Міністерствоосвіти і наукиУкраїні
УкраїнськийДержавнийХіміко-ТехнологічнийУніверситет
КафедраІсторії таУкраїнознавства
Реферат
„ПідсумкивизвольноївійнисерединиХVIIст.,її значення”
Виконав:
Студентгрупи 1-ХВ-7
ДорошенкоЄвген Петрович
Рецензент:
ВикладачДремов В.І.
Дніпропетровськ
2004
План.
Становище українського селянства, міщан, козаків і національно-
релігійніобмеження.
Богдан Хмельницький.
3. Щоробило початокВизвольноївійни необхідним, а що можливим?
4. Першіперемоги.
5. Ускладненняміж повстанцями. Зборівськийрух.
1. Становищеукраїнськогоселянства, міщан,
козаківі національно- релігійніобмеження.
Повстання1948 р. Стало однимз найбільшихкатаклізмівукраїнськоїісторії. В цейперіод магнативеликою міроюспричинялисядо освоєнняУкраїни, вонитакож буличинникомнестабільностіі напруженості, що стали хронічнимихворобамисуспільства.Керуючисьпринципом“сильнішийзавжди правий“, вони постійновдавалися донасильствау конфліктахзі своїми підлеглимита іншими магнатами.Ці егоцентричні, анархічнітенденції, атакож слабкістьавторитетукоролівськоївлади у порубіжнихземлях змусилиполяків визнати, що “ на Україніправить беззаконня“. Схильністьмагнатів дозастосуваннягрубої силинайяскравішепроступилав їхньому ставленнідо селян. Установившивільні відповинностейслободи і втакий спосібзаманивши усвої величезніземлеволодінняселянство, вониобкладали селянповинностями, як тільки минавтермін слободи.Вимоги шляхтидедалі зростали, особливо післятого як козацько-селянськіповстання, здавалося, зазнали остаточноїпоразки у 1638 р.
Вільних селянзмушуваливідроблятина своїх панівпо три-чотиридні щотижня.Додатково вонимали виконуватина користьфеодалів різноманітніповинності, водночас продовжуючисплату в королівськуказну податкуза хату та худобу.Та цього щебуло замало.Магнати частоздавали своїволодіння воренду, згідноз якою орендаротримував собів прибуток усе, що здатен буввитиснути зселян понадвстановленукількість.Орендарямичасто ставалиєвреї, які немали прававолодіти землею, а лише моглиорендуватиїї. Наприклад, у величезнихволодінняхроду Острозькихсиділо 4 тисячіорендарівєвреїв, а у 1616 р.більше половиниукраїнськихземель, що належаликороні, орендувалисяєврейськимипідприємцями.Прагнучи повернутиз прибуткомвкладені нимигроші за відноснокороткий періоду два — три роки, вони нещадновизискувалиселян та виснажувализемлі не дбаючипро майбутнінаслідки. Нерідкоорендар вимагав, щоб селянипрацювали нанього по шість- сім днів виганяючиїх у поле задопомогоюмагнатськихслуг.
Іншою формоюоренди сталонадання тимчасовоїмонополії навиробництвоі продаж горілкита тютюну орендареві, який потімвимагав відселян яку завгодноплату за цівисоко цінованіпродукти.
Невдоволеннязростало і вінших верствахукраїнськогосуспільства.Специфікапограниччязумовлюваластановище, колибагато невеликихщойно заснованихміст були слабозахищені відмагнатськихзазіхань. НаКиївщині таБрацлавщинів містах проживалоблизько половинивсього населення, що було втроєбільше, ніжбудь-де в РечіПосполитій.Хоч вони й малистатус міст, а деякі навітьМагдебурзькеправо, більшістьїх являли собоюлише форти, зведені длязахисту відтатар своїхмешканців(велика частинаяких займаласясільськимгосподарством).Напіваграрнаприрода місті те, що розміщувалисявони на земляхмагнатів, давалоолігархампривід ставитипід сумнівстатус міщані вимагати відних виконанняобтяжливихповинностейі сплати податків.Об`єктом утискуі експропріаціїз боку магнатівставала навітьдрібна знать, переважначастина якоївсе ще булаправославною.Зростало загальненевдоволеннята обурення, але “ клапани“, що ними в такихвипадках виходивїх надлишок, були закритими.
