Національний Університет“Києво-Могилянська Академія”
Реферат з історії України
З теми
“АНТИЧНІМІСТА-ДЕРЖАВИ ПІВНІЧНОГО ПРИЧОРНОМОР*Я ”
Виконала студенткаДЕН-2,
ГР.3
Рибачук Анна.
Київ – 2000
План :
1. Вивченняантичних пам¢яток півдняУкраїни
2. Античнаколонізація Північного Причорномор¢я
3. Античнідержави Північного Причорномор¢я :
— історіядержав Північного Причорномор¢я
— державно-політичний устрій міст-держав
— Ніконій
— Тіра
— Борисфеніда
— Ольвія
— ХерсонесТаврійський
4. Населенняі торгівля античних міст-держав
5. Впливпівнічно — причорноморської цивілізації на довколишні
племена
Вивчення античних пам'яток півдня України
Дослідження пам'яток античної культури на території України почалося ще наприкинці 18 ст.Спочатку це були візуальні обстеження, викладені в загальних описах ПівнічногоПричорномор(я П.Сумароковим, І.Потоцьким, І.М Муравьйовим-Апостолом, Г.ЕКепером, П.І Кеппеном .
Вже напочатку 19 ст. створюються музеї в м.Миколаєві (1806), м.Феодосії (1811),м.Одесі (1825), м.Керчі (1826). Їхня діяльність спрямовувалась на вивченняпереважно античних пам'яток.У 1801 році П.К.Сухтелен проводить в м.Ольвіїперші археологічні розкопки, трохи пізніше розпочинаються розкопки поблизу м.Керчій у м.Херсоні .
Регулярногохарактеру розкопки пам'яток античної культури Півдня Причорномор'я набули укінці 19 ст. Крім історико-археологічних описів названих авторів, в першійполовині 19ст. були створені карти і плани залишків античних північнопричорноморськихміст. Згодом були зроблені спроби звести археологічні матеріали а такожрозвідки з історії Баспорського царства й Ольвії.
З кінця 19ст. розгорнулися систематичні розкопки трьох найбільших античних міст-держав таіхніх некрополів на території України — Березані та Ольвії (Б.В. Фармаковський, Е.Р.Штерн), Херсонеса (Одеське товариство старожитностей; К.ККостюшко-Валюженич, Р.І. Лепер ), Пантікапея (К.Є.Думберг, В.В.Шкарпіл),курганів Боспорського царства. Були відкриті оборонні споруди, житловіквартали, терми (лазні) й монетний двір у Херсонесі, десятки монументальнихпоховальних споруд. У пожовтневий період, а особливо після Великої Відчизняноївійни, археологічні дослідження античних пам'яток України набули дуже широкогорозмаху.
Завдяки цьомуми тепер маємо досить повне уявлення про археологію та історію всіх чотирьохцентрів поширення античної культури в Північному Причорномор'ї -Тіри, Ольвії,Херсонесі і Боспора.
За джерелапри вивченні історії античних північнопричорноморських держав, крім так званихартефактів, правлять свідчення давніх авторів. Насамперед це"Історія" Геродота. Відомості про Північне Причорномор'я залишилитакож Діодор Сіцілійский, Страбон, Полієн, Демосфен, Єсхін, Діон Хрисостом, Птолемей, Овідій, Пліній та інші стародавні вчені, філософи, письменники, поети.
Аленайконкретнішими є різні категорії археологічних джерел, які здобуваються прироскопках міст, поселень і некрополів (могильників).
Античнаколонізація Північного Причорномор'я.
