Вінницькийдержавнийпедагогічнийуніверситет
іменіМихайла Коцюбинського
Кафедраісторія України
Вінниччинав добу Директорії
(1917-1919 рр.)
Курсоваробота
студентки2 курсу
інститутуісторії, етнологіїі
права
денноїформи навчання
Науковийкерівник –
Вінниця– 2009
План
Вступ
Українська Директорія: перші кроки
Перебування Директорії у Вінниці
Висновки
Джерелата література
Вступ
Проблемавивчення Директоріїзаймає важливемісце в історіїдержавотворенняУкраїни. В теперішнійчас, коли Українастала незалежноюдержавою, зрісінтерес довивчення історіїДиректорії.
Самеперіод Директоріїє періодом вісторії, колипрагнули побудуватинезалежну, самостійнудержаву.
Займалисьданою проблемоюН. Полонська-Василенко, Д. Дорошенко, М. Брайчевський, М. Стовпчак, табагато інших.В своїх працяхвони даютьоцінку тимісторичнимподіям, їх здобуткамта недолікам.
Великуувагу історіїДиректоріїприділяли їїтворці: С. Винниченко, С. Петлюра, В.Антонович, І.Огієнко, І. Мазепа, М. Тарновськийта інші її члени.Вони у своїйдіяльностізвертали увагуна те, щоб народ, який проживаєв Україні ніколине був у залежностівід когось.Члени Директоріїв своїх роботахвисвітлювали,ідеї самостійності, соборності, незалежностідержави. Прагнулизміцнити позиціїдержави в усіхїї аспектах...
Середрозмаїттяджерел, за якимививчаєтьсядіяльністьДиректоріїУНР, важливемісце посідаєподільськапреса. Адже зПоділлям тіснопов’язанінайважливіші, часто трагічнівіхи її діяльності.Відомо, що Директоріятричі перебувалау м. Вінниці.
Впершеце сталосянаприкінцілистопада 1918року. Другийвінницькийперіод діяльностіДиректоріїприпадає налютий-березень1919 року.
Останнєперебуваннякерівництваукраїнськоїдержави у Вінницідатуєтьсятравнем 1920 рокув умовах походупольськоговійська наКиїв.
Коженперіод перебуванняУНР у Вінницібув по своємузнаменним.Кожного разутут йшов інтенсивнийпошук моделейдержавотворенняі варіантівзміни політичногокурсу, ухвалювалисьрішення, щопозначилисьна подальшійдолі України1.
Наприклад, газета „Українськийкозак” приділилазначну увагувоєнним діямна Поділлі у1919 році.
Поділляв 1917-1920 роках перебувалоу проблемахкультурного, аграрного таекономічногоаспекту.
СамеПоділля сталоосередком усіхвизначних подійта кроків діяльностіДиректорії.З подільськимкраєм, зокремаз Кам’янцемПодільським, пов’язанийнайскладнішийперіод в історіїУкраїнськоїреволюції, якийотримав назвуКам’янецькоїдоби. Це бувнайтривалішийперіод урядуванняДиректоріїна територіїУкраїни.
Неслід забуватиі про те, що натериторіїподільськогокраю розгорнулисьнайбільш жорстокібої збройнихсил УНР за державнунезалежність, як проти більшовицькоїРосії, так ібілогвардійців.
Подільськапреса добиДиректоріїі до сьогодніне втратиласвоєї значущості.Вона дозволяєне лише з’ясуватизахоплюючіподробиціборотьби українськогонароду за своюнезалежністьна регіональномурівні, а й більшглибоко дослідититакий феноменв історії нашогонароду, а й головнішев історії нашогокраю...
Данаробота повиннадовести значимістьВінничини дляпроцесу розбудовиУкраїнськоїдержавності.
Вінничинане є периферією, саме тут відбувавсятретій моменті спроба незалежної, соборної України.
Директоріяна Вінниччинізробила спробурозробитиважливі крокидо поставленоїмети, встановитивладу. Уряд УНРстав прикладомдля наступнихпоколінь тадержавнихдіячів.
Актуальністьцієї теми постаєнасампереду тому аспекті, що Директоріяусіма зусиллямипрагнула довстановленнянової влади, яка б забезпечилауспішне процвітанняУкраїнськоїдержави.
РозділІ. УкраїнськаДиректорія: перші кроки
Ужовтні 1917 рокунайрадикальнішачастина російськоїсоціал-демократії(більшовики)на чолі зі своїмвождем В. Ульяновим-Ленінимвзяла курс назбройне поваленнявлади Тимчасовогоуряду. У сферіїї інтересута впливу виявиласяі Вінниця —тилове містоПівденно-Західногота Румунськогофронтів, значнийекономічнийта адміністративнийцентр ПравобережноїУкраїни.
Підвпливом демагогічноїбільшовицькоїпропагандив цей час опинилисязначні військовісили, які базувалисяу Вінниці: другаповітрянаескадра, п’ятнадцятийзапасний полк, В'ятська дружинатощо. Крім цього, з ініціативибільшовиківпідконтрольнийїм виконкомВінницькоїРади робітничихі солдатськихдепутатів 20жовтня ухвалюєрішення проформуваннятак званого«червоногвардійського»загону.
КомандуванняПівденно-Західногофронту, стурбованебільшовизацієювійськ вінницькогогарнізону, вирішує вивестиз міста ненадійнийп’ятнадцятийзапасний полк, а також підтягнутивірні козацькічастини. У відповідь, пробільшовицькиналаштованісолдати вищезгаданогополку, 23 жовтня1917 р. з червонимипрапорами талозунгамивирушили доНародного дому, де в цей часпроходилозасіданняВінницькоїРади робітничихі солдатськихдепутатів.Після того, якпредставникиполку проінформувалидепутатів продії армійськогокомандуванняна мітингуперед Народнимдомом, солдативирішили невиходити зВінниці тапідкорятисьлише ВінницькійРаді.
Увечерітого ж дня запропозицієюМ. ТарногродськоговідбулосязасіданнявиконкомуВінницькоїРади. На ньомубуло створеноревком, названийКомітетом зохорони революції.Його очоливМ. Тарногродський.
25 жовтня1917 р. виконкомВінницькоїРади ухвалюєрішення проте, щоб залишитиу місті 15-ийзапасний полкта вивестивірні Тимчасовомууряду частини.Одночасно зцим було прийняторішення проозброєннясолдат гарнізонуз військовихскладів. Такимчином, до ревкомупотрапилотри тисячігвинтівок зіскладу сьомоїармії. Крімцього, у розпорядженнібільшовиківопинилася ікулеметнакоманда зі 150кулеметамина озброєнні.
Дляпридушеннябільшовицькоговиступу командуванняПівденно-Західногофронту вислалоспеціальнийзагін, до складуякого входилокількасоткозаків 40-гоДонськогополку, батальйонюнкерів та 9панцирників.Того ж 25 жовтнявищезгаданийзагін був ужеу Вінниці. Йогокерівництвовисунуло вимогиперед місцевоюРадою про роззброєннята виведенняз міста 15-гозапасногополку. Однакця вимога булавідхилена. Уцих умовахприбічникиТимчасовогоуряду не сталивдаватися доактивних дій, а почали стягуватидодаткові сили.Із Києва до нихприбув загінюнкерів з гарматами, з Бердичева— панцирники, а на підходібули інші сили(два полки третьоїгвардійськоїдивізії тощо).
28 жовтня1917р.близько сімнадцятоїгодини, військапід проводомАвраамова таКостіцинаоточили Народнийдім, де засідалаВінницька Рада.Після пред'явленняультиматумупро капітуляцію, розпочавсякулеметнийта гарматнийобстріл Народногодому. На допомогуобложенимвиступиличервоногвардійціта солдатип’ятнадцятогополку і другоїповітряноїескадри. Навулицях містарозпочалисязапеклі бої.
Подільськийгубернськийкомісар, якийна той час перебуваву Вінниці, телеграфуваву Київ ЦентральнійРаді: «У Вінниці28 жовтня в післяобіднюдобу почалисякриваві сутичкиурядовоговійська збільшовицьким.День і ніч стрекочутькулемети, гарматнийбій, у городіокопи, передмістяЗамостє відрізановід города, силапокалічених, побитих. Населенняу невимовномупереляку. Бракуєпеченого хліба, немає води, електрики.Почтотелеграфзанято більшовиками.Зв'язку з повітаминемає. Рятуйтетрудову людність.Чути, що на Вінницюнасувають юрбисолдатів».
Тогож дня почалавиявлятисяперевагабільшовицькихсил. Вночі солдатип’ятнадцятогозапасного полкуна чолі зі своїмкомандиром, поручиком І.Зубрилінимздійсниливдалий маневр, перейшовшипо П'ятничанськомумосту на правийберег Бугу іоволодівшицентральноючастиною міста.Вони взялитакож під контрольдорогу Вінниця—Літин.Однак урядовимвійськовимчастинам всеж вдалося дістатинові підкріплення.Отримавши певнуперевагу, вони29жовтнявідтіснилибільшовицькісили на околиціміста. Сподіваннябільшовиківна допомогудругогогвардійськогокорпусу несправдилися, оскільки воназапізнилася.Таким чином, виступ більшовиківзазнав поразки.Частину з нихбуло заарештовано, а решта відступиладо Жмеринкита Літина.
Невдовзі, після придушеннябільшовицькогозаколоту 28-29жовтнядля розслідуванняподій, які малимісце у Вінницівпродовж останніхднів, була створенаслідча комісія.Очолив її членармійськогокомітету сьомоїармії Соловйов.Міська думапостановилаорганізувати15 загонів ізрозшуку зброї.На допомогуїм було виділено15гласних: по одному докожного іззагонів. Думаприйняла такожна рахунокміста утримання65арештованихсолдатів, учасниківбільшовицькогозаколоту, вшанувалапам'ять загиблиху боях захисниківміста1.
Однаквлада Тимчасовогоуряду протрималасяу місті недовго.Дізнавшисьпро те, що збільшовиченісолдати артилерійськоїбригади 2-гогвардійськогокорпусу, Кексгольмськогоі Волинськогогвардійськихполків зайнялиЖмеринку йприпинили рухвійськовихешелонів, другоголистопада 1917р. військаТимчасовогоуряду поспішнозалишаютьВінницю. А вже4листопададо міста повертаютьсячлени Ради такомітету РСДРП(б), відновлюєтьсявлада ревкому.
9 листопада1917р.більшовицькекерівництвоміста влаштовуєпишні похоронисвоїх, полеглиху жовтневихбоях.
Всеж закріпитисвою владу уВінниці надовший часбільшовикамтоді не вдалося, оскільки післярозгрому прибічниківТимчасовогоуряду у містізначно посилюєтьсявплив українськихнаціональнихпартій. Зокрема, чимало їхніхпредставниківв серединілистопада 1917р.було кооптованодо ВінницькоїРади робітничихі солдатськихдепутатів. Доречі, за спогадамиІ.І. Силіна, учасникабільшовицькогоповстання вжовтні 1917p., навітьу відомому15-му запасномуполку становищене було вжетаким однозначним.Одного разувін побувавна мітингу вцій частиній дійшов висновку, що переважаючийвплив у ніймали українці, які агітувализа самостійнуУкраїну безмоскалів. Чималосолдатів таофіцерів цьогополку носилона грудяхжовто-блакитнустрічку1.
Фактично, у Вінниці в 2-йполовинілистопада 1917р.встановлюєтьсянове двовладдя: Ради робітничихі солдатськихдепутатів тамісцевогооргану ЦентральноїРади —ГубернськоїУкраїнськоїРади. Останнябула створенаще 5-6 травня 1917 р.у Вінниці наз'їзді понад400 представниківподільськогоукраїнства,її головою булообрано відомогописьменниката громадськогодіяча Д.В. Марковича, заступниками— лікаря М.А.Стаховськогота кооператораВ.С Мачушенка2.Однак лише напочатку листопадаГубернськаРада приступаєдо активноїборотьби завладу: проводитьукраїнізаціювійськовихчастин та посилюєсвій вплив уповітах. Свідченнямїї зростаючоговпливу на масиє такий наказначальникавінницькоговійськовогогарнізону: «1.Оголосити, що 9листопадао шостій годинівечора в приміщенні«Просвіти»відбудутьсязагальні збориУкраїнськоїРади депутатіввід військаВінницькогогарнізону. 2.Оголоситисписок солдатів, які закінчилиІнструкторськікурси і призначеніГубернськоюРадою для відрядженняв повіти губернії»3.
Окрімцього, національнимсилам у Вінницівдалося домогтисячастковоїдемобілізаціїта українізації15-го запасногополку, кулеметноїкоманди таескадри повітрянихкораблів, а напочатку грудняввести у місто6, 7 і 8 гайдамацькіполки1.Зазначені подіївідбувалисяпаралельноіз українізацієюштабів ПівденноЗахідного таРумунськогофронтів, якапроводиласяза активноїучасті національносвідомих елементіву штабах тарегулярнихчастинах. Чине найяскравішоюпостаттю середних був колишнійцарський генералП.П.Скоропадський, який ще у серпні-вересні1917р.українізувавсвій 34-й гвардійськийкорпус, поставившийого на службуЦентральнійРаді.
Такимчином, в кінцілистопада —напочатку грудня1917р.влада не лишеу Вінниці, алей на більшійчастині Поділля, належала українськимнаціональнимсилам, які розпочалиактивну державотворчупрацю.
Надзвичайноважливе значенняу подальшійдолі українськогонароду в цейчас мав IIIУніверсалЦентральноїРади, проголошений7(20) листопада1917р.За ним, на етнічнихукраїнськихземлях проголошуваласяУкраїнськаНародна Республіказ широкимидемократичнимиправами (щоправда, у федераціїз Росією). Тавсе ж ця подіявикликалазначний резонансу тогочасномусуспільстві.Зокрема, у Вінниці17листопада1917р. в приміщенніміського театрувідбулосяурочисте засіданнямісцевої думи, присвяченеобговореннюIIIУніверсалута ставленнюдо ЦентральноїРади. Представникимайже усіхполітичнихпартій, заявлениху думі, заявилипро свою підтримкуУніверсалу.Лейтмотивомїх виступівпослужили словагласного відОб'єднаноїєврейськоїсоціалістичноїробітничоїпартії X.А.Кіля: «УниверсалУкраинскойЦентральнойРады освободилне один украинскийнарод, он всемумиру подтвердил, что идеалнациональногоосвобождения- не пустая мечта.Украинскийнарод, освободивсебя, освободили все живущиена Украиненароды».
Лишедві політичнісили: партіянародної свободи(кадети) та російськісоціал-демократи(більшовики)виступили, хочаіз застереженнями, проти УніверсалуЦентральноїРади. Перші ізних в особігласного П.М.Ренненкампфанарікали наузурпаціюЦентральноюРадою правУстановчихзборів, а такожна знищенняправа власностіна землю, яке, на їхню думку, вело до анархіїта хаосу в сільськомугосподарстві.Що ж до більшовиків(М.П. Тарногродський), то вони виходилиіз своєї ідеологемипро те, що ЦентральнаРада не є виразником«революційноїдемократії»і тому владана місцях повиннаналежати Радіробітничих, солдатськихі селянськихдепутатів1.
Всеж під час голосуванняперемогларезолюція, внесена заступникомміського головиМ.О. Литвицькимвід партійукраїнськихсоціалістів-революціонерів, українськихсоціал-демократів, Українськоїнародної свободи, гласних хуторян,єврейськихнаціональнихдемократів, об'єднанихєврейськихсоціалістівта трудовиків.У резолюції, за яку проголосувало29гласних, виступило проти6таутрималось11, зазначалось(переклад зросійської):«Визнати верховноювладою УкраїнськоїНародної РеспублікиУкраїнськуЦентральнуРаду і ГенеральнийСекретаріат, покликаніоберігати наукраїнськійтериторії прававсіх народів, що її населяють, на підставах, проголошенихУніверсалом,і в своїй діяльностіпідкорятисьвсім розпорядженнямцієї влади»2
Водночасіз політичнимипитаннямиміська владау тих непростихумовах намагаласярозв'язуватиі складнісоціально-економічніпроблеми. Зокрема, на засіданніміської думиб листопада1917р.заслуханопитання простворення біржіпраці для безробітнихмешканців тавідпущено наїї потреби докінця поточногороку 1000крб.Тоді ж з метоюпоправити важкефінансовестановищеміської скарбницібула прийнятапостанова проукладенняпозики підзаклад міськоготеатру в сумідо 300тисячкрб. на умовахне більше 8%, якщоне в Землеробськомутовариствівзаємногокредиту, то вміському банку.
Наступногодня дума заслухалата схвалиладоповідь доктораБ.Я. Чернякапро відкриттяміської лікарніна б5 ліжок уприміщеннізакритогоВознесенськоголазарету. Неменш потрібнерішення прийняламіська думаі 8 грудня, ухвалившидля поліпшенняматеріальногостановищаінвалідіворганізуватиу Вінниці артільгазетярів-інвалідів.Того ж дня міськадума вирішилазбільшитирозмір утриманняпедагогічномуперсоналучоловічої тажіночої гімназій.Окрім цього,18грудня1917р.дума прийнялаобов'язковупостанову прозабезпеченняпідмайстрів-перукарівта власниківперукареньнормальнимробочим днемта недільнимвідпочинком.
З метоюборотьби знаростаючоюзлочинністю19 грудня вирішеностворити уВінницікримінально-розшуковийвідділ з такимштатом: помічникначальникаміліції, завідуючийкримінально-розшуковимвідділенням, наглядач, діловоді шість агентів.
Успіхиукраїнськоївлади у галузідержавногобудівництвамогли би бутибільшими, якбине підривнадіяльністьмісцевих більшовиків.Перейшовшиу підпілля, вони вдаютьсядо підготовкизбройногоповстання протимісцевих органіввлади. Представникиствореногоними військово-революційногоштабу виїздятьза допомогоюв район Жмеринки, де стояли частини2-гогвардійськогокорпусу. На цейчас у корпусівже попрацювалипредставникиКиївськогокомітетубільшовицькоїпартії А. Іванов,Є. Бош, Є. Едельштейнта Я. Гамарник.Отже, він бувзагітованийу відповідномудусі.
