Міністерствоосвіти і наукиУкраїни
Вінницькийдержавнийпедагогічнийуніверситетім. М.Коцюбинського
Індивідуальненавчально-досліднезавдання натему:
Боротьбаслов’янськихнародів Балканз Османськимпануванняму ХVІІІстолітті
Виконав
студентгрупи 1-В
Перевірив
ст.вик. ВойнаровськийА.В.
Вінниця2007
Вступ
Починаючиз 70-х років ХІХст. в буржуазнійісторичнійлітературівстановиласядумка, що завоюванняпівденнихслов’ян туркаминібито призвелодо покращеннястановищаслов’янськогонаселення.Прибічникитакого поглядустверджували, що дякуючизавершеннюфеодальнихвійн і знищеннюстарого феодальногокласу слов’янськенаселеннявідчуло полегшення; що в першийперіод своговолодіння туркибрали з селянтільки податокі самі не займалисяексплуатацієюземельнихволодінь оскількивели завойовницькідії в Європі.
Наданий час історикидовели помилковістьтакого твердження.Турецьке нашестя, віднявши упівденнихслов’ян незалежність, порушило ізатримало хідїх історичногорозвитку. Старийфеодальнийклас не буввідразу і одночаснознищений турками.Тому нема підставговорити прознищення феодальноїексплуатаціїв перший періодтурецькогоправління. Напротязі всьогоперіоду турецькогорабовласництваслов’янськінароди велиборотьбу протитурецькогогніту. Турецькезавоюваннязатрималорозвиток південнихслов’ян.
Боротьбаслов’янськихнародів Балканз Османськимпануванням
уХVІІІстолітті
Болгарія
Загальнийсоціально–економічнийзанепад Османськоїімперії в другійполовині ХVІІ– наприкінціХVІІІстоліття суттєвовплинув і наполітичнийрозвиток Болгарії.Основною рисоюцього розвиткустало посиленнянаціонально–визвольногоруху.
Самаструктура владиосманів у Болгарії,її цілковитепідпорядкуванняцентральномуурядові, зловживаннямісцевої владита збирачівподатків – всеце штовхалоболгар на продовженняборотьби протизавойовників.Форми цієїборотьби залишалисьті самі, що ц упопереднійперіод, хочавнутрішньополітичней зовнішньополітичнестановищеімперії зазналосуттєвих змін.
Тривалодальше ослабленняцентральноївлади й зростаннямогутностімісцевих феодалів.Величезнарізноплеміннаімперія вжене бажала сліповиконуватинакази, що надходилив усі її кінцііз Стамбула.Ненадійнимистали і яничари, які колисьвважалисяопорою владисултана. Заколоти, змови, бунтив середовищіяничар поступовостають звичайнимявищем.
Доситьнесприятливимдля Порти виявилосяі зовнішньополітичнестановище.ПриєднанняУкраїни доРосії, зміцненняАвстрії, невдаліросійсько-турецьківійни – все цепідривало впливОсманськоїімперії у міжнароднихсправах й об’єктивносприяло піднесеннюнаціонально-визвольногоруху пригнобленихнародів.
На всіпрагнення цихнародів донезалежностіПорта відповідалатрадиційнимспособом –посиленнямрепресій.
Політикаосманськогоуряду суперечилаінтересамхристиянськихнародів імперіїі змушувалаболгар шукатисоюзників закордоном. Які в попереднюдобу, повстанняв державі спалахнулищоразу колиПорта починалавоєнні діїпроти християнськихкраїн.
Російсько–турецьківійни ХVІІІстоліття давализначний поштовхвизвольномуруху на болгарськихземлях. Відсередини ХVІІІстоліття основнуроль в антиосманськійборотьбі вЄвропі відіграєвже не Австрія, а Росія. Її успіхисприяли подальшомуослабленнюОсманськоїімперії і підвищувалишанси підкоренихнародів навизволення.Показовою щодоцього є російсько–турецькавійна 1768 – 1774 рр.Порта в нійзазнала поразки, а низка статейКючук–Кайнарджийськогомирного договорудавала змогуРосії взятипід захистправославнихна Балканах.Це зміцнювалокультурні, релігійні таполітичнізв’язки болгарськихземель із Російськоюімперією, багатов чому посприялопочатку національногоВідродженняболгар.
Багатовіковетурецькеволодарюванняне могло невплинути нанаціональнусвідомістьболгарськогонароду.
Одночасноз поширеннямкультурно –просвітницькоїдіяльностінаприкінціХVІІІ– в першій половиніХІХ століттяв Болгаріїтривали збройнівиступи протиосманськоговолодарювання.ЗростаннямогутностіРосії та поразкиПорти у війнахз нею безпосереднювпливали нарозмах визвольногоруху. Активізуютьсягайдуки, котріне давали спокоюяк османам, такі болгарськимкупцям. Розправинад купцями, які активноспівпрацювализ султанськоюадміністрацією, значно ослаблювалисоціальну опорузавойовниківБолгарії. Занепадцентральноївлади такожпоглиблювалий дії бандрозбійників- кирджалі, якихочолювалинепокірнітурецькі феодали.