Першівипадкові відвідини Пн.Причорномор'я грецькими мореплавцями припадають напочаток першого тис. до н.е. За літературною традицією найраніше поселення наБерезанському півострові могло виникнути близько середини 7 ст. до н.е. Впершій половині — середини 6 ст. до н.е греки засновують Ольвію(Південнобузький лиман), наприкінці 6 ст. до н. е. — Тіру, Ніконій (наДністровському лимані ), Керкінітіду. Тоді ж у південно-західному Кримувиникає невелике іонійське поселення. Можливо воно існувало до останньоїчверті 5 ст. до н.е, коли вихідці з Гераклеї Понтійської заснували на йогомісці Херсонес.У другій половині 6 ст. до н.е. виникає більшість міст Боспору: Пантікопей, Феодосія, Німфей, Мірмекій, Тірітака, Фанагорія, Гермонаса,Кели. Саме в цей час відбувається майже суцільне освоєння сільських округ цихміст, де з'являється багато поселень.Окрім Херсонеса, більшість згаданихміст засноване вихідцями з району малоазійського міста Мілет.
КолонізаціяПн.Причорномор'я була частиною так званої Великої Грецької колонізації 8-6 ст.до н.е.Вона зумовлювалась рядом причин, найголовніша з яких-відносне перенаселення,коли всі землі в материковій Греції були вже розподілені .«Зайві»люди змушені були шукати ліпшої долі в інших місцях, не так щільно заселених .
Греки –засновники північнопричорноморських міст були в основнійсвоїй масі малозаможними землеробами, частково–торговцями, ремесниками. Наранньому єтапі свого буття на новій землі вони займалися сільськимгосподарством сіяли пшеницю, ячмінь, просо, розводили сади, городничали,розводили худобу. Інші їхні тогочасні заняття – ремістництво, торгівля – булидругорядними. Отже, грецька колонізація Північного Причорномор'я маласпочатку аграрний характер. Але колонізацію слід розуміти лише як господарськеосвоєння греками Пивнічного Причорномор'я, причому мирне. Новозаснованіколонії не залежали від міст–мотрополій хоч і підтримували з ними добрістосунки, навідь укладали угоди щодо взаємного сприяння в торгівлі, наданнярівних прав громодянам обох полісів, мали з ними єдині культи й літочислення.
Колонії восновному засновувались упорядковано, коли ще в митрополії обирали абопризначали керівника групи колоністів – ойкіста. На місці закладання новогоміста розмежовувались ділянки під будівлі й сільськогосподарські території,відводили місця для культових і громадських потреб. Однак іноді колонізаціямала стихійний характер.
Античнідержави північного Причорномор'я.
Освоєннягрецькими переселенцями узбережжя Північного Причорномор'я відбувалосяпоступово, в цілому в напрямі із заходу на схід.
6 ст.до н.е.залогом було часом заснування більшості північнопричорноморських держав. Кожнез них мала власну історію, але оскільки всі вони тісно взаємодіяли з античнимсвітом, а також із варварським оточенням, в їхньому розвитку простежуєтьсябагато спільного. Майже тисячолітня історія цих держав поділяється надва великі періоди і кілька єтапів.
Першийперіод тривав від другої половини 7 і приблизно до середини 1 ст. до н.е.
Вінхарактерезувався тісними культурними та економічними зв¢язками як ізматериковою Грецією, так і з навколишніми племенами, що зумовлювалосявідносною стабільностю загальноісторичного розвитку. В матеріальному ідуховному житті колоністів домінували еллінські традиції. Саме в цей цасстворюється Баспорське царство.
Наархаїчному етапі першого періоду (друга половина 7 — початок 5 ст.до н.е )на Півдні нинішньої України відбувається становлення держав, розпочинаютьсяїхні активні контакти з грецькими містами Східного Причорномор'я, закремаІонії. Типовою є землянкова житлова забудова більшостіпівнічнопричорноморських полісів, хоча вже у 6 ст.до н.е. у найбільших з нихбудуються храми формуються комплекси агори (площа, навколо якої розміщувалисяадміністративні, громадські будівлі, крамниці, культові майдани, вівтарі).Зароджуються ремесла, промисли, розвивається торгівля, виникає монетна справа. В чей час започатковуються в цілому мирні контакти грецьких переселенців ізнавколишніми племенами кочовиків.