Напочатку січня1918р.2-йгвардійськийкорпус переходитьу наступ упівнічно-східномунапрямку. Увечері9січняВолинськийполк, що входивдо його складу, був уже у Вінниці.Після бою врайоні залізничноїстанції урядовівійська булизмушені відступитив центр міста.Вночі бої зновувідновилися.Завершилисявони перемогоюбільшовиківта відступомукраїнськихчастин з міста.На ранок 10січняу Вінницю входятьнові більшовицькісили —Кексгольмськийта Литовськийполки1.Наступногож дня сюди прибуваютьчлени Київськогообласногокомітетубільшовицькоїпартії Південно-Західногокраю. В життіміста розпочинавсяновий етап.
17січня на спільномузасіданніВінницькоїРади та ревкому, яке відбулосьу Білому заліміської управипід головуваннямбільшовикаАндрія Іванова, було офіційнопроголошеновстановленняу Вінниці радянськоївлади, а такожобрано новийсклад виконавчогокомітету ВінницькоїРади робітничихІ солдатськихдепутатів(голова Ради—Е.Едельштейн)1.Після цьоговінницькебільшовицькекерівництво23 січня повторилосценарій розгонуУстановчихзборів у Петрограді: розпустиломіську думута заарештувалочленів міськоїуправи (післякрилатої фразиЕдельштейна:«Миронов, введитеславных литовцев»).
Тогож дня нова влада, що розмістиласяв реквізованомубудинку окружногосуду, прийняларішення вилучитивсі цінностіз банку, а такожпримуситимешканців містаздати золотіречі. Винні вневиконанніцього наказупідлягалисуворому покаранню.Для зміцненнясвоїх позиційта боротьбиз непокірнимистворювавсязагін т. зв.«червоноїгвардії», а напідприємствахзапроваджувався«робітничий»контроль. Щераніше(19січня)на заможненаселення містабуло накладеногрошове стягненняв розмірі 75тисячкрб.2
Зметою інформуваннянаселення промету і сутьсвоєї політикибільшовицькекерівництвоВінницькоїРади робітничихі солдатськихдепутатів 21січня 1918 р. вирішиловидавати свійдрукованийорган. Ним сталагазета «Набат», перший номерякої побачивсвіт 26січня.Очолював газетуредакційнийкомітет у складіО.П.Раскатова таЛ.С. Слуцького(Ератова).
Загалом, нетривалабільшовицькавлада у Вінниців січні-лютому1918р.ознаменуваласятакими наслідками:«Захопленнячастини будинкуокружного суду, втручання вдіяльністьміськогосамоврядування, позбавленняволі членівміської управи, притягненняїх до судусамочинногореволюційноготрибуналу, притягненнядо цього ж судуІнших осіб, вилучення унаселення зброїта розкраданняїї, обкладеннянаселеннянезаконнимзбором у сумі75000крб., звільненняз міської в'язниці59 ув'язнених, розграбуванняказенного майна(зброя, снаряди, предметиобмундируваннята ін.) та капіталів»(з доповідіпрокурораВінницькогоокружного судув найбільшважливих справах).1
9 лютого1918р. в Бересті(Бресті) міжурядом УНР тадержавамиЧетвертногосоюзу (Німеччина, Австро-Угорщина, Туреччина іБолгарія) булопідписаномирний договір.За умовамицього договоруНімеччина таАвстро-Угорщиназобов'язувалисяв обмін напродовольствота сировинунадати допомогуукраїнськомууряду в боротьбіз російськимита місцевимибільшовиками.Таким чином, за участю німецькихта австро-угсрськихвійськ територіяУкраїни влютому-березні191:8р. була майжеповністю очищенавід більшовицькоївлади. ЩодоВінниці, тобільшовицькаверхівка (М.Тарногродський, В. Красноленськийта голова міськоїради Журавльов)разом ізчервоногвардійськимзагоном поспішнозалишили містоще
13лютого (до приходуавстро-угорськихчастин), евакуювавшисьдо Полтави2.Після їхньоговідходу вже15лютогоу Вінниці відновилосвою роботуміське самоврядування.Міська думапочала на своємузасіданнірозглядатисуто мирніпитання: пропокараннянеплатниківподатку, затвердженняштату міськихслужбовців, включенняцерковно-парафіяльнихшкіл до числаміських, проасигнування900 крб. комісіїз охорони міста, коштів на підтримкулікарень. Тогож числа Вінницькадума заявилапро своє приєднаннядо Комітетусоюзу містПівнічноїУкраїни3.
Зрозуміло, що на завадіздійсненнюбагатьох соціальнихпроектів танормальномуфункціонуваннюміського життястояли політичнанестабільністьу країні тазагальна господарськарозруха. Ситуаціяпогіршуваласяі дефіцитомміського бюджетуза минулий рік, який складав700тисячкрб. У цих умовахдума 14квітня1918 р. порушуєклопотанняперед центральнимурядом прокороткотерміновупозику на поточнівитрати в розмірі1млн.крб.атакож про видачудопомоги напокриття дефіцитубюджету на сумув 500тис.крб.
Додатковітруднощі дляміської владистворювалатакож присутністьу Вінниці окупаційнихвійськ. Зазначимо, що Вінниця булаокупована 514польовим угорськимкорпусом, частинами2-ї Східноїавстро-угорськоїармії та деякимиіншими. 8 березнявінницькийкомісар оповістивнаселення, щоавстро-угорськівійська булизапрошені зметоюочищення Українивід більшовиківта наведенняпорядку. Прицьому гарантувалисянедоторканністьгромадян УНРтанедопущеннящодо них насильницькихдій. У свою чергуавстро-угорськекомандуваннязапевнилонаселенняокупованихтериторій уневтручанніу внутрішнісправи українцівта у незастосуваннісанкцій доосіб, які добровільноздадуть зброю.Проте на практицістосункиавстро-угорцівта місцевогонаселення булидалеко небезхмарними.До того ж вонипогіршилисьвведенням удію закону провоєнно-польовісуди, що булоявним порушенняммирного договоруз боку австро-угорськогокомандування1.Особливе обуреннясеред вінницькоїгромадськостівикликав наказавстрійськоговійськовогокоменданта, в якому, середіншого, встановлюваласясмертна караза «будь-якепорушенняспокою і порядку», псування громадськихскладів, магазинів, телеграфнихі телефоннихдротів тощо.За цим наказомвстановлюваласятакож системаобов'язковихдоносів наосіб, які «ворожеставлятьсядо австро-угорськоговійська, щоперебуває наземлях України».Цим самим грубопорушувалисязакони та суверенітетУкраїни, а такожелементарніправа громадянина.Наслідком такоїпозиції австро-угорськогокомандуваннястала резолюціяміської думивід 13(26)березня1918р.зі скаргою доРади НароднихМіністрів таЦентральноїРади на незаконнідії «союзників»2.
Останніне дуже церемонилисяз місцевоювладою і підчас проведеннячисленнихсамовільнихреквізиційпродовольства, сировини таготових промисловихвиробів. Так, за розпорядженнямавстро-угорськогокомендантам. Вінниці полковникаГорошкевичана Вінницькійвзуттєвійфабриці «Ястреб»на початкуквітня 1918 р. булореквізовановсі запасишкіри та взуття.Зберегласятакож скаргавід 11 квітнятого ж року проте, що австрійцібез дозволуукраїнськоївлади вивезлиіз Вінниці доЖмеринки кількапартій сала.
Подібнаповедінкаавстрійцівв Україні, надумку історикаІ. Нагаєвського, диктуваласяпримарою голодноїкатастрофив Австро-Угорщині, а також значноюприсутністюпольськогоперсоналу вавстрійськійармії, який бувздебільшогонеприхильненастроєнийдо українськоїсправи.
Тимчасом, 29квітня1918р. в Україністалася змінавлади. Для багатьохполітичнихсил в країніставала всеочевиднішоюнеспроможністьуряду ЦентральноїРади забезпечитив державі належнийлад та стабільність.Саме тому делегатихліборобськогоз'їзду, які зібралисятого дня в Києві, прийняли рішенняпро розпускЦентральноїРади та проведеннявиборів гетьманаУкраїни. Близько6500делегатівз'їзду віддалисвої голосиза нащадкаукраїнськогоаристократичногороду Скоропадського.
Післяцього прихильникигетьмана майжебез боротьбиоволоділи усімадержавнимиустановамив столиці тана периферії.У Вінниці, наприклад, переворотвиявився утому, що начальникміської міліціїІван Мартиновськийвипустив оголошення, в якому зазначалося:«Повідомляюмешканців містаВінниці в тім, що вся владана Україніналежить Гетьманувсієї УкраїниПавлу Скоропадському, котрого визнановійськовимкомандуваннямгерманськимта австро-угорським,і виявившогоготовністьу випадкунеобхідностіпідтримуватитут владу своєюзбройною силоюі суворо каратиза непідкоренняцій владі, вповнім єднанніз українськоюадміністрацією»1.
Прийшовшидо влади, П.Скоропадськийчи не найпершеприступив дореформуваннямісцевих владнихорганів. Замістьпосад губернськихта повітовихкомісаріввводилисягубернськіта повітовістарости, якібули представникамицентральноївлади на місцях.Спочатку посадугубернськогостарости булозапропонованоголові губернськогопродовольчогокомітету О.А.Савостьянову, однак, черезвідмову останньогоця посада 19 травня1918 р. дісталасяголові Проскурівськоїповітовоїземської управиС.І. Кисельову(обіймав їїнезмінно аждо поваленнягетьманськогорежиму)1.
Подібнаситуація булаі з обраннямповітовогостарости: післявідмови відпосади представникапартії конституційнихдемократівПавла РенненкампфаВінницькийповіт лише 24травня діставсвого старосту(ним став лікарА.Р. Левченко).
Щераніше булосформованоВінницькуміську управу, яка не функціонувалааж з 20 вересня1917 р. Це сталосяна засіданніміської думи29 квітня 1918 p., де й було обранокерівництвоуправи. Очоливміську управуколишній директорВінницькогогромадськогобанку А.Р. Фанстіль.
Вибориуправи спричинилигострий протестукраїнськихсоціал-демократів, яких підтримаві гласний В.В.Боржковський.У своїй заявівони стверджували, що Вінницькаміська дума«не признавалапотрібнимдопустити всклад ГородськоїУправи представникаукраїнськоїнації». В своючергу, головадуми І.Я. Слуцькийзаявив, що українськісоціал-демократиперсональнеставлення доїхнього кандидатаприйняли занаціональне.Поступово цейінцидент булозалагоджено.
30травня міськауправа працювалавже на повнусилу. Цьомунемалою міроюсприяв і розподілобов'язків міжїї членами.Зокрема, питанняминародної освіти, бібліотек, оренди земельта лавок займавсяВ. В. Боржковський; фінансами, податками, метричнимиєврейськимикнигами, посімейнимисписками, пивнимита рейнськимипогребами —Я.М. Волошин; квартирно-військовимисправами, міліцією, пожежною командою, театром — Л.А.Длуголенцький; працею, підприємствами, трамваєм, водогоном, ломбардом, друкарнею, ремонтами, видачею дозволівна будівництво, мостами, тротуарами— П.С. Казанасмас; благоустроємміста в санітарномуплані, обозом, бульварами, садами, притулкамиі бійнями — М.П. Омельченко2.
Значнихзмін у цей часзазнає і системаправоохороннихорганів. Замістьміської міліціїу червні буластворена Державнаварта, якабезпосередньопідпорядковуваласяМіністерствувнутрішніхсправ, а не міськомусамоврядуванню.Очолив Державнуварту у ВінниціС.А. Мончинський.
Зановим закономдля служби уДержавній вартівстановлювавсявіковий ценз—23 роки.Варто такожвідзначити, що територіяміста буларозбита на 11округів, до кожного зяких, окрімслужбовцівДержавноїварти, прикріплювалосяпо 40австрійськихжандармів.
Новоствореніправоохоронніоргани одразуж активно зайнялисяборотьбою зрізного родубандитизмом.Цьому сприяві наказ губернськогостарости від1червня1918р.про необхідністьусім мешканцямПоділля негайноздати зброю.Усі попереднідозволи назберіганнята носіннязброї буличинними до 15червня1918р.Виконуючи цейнаказ, на початкучервня 1918р.міська вартаспільно ізавстрійцями(4ротисолдат, 60пішихта 40кіннихжандармів)провела облавув районі Замостя.В результатіцієї акції булозатриманоблизько 60злочинців, у яких вилученозначну кількістьгрошей та зброї.
Зметою стабілізаціївнутрішньогостановища умісті 14травнябуло виданонаказ, за якимбез дозволугубернськогостарости заборонялосяпроведеннябудь-яких з'їздівта зборів. Згодом,6червня, без аналогічногодозволу булизабороненірізні гуляння, вечірки, вистави, концерти, балита інші велелюднізаходи. Доситьчасто порядоку місті забезпечувавсяспільнимизусиллямиміської владита австро-угорськогокомандування.
Більшовикине могли змиритисяіз втратоюсвоїх позицій.На початкучервня 1918р.вони створилигубревком, якийкоординувавта спрямовувавроботу партизанськихзагонів (військовимкерівникомповстанськогоруху був І. Ткачук, учитель запрофесією).
Значноюподією в життіукраїнськихбільшовиківбув І з'їзд їхньоїпартії (КП(б)У), який відбувся5—12 липня 1918 р. вМоскві. Вінницькуорганізаціюна з'їзді представлявО.В. Снегов(Фалікзон).
Виконуючинастановиз'їзду, представникибільшовицькихорганізаційПоділля в кінцілипня 1918 р. зібралисяпідпільно уЖмеринці насвою першугубернськуконференцію, де було створеноПодільськийгубернськийкомітет їхньоїпартії. Лейтмотивомроботи конференціїпослужилизаклики допосиленняагітаційноїта збройноїборотьби протигетьманськогоуряду та йогоавстро-угорськихі німецькихсоюзників. Слідсказати, щотаким настроямоб'єктивносприялаповедінкагетьманськихсоюзників, яківеликими партіямививозили зУкраїни награбованеу селян зернота промисловусировину. Увідповідьпідпільнібільшовицькіосередки Україниорганізувализагальнийстрайк залізничників(14 липня — 20 серпня1918 p.), який зачепиві Вінницю.
Одночасноіз страйкомзалізничниківВсеукраїнськийцентральнийвійськревкомготував у серпніпроти гетьманата його союзниківзбройне повстання.Проте з серединисерпня у Вінниціта інших містахПоділля відбулисямасові арешти(О.В. Снєгова, керівникаповстанськихзагонів у ВінниціЯ.П. Тимощуката ін.). Незважаючина арешти, вжеу вересні 1918р.більшовикизнову посилюютьсвою активність, ведуть антиурядовуагітацію тастворюютьпідпільнізагони.
Окрімбільшовиків, на Поділлі уберезні 1918р.з'являєтьсянова політичнасила —російсько-монархічнаорганізація«ОбществоКрасной точки».Це товариство, яке опиралосяна офіцерівросійськоїармії, виступалояк проти українськоїдержави, такі проти союзницькихвійськ. Центрцієї організаціїперебував уВінниці, а філії— в Брацлаві, Журавлівці, Рахнах та Літині1.Виконавчийкомітет товаристваочолювавКонстантінов, начальникомкаральногозагону бувштабс-капітанМ. Огнєв. Крімцих осіб, підпрокламаціямитоваристватакож доситьчасто підписувавсячлен виконавчогокомітету І.Советников1.
Згаданетовариствоставило собіза мету створеннябойових загонівпід керівництвомдосвідченихофіцерів, якімали розбитита вигнати замежі Подільськоїгубернії польськілегіони, розстрілятиусіх вожаківукраїнськогоруху («зрадниківРосії»), роззброїтиєвреїв таконфіскуватиу них майно, роздати конфісковануу ворогів зброюта майно сільськимкомітетам длярівномірногорозподілу середнаселення.
Планиросійськихмонархістіввикликали різконегативнеставлення яквлади УНР, такі гетьманськоїадміністрації.Наприклад, Подільськийгубернськийкомісар уповідомленнігубернськомукомендантувід 30 квітня1918 р. сповіщав:«Вважаючи цюорганізаціюдуже шкідливою..., пропоную ПовітовимКомісарам вжитивсіх заходівдо розкриттяцієї організаціїі заарештуванняїї членів»2
Нажаль, гетьманськавлада доситьчасто вдаваласяі до репресій, щодо українськихпатріотів, особливо доколишніх членівЦентральноїРади та представниківтаких національнихпартій, як есерита соціал-демократи.Показовою уцьому планіє доля головиправлінняПодільськогоСоюзбанку П.П.Відибіди, арештованогоу Вінниці в нічз 22на23червня1918р.Державноювартою. У проханнікерівництваПодільськогоСоюзбанку наім'я міністравнутрішніхсправ УкраїнськоїДержави від25 червня зазначалось, що «Відибідадавно вже працюєв Союзі, що об'єднуєбільш ста кредитовихкооперативівПоділля, робитьмільйонніобороти тапостачає населеннюПоділлясільськогосподарськімашини, знаряддя, та різні товари.В свій час Союзпоставив дляармії мільйонипудів хлібата різних продуктів.В часи більшовицькоїруїни, колижодна владане в силі булавстановитина місцях порядок, захиститидержавне майновід грабування, наш Союз начолі з добродіємВідибідою взявв свої рукиохорону державноговійськовогомайна, зібраві зберіг йогона мільйониі зараз передаєпредставникамдержавноївлади. Збирання, охорона тапередача військовогомайна провадилисьвиключно членомправлінняВідибідою.Взагалі, всядіяльністьнашого Союзупровадиласьпід керівництвомі при самійблизькій участіВідибіди, якийзавжди стоявна чолі кооперативногожиття на Поділлі.Арешт Відибідипоставив нашСоюз в дужеприкре становищеі товариства, які він об'єднує,і загрожуєвеликими втратамикредитовійкоопераціїПоділля»1.
ОкрімВідибіди, тодіж у Вінницібули заарештованіколишні члениВінницькоїРади П.Т. Бунт, Д.Н. Кошмак, С.С.Мельниченкота М.К. Козоріс(останній, якгаличанин, бувпереданийавстрійцям).Все ж масштабта характеррепресій пригетьманськомурежимі не йшлиу жодне порівнянняз більшовицькимирепресіями.До того ж заарештованіза наполяганнямгромадськостіневдовзі булизвільнені ізв'язниці (зокрема, Відибіда — 30червня, а Кошмак, Мельниченкота Бунт — 5 липня).
