Реферат по предмету "Исторические личности"


Революційні події 1905-1907 рр

ДЕРЖАВНАПОДАТКОВААДМІНІСТРАЦІЯУКРАЇНИАКАДЕМІЯДЕРЖАВНОЇПОДАТКОВОЇСЛУЖБИ

Контрольнаробота з предмету“Історія України”.
Тема: “Революційніподії 1905-1907 р.р.”
Варіант №80

Виконала:
студенткагрупи ПБЗ – 11
РощенкоРуслана

Викладач:
ЦимбалТ.Я.
Ірпінь2001
1.Початок, характер тарушійні силипершої російськоїреволюції.Революційніподії в Україні1905р. Становленняполітичнихпартій до революції.

РубіжXIX і XX ст. — це нетільки періодсуттєвихсоціаль­но-економічнихзмін, а й часрадикальнихсуспільно-політичнихзрушень, значноюмірою зумовленихреволюційнимиподі­ями 1905—1907рр. Зволіканняз остаточнимвирішеннямаграрногопитання, посиленняексплуатаціїробітничогокласу, об'єк­тивназацікавленістьбуржуазії вїї залученнідо вирішенняваж­ливихдержавнихпроблем, національнийгніт, відсутністьде­мократичнихсвобод тощостворювалиґрунт для стихійноговибуху невдоволеннянародних мас.Проте можливістьвисту­пу сталареальною лишезавдяки появіта зміцненнюнапри­кінціXIX — на початкуXX ст. широкогоспектра політичнихпартій, розширеннюсфери їхніхдій, посиленнювпливу на ма­си; втраті авторитетута частковомупослабленнюцаризму в зв'яз­куз поразкою уросійсько-японськійвійні 1904—1905 рр.
Початкомреволюції сталиподії 9 січня1905 р. в Петербур­зі.Саме цього днябула розстріляназа наказомуряду 150-тисячнамирна робітничадемонстрація, учасники якоїнамагали­сяпередати царевіпетицію просвої нужди.Звістка прозаги­бель 1200робітниківта поранення5 тис. осіб швидкооблетіла країнута викликалахвилю обурення, кристалізуваласяу загрозливедля царатугасло «Гетьсамодержавство!»Тільки в січніу Російськійімперії страйкуваломайже 440 тис. осіб, тоді як у попереднійперіод страйкуючихналічувалося43 тис. осіб нарік. Держававступала в добуреволюції.
Якісноновим явищем, специфічноюособливістюсуспільно-політичногожиття добиреволюції сталивзаємовпливта взаємопроникненняробітничого, селянськогота національно-визвольнихрухів, що значнопосилювалоантисамодержавнийфронт і сприя­лопояві іншогонового явища— широкомасштабностінародних виступів, основнимипараметрамиякої є масовість, територіальнапоширеність, тривалість, участь різнихсоціальнихверств. Лишепротягомквітня—серпня1905 р. в Українівідбулося понад300 робітничихстрайків, уяких взялоучасть понад110 тис. осіб. Тіль­кижовтневийполітичнийстрайк піднявна боротьбумайже 2 млн. жителівРосійськоїімперії, з нихв Україні — 120тис. Червневівиступи українськихселян 1905 р. охопили64 із 94 повітів.За масштабамиселянськогоруху Україназаймала однез перших місцьу Російськійімперії.
Повстанняна броненосці«Потемкин»(червень 1905 р.), збройні виступиу Севастополіпід керівництвомП. Шмідта (лис­топад1905 р.), у Києві начолі з Б. Жаданівським(листопад 1905 р.)та в інших містахсвідчили пропоширенняреволюцій­нихнастроїв середсолдат та матросів.Помітна нестабільність, вагання селянствата армії, щотрадиційнопідтримувалиабо ж принаймнілояльно ставилисядо самодержавства, теж були но­вимсуспільно-політичнимфактором, якийвідіграв надзвичай­новажливу рольу політичномурозвитку подій, особливо уви­рішальному1917 р.
Революційнухвилю жовтня1905 р. царизмовіне вдалосяпри­душитисилою, і вінзмушений бувпіти на поступки.Наслідкомширокомасштабногожовтневогополітичногострайку сталопід­писанняМиколою II 17 жовтняМаніфесту, уякому народовіобіцяли громадянськісвободи (недоторканістьособи, свободусо­вісті, друку, зборів, союзів), декларувалосяскликанняросійсь­когопарламенту— законодавчоїДержавної думиіз залученнямдо виборів усіхверств населення.Цей документмав надзвичайноважливі наслідки.