Надругому – класичному етапі першого періоду (початок 5 — друга третина 4ст.до н.е.) розпочинається поступовий розквіт держав. В цей час значнопоширюються контакти з кочовниками та племенами Лісостепу. Особливо тіснізв'язки з варварським населенням мав Боспор.
Наприкінцідругої третини 6 ст в розвитку античних північнопричорноморських державспостерігається недовгочасна криза. Відтоді починається останній етапеллінського періоду – елліністичний , який спочатку позначаєтьсямаксимальним економічним розвитком, піднесенням сільського господарства,ремесел, торгівлі, культури в цілому.
Проте вже здругої половини 3 ст.до н.е.поступово назріває криза.
Агресіяскіфів у Західному Криму, пересування варварських племен у Нижньому Побужжі таПодніпров'ї призводить до занепаду сільської округи античних міст.
Другийвеликий період історії античних держав Північнього причорномор'я – римський (середина 1ст. до н.е. — 70 роки 4 ст.н.е.)–характеризується передусім входженням Тіри,Ольвії, Херсонеса, до складу римської провінції – Нижньої Мезії. Цей періодпозначався нестабільністю воєнно-політичної ситуації, певною варваризацієюнаселення, натуралізацією господарства, частковою переорієнтацієюкультурно-економічних зв'язків. Держави Північного Причорномор'я стали для римської імперії своєрідним бар'єром перед натиском кочових племен на їїсхідні кордони, що проходили по Дунаю. Спостерігається деяке економічнепіднесення Тіри, Херсонеса, Баспору, їхня культура потроху нормалізується.
Удругому періоді оснування античних північнопричорноморських міст і їхніхокруг можна виділити три основні етапи .
Першийрозпочинається в середині 1 ст. до н.е., коли політика цих міст поступово переорієнтовувалася на Рим.
Другий етап охоплює час від середини 2 по середину 3 ст. до н.е., коли в Тірі, Ольвії,Херсонесі, Хараксі розміщуються постійні загони римських війск, а самі ціміста підпорядковуються Нижній Мезії. В певній політичній залежності від Римуперебуває й Боспор. В умовах відносної воєнно- політичної стабільності економіка північнопричорноморських держав досягає найвищого розвитку .
Третій — останній етап — розпочинається з 2 половини 3ст. н.е., коли з метою захистукордонів римської імперії від готів, гарнізони римських військ були виведені з Північного Причорномор'я в Подунав'я. Навали кочовиків, зокрема готів,фактично знищили сільські округи. Майже всі античні держави остаточноприпинили своє існування в 70-х роках 4 ст. під ударами гунів. Вижилитільки Херсонес і Пантікапей, які згодом увійшли до складу Візантійськоїімперії .
Державно-політичнийустрій .
Північнопричорноморськіполіси були рабовласницькими демократичними або аристократичними республіками,де раби, жінки та іноземці не мали прав громадянства. Найвищими органамизаконодавчої влади були народні збори ( «народ „) і рада. Народнізбори, в яких брали участь усі повноправні громадяни, вирішували питаннязовнішньої політики, оборони, грошового обігу, забезпечення населення продовольством , надання привілегій купцям. Виконавча влада складалася з різних колегій — магістратур або окремих службових осіб — магістратів. Існували спеціальніколегії, котрі займалися виключно фінансовими або військовими справами(колегія стратегів), торгівлею (колегія аграномів), благоустрою міста(колегія астиномів) та інші. Діяли судові установи, що складалися з кількохвідділів.У судочинстві брали участь судді, свідки, обвинувачі.
З часом удержавно-політичному житті відбувалися зміни.Так, поліси БоспоруКіммерійського в 480 році до н.е. об'єдналися під владою Археанактидів у єдинеБоспорське царство, хоча й після цього залишились практично самостійними всвоїх внутрішніх справах.
