викупу акцій, строк та порядок виплатичастки прибутку (дивідендів) один раз на рік за підсумками календарного року.
Установчі збори акціонерного товариства вирішують такі питання:
а) приймають рішення про створення акціонерного товариства і затверджуютьйого статут;
б) приймають або відхиляють пропозицію про підписку на акції, щоперевищує кількість акцій, на які було оголошено підписку (у разі прийняттярішення про підписку, що перевищує розмір, на який було оголошено підписку,відповідно збільшується передбачений статутний фонд);
в) зменшують розмір статутного фонду у випадках, коли увстановлений строк підпискою на акції покрита не вся необхідна сума, вказана уповідомленні;
г) обирають раду акціонерного товариства (спостережну раду),виконавчий та контролюючий орган акціонерного товариства;
д) вирішують питання про схвалення угод, укладених засновниками достворення акціонерного товариства;
е) визначають пільги, що надаються засновникам;
є) затверджують оцінку вкладів, внесених у натуральній формі;
ж) інші питання відповідно до установчих документів.
П'ятою стадієюзаснування є державна реєстрація акціонерного товариства. Товариствареєструються Міністерством фінансів на протязі 30 днів з моменту представленнятаких документів: нотаріально засвідчених заявки на реєстрацію, копії статутутовариства, протоколу зборів засновників. Акціонерне товариство набирає правюридичної особи з дня його державної реєстрації. 1.4.2 Майнова структураакціонерного товариства
Акціонерне товариство як суб'єкт іоб'єкт права власності (майновий комплекс) характеризується складною майновою іфінансовою структурою. Правові основи майнових відносин в акціонерномутоваристві загалом врегульовані Законом «Про власність», якийвизначає товариство суб'єктом права колективної власності, а його майно — об'єктами права колективної власності, а також встановлює підстави виникненняправа колективної власності.
Поняття майна акціонерного товариствавикористовується, зокрема. в статті 24 Закону «Про господарськітовариства», відповідно до якої товариство «несе відповідальність зазобов'язаннями тільки майном товариства». Поняття майно товаристваузагальнює всі види майна і майнових прав даного суб'єкта права. Зміст йогонеобхідно визначати згідно з правилами статті 10 Закону «Про підприємствав Україні».
Під майном мається на увазі всі активиі пасиви товариства. За ознакою функціонального призначення окремих видів майнаце: основні фонди, обігові кошти, інші матеріальні цінності товариства. Майнотовариства юридичне відособлене від майна власників товариства, тобтоакціонерів. Дане майно є власністю саме товариства як юридичної особи.Товариство в статусі суб'єкта права володіє, користується і розпоряджаєтьсямайном товариства, відособлення якого здійснюється на праві колективноївласності (спільної часткової власності).
Визначаються також майнові права вакціонерному товаристві. Купуючи акцію акціонер відчужує своє майно в статутнийфонд товариства. За це майно акціонер одержує специфічне право-право участі вакціонерному товаристві. Зміст даного права зазначено Законом «Прогосподарські товариства» (статті 10,11,26,29,30,33,35,36,38) та Законом«Про цінні папери і фондову біржу»(статті 4,5,8,9). Право участі вакціонерному товаристві за змістом є комплексним. До майнових прав акціонераналежать:
— брати участь у розподілі прибутківтовариства;
— отримувати частку прибутку товариствау вигляді дивідендів;
— отримувати частку вартості майнатовариства у разі його ліквідації.
Ця частка має бути пропорційноювартості акцій, які належать акціонеру;
— розпоряджатися акціями: продавати,передавати, відчужувати іншим особам у порядку, визначеному чиннимзаконодавством та статутом товариства;
— заповідати акції у спадщину;
— купувати додатково випущені акціїтовариства.
Акціонер несе майнові обов'язкистосовно товариства. Він зобов'язаний вносити вклади, сплачувати основні тадодаткові акції у розмірах, передбачених установчими документами товариства.
Розділ II. Фінансова діяльність акціонерноготовариства
2.1 Фінансоваструктура товариства
По-перше, визначимо поняття фінансів.
Фінанси представляють собою сукупністьгрошових відносин, що виникають на всіх стадіях створення, функціонування іліквідації товариства. Виходячи з цього визначення, та детально проаналізувавшиструктуру акціонерного товариства виходить, що фінанси акціонерного товаристваявляють собою врегульовані правом відносини щодо:
1. Об'єднання вкладів засновників таучасників у статутний фонд товариства як колективну власність акціонерів;
2.Випуск та обіг акцій;
З.Отримання доходів;
4.Розподіл майна та прибутку у фондитовариства;
5.Виплата дивідендів на акції.
Закон «Про власність» визнаєдві основні юридичні підстави виникнення колективної власності товариства.Загальним правилом для всіх товариств є добровільне об’єднання майназасновників і учасників для створення і діяльності товариства. Отже, однією зюридичних підстав виникнення прав колективної власності є умови відповіднихдоговорів, згідно з якими утворюється статутний фонд товариства (засновникивносять свої вклади згідно з установчим договором акціонерного товариства, іншіакціонери — на умовах договорів купівлі-продажу акцій).
Право колективної власності виникає врезультаті перетворення державних підприємств в акціонерні товариства, тобто впорядку прийняття власником рішень про їх корпоратизацію та приватизацію.Державне підприємство перетворюється в акціонерне товариство на підставіспільного рішення трудового колективу і уповноваженого державного органу провипуск акцій, на всю вартість майна підприємства. Згідно з цим рішеннямстворюється статутний фонд акціонерного товариства (стаття 25 Закону «Провласність»).
Рішення про продаж акцій (приватизаціюмайна) такого товариства приймає орган приватизації, якому передаються акціїдержави. В обох випадках виникає право колективної власності, єдиним суб'єктомякого стає товариство як юридична особа.
Об'єкти права власності акціонерноготовариства різні. Товариство визнається власником, по-перше, майна, якезасновники і учасники згідно з установчим договором передають йому у власність.Це майно називається вкладами засновників і учасників. А також майна,придбаного за рахунок продажу акцій, одержаного в результаті його господарськоїдіяльності, а також іншого майна набутого на підставах, не заборонених законом.З економічної точки зору вклади (стосовно вищезгаданого майна) являють собоюфіксовані частки майнової участі згаданих осіб у статутному фонді товариства,вартість яких у грошовому виразі визначається вартістю акцій, на які поділенийстатутний фонд.