Доситьплідною у цейперіод буларобота органівміськогосамоврядування.Так, міськадума з метоюусунення дефіцитусвого бюджету19травня1918р.ухвалює рішенняпро взяттябезпроцентноїпозики в розмірі200тис.крб. у Брацлавськогоповітовогоземства2.
Іншоюпостановою, від 27 червня1918 р., дума напідставі законувід 25 січня1918 р. встановилау торговельно-промисловихзакладах 8-годиннийробочий день, а також святковийвідпочинокдля їхніхпрацівників.
Уцей же час умісті значнопожвавлюєтьсякооперативнийрух. Ще у 1915 р.виник і успішнодіяв Подільськийсоюз кредитнихі ощадно-позичковихтовариств (з1918 р. — ПодільськийСоюзбанк). У1918 р. віноб'єднував 146кредитнихта ощадно-позичковихтовариствПодільськоїгубернії зкруговоювідповідальністюдо 40 млн. крб.Виплатарічних за внескамискладала від4 до 6 %. ГоловоюРади Союзбанкубув відомийгромадськийдіяч Й.Ю. Лозінський, почесним головоюРади — письменникД.В. Маркович, головоюправління — П.П. Відибіда.
Крімцього, у Вінниціу липні 1918 р.було заснованотакож «Вінницькекредитне іторговельно-промисловена паях товариство».Головним Ініціаторомстворення цьоготовариствабув бухгалтерміського банкуК.С. Титоренко.
Усерпні з ініціативиголови єврейськоїгромади містаутворився 2-йсоюз пекарів, який об'єднавпонад 40 членів.Від цієї подіївиграло насампередміське населення, оскільки значнозбільшиласькількістьпунктів відпускухліба за картками.
Нафоні розвиткута заохоченняприватноїініціативиміських мешканціввлада вживалаусіх можливихзаходів дляборотьби зіспекуляцієюпродуктамихарчуваннята предметамипершої необхідності.З цією метоюу Вінниці 18 липня1918 р. була створенаТимчасовакомісія дляборотьби зіспекуляцієюпід головуваннямвінницькогоповітовогостарости П.М.Гусакова.
Однимз головнихзавдань, якестояло передтогочасноюміською владою, була такожпроблема охорониздоров'я. Особливоїактуальностівона набиралау зв'язку ізпоширеннямепідемії тифу.Тому дума насвоєму засіданні3 червня 1918 р. прийнялапостанову провідкриття уВінниці інфекційноговідділенняпри міськійлікарні на З0ліжок.
Натой час у містінеобхідно буловідкриватинову лікарню, оскільки Пироговськулікарню реквізувавдля своїх потреб514-й угорськийкорпус. Самез цієї причинидума і прийняла11 липня 1918 р. постановупро відкриттяу Вінниці лікарніна 110 ліжок вприміщенніколишньоїВознесенськоїлікарні (відкритаз 1 серпня 1918 p.).Передбаченотакож, що стаціонарнадопомога, амбулаторніпоради і, поможливості, медикаментита перев'язкибудуть безплатними.Крім цього, було запропоновано, щоб під часвідкриттялікарні датиодній з хірургічнихпалат назву«палата іменідоктора Л.І.Малиновського».Старшим лікаремміської лікарніобрано доктораК. Р. Новінського.
Згодом,9серпня1918р.дума вирішуєвідкрити амбулаторнуприймальнюна Малих Хуторах.
Щеодним важливимрішенням міськогосамоврядуванняв галузі медицинибула постановадуми від 8жовтня1918р.про встановленнянічних лікарськихчергувань.Передбачалосявлаштуватипункт для такихчергувань наЗамості.
Уперіод гетьманатуміське самоврядуваннячимало увагиприділяло іпроблемамкультурно-освітньогорозвитку населення.Наприклад, міська думана засіданні14вересня1918р.ухвалила рішенняпро створенняшкільних рад, які керувалиб навчально-виховнимпроцесом унижчих школах.До складу такоїради входило5гласнихвід думи та 7представниківвід спілкиучителів. Функціїради зводилисьдо розробкирізних проектівз народноїосвіти, загальногоконтролю надпідвідомчимиміськомусамоуправліннюнавчальнимизакладами, затвердженняпрограм, визначеннятривалостінавчальногороку, розпорядкуі тривалостінавчальногодня, визначення, переміщенняі звільненняучителів тазавідувачівнавчальнихзакладів, розглядускарг на діїпедагогів ташкільноїадміністраціїтощо1.
Важливемісце у системітогочасноїосвіти займалитакож народніуніверситети, метою яких булодати «найпотрібнішізнання більшшироким коламі за вдвоє коротшийтермін». Впершетакий університетбуло відкрито5жовтня1917р. у Києві.Наступногороку вони діяливже у Вінниці, Полтаві, Сумахта Чернігові, а в 1919р.—вКам'янці-Подільському.До цих університетівприймалисябажаючі безвступних іспитів.Щоправда, студентомміг стати лишетой, хто мавосвіту не меншупочатковоїта віком старший15років.До того ж навчаннябуло платним(50крб.на місяць)2.
Неменшого значеннятогочаснекерівництвонародної освітинадавало ізбереженнюкультурно-історичноїспадщини нашогонароду. Загалом, у 1918р.Міністерствонародної освітиасигнувалона збираннята охоронуархеологічнихпам'яток 3млн.крб. Зайого ініціативоюпитання охоронипам'яток історіїта культурирозглядалосяі на засіданніВінницькоїміської думи14травня1918р.Тоді ж, післядоповіді головиПодільськоготоваристваохороникультурно-історичнихпам'яток Ващенка(згадане Товариствомало в своємурозпорядженнірізних архівнихдокументівна 100тис.крб..), а такожгрунтовнихдебатів, думапостановилавиділити дляоблаштуваннямайбутньогомузею приміщенняв Мурах1.Важливу рольу створеннімузею відіграличлени вищезгаданогоТоваристваохороникультурно-історичнихпам'яток ПоділляГ.В. Брілінґ, В.Ф. Коренєв, Ю.С. Александрович, О.А. Бодунген, О.С. Андреев, С.І. Слободянюк-Подолянта ін.
Щоправда, постанова думивід 14травня1918р.була скасованаКам'янець-подільськимокружним судом20жовтнятого ж року. Усвою чергу, церішення судубуло оскарженеВінницькоюміською управоюу ДержавномуСенаті. Згодомдо справи втрутиласьДиректоріяУНР, яка у своємулисті на адресуміського головивід 18грудня1918р.зазначала:«Справа утворенняу Вінниці музеює дуже важна, бо в сей моментбагато культурно-історичнихпам'яток гинета вивозитьсяза границю».Тому Директоріянаполягала, щоб «у найближчомузасіданні думив першу чергупоновити ранішупостанову думипро передачуМурів зазначеномуТовариствупід музей, додержавшивсі формальностіз боку закону», а виписку зпротоколу думинегайно надіслатидо Міністерствавнутрішніхсправ2.Слідом за цим23січня1919р.Вінницька думаприймає новупостанову промузей. За неюПодільськомутовариствуохороникультурно-історичнихпам'яток дляорганізаціїмузею повністюпередавалосяприміщенняв Мурах, за виняткомКазанськоїцеркви та квартирисвященика.Негайній передачіпідлягали всівільні кімнативерхньогоповерху, а решта-непізніше 1травня1919р.Нижній поверхпередававсяТовариствув міру нагромадженняісторичногоматеріалу тарозвитку музею.
Всеж наступніподії привелидо того, що музейбуло відкритолише у травні1919р.на приватнійквартирі художникаВ.Ф. Коренева.
Окріммузейної справи, започатковуваласьі архівна.Ініціаторомїї творенняна ПоділлівиступилокомандуванняIIПодільськогокорпусу. Зокрема, згідно з наказомкомандиракорпусу від14 липня 1918 р. приштабі йогопомічника булосформованоокремий відділдля збору ісортуваннявійськово-історичногомайна. 26 липнятимчасовийштат військово-історичноговідділу приступивдо виконаннясвоїх обов'язків, а у жовтні бувзатвердженийкомандиромкорпусу ПетромЯрошевичем.Головоювійськово-історичноговідділу 31липня1918р.було призначеносотника ВолодимираКопилова, діловодом– ВолодимираКарловського, урядовцем — МаріюВікул. З 19вереснявідділ перебуваву готелі «Пасаж»на Миколаївськомупроспекті.
Основнимперіодичнимвиданням цьогоперіоду у Вінницібула щоденнаросійськомовнагазета «СловоПодолии», якапочала виходитиз 15травня1918р.Редакторомїї був О.П.Баранов. Зномера 89-готимчасовимредакторомпризначеноП.М. Ренненкампфа, а із 107-го — Г.М. Мантулу.Цього рокувийшло такождва номеригумористично-сатиричногожурналу «КрасныйСмех». В йогопершому номерібуло вміщено7шаржівроботи художникаГ.Розенблата.В другому(останньомуномері журналу, який побачивсвіт у серпні1918р„читачі зустрілина його сторінкахвіршованийпамфлет Ю.В.Радбіля «ЗасіданняМіської Думи», а також шаржі, літературніпародії тощо.
17 жовтня1918р.мешканці Вінниців приміщенніПольськогодому моглизустрітисяіз відомимпольськимхудожникомпрофесоромК. Кржижановським, який того ж днячитав лекціюна тему «ТворчістьМатейка». УВінниці професорКржижановськийперебував непросто як гість: йому була дорученареставраціякартин у католицькійцеркві. У себена батьківщинігість був відомийне лише як художник, твори якоговиставлялисьза кордоном, але й як драматург(його п'єса «Перелом»ставилась набагатьох європейськихтеатральнихсценах)1.
Надзвичайноважливий впливу цей час длязростаннянаціональноїсамосвідомостіукраїнців, підвищенняїх освітньогота культурногорівня маладіяльністьтовариства«Просвіта»(у Вінниці воновиникло навесні1917 p.).Очолював йогоІ.Ю. Озерянський.У 1918р. це товариствовже розгорнулосвою активнудіяльність.Містилося вонов приміщенніНародного дому, мало свою бібліотеку, кінотеатр таутримувалоїдальню дляучнів українськоїгімназії. Осередок«Просвіти»створили такожлікарі і співробітникиВінницькоїпсихіатричноїлікарні2.
Звересня 1919р.розпочалисязаняття у Першійта Другій гімназіях«Просвіти», через два місяцівідкриласяпросвітянськачитальня. Зініціативи«Просвіти»в місті булостворено Союзукраїнок іСпілку вчителів.
У ціважкі для культуричаси в містідіяло декількавидавництв: при шкільномувідділі Подільськогогубернськогоземства, потімвідділі народноїосвіти Подільськоїгубернськоїнародної управи, кооперативневидавництво«Наука», Подільськафілія Всеукраїнськогодержавноговидавництва.Найбільшездобутків середних мало видавництвоПодільськоготовариства«Просвіта».
Умісті виходилинавчальніпідручникий посібники(К. Стеценко.Українськапісня в народнійшколі; С. Русова.Коротка історіяукраїнськогописьменства; СРусова. Початковийпідручникфранцузькоїмови та ін.), науково-популярналітература, наукові праці(С. Іваницький, Ф. Шумлянський.Російсько-українськийсловник: У 2-хт.), художнітвори Т. Шевченка(двічі), І. Франка(тричі), Л. Мартовича, М. Старицького, С. Васильченка, зарубіжнихписьменниківв українськихперекладах—Г.Х.Андерсена, П. Бомарше, А.Чехова, Г. Сенкевича.
Напочаткулипня 1918р. «Просвіта»спільно з Подільськимтовариствомохороникультурно-історичнихпам'яток організуваладля слухачівучительськихкурсів виставкуукраїнськогонародногомистецтва такустарнихпромислів. Ітакі культурнізаходи булинепоодинокими.Наприклад, газета «СловоПодолии» за26липнявмістила повідомленняпро те, що вчителінародних училищВінницького, Літинськогота Летичівськогоповітів, якіпобували намісячних курсахукраїнознавства, дали два концертиукраїнськоїпісні: один 21липняв Народномудомі, а другий23липняв Білому залі.У хорі нараховувалося60чоловік, диригував нимкиянин Б. Левитський.Під час концертівлунали українськінародні пісні, а також твориМ. Лисенка, К. Стеценка, М. Леонтовича, О. Кошиця. Окрімаматорів хоровогоспіву, в концертів Білому залівзяла такожучасть артисткаЛьвівськогооперного театруЛюбеч, яка своїмспівом зачаруваласлухачів.
Прибутоквід концертупішов на підтримкухворих учителівта допомогуучням —дітямучителів, якіїї найбільшепотребували1.
Багатимі різноманітнимна події в періодгетьманатубуло такожтеатральнеі музичне життяміста. З числабагатьох місцевихта заїжджихтеатральнихколективів, які у цей періодпрацювали уВінниці, вартовідзначитинасампередукраїнськутрупу ПавлаПрохоровича, яка поставилана вінницькійсцені п'єси«Нещасне кохання»Манька, «Безталанна»Карпенка-Карого,«Чайка» Фокіна(за мотивамиоднойменноїп'єси А.П. Чехова),«Глитай абож павук» Кропивницького,«Лісова квітка»Яновської. Звеликим успіхому цих п'єсахвиступалиактори ГаннаОлексієнко, Кушнарьова, Мельник, Левицькийта інші2.
Вартовідзначититакож вдалийвиступ 4серпня1918р. в садупольськоготовариства«Спуйня» відомоїспівачкиСаріуш-Вількошевськоїза участю скрипаляБельфора. Завідгукамикритиків, цяспівачка, «володаркапрекрасногоі сильногоголосу (сопрано)з дуже доброюшколою», перейняла«всі особливостіправильноїіталійськоїшколи». Тогож дня на сценіміського театрупольськетовариство-любителівдраматичногомистецтвапоставило п'єсуМ. Балуцького«Радники панарадника», сатиричнукомедію, в якійавтор висміювавтогочаснесуспільно-політичнежиття.
Непройшов непоміченимсеред сучасниківі виступ З серпняв театрі «Уранія»в літньому садуКоролівськоїугорськоїфронтової трупипід керівництвомДетідера Івані.Публіці особливосподобавсяводевіль «Двоєдрузів», чардашу виконанніАні Елекі. Уперерві міжвиступами гравструнний оркестр309гонведськогопіхотногополку. Окрімтого, вартовідзначитигастролі з 9серпня артистівкиївськоготеатру Кручиніна.їхній виступу Вінниці розпочавсяв Літньомутеатрі із показукомедії Сабурова«Нічна жінка».Одночасно зними виступалиартисти театру«Інтермедія».У концертномувідділеннівиступив відомийвиконавецьциганськихромансів В.Д.Шумський.
Великимуспіхом у слухачівкористувавсяі концерт 2 серпняв міськомутеатрі відомогобаса Цесевича, який виконувавтвори найрізноманітнішогожанру: баладуМефістофеляз опери «Фауст», романс Чайковского«Осінь», рахманіновський«Христос Воскрес», російськународну пісню«Калістратушка»та твір українськоюмовою «Гетьмани».Разом із Цесевичемвиступала такожоперна співачкаСавченко, якавиконала романсиЧайковськогоі Гріга, а такожарію з «Ромеота Джульєтти»і «Підсніжник»Мусоргського.
30серпня 1918 р. вБілому заліміської думивідбувся вечірросійськогоромансу заучастю відомоїпетроградськоїспівачки, головноїорганізаторкизагальнодоступнихконцертівзнаменитогооркестру графаА.Д. ШереметьеваМ. Тобук-Черкас(Кривецької).
З 12 по20 жовтня 1918 р. уВінниці гастролювалаАмериканськаєврейськатрупа, яка насцені міськоготеатру поставилаоперету «М-льГопля», п'єси«Ханче в Америці»,«Брехунець(Джекеле Блоффер)»,«Пупсик», «Єврейськийкороль Лір»,«Дер Американер»та інші.
Всеж вінницькихслухачів приваблювалинасампередкращі твориу виконаннімісцевих митців.Так, вечірукраїнськоїпісні, якийпроводив місцевийхор під керівництвомЯ. Бартка 14 жовтня1918 р. у Білому залідуми, зібравповний залпубліки Наконцерті хорвиконав твори«Сійтеся, квіти»К. Стеценка,«Коломийка»,«Козаченьку, куди йдеш?» М.Лисенката цілийряд інших1.
Уперіод гетьманатуу Вінниці існувавтакож свійкінематограф.Щоправда, нацей час у містізалишилисьлише три великікінотеатри:«Експрес»,«Патеграф»та «Ампір».Певне пожвавленняу життя місцевихлюбителів кіновніс театральнийдіяч В. Й. Снарський.13жовтня1918р.він відкриву Вінниці власнукіностудію(того ж дня уній розпочалисявступні екзамени).Для читаннялекцій у студіїВ. Снарськиймав намір запросититаких відомихмайстрів екрану, як В. Холодна, М. Горячева, В.Максимов, В.Полонськийта О. Руніч.2КіностудіяВ. Снарськогорозпочалазйомки містата його околиць.Відзнята стрічкадемонструваласяу нашому містіз 17 жовтня 1918 р.
Напочатку листопада1918 р. певна економічнастабілізаціята культурнепіднесенняв країні змінюютьсязагостреннямвнутрішньополітичноїобстановки.У цей час значнопосилюєтьсяповстанськийрух (доситьчасто інспірованийбільшовиками)проти австро-угорськихта німецькихвійськ. В останніхпід впливомзвісток прореволюцію вНімеччинівідбуваютьсясильні заворушення(зокрема, цестосуєтьсяЖмеринки, де7 листопадаповстали частини7-ї угорськоїдивізії). А вжез 11 листопада, після укладенняНімеччиноюперемир'я здержавамиАнтанти, розпочинаєтьсявиведенняокупаційнихвійськ з України.Ця подія значнопришвидшилападіння гетьманськогорежиму, якимбули невдоволеніі більшовики,і представникиукраїнськихнаціональнихпартій.
Особливопоширилосяневдоволенняполітикоюгетьмана післяпідписанняним 14листопада1918р.Федеративноїграмоти, якапередбачалаутворенняфедераціїУкраїни знебільшовицькоюРосійськоюдержавою. Центромусіх опозиційнихантигетьманськихсил стає УкраїнськийНаціональнийСоюз, який з 18вересня1918р.очолював В. К.Винниченко.Філія цьогоСоюзу існувалаз жовтня 1918р.й у Вінниці. Доїї складу увійшлиселянськаспілка, партіїсоціалістів-револоціонерів, соціал-демократів, соціалістів-федералістів, міська учительськаспілка, Просвіта, повітове земство, повітова шкільнарада, повітоваучительськаспілка, Подільськийсоюз кредитнихтовариств іПодільськийсоюз споживчихтовариств1.Президію Вінницькоїфілії УНС очолювавО.Ц. Базилевич,її членамитакож були Ю.О.Щириця, В.С.Мачушенко, П.П.Відибіда таП.Ц. Журавель.