Античні міста-держави Північного Причорномор¢я
Ніконій.
Назва містапоходить, можливо, від імені ойкіста. Розташовувалося воно на лівому березіДністровського лиману, поблизу сучасного с.Роксолани. Заснованийпереселенцями з Іонії в останній третині 6 ст до н.е., Ніконій являв собоюневеликий поліс що складався із власне міста і близько десятка лівобережнихсільських поселень із землянковою забудовою. Основу економіки становилоземлеробство. На відміну від Тіри власної монетної чеканки не мав. В 1-6ст.до н.е. основним платіжним засобом на внутрішньому ринку Ніконія булиістрійські мідні литі монети. Але можливо , що в 5 ст.до н.е. Ніконій вжевипускав власну литу монету із зображенням сови. Підтримував торгівельні зв¢язки з містами Іонії, Антіки, острівною Грецією , з Істрією, Ольвією. В 6 — першій половині 5ст. до н.е забудовувався землянковими житлами, які згодом змінювалисябудинками звичайного грецького типу. На другу половину 5 — 4 ст. до н.е.припадає розквіт міста, коли, зокрема, зводяться оборонні споруди. Близькотретьої чверті 4 ст. до н.е Ніконій занепадає. В 3-2 ст. до н.е. занепадпосилюється, а з нашестями голатів та інших варварських племен місто остаточногине. В 1-4 ст. н.е. життя в ньому відновлюється, але цей період майже недосліджений.
Тіра
Назва міста походитьвід грецької назви Дністра –Тірас. Місцерозташування залишків Тіри — околицясучасного Білгорода -Дністровського лиману Одеської області. Колонія заснованавихідцями з Мілета наприкінці 6-ст. — початок 5 ст.до н.е. В розвитку Тіривиділяють два основні періоди: еллінський (від заснування міста до серединипершого століття до нашої ери ) і римський (середина 1 ст.до н.е. — 70-ті роки4 ст.), які розділяє гетська навала під проводом Буребісти. Час першогорозвитку починається з 5-го ст.до н.е. і триває до 3-го ст.до н.е. Тіракарбувала власну монету з кінця 2-го ст.до н.е і до 70-х років 1 ст. до н.еможливо входила до складу Понтійської держави Мітрідата Євпатора. Заримськогоімператора Доміціана увійшла до складу Нижньої Мезії; з 2 ст. до н.е вТірі розміщуються підрозділи 5 Македонського і 11 Клавдієвого легіонів .
В середині 3ст.н.е Тіра виходить із провінції Нижня Мезія, й римський гарнізон залишаємісто. Тоді воно зазнає руйнування готами .
НаселенняТіри займалося посередницькою торгівлею, сільським господарством,скотоводсвом , міншою мірою — ремеслами. Тіра мала сільську округу. Тутвиращували зерно, ловили рибу, випасали худобу .
Розкопкамизнайдено залишки житлових кварталів 6-го ст. до н.е. та оборонних споруд кінця4-го ст. до н.е.
Борисфеніда( від грецької назви Дніпра — Борисфен )
Грецькепоселення на півострові ( нині острів ) Березань, найраніша в Північному Причорномор'ї айпокія, заснована грецькими переселенцями у другій половині7-го ст. до н.е… На певній стадії свого розвитку це поселення було полісом,який згодом був перенесений до поселення, що одержало назву Ольвія. В 1половині 6-го ст. до н.е. на берегах Березанського лиману виникають численніневеликі поселення, котрі становили сільську округу Борисфеніди. Останняіснує й у 5 ст. до н.е., а з кінця 4 ст. до н.е. життя в ній завмирає натривалий час і відроджується лише в 1 ст. н.е.