Загальний розмір статутного фонду, атакож номінальна кількість та вартість акцій визначаються засновникамивідповідно до мети, предмета діяльності, мінімального легального розмірустатутного фонду акціонерних товариств. Наприклад у статуті закритогоакціонерного товариства «МРІЯ» зазначено: 7.4. Статутний фондакціонерного товариства складає 3000 (три тисячі) гривень і розподілений на 6акцій номінальною вартістю 500 (п'ятсот) гривень.
Засновники визначають в установчихдокументах і види вкладів до статутного фонду. Як і в інших товариствах, цеможе бути майно в прямому розумінні (будинки, споруди, устаткування, машини,інші матеріальні цінності), цінні папери, грошові кошти в національній таіноземній валюті, а також майнові права. До майнових прав належать правакористування зазначеним майном, природними ресурсами (землею, водою, кориснимикопалинами і таке інше), права на інтелектуальну власність.
Вклади в статутний фонд акціонерноготовариства в натуральній та нематеріальній формах підлягають оцінці в гривнях(отже, і в акціях). За загальним правилом, порядок оцінки вкладів визначаєтьсяустановчими документами товариства, якщо інше не передбачено законодавствомУкраїни. Оцінку вкладів у статутний фонд акціонерного товариства, внесених внатуральній формі, затверджують установчі збори товариства. Дані правилабезпосередньо стосуються вкладів фізичних і недержавних юридичнихосіб-акціонерів.
Вклади, які є майном державноївласності, визначаються в нормативне врегульованому порядку — згідно зметодикою оцінки вартості об'єктів приватизації, затвердженою КабінетомМіністрів України від 8 вересня 1993 року. Це означає, що при створенніакціонерних товариств у процесі корпоратизації й інших випадках діють загальніправила оцінки вкладів. Сума випуску акцій товариства, яке створюється на базідержавного підприємства, повинна відповідати сумі статутного фондупідприємства, яка в даному разі визначається відповідно до зазначеної Методики.
Крім вкладів, товариство виступаєвласником й іншого майна, яке на відміну від статутного фонду називаєтьсявласним капіталом товариства. Це виготовлена в процесі господарюванняпродукція, доходи від продажу облігацій, інших цінних паперів. Це також кредитибанків, інвестиції під державні контракти, надходження від продажу акцій, щоналежать державі, пожертвувань тощо.
Показники фінансово-економічної діяльностіакціонерних товариств.
1. Коефіцієнтабсолютної ліквідності (АЛ):
/>; (2.1)
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (АЛ) показує, яка частка короткостроковихборгових зобов'язань може бути покрита за рахунок коштів і їх еквівалентів увигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично, абсолютноліквідних активів. Значення, що рекомендується 0,2–0,5.
2. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR):
/>; (2.2)
Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR) Відношення найбільш ліквідної частиниоборотних коштів (кошти, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансовівкладення) до короткострокових зобов’язань. Рекомендується, щоб значення цьогопоказника було більше 1, але допускається і 0,7–0,8.
3. Коефіцієнтліквідності поточної (покриття) (CR):
/>; (2.3)
Коефіцієнтліквідності поточної (покриття) (CR) розраховується як частка від поділуоборотних коштів на короткострокові зобов’язання і показує скількох одиницьнайбільш ліквідних активів припадає на одиницю короткострокових боргів. Згідноз міжнародною практикою, значення коефіцієнту ліквідності повинні знаходитися вмежах від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня межа обумовлена тим, щооборотних коштів повинно бути, щонайменше, досить для погашеннякороткострокових зобов’язань, інакше підприємство може виявитися під загрозоюбанкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннямибільше, ніж у три рази також є небажаним, оскільки це свідчить пронераціональну структуру активів.
4. Коефіцієнт забезпечення оборотнихактивів власними засобами (Кз.в.к.):
/>; (2.4)
Коефіцієнт забезпечення оборотних активіввласними засобами (Кз.в.к.) показує абсолютну можливістьперетворення активів в ліквідні кошти. Кз.в.к. повинний бути більш0,1.
5. Маневреність робочого капіталу (Мр.к.):
/>; (2.5)
Маневреність робочого капіталу (Мр.к.),частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обіговихкоштах; обмежує свободу маневру власними коштами.
6. Маневреність власних обігових коштів (Мв.о.к.):
/>/>; (2.6)
Маневреність власних обігових коштів (Мв.о.к.)показує, якачастка абсолютно ліквідних активів у власних обіговихкоштах; забезпечує свободу фінансового маневру.
7. Коефіцієнт фінансової незалежності(автономії) (Кавт.):
/>; (2.7)
Коефіцієнт фінансової незалежності(автономії) (Кавт.) характеризує можливість підприємства виконатизовнішні зобов’язання за рахунок власних активів; його незалежність відпозикових джерел.
8. Показник чистогообігового капіталу (NWC):
/>; (2.8)
Показник чистогообігового капіталу (NWC) показує на різницю між обіговими активами підприємствата його короткостроковими зобов’язаннями. Нестача обігового капіталу говоритьпро неможливість підприємством своєчасно погасити свої короткостроковізобов’язання. Значне перевищення чистого обігового капіталу над оптимальноюпотребою в ньому, говорить про нераціональне використання ресурсівпідприємства.
9. Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.):
/>; (2.9)
Коефіцієнт фінансовоїстійкості (Кф.с.) показує, яка частка стабільних джерел фінансуванняу їх загальному обсязі, має бути 0,85–0,90. 2.2 Випуск та обіг акцій
Правовий режим акцій регулює Закон«Про цінні папери і фондову біржу». Цей закон визначає поняття іфункції акцій, права власника акцій, порядок випуску і придбання акцій та іншіпитання (статті4-9).
Акція — цінний папір без установленогостроку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерноготовариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь вуправлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку увигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідаціїакціонерного товариства.
Юридична природа акції обумовленавкладом акціонера у статутний фонд товариства. Статутні фонди не акціонернихтовариств як колективну часткову власність законом приписано розподілятибезпосередньо на частки учасників. Розміри часток визначають установчідокументи. Правовою формою часток не акціонерних товариств є свідотства, яківизначають розміри часток і права майнової участі членів товариств у статутнихфондах. Акція, на відміну від свідотства, регулює частки у статутних фондах іправа акціонерів більш уніфіковано.