13 листопадана своєму таємномузібранні вКиєві лідериУНС створилиДиректорію—колективнийорган, який мавкерувати повстаннямпроти гетьмана(очолив її відомийписьменникта громадськийдіяч В.К. Винниченко).На заклик Директоріїантигетьманськеповстаннярозпочалося15листопада1918p.,aчерезмісяць (14грудня1918р.)гетьман П.Скоропадськийдобровільнозрікся владиі вирушив навигнання доНімеччини.
РозділІІ.ПеребуванняДиректоріїу Вінниці
--PAGE_BREAK--
УВінниці, навідміну відряду іншихміст, перехідвлади відгетьманськоїдо республіканськоїадміністраціїбув безкровним.Зокрема, вранці19 листопада1918 р. міськийголова А.Р. Фанстільотримав повідомленнявід представниківВінницькоїфілії УкраїнськогоНаціональногоСоюзу про те, що вона, вітаючиутворену ДиректоріюУНР, перебираєвід її іменівсю владу наПоділлі у своїруки аж допризначеннянею відповідноїадміністрації.Першим пунктомсвого наказуВінницька філіяУНС повідомляла, що адміністративнувладу в губерніяхта повітахповинні тимчасововзяти колишнікомісари ЦентральноїРади, а де їхнемає — головидемократичнихнародних (земських)управ або їхнізаступники.В наступнихпунктах наказуйшлося провідновленнярозпущенихгетьманськимурядом земськихта міськихустанов, а такожпро заборонуграбунківмирного населенняі військовихскладів танедопущенняєврейськихпогромів1.
Безперечно, що до такогорозвитку подійспричиниласяпозиція командираIIПодільськогокорпусу генералаПетра Ярошевича, який 20листопада1918р.оголосив просвій перехідна бік Директорії.25листопадавін же телеграфував, що «вся владав Подільськійгубернії перейшладо рук Директорії».
Відповіднодо нових політичнихзмін губернськийстароста С.Кисельов передавсвій постгубернськомукомісару. Вкінці листопадана цій посадізгадуєтьсяБогуславський, а з грудня —Г.К. Степура.Вінницькимповітовимкомісаром стаєколишній членЦентральноїРади І.П. Рижій, якого 4 грудня1918 р. замінивсудовий слідчийЄ.П. Теравський.УВінницівідновлюютьсвою роботуоргани міськогосамоврядування.
Такимчином, Вінницяз околицямистала першимкраєм в Україні, звільненимвід гетьманців.Ось чому самесюди в кінцілистопада 1918р.перебираєтьсяДиректоріядля подальшоїборотьби заКиїв. Поруч ізДиректорією, як свідчитьВ, Винниченко,«з перших днівповстанняфункціонувалау Вінниці ТимчасоваРада Завідуючихдержавнимисправами безвиразнихконституційнихправ і обов'язків; це був примітивнийдорадчий органДиректоріїв усіх справахдержавно-адміністративногожиття. З виїздомДиректоріїз Вінниці ТимчасоваРада Завідуючихавтоматичноприпинила своюдіяльність»1.По суті, це бувтимчасовийуряд України, який діяв вумовах воєнногостану. До речі, одним з керівниківцього органубув лекторВінницькогоучительськогоінституту Ю.О.Щириця, якийз 7по30 грудня 1918р.завідував уньому відділомосвіти.
Офіційниморганом Директоріїбула газета«Вістник УкраїнськоїНародньоїРеспубліки», яка виходилау Вінниці з 17грудня 1918 р. їїпершим редакторомбув завідуючийінформаційнимбюро при ДиректоріїУНР Гризодуб.Спочатку газетадрукуваласьу Вінниці, азгодом, з червня1919р., в Кам'янці-Подільському.
Щеодним важливимофіційнимвиданням цьогоперіоду булащоденна газета«Республіканськівісті», органВінницькоїфілії УНС. Першийномер цієїгазети побачивсвіт 29листопада1918р.
Антигетьманськийпереворотвикликав дожиття і появутакої газети, як «Свободноеслово»(грудень 1918p.).Цюгазету випускаввидавничийкооператив«Логос».
Напершому етапісвоєї діяльностіДиректоріяпостановоювід 9грудня1918р.поновила рядзаконів ЦентральноїРади: пронаціонально-персональнуавтономію, земельну реформу,8-годинний робочийдень, профспілки.Водночас вонаскасувалазакони Гетьманатув тих пунктах, які, на думкуДиректорії, були «направленіпроти інтересівтрудових класіві шкідливихдля всьогогромадянства».
Важливоюподією у життіміста цьогоперіоду булаДержавна нарадаУНР (12-14грудня1918р.)за участю Директорії, представниківполітичнихпартій та громадськихорганізацій, що входили доУкраїнськогоНаціональногоСоюзу 1.На нарадіобговорювалисяважливі питаннядержавногота соціально-економічногобудівництва, пов'язані зівстановленнямв Україні новоїформи правління.
14грудня 1918 р. гетьманП. Скоропадськийзрікаєтьсявлади, і Директорія19 грудня тогож року офіційнопереїздитьз Вінниці доКиєва Однакнапередоднізайняття останньогобільшовицькимивійськами (5лютого 1919 р.) Директоріязнову повертаєтьсядо Вінниці.Сталося це 2лютого1919р.2
Такимчином, Вінницяна деякий часстає столицеюУкраїни у повномурозумінні цьогослова. Більшістьміністерству ній, а такожкерівництвоДиректорії, розташувалисяв найошатнішійта найкомфортнішійбудівлі тогочасу — модерновомуготелі «Савой»(нині «Україна»), а державнаканцелярія— на вулиці Б.Хмельницького,12 (нині — вулицяКозицького).
Окрім«Савою», міністерстватакож розміщувалисяв готелях «Франсуа»,«Бель-Вю», «Палас»,«Континенталь»,«Гранд Отель», в Учительськомуінституті, приміщенніміської управи, будинковіокружного суду,1-й і 2-й жіночихгімназіях, римо-католицькомукостьолі, комерційнійшколі та в приватнихпомешканнях3.
Робочийдень у міністерствахтривав з 9 годиниранку до 3 опівдні, проте доситьчасто засіданнякабінету міністрівпроходили від18до24, ато і до половинипершої ночі.
До речі, серед тогочаснихурядовців булонемало і вихідцівз нашого краю.Скажімо, заступникомміністра фінансівбуло призначеноП. П. Відибіду, уродженця селаСтрільчинцінинішньогоНемирівськогорайону (згодом, в еміграції, він очолювавУАПЦ в екзилі).Ще один мешканецьВінниці, галичанинВолодимирЛотоцький, займав посадукеруючогосправами Директорії.
Зачас з 2лютогопо 6березня1919р.Директоріяприйняла низкузаконів тапостанов. Середних низкузагальнодержавногозначення: проСтатут «ВсеукраїнськогоСоюзу Земств(Народних Рад)»; тимчасовийзакон про порядоквнесення йзатвердженнязаконів в УНР; закон про тимчасовіправила польовогоконтролю, постановапро заснуванняпри ДиректоріїУНР фонду длявидаваннягрошових допомогта інші1.
Окрімвищеназванихзагальнодержавнихзаконів, цілийряд їх видававсяпо різнихміністерствах.Скажімо, поміністерствувійськовихсправ булоприйнято: законипро мобілізаціюстаршин таурядовців-учителів; про достроковийпризов до виконаннявійськовоїповинностінародженихв 1900p., щомають освіту, про утворенняпосади НаказногоОтамана НародноїРеспубліканськоїармії (призначеноО.Грекова. — К.3.) тапро обсяг праві обов'язківГоловногоОтамана, НаказногоОтамана тавійськовогоміністра, проштати тимчасовоїшколи для підготовкистаршин при2-муПодільськомукорпусі та проасигнуваннякоштів на їїутримання; промобілізаціювсіх народнихучителів2.
Важливідокументи булиприйняті уВінниці іміністерствомюстиції: законипро вибори тапризначеннямирових суддів; про відновленнягарантійнедоторканностіособи на територіїУНР.
28 лютоговийшов законміністерствавнутрішніхсправ —проутворення кошаохорони республіканськоголаду.
Неменш важливезначення малий закони міністерствнародногогосподарстваі народногоздоров'я таопікування3.
І, нарешті, чималозаконів тапостанов вийшлоу Вінниці вгалузі народноїосвіти та культури: про українськінаписи накінематографічнихфільмах в УНР, про заснуванняв усіх вищихшколах УНРлектури українськоїмови, про правоКиївськогота Кам'янець-ПодільськогоДержавнихУкраїнськихУніверситетівпроводитиіспити на степенімагістра тадоктора, проуправлінняосвітою в УНР1.
Взагалі, уряд УНР навітьу найважчі длядержави моментине забував пропроблеми духовногота культурно-освітньоговідродженнянації. Про цесвідчать щей такі факти.На потребиосвіти на 1919рікбуло асигнованоб млнгривень.Крім цього, виділялося45 тисяч гривеньодноразовоїдопомоги наутриманняремісничихшкіл Поділля.
Значнікошти виділявуряд УНР і напотреби бібліотек.Зокрема, наоблаштуванняукраїнськихбібліотек приучительськихсемінаріяхта інститутахбуло виділенона поточнийрік 610 тисяч крб.
Чималікошти для виданнякнижок отримувалиі регіональнітовариства«Просвіта»(наприклад, Кам'янець-Подільськапросвітницькаорганізаціяотримала 500 тис.крб..). Щорічнадопомога врозмірі 5 тис.гривень виділяласяПодільськомуцерковномуісторико-археологічномутовариству(до 1919 року випустило12 томів своїх«Трудів»), атакож Товариствуприрододосліджувачів, яке очолювавпрофесор ПетроБучинський(за б років свогоіснування цетовариствовидало 4 томи«Записок» та«БібліографіюПоділля»). Крімцього, у Вінницібула прийнятапостанова провиділення 300тисячкарбованцівна придбанняокремих приватнихархівів тадокументів.
УрядУНР попри різнітруднощі в мірусвоїх сил таможливостейнадавав такождопомогу українцямпо другий бікЗбручу. Зокрема,14 лютого 1919 р. вінвиділив 22 млн.гривень надопомогу культурниморганізаціямГаличини, 9 тисяч200 карбованцівбуло наданона 4 місяціпедагогічномуколективуХолмськоїдуховної колегії2.
Незабував урядУНР І про соціальнезабезпеченнячленів сімейвидатних діячівукраїнськоїнауки та культури.Так, наприклад, вдові відомогоукраїнськоговченого ФедораВовка булопризначенощорічну пенсіюв розмірі 2400крб.Таку ж пенсіюпризначеноі Варварі Житецькій, дружині визначногогромадськогодіяча, вченого-філологаі педагогаПавла Житецького.
УВінниці відбувалисяі важливі подіїв галузі яквнутрішньої, так і зовнішньоїполітики. Зокрема,9 лютого 1919 р. ЦКУСДРП у Вінниціприйняв рішеннявідкликатисвоїх представниківз Уряду та Директорії«з огляду нанові міжнароднімоменти в українськійдержавнійсправі». Такимчином, післявідставки В.Винниченката його від'їздуза кордон посадаголови Директоріїзалишаласявакантною до9 травня1919 р. Обов'язкиголови Директоріїза чергою виконуваливсі її члени, проте провинуроль серед нихвідігрававГоловний ОтаманСимон Петлюра, майбутнійодноосібнийкерівник Директорії.11лютого1919р.він пише заявупро вихід зрядів УСДРП, проте у відставкуне йде. Подібнийкрок мотивувавсянеобхідністюоб'єднання всіхдержавотворчихсил на благобатьківщини, а також припиненнявнутрішньопартійнихчвар та амбіцій, які розколювалиукраїнськесуспільство1.
13 лютого1919р. у Вінницібуло сформованоновий складРади НароднихМіністрів начолі із С. Остапенком.Новий уряд, навідіміну відкабінету В.Чехівського, був більш правим.До його складувходили таківідомі українськідіячі: О. Шаповал— міністр військовихсправ, Г. Чижевський- міністр внутрішніхсправ, С. Федак- міністр фінансів,І. Фещенко-Чопівський— міністр народногогосподарства,Є. Архипенкоміністр земельнихсправ, К. Мацієвич— міністр закордоннихсправ, Д. Маркович— міністр юстиції, П. Пилипчук —міністршляхів, І. Огієнко- N'.nicrpосвіти, І. Липа- міністр культів, О. Корчак-Чепурківський— міністр народногоздоров'я, М.Білінський— міністр морськихсправ, А. Ревуцький- міністр єврейськихсправ, Й. Назарук- міністр у справахпреси та інформації, Д. Симонів —державнийконтролер, М.Корейський- державнийсекретар2.
10 лютого1919р.Директоріяу Вінниці вирішуєперерватипереговориз РНКРСФРР, оскількивони черезпозицію московськоїсторони не буликонструктивними1.До того ж, у цейчас значноактивізуєтьсяі своя «п'ятаколона» в особімісцевих більшовиків.Останні планувалив ніч з 14на15лютого1919р.підняти збройнеповстання протирежиму Директорії.Однак українськійконтррозвідцівдалося попередитицей виступ, заарештувавши14 лютого керівниківповстання (Я.П.Тимощук, Зельта ін.). Деякихіз них булорозстрілянона Літинськомушосе.
Упошуках союзниківу боротьбі змосковсько-більшовицькоюагресією Директорія17лютогоприймає Деклараціюдо урядів країнАнтанти та СШАзпроханням продопомогу. Однакостанніх невлаштовуваласоціалістичнаполітика українськогокерівництва, до того ж вонивже зробилиставку на російськихприбічників«єдиної танеділимої».
Уцих умовахособливогозначення набувалаконсолідаціяусіх патріотичнихсил. Значнуроль у її забезпеченнівідігравалопресове державнебюро пропаганди, створене запостановоюРади НароднихМіністрів УНРвід 2424лютого1919р.Цю ж мету переслідуваві Трудовийконгрес —представницькийорган (до йогоскладу входило350делегатівзі всієї України)з контрольнимифункціями надРадою НароднихМіністрів.Конгрес, гасломякого була«Оборонадержавності», виступив іззверненнямдо народу таармії про підтримкуДиректорії2.
Питаннямоборони республікибула присвяченаі Державнанарада УНР заучастю членівДиректорії, уряду, комісійТрудовогоконгресу, представниківполітичнихпартій і громадськихорганізацій, яка відбуласьу Вінниці 5березня1919 р. Протезмінити ситуаціюна краще вонане змогла. Дотого ж, під впливомбільшовицькоїпропагандиу військовихчастинах з'явилисяознаки розкладу.Зокрема, у Вінницісолдати 9-гоРеспубліканськогополку відмовилисяпідкорятисьнаказам Директорії.Крім цього, 5березнярозбіглисясолдати 55-гопіхотногополку, а частина59-го полку знищиласвоїх старшині відмовиласянаступати наворога. 8 березнябув обеззброєнийза бунт 60-й полк, це саме сталосяз частиною53-го полку.
Уцих умовахДиректорія6 березня 1919 р.залишає Вінницюі переїздитьдо Жмеринки, а згодом — доПроскурова(12 березня).Невдовзі доВінниці (18 березня1919 р.) вриваютьсяБогунськийі Таращанськийполки зі складу1-ї Українськоїрадянськоїдивізії, якоюкомандувавМикола Щорс.Тут розташувавсяштаб його дивізіїта Подільськийгубком КП(б)У.
Післявстановлення18 березнясвоєї владиу Вінниці більшовикивживають дляїї зміцненняцілий рядорганізаційнихзаходів. Насамперед, того ж дня булостворено міськийревком, якийневдовзіреорганізувалиу Подільськийвійськово-революційнийкомітет (приостанньомуіснували відділи: земельний, праці, охорониздоров'я, юстиції, освіти та ін.).Згодом булопроведеновибори до міськоїради. До складуїї виконкомуобрали більшовиків: Г.А Біллера, Фенглера, Карабчука, О.В. Снєгова(Фалікзона), Спектора, Головатенка, Журавльова, Анфіногенськогота ін. В серединіквітня 1919 р.виконком міськоїради розпочаввиконуватисвої обов'язки, його головою14 квітня1919 р. обраноВласюка. Черезкілька днівміський виконкомтакож узяв насебе функціїПодільськогогубвиконкому.28 квітня 1919 p., після кооптаціївід більшовицькоїфракції головоюПодільськогогубвиконкомуобрано М.П.Тарногродського.
Одночасновиникають ірепресивніоргани. У квітні1919 р. булоутворено Подільськийгубернськийреволюційнийтрибунал, якийочолив Є. Філіппов(Едельштейн), а з 27 травня- В. Красноленський.Ще раніше булостворено Подільськугубернськунадзвичайнукомісію дляборотьби зконтрреволюцієюта спекуляцією(20 березня 1919 p.).Очолив її Г. А.Біллер. Згаданікаральні органив червні 1919 р.розкрили«шпигунсько-диверсійну»групу, яка базуваласяв нідерландськомуконсульствіу Вінниці. П'ятеройого співробітників, заарештованихще 5 травня, булирозстріляніза вирокомголови слідчоїкомісії ПодільськогогубернськогоревтрибуналуМ. Максимовича.Усі вони належалидо Союзухліборобів-власників.
Всеж маховикбільшовицькихрепресій, якийтількино починаврозкручуватись, зачіпав здебільшогопредставниківнаціональнесвідомогоукраїнства.Так, 12 квітня1919 р. було заарештовановикладачафізики Вінницькогоучительськогоінституту, колишньоготовариша міністранародної освітита Подільськогогубернськогокомісара освітиЮ.О. Щирицю(1880—1919)іВ.В. Боржковського(1864—1919), етнографа, фольклориста,історика істатистика, вінницькогоповітовогокомісара добиЦентральноїРади. Обох їх, серед багатьохінших активнихукраїнськихдіячів, булорозстріляноу Києві 1 червня1919 р1.