На відмінувід селян вінших частинахРечі Посполитоїта навіть узахідній УкраїнімешканціНаддніпрянщинине знали тягарякріпаччиний не бажалиприймати її.Незважаючина те, як їхкласифікувалимагнати, багатоз них вважалисебе людьмивільними. Середкозацтва своєріднимдогматом вірибуло те, що 1582 р.король СтефанБаторій начебтодарував козакампривілеї, котрімайже зрівнювалиїх у правах ізшляхтою. Численніміщани зі свогобоку доводили, що вони за самимсвоїм статусомлюди вільній самостійні.По десятиліттяхслобідськогожиття важкобуло переконатиселянина втому, що він несам собі господар.І не мало значення, наскільки такіпогляди узгоджувалисяз правом. А головне, більшістьнаселенняпорубіжжявважала, що їйзаконно належитьстатус вільноголюду, а ця віразначно посилювалаготовністьборотися зляхами, як вониназивали поляків.Переслідуванняправослав`япольськимикатоликамивикликало щебільший гнівукраїнців.
Готовністьдо повстанняпоєднуваласяіз вправністюв бою, цією властивоюрисою українцівпограниччя.Масові повстанняв Європі тогочасу звичайнохарактеризувалисявідсутністюорганізованостіта військовоїнауки. З цієїточки зоруУкраїна відрізняласявід інших країн.Мандрівники- чужоземцічасто зауважували, що життя наповному небезпекпограниччізмушувалонавіть простихселян та міщаносвоюватимистецтвоволодіннявогнепальноюзброєю. До тогож козаки утворювалив повстанськомувійську ядродобре організованихі високомайстернихвояків. Відтакз посиленнямексплуатаціїнароду магнатамив українськомусуспільствіпограниччязростала готовністьі здатністьборотися протинеї.
2.Богдан Хмельницький.
Вирішальновизначив хідепохальнихподій стосовноВеликого Українськогоповстання 1648р. Богдан Хмельницький.З огляду найого величезнийособистий впливна події, щозмінили перебігукраїнськоїта всієї східноєвропейськоїісторії, Хмельницькоговважаютьнайвизначнішимвійськовимі політичнимдіячем України.Його дебют наісторичнійсцені в роліголовногоактора відбувсяпід кінецьжиття. Хмельницькийнародився у1595 р. в родиніукраїнськогошляхтича МихайлаХмельницького, котрий служиву польськогомагната і засвою добруслужбу отримавхутір Суботів.Він пославБогдана дошколи єзуїтіву Ярославлі, де той діставдобру, на тічаси освіту, оволодів польськоюта латинськоюмовами. В 1620 р. увеликій битвітурків з полякамипід ЦецороюБ.Хмельницькийпотрапив уполон. Провівшиу неволі двароки, Хмельницькийповертаєтьсядо Суботова, записуєтьсядо реєстровихкозаків, одружуєтьсяі займаєтьсярозширеннямсвоїх маєтностей.У 1638 р. завдякидобрим взаєминамз урядом вінотримує посадуписаря ВійськаЗапорозькогоі в 1646 р. вирушаєу складі козацькогопосольствадо короля ВладиславаIV.Хмельницькийстає сотникомЧигирівськогокозацькогополку у 50-річномувіці.
Але життяХмельницького, а разом з тимі хід історіївсього краюцілком зміниводин типовийвипадок магнатськоїзажерливостіта пихи.
У 1646 р. колиХмельницькогоне було в Суботові, польськийшляхтич ДанієльЧаплинськийза підтримкимісцевих магнатівзажадав длясебе маєткуХмельницького.Напав на Суботів, убив молодшогосина Хмельницькогой викрав жінку, з якою щойноовдовілийкозацькийсотник мавнамір одружитися.Коли численніскарги до судувиявилисямарними, розлюченийХмельницькийвирішив діятипроти поляківповстаннямі очолити його.