Статутний фонд акціонерного товаристваяк колективну часткову власність прийнято розподіляти на визначену кількістьакцій рівної номінальної вартості, тобто акція є індивідуальним, алеуніфікованим регулятором статутного фонду і прав участі акціонера в ньому. Зекономічної точки зору акція являє собою не матеріалізований інтерес у майнітовариства, з правової — обіговий документ (правовий акт встановленої форми),який виражає даний інтерес. Як правовий акт акцію можна визначити в розуміннідоговору часткової участі акціонера в статутному фонді товариства. Сторонамицього договору є акціонер і товариство. Економічним змістом зазначеного договорує умови про дивіденди, про частину виручки від реалізації майна товариства, щоприпиняється, про ціну акції як вартості права дольової участі.
Акція повинна містити такі реквізити:фірмове найменування акціонерного товариства та його місцезнаходження,найменування цінного паперу — «акція», її порядковий номер, датувипуску, вид акції та її номінальну вартість, ім'я власника (для іменноїакції), розмір статутного фонду акціонерного товариства на день випуску акцій,а також кількість акцій, що випускаються, строк виплати дивідендів та підписголови правління акціонерного товариства або іншої уповноваженої на це особи,печатку акціонерного товариства.
Крім права часткової участі, акціязасвідчує членські права акціонера. Стаття 4 Закону «Про цінні папери іфондову біржу» передбачає поділ акцій на класи або види.
Стосовно ж прибутку акціонерноготовариства то він утворюється з надходжень від господарської діяльності післяпокриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. Збалансового прибутку сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях,а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі добюджету.
Чистий прибуток, який залишається,надходить у повне розпорядження акціонерного товариства. За рахунок цієїчастини прибутку формуються фонди АТ. Види, розмір, порядок створення фондіввизначаються Загальними Зборами акціонерного товариства. У статуті кожноготовариства окремим пунктом зазначені підстави здійснення фінансової діяльностітовариства та цілі, на які використовується прибуток. 2.3 Фінансово-господарська діяльність товариства
Фінансово-господарська діяльністьтовариства здійснюється на підставі виробничих, фінансових та інших планів, якірозробляються Виконавчим органом та затверджуються Радою.
Фінансовий рік товариства співпадає зкалендарним роком. Товариство самостійно розпоряджається виготовленоюпродукцією, роботами та послугами, отриманим прибутком. Комерційна діяльністьтовариства проводиться на підставі договорів (контрактів) з замовниками таспоживачами. Грошові надходження товариства використовуються на відшкодування витрат,сплату обов'язкових платежів і відрахувань.
Прибуток, який залишився урозпорядженні товариства, направляється на створення фондів:
резервного (страхового);
дивідендів;
— виробничого розвитку;
— розвитку персоналу;
— участі персоналу в прибуткахакціонерного товариства;
Розміри відрахувань від прибутку вфонди щорічно визначаються Вищим органом.
Прибуток товариства, за вирахуванням сумпо взаємовідносинах із державним та місцевими бюджетами, сум, які заправляютьсяна формування та поновлення фондів, інших витрат, затверджених Вищим органом,підлягає розподілу серед учасників. Прибуток товариства розподіляється середучасників щорічно пропорційно кількості акцій, якими вони володіють. 2.3.1 Розподіл майна таприбутку у фонди товариства
Велику частину майна акціонерноготовариства складають спеціальні фонди. Це грошові кошти, що прямо ібезпосередньо не беруть участі в процесі виробництва чи наданні послуг, аслугують іншим спеціальним цілям, передбаченим чинним законодавством абостатутом товариства. Використання коштів одного фонду для цілей іншого, якправило, не допускається. Тобто фонди акціонерного товариства — це передбаченінормами права види або частини майна товариства відповідно до їх цільовогопризначення. Кожен фонд має певний правовий режим.
Серед фондів товариства, передусім,слід виділити СТАТУТНИЙ ФОНД. Законодавство не визначає поняття та призначеннястатутного фонду акціонерного товариства. Згідно з статтями 13 та 24 Закону«Про господарські товариства», статутний фонд акціонерного товаристваможна визначити як колективну часткову власність акціонерів у майні товариства,яка засвідчує його майнову правоздатність як суб'єкта права і тому в процесійого діяльності не підлягає розподілу. Статутний фонд є однією з майновихгарантій стабільності товариства як ділового партнера. З цією метою статтею 24Закону «Про господарські товариства» встановлено мінімальний розмірстатутного фонду акціонерного товариства як суму еквівалентну 1250 мінімальнимзаробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, діючої на моментстворення акціонерного товариства. Як спільна часткова власність статутний фондакціонерного товариства поділений на визначену установчими документамикількість акцій рівної номінальної вартості. Оскільки статутний фонд у певномурозумінні є неподільним майном акціонерного товариства, закон імперативнорегулює порядок його зміни — збільшення або зменшення. Збільшення статутногофонду можливе лише за умови повної оплати акціонерами усіх раніше випущенихакцій. Збільшується він, зокрема, шляхом випуску нових акцій і реалізації їх зарахунок додаткових грошових, матеріальних або інших внесків акціонерів. Це такзвана додаткова підписка на акції. Вона здійснюється у тому ж порядку, що івипуск акцій. Акціонери користуються переважним правом на придбання акційдодаткового випуску перед іншими особами. Збільшення статутного фонду можназдійснювати також завдяки збільшенню номінальної вартості вже випущених акцій,а також шляхом обміну облігацій на акції. Прийняття рішення про збільшеннястатутного фонду належить до компетенції загальних зборів (статутом товаристваможе бути передбачено збільшення статутного фонду не більше, ніж на 1/3 за рішеннямправління товариства). Збільшення статутного фонду — це зміна статуту, тому цепитання вирішують спеціальні загальні збори ”з питання зміни статутного фондутовариства” (стаття40 Закону ”Про господарські товариства”). Зменшеннястатутного фонду можливе шляхом зменшення номінальної вартості випущених акційта викупу в акціонерів акцій для їх анулювання. Зменшення статутного фондунеможливе при наявності заперечень кредиторів. Рішення про зменшення статутногофонду приймається в такому ж порядку, як і про збільшення. Рішення товариствапро зміни статутного фонду впливає на майнові інтереси акціонерів, тому дієправило: товариство зобов'язано відшкодувати власнику акцій збитки у зв'язку зізміною статутного фонду. Порядок відшкодування збитків повинні визначатизагальні збори з питань зміни статутного фонду. Спори про відшкодування збитківцієї категорії вирішують суд, арбітражний суд.
