НаціональнийтехнічнийуніверситетУкраїни
“Київськийполітехнічнийінститут”
Фізико-технічнийінститут
Реферат
зісторії України
студентагрупи ФБ-11
КуперманаДмитра
Тема: “Дисидентськийрух в Україні”
Київ,2001План
Зародження дисидентського руху.
Прояви дисидентства.
Культурне життя періоду «застою».
Опозиція в 60-70х роках.
Українська Гельсінкська група.
Релігійне дисидентство.
Придушення дисидентства.
Персоналії (біографічні довідки).
Використана література.Зародженнядисидентськогоруху
У 60—70-х рокаху РадянськомуСоюзі виниклопримітне явище, коли політикууряду сталавідкрито критикуватиневелика, аледедалі більшакількістьлюдей, якихзвичайно називалидисидентамий які вимагалиширших громадянських, релігійнихі національнихправ. Як післядесятилітьтерору, в атмосферіжорсткогоконтролю й привсіх наявнихзасобах ідеологічноїобробки мігзародитисяцей гіднийподиву викликрежимові? Дисидентствовеликою міроювиросло здесталінізації, з послаблення«паралічустраху», що їхрозпочав Хрущов.Його обмеженівикриття страхітливихзлочинів сталінськоїдоби викликалирозчаруваннята скептицизмвідносно йінших сторінрежиму. Томуспроба Брежнєваобмежитилібералізаціювикликалапротести йопозицію, особливосеред інтелігенції.
Помітнийвплив на формуванняінакодумствасправлялизовнішні фактори.Передусім цестосуєтьсяантикомуністичнихвиступів українах «соціалістичноготабору», зокрема1956р. в Угорщині, потім Польщі, Східній Німеччині, розгортаннясвітовогоправозахисногоруху, стимульованогоприйнятою у1948 та розповсюдженоюв Україні з1963 року «Загальноюдекларацієюправ людини».
Дисидентськийрух плинув уСРСР трьомапотоками, щочасто зливалися.Завдяки легшомудоступу дозахідних журналістівнайбільш відомимбув московськийправозахисний, або демократичний, рух, що переважноскладався зпредставниківросійськоїінтелігенції, серед провідниківякої були такісвіточі, якписьменникОлександрСолженіцинта фізик-ядерникАндрій Сахаров.Іншою формою«антигромадськоїповедінки»був релігійнийактивізм. НаУкраїні, як ів інших неросійськихреспубліках, дисидентствовикристалізовувалосяу змаганняхза національній громадянськіправа, а такожза релігійнусвободу.
Серед західниханалітиківукраїнськогодисидентськогоруху існуєрозбіжністьщодо умов, котріспонукали людейдо відкритогопротесту. ОлександрМотиль доводить, що до зародженнядисидентствана Україні, які в РадянськомуСоюзі взагалі, спричинивсянасампередполітичнийкурс радянськогокерівництва, особливо хрущовська«відлига» йнамаганняБрежнєва покластиїй край. Відвертопроукраїнськалінія Шелеста, поза всякимсумнівом, давалаукраїнськійінтелігенціїдодатковуспонуку висловлюватиневдоволенняМосквою. ВсеволодІсаєв та БогданКравченкопідкреслюють, що дисидентствобуло тіснопов’язаненасампередіз соціально-економічноюнапруженістю.З огляду наорганізованийМосквою величезнийнаплив на Українуросіян вонивважають, щоконкуренціяза вигіднуроботу міжпривілейованимиросійськимиприбульцямита амбіціознимиукраїнцямичасто схилялаостанніх допідтримки вимогдисидентівнадати Українібільшої самостійності.Так чи інакше, в даному контекстідисидентствобуло найновішимпроявом віковогопротистоянняміж українськоюінтелігенцієюта бюрократієюросійськоїімперії.Шестидесятники
Спочаткуосередок українськихдисидентівскладали«шестидесятники»— нове пліднепоколінняписьменників, що здобувалособі визнання.До нього належалиЛіна Костенко, Василь Симоненко,Іван Драч, ІванСвітличний,Євген Сверстюк, Микола Вінграновський, Алла Горськата Іван Дзюба.Пізніше до нихприєдналисяВасиль Стус, Михайло Осадчий,Ігор та ІринаКалинці, ІванГель та братиГорині. Вражаючоюрисою цієїгрупи було те, що її члениявляли собоюзразковийпродукт радянськоїсистеми освітий швидко робилисобі багатообіцяючукар’єру. Деякібули переконанимикомуністами.Хоча дисидентидіяли переважнов Києві та Львові, вони походилиз різних частинУкраїни. Більшістьскладали східніукраїнці, протебагато з нихмали ті чи іншізв’язки ізЗахідною Україною, де свого часунавчалися чипрацювали. Іншаварта увагириса полягалав тому, що чималоінтелігентівбули в своїхсім’ях першими, хто залишивсело й приєднавсядо лав міськоїінтелігенції.Звідси й тойнаївний ідеалізмта складнааргументація, часто притаманніїхнім заявам.Загалом вонистановили дужеаморфний інеорганізованийконгломератлюдей. На Україніналічувалосяне більше тисячіактивних дисидентів.Проте їх підтримувалой співчувалоїм, напевне, багато тисяч.
Євген Сверстюкписав у 1993 році:
"…Серед ознакшестидесятниківя б поставивна перше місцеюний ідеалізм, який просвітлює, підносить ієднає. …
Другою ознакоюя б назвав шуканняправди і чесноїпозиції. … Поетівтоді називалиформалістамиза шуканнясвоєї індивідуальності.Насправді — зашукання істини- замість ідеїспущеної зверхудля оспівування.
Як третюознаку я б виділівнепрйняття, опір, протистоянняофіціальнійлітературіта всьому апаратовібудівничихказарм."
На останнійхвилі відлигивстигло розквітнутибагато талантів, які потім страждализа це.
У 1962 році побачиласвіт першапоетична збіркаВасиля Симоненка, одного з найяскравішихпоетів «українськоговідродження».1965 та 1973 років уМюнхені булиопублікованіінші його твори, але автор цихвидань не побачив.У 1963 році невідомізлочинці жорстокопобили йогоі того ж рокувін помер.
Однією знайобдарованішихпредставницьшестидесятниківстала ЛінаКостенко. Усвоїй творчостівона звертаєтьсядо історичногоминулого, одвічнихпроблем духовностіукраїнськогонароду.
Характеризуючинайяскравішихпредставниківлітературитого часу Є. Сверстюкписав, що незважаючина спільніриси, кожен зних відрізнявсясвоєю творчоюіндивідуальністю:"Іван Світличнийвиводив соцреалізмна загальнолюдськийпростір тадемонтувавтеорію партійноїлітератури.Іван Драч принісперші віршінезвичайніта незрозумілітак, наче йогой не вчили, прощо і як требаписати. ВасильСимоненкозаговорив зУкраїною в тонінадзвичайноїщирості тавідвертості.Микола Вінграновськийтривожно заговоривпро свій народ,і метафори йогозвучали апокаліптично.Ліна Костенкозрідка виступалазі своїми віршами, але то буливірші такоїсили звучання, наче вся радянськапоезія для неїнеістотна."