Окрімгубчека, у травні1919р.також булостворено Подільськугубернськукомсомольськуорганізацію(7травня).Тоді ж (8-10травня)уперше відбуласьлегальноIIIПодільськаконференціяКП(б) У. На нійбуло обраноновий складгубкому КП(б)У, який очоливМ.П. Тарногродський2.
Розпочинаютьтакож відбудовуватисята випускатипродукціюпромисловіпідприємстваміста (суперфосфатнийта насіннєвийзаводи, механічнімайстерні таін.). Однією зперших (ще уберезні 1919 р.)приступиладо роботи взуттєвафабрика «Ястреб», яка перебувалау розпорядженніУкраїнськоїрадянськоїдивізії.
Проважливе значеннятогочасноїВінниці якзначного промисловогоцентр, Українисвідчить і тойфакт, що сюдив кінці червня1919 р. з інспекційноюпоїздкою прибувголова ЦВК РадУкраїни Г. І.Петровський.
Уцей же періоддля організаціїта регулюванняроботи промисловостігубернії уВінниці створюєтьсяПодільськагубернськарада народногогосподарства.Певні зрушенняспостерігаютьсятакож І в галузіосвіти та культури.Усі школиперетворюютьсяна трудові, акерівництвоними та учительськимінститутомпереходитьдо педагогічнихсад. Одночасностворюютьсявідділи народноїосвіти псигубернськомута повітовихревкомах.
Учервні 1919р.у Вінниці пригубвідділінародної освітибула створенакомісія дляорганізаціїприродничо-історичногомузею. Вліткутого ж рокумузей почавпрацювати.
Ідеологічнимречником новоївлади в цей часслужила газета«ПодольскийКоммунист», органПодільськогогубкому таміськкомубільшовицькоїпартії. Першийномер її побачивсвіт28березня1919р.
Доситьшвидко новавлада своїмидіями викликаларозчаруваннята обуренняу значної більшостінаселенняПоділля. У відповідьна політикуреквізиційта викачуванняпродовольстваі сировини, репресивнізаходи щодоневдоволених«совєтськоювладою» танаціональносвідомих українцівусе Поділляневдовзі вкриваєтьсяширокою мережеюантибільшовицькихповстанськихзагонів. Зокрема, навесні 1919 p.велике селянськеповстання, якеочолював мешканецьсела ХижинціЮ.І. Зеленько, спалахнулоу приміськихселах (Хижинці, Лука-Мелешківська, Писарівка, Сокиринці, Яришівка таін.)1.Але найбільшеклопотівбільшовицькійвладі завдававотаман Я.М. Шепель(1896-1921), загін якогобазувався уЛітинськомуповіті. Починаючиз травня і закінчуючисерпнем 1919p., загониШепеля велизапеклі боїза губернськийцентр —містоВінницю. Особливоінтенсивнимибули бої 21—23травня1919р.Повстанцямвдалося захопитиСлов'янку —одиніз районівміста. У бою зповстанцями23травня1919р.загинув членгубпарткому, голова ПодільськогогубревтрибуналуЄ. Едельштейн.20-24червня1919р.бої велися врайоні Пироговськоївулиці, Садків, Польськогоцвинтаря. Штурмміста у цей часвели об'єднанісили Шепеля, Волинця, Саранчі, Тищенка. Однакчервоним, попередженимпро виступповстанцівколишнім царськимполковникомМаковським, вдалося відбитися.Втратившиблизько 500чоловік, повстанцівідступили2.
Учервні та напочатку липня1919р.для більшовиківна Поділлізнову склалосявкрай, загрозливестановище. Уцей час загониДиректоріїпереходятьу наступ, звільнившивід ворогаКам'янець-Подільський, Проскурів, Жмеринку таінші міста ісела Поділля.Із Жмеринкинаступальноюоперацієюукраїнськоговійська керуєС. Петлюра. Здавалосяб, ще зусилля— і Вінницяопиниться вукраїнськихруках (в ніч на5 липня 1919 р. загониАрмії УНР буливже за 12 км. відміста). Однакбільшовикамвдалося тодіпереламатиситуацію нафронті на своюкористь. Червонийнарком у військовихсправах УСРРМ. Подвойський, терміновоприбувши доВінниці, розгортаєконтрнаступ.У запеклих бояхчастини АрміїУНР втрачаютьважливі станції—Гнівань, Браїлів, а 7липня—Жмеринку.Під владоюДиректоріїфактично залишаютьсяКам'янецькийповіт та частинаПроскурівського, Летичівськогоі Новоушицькогоповітів1.Проте післяпереходу Збручу16—17 липня 49-тисяч-ноюУкраїнськоюГалицькоюАрмією та їїоб'єднання зНаддніпрянськоюАрмією УНРситуація дляукраїнцівзмінилася накраще. До тогож, значно посилюєтьсямасовий повстанськийселянськийрух. Усе це викликаловелику панікута розгубленістьв рядах більшовицькогокерівництва, про що, зокрема, свідчить повідомленняМ. Тарногродськогов ЦК КП(б)У від15 липня 1919 року:«З наближеннямпетлюрівськогофронту до Вінниціпосиливсяповстанськийрух у східнійчастині губернії, тепер у північнійчастині ВінницькогоІ Брацлавськогоповітів оперуютьбанди Тютюнниката григор'євці, що прорвалисяз Київськоїгубернії, вЛітинському— Шепель, а вГайсинському, Ольгопільському, Балтському- Волинець…Становищенабирає більшкритичногохарактеру, ніжу травні… В усійгубернії радянську, партійну івійськовуорганізаціюзруйновано, а виняток —одна Вінниця.Продовольчакриза доходитьдо крайніх меж…Здійснитизаготівлі натериторії, вкритій повстанськимибандами, безнадійної збройноїсили неможливо2.
Такимчином, наприкінцілипня 1919р.об'єднана українськаармія при підтримціповстанцівзнову переходитьв успішнийнаступ, метоюякого був Київ.
Підчас цього наступуВінниця 10 серпня1919 р. була звільненавід більшовиків.Цій події передувализапеклі боїза Жмеринку, в яких бралиучасть І і III.корпуси УГА, Запорозькагрупа полковникаВ. Сальського(загальнекомандуванняз'єднаннямздійснювавкомандант IIIкорпусу генерал-четарА. Кравс), а такожгрупа Ю. Тютюнника(куди такожвходили ЗапорозькаСіч отаманаЮ. Божка і повстанськийзагін Я. Шепеля).Після захопленняЖмеринки бригадиІ корпусу УГА(командант —полковникО. Микитка) повернулина Вінницю, адивізії Тютюнникана південнийсхід і 10серпнявийшли на лініюрічки Буг. Тимчасом, передовізагони Запорозькоїгрупи ще 9серпнязайняли північніоколиці Вінниці, звідки на світанкунаступногодня вдарилипо більшовицькомугарнізону.Однак більшовикам, підсиленимзагонами, щовирвались ізЖмеринки, вдалосявідбити першийнатиск запорожців.Все ж пополудніза допомогою10-ї бригади УГА, що наступалаз півдня, частиниАрмії УНР здобуваютьмісто 1.
Убоях за Вінницюне обійшлосябез жертв. Зокрема,10серпнясмертю героязагинув державнийінспектор 3-гогайдамацькогополку Козловський, який оборонявзалізничнийвокзал віднаступаючихз боку Жмеринкибільшовиків.Разом з кількомаартилеристамивін проник напанцирник«Таращанець»і відкрив вогоньпо іншому ворожомупанцирнику, який відступавна Гнівань.Згодом, під частимчасовоговідступу відвокзалу Козловськийбув пораненийкулею і упавзконя, отримавши щей удар шаблею.Поховано йогоу Вінниці намісцевомуцвинтарі2.
Підчас визволенняВінниці загинувтакож полковникМ. Олександрович, уродженецьс. ЛопушнетеперішньогоКременецькогорайону Тернопільськоїобласті.
Частинаполеглих вояківАрмії УНР, якізагинули підчас визволенняміста, а такожпомерли згодомвід тифу таінших хвороб, була похованана парафіяльномукладовищіЦвинтарноїцеркви. Проїхні іменаможна дізнатисяіз метричноїкниги цієїцеркви за 1919 рік1, а також зі спогадівучасників тихподій. Ось якпро цю трагедіюпише І. Вислоцький:«Перон бувзаваленийхворими, котрітулилися одиндо одного, щобзігрітися хочтрохи. На грудяходного лежалаголова другого, а на цьому ногитретього. Часомлише виривавсяглибокий, розпучливийстогін — абомаячіння увисокій гарячці— з цих сплетенихкуп і ще живих, конаючих імертвих. Цеплямистий тиф— він перемагавУкраїнськуГалицьку Арміюі виривав сотнямисвої жертви.УГА конала...
Надвірець заїжджалидедалі частішепоїзди з новимихворими. Частозаки такийпоїзд доїхавдо Винниці, тосанітари лежаливже з високоюгарячкою, разомз тими, що їммали служитипоміччю. Туту Вінниці булаНачальна Команда.Лікарів буломало, ліківзовсім не було…Померлих виносилидо близькихшоп і клали їхна землю. Колине стало місцяна долівці, тоді клалидругу верствуна неживих, вжевід морозузакостенілих, відтак третюі т. д. цілі стосипокійників.Живі ходиливже байдужі.Завтра абопіслязавтраїх міг скосититиф, і чекалаїх тоді та самадоля —смерть»2.
Безперечно, кількістьжертв, понесенихукраїнцями, була значнобільшою, однакчерез бракджерел ми неможемо встановититочну кількістьполеглих підчас визволенняВінниці козаківта старшинАрмії УНР. Таксамо вимагаєуважного розглядуІ дослідженняпроблема масовихполітичнихрепресій тастрат мирногоцивільногонаселення, щойого чинилаокупаційнаросійсько-більшовицькавлада. Причомуїї злочини булинастількикричущі, щоодразу ж післявизволенняВінниці буластворена спеціальнакомісія порозкопках іпохованнювбитих більшовикамигромадян (доречі, задовгодо відомихрозкопок жертвкомуністичноготерору в паркуім. Горького).Очоливкомісію полковникМ. Дорошкевич, який брав участьу визволенніВінниці відбільшовиків.Окрім нього, до складу комісіївходили представниквід міськогосамоврядування, декілька членівгромадськихорганізаційта лікарів, ісекретар, місцевийжурналіст П.Петропавловський1.
Щеперед початкомроботи комісіїна могилахзакатованихгромадян, щознаходилисяв лісі Грохольськогоза садом Толстого(нині — мікрорайонП'ятничани), побував кореспондентвінницькоїпросвітянськоїгазети «Шлях», який був враженийвід побаченоїкартини: «Страшнемісце! — писаввін у номеріза 15 серпня 1919 р.- Людезвірі, які вбивализбройною рукоюбеззбройних, зв'язаних своїхполітичнихсупротивників, не взяли навітьна себе святогообов'язку викопуватимогили; трупипросто скидалиу ями в лісі ізасипали зверхуземлею»2.
Щегнітючішевраження наприсутніхсправили розкопкивеликої могилибіля насіннєвогозаводу, якіпроводилися18серпня1919р.Варто зазначити, що знайденів могилах людибули жертвамиСорокінськогокаральногозагону, якийв ніч з 9на10червня1919р.проводив уВінниці масовірозстріли3.Серед розстрілянихбула ціла групавідомих подільськихкооператорів, співробітниківПодільськогоСоюзбанку4.
Унаступні днірозкопки жертвмосковсько-більшовицькоготерору продовжилися.
Слідтакож відзначити, що під час своговідступу зВінниці 9 серпня1919 р. більшовикививезли ізсобою чималоарештованихукраїнців. 12серпня1919р.12зних розстрілялина ст. Козятин, де 24і25серпнятого ж рокутакож проводилисярозкопки.
Окрімлюдських жертв, Вінниця зазналаі важких матеріальнихвтрат. Зокрема,15серпня1919р.правлінняПодільськогоСоюзбанкуповідомляломіністра народногогосподарстваУНР про те, щобільшовикипограбувалиСоюзбанк насуму понад 3млн. крб., аз відділеннямив Інших містах—на5 млн. 224 тис. крб.Вони ж забралиготівку з касиміськогосамоврядування, бухгалтерськідокументи, канцелярськемайно, запаспродуктів зіскладів тощо.При цьому вивезенабільшовикамиміська каса, що складалаготівкою 259964крб.82коп.
Післязайняття Вінниціукраїнськимичастинамибільшовицькісили, зокремаВінницькийкомуністичнийбатальйон, зобороннимибоями відступалина Київ. Однакпід Калинівкоювони булирозгромлені.Серед убитихвиявився ісекретар ВінницькогоміськкомуКП(б)У М.Ф. Гойхер.Ще один більшовицькийватажок, членпрезидії Подільськогогубвиконкомута головареволюційноїслідчої комісіїпри Подільськомугубернськомуреволюційномутрибуналі М.М.Максимович(1897—1919) потрапивдо полону, авідтак поставперед українськимправосуддям(юридичнийзахист йогоздійснювалиприсяжні повіреніІ.Я. Слуцькийта Ю.В. Радбіль).До речі, у справедливостіта об'єктивностіукраїнськогосуду міг переконатисяі сам підсудний, який заявив:«Коли я йшовне фронт, я бувпевен, що якпопаду до українців-живимне залишусь.Але сталосьінакше, в цьомуя трохи переконавсяна собі»1.Після тривалогоі всебічногорозгляду справиМаксимович, як один із головнихпровідниківчервоноготерору у Вінниці, був засудженийдо смертноїкари. Протерозстрілянийтоді М. Максимовичне був, оскількиотримав помилуваннявід ГоловногоОтамана АрміїУНР та головиДиректоріїС. В. Петлюри.Розстрілялийого наприкінці1919 р. денікінці.
Тимчасом у місті, яке зазналочимало лихавід військовихдій та більшовицькихсоціальнихекспериментів, поступовоналагоджувалосямирне життя.Відновлює своюдіяльністьВінницькаміська управа(голова — А.Р.Фанстіль), якавостаннє збираласяще 18 березня1919 року, відбулосяперше засіданняВінницькоїповітовоїнародної управи.Виконуючимобов'язки Вінницькогоповітовогокомісара булопризначеноколишньогосудового слідчогоО.М. Браїловського(невдовзі йогозамінив Є.П.Теравський), комендантомміста Вінниці— старшинуДобрянського, Вінницькимповітовимвійськовимначальником— полковникаБорейка, і, нарештіначальникомміської міліціїстав Г.Б. Червінський.Невдовзі, 18 серпня1919 р., на своє засіданнязбираєтьсяі Вінницькаміська дума(голова — І.Я.Слуцький), яканайперше вшанувалапам'ять розстрілянихбільшовикамигласних В.В.Боржковськогота Ю.О. Щириці.
Певнастабілізаціявнутрішньополітичногостановища умісті пожвавилаі діяльністьпартій національно-державницькогоспрямування.Так, на зборах17серпня1919р.було відновленоВінницькуорганізаціюУСДРП та обраноїї керівніоргани. Головоюкомітету організаціїУСДРП обрановідомого літератора, колишньогочлена ЦентральноїРади В.С. Дудича, секретарем—кооператората поета В.В.Максимця. 7—9вересня у вінницькомуготелі «Савой»відбуласяконференціяУПСР1.
31серпня 1919 р. вприміщенні«Просвіти»відбулисьзагальні збориВінницькоїорганізаціїУСДРП. На нихвиступив інструкторЦКпартіїО. Лола, якийнаголосив, що«робітничіпартії, яківедуть боротьбуза самовизначеннянацій, не можутьбути протисамостійностіукраїнськогонароду». В галузідержавногобудівництваоратор вказавна необхідністьякнайшвидшоїперебудовинародногогосподарствав напрямкунаціоналізаціїнайбільшихгалузей промисловостіта реалізаціїЗемельногозакону Директорії.Наступні збориВінницькоїорганізаціїУСДРП (8 вересня1919 р.) прийнялирішення простворенняУкраїнськогодемократичногосоюзу (об'єднаннявсіх соціалістичнихпартій Українибез різницінаціональностей)та відновленнядіяльностіробітничогоклубу.
Вартовідзначити, що ідея об'єднанняусіх державницькихсил обговорюваласяще 26 серпня 1919 р.в приміщенніСоюзбанку нанараді представниківукраїнськихпартій і громадськихорганізацій.На нараді булоутворено тимчасовупрезидію майбутньогооб'єднання, доякої увійшлиВ.С. Мачушенко, В.С. Дудич, В.СБогуслзвський, В.П. Козак і О.Ф.Морський. Напершому засіданніпрезидії 28 серпня1919 р. вирішенодати представництвоу Союзі українськимсоціал-революціонерам, соціал-демократам, соціал-федералістам, соціал-самостійникам, селянськійспілці — по 3представникивід партії; товариству«Просвіта», повітовомуземству, учительськійспілці, кредитовійкооперації, споживчій ісільськогосподарській— по 2 представники1.
Наустановчихзборах новогооб'єднання (3,17 і 20 вересня 1919p.), яке дісталоназву Українськийдемократичнийсоюз, було прийнятойого програму, статут та обранокерівні органи.У програмі, зокрема, наголошувалось, що Союз маєсвоїм завданням«об'єднаннявсіх дійснодемократичнихсил на територіїУкраїни длязахисту інтересівтрудовогонароду», «боротьбуза широкі соціальніреформи попрограмі minimumсоціалістичнихпартій», «боротьбуза зміцненняі поширенняв етнографічнихмежах суверенноїУкр. НародньоїРеспубліки»; тощо. До складупрезидії УДСувійшли: головаВ.С. «Дудич, заступникголови Базилевич, секретар Лолаі члени Тустановськийі Рехліс. Майжеодночасно ізустановчимз'їздом УДС уВінниці відбулась(10 вересня 1919 р. )і конференціяпрофесійнихспілок тафабрично-заводськихкомітетівміста, на якійпредставникМіністерствапраці повідомивпро підготовкузакону проутворення радробітничихдепутатів, місцевих, губернськихта всеукраїнських, які мали б правоконтролю тадорадчогоголосу в справізабезпеченняробітництва, охорони праціта робітничогозаконодавства.Після резолюції, в якій вітавсяуряд УНР, булодообране центральнебюро профспілокта обранопредставниківдо УДС.