По-перше, вій суттєворозширив межілегальноїполітичноїта культурноїдіяльності, помітно їїпожвавив таурізноманітнив.У 1905 р. в Лубнахвиникає першав Російськійімперії україномовнагазета «Хлібороб».Незабаромгазети українськоюмовою почаливиходити уКатеринославі, Одесі, Полтаві, Хар­кові таінших містах.Засновуютьсяперші українськісуспільно-політичніжурнали — «Дзвін»,«Українськахата», «Ріднийкрай», «Посів»,«Село» тощо.Всього протягом1905—1907 рр. виходи­ло24 україномовнихвидання. У Києві, Катеринославі, Одесі, Чернігові, Ніжині та іншихмістах, виникаютьосередкикуль­турно-освітньоїорганізації«Просвіта».До середини1907 р. їх налічувалося35. Концентруючиу своїх лавахцвіт українськоїеліти, ці об'єднаннявели активнукультурницькуро­боту — засновувалибібліотеки, проводиливечори, видавалиукраїнськоюмовою літературу.
По-друге, нового імпульсубуло наданопроцесовімасової са­моорганізаціїсуспільства, тобто утвореннюпартій, рад, профс­пілокта інших суспільнихорганізацій.Саме цьогоперіоду відбу­валосяформуваннята становленняпровіднихполітичнихсил, які визначилихарактер тадинамікусуспільно-політичнихподій в Україні1917—1920 рр.
Активізаціянаціонально-визвольногоруху в Україніна початку XXст. створилаґрунт для виникненняполітичнихпартій. Першаз них — Революційнаукраїнськапартія (РУП)виникла 11 лютого1900 р. у Харкові,її організато­рамибули діячістудентськихгромад Д. Антонович, П. Анд-рієвський, М. Русов, Л. Мацієвич, Б. Камінськийта інші. РУПпорвала з українськимаполітичнимкультурництвом.Спочатку їїосновною програмноювимогою була«Одна, єди­на, нероздільна, вільна, самостійнаУкраїна відКарпат аж поКавказ». Першочерговоюметою проголосили«повернен­нянам прав, відзначенихПереяславськоюконституцією1654 р.». Згодомгасло самостійноїУкраїни булозамінене вимогоюкультурно-національноїавтономії вмежах Росій­ськоїімперії.
ДоРУП входилипереважностуденти таучні середніхнавчальнихзакладів. УХаркові, Києві, Полтаві, Черніговіта деяких іншихмістах вонамала місцевіосередки, щоназивалися«вільнимигромадами».З 1903 р. фактичнимкерівникомРУП став М. Порш.Рупівці поширюваливідо­зви, листівки, прокламації, в яких проповідувалив основно­мумирні формидій.
Вумовах наростаючогореволюційногоруху РУП немогла довгопроіснуватибез змін. У 1902 р.від неї відко­лоласяНародна українськапартія (НУП) —організаціянаціоналістичногонапрямку, якуочолював М.Міхновський.Так званих «10заповідей»партії проголошувалисамостійнудемократичнуреспубліку, шануванняукраїнськоїмови, традицій.Після 1907р. діяльністьНУП занепала.В 1917р. колишніїї члени створилиУкраїнськупартію соціалістів-федералістів.
Угрудні 1904 р. з РУПвийшла і створилаУкраїнськусоціал-демократичнуспілку група, яку очолювавМ. Меленевський.Вона стала наменшовицькіпозиції і незабаромвлилася доменшовицькогокрила РСДРП.
ЧлениРУП, які залишилисяпісля виходуз неї «Спілки», у грудні 1905 р. насвоєму з'їздіперейменувалиРУП в Українськусоціал-демократичнуробітничупартію (УСДРП),її лідерамистали В. Винниченко, С. Петлюра, М.Порш, Л. Юркевичта інші. УСДРПвиступала заавтономіюУкраї­ни в складіРосійськоїдержави, проповідувалаподіл соціал-демократичнихпартій занаціональноюознакою. УСДРПпроголосиласебе представником«українськогопролетарі­ату».Спроби об'єднанняз РСДРП булиневдалими.Каме­нем спотиканнястало національнепитання. Російськісоці­ал-демократи, нехтуючинаціональнимипроблемами, не хо­тілипогодитисяна визнанняУСДРП єдинимзаступникомукраїнськогопролетаріатуі, відповідно, федеративногоустрою УСДРП.Для російськихсоціал-демократівідеалом булаунітарна держава, в якій нібитоіз розв'язаннямсоці­альнихпроблем зникненаціональнийрозбрат. Практичнездійсненняцієї догмидорого обійшлосянародам колиш­ньогоСРСР, зокремаукраїнському.
Напередодніреволюції 1905р. в Україніактивізували­сяліберальнісили. 1904 р. вонистворили вКиєві Україн­ськудемократичнупартію (УДП).Її лідерамибули О. Лотоцький,Є. Тимченко, Є.Чикаленко.Восени 1904 р. окремічлени УДП, яківийшли з неї, поклали початокновій — Українськійрадикальнійпартії (УРП).
2. Революційнаборотьба вУкраїні 1906-1907 р.р.Причини поразкиреволюції таїї значення.