Зовсім нете і не так, якнавчали в інституті, малювали ВікторЗарецький, АллаГорська, ГалинаСеврук, ПанасЗаливаха.Проявидисидентства
Проти чогож виступалиукраїнськідисиденти іяких цілейпрагнули досягти? Як і в кожнійгрупі інтелектуалів, тут існувалавелика різноманітністьі відмінністьу поглядах.Іван Дзюба, літературнийкритик і одинз найвидатнішихдисидентів, однаково прагнувздобути якгромадянськісвободи, такі національніправа. Він чітковисловив своюмету: «Я пропоную…одну-єдину річ: свободу — свободучесного публічногообговореннянаціональногопитання, свободунаціональноговибору, свободунаціональногосамопізнанняі саморозвитку.Але спочаткуі насампередмає бути свободана дискусіюі незгоду».Націонал-комуністаДзюбу непокоїлавелика розбіжністьміж радянськоютеорією тадійсністю, особливо вгалузі національнихправ, тому вінзакликав властіусунути її дляблага як радянськоїсистеми, такі українськогонароду. На відмінувід нього історикВалентин Морозпродовжувавінтелектуальнітрадиції українськогоінтегральногонаціоналізму, відкрито виражаючисвою відразудо радянськоїсистеми танадію на їїкрах. Протевзагалі українськідисидентизакликали допроведенняв СРСР реформ, а не до революціїчи відокремлення, й виступалипроти національнихрепресій наУкраїні та загромадянськіправа в СРСР.
Перші проявицього руху малимісце наприкінці50-х—на початку60-х років, колина ЗахіднійУкраїні булоорганізованокілька невеликихтаємних груп.Виділяласясеред них такзвана «Групаюристів» начолі з адвокатомЛевком Лук’яненком.Вона закликаладо здійсненнязаконного праваУкраїни навихід із РадянськогоСоюзу. Післявиявлення цихгруп їхніхучасників назакритих процесахбуло засудженодо тривалихтермінів ув’язнення.
У 1962 та 1963 рокахХрущов провівшироко розрекламованізустрічі здіячами культурита мистецтва.На них вінроздратованозасудив «відступивід соціалістичногореалізму» та«прояви формалізмуі абстракціонізму».
Інерціядесталінізаціїпродовжуваларозбурхуватинеспокій середінтелігенції.Проведена у1963 р. в Київськомууніверситетіофіційна конференціяз питань культурита мови, участьу якій взялибільше тисячічоловік, перетвориласяна відкритудемонстраціюпроти русифікації.Приблизно вцей час студентита інтелігенціястали постійносходитися допам’ятникаТарасові Шевченкув Києві не тількидля публічнихчитань творівпоета, а й такождля того, щобкритикуватикультурнуполітику режиму.Підозрілапожежа 1964 р., щознищила фондукраїнськихрукописівбібліотекиАкадемії наукУкраїни, викликалабурю протестівпровіднихдіячів літератури.Побоюючися, щоб події невийшли з-підконтролю, Кремльвирішив ударитипо дисидентськомурухові в усьомуРадянськомуСоюзі. Наслідкомцієї політикина Україні ставарешт наприкінці1965 р. близько двохдесятків тих, хто протестувавособливо голосно.Щоб залякатиінших, властівирішили судитидисидентіввідкритимсудом. Протеця тактикабумерангомударила по нихсамих, викликавшище сильнішіпротести йопозицію. Побувавшина цих процесаху Львові, молодийжурналіст івідданий комуністВячеслав Чорновілнаписав «ЗапискиЧорновола»— збірку документів, що викривалисвавільні, протизаконній цинічні маніпуляціївластей правосуддям.У палкій промовіперед великоюаудиторієюв Києві засудиварешти ІванДзюба. Він такожподав Шелестуй Щербицькомусвою працю«Інтернаціоналізмчи русифікація?»— тонкий, ерудованийі безжальнийаналіз теоріїй механікирусифікаціїна Україні.Після свогоарешту в 1970 р. заантирадянськуагітацію тапропагандуВалентин Морознаписав «Репортажіз заповідникаім. Берії», емоційнай викривальнасила якогоспрямованапроти сваволірадянськогоофіціозу таруйнуванняним окремогоіндивіда йцілих народів.Щоб не дативластям ізолюватидисидентіводного відодного й відсуспільства, щоб інформуватисвіт про подробиціпереслідуваньв СРСР, у 1970 р.українськідисидентипочали таємнопоширюватичасопис «Українськийвісник». ХочКДБ й зміг обмежитирозповсюдженняцих матеріалівна Україні, йому не підсилу було запобігтиїх проникненнюна Захід. Тамза допомогоюукраїнськихемігрантіввони публікувалисяй пропагувалися, що викликалоу радянськихвластей замішанняй переляк.Культурнежиття періоду«застою»
Післяхрущовськедвадцятиріччя(1965-1985 рр. В Україніпройшло підзнаком неухильногопоглибленнякризи радянськогосуспільства, що пошириласяна всі сферижиття — політику, економіку, соціальнівідносини,ідеологію, культуру.
У цей чассуспільноо-політичнежиття в Українарозвивалосянадзвичайносуперечливо.З одного боку- наступ партапарату, його ідеології, з іншого — зростаннянаціональноїсвідомості.
Розвитоккультурногожиття теж носивсуперечливийхарактер. Щорічновідкривалисянові школи, зростала кількістьвчителів, і втой же час узв’язку іззменшеннямприросту населеннязменшуваласькількість дітейшкільного віку.Все менше ставалошкіл з українськоюмовою навчання.А в деяких містах, особливо Донецькогорегіону, вонизовсім зникли.Офіційна владапосилено стимулювалапроцес русифікації.Освіта перебувалау стані постійногоекспериментування, політизації, пристосуваннядо потреб«комуністичногобудівництва».У 1966-67 рр. У школахреспублікипочався перехідна нові 10-річніпрограми навчання.Було запровадженожорсткі критеріїоцінки роботинавчальнихзакладів закількіснимипоказниками.Обов’язковістьсередньоїосвіти веладо знеціненнязнань. Поширилосяявище «окозамилювання», оскільки високуоцінку керівництваміг мати тількивикладач, якиймав високівідсотковіпоказники внавчально-виховномупроцесі. Особливийакцент робивсяна трудовомувихованніучнівськоїмолоді. Професійно-технічненавчання поступовопереводилосяна базу середньоїосвіти.
Певних успіхівдосягла українськанаука у кібернетиці, фізиці, математиці.Проте булипроблеми, восновному звини керівництва.Вітчизнянівчені буливиключені зміжнародногообміну інформацією, часто важливінаукові відкриттяне доходилидо керівників.
На наукахгуманітарногопрофілю негативнопозначиласязаідеологізованістьучених, тенденціїдо технізаціївсієї академічноїсистеми. Алей тоді булиісторики, якіне йшли на компромісиз владою: М. Брайчевський, О. Компан, Я. Дзира.
В українськийлітературітих років червоноюниткою проходилитеми жовтневоїреволюції іВеликої Вітчизняноївійни. Водночасз’являлисяі неординарнітвори. Поміжних — романи«Собор» (писавсяу 1963-67 рр.) і «Циклон»О. Гончара, проза Ю. Мушкетика,Є. Гуцала, Р. Іванчука, Ю. Дрозда, поезіїІ. Драча, Б. Олійника, Д. Павличка, Л. Костенко,інших.