ПОЗИКОВИЙ ФОНД акціонерного товаристваформується за рахунок випуску облігаційних позик на строк не менше одного року.Облігації можуть бути іменними і на пред'явника. Проценти по них повиннівиплачуватись не рідше одного разу на рік в установлені строки, незалежно відотриманого товариством прибутку і його фінансового стану. Власники облігаціймають переваги (порівняно з власниками акцій) на прибуток, що розподіляється, іактиви товариства при його ліквідації.
Чистий прибуток по рішенню Радидиректорів розподіляється між акціонерами в формі дивіденду і резервами. Дляпокриття витрат, пов'язаних з відшкодуванням збитків, позаплановими видаткамитовариства, останнє створює РЕЗЕРВНИЙ ФОНД. Це фонд визначеного законодавствомрозміру. Він має бути не менше 25 відсотків статутного фонду товариства.Формується він за рахунок чистого прибутку шляхом щорічного відшкодування 5%прибутку до отримання необхідної суми. Кошти резервного фонду зараховуються наспеціальний рахунок в установі банку. Рішення про використання фонду приймаєвищий орган управління товариства. Резервний фонд має цільове призначення, томудані кошти на інші цілі не використовуються.
Обов'язковим фондом у акціонерномутоваристві є також ФОНД СПЛАТИ ДИВІДЕНДІВ. Абсолютний розмір і частка прибутку,що спрямовується на формування фонду, визначається рішенням Загальних зборівакціонерів за поданням Правління, погодженням із Спостережною Радоюакціонерного товариства.
За рахунок коштів фонду нараховуються івиплачуються дивіденди акціонерам акціонерного товариства відповідно доПоложення про порядок нарахування і виплати дивідендів.
ФОНД ВИРОБНИЧОГО РОЗВИТКУ формуєтьсяпісля формування резервного фонду і фонду дивідендів. Кошти цього фондуспрямовуються на:
фінансування витрат на технічнепереозброєння, реконструкцію діючих виробництв
фінансування витрат по підготовці іосвоєнню нової і модернізованої продукції
проведення науково-дослідних іпроектних робіт
природоохоронні заходи
будівництво чи придбання будівель,споруд.
ФОНД РОЗВИТКУ ПЕРСОНАЛУ забезпечуєзацікавленість персоналу акціонерного товариства в належному виконанні нимсвоїх обов’язків перед акціонерним товариством, підвищення кваліфікаціїперсоналу.
ФОНД УЧАСТІ ПЕРСОНАЛУ В ПРИБУТКАХАКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА використовується для преміювання і інших видівматеріального заохочення персоналу за підсумками господарчої діяльності за рік.
ФОНД СОЦІАЛЬНОГО РОЗВИТКУ спрямовуєтьсяна житлове будівництво, будівництво і утримання об'єктів соціально-культурноїсфери, спортивні, оздоровчі, культурно-масові заходи, інші соціальні потреби.Інші фонди створюються, якщо це передбачено стату0ибутку акціонерноготовариства після сплати податків може також використовуватись для винагородиробітників в грошовій формі чи видачею акцій. 2.3.2 Правовий режимдивідендів
Правовий режим дивідендів можнавизначити як врегульовані правом колективної (акціонерної) власності порядоквизначення розміру, оголошення та виплати акціонерам доходів по акціях зчистого прибутку акціонерного товариства. Він має законодавчу основу. Це стаття4 «Основні характеристики акцій» і стаття 9 «Виплата доходу поакціях» Закону «Про цінні папери і фондову біржу», стаття 15«Прибуток товариства» Закону «Про господарські товариства».Стаття 10 цього закону визначає право акціонера на дивіденди, а стаття 41відносить порядок розподілу прибутку (отже і визначення дивідендів) докомпетенції вищого органу (загальних зборів) товариства. Окремі акти і статтізаконодавства про товариства деталізують правовий режим дивідендів.
Термін ДИВІДЕНД латинського походження.Закон коротко визначає цим терміном частину прибутку акціонерного товариства,яку має право одержати власник акції (статті 4,5,9 Закону «Про цінніпапери і фондову біржу»). Теорія права дає більш широке визначення:дивіденд — це частина чистого прибутку акціонерного товариства, яка підлягаєрозподілу і привласненню акціонерами пропорційно вартості належних їм акцій; цетакож сума (величина, розмір) доходу акціонера на одну акцію. Інакше кажучи, цечастка від ділення фонду сплати дивідендів на кількість акцій, власники(держателі) яких мають право на дивіденди. В юридичному аспекті оголошений Вищиморганом товариства дивіденд є саме майновим правом фізичного чи юридичногоакціонера, тобто правом майнової вимоги до товариства. Це право, якезахищається судом (арбітражним судом) в позовному порядку. Слід мати на увазі,що крім загального, діє окреме законодавче визначення дивіденду акціонера, якийє державною юридичною особою. Цей дивіденд теж визначається як частина прибуткуна долю державного майна у статутному фонді товариства.
Розділ ІІІ. Аналіз діяльності відкритогоакціонерного товариства „Гуляйпільський елеватор”3.1 Техніко-економічна характеристика ВАТ„Гуляйпільський елеватор”
Відкрите акціонерне товариство„Гуляйпільський елеватор утворений у 1981 р. ВАТ „Гуляйпільський елеватор” –одне з найбільших підприємств у своїй галузі. До складу підприємства входить:млиновий цех №1, млиновий цех №2, елеватор, виробничо-технічна лабораторія, цехготової продукції, енергетичний, паросиловий, транспортний,ремонтно-механічний, ремонтно-будівельний цех, гараж, заводоуправління, тарнабаза, матеріальний склад.
Основний виробничийкомплекс – млинцех №1 і млинцех №2.
Сьогодні млиновий цех №1 працює у складітрьох паралельно працюючих секцій, загальною продуктивністю 750 т зерна на добута переробляє зерно м'якої пшениці у борошно хлібопекарське трьохґатунковогопомелу з виходом борошна вищого ґатунку 45%, першого ґатунку 20%, другого ґатунку10%, при загальному виході борошна 75%; другий варіант виходу продукції –борошна вищого ґатунку 33%, крупи манної 2%, борошна першого ґатунку 40%.