Починаючи зостанньої чверті 7 ст. до н.е. Борисфеніда входила до складу Ольвійськоїдержави й загинула разом з Ольвією. Площа населення, що зберіглася,становить близько 10 га. Місто в окремих своїх районах мало прямокутнепланування . Розкопанно залишки апсидального храму, некрополь 5 ст. до н.е.Ранні культурні шари Борисфеніди багаті на знахідки грецького посуду .
Ольвія
Ольвія –давньогрецькою мовою означає -“щаслива». Розташована на правомуберезі Південнобузького лиману. Рельєф місцевості зумовив форму міста увигляді неправильного трикутника. Єдиної точки зору на дату заснування Ольвіїдо цих пір нема. Більшість істориків схиляється до заснування Олвії на рубежі7-6 ст.до н.е. чи в першій половині 6 ст. до н.е. вихідцями з району Мілета іпроіснувала до середини 3 ст.
ТопографічноОльвія складалася з трьох частин — Верхньої, Терасної та Нижньої. Останнявже після загибелі міста була зруйнована водами лиману. На етапі розквітунаприкінці 4-3 ст. до н.е Ольвія займала територію площею близько 55 га,численість її мешканців становила близько 20 тисяч .
Вісторії міста й держави простежуються два великі періоди.
Першийохоплює час від заснування тут колонії до середини 1 ст. до н.е. Забудована вдругій половині 4 ст. до н.е. однокамерними землянками та напівземлянками, в 5ст. до н.е. Ольвія набуває звичайного для старогрецького міста вигляду. В 5ст. до н.е в ній, за Геродотом, уже існували укріплення та палац Скіфського царя Скіла.
Житловіспоруди Ольвії — звичайно одноповерхові з підвалами. Відкрито залишки агори (площі, навколо якої зосереджувалися торгові ряди, будинки суду, магістратур). Виявленно священні ділянки.
Деякий часОльвія входила до фінського морського союзу. Мала розвинуті торгівельні такультурні зв'язки, мала свої гроші — спочатку це були литі «дельфінчики», трохи пізніше аси, а з середини 5 ст. до н.е. карбує звичайні дляантичного світу монети .
Економічнубазу поліса становило сільське господарство, розвивалися ремесла й торгівля .
В період зостанньої третини 4 по середину 3 ст. до н.е. Ольвійська держава досягланайвищого економічного піднесення. Виник новий тип сільських поселень увигляді колективних садиб. Проте з кінця 3 ст. до н.е. починається поступовийзанепад. У 2 ст. до н.е. Ольвія опиняється під протекторатом царя МалоїСкіфії Скілура. З кінця 2 ст. до н.е. по 70 роки 1ст. до н.е. перебувала підвладою Мітрідата 6 Євпатора — царя Понтійської держави. Після цих подій містоостаточно занепало й було добите гето-дакійськими племенами .
Наприкінці 1ст. до н.е. починається поступове відродження Ольвії, що стає початком другогоперіоду , що проходить під знаком римських впливів.У цей час територіягородища скоротилася майже втроє його забудова була скупченою і бідною .
Близькосередини 1 ст. до н.е. Ольвія потрапляє в залежність від скіфських абосарматських царів, проте незабаром звільняється .
В середині 2ст. до н.е. місто увійшло до складу Нижньої Мезії .
2 ст. — першаполовина 3 ст. н.е. стали періодом найвищого розвитку Ольвії римської доби. В40-і й потім 70-ті роки 3 ст. н.е. Ольвія зазнає навал готів. Життя в містіостаточно завмирає не пізніше другої четверті 4 ст. н.е.