Гіпнотичнийвплив, що йогоХмельницькийумів справлятина маси, ставочевидним, коли, рятуючисьвід поляків, які розвідалипро його наміри, він із жменькоюприхильниківу січні 1648 р. втікаєна ЗапорізькуСіч. За короткийчас він здобуваєпідтримкузапорожців, виганяє із Січіпольську залогуй добиваєтьсягетьманства.
Більше рокудо втечі на Січвін планувавповстання йзаручавсяпідтримкоюприбічників.Розуміючи, щовеликим недолікомкозаків у боротьбіз поляками булавідсутністькінноти, Хмельницькийсміливо розв`язуєцю проблемуй звертаєтьсяз пропозицієюпро союз протиполяків додавнього ворогакозаків — кримськихтатар і на допомогукозакам на чолі4-тисячногозагону булопослано відомоговоєначальникаТугай-бея. Навесні1648 р. попередженіпро дії Хмельницькогополяки послалина південьвійсько, щобпридушитиповстання щев зародку.
3. Щоробило початокВизвольноївійни необхідним, а що можливим?
У серединіXVIIст. надзвичайноускладниласьсоціально-економічнаситуація вукраїнськихземлях, що входилидо складу РечіПосполитої.Після закінченнявиснажливоїдля ЗахідноїЄвропи 30-літньоївійни самеПольща стаєодним з головнихекспортерівхліба. Основнийпольський портГданськ з 1583 по1648 р. у 2,5 рази збільшиввивіз зерна.Орієнтаціяна внутрішнійта зовнішнійринок, а не назадоволеннявласних потребсуттєво вплинулана структурупоміщицькихгосподарств.Вони перетворюютьсяна фільварки(виробництво, засноване нащотижневійпанщині, тапереробкасільськогосподарськоїпродукції зчіткою ринковоюорієнтацією).В основі цієїтрансформаціїлежали двавзаємопов’язаніпроцеси – зміцненняфеодальноїземельноївласності тапосиленнякріпацтва.Польські таполонізованіукраїнськіфеодали намагалисьзбільшити своїприбутки шляхомпосиленняексплуатаціїселян. Особливозростає панщинав районах, сполученихіз зовнішнімринком. Наприклад, у Східній Галичиніта на Волинівона досягла5-6 днів на тиждень.Паралельноневпинно зросталинатуральніта грошовіподатки. Заоцінкою очевидцяГ.Біплана, багатьомселянам в Україніу цей час жилось“гірше, ніжгалернимневільникам”.Справді, владапана була безмежною– він за своїмбажанням мігбудь-кого зселян продати, обміняти, навітьубити.
Помітнопогіршуючисоціальнестановищенародних мас, фільварково-панщиннасистема одночасногальмуваларозвиток простоїкапіталістичноїкоопераціїта початковихформ мануфактурноговиробництва, які зароджувалисяу багатьохгалузях промисловості, крім того, воназаважала формуваннюєдиного ринкуУкраїни.
Потерпалиукраїнськіселяни і відздачі феодаламисвоїх маєтківв оренду. Лишеу 1616 р. більшеполовини українськихземель, що належалиПольщі, орендувалисяєврейськимипідприємцями, які, маючи наметі у короткийстрок повернутиз прибуткомвкладені гроші, нещадно експлуатувалиселян і виснажувализемлі.
У складнійситуації в цейчас опинилосьі міщанство, особливо в тихмістах, якізнаходилисьу приватнійвласностіфеодалів. Воноповинно буловиконуватиповинностіта сплачуватиподатки – чинш(по 20-30 грошів з“диму”), церковнудесятину таін. Хоча на початкуХVIIст. більшістьміст УкраїникористуваласяМагдебурзькимправом, цесамоврядуванняпостійнообмежувалось.Війтів, як правило, призначавпольський уряд, а не обиралиміщани. Спираючисьна право безмитноговивозу своїхтоварів та націлу низкумонополій навиробництвота переробкурізних видівпродукції, феодальна знатьдосить успішноконкурувалаз жителями місту торговельно-промисловійсфері.