Проведення технічного переозброєннязабезпечило стабільний випуск продукції за якістю, використанняпневмотранспорту, автоматизований технологічний процес, покращилися умови праціпрацівників, поліпшена естетика виробництва.
Для збереження зернавикористовують:
– елеватор 1 –споруджений у 1930 р., тип млиновий, місткість 14 тис. т;
– елеватор 2 –споруджений у 1960 р., тип млиновий, місткість 30 тис. т.
По елеваторно-складському господарствущорічно виконувалися заходи з метою забезпечення стабільного прийому,збереження і відпуску зерна в переробку. Замінено конструкції транспортнихгалерей, що обгороджують встановлений ліфт на елеваторі, виконано благоустріймісця вивантаження зерна, виконано проектні роботи з реконструкції аспіраційнихсистем з встановленням фільтрів РЦІ, впроваджено в експлуатацію розвантажникавтомобілів.
Для збереження борошна використовують цехготової продукції –який являє собою цегельний будинок для збереження борошна втарі – 1455 т, для безтарного збереження – 1560 т, фасувальна лініяпродуктивністю 50 т на добу. Ведеться постійна робота з удосконалення роботиустаткування на вантажно-розвантажувальних роботах складу. Виконані проектніроботи з прискорення завантаження борошна в автоборошновози із застосуваннямвібророзвантажувачів РЗ-БВД-130.
В наявності є також енергоцех – дляобслуговування електроустаткування та кабельних ліній. Паросиловий цех, доскладу якого входить: котельня для вироблення пара і гарячої води натехнологічні потреби, опалювання та гарячого водопостачання.
Ремонтно-механічний і ремонтно-будівельнийцехи забезпечують безперебійну роботу основних і допоміжних цехів, забезпечуючивідновлення вузлів, деталей, механізмів, здійснюючи ремонт устаткування,приміщень.
Гараж виконує обсяг операцій з перевезеннявантажу для забезпечення стабільної роботи цехів і ділянок комбінату. У гаражізнаходиться автотранспорт вантажний і легковий, вантажопідйомні крани.
Транспортний цех обслуговує допоміжні цехиз прийому зерна із залізниці та здійснює відвантаження готової продукції назалізниці. У складі цеху два тепловози, ремонтна ділянка депо.
Тарна ділянка здійснює прийом, збереженняі видачу мішкотари в цехи.
Вирішено ряд технічних питань зудосконалення інженерних комунікацій. Разом з вирішенням технічного станупідприємства вирішуються питання управлінського характеру та побуту працюючих.
Переробка пшениці в борошно – складнийтехнологічний процес, що складається з багатьох операцій, кожна з яких впливаєна харчову цінність і якість готового продукту. Виробництво борошна складаєтьсяз двох послідовних етапів: підготовка зерна до помелу, його розмел і формуваннясортів борошна.
Три секції – продуктивністю 250 т на добукожна – переробляють пшеницю м'яку в борошно хлібопекарського помелу з виходом75%. У розмельному відділенні встановлене наступне технологічне устаткування:вальцьові верстати, розсіви шестигранні, розсіви чотиригранні, ситовіяльнімашини, вимельні машини, віброцентрофуги, ентолейтори, деташери.
Основні техніко-економічні показники ВАТ„Гуляйпільський елеватор” подані в табл. 2.1.
Таблиця 2.1
Основні техніко-економічні показники ВАТ„Гуляйпільський елеватор”
№
п/п Показники
Одинці
виміру
Звіт
2007 р.
Звіт
2008 р. Відхи-лення 1 Виробнича потужність т/добу 720,0 750,0 30 2 Обсяг переробки зерна т 210960,0 220500,0 9540 3 Виробництво продукції т 204631,2 213885,0 9253,8 4 Обсяг реалізації продукції т 204630,4 213874,5 9244,1 5 Чисельність ПВП чол. 501 508 7 6 Чистий дохід від реалізації продукції тис. грн. 120467,1 126261,6 5794,5 5 Собівартість продукції тис. грн. 109141,0 114282,8 5141,8 7 Продуктивність праці тис. грн. 240,5 248,5 8,1 8 Прибуток тис. грн. 4122,7 4301,4 178,7 9 Рентабельність продукції тис. грн. 110,4 110,5 0,1 10 Рентабельність ОФ тис. грн. 0,26 0,24 -0,02
3.2 Фінансово-економічні показники операційноїдіяльності підприємства
Фінансово-економічні показники операційноїдіяльності підприємства характеризуються ступенем його прибутковості таоборотності капіталу, фінансової стійкості та динаміки структури джерелфінансування, здатності розраховуватися за борговими зобов’язаннями.
Правильна оцінка фінансових результатівдіяльності та фінансово-економічного стану підприємства за сучасних умовгосподарювання конче потрібна як для його керівництва і власників, так і дляінвесторів, партнерів, кредиторів, державних органів. Фінансово-економічнийстан підприємства цікавить і його конкурентів, але вже в іншому аспекті –негативному; вони зацікавлені в ослабленні позицій конкурентів на ринку.
Для оцінки фінансово-економічного станупідприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою можуть бути звіт профінансові результати діяльності і баланс – підсумковий синтетичний документ просклад засобів діяльності підприємства та джерел їхнього формування в грошовійформі на певну дату (кінець кварталу, року).
Прибутковість підприємства вимірюєтьсядвома показниками – прибутком і рентабельністю. Прибуток виражає абсолютнийефект без урахування використаних ресурсів. Тому для аналізу його доповнюютьпоказником рентабельності. Рентабельність – це відносний показник ефективностіроботи підприємства, який у загальній формі обчислюється як відношення прибуткудо витрат (ресурсів). Рентабельність має кілька модифікованих форм залежно відтого, які саме прибуток і ресурси (витрати) використовують у розрахунках.
Для оцінки фінансово-економічного станупідприємства необхідна відповідна інформаційна база. Такою базою є звіт профінансові результати діяльності (форма2) та баланс (форма1).
Передусім відокремлюють рентабельністьінвестованих ресурсів (капіталу) і рентабельність продукції. Рентабельністьінвестованих ресурсів (капіталу) обчислюється в кількох модифікаціях:рентабельність активів, рентабельність власного капіталу, рентабельністьакціонерного капіталу.