26жовтня 1919 р. уВінниці відновлюєсвою діяльністьробітничийклуб. Створенийвін був ще усічні того жроку з метоюкультурногота духовногорозвитку робітництва, однак черезрізні перешкодиостанні місяцівін не працював.Відтепер уклубі зновупроводилисьлекції, виставита інші заходи.При клубі такожбули великабібліотеказ щоденнимигазетами тачайний буфет.
Свідченнямактивногогромадсько-політичногожиття містау даний періодє також йоговідвіданнявисокими посадовцямита різнимиделегаціями.Наприклад, 6вересня1919р. у Вінницюна нараду змісцевимигромадськимидіячами прибувголова Директоріїта ГоловнийОтаман АрміїУНР С.В. Петлюраз міністрами.Того ж дня увечерів приміщенніміської управивідбуласьнарада міністрівз представникамивінницькоїдемократії, суть якої зводиласьдо об'єднаннядемократичнихсил усіх національностей, б жовтня 1919 р. уВінниці побувавтакож диктаторГаличини Є.Петрушевич.На честь прибуттяповажного гостяв міськомутеатрі увечерібуло дано виставу«Степовийгість».
ВдругеЄ. Петрушевичприбув до Вінниціразом з С. Петлюроюувечері 27жовтня1919р. Того ж днявін мав розмовуз головою УДСВ.С. Дудичем таміським головоюА.Р. Фанстілем.
Тимиж днями у Вінниціперебувалиамериканськамісія ЧервоногоХреста дляознайомленнязі станом місцевихвійськовихшпиталів тачехословацькаполітичнамісія.
Крімцього, з інформаційноюметою у Вінниці17 вересня 1919 р. вначальникакоманди галицькихвійськ побувавамериканськийгенерал Гудвінзі своїм ад'ютантом, лейтенантоманглійськоїслужби Бове.
Щеоднією знаменитістю, відвідини якоюнашого містазалишилисьу пам'яті сучасників, був уславленийгалицькийавіатор сотникЛєлюхин. У тогочаснійпресі відзначалося, що «він щоденновиконує своїчудові, головоломніпольоти надмістом. Деякімешканці, незнаючи можливостейвправ на повітроплавах, завмираютьвід жаху, побачившийого трюки уповітрі»1.
Основоюжиттєздатностівлади Директоріїбула її підтримказ боку трудовогонаселення. Зісвого бокуукраїнськавлада підтримувалаяк складовучастину національноїдемократіїмасовий кооперативнийрух. Одним ізперших ще улипні 1919р.розпочав своюсправу Робітничийкооператив, утворенийЦентральнимбюро професійнихспілок. У серпнівін нараховував1500 членів. Тогож місяця заявивпро своє існування«УкраїнськийСпоживчийКооператив», який мав розпочатидіяльністьще до приходубільшовиків1.
Наступнимкроком у розвиткуподільськоїкоопераціїбула організаціяВінницькогорайонногосільськогосподарськогокооперативногосоюзу («Господарсоюзу»).З 27серпня1919р.почала працюватиорганізаційнакомісія у складіВ. Мачушенка(голова), К. Слісарчуката П. Северенчука.Найголовнішимзавданнямнового союзубула «організаціянових та відновленнястарих сільськогосподарськихтовариств, накотрих в теперішніймент покладаєтьсявелика надія».
Установчізбори новогокооперативногооб'єднаннявідбулись 27вересня1919р.(надзвичайноважливу рольу їх організаціїта проведеннівідіграв відомийкооператорта економістО.К. Мицюк). Доскладу правління«Господарсоюзу»на них булообрано визначногоспівробітника«Централу»інженераБрояківського,інструктора-агрономаСоюзбанкуСлісарчукаі відомогоподільськогокооператораСеверенчука2.
Напочатку вересня1919р. у Вінницібула організованатрудова будівельно-технічнаартіль «Енергія».Про її роботуяскраво свідчатьрядки із тогочасноїпреси: «приступленодо ремонтудеяких громадськихбудинків, налагодженіоперації поторфу, кооперативпо експлуатаціїводяної сили(млини та електрифікація).У склад цьогокооперативувходять селянськікооперативита цукроварні, заінтересованів справі користуванняводою, як силоюдля перемолута електричногоосвітлення.Крім тогоналагоджуєтьсязв'язок з закордоном, щоби придбатитам потрібнів будівництвіматер'яли тамашини»3.
Угалузі споживчоїкоопераціївиділявсяВінницькийсоюз споживчихтовариств(голова правління-П.В.Журавель). Чималісуми з йогоприбуткувідраховувалисяна благодійніцілі: 10 тис. крб…- на кооперативнийінститут, 5 тис.крб… — на пам'ятникТ.Г. Шевченку,15 тис. крб… — надитячий захист,40 тис. крб… — надопомогу українськійнаціональнійшколі, 5 тис. крб…— на кооперативнубібліотекупри союзі, 22 тис.крб… — на Вінницькийагрономічнийтехнікум іблизько 5 тис.крб… — на стипендіюім. ВССТ приВінницькійукраїнськійгімназії длядітей кооператорів.Крім цього, члени союзуна своїх зборах13 жовтня 1919 р. вирішилипожертвуватидля військав рамках «Тижняукраїнськогокозака» 940 попон,15 кожухів та50 шапок. Тогож числа булообрано і новийскладРади союзу(голова — Й.К.Скотинський, товаришголови —Л.П. Білінський)1.
Важливемісце у системітогочасноїкоопераціївідігрівалоі Вінницькесільськогосподарськетовариство, яке постачалосвоїм членамнасіння, сільськогосподарськімашини, дрова, відкривалопункти паруваннятощо. Головоютовариствабув О.І. Кульматицький.
Напочатку листопада1919р. у Вінницівиникає і успішнодіє пайоветовариство«Посередник», метою якогобула допомогагромадськимустановам таприватнимособам в організаціїрізних підприємствта посередництвопри продажута закупівліречей торговельно-промисловогохарактеру. Улистопаді приІ та IIукраїнськихгімназіяхвиникає шкільнийкооператив«Пчілка», якийзаймався закупівлеюта збутом книжокі різного краму.
Важливезначення длярозвиткукооперативногоруху на Поділлімав з'їзд кооператоріву Вінниці (відкрився29вересня1919р.), на якийзібралось 40представниківвільної відворога території.
Певнихуспіхів зачасів Директоріїдосягла такожохорона здоров'я.Завдяки зусиллямміської управив місті за останніпівроку буловідкрито хірургічнийшпиталь № 37(Романовська, нині — Першотравневавулиця), шпиталь№ 71 з інфекційнимвідділенням(колишня Єврейськалікарня) тапритулок дляпороділей(психіатричналікарня). У серпні1919 р. при хірургічнійлікарні ЧервоногоХреста почаладіяти самостійнаамбулаторія,11 листопада1919 р. — амбулаторіяпри єврейськійуправі, якамала надаватибезплатнумедичну допомогубідному населенню.
Якзавжди, насиченоюта благотворноюбула діяльністьПироговськоїлікарні. Післятого, як з 22листопада1918р.з її приміщеннябула переведенаміська лікарня, вона отрималастатус земсько-міськоїі утримуваласьна кошти якземства, такі міста. 19жовтня1919р.міська управапостановилавлаштуватиу Пироговськійлікарні 160ліжок, а також ввестиплату за лікуваннянезаразниххворих по 75крбна добу1,її головнимлікарем 11жовтнятого ж рокуобрано відомогофахівця Л. К.Яворовського.
ГоловаУкраїнськогоЧервоногоХреста А.Г.Вязлов, якийбув проїздому Вінниці, констатував, що всі зазначеніустанови перебуваютьу гарному стані.Тоді ж міністрохорони здоров'ята опікуванняОдрина відвідавхірургічнийшпиталь № 35 поРомановськійвулиці татерапевтичнийшпиталь № 71 (колишняЄврейськалікарня).
Нажаль, усі зусиллявлади, спрямованіна поліпшеннямедичногообслуговуваннянаселення, нівелювалисястрашною епідемієютифу. За свідченнямтогочасноїпреси, «в сучасниймент всі вінницькілікарні переповненітифознимихворими, котріз огляду набрак ліжок імісця дужечасто примушенілежати на холоднійпідлозі. Бракдров, котрийнамічаєтьсязараз повсюдив нашому місті,зособливов лікарнях, збільшує мукинещасних хворих»2.Про це ж писаву своїх мемуарахі лікар вінницькоговійськовогогоспіталю Є.Гоф, який відзначав, що лише нововідкритевідділенняза кілька днівприйняло 1600 хворихна тиф, здебільшогогалицькихсічових стрільців3.Так що епідеміятифу поступовонабирала ознаксправжньогонаціональноголиха.
Незважаючина різні труднощі, відбуваютьсяпозитивнізрушення і всистемі народноїосвіти, школапри цьому набуваєнаціональногозмісту. Особливуувагу в цей часбуло спрямованона підготовкумайбутніхучителів. Умісті діялиучительськийінститут тадві учительськісемінарії.
ЗініціативиПироговськоготовариствакультури 20 жовтня1919 р. було відкритоюнацький університет(Миколаївськийпроспект, 100). Цейнавчальнийзаклад мав 4факультети:історико-філологічний, природничий, педагогічнийі самовиховавчий.Педагогічнийфакультет приуніверситеті, влаштованийна зразок дошкільнихкурсів, готувавкерівників«дитячих хаток»,«дитячих садків»,«клубів» тагуртків. Практичнізаняття проводилисяв дитячомутрудовомубудинку та«будинковідитини». Навчаннябуло платним(3 крб. за лекцію).Лекції читаливідомі спеціалістита педагоги: психологіюта філософію- П.К. Молдавський, всесвітнюісторію тасоціологію— Б.В. Скитський, політичнуекономію — М.М.Ренненкампф, еволюцію виховання— М.Д. Запольський, найновішузагальну літературу— А.С. Каратаев, французькумову — Л.К. Ренненкампф, біологію —Озерський таінші1.
Крімюнацькогоуніверситету, Пироговськетовариствокультури опікувалосятакож різнимидитячими дошкільнимизакладами тапритулками.Зокрема, в кінціжовтня 1919 р. нимбуло відкритодля дітей найбіднішихукраїнцівбезплатний«Дитячий сад»на 20 чоловікпо Хлібнійвулиці, згодомдитячу хатку«Колосок» тадитячий трудовийдім «Васильок»для найбіднішихдітей.
Учителівміста об'єднувалаВінницька філіяповітовоїучительськоїспілки, заснована11 вересня 1919 р. їїголовою 21 вересняобрано Є.С.Богуславського, скарбником— М.І. Лебедя, секретарем— відомогожурналістата письменникаВ. П. Островського.
8 жовтня1919 р. у Вінницівідновило своюдіяльністьТоваристворозповсюдженнятехнічноїосвіти на Поділлі(голова — П.П. Відибіда).Своєю головноюметою товариствомало на метізаснуванняу Вінниціагрономічноготехнікуму вранзі вищоїпочатковоїшколи при 4-річномукурсі навчання.Однак тоді (які пізніше) цимпланам завадилаздійснитисьбільшовицькаокупація міста.
Щев 1917 р. у Вінниціпочав діятиосередок «Просвіти», який очолювавІ.Ю. Озерянський.Товаристворозташувалосяу будинку колишньогоКомітету народноїтверезості.У ньому буловлаштованобібліотеку,їдальню дляучнів українськихгімназій, кінематограф.Через рік вінницька«Просвіта»відкрила інтернатдля гімназистів.18 вересня 1919 р.розпочалисязаняття у Першійта Другій гімназіях«Просвіти».У цей же періодвідновив своюдіяльністьхор, відкриласячитальня, почавдавати концертисимфонічнийоркестр.
Значногопоширення умісті впродовжліта-осені 1919р. набуваєвипуск різнихперіодичнихвидань такнигодрукування.Вінницька«Просвіта»видавала газету«Шлях» (з 15 серпнядо 21 грудня1919 р.) Редакторомїї з
15 листопадастав талановитийукраїнськийписьменникВ. П. Островський, родом з Холмщини.У Вінниці вінорганізувавлітературнийі театральнийгуртки, заклавперший в Українішкільний кооператив, створювавлікнепи, викладаву приватнійгімназії длядорослих, писаві видавав підручники.На сторінкахгазети вінопублікувавантивоєннупоезію «Божевільні», оповідання«Коло церкви»Із сучасноготрагічногожиття холмщаківта інші твори.Читачі на сторінках«Шляху» малиможливістьпознайомитисятакож з раннімитворами Ю.Шкрумеляка, К. Поліщука, О.Журливої, М.Нарушевича, В. Максимця, Т.Згурськогота інших авторів.Тут зрідкадрукувавсястарий письменник, відомий політичнийі громадськийдіяч ДмитроМаркович.
З26 серпня1919 р. відновиласвій випускгазета «СвободноеСлово»(редактор М.Германов), аз б вереснятого ж року —газета«ПодольскоеСлово»(редактор —М. Г. Мілеант), обидві видававкооператив«Логос». Прицьому першаіз них за своюпроденікінськуспрямованістьбула закрита4 вересня1919 р. (зновупочала виходитиза пануванняу Вінниціденікінців).Нетривалийчас виходили«Вісти ВінницькогоСоюзу СпоживчихТовариств»,«Київщина»(з 3 до 12 листопада, орган Київськогогуберніальногокомісаріату),«СелянськаГромада» (з 11по 26 жовтня 1919 p., видання Міністерствапреси УНР),«ВинницкаяЖизнь» (редактор— видавець Ф.Іванов), «Жицєпольскє» (редакторВ. Скажинський)та ін. Своєюнеповторністювиділявсясатиричнийжурнал «Ріпа».
18серпня 1919 р. доВінниці дляорганізаціївидання в містірізних відозві брошур тапоширеннякультурно-освітньоїпраці середйого мешканцівприбув відділМіністерствапреси і пропаганди.За короткийчас він надрукуваві поширив середнаселення такіброшури: «Щоце за люди вавстрійськійформі йдутьз нашими козаками»,«ПомагаймоГаличанам, воний нам поможуть»,«Про нарізкуземлі для селян»,«Федераціячи самостійність»,«Що робитьправительствоУкраїнськоїНародної Республіки»,«До зброї! Гетьчервонихімперіалістів!»та ін.
Окрімсуто пропагандистськихвидань, у містітакож виходилалітературанаукового, технічногота художньогозмісту. Зокрема, кооперативневидавничетовариство«Наука» випустилошкільний підручник«Основи хімії»Кравза, «Методикуукраїнськоїмови» (ч. 1) Є. В.Троцюка, «Якнімецькі селянездобули собіземлю І волю»та ін. У планахцього товариствабуло відкриттяу Вінниці паперовоїфабрики тапоширеннякнижечок длянароду популярногозмісту.
Видавничийкооператив«Логос» напочатку 1919р.випустив літературний«Альманах»з календаремна 1919р. У цьомувиданні булипредставленітвори місцевихавторів.
Умісті успішнодіяло місцевелітературно-артистичнетовариство.В серединіжовтня 1919р.головою радитовариствабуло обрановідомого художниката співзасновникакраєзнавчогомузею В. Ф. Коренева.
Угалузі музичноїкультури новими, яскравимигранями у цейперіод часузасяяла творчістьвідомого українськогокомпозитораГ.М. Давидовського(1866—1952).Створенаним у Вінниціхорова капеласвій першийпублічнийконцерт дала24серпня1919року.В програмувиступу колективувходили таківідомі твориДавидовського, як поема «Україна», фантазії «Бандура»і «Кобза», арії, дуети, трio з опери«Під звукирідної пісні»та ін. Крім цихтворів, на концертібуло виконаногімн «Ще невмерла Україна».Велике зацікавленняу публіки викликаві виступ солісткиЛьвівськоїопери А. І. Козак.Газета «Шлях»з цього приводуписала: «В неділюукраїнськийнарод одержавще одну перемогу.Одержав її нена фронті, деллється кров(...)Вонаналежить дотих перемог, котрі в серцяхворогів непобільшуютьворожі почуття, а зменшуютьїх, а може й цілкомусовують… Побідоютакої сили мий вважаємоперший концертхудожньоїкапели, що відбувся24серпня...»1.
31серпня1919рокув міськомутеатрі відбувсядругий концерткапели Г. Давидовського.Приємноюнесподіванкоюдля відвідувачівбули нові твориДавидовського—«Начужині» та«Дзвони». Останнійтвір було виконанов незвичайнийспосіб: артистисвоїми голосамиімітувализвучання семидзвонів.
Великимуспіхом користувавсяі третій концерт, який відбувся7вересня1919рокув літньомутеатрі товариства«Просвіта».На цьому концептівперше виконувалисьтвори Давидовського«Б'ють пороги»та «Заповіт»на слова Т.Г. Шевченка.15вересня1919рокув міськомутеатрі відбуласяпрем'єра опериГ. Давидовського«Під звукирідної пісні», яка пройшлаз великим успіхом.У Вінниці Г.Давидовськийпише свою другуоперу «Перемогапісні», побудовануна подільськомуфольклорі.
Головноуповноваженийу справах мистецтвауряду ДиректоріїУНР МиколаСадовськийзапропонувавГ. Давидовськомуповезти художнюкапелу по Українідля зміцненнянаціональноїсвідомостінашого народута підвищенняйого культурногорівня.
Незважаючина розруху, злидні, воєннийстан та іншітруднощі, Вінницюу цей час відвідуєз концертамицілий ряд визначнихдіячів національноїмузичної культури.Так, 17 вересня1919 року уВінниці післятривалого іуспішногозакордонноготурне побувалавідома опернаспівачка МаріяШекун-Коломийченко.Публіка з великимзацікавленнямслухала у їївиконанні твориЯ. Степового, О. Нижанківського, К. Стеценка, оперні аріїзарубіжнихкомпозиторів, а також українськінародні, стрілецькіта січові пісні.
Зне меншим успіхому Вінниці пройшоввиступ 7 вересняпіаністівбратів Длуськихза участю відомогобаритона Московськоїопери С.М. Янчура, тенора російськоїопери Е. Глобата скрипаляС. Обермана. Якзазначалосяу тогочаснійпресі, «красивийпо своєму тембруголос баритонаЯнчура дужеподобавсяслухачам, якіщедро нагородилийого спів оплесками».Це ж саме можнасказати і провиступ у Вінниці15 жовтня галицькогоскрипаля РоманаПридаткевича, випускникаВіденськоїмузичної академії.У концерті Р.Придаткевичатакож бралиучасть співачкаЛьвівськоїопери О. Козак(публіці особливосподобавсямелодійнийроманс Січинського«У мене бувкоханий, ріднийкрай») та піаністА. Дудкін.