Незадоволенесвоїм становищембуло і заможнереєстровекозацтво, якебуло проміжнимстаном міжшляхтою і селянством.Як і шляхта, завиконаннявійськовоїслужби козакизвільнялисьвід кріпацтвата панщини, тобто користувалисьіндивідуальноюсвободою. Разомз тим вищі козацьківерстви завждибажали володітизакріпаченимиселянами і матирівні правазі шляхтою. Насередину 17 ст.авторитет, вплив, активністьта слава козацтвазростали, аправа дедалібільше обмежувались.
У середині17 ст. критичнимбуло становищеі в політичнійсфері. Відсутністьвласної держави, перерванадержавотворчатрадиція, масовеополяченняукраїнськоїеліти буличіткими симптомамикатастрофи, що насувалась.Прогресуючаасиміляціяукраїнськогонароду поступоводоходила дотієї межі, заякою він мусивзійти з історичноїсцени як самостійнийсуб’єкт. Намагаючисьприскоритихід цього процесу, польська сторонау цей час посилиланаціонально-релігійнегноблення.Спираючисьна католицизм, польські магнатиздійснювалиполітикунаціональногота культурногопоневоленняукраїнськогонароду. Однимз основнихінструментівокатоличенняв їх руках сталауніатськацерква, якуактивно підтримуваларимська курія.Папа Уран VIII(1623-1644 рр.) у своїхлистах до керівництваРечі Посполитоїнеодноразовозакликав сприятипоширенню уніїта фізичнознищувати їїпротивників.Один за однимв українськихземлях виросталикостьоли, кляштори(монастирі), колегіуми ташколи єзуїтів, а паралельнодедалі більшогопоширеннянабував процеспередачі, захопленняабо руйнаціїправославнихкультовихспоруд, утисківправославнихза їх віру, переслідуванняукраїнськоїмови та поширенняукраїнськихкниг.
У ходіселянсько-козацькийповстань першоїполовини 17 ст.українськийнарод накопичуваввоєнний досвід, зростала йогонаціональнасамосвідомість, посилюваласьєдність козаківта селян у боротьбіза національневизволення, формуваласьпсихологічнаготовністьборотись допереможногокінця.
Серед причин, що робили можливимпочаток війни, було посиленняі розширеннясфери впливуЗапорозькоїСічі, яка натой час буласвоєріднимзародком українськоїдержавності, що за певнихумов міг статиосновою длястворенняповноцінноїдержави.
4.Перші перемоги.
Усерединіквітня 1648 р. наЖовтих Водах, по дорозі наСіч впевненийу своїй перемозі6-тисячний передовийзагін поляківзустрівся зоб`єднанимикозацько-татарськими9-тисячнимисилами. 6 травняпісля тривалогобою, під часякого на бікповсталихперекинулисякілька тисячповсталих надопомогу полякамреєстровихкозаків, польськийавангард булорозбито. Враженізвісткою пропоразку й переконаніпідісланимкозаком у тому, що повстанцізначно переважаютьїх, командувачі20-тисячних головнихсил МарцінКаліновськийта МіколайПотоцькийзалишили вигідніпозиції підКорсунем і, маючи за поводирятаємного агентагетьмана, почаливідступатидолаючи багатоперешкод. 26 травнянеподалік відКорсуня полякинаскочили накозацьку засідку( козацькі силизросли до 15-тисяч, без врахуваннятатарськоїкінноти ) і зновузазнали поразки.Хмельницькомудо рук потрапилиобидва командувачіпольсько-шляхетськоїармії, 80 великихвельмож, 127 офіцерів,8520 жовнірів, 41гармата. Начеполякам малобуло нещасть, за шість днівдо битви підКорсунем помираєкороль ВладиславIV.Річ Посполитараптом втрачаєкороля, командиріві армію.