За сприяннятодішньогокерівникареспубліканськоїкомпартіїП. Шелеста владапішла на рядсуттєвих пом’якшеньу своїй культурнійполітиці, навiтьпочався новий, щоправда, дужепоміркованийваріант «українізації», розпочалодіяльністьУкраїнськетовариствоохорони пам’ятокісторії такультури, що, зокрема, здійснювалореставраціюпам’яток козацькоїдоби. Однак всеце явно суперечиломосковськомукурсові настворення«нової спільноти- радянськогонароду» й толерувалосялише до першоїзручної нагоди.
Такою нагодоюстали відоміподії 1968 рокув Чехословаччині.Хоча П. Шелестактивно підтримавінтервенцію, він недовгопротримавсяпри владі, звинуваченийв недостатньомупослуховіМосквi та потуранніукраїнськомунаціоналізмові.Після приходудо влади ультралояльногощодо МосквиВ. Щербицькогознову почалосязакручуваннягайок. Знаменнимпочатком йогобули засудженнята фактичназаборона роману«Собор». Багатьох«шістдесятників»піддано гострійкритиці тапереслідуванням, кількох (зокремаIвана Дзюбу)навіть заарештовано.Практичноприпинилисяперевиданнятворів митців, репресованиху 30-тi роки. З культурногообігу старанновилучалосявсе, що моглостимулюватинаціональніпочуття, цензуруваннюпочали піддаватинавiть класичнівірші ТарасаШевченка. Наслідкомстала появаальтернативної, підпільної«дисидентської»культури, зокрема- так званого«самвидаву».Дисидентами(а пізніше — політв’язнями)стала найрадикальнішачастина «шiстдесятникiв».Інші або самоізолювалисявід активногокультурногожиття, або пішлина компромісіз владою, вважаючице єдиним способомпродовжитиспілкуванняз читачем.
Свідченнямпро наростаннятиску на літературустало прийняттяЦК КПРС у січні1973 року Постанови«Про літературно-мистецькудіяльність».Вона вимагалабільшої активностіу слідуванняідейним настановампартії.
Виниклипроблеми й урозвитку іншихвидів мистецтва.Режим прагнувпідкріпитибезплідні ідеїпро «розвинутесоціалістичнесуспільство, як вищу формуцивілізації».Замовленняверхів стимулювалосявисокими гонорарами, лауреатськимизваннями, почестямиі матеріальнимдостатком.
Кількістьтеатрів зрослаз 61 до 89. На сценібули суворозабороненіп’єси, які викривалинедоліки існуючоголаду. Українськийтеатр дедалібільше втрачавсвою національнуособливість.Наприклад, зсеми ТЮГів лишельвівськийбув українським.
У музичномумистецтві вті роки пліднопрацювалиГ. Майборода, В. Губаренко, П. Майборода,І. Шамо. Алестало помітнимі зникненняінтересу донаціональноїмузики. Її традиціїнамагалисязберегти хорімені Вірьовки, капела «Думка», забороненийу 1971 році етнографічнийансамбль «Гомін»та інші колективи.У 1979р. трагічнообірвалосяжиття авторапісень «Червонарута та „Водограй“В. Івасюка.Розвивалосяоперне мистецтво.(М. Стеф»юк, А. Солов«яненко, Д. Гнатюк).
В образотворчомумистецтві тогочасу занадтобагато місцязаймали образиЛеніна (М. Божій, В. Касіян, С. Шипка).Але розвиваласьі українськашкола живопису(М. Дерегус, В. Чеканюк, Т. Яблонська, Й. Кошая). Творидеяких художників-новаторівпросто знищували( А. Рибачук, В Мельниченко).
60-70ті роки Сталиперіодом формуванняукраїнськогопоетичногокіно. Започаткувалийого випущенів цей час фільми»Камінний хрест"Леоніда Осики,«Криниця дляспраглих» ЮріяІллєнка засценаріємІ. Драча, Білийптах з чорноюознакою" і«Вавілон ХХ»Івана Миколайчука, Тіні забутихпредків" СергіяПараджанова.Доля цих картинне була простою.Часто її вирішувалане професійністьрежисури чимайстерністьакторів, а реакціявлади.
Після падінняу 1972 р. Шелеста, Щербицький, спираючисьна шефа КДБФедорчука іпартійногоідеолога Маланчука, розпочав масивнийпогром опозиційноїінтелігенції, що призвів доарешту сотеньлюдей і набагатосуворішихвироків, ніжу 1965—1966 р. Відвертихдисидентів, а також співробітниківдосліднихінститутів, редакційнихколегій, університетів, яких підозрювалив «неблагонадійних»поглядах, виганялиз роботи. Цяхвиля переслідувань, що нагадуваласталінськідні, травмувалаціле поколінняукраїнськоїінтелігенціїй змусила багатьох, серед них іДзюбу, покаятисяй відійти віддисидентськоїдіяльності.Опозиціяв 60-70х роках
У вересні1965р. підчас презентаціїу кінотеатрі«Україна» фільму«Тіні забутихпредків» зрізкою критикоюарештів інтелігенціївиступилиДзюба, Стус, Чорновіл. Підїхнім листомпідписалося140 присутніх.Реакція властейбула блискавичною.Їх всіх булозвільнено змісць роботи.Листи зверненнядо керівниківУРСР та СРСРстали однієюз найпоширенішихформ протестуу ті роки.
У 1967 році вструктурі КДБстворюєтьсяспеціальне«п’яте управління»на яке режимпоклав обов’язкипо боротьбііз "ідеологічнимидиверсіями", а по суті — зінакодумцями.
Іншою формоюдіяльностідисидентівбуло поширенняпідготовленихкниг, статей, відозв. Вонипотайки переписувалися, передавалисяз рук в руки.Така системаназивалася«самвидавом».Першою «самвидавською»роботою (1966р.) була«Правосуддячи рецидивитерору?» В’ячеславаЧорновола. Всічні 1970 рокупочав виходитижурнал «Українськийвісник». До 1972року вийшлошість номерів.
Завдякицілеспрямованимдіям дисидентіву 60х рр. булазапочаткованатрадиція 22 травнявшановуватипам’ять ТарасаШевченка. Цьогодня 1861 року трунуз його тіломпровезли зПетербургучерез Київ доКанева. 1967 рокув цей день міліціярозігналаучасниківзібрання біляпам’ятникапоетові у Києвіі заарештувала4 з них. На вимогурозгніванихлюдей, які влаштувалидемонстраціюбіля ЦК КПУарештантівзвільнили.
У 1972 році досягласвого апогеюкампанія репресійпроти інакомислячих.Були заарештованіВ’ячеславЧорновіл, ЄвгенСверстюк, ІванСвітличний,Іван Дзюба, Михайло Осадчий, Юлій Шелест, Василь Стуста інші. Практичновсі вони булизасуджені дотривалогоув’язненнята відправленідо таборівсуворого чиособливогорежимів наУралі та в Мордовії.Крім цього булопоставленосистему «каральноїмедицини».Деяких опозиціонерів, яких було важкозвинуватитиу порушеннівідповіднихстатей кримінальногокодексу оголошувалибожевільнимита замикалидо психіатричнихлікарень спеціальноготипу.