Рентабельність активів (Ра)характеризує ефективність використання всього наявного майна підприємства таобчислюється за формулою:
/>/> (3.1)
де />– загальний (чистий) прибутокпідприємства за рік;
/> – середня сума активів за річнимбалансом.
Обчислюючи цей показник, виходять як іззагального (до оподаткування), так і з чистого (після оподаткування) прибутку.Єдиного методичного підходу тут не існує. Тому треба обов’язково зазначити,який саме прибуток при цьому використовується.
Показник рентабельності загальних активівможе бути дезагрегований, якщо підприємство здійснює різні види діяльності (заїї диверсифікації). У цьому разі поряд із рентабельністю всіх активіввизначається рентабельність за окремими видами діяльності (наприклад,рентабельність виробництва, сервісного обслуговування, комерційної діяльностітощо).
Рентабельність власного капіталу (Рвк)відображає ефективність використання активів, створених за рахунок власнихкоштів:
/>, (3.2)
де />– чистий прибуток підприємства;
/> – власний капітал підприємства.
Величина власного капіталу береться заданими балансу підприємства або його звіту про власний капітал на певну дату.
Рентабельність акціонерного капіталу (Рак)свідчить про верхню межу дивідендів на акції та обчислюється так:
/>, (3.3)
де />– чистий прибуток підприємства;
/> – статутний капітал (номінальнавартість проданих акцій).
Цей показник можна обчислювати також якрентабельність акціонерного капіталу від звичайних акцій. Тоді з прибутку Пчвіднімають фіксовані дивіденди на привілейовані акції, а зі статутного капіталу– номінальну вартість цих акцій.
Рентабельність продукції (Рп)характеризує ефективність витрат на її виробництво і збут. Вона визначається заформулою:
/>, (3.4)
де />– прибуток від реалізаціїпродукції за певний період;
/> – повна собівартість реалізованоїпродукції.
Рентабельність продукції можна обчислюватитакож як відношення прибутку до обсягу реалізованої продукції. Саме в такомувигляді цей показник використовується в зарубіжній практиці.
Фінансова стійкість підприємствахарактеризується співвідношенням власного й залученого капіталу. Для цьоговикористовуються різні показники, які прийнято називати коефіцієнтами. Найбільшпоширеними є коефіцієнти автономії та забезпечення боргів.
Коефіцієнт автономії (kа)обчислюється діленням власного капіталу на підсумок балансу підприємства:
/>, (3.5)
де />– власний капітал підприємства;
/> – підсумок балансу (сума всіхджерел фінансування).
Якщо kа
Коефіцієнт забезпечення боргів (kзб)є модифікацією першого показника і визначається як співвідношення власного тазалученого капіталу, тобто
/>, (3.6)
де />– боргові зобов’язанняпідприємства (залучений капітал).
Нормальною вважають ситуацію, коли kзб³ 1.
На жаль, аналітична оцінка фінансовогостану підприємства на базі таких коефіцієнтів не завжди є однозначною.Безумовно, зменшення частки боргів у сукупному капіталі зміцнює фінансовунезалежність підприємства. Проте водночас звужуються джерела фінансування таможливості підвищення ефективності його діяльності.
За певних умов кредити вигідно брати. Тутпроявляється ефект так званого фінансового важеля (лівериджу), який виражаютьчерез відношення заборгованості до власного капіталу.
Якщо плата за кредит є меншою зарентабельність активів з урахуванням оподаткування, збільшення заборгованості(збільшення відношення />) веде до зростання рентабельностівласного капіталу. Отже, залучення кредиту у цьому випадку є фінансовим важелем(лівериджем) підвищення ефективності діяльності підприємства.
Платоспроможність підприємства, тобто йогоздатність вчасно розраховуватися з боргами, визначається за допомогоюкоефіцієнтів ліквідності. Вони показують, наскільки короткостроковізобов’язання покриваються ліквідними активами. А оскільки поточні активи маютьрізну ліквідність, то й обчислюється кілька коефіцієнтів ліквідності –загальної, термінової та абсолютної.
Коефіцієнт загальної ліквідності (kлз)– це відношення оборотних активів (розділ ІІ активу балансу) до поточнихзобов’язань (розділ ІV пасиву):
/>, (3.7)
де />– оборотні активи підприємства;
/> – поточні зобов’язанняпідприємства.
Якщо kлз £ 2, то платоспроможністьпідприємства вважається низькою. За надто високого його значення (kлз³ 3–4), може виникнути сумнів в ефективностівикористання оборотних активів. На оптимальну величину kлз помітно впливаєчастка товарно-матеріальних запасів у оборотних активах. Для підприємств зневеликими товарно-матеріальними запасами та оперативно оплачуванимидебіторськими зобов’язаннями є прийнятним нижчий рівень співвідношенняоборотних активів і короткострокової заборгованості (kлі £ 2), і навпаки, на підприємствах,в оборотних активах яких велика частка належить товарно-матеріальним запасам,це співвідношення треба підтримувати на більш високому рівні.
Коефіцієнт термінової ліквідності (kлт)обчислюється як відношення оборотних активів високої (термінової) ліквідностідо короткострокових пасивів, тобто
/>, (3.8)
де />– оборотні активи високої(термінової) ліквідності, до яких відносять оборотні активи за мінусомтоварно-матеріальних запасів (запасів і витрат).
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (kла)– це відношення абсолютно ліквідних активів до короткострокових пасивів:
/>, (2.9)
де Кал – абсолютноліквідні активи підприємства, до яких належать гроші та короткостроковіфінансові вкладення (ліквідні цінні папери).
Нормальною можна вважати ситуацію, коли kла³ 0,25.
Рівень ліквідності підприємства залежитьвід його прибутковості, але однозначний зв’язок між цими показникамипростежується тільки в перспективному періоді. У перспективі високаприбутковість є передумовою належної ліквідності. У короткостроковому періодітакого прямого зв’язку немає. Підприємство з непоганою прибутковістю може матинизьку ліквідність унаслідок великих виплат власникам, ненадійності дебіторівтощо. Отже, забезпечення задовільної ліквідності потребує певних управлінськихзусиль та оптимізації фінансово-економічних рішень.