ПеремогиХмельницькогоприголомшилиполяків і водночаснадихнулиукраїнців.Спочатку наПраво-, а згодомі на Лівобережжікозаки, селяниі міщани створюютьполки або пристаютьдо гетьмана, або ж під проводоммісцевих ватажківпіднімаютьвласні повстання.Багато селяні козаківскористалисянагодою дативолю довгостримуванійненависті догнобителів.За кілька місяцівз України булозметено майжевсю польськушляхту, урядників, ксьондзів.Особливо нищівногоудару зазналиєвреї, які становилинайчисельніше, але найменшзахищенепредставництвошляхетськогорежиму.
Протягомліта Хмельницький, розташувавшисьпід Білою Церквою, зосередивсяна створеннідисциплінованоїдобре організованоїармії ядро якоїскладали 16випробуваниху боях козацькихполків.
Поляки тежне гаяли часу.Щоб затриматиповстанців, вони вступилиз Хмельницькиму тактичніпереговори, що дозволилоїм мобілізувати32 тисячі шляхтий 8 тисяч німецькихнайманців. Начолі новоїпольської арміїстояли тримагнати: млявийі закоханийу розкошахДомінік Заславський, освіченийвчений — латиністМіколай Остророгі 19-річний АлександрКонецпольський.
23 вереснявоюючі арміїзустрілисяпід Пилявцями.Під час боюпольськимгетьманамзрадили нервиі вони кинулисятікати. Колипро це сталовідомо, рештаармії вчинилате ж саме.
Битва підПилявцямивідкрилаХмельницькомушлях на захід.Коли він заглиблювавсяв землі Волиніта Галичини, селяни віталийого та приєднувалисядо повстання.На початкужовтня козацько-селянськаармія взялав облогу Львів. На початку січня 1649 р. Хмельницький поверта-
ється до Києвана чолі переможноговійська. Збудженийнатовп і православнедуховенствовітали його, як “ українськогоМойсея “, що “звільнив свійнарод від польськогорабства”.
5.Ускладненняміж повстанцями.
Зборівськийтрактат.
Навіть післяперемог Хмельницькогостосунки міжполяками таукраїнцямилишилисянез`ясованими.Хоч гетьманусе ще не вирішиврозірватизв`язки з РіччюПосполитою, він знав, щойого послідовникирішуче настроєніпроти поверненнядо стану, якийіснував у 1648 р.Зі свого бокуполяки, готовінадати незначніпоступки козакам, все ж наполягалина поверненніукраїнців підпануванняшляхти. Ця безвихідьспричиниладо поверненняпевної моделіподій: з рокув рік обидвісторони воювалиміж собою, алене в змозі завдатиодна однійрішучої поразки, вони закінчуваливиснажливікампанії написаннямнезадовільнихдля себе угод, після чоговерталисядодому, щобвести військовуі дипломатичнупідготовкудо наступноївійни.
Навесні 1649р. в наступ пішлиполяки. З Волинійшли їх основнісили — 25 тис. начолі з самимкоролем ЯномКазимиром, ачерез Галичинупід командуваннямсумнозвісногоЯреми Вишневецькогорухалося 15-тисячневійсько. Вдавшисьдо своєї звичайноїтактики швидкогообманногоманевру, Хмельницькийі його союзникхан Іслам Гірей80-тисячним військомобложилиВишневецькогоу фортеці Збараж.Коли на допомогуВишневецькомупоспішив польськийкороль, Хмельницькийраптовим маневромнапав на арміюЯна Казимирапід Зборовомі оточив її.Але якраз колиполяки от-отмали зазнатипоразки й підЗбаражем і підЗборовом, татарськийхан зрадивгетьмана. Підкупленийполяками йпобоюючисьзміцненняукраїнців,Іслам Гірейвідвів своєвійсько й поставивперед Хмельницькимвимогу укластиугоду з польськимкоролем. Затаких обставингетьмановіне залишалосянічого іншого, як погодитися.