На початку70х рр. дисидентствостало впливовимчинником політичногожиття. Активнідії правозахисниківстали відоміна Заході, повідомленняпро них потрапилина сторінкиіноземноїпреси.
Масові репресії1972 року на деякийчас паралізувалиактивністьдисидентів.Однак вже у1974 році побачилисвіт 7 та 8 випуски«Українськоговісника» у чомунезаперечназаслуга СтепанаХмари.
Поріділічисельно, алей далі сповненірішучостідисиденти у1975 р. дістали новийімпульс, колиСРСР підписавГельсінкськуугоду й офіційнопогодивсяшанувати громадянськіправа своїхпідданих. ПовірившиКремлеві наслово, дисидентиорганізуваливідкриті й, наїхню думку, юридичнесанкціонованігрупи, завданняяких полягалов тому, щоб наглядатиза дотриманнямгромадянськихправ з бокуКремля. ПершийГельсінкськийкомітет булозасновано вМоскві у травні1976 р. Незабаром, у листопаді1976 р., в Києві з’явиласяУкраїнськаГельсінкськагрупа. Аналогічнігрупи сформувалисьу Литві (листопад1976 р.), Грузії (січень1977 р.) та Вірменії(квітень 1977 р.).
Гельсінськігрупи не булитаким уже поширенимявищем середкраїн соціалістичноготабору. У РадянськомуСоюзі їх було5. Поза його межамивони існувалилише у Польщі(Комітет захистуробітників, перетворенийзгодом у Комітетгромадськогозахисту (KOS-KOR)), уЧехословаччині (група “Хартія-77”).У Румунії подібнігрупи не виникли, оскільки таємнаполіція придушувалакожну такуспробу у зародку.У Німеччинімісцеві громадяникористалисяГельсінськимиугодами головнодля того, щобдістати правоеміґрації.Зовсім слабимбув відгук нагельсінськийпроцес у Болгаріїта Угорщині.Все це дає підставистверджувати, що українськідисиденти булиоднією з головнихопозиційнихгруп у Центральнійі Східній Європі.
--PAGE_BREAK--УкраїнськаГельсінкськагрупа.
Очолив УкраїнськуГельсінкськугрупу письменникМикола Руденко— політичнийкомісар у рокидругої світовоївійни та колишнійпартійнийчиновник уписьменницькійорганізації.Його близькимтоваришем бувгенерал Радянськоїармії ПетроГригоренко— кавалер багатьохурядових відзнак, якого відправилиу відставку.Ця група налічувала37 учасників, найрізноманітнішихза походженням.Тут були дисиденти, що вже відбулитерміни ув’язнення, такі як НінаСтроката, ВасильСтус, ЛевкоЛук’яненко,Іван Кандиба, Надія Світличната ВячеславЧорновіл, такіколишні націоналісти(що вижили післядесятиліть, проведениху сталінськихконцтаборах), як СвятославКараванський, Оксана Попович, Оксана Мешко,Ірина Сеник, Петро Січко, Данило Шумукта Юрій Шухевич(син командувачаУПА РоманаШухевича), йтакі релігійніактивісти, якправославнийсвященик ВасильРоманюк.
Незважаючина постійніарешти, складУГГ продовжувавзбільшуватися,і вже у 1985 р. вонанараховувала36 чоловік. Наприкінці1970-х років деякіз членів –Григоренко, Строката-Караванська, Надія Світлична– еміґрувализ СРСР, тим самимдіставши можливістьпредставлятиУГГ за кордоном.
УкраїнськуГельсінкськугрупу відрізняливід попередніхдисидентівдві важливіриси. Першаполягала втому, що групаявляла собоювідкриту громадськуорганізацію, яка хоч і небула прорежимною, проте вважала, що має законнеправо на існування.Такі поглядибули для СхідноїУкраїни чимосьнечуваним щез часу встановленнярадянськоївлади. Іншоюбезпрецедентноюрисою буликонтакти заналогічнимигрупами повсьому СРСРз метою «інтернаціоналізувати»захист громадянськихі національнихправ.
У програмнихзаявах групиявно проступалой нове мислення.Вони наголошувалина застосуваннілегальнихметодів, убачаючивирішеннясуспільнихпроблему дотриманнізаконів узагалій поважанніправ особизокрема. Томучлени групичасто називалисвою діяльністьправозахиснимрухом. Як зауважувавІван Лисяк-Рудницький, проповідуваннязаконностій справжньоїдемократіїзамість певноїідеології, наприклад, націоналізмучи марксизму, якими дотизахоплюваласяукраїнськаінтелігенція, стало важливимповоротнимпунктом в історіїукраїнськоїполітичноїдумки.
Хоч деякічлени УкраїнськоїГельсінкськоїгрупи лишалисяякоюсь міроюна позиціяхмарксизму чинаціоналізму, погляди їїбільшостінайчіткішепередає такийуривок із спогадівДанила Шумука, що в минуломубув водночаскомуністомі націоналістомі провів близько40 років у польських, нацистськихі радянськихтюрмах: «Лишедемократіяздатна врятуватилюдство віднебезпекитиранії яклівого, так іправого гатунку.Лише необмежене, гарантованезаконом правоусіх громадянвисловлювати, пропагуватий захищати своїідеї спроможнедати людямможливістьконтролюватиі скеровуватиполітику уряду.Без цього праване може бутий мови про демократіюі демократичнівибори до парламенту.Там, де немаєлегальноїопозиції, щокористуєтьсярівними правамив парламентій серед народу, немає демократії…Я дійшов цихвисновків післябагатьох роківроздумів, узагальненьта аналізу, івони привелимене до критичногоставлення якдо комуністів, так і до націоналістівдонцовськоготипу».
Різким контрастомдо ксенофобії, притаманноїнаціоналізмовіоунівськогогатунку, булоте, що палкийпатріотизмукраїнськихдисидентівне передбачавворожості доінших народів, навіть до росіян.У 1980 р. в одній ізїхніх заявговорилося:«Ми розуміємо, що значить житипід колоніальнимгнітом, і томузаявляємо, щонародові, якийживе в нашійкраїні, будезабезпеченонайширші політичні, економічніі соціальніправа. Будутьбезумовногарантованівсі праванаціональнихменшостей ірізноманітнихрелігійнихасоціацій».Виходячи зісвоїх легалістськихпоглядів, члениУкраїнськоїГельсінкськоїгрупи вважали, що найкращимшляхом донезалежностіУкраїни єзастосуваннягарантованогов радянськійконституціїправа на вихідз СРСР. На їхнюдумку, найефективнішийспосіб «деколонізації»РадянськогоСоюзу полягаву тому, щоб дозволитийого народампровести справдівільні вибори.
Але ні поміркованістьГельсінкськоїгрупи, ні вимогиЗаходу дотримуватисязобов’язань, що їх на себевзяв СРСР заГельсінкськимиугодами, неперешкодилирадянськимвластям зновувлаштуватидисидентампогром. До .1980 р.приблизно тричверті членівУкраїнськоїГельсінкськоїгрупи отрималитерміни ув’язненнявід 10 до 15 років.Решту буловислано з України.Деяким, абизаспокоїтисвітову громадськудумку, дозволилиемігрувати.