Незабутнєвраження намешканців містасправив концертвідомого артиста- кобзаряВасиля Ємця(1890-1982), основоположникапершої в Українідержавноїкобзарськоїкапели. Особливийуспіх у вінницькоїпубліки малитакі твори, як«Тарасова ніч»,«До слів Шевченка», українськіісторичні танародні танці«Гайдук», «Метелиця»і «Козачок».Викликализахопленняу слухачів івиконані позапрограмою пісні«Про похідПетлюри в БілуЦеркву», а такожгайдамацькиймарш «Ми, гайдамаки, всі ми однакі».Виступ В. Ємцягармонійнодоповнювалодекламуванняпоезій українськихписьменниківу виконаннідиректорадержавноїдраматичноїшколи, колишньогодиректораукраїнськогоЛьвівськоготеатру ЙосипаСтадника.
Окрімзаїжджихзнаменитостей, радували вінницькупубліку своїмвисоким мистецтвомі місцеві митці.Після визволенняВінниці відбільшовиківмісцеве товариство«Просвіти»взяло під своюопіку великийсимфонічнийоркестр, утворенийпідвідділоммистецтв колишньогогубернськоговідділу народноїосвіти. Диригентомцього оркеструбув студентВіденськоїмузичної академіїБогдан Крижанівський.Кожного дня, починаючи з14 серпня, оркестр концертуваву літнім саду«Просвіти»(колишній садім. Толстого).
Великийконцерт оркеструвідбувся 17серпня 1919р. вміськомутеатрі. У ньомутакож взялиучасть солісткаЛьвівськоїопери А.І. Козак, А.І. Тончаківська(мелодекламація)і скрипаль С.Оберман. Виконувалисятвори С. Людкевича, М. Лисенка, Й.Брамса, М.Глінки, Л. Бетховената ін. композиторів.
Усерпні 1919 рокувідновив своюдіяльністьнаціональнийхор, перша співанкаякого відбуласяв помешканні«Просвіти».
Доситьбагатим наподії та різноманітнимбуло в цей часі театральнежиття Вінниці.Впродовж 13—15серпня 1919 р. силамимісцевих артистівв міськомутеатрі та кінотеатрах«Експрес»,«Патеграф»,«Ампір» булодано цілий рядбезплатнихвисіав дляукраїнськогокозацтва, защо від державногоінспектораЗапорізькоїгрупи АрміїУНР полковникаП. К. Дерещукабула висловленаїм щира подяка.Міський театрпісля відходубільшовиківочолював членуправи Я. М. Волошин.Під його керівництвомбуло поставленонизку українськихвистав. З 22 серпня1919 р. театр очолювавчлен міськоїуправи, відомийлітератор таактивний діячмісцевогоукраїнськогосоціал-демократичногоосередку В. С.Ду-дич.Трупаартистів поставилап'єсу «Сватанняна Гон-чарівці», збір від якоїв розмірі 10 тисячгривень черезартистку А.Білогорську-Левченкобуло переданона користьбідних дітейгалицькихвиселенців.
Неабиякезначення длярозвитку українськоготеатру малоприбуття доВінниці у вересні1919 р. «НовогоЛьвівськоготеатру» підпроводом відомогокорифеясценічногомистецтваАмвросія Бучми(1891-1957).
27 вересня1919 р. у Вінницівідбуласяпрем'єрна виставацього колективу, який поставивп'єсу «Невільник».Згодом вінницькимглядачам булипоказані таківистави, як«Запорожецьза Дунаєм», «Наперші гулі»,«Мартин Боруля»,«Зимовий вечір»,«Куди вітервіє», «Молодакров». У цихвиставах гралиактори А. Бучма, М. Крушельницький,І. Рубчак, К.Рубчакова, А.Шеремета, Г.Мартиненкота іншімайстри сцени.
Угрудні 1919 рокусклад трупи«Нового Львівськоготеатру» збільшивсямайже вдвічі, поповнившиськращими силамикиївського«Молодоготеатру» (Г. Юра, П. Самійленко, В. Василько, Ф.Лопатинськийта ін.). Крім цього, поповнивсятакож опернийансамбль, доскладу якогозапрошено А.Любич-Козакову.
Упоновленомутеатрі режисерГ. Юра (1888—1966) поставивп'єси «Про щотирса шелестіла»С. Черкасенка,«Зимовий вечір»та «Осінь» О.Олеся, «ПаннаМара», «Чорнапантера і білиймедвідь», «Гріх»і «Молода кров»В. Винниченка,«Затопленийдзвін» Г. Гауптмана,«Тартюф» Ж.-Б.Мольєра, а такожопери «Катерина»,«Бондарівна»і «Ой, не ходи, Грицю».
У Вінниців цей час діяві єврейськийтеатр, якийздійснив виставуза п'єсою Ваксмана«Дочка вулиці».
Певнастабілізаціявнутрішньогосоціально-економічногота культурногожиття у Вінниціневдовзі зновубула порушеназовнішнімчинником. Здругої половинивересня 1919 р.НаддніпрянськійАрмії УНР таУкраїнськійГалицькій Арміїдовелося зіткнутисьз новим і сильнимворогом —Добровольчоюармією А. Денікіна.Важкі обороннібої, які велиукраїнськіармії в умовахгострої нестачібоєприпасів, продовольства, одягу та медикаментів, відбувалисяна фоні жахливоїепідемії тифу.В особливоскрутномустановищіопинилася УГА, де через тифта інші лихав листопаді1919 р. вонапозбулася до90 % свогоскладу. Лишеу Вінниці, Жмеринці, Хмільнику, Літині і Немировів лікарняхперебувалопонад 10 тисячхворих стрільців.У самій Вінниців грудні 1919 р. було3 тис. хворихвояків УГА, зяких більшістьпомерла, в томучислі поручник, визначнийлітературнийкритик МиколаЄвшан (Федюшка), автор знаменитоїпатріотичноїпромови «Великіроковини», виголошеноїперед воякамиу Вінниці івиданої туту 1920 р.
Уцих умовахкомандуванняУГА (генерал-четарМирон Тарнавський)з метою уникненняцілковитоївійськовоїта гуманітарноїкатастрофиб листопада1919 р. укладає настанції Зятківціз Добрармієюсепаратнийдоговір. За цимдоговором УГАзі всім спорядженнямпереходилау підпорядкуванняДобрармії.Щоправда, удоговорізастерігалось, що УГА не будевоювати протиАрмії VHP.Згодом, 17листопадав Одесі з незначнимипоправкамибуло укладеноновий договір, який дозволявгаличанамзберегти своюорганізацію, мову, статутита майно. Длязв'язку з НачальноюКомандою УГАта з військовимичастинамипризначеноросійськихофіцерів. Зокрема, у Вінницю військовимкомендантомбуло направленокапітана Сапунова.У своєму першомунаказі він, підкресливши, що розпорядженняти функціїгалицькогокомендантазалишаютьсяв силі (містоперебувалопід контролемУГА), наказаввивісити навсіх громадськихбудинках російськінаціональніпрапори, а такожоголосив мобілізаціюобер-офіцеріввіком до 43 роківта штаб-офіцерівдо 50 років.
Закілька днівновим комендантомВінниці таповіту замістькапітана СапуновапризначенополковникаСеменова, якийвидав ряд наказівпро заборонубудь-яких лекцій, вечорів, концертів, зборів без йогодозволу; виїздуіз міста всімбез виняткуособам безспеціальногодозволу; проздачу вогнепальноїзброї. Винниму таких та подібнихсправах загрожуваласмертна кара.
Білогвардійськекерівництвоміста на початкугрудня 1919 р. розпустиломіські думута управу, їхніобов'язки булопокладено наспеціальнукомісію.
Окрімміських органівсамоврядування, було розпущеной повітовународну управу.
Тимчасом договір, укладений УГАз ДобровольчоюАрмією, викликавусе більшеневдоволеннясеред галичан.Тому як протидіякурсу НачальноїКоманди УГАна союз ізденікінцямив її рядах виникаєтаємна Колегіястаршин, доякої увійшлиотамани С. Шухевич, О. Лисняк, сотникиМеленцій, Турчинта четар Д. Паліїв.Згадана колегіярозпочаланеофіційніпереговориз армією генералаМ. Омеляновича-Павленка, яка 6грудня1919р.вирушила у свійзнаменитийЗимовий похід.Ці переговоризавершилисьукладенняму Вінниці 24грудня1919р.угоди про об'єднаннята спільні дії.Проте черезважке становищеУГА (тисячіхворих) ця угодатак і не булазреалізована.
Наступногодня (25грудня)Вінницю зайнявотаман Я.М. Шепель.Рештки денікінців, які були щетам, рятувалисявтечею. Післяцих подій Вінницюпочали залишатиі галичани, перебазовуючисьзгідно з директивамиДобрармії від29грудняна південь, урайон між Бірзулоюта Одесою. Такимчином, боєздатнічастини УГАпід проводомМ. Тарнавського30-31грудня1919р.залишили Вінницю.Проте у містізалишалисятисячі хворихстрільців. Зметою їхньогопорятунку відрозправи з бокубільшовиківрадикальноналаштованігаличани засновуютьРевком УГА і31 грудня 1919 р. укладаютьдоговір збільшовикамипро розрив зДобрармієюта про реорганізаціюгаличан в ЧервонуУкраїнськуГалицьку Армію.Цю угоду підписаличлени РевкомуУГА. Згодому Бірзулі заприкладомРевкомуЧУГА уВінниці політичнийвідділ приНачальнійКоманді УГАстворює б лютого1920р.НачальнийРевкомУГА — керівнийорган галицькоговійська. Наступногодня він видаєнаказ про створенняЧервоної УГА.Невдовзі обидваревкоми — вінницькийта бірзульськийоб'єднуються.
Згодом25 лютого у Вінницівідбувається1-й військовийз'їзд, на якомуобрано військовураду, що перебралана себе функціїРевкому.
Всеж, попри дезорганізаціючастин УГА, вступ більшовиківу Вінницю (3 січня1920 р.) зовсім невиглядав легкоюпрогулянкою.Як писала згодомгазета «Червонийпрапор» (Київ)за 4 січня тогож року, «вчоравночі, післязавзятого боюз галицькимичастинами, взяті вокзалі місто Вінниця.На вокзалізахопленаколосальназдобич. У нашіруки попалобагато полонених.Захвату Жмеринкичекаємо з годинина годину»1.
Одразуж після захопленнявлади, більшовикизаходилисяенергійно їїзміцнювати.Зокрема, вже2 січня 1920 р. булообрано тимчасовийгубком КП(б)Уна чолі з А. Хвилею, б січня 1920 р. створюєтьсягубревком, якийочолив К. Полянін, а з 24 лютого тогож року — М.Г.Козицький.
Деякийчас до ревкомувходилитакож боротьбисти, однак на початку1920р.вони були виведенізвідти. Крімних, певнуконкуренціюбільшовикаму боротьбі завладу намагаласьтакож скластиУкраїнськакомуністичнапартія, установчийз'їзд якої відбувсяу Вінниці 22-25січня1920р.
Започином московськихбільшовиківїх місцевіоднодумціорганізувалиу Вінниці 29січня першийна Поділлікомуністичнийсуботник. Згодомтакі масовізаходи сталипроводитиперіодично.В галузісоціально-економічноїполітики проводилисязаходи з метоювідновленняроботи промисловихпідприємств, транспорту, скороченнябезробіттятощо (зокрема,11 січня 1920 р. буловідкрито біржупраці). Розпочинаютьтакож своюроботу міськіхлібопекарніі закладигромадськогохарчування(в їх числі — чотиривідкриті уберезні їдальні, дві з яких булиплатні і двібезплатні), місто забезпечувалосьпаливом.
Угалузі охорониздоров'я в цейчас значнаувага надаваласяборотьбі зачистоту містата прилеглихрайонів, становищулікарень, розясненню причинта методівборотьби зпоширенимитоді хворобами(з цього приводубуло прийнято9 квітня 1920 р. спеціальнерішення губревкому).
Освітянськіструктуризайнялисяліквідацієюнеписьменності.Центральнебюро профспілокВінниці зобов'язалосвоїх малописьменнихта неписьменнихчленів відвідуватишколи грамоти, які почалидіяти при заводахі фабриках, атакож в різнихрайонах міста.У місті розпочатопідготовкуучителів дляпочатковихі середніх шкілта відкриттякороткотерміновихкурсів радянськогобудівництва.
Усфері культурногобудівництваважливу рольвідіграютьробітничі клуби(найзначнішийіз них відкрився11 квітня 1920 p.), які в новихумовах намагаютьсяпродовжуватитрадиції своїхпопередниківдоби УНР. Вартотакож відзначити, що у Вінницібув організованийсимфонічнийоркестр, діяласпеціальнакомісія, яказаймаласяохороною тазбереженнямпам'яток історіїта мистецтва.Уцей же час (18 квітня1920 р.) започатковановидання газети, діяла спеціальнакомісія, яказаймаласяохороною тазбереженнямпам'яток історіїта мистецтва.
Уцей же час (18квітня 1920р.) започатковановидання газети''Юный пролетарий».Ще раніше(з 11 січня1920 р.) почалавиходити газета«Вісти — ИзвестияПодільськогоГуберніяльногоРеволюційногоКомітету (з 8лютого тогож року — «Вісти»), орган Подільськогогубревкомута губкомуКП(б)У.
Знаменноюподією не лишедля Вінниці, але й для усієїУкраїни булооб'єднання 28січня 1920 р.у нашомумісті театральнихтруп А. Бучмита Г. Юри в Новийдраматичнийтеатр ім.І. Франка. Головнимрежисеромновоутвореноготеатру ставГнат Юра. Крімнього, до творчогоядрз колективуувійшли такожкомпозиторі диригент Б.Крижанівськийта художникМ. Драк.
Паралельноіз названимтеатром у Вінницітакож працював«1-йтрудовийкооперативукраїнськихакторів», ускладі якогоперебуваливідома опернаспівачка М.Литвиненко-Вольгемутта її чоловікГ. Вольгемут(адміністратортрупи).
Такимчином, відомийна весь світНаціональнийакадемічнийукраїнськийтеатр ім. І. Франкау Києві булозапочаткованота створеносаме у нашомумісті (у 1923р.він переїхавна Донбас, а в1926р.—доКиєва)1.
Становищебільшовиківу цей час всеж не можна булоназвати стабільним.Південнимирайонами Поділлярейдувала арміягенерала М.Омеляновича— Павленка, яказдійснювалаславнозвісний«Зимовий похід».До того ж, неприпиняласяпартизанськаборотьба селянськихповстанськихзагонів. Заданими історикаБ. Козельського, Вінницю 23лютого1920р.після 4-деннихбоїв зайнявотаман Шепель.В його рукидісталося майжевсе майно, захопленебільшовикамиу Денікіна1.Однак найбільшневдалим длябільшовиківбув квітень1920 р. 23 квітня, дізнавшисьпро наближенняармії М. Омеляновича-Павленка,2-а бригада ЧУГА(командувач— Ю. Головінський)вирішує піднятиповстання втилу у більшовиків,її виступ підтрималатакож 3-я бригада.Повсталі галичанироззброїлигарнізон уЛітині, перестріляливелику частинукомуністіві повели наступна Вінницю. О8-йгодинівечора тогож дня вони відкрилиартилерійськийвогонь по місту, після чогоувійшли у Вінницю, зайнявши Миколаївськувулицю (нині-Соборна)до готелю «Савой»та вулицю ПетраМогили (теперішняСвердлова) аждо Староміськогомосту. Однак, зібравши всісили, місцевібільшовикивранці 24 квітнявідкидаютьповстанцівна Літинськомушосе до сілШереметка таЛюдвиківка(нині — у складіВінниці). Вночі24 квітня на допомогувінницькимкомунарампідійшли зКалинівкичастини 17-їкавалерійськоїдивізії з бригадиГ. Котовського,і повстанці, зазнавши великихвтрат, відступилидо Літина. Невдовзі,27 квітня, вонибули роззброєніпольськимвійськом тавідправленідо таборівінтернованих2.
Виступгаличан неминув безслідно, сприяючи успішномунаступу в Українуз 25квітня1920р.польської арміїта союзних їй2-хукраїнськихдивізій. Піднатиском силсоюзників 12та14радянськіармії відкочувалисьна схід і, такимчином, Вінницювони залишилибез бою в нічз 27на28квітня1920р3.
ПіслязвільненняВінниці відбільшовиківвона знову (утравні — червні1920 р.) стає фактичностолицею України.Невдовзі сюдиперебираютьсяуряд та ДиректоріяУНР.
УВінниці 5 травня1920 р. впродовжодного дняперебувавголова Директоріїта ГоловнийОтаман АрміїУНР С. В. Петлюра.Про цю подіюяскраво оповідалавінницькагазета «Хвиля»від 7 травня1920 р. В газеті, зокрема, зазначалося, що залізничнийвокзал, кудиПетлюра прибуву супроводівійськовогоміністра В.Сальського, міністра єврейськихсправ П. Красногота ад'ютантів, був прикрашенийсиньо-жовтимипрапорами, квітами тазеленим віттям.Хор школяріввиконав національнийгімн «Ще невмерла Україна».З привітальнимипромовамивиступилигубернськийкомісар, представникиВінницькоїНаціональноїРади, залізничників, старшинськоїсотні українськоїкомендатури.Після цьогоПетлюра, гарячезустрінутиймешканцямиміста, які віталийого хлібом-сіллю, рушив до православногособору в центріміста, а звідти—добудинку міськоїдуми. Там вінвиступив ізпромовою, вякій запевнив, що уряд Україниі надалі захищатимереволюційніздобутки народу, забезпечуватимеправо національнихменшин накультурно-національнийрозвиток. Згодомвідбувся багатолюдниймітинг, на якомуперед присутнімиз балкону міськоїдуми виступилиВ. Саль-ський, П. Красний тагубернськийкомісар. Післямітингу Петлюрапоїхав до готелю«Савой», а звідти—назалізничнийвокзал.