Національно-визвольнийрух українськогонароду поси­ливсяв 1905—1907 рр. Народнімаси Українивимагали скасуваннябудь-якихнаціональнихпривілеїв івстанов­леннярівноправностівсіх народів, вільного розвиткуукра­їнськоїмови й культури, безперешкодногонавчання україн­ськоюмовою у школах, права вільногокористуваннянею в судах таінших адміністративнихустановах, заснуваннякультурно-освітніхгуртків і товариств, видання літерату­ри, газет і журналівукраїнськоюмовою.
Підмогутнім революційнимнатиском царизмзмуше­ний бувпослабитинаціональнийгніт українськогонароду. Закономвід 21 листопада1905 р. дозволяливидавати літе­ратурунаціональнимимовами, випускатигазети й журна­ли, створюватикультурно-освітнітоваристваі відкриватинаціональнітеатри.
ВУкраїні у рядісіл учителіпочинали вчитиучнів українськоюмовою. У багатьохмістах — Києві, Одесі, Полтаві, Чернігові, Катеринославі, Кам'янці-Подільськомута інших і деякихселах виникликультурно-освітнітовари­ства«Просвіти».Активну участьу їх роботібрали видатнідіячі українськоїкультури ЛесяУкраїнка, ПанасМирний, Д. Яворницький.У ряді міствідкривалиукраїнськіклуби, музично-драматичнігуртки, науковітовариства.
Зкінця 1905 р. почаливидавати газетий журнали українськоюмовою. В ціломуу 1906 р. їх налічувалося18, а протягом1905—1907 рр. виходило25. Першою щоден­ноюукраїнськоюгазетою стала«Громадськадумка» (пізні­ше«Рада»). Останнявиходила з 15вересня 1906 р. по2 серп­ня 1914 р.Загальну лініюгазети визначалидіячі Товари­стваукраїнськихпоступовців.Із нею співробітничалипро­відні діячіукраїнськоїкультури, зокремаМ. Грушевський,І. Франко, О. Олесь, В. Винниченкота інші. Щоденнігазети «Громадськадумка», «Рада»,«Нова громада»утримувавщед­рий меценатЄ. Чикаленко.
Переломниймомент революціїнастав на початку1906 р., коли поступкицарату спричинилисядо розколусеред рево­люціонерів.Задовольнившисьгарантіямиконституційногоправління, ліберали погодилисявзяти участьу виборах доДуми. Але радикаливирішили їхбойкотувати, стверджуючи, що соціалістичнареволюція щене закінчилася.Внаслідок цьоготакі найсильнішіукраїнськіпартії, як «Спілка»та УСДРП, своїхкандидатівне висунули, обраною виявиласялише жменькаукраїнськихлібералів.Проте значнукількістьукраїнцівобрали за мандатамиросійськихпарти. Ь 497 членівІ Думи депутаціяУкраїни включала63 українців,22 росіян, п'ятьохполяків, чотирьохєвреїв і одногонімця. Колизібралася Дума, українці швидкоорганізувалипарламентсь­кийклуб із понад40 депутатівдля обстоюваннясвоїх інтересів.
Українців Думі добивалисянасампередбільшої автоном­ностідля своєї країни.Українськеселянство дещоне­сподівановсім серцемпідтрималоцю вимогу. Неменш популярноюбула вимогаукраїнськоїосвіти, особливона початковомурівні. Але уряд, відчуваючисебе дедалівпев­неніше, відкинув їх.Його представникивважали, щонадання українцямбільшої автономіїрозпалить уних апетит донезалежності.
3червня 1907 р. булиопублікованіцарський Маніфестпро розпускII Державноїдуми і новийзакон про виборидоIIIДуми, відповіднодо якого 80% населенняРосійськоїімперії позбавлялосявиборчих прав.фактично булоздійсненодер­жавнийпереворот, якийне тільки відкривавновий період— період реакції, а й підводивриску підреволюційнимизмаган­нями1905—1907 рр. Першаросійськареволюціязазнала по­разки.
Отже, різке загостренняекономічних, політичних, соціаль­нихта національнихпроблем, посиленепоразкою царизмув ро­сійсько-японськійвійні 1904—1905 рр.призвело достихійноговибуху народногонезадоволення— першої російськоїреволюції. Цяреволюціяпройшла у своємурозвитку кількафаз: «піднесен­ня— кульмінація— спад», якимвідповідаютькардинальнізміни та зрушенняу суспільномужитті. Надзвичайноважливо, що впроцесі розгортанняреволюційнихподій виниклинові суспіль­но-політичніявища та тенденції, які надалісуттєво вплинулина історичнудолю України: переплетеннята взаємовпливробітни­чого, селянськогота національно-визвольногорухів; виникненняширокомасштабнихнародних виступів; усвідомленнянарод­нимимасами ефективностіта результативностіспільногонатис­ку насамодержавство; посиленнянастроївнестабільностіта вагань селянствай армії; суттєверозширеннявнаслідокпроголошенняцарськогоМаніфесту межлегальноїполітичноїта культурноїді­яльності, помітне їїпожвавленнята урізноманітнення; активіза­ціяпроцесу масовоїсамоорганізаціїсуспільства(утворенняполі­тичнихпартій, рад, профспілоктощо); поява вопозиційнихсил легальногоофіційногоканалу впливуна владу — думськоїтри­буни.
Використаналітература:

Лановик Б.Д., Матейко Р.М., Матисякевич З.М. Історія України: Навчальний посібник/ За ред. Б.Д. Лановика. К. – 1999 р.
Бойко О.Д. Історія України: Посібник для студентів вищих навчальних закладів. – К.: Видавничий центр “Академія”, 1999 р.
Історія України/ Керівник авт. кол. Ю. Зайцев. – Львів: Світ, 1998 р.
Субтельний Орест. Україна: історія. – К.: Либідь, 1993 р.


Не сдавайте скачаную работу преподавателю!
Данный реферат Вы можете использовать для подготовки курсовых проектов.

Поделись с друзьями, за репост + 100 мильонов к студенческой карме :

Пишем реферат самостоятельно:
! Как писать рефераты
Практические рекомендации по написанию студенческих рефератов.
! План реферата Краткий список разделов, отражающий структура и порядок работы над будующим рефератом.
! Введение реферата Вводная часть работы, в которой отражается цель и обозначается список задач.
! Заключение реферата В заключении подводятся итоги, описывается была ли достигнута поставленная цель, каковы результаты.
! Оформление рефератов Методические рекомендации по грамотному оформлению работы по ГОСТ.

Читайте также:
Виды рефератов Какими бывают рефераты по своему назначению и структуре.

Сейчас смотрят :

Реферат Решение задач по информационным технологиям
Реферат Социокультурный подход при анализировании общества
Реферат Анализ взаимоотношений религии и политики в России 90-х годов ХХ века
Реферат Содержание кабеля под воздушным давлением
Реферат Кто может подписывать протоколы об административных правонарушениях
Реферат AutoCAD
Реферат Masque Of The Red Death Essay
Реферат Контекстная реклама или лучший способ попасть на первую страницу поиска
Реферат Дворцовые перевороты в России XVIII в 2
Реферат Процесс формирования бюджетного устройства и бюджетной системы РФ
Реферат Деловая беседа и анализ текста (Контрольная, Word, 10,2 Кб в архиве).
Реферат 4 Эффект Рёмера
Реферат История землеустройства Иглинского района РФ
Реферат Подзаконные источники трудового права и акты судебного нормативного толкования
Реферат Лицензирование