ДіяльністьУкраїнськоїгельсінськоїгрупи засвідчилапро перехіддисидентськогоруху в нову, зрілішу стадію– стадію, якавідзначаласясформованоюорганізаційноюструктуроюй чітко окресленоюполітичноюпрограмою.Основним новиммоментом цієїпрограми бувперехід українськихдисидентівна самостійницькіпозиції. У документахдисидентськогоруху все частішезвучала вимогавиходу Українизі складу СРСРі створеннянезалежноїдемократичноїукраїнськоїдержави”. Релігійнедисидентство.
Окремийрізновид дисидентствана Українібазувався нарелігії. Теоретичнорадянськаконституціягарантує свободувіровизнання.Але режим удававсядо цілого рядузаходів дляборотьби зрелігійнимивіруваннямита практикою.Вони включалиобмеженнярелігійнихпублікацій, заборону навчатидітей релігії, проведеннясеред них атеїстичноїагітації, засиланняагентів у середовищесвященнослужителіві церковноїієрархії, закриттякультовихспоруд, застосуваннядо тих, хто стоїтьза віру, громадськихта економічнихсанкцій, обмеженняможливостіздобути освіту.Проте духовнабезплідністьрадянськоїідеології, зодного боку, та обуренняжорстокоюполітикоюрежиму, з іншого, зумовили відновленняпотягу до релігії, особливо населі. Разом ізцим зросталавойовничістьвіруючих,
СкаженепереслідуванняУкраїнськоїгреко-католицькоїцеркви («церквиу катакомбах»)не змогло цілкомзнищити її. Востанні десятиліттятаємні відправидля віруючихпроводили наЗахідній Україні300—350 греко-католицькихсвящениківна чолі з кількомаєпископами.Існували навітьпідпільнімонастирі йтаємні друкарні.У 1982 р. Йосип ТереляорганізувавКомітет захистуУкраїнськоїкатолицькоїцеркви, що ставивсобі за метудомогтися їїлегалізації.Хоч у відповідьна це режимстав заарештовуватиїї активістів, серед українцівГаличини таЗакарпаттявідданістьсвоїй давнійцеркві не втрачаласили.
Православнацерква на Україні, що офіційноназиваласяРосійськоюправославноюцерквою, перебувалау вигіднішомустановищі, оскільки їївизнавав радянськийуряд. Але ціноюцього булоспівробітництвоз режимом, щодоходило доплазуванняперед ним. Якнаслідок, управославнійцеркві, й особливосеред її ієрархії, поширилисякорупція, лицемірствоі тенденціязадовольнятидержавні інтересиза рахунокрелігійнихпотреб. Це призвелодо того, що кількачленів нижчогодуховенства, зокрема жорстокопереслідуванийВасиль Романюк, виступили зосудом як власнихзверхників, так і держави.
Чи не найбільшвойовничимиі динамічнимивіровизнаннямина Україні в60—70-х роках булибаптистськата інші протестантськісекти — п’ятидесятники, адвентисти, свідки Ієгови.Вони відправлялисвої релігійніпотреби в автономнихконгрегаціях, навчали дітей, як цього вимагаєїхня віра, нерідковідмовлялисяреєструватисяв органах влади, що ускладнюваловластям контрольнад ними. Їхніфундаменталістськіпогляди, організація, що спираєтьсяна простихвіруючих, палкавідданістьвірі приваблювалидо них численнихновонавернених, особливо наСхідній Україні.В ці роки вонискладалинепропорційновелику частку«в’язнів совісті»в СРСР. До своговиїзду в СполученіШтати першимпровідникомбаптистів бувпастор ГеоргійВінс.Придушеннядисидентства.
На початку80-х рр. В Українідисидентськийрух було практичнорозгромлено.
Незважаючина всю відвагу, натхненністьта ідеалізмдисидентіві на одіознуповедінку їхніхгонителів, цейрух не набувширокої підтримкина Україні.Однією з причинцього сталоте, що, крімзасудженнярежиму й вимогдотримуватисязаконів, дисидентине сформулюваливиразної політичноїпрограми. Питання, які вони порушували, не були проблемамищоденногожиття, що хвилюютьбільшістьнаселення: робітниківі колгоспників.Тому дисидентимали вузькусоціальну базу, що складаласямайже виключноз інтелігенції.
Але вирішальноюпричиною невдачідисидентськогоруху була природасистеми, щопротистоялайому. На дисидентівополчилисявсі потужнісили радянськоїсистеми й особливовсемогутнійКДБ. Володіючимонополієюна засобикомунікації, режим всілякоперешкоджавпоширеннюінформаціїпро дисидентівсеред громадськості.Коли ж якасьінформаціявсе ж з’являлася, то вона звичайнобула спотвореноюй змальовуваладисидентіву негативномусвітлі. Маючив своєму розпорядженнісотні тисячофіцерів, агентіву цивільному, донощиків, КДБ, здавалося, бувусюдисущимі всезнаючиму своєму прагненніне допуститипоза наглядомуряду будь-якоїгромадськоїдіяльності.Але на відмінувід сталінськихчасів таємнаполіція вжене виявлялатакого фанатизмуй не знищуваладійсних і потенційнихсупротивників.Тепер вонанамагаласяізолюватидисидентіввід суспільствай, застосовуючидо них методидедалі більшоготиску, змуситиїх покаятисяабо замовкнути.Тим, хто критикуваврежим, відмовлялив робочих місцях, у можливостіздобуття освітиїхнім дітямй навіть у дахунад головою.Найупертішихзасуджувалидо тривалихтермінів ув’язненняабо запроторювалидо психіатричнихлікарень, деїм давали препарати, що руйнуютьлюдську особистість.Знищуючи кількох, КДБ успішновдавалосязалякати багатьох.
У своїй діяльностіна Українітаємна поліціябула не такоюобмеженою, яку Москві. Ізольованівід столичнихзахідних журналістів, українськідисиденти немали захистутак званої«парасолігласності», як їхні видатніросійські таєврейськіколеги. Та йпроблема національнихправ українцівне викликалана Заході великогоінтересу. Тимчасом, побоюючисьукраїнськогонаціоналізму, режим проводивна Україніособливо жорстокірепресії. Осьчому київськийКДБ мав репутаціюнайбрутальнішогов СРСР, ось звідкинепропорційновелике числосаме українських«в’язнів совісті».
Однак завдякисамовідданійборотьбі дисидентіву громадськийсвідомостіпоступовостверджуваласядумка, що українськийнарод є не простопридатком до«великогобрата», що можливествореннянезалежноїдержави. З середовищадисидентіввийшло багатовидатних політиків.Персоналії(біографічнідовідки).