7 травня1920р.Петлюра видаєнаказ про переїзддо Вінниціміністерствта центральнихустанов. Одниміз перших донашого містапереїхаловійськовеміністерство(11травня1920p.), якерозташувалосяв готелі «Савой».Невдовзі прибулий інші міністерствата відомства.КанцеляріяГоловногоОтамана розмістиласяв будинку Львовичана Ольгердівськійвулиці, міністерствопошт і телеграфів—умісцевійпоштово-телеграфнійконторі, міністерствофінансів — вбудинку Російськоготорговельне—промисловогобанку, міністерствоземельних справ— в будинкуЧеткова наПушкінськійвулиці, міністерствопраці — 1наМиколаївськомупроспекті, 35.
Щераніше відновилисвою діяльністьмісцеві органивлади, сформованідо приходубільшовиків.Як і раніше, головою міськоїуправи залишавсяА.Р. Фанстіль, думи — І.Я. Слуцький.Натомість, головою Подільськоїгубернськоїнародної управистав В. К. Приходько, губернськимкомісаром —Є. Колодяжний, вінницькимповітовимкомісаром —Є. П. Теравський, головою повітовоїнародної управи- Богуславський.Військовимкомендантомміста булопризначеноЖидачівського, а з 15травня1920р.—полковникаПопсуй-Шапку.4травня1920р.відновив роботуВінницькийокружний суд.Обов'язки головисуду виконувавІ. Білинський, прокурора —В. Маришев.
Новимявищем у політичномужитті Вінниціцього періодубуло існуванняВінницькоїНаціональноїРади, філіїВсеукраїнськоїНаціональноїРади (створенау січні 1920 р. вКам'янці-Подільськомуяк об'єднаннянаціональнихсил, які не поділялиполітику С.Петлюри).
Доприходу в містоукраїнськоїадміністраціїВінницькаНаціональнаРада виконувалафункції тимчасовогооргану цивільноївлади та посередникау стосункахз польськимкомандуванням.Надалі з приїздомгубернськогокомісара функціїРади змінились.Вона сталаполітичниморганом, якийоб'єднав усіполітичні, національні, економічніта культурно-освітнісили українськогогромадянства(до її складувходило по Зпредставникивід українськихполітичнихпартій та по2 від іншихорганізацій)1.На зборах ВінницькоїНаціональноїРади 14травня1920р.було обранопрезидію із7чоловік(Паливода, Денисенко, Шекерик, Богуславський, Зелінський, Маслов і Погоженко).Крім цього, було затвердженостатут Радиі ухваленорішення пронегайне скликанняпередпарламенту2.
Навесну 1920 р.ВсеукраїнськаНаціональнаРада являласобою вже доситьзначну політичнусилу (її представникинавіть увійшлидо уряду В.Прокоповича).В обмін на входженнядо складу урядуВНР поставилавимогу проскликанняпередпарламентуі прийняттяКонституції, на що керівництвоУНР дало своюзгоду.
1 червня1920 р. ПрезидієюВНР у Вінниціпредставникамуряду буловручено виробленийпроект Конституції.Ця подія спонукалауряд у своїйдеклараціївід 2 червня1920 р. проголоситинеобхідністьскликанняпередпарламенту, а згодом і постійногозаконодавчогооргану. Невдовзі, через місяць, було створеноконституційнукомісію, якуочолив нашземляк О.X.Саліковський(міністр внутрішніхсправ).
Вартовідзначитиі той факт, щоВінниця булапершим містомв незалежнійУкраїні, якевідвідав главаіноземноїдержави. Нимбув керівникПольщі маршалЮзеф Пілсудський, який 16 травня1920 р. прибувдо міста зіЖмеринки. Післяурочистоїзустрічі високогопольськогогостя на залізничномувокзалі С. Петлюроюз його штабомПілсудськийвирушає доцентру міста.Дорогою йоговітають представникипольськоїгромади тадуховенство, у Вознесенськійцеркві такатолицькомукостьолі буливідслуженікороткі молебні.Цього ж дня віндає інтерв'юкореспондентовілондонськоїгазети «Дейліньюс» і ведепереговориз українськимпровідникомС. Петлюрою.Маршал взявучасть в ексгумаціїй похованністрачених ЧКу 1919 р. членівПОВ і їх посмертномувідзначенніорденами. Навідпочинокзупиняєтьсяв будинку доктораНовінського.Наступногодня близько11 години 55 хвилинПілсудськийприбув до Білогозалу міськоїуправи, де звітальнимипромовамивиступилипредставникиВінницькоїУкраїнськоїНаціональноїРади (Маслов), Вінницькоїповітовоїнародної управи(Богуславський),«Мацєжі» шкільноїпольської(ксьондз Яросевіч), Українськоголітературно-науковоготовариства(Островський), польськогогромадянства(Вацлав Гжибовський), Українськоготовариствашкільної освіти(Погоженко), Польськоїпартії соціалістичної(В. Скаржинський), українськоїкооперації(Коваль), польськогоселянства іробітництва,єврейськогогромадянстватощо.
Увідповідьпольськийкерівник, подякувавшиза привітання, виголосивпромову, сутьякої зводиласьдо того, що«польськийнарід несе туволю, котру вінсам здобувсобі», «він щебільше будерадий, колипредставникисейма Українськогоз представникамисейма Польськогозакреплятьузи братерстваще більше, ніжзараз». Підбурхливі оплескиЮ. Пілсудськийзакінчив своюпромову такимисловами: «Хайживе ВільнаУкраїна і Польща!»
Післяобіду в готелі«Савой» високийгість того ждня відбув ізВінниці.
Важливіподії відбувалисьу Вінниці і внаступні дні.Зокрема, 18 травня1920 р. на засіданніЦК УСДРП булообговоренополітичнуситуацію вкраїні та ухваленорішення провідставкууряду, якийскладавсяпереважно ізсоціал-демократів.Наступногодня голова РадиНародних МіністрівІ. Мазепа, виконуючиволю партії, разом з урядоміде у відставку.
21 травня1920 р. відбуваютьсязміни І в складіДиректорії.Того дня булоприйнято постановууряду УНР провідкликанняз-за кордонучленів ДиректоріїФ. Швеця та А.Макаренка. Уразі їх неповерненнявони втрачалисвої повноваження, надані Директорією.Таким чином, Директоріяяк колективнийорган фактичноприпиняє своюдіяльність.
26 травня1920р.було сформованоновий уряд.Замість соціал-демократаІсаака Мазепиголовою РадиНародних Міністрівстав ВячеславПрокопович.До складу йогоуряду увійшли: ОлександрСаліковський(уродженецьс. Потоки нинішньогоЖмеринськогорайону Вінницькоїобласті) — міністрвнутрішніхсправ, інженерСергій Тимошенко- міністр шляхів, приват-доцентКиївськогоУкраїнськогоДержавногоуніверситетуЄвген Архипенко— міністр народногогосподарства, полковникВолодимирСальський —військовийміністр, ІларіонКосенко — міністрпошт і телеграфу, СтаніславСтемповський(очолював польськугромаду у Вінниціі виступав занезалежнуукраїнськудержаву) — міністрземельнихсправ, ІванОгієнко — міністркультів, АндрійНіковський— міністр закордоннихсправ1.В цілому новийкабінет засвоїми поглядамибув правіший, ніж його попередник.
2червня 1920 р. кабінетВ. Прокоповичавстиг ухвалитидеклараціюпро основнінапрями своєїполітики: парламентськийтип держави, забезпеченнядемократичнихправ, перебуванняземлі в селяндо вирішенняцього питанняпарламентом, стимулюванняприватноїініціативита посильнеоподаткуваннялюдності1.
Певнідосягненняв українськоївлади у цейперіод булиі в сферінаціонально-культурногожиття. У містіз 1травняпо 12червня1920р.виходила газета«Хвиля», органВінницькоїУкраїнськоїНаціональноїРади. Продовжувавплідно працюватиНовий драматичнийтеатр ім. І. Франка.Він, зокрема, поставив такіп'єси: драму-казкуГ. Гауптмана«Затопленийдзвін» (8.05), твориВ. Винниченка«Базар» (12.05), «Гріх»(20.05), «Чорна пантераі білий медвідь»(22.05), «Брехня»(28.05), драму М. Гальбе«Молодість»(27.05), комедію П.Бомарше «ВесілляФігаро» (29.05) тощо.У приміщеннізгаданоготеатру 10 травня1920 р. відбувсяконцерт славнозвісноїкапели Г. Давидовського, під час якоговиконувалисьйого власніта твори Лисенка, Леонтовича, Ніщинськогой інших композиторів.
Тогож дня при секціїмистецтваВінницькоголітературно-науковоготовариствазаснованолітературнийвідділ. Останнійбув добримдоповненнямдо створеногораніше відділухудожньогомалярства, якийопікувавсязаснованоюу Вінниці зприватноїініціативималярськоюстудією.
Алеважливі зовнішніта внутрішніумови не сприялитоді розбудовіта закріпленнюукраїнськоїдержавності.5червня1920р.більшовики, зібравши великісили, переходятьу контрнаступ.Основною їхньоюударною силоюбула 1-аКіннаармія С.М. Будьонного, яка, прорвавшитого ж дня фронт, сприяла загальномунаступу більшовицькихвійськ. Окрімнеї, у наступітакож бралиучасть 12та14арміїІ Фастівськагрупа військ.12 червня 1920 р. підїхнім натискомвпав Київ, 19 червня—Вінниця. У цихумовах 7 червня1920 р. керівництвоУНР переїздитьз Вінниці доЖмеринки2.Попереду булинові бої, новіздобутки тажертви, підписанняпринизливихдоговорів тавтрата незалежності.І хоча, за словамивидатногоукраїнськогомислителя І.Лисяка-Рудницького, українськареволюція «недосягла своєїостаточноїмети, але вонавнутрішньопереродиласуспільствоУкраїни, створилаУкраїну якмодерну політичнунацію. На цьомуфундаментіз того часурозвиваєтьсявсе дальшеукраїнськежиття» 1.
Висновки
продолжение
--PAGE_BREAK--
Длятого, щоб неповторитипомилок вмайбутньому, варто їх уважновивчити з минулого.Ця думка неполишає, колививчаєш історіюнашого народу, особливо 1919р., один з найважчихроків відновленнядержавності.
Сьогодніє чимало дослідженьпро цей період.Особливо япрагнула простежитихроніку тадіяльністьуряду УНР взагалі, та зокрема наВінничині, коливона тимчасовостала столицеюУкраїни.
Післяситуації, якабула не на користьДиректорії, вона переїхаладо Вінниці.Саме у Вінниціуряд УНР спробуваву третє відновитита утвердитинезалежністьта самостійністьУкраїни.
Отже, директоріяу період перебуванняна Вінничинідала важливіуроки для майбутніхпоколінь: збереглаі розробиланові, кращіметоди дляУкраїнськоїдержави, надалавеликий досвіддля майбутніхдержавотворчихсправ, Директоріяусіма можливимишляхами сприялаформуваннюв українцівнаціональної, українськоїсвідомості.
По-друге, поряд з позитивнимимоментами удіяльностіДиректоріїУНР були певнінедоліки, якібезпосередньозгадувалисьу даній роботів цілому коженз трьох короткихперіодів перебуванняпід проводомУНР у Вінницістав по-своємузнаменитим.Кожного разуДиректоріяшукала новихмоделей державотворенняі різних політичнихкурсів.
ЗПодільськимкраєм пов’язанийнайскладнішийперіод в історіїУкраїни.
По-третє, Вінничина сталатеатром бойовихдій з більшовикамиі поляками.Багато свідченьпро складніперипетіїборотьби українськихвійськ протиденікінців.
Усвоїй роботія простежилапряму лініюС. Петлюри, якийу скрутний дляУкраїни часне втрачавнадії, закликаввсі прошаркинаселення взятиактивну участьу відбудовірідного краю.
Надзвичайнорізноманітноюбула палітразаходів Директоріїу економіціта культурі.
Внутрішнята зовнішняполітика урядуУНР була максимальноспрямованана покращеннястановищаУкраїни. Алепостійні різноманітніпогляди членівДиректоріїне зуміли повністюреалізувативсі свої можливості.
Ітому, на моюдумку, період1917-1920рр., періоддоби Директорії– це період вісторії України,і безумовноісторії Вінничиниетап боротьбинароду за своюнезалежністьна регіональномурівні. Порядз цим, мені хочетьсяще раз підкреслитидіяльністьДиректорії, як феномен вісторії нашогонароду. Але вїї політичнійісторії наставтой момент, коли вона припиниласвою державотворчукар’єру.І тому я впроцесі роботипростежилапричини поразкиДиректорії:
– НеспроможністьДиректоріїстворити життєздатнийстабільнийполітичнийрежим;
Нехтування впливу облудної більшовицької агітації та пропаганди серед населення;
Нерішучість у проведенні внутрішньої політики, яка б мала створити широку соціальну основу режиму;
Пошук підтримки у зовнішніх сил;
Не було згоди серед членів уряду УНР;
Широкі маси населення України не усвідомлювали необхідність створення і зміцнення власної держави;
Втручання Радянської Армії, яка готувала на своїй території військові частини та направляла в Україну.
Отже, Директорія– це проявдержавотворення, яке б змінилодокорінно старіпорядки нанові. Але втратаконтролю надрозвиткомподій, міжнароднаізоляція, відсутністьмоделі державотворенняшвидко послабилапозиції урядуУНР.
ПротеДиректоріяна Вінничинівкрай зміниланастрої народнихмас і увійшлав історію України, як важливийперіод у розбудовісоборностіукраїнськоїдержавності.
Отже, в даній роботія прагнуладовести значимістьВінничини длядержавотворення, яким займаласьДиректорій.
Джерелата література
Джерела
Державний архів Вінницької області (далі ДАВО). — ф. Д.-262, оп. 1, спр. 22.
ДАВО — Ф. Р-1196, оп. 1, спр. 1. — Арк. 1.
ДАВО — Ф. Д — 262, оп. 1, спр 22. — Арк. 359 зв.
ДАВО — Ф. Д — 262, оп. 1, спр 22. — Арк. 361.
ДАВО — Ф. Д — 262, оп. 1, спр 22. — Арк. 362.
ДАВО – Ф. Р-1196, оп. 1, спр. 22. — Арк. 11.
ДАВО – Ф. Д — 262, оп 1, спр. 29. — Арк. 78 зв.
ДАВО — Ф. Р-1196, оп. 1, спр. 22. — Арк. 1.
ДАВО — Ф. Д-262, оп. 1, спр. 29. — Арк. 142-142 зв.
ДАВО — Ф. Р-2734, оп. 1, спр. 13. — Арк. 16.
ДАВО — Ф. Р-1196, оп. 1, спр. 32. — Арк. 96.
ДАВО. — Ф. Р-2734, оп. 1, спр. 13. — Арк. 9-10, 16.
ДАВО — Ф. Д-262, оп. 1, спр. 29. — Арк. 206 зв., 209.
ДАВО — Ф. Д-262, оп. 1, спр. 29. — Арк. 97-97 зв
ДАВО — Ф. Д-262, оп. 1, спр. 29. — Арк. 243
ДАВО – Ф. Р-1196, оп. 1, спр. 29. — Арк. 1 зв. – 2.
ДАВО — Арк. 4—4зв.
ДАВО – Арк. 19.
ДАВО – Ф. Р-1196, оп. 1, спр. 29. — Арк. 23 зв.
ДАВО — Ф. Д-905, оп. 5, спр. 21. — Арк. 90 зв. – 93.
Публікаціїдокументів
Боротьба за перемогу Радянської влади на Україні. — К., 1957.
Вінниця. Історичний нарис. — Вінниця, 1964.
Воловик В.П., Воловик О.В. Революційний Рух 1919 року на Вінниччині.- 2000.
Голуб П. Солдатские массы Юго-Западного фронта в борьбе за власть Советов. — К., 1958.
Завальнюк К. В. Лицарі волі. Повстанський рух на Поділлі у персоналіях (20-ті роки XX ст.). — Вінниця, 2000.
Іван Вислоцький. Спомини розвідного старшини – Львів: Галицька видавнича спілка, 2005.
Історія Українського Війська. — Львів, 1936.
Нариси історії Вінницької обласної партійної організації. – О., 1980.
Поділля в роки громадянської війни (лютий 1918 р. — грудень 1920 р.) Документи і матеріали. — Вінниця, 1959.
Поділля в роки громадянської війни (лютий 1918р.-грудень 1920р.) Документи і матеріали. — Вінниця, 1959.
Тарнопольський Л., Федулкін С. Жовтень на Вінниччині. — Вінниця, 1927.
Філонов Л. Дай Боже, пам'яті нащадкам. – Вінниця, 1995.
Періодичнівидання
а) Газети:
1.Слово Подолии.- 1918 — 15 мая.
2.Слово Подолии.- 1918. — 22 августа;17 октября.
3.Слово Подолии.– 1918р. — 12 июля;4, 8, 9 августа.
4.Слово Подолии.– 1918. – 13, 16октября.
5.Слово Подолии.– 1918.– 12 октября.
6.Слово Подолии.— 1918. — 16 октября.
7.Шлях. — 1919. — 17 серпня.
8.Шлях. — 1919. — 19 серпня.
9.Шлях. — 1919. — 15 серпня.
10.Шлях. — 1919. — 21 серпня.
11.Шлях. — 1919. — 12 жовтня.
12.Шлях. — 1919. — 12 серпня,7 вересня.
13.Шлях. — 1919. — 6, 11 вересня.
14.Шлях. — 1919. – 28,30серпня.
15.Шлях. — 1919. — 5 вересня.
16.Шлях. — 1919. — 23, 17 вересня.
17.Шлях. — 1919. — 7, 9 вересня.
18.Шлях. — 1919. — 19 вересня,26 серпня.
19.Шлях. — 1919. –ЗО, 31 серпня.
20.Шлях. — 1919. — 11, ЗОвересня.
21.Шлях. — 1919… —14 жовтня.
22.Шлях. — 1919. — 16 жовтня
23.Шлях. – 1919. – 14 жовтня,17,10 вересня, 18 жовтня.
24.Шлях. — 1919. — 8, 11, 23, 25 жовтня.
25.Шлях. — 1919. — 26 серпня.
26.Хвиля. — 1920. — 7, 11, 12, 16травня.
27.Хвиля. — 1920. — 14травня.
28.Хвиля. — 1920. — 16травня.
29.Хвиля, — 1920. — 29 травня.
Монографіїі брошури
1. СолдатенкоВ.Ф. „Вінницькішаблі” державногопроводу УНР//Україна: Минуле, сьогодення, майбутнє. – К.,1999.