НекропольОльвії займаєтериторію загальною площею близько 500 га, проте його межі на різних етапахжиття міста змінювалися, а в перші століття поховання почали розміщуватинавіть на залишках самої Ольвії єлліністичної доби у звичайних грунтовихпрямокутних у плані ямах — на дні або в підбоях вирізуваних у стінках цих ям.На земній поверхні над похованням звичайно встановлювалися кам¢яні надгробки увигляді стел, антропоморфних зображень, вівтарів. У 4 ст. до н.е з¢являються землянісклепи, що складалися з поховалльної камери та дромоса (вхідного похилогокоридору). Пізніше починають ховати в кам'яних склепах, над якими зводилисьгрунтові насипи. Найвищої досканалості споруди цього типу досягають у другій — першій половині 3 ст.н.е., коли будувались монументальні кургани з кам'янимикрепідами. Саме тут використовувались напівциліндричні розпірні склепіння йвисокоякістні кам'яні мури (найвидатнішими зразками цієї архітектури є склепикурганів — Зевсового, Єврисивія та Арети.) .
ХерсонесТаврійський
Назвапоходить від грецького слова «півострів». Руїни цього містарозташовані на околиці Севастополя. Херсонес заснований у 422 -421 році дон.е. вихідцями з Гераклеї Понтійської. Розквіт держави припадає на кінець 4-3ст.до н.е. Це одне з трьох великих античних північнопричорноморських міст, якідожили до пізнього середньовіччя.Територія досягала 33 га, а населеннястановило не менш, як 15 тисяч жителів. Місто мало єдине прямокутнепланування та було обнесене міцними захисними стінами, що збереглися до нашогочасу, мало добре укріплений порт, а в римські часи — цитадель.
Наприкінці 4ст.до н.е.Херсонес підкорив Керкінітіду, заснував нове місто — Калос Лімен.Тоді до складу Херсонеської держави увійшло узбережжя практично всьогоЗахіннього Криму.
У 179 році дон.е.Херсонес уклав угоду з царем Понтійської держави Фарнаком 1 про«дружбу». Однак уже в середині 2 ст.до н.е. Північно -Західний Кримопинився під владою скіфів. У боротьбі проти них Херсонес звернувся подопомогу до Мітрідата 6 Євпатора . Під час його походів на скіфів (110-108рр.до н.е.) Херсонес було звільнено від їхньої залежності. Але після цьогомісто потрапляє під зверхність Боспорської держави, якої позбавляється запоміччю Риму лише в другій половині 1 ст.н.е. Після походу Плавтія Сільвана в60-ті роки 1 ст. н.е в Північному Причорномор'ї в Херсонесі розміщуєтьсяримський гарнізон. Неподолік від Херсонеса, в Харакеі, римські військабудують фортецю, від якої до наших днів збереглися рештки фортечних мурів,терми, німфей.
Післяекономічної кризи, перенесеної на рубежі, розпочинається новий єтаппіднесення: розвиваються торгівля, виноробництво, соляний і рибальськийпромисел. Але уже у третій четверті 3 ст.н.е. справи погіршуються: зХерсонеса виводяться римські війська, припиняється карбування своєї монети, векономіці спостерігається повний занепад.У 70-ті роки 4 ст.н.е. Херсонесзазнав гунської неволі, після чого продовжує існувати у складі Візантійськоїімперії.
НекропольХерсонеса розташовувався довкола міста з усіх боків. Основний тип поховальнихспоруд — прямокутні ями. В середині 4 ст. до н.е. з'являються могили,обкладені черепицею, у 2 ст до н.е. — ком'яні ящики й вирубані в скелі склепиз нишами — лежанками.
Боспорськадержава
Розташовуваласяпо обидва боки Керченської протоки, яка в давнину називалася БоспорКіммерійський. Головним містом був Пантікапей, але столицею азіацької частиниБоспору вважалася Фанагорія. До утворення Боспорської держави існуючі на їїтеріторії з 6 ст.до н.е. грецькі міста Пантікапей, Феодосія, Німфей, Мірмекій,Теритака, Порфмій, Фанагорія, Германаса, Гергіппія, Кепи та інші, здебільшогобули звичайними полісними структурами. В 480р. до н.е. Боспором починаєправити династія Археанактидів , яку в 438-437рр. до н.е. змінює династіяСпартокідів.