СТУСВАСИЛЬ СЕМЕНОВИЧ(6.1.1938 -4.9.1985) — видатнийукраїнськийпоет, правозахисник.Народився ус. РахнівціГайсинськогорайону на Вінниччинів селянськійродині. В 1940 сім’япереїхала дом. Сталіне (теперДонецьк), дебатько завербувавсяна один із хімічнихзаводів. У 1944-54навчався уміській середнійшколі № 150. Післязакінченняшколи вступивна історико-філологічнийфакультетпедінституту.У студентськіроки Стус постійной наполегливопрацював убібліотеці.Разом з нимнавчалисявідомі в українськійлітературілюди, як ОлегОрач, ВолодимирМіщенко, АнатолійЛазаренко, Василь Захарченко, Василь Голобородько.У студентськіроки Стус разомз Олегом Орачем, ВолодимиромМіщенком, АнатоліємЛазаренком, Василем Захарченком, Василем Голобородькомбув членомлітературногооб’єднання“Обрій”. Почавдрукуватисяз 1959. У 1961 працювавучителем українськоїмови й літературив Таужнянськійшколі на Кіровоградщині.Протягом двохроків служивв армії на Уралі.З березня 1963 — літературнийредактор газети“СоциалистическийДонбасс”. Тогож року вступивдо аспірантуриІнститутулітературиім. Т.ШевченкаАН УРСР ізспеціальності“Теорія літератури”.За час перебуванняв аспірантуріпідготуваві здав до видавництвапершу збіркутворів “Круговерть”, написав рядлітературно-критичнихстатей, надрукувавкілька перекладівз Гете, Рільке, Лорки. Належавдо Клубу творчоїмолоді, якийочолював ЛесьТанюк. У 1965 підчас прем’єрикінофільму“Тіні забутихпредків” укінотеатрі“Україна” Стусразом з ІваномДзюбою, В’ячеславомЧорноволом, Юрієм Бадзьозакликав партійнихкерівниківі населеннястолиці засудитиарешти українськоїінтелігенції, що стало першимгромадськимполітичнимпротестом намасові політичнірепресії вРадянськомуСоюзі у післявоєннийчас. За участьу цій акціїйого відрахованоз аспірантури.Працював уЦентральномудержавномуісторичномуархіві, згодом- на шахті, залізниці, будові, в метро.З 1966-72 — старшийінженер уконструкторськомубюро МіністерствапромисловостібудматеріалівУРСР. У цей періоджиття підготувавдругу збіркувіршів “Зимовідерева”, яку, однак, як і збірку“Круговерть”, у вітчизнянихвидавництвахнадрукуватине вдалося. У1970 у Брюсселівиходить книжкавіршів поета“Веселий цвинтар”.Поезія ВасиляСтуса характеризуєтьсяліричністю, мелодійністю,її основу становитьусвідомленнявнутрішньоїсвободи, готовностідо боротьбиза кращу долюнароду і України.Проте поступоводомінуючимив творах поетастали песимістичнінастрої, зневіра, породжені“соціалістичною”дійсністю.Літературнадіяльністьпоета, йогозвернення увищі партійніінстанції зпротестамипроти порушеннялюдських праві критичнимиоцінками тогочасногорежиму спричинилиарешт у січні1972. На початкувересня 1972 київськийобласний судзвинувативйого в “антирадянськійагітації йпропаганді”та засудив до5 років позбавленняволі і 3 роківзаслання. Покараннявідбував умордовськихі магаданськихтаборах. З ув’язненнязвернувся іззаявою до ВерховноїРади СРСР звідмовою відгромадянства:“… мати радянськегромадянствоє неможливоюдля мене річчю.Бути радянськимгромадянином- значить бутирабом...”. Післязвільненняповернувсядо Києва, працювавна київськихзаводах, вступивдо Українськоїгельсінськоїгрупи (жовтень1979), продовжувавправозахиснудіяльність, зокрема, виступавна захистрепресованихчленів УГГ Утравні 1980 заарештованийвдруге, визнанийособливо небезпечнимрецидивістомі у вереснізасудженийдо 10 років таборівособливогосуворого режимута 5 років заслання.В одному з листів, адресованомусвітовійгромадськості(жовтень 1980), відомийросійськийправозахисникА. Сахароврозцінив вирокСтусові якганьбу радянськоїрепресивноїсистеми. Утримувавсяу таборі дляполітв’язніву с. Кучині (теперЧусовськогор-ну Пермськоїобл., Росія).Табірниминаглядачамизнищено збіркуз приблизно300 віршів. На знакпротесту протижорстокогоповодженнятабірноїадміністраціїз політв’язнямикілька разівоголошувавголодовки. Усічні 1983 за передачуна волю зошитаз віршами нарік був кинутийу камеру-одиночку.У 1985 Г. Бьолльвисунув творчістьСтуса на здобуттяНобелівськоїпремії з літератури.28 серпня 1985 рокуСтус оголосивбезстроковесухе голодування.Помер в ніч з3 на 4 серпня укарцері, кудипотрапив зате, що читаючикнигу в камері, сперся ліктемна нари. Похованийу с. Борисово.У листопаді1990 прах Стусаразом з прахомО.Тихого і Ю.Литвинаперепохованона Байковомукладовищі уКиєві. Післясмерті поетав Україні виданозбірки “Поезії”(1990), “Вікна впозапростір”(1992), три томи “Творів”(1994-95; ред. Д. Стусі М.Коцюбинська)та спогади “Невідлюбив своютривогу ранню...”.Державна преміяім. Т. Шевченка1993 (посмертно).
МАРЧЕНКОВАЛЕРІЙ(16.9.1947 — 7.10.1984) -відомийукраїнськийправозахисник, літературознавецьі перекладач.Народився уКиєві. Навчавсяна філологічномуфакультетіКиївськогоуніверситету, одночасновивчав тюркськімови в Бакинськомууніверситеті.З 1970 — співробітникгазети “ЛітературнаУкраїна”, засумісництвомвикладав українськумову і літературув середнійшколі у Києві.Протягом 1971-72опублікувавряд перекладівз азербайджанськоїтворів С. Ахундова, Дж. Мамедкулі-Заде.В період 1968-73 булинаписані, алене опублікованілітературознавчірозвідки проМ. Зерова (“Русскоенаследиенеоклассика”), публіцистичністатті “Київськийдіалог”, “Страшнийякийсь тягар”та ін. Друкувавсяу молодіжнихвиданнях Азербайджануі Туркменістану.25 червня 1973 заарештованийспівробітникамиКГБ. За вирокомКиївськогообласного судувід 27.12.1973 відповіднодо ст.62 ч. 1 Кримінальногокодексу УРСР.“Наклепницьківигадки, якіганьблятьрадянськийсуспільнийлад..., за поширеннядокументівнаціоналістичногозмісту, в якихзводитьсязлісний наклепна радянськудійсність, національнуполітику КПРС...”.Засудженийдо 6 років позбаленняволі в колоніїсуворого режимуі 2 років заслання.Відбував покаранняу пермськомутаборі дляполітв’язнівЄ 35. В таборахпознайомивсяз українськимиправозахисниками- І. Світличним, С. Глузманомта ін. В ув’язненнінаписав рядпубліцистичнихнарисів, в якихвисвітлювавумови існуванняв’язнів у радянськихтаборах, трагічніподії 1940-50-х рр. уЗахідній Україні.Незважаючина тяжку хворобунирок, яка привеладо інвалідності, М. відмовивсяписати заяву-каяття.Після звільненняжив у Києві.Довго не мігзнайти роботу, згодом працювавсторожем. Займавсяперекладамиз англійської, писав публіцистичністатті — “Там, у Київськихпечерах”, “ГУЛАГ”.Активно займавсяправозахисноюдіяльністю, розсилавлисти-протестиз засудженняміснуючої тоталітарноїсистеми. Рішучевиступив протиінструкціїМіністерстваосвіти УРСР“Про посиленнявивчення російськоїмови у школахУкраїни”, якуназвав “найсвіжішимВалуєвськимуказом”. 21 жовтня1983 вже важкохворого М.заарештовуютьвдруге і засуджуютьдо 10 років таборівособливогорежиму і 5 роківзаслання. Етапомбув відправленийу пермськітабори, де незабаромвідмовилинирки. Померу тюремнійлікарні в Ленінграді.Похований ус. Гатному(Києво-Святошинськогор-ну Київськоїобл.). У Гамбурзівийшла в перекладінімецькою мовоюкнига про життяі творчістьМарченка — “Яне маю ні дому, ні вулиці”.