Розрахуємо фінансово-економічні показникидля ВАТ „Гуляйпільський елеватор”.
1. Коефіцієнтабсолютної ліквідності (АЛ):
/>; (3.10)
АЛ2007 = 131,8 / 4127,3 = 0,03;
АЛ2008 = 305,9 / 2622,4 = 0,12.
Коефіцієнт абсолютної ліквідності (АЛ) показує, яка частка короткостроковихборгових зобов'язань може бути покрита за рахунок коштів і їх еквівалентів увигляді ринкових цінних паперів і депозитів, тобто практично, абсолютноліквідних активів.
Значення, що рекомендується 0,2–0,5. Унашому випадку в 2007 р. цей коефіцієнт дорівнював 0,03, що говорить про погануздатність терміново покривати короткострокові борги ВАТ „Гуляйпільськийелеватор”, якщо виникне така необхідність. У 2008 р. цей показник покращився в4 рази і став дорівнювати 0,12.
2. Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR):
/>; (3.11)
QR2007 = (6379,0 – (2635,8 +485,9 + 35,0)) / 4127,3 = 0,78;
QR2008 = (8192,9 – (4511,8 +170,7)) / 2622,4 = 1,22.
Коефіцієнт миттєвої ліквідності (QR) Відношення найбільш ліквідної частиниоборотних коштів (кошти, дебіторська заборгованість, короткострокові фінансовівкладення) до короткострокових зобов’язань. Рекомендується, щоб значення цьогопоказника було більше 1, але допускається і 0,7–0,8. В 2008 р. коефіцієнтмиттєвої ліквідності досяг показника 1,22. Це краще порівняно з 2007 р. 0,78.
3. Коефіцієнтліквідності поточної (покриття) (CR):
/>; (3.12)
CR2007 =6379,0 / 4127,3 = 1,55;
CR2008 =8192,9 / 2622,4 = 3,12.
Коефіцієнтліквідності поточної (покриття) (CR) розраховується як частка від поділу оборотнихкоштів на короткострокові зобов’язання і показує скількох одиниць найбільшліквідних активів припадає на одиницю короткострокових боргів. Згідно зміжнародною практикою, значення коефіцієнту ліквідності повинні знаходитися вмежах від одиниці до двох (іноді до трьох). Нижня межа обумовлена тим, щооборотних коштів повинно бути, щонайменше, досить для погашеннякороткострокових зобов’язань, інакше підприємство може виявитися під загрозоюбанкрутства. Перевищення оборотних коштів над короткостроковими зобов’язаннямибільше, ніж у три рази також є небажаним, оскільки це свідчить пронераціональну структуру активів.
4. Коефіцієнт забезпечення оборотнихактивів власними засобами (Кз.в.к.):
/>; (3.13)
Кз.в.к.2007 = (14634,3 –14050,6) / (6379,0 + 18,7) = 0,09;
Кз.в.к.2008 = (18924,2 –14749,7) / (8192,9 + 44,6) = 0,51.
Коефіцієнт забезпечення оборотних активіввласними засобами (Кз.в.к.) показує абсолютну можливістьперетворення активів в ліквідні кошти. Кз.в.к. повинний бути більш0,1. У 2008 р. ВАТ „Гуляйпільський елеватор” мав досить власних оборотнихкоштів для перетворення їх в ліквідні.
5. Маневреність робочого капіталу (Мр.к.):
/>; (3.14)
Мр.к.2007 = (2635,8 + 485,9 +35,0) / (6379,0 + 18,7 – 4127,3 – 3,3) =1,39;
Мр.к.2008 = (4511,8 + 50,1 + 308,4 + 170,7) / (8192,9 + 44,6- 2622,4) = 0,90.
Маневреність робочого капіталу (Мр.к.),частка запасів, тобто матеріальних, виробничих активів у власних обіговихкоштах; обмежує свободу маневру власними коштами. Зменшення цього показника єкращим для підприємства, що і відбулося у 2008 р. на ВАТ „Гуляйпільськийелеватор”.
6. Маневреність власних обігових коштів (Мв.о.к.):
/>; (3.15)
Мв.о.к.2007 = 131,8 / (14634,4 — 14050,6) = 0,23;
Мв.о.к.2008 = 305,9 / (18924,2 — 14749,7) = 0,07.
Маневреність власних обігових коштів (Мв.о.к.)показує, якачастка абсолютно ліквідних активів у власних обіговихкоштах; забезпечує свободу фінансового маневру. У 2008 р. відбулася зміна вгіршу сторону показника на 0,16.
7. Коефіцієнт фінансової незалежності(автономії) (Кавт.):
/>; (3.16)
Кавт.2007 = (14634,3 + 3,3) / 20448,3 = 0,72;
Кавт.2008 = 18924,2 / 22987,2 = 0,82.
Коефіцієнт фінансової незалежності(автономії) (Кавт.) характеризує можливість підприємства виконатизовнішні зобов’язання за рахунок власних активів; його незалежність відпозикових джерел. Цей показник покращився в 2008 р. на 0,1, це говорить про те,що фінансове становище підприємства покращилось.
8. Показник чистогообігового капіталу (NWC):
/>; (3.17)
NWS2007 = 6379,0 – 4127,3 = 2251,7 тис. грн.;
NWS2008= 8192,9 – 2622,4 =5570,5 тис. грн.
Показник чистогообігового капіталу (NWC) показує на різницю між обіговими активами підприємствата його короткостроковими зобов’язаннями. Чистий обіговий капітал необхіднийдля підтримки фінансової стійкості підприємства, тому що підвищення обіговихкоштів над короткостроковими зобов’язаннями означає, що ВАТ „Гуляйпільськийелеватор” не тільки може погасити свої короткострокові зобов’язання, але і маєрезерв для розширення своєї діяльності. Нестача обігового капіталу говорить пронеможливість підприємством своєчасно погасити свої короткострокові зобов’язання.Значне перевищення чистого обігового капіталу над оптимальною потребою в ньому,говорить про нераціональне використання ресурсів підприємства.
У нашому випадку слід зазначити те, що у2007 р. поточні активи перевищують поточні пасиви на 1,5 р., а вже в 2008 р. –в 3 р. це говорить про те, що підприємство у 2008 р. почало накопичуватиактиви, в першу чергу, за рахунок збільшення обсягу виробничих запасів.Порівняно з 2007 р. запаси збільшилися в 1,7 р. в 2008 р. Збільшення різниціміж активами і пасивами показує на те, що обіговий капітал не може робити вповну силу.
9. Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.):
/>; (3.18)
Кф.с.2007 = (14634,3 + 3,3 + 1683,4) / 20448,3 = 0,80;
Кф.с.2008 = (18924,2 + 1440,6) / 22987,2 = 0,89.
Коефіцієнт фінансової стійкості (Кф.с.)показує, яка частка стабільних джерел фінансування у їх загальному обсязі, маєбути 0,85–0,90. У 2007 р. ВАТ „Гуляйпільський елеватор” Кф.с. =0,80, але вже у 2008 р. він становить 0,89, що вказує на збільшення більшстабільних фінансових джерел.
Зведені фінансово-економічні показникинаведені у табл. 3.2.
Таблиця 3.2
Показникифінансово-економічної діяльності ВАТ „Гуляйпільський елеватор”Показник Назва 2007 р. 2008 р. Відхи-лення Коефіцієнт абсолютної ліквідності />АЛ 0,03 0,12 0,09 Коефіцієнт швидкої ліквідності QR 0,78 1,22 0,44 Коефіцієнт ліквідності поточної (покриття) CR 1,55 3,12 1,57 Коефіцієнт забезпечення оборотних активів власними коштами
Кз.в.к. 0,09 0,51 0,42 Маневреність робочого капіталу
Мр.к. 1,39 0,90 -0,49 Маневреність власних обігових коштів
Мв.о.к 0,23 0,29 0,06 Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії)
Кавт. 0,72 0,82 0,1 Чистий обіговий капітал NWC 2251,7 5570,5 3318,8 Коефіцієнт фінансової стійкості
Кф.с. 0,80 0,89 0,09
Для наочностіпредставимо порівняння показників у вигляді стовбчикових діаграм (Рис. 3.1 і3.2.).
/>
Висновок
В даній курсовій мизібрали основні данні, які дозволяють зрозуміти, що таке акціонерне товариство,як воно організовано та функціонує, порядок його створення та інші важливіпитання.
Акціонерним визнається товариство, якемає статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій рівної номінальноївартості.
Акціонерне товариство є зараздомінуючою формою підприємницької діяльності. Його власниками вважаютьсяакціонери, що мають обмежену відповідальність у розмірі свого внеску вакціонерний капітал корпорації. Весь прибуток корпорації належить їїакціонерам. Виокремлюють дві його частини. Одна частика розподіляється середакціонерів у вигляді дивідендів, друга — це нерозподілений прибуток, щовикористовується на реінвестування. функції власності та контролю поділені міжакціонерами (власниками акцій) і менеджерами.
Засновниками та учасниками акціонерноготовариства є фізичні та юридичні особи, які можуть бути суб’єктамипідприємницької діяльності.
Заспособом функціонування акцій закон розрізняє відкриті та закриті акціонернітовариства.
Станом на 01.01.07 в Україні 34,71 тис. акціонерних товариств, зних 12,01 тис. – відкритих, 22,7 тис.– закритих.
На сучасному етапі розвитку ринковихвідносин в Україні надзвичайно актуальними для акціонерних товариств, створениху процесі приватизації та бажаючих залучати інвестиційні ресурси та підвищитисвою конкурентоспроможність, стають питання вмілого та грамотного управлінняпідприємством. Саме компетентність у справах корпоративного управління таглибоке розуміння його найважливіших принципів є одним із головних питань длявітчизняних акціонерних товариств та економіки в цілому.
Список використаної літератури
Нормативно — правові акти:
1. Конституція України від 28 червня1996р.
2. Закон України ”Про підприємство вУкраїні” (з відповідними змінами) // ВВР, 1991, № 24.
3. Закон України ”Про господарськітовариства” // ВВР, 1991, № 49
4. Закон Україні ”Про цінні папери ібанківську діяльність і фондову біржу” // ВВР, 1991, № 38
5. Закон України «Про національну депозитарнусистему та особливості електронного обігу цінних паперів в Україні» від 10вересня 1998 року.
Основна література:
1. Акціонернітовариства – Українська Інвестиційна Газета. 2007
2. Білорус О. Г.,Рогач В. І. Акціонерні товариства: організація і управління. К., Техніка, 1992.
3. Коваленко В., Третьякова М.Контролюючі органи акціонерних товариств // Вісник законодавства Україні, № 34,2002
4. В.Е.Коломойцев. Універсальний словник економічних термінів: інвестування,конкуренція, менеджмент, маркетинг, підприємництво: Навчальний посібник. – К.:Видавництво «Молодь», 2000
5. Кондратьєв О.Д. «Факторизабезпечення фінансової стійкості підприємства» // «ФінансиУкраїни», 2001 p., № 9.
6. КонторщиковаО. Порядок ліквідації підприємства // Вісник законодавства Україні, № 34, 2002
7. Коробов Н.В. «Анализфинансово-хозяйственной деятельности предприятий», К., «Высшаяшкола»,2000 г.
8. Кравченко В.І. Фінанси місцевихорганів влади України. Монографія. Нац. ін-т. стратегічних досліджень. -К.:1996.
9. Пилипенко А. Я., Щербина В. С.Очерки акционерного права Украины. – К., 1995
10. ПилипенкоА.Я., Щербина В.С. Господарське право: Курс лекцій. – К., Вентурі, 1996.
11. ПідопригораО.А., Сумін В.О., Підопригора О.О. Цивільне право України: Правові основипідприємництва. К., Юрінформ, 1994.
12. Поддєрьогін A.M. «Фінансипідприємств», К., 2000 р.
13. Портнов А.В.«Удосконалення законодавчої бази акціонерних товариств» //«Фінанси України», 2000р. №12.с.22-24.
14. Собчук О.Засновники та учасники акціонерних товариств: правовий статус // Економіка,фінанси, право. № 2, 2001
15. С.М. Панчишин.Макроекономіка: Навчальний посібник – 3-тє вид., стереотипне. – К.: «Либідь», 2007
16. С.В. Мочерний,М.В. Довбенко. Економічна теорія. К.: Видавничий центр «Академія», 2004
17. Статистичний збірник за 2007p.
18. Шкільняк М.Практика та проблеми управління акціонерними товариствами // Регіональнаекономіка, № 3, 2003