Однієюз форм боротьбипроти османськогопанування сталаучасть болгарськихдобровольціву війнах протиТуреччини набоці християнськихкраїн. При цьомуособливо багатоболгар підтримувалиполітику Росіїна Балканах.Зростаннясимпатій доцієї державистало наслідкомцілого комплексуетнічних, конфесійних, політичнихі культурнихпричин, котріне були несподіванкоюдля османськогоуряду.
Ясськиймир, що підбивпідсумкиросійсько–турецькоївійни 1787- 1791рр., підтвердивосновні положенняКючук–Кайнарджийськогомиру 1774 року, якийдавав Росіїправо виступатив ролі заступникахристиянськихнародів Османськоїімперії. У ційвійні бралиучасть болгарськідобровольці, головним чиномболгарськіемігранти зРосії. Болгарськадіаспора різнихкраїн у цейперіод проявляладедалі більшуактивність, постачаючисвоїм одноплемінникамне тільки літературу, а й зброю.
У 30-ті рокив Північно-ЗахіднійБолгарії відбулисямасові селянськівиступи. Місцевіселяни не отрималиу власністьобіцяної землі, що мала перейтидо них згідноз імперськоюземельноюреформою. Цей стало головноюпричиною цьогоповстання. Алевоно не набулохарактеруширокогонаціональноговизвольногоруху, вирізнялосяяскравоюантифеодальноюспрямованістюй закінчилосяцілковитоюпоразкою.
Більшістьекономічних, соціальнихта політичнихсуперечностейможна булорозв’язатитільки шляхомнаціональноговизволенняБолгарії.
Сербія
На сербськихземлях, що опинилисяпід османськоюзверхністю, не припиняласяборотьба протизагарбників.За нових історичнихумов ця боротьбавже не малахарактерумасових народнихрухів, перетворившисьна змаганняокремих особистостей, яких сталиназивати гайдукамита ускоками.
Діючиневеликимизагонами подвадцять-тридцятьчоловік підпроводом ватажка, гайдуки таускоки завдавалиосманам чималоїшкоди, чим приверталидо себе увагуй симпатіїпростих людей.Незважаючина те, що гайдукита ускоки восновномучинили розбої, вони доситьчасто виступалив ролі народнихзахисників, задовольняючи, крім іншого, потребу християнськоїлюдності впомсті загарбникам.
Протягомусього ХVІІІстоліття сербита чорногорцінеодноразововиступали зізброєю в руках, підтримуючивоєнні операціїросійськоїі австрійськоїармій у їхнійборотьбі протиОттоманськоїімперії.
ЗаПожаревацькоюмирною угодою, підписаннямякої завершиласьавстрійсько–турецькавійна 1716- 1718 рр., підзверхністьАвстрії потрапилисербські земліна південь відСави та Дунаю.
Босніята Герцеговина
ПротягомХVІ — ХVІІІстоліття політичнийта соціальноекономічнийрозвиток Босніїта Герцеговиниуповільнюється.
ПерехідБоснії підТурецьку зверхністьмав свої особливості, найважливішаз яких – йогошвидкість іпрактичноцілковитовідсутністьопору боснійців.Дослідникисхильні пов’язуватице з традиційноюпопулярністюв жителів краюбогомильства.На їхню думкуце було основоюпричиною небажаннябоснійців ігерцеговинцівбрати участьу боротьбіхристиянськогосвіту з мусульманським.
В мірутого, як османськаімперія занепадала, водночас втрачаючизмогу впливатина розвитокситуації увіддаленихрайонах, рольвізира ставаласе менш і меншвагомою. НаприкінціXVIII ст.боснійськібеги почалидемонструвативідкриту непокоруцентральнійвладі, почуваючисьпрактичнонезалежнимивід Порти.
У 1831році спалахнулоповстаннябоснійськихфеодалів протисултана. Повстанці, очолюванікапітаномХусейном, здобуликілька перемогі розширилизону своїх дійна значну частинутериторії краю.Незабаром, щоправда османипридушили цеповстання однаксепаратистськівиступи боснійськихфеодалів відтодівже не припинялися.
Література
Годований Є.Ф. Історія південних і західних слов’ян. – Рівне, 2002.
Історія західних і південних слов’ян(з давніх часів до ХХ ст.). – К., 2001.
Історія південних і західних слов’ян. – К., 1959.
Раткош Петер. Борьба славянского населения за национальное равноправие. (ХVІ — ХVІІІ вв.) // Советское славяноведение, 1975, № 4.
Хрестоматия по истории южных и западных славян: В 3-х томах. – Минск, 1989.