ГОРСЬКААЛЛА ОЛЕКСАНДРІВНА(18.9.1929-28.11.1970) — українськахудожниця івідомий діячправозахисногоруху 60-х роківв Україні. Народиласяв м. Ялті. Підчасвійни пережилаблокаду Ленінграда.Навчалась вхудожньомуінституті вКиєві. В 1961-65 разомз В. Стусом, В. Симоненком,І. Світличнимта ін. сталаодним з організаторіві активнимчленом Клубутворчої молодіу Києві, якийбув тоді центромукраїнськогонаціональногожиття. Бралаучасть в організаціїлітературно-мистецькихвечорів, підготовціщорічнихШевченківськихсвят та ін. Пліднозаймаласьмистецькоюдіяльністю, створила рядмонументально-художніхробіт. В 1964 завиконанняШевченківськоговітражу довестибюлюКиївськогоуніверситету(був знищений), виключена зСпілки художників, однак згодомпоновлена.Належачи догрупи “шестидесятників”, брала активнуучасть в українськомуправозахисномурусі. За участьв акціях протестув 1965-68 проти розправнад українськимиправозахисниками- Б. і М. Горинями, П. Заливахою, С. Караванським, В. Морозом, В. Чорноволомта ін. Горськабула зновувиключена зіСпілки художниківі зазналапереслідуваньз боку радянськихорганів безпеки.В квітні 1968 поставиласвій підписпід листом-протестом139 діячів наукиі культури дотодішніх керівниківСРСР у зв’язкуз незаконнимиарештами ізакритимисудами наддисидентами.28.11.1970 трагічнозагинула принез’ясованихобставинаху Васильковібіля Києва. Цевбивство задеякими версіямиприписуютьКДБ, який мстивГорській щеза оприлюдненняразом з В. Симоненкомфактів масовихрозстрілівкиян у Биківнянськомулісі. (Скорішза все, саме цестало причиноюпобиття міліціонерамиу м. Смілі Симоненка, внаслідок чоговін і помер улікарні черезкілька місяців.)Похорон Горськоїперетворивсяв демонстраціюпротесту протиіснуючогокомуністичногорежиму в Україні.Автор численниххудожніх творів:“Автопортретз сином” (1960), “Портретбатька” (1960), “Абетка”(1960), “Біля річки”(1962-63), “ПортретВ. Симоненка”(1963) та ін.
ЛИТВИНЮРІЙ ТИМОНОВИЧ(26.11.1934 -5,9.1984) — відомийукраїнськийпоет, журналісті правозахисник.Народився ус. Ксаверівціпід Києвом.Навчався угірничопромисловійшколі у м. Шахти, згодом працюваву Донбасі. Зюнацьких літцікавивсяукраїнськоюлітературоюі національноюкультурою. В1953-55 відбувавперше ув’язненняна будівництвіКуйбишівськоїгідроелектростанції.Невдовзі післязвільнення14 квітня 1956 Литвинбув заарештованийвдруге, звинуваченийу створеннів ув’язненніпідпільноїнаціоналістичноїорганізації“Група ВизволенняУкраїни” ізасудженийдо 10 років позбавленняволі. Покараннявідбував утаборах Мединьі Вихорівка(“Озерлаг”,Іркутська обл.)і мордовськихтаборах дляполітв’язнів.В ув’язненніписав віршіукраїнськоюі російськоюмовами та закінчивв 1965 збірку “Трагическаягалерея” (розповідьпро злочинитоталітарноїсистеми протиукраїнськогонароду). Незабаромвсі поезії буливилучені підчасобшуку. Післязвільненняв червні 1965 бувзмушений черезпереслідуванняпереїхати уКрасноярськ.14 листопада1974 Литвина зновузаарештувалиі засудили заст. 187-1 (“Наклепницьківигадки, щоганьблятьрадянськудержаву і суспільнийлад”). В листопаді1977 Литвин, тількизвільнившисьз ув’язнення, став членомУкраїнськоїГромадськоїГрупи сприяннявиконаннюГельсінськихугод і продовживборотьбу протитоталітарногорежиму в Україні.У квітні 1979 завершивстаттю “Правозахиснийрух в Україні.Його засадиі перспективи”, в якій виробивполітичнупрограму українськогоправозахисногоруху. 5 липня1979 важко хворогоЛитвина заарештовуютьзнову, звинувачуютьу веденні“антирадянськоїагітації іпропаганди”та засуджуютьдо 10-річногоув’язненняі 5 років заслання.З травня 1982 відбувавпокарання утаборах суворогорежиму (селахКучино, Половинка, ВсесвятськеПермськоїобл.), де перебувалабільшістьучасниківукраїнськогоправозахисногоруху. 24.8.1984 Л. знайшлив камері ізрозрізанимживотом. 5.9.1984 вінпомер. У листопаді1989 прах ЮріяЛитвина, ВасиляСтуса і ОлексиТихого бувперевезенийдо Києва і зпочестямипохований наБайковомукладовищі.Автор книг“Рабочее дело”,“Безумец”,“Поема о подснежниках”.