18 серпня 1649 р.було підписаноЗборівськиймир. За ним реєструстановлювавсяв 40 тис. козаків, польськомувійську таєвреям заборонялосяперебуватина Київщині, Чернігівщиніта Брацлавщині, де урядовіпосади дозволялосязаймати лишекозацькійстаршині таправославнійшляхті, а православномумитрополитовіобіцялося місцев польськомусенаті. Хочавсім учасникамповстаннядаруваласяамністія, більшістьселян малиповернутисяу кріпацтво.Польськійшляхті в своючергу, навпаки, дозволялосяповертатисядо своїх володінь.Лише тиск татарзмусив Хмельницькогопіти на цю невигіднуугоду, котравикликалашироке невдоволенняпо всій Україні.Але оскількиполяки вважали, що поступилисянадто великим, а козаки булипереконані, що отримализамало, ця угодатак і не булаповністю виконана.
Зборівськиймир висвітливті внутрішній зовнішніпроблеми, наякі мав зважатиХмельницький.Те, що інтересиселянствафактичнопроігнорувалиу Зборові, небуло випадковимнедоглядом.Хоч Хмельницькийі більшістьйого полковників, а також багатореєстровихкозаків хотілипокращити долюселянства, вонине мали намірівцілковитогознищення кріпацтва.Для козацькоїверхівки, включаючиХмельницького, це б означалопідрив тієїсоціально-економічноїсистеми, в якійвони посідалипомітне місце.Відтак уже вЗборові виникконфлікт міжкозацькоюстаршинськоюверхівкою тачерню. З часомвін розвинетьсяу фатальну вадукозацькогоустрою, що формувавсяна Україні.
Висновок.
Важко переоцінитивплив, що йогосправив наперебіг українськоїісторії Б.Хмельницький.Хмельницькийвідновлюєукраїнськийполітичнийорганізм там, де він давноперестав існувати, створює могутнєвисокоорганізованевійсько з юрбине керованогоселянства ікозаків; у гущінароду, зрадженогостарою верхівкою, він знаходитьі згуртовуєдовкола себенових діяльнихватажків. І, щонайважливіше, у суспільстві, позбавленомувпевненостів собі й виразноговідчуттясамобутності, він відроджуєпочуття гордостіі рішучостіборонити своїінтереси. Незалежновід тонкощівнаукових оцінокукраїнськийнарод завждипроявляв любовдо “ батькаБогдана “. усвідомостівеличезноїбільшостіукраїнців, починаючи зтих часів аждотепер, Хмельницькийзалишаєтьсявеликим визволителем, героїчноюпостаттю, якасилою своєїіндивідуальностій розуму піднялаїх з багатовіковогопаралічубездіяльностіта безнадіїй вивела нашлях національногоі соціально-економічногозвільнення.
Визвольнавійна, що спалахнулав середині ХVIIст. в українськийземлях, малана меті визволенняУкраїни з-підпануванняшляхетськоїРечі Посполитої, створеннявласної незалежноїдержави, формуванняу ній новогосоціально-економічноголаду з дрібною(фермерськоготипу) козацькоювласністю наземлю.
Війна характеризуєтьсяпереплетіннямнаціонально-визвольнихта соціальнихмотивів. Значнуроль відігравалоі релігійнепротистояння(католицизм– православ’я), оскільки вимогита цілі окремихсуспільнихсил приховувалисьпід релігійноюоболонкою. Рольлідера виконувалокозацтво, підкерівництвомякого згуртувалосьселянство, міщанство тадуховенство.Війна почаласяв лютому 1648 р. іззахопленняповстанцямиЗапорозькоїСічі та обраннягетьманомВійська ЗапорізькогоБ.Хмельницького.
Списоклітератури.
Грабовецький В. Західноукраїнські землі в період народно-визвольної війни 1648 — 1654 р. р. — К. 1972 р.
Крип`якевич І. Історія України. — Львів. 1991 р.
Крип`якевич І. Богдан Хмельницький. — Львів. 1990 р.
Субтельний О. Історія України. — Київ. 1991 р.
Меріме П. Українські козаки та їхні гетьмани. Богдан Хмельницький. — Львів, — 1990.