Наетапі найвищого піднесення держави 6ст. до н.е. її територія обіймалаКерчінський і Таманський півострови, Східне Приазов'я, пониззя Кубані, атакож Дельту Дону. До складу Боспорської держави входили не тільки античніміста, а й місцеві племена — синди, меоти, торети, дандарії. На чолі державистояв цар — монарх згаданих племен і архонт грецьких міст.
Всередені другого ст. до н.е. держава переживає економічну кризу, яка наприкінцістоліття загострюється повстанням рабів під приводом Савмака. В ці справивтручається Мірдітат 16 Євпатор, унаслідок чого Боспор підпадає під зверхністьПантійського царства. В останній чверті 1 ст. н.е. Боспор стає власником Рима.До середини 3 ст. н.е. спостерігається економічне піднесення, після чого зновурозпочинається воєнно-політична і економічна криза, яка завершується згунською навалою ( 375-376рр.) за гибеллю Боспору як держави. Згодом уПантікапеї Феодосії, Тірітаці та інших містах поширюються впливи Візантії .
Населення
Етнічнийсубстрат античних міст на час їхнього заснування становили греки-переселенці зМалої Азії, Аттіки й Гіраклеї Понтійської. З перших століть Нової ери зростаєчисельність представників місцевого населення в античних містах. За соцальнимстаном структура населення була досить строкатою. Крім громадян і рабів,існувало також багато вільних, залежних або напівзалежних людей.
Торгівля
Протягомусього свого існування античні міста — держави Північного Причорномор'я велижваву торгівлю з античними містами Східного Середземномор'я, Причорномор'я, знавколишніми племенами, Римом, і його східними провінціями. Ведуть торгівлюз варварами, які постачали грекам зерно, рибу, худобу, шкіри, рабів, мед, віск, натомість одержували ремісничі вироби, зброю, прикраси, вино,тканини.
Торгівельністосунки з варварським світом відбувались на обмінній, а з античним – головнимчином на грошовій основі. Монетна справа виникає у північнопричорноморськихдержавах майже одночасно з їхнім формуванням. Кожний із полісів карбуваввласну монету.
Впливпівнічнопричорноморської античної цивілізації на довколишні племена
Залученнямісцевого варварського населення до сфери торгівельної діяльності греків, дополітичних взаємин — чи то в межах союзницьких відносин і навіть об'єднань(Боспорська держава), чи то у вигляді стягування кочовиками даними з античнихміст (Ольвія) або навіть військової конфронктації, – все це не могло непозначитись на соціально-економічному, політичному, культурному розвитку цьогонаселення. Під безпосереднім впливом північнопричорноморських античних держав ускіфів формувалася своя державність, виникали міста і поселення з рисами,притаманними грецькій містобудівній традиції. Особливо глибокий вплив античнацивілізація справляла на культуру варварського світу. Це виявилось вспорудженні фортець (Неаполь Скіфський), запозиченні місто- й житлобудівничихприйомів, використанні кружальної античної кераміки, а також виготовленихгреками високохудожніх прикрас і прикладних мистецьких виробів, (пектораль ізТовстої могили, Чортомлицька амфора, гребінець із кургану Солоха та інші).
Поряд ізскіфами під цивілізуючу дію давньогрецьких держав Півдня України підпадали й іншітогочасні племена – синди, меоти, сармати, черняхівці та інші.
Античнікультурні традиції лягли і в основу життя ранньосередньовічних міст Криму.
Списоквикористаної літератури
1. КрижицькийС.Д “ Античная культура Северного Причорноморья “
2. Соколов Г.І “Античное Причорноморье “
3. Античныегосударства Северного Причорноморья, М.1984
4. Толочко П.П “Давня історія України “
5. Античныедревности Северного Причорноморья, К.1988
6. Античнаяистория и культура, 1968