ТИХИЙОЛЕКСІЙ ІВАНОВИЧ(Олекса Тихий;27.1.1927 — 6.5.1984) — відомийукраїнськийпоет, правозахисник.Народився нахуторі Їжівка(Костянтинівськогор-ну Донецькоїобл.). ЗакінчивфілософськийфакультетМосковськогоуніверситету.З 1950 працювавучителем біологіїу Ново-Костянтинівськійшколі (теперПриазов-ськогор-ну Запорізькоїобл.). З 1953 мешкаву селі Рубцове(тепер Краснолиманськогор-ну Донецькоїобл.), викладаву школі. З 1954 -вчительісторії у рідномуселі. У 1948 впершезасудженийвійськовимтрибуналомСталінської(тепер Донецькаобл.) областіза критикукандидата вдепутати на5 років позбавленняволі, але військовийтрибунал МВСУкраїнськогоокругу замінивпокарання наумовне. Заарештованийу лютому 1956 залиста, надісланогодо ЦК КПРС ізпротестом противведення військВаршавськогодоговору вУгорщину. 18 квітня1957 на закритомузасіданніСталінськогообласного судуна підставіст. 54-10 ч. 1 Карногокодексу УРСР“за антирадянськуагітацію тапропаганду”засудженийна 7 років позбавленняволі. Термінпокараннявідбував уВолодимирськійтюрмі та Дубовлагу.Після звільнення15 лютого 1964 Тихий, не маючи можливостівлаштуватисьна роботу заспеціальністю, працював вантажником, слюсарем-механіком, оператором-дефектоскопістом, пожежником.Водночас проводиввелику роботуз укладаннясловника українськоїмови, розробив“метод навчаннябез школи” (задомашнімизавданнями).У своїх публіцистичнихтворах виступавза відродженняукраїнськоїмови та національноїкультури наДонеччині. Усічні 1972 Тихийнадіслав доредакції газети“РадянськаДонеччина”статтю “Роздумипро українськумову та культурув Донецькійобласті”, а напочатку 1973 — доПрезидії ВерховноїРади УРСР листапід назвою“Думки прорідний донецькийкрай” (у квітнілиста буловиправленона адресу ГоловиПрезидії ВерховноїРади УРСРІ. Грушецького).У 1974 написав нарис“Сільськіпроблеми” тароздуми “Виі ми”, в якихвиступив протипроцесу русифікаціїта на захистукраїнськоїмови. У листопаді1976 Тихий разомз М. Руденком, О. Мешко, П. Григоренком, Л. Лук’яненком, О. Бердникомта ін. виступивчленом-засновникомоднієї з першихправозахисникасоціацій — Українськоїгромадськоїгрупи сприяннявиконаннюГельсінськихугод і підписавперші документиУГГ — “ДеклараціюУкраїнськоїгромадськоїгрупи сприяннявиконаннюГельсінськихугод” та “Меморандум№ 1”. Літературнаі правозахиснадіяльністьТихого сталапричиною йогодругого арештуна початкулютого 1977. СправуТихого булооб’єднано зісправою колишньогосекретаряпарткому СпілкиписьменниківУкраїни М. Руденка.У червні-липні1977 під час судовогопроцесу в с.Дружківці(Донецькоїобл.) засудженийза звинуваченняму “антирадянськійагітації іпропаганді”та “за незаконнезберіганнязброї” (булопідкинутогвинтівку) до10-річного позбавленняволі у таборахособливо суворогорежиму і 5-тироків заслання.21.7.1977 оголошеновирок: за ст.62 ч.2 КК УРСР Тихогобуло позбавленоволі на 10 роківз засланнямна 5 років таза ст. 222 ч.І — на 3роки; остаточно-10 років позбавленняволі у виправно-трудовійколонії особливогорежиму з засланнямна 5 років. Відбувавпокарання умордовськомутаборі (с. Соснівка).У березні 1980переведенийу табір особливогорежиму дляполітв’язніву с. Кучино(Чусовськийр-н Пермськоїобл., Росія). Кількаразів оголошувавголодовки(найдовша -52 дні).З 1981 тяжко хворів.Помер 6.5.1984. у тюремнійлікарні у Пермі.ПостановоюПленуму Верховногосуду УРСР від7.12.1990 вироки щодоТихого скасованоі справу закрито“за відсутністюскладу злочину”.19.11.1989 прах ОлексиТихог перепохованийразом з тліннимирештками В. Стусаі Ю. Литвинана Байковомукладовищі уКиєві.
І дещо докладнішепро журнал“Українськийвісник”.
“УКРАЇНСЬКИЙВІСНИК” — нелегальнийсуспільно-політичнийчасопис. Виходиввід січня 1970 доберезня 1972(випуски1-6) у Львові. Засновник, автор, редакторі видавець — В’ячеславЧорновіл. Увступному слові“Завдання“Українськоговісника””, якевідкривалоусі шість випусків, декларувалося, що виданняподаватимеоб’єктивнуінформаціюпро порушеннясвободи словата прав, гарантованихКонституцієюСРСР, про судовій позасудовірепресії, фактишовінізму йукраїнофобії, становищеукраїнськихполітв’язнів, про акції протесту, а також друкуватиметвори самвидаву.У підготовціжурналу бралиучасть ЯрославКендзьор, МихайлоКосів, ВалентинМороз, ЮрійШухевич, МиколаПлахотнюк, НінаСтроката, НадіяСвітлична, Василь Стус, Атена Пашко.Умови дляконспіративногодруку часописузабезпечувалаОлена Антонів, друкувалижурнал ЛюдмилаШереметьева(випуски 1-4), В. Чорновілта Я. Кендзьор.Кур’єрами тарозповсюджувачамибули СтефаніяГулик, ГаннаСадовська.Сприяли розповсюдженнюжурналу ЗіновіяФранко, ЯрославДашкевич, ВалентинаЧорновіл. СтуденткаКДУ з ЧехословаччиниАнна Коцурвивозила журналу Пряшів, звідтиПавло Мурашкопередавав“Українськийвісник” наЗахід. Журналпередруковуваливидавництво“Смолоскип”ім. В. Симоненка(США), видавництво“Сучасність”(Мюнхен), Українськавидавничаспілка у Лондоніта ін. До українськоїта світовоїгромадськостіпублікаціїжурналу доносилорадіо “Свобода”.В Україні випуски“Українськоговісника” поширювалисясамвидавом.За довідкоюЛьвівськогоУКДБ, “журналдрукувавсяна друкарськихмашинках, апотім шляхомрозмноженняперших примірниківрозповсюджувавсясеред різнихосіб” машинописом, ксероксуваннямта фотоспособом.У багатьохмістах журналмав своїхкореспондентівта розповсюджувачів.За розпорядженнямВ. Чорновола, заарештованогоу січні 1972, виданняжурналу булоприпинене. Насторінках“Українськоговісника”публікувалисядокументи прополітичнірепресії тадисидентськийрух кінця 1960 — початку 1970-х років, публіцистичністатті, листипротесту талітературнітвори, авторамияких булиВ. Симоненко, В. Стус, І. Світличний, В. Романюк, В. Чорновіл,І. Дзюба, С. Караванськийта ін. Зважаючина великийавторитетпозацензурногочасопису, вУкраїні здійсненокілька спробпродовжитийого випуск.У 1972 намагалисяпоновити виданняжурналу в КиєвіЄвген Пронюк, Василь Овсієнко, Василь Лісовийта Іван Гайдук, але появі журналузавадили арешти.У 1974 Степан Хмараз Червонограда(Львівськаобл.) спільноз київськимижурналістамиОлесем Шевченкомта ВіталіємШевченкомвидали свій“Українськийвісник” підчислом 7-8 (у 1975опублікованийза кордоном).Кілька чиселжурналу підтакою ж назвоювидала Українськазагальнонароднаорганізація.Після звільненняз ув’язненняВ. Чорновілразом з МихайломГоринем, ПавломСкочком, ВасилемБарладяну усерпні 1987 відновиввидання журналуяк першого вУкраїні опозиційногодо влади легальноголітературно-художньогота суспільно-політичногочасопису (доберезня 1989 вийшли7-14 випуски). Відвипуску 11 (січень1988) журнал буворганом Українськоїгельсінськоїгрупи, згодом- органом Українськоїгельсінськоїспілки. Поліграфічнимспособом йоготиражувалоЗакордоннепредставництвоУГС (Нью-Йорк).З 5.12.1987 почали виходитищомісячніекспрес-випуски“Українськоговісника”, з11.7.1988 — листки прес-службиУГС (по 2-3 на тиждень)і невдовзівипуск журналубуло припинено.
Використаналітература
Я. Грицак “Нарис історії України. Формування модерної української нації XIX-XX століття”
І.З. Підкова, Р.М. Шуст “Довідник з історії України” 3т.
Ю. Солод “Українська література у XX столітті”